| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
За що люблю тебе я, рідна мати?
Мабуть, за теплий світ в твоїх очах,
За те, що над колискою стояти
Тобі доводилося по ночах.
За те, що підіймала на долонях
І ніжно посміхалася мені,
За те, що ти морилась від безсоння,
Піклуючись про мене і у сні...
За те, що проводжаючи в дорогу
Твоє серденько журилося знов,
За те що, гамувала ти тривогу,
Даруючи свою щиру любов.
За те, що мені руку подавала,
Коли вже зупинявся часу плин,
За те, що ти життя подарувала
Подяка та низький тобі уклін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2016
Вставало солнце, лучики искрились,
Все пахло утром, пахло утром все вокруг
И будто колдуна волшебный круг
Родного дома окна засветились.
Я помню тот единственный рассвет
И нежных, мама, рук твоих объятья,
Что в жизни может быть еще приятней,
Чем ощутить родимых окон свет.
В наш добрый дом отец меня завел,
А мать и стол давно уж скатертью накрыла
- Садись, сынок,- смутившись говорила,
-Здесь все твое: и дом и этот стол.
Спасибо, мама, сыт я и напоен,
Теперь я знаю, что есть труд чужой,
В пучину жизни падал я порой
И возвращался лишь обеспокоен.
Пожалуй со стола.могу я взять
Лишь это яблоко, что солнцем так налито,
Оно ведь краснобоко соковито,
Его возьму, чтоб вкус любви узнать
Любви той искренней, где лишь тобой живут,
Меня, наверное, родители поймут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674489
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2016
Тобі без мене краще? Я це знаю,
Що змарнував роки твого життя.
Кохала ти, тепер лиш я страждаю
Хоча вже й недоречне каяття.
Не зміг я з неба зір тобі дістати
Та зазирнути в серця глибочінь,
Тепер лише себе можу картати
За бездолугість власних неумінь.
Зі своїм его ми не в розумінні,
Строкаті та примарні почуття,
Солодкі миті дуже швидкоплинні,
Й таке гірке в самотності життя .
Коли ти поруч - є у мене крила,
Літати зміг би тільки дай снаги,
Коли один я, то втрачаю сили
Від непереборної туги.
Та всеж, хоча й на серці.важкий камінь
І хочеться забути все й ураз
Я вірю, що проб'ється світлий промінь
Крізь темні хмари чварів та образ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
Так завжди мені тебе треба,
Як сонця, як зір та як неба.
Чомусь лиш у тобі потреба,
Тому, що не можу без тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
Веселе літо відшумить,
Наступить сумна осінь,
А серце знову защемить
Коханнячка попросить.
А я в багрянець загорнусь,
Ступлю на жовтий килим.
До тебе вже не пригорнусь,
Тобі не буду милим.
Дощем холодним я піду
У ніч зябку та темну,
Тебе я, звісно, не знайду
Свою печаль таємну.
В тумані заблукаю я,
Збагну, що на світанні
Посилиться туга моя,
Бо це любов остання.
А день надію принесе
На майбуття щасливе
Я віро щиро над усе,
Що все змінить можливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Не чекай ти мене, не чекай,
Я ніколи не буду вже поруч
І роки пролетять, .а ти знай,
Що палав я ввостаннє той раз,
Я безмежно кохав та не знав ,
Крила ті, що здіймали угору
Я об серце жорстоке зламав !
Хоч і прикро та немає образ.
Не шукай ти мене, не шукай,
Хоч і ходжу по тій же стежині ,
Та надії, прошу, не втрачай,
Бо ще щастя можливо знайти.
Тільки серце відкрий ти своє,
Хай до нього кохання полине,
Хоч можливо уже й не моє.
Мусиш бути щасливою ти!
Не жени ти мене не жени
Якщо раптом я знову з\\\'явлюся
Та до серця свого пригорни,
Бо, мабуть, ще не згасла любов
Я так ніжно тебе обійму
Та у вічі твої подивлюся,
Смуток твій я на себе прийму,
Щоб ти стала коханою знов.
Не кляни ти мене не кляни,
Бо я щиро та вірно кохаю,
Руку лагідно ти простягни,
Всі мости хай за нами горять!
Будь для мене дружиною ти!
Я не просто прошу, я благаю
Шлях життєвий зі мною пройти,
Хай Господня прийде благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Летять роки в шаленому потоці
Бурхливих вод прийдешнього життя,
Розраду я знаходжу у пророцтві,
У мріях про щасливе майбуття.
І знов несе човен моєї долі
Широким руслом бистрої ріки,
Напитись з неї я вже встиг доволі
Й самотнім став із легкої руки.
А час летить так швидко й невблаганно
За течією плине човен мій
До берега приб'є та душу ранить
Оманами холодними надій.
Не можу більше цього розуміти,
Згоріти треба та восреснуть знов,
Щоб омертвілу душу оживити
Та щоб до серця прищепить любов.
Осінній дощ змиває барви літа,
Холодний вітер рве листок верби.
Я хочу бути знову обігрітим
Без смутку, без печалі, без журби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Вже гомін літа згас, осіння тиша
Лиш неба синь та золото гаїв,
Завмерло все та навіть не колише
Пройдисвіт-вітер на ставу човнів.
На південь знов вертаються лелеки,
Як і завжди, збираючись у клин.
Курличуть та летять вони далеко,
Нагадуючи нам про часу плин.
В холодних ранках тішаться тумани,
Важкими росами вмиваються поля,
Додолу падає черговий лист багряний,
Цією ковдрою вкривається земля.
Плетуть своє мереживо на гіллі
Маленькі павуки-трудівники.
Це осінь йде - пора весільна
Та стелять молодятам рушники.
В дрімоту поринає ліс старечий,
Зітхають перед сном лани
Та зорями бентежить тихий вечір,
Торкаючись душевної струни.
Вже гомін літа згас, осіння тиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673387
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.06.2016