| Сторінки (2/105): | « | 1 2 | » |
Я втомилася. Все уже. Досить.
Хочу чаю. Цукерок. Петлю.
Я давно вже. Обрізала. Коси.
Стала я. Тепер. Рівна нулю.
Ні, не страшно. Весело. Швидко.
Так банально. Так просто. Лечу.
Трохи байдуже. Дивно. І бридко.
Я себе. Обернула. В свічу.
Але то. Не свіча. То лампадка.
Що горить. На кладовищі. Мрій.
Це не ребус. І це. Не загадка.
Це свіча. А це пам'ятник. Мій.
Що заріс. Бур'янами. Травою.
Запилився. Потріскав. Поплив.
Доля моя. Не була. Лихою.
Прах мій. Висипте. У залив.
Я лягла би. Уже. В домовину
Щоб погас. Наді мною. Світ.
Але знаю. Що ще. Не загину.
Протягну іще. Декілька. Літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814319
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2018
Розпита пляшка червоного вина.
Порожній келих, розкидані горіхи.
Черговий вечір швидко так мина.
В напів-солодкому вона шукала втіхи.
На фоні грала заїжджена платівка.
А на екрані улюблене кіно.
В руках від сліз вже потекла листівка.
І на краєчку залишилося вино.
Закутані у плед самотні ноги.
Давно вже не ціловані вуста.
Трясуться руки в нападах тривоги.
І виглядала, наче знята із хреста.
Вона всміхнулась, знайоме дуже слово.
"Прости й прощай". Закінчився рядок.
Вона читала й перечитувала знову.
Шукала правди серед безлічі думок.
Вона дістала уже забутий віскі
І злегка запорошений стакан.
Їй так набридла доля одаліски.
Й у голові вже розробила хитрий план.
Всі опустила жалюзі на вікнах.
Закрила двері і перекрила газ.
Її любов до тебе вже не квітне.
Нема тебе, а отже нема вас.
Взяла вина, запалювала свічі.
Лежала в ванні, самотня, та жива.
Вона мовчала, поволі спливла вічність.
Лише майбутнє, минулого нема.
Отак лежали: допитати пляшка віскі,
Порожній келих від червоного вина.
Вона не та, не та уже в близько.
Бо була осінь, а тепер - весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801776
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.08.2018
Я сама поховала тебе сьогодні.
У старому саду під гнилою сливою.
Віддавала в руки ночі самотньої.
Вона ж ридала по то́бі зливою.
Закопала в могилу твої складні рими.
На хресті вирізала порожні звуки.
Я більше не милуюся ними.
Бо мені від розпачу зводило руки.
Між пальців зати́снула квітку лілії.
На губах лишила червону помаду.
Виривала для тебе цитати з Біблії.
До землі сирої у сльо́зах припаду.
Біля ями співала тихо дивную пісню.
Та слова розібрати там було важко.
Так шкода́ мені, але зараз вже пізно.
"Заспівай мені ще раз, моя малесенька пташко".
Я рукою закрила твої сірі очі.
Долонею провела по холодній щоці.
Не поможе, якби кликала "Отче!"
Хоча було в думці, та не на язиці.
І востаннє заглянула в могилу без тру́ни.
Я останній раз сказала "Кохаю".
Там у мене в душі обірвалися струни.
Як почула у відповідь рідне "Я знаю.".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Тонкой ниточкой тянется дым,
Аромат сигареты с ментолом.
Может стал бы когда-то иным,
Но и час уже твой недолог.
В мелкой щёлочке видно рассвет,
Его розово-серые краски.
Ты теряешься среди сует
И не веришь в принцесс и их сказки.
Сильным ветром холодной весной
Разгоняются волны на море.
Вышивая узор кружевной,
Ты не весел уже, не задорен.
Тихим шелестом зелени трав
И ласканием солнечным светом
Укротишь свой безудержный нрав,
Воспользовавшись верным советом.
Нежным звуком весенней грозы
И угрюмым видом из окон
Ты не пустишь напрасно слезы,
Как бы жизнь не була жестокой.
Лёгкой радугой в солнечный день,
Так же песнями утренней птицы
Превратишься в обычную тень,
Которая не возвратиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800078
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 20.07.2018
Сегодня праздник лицемерия.
Засуньте поглубже свое доверие.
Сегодня вам не услышать правды,
Ведь у лжи уже прорваны дамбы.
Сегодня торжество двуличия,
Где все вруны обрели величие.
Где все они - короли вселенной
И кормят других чушью отменной.
Сегодня пресвятейший день масок,
Где каждый брешет даже без опасок.
И по целому свету сплошной обман.
Будь то Библия или Коран.
Сегодня лукавство всем позволено.
Все грехи наперед замолено.
Сегодня фальши нету границ.
Тебя обкрутит и босой, и принц.
Сегодня блеф слышно отовсюду,
Его добавят, как приправу к блюду.
Но в году не один день для лжи,
Так что ухо ты востро держи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799128
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.07.2018
Чорним вороном злетіла у небо.
Аскетом, самітником, одинаком.
Мені більше нічого не треба.
Буду бідним, безхатьком і жебраком.
Чорне пір'я виблискує в хмарах,
А чорний дзьоб накаркає біду.
Нема секрету у магії, чарах.
Не чаклую в горах чи в саду.
В чорних кігтях без крові серця,
А у чорних очах тихий смуток,
Багна відчаю, холод мерця,
Раз побачений цвіт незабудок.
Десь за межами чорних зіниць
Заховалися нажиті мудрість,
Ціла купа чужих таємниць
Ще й маленька наївна дурість.
В чорних сльозах красивого птаха
Можна навіть побачити світ.
В них життя атеїста-монаха
Закуте в колючий дріт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799127
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2018
Ти мелодія моїх сліз.
Ти музика мого смутку,
Стук печалі моїх валіз,
Які збирала так хутко.
Ти ритм моєї печалі.
Ти соло розпачу душі,
Інтро поцілунку на вокзалі,
Що згадаю у себе в глуші.
Ти ноти похмурого міста.
Ти форте забутого щастя,
Піано пропитого змісту,
Забути про це не вдасться.
Ти вокаліз мого болю.
Ти програш моїх ридань,
Приспів, що брав у неволю,
Не питав про силу страждань.
Ти альт безперервних мук.
Ти бас особистого горя,
Баритон моїх зв'язаних рук
І прощання на березі моря.
Ти кантилена танців у парку.
Ти стаккато моїх почуттів,
Вібрато, що підпалює цигарку.
Це справді те, що хотів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Вона міряла кроками місто
Під холодним весняним дощем.
У кімнаті їй стало так тісно
Й вона різала зливу ножем.
На повторні грала старезна пісня
Й вона хриплим голосом співала
І хоч година вже була пізня
Йшла повільно, не поспішала.
"Ти пробач мені, мила, пробач,
Що з посмішки вийшов плач.
Ти прости мені, мила, прости,
Так швидко згорілі мости."
І хоч ця пісня далеко не про неї,
І хоч цей дощ не про неї лив,
Вона відкидала розумні ідеї.
Дощ із нею той смуток ділив.
Пропускала крізь себе дим.
Не ділилася ним зі світом.
Вона наче просочилася ним,
А сльози летіли за вітром.
"Я знаю, що боляче, мила,
Та я не ламав тобі крила.
Я знаю, що холодно, люба,
Хай дощ за мене тобі похлюпа."
Їй і справді не ламали крила,
Та вона вже давно не літала.
Вона міцно трималася за перила,
Щоб раптом випадково не впала.
Лиш для неї світили ліхтарі.
Лиш для неї ще дихало місто.
О такій дуже пізній порі
Всміхалося їй вогнисто.
"Мені також не легко, мила,
Та брехати тобі вже не сила.
Мені дуже сумно, люба,
Що дощ цей за нами хлюпа."
Вона не знала про кого та пісня
Чи хто її навіть писав.
Та їй вже й на вулиці тісно,
Вона б піднялася в небеса.
Та у долі на те інші плани
Й вона зарюмсана йшла додому.
У костелі заграли органи.
Заснула в будинку пустому.
"Ти пробач мені, мила, пробач,
Що з посмішки вийшов плач.
Ти прости мене, люба, прости,
Так швидко згорілі мости."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798484
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.07.2018
Ох, скільки я бачив на людній вулиці!
Багато так, що все й не передать.
Ох, скільки тих історій, що минулося!
Я спробую хоч трошки пригадать.
За весь цей час я бачив дуже різне:
Десь сльози й відчай, щастя й сміх.
І хоча серце вже давно залізне,
Та часом я аж стриматись не міг.
Я бачив з тисячу закоханих пар,
Що біля мене кружляли в таночку,
Ніби щойно спустилися з хмар.
Він дарував їй любов у віночку.
Та часто проходили зажурені дами,
Що не бачать нічого крізь пелену сліз.
Може більше немає тата чи мами.
І вони все дивилися крізь.
Або з сотню маленьких дітей,
Для яких я велетень зі світлими очима.
Ох, скільки перебачив я страстей,
Але щораз лиш знизував плечима.
Я тут стою з часів, як правив цар,
А всі чомусь мене не помічають.
Я хоч і звичайнісінький ліхтар,
Та й ліхтарі щось навіть відчувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796459
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.06.2018
Ты прости мне, мой друг, угасаю
Я, как свечка на сильном ветру.
И, наверное, двигаюсь к краю.
Может выйдет уснуть к утру.
Мой друг, я совсем ведь не плачу.
Не плачу, я громко смеюсь.
Мне счастья дали лишь на сдачу,
Но даже и тем я делюсь.
Мне выпали разные карты
Хотелось бы флеш-рояль.
Но я не поддамся азарту,
Спокойно отдам медаль.
Ты знаешь, мой друг, я в порядке.
Эти мысли всегда в голове.
Со смертью играю я в прятки,
Но мой механизм заржавел.
Я погасну, как последняя свечка
На кладбище наших мечт.
Хороните меня рядом с речкой
Либо просто засуньте в печь.
Мне выпали разные карты.
Хотелось бы флеш-рояль.
Но я не поддамся азарту,
Спокойно отдам медаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796457
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.06.2018
Так, я тут. Досі тут.
На нашому місці.
Ще не вибралася з пут.
Від тебе жодної вісті.
Ще чекаю на тебе. Сама.
Але ти все чомусь не приходиш.
Хоч слово, хоч буква. Нема.
Де ж ти, сонечко, бродиш?
Я замерзла. Чекаю. Стою.
Перечитую твої строфи.
Вкрав таки душу мою.
Свою залишив лиш трохи.
Одна. Стою під дощем.
Розтеклась по лицю помада.
Може вкриєш своїм плащем,
Під холодний спів листопада.
Так-так. Чую. Вже скоро.
Промокла. Стою і сміюсь.
Заверну до сусіднього двору.
Як не знайду тебе, то нап'юсь.
Чекаю. Шукаючи твої очі.
А серце вже битись не хоче.
Ти стоїш. Забула безсонні ночі.
Аж ось ти "Привіт" шепочеш.
І налилися очі сльозами.
Розтеклась по обличчю туш.
Я не хочу щоби між нами
Було знову роз'єднання душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
Відчини мені двері. Я хочу ввійти.
І хай побачу твої заплакані очі.
Знаю давно, що ти не святий.
Що виєш на Місяць один серед ночі.
Не тягни. Відчиняй якнайшвидше.
Я знаю, що ти за дверима стоїш.
І хай бачимось ми значно рідше,
Та я завжди поряд, ніколи між.
Відчиняй! Скільки стукати буду?
Я сама. Як не віриш - дивись.
Ти, сумне розпелехане чудо,
Я знаю, ти там, хоча би озвись.
Я втомилася чекати. Але я не піду.
Як треба, то тут просиджу до ранку.
Цим ти звісно не накличеш біду,
Але з тебе вино й круасан до сніданку.
Я ще тут, за дверима. Чую твій подих
Я знаю, що ти сьогодні один.
І не треба мені слів твоїх жодних,
Бо немає у тебе добрих новин.
Відчиняй. Хочеш я просто мовчатиму.
Триматиму ніжно твої долоні.
У тиші трохи тебе вивчатиму.
Допоки ти будеш в моїм полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783820
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2018
Біль. Єдине, що лишилось з реального.
Єдине, що хоч трохи тримає мене на плаву.
У нім, може, трохи й багато безжального.
Та я ще розрізняю де сон, а не наяву.
Боль. Все, что осталось у меня там внутри.
Все, что снова заставляет сделать вдох.
А то, что я смеюсь, ты не смотри.
Ведь должен ты найти в этом подвох.
І як би сильно не колов мене вінок.
Чи як би сильно не кровили руки.
Я знов замкну старий складний замок,
Що ти не знав про ці нелюдські муки.
Чтоб ты не знал, как робко плачу ночью.
Или в истерике качаюсь на полу.
И прихожу в себя лишь от чужих пощёчин,
Держа колени, сидя там, в углу.
З бажанням вмерти більшим, аніж жити.
З бажанням рвати пам'ять на шматки.
Здається, що зубами легше землю рити,
Ніж поскладать на місце всі кістки.
И пусть пишу в одном лишь направлении
И пусть все это не убавит боль.
Я не живу, стремясь к восстановлению,
Но все же доиграть ты мне позволь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781486
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2018
Пробач, що я тебе любила.
Пробач, що ти мене кохав.
Пробач, що усе згубила.
Пробач, що ти про це не знав.
Пробач, що я з тобою грала.
Пробач, що ти в цій грі програв.
Пробач, що не твоєю стала.
Пробач, що ти не ту обрав.
Пробач, що я сміялась гучно.
Пробач, що вірші ти писав.
Пробач, що я не вмію штучно.
Пробач, що марно колисав.
Пробач, що я тобі казала.
Пробач, що ти не говорив.
Пробач, що лагідно співала.
Пробач, що ти боготворив.
Пробач, що я на тебе злилась.
Пробач, що ти все не вгавав.
Пробач, що я так помилилась.
Пробач, що ти все віддавав.
Пробач, що я тобі писала.
Пробач, що ти відповідав.
Пробач, що я сама не знала
Як сильно ти мене кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
I'm sure, it can't be true.
It wasn't like am ordinary flue.
I was just living in you.
But if I only knew.
You and me were not smart.
That's why we fell apart.
But that feeling in my heart.
We can't back to the start.
Your smile against my tears.
Your eyes in front of mine appear.
Let me order two or three beers.
Just to hide from my giant fears.
Your words are still in my mind.
Why was I so blind?
It was selfish, not kind.
But I wanna the answer to find.
I'm just holding my knees.
Can't even normally breeze.
Say those words again, please.
Only you can cure this disease.
It's my poem to say goodbye.
I promise, no more try.
Have no tears, I won't cry.
Find me somewhere in the sky.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773218
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 25.01.2018
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Здається, що все саме так, як я цього хотіла.
Напевно, здається, та хто ж про це знає.
Лиш знаю напевне: Чудес не буває.
Сто сімдесят сантиметрів мого росту.
Я хочу одного: Щоб все було просто.
Та, мабуть, так й не буває на світі
Щоб всі завжди ситі, щоб всі обігріті.
Одиниця із якості мого власного зору.
Все буде по-іншому, та зовсім не скоро.
Кажу, що досить дивитись на світ наївно.
Не намагайся, не все має бути чарівно.
Дев'яносто на шістдесят артеріального тиску.
Ніхто не отримає і найменшого зиску.
І допоки світитиме мені наше сонце,
Я ловитиму промінь у своїй долоньці.
Сто відсотків роботи великого мозку.
Не хочу ліпити химер більше із воску.
Шукатиму посмішку холодного місяця.
А решта - байдуже, нехай собі бісяться.
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Нехай все буде так, як я цього хотіла.
І що б нам завжди не здавалось,
А, може, диво таки траплялось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2018
Порозкидались, погубилися на вулиці слова.
Їм не хочеться, щоб ними керувала голова.
А захотілось влаштувати невелике повстання.
Це було не вперше і точно не востаннє.
Кричали людям вслід всілякі непристойності.
Не думали й сумніватись у власній законності.
Не знали, що робити. Брехали людям в очі.
Співали серенади. Сварились серед ночі.
Робили, що хотіли. Не думали про наслідки.
Та втрапили самі у свої власні засідки.
Забули всі слова. З'явилась мова тіла.
Але це все не те, чого вони хотіли.
Котилися слова по вулиці безмрійно.
Боялись, що забудуть люди на постійно.
Слова мовчали, бо їм не було що сказати.
Придумали, що варто змиритись і чекати.
Аж ось слова уже пишуть гарні вірші.
І стали люди навіть якось щасливіші.
Слова пісні складали, зізнання у коханні.
Збагнули, що програли у цім протистоянні.
Порозкидались, погубилися на вулиці слова.
Їм не хочеться, щоб ними керувала голова.
А захотілось влаштувати невелике повстання.
Це було не вперше і точно не востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2017
Порожній парк. Тихенько пада листя.
Холодний дощ так довго накрапа.
Уже птахи минули межі міста.
Мороз калюжі подекуди хапа.
Осінній вечір. Тьмяне тепле світло.
Тут сильний вітер сумно завива.
І якось стало зовсім не помітно,
Що знов хандра осіння ожива.
Старий камін. Глінтвейн зігріє душу.
Німе кіно розкаже про життя.
Сьогодні я нічого вам не мушу,
Бо хочу розібратись в почуттях.
Самотня тиша. Серце грає ретро.
Вечірнє місто відбиває ритм.
А поміж нами міліарди кілометрів.
А поміж нами нескінченний лабіринт.
Мороз по шкірі. Теплі-теплі вірші.
Надворі дощ відточує танок.
Ми вже не ті. Ми зараз зовсім інші.
Мені потрібен ще один дзвінок.
Вчорашній чай. Рояль награє ноти.
Звабливий сон затягне в забуття.
І я не прокидатимуся доки,
Поки не розберуся в почуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758392
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2017
Він вистрілив. Порожньо. Думка.
Чому я ще тут? Що не так?
Час - точно жувальна гумка.
Наївся його уже всмак.
Знов постріл. У відповідь - тиша.
На лобі виступив піт.
А темрява - все густіша.
Від щастя лишився лиш слід.
І постріл. І пусто. І сльози.
З грудей виривається крик.
Він не вірить в пусті прогнози.
Благає, щоб світ раптом зник.
Стріляє. Знов ненависть. Тихо.
Вмирають нервові клітини.
І страх вже не крутить у вихор.
У пам'яті темні світлини.
Ще спроба. Ще постріл. Все марно.
Чекає. Не плаче. Мовчить.
Здавалося б жив не бездарно.
Та не міг зловити і мить.
Останній шанс. Зараз - ніколи.
Направив дуло на ціль.
І постріл. І куля. Навколо
Розлився лиш чорний біль.
Життя потихеньку минає.
Та як би там не було.
Ніхто напевне не знає
Чи випаде саме зеро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757288
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.10.2017
Ти пішов
Залишилась лиш тінь на стінах
Що ходить тепер за мною постійно
І вірші для мене пише
Ти пішов
Та залишились твої строфи
Я скучила вже зовсім не трохи
Засів у душі десь глибше
Ти пішов
Не лишив по собі і сліду
Ти збрехав "Я до тебе приїду"
А я чекаю і досі
Ти пішов
Залишивши легкий аромат
А то зовсім не той результат
Повірити далі не в змозі
Ти пішов
І лиш дим від твоєї цигарки
Й передбачення старої циганки
Нагадують ще про тебе
Ти пішов
Залишив недописані вірші
Знай що без них мені таки гірше
Шукай мене в глибинах неба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Я знаю, ти чуєш? Все знаю.
Я хочу сказати, що я скучаю.
І щоразу, як я засинаю,
Хоч у снах, та на тебе чекаю.
Я знаю, ти ходиш моїми провулками,
Де на стінах не мої вірші.
Затуманюєш очі старими пігулками,
Та від них не краще, лиш гірше.
Я знаю, вивчив мої строфи напам'ять,
Шукаєш хоч натяк на мене.
Все гадала, що такі і не тямлять,
Що життя їх назад не поверне.
Я знаю, блукаєш щодня і щоночі,
Що у сни до тебе приходжу щоразу.
Шукаєш у інших мої карі очі.
Мрієш, що завжди будемо разом.
Я знаю, що часто на перехресті
Чекаєш мене з букетом квітів.
Це для тебе така собі справа честі,
Що дорожча, напевно, за всіх на світі.
Я знаю, ти чуєш? Все знаю.
Я хочу сказати, що я скучаю.
І щоразу, як я засинаю,
Хоч у снах, та на тебе чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Моя втома
Більше не ночує вдома
Тихо слухає джаз
Й не питає про нас
Моя втома
Зайшла може тиждень тому
Спокійно зібрала речі
Пустилась в дорогу надвечір
Моя втома
Не рідна а просто знайома
Забула мене спитати
Чи буду її чекати
Моя втома
Здається причина вагома
Та буду її шукати
На порозі своєї хати
Моя втома
Покинула це аксіома
Можливо забуду скоро
Для мене вона не ворог
Моя втома
Мета її невідома
Напевно забути хоче
Мої затуманені очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017
Він читав свої вірші бомжам, проституткам.
Надавав перевагу простим самокруткам.
І не тішився більше ніяким здобуткам.
Перестав цінувати життя.
У своїй порожній темній брудній кімнаті
Він у старому потертому блідому халаті
Готує їсти, спить - усе "на автоматі".
Це, напевно, його укриття.
Серед холодної весняної чи літньої ночі
Він вдивлятиметься у зоряні очі.
А от кричати у нього вже немає мочі.
Втомився дивитись на світ.
Із блакитних очей його покотяться сльози.
Він знає все сам про свої прогнози.
Він, скоріше за все, не зустріне морози.
Вже відбув свій зеніт.
Та досі курить, міцну каву п'є зранку.
Без сну всю ніч четатиме коханку.
Із нею разом просидить до світанку.
Попрощатися з нею хотів.
Він читав свої вірші бомжам, проституткам.
Він присвячував вірші бомжам, проституткам.
Він себе віддавав бомжам, проституткам.
І себе лише їм заповів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748800
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.09.2017
Світло теплих порожніх квартир.
Слова на стінах складають псалтир.
Від вікна до вікна видніє пунктир,
Та для нас він нічого не значить.
Забуті слова лежать по кутках,
І підлога уся у сухих пелюстках.
Прощальний цілунок у вікна на вустах,
Та крім нас їх ніхто не побачить.
Ми - ніхто, як Бродський казав, ми - пейзаж
І, прогавивши той один іструктаж,
Ми навіки лиш простий антураж
До безвольності людських стосунків.
В світлі тихих забутих квартир,
Ми один для одного мов поводир.
Й не важливо, що йдемо крізь пустир,
Та прийдем до життя за лаштунки.
І нехай лиш за хвильку до вічності
Осягнемо всю суть героїчності,
Що вела повз всі одноманітності,
Ми звернемо у одну із квартир.
Зрозумівши кожне слово на стінах,
І вклоняючись їм на колінах,
Ми, заснувши на власних руїнах,
Заснуємо для двох монастир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.09.2017
Порожні очі дивляться крізь воду.
Їм не цікавий більше дивний світ.
Та хоч би стільки зим пройшло чи літ,
Вони залишать у собі ту світлу вроду.
Порожні очі. Відкриті вуста.
Ще ніби рум'янець на молодому лиці,
Загублені слова у ніжній руці.
Схоже, що істина не така вже й проста.
А очі дивляться, та більше не шукають
Ні мрій, ні дій, ні марних сподівань.
Здається, встигли вже переступити грань.
І цим, насправді, лиш лякають.
Порожні очі, а я у них тону.
Так, що не видать мені спасіння.
І не поможуть материнські голосіння.
Її ж бо тре' залишити одну.
Та очі ті аж зводять мене з розуму,
І хай це буде дивно, навіть дико.
Але ніхто тут не почує мого крику,
Тим більш не зрозуміє мого роздуму.
А на дні неглибокої чистої річечки
Лежить красиве молоде дівча.
Порожніми очами залишки світу вивча.
У волосся заплетені стрічечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748687
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.09.2017
Тату, послухай мене.
Я так важко борсаюсь.
У темряві важко так борсаюсь.
Ти казав, що все у житті мине.
Я сильна, обіцяла, що впораюсь.
Тобі обіцяла, що впораюсь.
Чуєш, тату, скажи,
Здаватись чи йти?
Здаватись чи, в біса, іти?
Я прошу, іще раз підкажи,
Бо не бачу мети,
Не бачу тієї мети.
Я питаюся тату,
Яким із шляхів мені йти?
Яким із мільйона шляхів мені йти?
Та хай труднощів буде багато,
Я старатимусь мудрість нести,
Старатимусь мудрість твою нести.
Знаєш, тату,
Мені ночами сниться твоя посмішка,
Мені сниться твоя щира посмішка.
Як ти заходиш у мою кімнату
І ми разом стрибаємо на ліжках,
За руки тримаючись, стрибаємо на ліжках.
Тату, ти мене слухаєш?
Я так за тобою скучила,
Надзвичайно за тобою скучила.
Ти мені у душі досі щось рухаєш.
Твоя смерть мені в серце влучила,
У самісіньке серце улучила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
Я сижу у окна. Я смотрю на цветы,
Что принес для мене, к сожаленью, не ты.
Это все тот же старый друг,
Что уехал жить за полярный круг.
Я сижу у окна, я сжимаю колени.
До сих пор в плену у навязчивой тени.
Я сижу одна, ты где-то тоже один.
Сам себе барин, сам себе господин.
Я сижу у окна. Напеваю песню.
О том, что мы с тобою даже вместе.
Напеваю песню и схожу с ума.
Мне на плечи ложится эта полутьма.
Я сижу у окна. Занемели ноги.
Не помогут уже никакие боги.
У меня осталась лишь одна мечта.
Жизнь начать с чистого листа.
Я сижу у окна. Распахнула двери.
Я все так же жду тебя, в какой-то мере.
Я тебя все жду, но почему-то одна
Сижу у открытого ночью окна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732733
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2017
У цієї весни онкологія.
Вона невиліковно хвора.
Не допоможе моя апологія.
Не пройде ні завтра, ні вчора.
Ця весна на довгому лікуванні.
Вона підсіла на різні наркотики.
І тут справа не в хвилюванні.
Не поможуть жодні синоптики.
Ця весна приймає таблетки.
Цілу пригоршню, вісім разів на день.
Інші весни не годяться й в підметки.
У цієї ж знову сильна мігрень.
Ця весна їздить на процедури.
У неї вже бракне сил.
Її біль не для літератури,
Що з часом перетвориться в пил.
Ця весна вже така замучена.
А раніше - весела, ясна.
У житті якось все перекручено.
Це навіки остання весна.
У цієї весни онкологія.
Вона вже на останньому подисі.
Кожен знає, що це аналогія
У моєму простому рукописі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728333
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2017
Відмотується назад стара кінострічка,
А вона закрила очі й чекає кінця.
Вона розплющить знову свої вічка,
Щоб побачити лише обрис лиця.
А вона така, знаєш, побита життям,
Ще сидить у крихітній кімнатці.
Її душа завалена давно сміттям.
Покинули її уже і сестри, і братці.
А у неї більше нічого немає.
Все, що залишилось - стара кіноплівка.
Так кажуть, нібито усе минає,
Та все схиляється її голівка.
Вона знову натисне кнопку "Play",
Вона знову почне тут ридати.
Вона зіграла зовсім немало ролей,
В численних спробах себе продати.
У неї так негарно обвисла шкіра.
Їй, напевно, недовго лишилось.
Дуже схожа на загнаного звіра.
Ось кіно її вже закінчилось.
А у неї більше нічого немає.
Все, що залишилось - стара кіноплівка.
Так кажуть, нібито усе минає,
Та все схиляється її голівка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721460
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.03.2017
Два. Нуль. Один. Сім.
Двадцять перше століття.
Ти хочеш довести усім,
Що важлива душа, не лахміття.
Дві тисячі сімнадцятий рік.
Уже зовсім інша ера.
Ти, сонце, себе прирік.
Віднині ти лишень химера.
Як кажуть, 2К17.
Як кажуть, нова доба.
Можливо, пора здаваться,
Бо, може, виходу нема.
Так кажуть, 2К17.
Ще кажуть: "найкращий час".
Та, може, вже досить сміяться?
По собі ми справили парастас.
Дві тисячі сімнадцятий рік.
Якийсь дуже дивний момент.
Настільки змінився чоловік,
Так, ніби це експеримент.
Два. Нуль. Один. Сім.
Двадцять перше століття.
Не так, як хотіли. Зовсім.
Ось воно - справжнє жахіття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720304
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2017
Вона увійшла до просторої кімнати,
На вікнах якої висіли грати.
А від стіни до стіни натягнуті канати.
У кімнаті зачинилися двері.
Вона сіла у центрі на підлогу
І, закинувши ногу на ногу,
Вона стане тихо молитися богу.
Аж іній з'явиться на портьєрі.
Ось вона закінчила молитву.
Трошки призупинивши гонитку,
Ніби вигравши із собою битву,
Вона зніме ту лицемірну маску.
Вона повернеться до старого вікна,
Завісить скло залишками сукна,
Щоби точно не завадила весна,
Аби не зруйнувала її казку.
На канатах висять різні обличчя.
Вона обирає те, що найближче,
Що підкреслить її величчя.
Так вона добуває почуття.
А маска наче для неї зроблена.
І хоч спина у неї згорблена,
Так ніби вона уже притомлена,
Вона тільки починає нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2017
Прокинься!
Зніми свої рожеві окуляри.
Жадають крові тонкі капіляри.
Нікого не цікавлять твої таляри.
Та ти робиш все навпаки.
Думай вже своєю головою.
Досить бути чужим слугою
І міряти світ своєю рукою.
Це дасться тобі взнаки.
Звільнися з дурної роботи.
Забий на дрібні турботи.
Зніми нарешті маску скорботи.
Відчуй себе нарешті людиною.
Кохай! Вбивай! Кради!
Сам знаєш, що клади.
І щось таки знайди,
Щоб не ходити самому з торбиною.
Кричи! Сварись! Живи!
Поїдь на бісові острови.
Та хоч би світ перепливи,
Ти будеш поволі згасати.
Прокинься!
Почни хоч трошки діяти.
Не можна тільки мріяти.
Спочатку треба сіяти,
Бо потім прийдеться збирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2017
Темне місто. І лише ліхтарі.
А ми поглинали їх світло.
Тихе місто. Димлять димарі
А дим все тягнувся за вітром
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Дивне місто. Мигають вогні.
А ми вбирали їхні думки.
Сліпе місто. На твоєму вікні
Відбиток якоїсь чужої руки.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Старе місто. І тріскіт снігу.
А ми вслухались в його слова.
Глухе місто. Помираєм від сміху.
А тут лунає музика нова.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Моє місто. У моїй голові.
А ми цьому зовсім не вірили.
Твоє місто. У тебе в крові.
Ми його уже кроками зміряли.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Чуже місто. Нам не дало
Не дало абсолютно нічого.
Дурне місто. Нам всеодно.
Ми вже побачили стільки нового.
Красиво, а таки не даремно.
Напевно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710627
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.01.2017
Він прокинувся трішечки мертвим.
Як звично. Усе як завжди.
Він, по суті, така собі жертва,
Що потрапила в руки біди.
Трішки мертвим вийшов з кімнати
І таким же покинув дім.
Та побачивши сотні "солдатів",
Він промовив лише слово "Сім".
Він обходив старі будівлі,
А до горла підходила злість.
Він дивився на їхні покрівлі
І тихо випалив "Шість".
І вдивляючись в тріщини криги,
Він побачив, що там діти стоять
І підпалюють знайдені книги.
З його уст зірвалося "П'ять".
Він любив прогулянки містом,
Так шукав собі орієнтири,
Які, на жаль, не наповнені змістом.
Він прошепоче "Чотири".
І коли він повертався додому,
Його раптом підхопили вітри.
Щоб побачив картину Содому.
Він голосно викрикнув "Три".
Ось уже біля свого будинку
Зрозумів, що не вірить в дива.
І, задумавшись лиш на хвилинку,
Пробурмоче щось, нібито "Два".
Зачинив за собою двері.
Сам собі полум'я, сам собі дим.
У своїй дивакуватій манері
Він вимовив слово "Один".
Він прокинувся трішечки мертвим.
А заснув уже трішки живим.
Він, хоча таки, може, і жертва,
Та вже ніколи не буде новим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709132
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2016
Загуби від дому свого ключі
І на вулиці сам посиди вночі.
Хай від світла тебе сховають корчі
І дерева укриють, як прийдуть дощі.
А для тебе це своєрідний почин
Сиди на вулиці й мовчи.
Сиди на лавочці й мовчи.
Та й дечого себе навчи.
Як щось не так, то не кричи,
А тільки тихо прошепчи.
А краще просто уночі
Присядь на вулиці й мовчи.
Ти сядь на лавочку вночі
Ти сядь і просто помовчи.
І, може, музику включи
Так нікуди не спішачи,
Навіть не шукаючи ключі,
Посидь тут тихо і мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709049
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.12.2016
У її волоссі ховаються перелітні птахи,
А від її облізлих губ пахне цигарками.
У голові переплітаються різні шляхи
Перевулками, скверами й парками.
І, куйовлячи своє золотисте волосся
Та виганяючи звідти старих птахів,
Їй стільки всього в житті довелося,
Що складеться доволі обширний архів.
Вдивляючись у власні тіні на стінах
Та наводячи пальцями їхні межі,
Вона зверталась до тиші, стоячи на колінах,
Ялозячи старі та обдерті одежі.
Ось вона, стоячи під великою люстрою,
Все крамсає, все ріже свої думки.
І заради таки лише власного устрою,
Вона вдома зачинить всі можливі замки.
І он там, на розваленому дивані,
Вона ляже і дивитиметься в нікуди.
І уже у знайомому здивуванні,
Вона піде ніким так й не знамо куди.
А у її волоссі ховаються перелітні птахи,
Від її облізлих губ пахне цигарками.
У голові переплітаються різні шляхи
Перевулками, скверами й парками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Ми всіма фазами місяця
Змінюємось, але знову вертаєм.
І кожен із нас з цього біситься.
Ми лють свою просто ковтаєм.
Ми усі, немов ті сірнички
Загоряємось й тихо згасаєм.
Ми - заплутані вулички.
Ми пусті, але ми не вмираєм.
Ми- космонавти у мікрокосмосі,
Загублені в своїх нейронах.
Ми- безхатьки. У власному мотлосі
Ми губимося на старих перонах.
Ми - тяжкохворі золотошукачі,
Що золото бачать в камінні.
Ми - це радіоприймачі,
Бо брехня на нашім сумлінні.
Ми - мисливці на привидів,
Хоча їх й не існує.
Ми тільки шукаємо приводів
Для шоу, яке все зруйнує.
Ми, нібито всі по трохи,
Але, по суті, то дірка від бублика.
Це кінець прекрасної епохи.
Закінчилась цікава рубрика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2016
Вона була справжньою леді.
Пила лише тричі на день.
Малюючи звірів на пледі,
Вона п'яна співала пісень.
Вона любила дешеве вино
І читала старезні романи.
Наче кісточки у доміно,
Падали мрії і самообмани.
Вона ридала під звуки дощу
І ковтала власнії сльози.
Вона тиxо кричала:"Прощу!"
Й лише трохи збільшила дози.
Вона довго сиділа в кімнаті
І вічно слухала тишу
У пошарпаному халаті.
Вже й не мріяла вступити до вишу.
Вона любила нічні міста,
На які все дивилася з вікон.
"Вже не вийде з нового листа"-
Знання, що приходять із віком.
Вона шаленіла від дивних речей
І заповнила ними хату.
Їй не вийшло сховатися від очей,
Які віщували їй страту.
А вона була справжньою леді.
Пила лише тричі на день.
Малюючи звірів на пледі,
Вона п'яна співала пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2016
Я розріжу осіннє небо
Рукою. А може ножем?
Мені в світі нічого не треба,
Лиш би ми не були міражем.
Я порву ті темнії хмари,
Щоб ми могли бачити зорі.
Щоб під ніжний супровід гітари,
Ми мовчки сиділи надворі.
Я можу забути про сонце
Назавжди. А може на день?
Нехай воно незнайомцем
Заспіває для нас пісень.
Я викину всі старі знімки.
А може лиш кілька залишу?
Ми довго мінятимем сімки,
Але не терпітимем тишу.
Я довго дивитимусь в небо.
Все думатиму де зробити надріз.
Мені чесно нічого не треба,
Лиш не перетворитись в ескіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Він хотів із нею побачення,
А вона не хотіла дихати.
Вони не шукали виходів.
Вони не шукали призначення.
Вона хотіла його кохати,
А він не хотів залишатися.
Їм лишалося лиш утішатися.
Їм лишалося тільки чекати.
Він хотів пірнути у неї,
А вона не хотіла коритися.
Вони змушені з цим миритися.
Вони змушені ховати ідеї.
Вона хотіла його зцілити,
А він не хотів знов здаватися.
Вони мріяли понапиватися.
Вони мріяли все скупити.
Він хотів її душу відкрити,
А вона не хотіла мінятися.
Вони вирішили не зупинятися.
Вони вирішили нове творити.
Вона хотіла його покинути,
А він не хотів опиратися.
Вони хотіли в собі розібратися.
Вони хотіли давно загинути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Він викурив останню цигарку,
Останнє в його житті "Море",
Він зняв подерту маринарку
Й глибоко пірнув в своє горе.
Він викурив останню цигарку,
З мого лиця він витер сльозу.
Він залишив у кружці заварку,
Ну а це віщувало грозу.
Він викурив останню цигарку
І ніжно поцілував у чоло.
Він випив останнюю чарку
Й по грудях розбіглось тепло.
Він викурив останню цигарку
І поглянув мені нишком у вічі.
Він пішов по безлюдному парку,
Озирнувшись всього лише двічі.
Він викурив останню цигарку,
Останнє в своїм житті "Море".
Він зняв таки подерту маринарку
І навіки занурився в горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698258
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2016
Серед сотні, серед тисячі, серед мільйонів,
Серед безлічі й купи старих районів,
Серед різних планет, серед великих галактик,
Вони віднайдуть для себе лиш клаптик.
Серед групи людей, серед натовпу вулиць,
Посеред тих років, що давно вже забулись,
Серед тих, хто живі і вже серед померлих,
Вони встануть й не житимуть більше у тернах.
Серед місяців, тижнів, серед днів і хвилинок,
Серед довгих доріг, серед коротких стежинок,
Серед кількості слів, серед декількох літер,
Уже не зламає їх сильний вітер.
Посеред зграї чисел, серед прайду зі знаків,
Серед житніх полів, серед липи і маків,
Серед маси очей, серед тьми різних звуків,
Натягнуть тетеву й повистрілюють з луків.
Серед миль, серед футів, посеред кілометрів,
Серед вільних степів, серед заростей нетрів,
Серед моря і гір, серед скверів і парку,
Розламають стіну, лиш побачивши шпарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2016
Серед кімнати моєї холодний океан,
А за вікном лиш середина осені.
За вікном і холод, і дощ непрошені.
У змові з двома цими туман.
А океан все ще на моїй підлозі
І звідти чути розмови великих китів,
Та один із них обабіч тремтів,
Бо інших почути не в змозі.
Той кит лежав на пісках моєї кімнати,
А я пригощала його теплим чаєм,
Цей час для нас видався справжнім раєм
У межах маленької хати.
Ми говорили про все й ні про що,
Ми зустрічалися кожної ночі.
Аби тільки ніхто не наврочив
Ми завжди будемо разом якщо...
Та ось одної ночі не стало океану
І не з'явивсь на зустріч мій блакитний кит.
Чи загубився між бетонних плит,
Чи вирішив розбить мою оману?
Він більше не виходив з-під підлоги,
Бо він тепер живе в моєму серці.
І зачинивши за собою дверці,
Він читає лиш для мене власні монологи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
Під старою будинковою аркою,
Що вже давно покрилася мохом,
Сидить він, вкритий маринаркою
І ззаду підпертий порогом.
Поблизу вже облізлих дверей
На твердім, на холоднім камінні
Сидить маленький, худий єврей,
Гріється на сонячнім промінні.
Близько до розбитих вікон
Й ногами на уламках скла
Він милувався весняним цвітом
І благав серпневого тепла.
У дворику навіть собака є,
Про неї і дбають більше.
А в нього вже тіло гниє,
Та очі в нього зовсім інші.
В тіні від ліпнини на стінах,
Що місцями і зникла зовсім
Не чекає він на спасіння,
Він просто чекає на осінь.
І під тією старою аркою
Маленький єврей таки згниє.
Він вкритий легкою маринаркою.
Ніхто й не знає чи був, чи є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691898
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.10.2016
Коли його душа покриється густим пилом,
Коли в його кімнаті зів'януть всі вазони,
Коли за вікном все швидше змінюватимуться сезони,
Коли весь папір буде забруднений чорнилом.
Коли він переб'є у хаті таки весь посуд,
Коли він зовсім не буде покидати кімнату,
Коли їжею на цілий день стане зерня гранату,
Коли з ним навіки попрощається розсуд.
Коли він перестане рахувати години,
Коли завісить у кімнаті усі дзеркала,
Коли його батареї більше не даватимуть тепла,
Коли у кімнаті буде менше повітря, ніж павутини.
Коли він надовго забуде, що таке сон,
Коли він почне зливатися з білими стінами,
Коли від цілого світу захищатиметься колінами,
Коли сам себе захопить у тривалий полон.
Він зрозуміє, що десь і щось пішло не так.
Але тоді йому вже не допоможе ніхто,
А він одягне своє старе чорне пальто
І сяде на, завідома розбитий, літак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2016
Неважливо, люба, день буде чи ніч.
Ми залишимось з тобою віч-на-віч.
Я відкрию тобі всі свої таємниці.
Випущу в'язнів зі своєї в'язниці.
Ти знатимеш все до останньої коми,
Хоча й падатиму з ніг від тяжкої втоми.
Ти збиратимеш сльози з мого лиця.
Ти дізнаєшся, що таке розпач "митця".
Я двері відкрию тобі до своєї душі.
Ну а ти заблукаєш у цій дивній глуші.
І навіть у часи моїх смертельних мук
Я пам'ятатиму любов твоїх теплих рук.
Залишу купку книг і збірочку віршів.
Від них тобі не стане зовсім гірше.
Лиш тобі я довірю ці свої скарби,
Аби вони не потрапили в руки юрби.
Я довіряю, мила, кожній твоїй цеглині.
Та й не відмовиш ти своїй "Чудній Пташині".
В тобі назавжди лишиться шматок мене
Ти - сильна, ну а я не.
Це все для тебе, рідна стіна.
Пам'ятай мій погляд біля вікна.
І читай таки мою збірочку віршів.
Тобі вона подобається значно більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689448
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2016
Kелихи. Ром.
Тиша й розмова.
Знову і знову.
Десь за бугром.
Стіни. Підлога.
В межах кімнати.
Вийти до страти.
Лиш до порога.
Музика. Букви.
Холод і сон.
Рушиться трон.
Зв'язані руки.
Роздуми. Сльози.
Муки і сум.
Натяги струн.
Змінені пози.
Запахи. Кров.
Погляди круків.
Магія звуків.
Келихи. Ром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016
Я ще пишу, але не як раніше.
Я ще пишу, та вже немає слів.
У океані зовсім різних кораблів
З'являються все більші і новіші.
Я ще пишу, та не мої думки.
Я ще пишу, але це вже писали.
Вони палали, тліли, не згасали,
Та в мене ж усе зовсім навпаки.
Я ще пишу, але це все не вірші.
Я ще пишу, та це всього лиш гра.
Розроблена для мене ця мара,
Але від цього ще не стало ліпше.
Я ще пишу, хто зна як буде далі.
Я ще пишу, а значить ще жива.
В моїх віршах не знайдете слова,
Що написали б люди на скрижалі.
Я ще пишу, аби лише писати.
Я ще пишу, щоб зняти власний біль.
Я - светр, що пожувала міль.
Я - смертник, що не піде вмирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016
Допоки у курця в кишені буде цигарка,
Допоки в алкоголіків не пустуватиме склянка,
Допоки у наркоманів ще залишиться доза,
Вони для планети невелика загроза.
Допоки у руках буде улюблена книга,
Допоки у дітей звиватиметься дзига,
Допоки всі поети ще писатимуть вірші,
Планета ще протримається трохи більше.
Допоки у церквах ще дзвонитимуть в дзвони,
Допоки не відмінять нам усі заборони,
Допоки люди дивитимуться в телеекран,
Планета не помре від своїх тя́жких ран.
Допоки ми брехатимемо людям в очі,
Допоки ще кричатимемо що є мочі,
Допоки у старих таки буде склероз,
То ще Земля утримається від метаморфоз.
Допоки люди всі ще любитимуть вухами,
Допоки всіх дітей лякатимуть духами,
Допоки ми з тобою не зрозуміємо суть,
Планету нам, так точно, не перевернуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2016
Мій чорний чай
І одинока кружка,
А на стіні від сонця смужка.
Проникла в мій імпровізований рай.
Тут є годинник
І німе кіно.
Коли дивлюся у своє вікно,
Я бачу світ, та жодної людини.
Тут можна все.
Душа моя радіє.
Збулись вже заповітні мрії
Й у посмішці розплилось моє лице.
Так, це рай.
Розмови зі стінами
І обійми з своїми колінами
Під звуки, ніби зовсім поруч водограй.
Це лиш кімната.
Стіни в поролоні.
Я тут у власному полоні.
Це вже моя персональна палата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2016
Ти-ворон, як в Аллана По,
Що вивчив одне тільки слово.
Неначе трамвай у порожнім депо,
Все лунає воно знову й знову.
Знаєш ти, що я думаю вголос,
І щоразу ти користаєш момент.
Дуже жаль, що царственний Хронос
До офіри не взяв тебе, як елемент.
Бо здається, вже їде дах
Від твого таки влучного слова.
В тебе вийшло, поселив в мені страх.
Через тебе збідніла геть мова.
Ти із про́клятим "Невермор"
Таки зовсім зведеш мене з розуму.
Влаштував лиш для мене терор,
Відволік від одвічного роздуму.
Про що б не подумала тільки:
Про майбутнє, поточне життя.
Ось ти знову переводиш стрілки
Й перетворює мрії в сміття.
Я стомилась від твого "Ніколи".
Я прошу тебе, чуєш, облиш.
Підпишу проти нас протоколи,
Як тільки ти замовчиш.
Я можу навіть втрати слух
Та й всі інші свої почуття,
Щоб не знати тебе, любий друг
І прожити нормальне життя.
Але лиш чорний ворон ти,
Що знає, де вставити слово.
Та не вийде спалити мости.
Це все точно не випадково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682572
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016
Просто поглянь. Яким же гарним може бути кінець.
Від нього наче відходить не один промінець.
Під голосне і дикороздираюче "Амінь"
Він віддав мені, незнайомці, свою власну тінь.
Він віддав мені, незнайомці, свою власну тінь,
Щоб я поховала її серед їх рідних стін,
Щоб я замурувала їх разом на віки вічні,
Щоб раз на цілий рік навідувалась в січні.
Щоб раз на цілий рік навідувалась в січні,
Допоки й мене з ними не роз'єднає вічність,
Допоки я, так як і він, не віддам комусь тінь
Під пронизливе, дике й холодне "Амінь".
Під пронизливе, дике й холодне "Амінь"
Я піду й не покажу усіх своїх вмінь.
Свою тінь я звалю на невпевнені плечі.
Я віддам свою тінь в руки цій порожнечі.
Я віддам свою тінь в руки цій порожнечі,
Що зі мною завжди зі стану малечі.
Простягну свою руку іншій руці
І, як кажуть у морі, віддам кінці.
І, як кажуть у морі, віддам кінці.
І від мене тоді вже відійдуть промінці.
Під голосне і дикороздираюче "Амінь "
Я віддам йому, незнайомцю, свою власну тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2016
Ми бачились буквально учора.
І ніби на днях пили чай.
Ми змінилися, ну і нехай.
У кожного нова опора.
Ми вправно вдавали радість,
Що зустрітись хотіли давно.
Ми домовимось разом в кіно,
Та це лиш звичайна лукавість.
Як же гарно ми говорили,
Не боялись брехати у вічі.
Ми сміялися двічі чи тричі
І пачку на двох теж скурили.
Ми давали ідіотські поради,
Сподіваючись на вчасний дзвінок.
Ми засвоїли добре урок.
Ми реально втомилися грати.
В унісон погляди на годинник
І згадали про купу справ.
Кожен з нас головою хитав
На запрошення друга в будинок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2016
Чуєш, а налий мені вина.
Ось там стоять бокали.
Мовчатимем, гортаючи журнали.
Нас вразить очей глибина.
Чуєш, а налий мені вина.
Можливо, поговорим трошки.
Як на обличчі ні одної зморшки,
А у очах видніє сивина.
Чуєш, а налий мені вина.
Трохи прикрась мою самотність.
Нехай панує безтурботність,
Натягнута, немов струна.
Чуєш, а налий мені вина.
І в світі більшого не треба.
Руками я торкнулась неба,
Воно для мене - чужина.
Чуєш, а налий мені вина.
Забудь вже про звання своє
І відповідь дай на моє:
"Чуєш, а налий мені вина."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676937
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.07.2016
Свої таємниці, свої секрети,
Як завжди брехня на брехні.
Хвилини обману переходять у дні.
Брехливої правди чіткі силуети.
Брехня замість чистої правди.
Обман за обманом завжди,
А правди й простили сліди.
Ілюзій живемо заради.
За брехні лизатимем зад,
За істину ж б'ємо по лицях.
Нам правда вже навіть не сниться,
Та кожен із нас цьому рад.
Без фальші нам точно не жити.
Без неї світові - крах.
Людьми та планетою керує страх.
Світ вміє нами вправно крутити.
В нас і справді немає вибору.
Брехати - це вроджений дар.
Спустімось нарешті із хмар.
Досить бачити всіх навиворіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2016
Коли на землю спуститься темрява лиха,
Коли далекі зорі пильно розглядатимуть ніч,
Ти згадаєш про можливість залишитись з собою віч-на-віч,
Тоді ти почуєш, як цілий світ диха.
Ти дістанеш з шуфляди ту свою дивакувату книжку,
Де записані тисячі й тисячі різних імен.
І під тиху музику, яку писав іще Шопен,
Ти розмістишся на своєму, такому рідному, ліжку.
Сьогодні ти дістанешся кінця свого списку
І вирішиш, якому нині молитимешся Богу.
Ти не проситимеш у нього допомоги чи показать дорогу,
А лиш попросиш про зменшення громадського тиску.
Ти молишся богам, на кожного сподіваєшся,
Але коли ти віриш у всіх, ти не віриш ні в кого.
І у світі для тебе вже немає нічого святого,
Та собі ти у цьому ніколи в житті не признаєшся.
Сьогодні в тебе закінчився довжелезний список,
А завтра ти черговий раз почнеш його з початку.
Із пам'яті ти зітреш навіть останню згадку,
Що не поміг тобі ніхто з твоїх записок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675581
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2016
Та ні, мамо, це не депресія.
Це всього лиш навсього моя рефлексія.
Ні, дякую. Не потрібна терапія.
Це звичайна мізантропія.
Та ну, мам, яка агресія?
Це просто моя інтроверсія.
Пробач, але не виховали генія.
Ти знай, що неврастенік я.
Мамо, ну як це "навіщо зброя?"
А раптом повернеться знов параноя?
Можеш закрити в одній із кімнат.
Мені байдуже. Я - соціопат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2016
На вулиці у будь -яку погоду
Сидить на лавці в дерева тіні.
Він час свій присвятив стіні,
Уклав із нею мовчазну угоду.
Старий і сивий чоловік.
У окулярах і потертому кашкеті.
Не довіряє він цілій планеті.
І сам живе уже не перший рік.
Щодень спостерігаю я з вікна,
Щоночі він заходить в гості,
П'є чай і дивиться у вільний простір.
Це старості, а не його вина.
Старий цей- мій єдиний друг.
Він-мій невиліковний недуг.
Ми дивимося на вечірній пруг,
Та він не здатний до потуг.
Він курить ті дешеві сигарети,
А у густому цигарковому тумані
І я, і він, неначе у омані,
Що готували лиш для нас поети.
Він знає що і як у цьому світі,
Для нього це вже зовсім не секрет.
Він вибрався з брехні тенет,
Але один, такі як він вже вбиті.
У очах його відбився літній сум.
Такий приємний, ніжно-рідний.
Мужчина цей уже морально бідний,
Та ще в полоні різних дум.
Старий цей - мій єдиний друг.
Він - мій невиліковний недуг.
Ми дивимося на вечірній пруг,
Та він не здатний до потуг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2016
Серед темряви- море очей.
Ти бредеш наодинці по полю.
Давно втратив і сили і волю,
Та блукаєш ще серед ночей.
У сльозах нічної трави
Тонуть погляди зір блакитних.
І думок вже немає спритних,
Лиш вимога глузду:"живи!".
У навушниках грає Radiohead,
Твоя улюблена "All I need".
Ти побачив вогнища слід
І щосили біжиш вперед.
Зігрівшись біля ніжного вогню,
Ти подивишся зорям у очі.
І ніби вже й місяць шепоче,
Щоб ти зняв непотрібну броню.
Ти заснеш під наглядом зір,
Але до світанку ти зникнеш.
Та зі страху ти голосно крикнеш,
Розірвавши прямий ефір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016
Розкажи мені свою історію.
Наш буде з тобою секрет.
Намалюй словами своїми портрет
І познач таємниць територію.
Покажи мені ті фотографії,
Які до цього не бачив ще ніхто.
Посади у стареньке авто
Й відвези за межі парафії.
Не соромся своїх дрібних сліз.
Розмовляй зі мною допоки є сили.
Пригадай як з тобою траву ми косили
Чи ходили в походи у ліс.
Прошу, ще не стуляй очей своїх
І розкажи мені ще трішечки, благаю.
Твоїм історіям все ні кінця, ні краю.
А як люблю я твій старечий сміх.
Напиши для мене свою біографію
На шматках старого паперу.
Як пішов ти, ми втратили еру.
Програв ти, рідний, граючи в мафію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672443
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.06.2016
У перехожого випросиш сигарету,
Підсядеш до когось у парку
Напроти свого університету.
Згадаєш, що не купив марку.
Роблячи затяжку, читаєш лист
Від свого давнього друга.
Брехати, очевидно, не його хист.
Давно вже між вами напруга.
Раніше ти відповідав йому,
Але швидко закінчились слова.
Ти досі не зрозумів чому.
Вже зранку п'яний в дрова.
На пошті купиш ту марку.
І знову надішлеш пустий конверт.
Загорнешся в свою маринарку
І підеш, наче ти ферт.
Ти робиш це лиш щоб він знав.
Знав про те, що ти є,
Та просто слів для нього не мав.
Таке собі завдання твоє.
Ти знову у парку на лавці,
А лавка наполовину пуста.
Ти вдячний лише Кафці
За те, що у свій світ пускав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016
Пам-пам.
Не підкорюйся словам.
Пам-пам.
Довіряй лише ділам.
Пам-пам.
Життя одне дали нам.
Пам-пам.
Навколо шум і гам.
Пам-пам.
Помагай собі сам.
Пам-пам.
Дай волю сльозам.
Пам-пам.
Будуй свій вігвам.
Пам-пам.
Посміхнись врагам.
Пам-пам.
Віддай час снам.
Пам-пам.
Любов залиш рабам.
Пам-пам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2016
Пилюка на обідньому столі.
Чудні малюнки на битому склі.
З екрану говорить тореадор.
Звук відбиває пустий коридор.
Під ногами уламки щастя.
Хтось із ними навік попрощався.
Старі стіни побиті молотом.
Будинок, ніби морений голодом.
На підлогу звалений посуд,
Який вже не чекає на осуд.
По кімнаті розкиданий одяг,
Мабуть, швидко збирались на потяг.
У вітальні порвані книги,
Як шматки холодної криги.
А у стелі велика діра
За формою мого ребра.
Тут зав'яли давно уже квіти.
І не бігають більше діти.
А на вікна повісили грати,
Хоча нічого звідси брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2016
Це ще не кінець.
Це лише початок.
Не підем під вінець.
Відмова від печаток.
Залишимо свій слід
Ми без гучних досягнень.
Мов риби,ми об лід
Дотримуємось прагнень.
Не гратимем в кіно
І не напишем п'єсу.
Тихесенько на дно.
Опустимо завісу.
Навряд чи нас згадають.
Навряд чи пом'януть.
Навряд чи оспівають,
Та цього не минуть.
Залишимось героями,
Не знаними ніким.
Забуті навіть дурнями,
Та дух буде живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
Я кажу нічого не міняти.
Давай залишимо все як є.
У мене завжди є шанс програти,
У тебе ж шанс забрати своє.
Я кажу, щоб ми усе забули.
І щоб не озирались взагалі.
Щоб свічку пам'яті разом задули.
І зараз скинули рахунки на нулі.
Я кажу,щоби усе простили.
Щоб відпустили ми свої гріхи.
Аби могили ми собі не рили.
І не тягли образи, мов міхи.
Я так скажу,що ми уже змінили.
Усе що можна було нам і ні.
Та й рани наші майже вже зажили.
Давай не залишатися в пітьмі.
Тобі скажу, ми сильно заблудили
В меті , в дорозі, навіть в голові.
Бо жили ми, так ніби вино пили.
Тепер ми стали інші,геть нові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669254
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.05.2016
Відчинені двері.
Пустий коридор.
Ми живемо в тій ері,
Де інший узор.
Порожня кімната
І навстіж вікно.
В житті по канату
І, наче в кіно.
Навколо так тихо
Й годинник стоїть.
Покину ту пиху.
Залишусь на мить.
Пустує все місто.
Ліхтарик горить.
Та мені все ще тісно.
Вже світ весь мовчить.
Нікого не чути.
Лиш тиша одна.
Такому не бути.
Отруту до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669077
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016
Давай сьогодні будем прибирати
Сміття зі столу, з шафи, з голови.
Давай горіти, але не згорати.
В ріці життя ти проти течії пливи.
Давай сьогодні приберемо безлад
І від сьогодні жити, мов цвісти.
Давай життя цього приймемо розклад
Й щодня все більше набирати висоти
Давай сьогодні нарешті поскладаєм
Все на свої місця,на свої полички.
Давай життєві перепони подолаєм
І не вставлятимем в колеса палички.
Давай сьогодні ми із цим закінчим,
Залишимо в минулому усе.
Давай життя своє ми зробим іншим
І пам'ятаймо , що невдачі - то пусте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2016
Холодні залізничні колії
Проклали поміж нами шлях.
Тихо квіти магнолії
Летять за вітром, мов птах.
Завжди блакитні вагони,
Знайомий давно провідник.
Пронизливо крячуть ворони.
Куди ти спішиш, мандрівник?
Прислонившись до свого вікна,
Ненароком ти пустиш сльозу.
Ти знаєш, не твоя вина,
Що літо нам грає грозу.
Попросиш в знайомого теплого чаю,
Все ще дивлячись у вікно.
Там поле пшеничне зовсім без краю
Й початку не видно вже досить давно.
Великий, просторий і людний вокзал.
Та лиць тут знайомих немає.
І ніжно, так ніжно у спину кинджал.
Ти скажеш собі:《Так буває.》
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668916
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2016
Людина людині - вовк.
Здавна відомий факт.
На очі опуститься шовк.
Черговий планетний антракт.
Людина людині - звір.
Пора б уже зрозуміть.
Мене рятує пустий папір.
Та повному, йому горіть.
Людина людині - біль.
Той, що живе до кінця.
Комусь помогає хміль
І втрата свого лиця.
Людина людині - смерть.
Швидка і безповоротна.
Прийме всіх земна твердь,
Забувши про наші полотна.
Людина людині - враг.
Пора тобі з цим змиритись.
Не ти, цього світу, ватаг.
Можеш зі сторони дивитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668915
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2016
Моє життя- це моя гра.
З моїми правилами і ходами.
Та ще не знаю чи пора
Оплакувать його сльозами.
Раніше було, що для мене
Важливим був мій кожен хід.
І підіймала я знамена,
Щоб розтопити людський лід.
Проте знамена опустились.
Не піддались чужі серця.
Лиш дуже сильно закрутились
Мої думки, без справжнього лиця.
І з того часу я не борюсь.
І з того часу ніби не живу.
Тепер я зовсім не турбуюсь
Та і на поміч нікого не зву.
Вже зовсім скоро перестану грати.
Знайду собі заняття цікавіш.
Занадто серйозні були мої втрати.
Пора вже ставати мудріш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016
Ніхто не знатиме твого болю.
Ніхто не відчує твою печаль.
Думки ти хочеш пустити на волю.
Та знову і знову в підлогу педаль.
Тобі здається, що так простіше.
Втішаєшся думкою, що все пройде.
Проте щохвилини в очах все темніше.
А завтра, можливо, вже й не буде.
Коли твої сльози все залили обличчя,
Коли в голові твоїй панує хаос.
В думках суцільні лише протиріччя.
І між життям та смертю один тільки трос.
Ось думати ти зовсім не спроможний
Й відважно робиш ти останній крок.
І мозок твій вже, у момент, порожній.
Нехай для когось буде це урок.
Ніхто так й не зміг тебе зрозуміти.
Ніхто не підставив тобі своє плече.
Тепер маєш змогу далеко летіти.
У мене ж сльоза за сльозою тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2016
Я в розпачі.
Нема куди тікати.
Навколо глядачі
І дивні аромати.
Я у депресії.
Я загубила шлях.
Найбільше агресії
У моїх боях.
Я вражена.
До глибини душі.
Життям ображена.
Напівпусті ковші.
Я розчарована.
У всіх людських ділах.
Байдужість не захована
В високих титулах.
Я, знаєте, засмучена.
В мені живе печаль.
Бо доля є приручена.
Не вижила мораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2016
Свічки вогонь,
Що тьмяно пала.
Із моїх долонь
Краплинка мала.
Дивовижні тіні
Від світла свічі.
У тіснім переплетінні
Турбот на плечі.
Погляд глибоко
Вивчає зигзаг.
Зацікавлена око
Шукає розваг.
Розмальовані стіни
Чудним узором.
Душевні руїни
За склом прозорим.
Свічки вогонь,
Що тьмяно горить.
Дуло до скронь.
Серце тремтить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2016
Ти знаєш, що я обожнюю
Запах блакитних лілій.
Я також вправно заповнюю
Відстань між наших ліній.
Ти знаєш, я люблю маки,
Щоб чорні й увечері взимку.
Ми добре вивчили власнії знаки
І навчились надавати підтримку.
Я шаленію від довгої шалі
Твоїх улюблених парфумів.
Ми продовжуємо далі і далі
Без кінця все висловлювать думи.
Лице приховаю вуаллю.
І тихо скотилась сльоза.
Немов розпеченою сталлю,
Печуть мене твої слова.
Ти не принесеш більше букет.
Не постукаєш ніжно у двері.
Ти- це мій особистий макет,
Що назавжди лише на папері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
На північ від царства тіней
Й на схід від прозорого неба.
Я шукатиму свій піреней.
Відчувається в ньому потреба.
Я шукатиму вдень і вночі
У глибинах своєї свідомості.
І при світлі одної свічі
Я розвію усі невідомості.
Навіть після мільйона невдач,
Я старатимусь більше і краще.
Увімкну той старенький приймач,
Оминаючи хижії пащі.
Будуватиму свій корабель.
Подолаю моря й океани.
Я освою мольберт, акварель,
І якщо пощастить барабани.
Я порину глибоко у себе
І у собі я втоплюсь.
Опинюсь у воді Мешасебе
І навіки там оселюсь
Зрозумію даремність мети,
Бо мій піреней- просто Я.
Не потрібні чужі світи.
Потрібна лиш сутність своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2016
Ми- лиш малесенькі деталі
Великої всесвітньої системи.
Не бачим другу сторону медалі.
І не лізем в хитромудрі схеми.
Ми коримося будь-яким наказам
І втратили давно власну точку зору.
Ми сліпо поклоняємось прогнозам
За маленький ковточок кагору.
Зовсім неважко нас купити.
Ми дуже легко продаємсь.
Аби хоч трішечки вхопити
Тієї влади, ми здаємсь.
Вони маніпулюють нами вправно.
Ми ж мислимо, що вибір є у нас.
Вони вбивають, тихо й плавно,
Вдивляючись у глибину наших гримас.
Життя живемо, наче в казематі.
Ми серед безлічі власних ілюзій.
Виконуєм завдання на автоматі,
Крокуючи по одній суцільній смузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2016
Старий алкоголік.
У руці цигарка.
Смутний меланхолік.
Кавова заварка.
Порожня склянка
І понурий погляд.
Нова обіцянка
Та давній спогад.
Тремтяча рука
Затиснула пляшку.
Він і досі шука
Людську насмішку.
Холодна закуска.
Гіркуватий смак.
Довічна відпустка
І він одинак.
Глибокі очі
Старого пияка.
Безсонні ночі.
Його це не ляка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2016
У темному спокої кімнати,
Де досить гучно лунає Шопен.
Назавжди залишаться координати
Наших з тобою імен.
У просторому білому залі,
Де звучить твій улюблений Бах.
Там наші проходять діагоналі,
Утворюючи дивний зигзаг.
У солодкій пристрасті спальні,
Де так ніжно грає Рамо.
Ми забудем слова ті банальні,
Що нічого не було вдамо.
У туманній задимленій кухні,
Де лунає знайомий нам Ведель.
Знову вгору піднімемо кухлі,
Ніби ще раз заглянули в гендель.
У холодній самотній прихожій,
Де нам віддано грає Ліст.
Ми відмовимось від рецензій,
Змінивши життя свого зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
І знову осінній шторм.
І знову мене він манить.
Залишилась серед норм,
Та кожна із них мене ранить.
Глибока солена хвиля
Біжить на піщаний берег.
До моря ще ціла миля,
Та вже не лякає шерех.
Вологе важке повітря
Наповнює мої легені.
Стану лицем проти вітру.
Руки, як завше, в кишені.
А знаєш, запах моря.
Такий невинно чистий.
Проте не змити горя.
Нехай живе, імлисте.
Все дивлячись у воду,
Я перестану думать.
Візьму собі за моду
Тобі в вікно не стукать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Де ти, друг?
Замкнений круг.
Хаотичний рух.
Сталевий дух.
Тривожний спокій.
Мовчання "нокій".
Дари "високій".
Йти одинокій.
Легкий мотив.
Чекаєш див.
Прийняв аперетив.
І знову рецидив.
Якийсь притон.
І вальс-бостон.
Кругом бетон.
В руці патрон.
Відбився звук.
Це плата мук.
Тихенький стук.
І плескіт рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2016
І уже дощ накрапає,
Тихо хвиля плюскотить.
Птаха бризки ті хапає
І від щастя тріскотить.
На поверхню виринають
Близько сотні милих риб.
Їх рибалки виглядають,
Ну, а риби знову в глиб.
Дощ не лиє і, озерце
Заспокоїлося вмить.
Знов забилось його серце,
Знов його воно болить.
І тепер ось плаче вітер,
Перейняв сердечний біль.
Не зважають на них квіти
Й чути ніжний шепіт хвиль.
Між собою ті шепочуть,
Між собою гомонять.
І лелеки теж клекочуть
Та й рибалки бубонять.
Вітер плаче над водою,
Над озерцем він рида.
Поділився він бідою
Та згорав він від стида.
Двоє мали за душею
Цілу купу тих образ,
Що покрилися іржею
І забулися ураз.
Вже давно не плаче вітер,
Плач не чути озерця.
Та й тепер в цілому світі
Не болять уже серця.
І уже дощ накрапає,
Тихо хвиля плюскотить.
Птаха бризки ті хапає
І від щастя тріскотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Дружина Анубіса чи, може, Аїда.
Та дівчина, з якою йдеш під руку.
До неї скалишся, вона ж продажна Юда.
Вже не чуєш того прощального звуку.
Ти до нестями зачарований її красою,
Її глибоким і надзвичайно проникливим поглядом.
Ти беззаперечно зрівняв її зі святою.
Не спробував навіть зіставити з власним спогадом.
Молода, смертельно гарна і розкішна.
Вона ступає поряд із тобою.
Така блискуче рада, в'їдливо зловтішна.
Крокує легкою ходою.
Їй байдуже, бо в неї є наказ.
Наказ привести тебе до свого царства.
Ти ж уже впадаєш в екстаз.
Погас у тобі дух бунтарства.
Покірно йдеш за нею далі й далі,
Не знаючи, що більше не вернеш додому.
Насправді ж лежиш у порожньому залі,
Розказуючи про те, що бачиш собі самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2016
Лети, птахо! Лети, люба!
Ти ж бачиш, що дощ уже хлюпа.
Кидай, мила, все на світі.
Не кохайся в мінливому цвіті.
Лети, птахо! Лети, мріє!
Лиш спогад про тебе гріє.
Де очі бачать, туди лети.
Пізнавати геть інші світи.
Лети, птахо! Лети, зоре!
На омріяне нами море.
Прошу, молю тебе, мила.
Розправ поскоріше крила.
Лети, птахо! Лети, бистра!
Не слухай свого товариства.
Не вір їм, чуєш, не вір.
Бо гірші, ніж лютий звір.
Лети, птахо! Лети, вільна!
І знай, ти не божевільна.
Тобі вже час, залиш слід.
І здійсни свій найдовший політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667353
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.05.2016
Нитковидний пульс. Іще жива.
Лише за крок до вічного покою.
Зібрався натовп. І молва.
Вона не встигла вийти із запою.
Одяг, наскрізь просочений кров'ю.
Поволі приходить до себе.
Ніколи не страждала любов'ю.
І рідко дивилась у небо.
Така собі мавка у брудному місті.
Казковий герой серед сірості буднів.
Вона ніколи не зважала на вісті.
Щодень вирушала на блудні.
Відкрились глибокі зелені очі.
У натовпі радісний крик.
Закінчились її дні і ночі.
Та я до цього уже звик.
Закрию очі, констатую смерть.
Жінка, на вид двадцять років.
Сонце не сіло, п'ятої чверть.
І зайвих всього вісім кроків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2016
Печаль. Сидіть в кутку і плакать.
У темряві ридать навзрид.
Із тишею собі балакать.
Боятись глянуть на свій вид.
Межа. Дивитись байдуже у даль.
Мовчать без докору сумління.
Ти- не кришталь. Ти - сталь
Пізно відмовлятись від куріння.
Струна. Лиш рватись на шматки.
Віддать, але не взять нічого.
Повітря жадібні ковтки.
І стан, неначе від хмільного.
Політ. Відчуть свободу у волоссі.
Помалу і тихо жевріть.
Ходить по голках, тільки босі.
Спокійно самому здуріть.
Кінець. Сидіть у кутку й сміяться.
Дивитись світові в лице.
Зрадливо очі ті сльозяться.
Легені повняться свинцем.
Усе. Забуть і загасить свічу.
Повільно крокувать в безодню.
І сонця надивитись досхочу.
Відмовитись на років сотню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
Великий байдужий мегаполіс.
Сірі бетонні блоки.
Втратили право та голос.
Постійно рахуємо кроки.
Маски вдягаєм на лиця.
Живем, переважно, вночі.
Розширюється зіниця.
Дзеньчать у кишені ключі.
Щоденний бал-маскарад,
Тільки без музики й танців.
Ми живемо усі невпопад,
Ніби граючись у коханців.
Наче в запасі життя,
Хоча скоріше хромосома.
Ми викликаєм тільки співчуття,
Закуті у межах Содома.
Живемо у дні бабака
Немає ні вчора, ні завтра.
Живемо життям хробака.
Щодень одна і та ж мантра.
Велике байдуже місто.
Сірі бетонні блоки.
Життя позбавлене змісту.
Забуті важливі уроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Чорний плащ,
що висить у вітальні.
Той,що від початку
Й до самого кінця.
Не вдягаєм його,
але знаєм,
Що прийде колись
І його зірковий час.
Кожної хвилини,
Увечері та зранку,
На світі хтось
Одягає свій чорний плащ.
Це неможливо відкласти
Чи зовсім уникнути.
Це чекає на всіх.
Рано чи пізно.
Коли моя мить настане,
Я відкрию шафу,
Дістану свій чорний плащ
І спокійно його одягну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666855
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.05.2016
Привіт, Адам!
Знов пише тобі Єва.
Чому покинув наш Едем?
Не до душі тобі дерева?
Не почуваєшся князем?
Привіт, Адам!
Це знову пишу я.
Тобі і правда не цікаво
Як почувається сім'я?
Як згадують тебе ласкаво?
Привіт, Адам!
Нема ні звістки.
Можливо, ти уже помер?
І не залишилось ні кістки?
А, може, хитрий ти тепер?
Привіт, Адам!
Скажи чи правда,
Що люди довго не живуть?
Що з наступанням листопада
Птахи спішать у дальню путь?
Привіт, Адам!
Розкрий секрет
Того солодкого наземного життя.
Чи правду кажуть, що балет
Прискорює серцебиття?
Привіт, Адам!
Та це прощання.
Ні разу ти не відповів.
Залишились старі питання.
У них, звичайно, ти підвів.
Прощай, Адам!
Мені пора спинити
Це листування у один кінець.
Та можу я тебе простити.
Удачі шлю тобі, старець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666651
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2016
Біль з силою б'є у скроні.
Я відчуваю пульсу такт.
Ти стоїш на пустому пероні.
Це твій довічний контракт.
Надворі холодно і дощ,
Та ти продовжуєш стояти
На одній із самотніх площ.
Бо так й не навчився кохати.
Снігом у твоє обличчя
Летить на всіх крилах зима.
Не приховуєш власне величчя.
Ти листа ж бо чекаєш, дарма.
Знов повз тебе проходять роки
І крізь тебе проходить час.
Ти засвоїв життєві уроки
І зносив вже духовний каркас.
Твій пустує самотній перон.
Ти продовжуєш далі чекати.
У кишені лежить патрон.
Ти не в змозі собі брехати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Кров швиденько по венах.
І знову б'ються серця.
На усіх місцевих сценах
Я зіграю старого ченця.
Я повністю ввійду у роль.
Зіграю, як до того ще ніколи.
Але відчую твій контроль.
Нагадаєш мені всі проколи.
Та під час моєї вистави
Ти будеш, як інші, глядач.
За сценарієм вип'ю отрави,
І у залі почується плач.
У кінці, наче з попелу фенікс,
Я воскресну і низько вклонюсь.
Та в душі розвивається комплекс.
Я тебе, більше смерті, боюсь.
По закінченню мого спектаклю
Я почую оплесків шквал.
І знайду в цім іронії краплю.
Це сприйму як черговий провал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666432
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2016
Зараз лиш трохи за північ,
Та ніяк не згасає пожар.
Не один пожар, їх є безліч.
Це створило крикливий базар.
Ті пожари випалюють душі.
В них дощенту згорають серця.
Та залишились люди байдужі,
Що відбились від свого творця.
А пожари яскраво палають
І захоплюють нові місця.
Люди знову і знову вмовкають
І продовжують це без кінця.
У пожарі горить вся планета.
Загорілися всі з-поміж нас.
Ми заплутати власні тенета
І побачили жару анфас.
Не погасне зловіщий пожар.
Він горітиме гаряче й палко.
Він немов жадний лихвар,
Бо йому вже нічого не жалко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
Твоя любов до новітнього блюзу.
Моя любов до тебе і до чаю.
Ти замість мене знайшов собі музу.
Я знаю.
Вбачати щось у цьому дивне,
Уже зовсім позбавлене змісту.
Це твоє життя імпульсивне.
Без вмісту.
Із часом я, звісно, звикну.
Більше я не пролию сльози.
І навіки з життя твого зникну.
Такі прогнози.
Я забуду про все, що було.
І про те, що не було також.
Не злякаюсь заглянути в дуло.
Отож.
Вирву я із життя цю сторінку.
Напишу на нових аркушах.
Я надам їм нового відтінку.
В віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Сяйво небесних тіл.
Далеке і білосніжне.
Магнетизм домашніх стін.
І ставлення їхнє ніжне.
Спокій зимової ночі.
Холодний пронизливий вітер.
Ті, до болю знайомі очі.
І відсутні в кімнаті квіти.
Морозний подих вулиці.
І тихий хрускіт снігу.
Від безумства зводить вилиці.
Знов читатиму твою книгу.
Спокійний нічний снігопад.
Легенький стукіт у двері.
Більше не повернути назад.
Я забуду ту зустріч у сквері.
Пізній недільний світанок
І до ранку не зімкнуті очі.
Ранній м'який серпанок
І сльози гіркі дівочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Гарячий чай і дві ложки меду.
На максимум лунає блюз.
Я прислухаюсь і піду попереду.
Ти сприймеш, як черговий плюс.
Холодна підлога і погляд пустий.
У думках невинна порожнеча.
Цей світ невибагливий, простий
І його постійна холоднеча.
Серед гучних музичних акордів
Я розчую твої тихі кроки.
Ти поставив немало рекордів
За останні прожиті роки.
Ти дуже ніжно ступаєш в невідомість,
Бо місце зустрічі змінити неможливо.
Ми знову разом втрачаєм свідомість.
Але для світу це зовсім неважливо.
Коротка зустріч і смутне прощання.
Ми вже почали відлік днів.
Ми не говорили, було лиш мовчання.
Та ми не чули всесвітніх громів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
У мовчанні цілого світу
І в мільйонах різних гримас.
Відшукаю власну орбіту
І зіграю свій тихий романс.
Його ніжний, спокійний мотив
І прості зрозумілі слова.
Не шукатиму альтернатив,
Бо мій час швидко сплива.
Поселюсь на орбіті
Й не забуду рояль.
Я потрапила в його сіті.
Він мій камінь Фаль.
Я зіграю на ньому все.
Всі емоції й переживання.
Я упевнена, він піднесе
Гідно наше з ним царювання.
Завжди будемо разом
Ми серед тихого космосу.
Ми печаль подолаємо джазом
У півгучності нашого голосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Люмінісцентне світло.
Чотири стіни.
Гидую цим світом.
Ховаюсь у сни.
Холодна зустріч
Пустої кімнати.
Догадок безліч.
Думок не догнати.
Самотній стільчик.
Порожній, білий.
Душевний ключик.
Уже загрубілий.
Погляну вгору
І увімкну проектор.
Кімнату простору
Освітить прожектор.
На стінах море
І чайки політ.
Бездарні актори.
Це Всесвіту плід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
Суцільна темрява.
Жодного звуку.
Серце не відчува
Смертельну муку.
Годинникова стрілка
Біжить вперед.
Не моя тарілка
І не мій берет.
Кімнатна самотність.
Немає кота.
Його відсутність.
На душі гіркота.
Байдужий меседж.
Відповідь проста.
Міняю імідж.
Серцева пустота.
Старий обігрівач
Зігріває руки.
Ненависний втікач
Викрав стуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
Світанок і самотній острів.
Легкий солений бриз.
Тобі потрібен простір.
Твій ще один каприз.
На піску зола.
І горщик, в якому солод.
Ти хочеш тепла.
Я можу дати холод.
Той ніжний інструмент.
Твоя тендітна ліра.
Я - всього лише фрагмент.
Моя наївна віра.
Широкого дерева затінок.
Тихий пташиний спів.
Твоїх емоцій відтінок.
Твій театральний гнів.
Шум бурхливого моря.
І болосніжна піна.
Тебе немає поряд.
Тепло лиш від каміна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016
У дзеркалі не моє відображення.
У ньому, ніби хтось живе.
Він тихо викрадає мої враження,
Міняючи на щось зовсім нове.
У дзеркалі не бачу зображення.
Бачу я лиш прозорість скла.
Та я нітрохи не ображена
І зовсім не тримаю зла.
У дзеркалі не видно того полум'я,
Що бачу я, як закриваю очі.
Я не чекатиму теплого полудня
Й не сидітиму до темної ночі.
У дзеркалі не розглядіть емоцій,
Що у моїй ховаються душі.
Моє лице- це не одна з проекцій
І душа то пусті аркуші.
У дзеркалі моєму немає життя.
Немає людей. Нема квітів.
Бо дзеркало- то моє укриття
Від усього в байдужому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2016
Запах морозної ночі
І ніжний блискіт зірок.
Ти вдивлявся у мої очі.
Ми заповільнили крок.
Ти сузір'я мені показував.
Я захоплено дивилася вгору.
І плечима постійно знизував,
Стоячи серед темного двору.
Твої кумедні історії
У мене викликали сміх.
Твої дивовижні теорії
Про життя нашого біг.
Твій надзвичайний погляд.
Крізь мене, неначе ренген.
Ти був біля мене поряд,
Проходив по кожній із вен.
Для мене тільки був другом,
Бо вигадала я тебе.
В моєму житті ти був другим,
Бо я ж придумала й себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665132
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2016