| Сторінки (2/146): | « | 1 2 | » |
[quote][/quote]«...в свете мистических учений,
вся наша жизнь-ряд воплощений.
не "я" ли шут "царя Гороха"?-
вот бы узнать -было неплохо?!?
хоть моя жизнь и не проста;
не сладок хлеб у острослова.
но мне милей колпак шута-
царя"мечты","раба"-смешного…»
Аяз Амир-ша[quote][/quote]
В подлунном мире мы живем
Иллюзий - перевоплощений.
Таков сей бренный мир земной
Игры и увлечений.
И не попишешь лишнего враньем:
И баба в избу ринется, кобылу остановит…
Играет нами мир земной,
Как королевскими шутами…
Но если, упаси Вас Боже, вдруг
Мы маску «отрешенности» снимаем,
То миру поделом бывает в нем,
Ни дать, ни взять, царями правим
Мы иногда, не дрогнувшей рукой.
И сказку сказкой называем,
Когда уходит жизни миг…,
Про "быть счастливым!" все мечтаем,
Но превращает жизнь все в пыль ...
И разрешить загадку мирозданья
Не можем мы – короткий жизни миг.
И бренно все потуги оставляем у ворот:
Познать себя и мир смерть не дает …
Земная жизнь – лиш малый эпизод
В столиких воплощениях души.
Но мир не прост, рекою утекая из-под ног…
Познать себя – вот главный в чем вопрос!..
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687669
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.09.2016
Чекаємо весни ми все своє життя,
Не в гості просто так щоби зайшла,
А оселилася б навічно нам в долоні,
Щоб бути щасливими вічно і щодня.
Мозолей наших вічна твердота’
Шукає щастя у натрудженім спокої,
І мир у домі, спокій на душі,
І розуміння й злагоди у всьому…
Спокою, миру, вірності, відваги…
Шукаємо ми всі Тебе, о вічная Весна!
У кожнім звуці просинаючімся ранку,
У кожнім поштовху дивуючого сна,
Струмочка срібного дрібнесенькім дзюрчанні,
У безпрсвітній сірості стурбованого дня…
У величавім золоті світанку,
В цілунках і обіймах, як п»янка жага,
В грайливім вітерця своїм шуршанні…
У сказанім, і що не вимовлять слова …
Шукаєм вічної весни ми в кожній нашій днині,
У тихім справжнім щасті, що для тільки двох,
Шукаєм двох сердець єднання в ніжній силі
Палкого і нестримного бажання, як в горах потічок…
Чекаємо, шукаєм, і мрієм, і стрічаєм…
Й розлука поруч бродить, як чорная вдова …
У кожній своїй миті хай лиш весна тримає
На хиткім мості нас над прірвою життя!
04.09.2016
(Наталочко, то Ти мене сьогодні сподвигла, Дякую Тобі!!! ... ))))))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Весною творяться дива,
нікому не підвладні,
І розливається ріка
в безмежжі океанні.
Й несеться магія весни
потужним водоспадом,
Зриває дах і б»є шибки’
до забуття й нестями.
І розриває мозок, плоть,
все вивертає в скроні,
Ілюзію бере в полон
і світ вклада в долоні.
Нестримний і палкий потік
чуттів й сердець веління
Пробуджує просте земне
двох душ і тіл тяжіння.
14.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
Не випити мені життя,
Хоч я і мрій вже доливала,
На присмак сенс не віднайшла,
Хоч і живу я вже чимало.
Без сенсу ніби все не так , –
Ще не пожив, і не нажив,
І не родив, й недолюбив –
І в час не той,
Та і для чого?
Вже дивишся – і час минув,
А ти стоїш, ніби й не був,
Лиш дні народження стрічаєш,
(Їх сенс – в старінні планомірнім...)
Життя тече само по собі у кінець.
А в чому ж славнозвісний сенс?..
По нитці плине «збіг обставин»
І все життя немов в кіно:
І Бенси всякі, і Ferrari,
Народу тьма, десь казіно,
І бари, і гуляки п’яні,
Всі шарпають життя одно.
Лиш знати би Для чого
Нам Богом це життя дано...
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2016
Життя, відкрите для семи вітрів,
Розкрилило вітрила знов свої
Для вітру путнього благословіння
Й фортуни кочівної повеління.
Лишень північний вітер відгуляє,
Розкрию я долоні всім шляхам
І свіжий подих ранку пролунає
В нових мозолях на моїх руках.
Хай буде так,
мій день хай новим буде.
Бездумної фортуни не боюсь.
І поки мрію я – горить на небосхилі
Моя зоря – а, значить, я живу.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2016
А чи було між нами одкровення?
Просте і щире, як роса…
Чи може випалило хитро
Все в нас живе те клятеє життя..?
І звідки ті приходять одкровення,
Як родяться у світ вони,
Із несподіваного слова,
Чи може з мрії, чи в вогні…
Куються сміхом, як каблучки,
З роси й води, як те дитя…
Чи може їх накрапав дощик,
Чи може лід скував..?
Це наче диво, впало з неба,
Якби поцілила стріла…
То може й праві люди древні,
Що світ легенди наш трима…
І одкровення пішло світом,
Легенду стару зберіга:
Амура стріли цілять сліпо,
Та влучно попада стріла…
30.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Сей філософський бурний інцидент
Трива од віку:
Втекти від себе?
Маячня.
Хіба ж можливо??
Хоч часом тягнеться рука
Змінить платівку...
Тримає руку вічності контент -
Любити іншу!
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686971
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.09.2016
Було… було … було … було …
О скільки сліз я пролила за вами,
Мої німі, безликі і слабкі,
Мої непрощені й нездійсненні бажання…
Згоріли й попелом опали до землі
Мої солодкі і п»янкі жадання…
А світ тримали на моїх долонях так
Скарбів земних людських рясні врожаї,
Горіли вітром в полі в ранніх волошках,
І пили води з океанів і з пустелі.
І колосилася бажання трепетна стерня,
І голосила у душі моя надія,
Й віра нишпорила по усіх дивах,
За душу твою положить свою хотіла.
За очі твої все віддала б у житті,
І цей полин, і цю росу, і неба обрій,
Ти мою спраглу душу вдоста напоїв
Диханням свіжості могутньої любові.
І я не втрималась, злетіла до небес,
Затріпотіла я, замріялась, ожила,
А потім мою вірну душу осушив
Для щирої і нової любові.
І я неслась по-між горами в небесах,
Така довірлива, така мала і щира,
Що лиш, розбившись вщент, побачила себе,
Від щастя онімілу і засліплу.
Та не шкодую ні про що за це,
Не мертою я впала і розбилась.
Жива душа тріпоче у віршах,
Таких тобою зроджених і щирих.
27.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
В саду горять, рум»янянься літа
Моїх сновид, так спішно ніжних…
Упитись хочу я столітнього вина,
Хай вже довік сп»янить ми душу мою…
Я буду п»яна, і весела, як весна,
Як незабудок колихання з вітром,
У полі хай протрубить літняя гроза,
Я побіжу за нею, наче птах у вирій.
Я буду пить ранковую росу,
Таку прозору і таку чистеньку,
Хай у саду згорять мої літа
Моїх сновид, так спішно ніжних…
27.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Несеться ураган,
аж стіни завивають,
Весь світ змітає він
з-під своїх широченних ніг...
Коріннями стають дерева
і вухом стає вітер,
Земля готова
з місця рватись і летіть...
Свист,
Тупіт,
Гуркіт,
Шум,
Пітьма...
Несеться ураган,
аж стіни завивають...
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686269
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.08.2016
Затріпотіли мальтійськії тіні
Від дотику часу. Мури стожилі
Гнітюче зависли над прірвою спогадів
Межи століть. Вдивляються в нас,
Відчаєм повних, пригнічених, кволих,
Муками з’їджених, ослаблених, хворих,
Що принесемо з собою в майбутнє,
Те, що несем із собою всяк час?:
Віри зранку і на ніч шматочок,
Ну ще в великеє свято – свічку,
Вдень – метушню, біль головний
За тисячі всяких проблем і дрібниць,
Депресію вічну за наші невдачі
Чи невезіння, чи просто самотність,
Чи вічне : де взяти хліба шматок,
І ще цей клятий гемоглобін...( щоб він здох)...
Голова, як чайник, поставлений на плитку,
А тут ще вічність щось хоче від нас...
Де лицарям знати про зміну часу,
Про інше буття, про інші форми,
В них панцир стальний і тіло мертве,
В них фоліанти вічних справ
В голові, а не рулони шпалер,
І хто є хто – вони знають добре,
Не треба їм, як нам всі роки,
Вишукувать дурний велосипед,
Щоб через, може, років сто взнати,
Що ця людина без честі і слова;
Лицарі знайшли рецепт вічності :
»Сьогодні ти ідеш по мені,
А завтра будуть йти по тобі...»
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686219
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.08.2016
Стих возникает сам собою, вдруг,
в груди, пространстве, мыслях,
приходит к нам , как шепот, откровенья зов,
как дух оживший, возрожденный, вечный
из пепла вечного небытия
из тени позабытого кумира…
Зависнув паутинкою тончайшею, струится
над бренной человеческою головой,
словами буквенного миража зависнув,
обуглив мыслей прошлого воспоминанья,
забытые картины мирозданья, души экстрим
и пыл влекомого свиданья …
Точеной графикою черно-белой, стройной,
пульсируя, ложится, как игра,
весь втиснув мыслей мир в слова
простые, человеческие, на бумагу,
лишь чуть задев ее, и чуть дыша ...
И раздвигается пространства величава простыня,
рождаются стихов неведомы чертоги
и в мир приходят новые слова …
и мысли, и душа …
влекомые Луною …
19.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686149
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.08.2016
Поэту!
Конечно, пусть живет Поэт
И радует, волнует!
Свое Vivat! любви поет,
Сметая все барьеры!
Поет Он смелым песнь свою,
Слагая рифмы нити,
И Браво! пусть кричат ему
Плебеи и пииты!
Пусть нас чуть-чуть побалует
Стихом своим чрезмерным,
Живет, пульсирует и радует
Дыханьем запредельным!
10.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686121
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 27.08.2016
[quote]« Ты душу целовал… и обнимал словами!
Струилась нега, словно вешняя капель…
И вдохновение лилось стихами!
И вдруг… среди весны — метель!
Вдруг холодом повеяло мгновенно,
Как будто не было той сказки… милых грёз…
Душа в комок свернулась… стала бренной…
И опустилась с неба стебельком без роз…»
Наталья Калиновська[/quote]
Ти про кохання більше не кажи…
Звучить соната «Місячна» для двох….
Було кохання, видно, стало – епізод…
Втрачати – не стрічати літо без турбот…
Заме’ла стежки різнобарвним листям осінь…
Зів»ялії троянди у душі…
Залишився в душі оголеного щему спогад…
Іди. Не мій ти більше. Не проси…
І білим снігом замете усі дороги…
Прозорим крижаним корсетом ляже лід…
Що було серцю милим – не збулося …
Пройде зима набатом по душі …
Весною все прокинеться для щастя…
Зазеленіє, зарум»яниться, позве…
Сонати «Місячної» ніжні, вічні звуки …
У світ для тільки двох знов понесе …
09.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
[quote]"Душа всегда одна - с начала до начала
и если раз она когда-то прозвучала,
то не затихнет уж души струна"…
Дмитро Морок (с)
«Душа завжди одна – спочатку й до початку
І вже коли хоч раз та зазвучала,
То не затихне вже душі струна …»
Дмитро Морок (с)
(пер. Л. Дадукевич)[/quote]
А я піду у далечінь простору,
Собі тихонько ранньою весною.
Між твоїм й моїм зимовими днями
Зійду Авророю кохання на світанні.
Піду, де неба синь розкрилилась над світом
Й русалки ніжнії блукають по морях,
Де вітер коливає сонечко на хвильці
Й шумить й співає в голих парусах.
Де тиша – то блаженне щастя,
Як келих доброго п»янить вина,
І де звучить в далекій висі чистій
Про справжнє щастя пісня солов»я.
Де на душі казкові, ніжні мрії,
І їх ще не розбито до захо’ду дня.
Трава і квіти знову вкриються весною,
Дерева побіліють й лишаться мовчать,
На гори знову спустяться тумани мокрі,
Й німії роси змиють з ніг печаль.
І я прийду востаннє у цім світі,
І зайду в сон побачитись в останній раз,
Щоб погляд твій у новім житті серед мільйонів інших
Знайти і назавжди з собою взять.
24.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Іду алеєю невикінчених мрій.
Стоять скульптури білі зліва й справа
Напівоголених крихких бажань моїх,
Покинув наче скульптор їх в розпалі.
Стоять безбарвні і напівпрозорі всі,
Як сни напіврозмиті мої тьмяні.
Їм певно теж так хочеться весни!
Та де ж її на всіх узять? Все марно …
Чекають, мабуть, як і я, своєї долі.
Тремтить в повітрі їх п»янка жага
Відчути дотик справжньої любові …
І серце їхнє ніжність розрива.
14.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Сховала я тебе від всіх
За окулярами темнющими
Від пильного й надмірного,
Від світу загребущого.
Про що шепочуть в закутках
Побачу в задзеркаллі я,
Впізнаю все по дрібочках:
Усміхнених і лагідних,
Масних, підступних, шепітних,
Удаваних, що радісних,
Бездушних, жовчних, заздрісних,
Та темних, і безрадісних.
«То ліки?»
«Ліки».
Виннії.
Кон»ячнії.
Лікернії.
І сигаретно-димнії.
Забутнії, смертельнії.
Сховаю світ за шклами я
Далеко, в недоторканім.
Лиш твої очі дивляться
Хай в мої необмежено.
Бентежать і пробуджують,
Горять і світлом світяться -
Сховаю я надійно це,
Бо в нас з тобою вірю я.
22.04-01.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685020
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.08.2016
Та ні, це просто звичний вірш.
Без натяків і всяких звинувачень.
Це просто лиш хороший, звичний вірш
Мені у черзі десь колись якійсь
корявою рукою у блокнот вписався
Й словами там простими, щирими зостався.
Додумувать нічого не потрібно в нім
Чи із життя мого то взя’то,
Чи по причині іншій ще якій,
Й шукати неіснуючих причин завзято.
Це не потрібне, зайве все, повір.
Йдіть з Богом всі собі і не шуршіть намарно.
Не опускайтесь самі вниз
І не тягніть мене з собою заодно
Так примітивно і банально.
Усе, що має з нами статись у житті,
Без всяких наших на то світобачень,
Життя усе за нас додумає само,
І світ нам не пробачить …
Як написався він? Бог зна.
Хто його зна як пишуться ті вірші?
Не знаю я рецепту для всього.
Мені сказати важко … тай нащо?
Буває, щось набрякне так в душі,
Оголене, терпке і сильне,
Й задихає, й заб»ється у грудях.
І через край нахлинуть й запульсують
Тонкії ритми відчуттів.
Й полинуть із глибин
У божий світ слова
Струмком гарячих спогадів одвічних…
От так, як зараз от в цю мить …
Й заплакала душа моя
І стала ледь жива
Й одна
На цілім білім світі …
18.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Зі щастям розпрощалась я давно,
Все стало зимно, сухо і понуро.
Повзли поволі дні мої у нікуди’
І замінились мрії на турботи.
Не зустрічати квітами весну,
І не радіти зимово’му небу,
А лиш би день скінчивсь іще один.
А що не так? Так всі живуть. Так треба.
Було обдумано все й зрозуміло,
І, головне, спокійно так було,
Що можна було думать, що життя – то цвинтар,
І в нім ми не живем, спимо.
Аж раптом увірвався вітер в дім солоний,
Розбурхав занавіски на вікнах моїх,
Облив мене зі жбана зимною водою
І все, що було в домі, затопив.
Живе життя пронеслось перед мої очі
І вітер вмерлу душу воскресив.
Дихнув обпеченим у лице сонцем,
Мене спалив, і сам, на жаль, згорів.
Зосталася сама стоять на попелищі,
А в серці стукотить жива душа.
Від вітра залишився терпкий спомин
І на плечі печать його тавра…
21.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Сила, лють, протистояння
На зламі дня.
Урветься корінь злості -
Ввійде пітьма.
За рогом нас чекає
Минула тінь.
У ніч усіх післати б
Під сто чортів.
Та спрага невгамовна
Із віку в вік.
Чому не розуміє як жити
Чоловік?
Чому на всі питання
Немає лік?
І кришиться від болю
Пекельний лід.
1.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684393
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
Джазує дощ по шибках і бруківці,
Джазує барабаном в полі і в душі.
Нахлюпує ріку імлисту в моїм серці
І розмива між нами висячії мости.
3.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Самотньо і страшно
В порожній квартирі.
Годинник шліфує
Моє забуте життя.
Спокій по-королівськи
Всівся у м’яке крісло
І зазвучала у просторі тиша...
Радість провинилась і
Король-спокій усунув її з двору.
Тепер у його королівстві
Звучить безрадісна тиша...
Впав у сплячку дзвінок.
Затих, наче зляканий злодій,
Старий телефон
Зі своїм нікому не потрібним
Циферблатом...
Лиш радіо настирно
Мріє про Париж....
Чому саме про Париж?
Бог його знає,
Чому хтось про когось мріє:
Може розважається,
А може просто відпочиває,
А може й справді мріє.
Цього ще ніхто не осягнув
І не може осягнути,
Бо Таємниця...
Mieux vaut tard, que jamais,
Voici, je sui, j'ai oublie...1
Красивого минулого
Шуршать завуальовані слова,
З пап’є-маше фонтаном
Дзвенить шампанського ігра.
Кратаве вухо ловить
Несказаного суть:
Чую Париж.
Шукаю Париж.
Хочу Париж.
1 Краще пізно, як ніколи,
Ось, я є, я не забув...
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684030
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 16.08.2016
Над дахом зависли зоряні краплі,
Шепоче асфальт десь під шинами авто,
Крильцями стукає мишка в віконце,
Наче з собою забрать мене хоче.
Забутись, зірватись, злетіти би вгору,
Над долею зринуть й летіти де хочу!
Ковточком свободи наповнити б груди
Й прокинутись новим, й старе все забути …
За миті свободи сходили на плаху,
Рубались мечами, ховались за грати.
Оновленим й ща’сливим всі хочуть стати -
Бракує сміливості вгору злітати …
Крок у незнане, у безвість зробити –
Як Воланда старим вином це напитись:
Не знаєш що вип»єш – чи яд, чи живильне,
Життя, як та казка про чан молодильний.
А мишка вмовляє вночі за віконцем:
-Це зовсім не страшно літати на волі,
Вітер попутній злі думи розгонить
І у тім світі вам долі позводить.
Світу скорботи напилась я вдоста,
Не знаю чи світла, чи хочу я з моста,
А мишка із темені манить в віконце,
Наче з собою забрать мене хоче …
14.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016
Скрипаль на вулиці смичком
Мелодію життя свого виводив.
Їй із динаміків тихенько вторив
Банальний домінантний септакорд.
І заливав нестерпною імлою
Розморений весь простір Краківської Львова
Червневий безкомпромісно-безнадійний,
Пекельний сонця рясний дощ.
Товклися навкруги русо-поляко
Й україно мовні в шортах,
Хотів щось від історії екскурсовод.
Снували сонно безтурботної циганки брудні ноги,
Здавалось, світ застиг без цілі і турбот...
І кельнеркам на вулиці з кафе
Байдужі були урагани в його звуках …
Він непочутим грав мелодію свого життя.
А смик його виводив у світ божий
Із розшматованої вкрик душі буття:
Ревіння моря й русалчин віковічний стогін,
Нестримного бажання шквал й любові каяття …
Пророчив їх собі і все життя чекав ті сильні вихри,
Стогнав, просив, жадав, кохав, творив…
Не просто ніжністю було це не монаше соло щире,
Так сповідався світ душі його в цю мить …
І тільки всесвіт слухав скрипаля ту сповідь,
І тільки він почув, як той згасав…
Й чекав продовження тієї щемної, казкової любові,
Що душу скрипки смик так буйно розривав.
І опустився всесвіт із своїх небес додолу,
Присів на лавку поруч, книжку Вічності узяв,
І наболілу сповідь серця слухав
Й сторінки в книжці тій міняв.
26.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Налий мені, любий, бокал
П»янкого напитку любові.
Кохай мене, любий, кохай,
І не дай прокинутись сонцю.
Ми ці зорі з тобою чекали
Цілу вічність, а може і дві,
Все життя своє їх малювали,
Що нам сяють сьогодні вгорі.
Коханий, ти часу не гай,
Нам обом дай водиці упитись,
Тримай мене, любий, тримай,
Не дай в щасті нашім розбитись.
Дай руку свою, коханий,
Запроси на танець душі,
Затанцюєм прощальнеє танго,
Танець вічний, останній весни…
Терпко’го кохання отрута
По жилам у землю стече.
Зажевріє нитка світанку –
То Аннушка шкло розіб»є…
10.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Життя, відкрите для семи вітрів,
Розкрилило вітрила знов свої
Для вітру путнього благословіння
Й фортуни кочівної повеління.
Лишень північний вітер відгуляє,
Розкрию я долоні всім шляхам
І свіжий подих ранку пролунає
В нових мозолях на моїх руках.
Хай буде так, мій день хай новим буде.
Бездумної фортуни не боюсь.
І поки мрію я – горить на небосхилі
Моя зоря – а, значить, я живу.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2016
Ты преуспел, однако, друг
В мыслительном восторге:
Немыслимых твоих Богинь
Несметные чертоги …
Твоих богинь не пересчесть …
Но буду Верховодой!
Их в счастья позову удел
Я нежностью бездонной...
Пророчеств и откровений дивных
Не устыдят мой взор шальной,
Я знаю, верю, что любима
Любовью тайною Богов.
Из недр веков любви училась
У вечных сих Учителей
И взору моему открылась
Долина роковых страстей.
Богиня, Нимфа, Афродита…
О сколько вас – а я одна.
Любви раскрытые чертоги
Пылают, страстию дыша.
Они мои, раскрыты врата,
И там повелеваю я!
Царица неба - раба ада –
Такая суть моя душа.
10.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683605
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.08.2016
Рассказанная
Мною сказка о тебе
Выглядит глупо,
Но это не так.
На самом деле - правда
Сказка о тебе.
Не верь никому,
Посмотри в мои глаза -
Они скажут, что
Я дышу тобой.
Не отвечай ничего,
Слова все портят.
Просто посмотри,
Как только лишь ты смотришь -
Улечу с тобой!
Ты спросиш куда…
Куда только захочешь.
Толчек воздуха
Движим любовью,
Выдыхаемый нежно,
Ты это помни.
8.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683438
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 13.08.2016
[quote]«Тиша. Кохаю, люблю, як інакше?
Віриш? Що віриш, я впевнений, знаю.
Ти обійми заборонене щастя,
Іншого виходу в тебе немає.»
Віталій Пригорницький[/quote]
Тихо зомліли ранковії зо́рі,
Синім стає над дахІв неба край.
Сиджу під вікном і складаю у рими
Сліпого кохання терпкий аромат.
Одна. Сиджу. Тихо. Навіть без кави.
Комп’ютерна Делька гра світлом в вікно.
Вимірює кількість затрачених митей,
Виводячи цифри життя в монітор.
Тиша у домі. Тиша надворі.
Тихо ідуть за думками думки.
Вискакують букви з просто́ру навко́ло,
Лягають картинкою слів у рядки.
Лягають події, лягають надії,
Римую все мóє життя з заборон.
А відчай сліпого кохання, як диво,
Встає поруч мене, як світло з ікон.
І я обніму моє сховане щастя,
Те, що тут, те, що зараз, без всіх заборон.
Хай там що, я люблю і це точно ти знаєш.
Про це очі говорять твої в монітор.
16.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
У грудях стисло і болить,
І не дає спокою.
Чи винне кляте есемес у тім,
Чи від думок моїх,
Чи просто з безнадії…
Не винен навіть він у цім.
Хай дуже навіть ніжне і п»янке,
І несподіване творіння,
Та все-таки дитя він є
Без пережи’тих літ й прозріння.
І саме це між нами і встає.
І це є справжня перепона.
А щастя хочеться й тепла,
І щирість почуттів у кожнім слові,
І розуміння лише по одних очах,
І душ і тіл єднання в пристрасній любові …
Так ясно ніби оце все,
Так просто і банально …
Скопилось, душить і щемить
Невиправне людське бажання:
Спокійно все життя прожить
На ложі справжнього кохання.
Та може все понапридумували ми,
Оті прості бажання?
А справжні тільки пристрасть й смерть.
І в цьому гола правда.
12.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2016
Закувала зозуленька
Над сивим болоттям
Скільки жити-не тужити
Лишилося долі.
Налюбитися не вспіли
Спозаранку роси,
Розплітала-колисала
Його діва коси.
Миленького обнімала,
Голівоньку клала:
-Любий-любий, нам на згубу,
На згубу знайшла ти…
Коло води стрічечка
Калиновим цвітом,
То кохання розіп»яте
Питоньки просить…
8.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Стою на зламі ночі й дня.
Стою, немов загублена картина.
Художника уже давно нема,
Чи з»їхав, чи умер,
Чи втік без бою.
А малював мене так вміло, над усе,
Так від душі старався,
Немов єдину в цілім світі
Не відпускати рвався.
І вийшло диво - Галатея
З-під кисті несподіваного Майстра,
Що сам злякавсь свого творіння,
Яким так жив і марив.
Й утік.
Так просто і банально.
Утік, щоб може не додумать би чого
Й не закохатись,
Й не помінять …
Нічого.
Сталось.
А я застигла. Стала камнем.
Й не жду нікого.
І нічого.
Стою собі на перехресті
Ночі й дня
Тихенько так
В жару і в холод
І думаю про того Майстра,
Та про його долю.
Бо знаю точно, не змогла б
Така душа заспокоїтись
І вирвать раптом частку з себе,
Й у морі десь заритись.
Стою, не знаю чи щось хочу,
Як та загублена картина.
Проходять люди, дивляться – красиво.
Так вік й злина.
То доля.
10.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
Світить сонцем у вічі
Ранкова прозора дрімота,
Млосить сон, із душі
Каламуть всю нічну прибира.
Просинається марево дня
В побілілім причасті
Снігового ранкового
Зимно-колючого дня.
А душа так співа,
Так літа́, так втопає у літі!
Зорепад, і ромашки,
І моря прибій грають в ній.
Ощасливлені, трепетні,
Ніжні йдемо, наче діти,
І рука у руці, і душа у душі
Без кінця!
Не забути тебе,
Бо ти сховане моє намисто
Із русалок, троянд
І джмелів, що гудуть невпопад.
Просинаюся ранком ранковим
Зніжено і розомліло,
Бо наснився мені
Наш з тобою омріяний рай.
11.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
[quote]«…Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...»
Ольга Сидорук
[/quote]
Про вечность уж сколько писали
Ненужных и нужных строк -
Неизведанное всегда манит
Любовью далеких нам звезд.
Уж сколько о ней слагали
Сонетов, поэзий, стихов,
О вечности все написали,
Но зов ее вечен, как Бог...
В тайнике наших тайных мечтаний
За стонадцатью крепких замков
Мы дороги припрятали к раю,
Где всем правит Царица- Любовь.
Не дойти, не доплыть, не доехать
В те влекомые душу края ...
Вечный зов ее слышен Вселенной
В каждом вдохе и выдохе дня.
05-10.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2016
Мадам, Вас можно пригласить
На танец искренней любви
И страсти пылкой, настоящей?
Ведь Вы не против, я надеюсь,
И лишь поэтому осмелюсь
Вам душу, сердце предложить
И Вас желать, пылать, любить
Хоть миг, хоть вечность,
Без значенья,
Неудержимо, безрассудно,
Пока огонь горит внутри,
Пока дыханье мне подвластно
И взор мой ищет Вашу синь
В глазах морских и властных…
И хоть меж нами разница в века,
И старше Вы и многозначней,
И очи видят много черт,
Мне недоступних, неподвластных,
Я преступить готов черту,
Просить прощенья и пощады
Пред Вашей страстной красотой
Из неги томной и столь сладкой,
Как дикий зов из моих снов,
Как рок земной и жадный
К любви столь страстной, сколь земной,
Простой и искренней, как звон
Колоколов монашеских пасхальных,
Как ранняя заря,
Как в поле утреннем роса…
Я умирать от Вас готов,
Желаньями земными движим…
Зачем искать преграды к Вам,
Ведь счастия удел не вечен.
Лишь Вы – и я, и неги миг,
И вечность преклонит колени …
9.05.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682838
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.08.2016
П»янкої ніжності отруту
Весною випила до дна.
І з тих часів, як спрага, мучить
Мене картавая жага.
Як срібна змієчка у спеку
Серед пустелі в білі дня,
Так по пісочку в»ється, в»ється …
І вигинається вона.
Як вітерця легенького шуршання,
Й дзюрчання срібне джерельця,
Як в тіні від жари ховання,
Така тендітна і м»яка,
Як шовком тіло спрагле вкрити
Від дотику сумного дня
Для жарких еротичних поцілунків ночі …
П»янка паризькая весна.
Ось мова справжнього кохання,
Любима Франція моя,
Що так бажаннями людськими
Ця мова зваблення ігра.
А навесні так хочеться Парижу!
У снах, у мріях, наяву!
За дотик цих паризьких митей
Усе, що мала б, віддаю …
17.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
[quote]«До болю схожі.
… І вперто зводимся собі сказавши: "Мушу!
Ми всі тепер до болю схожі стали...
З тих пір, як полум'я і талої води ми скуштували...
З тих самих пір - як правда вразила нам душу!"...
Дмитро Морок (с) 28.06.2016 р.»[/quote]
Здавалося, так добре жить,
Так добре жить на білім світі.
М»який фотель, американський Смузі-джес,
І кішечка в колінах ніжнесенько муркоче …
Так. Так було щодня …
Невинно йшло собі життя. Невинно і безгрішно
Життя спливало цівкою по долях наших вниз,
Штампуючи дітей, турботи, рани, біди,
Друкуючи банкноти для базарних витрат нам,
Розносячи на двір сімейного неспокою причини,
Коло під»їзду тіткам вішаючи на язик ярлик.
Та час війни прийшов у наші долі,
Змінив життя і враз все поміняв.
Цей час війни нам нас змінив,
Всі переклацав кнопки,
Свідомість нашу стер і нову вклав.
Прийшло зненацька розуміння того,
що всі події є відносні в нашому житті.
А в чомусь може й зовсім непотрібні, лишні.
Ми просто зараз інші стали, ніж тоді.
Цінуєм мить ось цю, що зараз,
Цінуємо, що маєм, над усе.
І очі наші бачать більш, ніж можуть.
І у думках берем ми автомат, й на нас броня,
І у футлярі нині в кожного оптичка,
Така війна – таке життя.
І смерть стрічаєм кожен день ми нову,
Могили риєм для своїх солдат
І з ними умираєм, їм вірші складаєм,
Бо кожен зараз з нас – солдат.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682263
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.08.2016
Я залишила всіх.
Мій час настав.
Мішок я вкинула на плечі
Й пішла від всіх
Світ-за’–очі, удаль,
В майбутнєє, у різне.
З нічим й зі всім.
Зі сво’єю думо’ю
І з багажем сторішнім.
По полю, в темінь,
Вбрід, в незнане, в морок,
У боже, чи диявольське,
В нове, чи в старе знов,
Але пішла, побігла, полетіла,
Пошкутильгала, поплелась.
Я просто втікла. Лиш б …
Себе би не забудь,
Світ своїх мрій,
Дитячих і наївних,
У марафоні хижім,
Придуманим людьми же
Для людей.
Як піт і кров,
Як меч і щит,
Як крига і вогонь,
Вони хай захистять
Мене.
Там десь в кінці,
Де круг мій
До кінця обвисне
І не обпалить більше
Свічка зла,
Хай мрії світлі
Мені заступом послужать
І не дадуть
Зійти у небуття.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2016
[quote][quote]«Неистощимой клеветою
Он провиденье искушал;
Он звал прекрасное мечтою;
Он вдохновенье презирал;
Не верил он любви, свободе;
На жизнь насмешливо глядел -
И ничего во всей природе
Благословить он не хотел.»[/quote]
А.С. Пушкин. [/quote]
Я был в плену всю жизнь мою.
В плену у высших песен сладких,
Где все белым-бело вокруг,
Похожи все, как на подбор,
Как богатыри в сказке,
И равные друг перед другом все
В спокойствии, безжизньи и бесстрастьи.
И многоликий сонм тех белых мантий,
И крыльев белых, и бород
Я лицезрел спокойно и безучастно
Все тисяч тысячи веков.
Но я не смог. Не смог я боле
Бессмысленный терпеть удел
Бредовых мыслей и иллюзий,
Где все мертвы и жизни нет,
Где все и все, как под копирку,
Где делать только то, что петь,
И оды возносить Вовышних Богу,
И ничего не делать больше в жизни,
Не жить, ни жить, не быть,
Свечей не угасать в душе поэта,
И не лететь волною с ветром вниз,
Дыханье не ловить, что с нежных губ слетает,
Но лишь хвалить, хвалить, хвалить…
И я не смог быть больше белым и «хорошим»,
Таким, как все, и в хоре петь хвалу.
Я жизни захотел вдохнуть в свою утробу,
И неугасать, дышать, кричать, лететь!!
Все сделать в мире так, как сказано по-Богу…
Но мне сказали: «Нет!»
Окрасив в темноту когда-то белоснежный лик,
Я крылья свои молча снял,
Сложив в подножье их Богам на пьедестал,
И тихо и бесслезно улетел.
То был предел.
И был тот миг правдивей всех на свете,
И хоры замолчали в немоте своей!
Не передать той тишины словами во Вселенной целой,
Их целый сонм – а я один совсем …
Я улетел парить над высью,
Шатром ночным раскинувшись над ней,
Вдыхать что мочи есть полнейшей грудью
И «Я живу!!!» орать на целый мир людей.
И над морями, над полями
Нестись, дышать й вопить о ней,
О ней, могучей и всевладной,
Всевольной дочери моей,
И нету на нее управы в мире,
О пламя неги, о Любви моей!
Сжигая в омуте своем народы и державы,
Ты жалишь смертным жалом саму жизнь,
Творя заклятья под неведомым забралом,
Ты сводишь этот мир с ума все ввысь и ввысь.
Загадка мирозданья и природы,
Ты плод отмщенья и раба добра,
Ты плямя ада и оскал мороза,
Ты дуновенье нежное весны,
Бутоны роз и упоенье моря,
Всесильная Любовь, красавица моя!
Весь мир со всеми ангелами вкупе
У ног твоих, и песнь поют…
Но мы–то знаем, не для Бога
Ты создана, а чтобы жить.
А быть живой – то дар немногих.
Прислушайся к русалочьей тоске:
Тебя познав лишь, можно рухнуть мертвым,
Как долг исполнить в поле брани вольный,
А без тебя – не жить, ни жить, ни быть …
И в этом правда мирозданья,
Хвалить иль нет – не в том удел.
Был кто-то белый, кто-то черный,
А жизнь диктует свой пример …
6.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682156
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 06.08.2016
Кто ты, мой пылкий воздыхатель,
Столь и нежданный, и незваный,
Ты где живешь, во Львове, Риге,
И чем живешь ты в своем мире?
Но только правду расскажи.
Кто ты, о смелый искуситель,
Себя открой мне, своенравный:
Ты грозный счастья повелитель,
Иль дамских мыслей возбудитель?
Поведай правду о себе.
Ты разбудил во мне познанья
Нежнейший пыл от ожиданья
Потоков слов, бушующих во мраке,
Столь непослушных, неподвластных,
Смутив волнение в груди.
И бренный миг уединенья
От всех волнений и забвений
Ты отодвинул за задвижку,
Как крошечну копеешну игрушку,
Осторожности забыв.
Но скажи мне без утайки
Что замыслил ты коварно,
Тех сонат прослушав звуки,
И меня встревожив в муке,
Нег видением томим?
Нежно мыслью обнимая,
Своевольно и упрямо,
Рушишь мир, вонзая в пламя
Мой удел, забытый Богом,
Настрадавшейся души.
Как кинжалом острым, звонким,
Ты вонзаешь слово томно,
Точно зная все движенья,
С точностью Архиерейной,
Раскрасневшейся души.
Я боюсь, тебя не знаю,
Позабыв былых видений
Чистой россыпи, пьянею.
Что мне делать, воздыхатель,
Как мне быть в моей тиши?
Не томи, открой мне очи,
Приоткрой судьбы чертоги,
Чтобы ветра дуновеньем
Унесло, умчало, скрыло,
Смыло нежные мечты.
06.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682153
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.08.2016
Тінню зависло
над нами прощання –
життя перепилює
душу нашу навпіл.
Траурна стрічка
на нашім коханні,
живім і пропащім,
як осені цвіт.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Мовчить орган в костелі моєго життя.
Чекає, мабуть, змін на краще в моїй долі,
В якій нема ні каяття, ні вороття
І чудо в іншому кінці землі десь бродить.
Блаженна і самотня по землі іду,
Стрічайте – сонце, дощ, дерева, морок, вітер –
Ви справжні друзі мої – вас в життя беру
І ваша вся з початку віку і довіку.
Я подих ваш підтримки і тепла ковтаю
В життєвих лабіринтах кроків, слів, будов.
Ми йдем разом – і ваші плечі відчуваю
Я завжди поруч себе – це і є – разом.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2016
[quote]Я втомлена, як квіти восени,
котрі вже часом хочуть залишитись
лише в далекій пам'яті дощів...
(Ліна Костенко)[/quote]
І там навічно оселитись,
від шуму, гомону і запахів зотлілих,
забуть щоб лестощі «турботливі» людські.
Нехай би все зійшло це з димом в пекло,
людські облудливі крихкі світи.
До пам»яті я б опустилася спочити
і залишила би собі
окраєць хліба й дружбу щиру,
як мою плату на землі.
21.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681782
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2016
Хрести, зірки,
Палаци-брили,
Одвірки, клямки,
Затиші, події,
Беззброї, Величі,
Герої і примари,
І Славні й Лицарі,
І Генії й нахаби.
Ожила казка...
Сині дзвін,
Ріка шурхоче,
Міст, мов клин,
Нептун мовчить,
Завис Давид,
Каміння йде
Крізь груду літ.
Застиг в красі,
Забув про час,
Про вічне марить
Спокій-брат.
Не змий слідів,
Мовчи, вода,
Я йду за ним
В його буття.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681779
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2016
Як добре зараз десь на морі –
Відпочиває німий пляж,
Спокоєм дихає глибоким
Пісок на березі в Агрополях,
Постогнує десь сонна хвиля,
Уткнувши ніс у камінець,
Завис над простором безкрилий
Дворогий жовтий комірець.
В акваріумі енно-тоннім,
Чаруючи себе й сторонніх,
Зі світу всього прийшлих, й кровних,
Аврора – золота зоря –
Танцює еротичний танець ночі:
Рифмує простір, думи, гори,
Часи, віки, одежі, мови,
Весь шлях мурашника людей.
Хай божеволіють й шаліють
Разючий Пестум, Рим, Париж,
Чикаго, Токіо, Єгипет –
Кохання опускається з небес
І надихає на оманне,
Просте і вічне, як цей світ,
Невиправне людське бажання –
Йде Афродіта з моря в ніч.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Подих.
На півдні Італії ночі пахли морем,
Купелю гір, теплою долонею місяця...
Пливли тумани зі старечої казки,
Гострими шпилями тримали їх замки,
Літаючими примарами дихали гори,
Скелі танули від дотику неба,
Зірки потріскували, боячись впасти,
Пахло різьбленим димом, наче сновидіннями.
– Доброї ночі!, – всміхалось сонце-перевертень,
Свіжим подихом дмухав місяць серпень.
Мов іскорки променіло бажання
Бути ніжністю, солодкавістю, теплом, загальмованим часом,
Зрости до гір і розкритись, розірватись, розлетітись,
І десь там, на краях Безкрайого,
Зостановитись, залишитись, оселитись,
Випростатись і взнати все...
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681551
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 03.08.2016