| Сторінки (2/163): | « | 1 2 | » |
"А сильні не плачуть!" – найбільша у світі ілюзія,
Бо сльози – не слабість. Ознака, що в них є душа.
Що зболене серце іще не роз'їла корозія,
Яка залишилась від ржавого в спину ножа.
Так, сильні не плачуть, як вже скам'яніло всередині,
Як зламані ребра перебинтувала душа,
І вийшла у темряву, де сновигають перевертні,
Де зради і підлості випила досить куша.
Ілюзія зникне умить на затемнених вулицях,
Розвіються вітром і віра, й надія, й снага.
І пошкандибає душа на порепаних милицях,
Бо жити їй вічно, вона ж бо безсмертна... ага...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Котрий зараз місяць? Чи день? Чи година?
В душі моїй рана, суцільна руїна.
Гроза, заметіль, чи цвітіння акацій?
У мене ще лютий, четверта п'ятнадцять.
Ракети у небі, під Києвом танки
Украли в нас вéсни, украли в нас ранки.
Щодень о дев'ятій – хвилина мовчання...
Чи скаже ще хтось про "братерське єднання"?
Стає на коліна уся Україна:
Стрічає Героя, полеглого сина.
А скільки вже їх, що ключем журавлиним
У небо злетіли за волю країни.
Сторінка історії, писана кров'ю,
Де єдність народу в обіймах з журбою.
Цю книгу життя поміж всіх інших спадків
Залишимо ми на віки для нащадків.
Нехай пам'ятають на років стонадцять,
Що був у нас лютий, четверта п'ятнадцять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Третій празник на порозі - Святе Водохреща.
Де Христос в ріці хрестився, там водичка плеще.
Розверни свої лиш во́ди нашими степами,
Захисти нас, Йорданочку, перед ворогами.
Відроди нам, Христе Боже, спалену землицю,
Має чудодійну силу ця свята водиця.
Кров'ю зрошену Вкраїну окропи́, Йордане,
Хай у вимучених душах благодать настане.
Змий водицею святою сльози материнські,
Всиротіло стільки люду від чужих ординців.
В Богоявлення Христове втвори, Боже, небо
І у день цей благодатний здійсни для нас требу.
Нехай згинуть воріженьки від води святої,
Благослови українців своєю рукою.
Укріпи нам віру, Отче, спалену війною,
Хай же рік отой тяжезний сплине за водою.
Від Романа до Йордана ширилась тривога,
Від Йордана до Романа буде перемога!
За це, браття, помолімось, припадімо в шані,
Сам Христос хрестився нині у ріці Йордані!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Тобою я мрію і бачу заквітчані сни,
У спогадах ти гомониш колисковою мами,
Казками бабусі про бузьків, які восени
Курличуть тобою, як в ирій летять над морями.
Я чую тебе у потоках стрімкого Дніпра,
У подиху вітру, у ніжнім птахів переливі.
Я чую твій голос і серце моє завмира,
У кожному слові здіймаються ноти щасливі.
Моя рідна мово, у Всесвіті цьому без меж
Тримаємо стрій у важкому з врагами двобої.
Та скільки тебе не топтали, ти досі цвітеш,
Бо мова - це зброя, а кожнеє слово - набої.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Де серце самої Європи,
Де кручі стрімкого Дніпра,
Душа моя лине галопом
В країну любові й добра.
Смілива, квітуча і вільна,
Незламна у вічній борні.
Я знаю, настільки ти сильна,
Що й Фенікси заздрять тобі.
Бо скільки тебе не палили,
Зі спалей скресала щораз.
Орда ж бо не знає: несила
Здолати той дух, що не згас.
Вклоняюсь до ніг тобі, рідна,
Нескорена ненько моя.
Найвищої слави ти гідна!
Свята українська земля!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Знову Осінь і знову дощ
По бруківці лабає джаз.
Серед гамору львівських площ
Знову спогад звучить про нас.
Знаю, осені байдуже,
Але пам'ять, прошу, облиш.
Посріблилися скроні вже,
Не чіпай тільки душу лиш.
Загубитись би в осені,
Тій далекій, де ми удвох.
Та шляхи припорошені,
Ну а ми десь поміж епох.
Знову вітер і дощ з небес,
Листя крутиться в ритмі "джаз",
Наша Осінь – пора чудес:
Ти назустріч ідеш до нас.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Щосотню літ народжується Ірод,
В епоху кожну гине мирний люд.
Його би не пустити й на задвірок,
Та в кожнім краї є чимало Юд.
Наш Ірод - цар немитої ₚосії,
Що бреше всім без муки каяття.
Вдає зі себе справжнього месію:
"Рятує світ"... від волі і життя.
Вже скільки днів дивуються народи:
А що ж нового Ірод знов утне?
З якої сатанинської породи
Хлептав, кацапе, молоко грудне?
Хто породив диявольське творіння,
Де ні душі, ні серця, ні жалю?
Твоє із пекла тягнеться коріння,
Твої ж бо крони з крові та вогню.
Та прийде час священної розплати
За Маріуполь, Бучу, за Ірпінь:
Згорять дотла московськії палати
І згине зло на всі віки. Амінь!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Ой летіли буськи до рідного дому,
Із країв далеких до свого гнізда.
Нелегка дорога, проганяли втому,
Бо іще не знали, що там жде біда.
Уже зовсім близько, кілька кілометрів
І крильми торкнемось рідної землі.
Та зірвався клекіт поміж мінометів:
Всі простори рідні у страшній золі.
Леле ж моя, леле, де гніздечко наше?
Не чекають ґазди нас біля воріт.
Відлітали в вирій - все було інакше,
Обернувся болем весняний приліт.
У блакитнім небі нелелечий клекіт –
Дикий рев моторів, градів та ракет.
Здалеку почувся смертоносний стрекіт:
Сатана справляє свій гучний бенкет.
Ох якби ми знали, що спішити треба,
Обирали б разом найкоротшу путь.
І крильми закрили понад вами небо,
Вберегли б Вкраїну від вогненних куль .
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
1. Ми працюєм під музику градів, під звуки війни,
Волонтери - це янголи світла, бороним тили.
Хтось тримає нам небо, а ми підставляєм плече,
Огортаєм крильми, поки кров ще у венах тече.
2. Ми зшиваєм надію по клаптиках у полотно,
Вистеляємо шлях ним на мир, перемогу, добро.
Нас не мало-багато, цілий тиловий легіон.
"Разом до перемоги" - так б'ються серця в унісон.
3. Прийде час пролунає сирена "Назавжди відбій!
Всім увага! Прийшла перемога! Скінчився двобій".
І полинуть у небо багатоголосо слова:
"Слава Господу Богу! Всім нашим Героям хвала!"
Приспів:
"Ми тримаємо стрій!" – ваші янголи світла,
Щоб Вкраїнська весна якнайшвидше розквітла.
Подаємо патрони, рятуєм життя.
З нами Бог, Україна і правда свята.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
"Я кохаю тебе!" - скільки раз ті три слова лунали
Від самого сотворення світу задовго до нас.
Це не просто слова: зі середини серця сигнали,
Це душі, що кохає, нестримний палаючий глас.
Скільки раз ті слова чули зорі у шелесті вітру,
Скільки раз розквітали вони у весняних садах,
Виринали із дна океану, витали в повітрі
І у кожній краплині дощу цяпотіли об дах.
"Я кохаю тебе!" – ці слова не для гри чи забави,
Бо в них магія Всесвіту, всього живого почин.
То ж, коханий, лови у пташиному співі ласкаве:
"Я кохаю тебе!" І для цього не треба причин...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Сходина за сходиною
торуючи свій шлях,
Життєвою стежиною
В незвіданих полях,
Де зливи з громовицями,
Вітри в усі боки,
Якби пережили́ це ми
Й залишились Людьми.
Хтось руку вчасно не подав?
А віра ваша де?
Драбина, що до Господа,
Лиш догори веде.
Його довіртесь істинам,
Без страху - в майбуття.
Прийдіть до Бога чистими,
Бо в цьому сенс життя.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Там, на сході України, уже восьме літо
"Горобина ніч" лютує, баламутить світом.
Хоч ніхто її не кликав, влетіла, як вихор.
Вся країна Бога просить, аби лихо тихо.
Крешуть "градів" канонади, лишають руїни,
Приглушити хочуть волю і спів солов'їний.
Всі чекають: схаменуться вороги. Ба де то!
Та наступить їм на п'яти козацька вендета!
Нумо, чуєш, Отамане! Пройдись "диким полем",
Ніж з екрану ґерґотати, що все під контролем.
Наша посестра Європа точить баляндраси,
Що хвилюється страшенно... з своєї тераси.
Гей-но, браття, хто ж пові́сть нам, де правди шукати?
Тільки з вірою у серці знає стара мати:
Горобина ніч минеться, згине кодло враже
Й чорну хустку вже нікому війна не пов'яже.
Повернуться сини наші до рідної хати,
Щоб у вільній Україні ряст новий топтати.
Тьохнуть "Слава Україні" соловейки жваво,
Й Красна площа відгукнеться: "Всім героям слава!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
З нас кожен долю вишиває сам,
Чи завдяки ниткам, а чи словам,
Виводимо старанно кожен шов,
Вкладаємо туди тепло й любов.
І ось уже на полотні життя
Багрянцем пломеніє вишиття.
Ростуть на нім узори з року в рік –
Самі для себе творим оберіг.
Хтось голкою засіє на добро,
Комусь чарівне слово проросло,
Герої ж у цей час на міннім полі
Зі зброєю в руках гаптують волю.
У вишиванці – генетичний код,
Хай мовою пишається народ,
Бо в кожному стібку, у кожнім слові
Не менше сили, ніж в потужній зброї.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Споглядають Карпати із давніх-давен,
Як працюють в полях сіячі
І летять журавлі, там у небі, ген-ген
У міжріччі Дністра і Свічі.
Заглядає у вічі небесна блакить,
Стрийська брама стрічає здаля,
Чиста Божа краса, аж у серці щемить,
Дивокрай під крилом журавля.
Алебастрові хвилі гірської ріки
Тополине прикрило гілля.
Там щоночі проміння купають зірки,
Чарівна Журавенська земля.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Зимою снігу бракло всім,
Хоча б на свята!
Чи то сповільнився Гольфстрім
І сірість клята
Вже проникає у доми,
У кожну душу,
Тепло розносить навкруги,
У серце ж - стужу?
Та ось нарешті з неба сніг
Летить лапато.
Для діток - рай: забави, сміх,
Це справжнє свято!
Мороз дорослих не забув:
Підкинув світла,
В димар мелодію задув -
Поеми Ліста.
До вікон нам красу несе -
Малює ружі.
Як легко вибілилось все!
Коби ж так душі ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Перон пустий,
за пів години потяг.
Туман густий
Лягає на поля.
Прощання час,
В душі гуляє протяг.
Вогонь погас,
Спинилася Земля.
Вона і він -
Історія банальна.
Поміж руїн
Прожитого життя
Він - не святий,
Вона - не ідеальна.
"Лиш мій! Не мій ..."
"Моя! Та не моя ..."
Пустий перон,
Розлука серце крає
Неначе сон
Оцей вокзал нічний.
Звучить гудок
Вже потяг прибуває
Один лиш крок ...
"Не їдь! Твоя!" ... "Лиш твій!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Ти ділиш любов між нами,
Порційно, без переваги.
І мріють ночами дами
Про дольку твоєї уваги.
В погляді в тебе іскринка,
Усмі́шка теплом повита,
Цілунок, як мандаринка
Солодка і соковита.
Від рук твоїх просто мліють,
Палають в твоїх обіймах,
Плекають про тебе мрію,
Мов бранки в любовних війнах.
А ти, мов султан в гаремі,
Купаєшся в їх любові,
І кожній в нічному "едемі"
Шепочеш слова шовкові.
Тікаю куди подалі
Від брехонь і нелюбові,
Хай серцю додам печалі,
Та маю ще силу волі.
Я - Жінка, не просто лялька.
Сама ... у пустім будинку...
Мені не потрібна долька:
Я хочу усю мандаринку.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
А доля в мене все-таки щаслива –
Мій корабель пливе у майбуття.
І хай погода за бортом мінлива,
Я – капітан! Штурвал – моє життя.
Сама собі обрала кращі ролі,
Ніколи не блукаю у пітьмі.
Бо кожен з нас – коваль своєї долі:
Що маєм - допускаємо самі.
"Погоди з неба" зроду не чекаю,
Я й з долею почну базарний торг:
На щастя знижку в неї попрохаю...
Не заслужила? Що ж, візьму у борг!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Обпалене листя поволі з душі опадає,
Оголена правда у серця надію краде.
В німому мовчанні, промерзла, лише споглядає,
Як вітер оголює віття осінніх дерев.
В розчахнуту браму тікає сполохано віра,
Подалі від холоду, лютих зимових вітрів.
Волає душа диким ревом голодного звіра,
Що тільки-но вижити в лісі жорстокім хотів.
Одна лиш любов захистить від нещадного вітру,
Що душу оголену скручує, ніби в клубок,
Лиш тільки вона поверне і надію, і віру,
Й на дереві міцно прив'яже останній листок.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Ти просто будь, живи на цьому світі,
Коханий хлопчику, але ... не мій.
Я відпускаю, хоч душа боліти
Ще довго буде, хоч кричить: "Постій!"
Та ти лети, і просто стань щасливим,
Нехай без мене, я переживу.
Іди вперед поміж вітри та зливи,
Вгамуй пекучу в серці кропиву.
Ти просто будь, хай поміж нами відстань,
Хай поруч - інша, я пробачу й це.
В твоєму серці я звільняю місце...
Вже не кохаю... Ні...
Кохаю ...
попри все!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Він її малював олівцем на зім'ятім папері,
Серед скошених трав, де уперше побачив у сні.
І шукав кожен день серед замків прадавніх імперій,
А вночі малював і заточував мрій олівці.
Малював лиш її, викарбовував ніжно деталі:
Кожну прядку волосся з любов'ю вкладав у косу,
Ніжні руки і плечі, на шиї - багаті коралі,
Що цнотливо прикрили одвічну жіночу красу.
Так лягав олівець, ніби обриси пестив кохані,
Ледь торкаючись губ, підборіддя, спускався униз ...
Зупинився на мить, загорілися очі в бажанні:
Це - Вона, його мрія зі снів, чи любов, чи каприз.
Він її малював, цей художник-дивак у лахміттях,
Милий образ, неначе ікону, що бачив у сні.
А зім'ятий папір цей портрет збереже крізь століття,
Бо її як не в цьому, то в іншому стріне житті.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Летять роки чимдуж понад загатами,
Далеко, у незвіданий вирі́й.
А що життя? Лиш рисочка між датами.
Та як багато в рисочці отій!
Там перший крик і крок, коліна з ранами,
Цілунок мами, наче оберіг,
Наука тата з мудрими порадами,
І серцю милий батьківський поріг.
Там школа, друзі, вчителі з уроками,
Кохання перше, чисте мов кришталь,
І мрії, до яких ішли стокроками,
Хтось стежкою, для інших- магістраль.
Гарячі ночі, сповнені бажаннями,
Два серця палко б'ються в унісон.
Впере́міш там і зустрічі з прощаннями,
І біль, і радість, злива і вогонь.
Там разом перемоги із невдачами,
Витрати, заробі́тки, може й статки ...
А що найбільше в рисці має значення?
Ким ми були, а ким могли би стати.
Нам треба користатися моментами,
Поки Харон візьме свого човна,
Щоб рисочку оту, між двома датами,
Устигнути наповнити сповна.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Між двох стихій: вогнем і зливою,
Де то кипить, то стигне кров,
Десь поміж вірою - зневірою
Живуть Ненависть і Любов.
Пів кроку поміж ними відстані,
І грань - немов тонкий кришталь.
Так поруч, як брехня та істина
Танцюють танець свій, на жаль ...
З них кожен власними узорами
Малює полотно душі,
Червоно-чорними кольорами
Фарбує квіти й спориші.
Дай, Боже, сил Любові встояти,
Спини пів кроку в бік пітьми.
І дай ту грань, що до Ненависти,
Закрити міцно ворітьми.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Де з гір тече стрімка блакитна річка,
А сонце в ній купає промінці,
Де до води схилилася вербичка
І пестить гіллям зорі-каганці,
Розкинулось там неймовірне місто,
Любов мого життя - чарівний Стрий.
Квітуче, миле, ніжно-променисте,
В підніжжі гір - немовби вартовий.
Милує зір магнолії цвітіння,
І особлива в небесах блакить.
Моє тут серце приросло корінням,
Душа лиш тут співає і летить.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Серпневий ранок пахне вереснево,
Курличе літо, цілиться у даль.
Пакує спогади, вдивляючись у небо,
Сльозу утерло чисту, мов кришталь.
А люди часто схожі на те літо,
Ми сієм щось, чекаєм урожай,
Комусь даєм тепло, надію, світло,
В спекотну пору - свіжий водограй.
Та все мине, просіється крізь сито,
І наша роль підійде до кінця,
Спакуємо валізи, як те літо,
Змахнем сльозу зрадливу із лиця,
Підемо далі, вже чекає осінь,
Зима у серці вселиться на мус,
Та й це мине, прийде весняна просинь
І знову літом станемо комусь.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
В душі дощить, на серці непогоже,
Я - нерв оголений, в клубок мотаю біль.
Врятуй мене від мене ж, милий Боже,
Бо загубилась і не зна́йду ціль.
У по́темках думок, немов у хащах,
Блукаю, шпортаюсь, і навмання бреду.
Без тебе, Господи, ніколи і нізащо
Шляху́ до себе я не віднайду.
Хотіла вгору ... ось я на вершині,
За крок - обрив, німію на краю ...
Тут лід і полум'я ... боюсь, у цій "святині"
Зморожу душу, крила обпалю.
Мій ангел, певно, десь відпочиває,
Він біля мене втратив повно сил ...
Як крок зроблю, то він мене спіймає?
Чи просто полечу безкрила вниз?
Стою над прірвою, мій час лише минає ...
А що ж там далі? Щастя? Знов урок?
Тобі лиш, Господи, життя своє ввіряю,
Бери за руку, я зроблю цей крок.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Ти забудеш мене. Просто витреш назавжди із пам'яті.
Голос, колір очей, навіть тіла красивого вигини.
Не залишиться й сліду від ніжної, милої постаті,
Що колись тебе гріла любов'ю й теплом ізсередини.
Так ... Забудеш мене ... Стануть дні твої знов безтурботними,
Друзі, пиво, футбол і стосунки нові, без обов'язків,
Проминатимуть дні між неділями й знову суботами,
І не знатимеш, як мені було самотньо і боязко.
Не вітатимеш більше мене у мої Дні народження,
Із квартири ти викинеш все, що про мене нагадує.
Спільні фото для тебе із часом не матимуть значення,
Як і всі ті листи, де цілунки я слала з помадою.
Ти забудеш мене. Але ранку одного розбудишся,
Не від музики, що із будильника лине, надри́вної ...
Це в квартирі порожній тобі неодмінно почується
Запах кави моєї, з любов'ю тобі зготованої.
Ти візьмеш телефон, у контакти заглянеш з цікавістю,
Набереш номер мій, щоб почути в нім голос чаруючий ...
Відповість тобі робот на тому кінці із байдужістю,
Що набрали ви номер вже років зо два неіснуючий.
Ти підеш на балкон, як завжди, в шортах, майці і тапочках,
Пригадаєш усе, сигаретою міцно затягнешся,
В голові рій думок, а в кінці знак питання й три крапочки:
"Де був ти, як для тебе була вона в зоні досяжності?.."
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Хочу знову туди,
Де поля і ліси,
Де луги у прекраснім розмаї.
Там, де гори в імлі,
Де не сплять солов'ї ...
Вся краса у Карпатському краї!
Там, де б'є джерело
І на ціле село
Чути пісню дзвінкого потоку,
Про долини й гаї,
Про карпатські плаї
І величну Говерлу високу.
А мені б лиш на мить
Там, де неба блакить,
Де повітря чистіше кришталю.
У гірськім спориші
Знайду лік для душі,
Знову серце любов'ю запалю.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Хтось скаже: пихата і горда,
Ще й має захмарні ідеї,
У неї "зіркова хвороба",
Такі ж вони, ці орхідеї ...
Хтось скаже: яка неприступна,
Така лиш нарцису пара ...
Та ні, просто я непідкупна,
Це щастя моє ... і кара ...
Я вільна, я сильна, живуча,
Цвіту і на зло морозам,
Душа в мене щира й жагуча
Усупереч всім прогнозам.
Хтось скаже: з холодним серцем,
Різка, хоч на вигляд приємна ...
Буваю і трохи "з перцем",
Бо дуже вже я взаємна.
Для когось - неначе фея,
Для когось я кістка в горлі,
Така, як усі орхідеї,
Що квітнуть на підвіконні.
Я вірна для щирих друзів,
Для рідних я берегиня,
Не люблю намарних ілюзій,
А слово моє - твердиня.
За розкішшю я не женуся,
Не в грошах щаслива доля:
Багата я, поки звуся
Кохана, матуся і доня.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Я не брехатиму, без тебе проживу,
І зможу дихати, і серце буде битись.
Зап'ю водою в грудях жаливУ,
І це, повір, зовсім не гордовитість.
Як завше, питиму я свій ранковий чай,
Такий гарячий, щоб зігріти руки,
Самотньо, тихо, ну то й що ж? Нехай!
Хіба в житті аж так важливі звуки?
Колись, можливо, музику ввімкну,
Пісні, які вважали ми своїми ...
Всі спогади про нас я загорну
Десь між рядків, у несміливі рими.
Із часом знов зайду на твій фейсбук,
Передивлюсь твої пости, світлини,
Без болю пригадаю ніжність рук,
Які мене горнули, мов дитину ...
Передивлюсь, але не напишу,
Не наберу твій номер телефону.
Бачу, живий! Ну що ж, я теж живу!
Як було важко, не скажу нікому ....
Без тебе проживу, і віднайду в собі
Простих частинок щастя міріади
І всі рядки, написані тобі,
Я витягну нарешті із шухляди.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020
І знов будує Ной новий ковчег,
Планету топить не вода - коронавірус.
Молитва й віра - кращий оберег,
Ковчег - це карантин і дисципліна.
Зневіра - гріх, цього довкруж сповна ...
А може це і є той шанс останній?
Для порятунку знову Бог дає човна,
Лиш не перетворіть його в "Титанік".
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Вже сиві роси вплелись у коси,
А їх кохання живе і досі:
"Як вам вдалося життя прожити,
І те, що в серці, не розгубити?"
"Ми - з покоління, яке роками
Те, що ламалось, не викидали:
Ремонтувати усе, латали,
Завжди мирились, завжди ладнали.
Щоби тепло не тікало з хати,
Навчитись треба іще й кохати:
Лихе забути, добро згадати,
Колись стерпіти, колись змовчати,
Лише в повазі, лише у ласці
Роки прожиті, немов у казці.
Щоби не було в стосунках драми,
Читати треба і між рядками:
Де за "все добре" - журба сховалась,
Чи у терпіння струна зламалась ...
Враз для підтримки - плече готове,
Це для кохання - основ основа.
Взаємна вірність, в один бік погляд,
В радості разом, і в горі поряд.
Любов не гріють слова улесні,
І навіть втіхи усі тілесні ...
Душею гріти, світити серцем
І пам'ятати завжди усе це."
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Вона не вміла жити так, як інші,
Свій власний погляд мала на усе,
Таємно уночі писала вірші,
А вдень - хтозна-куди її несе.
Завжди між тих, кому потрібна поміч,
Комусь розрада, а комусь плече,
Яка б не була серед ближніх неміч -
У неї в серці устократ пече.
"Якась немудра", - їй услід казали, -
"Тобі що з того? Нащо тобі те?"
Та голови вона не опускала,
А гордо йшла вперед, вперед, вперед!
Вона не знала ... що їй справді з того?
Не ради вдячності, не ради нагород ...
А совість в неї чиста перед Богом,
То ж хай за спиною шепочеться народ ...
І хоч би що там - на вустах усмішка,
Своє тепло навсібіч роздає,
Для інших вона може ... й дивна трішки,
Та за добро їй завше Небо воздає.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Тримайтесь тих, хто душу обіймає,
Хто серцем гріє, світить в темноті,
В кого за пазухою каменя немає,
Хто вам відкрився в щирій простоті.
Тримайтесь тих, що завжди поруч з вами,
Навіть коли і всесвіт проти вас,
Хто витре очі, всіяні сльозами,
Хто в час негоди руку вам подасть.
Тримайтесь тих, кого не з'їла заздрість,
Коли у вас настав найвищий час,
Чи просто у душі світилась радість,
Хто щиро тішився без масок і прикрас.
Тримайтесь тих, хто в очі скаже правду,
А поза очі просто промовчить,
Хто не піднесе вам фальшиві лаври,
А за спиною брудом окропить.
Тримайтесь тих, хто не "за щось" вас любить,
А тих, хто любить всупереч всьому,
Хто не красивими словами блудить,
Доводить в справах відданість свою.
Тримайтесь тих, кого життя ламало,
Та водограй тепла в них не засох ...
Тримайтесь їх ... таких на світі мало,
Якщо і є, то їх послав нам Бог.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Чому янголи плачуть?
Бо обпалені крила,
Бо закралась зневіра,
Що все можуть вони.
Бо так часто невдачу
Пережити несила,
Їх покинула віра
Не в окопах війни.
Вони з неба все бачать:
Люди часто, як звірі ...
Горло перегризають
За чуть більший кусок.
Чому янголи плачуть?
Вони часто в офірі:
Крил їх не помічають,
Мовчки зводять курок.
Але янголи сильні,
Вони довго не плачуть,
Загоять свої крила
І знов рушать у путь,
Бо в земній божевільні
В них багато призначень,
Щоб усіх не накрила
Чорноти каламуть.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Легких шляхів до щастя не буває,
Лиш через терни досягаємо зірок,
То блискавка з грозою небо крає,
То сонце нам сміється між гілок.
Стемніло небо, похилились трави
Посеред дня - темнезна ніч.
Отак в душі ... остудженій вітрами,
Коли один з бідою віч-на-віч.
Та все мине, бо все колись минає,
Спочине ангел, обійме крилом.
І враз на горизонті вже світає,
Удвох ідем до щастя напролом ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
І знов цей сон: вогні, вечірнє місто,
Бруківка мокра, ллє, немов з відра,
Течуть по склі краплини, мов намисто...
Це справді сон, чи лиш уяви гра?
Грімниця наше небо ділить навпіл,
Ніби на "до" і "після" зустрічі з тобою.
Ми долі у новий з'єднали розділ,
І все минуле сплило за водою.
Трамвай завмер, знеструмлений грозою,
Якось містично, моторошно трішки,
Та ми удвох, під парасолькою одною,
Гайда вперед по калабанях пішки.
Не знаємо, що далі нас чекає,
В майбутнє не заглянеш, як в люстерко.
Та навіть в сні надія не згасає:
Після грози з'являється веселка.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
Порадьте, людоньки, де мож купити щирість?
Лише правдиву, ту, що в немовляти,
Допоки ще малюк отой не виріс
І не навчився маски одягати ...
Шановне паньство, де є той ґенде́лик,
В якому наймодніша річ - це правда?
Купила би, поклала у коше́лик
І роздавала всім бажаючим задарма.
Знайшла один ... Там шукачів немало,
Всі істину шукають на дні чарки.
У декого ще дно не висихало ...
Доходять в суперечках аж до сварки.
Пішла я геть, зайшла в якусь цукерню,
Тут на полицях в асорті - "солодкі бре́хні",
Не виставлено сутність на поверхню,
Та блиском манять лиш обгортки їхні.
Коше́лик в руки - і гайда подалі ...
Подалі ... А куди? Скажіть, на милість!
Стомили мене пошуки невдалі,
Невже не знайду я в цім світі щирість?
Довкруж обман, плітки, фальшиві маски,
На кожнім кроці - "комедійна сцена".
Уберегти би людство від поразки,
Життя ж - театр, не циркова арена!
Росте ще правда десь в душі на ґанку,
Візьму ті зерна і посію дрібно,
Зберу врожай, роздам все до останку ...
Прошу, беріть! Може, кому потрібно?
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
Чи на радість, чи на біду,
Увірвався в мою весну,
В моє серце зайшов без стуку,
Що посієш там: радість, чи муку?
Це насправді, чи тільки сон?
Та солодкий отой полон.
Розчиняюсь в тобі, мов цукор,
Лиш тримай мене міцно за руку.
У обіймах твоїх тону,
Наче віск від жаги стечу,
Божеволію я тобою,
П'ю до дна цей нектар любові.
Чи на радість, чи на біду,
В душу, серце, у кров мою
Ти потрапив. Одним стали двоє ...
І тепер ти навік зі мною.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020
В твою любов, мов пледом, загорнусь,
Маленьким котиком склубочуся у кріслі,
Хоча б у мріях знов до тебе пригорнусь,
Всі почуття вкладу у рими стислі.
Хай за вікном хурделиться зима,
Твоє тепло найкраще зігріває.
Між нами кілометри, та дарма,
Закохані серця про це не знають ...
В каміні дрова злегка тріскотять,
До зустрічі годинник час рахує.
Десь дві зорі на небі мерехтять,
Це Я і Ти ... То Ми навстріч крокуєм.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2020
У книгу року, що ось-ось мине,
Пакую спогади ... і часточку себе,
Та не пером пишу, душа диктує,
А пам'ять, наче пензликом малює ...
В ній сторінок десь триста шістдесят,
Калейдоскоп найкращих в році дат,
Перед очима - віхола подій,
Велика книга спогадів та мрій.
Все, що було, внесу я по порядку,
Як рік минув, чи в мирі і достатку,
Що він забрав, а що приніс взамін,
Чи справді добрим був для мене він ...
Не приховаю в закутках печалі:
Пережила, зміцніла, мчуся далі.
У книгу запишу я список друзів,
Які були і в радості, і в тузі ...
Для кожного впишу я лист-подяку,
І за підтримку, і за підлість всяку,
Бо кожна зрада бути вчить пильнішим,
Що не вбиває - робить нас сильнішим.
Внесу у книгу золотим чорнилом
Того, хто у душі таким є милим,
Хто закарбований у серці на віки, -
Я відведу найкращі сторінки.
Ну що додати б ще до цього списку?
Мабуть, таки вже час підвести риску:
Спасибі рокові, який ось-ось мине,
За все хороше, добре, осяйне!
Вже завершу цей немаленький том,
Почну новий ... новесеньким пером.
Лиш мир, любов, здоров'я і достаток
Перенесу в 2020-ий!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Про них складають міфи і казки,
Про них постійно чешуть язики,
Вони ж на все це кажуть: "Та нехай",
Для них лише любов - то справжній рай.
Така любов і пристрасть, кажуть, гріх,
Така любов ... Ой, досить, просто сміх ...
Їм не до вас, судіть собі, то й що?
Спитаю тільки вас: а судді ... хто?
Якщо одне на двох серцебиття,
Якщо в полоні душі і серця,
Хай не святі обоє, не біда ...
Всі люди грішні, та любов - свята.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2019
Яке це благо - бути ще дитям,
Нехай дорослим, але не для мами.
Ми їй повік завдячуєм життям,
Вона ж нас огортає молитвами.
Коли бурлить негода у душі,
Коли на серці кровоточать рани,
Лиш примоститись на її плечі,
Я знаю, все мине в обіймах мами.
Яке це благо вдень, а чи вночі
До рідного порогу повертати
Й не знати, де у сумочці ключі,
Бо, як завжди, відчинить двері мати.
Коли внучат до школи проводжа,
Чи нас, дітей, у путь благословляє,
До щему в серці згадую слова:
"Із Богом, діти! Я на вас чекаю!"
Яке це благо - бути ще дитям ...
(І тут роки не стануть поміж нами),
У будь-яких буремностях життя
Можливість мати
пригорнутися
до мами.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Підіймаю бокал, у любові моєї проводи,
Як театр тіней, крутять кадри з кіно - спогади,
Вже минуло давно, то чому ж на душі каменем?
Допиваю до дна, хай горить усе сірим пломенем.
Пам'ятаю той день: два бокали вина, холодно,
У каміні вогонь, обіймаю тебе лагідно ...
І цей дощ за вікном, ніби пише пером кодовим ...
Крутять кадри з кіно, оті спогади, спогади, спогади...
Плакали зорі в небі нічному, плакали.
Сльози на землю дощем холодним капали.
Душу тривожать тіні того, що було колись ...
Я в небо злітаю? Чи падаю ...падаю... ввись?
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Для мене ти ковток п'янкого трунку,
Для спраглого в пустелі джерело.
Й нема від почуттів цих порятунку ...
І як тебе до мене занесло?
І як тебе душа моя впустила?
Ота зневірена, де сотні рваних ран ...
А ти так легко, що збагнуть не встигла,
Приніс цілющий для душі бальзам.
Невже тебе у серці поселила?
Воно твою любов, мов ліки, п'є ...
Усе, здаюсь! Пручатися несила ...
Бо серце знає: ось воно, своє!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Листопад, листопад, лист опав,
А ще вчора тримався на гілці ...
У полоні холодних октав
Грає осінь зимі на сопілці.
Листопад, листопад, лист опав,
Крижаною красою повитий.
Загубився між стомлених трав,
На хвилину приліг відпочити.
Листопад, листопад, лист опав,
Падолист - наче осені крила,
Наче сяйво небесних заграв,
Наших мрій кольорові вітрила.
Листопад, листопад, лист опав,
Устелив нам стежиночку долі,
Може він того навіть не знав:
Ми по ній до весни йдем обоє.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Цінуй її, поки вона твоя,
Хвилюється, ревнує, метушиться.
Цінуй її, поки твоє ім'я
В устах її від ніжності іскриться.
Цілуй її, допоки ще вона
Від губ твоїх і гине, й воскресає,
Запалюй поцілунками серця,
Хай іскра ця між вами не згасає.
Люби її і грішну, і святу,
Капризну, милу, вперту і тендітну,
Люби, люби, люби її таку!
І все найкраще у її душі розквітне.
Лелій її, немов небесний дар,
Якщо вже поселився в її серці,
Бо скільки би ти жінці не віддав,
Від неї все сторицею вернеться.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
Не шукай мене там, де покинув -
Вже нема.
Думав, з горя без тебе загину -
Та дарма.
Я зібрала докупи всі сили -
Ожила.
Маю в пам'ять про тебе сина -
Не сама.
В нього очі твої та губи -
Не біда.
Знаю, він мене щиро любить ...
Не шкода,
Що все сталося так, як сталось -
Це судьба,
І постійна в житті за щастя
Боротьба,
Та я маю для кого жити,
А що ти?
Попалив всі старі дороги
І мости,
Знов шукаєш мене, де покинув -
Постривай ...
Вийшла заміж, живу щасливо!
Прощавай!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Листя пожовкле з дерев опадає
Вітер осінню сонату співає.
Вже білим інієм вкрите волосся,
Та таким юним не був ще я досі.
Так покохав я тебе.
Приспів:
Грає скрипка й саксофон
Цей осінній моветон,
Бо в душі моїй весна палає.
Ти реальність, чи мій сон?
Взяла серце у полон
І ця осінь видається раєм.
Де ж ти булА, моя люба, раніше?
Я би до тебе прийшов навіть пішки.
Зорі вечірні дістав би для тебе
І прихилив би до ніг навіть небо.
Бо я для цього й живу.
Осінь тепленькі фарби розлила,
Щоби зігріти серця наші, мила.
Мрію, що скоро вже станеш моя ти.
В вічному вальсі любові літати
Хай допоможе нам Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2019
Тобі погано, друже? Я з тобою!
Душа ридає, мучиться, пече?
Я розділю твою біду надвоє,
Зіпрись, як треба, на моє плече.
Прийди до мене, сядемо на кухні,
Все розкажи ... А хочеш - помовчи.
Зготую кави два повнезні кухлі
І так в обіймах, разом плачучи,
Просидимо до раннішньої зірки ...
І скільки би тих бід там не було
(Бо в кожного в душі свої є мірки),
Все викинем в відчинене вікно ...
Далеко йти? То просто подзвони,
І знай, для дружби відстань не завада,
Рука в руці, душа в душі - це ми,
Один для одного спасіння і відрада.
Тобі погано, друже? Поділись
І я розділю біль отой надвоє ...
Якщо під кулями життя буду колись,
Мене прикриєш ти, я впевнена, собою.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Зажурилось літо, зрада обпікає:
Задивився серпень десь у синю даль,
Із країв далеких осінь виглядає,
Закохався в неї. Грай же, скрипко, грай!
Обіцявся серпень так любити літо,
І ночами пестити, дарувати рай,
Освітити сонечком і теплом зігріти ...
Закохався в осінь. Грай же, скрипко грай!
Плаче літо грозами, і вітрами буйними,
Вже готує осінь золотий розмай.
Йде красуня впевнено стежками знайомими.
Закохався серпень! Грай же, скрипко, грай!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Не збулося те, у що вірила,
Душа стала, мов неприкаяна.
Чи може замало мріяла,
Чи мрія якась неправильна?
Чи хтось в небесах собі бавиться,
Кому які блага відправити?
І як же до цього ставитись:
Змиритись чи далі прагнути?
Усе, що стається - до кращого ...
Забути б ті мрії нездійснені,
Спуститись назад до сущого,
Бо крила і так обпалені.
Парує горнятко із кавою,
Ковток ... огортає чарами ...
Вертаються мрії лавою ...
І знову літаю між хмарами.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Ми звикли пізнавати світ очима,
Та кожен в ньому бачить щось своє.
У когось вільні крила за плечима,
А хтось болотом кожен день снує.
Один прогноз - та не одна погода,
Комусь - на радість, а для когось щем.
Одним і літня злива - лиш негода,
Хтось омиває душу цим дощем.
Комусь багатство - серце, наче злото,
Для інших - у кишенях мідяки.
Хтось у калюжі бачить лиш болото,
А хтось відбиток неба і зірки.
Та я із тих, кого омила злива,
Розправлю крила - і гайда у путь!
Бо я ЖИВУ - і вже тому щаслива!
А скільки є живих, що не живуть ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
Що тепер? Яким шляхом підемо?
І на кого буде́м нарікати?
Що загубим, а що знайдемо?
Кому рідну віддали матір?
В чиї руки віддали долю?
Яке буде в країні майбутнє?
Не згубити би мову і волю,
А все інше - це діло набутнє.
Що робити тим хлопцям на Сході?
Хто ж бо дасть їм толкову пораду?
Розвернути всі танки ... і "з ходу"
Усім разом - в Верховну Раду ...
Хай тоді під гарматним прицілом
Присягають на вірність народу
І п'ять років займаються ділом ...
А як ні - то пряму "кулю в лоба".
Скільки нас, українців, гнобили,
В тюрмах нищили, віру топтали,
Та ми знов розпускали крила,
Крізь пропалену землю зростали.
Є ще вірні сини України,
Є ще порох в порохівницях,
Не допустимо знову руїни,
Хай їм навіть таке і не сниться.
Не поможуть їм в Раді мандати,
Бо не знищити наше коріння!
Якщо й думали нас закопа́ти,
То не знали, що ми - насіння!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Хто світить іншим - сам не потускніє,
Хто сіє добре - добре і збере,
Той, хто дає - ніколи не збідніє,
Те, що твоє - ніхто не відбере.
Хто щиро любить - серце не зимніє.
Блаженний, хто відчув, як воно є,
Коли душа любов'ю пломеніє,
Бо що горить - уже не зігниє.
Хто зла не чинить - не пізнає помсти,
Як вдень загубить - знайде уночі,
Таким на ранок знову зійде сонце,
З такими завжди ангел на плечі.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Моє серце в твоїх долонях,
Мов сполоханий дикий птах.
Притули його ніжно до скроні,
Прожени поцілунком страх.
Ти забрав мої сни і спокій,
Мої мрії з тобою теж.
У любові політ високий,
В цьому небі немає меж.
Неважливо, що буде завтра,
Ми живемо сьогодні і тут.
Що життя без любові варте?
Чорно-білий нудний маршрут.
Твоє серце візьму в долоні,
Твою душу крильми обійму.
Ми з тобою в однім полоні,
Ми з тобою в однім раю́.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019
Не скажу тобі слів: "Я кохаю",
Не кричатиму, як я люблю,
Просто зроблю гарячого чаю,
Туди щастя, мов меду, наллю.
Не розкажу тобі, що згораю,
Як душею до тебе горнусь,
Не розкажу тобі, як скучаю ...
Лиш при зустрічі ніжно всміхнусь.
Не скажу тобі, як я тривожусь,
Як за наше майбутнє боюсь.
Описати цього я не зможу ...
Мовчки Богу за нас помолюсь.
Не розкажу тобі ... Та й не треба ...
Чи потрібні коханню слова?
Бо любов - це дарунок із неба,
Хай про неї розкажуть діла.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2019
А Ви далеко, як же ж Ви далеко!
Між нами - кілометри і ... роки ...
Між нас усе заплутано, нелегко,
Мовчання й недописані рядки.
А Ви були, чи лиш мені наснились?
Чи може я намріяла усе?
Чи так над нами доля поглумилась?
Без Вас життя безлике і пусте.
Слізьми омила серце аж до блиску,
Заходьте, віддаю лиш Вам ключі!
А Ви так близько, як до мене близько!
На відстані відкритої душі ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Дурманить, манить тепла літня злива,
Вже пахне місто свіжістю надії.
І навіть вітер віє особливо,
В нім аромати радості та мрії.
В міському парку п'яно пахне липка,
До неї прихиливсь окрайчик неба,
Виспівує в руках умілих скрипка,
А пісня пахне спогадом про тебе.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2019
Боюсь грози, хоч всі гадають - сильна,
Боюся болю, хоч здаюсь стальна.
Сховай мене в своїх міцних обіймах,
Вони - мов крила, оберіг, стіна.
Візьми в полон, солодкий і надійний,
Лиш в клітці не замкни на сто замків.
Боюсь оков, бо я насправді вільна,
Боюсь зневіри між замрійних днів.
В твоїх обіймах вільна ... божевільна ...
Від твоїх уст поблизу моїх губ.
З тобою я така слабка ...і сильна,
Свята і грішна між життєвих згуб!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2019
Від серця до серця - тоненька невидима нитка
З любові, поваги, взаємності, щирих думок.
Мов струмом усе це по ниточці шириться швидко
І ду́ші єднає крихкий кришталевий місток.
Ця нитка тонка, та міцніє вона з кожним словом,
Із дотиком рук, добрим вчинком, що йде від душі.
Від серця до серця цей струм іде знову і знову,
Усім, що довкола, дарує тепла промінці.
І враз задзвенить між людьми кришталевий місточок,
Який від любові й тепла вже міцний і стійкий.
І трепетним щастям наповниться кожен куточок,
Лиш ниточку цю бережи і місток не розбий.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Помовчи! Твої очі сказали за тебе.
Ця мовчанка і тиша - мов крик наших зранених душ.
Помовчи! Пригорнись наостанок до мене.
І словами прощання цю тишу святу не поруш.
Відпусти! Не приходь в мої сни надаремно,
Бо нема більше нас, розвела наша доля мости.
Відпусти! Не тримай мою руку таємно.
Будь щасливим із нею ... Мене ж назавжди відпусти.
Усміхнись! Подаруй мені промінь останній.
Ніжним дотиком губ я по ямці пройдусь на щоці.
Усміхнись! Хай на згадку про наше кохання
Буде усміх ... і тепла долоня в тремтячій руці.
Вже не "ми" я і ти, та немає вини тут нікого.
У безмежжі світів ще зустрінемось, вірю, колись.
Не забуду тебе, найріднішого, але чужого.
Помовчи, відпусти, на прощання мені усміхнись.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Я дозволю собі закохатись
І віддам всю себе почуттям,
Лиш у щастя щодень зодягатись
Насупроти життєвим вітрам.
Я дозволю собі трішки казки,
Божевільних для декого мрій.
Не дозволю собі лиш поразки
В буревії життєвих стихій.
Я дозволю собі не зважати
На пересуди, заздрість, плітки.
Буду вірити, жити, літати,
Рахувати у небі зірки.
Я дозволю собі не скривати,
Хто володар мого почуття.
Якщо справді бажаєте знати ...
Я безмежно люблю це ЖИТТЯ!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Полино́м заросли стежки,
Де у пам'яті ми удвох,
Де складали свої казки -
Зацвітає чортополох.
Де безодня твоїх очей,
Ніжний голос на вушко: "Стій!"
Аромат чарівни́х ночей,
Де ти мій, ти лиш тільки мій.
Там, де зорі - лише для нас,
Літній дощ, мов душі нектар,
По бруківці виспівував джаз ...
Де літали ми поміж хмар ...
Ти не думай, не плачу я,
Що минуло усе давно,
Хоч немає назад вороття,
Все ж радію, що це було́ ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2019
Вже дзвони б'ють, звучать ангельські хори,
Несеться звістка через доли й гори:
Воскрес із мертвих наш Ісус Спаситель!
Його витайте! Господа хваліте!
Сьогодні, браття, в вірі укріпіться.
Звершилось диво! Богу помоліться!
З Його опорою ми встанемо з руїни.
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2019
Грянув грім і здригнулась Земля,
На Голгофі настала ніч,
На хресті розіп'яте Дитя
Волі Батька іде навстріч.
І безстрашний відчує страх,
Як прийде незворотня мить,
Коли серце неначе птах
У лабетах вогню тремтить.
Лиш:"Звершилось! - промовив Він, -
В Твої руки себе віддаю!"
І полинув у Отчий Дім,
Вже сьогодні Він буде в раю́.
Плаче Мати в підніжжі Хреста,
Колить душу терновий вінець.
Витри сльози, Маріє свята,
Це ж початок, а не кінець.
Він Воскресне на третій день,
Як писало в Святім Письмі,
Рознесіть це по світу лишень
І настане кінець пітьмі.
І полине у всесвіт з Небес
Пісня віри, надії, хвали́,
Що Воїстину Він Воскрес!
Так воскреснем колись і ми!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Самотній ранок, самотня кава,
Лиш спів пташиний, мов передзвін.
Самотнє сонце, між хмар заграва,
Вона самотня, самотній він.
Ковток живильний, тепло по тілу,
Душа ж замерзла від самоти.
"Тобі немає до мене діла?
Чому не дзвониш, не пишеш ти?"
Фейсбук ще сонний, новин немає,
Його сторінка ... рука тремтить ...
Зелена крапка в кутку палає ...
"Так він в онлайні ... Але мовчить ...
Прислати каву? Чи просто смайлик?
Привіт, ну як ти? Уже не спиш?
Чи натиснути одразу виклик?
Ні ... Не наважусь ... Чому ж мовчиш?"
"Вона на сайті, мабуть, п'є каву
І шле для когось палкий привіт.
Як покорити цю горду паву?
На ній зійшовся весь білий світ...
Писати першим? А чи вартує?
Навіщо я їй у світі цім?
Активне в неї життя вирує:
На фото - друзі, робота, дім".
Рука здригнулась і випадково
Відправив меседж - і смайлик в нім ...
"А чи відпише хоча би слово?" -
на мить в питанні застиг німім.
А в неї серце, мов грім гуркоче:
Здійснилась мрія! Він не забув!
"Привіт, як справи? Кави не хочеш?
Я так чекала ... Ну де ж ти був?"
Вже не здається самотнім сонце,
Ранкова кава смакує їм,
Відкрило щастя в душі віконце,
Вже не самотні вона і він.
В цей час на небі, сховавши стріли,
Амур затямив урок на вік:
"Обом у серце я влучно вцілив,
Ще ж треба було штовхнути в бік!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Здійнятись вітром би ... і понад стріхами,
І понад містом, де бродиш ти.
Життя вирує все ... новими втіхами,
Пора спалити старі мости ...
Чи стати сонцем би, за горизонтами,
Ген так далеко, що не знайдеш.
Лиш пам'ять вперто так ... десь лабіринтами,
Назад вертається ... і не зітреш ...
В повітря канути б ... у нім розтанути,
Щоби без мене й не дихав ти.
У твої очі ще хоч раз поглянути,
І геть за обрії ... В нові світи ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2019
Намалюєш для мене весну?
Таку пристрасну, ніжну, відверту,
Неймовірну, п'янку, осяйну ...
Хай душа моя буде мольбертом.
Легко пензлем торкнись полотна,
Пробуди від зимової туги,
Хочу сонця, любові, тепла,
Стань душі моїй стомленій другом.
І з-під рук твоїх все оживе,
Забуяє в саду многоцвіттям.
Намалюй лиш для мене ... своє ...
Пронесу це в душі крізь століття.
Хай весна ніжне ложе встеля,
Заплете виноградними лозами.
Під тим пензлем розтану і я,
Заспіваю весняними грозами.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019
Не ті одягаєм маски,
Не ті вибираєм ролі,
Герої не тої казки,
Ляльки у театрі долі.
Не ті, що у списку, друзі,
Не ті, що клялися, вірні.
Замкнулись не в тому крузі,
Не тим, кому треба, смирні.
Нам дати би волю крилам,
Нам трішки би сили волі.
Ні ... маскам, костюмам, гримам,
Змінити б у п'єсі ролі.
У клітках відкрити дверці,
Пройтись по траві босоніж ...
Де істина? В розумі? В серці?
А істина, мабуть, поміж ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
У віконце ніжно ангел стукає крильми:
Він приносить добру звістку, що спасенні ми.
Ген на сході засіяла зірка всеясна́,
Там дитятко породила Діва Пресвята.
Принесімо в дар Ісусу зі сердець тепла,
Хай луна в прославу Бога коляда гучна.
І пошле Спаситель з неба нам добро і мир!
Вірю я в Різдвяне диво, то ж повірте й ви!
Христос Рождається!!!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
На порозі Різдво,
Снігом все замело
І малює мороз візерунки.
Пам'ять крутить кіно ...
Як давно це було ...
Стільки літ... навіть збилась з рахунку.
Вже ялинка горить,
Все на кухні кипить,
Дітвора невгамовно голо́сить,
Немов "хвостики" ті,
З пампухом у руці,
І дідусь гордо Ді́дух* заносить.
А бабуся відтак
У макі́трі* тре мак:
"Не облизуйте лиш макого́на*!
Бо буде чоловік
У вас лисий повік!" -
Не лякала нас ця заборона ...
Ось вечеря Свята,
На столі вже кутя
Страв дванадцять, немов по закону,
Та різдвяна свіча ...
За столом - вся сім'я,
Спільно молимось ми до ікони.
Як з'їжджалась рідня,
І далека, й близька,
Старовинні колядки лунали.
Повна хата гостей
Із усіх областей ...
Цілий рід дід і бабця тримали.
Ця весела пора
Відійшла в небуття.
Дід і бабця вже там ...з праотцями ...
Але вірю, вони
Усе бачать згори
І з небес наглядають за нами ...
На порозі Різдво,
Снігом все замело,
Дітвора невгамовно голо́сить,
Немов "хвостики" ті,
З пампухом у руці,
Чоловік гордо Дідух заносить.
Моя мама відтак
У макітрі тре мак:
"Не облизуйте лиш макогона!.."
Все, що вчили нас ВИ
Пам'ятаємо ми ...
Й на стіні старовинна ікона.
© Зоряна Кіндратишин
__________
*Макі́тра — конусоподібний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.
* Макогі́н - дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо.
* Ді́дух (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король, дідок) — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Збирає клунки Рік Старий, уже в знемозі,
Лиш оглядається на нас, стоїть в порозі.
Збери до міха всю печаль, благаєм, діду,
Війну, хвороби, гнів і біль, ненависть, біди.
Неси це все за небокрай, аж світ за очі.
Лише добра не забирай, Старенький Роче!
Давай присядемо на мить, усе згадаєм ...
Тебе із вдячністю в душі ми проводжаєм.
Ну що ж, прощай, тобі пора! Новий в дорозі!
Я вірю, кращим буде він, ніж були досі!
Хай Рік Новий примножить всі моменти щастя.
Усе, що досі не збулось - в Новому вдасться!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Пробач мені, Боже, бо перед Тобою я винна:
Не за́вжди живу за законом, що Ти нам лишив.
Та в цьому пекельному світі душею я лину
До правди і світла, як Ти, Отче, всіх нас учив.
Пробач мені, Боже, так часто грішу, але каюсь ...
Буває, зневіра у душу, мов злодій, шкребе.
Іду по життєвій дорозі, паду, спотикаюсь,
Але у найважчі хвилини я кличу Тебе!
Про поміч прошу і ніколи Ти не відмовляєш,
Все прощаєш мені та освічуєш правильний шлях.
Чи я гідна цього? Тільки ти про це, Господи, знаєш ...
Моя ж вдячність навіки в молитвах, у серці, в думках.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
Вони стрілись в зимову стужу,
Він писав їй незграбно вірші ...
І любив її дуже-дуже,
Та вона його, звісно, більше.
Він любив дарувати троянди,
Ніжно пестив її волосся ...
Та згубились хореї і ямби,
Десь поділося їх суголосся ...
Він її не забуде ніколи ...
Ці душі дві навік з'єднались.
Її очі - безкрайнє поле,
Що так часто у снах з'являлись.
Й де вона не блукала б у світі,
Пронесе в серці спогад нетлінний:
Пелюстки подарованих квітів
Між сторінок поезії Ліни.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018
Коли на світ з'являється людина,
Вона в життя приходить не єдина.
Їй ангелів Господь дарує з неба,
Щоби крильми прикрили, якщо треба.
Вони із нами в радості і тузі,
А на землі їх звуть - СІМ'Я і ДРУЗІ!
Не проміняла б я цей Божий дар нізащо!!!
Мої АНГЕЛИКИ, у мене ви найкращі!!!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018
Не просто йде, немов пливе у хмарах,
Міс елегантність, грація ... модель!
Мужчини так і тонуть в її чарах ...
І дивний шлейф услід - "La vie est bellе".
Чарівний усміх, сяють щастям очі!
Міцна ж довкола серця цитадель ...
Душа болить ... Це знають тільки ночі ...
Для інших в неї все - la vie est bellе.
Додому прийде, змиє біль і втому,
Життя нову закрутить карусель ...
Відкриє душу світлому полону,
Усупереч всьому - la vie est bellе!
*La vie est belle (ля ві е бель, фр. - "життя прекрасне").
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2018
Кажуть, чим ширше розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти ... Але я не хочу постійно жити у своєму коконі. Я ризикну!
Відкриваю обійми, бо хочу цей світ обійняти.
Так, люблю я життя і круті його всі віражі.
Я не знаю митця, що зуміє як слід описати
Переплетені болем і радістю дні-вітражі.
Так, я знаю, мій світе, що Бог сотворив тебе Раєм,
Але був ти віками плюндрований нами, людьми...
Я ж всю душу тобі ... і обійми свої відкриваю,
Лиш прошу тебе, рідний, мене за це не розіпни.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2018
Налийте мені по вінця
Терпкого, як світ, вина.
Не личить це, кажуть, жінці,
А я хочу залпом, до дна!
За всі нездійсненні мрії,
За море несплаканих сліз,
За миті журби, безнадії,
Що часто тягнули вниз.
За відданих, щирих друзів,
Підтримку, міцне плече.
За справжню любов, без ілюзій,
Хай більше в душі не пече ...
Не бійтесь, налийте до краю!
Не горе потоплю на дні.
Я істину завжди шукаю,
А істина, кажуть, в вині ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Чи то була любов, а чи хвороба?
Дарунок ... чи прокляття із Небес?
Терниста для обох ота дорога ...
Святий і грішний пізній той експрес.
І день, і ніч згорати від бажання
По різні боки долі барикад.
Єднання тіл ... Навіки - душ єднання...
А в серці - спогадів невпинний листопад ...
Не бався, доле, їм і так дісталось,
Жорсткі уроки їм життя дало ...
Де є любов - гріха там, справді, мало,
Налий їм щастя трішки, хоч на дно ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
Повертаюсь нарешті додому,
Наймилішого серцю Стрия.
Усміхаюсь крізь сльози і втому -
Бо там друзі мої і рідня.
Вже Угерсько, КП і Добряни,
Львівський міст, а за ним - об'їзна.
Кілька метрів до рідної брами,
Тільки мить - і домівка моя.
Стрий змінився до неупізнання,
Та незмінна у нього душа ...
Тут і згадка про перше кохання,
Й перші кроки в доросле життя.
Кожна стежка знайома до болю,
Мовби кличуть Стрия береги.
І куди б не закинула доля,
Повертаюся серцем сюди.
Місто добрих людей і магнолій!
Це країна дитинства моя.
Місто щирих сердець і любові
Понад берегом річки Стрия.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2018
Я буду твоєю силою,
Я буду твоєю слабістю,
Навіки твоєю милою,
Назавжди твоєю радістю ...
Я буду твоєю надією,
Я буду для тебе променем,
Твоєю солодкою мрією,
Твоїм незабутнім спомином.
Я буду для тебе казкою,
В долонях твоїх - зорею,
Коханням, екстазом, ласкою ...
Я буду просто ТВОЄЮ.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Від холоду зігріє теплий чай,
У спеку порятує душ холодний.
А що робити, як душа на край
Вже добрела, і ти - немов порожній?
Як жити далі? Далі жити як???
Коли душі ні холодно, ні тепло ...
Її нема ... залишився кістяк ...
І далі існувати вже нестерпно.
Коли вже не існує кольорів,
Усе довкола хмарами покрито.
Немає сонця, ранків, вечорів,
Душа твоя - мов тріснуте корито.
Паліть вогнем, коліть її мечем,
Пустій душі байдужа ворожнеча.
Що таки гірше: біль вогнем пече,
Чи ця душі нестерпна порожнеча?
Довкола гляньте, скільки таких душ:
Пропалених, спустошених до денця.
Налийте ж їм любові повний куш,
Наповніть їх теплом зі свого серця.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018
А вже за півгодини осінь,
Та у душі цвіте розмай.
І літо в серці щиро просить:
"Тримай мене! Не відпускай!
Не загуби в дощах осінніх,
Крізь люті зими пронеси,
І не покинь у веснах ранніх,
Навіки в серці збережи!"
Коли в душі панує літо,
Погода за вікном - пусте.
В ній навіть через терни світу
Зерно добротне проросте.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
Пожовклі, заціловані, зачитані
Листи із юності на дні старої шафи,
Де всі слова, теплом сердець окутані,
В душі бринять, неначе струни арфи.
Живі листи - немов душа розхристана:
В них море спогадів, реальності та мрій.
Її листи - із ароматом пристрасним,
Його листи - із присмаком надій.
Поштова скринька, вкрита павутиною,
Забула вже ті радісні моменти ...
Лише в листах, що в шафі самотиною,
Привіт із юності в розірваних конвертах ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
При вході в душу ноги витирайте,
Не позаносьте свого бруду в неї.
І протяг за собою не лишайте,
Якщо виходите - закрийте міцно двері.
Бо скільки можна, скільки вже так можна?
В обличчя - усмішка, у спину - гострий ніж?
Яка ж у декого бува душа безбожна,
Ціна таким у день базарний - гріш.
Як мало в світі цьому справжніх, щирих,
Як мало тих, хто справді душу гріє ...
Та є такі, в чиїх серцях прозорих,
Добро та світло здалеку зоріє.
Їх бережімо, як зіницю ока ...
Найбільший скарб - споріднена душа.
Яка не була б доленька жорстока,
Нас друга вірного підтримає рука.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
Не кажи, що уже запізно,
Що твій потяг давно пішов,
Бо не все у житті так слізно,
Починай все з початку знов!
Ще не пізно здійснити мрії,
До мети підійматись щодня!
Бо не страшно, як тіло старіє,
Головне - не старіла б душа!
Не кажи, що "запізно" - ще рано!
Ти - живий? Починай все "з нуля"!
Пам'ятай, що кожнісінький ранок -
ПЕРШИЙ день решти твого життя.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2018
Щастя не має віку,
Як і любов - кордону.
Радість не має ліку,
Тільки живи "на повну".
Не витрачай намарно
Цінні життя хвилини.
Серця прогноз - безхмарно,
Сльози - ані краплини.
Тільки вперед і вгору!
Сумніви - геть подалі!
Впевнено, до упору,
Тисни на газ педалі.
Ти можеш звернути гори,
І хай собі хтось глузує ...
Шампанське не п'є ніколи,
Той, хто не ризикує!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2018
Вона Богом з любов'ю створена
Із самого ребра Адама,
Неземною красою озорена,
В ній чуттєвості - ціла гама.
Ідеальне творіння Господа:
Він - митець над всіма митцями!
Наче Ангел із неба послана,
В світ залюблена до нестями.
Поєднав у ній Бог непоєднане:
Щире серце та нерви зі сталі,
Щось покірне, та неприборкане,
І тендітність, і витривалість.
В її грудях живуть лід і полум'я,
Промінь сонця та блискавиця.
В кожнім русі багато значення:
Лані грація - хватка ж вовчиці.
До найменших дрібниць відшліфована,
Подарована світу Богом.
Дуже ніжна, проте гартована
Для творіння життя нового.
А красою якою наділена!
Наче створена лиш для кохання.
І гаряча, й палка́, несподівана -
Все, що треба, в однім поєднанні.
Берегиня сімейного вогнища,
Вірна доня, дружина, мати ...
І на цьому життєвому поприщі
За сім'ю може гори зламати.
Мовби зіткана з ніжного марева,
Чарівниця ... богиня ... Жінка.
Як вінець Його власного творива -
Неповторна, п'янка ... УКРАЇНКА!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2018
Без тебе не гріє сонце,
Висушує все, пече ...
Без тебе і дощ чужинцем
У серце моє тече ...
Без тебе безхмарне небо
Все сіре і грозове ...
Без тебе пташиний щебет ...
Не тішить і він мене...
Без тебе чарівне місто
Виснажливе і чуже ...
Без тебе у світі тісно ...
Все штучне і неживе ...
Без тебе немає раю ...
У пеклі душа моя ...
Кохаю тебе! Кохаю!
Без тебе і я - не я ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Вже небо плаче третій день,
Розлилось море.
І дощ виспівує ... лишень
У серці - горе.
Десь поміж нами грім гримить,
Б'є блискавиця.
Твій голос в гомоні дзвенить,
А може ... сниться ...
Від вітру хилиться гілля,
Лист опадає.
А поодинці - не життя,
Душа ридає.
Колись любили звук дощу,
Йому раділи,
Та пережити цю грозу
Ми не зуміли.
Все перемелеться колись,
МукОю стане.
Де в серці сльози пролились,
Тепло настане.
Та змиє дощ весь біль душі,
Омиє рани.
Й підуть всі біди у житті
Десь за вітрами.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
А ви колись любили над життя?
Коханням марили від вечора до ранку?
Коли назад уже немає вороття -
Лише віддати почуттям все до останку.
Кохали так, щоби чиєсь ім'я
Текло у ваших венах ненастанно?
Чи відбивало серце його в такт,
Танцюючи у грудях в ритмі танго?
А від любові вам захоплювало дух,
Так, що повітря в грудях було мало?
Душа літала, мов легенький пух
І лиш земне тяжіння тут тримало?
А ви в чеканні чарували телефон:
"Хоч напиши!" - немовби заклинання ...?
Коханих подумки запрошували в сон?
Самі ж всю ніч горіли від бажання?
А ви кохали так, щоби "зносило дах",
Усі думки лише про них, жаданих?
А у душі сховавсь один-єдиний страх:
Ніколи не побачити коханих?
А ви кохали всім наперекір,
Коли здавалося, що світ увесь не з вами?
Перегризали горло, наче звір,
Чи за любов свою боролися мечами?
А ви кохали так, щоб крізь міста,
Крізь кілометри відчувати рідну душу?
Ви мріяли ночами про вуста,
Які лиш дотиком зігріють вас у стужу?
Ви мучились від зрад чи самоти?
А від любові ви колись страждали?
Лише б коханих біля серця зберегти,
В молитві склавши руки, все прощали?
А ви любили так, як любить ніч зорю?
І якщо плату за любов у вас попросять,
Душу віддали би дияволу свою?
Кохали так? А я кохаю й досі!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
А не все у цім світі купується,
Й продається не все, вірю я.
Тільки інше суспільством диктується,
Що питання усьому - ціна.
Хто за щастя у світі торгується?
Яка вартість сьогодні життя?
Чи за гроші в природи купується
Захід сонця, чи спів солов'я?
А за гроші не купиш і ніжності,
Хоч яких би ти статків не мав ...
Як стосунки - то тільки без щирості,
Жінку на ніч - але не любов.
Що за гроші придбаєш ти гідного?
Купиш славу, та тільки не честь.
Бо немає біднішого бідного,
Хто в душі має лиш гаманець.
І в житті не продати нам цінностей -
Гідність, правду, порядність, любов -
Цих найбільші у світі коштовностей...
Як продав - в тебе їх й не було.
Хтось грошима в цім світі рятується,
Лиш багатство їм радість несе ...
Та не все у цім світі купується,
Й продається далеко не все.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2018
На що ми тратимо життя? На чвари дріб'язкові,
На необдумані слова в пустій розмові,
На суєту образ, на злобу знов і знов ...
На що ми тратимо життя?
А краще б на любов.
Ми спалюєм життя в нудних роботах,
В постійних перегонах і турботах,
В догоду іншим ми придумуємо маски ...
На що ми тратимо життя?
А треба би на ласки.
Ми розпорошуєм життя лиш на нудьгу,
На " імідж" і "престиж", пусту жагу,
На вихваляння і брехню, даремну службу,
На що ми тратимо життя?
А краще би на дружбу.
Ми спішимо завжди кудись, щось здобуваєм,
Ми щось знаходимо, чогось не помічаєм.
Усе збираєм: срібло, золото, хутро ..
На що ми тратимо життя?
А треба б на добро.
Хвилюємось чогось, із-за дурниць страдаєм,
З кумедною серйозністю ми одяг вибираєм,
Та виберем не те, хоч як не міряй ...
На що ми тратимо життя?
А краще би на мрії.
Ми боїмося радості, повірити у казку,
Ми боїмося мрій своїх, і ніжності, і ласки,
Любові боїмось, щоб потім не тужити ...
На що ми тратимо життя?
А треба просто жити!
На що ми тратимо життя?
Бо треба просто ЖИТИ!
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
© Оригінал: Анастасія Загодіна
https://www.chitalnya.ru/work/190181/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799400
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.07.2018
Хто така ти у цьому світі?
І чи маєш потужні "плечі"?
Набігають думки сумнівні,
Як на землю сідає вечір.
Хто така ти? Куди прямуєш?
І для чого тобі усе це?
Ідеали собі малюєш ...
І для всіх відкриваєш серце.
Чи спасибі тобі хто скаже?
Чи підставить плече в потребі?
Я не знаю, лиш час покаже ...
Й зарахується, може, на небі.
Кому правда твоя потрібна?
Чи хтось вірші твої читає?
Куди пнешся? Спинись, наївна!
Ти ж "плечей" у цім світі не маєш!
Та як гляну на діток тишком,
Розумію свою я долю:
На майбутнє для них залишу
Своє слово, неначе зброю.
І скажу я вам так, до речі,
Бо ніколи би не здурила:
Я не знаю, чи маю "плечі",
Та я маю потужні крила!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2018
Не паліть мої крила, не треба!
Я ні в чім перед вами не винна,
Лиш злетіла до іншого неба
Й моя пісня по світу лине.
Не залазьте у душу, стійте!
Не періть мою брудну постіль.
В своїм серці добро посійте
І зберете врожаю вдосталь.
Не кпиніть за спиною! Нащо?
Бо терпіти вже це не сила.
Не свята я, та не пропаща,
Лиш інакше, ніж ви, грішила.
І не заздріть мені, благаю!
Я пройшла і вогонь, і воду ...
Але вірю, надіюсь, кохаю
І за дар цей я вдячна Богу!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2018
1. Блукаю вулицями втомленого міста...
Бруківка, гамір, кави аромат ...
Але чомусь без тебе в місті цьому тісно,
І спогади - немов на душу град ...
Вузенькі вулички, де двом не розминутись ...
І вірші Ліни пензлем на стіні ...
Хоча б на мить лише в минуле повернутись,
В наші щасливі, безтурботні дні ....
Приспів:
А ми зустрінемось на каві десь у Львові,
Усе згадаєм від початку до кінця...
Наше чарівне місто кави і любові,
З'єднай в'єдино люблячі серця.
2. Я намагалась, та забути теж не можу,
Знов повертаюсь в місто моїх мрій ...
І десь у натовпі байдужих перехожих
Шукаю досі погляд рідний твій ...
Роки пройшли, а я усе ще пам'ятаю
І серця стук, і погляд твій палкий,
Неначе досі я губами відчуваю
Той кави смак із губ твоїх п'янкий.
Приспів:
А ми зустрінемось на каві десь у Львові,
Усе згадаєм від початку до кінця...
Наше чарівне місто кави і любові,
З'єднай в'єдино люблячі серця.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Йшов по вулиці Бог, тихо слухав думки перехожих,
І в невидимім серці щось наче кололо, пекло ...
Кожен третій питав: "Ну за що мені все це, о Боже?"
"Я не хочу так жити!" - до вух долинало Його.
Він уважно послухав думки молодого мужчини,
Розливалося горе всередині нього, як ртуть:
Виявляється день перед тим в нього вкрали машину...
"Головне - не життя! А машина? Машину знайдуть!"
Посміхнувся Творець, Його погляд став ніжний, ласкавий,
На красуню поглянув, пригладив їй русу косу...
У весільнім вбранні плаче ... щойно покинув коханий,
Поміняв він на волю кохання, обручку, сім'ю.
"Вчасно він це зробив! Чоловіком не став би він вірним,
Я тебе уберіг від ще більших життєвих тривог!
Він завжди таким буде - красивим негідником, підлим ...
Хіба цього ти хочеш?" - спитав її стомлено Бог.
Та ніхто не почув той відвертий Всевишнього голос,
Нарікання і стогін, про біди щодругий кричить.
Якщо люди б могли зрозуміти - свій час є для всього,
Цінували би кожну даровану Господом мить.
Кожен день щось нове відкривали би в значенні "щастя",
І бажання "так жити" ніколи б у нас не пройшло,
Якби всі зрозуміли ... (та знаю - не кожному вдасться),
Часто в кожнім "погано" нам послане Богом добро.
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
© Оригінал: Надія Тихонова http://hristianin.com/stix-shel-po-ulicam-bog-slushal-mysli-proxozhix/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797311
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.06.2018
Згадується іноді у прекраснім мареві:
Дерев'яна гойдалка на старім бузку,
Магазин між кущиків, ресторан на дереві,
Й пахло тоді м'ятою в бабцинім садку.
Нігтики з пелюсточок, "півники чи курочки",
"Відгадай мелодію" з перших семи нот,
У старому дворику - столик і дві лавочки,
Радісне дитинство, літо без турбот.
Разом годували ми всіх голодних котиків,
Рятували пташечку з раненим крилом.
І плели перстеники з кольорових дротиків,
А як щось робили ми - то лише гуртом.
Не забудем смаку ми яблучка "зеленого",
І вода з колонки нам була смачна.
Байда хліба з маслечком, добре поцукре́ного -
Кращих в світі ласощів дотепер нема.
Де дитинство ділося? В край який полинуло?
Ми лиш оглянулися, а його нема!
Тільки в моїх спогадах ... наче щось нахлинуло ...
Бабциної м'яти запах край вікна ...
___________
Надворі канікули - час творити спогади!
Діточки сучасності, ці слова для вас:
Інтернети виключіть, відставляйте ґаджети,
І гайда на вулицю! На марнуйте час!
© Зоряна Кіндратишин́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2018
По світу йду, зодягнена у щастя,
В моїй торбині - невеликий крам:
Несу любов, немов святе причастя,
І від душі її дарую вам!
Хоч у моїх кишенях свище вітер,
І хай не знана я на цілий світ.
Несу красу, немов весняні квіти,
Добро дарую, наче самоцвіт.
Душа моя від того не зміліє,
Що віддаю - примножується знов.
Мабуть тому в мені горить - не тліє -
Надія, віра, людяність, любов.
Щаслива йду і, ніде правди діти,
Мені ніяка буря не страшна.
Потужні маю крила, щоб злетіти -
Це вірні ДРУЗІ і моя СІМ'Я!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2018