| Сторінки (4/337): | « | 1 2 3 4 | » |
Корінь із любові дорівнює любов.
Ох, не люблю такі задачі!
Навряд чи це придумав Піфагор,
І точно не сума чисел Фібоначчі.
Сумніваюсь, що ймовірності Паскаль
Теорію збудував на цьому.
Любові формула, на жаль,
Не до снаги була й Ньютону.
Любов не вийшла із-за парт
І не з-по́між інтегралів.
Не розтлумачив і Декарт
Цих аналітичних аномалій.
Тож корінь із любові дорівнює любов.
Ох, довічна це задача!
Не допоможуть Ньютон і Піфагор,
Декарт, Паскаль і Фібоначчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Ти рахуєш днями свою любов,
А я не рахую зо́всім,
Бо це, скажу тобі, немов
Іти в туман наосліп.
Рахуєш точно до хвилини
Та старання марні,
Оскільки довгі літні днини
Не такі безхмарні.
А потім час переведуть –
Усі годинники зіб’ються.
У підрахунках каламуть,
Із підрахунків усі сміються.
А я точно знаю, що ти – технар;
Любов не без аварій.
Ну скинь із себе той тягар,
Бо ж я – гуманітарій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Ти мій сон і реальність,
Моя ненависть і любов,
Моя словесна бездіяльність
І причина всіх розмов.
Ти моя радість і смуток,
Мій успіх і невдача,
Моя «Пандора» із чуток,
Або із домислів остача.
Ти моя гибель і порятунок,
Мій день ясни́й і сіра мжичка,
Мій гуманітарний підрахунок;
Ти моя погана звичка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Я бачив: вітер загасив
Зірки. Опісля швидко стих.
На небі хмари, мов прилив
Морський, серед пісків густих,
Тривожно плавали по колу
І гойдались гучно;
То плакали, лили додолу
Прісні сльози й точно, влучно
Стріляли горем у перехожих.
Кожен постріл – лиш вода,
Але врізнобіч усі тікають:
Під стріхи, парасолі, мов біда
То пада з неба, а не сльози
Землю омивають.
І лиш у список потрапляють
Зниклих безвісти.
Назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Твій маршрут: Київ – Париж;
Тебе манить мода, манить гламур.
Так і шукаєш, щоб у престиж
Пострілом влучив крилатий амур.
Тебе манить Лувр і всі причандалля,
Що можеш носити скрізь без мети,
А Тріумфальна арка – зовсім не тріумфальна,
Адже вона – не ти.
Твій маршрут: Київ – Париж;
Можеш собою пишатися.
Бомонд, – то твій сон, а розкіш – фетиш,
І з гордістю любиш погратися.
На тебе чекає довга дорога,
Ну що ж, удачі тобі, mon amour.
Париж уже не мрія – твоя перемога,
Але я не відправлюсь з тобою в цей тур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Вечір тихий, сірий будень.
Офіс, стули. За вікном
Давно не грудень –
Сніг розтанув. За столом
Уперто строчить у телефоні
Комусь безлике смс,
Сидить ніхто і хтось на фоні
Думок лихих, блідих чудес,
Поринувши у вир роботи.
Банальний голос, тихий тон;
Блукають очі вниз, то вгору,
І щирий сміх, лукавий стон,
І кожний день лиш для повтору...
Знову вечір тихий, сірий будень.
Офіс, стули. За вікном
Давно не грудень –
Сніг розтанув.
А, проїхали. Забули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Кожний рядок життям наділений
Кожне слово тримає знання
Кожен вірш душею зцілений
Кожна поема живе навмання
Кожна проза нахаба нечувана
Кожна книга прожите життя
Кожний день біда необдумана
Кожна мить у нещасті сміття
Кожний голос звучить однаково
Кожне тіло таке як у всіх
Кожні очі однаково плакали
Кожна посмішка то кожного сміх
Кожен світ знаходить у погляді
Кожний погляд веде в небуття
Кожний всесвіт у серці у холоді
Ми для кожного кожен життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
я не актор і не диктор,
не ведучий вечірніх новин,
не обтяжений тонною іскор
і сумною ходою хвилин.
хоч забагато чи мало метафор,
а слова гіркі, мов полин.
я не актор, не диктор, – я автор;
не ведучий вечірніх новин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Ти не чужа, я не чужий,
Знайомитись нам більше не треба.
Де ж заховала той хід потайний,
Де ж заховала те небо,
Що тісно притисло мене до землі
І гримало над головою,
Тоді йшов не дощ, не сонце на тлі;
Те небо облите смолою.
І поглядом чорним шепоче зі мною,
Так тихо і сонце не блима,
Невже твоє серце грає струною
На пару з хмільними очима.
І, знаєш, знайомитись більше не в моді,
Тож вертаюсь до справ, до погляду неба,
Можливо, це стане тобі в нагоді –
Знайомитись нам більше не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Ти тікаєш від мене, від себе – усіх,
Біжиш поодаль, куди бачать очі;
Серце твоє, мов твердючий горіх,
Сердито тремтить, танцює, грюкоче.
І вже не наздогнати, тікаєш собі,
І крутися навколо, мов шпилька у вазі,
Жбурляєш камінням в обличчя у воді,
Де серце твоє потонуло в екстазі.
Кидаєш прокльони, тупочеш ногами
І лаєшся так, що й не вимовлять люди;
Скажи, хіба ж ми до цього були ворогами?
Язик не повернеться, не ворухнуться губи.
Ти продовжуєш бігти. Озирнулась. Біжи.
Ховаєшся там, де чагарники непролазні,
І знайденою бути хочеш завжди,
Тому зізнайся, що ми з тобою блазні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Я спав із відкритими очима;
Життя, – то сну незабутня мить,
Неначе невидима щілина
Між дверима, що не спить.
Лиш палить поглядом сварливим,
Брутальним, теплим і холодним,
Буває, навіть справедливим,
Лукавим, пристрасним, голодним.
Я спав із відкритими очима;
Чи встиг поспати? Сам не знаю…
Той сон минув, немов хвилина
Часу, де варто цілу ніч блукати.
Де варто стримати думки
Про вчора, завтра і сьогодні,
Де краще всього залюбки
Забути тижні прохолодні.
Я спав із відкритими очима;
Життя, – то сну незабутня мить.
На все свій час, своя причина,
Мета і біль, що так п‘янить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2020
Не повертай того, що втратив, –
То досвіду життя плоди,
Хоч в халепу, чи безодню втрапив,
Але старе життя в майбутнє не веди.
Не відвертався від людей в негоду,
Чи в моральної кризи час,
Розділи своє життя й пригоди
З тими, хто отримав шанс.
Отримав шанс на вічність почуттів,
Котрі палають під дощем, чи снігом,
Які не згаснуть в обіймах чорних снів
І не називають твоє серце лігвом.
Не озирайся на вигуки лихі й образи,
Не зупиняйся із-за їх контексту, –
То пусті й бездонні фази,
Накиданого бездумно тексту.
Не здавайся, буде різне у житті,
Потерпи, лиш в цьому суть,
І кожний день на самоті
Помри і будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2019
Коли шепоче хтось мовчки – вуста німі,
Або коли в повітрі питання повисло,
Ховається відповідь десь в рукаві,
І корчиться міна незадоволено й кисло.
Коли шепоче хтось мовчки – розгублені очі,
Що в конвульсіях бігають по горизонту,
Ховається відповідь десь у ночі,
Непрозорих кутках темного фронту.
Коли шепоче хтось мовчки – грюкає серце,
Мов та гармата, чи вибух, салют,
Ховається відповідь десь у озерці
Думок, що варто вивести в люд.
Коли шепоче хтось мовчки – тремтять руки,
І смикають м’язи гучні дрижаки,
Ховається відповідь за коміром муки,
Де розпач, печаль, – то сумні чужаки.
Коли шепоче хтось мовчки – мовчи,
Тавтологія була і буде в цім світі,
Ховається відповідь там, де завжди:
У серці твоєму навіки розбитім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2019
Ми лише тіні своїх ідей,
Що нас пожирають, мов ворон здобич
І не помічаємо навкруги людей,
Що завжди поряд, завжди поруч.
Ми лише тіні своїх думок,
Котрі зшивають слова променисто
В безперервний потік, єдиний струмок,
Що ллється незграбно, що ллється зі свистом.
Ми лише тіні своїх бажань,
Які заздрістю сповнені, що аж б’є через край,
Натомість маємо список страждань –
Його не минай і не обирай.
Ми лише тіні своїх страхів,
Котрі підбираються із-за спини нишком
Що грають симфонію твоїх дрижаків,
Хоч вип’єш вина чи вибереш книжку.
Ми лише тіні в своїй голові,
Шукаєм обличчя раз по раз у вікні,
Шукаєм щось тепле у дні снігові,
Щоб не лишити себе у своїй же тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2019
Що є правда, а що брехня?
Що є правильним і не правильним?
Попередні питання, мов одна сім’я,
Де кожне слово божевільним бува.
Хто визначає правильність вчинку,
Що чорнилом написані в канонах людських?
Блудна брехня все шукає відпочинку,
В сумних серцях чи долинах гірських.
Правильно, правильно, але тут, на жаль, ні –
Кожен почує подібне колись,
Нехай же горять всі канони у вогні,
Щоб із різних доріг до однієї не зійшлись.
Адже кожен обрати має той шлях,
Що назавжди залишиться єдиним в житті,
Де заблукавши віднайдеш його по зірках,
Котрі палають у своїй простоті.
Ну, нехай буде так, нехай буде ні,
Важко керувати безпритульними думками,
Що ж, не страшно потонути в брехні,
Страшно, що «правильне» вибираєм руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2019
Війна не для жінок, і зброя оголена плаче,
Все шукає покою та його не існує навіть вночі,
Побажає лише перед битвой удачі;
Хіба ж раз за любов гострили мечі?
Хіба ж раз поринав кожен з нас у цю битву
Нескінченного спокою холодної миті?
І пошепки читав забуту молитву
Серед сірих стін, що мохом оббиті.
Тепер стискається коло, загнали у пастку,
Немає виходу звідси, тільки зграя стріл,
Які підганяє вітер на ласку
Митців, поетів, жерців.
Війна не для жінок, не в історії справа,
Не в канонах людських чи сердитих очах
І навіть не в долі – лукава забава,
Хоче й любить відчувати чийсь страх.
Як милосердно завмерти на кривавому полі
І опинитись далеко, десь поодаль,
Де ти будеш лише сам із собою
І де в муках не буде радість і печаль.
Але, все ж таки, стояти місці самому – пропаще,
А чи можу я стати поруч з тобою?
Пліч-о-пліч боротись, сподіватись на краще,
Хоч і зв’язані руки міцною линвою.
Війна не для жінок, востаннє згадаю,
І сльози сталеві блистять навкруги
Чужого обличчя, якого не знаю –
Нехай будуть прокляті всі боги війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842951
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.07.2019
Сумнівайся сьогодні, завтра –
Це нормально, так завжди
Шукай, де спить вся правда,
Щоб не накликати біди.
Сумнівайся в радості і горі,
Посмішки – оманливі труди,
Що шукають сліз у морі,
Там шукають прісної води.
Сумнівайся в небі й зорях, –
То лише ілюзії струмки
Наших очей, вічних повторах,
Що напружують пам’ять і думки.
Сумнівайся в квітах, подарунках,
В прикрашених рясних словах,
Обіймах щирих, поцілунках,
В реальності і своїх снах.
І щоб не залишитись самому
Ні перед чим не зупиняйся
Будь лиш впевненим в одному –
У собі, не сумнівайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842654
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2019
Кожен день в павутині суджень,
Кожна мить – безперервний потік
Безликих думок і напружень,
Що зустрічають на річці Стікс.
А де б зустрілися ми, запитаю,
В судженнях поглядів перших?
Чом же воно в голові не стихає
Шум, що від подиху легший?
І десь за вікном гуляє народ,
І судиться мовою мертвих,
Шукає думок, нещасних пригод
І поглядів заздрістю стертих.
Ми засуджуємо кожну долю
І всіх, хто мирно живе,
Хто бурхливим потоком на волю
Випускає річку, по котрій пливе.
Буття, мов прочитана стаття –
Сюжетні повороти – водоверть.
А чи ти вмієш повертати життя?
Тоді не спіши судити на смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2019
Я протестую проти всіх,
Нема чого й кого хвалити,
Нестерпно бачити цей сміх,
Що здатний враз нас спопелити.
Я протестую не дарма,
Хоч грюкає на небі хмара
І в тіні сонце щось хова,
І дивиться неначе я нездара.
Я протестую без зусиль –
Зусилля марні? Зовсім ні.
І знову чую шепіт хвиль
Тих невблаганних уві сні.
Я протестую тут і там,
Шукаю кращих днів постійно,
Усі слова свої віддам
За те, щоб день прожити вільно.
В протестах літо промайнуло,
Про це ні краплі не шкодую
І хоч би що там не було –
Я протестую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2019
Слухай, давай посидимо біля вікна,
Де тьмяно шелестить вогонь.
Слухай, давай відкриємо вина
І відчуємо тепло долонь.
Слухай, давай же вип’ємо до дна,
Щоб аж келих був сухим.
Слухай, давай забудемо слова,
Що робили кожен день сумним.
Слухай, давай забудемо образи,
Складні часи нікого не минають.
Слухай, давай не буде в нас відрази;
Прості слова – пустими не бувають.
Слухай, давай згадаємо найкраще,
Все те, що зігріває кожний день.
Слухай, людина не пропаща,
Бо кожен з нас – мішень.
Слухай, мовчки не прощайся,
Не відводь своїх очей.
Слухай, просто залишайся
В пам’яті і серцях людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2019
Світ – це чорного та білого градація –
Все не так і все навпаки,
Підсвідомий вплив, маніпуляція,
Де всі гравці, – то прожиті роки.
Світ – це постійна комунікація,
Розбитих мрій кладовище,
Безперервного впливу конфронтація,
Що адекватні думки відправля на горище.
Світ – це лише об’єкт маніпуляції,
Технічних прийомів світанок,
Це складені з букв публікації,
Що постійно шкребуть думок ґанок.
Світ – це руйнація спотворених міфів,
Спростування казок і легенд,
Це фундамент блідих архетипів,
І скасований небом вікенд.
Світ – це чорне та біле – впливове,
Це думок дезінформація,
Там сірим вважається все кольорове,
Світ – це маніпуляція.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2019
Хто любить шум великого міста,
Де довгі проспекти плетуть павутину?
Хто бачив на власні очі звірства,
Що перенесені на картину?
Хто б захотів змінити хоч трохи
Незакінчені класиком твори?
Де покалічені заздрістю строфи
І неописані словом потвори.
Хто ж потонув у синьому морі
Свідомо, навмисно чи з жахом?
Хто не сміється, не гляне на зорі,
Не стане у битву зі страхом?
Хто не почує, хоч чує все він,
Обґрунтує новий світанок?
Хто розіб’є сталевий дзвін,
Закутавшись у серпанок?
Хто ж любить шум великого міста,
Де наймення прибиті до будинків?
Хто грає лиш роль туриста
І не тікає від поєдинків?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2019
Люди, – то тіні, що ламають сонячний промінь,
Люди, – то тіні незбагненних ідей,
То вранішнього блиску гомін,
То похмурий день, то туманний день.
Люди, – то тіні галерейних картин,
Люди, – то тіні дорожнього пилу,
То думок сумних карантин,
То сухі долини, що чекають зливу.
Люди, – то тіні самотніх очей,
Люди, – то тіні сліз в океані,
То відголоски білих ночей,
То тьмяні скарби, що багато вбрані.
Люди, – то тіні скорботного крику,
Люди, – то тіні місячних слуг,
То душа, що збита з пантелику,
То вітру шепіт, що ріже слух.
Люди, – то тіні слабкості і сили,
Люди, – то тіні мертвого дощу,
То обрамлені життям могили,
То все, що собі я не прощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2019
Я забув усі слова, розгубив усі рими,
Де знайти мемуари багаті на розум?
Вони тліють під пила́ми густими,
Закуті наза́вжди сивим морозом.
Де ж той, хто мовчки кричить безнадійно
І поночі мертво блукає у тиші,
Хто за́вжди приходить в думки самостійно
І чорнилом папір зненацька колише.
Чи буде, насправді, шукати хтось простір,
Де вільно складають похмурі думки
І ніжно волати, незалежно від злості,
Де все навпаки, там все навпаки.
Хіба вартим буде звабливе терпіння,
Що знаходить у люті над кожним контроль?
Ні, залишиться лиш пальців тремтіння
За те, що вустами керував бемоль.
А я ж наразі розгубив надумані рими,
Забув значення кожного слова.
Чому ж усі дороги ведуть до Риму,
А яка твоя дорога? Невідома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831207
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2019
Чи варто змішувати кров
У келиху з вином багряним?
Чи має наслідки любов,
Коли тверезий буде п’яним?
Чи варто жить на самоті,
Шукати те, чого не знаєм?
Чи краще мати на меті
Блукати там, де вже блукаєм?
Чи варто змішувати кров
З піском, землею, брудом?
Чи впевнений, що вже знайшов
І можеш звати другом?
Чи варто вірити в слова
Брутально сказані на поспіх?
Чи стелить в думці голова
Перехожим кволий посміх?
Чи варто слухати свій голос,
Що волає глухо в середи́ні?
Так! І варто взяти хмарочос
Життя, щоб жити на вершині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2019
Хто від буднів цих змучений?
Що то за люди, в яких грім на вустах?
Хочу бути із горем розлучений,
Нехай буде все так і не так.
Як назвати той день, що дає нам надію
І вибудовує в очах міражі?
Кожному дню безтурботно радію,
Що сонцем розписує мої вітражі.
Навіщо вірити тому, що хочем почути
І посолоджене медовим словом?
Так дивно, бо неможливо забути
Мить, що ожива випадково.
Ну, хто втомився від буднів?
Невиліковним стає кожний день;
Години, мов лицарі блудні –
Із місця на місце тікають швидень.
Спробуй зібрати свою галерею
Буднів, думок, хвилин, що згасають,
Спробуй стати твердою землею
І бути як во́ди, що форми не мають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827574
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
Чорний дощ на моєму порозі
Чорно-біло мостився весь день
І тримає міцно в облозі
Мене, як і інших людей.
Чорний фон затуманює погляд,
Притискається міцно до ґанку,
Куди б я не глянув – він поряд
З вечора до світанку.
Темні сни ні про що не говорять,
Так безсердечно жартує мара́
І кидає уві сні то в холод, –
То ненаситно лютує жара.
Бліде світло в темнім вікні
Через силу таки загориться,
Потонувши в тьмяній густині,
Сірий день нездійсненний – здійсниться.
Чорний дощ на моєму порозі
Умостився, нарешті, за день.
Я не буду сидіти в облозі,
Я тепер, для думок, не мішень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2019
Можливо, десь попереду є злидні,
Десь попереду є день
І неважливо, що огидні
Рухи кожного з знамень.
Чому жаліються на долю,
Коли вона дає нам шанс
Себе змінити і на волю
Вийти під музичний дисонанс.
Чому ці злидні не дають жити
Сьогодні, завтра і завжди?
Краще вже по вовчі вити,
Залишати голосом сліди.
Як стати сміло на сторожі
Свого буття, його кордону?
Нема такої огорожі, де ворожі
Очі не знайшли б щілину для прокльону.
Шкода, що час прозорий, мов вода
І затвердіває бивнем,
У злиднях жити не біда –
Біда, коли душа є злиднем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2019
Я бачив, як горіло небо вогнем,
Як від полум‘я цього втікав сокіл,
Що летів під багряним дощем
І струшував з крил білий попіл.
Як скувала все сніжна імла
І ненаситно жувала повітря,
Як падали додолу частинки скла,
Ламаючи промені світла.
Я бачив, як летів поранений вітер
І все на своєму шляху шматував,
Як будували примари цвинтар,
Що душі людські катував.
Я бачив, як словами гоїли рани –
Не пусті то слова, не пусті;
Як зникали шрами з роками,
Що завжди з’являються на видноті.
Я знаю, що бачив багато і ні,
Побачити хочу і треба,
Як гори туляться до землі
І одночасно до неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2019
Життя не минає, а лиш поспіхом вчить
І вибирати не буде за тебе,
Навіть той, хто волає – тихо кричить,
Поглянувши мовчки на небо.
Життя не минає, почуй крила свист,
Коли здіймається птах у повітря,
Можливо, колись і тобі прийде лист
Від життя, що гострий, мов вістря.
Життя не минає, поглянь на зірки, –
То сяючі плями в небесному морі,
Неначе навмисно сплели павуки
Прозорі тенета на чорному полі.
Життя не минає, пригальмуй, не спіши
Бути тим, хто його проклинає постійно,
Сумнівні думки без вагань задуши
У собі назавжди, безнадійно.
Життя не минає, де втрачені долі
Ховають шматки розбитих надій?
Життя не згорає, навіть руки кволі
Міцно тримають свинцевий напій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2019
Спробуй, будь ласка, сказати щось мовчки,
Забувши як голос влучає словами
І наповнює сенсом глухі рядочки,
Що ніколи живими не стали.
Спробуй не думати, а міцно заснути
І очі закривши свій сон уяви,
Навіть у гніві когось пригорнути,
Бо слова не кричать, кричиш лише ти.
Спробуй блукати своїми очима,
Бачити змучений совістю погляд,
Спробуй дізнатись, яка то людина,
Що крокує назустріч або іде поряд.
І менш озирайся, бо марна це спроба
Доганяти той потяг, з якого зійшов,
Адже ступати в минуле – сучасна хвороба,
Там не знайдеш нічого, що ще не знайшов.
Спробуй, будь ласка, почути не слухом,
За дотиком розпізнати радість, печаль.
Спробуй сховатися за капелюхом,
Де існує лише твоя ірреаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2019
Відмовся від дрібниць,
Відмовся від думок імлистих,
Відмовся від усіх дурниць,
На перший погляд, чистих.
Забудь і живи, пробач,
Що думку твою зневажають.
Не плач,
Бо сльози не допомагають.
Дивись далі, ніж бачить око,
Заглянь за вершини гір,
Не зупиняйся перед тінню мороку,
Адже майбутнє далі лежить за те,
Що вловлює зір.
Звір.
Не бійся побачити далекий проблиск зірниць
На громовому небі,
Що не провіщають, ніж є, нічого гіршого.
Тому відмовся від усіх дрібниць,
Щоб не прийшлось відмовлятися від
Більшого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Заблукав у серці морок –
Тіні незабутих днів.
Снів.
Років.
Чи спалах невідомої хвороби,
Що пробуджує лиш гнів.
Як забути й осягнути спомини безликі,
Як же стерти із життя помилки великі.
Ми не станемо шукати в іншому свободи,
Ми не станемо гортати сторінки негоди,
Бо забракне духу, щоб злетіти в гору
Не порушивши закону,
Чистого канону.
Розповзеться ж морок всюди,
Просякне і плоть,
Такий вже час.
Така пора.
Така вже мить тьмяна настала,
Що не в серці, не в думках –
Не знайшла свого начала.
Лише гірко повчала
І мовчала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2018
Чому дволикі люди?
Всюди.
Чому соромлять душу вихвалянням?
Чому вуста їх тонуть у брехні?
Чому тривожать серце,
Забувши правду розказать мені.
Усім.
Їхня чесність полягає в тім,
Що совісті в душі лиш грам.
А там…
Туман.
Як слово їхнє лицемірне
Не спопелиться на льоту?
Як може бути погляд вірний
Прикрашений у кайданку золоту?
Просту.
Чому дволикі люди?
Може вони не мають свого обличчя?
Притча.
Їх не змінить добра думка,
Що блукає уві сні,
Вони чекають подарунка,
Що доля піднесе й запечатає
В душі.
«Чому дволикі люди?»,
Я знов запитую себе,
Вони блукають скрізь і всюди,
Їх і доля інших не хвилює.
Вони поглинуті любов’ю,
До істинних, лише себе.
І вени їх наповнені не кров’ю,
А брехнею, що до вуст тече.
Й пече.
Болісно пече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2018
В людські слова – немає віри
І сенс у них лише один:
Той в правді кривду намалює,
А інший, хоча й не дурень, не кретин,
Прикрасить смуту лихим словом,
Прикине лютим поглядом струнким.
Сухим.
І збляклим.
Не слухайте ні правди, ні брехні,
Без віри в слово – їх не прийдеться розділяти,
Адже обоє, то сумні вогні,
Що нічого не палять, лише здатні обпікати,
У невіданні тримати
Й катувати.
Не можна бути впевненим в словах,
Цей вираз більш, ніж «віра», є доречним,
Це важливо.
Тому, я не вірю там, де правда очевидна
Лиш вірю там, де повірити неможливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018
Ціни хвилину і годину,
Ціни, що поряд завжди й ніколи,
Хто допоможе й зрозуміє
Із пів слова.
Ціни, що маєш на меті,
Що десь про тебе думка лине,
Що навіть десь у забутті
Людина поруч не покине.
Ціни усе, не гай свій час
На роздуми безликі,
І мить ціни, вона для нас
Розкрила простори великі,
Безтямні.
Безмежні.
Не марнуй своє життя,
Більшої цінності – нема.
І у миті попроси прощення
За те, що витратив її дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2018
Не шукай свого добра і знайдеш свою перлину,
Де й навіщо те життя, коли ти в муках без зупину?
Де й куди подіти тугу, що тривожить мене змалку?
Як прокинутись без смутку, що приходить на світанку?
Як прожити ту хвилину, що не має свого часу?
Як застигнути на місці й не набирати віку масу?
Тепер залишиться в легендах сон лихий, дрімучий,
І не зникне із обличчя вираз той болючий.
І не зникне, не піде, не злетить у небо темне,
Не залишить більше спогадів сонце приємне.
Впаде із сумного обличчя маска додолу,
Залишивши душу молоду… ще кволу.
Навіщо повертати минуле, коли воно без смаку,
Коли ти ним перегорів, не отримавши відзнаку.
Але в пам’яті воно завжди живе, воно там вічне,
Неначе страх, що є у кожному, як щось потойбічне.
Боятися не хочемо, а стриматися не вистачає сил,
Прокидається страх у нас, як в дорозі сивий пил.
І дорога у кожного своя, невідомо куди ти дійдеш,
Чи пройдеш весь шлях той довгий, чи на півшляху впадеш.
Коли впадеш — замерзнеш, як в зимову темну ніч,
За тобою ніхто не вгледить, не піде назустріч.
І тепер вставати самому, і йти по холодній добі,
Не довіряй знайомим людям, довіряй лише собі.
Бо інакше прийде час, коли захоплять твою думку,
І буде неміч у очах, як в чоловіка на малюнку.
Застигни повністю, не думай, замри на час далекий,
Не відчувай же ти смаку, що від болю терпкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016