| Сторінки (2/142): | « | 1 2 | » |
Морок ночей не зникне,
Як себе не назви.
Ми - світоглядні вікна.
Промінь у них - лови!
Множимо біль та острах.
Б'ємо душі кришталь.
Висаджені на острів
Назва котрому - "Жаль"...
Небо дарує днину -
У ватрі горить чебрець.
Викликом часоплину -
Дивний з собою герць.
У надвечір'ї тане
Спроба себе знайти.
Що як мене не стане?
Будуть сади цвісти?
Будуть! В промінні прянім
Будуть густи джмелі.
В кожнім новім поранні
Розпачі - ще малі.
Відтак в кожну ніч стрибаєм
За спокоєм в хвилі сну.
Добраніч? Тоді - навзаєм -
Дозволь, я в тебе пірну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
***
А,попри все, на завтра буде ранок...
Десь - в сажі й попелі, а десь - як на картині.
Пірнем у юрби в спільнім самотинні,
У пошуках спасіння й забаганок.
Ще маятник Фуко не зупинити,
Хай скільки в світі вже пролито крові.
І миті ллються,стигнучи у слові
Небагатьох, хто може говорити.
А поки вечір грається у щастя,
І звістки горя ще не долетіли,
Стоїть в пітьмі Любов осиротіла
На роздоріжжі відчаю й причастя.
Подай їй руку, подихом зігрій,
Не дай замерзнути її вустам гарячим.
Ми надто часто стільки років плачем.
Крізь сльози посміхнутися зумій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Так листопадово сьогодні на душі,
І жоден лист печалі вже не вкриє.
А вітер - дме...І вітер часу - віє,
І склить завчасно мрії - міражі...
Усе,що маєш, в жменю чи вбереш?
Чи стане жменя сув'яззю здобутків?
У ній лиш листя побутових жмутків.
Почни себе шукати. Чи знайдеш?
Ще листопадово. На споді снів - вже сніг.
Омріяне олистяно злетіло.
У вирві днів тривогами зітліло.
Лише твій погляд - серцю оберіг...
І знову нас гартує листопад.
І кожна думка знову не про себе.
І розумієш вже - чого не треба,
Але,чомусь, навколо все - не в лад.
Так листопадово, та музика звучить:
Десь - реквієм, а десь - сюїта свята...
Ця осінь знову буде розіп'ята.
І хай нам всім за неї все болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Тече у очі золото дерев
І золотить заболені зіниці.
Навколо нас суцільний слід жар - птиці.
Кущ за вікном - рудий крилатий лев.
У ритмі танго вітер в листі дме,
Думки куйовдить, линучи в безчасся.
І кожну мрію,що не спромоглася
Утілитись, він в цей танок візьме.
До вирію вестиме з кожним па,
Стрибнути в безмір на останній ноті.
Усе без змін. І знову ми в цейтноті,
Хоч віра є, бо дотепер - сліпа.
Цієї осені ще стане кольорів
Розфарбувати нашу спільну тугу,
Щоб витримати зимних днів наругу
Уже невдовзі, хто і як зумів.
У ритмі танго вітер в листі дме.
Осіннє сонце стигне у зіницях.
А ми - таки м'якіші, аніж криця...
Нехай хоч вітер в ирій нас візьме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Послухай тишу. Десь у ній є ми.
Загублені. Затьмарені. Затяті.
Хай будуть хмари білі і кошлаті.
Десь поміж них обіймемось крильми.
Птахи,на диво, ще не відлетять.
Шукатимуть,як ми з тобою сенсу.
А у Венеції в цей час творив Лоренцо*
Шість пар для рук. Нам ще там не бувать.
Коли ми вип'єм тишу - злетимо.
Усі мости збудуємо незримі.
Сердець вогні запалим негасимі,
Згорить у них буденності ярмо.
Послухай тишу. Розчинись у ній.
І віднайди причину цього щему.
Ти - Наутілус. Я - твій вічний Немо.
До зустрічі на дні найглибших мрій...
Р.S.До відкриття 58-ої Венеційської бієнале італійський художник Лоренцо Куінн (Lorenzo Quinn) створив скульптуру “Будова мостів”. Інсталяція являє собою шість пар рук, які з'єднуютсья над венеційським каналом та символізують необхідність долати непорозуміння та прагнути до діалогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Там, де ти живеш в мені,
Повсякчасно,
Плавлю розпач у вогні,
Що не згасне.
Вірю кольоровим снам,
Мов дитина,
Вибудовую наш храм
Тихоплинно..
Множу мрії поміж хмар
Хоч на днину
Зустріч наша - долі дар
Часоплину.
Тільки виживи в мені ,
Щоб не сталось.
Ранки росяні ясні
Зачекались.
Розбавлятиму свій біль
Трунком тиші
Скличу птаство звідусіль
Найніжніше.
Хай оспівує цей день
Стоголосо...
Сонми радісних пісень
У покосах.
Віддзеркаль себе в мені
Як в свічаді .
І не стануть " сірі" дні
На заваді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Дивлюсь на воду - мене немає:
Ні віддзеркалення, ані відлуння.
Я по краплині себе збираю,
Щоб напоїти світ тонкорунний.
У буйнохвилях, що гучно линуть,
Топлю і ... множу цей світ нетлінний.
Не може світло навіки згинуть,
Хай навіть ніч нова - баговинням.
Хоч кожен день вже не кришталевий,
Вода джерельна - душі причастя.
Так розчиняємось пожиттєво:
Шукаєм дива, чекаєм щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Обійму горизонт і піду загубитись у ньому,
Заблукати десь там, де серпанком закінчиться день.
Крутосхили минуть, і залишиться лагідна втома
В полиновому посмаці не написаних вчасно пісень.
Відпущу свою пам'ять розвіятись в леготі літа.
Залишу в телефоні на згадку лиш кілька світлин.
Емпіреї мої, йду до вас манівцями від світу,
Забуваю про час і його непідкорений плин.
Як вдихнути цей простір на повні натомлені груди,
Щоб розбачити все, що донині шрамує серця?
Обійму горизонт, що водночас далеко і всюди,
І, вчергове, повірю в життя, що не має кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Самотність п'єш, смакуючи,мов трунок,
Настояний на витримці тривог.
Сьогодні ти лиш з місяцем удвох:
Сновид гостина. Небо все - в дарунок.
І гусне в грудях млосна широчінь.
Панном зірковим вишня тиша висне.
Це Осетрова повня передвісна.
В такому сяйві - промені прозрінь.
П'єш одинокість. Трунок не гірчить,
Бо повні крапля в ньому зачаїлась,
І самоту, що в серці забарилась,
Вже розчиняє місячна блакить.
Твоя самотність - осад у вині,
Терпіння смак терпкий, дорогоцінний.
Смакуй потроху хміль його невинний,
Лиш не допий! Залиш ковток мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Допоки далеко ніч,
Долий у свій келих світла.
Хоч день нищить мрії й житла,
Та все ще далеко ніч.
Допоки дрімає біль,
Дослухай сюїту зливи.
Життя віднайти можливо,
Допоки дрімає біль.
Не мовлено стільки слів!
Не віддано стільки серця...
На кволий талан не сердься,
Шукай,що не зрозумів.
Допоки на дні зіниць
В сльозах ще не тоне небо,
Ховати очей не треба,
Линь поглядом горілиць.
Час вибрав сьогодні нас.
Рандомно,чи ж пак - свідомо?
Додав нам до зливи грому,
Ще й шарпає раз у раз.
Та доки наш часомір
У скронях тонких пульсує,
Я вірю, що ми зміксуєм
Свій трек для незламних лір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Надвечір небо оголило стигми.
Впадає сонце в летаргію сну.
Пітьма і Світло так ведуть війну,
Не змінюючи світу парадигми.
Вмирає день вогненно і помпезно.
Таке смеркання - вже іконостас.
І щось зникає з днем насподі нас,
Хоча відомо - досвіток не щезне.
Заграва стигне. Променем останнім
Освячує утрати та жалі.
І "завтра" у зірковім кораблі
Вже нам везе тривоги наші ранні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Крокує липень зливами крізь літо.
Смакує сльози неба спраглий діл,
І так гротескно та несамовито
Пірнають в зливу міріади тіл.
А десь, між тіл, нестримно, незворотно,
Де вабить гіпнотична каламуть,
В цих зливах линуть душі. Їм маркотно,
Тому вони крізь фібри небо п'ють.
Тебе покличу в цей крутіж безодні
Напитись животворної води.
Ці зливи, мабуть, промисел Господній,
Де нас не вгледять вартові біди.
Стікає літо. Липень знай крокує
Дощами, що ввіллються в сік плодів.
Не плаче небо, а життя віншує,
Бо Хтось над ним так врешті захотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Жменею праху вітер розносить день.
Зоряна плаха просить нових пісень.
За виднокраєм спати не ляже грім,
Доки гадаєм: що нам робити всім?
Мружимо очі - жАхно прийдешніх снів.
Темінь пророчить: " Ранку вогонь - затлів...".
Цвіт цього світу - сув'язь борні та зрад.
Ще одне літо наче самотній сад...
Скільки ж наруги може знести земля?
Зливами тУги злиті ущент поля.
Квітам не сором не відчувати біль:
Всіяні горем - множаться звідусіль...
Не зупинити коловорот буття.
Любові - жити, попри сирен виття!
Тільки не варто стирати Віру на пил,
Бо з неба варти вже йде до нас Рафаїл!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Тільки б встигнути надивитися
Як ростуть світанкові трави,
І росою отави вмитися,
Де розчинені всі заграви.
Так надИхатися,щоб задИхатись
Пахкотінням живого степу,
І бездумно пірнути у тиху вись,
Щоб забути,що йдеш з вертепу...
Ти створив мене,Боже, видихом,
Душу кволу у світ пустивши,
А вона обернулась диптихом,
На блукання це зголосившись.
Кілька строф іще не закінчено
Про побачене і відчуте.
Хай вже з болем душа повінчана,
Дай і в слові знайти покуту.
І надихатись, й надивитися
Як зірками рясніє небо,
Щоб навчитися вже молитися
Не від остраху - від потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Стеля неба тріскає від спеки.
Липень кволо липне до долонь.
Марево відносної безпеки
Острахи приспало між осонь.
День медвяно капає у тишу,
Плинно пише власний епілог.
Та насправді - він заледве дише
Від ваги прихованих тривог.
Лячно літу від фантасмагорій,
Де біда щодня кровить крізь цвіт.
Не від спеки млосно - від історій
Доль людських,що пишуться навзрид.
Не сховатись нам в обіймах літа
Від пекучих дотиків утрат.
П'є душа, надією сповита,
Ніжну синь розсипаних блават.
П'є і мріє, що невдовзі ранком,
Джерелом цілющої води,
Усміх переможного світанку
Спрагу нам втамує назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Розсипається день молитвами принишклого листя.
Неба меса нічна обертає зірки на свічки.
Десь із засвітів чути - співають незримі хористи
Градуал "Вічний спокій" усім, хто відплив на віки.
Не спинити цей рух: крізь темінь - до вічного світла.
Всесвіт ним постає і наповнює сенсами нас.
Але жодна душа прощатись раптово не звикла.
І так спрагло спиває для зустрічей вижатий час.
Помолюсь серед листя, згадавши минулі розлуки.
В міріадах свічок не шукатиму більше свою.
У нежданий хорал слів і шелесту в'яжуться звуки.
Ми ж сьогодні усі біля прірви прощань на краю...
Будуть дні розсипатись, маліючи в шепоті саду.
Буде повнити світ суголосся нічних літургій.
Там, де розпач згорить, там народиться зірка розради
І промінням освятить дорогу немарних надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Болісно бачити ранок,
Читати стрічки новин.
Надходить біди серпанок
Кортежами з домовин...
А літо жаріє сонцем,
Чи ллє срібноспів дощем...
Чому ж не минає сон цей -
Щодення пекучий щем?!
У небі катма вже місця
Усім, хто пішов на герць.
Але - зеленіє листя,
І п'янко цвіте чебрець.
І не зрозуміти серцем
Цей парадокс буття :
Тут рани лікують перцем
Й прощаються - без вороття.
І небо, хоч в хмарах - гарне!
І вічне, що не кажіть...
Боже, аби - не марно
Цвіт у вогні горить!
Якої Тобі молитви
Ми ще не спромоглись?
Ти будь тільки там - де битва,
Ми ж вимолим Твою вись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Піду напитись Божої краси,
Розлитої обабіч і навколо,
Щоб у правічне, міжвселенське коло
Свій спраглий світ вплітали в час грози...
У всюдисущої Краси немає меж.
Шукати марно де її кордони.
Відтак ніщо не створить перепони,
Якщо шукаєш, то її знайдеш.
Нап'юсь Краси сьогодні про запас,
Бо,може, завтра, суєтою скутий,
Не віднайду причини для покути.
Тоді Краса мене отямить враз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Залиш мене собі рядками вірша
На теплий спомин у тривожну мить.
Нехай він світлим променем горить,
Коли здається - не буває гірше.
Нас височінь велебно прихистила,
Щоб ми згубили обруч самоти.
Хай урізнобіч випало піти,
Душа саму себе на мить зустріла.
Десь угорі тремтить правічний щем.
Його долання - сходження у гори,
В захмарені незвідані простори,
Де рими нас рятують від дилем.
З отих вершин я зніс вінок рядків,
Тремтіння щему так і не здолавши.
Залиш його у пам'яті назавше,
Як ніжності моєї солоспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Чи стукіт серця стогоном пече?
Чи роси ранку випікають очі?
Хтозна - куди крізь душу день тече
І болем повертається щоночі.
Лети ж, мій болю, у країну гір.
Туди, де небо покладає руки
На плечі їхні. Волі світловир,
За те, що не минути нам розпуки,
Віднині твій. Там, десь біля вершин,
Тебе обіймуть святості долоні.
Там спокій є. Там гине часоплин,
Що нам трима пістоля біля скроні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Залиш надію знову голос чути
Через провалля відстаней і тугу.
Немає меж офіри чи покути,
Чи сил стерпіти суєти наругу,
Щоб голос твій почути. Хоч би словом,
Що видихом на склі лишає слід.
Чужі слова - буденності полова.
Тобою ж мовлене єдине - цілий світ.
День в навіженстві. Телефонна тиша
І маячня німої самоти.
Ось тільки серце,все - таки, мудріше,
Бо в ньому досі ще пульсуєш ти.
Убрався вечір в пам'яті блавати,
У слів несказаних злеліяний кришталь.
Ще,попри острах, можеться чекати
На диво голосу над урвищем проваль.
Надія променем - почути не востаннє.
Молитва долі - голос зберегти.
Дрижить душа. Горить безмовність рання.
І чути неба голос, в ньому - ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024
Не відпускай світанок цього дня,
Сховай в очах його останній промінь.
Ще на землі за небо йде борня,
Та вочевидь Безсмертя буде повінь.
День Воскресіння знову надійшов,
Хоч ніч лишає нам криваві стигми.
Немає смерті - перша із основ,
Дороговказ, що Світлом в небі стигне.
Час розговітись вірою в Життя,
Що переможе тлін у нашім домі.
Ніч сумнівів відходить в небуття,
А з нею й острахи до болю нам відомі.
Великий день невтрачених надій!
В його повітрі радість незбагненна.
І вірить серце істині простій -
Що ця земля таки благословенна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
Осанна дню, коли верба не плаче,
Коли Надія і в золі цвіте!
Не зможе смерть життя переіначить,
Допоки Віра вербно так росте.
Осанна тим, хто не заплющив очі
Над прірвою щодення у пітьмі!
Вже звідусіль звучать слова пророчі:
За тиждень впевнимось, що в горі не самі.
Мабуть, ми всі з вербового коріння:
Хоч доля гне - сплітаємо гілки.
Осанна дню, що є благословінням
І тихим доторком Господньої руки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
І пахне дощ надіями весни,
І ллє свій трунок поміж вій в зіниці.
Ошатні яблуні,мов кралі білолиці,
Жбурляють цвіт крізь вікна в наші сни...
Наївна та несправжня пастораль
Ятрить у пам'яті поховане минуле:
Життя, яке достоту не відчули,
В зухвалості змагаючись, на жаль.
Тож сонця тінь цю темінь на роки
Поклала, наче іспит, нам на серце,
Зіткала зливу лиш з мінорних терцій
І змила нас піском на дно ріки.
Мутніє вир . Хтось - тоне. Хтось - пливе.
Фільтрує небо невгамовні хвилі -
Збирає кращих. Плачуть онімілі,
Змарнілі янголи над тими, хто живе...
Та зливи - вщухнуть.Стихне Долі вир.
І щастя в тім, що душі не з каміння.
Лишень,щоб не лишатись в баговинні,
Час розгорнути Небо як Псалтир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024
Незрозумілий скарб -день,що минув...
Чи віднайшовся? Чи навіки згаснув?
Чи розмінялося суттєве лиш на власне?
І - чи прожив? Чи, як старе - відбув?
Пелюсткопад в нечуваних снігах
По світу йде і болісно, і лячно.
Дні губляться так швидко, необачно,
Немов цілунок перший на вустах.
Суцільний зойк щодення кличе ніч.
Час остраху,гріхів і віддзеркалля.
І сальто час душі понад проваллям,
Де Божий дух,мов протяг понад свіч.
День проминув.Його не віднайти.
Не відтворити. Тільки лиш згадати.
І розумієш,що не можеш спати,
Бо на мішені ранку - знову ти ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Осипається цвіт. Оксамитить пелюстками шлях,
Що проходить крізь нас, наче спис крізь нескорені груди.
Ошаліла весна заблукала в квітучих гілках.
Так Офелія йшла і вінки залишала усюди...
Сніг зі згарищ зійшов, і червоні струмки розлились.
Захмеліла земля, їх гірким переповнена трунком.
Чи бува не тому так рожево сади розрослись
Мигдалево - вишневим небаченим пишним дарунком?
Не спинити життя. Легіт легко пелюстки несе,
Наче лицарів душі, що в небі цю весну стрічають.
Ми торуємо шлях, і на ньому нам - понад усе -
Треба кущ купини, що у полум'ї днів не згорає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Перепиши мене мов спалений щоденник.
Рівнішим почерком і без сторінок снів.
Цей світ настільки нині знавіснів.
Не зрозуміти - хто кому письменник?
Хай стане палімпсестом день новий.
Тоді,хоч хтось, можливо, прочитає
Часопис мій. І,мабуть, пригадає
Наскільки шлях до себе непростий.
Хоч мить народження фарбує Долі тло,
Віддай мене у світ з новим обличчям,
Зітри на ньому сумнів протиріччя,
І прояви, що в серці процвіло.
Надходить день порожнім полотном.
Шукаю фарби для свого сьогодні.
Знаходжу тільки надто неприродні,
Щоб відтворити те, що за вікном.
Червоно - чорним сутеніє день.
В свічаді неба знов себе шукаю.
І вже здається - скоро не впізнаю
Де чути плач, а де - луну пісень.
Перепиши мене...Молю - перепиши!
Перемалюй цей світ на квітку вишні!
Відверто - всі ми, справді, дуже грішні,
Та наш літопис стерти не спіши...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Частотою сердечних скорочень вимірюєм Час,
І шукаємо вперто секрет особистих лімітів.
А насправді відрізок цей хтось вже окреслив за нас,
І лише після того,єства здивування помітив.
Незворотність миттєвостей пульсу прискорює стук,
Мов луна метронома, що множиться відгуком страху.
Ні перо, ані склянка відтак не даються до рук,
І зухвалий світанок, всміхаючись, кличе на плаху.
Світу мало офір, та не факт, що наступна - твоя.
А якщо навіть так? Чи в змозі ти мить зупинити?
Лий проміння в кришталь ,чи останню печаль солов'я!
Спробуй в прірву не впасти і раптово у безмір злетіти.
Час дарує ще день - значить нитку ще мойри прядуть.
І,можливо, сьогодні тобі Аріадна всміхнеться.
День - це вже безліміт! Усе інше направду забудь.
Не рахуй частоти свого серця, що все - таки б'ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Сумного неба місячне свічадо,
І тиша невимовна поміж нас.
Спокут, визнань і розуміння час,
І час журби із присмаком досади,
Що не мине, допоки чути стук
В грудей проваллі, у набряклих скронях,
У сплетених самотностей долонях,
Доки душа знічев'я творить звук...
О цій порі надихатись - несила.
Легеням бракне помаху від крил.
Яких шукати в світі ще мірил,
Щоб правда цього болю не змаліла?
Пірнають в сум нічного виднокола
Твоя печаль і мій облудний страх.
І чути - кряче потойбіччя птах
Про ранок, що надходить вже спроквола.
Йде німота в невиспані гаї.
Здається,крок - і подиху не стане.
Тож хай у мить,коли прийде Незнане,
У небо очі дивляться мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
І сон сполохано тікає у пітьму,
Коли надходить цей лютневий ранок.
Кровить,кровить,кровить його серпанок.
Замало горя хижому йому.
Лютневий ранок зроджений у люті,
Охрещений розп'ятими крильми,
Цілує стигми чорної зими
І душі невідомістю закуті.
Десь між безсонням і пекучим болем
Стоїть Голгофа нашої землі...
Дрімає світ...Десь плинуть кораблі...
А в нашому дворі гуляє Голем...
Світ обережний, думає - ми скраю.
Упевнений, що нами відкровить...
А ми й у полум'ї продовжуємо жить,
Бо знаємо,хто не ввійде до раю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Запитую у зоряного пилу
Чи Вічність справді дивиться на нас?
Чи з лабіринту,що нам зводить Час,
Заблукані, ми вийдемо насилу?
У світлі - сум, а поночі - печалі:
Зрадливий зір так фокусує світ.
Він звалює у "штопор" наш політ,
В провалля болю, стрімко по спіралі...
Німує неба неозорий простір.
Обітницю мовчання цмулить день.
Душа, оглухла від благословень,
Молитву ширить у вікно наростіж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
А небо все сипле сніг
На плечі похилі гір.
У ньому цей день застиг,
Втомившись від напівмір.
Втомившись від напівслів,
Що вимовити не встиг,
Цей вечір зими зомлів,
І білим упав до ніг.
І, впавши у напівсон,
В лабетах у заметілі,
Покірно йде світ в полон,
Відмовившись від привілля.
І тільки ватага душ
Осніжені крила гріє...
Причинних їх не поруш!
Над ними Полин зоріє...
Над ними завій катма,
Бо біль їх за гори вищий.
Для когось - іде зима.
Для них - небо кроком ближче.
Мов благовіст сипле сніг,
Ховаючи попіл ночі.
Так, ніби кладе до ніг
Сувої небес пророчі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
***
Заграй мені на струнах водоспаду,
Щоб срібний дзвін сполохав сивий сум.
Світлішої не віднайти розради,
Коли Краса спиняє Час і тлум.
Тут так тремтливо, тихо, неповторно,
Що прагнеш розчинитися й текти,
Щоб оминути всі життєві жорна,
І всі провалля Долі перейти.
Сховатися від світу нам несила,
Ми з нього вийшли,в ньому і минем.
Тож кожна мить, що душу нам зігріла -
Нагода знову вірити в Едем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Снігами світ сховав свою печаль.
Сліпучим сяйвом відганяє острах
Нової ночі,що вже кігті гострить,
Немов хижак.У грудях дме містраль...
Невідворотність груднем входить в дім -
Йде рік у засвіти.Та на порозі - диво.
Це крізь хурделиці і морок незрадливо
Різдва зоря вже світить нам усім.
За святість світла вкотре буде бій.
І в цій містерії незмінній і магічній
Зробити мусиш вибір предковічний,
Якою б не була стіна завій.
Насподі снігу сховане життя.
У попелі чаїться первоцвітом.
Коловорот,що рухає цим світом,
Пливе ж над ними вже без вороття.
І,увібравшись в сніг, розтане біль,
Бо ця зима у серці, врешті, скресне.
І вже не снігом простір піднебесний,
А цвітом забіліє звідусіль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
До ранку далеко.Ще він за бескидами долі.
Несуть напівсни в химерне світання цю ніч.
Та серце ще б'ється синкопами смутку і болю,
Хоч гірко від трунку скуштованих вдень протиріч.
Стає хтось на герць,а хтось відлітає у вирій.
А десь поміж цим - незмінна суєт суєта.
Хай чути крізь сон волання міфічних валькірій,
Цю осінь багряну не змиє майбутня сльота.
Час змінює світ,та він не стирає звитяги.
І ницість людську,що завжди проростає крізь тлум,
Чекатиме суд небесного Аеропагу,
Де вмить оживає усе,що здіймали на глум.
Безсонних сумлінь ще подекуди туляться квіти,
І дивляться в небо, таке обважніле від душ.
Ця осінь вогненна у вічності буде горіти.
Тож,бийся ще,серце,і пам'ять святу не поруш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Хмари всотують біль у краплини небесного плачу.
Мов сполохана тінь,страх давно потонув у димах.
Кожен здавлений зойк,кожен внутрішній схлип щось та значить,
Доки лицарів світла додому везуть на щитах...
Поминальні свічки обпікають і пам'ять ,і руки.
І лампадки крізь скло знов у засвіти промені шлють.
Линуть луни прощань.Ріжуть очі букети розпуки.
І зі споду душі десь за обрій вдивляється лють.
А Покрова яріє... Покрова зійшла падолистом.
Так,неначе комусь пишну постіль готує до сну.
В позамежних зіницях прийдешнє ховає імлисте,
І в осінньому сонці нам шле благодать осяйну...
01.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Лишити серце променем в блакиті,
У сутінках,де видно крайній строк.
І у сльоту,в якій шляхи розмиті,
До літепла таки зробити крок.
Пісень співати там,де виє зграя,
Вдивляючись у Всесвіту чоло,
Коли душа на власних струнах грає
Життєвій какофонії на зло.
І хай мигтять у небі смути хмари,
Які нам обрій тьмарять і думки.
Як стане мить,що слів із вуст - ні пари,
Згадати дотик рідної руки.
Згадати погляд в безмір глибиною,
Де щастя зустрічі сльозиною бринить.
Той погляд,що завжди і скрізь з тобою,
І в манівцях боронить і зорить.
Не треба більшого.Буття і цим сповніє.
Зустріло важко - легко проведе.
Так свічка Віри в хугу днів нас гріє.
Так не лякає те,що Час іде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Так довго йти,щоб бачити Фавор,
Але душа волить Преображення.
У цьому світі фебів і потвор
Без нього не відкриється натхнення.
Знайти в пітьмі хоч скалку від зорі.
Убрати серце врешті в білі шати.
Згадати,що ми всі - на вівтарі.
Згадати,хто насправді був розп'ятий.
Оце і все,що зможемо в житті.
Усе,що більше - подарунок долі.
Ніхто ніколи не на самоті,
Хоч самота страшить на видноколі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Потоком Персеїдів гасне літо.
І,мріється,що не в останній раз.
Бо стільки дивини ще не відкрито,
І стільки місць,які чекають нас.
Надії стержень явлено не з льоду,
І нам тому не танути в огні.
Усім, хто виживе - не буде переводу.
Усім, хто "завтра" близив у борні.
Подякуй літу. Помолись на "завтра".
Зжимай себе щоденно,мов кулак.
Відтак не згасне наша спільна ватра.
Читаєш це?.І це вже добрий знак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Згорьоване небо серпня.
Себе в ньому віднайдеш?
Доля,як завжди, зверхня:
Дарує чого не ждеш.
Хочеться тиші в серці.
Натомість - волання днів.
І знову нестача берців
Так вище нестачі слів...
Хоч кожному,ніби,важко,
Бог дасть -скільки підіймеш.
Сіріє...Це на відмашку,
Коли у пітьму ти йдеш.
Всі острахи із повітрям
Ковтаєш у кожен вдих.
Піт ляку на лобі витер.
Живий - значить нині зміг...
А поруч - кому не лячно -
Йде в небо вже на щиті...
Як нам живеться,обачні?
В щоденній людській темноті?
Живемо...І дякуєм долі,
Яку зберігає Хтось.
І сповнений гніву та болю
Все ж милує нас Христос...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Ми не згадаємо ні мить свого народження,
Ні перший крок по лезу до межі,
Бо наша пам'ять - кроки до відродження
Самих себе у обрисах душі.
Тужіння Всесвітом і це земне тяжіння,
І гарт між ними власного буття -
Все в кроках - споминах, все прагне воскресіння,
Коли маршрут життя - без вороття...
На битім склі самообману й страху
Червоний слід лишається від нас,
Бо забуваємо про совість і відвагу,
Сприймаючи лиш опіки образ.
Кровить цей слід у кожного так само,
Як втрати біль,що нині - повсякчас.
Тож каятись ніколи не зарано,
І дякувати ранку кожен раз.
Все містить пам'ять: каталог прощання,
Флешкарту зустрічей із кодуванням днів.
Не має тільки нашого зізнання -
Чому й для чого кожен щось чинив.
Вдивляюсь в пам'ять і рахую кроки.
Чи стане їх для обрисів душі?
Та серцем відчуваю - йтиму, доки
Не перетну останньої межі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Ні тривалості,ні ваги -
Тане образ людський в свічаді.
І очам вже не до снаги
Віддзеркалення.На заваді -
Цей щоденний нестримний тлін.
Гостре й болісне долі скерцо.
Я ж землі,мов святих колін,
Знов торкаюсь чолом і серцем.
Хочу сил увібрать грудьми
Хоч на ніч.Хай би ще й на ранок!
Сонце губиться між людьми,
Шле світання тяжкий серпанок.
В димі згарищ уламки мрій
Тліють острахом...Зглянься,Боже!
Подаруй нам хоч погляд свій.
Дай хоч натяк,що допоможеш.
Кожен прагне Тебе знайти.
Простягає в долоні душу.
Ще ж не спалені всі мости
Тим, хто заповіді порушив?
Нам так треба небесних сил
Божевільний щоб тлум здолати.
Дай же простору всім для крил,
Для могил - годі вже давати...
Люди славлять ім'я Твоє
На осонні,в пітьмі,в полоні.
Бо в розпуці Ти - все,що є,
І нетлінне щось у долоні.
В темнім дзеркалі наших днів
Віри світоч таки не згасне.
Я для нього шукаю слів,
Щоб нарешті засяяв ясно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Увіллється в зіниці ніч
Морем неба.
Змиє мушлі чужих облич -
Все,що треба.
Загорне сон у пелену
Світ до краю.
Душі ж в небі не знають сну -
Правду знають.
Тож і світять нам з висоти
Миготінням,
Щоб ми знали куди пливти
З баговиння.
Щоб відшукували своє
Попри темінь,
Пам'ятаючи,що ми є
Божий кремінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Спивати світ без остраху сп'яніти.
Ночей вдихати древній фіміам.
В твоє волосся заплітати квіти,
І розуміти вранці,що не сам...
Оце і все, що проситься у Бога
У найтемніший перед ранком час.
У час молитви з віддихом тривоги,
Коли сум'яття бродить поміж нас.
Ця простота всіх філософій глибша.
Вона, мов шепіт чутий раз у раз:
"Цей світ колись,напевно, стане ліпшим,
Але йому вже буде не до нас".
Тому не млосно чути фугу ранку,
Коли всотав крізь шкіру кожну мить...
Бо хто ми є? - небесна забаганка,
Що зоревією до безміру летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Тиша мариться нам у снах,
Тих,що не відженеш від себе,
Пилом зоряним на шибках,
Де,мов скло,лиш світлина неба.
В ній з долоні ми п'ємо дощ -
Струменіючу Божу ласку,
Щоб від протягів людних площ
Утекти у обійми казки.
В кришталеві палаци мрій,
У крихкі та прозорі замки...
Тільки Доля - це вітровій,
Що лишає від скла уламки.
Їх пісок потім занесе.
Хтось помістить пісок в годинник.
Час сховає у ньому все.
Навіть біль,що у серці виник.
Хоч сомнамбулою ходи -
Сни минають,і вишкір днини
В чорно - білий офорт біди
Обертатиме їх світлини.
Бо підступно лікує сон.
Не лікує - п'янить дурманом.
Разом з мріями в унісон
Він наспівує нам оману.
Ой прокинься,душе моя.
Прокидайся,бо ранок - громом!
Заблукали - і ти,і я...
Час вертатися вже додому.
Треба сміло зустріти день,
І,у схОдинах із бідою,
Заспівати таких пісень,
Щоб пішла вона за водою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Ми будемо щасливими, повір.
Нам варто тільки вижити з тобою.
Баского бойовища хижий звір
Полює ще.Не час ховати зброю:
Зневагу й лють до хижості заброд,
І міць молитви у зболілім серці -
Зустріти ранок - замість нагород
У цім скаженім лиховіснім герці.
День мчить у ніч.І знову - стрімголов.
Та вершник ранку в світ не забариться.
Ми - виживем, бо здатні на Любов,
Хоч душі зодягнули вже у крицю.
Якщо ж зірки побачать наші сни -
Заплаче небо,ранок спопеліє.
Бо не впаде дарунком з вишини
Те, що насправді кожен з нас воліє...
Ми будемо щасливими колись.
Нам варто тільки вижити з тобою.
Вже розсвіт виднокола видно скрізь.
Це Вишнє світло нам ладнає зброю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Не зникає тепло,що народжене лагідним словом.
Залишається в нас,чи зоріє світлинами снів.
У промінні його ми завжди як під Божим покровом.
Не один темний погляд від того проміння яснів.
Ніжний подих весни і яскраву симфонію літа -
Все воно увібрало ,крізь фібри відкриті в душі.
В світлі спраглих сердець завжди є ковток Aqua vitae,
І рука порятунку,тому,хто давно на межі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
День знову стигне сльозиною в оці.
Ніч - чається,наче звір.
Та сонце буде на нашому боці,
Плюндруючи тінь зневір.
І буде ранок.І буде битва -
Пекельний із куль самум...
Хай лине до сонця твоя молитва,
Хай вразить ворожий тлум.
Яскравий промінь крізь неба крицю
Проб'ється мечем спокут.
І кожному серцю верне сторицю
Жертовності чи облуд.
Лишайся світлим в багнюці зради,
Щоб все - таки - віднайтись.
Бо небо знає чиї поради
Благословляє вись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
А біль – залишиться…Хоч пам’ять проросте
Зелом життя і квітами надії.
Застиглий крик зґвалтованої мрії
На тлі могил криваво процвіте.
В граніті й мармурі вкарбуєм імена.
Історію напишемо спочатку,
Але повітрям стане вічна згадка
Та невимовно дорога ціна…
Бо сонми душ перерваний політ
Повік з’єднав тримати наше небо.
Щодня,щомиті,а не за потреби,
Щоб ця земля себе вернула в світ.
Тож біль – залишиться… Коли змаліє лють,
У когось – щемом,а у когось – шрамом.
Коли Свобода возведеться Храмом
І діти гордо в нього увійдуть.
24.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Замовляння
Не стань для рідних спомином,не стань.
Твоя присутність – їх сердець осоння.
Хай чорна звістка не затьмарить рань,
І пусткою не стука у віконня.
Твоєї криці вистачить на трьох,
Хоч вже вона сріблиться у волоссі.
Ще соловей вам виспіває «тьох»,
З Тією,що зустрілась на покосі…
Тож годі,брате,хмурити чоло.
Лиш озирнись та вір,що не востаннє.
Безсмерття в смерті не зросте зело
Тут,де спинилося бентежне це прощання.
Не стань для рідних спомином,не стань.
Їх молитви пребудуть хай бронею.
І крізь вогонь в горнилі подолань
В дім повертайся з чистою душею…
30.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
Епоха ніжності ніколи не мине.
Хоч як біснуються у світі люті війни,
Надходить час і сонце осяйне
Дарує душам лагідні обійми.
І,хоч на мить,стихає гострий біль.
І рани заліковують цілунки.
Життя раптово квітне звідусіль,
І втомлені серця вже чути лунко.
Вагомість слів сягає простоти,
Котра тендітно й п’янко надихає
Згубитись в світі разом - без мети!
І хай світ справді трохи зачекає…
Епоха ніжності ніколи не мине.
Лише поранком на кордоні ночі
Як промінь – первісток на обрії майне,
І леготом зашепотить пророче.
Її чатує віра у Любов.
Її плекає все живе на світі.
Епохо ніжності! Вертай нас знову й знов
До справжніх нас у цьому лихолітті…
05.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Занепад літа. Лине псевдотиша
Від бажаних поосені щедрот.
Ми ж кожен відгук злякано й чіткіше
Очікуєм як долі поворот.
Хотілося б насолодитись вдосталь
Плодами сонця, весело й гуртом…
Але щодень, котрий вже місяць поспіль,
Серця стискають звуки до судом.
Повітря гусне,що аж в грудях млосно.
Що аж зловісно. Ніби кисень зник.
Лише у скронях чути стоголосно:
«Сконала марнота тепер довік…».
Віднині вже не буде так як завше:
Скрізь дріб’язок бажань або речей.
Надію з розпачем сльозами поєднавши,
Йде світ новий крізь острахи ночей.
Архангели вже труби надихнули.
Але стількох ще в небо понесуть,
Щоб діти Божі раптом не забули
У чому болю нинішнього суть…
Вересень 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Сивий серпне,збери мій біль
В падолистову щедру осінь.
Хай стічеться вже звідусіль
Все,що досі навкруг голосять,
В твою діжу. Щоби зійшов
Хліб побідний,котрого просим.
Щоб обжинками знову й знов
Золотавилось суголосся
Всіх плодів,що гіркі на смак
Та напоєні медом волі.
Без плодів таких вже ніяк –
Мов без хліба,немов без солі…
Сивий серпне,збери наш біль
Доки думка та дух рясніють.
Тінь осіння на тлі опіль
Надто душами багряніє…
27.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Опалі яблука в нескошеній траві
Відлунням смутку і журби рясніють.
Опалі яблука… Тінь пустки у дворі…
Серпнева благість Спаса багряніє.
Десь зовсім поряд чути в небі грім,
Але на дощ – ні хмари,ні росиці.
Лиш вікна хати поглядом пустим
Вдивляються у присмерку зіниці.
Обійстя спить в обіймах самоти
І снить собі веселий гамір в домі.
А за обійстям множаться хрести,
Де вічний спокій мають невідомі…
Хай будуть сни його про вир весни,
Яка грозою радості омиє.
Весни,що геть розчинить слід війни,
Лиш пам’яті людської не розмиє.
Бо має бути щедрий урожай
Плодів медвяних і п’янких незвично.
З них переможний весняний розмай
В кров увійде і лишиться навічно.
Опалі яблука в нескошеній траві
Розірваним намистом червоніють.
Опалі яблука в принишклому дворі,
А в небі серпня Спас уже зоріє…
17.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Пишу листа за обрій,в небокрай.
Пишу листа…Складаю з купи літер
Важкі слова. Серпневий спить розмай.
А я чекаю листоношу – вітер.
Леткий поштар доставить лист у строк.
Бо Адресат завжди та скрізь на місці.
Комусь Він тихо зводить вже курок,
Когось цілує в тім’я у колисці.
Вкладаю лист в невидимий конверт.
На ньому плями розпачу та болю.
Їх залишила дика круговерть,
В якій війна ламає людям долі.
Лист в кілька слів – один суцільний скрик…
Лист – запитання: скільки ще й допоки?
Коли крізь темінь світ узріє Лик
Той,до якого лячно робить кроки?
Сиренами лунає серпня сплін.
Свого листа кладу в долоню вітру.
Шлю Адресату тисячний уклін –
Німу молитву про майбутність світлу…
04.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Не гоїть рани сонячне тепло.
І злива літня не тамує болю.
Те,що затихло – ще не відбуло.
Криваві ранки ще на видноколі.
Хоч тішить тиша,та бентежить грім.
Душа по вінця сповнена сум’яттям,
Бо день комусь застелить чорний дим,
А ніч прийдешня десь згорить багаттям.
Гарцюють біси зверхньо між людей,
В коловороті захвату й зневаги…
Ти ж топиш відчай – там – на дні грудей,
Щоб ратоборцям вимолить звитяги…
Допоки маєм свій щоденний бій,
Доки не скніти вистачає змоги,
У цій борні ,запеклій і святій,
Ми виборемо право перемоги.
І буде День,осяяний слізьми.
І згине ніч,у повні розчинившись.
І обіймемося щасливі й горді «Ми»,
Немов крильми незримими зріднившись…
14.07. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Святе зело,заворожи мій біль.
У хвилях трав розпуку розчини.
Силенну силу горя звідусіль
Несе щодень…Від нього вборони!
Багряна тінь у цих Зелених свят,
Хоч літо множить зелені розмай.
О Божа сило! Твій тріумвірат
Невже полишив мій стражденний край?
Ні! В нас живуть Отець,і Син,і Дух!
Дарують сили для борні та мсти.
Святе зело,допоки біль не вщух,
Новим життям крізь попіл прорости!..
12.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Хоч тане слово,наче віск свічі,
Та серце марить благосним багаттям.
Благаючи щоранку,вдень,вночі
Людьми колись зневажене Розп’яття.
Про силу й міць бійчиням і бійцям,
Які жертовність з честю поєднали.
Про вишній захист донькам і синам
Від ворога наруги і потали.
Це небо чуло стільки молитов…
Але чи бачило як плач гартує крицю?!
Свобода Духу – перша із основ,
Що,смерть здолавши,вже не забариться!
Страсна пора…Воістину – страсна!
Бо кожна мить вбиває цвях у душу.
Горить земля…Горить , мов Купина!
Вогненно множить Віру непорушну.
В ім’я Любові праведний свій гнів
На світ заброд Господь таки обрушить!
В той світлий день рясної зливи слів
Святої вдячності ніщо вже не осушить!
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Другий місяць весни,але зимно та протяг на серці.
Вже сполохане небо чекає додому птахів.
Другий місяць весни у кривавім затятому герці -
За свободи повітря,за землю,за пам'ять життів...
Скільки весен було...Та такої - вже мусить не бути.
Бо не може весна увінчати скорботою світ.
Бийте ворога,хлопці! Йому вже не буде спокути!
Ви - це наша весна.Ви - її воскресіння та цвіт!
В найскрутнішу з хвилин не тримайте на Бога образу.
Хоч питання пече:хто і як прогнівив небеса?!
Пам'ятайте завжди: ви - архангели - віри окраса!
Ваша воля і міць - це свята переможна гроза!
Ллється квітень дощем,та не змиє кривавих поранків.
У вінок молитов ми прокльонів вплітаємо хмиз.
Дай нам сили,о Весно! Даруй лиш безвтратних світанків!
Щоб на нашій землі переможний Великдень возріс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Ненависті не бійся.Це - не гріх.
Ненависть нині - теж велика сила.
Вона - незрима зброя проти тих,
Кого сльоза дитяча не спинила.
Хто сплюндрував землі моєї цвіт,
Той вже до пекла впевнено крокує.
Впадуть прокляття аж на сотні літ
На їхній рід.І смерть -не порятує!
Глибинний біль ще множить гострий щем.
Молитви криком ширяться навколо...
Але в борні Новітній Вифлеєм
Гартує вже для зірки видноколо.
Ненависте, дамокловим мечем
Будь для усіх катів мого народу!
Чи стань у поміч праведним вогнем
Героям, що боронять нам свободу!
Багряну ніч розчинить неба синь.
І згарища страшні таки зітліють...
Та навіть через сотні поколінь
Біль і ненависть наші не змаліють!
19.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Сповільнити ходу,ледь стримавши цю мить.
На дні твоїх зіниць втопивши погляд власний.
А потім - горілиць - відчути,що летить
У безмірі цей світ і лячно,і прекрасно.
Надпити синь небес,втамовуючи біль.
І,наче післясмак,відчути мед свободи.
І увібрати звук блаженства звідусіль,
В ріку свого буття вертаючись без броду.
Сповільнюю ходу.Ловлю нестримну мить.
Не поспішай,життя! Дай зболеного щастя!
Нехай наступний день світанком відкровить,
Щоб ночі таїна зійшла для нас причастям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Дощ в листопаді як останній плач
Останнього листка у падолисті.
І ти шепочеш світові- "Пробач..." -
Себе відшукуючи в темряві імлистій.
І вже здається - краплі змили все
З обличчя й серця в зливневій кантаті.
Все,що снігами доля занесе.
Лиш нерозчинні мрії розіп'яті.
Передзимовий дощ не змиє снів,
В яких ще й дотепер весна панує,
І справжніх слів,якими все ж зігрів
Колись когось,де віхола вирує.
Хай ллє цей дощ.Хай втілиться у лід.
Що не розчинить - в ньому збережеться.
Лиш не розмив би на стежині слід,
В якому пам'ять квітнем проростеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
І вже позаду інфернальна ніч.
І сонця промінь Неба дав напитись.
У серці шрам від гострих протиріч
Вже не болить.Є змога зупинитись.
Ні,Час не стишив свій нестримний літ.
Блукають біди,прагнучи офіри.
Та світла радість знову тішить світ ,
І бранців сумніву стиска в обіймах Віри.
Надія - є,бо Смерті вже нема.
Христос Воскрес! Це - шанс усім радіти!
Розсіялася розпачу пітьма.
Віднині шлях - щоденно світло жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Босоніж танець. В самоті. На склі.
Між тим,що є,і тим,що має бути.
Всі зовні одкровення - замалі.
Чому ж так одкровень чекають люди?
І кожен крок не до зірок,а в прірву.
І кожен зойк - то чийсь окремий суд.
Здавалося, цей біль із себе - вирву!
А сталося - самотність між облуд.
Прости мене,мій невичерпний боле!
За те,що я без тебе - вже ніхто.
Давно відомо,що життя - це поле.
Я ж в морі днів,як мушля, ліг на дно...
Хтось -"сіє",хтось - "збирає",я - ховаюсь
У вирі хвиль нестримного буття.
Опівночі щоночі - каюсь,каюсь...
І кличу те,що вже - без вороття
Танцюючи на склі.Вже - без упину
Гарцюю,зустрічаючи зорю.
Та в цьому герці,все ж, до Тебе лину,
І,як свіча,в Твоїх руках горю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Крізь цю всесвітню глупу ніч
Поглянь на мене.
Сполохай тихий танець свіч
Крізь скло студене..
Лети до мене через сни,
Понад узбіччя,
У млості марева весни
З твоїм обличчям.
Навколо - лиш розпуки пил.
Повітря тане...
Не віднайти без тебе сил
Гоїти рани.
Чи стане Долі до снаги
Шляхи схрестити?
За видноколом лиш сніги -
Не розтопити.
Ранковим жеврінням зорі
Зігрій мій спомин.
Допоки ще тремтить вгорі
Його відгомін.
І увіллється дивина
В буденність світу -
В снігах розквітне таїна
П'янкого цвіту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Де зоряна пектораль
На грудях нічного неба -
Серпневої млості жаль
За літом,що плаче медом.
Так - час зупиняє шал.
Так - тане тепло осоння,
Щоб висвітлить назагал
Усе,що прийшло з безсонням.
І марева від жаги,
І видива в танцях ночі,
Бо часу не до снаги
У наші вдивлятись очі.
Наливши плоди вином,
Він лине в ранкову просинь.
Лиш першим сухим листом
Нагадує: скоро осінь...
П'янливого серпня сплін -
Пронизлива увертюра,
До дійства,де часоплин
Стає нездоланним муром...
Тож лийся,вино з плодів,
Допоки нас час не бачить!
Щоб кожен таки хмілів
Від літа,що медом плаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
І залишиться лише гомін
Серед розпачу повсякдення
Слів,що грів наднебесний пломінь
Подарованого натхнення.
Тільки відблиск примарний сяйва,
Що наповнило слів пустоти,
Хтось розгледить.Все інше - зайве.
Далі просто - душі робота.
І залишиться тільки спогад
Чи про усміх твій,чи про очі,
Про раптовий єдиний погляд,
Що навічно мене зурочив.
Все,що плакалось на папері:
І безсоння,і біль, і мука,
Може, раптом прочинить двері
І у серце чиєсь постука...
Хоч залишиться лише гомін,
Крапля смутку,єдине слово,
Наднебесний чекаю пломінь,
Щоб згорати у ньому знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2019
По світу йде луна осінніх снів,
Серпневих спогадів нанизує намисто.
Цей листопад неначе одурів -
Нас бавить сонцем з неба променисто.
У сурмах ранку ще не чути нот
Від увертюр осніжених симфоній.
Та наближає грудень свій цейтнот
І сипле срібло вже мені на скроні..
Осінніх снів ще шириться луна,
В ній ллється відгук бабиного літа.
Твій теплий усміх повз мене мина...
І як тепер самотні очі гріти?
...А листопад здіймає заметіль,
І золото вже змішує з іржею.
Передчуття віщує звідусіль:
Не омине спокута за межею.
О сни осінні,не лишайте нас
В заметах долі між землею й світлом!
Хай ваш бринить меланхолійний вальс,
І залишає серце ще розквітлим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Німіють зорі.Зорям не до нас.
Їх Бог приспав у вічності тенетах.
Та стукотить у скронях раз по раз
Відгомін часу... Снів п'янкі сонети
Ще нам дарують абрис нечіткий
Бажань і мрій. Ще прагнеться до злету.
А ми все кропимо воланнями сувій
Так,ніби не плисти нам через Лету...
Безсонні очі вп'ялися в зірки,
Немовби там від самоти спасіння.
Давай почнемо злуку душ з руки,
Простягнутої всупереч тремтіння.
Залишмо зорі в спокої.До нас
Їх світлу ще летіти безліч років.
І доки нам ще дозволяє час,
Один до одного зробімо кілька кроків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Засвіти свій ліхтарик серця.
Я тобі відповім багаттям.
Світло й темінь гарують в герці,
В душі сіючи ніч сум'яття.
Миготінням лиш з неба зорі
Нам, заблуканим, промовляють:
"Ніч триматиме вас в покорі,
Доки очі вогнем не сяють".
Розпалю ватру у зіницях,
Хай хоч іскра тебе торкнеться.
Все,що жевріє - розгориться,
Все загублене - віднайдеться...
Світло й темінь гарують в герці,
В душі сіючи ніч сум'яття.
Засвіти ж свій ліхтарик серця.
Я тобі відповім багаттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794230
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.06.2018
Чекалось - вітер витре все з чола,
Все, що маскує швидкоплинний час,
Душа забуде,де вона була,
І стане мріяти про нас.
Ми мрію вітру щиро віддамо,
В надії поєднати дивні сни,
І,гордо долі правлячи кермо,
Вернемось разом до весни.
Отрималось - навколо глупа ніч,
Одна із тих,що звуть пірнуть до дна,
Та крізь пітьму суцільних протиріч
Шукати шлях,де доля осяйна.
Стихія доль...Не нам її клясти,
В нестримних хвилях слізних одкровень.
Якщо не в силі вітер нас звести -
Заповним болем цей порожній день...
І стане вітер протягом крізь нас.
І ,злісно , схоче вивіять тепло.
Я ж - не віддам. Віднині - повсякчас!
На зло...Усім вітрам - на зло!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям
Солодких згуб згадаєш всі відлуння.
В моєму ж - я озвусь і все віддам,
Сховавши безнадію в срібнострунні
Хиткої ліри...Вслухаюсь в пітьму,
Щоб фібрами душі, крізь порожнечу,
Тебе ввібрати. Більше - не візьму.
Не стане більше радості для втечі.
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям.
І,нумо, геть від ошаленства світу
В горішні плавні. Стане світло там,
Де вчора ніч була несамовита.
Твоє ім'я - в мені. В тобі - моє.
Навічно вже вкарбовані у часі...
Сопілка ранку скерцо виграє,
І кличе за собою нас,наразі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789214
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2018
Допоки тебе нема,
Доти й мене не буде.
В розмай не піде весна,
І Всесвіту не розбудить.
Не винайти справжніх слів
Відвертості та відчаю.
Щоб колір вернув до снів
Тебе так не вистачає...
Допоки ти тільки тінь,
Не знати тепла від світла.
На стежках сліпих прозрінь
Лиш паморозь мрій розквітла.
Малюю свій день тобі
Реальніше від світлини,
Щоб час у його ходьбі
Спинити хоч на хвилину...
Допоки тебе знайти
Чомусь не дарує доля,
Знов спалюю всі мости,
Згасаючи ,мимоволі.
Але воскресіння трав
Лікує в надії душу.
Бо вірю - не дочекав,
Бо знаю, і серцем - мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
Я пісню ні на мить не зупиню
І ,крізь безчасся мовчазну негоду,
В похмурім небі браму відчиню.
Світанком стану на кордоні сходу
І німоти. Нехай тремтиь луна
Відвертого до болю виконання.
Щоб пісню цю почули навіть на
Другому березі одвічного чекання
Гармонії. Співцем нестримних мрій,
Надії впертої невтомним трубадуром,
Я не змовчу, і вибудую свій
Міст в теплий світ, понад зневіри муром.
І може статись, через сотні літ,
Під тліном пороху, з - під всіх суєт каміння,
Мій,хай самотній, але певний слід,
Хтось віднайде у сонячнім промінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас чекає на свій потяг.
Між нами - кілометри забуття,
І пам'яті старої зимний протяг.
Ніхто не знає на який перон
Прибуде зустріч, на який - розлука...
Так, ніби ми потрапили в полон
Маршрутів долі. І не чути стуку
Дзвінких коліс,що мчать когось кудись,
Забувши графік, і про час забувши.
Хоч напрямок єдиний їм - наскрізь,
У леті світу миттю промайнувши.
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас на потяг свій чекає...
Та буде день,коли із забуття
Хтось оголосить: "Щастя - прибуває!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2017
В ледь відчутному леготі листя
Свій химерить танок.
Небеса,як ніколи,зористі,
Тільки - не до зірок.
Тихим зойком, упійманим звіром
День сконав у душі.
Ми сьогодні годинники звірим -
Чи вже час для межі?..
Падолист злотом очі затьмарив.
Вирій скрикнув: "Летіть!"
Невимовно лиш сяють стожари -
Пам'ять серця горить...
Чистий обрій,неначе навмисне,
Віддзеркалює сни.
Як минуле світлинами тисне! -
Давня пісня весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Мірило для любові - самота.
Вона так само берегів не має.
Її підступність - пісня.Саме та,
Що серце,мов останній подих крає.
Де кожна фраза - наче самосуд,
Хоч кожна нота - рідна крапля крові.
Лише дієз надуманих облуд
Заблукано лишається у слові.
В ній - кілометри дивних партитур
Співає острах навіть безголосий.
Думками в цій симфонії тортур
Душа - бринить! І їй цього -не досить!
У самоті лишається все те,
Чого ніхто нікому не розкаже...
Вона - мірило дивне і просте:
Тут в кожнім міліметрі небо - наше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Ні,це не сон у спраглу літню ніч,
Це - марення. Ним дихає самотність.
Та тільки блиском погляду поклич
І розпочне ходу безповоротність.
І закружляє зорепаду вир,
І ми у ньому ,сяйвом оповиті,
В саду бажань прихистимось,повір,
Щоб жодної не марнувати миті.
Бо літня ніч не зносить самоти,
Хоч кожен біль притулку в ній шукає,
І прагне полиново прорости.
А у заграві ранку -догорає...
Нам досить сну,вже проспано весну,
Та Спас медовий досі ще чекає...
Хай кожну мить ,на почуття рясну,
Душа з повітря досхочу вбирає!
Так світло йти крізь темну ніч удвох.
Дзвенить луна кантати зорепаду...
Бог є любов. Цим світом править Бог.
Це Він дарує ніч і лоно саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742568
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.07.2017
Торкнутися трави і - вмить завмерти,
Затамувавши подих біля серця.
Допоки падолистові конверти
Не закружляють у шаленім герці
Листами спогадів... Світлини цього літа,
Немов гербарій зустрічей і вражень.
Твоїх цілунків літеплом зігрітий,
Зимовій самоті він все розкаже.
І втихомиряться і віхола,і хуга,
І погляд твій засяє синьо - срібно.
А я - мовчатиму.Все мовлене - наруга
Над даром долі...Вірю ж - не потрібно
Відлуння щастя нищити словами.
Торкнусь трави , і зможу вмить завмерти.
Щоб те, що літом процвіло між нами,
Не зникло в падолистових конвертах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737696
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.06.2017
Чи Ти зумієш все душі простить?
Палкі злиття, недбалість поцілунків?
Те, що не вміла пити плин століть
І не шаліти від Твого дарунку
Безсмерття в смерті?Потаємний страх
Прихованої в ньому порожнечі?
Звук імені Твого на цих устах
У навісній нестриманості втечі
У забуття? Багатослів'я гріх
Во славу коронованої Рими?!
І крил упертих білий - білий сніг,
Що й у вогні білів неопалимо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2017
Зупини мене на порозі,
Мимовільним своїм :"Чекай!".
Хай це буде як надголосся,
Де розпука - як неба край.
Залиши мене до світанку,
Доки ще не помітно сліз.
Це не примха,не забаганка,
Це той потяг,що під укіс...
Тільки небо нас загальмує
Від падіння сліпих образ.
І лунатиме : "Алилуя!"
Від раптово щасливих нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
До джерела,де потонула спрага.
Не повертає жоден пілігрим.
Молочний Шлях дасть їжу і наснагу.
Нудьгу розвіє стогортанний грім.
Спокуса спокою - цикута волоцюзі.
Блаженного спинитись не благай.
Він відповість:" Колись тобі наснюсь я.
Коли знайду обітований край."
Шляхи,шляхи...За обрій як в нікуди,
Мов лабіринт у крітського царя.
Назад без дива вже не повернути.
І тільки серце - за поводиря...
Заснуло сонце. Стишилися люди.
Осів росою вечоровий дим.
Чому ж лунає наче звідусюди:
"Вже час в дорогу! Чуєш, пілігрим?".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2017
Ми всі живем в очікуванні Слова,
Вслухаючись в своє серцебиття,
Вплітаючись поволі у основу
Не зітканого до кінця буття.
На полотні паперу,час від часу,
Химеримо орнамент з мрій і снів.
І в порожнечу летимо щоразу,
Коли бракує,мов повітря, слів...
Та знову воскресаємо раптово
І прагнем викарбовувать вірші,
Коли,нарешті, небо зронить слово
Рясним дощем у спраглий грунт душі.
Зі Всесвіту летять тисячоліття
І вічності дарують нашу тінь...
Лишається ж - нев'януче суцвіття
У слові виплеканих праведних прозрінь.
Тож,звідки б не лунав його відгомін,
Із вишніх сфер,чи із очей твоїх,
Моє життя - один суцільний спомин
Народження у звуці слів нових...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729832
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2017
Щемливий дощ шепоче таїну
Відверто так, немов останню сповідь.
І,розчинивши сумнівів стіну,
В свої тенета нас з тобою ловить.
В його обіймах тепло й невагомо.
В них одкровенням дихає весь світ.
Хоча, нікому зовсім невідомо -
Впадемо в них ,чи злинемо в політ...
Дослухайся до сповіді дощу,
І повтори душі близькі зізнання.
Хай буде боляче, я все тобі прощу,
В щемливій зливі нашого єднання ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2017
Я тобі відкрию таємницю:
Диво - є! І станеться ось - ось...
Подивись,зірковий пил іскриться
Там, де нам блукати довелось.
Треба тільки дочекатись миті
В сутінках непевних сподівань,
І розквітнуть,вірою зігріті,
Сни - суцвіття осяйних бажань.
І хоча імла вітрів розпуки
Як змія, ще в'ється біля ніг,
Серця камертон вже ловить звуки
Пісні сонця,що врятує всіх.
Я тобі відкрию таємницю:
Диво - є! Все станеться ось - ось...
І тому в ранковій блискавиці
Вже пів неба сяйвом зайнялось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2017
Навчи мене смирення серед трав,
Допоки світ не вкриє падолистом,
Аби ніхто мене не розпізнав
Зі зверхнього мурованого міста.
Зроби зелом давно пророслий біль
І заквітчай бруньки моїх ілюзій,
Щоб бачити барвисто звідусіль
Як зорепад спочив на виднокрузі.
Дай зрозуміти передзвін роси
У цноті ледь народженого світла,
І леготом нечутним віднеси
Бажання всі у позахмарні житла...
Лиши мене смиренним серед трав,
Допоки серце літеплом жаріє.
Я стільки зим його оберігав...
Тож, хай воно намарно не змаліє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2017
Колажі літ новим передсвітанням
Той, хто усім малює сни,
Розбарвив світлим. Де було смеркання,
Невтомним пензлем слід лишив ясний.
"Хай буде день! " -промовив , і - сховався
Художник сну, хитнувши небосхил...
І кожен бачив, кожен дивувався
Як світло й темінь діляться навпіл.
Та швидкоплинно замінила звичка
Відвертий захват... Осягань - катма.
Біжить життєва каламутна річка,
Де ми шукаєм броду, та - дарма...
Хоча - живем. Хто в нетрях, хто у вежі,
Хто на коні гра в бійку з вітряком,
Б'ючись до скону об стіну Безмежжя
Хрещеним та не праведним чолом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2017
Відшукай у зів'ялому цвіті
Теплий подих квітневого шалу,
Сміх його та бурштиновий погляд
На роси світанковий кришталь.
Бо тепер у принишклому світі
Навіть вітер німіє помалу,
Тільки тиша лишається поряд
І плете з павутиння печаль.
Обминувши тенета прозорі,
По таємній зористій стежині,
Ти в сузір'ї небесної Ліри
Доторкнись золотої струни.
Бо лишитись в безмовній покорі
Душі нам не дозволять віднині.
Летимо ж у омріяні далі
За луною гучної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017
І ні в гаморі площ,
Ні в задумі вітрин,
Не шукай мене,вітре.
Тільки з пам'яті вулиць,
Як пил зі світлин,
Всі сліди мої витри.
Вітре, більше не дми з берегів самоти,
Не вичікуй волання.
Відтепер ,я свої відсилаю листи
Просто -" До запитання".
Скам'янілих думок не читай на чолі,
Не вдивляйся між вії.
За собою поклич,і,торкнувшись землі,
Я віддам тобі мріїї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2017
Ні, не розмінюйся,не треба
Та пий своє життя достоту.
Повір, найбільша є потреба -
В собі самозгубить істоту...
Щоб втамувати в серці звіра,
А з ока - виплакати скалки,
Спровадивши зневіру сіру
Під три чорти,зрадівши палко...
Щоб не розмінюватись знову
На дріб'язок образ і люті,
І мстивих задумів намову
У їхньому ж втопити бруді.
Щоб мідяками не бряжчало,
Що золотом дзвеніте має.
Чого завжди було замало,
І тут,і там - за небокраєм...
У Вічності єдиним скарбом
Завжди залишиться - людина.
Тож, різнобарвимось на фарби
Душі своєї,що нетлінна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017
Забажай сьогодні дива,забажай!
Віщих снів німі світлини оживи.
Через вінця хай проллється,через край,
Терпкий напій приворотної трави.
Забажай гучного свята,забажай!
Всьому світові,змарнілому від сну.
Танець леготу в волоссі не спиняй,
Не спиняй новонароджену весну...
І в останнє рівнодення по зимі,
Забажай пресвітлих сутінків життя.
Щоб ніхто згасити сонце не посмів -
Всім не буде в рівнодення вороття...
На перетині невидимих шляхів,
Двох світил,двох іпостасей,двох стихій,
Забажай, щоб первоцвітом нам розцвів
Хоч єдиний ранок виправданих мрій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2017
Прозорий трунок ранньої весни
Вже напуває мовчазні дерева.
Хоча вітри дзвенять ще кришталево,
У срібнім камертоні далини.
Сусідський кіт,взірзевий дотепер,
Вже десь почав найпершу серенаду...
Солодка ж млість передчуття розради
Згадала спадок лицарських манер...
В повітрі пахне пролісками. І,
Над юрбами змарнілих перехожих,
Летить Любов, на Божий усміх схожа,
В небесному звабливому вбранні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2017
За мотивом мого безсоння,
В кінофільмі нового дня -
Сто локацій... І безборонні
В кожнім тлі: тільки ти і я.
На пероні прощань вокзалу,
Чи під кроною сніжних віт,
Ми - луна від нічного шалу.
Полуденний німий рапід...
Напівянголи,напівтіні ,
Не здаємося висоті.
Мов метелики в павутинні,
Копирсаємось в суєті.
І,щоранку, з новим відлунням
Під прожекторами подій,
Залишаємо тонкорунні
Душі наші в екрані мрій...
Об'єктивом нічного неба,
Зафільмовуючи жагу,
Нищу кадри ,котрі - без тебе,
І дублюю нову снагу.
Щоб в сценарій мого безсоння
В кінофільмі нового дня,
Увійшли ми не безборонні,
А щасливі.Хай навмання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2017
Від порожнечі всесвіту в собі
Стрибну у вир твого п'янкого літа.
Щоб серця пустка,ніжністю залита,
Там зникла безвісти,в медвяній боротьбі
Зазнавши ран солодких.І нехай
Опісля полином гірким напоїть
Бездушний час. Він рани не загоїть,
І в карті пам'яті вже не зітре розмай.
Як ратоборець справжнього тепла,
В минулому - безхатченко космічний,
Віднині,я лишаюся навічно
В квітучій віхолі,що нас оповила.
Плекайся ж ,літо світлих сподівань!
Мій шлях відмови від себе чужого.
Простити все я не благаю Бога,
Бо щастя варте глибини страждань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Це місто спить... Так спить тендітна квітка
Під крижаною ковдрою снігів.
І в тому сні - вся паморозь віків
Й суцвіття доль,що виросли нізвідки
І увійшли в ніщо... Лишивши світлий сум
Цим вулицям ,будинкам і обличчям.
Де мрії поріднилися і відчай,
Де розквіт обертається на глум.
Це місто - спить.Вдень і вночі - РОКАМИ,
Ховаючи у гамір суєти
Тужливий щем людської самоти
Й шекспірівські провінціальні драми.
Ми ж ,в нетрях сонних вулиць розчинились.
Нас - не знайти...Якби не наша тінь,
Що від негоди нових потрясінь,
Мов паросток в шпарині, зачаїлась.
Тож , чи зійде невидимий той сніг
З дахів і душ заблуканого міста?
Щоб процвісти прозрінням променисто,
Очистившись, як від спокути гріх...
P.S. Зійде той сніг прозорою водою.
Так МАЄ бути. Світ на тім стоїть.
Та, щоб прокинутись, і все ж почати жить,
Так треба обернутися собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717093
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.02.2017
Волати? Збожеволіти? Втекти?
Лягає день багнюкою під ноги
І,вже, здається, що немає змоги
Ні мовчки впасти,ані далі йти..
Хирлявим дивом здичавілий сад
У сутінках стоїть, мов у жалобі,
І, як химера ,у людській подобі,
Блукає розпач між дерев та хат..
Шепоче щось,і бавиться з дощем,
Зриває листя,кличе всіх у вирій..
І,мов приблуда, в одежині сірій
У серце стука й проситься з плачем...
Ні збожеволіти від цього ,ні втекти -
Зомліла ніч...І тиша разом з нею.
І тільки смуток срібною зорею
Зійде, де розпачу загубляться сліди..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715960
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2017
В далеких мандрах світом самоти
Що ти шукаєш досі,подорожній?
І,нині, на шляху своїм тривожнім
Кого так вперто прагнеш віднайти?
Позаду вже півсвіту,півжиття...
Чиїсь злилися долі та обличчя...
Хто і куди тебе так тужно кличе
Піти без сумніву,піти без вороття?
Де Вирій твій, куди летить душа
Зігрітися,чи перезимувати,
Напитись сил, щоб далі мандрувати,
Отримавши від Долі відкоша..?
Мовчиш,мов Час... Вуста німі твої.
І тільки небо таємничо сяє.
Бо ж ,окрім тебе,тільки Вишній знає,
Де ждуть тебе омріяні краї...
Усі ми - подорожні в цьому світі.
І лабіринт шляхів - не осягнуть.
Життя - це мандри... То єдина суть,
В якому б не з'явились ми столітті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2017
І сумніше за сніг
На останніх змарнілих квітах -
Завмирає твій сміх
На яскравій листівці літа.
Розсипається спів
Порошинами сірих буднів
Хуртовиною слів
На пероні,де надто людно...
І сильніше за хміль
Молодого вина побачень
Вабить згуба зусиль
І миттєвостей необачних.
Цнота падає ниць,
І думки застигають глеєм.
А в проваллі зіниць -
Лиш волосся твого лілея...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Пора безсоння. Променад тіней
Приборканого часом навіженства.
Про необачно втрачене блаженство
Співає тихо в темряві Орфей.
Час роздумів, спокут і каяття.
У кожну зірку вкарбувався спогад.
Минуле і майбутнє зовсім поряд
А поміж ними щось шука життя...
Шляхів у небо? Світла?Просто снів?
Чи від людей відвертості свічада?
Мабуть,йому лише одна відрада
У цім безсонні - той,Орфеїв спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2017