| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
* * *
Не велич люди нам дана,
та величі триматись треба.
Вона як вічність, як манна,
що Божа падає із неба.
Не треба вам, народе ждать,
що все прийде само, і вгодить,
тому ніколи не бувать,
добро так просто не приходить.
Земля не родить без насіння,
росте самотньо лиш бур'ян,
нема дерев, що без коріння,
не може без дощу туман.
Потрібно силу вищу мати,
душевні силу і тепло,
небоячись з колін вставати,
чого ще досі не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2017
Небесний сон, там хвиля плинна
об камінь б'ється, тихий хід.
Нестерпно все, і ти невинна
ідеш, знесилена, у брід.
У серці лиш брехня й тривоги,
і душу рве безжально біль;
і сльози, кляті до знемоги,
пече душа, неначе сіль
на рану сипле клятий демон,
на щастя й шансу вже нема;
і ту, невинну й невеселу,
вхопила щиро чорна тьма.
Хвилини час, спокійно стало,
лиш на секунду легкий крик.
І дівчини життя зів'яло,
у глибину пішла, на вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2017
Біда - то друга половина,
ніде без неї нас нема...
О, солов'їна Україно,
чому завжди в душі зима?
Відколи, бідна, народилась,
осяяла красою світ,
і до тепер - не раз корилась
під гнобленням бездушних літ.
Тебе і били, і ламали,
а ніжна,- їм сміялась в слід,
із тіла душу випікали,
прощала все, втирая піт.
(Той піт, що кольором червоний,
рікою лився в мертвий сон,
стан-квітки ніжний, невимовний,
до болю скривджений перстом.
Перстом братів, слов'ян від роду,
від крові кров, з душі душа,
рідня така, нема гірш зброду -
пекучий біль, від ран ножа.)
Так день за днем, і рік за роком,
десятиліття йшли, віки,
терпляча, зблідла, одинока,
в душі плекала лиш казки.
(Там люди щедрі, зла не знають,
і сонце сяє - діамант,
не б'ють гармати, не вмирають,
не чуть диявольських команд.)
Та скільки тих століть не було
не знали грішнії кати,
що пам'ять Божа не минула,
катюгу знищать малюки.
І ти устала, усміхнулась,
дівочі плечі розвела,
у панцир з сталі одягнулась,
щоб святу волю здобула.
Минає час, летить у вирій,
сини ще й досі у бою...
За правди час, Господе милий,
народ свободи - осели в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2017
Неспокій душу рве, і б'є об камінь,
як хвиля та, з глибин морських озер,
чого насправді хочемо не знаєм самі,
бажання розбиваються об твердь.
Як сокіл - в небеса душа бажає,
перелетіть всі гори на землі,
розбити грішний світ, з'єднати брами
що наяву, і мрії уві сні.
Мов кислота, з середини з'їдає,
ні на хвилину спокою нема,
змінити землю гнівно вимагає,
щоб воля ожила, а не тюрма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2017
Покійник спокою бажає,..
піти, лягти й заснуть в пітьмі,
кривавий біль лиш серце поглинає,
у голові дзвенять довічнії пісні.
Трухляве тіло перестало битись,
здалось давно, чекає самоти,
пітьма та мука - більш нічого в серці,
ні жити сил нема, ні рватись до мети.
Скляні дзеркала відбивають тишу
немов пожовкле фото давнини,
і мертвий чорний ліс, він не підвладний часу,..
... застиглий спокій простоти.
Благань рядки, що не були почуті,
холодная ріка у зиму увійшла,
пішли на дно, полинули у муті,
мов без тепла затвердлая вода.
Вся пам'ять витікає межи пальці,
безстидне зло зайшло в слабе нутро,
образа душить, випікає горло:
чого хотів так,- так і не було.
Усе. Кінець. Нема.
Не дочекавсь ні правди, ні визнання;
пройшов злий сміх, усе було дарма...
Життя брехня - ось істина остання.
Усе. Кінець. Нічого вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2017
Порізана віками на шматки,
десятки раз і зшита й перешита,
мов дівчина з волоссям золотим
не джерелом, а кровію обмита.
Ти знала і татарів і поляк
Московія й хозари грабували,
рубали тіло, били без жаля,
глибокі шрами "ніжно" дарували.
Покинута святими в небесах
в часах розтерзана й пітьмою оповита,
всі види пекла гомонять в вісках,
сукном чорнішим ночі вся покрита.
Святая жінко!.. Матір наших тіл,
серця і розум що від тебе взяли
положимо для спільної мети,
понищить зло - що неньку ображало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2017
Розп'яття Боже з золота відлите
оберіга важку обвислу грудь,
гризе нутро що злобою залите
немов Ісус - ков перетворюэ у ртуть.
Не витримав селюк, пішов від того
у кого кабінет сія: "іконостас",
схиливсь на лаві й подиху німого -
не видавить, вогонь надії згас.
Не може подивитися у очі...
... у очі янгола що допомоги жде,
прийде пітьма в час д'явольської ночі
все що було эдиним - забере.
Заплакав чоловік як та дівчина
і очі мов осліпли в світлий день.
Вмираэ його кров, його дитина,
під радісний "пташиний звук пісень".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2017
Пригнічена душа не маэ музи
мов дерево розбите в час війни,
в очах палають павші Сіракузи
і мати плаче: де її сини.
По місті славнім кров тече рікою,
і крики болю грають битві марш,
безсмертний Архімед лежить в спокої;
прекрасний до страху античний шарж.
Мораль проста. Все що літаэ - впаде.
Яким не був би сильним, прийде час.
Чи спати, чи іти на барикади
це вибір совісті, у кожного із нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732955
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2017
Пісок кипить, розжарений на сонці,
і жовтий колір заливає взір;
так хочеться скупатись в ополонці,
й на небо глянути з лісистих гір.
Цей світ не так прекрасний як гадаєш,
в душі багато буде різних ран,
тому в пустелі просто в твердь пірнаєш,
не думаєш, що це простий обман.
Нема нікого, ждеш лиш допомоги,
та це міраж, - з тобою лиш вона,
пекельна спрага,- давить до знемоги,
неначе воля, а в душі тюрма.
І б'єшся тілом об пекучу пустку,
жага життя веде тебе вперед,
і тілу тлінному немає спуску,
ідеш на дно, між сонячних тенет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017
Як дивно, мить - і все, кінець,
неначе зранку народився,
в обід вів жінку під вінець,
година, й зморшками весь вкрився.
Ще вчора бігав дітваком,
у житі сонячнім купався,
пив безтурботно молоко,
та на схід сонця задивлявся.
Прокинувсь - цього вже нема,
і гірко стало до нудоти,
весна пройшла - прийшла зима,
а все не розумієш хто ти.
Шкода що все людське буття
вміститись може на папері,
вчорашні плани й відчуття
такі близькі, й такі веселі
давно пройшли, і сплинув час,
піском між пальці просочився,
кінець для кожного із нас,
хоча життям ще не напився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2017
1
Скували волю, руки пов'язали,
закрили очі, і ведуть сліпих.
На тлі неправди гордість добивали,
ростять рабів, покірних та німих.
2
Конвеэр зла штрихкод на люд кидає,
і душу вириває з мертвих тіл;
куди й для чого йдуть, ніхто не знає,
живії трупи вставші із могил.
3
Пустий кувшин без проблиску надії,
лиш їсть і п'є, для чого більше він?
Забутий грішний світ, й дитячі мрії,
і взір пустий у сіру далечінь.
4
Скульптура нежива милує око
у демонів, котрі гордяться тим,
робота їх безмежна та висока:
з пізнання жару створювати пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017
Старечі руки, працею побиті,
і мокрі очі, з них тече сльоза,
душа та тіло гірким болем вмиті,
життя ізранене, як зламана лоза.
Іде старенька, вбога, обімліла,
шукати правди, в темнії світи,
голодна й спрагла, ноги почорнілі,
незна, що перед нею згорені мости.
Ой леле рідна, мати сизокрила
покинь надію, бо добра нема,
себе не муч, і серце хай спочине,
усіх великих оповила тьма.
Ніхто не слуха про твої турботи
бо злом убогим зайняті сини;
вона ж все йде, у помочі молити,
та болю плач не побідить чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2017