| Сторінки (2/137): | « | 1 2 | » |
Хотіла, не зуміла, не змогла
Віддати все, що берегла для тебе.
Торкалася холодного крила,
Вдивлялась у вечірні зорі в небі.
У всесвіті відмірила думки.
У дивних мріях марила тобою.
Писала в ніч сумні свої рядки
Чужою, неслухняною рукою.
Любила, цілувала і жила
Примарою, шукаючи відради.
Втішалася, як мавка лісова
Квітками, без любові і без зради...
Хоч вірила, не мстила не ішла
Тебе шукати, долю чаклувала.
Торкалася холодного крила,
Так жадібно лише тебе кохала.
(Лариса Мандзюк.)
14. 07. 22. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Мабуть усе колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
А розум стане, як фортеця,
Бо звільниться від чорних дум.
Страхи всі змиются дощами,
З повітр'я зникне сивий дим.
Допоки совість наша з нами,
Не стань для себе ти чужим.
Ти вір у те, що сходить сонце,
Що мудрість людям не чужа.
Що правда поруч з нами бродить,
Жаль, лезом гострого ножа.
Неси усе, що дане Богом.
Тримай це світло у руках.
Усю брехню, там за порогом
Залиш, нехай живе в казках.
Твій вільний розум - як фортеця,
Ясний - ясний, без чорних дум ...
Я вірю, все колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Йшла по стерні, колола босі ноги.
За обрій сонце, вже ховало літо.
До тебе йшла шукаючи дорогу.
Боліло все, що разом пережите.
Здавалося ти зовсім недалеко.
Де місяць спочиває, за вербою.
Ходив стернею зморений лелека,
А я шукала зустрічі з тобою.
Здавалося десь поруч твої очі
Світилися небесними зірками.
Йшла по стерні, ішла на зустріч ночі.
Вголос розмовляючи з думками.
Здавалося, що зараз одзовешся.
Твій голос забринить відлунням літа...
Вечірній вітер розгулявсь по стежці,
Колише у траві пахучі квіти.
Здавалося, береш мене за руку...
Торкалося нескошене колосся.
Я знаю, не лікує час розлуку...
Здавалося усе, усе здалося.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
А Осінь - дихає красою.
Вона цілується з тобою.
Шепоче Твоїми губами,
Іде за руки поруч з нами.
Її уста такі гарячі.
То засміється, то заплаче.
Мені вплітає листя в коси.
Тебе веде в ранкові роси.
В зірковім танці серед ночі,
Шукає в небі твої очі.
А стежку, у багрянім листі...
Вона царівна, у намисті.
Гостила нас вином з калини.
Обійми ніжні, як в дівчини.
Тебе що ночі обіймає,
Мабуть як я, Тебе Кохає...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Закохана у хризантеми білі,
Що цілують осінні світанки.
Терпким присмаком меду на тілі
У твої зачаровані ранки.
Пелюстки, наче осені крила,
Що торкалися ніжно до тебе.
Я зірвала усі й розгубила,
Наче птахи злетіли у небо...
Милувалась такою красою.
Білі квіти, як вірності сила...
Хризантеми зірвані тобою,
Осінь в коси свої почепила.
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Заблукаю у листках зелених,
Де так пахне м'ята на світанку.
Ясним сонцем пригорнись до мене.
Поцілунком сонячного ранку.
Пригости нектаром із кохання.
Подаруй свій погляд із блакиті.
В келиху вина усі бажання...
Губи - наче вишні соковиті.
По ковтку пригубимо з тобою,
Смак медовий - черешневе літо.
Понесе на хвилях із водою
Оберемки із пахучих квітів.
У солодких губ, казкові мрії.
Обійми як квіти - пелюстками.
Від вина чи від бажання млію...
Заблукаю між зеленими листками.
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Вечоріє над ставочком,
Піду прати рушники.
Може стріну парубочка,
Там де падають зірки.
У ставку вода - люстерце,
Коси розплела верба.
Потіш любий моє серце
Причаїлась в нім журба.
Прала свої вишиванки
Полоскала у воді...
Заблукали аж до ранку
Ми з тобою, молоді.
Сходить сонце над ставочком
Сушить мої рушники.
Цілувались з парубочком,
Там де падали зірки.
автор : Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Струмком весняним пролетіли роки.
Шкільного вальсу чую передзвін...
Ми птахами летіли в світ широкий,
Із маминих і татових колін.
Кружляла нас хурделиця весняна.
У спогадах, твоїх долонь тепло.
А яблуня була, така духмяна.
Ми зовсім юні, а навкруги цвіло.
Тремтіли руки від дотику губами.
Кохання перше - світлі почуття,
Що до душі торкалось пелюстками.
Ромашками цвіло усе життя.
Дорослі кроки, перші починання.
Широкий світ, кохай, радій, живи.
Здійснялися всі мрії і бажання...
Роки летіли махаючи крильми.
Візьми за руку, зігрій її в долонях.
Нас вальс шкільний закружить як тоді.
Вже яблуні цвітуть на наших скронях,
Та ми душею завжди молоді...
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Я зібрала цей день у розкішний букет.
Загорнула в п'янке надвечір'я.
Поцілунком солодким, як липовий мед,
Сіло сонце за наше подвір'я.
Ароматом бузок простеливсь по землі,
Де червоний-червоний край неба.
Вечір зірку гойдав на своєму крилі,
Пригортав її ніжно до себе.
Надвечір'я весняне з чарівних пісень
У вінок запліталось квітками.
Серед жовтих кульбаб задрімав ясний день...
Вийшов місяць гуляти стежками...
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Відшукай мене, у весняних мріях.
У мелодії, що лунає піснею.
Теплий дощ перші квіти леліяв,
я розцвітала білою вишнею.
Щебетала у гаю, пташиною,
зігрівалася сонця променем.
Кохання твого, берегинею,
прокидалась з ранковим гомоном.
Я купалася в травах росяних,
де шепочеться вітер з вітами.
Стелилась барвінком косами,
синіми, пахучими квітами.
Теплий вітер, пелюстки леліяв.
Я квітла у травах ромашкою.
Відшукай мене у весняних мріях,
де літаю казковою пташкою.
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
❤❤❤
З любов'ю мрій, любов'ю дихай і живи.
Вона на відстані, обійме й обігріє
своїми теплими і ніжними крильми.
Розпалить у самотності надію.
І вбереже нас від недуг і всю печаль,
розвіє буйним вітром по діброві.
Згадай мене, з любов'ю глянь у даль,
вдивляйся в рідні очі, барвінкові...
Любов від зла спасе жорстокий світ.
Протягне руку у важку годину.
Дарує мудрість на стежках прожитих літ,
зігріє твого серця половину.
Любов'ю дихає весна в моїм саду.
З любові розпускається природа.
Хоч ти далеко, та в думках тебе люблю
і на душі вже сонячна погода.
З любов'ю в серці, обіймаймо світ.
Так хочеться у ньому, ще пожити...
Побачити весняний, білий цвіт
і серцем, від любові говорити!
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Поглянь у небо, очі підійми,
там ангели літають білокрилі.
Змахнувши величезними крильми,
летять на землю, зморені й безсилі.
Серед людей блукають в самоті,
шукаючи у сутінках світанок.
Не має меж в щедротах й доброті,
й розчарувань від гидких забаганок...
Когось за руку поведе у храм,
щоб за здоров'я помолитись Богу.
У світ дитя, як дар, несе батькам.
Незрячого виводить на дорогу.
Від люті захистить своїм крилом.
Зупинить кулю, що летить у скроню.
З тобою на колінах під Хрестом,
збирає сльози у свою долоню.
Важка ця ноша, крила підійми
і в височінь... Злітають білокрилі.
Змахнувши величезними крильми,
летять у небо, зморені й безсилі.
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
То літо, то осінь, збираю життя по шматочках.
Весною вже квітла, ще літо - зелена трава.
Осіння розлука гуляє в кленовім віночку,
мелодій багряних зіграє пора дощова.
І так по краплині, напише ще пісню для мене.
Яку прокурличать у сонячний край журавлі.
Розквітне черешня, а листя зелене, зелене...
Збираю достигле колосся по чорній ріллі.
Шматочком калини прикрашу світанки з тобою.
У неба позичу, очей найдорожчих блакить.
Ще зірки шматочок, що стала для нас золотою,
як падала з неба й згорала на попіл за мить.
Вже осінь багряна гуляє в кленовім віночку.
Мелодій осінніх зіграє пора дощова.
То чорне, то біле, збираю життя по шматочках...
Весна вже одквітла, вже осінь, пожовкла трава.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Подаруй мені квіти, щоби пахли Різвом і любов'ю.
Щоби сонячним став, цей похмурий, засніжений день.
Щоб Різдвяної ночі, я літала за руку з тобою...
І торкалась мов казки, червоних пелюсток - пісень,
що співає ця ніч. Ніч Різва, ніч магічна і світла.
Білий сніг в пелюстках, мов твоєї любові сліди.
Щоб в гарячих руках, ця троянда ще більше розквітла,
ти по місячній стежці, за руку мене поведи.
До зірок, що кружляють у вальсі в Різдвяному небі.
Де на віях твоїх, витанцьовує й топиться сніг.
Ці Різдвяні мелодії, чуєш, вони лиш для тебе...
Подаруй цю любов, що у серці для мене зберіг.
Ніч Різдвяних бажань, до чаклунки не треба ходити.
Новорічні дива, тихо так доторкнуться руки.
Щоби пахли тобою й коханням, подаруй мені квіти.
Щоби я цілувала і ніжила їх пелюстки...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Відцвітають роки, наче мальви в саду біля хати.
Не повернеш назад, ані рік, ані день, ані мить...
Вже холодна зима, притрусила все снігом лапатим.
Та за цвітом пахучим, душа за весною болить.
За солодким цілунком з коханим у тихому сквері.
За теплим дощем, що водив по калужах весну.
За тобою, що серце залишив лише на папері...
Мрії мрії дівочі, через вас я в ночі не засну.
Відцвітають роки, де купалося сонце в багрянці.
В черешневім саду, облітав на траву білий цвіт.
Коли місяць кружляв із зірками в вечірньому танці.
Загубила тебе у цій віхолі прожитих літ...
Вже холодна зима, притрусила все снігом лапатим.
Та за цвітом пахучим, душа за весною болить.
Відцвітають роки, наче мальви в саду біля хати.
Не повернеш назад, ані рік, ані день, ані мить...
автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Відшуміло літо, теплими дощами,
сонячні серпанки випило до дна.
Торкнеться калини, спілими губами,
осінь золотава, осінь чарівна.
З падолистом разом, закружляє в танці.
Почастує медом, золотий нектар.
По полях гуляє, в жовтій вишиванці,
червоне намисто, горобини жар.
Розстелить килими, золоті, багряні,
наливає в келих, солодке вино.
Ночі загадкові, зорі полумяні,
розмалює вечір неба полотно.
Пригубить нектару, спілими губами,
осінь золотава, осінь чарівна...
Відлетіло літо з білими птахами,
сонячні серпанки випило до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Я хочу рожевою квіткою,
зростати в твоєму саду.
Чи поруч ходити лебідкою,
зривати траву молоду.
Я хочу сіренькою пташкою,
співати край твого вікна.
Цвісти біля хати, ромашкою,
лише б не сама, не одна...
Я хочу достигнути вишнею,
щоб ти мене в кошик зривав.
Колючою ружею пишною,
нікому, щоб не дарував.
Я хочу у зоряний вечір,
летіти мов пісні струна.
Щоб ти обіймав мої плечі,
лише б не сама, не одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
Розпинай мене, вітре, я така як спустошена мрія.
Заморилась як сонце, на світанку мабуть не зійду...
Босоніж по росі і роздіта, неначе повія.
Десь далеко від себе, я не зная куди, але йду...
Я не чую трави, що шепоче мені під ногами,
огорнув лютий холод, але сонце високо в горі.
Лиш самотня душа. розмовляє з нічними вітрами.
І нікого........ навіть в небі немає зорі...
Босоніж по росі, без одежі. неначе повія.
Від самої себе, я не знаю куди, але йду.
Розпинай мене, вітре, я така, як спустошена мрія...
Заморилась як сонце, на світанку мабуть не зійду...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Вечорові роси заплітали в коси,
маки і волошки, жита колоски.
Чаклунка природа. мов дівоча врода,
ніжно пригорнулась теплої ріки.
Шепотілись трави в рожевих загравах.
Сонце багряніло де пшениці край.
Ягоди малини, білий цвіт калини,
теплий, літній вечір, наче справжній Рай...
У водиці чистій, в білому намисті,
купалося літо в сонячній фаті.
Падали у роси на трави покоси,
з вечірнього неба зорі золоті.
Цвіркуни співали, мов сопілки грали.
Попід берег вився молодий чебрець...
Зеленої м"яти, ніжні аромати,
літній день чудовий, одягнув вінець.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
Спішу у літо, стежка навпростець,
обіймуся з квітучою весною.
По стежці в"ється молодий чебрець,
а я біжу на зустріч із тобою...
Вона мені наснилася нераз,
в розлогих травах, ген посеред літа.
В ромашках, що розквітли лиш для нас,
хоч врода вже дощами перемита.
Очей твоїх, блакитну далечінь,
що разом з вітром розгулялась в полі.
Торкнуться руки сонячних сплетінь,
і душі разом вирвуться на волю...
У літніх росах впаду горілиць,
твоїм цілунком сонце обпікає.
Спішу у літо, стежка навпростець,
до тебе йду, хоч там тебе немає...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2019
Недільний ранок постукав у вікно,
церковні дзвони, відлунням із далека.
У хаті пахне хлібом і вином,
а у гнізді милуються лелеки.
Бузковий кущ розквітнув біля хати,
над образами вишивані рушники.
На скатертину хліб поклала мати
із білої, пшеничної муки.
Після молитви, сядем до сніданку,
поставить мама вареники смачні.
І яблука, що батько зірвав зранку
подасть на стіл, червоні, запашні.
Матюсю, роки наші невблаганні,
пробігли...вже мої не молоді...
Та у недільний ранок на світанні
постукаю у шибку, як тоді.
Мама запаску вишиту почепить,
а руки пахнуть з медом калачами.
На світі щастя більшого не треба,
як у неділю приїздить до мами.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Ти приголуб цю пташку поміж цвіту
і обійми, за крила обійми...
Я повернусь до тебе серед літа
і затріпочу спраглими крильми.
Зберу всі поцілунки, лиш для тебе,
які по світі розгубила я.
Коли літала у високім небі,
там цвіла вишня, як весна моя.
Ти поцілуй і затріпочуть крила,
напитись дай весняної роси.
Співає пташка поміж цвіту, мила,
весну її на крилах принеси...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2019
Не співає пташка в Україні,
сумні дзвони, дзвонять по церквах.
Квіти, вишиванки жовто - сині,
сльози і прощання у гробах...
Скільки сліз вже виплакали мами,
скільки болі й туги у серцях.
За дочками рідними й синами,
що війна розп"яла на хрестах.
Чорна пошесть...Боже дай нам сили,
захисти українську весну.
Землю вкрили свіжії могили,
нема миру, спокою і сну.
Молоде життя, за що Мій Боже...
Дзвони б"ють і знов прощання час.
Хай молитва, всім нам допоможе,
Матір Божа, захистить всіх нас.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832162
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Пригадались наші заробітчани, які по цілому світу шукають кращої долі...
Ви полетіли з рідного гнізда,
шукати долі у чужих краях.
Без вас тут розпускається весна,
співає ніжно пташка у гаях.
Без мами підростають ваші діти,
порад шукають у чужих людей.
Кохані вам вже не дарують квіти,
не бачить серце дорогих очей.
Та не солодка доля вам судилась,
бо чужа пташка гарно не співає...
Нераз в ночі, уся в сльозах,молилась,
як ключ птахів додому повертає.
Нераз вмивали сльози твої очі,
як в сні обняла донечку свою...
І так злітають дні твої і ночі
і молодість, там, у чужім краю.
І серцем линула сюди, додому,
на українську зранену весну.
Там чужина і плакатись нікому,
ні розказати тихо історію сумну.
Лети на крилах разом з журавлями,
як пташка, повертайся до гнізда.
Немає ніжності, коли немає мами...
Життя збіжить, як весняна вода.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Солодкий гріх, весни - чаклунки чари,
в обіймах рук у поцілунках мрій...
Вже вечір заховавсь за сині хмари,
ти поглядом сказати все зумій.
Не чую слів, дивлюсь лише у очі.
купаюсь в них, як пташка весняна.
Солодкий гріх, які короткі ночі...
Десь виграє мелодії весна.
І прагнеш ти. напитися веснянки,
гріховний келих випити до дна.
Вже ранок заглядає з-за фіранки...
а за вікном, закохана весна.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2019
І сум і радість, плачу і сміюся,
короткі миті, насолоди час.
Вже страх минув, нічого не боюся,
лиш шкода, що життя біжить від нас...
За небокрай, літа летять так швидко,
змахнувши білим, лебедя крилом.
Лиш мить цвіла в саду весняна квітка,
лиш мить і жовта осінь за вікном.
Немов Причастя, приймуть яворини,
разом з весною, молоде життя.
А я своє. складаю у торбину.
нема йому ні хвильки вороття...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Лечу, мов птаха, наче маю крила,
минаючи холодні ясени.
Зима мені у слід, щось говорила,
та я вперед летіла, до весни.
До загадкових мрій, таких крилатих,
до музики, де скрипка виграва.
Хотіла щось про зиму написати,
поезій весняних чую слова...
Вона так пахнула життям і ніжні квіти
й терпке вино іскрилися в руках...
В моїх думках, щоб швидше долетіти
і заблукати у її казках...
Зима мені у слід, щось говорила,
та я вперед летіла, до весни.
Лечу, мов птаха, наче маю крила,
минаючи холодні ясени...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Щедрий вечір,Христос ся Хрещає!
Калачі та кутя на столі.
Кожен Миру Вкраїні бажає,
щоб не лилася кров по землі...
Щоб з смачною кутею у хату,
повернулись Герої з війни.
Щоби жили і батько і мати,
щоб зростали в любові сини.
Хай кутя проросте нам у жито,
а свячена вода нас зміцнить.
Доброта запанує над світом
і загоїться все, що болить...
Нехай люті, Йорданські морози,
принесуть в кожну хату тепло.
Нехай висохнуть мамині сльози,
щоб Любові зерно проросло.
Щедрий Вечір, Христос ся Хрещає!
Україною йде Коляда...
Хай Ісус нас усіх обіймає,
хай святиться Йорданська Вода.
автор Лариса Мандзюк 18. 01. 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821955
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.01.2019
Змиритися не можу я з катами,
що рвуть, шматують,Край Мій на куски...
За ті могили, з нашими синами,
за прадідів... За жовті колоски
пшениці, жита, що достигли в полі...
Чи за окраєць хліба на столі
тюрма, чи смерть, або страшна неволя...
Вершили наші долі, " москалі "!
Скільки людей в застінках твоїх гнило,
у крові руки, по саме плече.
большевікам, всьо крові мало било,
вона і нині по Землі Моїй тече...
Ви нелюди, що чорними руками
лиш сіють смерть і сльози і біду.
Козацький рід не стане в вас рабами.
Геть заберіть з Землі свою орду!
Хай чорний чобіт, не топче наші трави,
Святую Землю звірам не віддам!
Слава Україні ! і Героям Слава !
Слава Нації ! Смерть ворогам !
автор Лариса Мандзюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817049
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 10.12.2018
ЯК ПАМ"ЯТЬ ПРО КОХАНОГО ЧОЛОВІКА У 35 РІЧНИЦЮ НАШОГО ШЛЮБУ...
ТОРКАЮСЯ МИНУЛОГО ГУБАМИ...
Я у полоні мрій твоїх живу.
торкаюся минулого губами...
Стаю босоніж на суху траву
і облітаю з жовтими листками.
Я гріюся в обіймах твоїх рук,
у спогадах, з дощами на світанку...
Сумних краплин, по шибці перестук
і чужі кроки на холоднім ганку.
Твої слова. написані колись,
я відшукаю на старім папері...
Шепоче небо: " Щиро помолись."
Ключів нема, щоб відчинити двері.
Автор Лариса Мандзюк. 19. 11. 2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814451
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.11.2018
Нікого й словом зрадити не змушу,
нема близьких, далеких теж нема...
Зимні вітри, прокралися у душу,
де ступлю крок, там огортає тьма.
Не чую слів, знаходжу зовсім інших,
сумні думки читаю між рядків...
Хоч світлу мить одну прошу, не більше,
щоб вкрасти душу в осені вітрів...
Вірити хочу, в когось думки про тебе.
Хоч Ти Мій Боже руку протягни.
Несуть вітри вже душу попід небо,
де чорні хмари й голі ясени.
Болить вона, розпята між світами.
Чи я жива, для мене вже дарма.
Коли самотність ділится думками..
Нема далеких і близьких нема.
автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811433
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2018
У вечірнім небі цілувались зорі,
місяць колисав їх на своїм крилі.
Купалася осінь у вечірнім морі,
спогади у вирій, несли журавлі.
Пригубили двоє. осені нектару,
розгубились долі на її стежках...
Де розсипав вечір,полюбовні чари,
догорає зірка у твоїх руках.
Музика вечірня - серця насолода,
аж душа тремтіла, з дотику руки.
Ці медові губи. ця осіння врода...
Загадай бажання, падають зірки.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
Нехай світанки будуть чисті - чисті,
нехай не плаче мама у ночі...
Дівча смієтся в білому намисті,
а журавлів, а журавлів ключі
несуть у даль цю біль, хай не вертає...
Над морем хай розгубится вона.
Нехй сини додому повертають,
нехай замовкне проклята війна !
Щоб молодят, під вінець за руку,
благословляли у життя батьки...
Кохані очі не погасли від розлуки
й від дотику холодної руки.
Щоб молодість цвіла, а не згасала,
не розпинайте, так вона сумна...
Нехай смієтся щастя в Ріднім Краї,
нехай замовкне проклята війна !
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2018
Я заблукала у своїх думках.
на тихих вулицях старого міста.
Я милувалась небом у зірках,
а осінь була тепла і барвиста.
У сяйві місячнім, розсипала слова,
які я берегла лише для тебе...
А від вина, хмеліла голова
і я вже йшла не по землі, по небу.
Мої думки несли мене туди,
де заховався місяць в поцілунки.
Де лиш кохання із роси й води
і ніжні дотики від осені - чаклунки.
Де погляд твій, мов зорі в небесах,
на тихих вулицях старого міста.
Я заблукала у своїх думках...
Блищить роса, така ранкова, чиста.
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Калинове намисто - любові оберіг,
цілунок літа, стиглий наче жар.
Розсипле жовті квіти, на осені поріг,
дарує найсолодший свій нектар...
Калинове намисто - осені струна,
мелодії старі від скрипаля.
Сріблястих кленів пісня. ніжна, чарівна,
де золотом вкриваются поля.
Калинове намисто - медовії уста,
спраглий ковток солодкого вина.
Обручка осені, весільна, багряно-золота,
прощальна літа. мелодія сумна...
автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2018
Солодкий вечір,
відхилине вікно...
Гортає вітер
списані листки.
Допило літо
своє яблучне вино...
В краплях роси,
трояндів пелюстки.
Осіння музика,
серпневий зорепад.
Блукає місяць
у хмаринах мрій.
Літню поезію,
ще дочитає сад,
огорне осінь
золотом надій...
Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2018
Ой літо - літечко, немов літа мої,
так пролітає швидко, як на крилах.
І вже ключем у небі журавлі
курличуть. . . Ні, я ще недолюбила...
Цей погляд, в неба синю височінь,
з медових губ не спила весь нектар.
Ой літо - літечко благаю, не покинь,
залиш мене в полоні своїх чар.
Недолюбила ніжності цих слів,
коли ти шепотів їх під зірками...
Ой літо - літечко, ти в сяйві кольорів,
веселкою залишся над полями.
Недолюбила рук твоїх тепло,
в світанках калинових біля хати...
Ой літо - літечко, тече мов джерело,
як і літа, яких не наздогнати...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2018
Я літню зливу слухати любила,
вона читала всі мої думки.
І розгорнувши мокрі, теплі крила,
торкалася до спраглої руки.
Купала тіло. струменем гарячим,
шуміли краплі. чулися слова...
Їй не весело, тому вона плаче
і без думок, вже мокра голова.
Вони розлилися, стікаючи струмками.
Поїла землю із небес вода...
Гортаю книжку мокрими руками,
а за вікном її важка хода.
Остання нитка мокра в одежині
і тіло вже не спрагле за дощем.
Міцне гілля зламала на ліщині,
думки накрию дощовим плащем.
Автор Лариса Мандзюк м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2018
Рушник вишиваний, червона калина,
де слава козацька дзвенить у піснях...
Ти крила не згорнеш, ти сильна, єдина,
ти небо й колосся тримаєш в руках...
Цвітуть чорнобривці, біленька хатина,
дівчата в віночках співають пісень.
Ти крила не згорнеш, ти вільна країна,
ти з сонцем ранковим зустрінеш свій день.
З молитви почне його кожна родина,
де хрестиком вишита доля дітей...
Ти крила не згорнеш, бо ти Україна,
зітри гіркі сльози із чорних очей...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799531
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2018
Ти у трави пахучі мене поведи,
де душа буде вільна, як пташка.
Може щастя свого відшукаю сліди ,
наворожить нам долю ромашка.
Пелюстки розгубила в шовковій траві,
може щастя забуло про мене...
Ті слова, що у серці були ледь живі.
достигають, як жито зелене...
Ворожила ромашка на щастя мені
і торкалась душі пелюстками.
А ті трави, ті трави такі осяйні,
нас голубили ніжно губами.
Може щастя свого,тут я знайду сліди,
наворожить нам долю ромашка...
Ти у трави пахучі мене поведи,
де душа буде вільна, як пташка.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Ой сідало ясне сонце, сіло біля млину,
закохався козаченько в молоду дівчину.
Купалося їх кохання в вечорових росах,
розквітали білі квіти у дівчини в косах...
Пахли трави під ногами, аж душа співала,
як дівчина козаченька, коханим назвала.
Цілувала - милувала його ясні очі,
обійняло їх кохання. тай літньої ночі...
Задрімали ясні зорі у дівочих косах,
вмивалося їх кохання у ранкових росах.
Закохався козаченько в молоду дівчину...
Ой сідало ясне сонце, сіло біля млину.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
Поїздка до батьківської хати, рідні серцю місця, дитинство... спогади. . . спогади. . .
ЗНОВУ ЙОГО ЗУСТРІЛА. . .
Знову його зустріла, чи здалося...
Посеред поля у високих травах.
Воно зривало квіти і колосся
і ніжилося в сонячних загравах.
Воно вінок сплітало, серед поля.
зривало із ромашок пелюстки.
Як виросла, ця молода тополя...
Куди вони. . . Куди біжать роки...
Знов заплітало у косички квіти,
у зошиті писало по складах.
І ми малі з тобою, зовсім діти...
Блукаєм нині, по його стежках.
Дитинства світ-теплий промінчик сонця,
в ромашках залишився назавжди...
Ще повернись, постукай до віконця...
Візьми за руку...Куди же ти...куди...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2018
У Неділю біля тину дівчина стояла.
парубка коханого ждала - виглядала...
Прийди милий поцілую. щей відкрию серце.
принесеш мені з криниці. водиці відерце.
Із водиці студенної. я тісто замішу,
тай тебе. моє кохання. вареником втішу.
Вареники тай із сиром, добре посмакуєш,
той свою дівчину любу, файно поцілуєш...
Щей обіймеш, приголубиш, як квітку весняну.
цю дівчину, біля тину, ніжну та кохану.
Ой приніс води з криниці. маленьке відерце,
а залишив тут назавжди парубоче серце.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Візьми мене за руку і поведи в танок,
а я сплету з бузку весняного вінок.
Хурделиця бузкова у Львові нас кружля,
від тебе і від танцю, з під ніг іде земля...
Легкий вальс закружляв нас у Львові,
пахнуть квіти весняно - медові...
Аромат наше серце пянить,
львівський вальс, ця чаруюча мить...
Вже вечір наступає, запалить ліхтарі,
а ми кружляєм в вальсі на Замковій Горі.
Весна, бузок, кохання, а перед нами Львів
і чути по бруківці, лиш стукіт каблучків...
Легкий вальс закружляв нас у Львові,
пахнуть квіти весняно - медові...
Аромат наше серце пянить,
львівський вальс, ця чаруюча мить...
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2018
Застрибнувши у потяг ранковий,
марно, хочеш від себе втекти...
Обіймаючи світ кольоровий.
так хотілось душі теплоти.
І кричати, що я хочу жити,
хоч губила себе я не раз...
Двері потяга хочу відкрити,
щоб життя не втікало від нас.
Я не вірю і вірить не хочу,
що все лихо, за сною у слід.
Щоб ніхто і ніде не наврочив,
щоб зустріти, цей щастя політ.
Хоч короткий, та мить насолоди...
Не втечу я від себе, зажди,
для душі лиш хотіла свободи,
я зморилася вже від біди...
Вона знову тримає за руку
і цілує у зморшках чоло.
Потяг рушив, обійму розлуку,
повз життя моє, щастя пройшло...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2018
ЦІЛУНОК КВІТКИ
Цілунок квітки. як живе тепо,
спиваю краплі сповнені життя.
Кохання наше знову розцвіло,
весни твоєї ніжні почуття...
Що сплетені із весняних квіток,
з світанків теплих, з музики весни.
Сплітало сонце їх їз пелюсток
і малювало нам казкові сни.
Цілунок квітки, губ твоїх тепло,
дотики теплі, щастя відчуття.
Кохання наше знову розцвіло,
весни моєї ніжні почуття. . .
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018
Я не бачу без тебе весну,
я не чула давно твої кроки.
Не пірнала в очей глибину,
в те люстерко душі,так глибоко.
Голос твій я не чула давно,
я шукаю у сні твою руку...
Ми з тобою,любили весну,
а принесла вона нам розлуку..
Доля шепче підказку одну,
що не в змозі тебе повернути...
Я любила, з тобою весну,
а без тебе, лиш хочу забути.
Я не знайду до тебе стежок.
вже весна розквітає без тебе.
Так хотілось весняних казок...
Помолюсь до високого неба...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784759
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.03.2018
Білий сніг на бруньках, білий сніг на квітках,
і холодні, як лід, твої руки.
Заблукала весна на зимових стежках,
стигнуть губи її від розлуки.
Смутком в серці болить, недолюблена мить,
не зігріта такою весною.
Зачаїлась в думках, чи дрімає, чи спить,
всі надії забравши з собою...
Зимний подих чужий і цей погляд лихий,
не зігріє теплом твоє тіло.
У розлуці з весною, був день цей сумний,
а кохання так сонця хотіло.
І тепла ніжних рук. щоб позбутися мук,
залишити їх там, зі снігами...
Зеленіє весна, без журби, без розлук,
виглядає з під снігу квітками.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Я хочу розтопитися в снігах,
розквітнути весною на світанку.
Згубитися у ніжності казках,
зустріти в них, заквітчану веснянку.
Прорости першим проліском в саду,
текти струмком із талими снігами.
В обіймах ніжить весну молоду,
торкатися до пелюсток губами.
Барвінком вплестись в сонячний вінок,
ловити перший промінець рукою. . .
І до життя, як молодий листок
тягнутися, чарівною весною. . .
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2018
Зимова ніч...Під місяця крилом.
розсипала зима сріблясті зорі.
Мороз малює на вікні, з веслом
зимовий човен у нічному морі.
Пливуть зірки у білому човні...
Скрипить пухнаста ковдра під ногами.
А в місяця стежки, такі ясні ...
Зимова ніч, між білими снігами.
Кришталь під ноги кинула вона,
в люстерка заглядає, мов панянка.
І тишина, сніжинки й тишина...
Зимова ніч заснула аж до ранку.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775890
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2018
Складала крила, зморена зима,
топився сніг від сліз її гарячих.
У цьому світі мабуть ти сама,
нема в нім щастя, ти його не бачиш...
Порожній світ, без найдорощих слів,
без погляду ласкавого, живого.
Просила щастя в зимових вітрів
і замерзала з холоду лихого.
Не гріють ніжні руки, як колись...
Ти одинока з своїми думками.
А щастя було, просто озирнись...
Веде зима, терновими стежками.
Важкі сніги і чорна заметіль...
Складала крила зморена зима
і виглядала щастя звідусіль...
У цьому світі мабуть ти сама.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Львів і Різдво, старечий дух і свято.
Тут навіть леви причепурились старі.
Вогні ялинок, колядок багато,
Сурмлять у сурми, ангели вгорі.
Різдвяні дзвони лунають аж до ранку,
Всім сповіщають, народилося дитя.
Там Дух Різдва зустрінеш на світанку,
Де містом пахнуть, пампушки й кутя.
Різдво у Львові, шопки і дідух,
Вертепи колядують із зірками.
Це спражнього Різдва зимовий дух,
Прийшов до нас,з найкращими казками.
Вино гаряче, запашна кава, шоколад,
Змішались всі смаколики святкові.
Одвічний свята Різдвяний аромат
Панує нині у Старому Львові.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018
Я зупиню сніги, що стежки замітають до тебе,
я накажу вітрам. щоб не зичили сили в зими.
Розжену чорні хмари. що зібралися в синьому небі,
щоб злетіти до тебе. лебединним коханням крильми.
Хай розтопить воно, кришталеві, засніжені далі,
я губами своїми спиваю сніжинок красу. . .
Мить... Накриє весь світ, павутина мережив вуалі
і погасне вогонь, що на крилах до тебе несу.
Вже не пахнули квіти, їх скували холодні морози,
цей останній букет, що торкався твоєї руки.
На обличчі моєму, зима заморозила сльози...
Відлітають у небо, погаслого щастя зірки...
автор Лариса Мандзюк. 01. 01. 2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
ПРИСВЯЧУЮ ПАМ"ЯТІ МОГО КОХАНОГО ЧОЛОВІКА...
Я вже без тебе, самотня і одна,
І навіть сліз своїх не помічаю...
Тебе прийняла вічна далина.
а я без тебе, жити як, не знаю!
Чорна вуаль на сплаканих очах,
не можу відпустити твою руку...
Може колись, обіймеш мене в снах,
як вибираєш вічную розлуку...
Болить мене ця рана, так болить,
мій світ усім нагадує про тебе...
Мабуть згоріла свічка... Чорна мить...
І порожнеча... Під самотнім небом.
Відкрий ці очі, так любила їх,
в останній раз, я налюбуюсь ними.
Не вірю, що не прийдеш на поріг...
Ми у світах блукаємо, чужими.
Нас розєднала вічність назавжди,
та я змиритися ніяк не можу...
Ця зустріч буде, тільки мене жди.
цю святість я ніяк не потривожу...
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767727
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 23.12.2017
Запалю свічку і поставлю на вікні,
як будеш повертатися з дороги.
Не спатиму, бо сни якісь сумні,
жену лихі думки та злі тривоги.
Я звикла вірити твоїм словам...
А за вікном гуляє хуртовина.
Стою і молюся усім Богам...
Вже догорає свічки половина.
Скапує віск на білі фіранки,
тебе немає...Навернулись сльози
І знову в голові лихі думки.
А за вікном роздмухались морози.
Не спатиму, бо сни якісь страшні,
я відганяю всі думки й тривоги.
Запалю свічку і поставлю на вікні.
як ти будеш вертатися з дороги...
Автор ЛарисаМандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017
Ворожили молоді дівчатонька, тай гадали.
на Андрія вечорниці, парубків позвали.
Із криниці несли воду, замісити тісто,
звідки суджений приїде, із села чи з міста...
Вареників наліпили, щей із маком пампушки,
тай у мисці замішали. зі шкварками галушки.
Парубки голодні прийдуть, щоб нагодувати,
щоб найкращу господиню хотів вибирати.
Щоб не ледар. не пияк. щоби був багатий,
тоді може і сватів в хату засилати .
Ворожили молоді дівчатонька, тай гадали,
на Андрія вечорниці, парубків чекали...
Хто обручку подарує, поведе до шлюбу,
таку дівчину - красуню. милу, серцю любу.
Чорні брови, карі очі, щей у вишиванці,
а музиків як почує, то біжить до танцю...
Ой смачні вареники, та щей галушки,
до дівчат прийшли нарешті, файні парубки.
Ворожили молоді дівчатонька, тай гадали,
На Андрія вечорниці. хлопців цілували.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
У цьому місті, куди прийшла зима,
короткі дні і довгі - довгі ночі.
Вони безлюдні, як тебе нема...
Лиш сніг холодний. засипає очі.
Я здмухаю сніжинки з твоїх вій,
тримаю у долонях ніжні руки.
Не йди, побудь зі мною та зігрій,
не залишай мені зимової розлуки.
Вона холодна. болісна й сумна,
люстерка кришталеві під ногами...
В густих снігах, на самоті, одна
блукаю містом довгими ночами.
В обіймах ночі холодно мені
і крижаніють у розлуці сльози.
Ти не прийдеш і дні такі сумні...
У цьому місті, де зима й морози.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Прощаймось осене, я буду сумувати
за кольоровим листям на вікні.
За літом бабиним. що спало біля хати
і смакувало груші наливні.
За поглядом рудим і прохолодним,
за вечорами з яблучним вином...
І за намистом. калиновим, модним,
з листків кленових. плетеним вінком.
За зливою густою на світанку,
що розкидала сливи по траві...
За білченям у рижому кафтанку,
що їло з рук горіхи лісові.
За падолистом, що кружляв у танці,
де квітли хризантеми біля хати.
За сонцем, що дрімало на фіранці...
Прощаймось осене, я буду сумувати.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763212
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2017
Обійми мене доле, своїм лебединним крилом,
подаруй почуття найтепліше, що зветься любов"ю.
Хай злітає душа до небес, за вечірнім вікном,
коли я "Отче Наш." на колінах за тебе промовлю.
Прошепочу слова. коли ти в найдорощих думках,
коли зранене серце не знайде дороги додому.
Ти впізнаєш цю душу. розп"яту на зимних вітрах,
поклади у долоні і ніде не показуй нікому...
Ти поплач зі жалю і на серці розвіється туга.
від очей, що чаклують. порятунку у долі проси.
Може зникне на завжди, та біль і та чорная смуга,
щоб пізнати життя,щоб напитися тої краси...
Ясні очі ховаєш, мою душу несеш у долонях,
зігріваєш її, щоби знов не дісталась вітрам.
Як же швидко зима, припорошила літо на скронях...
Я для тебе усе. що в житті наймиліше віддам.
Коли я "Отче Наш," на колінах за тебе промовлю,
як злітає душа до небес за вечірнім вікном...
Подаруй почуття найтепліше, що зветься любовю,
обійми мене доле, своїм лебединним крилом. . .
Автор Лариса Мандзюк м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Народе мій, як нам усе стерпіти?
Як вижити? Як не піти на дно?
Яке майбутне мають наші діти?
Страшна реальність, не страшне кіно...
Покинуті, забуті, одинокі,
у Ріднім Краї стали ми чужі...
Прийшли вбивати, виродки жорстокі,
чорні могили, це не міражі...
Брехня, неправда. зрада. обіцянки,
життя покращують... Тільки чиє?
Їх лиш свої цікавлять забаганки...
Грабують й продають все те, що є.
Жорстока правда. де її шукати ?
За що купити? Бідний весь народ...
На цвинтарі ридає стара мати,
а гумконвой вже смерть нову " везет. "
Ногою в пропасті, паралізує страх...
Народе мій. як не піти на дно ?
Коли країну розпинають на стовпах...
Страшна реальність, не страшне кіно...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
За воїнів мої молитви в Храмі.
за їх життя, щоби Господь зберіг.
Щоб звісточку зумів прислати мамі.
щоб повернувся на батьківський поріг.
Щоб не догнала куля на світанку.
не залишився ти лежати в полі...
Як оберіг, дала кохана вишиванку,
а мати на колінах просить долі.
За Україну, мої молитви в Храмі,
за день під сонцем. під зірками ніч.
Козацький Край в неволі, з ворогами,
не гине чорна тьма продовж сторіч.
Хай біль і смерть не віднайдуть дорогу,
в край барвінковий, де золоті жита...
Де на росі ранковій, босі ноги,
а літо в вирій з журавлями відліта.
Нехай з землі моєї згине зло.
хай зійде сонце золоте без крові...
Хай розіл"ється Рідним Краєм джерело
в серця людей. зернинами любові.
Автор Лариса Мандзюк, м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2017
Стіною сірою клубився дим,
а в голові роїлися думки.
Вона чужа, вона тепер не з ним,
ця думка рвала серце на шматки...
Примара. тінь... Розбиті дзеркала,
бо ти сміялася до мене з них...
Пусті слова, чужі твої слова
і ти сама, напевно для чужих...
Осколки гострі, пальці у крові,
болі немає, бо черства душа...
Лиш спогади. лиш спогади живі,
хоч ця любов не коштує й гроша...
Порожня пачка дешевих сигарет,
у голові роїлися думки...
А за вікном, знайомий силует,
та двері вже закриті на замки...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
По колії простукотів трамвай
і розбудив з дрімоти старе місто.
Вже зажеврів зі сходу неба край,
пахне з пекарні корицею і тістом.
Погасли з ночі жовті ліхтарі,
бруківкою вистукують панянки.
Високий Замок в тумані. на горі,
кав"ярні вже розсунули фіранки.
А на сніданок. кава запашна,
та круасани з вареним молоком.
Хто забажає, ще з ковтком вина,
з газетою, чи з сигарет димком...
Вдихає місто кави аромат,
старечі леви відкривають очі.
Вузькими вуличками ходить листопад,
роздмухує, густі тумани з ночі.
Червоний вже зі сходу неба край,
з пекарні пахне випічка із тіста...
По колії простукотів трамвай
і розбудив з дрімоти старе місто.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
Дитинства нашого, щасливі миті,
мабуть у кожного вони були.
Ми загубились у дорослім світі,
а там так гарно квіти зацвіли.
Ці безтурботні. ці найкращі роки,
ці перші поцілунки, почуття...
Манив нас за собою світ широкий,
у кожного тепер, своє життя.
Я пам"ятаю ці найперші квіти,
ці ніжні дотики дитячих рук.
О Боже мій, які ж ми були діти,
тремтіли руки, серця чули стук.
Так хочу іноді тебе зустріти
там, у дитинстві, буде як колись...
Ти дарував мені пахучі квіти,
просив - мені на щастя посміхнись-
.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2017
З доріг осінніх повертай додому,
загляну в очі, сповнені жалю.
Забудь про біль, про холод і про втому,
про все, що там десь, позабудь молю...
Твої шляхи, не вимірять роками,
не вистачить життя, щоб перейти.
І погляд цей, осінніми стежками
привів сюди, бо тут жаданий ти.
Дивлюся в очі, мов небесні зорі,
жорстокий світ...Душа твоя одна.
Ти одинокий в радості і в горі,
вини нема, нічия тут вина...
Мої обійми - холод в них для тебе,
ти сповнений бажання знову йти...
Вдивляюсь в очі сині, наче в небо,
мене не бачиш, мене не чуєш ти.
Зажди, погрійся, серце аж палає,
шепочуть губи, що спливає час...
Ти знову йдеш, до пекла чи до Раю,
мабуть нема любові поміж нас...
Про все забудь і повертай додому,
сумне минуле позабудь, молю.
З доріг осінніх принеси лиш втому
і ясні очі, сповнені жалю...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
Осінь - наречена, так не поспішай,
дай насолодитися красою.
Ти спечи смачний. весільний коровай,
потанцюй осінній вальс зі мною.
Осінь - наречена, в сукні закружляй
вишитій барвистими нитками.
Хай осіння скрипка звеселяє край.
застеляй стежини рушничками.
Осінь - наречена, перстнень не ховай,
у вінок з осінніми квітками...
Розрізай смачний. осінній коровай.
заспівай пісень із парубками.
Осінь - наречена. так не поспішай.
ми підемо у танок з тобою...
Хай осіння скрипка, звеселяє край,
дай насолодитися красою...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
Сині грона винограду і пянке вино,
закохатись в твої очі хочу все одно.
Щоб співало моє серце, гітари струна,
щоб терпке твоє кохання випити до дна
.
Подаруй осінні зорі, погляд подаруй,
пригости вином солодким, ніжно поцілуй.
Сині грона винограду з медом на губах,
зацілую чорні очі, я в осінніх снах.
Вже багряні поцілунки осінь роздає,
а солодкими устами, сік кохання п"є.
Сині грона винограду, осені тепло,
своє щастя пригубила...більше не було.
Сині грона винограду у твоїм саду,
подивитись в твої очі, ще хоч раз прийду...
І огорне ніжним смутком осінь золота,
сині грона винограду, як твої уста.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Ти потанцюй зі мною львівський джаз,
по жовтім листю, у осінній вечір.
Писала осінь ноти ці для нас,
і обіймала за холодні плечі.
На саксафоні жовтень виграє,
мелодії знайомі, серцю милі.
У львівську каву, осінь додає,
кружляють в джазі жовті заметілі.
Вузенькі вулички, вечірні ліхтарі,
осінній джаз звучить в моєму Львові...
Вже багряніє Замок на горі,
розлила осінь фарби кольорові.
Ти накидала теплу шаль на плечі...
писала осінь музику для нас.
По жовтім листю у осінній вечір,
ти потанцюй зі мною львівський джаз.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2017
Ми заблукали в бабиному літі,
де осінь свої чари роздає.
Там поцілунки ніжні, соковиті,
з уст калинових вересень ще п"є.
Там осінь чаклувала на любові,
збирала чудо - зілля у лісах.
Варила трави, на вогні, медові...
Блукали ми по осені стежках.
Чаклунка - осінь нас вином гостила,
спивали гріх солодкий аж до дна.
Осінні чари мабуть пригубила,
тебе кохаю... Не моя вина...
Без цих очей, не можу дня прожити,
Чаклунка - осінь чари збережи.
Осіннє щастя легко розгубити.
на все життя як зберегти, скажи...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Читаю осені, сумні думки
і стигнуть поцілунки на губах.
Не чую дотику коханої руки,
а милі очі, бачу лише в снах.
Думки осінні зимні та сумні,
потіш мене обіймами своїми.
Щоб ті, з тобою найдорощі дні.
для нас не стали назавжди чужими.
Не хочу чути осені думки...
Своє кохання дай хоч пригубити.
Про щастя наше розкажи казки,
навчи мене, як у розлуці жити...
Читаю осені сумні думки...
Я твої очі бачу лише в снах.
Не чую дотику коханої руки...
і стигнуть поцілунки на губах.
Автор Лариса Мандзюк. м.Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Іду. через каміння спотикаюсь,
була любов і ненависть була.
На чуже щастя часто озираюсь,
у Бога прошу для душі тепла.
Щоби вона. як хліб не зачерствіла,
у перехожих посмішки краду.
Думками злими голова боліла,
просила в Бога відвернуть біду.
Сльозу змахнувши із колін вставала,
боялась розгубити. щось святе.
Від злих очей життя своє ховала,
та дякувала Богу, хоч за те.
Вогонь родини не світив під ноги,
у темряві блукала я одна...
Не радощами міряла дороги.
за все платила Богові сповна.
По стежці долі, йду і спотикаюсь
чужий спокутую напевно гріх...
Лиш Богові в житті я сповідаюсь,
щоб Благодать зійшла на мій поріг...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017
Гойдається вечір на легкій хмарині,
калинове небо, сонце вже зайшло.
Витягає місяць їз старої скрині
й розстеля по небу, зоряне тепло.
Пахне тихий вечір. осінню терпкою.
легка прохолода. а на плечах шаль...
Жовте надвечір"я, осені ходою
у листках багряних відлітає в даль.
З вереснем за руку, по своїй стежині,
місяць круглобокий щастя роздає.
По роси краплинах. в чарівній долині,
де складає осінь придане своє...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2017
З опалим листям розносить почуття,
їх замітає жовта хуртовина.
Біжить повз нас закохане життя...
У моїх грудях серця половина.
Недолюбила осені казки,
коли ти їх нашіптував ночами.
Недогоріли мрій наших зірки,
десь полум"я погасло між вітрами.
Ти помахом руки мене зовеш,
розбите серце хочеш залишити.
А на побачення із осіню прийдеш,
чого нема, не можна розгубити.
Болить у грудях серця половина,
в чужім житті, свій загубила смак.
А світлі мрії, мов сльози краплина,
в холодній осені застигли на губах.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Блукає літо бабине стежками,
десь поміж соняхів, у ніжній павутині.
Красується між жовтими листками,
смакує ягоди червоні на калині.
Мереживом своїм плекає долі,
закоханих веде на рушничок...
Вже багряніє листя на тополі ,
там де воно пройшлось, серед гілок.
В човні, на річці тихо причаїлось
і заплітає осінь вербі в коси.
Серед квіток, на сонечку пригрілось.
і стелить павутину на покоси.
Солодкий виноград в кошик зриває,
милується зірками у ставку.
Зібратись в вирій літу помагає
і стріне осінь, в жовтому вінку.
Автор Лариса Мандзюк. м.Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2017
Це Моя Україна. де світанки у росах,
де колосятся в полі жита.
Де червона калина в гуцулки у косах,
а пшениця, така золота...
Це Моя Україна. у вінку волошковім.
а намисто червоне мов жар...
Жовті соняхи в полі, де з пелюсток медових
бджоли п"ють цілющий нектар.
Це Моя Україна, в голубій вишиванці,
де джерела карпатські дзвінкі.
Чорно - білий лелека по стерні ходить вранці,
пахнуть трави медово - пянкі.
Це Моя Україна, де вітер співає,
про славетні козацькі мечі...
Де зелена верба ставок обіймає
і шепочуться зорі вночі.
Це Моя Україна, де цвітуть чорнобривці,
випікають смачний коровай...
Парубки в вишиванках, виграють на сопілці,
у піснях прославляють свій край.
Це Моя Україна, мова рідна, співуча.
Молодята ідуть під вінець...
А хлібина із печі, духмяна. пахуча,
доброта українських сердець.
Це моя Україна, Незалежна і Вільна,
Вишивана Велика Родина...
Ми візьмемось за руки, Ми Єдина і Сильна...
Це Моя... Це МОЯ УКРАЇНА !!!
Автор Лариса Мандзюк.
м. Львів. 24. 08. 2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747701
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2017
Дощами теплими вже літо промайнуло,
і пахне осінь, смутком огортає.
Осінню скрипку десь воно почуло,
з птахами білими у вирій відлітає.
Разом із літом, кудись летять роки,
за небокрай відносять мої мрії.
Срібляться скроні, мов осені листки,
горять вогнем калини всі надії.
А скрипка вальс осінній виграє,
тривожать душу ноти на папері.
В гостях у літа... Рідне. щось своє,
та жовта осінь вистукує у двері.
Осінню скрипку літо десь почуло,
з птахами білими у вирій відлітає.
Дощами теплими кудись воно майнуло...
І пахне осінь, смутком огортає.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017
Вечірне небо, серпень у зірках,
по річці місяць стежку прокладає.
І пахне медом, наче у казках,
і музика десь звідусіль лунає.
До серпня в гості вечір заблукав,
босоніж йде по скошеній пшениці.
і закружляв у танці закружляв...
Ген зірка впала, у траві іскриться.
Пахуча матіола аж пянить,
сміється круглий місяць на хмарині.
Роса на квітах, золотом блищить,
дари вечірні - сливи у корзині.
Цвіркун в траві мелодію співає,
серпневий вечір, зорі у вінку.
А прохолода легко за плечі обіймає...
Кружляє літо у вечірньому танку.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745720
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2017
Батькова сорочка пропахла житами,
травами медовими, теплими дощами.
Обіймало сонце її у долонях,
малювали роки сивину на скронях.
В вишиванці батько, лан орав весною,
з джерела вмивався зимню водою.
Засівав пшеницю у чистому полі
і просив у неба, дітям кращу долю.
А літа летіли, вслід за журавлями,
та сорочка в батька цвіла кольорами.
Бо з любов"ю мати її вишивала,
тепло свого серця й доброту вкладала.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2017
Від прадіда козака пісня в нас лунала,
Український Славний Рід, щиро прославляла.
Про козачку молоду, любов її щиру,
щоби мала добре серце, злагоди та миру.
На весілля, на хрестини тай на вечорниціі,
заводили славну пісню файні молодиці.
На многая довгих літ, щастя і кохання,
пісня линула селом з вечора до рання.
І свою, за Україну, в лісі партизани
заспівали після бою. як вечір настане.
Щоби рідне, вільне слово сили надавало,
щоби теє чорне лихо із землі прогнало.
Засівали в полі жито з піснею дзвінкою,
і пшеницю ярову, ранньою весною.
А в жнива вінки сплітали з стиглого колосся,
про пахучий хліб співали, щоб в хаті велося.
Наша пісня - наша Слава і Гордість і Воля,
нехай квітне разом з нею,у народу Доля!
Наше Слова - Меч Свободи, що нас захищає,
нехай Пісня Українська лине понад гаєм.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2017
Постукав серпень тихо у вікно
в житнім вінку, сорочка вишивана.
Грушки і яблука, малинове вино,
велика торба на плечах полотняна.
Жнива, зерном налитий колос
і ніжно пахне скошена трава.
Дощу краплини, пісні тихий голос,
рядком пшениця покосами лягла.
Цей терпкий запах яблук спілих,
що достигають в спас медовий.
і мальвів біля хати білих
і запах айстрів різнокольорових.
Вечірне небо виблискує в зірках,
і літня спека, вже спада під вечір.
І ходить гордо серпень по полях,
дари у торбу закида на плечі.
Автор Лариса Мандзюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2017
Я Україну вишию нитками кольоровими,
де жовті соняхи і небо синє - синє.
В пахучих травах квіти, узорами чудовими,
червоними, намисто на калині.
Зеленими нитками я вишию ліси.
розлогий гай, де пташка так співає.
А золотими нитками, крапельки роси
на колосках у полі, де жито достигає.
Хатину край дороги я білим вишивала,
рожевим, ніжні мальви біля тину.
Щоб у хатині завжди радість панувала,
і ще ромашки білим, при стежці у долину.
Нитками голубими,дзвінкі струмки та море,
Простори неосяжні, в високих небесах.
Я чорними нитками, не вишивала горе,
нехай цвіте моя земля в веселки кольорах.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2017
Скошені покоси достиглого жита
і духмяно пахне лугова трава.
Силою й любов"ю, пшениця налита
від землі святої... Золоті Жнива.
Колоски вмивались вітром і дощами,
достигали в сонця променях ясних.
Щоби Край Козацький, славився хлібами,
чарував красою квітів польових.
Шепчеться із вітром достигла пшениця,
де налитий колос золотим зерном.
У барвистих ранках, хай доля святиться
із пахучим хлібом за кожним столом.
І сміється сонце на зажинках літа,
соняхи високі, пелюски тепла.
У вінку з пшениці й солодкого жита
в жовтій вишиванці Золоті Жнива.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742600
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2017
Горіло небо і Свята Земля,
палало все у смерті під ногами.
Чорне прокляття насувалося здаля.
Ісусе мій молю, побудь із нами.
Гріховне пекло тут, на цій землі,
нема любові ненависть панує !
Нема свободи, з хлібом на столі
лиш сльози відчаю...ніхто тебе не чує...
Стискає в грудях юне серце страх,
війни жахіття та болючі рани.
Молитва щира, очі у сльозах,
пробач мене, пробач за все кохана.
За всі мої не сказані слова,
за чорні ночі, тут у пеклі цьому.
І так болить від рани голова,
матусю рідна, я не прийду додому...
І косить смерть і проклята війна,
весь цвіт весняний, чорною косою.
Пролиє сльози мати не одна,
Ісусе мій молю, побудь зі мною!
Автор Лариса Мандзюк
м. Львів. 15. 07. 2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742164
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.07.2017
Гори синьоокі, Карпати високі,
а джерела чисті - ранішня роса.
Трембітар заграє, гуцул заспіває,
а смерека в лісі - голуба краса.
Трави тут шовкові. а квіти медові,
чарівні гуцулки ведуть у танок.
Зелені долини, ріки полонини,
а по воді плине, Купальский вінок.
Ген там попід хмари, вівчарі й кошари.
в травах соковитих папороть цвіте.
Річкою гірською з живою водою.
сходить понад плаєм сонце золоте.
А Карпатські зорі. в небесному морі
на сопілці грають аж летить струна.
Вишиті Карпати - Україна Мати,
Рідна і Єдина в світі лиш Одна.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741584
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.07.2017
Вечірне небо сковане в вітрах,
в дощу струмках і теплого розмаю.
Веселка кольорова в наших снах,
з дощем вечірнім я у снах літаю.
Нас пестив дощ, у краплях вигравав,
узори малювала літня злива.
А сон втікав, кудись від нас втікав,
а я сміялась і була щаслива.
З тобою танцювали під дощем,
кружляли в вальсі мокрі та щасливі.
Ти накривав мене своїм плащем,
а літні сни були такі красиві...
Вечірній дощ по нотах вигравав,
в нічному небі музика звучала.
Солодкий сон, де дощ нас цілував,
а я із ним про щастя розмовляла.
Автор Лариса Мандзюк м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Дозволь бути поруч, за руку тримати,
всю ніжність і ласку з любов"ю віддати.
У сни запроси в теплих променях літа,
де ягода стигла сонцем налита.
Щоб разом прокинутись в сонячний ранок,
нектар із кохання тобі на сніданок.
Тепло твого тіла зігріє мене,
у ніжних обіймах наш день промайне.
А сонце заходить, красою дивує,
зірками все небо для нас розмалює.
Задумай бажання і зірка горить,
а серце моє від кохання болить.
За руку з тобою, милуємось ночі,
немов сині квіти твої ясні очі.
Устами шепочу слова чарівні,
щоб збулись бажання мої неземні.
Що в небі для мене світилися зорі.
щоб лілії плавали в синьому морі.
Ці квіти для мене одної зривав,
із квітами серце своє дарував.
Щоб наше кохання як рожа цвіло,
а щастя рікою на хвилях несло.
Щоб все найдороще для тебе віддати,
дозволь бути поруч, за руку тримати.
Автор Лариса Мандзюк. м.Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
Вже догорає літо у саду,
осінній вальс за руку закружляє.
По стежці в осінь золоту іду,
а молодість...а цвіт вже відцвітає.
Спливає річкою в зеленому гаю,
летить з весною, зиму здоганяє.
В вінку кленовім в осені стою,
а молодість...а молодість минає.
І опадають сливи наливні,
весна прийде все знову розквітає
Весну життя лиш не повернеш, ні,
а молодість...а молодість минає!
Летять роки і день міняє ніч,
десь до зірок , до неба відлітає.
Хоча на мить, в мою весну поклич...
А молодість...а цвіт вже відцвітає !
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2017
Мені шепоче ніч твоє ім"я,
вишневими устами на світанку.
Терпкий смак вишні на моїх губах
а твої кроки на ранковім ганку.
Йдеш у світанок, повертаєш в ніч,
не зрозумію, сон чи наяву.
Вишневі поцілунки хоч залиш,
бо я без них і дня не проживу.
Червона вишня під моїм вікном,
з якої щастя в жмені ти зриваєш.
Солодка мить, напевно була сном,
та серце каже, що мене кохаєш.
Вишневі поцілунки смак терпкий,
червоним полум"ям горіло літо.
А ніч шепоче - ніжний, дорогий,
цвіла моя любов, вишневим цвітом.
Автор Лариса Мандзюк м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
Стиглі черешні, солодкий дотик літа,
уста духмяні, сонячне тепло.
Росою з медом ягоди налиті,
смачне намисто літо одягло.
Налите соком, черешневе літо,
босоніж червень ходить по росі.
Щедро промінням сонячним зігріте,
черешні стиглі вплітає у косі.
Частує всіх солодкими дарами,
кошики повні зриває у саду.
манить до себе ніжними смаками,
я по черешню, в літо, теж піду.
Дощем і медом ягоди налиті,
коралі пишні літо одягло.
Стиглі черешні, солодкий дотик літа...
уста духмяні, сонячне тепло.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2017
Там небо чорне. як сира земля,
і плачуть квіти, що розцвіли у полі.
Відлуння смерті доноситься здаля,
і стогнуть трави від тяжкого болю.
Там не достигнуть в полі колоски,
і не співає пташка на калині.
Від чорної, не людської руки,
в сльозах, немов волошки, очі сині.
Прикриє небо у найтяжчу мить,
промінням сонце хоче захистити.
А пам"ять зранена,і як душа болить...
А серце молоде, так хоче жити.
І квітнуть маки на осколках ран,
і запах пороху проклятої війни...
Високо в небо, у хмар густий туман,
один за одним йдуть наші сини...
І стогнуть трави від тяжкого болю,
відляння смерті доноситься здаля.
І плачуть квіти, що розцвіли у полі,
там небо чорне. як сира земля.
Автор Лариса Мандзюк м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737726
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.06.2017
Ти через літо стежку віднайди,
де ми по маки бігали з тобою.
Любові нашої, там відшукай сліди,
де милувалися вечірньою красою.
Рука в руці, під літніми дощами,
червоні маки у букет зривав.
Ти мов поет, бо говорив віршами
про почуття, і маки дарував.
Тріпоче серце, ніч така чарівна,
зірки їз неба падають в траву.
З букетом маків, я немов царівна
тебе шукаю, все тебе зову. . .
Хоч іноді прийди у сон ранковий,
у поле макове рукою помани,
І я прийду, в кохання світ казковий
і наберу червоних маків в свої сни.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017
В високих травах ромашок назбираю
і своє літо гарно заквітчаю.
Тепле проміння сонця подарую,
з дощем веселку кольорову намалюю.
Червоним розмалюю маки ніжні
і жовті й сині квіти дивовижні.
Я так скучала. літо за тобою,
за теплим днем, зеленою красою.
За запахом трави, що у покосах,
за ранками у золотистих росах.
У лісі за солодкою суницею,
за річкою із теплою водицею.
Скучала, за колоссям жита. в полі,
за білим. легким пухом на тополі.
Душа радіє півонії в саду,
волошки сині в пшениці віднайду.
За вечором, де пахне матіола,
і за дощем, що веселить усе довкола.
Із радістю й любов"ю, я літо малювала.
бо так скучала. так за ним скучала.
Автор Лариса Мандзюк.
01. 06. 2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736046
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2017
Вже лiто зустрiчаєм на порозi,
у вишиванцi i пшеничному вiнку.
Ромашки бiлi розквітли при дорозi
i трави росянi в ранковому танку.
Сорочка бiла вишита квiтками
i липи цвiт духмяно пахне так.
А сонце нiжиться мiж квiтiв пелюстками,
обнявши землю у своїх руках.
Зерном налите золоте колосся
в вінок з волошками i маками вплело.
Весняне щастя в них непереплелося
I трави луговi i сонячне тепло.
I захiд сонця що за обрiй сiло
де багрянiє небо у полях.
Веселку дощову воно зустрiло
в високих травах i золотих житах.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2017
Зацвів бузок і розцвіло кохання,
духмяний вечір, як дарунок долі.
Твої обійми - ніжності торкання,
за обрій сонце закотилося у полі.
Ти заплітав бузок мені у коси,
твої слова, як музика весни.
Нас вечір огортав в травневі роси
і запросив в свої зіркові сни.
Бузком і медом пахнуло кохання,
зірки із неба, колисали нас.
В солодкий сон постукало світання,
любові нашої щасливий час.
У снах тих проминуло наше літо.
І не один бузок ще розквітав.
Ті наші дні, лиш в пам"яті зігріті,
де ти весну мені у коси заплітав.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017
Засмучене небо хмарами сірими вкрите.
І серце не тішить цвітіння з приходом весни.
Бо стогне земля, від танків чужих і гарматів.
І свіжі могили, як відлуння страшної війни.
Вмиваєшся земле сльозами і кров'ю своєю,
героїв своїх, що за тебе життя віддають.
Карбують у пам'яті нашій безсмертя своє.
Червоними маками в чистому полі цвітуть.
Сльозами батьків, що пролились у землю сиру
за сином єдиним, вбивається в розпачі мати.
Відлунням війни, у колоссям налитій пшениці,
розірветься як жах, від чужого прокляття-граната.
Чорний дим оповив наші рідні, зелені простори,
задихається небо і життя покидає солдата...
За який такий гріх, український, мій вільний народе,
наша щира душа, на чужому хресті розіп'ята.
Автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732448
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.05.2017
Через роки я посмішку впізнаю,
я чую вальс, він досі там звучить.
Весняний вальс. я в пам"яті шукаю.
На крилах музики, десь молодість летить.
Квітневий вечір, небо червоніє,
вечірнім подихом цілющої роси.
Весняний вальс і серце моє мліє,
від губ твоїх, від щастя і краси.
Ти і весна, так ніжно обіймали,
я кожне слово чую як тоді.
Весняний вальс, вже вишні відцвітали,
кохання наше, роки молоді.
Бузок дурманить зорі на світанку,
від поцілунків аж гаряча ніч.
Весняний вальс, нас закружляв до ранку,
поклич мене у молодість, поклич.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
Як там тобі святкується , солдат.
Чи куштував свячену, нині пасху.
Нехай Христос, воскреслий із небес,
надасть здоров'я, сили, свою ласку.
Одні без рідних, там десь на війні .
В окопах свій великдень святкувати,
зібралася родина фронтова.
Всі друзі , побратими всі солдати.
І кожен в серці згадує родину,
молитву великодню сле батькам.
І кожен знає, захищає Україну,
щоб навіть крок, не здати ворогам.
Ісусе милий, зісли їм всі дари.
Солдатові життя оберігай.
Щоб чорне зло пішло з землі моєї,
щоб міг вже процвітати, рідний край.
Перед Тобою приклонюся на коліна,
бо вічність Ти, безсмерття із небес.
Я вірю, що воскресне Україна!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Автор: Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728944
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.04.2017
Я писанку пасхальну розмалюю,
я сонце намалюю, й білі квіти.
Щоби земля наповнилась теплом,
щоб в радості зростали наші діти.
Я намалюю рідну вишиванку,
щоб вільною країна моя стала.
Щоб в синім небі, лиш літали птахи
і українська пісня десь лунала.
Я намалюю ягоди калини,
Щоби кохання в серце поселити.
Щоби добрішим став жорстокий світ.
Бо без любові, важко в світі жити.
Я писанку пасхальну розмалюю.
Я намалюю небо і весну.
Щоб мир настав, щоби розквітли квіти,
щоб ми ніколи не бачили війну.
Автор:Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2017
Чарівний день, і тисячу пісень
звучать під музику весняного дощу.
І вийшло сонце, у моє віконце,
а я на крилах, десь в небесах лечу.
Лечу співаю, пісня по всьому краю,
десь губиться у яблуньки гіллях.
Веселі ноти, без всякої турботи,
переплітаються із болем у очах.
А скрипка плаче, теж радощів не бачить,
сльози краплини на твоїй щоці.
Життя, як пісня, що іноді без змісту,
чи як художник, з пензлем у руці.
Малює білим і таким не смілим,
що навіть страшно стати на поріг.
Малює чорним і таким моторним,
впаде в обійми з тисячі доріг.
Дощем вернешся, в небо озирнешся,
нема нікого, залишився страх.
Хай буде спокій, небокрай високий,
в кожної пісні, доля у руках.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
Душа, мов білий голуб із вікна,
так випурхнула навіть не побачиш.
Лиш мить тому раділа, вже сумна,
ти їй напевно цього не пробачиш.
Десь там, цілує небо в вишині,
обітре сльози бідній сиротині.
А як мені без неї ? Як мені
зібрати все до купи по зернині.
Десь наливає колосок життям,
гіркій неправді дивиться у очі.
А моє серце із передчуттям,
ти повернись до мене хоч до ночі.
Загубишся у вихорі біди,
жорстоким людям попадешся в руки.
Може один подасть тобі води,
а інший тішиться з твоєї муки.
Ти їй напевно цього не пробачиш,
лиш мить тому раділа, вже сумна.
Так випурхнула навіть не побачиш,
душа, мов білий голуб із вікна.
Автор Лариса Мандзюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2017