| Сторінки (2/163): | « | 1 2 | » |
У світі цьому, витканому з болю,
Образ, брехні, пліток, поневірянь,
Важливо залишатися собою
Й самим не переходити цю грань.
У світі цьому, плетенім із заздрості,
Де топчуть душу, нищать почуття,
Важливо не забути всі ті радості,
Які щодня дарує нам життя.
У світі цьому, шитому із підлості,
Де брат на брата з піднятим ножем,
Нам так важливо не згубити гідності,
На варті правди стати із мечем.
Нехай цей світ і зрошений ненавистю,
Добром світити маємо у нім,
Не допускати до душі миршавості,
І відповість взаємністю нам він.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2018
Недокохали,
Недолюбили,
Болем у серці спалені крила.
Недолітали,
Недотягнули,
Втратили віру, душу замкнули.
Недоплекали,
Не довіряли,
Щастя на сльози враз поміняли.
Недочували,
Недосказали,
І один одному не вибачали.
Недобачали,
Не розуміли,
Що лише разом в них була сила.
Пізно їм серце мовило стиха,
Скільки це "недо" скоїло лиха ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018
Життя спішить несамовито,
Йде в нікуди, мов не було.
І нам його не зупинити,
Не повернути нам його ...
Мов бистрий потяг на імення
"Життя - минуле - помилки",
Що на пероні сьогодення
Складає в книгу сторінки.
А як же хочеться хоч трішки
Призупинити часу плин
Й на сторінках своєї книжки
Змінити розділ, хоч один.
Абзаци місцем поміняти,
Замалювати помилки,
Щось зовсім із життя прибрати,
А щось несказане внести ...
Але життя - жорстокий потяг,
Промчить над перехрестям доль ...
І на крутому повороті
Замкне минуле на пароль ...
Життя розтане, мов в тумані,
І на прощання не махне,
Лиш нам на незабутню пам'ять
Рахунок за проїзд пришле.
На жаль, життя не переграти,
Але, зайшовши на перон,
Ми можем інший курс обрати
І сісти в правильний вагон.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2018
Ще тільки ніч узяла курс на ранок,
Ще тільки ледь народжувався день,
Старенька мати вийшла вже на ґанок,
З далечини виглядує дітей ...
А в них життя в щоденнім круговерті:
Робота, дім і повен міх проблем,
Лиш зрідка вістку шлють їй у конверті
І знов летять у вирій журавлем ...
А мати жде від ранку до смеркання,
Щоб притулити міцно до грудей.
У неї лиш одне палке бажання ...
Хоч день провести між своїх дітей.
Вона для них городець посадила,
Дарма, що кажуть: "Купим все самі",
Добра, любові в Господа молила,
Легких доріг у їхньому житті.
Уже і день бере свій курс на вечір,
Вже починає прокидатись ніч,
Пішла додому, опустивши плечі,
Сама з собою знову віч-на-віч ...
Приїдьте ж, діти, вас чекає мати!
Ще пригорніться до її плеча!
Бо час не жде й ніколи вам не взнати,
Коли згорить життя її свіча...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2018
А я тебе запрошую на каву,
Таку, як вмію готувати тільки я ...
Тобі солодку, чи гірку? Мені цікаво,
Яких приправ додати у горня?
Дві ложечки додам туди любові,
Насиплю тобі жменьку доброти,
Зернята радості докину кольорові,
І повні пригоршні здоров'я і краси!
Усе це підігрію поцілунком,
Теплом душі ...вогнем зі свого серця ...
Бажаєш пригоститись таким трунком?
Вже виїжджаєш? Відкриваю дверці!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
Я сильна! Не впаду і не зламаюсь!
Життєвий хрест із гідністю несу!
Під буревіями життя не прогинаюсь,
А все сильнішою стаю я на шляху!
З молитвою у день новий пускаюсь!
Як з нами Бог, то хто супроти нас?
Я не свята ... грішу ... грішу, та каюсь ...
Його ж опіку відчуваю повсякчас ...
Зі мною Бог! Я з ним в вогонь і в воду,
Хай точать ляси за спиною вороги.
Я не боюсь! Бо в будь-яку негоду
Мене мій ангел обійме крильми!
Я сильна духом! Цього не зламати!
І хоч, бува, в душі вогнем пече ...
Не забуваю кожен день казати:
"Прости, мій Боже! Дякую за все!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2018
Хащі, ліс, сніги, замети,
Холод, гойдалка, життя.
Біль, минуле, силуети,
Пустка, тиша, самота.
Дме, хурделить, завиває,
Припорошує, сніжить,
Вабить, манить, огортає,
Заморожує, болить.
Білосніжна, чиста, світла,
Швидкоплинна, чарівна,
Необуздана, бездушна,
Кришталева та жорстка.
Десь у лісі тім блукає
Змерзла, зболена душа ...
Потерпи, усе минає ...
Ще лиш мить ... прийде весна!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2018
1.
Як скронь твоїх торкнеться сивина
Й моє волосся вкриє білий іній,
Я притулюся до твого плеча
І спогади про молодість нас віднесуть обох в далекий вирій.
Приспів:
Любові життєдайне джерело,
Веде нас у житті, дарує нам тепло.
Із джерела напиймося сповна,
Бо як в душі любов, навіки там весна.
2.
Згадаємо, як нам цвіла весна,
Та радість дарувала літня злива.
Нас збагатила осінь золота ...
І ось зима непрохана до нашого порогу приступила.
3.
Я вдячна Богу, що в наші шляхи
Він переплів і відданість, і ніжність.
Які б в житті негоди не були,
Лиш ту любов, що крізь роки, ми заберемо зі собою в вічність.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018
Не скрипить сьогодні сніг, не мете хурделиця,
Та Різдвяна коляда понад містом стелиться!
Відкривайте ширше двері, несіть паляниці,
Бо до вашої оселі спішать колядниці!
Відкривайте свої душі, серця відкривайте,
Разом з нами рожденного Христа прославляйте!
Нехай зіронька різдвяна вам весь рік сіяє!
Щастя, радості бажаєм! Христос ся рождає!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018
Синьо-жовтий прапор вітер розвіває,
Рідна школа двері радо відчиня.
Завжди гарно вчитись щиро обіцяєм,
Бо квиток в майбутнє нам дають знання.
Пр.:
Рідна школо барвінкова
Квітни у віках.
Завдяки тобі готові
Ми знайти свій шлях.
Як дозріє жито в теплих барвах літа,
Подарує людям кращі колоски.
Так у рідній школі виросте еліта
Що прославить Україну на віки.
Швидко дні за днями пролетять крилато,
До зірок крізь терни будемо іти.
Станем гімназистами! Гідно і завзято
Будемо із честю це звання нести!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757844
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2017
Мені зламали два крила,
Та я не впала!
У мене вітер забирали -
Я ж літала!
Мене лякали - не кохай.
А я кохала!
Стирали пам'яті сліди ...
Не забувала!
Мені казали: біль страшний ...
Та я терпіла!
Не смій жаліти ворогів!
А я жаліла...
І знов мене збивали з ніг.
Та я вставала!
Як силоміць тягнули вниз,
Вгору злітала!
Мене питали про ціну ...
Я не продалась!
Коли казали: і не мрій!
В мріях купалась!
Мені казали: не знайдеш...
Я все шукала!
Життя свого я б ні на що
Не проміняла!
© Переспів: Зоряна Кіндратишин
Оригінал: http://www.stihi.ru/2010/05/28/1558
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751896
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.09.2017
Немов на крилах промайнуло тепле літо,
Сьогодні осінь вперше ступить на поріг
Й чарівним кольоровим падолИстом
Застелить стежку в школу дітворі.
Вже музика гучна лунає на подвір'ї,
Святково прибраний для нас кожен куток,
Нам Рідна школа відкрива свої обійми,
І кожен клас чекає на урок.
А перша вчителька зустріне на порозі,
Візьме за руку, наче рідна мати,
І поведе нас по науки й знань дорозі,
Навчить життя любити й шанувати.
На першокласників вся школа вже чекає!
Вони вступають у міцну шкільну родину.
Хай на шляху науки Бог їм помагає
Й благословить цю радісну хвилину.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2017
Запам'ятай, дитино, істини прості,
Бо ми прийшли у світ невипадково.
Кожен з нас має свою місію в житті,
То ж виконай свою обов'язково.
І що б в житті у тебе не було,
Яка б важка не видалась година,
Хай оминають душу гнів, ненависть, зло,
Бо в світі цім ти перш за все —Людина.
Раненько встанеш — Богу помолись,
Подякуй щиро за усі щедроти.
Із чистим серцем сонечку всміхнись
І впевнено берися до роботи.
Нам каже Бог: «Батьків своїх шануй
І буде тобі добре в цьому світі».
Допомагай їм, слухайся, цінуй,
Щодня старайся ласкою зігріти.
Не забувай: гординя — страшний гріх,
Ближнього скривдиш — не принесе щастя.
Неси у світ любов, веселий сміх,
І це тобі сторицею віддасться.
У світі цьому не прожить без друзів,
Без їхнього надійного плеча.
Вони з тобою в радості і в тузі,
Тобі у поміч Бог їх посила.
Учись, дитино, бо знання — це сила,
Ученим — світло, а невченим — тьма.
Знання напнуть тобі у світ вітрила,
А там, де темрява, й життя нема.
Не відрікайся мови рідної, дитино,
Плекай її, бо це найбільший скарб!
Вона в нас милозвучна, солов'їна!
У неї кожне слово, мов нектар.
Люби Вкраїну, вона ж друга мати!
Шануй її, завжди оберігай!
Не дай її нікому ображати ...
Їй серце й душу назавжди віддай!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
Намалюю сон про тебе ... розфарбую
Я цей сон веселки кольорами ...
Обійму тебе нарешті, поцілую ...
І розлуки більш не буде поміж нами.
Зникнуть в ньому кілометри, дні і ночі ..
Не впущу туди проблеми і незгоди ...
І хай що нам доля не пророчить,
В сні - лиш МИ ... і щастя епізоди ...
Намалюю наш будинок, десь за містом,
Ген подалі від людських очей зависних.
Невеликий він ... та в нім не буде тісно
Двом серцям, що від кохання скресли.
Намалюю, як тріщать в каміні дрОва,
В домі цім нам завжди тепло буде.
Бережім вогонь, бо це в житті основа...
Сну чарівного ніколи не забудем.
Розфарбую я у нашім сні веселку,
На даху зів'ють гніздо собі лелеки ...
Промінь сонця нас робудить ніжно зранку,
Прокидатися від сну ой як нелегко ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Ти спиш іще, а я тебе цілую,
Боюся подихом лише своїм збудити,
Я так тихенько над тобою почаклую,
Щоби, прокинувшись, не зміг забути
Ту казку, що була цієї ночі,
Ту ніжність, що гойдала в хвилях нас
І якщо ти, коханий мій, захочеш,
Я повторю все знову в твоїх снах.
Я буду цілувати твої вії,
Губами рахувати ... по одній ...
Ти думаєш, усе це сон навіяв?
Я поруч! ...Я з тобою, милий мій!
Відкриєш очі - казка не пропала,
Ти в ній, поки вогонь в душі горить ...
І нехай часу доля нам дає так мало ...
Наша любов його перехитрить!..
Ти пальчики мої цілуєш ніжно,
Немов каблучку поцілунок дариш ти,
Моя надія ти, любов моя навічно!
Мій промінь сонця після темноти!
Я хочу, щоб ця казка не кінчалась,
Щоби назАвжди рАзом були ми ...
Ти пам'ятаєш, як вночі я посміхалась?
Знаєш чому?.. Бо мені снився ...ТИ!
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
Посилання на оригінал: https://www.stihi.ru/2007/11/08/2499
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
А хочеш, я сьогодні буду дощиком ...
Торкнуся краплею до рідної щоки ...
Зариюсь у волосся ніжним дотиком ...
Тобі від мене просто не втекти ...
Торкнусь повік, у очі твої гляну я,
Солодким трунком я залишусь на вустах ...
За плечі обійму, стечу за пазуху ...
Почую твоє миле, ніжне: "Ах ..."
Я притулюся до грудей легеньким струменем ...
Стечу туди, де в голову взбреде ...
Пустункою своєю знов назвеш мене ...
Та під навіс навмисне не підеш ...
Я обійматиму тебе, як тільки хочеться ...
Де хочеться ласкати ... ще і ще ...
Я буду просто теплим літнім дощиком ...
А дощику пробачиш ти усе ...
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
Оригінал: http://xn--h1aazeq.xn--p1ai/2008/06/13/2833
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741456
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.07.2017
То жар, то холод,
світло ... пітьма ...
Отак вмирає, мабуть, душа ...
То крик ... то тиша ...
І біль страшна,
Нас розлучила навік війна ...
Пече у грудях,
Жах у очах,
І замість серця одна зола ...
Висохли сльози,
Німі вуста,
Кінець агонії, біль мина ...
Ось темінь, холод,
І ... пустота ...
Тебе не стало ... й мене нема ...
Усе скінчилось ....
Заснула я ...
Вві сні з'явилась душа твоя ...
Твій ніжний погляд ...
Палкі вуста ...
До мене мовив такі слова:
«Моя кохана,
Прошу, не плач ...
Що не вернувся, мені пробач...
За твоє щастя,
За майбуття,
Тут, на Донбасі, загинув я ...
Живи, кохана,
Благаю я ...
В тебе під серцем моє дитя!
Це син, я знаю ...
І вірю я,
Що недаремно віддав життя.
Живіть у мирі!
Мені ж пора ...
Щасливі будьте, прощаюсь я!»
Промінчик світла ...
Подих тепла ...
Плеча торкнулась твоя рука ...
Здійнявся попіл ...
Ось два крила ...
Воскресла феніксом знов душа!
Під серцем — серце ...
В очах — сльоза ...
В пам'ять про тебе житиму я!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017
Каганець палає вночі світлом тьмяним,
А у хаті пахне пиріжком духмяним.
Бабуся старенька сну бідна не має,
Гостинці для внуків на війну складає.
На край столу сіла, шпиці в руки взяла,
Шкарпетки тепленькі солдатам в'язала.
Дідові светЕри ввесь день розпускала,
Щоб купити ниток пенсії не стало.
Сльози лице вмили, рученьки трясуться,
Спогади далекі вихором несуться.
Як була малою, війну пережила,
Там батько і братик голову зложили.
Мріяла на старість кращу долю мати,
Внуків оженити, правнуків діждати.
Та війна проклята мрії поламала,
Всіх хлопців із хати на Донбас забрала.
Прокинулась внучка, бабусю обняла,
До посилки зверху образок поклала.
Образок свячений, на нім Божа Мати,
Внизу підписала: «Повертайся, брате!»
Волонтерів бабця на Схід проводжала,
Так, як рідна ненька, їх благословляла:
«Їдьте з Богом, діти! — в сльозах очі сині. —
Бережіться, хлопці, Слава Україні!»
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739983
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2017
Якщо образили тебе несправедливо,
Чи зрада серце обпікає, мов вогнем,
А чи хтось ставиться до тебе гордівливо,
То ти у відповідь не йди на них з мечем.
Краще пробач усе, пробач і відпусти,
Хто зло вчинив — сам глибоко нещасний ...
І хоч нема твоєї й краплі тут вини,
Забудь усе, прости, зроби це вчасно.
Лише обра́зи не тримай в душі своїй,
Бо з ними тільки сила твоя тане.
Якщо ж відпустиш з вітром гніву буревій —
То знов в душі твоїй весна настане.
І ворогам своїм ти помсти не шукай,
Побачиш, як життя це зробить краще!
Просто живи на повну: мрій, твори, кохай!
Бо з гнівом в серці це робити важче.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2017
Візьми промінчик світла,
Спрямуй його туди,
Де так бракує літа
І темінь навкруги.
Візьми ласкаву посмішку
І подаруй усім,
Хто потребує затишку
Та радості в душі.
Візьми у жменю доброти
І тим її віддай,
Кому бракує теплоти,
Їх в молитвах згадай.
І праведною вірою,
Що є в душі твоїй,
Ти поділись з людиною,
Що втратила її.
Візьми любові з серденька,
Її не пошкодуй,
Неси усьому світові
І з щедрістю даруй!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
Святковий день і хочеться радіти,
Та нас сьогодні смуток огорта,
Бо ми прощаємося з вами, любі діти,
Ви вилітаєте із нашого гнізда.
Не забувайте свою рідну школу,
Перший урок і перших вчителів.
Почніть щасливо ви нову дорогу,
Хай Бог оберігає вас в житті.
Приспів:
А ви летіть, летіть у синю даль,
Розправте крила, відженіть печаль,
Летіть, пташата, у щасливий час,
А ми ніколи не забудем вас.
Ви пригадайте всі чотири роки,
Які ми разом в школі провели,
І несміливі свої перші кроки,
Коли в шкільне життя вступали ви.
Як вчителька узяла вас за руку
І впевнено до класу повела.
Назавжди збережіть її науку,
Вона ж вас готувала до життя.
Приспів.
Нехай вам світ обійми відкриває,
Але у вирі нового життя
Ви наших настанов не забувайте,
Лише з молитвою ідіть у майбуття.
Летіть увись, маленькі ластів'ята,
І хай щасливим буде ваш політ.
Шануйте край свій, мову, маму й тата,
Нехай Господь вас всіх благословить.
Приспів.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735203
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2017
Сльози?
Та ні, просто дощ ...
Боляче?
Ні, все нормально ...
Разом?
Ми більше не вдвох ...
Сни?
Не сприймаю буквально ...
Пам'ять?
Її ж не зітреш ...
Серце?
Розбите, не склеїш ...
Думи?
Про тебе лише ...
А почуття?
Не проженеш ...
Надія?
Живе ще в душі ...
Щастя?
Ще буде, я знаю ...
Віра?
Так, вірю, в житті
З часом все лихо минає ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Всього чотири літери, таке простеньке слово,
Та в кожного в душі живе і квітне барвінково.
А скільки в ньому ніжності, любові і тепла,
Воно — немов молитва велична і свята.
Це слово пахне м'ятою під вікнами в саду,
І батьківською хатою, куди завжди спішу,
Трояндою барвистою, калиновим кущем,
І пампухом різдвяним, і запашним борщем.
Звучить це слово піснею, мелодією в серці,
І хором ангельським з небес воно на землю ллється.
Звучить воно чаруюче: то ніжно—колисково,
То голосно та радісно, дитячо—веселково.
Багате слово значенням, і значень в нім багато,
Із вуст людей у небо летить щодень крилато.
Це жінка—берегиня, святий її поріг,
І навіть Божий рай лежить поблизу її ніг.
Хай слово це святе вовік витає поміж нами,
Чотири літери всього, а в нім весь всесвіт — МАМА.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2017
Хіба ж від тебе так багато хочу?
Лишень би знати, що потрібна я тобі,
І лиш люби, люби мене, я прошу,
Як тебе любить кожна часточка в мені.
Заглянь у душу через карі очі,
Мов в дзеркалі побачиш там себе,
І мої мрії, що в недоспанії ночі
Мені завжди приносили тебе.
Лиш хочу знати, що ти в мене є,
Бо я ж уся наповнена тобою,
Пульсує в жилах лиш ім'я твоє,
Від нього серце повниться любов'ю.
Ти лиш люби мене, люби, люби, люби!
Бажай не тільки тілом, а душею ...
Але прошу тебе, мене не загуби,
Не потягнись за іншою зорею.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Привіт, татусю, я уже родився ...
Спішив побачити тебе, але не встиг,
Чого ж ти, рідний, ніби зажурився,
Стоїш в куточку, аж сльозами вмився,
І голос мамин начебто притих?
А ви ж обоє так мене чекали,
Ось я родився, радість бо яка!
Ви просто жили, мріяли, кохали,
В полоні щастя навіть не гадали,
Що нас розлучить проклята війна.
Я обіцяю, татку, виросту швиденько,
І ти пишатимешся мною в небесах.
Ніколи я не скривджу рідну неньку,
Й спокійним хай буде твоє серденько:
Її опорою я буду повсякчас.
Так, як і ти, я буду край свій боронити,
Свою Вкраїну я нікому не віддам,
Сміливим виросту, та що там говорити,
Усе, що зможу, я буду робити,
Але за смерть твою помщуся ворогам.
Радісна мить, сповитая журбою,
Лише родивсь, а вже півсирота ...
І хоч навіки ми розлучені війною,
Я знаю, тату, будуть наді мною
Завжди твої два ангельських крила.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2017
Мені любов подарувала крила,
Твоя ж любов недовгою була.
А я все мріяла, літала, я любила!
Та ти спалив мене зсередини дотла...
Любов мене сильнішою зробила,
Не вірю більше я твоїм словам.
Любов мене ненависті не вчила,
Лиш душу розірвала пополам.
Минали дні, роки кудись летіли,
Мов Фенікс з попелу воскресла знов душа,
Знайомі іскорки у ній замиготіли,
Любов в розбитім серці ожила.
«Лиш не чіпай болючих струн душі, — просила, —
Старими спогадами серце не ятри!»
Любов мене ненависті не вчила:
Пробач, забудь ... і з вітром відпусти!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
По місту йшло замурзане хлоп'я
В старезному подертому лахмітті.
Співало щось, ішло не поспіша,
Мов милувалося весняним дивоцвіттям.
Ніхто не бачив ран на босих ніжках,
І не спитав його, чи снідав зранку,
Чи спав, як всі, у чистім теплім ліжку
І слухав ніжну мами колисанку...
Народ спішив, обходив це дитя,
Сумки до себе ближче притуляли,
А їхні діти насміхалися здаля,
Батьки це бачили й уваги не звертали.
О світе милий! Скільки ж в тобі зла!
Ви кажете, вас мати породила?
А що ж зробило вам оте мале хлоп'я,
Щоб ви його від себе так гонили?
Всі кричите: «Майбутнє — наші діти!»
Для своїх чад готові зірку з неба зняти.
А краще б сироту увагою зігріти
Й дітей навчить ЛЮДИНУ поважати.
А що ж потрібно бідній сиротині?
Тепло сердець їй буде наймилішим.
Ви руку простягніть отій дитині —
Й майбутнє стане трішечки добрішим.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Весняне небо плакало дощем
І по її обличчі каплями стікало.
В серцях їх туга, а у душах щем,
Років розлуки в одну мить не стало.
Хто вам сказав, що час лікує рани?
Він тільки трохи згладжує кути ...
Допоки пам'ять не відкриє браму
І не запросить в гості увійти.
Весняне небо плаче знов і знов,
Пробачити не може їх той вчинок:
Весна подарувала їм любов ...
А восени вони згубили цей дарунок.
Та осені немає тут вини,
Хто ж винен, вже не відгадати,
Чи її впертість, що примусила піти,
Чи його гордість, що не дала наздогнати.
Він обійняв її і ніжно взяв за ручку ...
Весна ж запізно випустила чари ....
На безіменних пальцях в них обручки,
Але, на жаль, обручки не від пари ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Любімо, браття, неньку Україну,
Так вірно, як її любив Тарас.
І знов вона повстане із руїни,
Як він пророчив у віршах не раз.
З’єднаймо, друзі, знову Україну,
Бо нас завжди просив про це Тарас,
І зацвіте, мов навесні калина,
Наш рідний край від Сяну по Кавказ.
Шануймо, діти, нашу Україну,
Так щиро, як робив колись Тарас.
Своє коріння й мову солов’їну
Не забуваймо, друзі, ні на час.
Молімось, люди, за свою Вкраїну,
Так ревно, як моливсь завжди Тарас.
Хай Бог пошле країні нашій миру
І захистить у цей нелегкий час.
© Слова: Зоряна Кіндратишин
Музика: Микола Ведмедеря
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722556
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.03.2017
Через пройдені дороги, через спалені мости,
Через зими, через весни, знов зустрілись Я і Ти ...
І наш столик в ресторані, мов завжди на нас чекав,
Розійшлися наші долі ... він, мабуть, про це не знав ...
Лине музика знайома, на столі тремтить свіча,
Не змінився ти з роками, тільки ... смуток у очах,
А ще кілька білих пасем у волосся заплелись,
Й твоя посмішка зваблива вже не гріє, як колись ...
Розірви ось цю мовчанку, повні келихи налий ...
Ми зап'єм вином цей присмак нездійсненних мрій гіркий ...
І нехай на дні потоне увесь біль років минулих,
Нашим свідком буде свічка: ми про все давно забули ...
Не дивись крізь очі в душу, не шукай любов колишню,
Нам не бути більше разом, не стрічать весну прийдешню ...
Грає скрипка, плаче свічка, розривається душа,
Не вступити знов в ту ж річку .... ти — не мій, я — не твоя ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Обійми мене, пригорни мене,
Можем просто ось так помовчати...
Я люблю тебе, так давно уже,
Від коли — вже не можу й згадати ...
Поцілуй мене, ніжно, лагідно,
Так умієш лиш ти цілувати ...
Подаруй мені оту магію,
Яку вмієш лиш ти дарувати.
Схилю голову на плече твоє,
Могла б вік я ось так пролежати,
Ти любов моя, ти крило моє,
Лиш з тобою я можу літати.
Притули мене до грудей своїх,
Це мій щит, моя скеля надійна,
Твого серця стук у душі моїй,
Ти мій ангел ... і ти моя мрія!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Я хочу утекти на край землі,
Де під ногами починається безодня
Й таке ж бездонне небо угорі ...
Незаймана краса і тиша надприродня.
А я б втекла від сірої буденності,
Де в тиші чути лиш мої думки,
Забула б хоч на мить про неприємності,
І познімала б із душі усі замки.
На повні груди я б подихала свободою,
І спокоєм наповнилась сповна,
Там серце не калатало б тривогою,
Свої б думки до ладу привела .
Втекла б лише на день я від буремності
На край землі, де тиша й благодать ...
І знов вернулася до звичної буденності,
З новими силами скалу життя лупать.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
Ногами босими,
Думками чистими
Лише б на хвильку вернулась я,
Де трави скошені,
Мріями зрошені,
Мого дитинства пора ясна.
Колінки з ранами,
Обійми мамині,
Один цілунок лиш — і біль мина.
Де в серці млілося
І ще не зналося,
Як воно гірко болить душа.
У диво вірила,
Чогось чекала я,
Немов Ассоль червоні паруса.
Світлою казкою
І диво—ласкою
Мені здавалося тоді життя.
Ногами босими
По травах росяних
Хоча б на хвильку вернулась я,
Де пахне м'ятою
Десь попід хатою,
Бо там, в дитинстві, душа моя.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2017
Я в новорічну ніч бажаю снігопаду:
Хай сніжно—білим стане все навкруг!
В житті хай буде світло й все до ладу,
Мов Ангел з неба поруч — вірний друг.
Хай щедро сипле снігопад добра,
Здоров'я намете під саму стріху,
Хай щастя вам насиплеться гора,
І повні торби радості та сміху.
А Новорічна ніч коли настане,
В цей час на мить повірте: диво є!
І хай сніжинка у долонях не розтане,
Поки дванадцять раз годинник б'є!
© Зоряна Кіндратишин́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709576
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2016
Не нарікаю на життя
І не шкодую за минулим.
Назад немає вороття,
Все, що було, вітри роздули.
Я не шкодую ні про що
І кожен день ціню, як диво.
І що б в житті там не було,
Усім кажу: «Живу щасливо».
Я вдячна всім, хто на шляху
Моїм зустрівсь невипадково.
Одним за щирість й доброту,
Чи за повчальне мудре слово.
А іншим вдячна за урок ...
Лиш власні граблі учать краще ...
Бо шлях нелегкий до зірок,
Він проляга крізь терна хащі.
В душі я не тримаю зла,
Нема там місця ненависті й люті.
У ній завжди виспівує весна ...
Я — вільна, наче птиця у польоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
Ви бачили, як падає зоря?
В цей час вона з останніх сил сіяє ...
Мов освітити шлях комусь бажає
І чиюсь мрію втілити в життя.
Ви вірите: існують чудеса?
Лиш загадайте від душі бажання,
Про успіх в справі, зустріч чи кохання...
Й погляньте на зорю цю в небеса.
Ви знаєте, не думає вона,
Що цей політ в її житті останній,
Лише щоби чимшвидше, на світанні
Збулася чиясь мрія, хоч одна.
__________
А десь далеко, на краю Землі,
В цей час прощались двоє на пероні:
На серці сум, сльози в очах солоні ...
І лиш одне на двох бажання в їх душі...
А їм би тільки зупинити час,
І так, в обіймах, хоч весь вік пробути ...
Та навіть зірці крик душі їх було чути
Й вона бажання їхнє виконала враз.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Хай завжди буде тепло в вашім серці,
Зима не відкриває в душу дверці!
І кожен день, хоч мчиться кроком бистрим,
Для вас хай буде сніжно—біло—чистим!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2016
Стоїть хатина край села вся в білім цвіті.
Вона самотня, як ніхто на цілім світі.
Як те гніздо, котре покинули лелеки,
Щодня чекає пташенят з країв далеких.
Неначе вчора в ній життя ще вирувало,
Прекрасних спогадів у ній живе чимало.
Ще не забула аромат хлібини з печі
І наче чує щебетаннячко малечі.
Та пролетіли вмить роки, немов хвилина,
І лиш на свята в ній збиралася родина.
Проте і стіни в свою пам'ять увібрали,
Як на колінах батьки внуків колисали.
Усе проходить в цім житті ... і ми минаєм.
Ми тут в гостях й колись додому повертаєм ...
Ось так залишилась сама стара хатина,
Без батька й матері, немов би сиротина.
Стоїть самотня край дороги, мов билина,
Зі стріхи дощ стіка додолу, як сльозина.
Лиш віттям яблуня обняла, мов дитину ...
Стара хатина приголубилась до тину.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2016
Якби ж мені ангельські крила,
Я б з ними творила дива!
Немов на потужних вітрилах
До тебе б летіла — пливла.
Якби ж мені ангельські крила,
Прилинула б я в твої сни.
Крилом ніжно—ніжно накрила:
«Стомився, мій милий, поспи».
Якби ж мені ангельські крила,
Зцілила б усі твої рани,
Від бід тебе, любий, укрила,
З душі познімала кайдани.
Якби ж мені ангельські крила,
Літали б між хмар угорі.
І там, крізь небесні перила,
Дістались до щастя зорі.
Якби ж мені ангельські крила,
Я б Ангелом стала для тебе ...
Так багато б для тебе зробила!
Лиш скажи, що тобі цього треба.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Та схаменіться ж, люди, ви не Боги!
Судити інших хто вам право дав?
В своєму оці не помітите й колоди,
Розірвете ж того, хто в своїм лиш піщинку мав.
А хто ж із вас в житті святий, безгрішний?
Без помилок хто вміє жити ідеально?
Ви смієтесь, що гріх у когось інший ...
Але ж це підло ... дешево ... банально...
Не плюйте в душі докором, плітками.
Погляньте лиш, як ви самі живете.
Нехай це слово Боже буде над віками:
Нікого не судіть, й судимі не будете!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Світ бере свій початок від МАМИ.
Вона - сутність, основа буття.
Лиш Вона своїми́ молитвами
Вистиляє нам шлях у життя.
Яка б доля не була сувора,
Для дітей завжди вдосталь тепла,
І любов її чиста й прозора,
Мов джерельних вод глибина.
Ви для мене, Матусю, крізь роки,
Мов з ікони - пречиста краса.
Вам цілую натруджені руки,
За Вас молю щодня Небеса.
Щоб розправились Ваші морщинки
Й сивина не впліталась в косу.
Не торкнулися серця крижинки,
Досить горя на Вашім шляху́.
Доброта ваша тішить серденько,
Учать жити розумні слова.
Усміхніться, моя рідна ненько -
І прибуде у домі тепла.
І прихилиться серце до серця,
Й зронить в душу любові цвіт.
Я б Вам щастя налила по вінця,
Прихилила б до ніг цілий світ.
Ви життя мені дали, Мамо...
Ви відкрили мені дивосвіт.
Як я вдячна - не скажеш словами.
Лиш живіть, моя рідна, сто літ!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2016
А все ж таки, дивні створіння ми, люди,
Живем завше так, немов пишем чернетку,
Складаєм невміло життєву абетку,
І часом самі себе в цьому ми губим.
Дитинства пора набрида швидко всім,
В доросле життя ми ступити бажаєм.
А згодом лиш мрії ночами плекаєм,
В дитинство потрапити, хоч уві сні.
Багатства ми прагнем, щоденно працюєм,
В гонитві за ним ми здоров'я втрачаєм.
А потім багатство усе витрачаєм,
Й за гроші лиш трішки здоров'я купуєм.
Турбуємось ми про далеке майбутнє,
Але про "тепер" часто ми забуваєм,
Тому так нерідко із нами буває,
Що ми пропускаєм життя незабутнє.
Ми прагнем в житті те, що є неважливим ....
Не вчать нас уроки життєвої школи ...
Живемо ми так, мов не вмремо ніколи,
Проте помираєм, немов і не жили.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2016
Мені набридло у житті бути господарем ...
І думати про те, що жінці й не годиться ...
Хоч знаю, всі ми є життя свого володарем,
Але змінити щось у ньому не вдається ...
Ми свій життєвий хрест нести повинні.
Але важка для жінки є вага хреста.
Я б поділилась ним хоча б по половині,
Для чоловічих плеч це ж місія проста.
Я б господинею побула, берегинею,
Сімейний затишок щохвилі берегла,
Була б колись капризною дитиною,
Бажаючи уваги і тепла.
Я б пригорнулась лагідно і трепетно
До мужнього відважного плеча.
І хочу, щоб на вушко було сказано:
"Все буде добре! Не сумуй, мала!"
Мені в житті набридло бути сильною ...
Я би життя своє у сильні руки віддала ...
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Зупиніть, хто-небудь, той шаленого часу потік,
Або витягніть з вісі Землі надміцну батарею!
Пролітають хвилини, години ... і вмить промайнув уже рік,
Так ми скласти не встигнемо свого життя епопею.
Чом життя так спішить, чом не знає повільного кроку?
Чи вина це Землі, що так швидко летить круг осі?
Чи це ми, що завжди спішимо і не винесем з цього уроку:
Час нестримно летить, що ж залишимо тут по собІ?
Зупинися, хвилино, бо ти неповторна й прекрасна!
Зупинімося й ми, залишім в цій хвилині сліди.
Не вернЕм вже цю мить, як зоря вона блимне й погасне.
Так погаснемо й ми, та залишимо праці плоди.
Напишім про любов, хоч слова будуть зовсім банальні...
Заспіваймо про вічне, хоч сотні вже є тих пісень...
Намалюймо картини, й не будУть хай вони ідеальні...
Під дощем потанцюймо ... так, наче останній це день.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
Вона стояла, наче над проваллям,
Чекала вироку свого від лікарів.
Невладна над думок своїх безладдям,
Не знала скільки їй залишилося днів.
Перед її очима ро́ки пронеслися
Все пережите, наболіле, знов і знов...
Все що було, і те, що не збулося ...
Про все, від чого стигне в жилах кров ...
Така ще молода, кажуть, красива.
Їй жити й жити, до нових іти висот.
Чого ж ти, доленько, така зрадлива?
В життєвий вальс вплітаєш стільки суму нот?
А їй би ще любити і любити,
Стрічать світанки, проводжати дні,
Багато ще б могла в житті зробити,
Тепер лиш мрії залишилися одні.
У мріях бачила, як діти підростають,
Ось син дорослий, зовсім вже змужнів,
А ось і доні довгі коси розплітають,
Яка ж красуня у весільному вбранні!
Отак стояла, спершись до вікна,
Безмовним криком лиш душа ридала,
Не смерті лютої боялася вона,
А залишити все, що у житті недоплекала.
У лікарнянім коридорі раптом кроки,
Неквапно вирок свій несе палач ...
В його очах упевненість і спокій:
"Ти будеш жити! Посміхнись! Не плач!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
Промінь осінній виблискує десь поміж віт,
Листя пожовкле доріжку до школи мережить,
Пані поважна спинилася біля воріт,
Що ж її серце та душу сьогодні бентежить?
Приспів:
Минають дні, летять літа,
Усе в житті колись стає колишнім.
Лиш вчителя колишнього нема,
Це дар з небес, дарований Всевишнім,
Це стан душі, це місія свята.
Погляд задуманий, згадує дні молоді,
Ось вона вперше до школи і класу заходить,
Світлі голівоньки, очка ще щирі й яснІ,
Перший в житті свій урок з хвилюванням проводить.
Приспів:
В душу свою пропустила чимало пташат,
Її вклад у майбутній політ їх важливий й суттєвий.
Віддавала себе, не чекала подяки й відплат.
Учні ж упевнено линули в вирій життєвий.
Приспів:
Як побачите пані сумну біля школи воріт,
Ви її запросіть на хвилину до храму науки.
Подаруйте їй квіти, чи просто гостинний привіт.
Бо для вчителя жити без школи - нема гірше муки.
Приспів:
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696696
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.10.2016
А давай поверне́мось хоча би на мить до реальності!
І піде́мо на каву віч-на-віч десь до кафетерії ...
Нас поглинув у себе цей світ неживий віртуальності,
Так ми скоро забудем реального світу містерії ...
Замість "мишки" - в руках мої руки тремтячі триматимеш,
Замість фото на аві - погладиш обличчя моє.
Я побачу лука́винки в твоїх очах, коли ти жартуватимеш,
І нарешті на вушко почую диха́ння твоє.
Не напишеш, а скажеш у вічі, про те, як заскучився,
Замість смайла фейсбучного - ніжно всміхнешся мені.
Без реальної близькості кожен із нас вже замучився,
Віртуальні ж стосунки - це рух в нікуди у пітьмі.
Відключи інтернет і давай у реалі зустрінемось,
Побесідуєм трохи за столиком десь в ресторації,
Глянем в очі, всміхнемося щиро і міцно обі́ймемось ...
Нам реальних стосунків потрібно зробить реставрацію.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2016
Любімо неньку-Україну!
Вона ж у нас одна - єдина!
Блакитне небо, синє море,
Пшениці лан, степи просторі,
І цвіт калини біля хати,
В вікні дітей чекає мати,
ОбрУс святковий на столі,
І запах хліба із печі.
А мова наша солов'їна ...
Приємна й легка, мов пір'їна.
Краса дівоча пречудова,
І мужність козаків відома.
Вкраїнська пісня гомінка,
Мов спів гірського джерела.
Чарівний наш Карпатський край,
Дніпра стрімкого водограй.
І вишитий рушник в дорогу,
Що береже від всього злого.
На сонці сяють здалека
Священних храмів купола.
І люд вкраїнський особливий,
Привітний, працьовитий, щирий.
Багатий нарід на таланти:
Митці, поети, музиканти...
А діти наші - як квіто́чки,
Вкраїни донечки й синочки.
О Боже! Дай землі цій миру!
Складаєм ми молитву щиру.
Під небом синім, небом Божим,
Хай кожен день буде погожим!
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696536
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.10.2016
Літній ранок,
сад ... альтанка...
стигне кава на столі...
За столом сиджу я .... п'янко
пахне серпень надворі.
Телефон ...
Мовчить безжально ...
Зачаровую його...
Хочу із самого ранку
випить голосу твого.
Задзвенів ....
І на екрані
твоє ім'я, як ... вино...
Серця стукіт ... і по венах
розтікається тепло ....
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Розсипались зорі по небу намистом.
Як я люблю оцю по́ру нічну!
Тихо навкруг, сон кружляє над містом.
Я з вітром відверту розмову почну.
Ти, друже мій, вільний, усюди літаєш,
І чув степів шепіт, морів хвилеграй.
Ти бачив багато, скажи, може знаєш,
Де віднайти на Землі щастя край?
Той край, де душа, наче птиця літає,
Так вільно розкинувши крила свої.
Ні смутку, ні горя ніколи не знає,
Лиш радості ноти у співі її.
Притих раптом вітер, задумався, мабуть,
Замріялись й зорі про цей дивокрай ...
Сказав він тихенько: "Той край, що так вабить,
Живе у тобі́, лиш його відшукай!"
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
А ви давно гуляли під дощем?
Не так, щоб до під'їзду від маршрутки
Тікати, вкрившись повністю плащем,
А так, щоби промокнути до нитки.
Щоби струмки стікали по щоках,
А волоски, на мокру павутину схожі,
Злиплися паклею на шиї і вухах
І в черевиках дзвінко хлюпали калюжі.
А ви не цілувались під дощем?
Не так, щоб три секунди, для годиться,
А так, щоб розчинитись вдвох ущент,
І лиш природи макіяж на її лицях.
А на твоїх - бажання позбирати
Зі щічок каплі теплими губами,
Бажання по калюжах танцювати,
З'єднавшись міцно мокрими тілами...
А вдома, загорнувшись в покривала теплі,
Обнявшись, грітись за горнятком чаю.
Ви так гуляли? Я поки ще ні.
Але усе життя цього бажаю ...
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
Оригінал:
https://www.stihi.ru/2009/08/25/3543
Олег Алєксєєв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696219
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.10.2016
Мов промінчик сонечка,
Посміхнулась донечка.
Очка, наче зіроньки, блищать.
Поцілую щічечки,
Мов пелюстки квіточки,
Ти - мого серденька благодать.
Ручечки малесенькі
Обіймуть міцнесенько.
Найсолодша в світі ця любов.
Мов дрібна перлиночка,
Ти - моя дитиночка.
Скарб безцінний, рідна моя кров.
Бога я проситиму,
Кожен день молитиму,
Щоб в здоров'ї й радості росла.
Мудрую головоньку
І щасливу доленьку,
Хай тобі дарують Небеса.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696033
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2016
Мій син - моя опора і надія,
Ти серця мого радісна весна.
Ти моя гордість і дитинства мрія.
Ти просто сенс всього мого життя.
Ти вже такий дорослий, любий сину ...
Ще трохи й вилетиш із-під мого крила.
Та я ніколи не забуду днину,
Як тебе доля в подарунок принесла.
А знаєш, рідний мій синочку,
Що я і досі в шафі бережу
Ту шапочку і крихітну сорочку,
В яких тебе носила до хресту.
Я вірю, станеш у житті Людиною,
Знайдеш дорогу в своє майбуття,
Проте для мене ти зостанешся дитиною,
Моє чарівне, золоте хлоп'я.
Які б шляхи життя не були звивисті,
Батьківські заповіти пам'ятай:
Дотримуй слова і живи по совісті,
Шануй родину, мову й рідний край.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695973
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2016
Поверни мені, Небо, всіх тих, хто пішов в небуття!
Ненадовго, хоча би на мить, на одну лиш хвилину.
Бо душа моя повна по вінця від мук каяття,
Що не все я зробила для них у життєву годину.
Ще хоч раз хочу глянути в очі такі дорогі,
Пригорнути до серця, потиснути теплі долоні ...
"Ви пробачте, що рідко казала це в вашім житті ...
Я люблю вас!" - скажу їм крізь сльози густі і солоні.
Та якби ж ці благання почули таки Небеса,
Я усе, що ще досі не встигла, для них би зробила ....
Ще хоч трішки побула із ними, послухала їх голоса́ ...
Й відпустила би знову у Небо на Ангельських крилах.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2016
"Закрити душу на міцний замок
Й нікого в неї більше не впускати,
Покрити панцирем із гострих колючо́к,
Щоби від болю зради не страждати".
Твої слова я завжди пам'ятала,
Й робити намагалась, як ти вчив.
Обра́зи забувала ... відпускала ...
І з часом загої́всь душі нарив.
Промчало літо, відцвіли сади,
Відцарювала осінь, барви розгубила.
Сумні акорди лютої зими
Принесли крижані вітри на крилах.
І знаєш ... стало холодно душі
Під панцирем, що інієм покрився.
Так захотілося любові і весни,
Від цих бажань замок душі відкрився.
За зи́му ту багато я збагнула,
І ось життєва істина проста:
Як пташка у неволі не співає,
Так не живе зачинена душа.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2016
Навчи мене любити знову осінь
І помічати сонце через сірість хмар.
Хай знов в душі моїй настане просинь ...
Хочу відчути в холоднечу серця жар.
Навчи мене любити дощ осінній,
Його симфонія хай в серці виграє.
Нехай тепло твоїх міцних обіймів
У душу знову літо поверне.
Осінній вітер знов навчи мене любити,
Той, що куйовдить зачіску, не душу.
Осінні спогади ми будемо творити ...
Лиш не впусти у серце моє стужу.
Навчи мене любити знову осінь ...
Колись в дитинстві я її любила.
Хай знов в душі моїй настане просинь.
Коли ти поруч — все мені під силу.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Чому ж душа моя, переболіла бо́лями,
Перегоріла го́рями, потушена слізьми,
Так прагне знову опинитись в омуті
Кохання ніжного, хоча б на одну мить?
Чом на шляху життєвому тебе я стрінула,
Для чого доля разом нас звела?
Багато б у житті своїм віддала я,
Щоб знов пізнати рук твоїх тепла.
Якби ж тобі вночі могло наснитися,
Як хочу випить меду з твоїх губ,
У глибині очей твоїх втопитися,
Врятуй мене від цих бажання мук.
Візьми мене в полон обіймів лагідних
І зацілуй усю до трепету сердець.
Веди мене в чудову казку радісну
Й стражданням нашим хай наступить вже кінець.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Наше життя - мов клавіші рояля,
Між білих завше чорна проляга.
Наш біль та сум, ховаючи в вуалях,
Мелодію життя для нас склада.
Життя - це ж річ така мінлива,
Багато в нім і світлих й темних дум,
Як після сонячної миті - грім та злива,
Між ясних днів затесується сум.
В житті є все: і вірність, і кохання,
Багато мрій, бажань ... але проте ...
Є радість зустрічі, а є гірке прощання,
Біль зради, й від розлуки серця щем.
Для повноти мелодії всі клавіші потрібні,
Життя не завжди схоже на Едем.
Всі наші дні до клавіш тих подібні:
Чорні між білих, складені в тандем.
Хоч часто в радість заплітається зітхання,
Нам треба жити, вірити, любити ...
Бо хто в житті не знає нот страждання,
Сонату щастя не зуміє оцінити.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2016
Нічого вічного у світі цім немає.
Летять роки - і з ними все мина.
Одна любов лиш вічною буває ...
Але й вона не кожному дана.
Як часто у житті ми не плекаєм
Це трепетне і ніжне почуття.
Воно ж, як квіта, в нашім серці розквітає,
Їй треба догляду, взаємності, тепла.
Буває, кинем спересердя слово,
Мов ніж у серце, мов на рану сіль,
Байдужістю, брехнею знову й знову
Приносим серцю люблячому біль.
Любов - міцна, вона не вмить згасає,
Дає багато шансів на життя ...
Як та вода, що камінь роз'їдає,
Слова і вчинки нищать почуття.
А серце любляче готове все простити:
І черствість, й холод і душі пороки.
Лише любов у світі може вічно жити ...
Проте й її вбиваєм ми жорстоко.
© Зоряна Кіндратишин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Як часто чуєм від людей: "Мені б твої проблеми!
А ось у мене - це ж таки БІДА..."
Ну що ж, немає тут ніякої дилеми:
Візьми мою біду, котра тобі легка ...
Пройди мій шлях з бідою на плеча́х,
По всіх стежках, відчуй кожен камінчик,
Побач всі сльози, що в душі, а не в очах,
І віднайди бодай один щастя промінчик ...
Та рівно йди, плечей не прогинай,
І з легкістю сприймай усі удари долі ...
Біду мою в дорозі не скидай ....
Ти ж сам її обрав по своїй волі.
Як бачу, ти стомивсь, не сила далі йти ...
"Мені б твої проблеми!" - люди скажуть.
Надіюсь, після цього зрозумієш ти:
Лиш на чужих плечах біда так мало важить ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2016
Я ЧЕКАЮ тебе, я чекаю тебе крізь тумани,
Через сотні доріг, через марево днів і ночей.
Я КОХАЮ тебе, я кохаю тебе до нестями,
Ніжну посмішку і глибину твоїх щирих очей.
Ти ПОВІР мені, просто повір мені, все колись збудеться -
Наші мрії й бажання побачитись знов наяву.
Знаю Я, ТОЧНО ЗНАЮ, ніколи в житті не забудеться,
Як легенько відкрив ти дверцята у душу мою.
Обіймі́мось, коханий, ти чуєш, давай хоч ОБІ́ЙМЕМОСЬ,
Як не можем руками - то силою наших думок.
Я ЧЕКАЮ, КОХАЮ, ПОВІР, ТОЧНО ЗНАЮ ... ЗУСТРІНЕМОСЬ!
І уже наяву, а не в мріях, ми будемо вдвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Щастя - прокинутись з самого ранку,
Каву зробити, відкрити фіранку,
Глянути в очі прийдешньому дню,
Сонце впустити у душу свою.
Щастя - це близькі живі і здорові,
Діти вночі бачать сни кольорові.
Мирнеє небо, немає війни.
Хліб запашний є завжди на столі.
Щастя - робота, яку обираєш,
Де тебе люблять і поважають.
Друзів багато ... і вірні усі ...
Ті, що не заздрять, не кинуть в біді.
Щастя - це мамині лагідні руки,
Склада в молитвах за дітей і онуків.
Це батьківська хата і рідні пороги,
Сюди нас ведуть усі в світі дороги.
Щастям є знати, що хтось тебе жде,
Завжди підтримає, не підведе.
Знати, що в світі хтось вдячний за те,
Що у житті його просто ти Є.
Щастя - рука у коханій руці,
Разом пливете в життєвій ріці.
Щастя - не знати ні болю, ні зрад,
В усіх гранях життя щоб все було гаразд.
Щастя - у зорях, в краплинах дощу,
В шелесті трав і у вітру плачу,
В променях сонця, в садах твоїх мрій ...
Ти лиш впізнать своє щастя зумій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
Якщо життя тебе поставить на коліна,
Не падай в відчай, навіть не журись.
Склади в молитві руки неодмінно,
І при нагоді Богу помолись.
Тепер вставай, хоч важко б як не було,
Торуй свій шлях до здійснення мети.
І що б в дорозі знов життя не втнуло,
З молитвою ти зможеш все пройти.
Нам віра не дає в житті пропасти,
Молитва все каміння розіб'є...
Іди вперед! Не бійся знову впасти!
Лиш той долає шлях, хто з Богом йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016