Zinthenko Olena

Доторку теплого

Доторку  теплого,  ледь  відчутного
Вона  хотіла  незграбно  й  відверто,
Щоб  розправив  волосся  сплутане,
І  щоб  все  перевершивши,    стерти
Щоб  іти  мотузковим  мостиком
В  тумані  ніжному    -  як  за  картинкою
Щоб  не  стало  нудно  і  вдосталь  ,
Скоштувавши  досвід,    зухвало  і  стрімко.
Щоб  ховати  вразливість  за  гратами
Не  було  ніякого  сенсу
І  все    те,  що  нарешті  матиме,
Не  поненволило  душу  воскреслу.


©  Олена  Зінченко  24.09.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

я так живу

я  тут  живу…бентежно-неквапливо
і  втілю    насолоду  в      кожну  мить…
хтось  холодом  дихне,  хтось  подарує  зливу
…суцільний  драйв…гартує    -    не  болить,
бо  сенс  життя  -  постійне  тренування,
або  ще  гра  -  без  правил  і  образ.
допоки  слово  ще  звучить  останнє  -
ми  обираємо  …не  обирають  нас
щодня  готуй  себе  прийняти  досвід  -
знайди  у  цьому  вишуканий  смак
і  не  знецінить  слабкість    доленосне…
як  скажеш    викликам:
Я  вас  приймаю!  
Так!
12.06.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024

пізнати її

В  тебе  є  зовсім  трохи  часу,
щоб  пізнати  її,
дивлячись  в  очі.
…наше  щастя  таке    невловиме…
така  вразлива  
прихильність  жіноча…
і  чи  будеш  ти  завтра
на  шляху
її  підсвідомого  руху-
чи  станеш  неспинним?  
щоб  її  життєдайне  тепло
влилося  в  твоїх  прагнень  судини
втамувалась  жага,  перевтілилось  зло
і  став  ти  цільним  й  єдиним.

©  Олена  Зінченко  02.06.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Любов

Це  такий  гірко-солоний  досвід...
Я  знаю  напевне,  яка  вона
Потрібне    справжнє  і  доленосне
Знаю  з  якого  росте  зерна
Торкання,  жага,  болі  і  прощі,
Я  знаю  точно  погляд  її...
Лише  вона,  повір,  найдорожче
На  цій  непевній  зрадливій  землі
А  ти  ?  Чого  чекаєш  для  себе  ?
І  чи  ти  знаєш,  що  то  за  шлях?  -
То  вибір  свідомий,  не  доля,  не  жереб,
То    Бог  руку  до  тебе  простяг.
Неначе  хтось  
повірив  незримий
Тебе  прийняв  
і  щедро  віддячив,
Бо  в  серці  твоєму
 незрима  міра
І  ти  не  хочеш
 якось  інакше.

 ©  Олна  Зінченко  22.05.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Стихіям себе віддавати в захваті

Стихіям  себе  віддавати  в  захваті…

Ти  знову  зробиш  багато  висновків  -
Корисних  і  зовсім  тобі  непотрібних.
І  вкотре  стане  аркуш  чистим…
Життям  попливеш  срібною  рибою
І  в  тому  кайф  і  майже  безсмертя,
Що  ти  готовий  до  висновків  й  викликів
Записати  нове,  зайве  стерти:
Як  задачу  знайшов,  зрозумів  і  виконав.
Нам  вільно  дихати  і  плавно  рухатись
Стихіям  себе  віддавати  в  захваті
І  ставати  на  мить  природними  духами
І  далі  жити    -    вразливими  й  зрячими…
                                                   
©Олена  Зінченко      31.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024

Миг

Что  быстро  вспыхнуло,  то  быстро  и  погаснет
Осыпав  пеплом  дни  календаря…
Остануться  с  тобой  частицы  счастья  
И  чувство  :  “Это  было  все  незря”.
Но  не  удерживай…  так  эфемерно  чудо.
И  на  губах  так  сладок  аромат.
И  многое  зародится  и  будет.
Иди  вперед  и  не  смотри  назад…

05.12.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2023

Розрада твоя

Будь,  хоч  тонким,  та  незгасним    промінням,
Що  світить  тобі  у  пітьмі,
Свого  культу  найвідданішою  послідовницею.
Тою,  що  єдина    підтримає,  коли  хочеш  сказати  “ні”.
Тою,  яка  береже  від  усіх  твої  слабкості  і  коштовності.
Тою,  у  кого  попри  все  не  заслабне  рука
Міцно  тримати  тебе  над  прірвами
Що  чує  наближення  небезпеки  -  безпомилково  і  здалека.
Що  тішиться  з  тобою  плодом,  так  і  не  зірваним
Розрада  твоя,  привілея  і  примха  -  
Просто  бути,  бо  ти  вже  є  волею  Божою  -
Не  видумуй  собі  перешкод  -  любов    у  повітрі  -  дихай
Все  скінчиться,  а  потім  почнеться  знову…
Непереможено!...

 ©  Олена  Зінченко  28.10.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023

Вона така вразлива, ніжна й терпка

Вона  -  така  вразлива,  ніжна  й  терпка…
У  самої  себе  непомітно  її  би  вкрав
Пахне  непевним  майбутнім  вона  -
Скільки  пригод  він  би  з  нею    мав.
Та  дивиться  хижо  -  впевнено,  звисока
Здається,  крізь  тіло  її  пройде    рука
Пульсує  напружена  жилка  в  ній  -  
Чи  то  шторм  там    вирує,  чи  суховій?
Чи  б  пестив  він    її  ,  чи  карав?
Чи  прірва  зве  його  в  ній  -    чи  гора?
Чи  вклонився  -    чи  очі  відвів  убік?
Чи  штурмом  би  взяв  -    чи  подалі  втік?
…А  вона  встає  наче  ВСЕ…  було
Відсторонена  …всміхнена  -  як  назло
Поміж  ними  від  близкості  -  до  біди…
Неквапливо  уходить  .  Як?  Куди?
Не  чекає,  не  просить  -  чортам  сестра
З  його  холоду  жаром  в  собі  зросла.
Вивертає  душу  усю  до  дна
Тисячі  в  ньому    “ні”,  а  вона  -  одна.

©  Олена  Зінченко  18.10.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023

Дихай

Як  довго  вона    була    великою  темною  рибою…
Він  виманив  її  назовні…наповнив  собою
Дихала  вона  лише  через  нього,
В  ньому,  
Ним…
А  він  скоро  втомився  від  щастя
І  покинув  її  на  березі
Спочатку  вона  думала,  що  помре
Потім  хотіла  доповзти  до  рідної  темної  води…
То  було  в  місячну  ніч,
Як  в  їхню  першу…
Вона  згадала  свої  відчуття  
І  не  змогла  повернутися,
Приготувалася  просто  тихо  вмерти
Але  продовжувала    дихати  ним,
В  ньому,  
Через  нього
Але  вже  сама…

©  Олена  Зінченко  10.10.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023

Рухайся

Сумніваєшся,  молишся,  просиш
А    приходить  не  те,  що  чекаєш    -
Все  мінливе,  примарне,відносне
Сам  ти  був,  і  ось  -  вже  немає…
А  є  та,  невагома  краплина,
Що  утвориться  теплої  ночі
І  життя  -  невблаганне,  невпинне,
Біль    отой  ,що  ворожить  й  лоскоче
І  те,що  пригОрнеш  до  серця
І  тихо  від  щастя  заплачеш..
Десь  напис  “    люблю  тебе”  стерся
У  примхах  недолі  і  вдачі
То  скажи,  що  втрачати  ще  можеш
Коли  знов  рушаєш  в  незнане
Радій  і  будь  насторожі
Там  літай  і  спирайся  ногами.

©  Олена  Зінченко  21.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023

Наважся

Якщо  б  нами  завжди  керували  загальновизнані  сенси  
Багато  взаємно  потрібних  ніколи  б  тоді  не  зустрілися
Ріки  душ  живих  ,  але  змерзших,  ніколи  б  не  скресли
І  жодна  мрія,  жодна  ідея
не  набула    достатньої  стиглості

Все  найдивніше,  найщиріше  і  навіть  безсмертне
Просто  повільно  затихло,  не  маючи  змоги  початися
Сміливу  думку,  напис,  малюнок  змусили  б  стерти
Не  мав  би  продвження  біль,
крізь  який
проростає  краса

Не  було  б  майже  нічого,нічого,  що  зараз  радує  очі
І  деякі  з  нас  навіть  не  народилися
Застигло  б  серце,  що  зараз  коханням  тріпоче,
Практичні  роздуми  вбили  б
жагу  добра  
і  справедливості

Не  було  б  відчайдух,  подвигів,  наших  героїв
Які  живуть  у  вимірі,    що  недосяжний  для  зрадників
Тож  жоден  народ  не  звільнився      без  крові  
Все  б  завмерло,  стишилось,  
урок  не  засвоївши  страдницький

Та  ти  ж  знаєш,  що  буденність  не  переможе  ніколи
Хоча  б  тому,  що  світ  тримається  рухомою  рівновагою
Статичне  не  спинить  рух  свободної  волі
І  звичне
ніколи  
ніколи  
для  нас
не  стане
 звитягами

Прогрес-  це  історія  викликів  й  винятків
І,  попри  вдячність  живильному  простору
Цей  світ  був  би  занадто  сірим  й  слабким
І  жодна  країна,жодна  людина
не  стали  б  цільними,
не  стали  б    дорослими

Тож  і  ти  не  бійся  прийняти  рішення,
Не  бійся  бути  зараз  і  тут  вразливим  й  нескореним
Дивись  уперед,  не  думай  про  те,що  залишено
Цей  світ  сміливцями    і  для  сміливих
колись  
і  надовго
в  любові
з  натхненням  
створений
   
©Олена  Зінченко  18.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

Єдиному

...Навіть  коли  наступає  пітьма
ти  ніколи  не  покидаєш  мене
а  її  в  моєму  житті  більше,ніж  світла
а,  коли  все  добре,  я  гордовито  радію  самостійності
тоді  ти  просто  є  -  та  я  не  помічаю  тебе
тож  виявляється  ти    завжди  зі  мною
я  шукала  тебе  в  сотнях  облич,
а  ти  усміхався    моїм  експериментам,
стоячи  поряд
моя  розрада  втішала  твоє  велике  серце,
яке  вмістило  і  мій  біль  і  радості,
які  ти    безмежно  збільшував  своїм  захватом
люблю…
бажаю  бути  твоєю  всім  серцем  моїм,
Господи!
вдячна  тобі  за  кожний  мій    вдих,  
за  кожний  урок,що  ти  дав  мені  можливість  пройти
бажаю  виконати  волю  твою  -
як  найвищу  нагороду  для  себе.

©  Олена  Зіченко  16.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

Не буде вічного ніколи?…

Не  буде  вічного  ніколи,
й  сансари  завершиться  коло,
як  кожний  день  -  не  без  уроку,
то  досвід  матимеш  нівроку
так  вибір  -  гарний  чи  поганий
нас  наближає  до  нірвани.
і  кожна  зустріч  -  недаремна  -
хоч  був  ти  збурений  чи  чемний
і  всі  близькі  -  то  не  назавжди
це  висновок  простий  і  справжній…

То  як    пом’якшить  розставання
знання,що  зустріч  -  не  остання?
що  прийде  інше    і  барвисте
віршем  новим  на  аркуш  чистий?
коли  ти  за  коханням  тужиш
то  думати  -  блюзнірство,  друже,
що  світ  нові  поля  засіє
(хтось  прийме  це),
а  я  не  вмію
як  в  казці,  піною  морською
готова  стати  у  прибої
щоб  ще  торкатися  до  тебе
під  спільним  життєдайним  небом…

Та  бережуть  тривожну  душу
ті,хто  закони  не  порушить
перечекають  з  нами  грози
допоки  вивільниться  розум
щоб  ми  могли  і  захотіли
повірити  у  власні  сили
і  жити  з  раною  у  серці
і  з  тим,  що  вже  не  хочем  стерти…

Повільно  тихо  обережно
без  спротиву  і    застережень
прийдем  до  того,  що    людина
в  величнім  задумі  -  частина
хоч  існування  -  швидкоплинне,
вона  одна  -  безмежно  цінна
переживає  досвід  кожний
як  тільки  витримати  може.

©  Олена  Зінченко  10.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Рости, жінко, квітни

Рости

яка  ж  я  неквапливо-терпляча  -
у  черзі  за  радістю,  успіхом,  щастям
для  світу  й  близьких  хочу  бути    корисною
і  дбати    про  власне  лише  ненавмисне
була  я  слухняною,  вдячною  всюди
з  оглядкою:  що  там  подумають    люди
бо  треба,  бо  вчили,  і  пишуть,  і  мушу
трясти  з  себе  блага,  як  з  спілої  груші.
інакше  весь  світ  відвернеться  від  мене,
усохне  душа  моя  вічнозелена  …
так  мислить  тривожна  прив’язаність  наша,
перетворює  радість    в  зіпсовану  кашу,
бо  звично  страждати  -    справа  найлегша,
ніж  взяти    за  руку  саму  себе  -  вперше
і  вийти  під  дощ,  і  наплакатись  вволю,
звинуватити  рідних,  країну  і  долю  -
дійти  до  межі  божевілля,а    потім
помітити    новий  присмак  у  роті…
злякатись    проти  себе  повстати,
та  згодом    нищити  двері  і  грати
згадати  щось  надважливе  і  щире
й  собі  принести  священну  офіру
поставити  власну  планку  ще  вище,
страхів  відкинути  й  сумнів  тищі
щодня  і  щоночі    рости    -  до  знемоги
(попутники    будуть  для  тої  дороги)
і  знати,  що  ти  незамінна  -  для  себе
а  світу  новому    такі  тільки  треба

©  Олена  Зінченко  01.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023

Кохання і смерть

Немає  часу  у  нас,  та  й    ніколи  не  буде  досить
Не  засну    з  тобою,  щоб  не  втратити  невидиме    доленосне
Хочу  ще  і  ще    відчувати  тебе  в  невловимому  диханні,
Як  не  будеш  поряд    -  воно  насниться  мені
Тобі  не  нарадуюсь,  не  нап’юся    губами  твоїми,
Хоч  ти  в  мені  завжди  думками  ,тілом  і  іменем  
Та  не  можем  ми  з  тобою  втолитися  тишею  -
Бо  смерть  навкруги  ходить  невтішена  …
Чатує,  ворогів  тримає  у  схованках
Провокує,  відстежує  оберти  нашого  колеса…
…Щоб  втопитися  їй  в  сльозах  моїх,  не  знаючи  броду
До    наших  життів  ,сердець,  до  святої  свободи.
А  тобі  і  мені  чекати  і  рухатись  безупинно,
І  вірити  в  нас,  в  майбутнє  вірити  -  щоподиху…щохвилини

©  Олена  Зінченко  26.03.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

тобі

в  кімнаті  запаху  твого  достатньо  однієї  молекули,
щоб  бути  поряд  з  тобою    усюди,  де  ти  є.
а  для  щастя  мені    достатньо  лише  споминів  -  
як  кохаємось,  як  лежу  коло  тебе,  щаслива  і  втомлена
як  в  безодню  твоїх  очей  -  заглибилась    у  чекання
...тільки  так  у  нас    має  бути  -  як  вперше  й  востаннє…

©Олена  Зінченко  23.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

Таємний мій спільник

Ти  -  моє  море  -  тепле,безкрає
Яке  за  житя  до  кінця  не  пізнаю.
Кохатися  з  морем  -  блаженство  безмежне  -
То  в  штормі  шаленім,  то  -  вкрай  обережно.
Колихай  мене,  любий  у  сильних  обіймах,
Спокуса  моя,  бентежний  мій  спільник,
М’яка  і  солодка,  кохана  безодня,
Вчора  -  чудова,  ще  краща  сьогодні…
Свій  поштовх  у  кожній  клітині  залишиш
Згадаю  тебе  -  і  у  темряві  втішусь.

©  Олена  Зінченко  22.02.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

Жага

Колись  пройде  жага  ця,коханий
І  кров  на  губах  моїх  запечеться,
Так,це  буде  -  пізно  чи  рано.
Так  створені  ми,  як  і    всесвіт
Тоді  я  натхненно  і  відчайдушно
Знайду  джерела  -  нові,  незбагненні
Щоб  янгол  зітхання  наш  підслухав
І  дав  нам  пристрасть  з  новим  іменням
Та…колись  і  вона  у  засвіти  плине
І  стане  холодно,  стане  незручно
Неначе  в  серце  холодною  брилою
Хтось  ненавмисне  і  боляче  влучив
І  тоді  я,  мабуть,  піду  проти  бога,  
Чи  його  великих  законів
І  скажу:  “Забери  мою  душу,
Щоб  його  кохати  доскону”…
Що  прокаже  своїми  вустами
Творець  любові,  надії  і  волі
Всміхнеться:  “Весь  світ  у  вас  під  ногами
Тільки  якщо  вирушать  двоє”!

©  Олена  Зінченко  02.02.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

Таємна вісь

…Душа  співає    вглибині
і  не  спинити  спів
ні  заклопотаній  мені,  
нікому,  хто  й    б  хотів
як    досконалість  із  нуля,
вона  -    таємна  вісь,  
і  віра  в  те,  що  справжня  я
почую  все  колись…
як  проступає  де-не-де    моя  глибинну  суть  -
в  думках,  в  натхненні,  в  почуттях  -    мої  сади  цвітуть
і  все,  що  назбирала  я  нам  вистачить  на  двох:
і  шлях  мій  -цілий  жбан  чекань,  надій  й  пересторог
так  сум,і  радості  мої  перемішались    вже
вона  все  це,  як  надбання  складає  й  береже
настане  день    -  поглянемо  у  глиб  одна  одній  -
і  трохи  сумно  буде  їй    і  солодко  мені
побачим    в  темряві  зіниць  -    вогні  прозрінь  ростуть
обнімемось  і  рушимо  у  безкінечну  путь…

©  Олена  Зінченко  17.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023

Коли чекаєш світанок

Хоть  би  що...  можеш  сум  розділити,  із  зірками  у  небі  безкраїм
І,без  порад,половинити  тихо  і  тобі  потрібний  окраєць,
Щоб  лише  совість  із  тебе    спитала,  а  не  хтось  випадковий,  байдужий
А  у  тому,  з  ким  ділити  свій  час,  можна  бути  і    перебірливим,  друже  
Адже  твоя  душа  -  то  світ  бесцінний    окремий    
І  коли  ти  будеш  жити  свідомо,  чи  буде  у  ньому….темно?
Так…інколи    буде,  коли  довго  чекаєш  світанок  -  
Нестерпно  холодно    пусто  буває  тоді  наостанок
Пітьма  навкруги    міцнішає,  гусне    (  може  таке  тобі  здасться)
Та  то  -  мара,  і  їй  не  під  силу  важливе  у  тебе  вкрасти
Адже  є  у  темній  безодні  -    зірки,щоб  сумом  ділитись
І  саме  там,  за  обраним  краєм,  народжуються  таємниці
Бережи  свою  душу  найбільше,  невловиму  для  світу
І  щоб    там  в  пітьмі  не  творилось,  їй  ранок  не  зупинити.
     
©  Олена  Зінченко  25.12.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022

Рішення

Ти  прийняв  важливе  рішення…
Глибокий  подих…
стишений…
З  усіма  своїми  угодами
Відчуваєш  себе  свободним  ти

А  ще,краще  сказати,  волею
Кривавою  утамована
Твоя  спрага  тяжка  одвічная  -
Підсилена  протиріччями

Між  добротою  твоєю  дитячою
Й  тим,  скількох  тобою  страчено
Відчуваєш…
як  довго  ще  тобі  говорити  з  світанками
А  поки…
той  світ  для  тебе  замкненою
А  розкритий  шлях  -  до  піднесення
…Твоїм  рішенням  вже  накреслений.

©  Олена  Зінченко  25.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Доленосний час

тепер    наш  світ  завжди  тривожний
багато  просто  зайве    вже
по-різному  змінився    кожний
й    свою  надію  береже…
так    кольори  землі  і  неба
і  міста    нездоланий  рух
я  жадібно  вбираю    в  себе
й  не  хочу,щоб  запал  той  вщух.
за    сон  наш,  посмішки  і  квіти  …
вже  тими  внесена  платня,
хто  знає,  як  хотіти  жити
й  в  обличчя    бачить    смерть    щодня  
ясніє  зір,тьмяніє  острах
вина  -  як  вдячності  сестра
і,  виявилось  все  непросто,
до  зрілості  -  чи    доросла
чи  гідна  я,  чи  можу  бути  
хоч  пилом  рідної  землі,
бо  в  час  випробувань  і  скрути
мої  зусилля  замалі
лише  втішатись  дозволяю,
що  бачу  доленосний  час
на  зламі    попід  гострим  краєм  -
до  волі,  що  єднає    нас.

©  Олена  Зінченко  24.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

Воїни світла

ця  підступна  клята  війна…
ми  випили  чашу  болю  до  дна.
мирні  мусили  взятись  за  зброю
на  нашій  землі  -  колисці  героїв,

об’єднані  з  тисяч  мирних  осель  -
наших  місць  молитви  і  сили
де  є  те,  що  понад  усе    -
те,що  плекали  ми,  те,що  любили.

щасливі  з  мереж  і  непримітні-
поряд  з  нами  воїни  світла.
карбовано  славою  їм  на  роду  
гнати    уперто  несмітну  орду,

тих,хто  прийшов  загребти  чуже,
те,що  кожен  з  нас  береже,
в  кого  жорстокість      нівечить  розум  -
нехай    мізки  збира  по  дорозі,

й  не  має  спокою  ні  на  хвилину
за  кожний  спаплюжений  клаптик  землі,
за  кожну  сльозу,за  кожну  дитину  ,
за  наших  братів  в  пилюці  й  крові  -

вони  нас  захищають  -  воїни  світла
частіше  втомлені,  рідше  -  привітні.
написано  предками    їм  на  роду  -
держати  в  страху  темну  орду

дослідять  ретельно  ,чітко  опишуть
звитяги  історики  в  спокої  й  тиші
видадуть  книги  ,  знімуть  кіно
та  збагнути  героїв  -  чи  їм  це  дано?

тих,  хто  встояв  під  шквальним  вогнем,
тих,  хто  вижив  всупереч  всьому
і  тих  ,хто  загинув,згорівши  живцем
хто  навіть  в  труні  не  вернувся  додому…

тільки  душа  піднялась    і  розквітла
наших  безсмертних  воїнів  світла  
написано  обраним  це  на  роду  -
божому  дати  здійснитись  суду.

©  Олена  Зінченко  08.08.2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

Оживає душа, незримо в ній квітка зріє

Чи  може  кохання    не  мати  імені,
Або    не  відкритися  вся  таємниця?
Та  неможливість  хіба  стримує!-
Омріяне,  найжаданіше,  хоч  насниться:
Ясний  погляд,    мужність  -    як  назве  себе?
Рух  думок  його  відчуєш  як  свій  настрій    -
Так  навчаєшся  радості  і    піднесненню,  
І    маєш  в  собі  краплю  щастя.
Як  жити  без  тої  присутності,
Що  дарує    душі      дні  святкові?
В  мудрість  люблячу  їй  в  тобі  рости  
Завмирати    в  шепоті  на    півслові…
І  …як  з  далекого  моря  вологою
Оживає  брунька,  незримо  в  ній  квітка  зріє  -
Життя    виношує  подяку  богові,
І  ти  можеш  наповнитись  мрією...
Відкидає  земні      заперечення,
Виконуючи    лише    кармічні  умови,
Любов    стає    рухом,  римою,  реченням  -
Досконалою,  єдиною  для  всіх  мовою  -
Хто  як  вистраждав    хто  як  випестив
Безліч  фом  і  відтінків  має    кохання.
Як  в    килим  життя  цю  нитку  вплЕсти?  -
Проси  -  і  почують    твоє  прохання.

©  Олена  Зінченко  18.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022

Ученик

Когда  каждый  из  нас  уйдёт,
С  ним  останется    только  Любовь  -
Как  память  о  том,  что  уже  свершилось
Или  зеркально  -  наоборот:
Когда  здесь  приходит  Любовь,
Ни  на  что  больше  не  хочется  тратить  силы…

А,  если  этот  момент  ещё  не  настал
Тебя  останавливает  хотя  бы  что-то,
Ты  -просто  ещё  ученик
Крутиться    тебе  в  колесе  сансары
Пока  останется  только  Она
И  обессмыслятся  все  расчёты
 
©  Зінченко  Олена  16.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2022

Києве мій

Наповнити  себе  -  до  глибини
Тобою  я  хотіла  безнадійно
Тому  що  в  світі  є  такий  один
(Ти  -  поза  часом  і  не  зрозумієш)
Тепер  рахую  серцем  кожний  крок
Вдихати  можу  вільно  -  до  тремтіння
Твого  повітря  ще  один  ковток
Серед  церков,  доріг,  і  пагорбів,  і  тіней
Я  споглядала,  як  без  мене  жив,
І,  звісно,  блудну  дочку  не  чекавши
На  відстані  мав  життєдайний  вплив
Неначе  вдосконалюючи  “  наше”
І  я  ,  втомившись  від  гірких  смятінь,
В  твоїх  обіймах  п’ю  протиотруту,
Дивлюсь  в  твою  прозору  синь
І  берегів  не  можу  осягнути.
Ще  скільки  дивного  для  нас  відкрию  я
Такий  близький,  жаданий  і  незнаний
З  тобою  я  потрібна  й  нічия
Мій  дім,  в  людському  океані

30.01.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022

Розкіш доторків

Є  розкіш  така  –  змога  доторк  відчути,
Покинувши  аналізуючий  вимір,
Коли  хтось  поряд  -  жаданий,розкутий
І  світ  почуттів  необачно  живильний
Ще  вчора    упевнена  і  легковажна,
Найбільше  усього    свободи  хотіла.  
Що  кажуть,  що  пишуть    -  до  всього    уважна…
Чекало  природою  навчене  тіло
Духовні,  холодні  і  незалежні    -
Кимось  пишатись,комусь  співчувати?
Я  ж  доторк  досліджую      вільно-  безмежний,
Той,  що  руйнує      стіни  і  грати
Цілунками,  тілом  нап’юсь  і  натішусь  -
Розбудимо  нерви  ,  хіть  і  наснагу-
Без  порівнянь-  хто  кращий,  хто  грішний,
Наша  чуттєвість  -    міцна    противага
Метрично-статичним  обмеженням  світу:
Занадто  продуманим    дивиться  в  очі,
І  ніде  сховати,  і  ніде  подіти
Її    винахідливість  посеред  ночі.
А  той,  хто  наважиться  глибше  пірнути,
Набравши  повітря,  як  я,  відчайдухи,
Торкнеться  душі…розради…  спокути…
Неначе  себе  нарешті  дослухав.
©  Олена  Зінченко  25.01.22.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022

Єдина путь

Коли  здається  -    марно  все
та  ілюзорно  в  цьому  світі  -  
що  ніч  ховає,  день  несе
і  беззміствно  зшито  миті...
знай,  що  одне  живе,росте
і  суперечності  єднає,
таке  у  складності  просте  -
це  відчуття,  що  ти  кохаєш
проси  себе  і  небеса
крізь  нерішучість  ,  як  провину
щоб  той  вогонь  не  загасав
допоки  тіло  не  покинеш
щоб  зберегти,забувши  вік,
і    накопичувану    втому,
переступити  з  ним  поріг
і  там  відчути  себе  вдома
і  бути  мудрим  саме  так,
як  тільки  серце  твоє  знає
і  саме  в  ньому  нести  знак,
бо  більш  надійних  місць  немає...
промовить  істинне  в  тобі,
як  не  затьмариш  свою  волю
і  виділяться  із  юрби,
неначе  співпадають  двоє:
то  можем  бути  я  і  ти,
чи  погляд  й  квітка,    спів  і  нота  -
наближення  до  повноти  -  
у  найдовершену  істоту
і  це  для  всіх  єдина  путь
якою  попри    біль  і  спротив
віками  рухались  і  йдуть
і  байдуже,    ким  був  і  хто  ти

©  Олена  Зінченко  03.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021

Присутній. . . Назавжди

Куди  мені  прилаштувати
(Скажи,коли  ти  вільним  будеш)  
Мою  завжди    бентежну  душу,
Що  вже  не  хоче  поміж  люди?
Сховати  в  зеркала-  примари
І  враженнями  дня  -  по  вінця
Заповнити,  шукавши  пари
Всьому...в  ваганнях  загубитись?
А,  може,  в  землю  закохатись,
Пірнути  в  битв  бездонні  пащі...
...Нема  ні  друга,  ані  ката
Коли  десь  ти  -  мій  і  найкращий!
А  ,  може,  стать  думок  насінням,
Що  жде  так  довго  свого    строку
Що  зглянувшись,  і  бог  посіє
В  свою  в  безмежність  темнооку
Зайти  у  води  всемогутні  -
У  їхнє  море  -  як  до  себе
З  тобою  -  назавжди  присутнім,
В  моїй  душі,  в  моєму  небі
Зорати  поле  кам’янисте
Отак  -  надіями  на  завтра.
І  знати  -  серце  моє  чисте
І  назавжди  тебе  я  варта.

©  Олена  Зінченко  11.112021
Хто  дивився  серіал  "Вікінги"  -  цей    вірш  присвячено  Лагерті  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

Любовь

***  любовь  -  или  нет,признайся...
достаю  полную  горсть  из  тайного  рукава
жжет  и  душу  мою  и  пальцы
значит  все-таки  я  жива

а  казалось  -  всё  понарошку
чтоб  не  скучно,  только  не  грусть
а  теперь  -  хоть  разбейся  в  лепёшку
чтоб  похвастаться  :  ну  и  пусть

неразделена    цельнокройна
пялится  на  луну  ,  к  холодной  стене  прислонясь
и  уже  почти  что  не  больно  -
потемнела  червлёна  масть

а  была    ночь  дня    позвонче,  
и  счастье  с  болью    ещё
...ее  сказ  никогда  не  окончен
жжет  крыло  ли,    клеймо  -  плечо  

быть  спасением,  быть  заразой
ей  ,как  видится,  все  равно
если  ты    погублен  не  сразу
значит,  многое  суждено

значит  -ты  ещё  не  досказан
а  она  -  не-до-ла-ска-на
следуй  ей  ,  как  солдат  приказу
улыбайся,  и  пей  -  до  дна

©    Елена  Зинченко  30.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926713
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2021

Первой строке

Я  жил  тобой,  я  так  тебя  искал
И  многословным  был,  когда  молчать  хотелось,
А,  покидая  мир  рефлексий  и  зеркал
Как  убеждал  себя,  что  я  -  не  только  тело.
Ты  ускользала  вновь,  во  мне  оставив  дрожь
И  аромат  несказанного  слова.
Не  довелось  любимцем  быть,  ну  что  ж,
Останусь  на  экспромт  готовым  -
Как  обладатель      нескольких      минут,  
Твой  раб  и  повелитель  неизменный
Среди  всех  прочих    выбираю  ту
С  которой  покидаю    землю    -  
Всё    ради  тех  немыслимы,  живых,
В  тебе  одной  рожденных  откровений,
Строка,  с  которой  начат  стих
Подаренный  судьбой,мой  добрый  гений.

©  Елена  Зинченко  23.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917685
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2021

Пусть живет дальний ветер

Весьма  переборчивая  сначала,
Потом    поглощаешь  всё,    что  есть
Утоляя  голод  мало-помалу
Принимая  за  откровение  жесть,
Просто  отточенное  слабодушие,
Часто    -  изящества  дураков,
Не  дающие  ни  сил,  ни  отдушины
Ни  для  сердца,  ни    для  мозгов.
И  среди  всех  диссонансов  вдруг
Вдохнёшь  свободно,  душа  затрепещет  -
Наверное,  дальний  незнаемый  друг
Был  с  этим    миром  прямее  и  резче
Он  принял  всерьез  и  не  думал  роптать
На  свежий  и  отрезвляющий  ветер  
Как  поцелуй,  посвященье,  печать
Будто  к  желанной  готовился  встрече.
И  благословен  состояния  миг,
Когда  ты  двинулся  в  слаженном    ритме
Мир  засветился,  хаос    затих
Ты  проснулся  -  ты  -  победитель

 ©  Елена  Зинченко    11.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916543
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2021

Scherco

Без  тебе  скільки  ж  днів  пройшло?
були  й  солодкі  і  солоні.
між  нами  смуток    чи  тепло
під  небом  з’єднує    долоні?
а  скільки        тяжких  перемог,
щоб  далі  жити  –  над  собою,
і  падав  хрест  (  то  бачив  бог)
з  плечей    –  так  бігла  за  тобою
примарних  чорно-білих  смуг
було-було    -    життя        ростило
мене,ввібравши    фарб    навкруг,
і  ,  згодом    я  відчула    силу  -
кохання  зерна  –    проросли,
став  біль...  натхнення    трунком  
ти  з  серця    кидав  в  мої  сни,
а  я  збирала    поцілунки
тепер  найгірше  вже  пройшло,
смішна    закохана  дурепа
в  собі  перетравила  зло  -  
я    врівноважена,  дотепна
і  серед  дивного    розмаю  
мені  ти  подарунок  знов?
я    келих  істини    тримаю
гіркий  …  ото  така  любов
       
©Олена  Зінченко    15.12.2016  -10.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

Воздушный змей

Лишь  теперь,  когда    исправить  не  хочешь,
Ничего  ...Отправляю  в  полёт    в  преддверии  ночи
Истрепавшего    крылья,  но  прочного  старого  змея  
Крепкий  остов  и    памяти  нить  -    вот  и  всё  ,что  сегодня  имеем
А  сердце  ликует,мы  вместе,  но  так    же  свободны
Пусть    треплет  обоих  порывом,  дерзким,холодным  -
Мы  сейчас    налегке  и  подобны        материи  ветра,
И,  вдыхая  радость,  не  считаем  минуты  и  метры  -
Только  верим  в  неизбежность  и  правильность  счастья
И,  как  ветру,  не  приходит  нам  мысль:  не  упасть  бы
Свежеет....цвет  глаз  обретает  глубокий  оттенок.
Птицы,  драконы  и  мы…    выходим  из  тени

©      Елена  Зинченко  11.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907700
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2021

Любовь

Как  пережить  ещё  пожар
Сейчас,  когда  тебя  нет  рядом
И  сколько  прорываться  надо,
Чтоб  выпустить  ненужный  пар,

Регенерировав  опять
Из  пепла  боли  и  привычек
И  о  несбывшемся  не  хныча,
Тебя  отчаянно…        не  звать

Мне  в  лабиринтах  суеты
Несостоявшейся  невесте
Искать  самой,  как  будто  вместе
Наощупь    путь,  что  выбрал  ты

Отчасти  мне  понять  дано:
В  масштабах  космоса  едино
Что  было  искренне,  любимо-
Ты  есть  во  мне  и  всё  равно,

Что  так  случилось  ,  не  сбылось
Но  взгляд  поднять  к  извечным  звёздам
Я  знаю,  никогда  не  поздно,
Пока  не  вбит  последний  гвоздь.
 
 ©  Елена  Зинченко  16.12.2020.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898302
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2020

Ненужность

Есть  состояние  –  междумужие..
Будешь  изгоем  или  повстанцем?
Одиночество  –  слёзы  или  оружие?
Избежать  его  хочешь,  или  остаться?

Ты  занятА,  не  заметишь    безделицу,
 Что  в    чуднЫх  артефактах  прошлые  встречи?
Или    -      на  мелочь  душа  не  делится-  
Время,  всё  поглощая,      не  лечит.

….А  ,  если  ты  –  для  чего-то  избранница,
Небрежно,  но  явно  судьбой  поцелована,
И,  возможно,  тебе  это  не  нравиться,
Но  так  звезды  сложились,  так  уготовано.

А  дело  не  в  нем,  в  каком-то  попутчике,
Не  думай  о  детстве  и  воспитании…
Представь  себя  горой  могучей,
На  которой    весной  ледники  растаяли

И  свободно  хлынули  горными  реками…
Сколько  же  душ  так  напитается  !
А    говоришь,что  довериться  некому,
Хоть  сама,  хоть  в  паре  –  ты  же  красавица.

Между  болью  и  будущим  –  это  не  пауза,
Это  оттенки,    игра  ...настроение,
Помни:  в    любви  не  всё  ещё  сказано,
И  не  всё  доступно  уму  и  зрению.

©    Елена  Зинченко  07.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2020

О погоде и не только

Интересно  ж    опять  добраться  до  осени,
Вбирая  тускнеющий  свет  ноября,
Ловить  небо  в  редеющей  просини,
Зная  в  душе:  всё,что  было  -    не  зря.
И  вовсе  не  грустно  такой    перебежчице
В  смене  сезонов,  в  сансаре  крутясь,
Взвешивать  трезво      родное      и  внешне,
Не  стыть  и  не  гаснуть,  нервничать  всласть
И  как-то  однажды,  проснувшись  счастливою,
Увидеть  в  дождями  отмытом  окне
Гнедых  скакунов  с  пунцовыми  гривами
При  неверной,  но  вечной  луне.
И,  упиваясь  своей  звездонутостью,
Осени  тыча  дулю  незло
Ждать    так  же  зимний  сумрак  предуртенний
И  думать:  боже,  как    мне    повезло.


©  Елена  Зинченко  17.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

Рифмотворцям

Коли  прийде  означена  пора  -
Нарешті  світ  нас  в  самоті      залишить  
Ми  скажемо  собі:  життєва  гра  –
Бува  не  наша  –  заважає  тиші
А  в  ній  лише  проявиться  сповна
Мелодія,  яку  колись  ти  втратив,
І  за  струною  оживе  струна
У  ці  хвилини,    цілих  тижнів  варті.
І  крізь  напругу  незлічених  слів
Вже  балансуючи,відчуєш  рівновагу,
І  сядеш,  наче  за  святковий  стіл
І  розмалюєш  знов,  як  я  ,  бумагу…


©  Олена  Зінченко  15.11.2020.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020

Осень

Осенним  ветром  уличён
Мой  вздох  о  том,  кого  нет  рядом.
И  лишь  предчувствие  –  награда,
Когда  ты  растворишься  в  нём.
Ну  ,  что  же,  тайный  мой  свидетель
Того,что  мне  в    игре    ещё
На  всё-таки  любимом  свете
Тепло  и  даже  горячо,
Знай,  из  невольных  одиночек
Тот  счастлив  будет  наперёд
Собой  кто  меньше  озабочен  -
Он  улыбается  и  ждёт.
Рассеются  печаль  и  грозы
Протяжным  камерным  дождём.
А  осень  тихо  стелет  ложе
И  не  жалеет  ни  о  чём.

из  цикла    "Аллегории"
©  Елена  Зинченко  17.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892010
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2020

Незнайомка

                         
Старий  світ  тулиться  у  всіх  частинах  землі,
Новий  світ  народжується  усюди  –  поза  межами  кордонів  і  умов.
                                                                                                                                                                           Олена  Реріх

То  здається,  що  в  неї  все  буденно  і  просто:
Ось  вона  відводить    фіранку  начебто  звично
Не  помітять    її  велетенського  зросту,
Зайняті  скарбом  своїм  –  ниці  й  практичні.

Вона  вдивляється  пильно  і  бачить  далеко,
Простір  і  час  -  для  неї  це  -  не  препони
І  всупереч  всім,  відомим  нам  небезпекам
Наслідує    свої  ,  титанічні  ,  закони

І  дальніх  для  неї    отак,  просто  немає  –
Вдихає  запах  істин  крізь  будь-яку  відстань
І  відчуває  все-все,  а  це  -  більше  ніж  знає,
Й  думки  нашіптує  тихо,  довіривши  вітру.

То  де  ж  вона  ,  хто,  впевнена  в  тому,
Що  буденним    все  тільки  здається
Поллє  вазони,  зачинить  вікна,  нам  невідома?
Й  порине  надовго  в  своє  велетенське  серце.

©      Олена  Зінченко  22.08.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020

Шаг

Решительный  шаг  –  вот  средство  от  серой  тоски...
Смелостью  бы  запастись,  чтоб  потом  не  раз  отхлебнуть,            
Вздрогнув  от  удара  крови    в  виски,
Воспрянуть      заснувшим  духом  и  двинуться  в      путь
Нет  горечи  в  том  и  нет  романтических  грёз,
Вырываешься    в  мир    с  благодарностью,  не  вопреки  -
Ведь  ты,  наконец-то  воспринял  себя    всерьёз
И  сделал  то  ,  что  было  всегда  не  с  руки.
И  вот  –  твой  напиток  наставшего  дня
Впитали    сосуды  и  клетки  –  до  самых  глубин
Изъедена  как  кислотой  обманов  броня,
В  бессмысленность  канули  сотни    надёжных  личин.
И  ты  как  будто  снова  родишься  -    в  ответ
На  чей-то  безрассудный    такой  же    призыв
Сквозь    сотни    о  главном  таившихся  лет
Но  только  теперь,  почему-то    окажешься  жив.
И  тебе  всё  равно,  как  это  потом    назовут
И  сколько  ещё    уготовано  дней  или  лет  …
Ты  был  обладателем  этих  минут.
Ты  жил?!  -  и  в  этом  вопрос  и  ответ.


©  Елена  Зинченко  03.07.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881569
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020

Однажды

Однажды  каждый  звук  станет  музыкой,  а  мысль  –  чудесным  кристаллом.
Тогда  скажу:  я  знала  этот  мир  непростительно  мало.
Встрепенусь,  устыжусь  своего  малодушия,
Удивлюсь,услышав  то,  что  никогда  не  слушала
И  сделаю  то,  что  никогда  не  делала:
Признаюсь  себе  во  всём  и  стану  смелая.
Позволю  себе  любить  и  стану  свободная
От  своего  же  зла,  брошу  его    себе  пОд  ноги,
Оттолкнусь  и    стану  почти  невесомая,
Куда  б  не  попала    –  всюду  буду  дома  я
Кого  бы  не  встретила  –  буду  признательна
Увидев  часть  себя,  присмотревшись  внимательно
И  пусть  будет  так  –  долго  и  трепетно
И  ширится  среди  всех  такое  поветрие…

©    Елена  Зинченко  02.07.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2020

Вирус

Нам  должно  быть    почти  уже  страшно,
Ведь    каждому  есть  что  терять.
Новый  день  новостями  раскрашен  -
Отовсюду    пугают  опять.

В  этих  водах,  и  мутных  и  грязных
Будет  кто-то  страдать,а    кто-то  даже  умрёт,
А  кому-то  прислужницей  станет  зараза
А  кто-то  просчитал      это  всё  наперёд

Но    правды  зерно  всегда  нерушимо  -
Станет  явным  со  временем  то,  что  было  внутри:
Мы  –  точки    в  свино-птице-короно  картине,
Что  пишут,  считая  монеты,  поводыри.
 
       ©  Елена  Зинченко                  30.04.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874108
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2020

Коли жінка танцює

твоєї  сухої  душі  не  торкнуся,
відпускаю  себе  і  ти  будь  вільним
захоплена  радістю  в  новому  русі
колись  залежна  чуттєво-тактильно
від  наших  взаємин,  від  твого  настрОю
як  зайву  вагу  -  стрімко  втрачаю
владу,що  мав  ти  колись  наді  мною,
вважавши  душу  і  тіло  речам
…вся  справа  в  танцях…  да,  я  танцювала
не  більше  –  чи  ти  зрозуміти  можеш?
й  того  відчуття  не  було  замало
воно  на  близкість  схожо-несхоже
…ритмічні  рухи,  закриті  очі…
нарешті  собою  я  стала  у  танці,
неначе  після  хмільної  ночі
важкі  сновидіння  залишвши  вранці
відверта,  радісна  і  натхненна
і  тіло  моє  –податливе  й  дуже
осяяна  давнім  світлим  знаменням  -
отакі  танці  бувають,мій  друже  -
зовсім  інша  чуттєва  тканина
і,навіть  до  неба  так  ближче,  здається
і  вже  життя  не  таке  швидкоплинне
і  ритми  кохання  вистукує  серце
подаруй  і  собі  таке,не  скупися
танцюй,не  пригноблюй  душі  чужої
і,може,  відчуєш  те,що  колись  я
мені  ж  –  вперед,  тільки  вже  не  з  тобою
 

(рецепт  від  поневолення  чуттєвістю)

©  Олена  Зінченко  28.02.2017  –  31.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020

Капець

якої  якості  буває  капець
і  чи  буває  він  взагалі
в  маштабах  всесвіту  –  де  той  взірець
для  когось-  там,з  якоїсь  Землі

хто  його  видумав,  хто  приховав
до  часу,  коли  дозрів  саме  ти
і  тебе  накрив  цей  дев’ятий  вал,
до  паніки  звиклого  і  суєти

а,може  статись,  він  вже    давно  
твою  свідомість  під  себе  підм’яв
і  ти  граєш  роль  у  його  кіно
і  ним  міряєш  напрямок  справ

головне,  просто  мені  повір
треба  стан  для  себе  знайти
щоб  його  лякав  рішучості  звір
і  він  не  тикнувся  туди,  де  ти

а,  якщо  з’ясує  ,що  його  нема
хтось,  важливіший  для  тебе,  ніж  він
зрозумієш,  що  тратив  свій  час  дарма
й    поспішиш  хутко  життю  навздогін.

©  Олена  Зінченко  31.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020

Поклик і борг

Він  майже  замінив  тебе    у  всьому.
Його  здоровий  глузд,  упевненість  і  натиск
Наповнюють  мене  бажанням…  забуваю  втому,
Але  ж  і  ти  продовжуєш  змагатись,
В  мені,  долаючи      ворожу  половину.
Він  застережує  :  себе  шукати  -  різновид  отрути,
А  ти  шепочеш  тихо  і  відверто  :  тебе    ніколи  не  покину
З  ним  –  сильною,щасливою    з  тобою  бути…
Та  ось,  коли    готова      вже  з  зусиль    останніх                                  
Йому  служити,  подолавш  власний  спротив,
З  минулого  пронизливо  звучить  твоє    прохання  -
Найлегший    спогадів    чи  мрій  впустити  дотик.
Тоді  неначе  упорхне  в  життя  смілива  пташка
І  я  ,    в  душі  злітаючи  за    співом    вище  й  вище,
Аж  поки    всякий  клопіт  розглядіти    важко,
А  обійняти  хочеться  не  раз  різкий  вітрище,
І    він  –    прискіпливий  сумління  борг    -
Стає    в  моїх  очах  дитям  ,  якому  треба
Турбота    і  не  більше,  він    -    не  володар  і  не  бог  –
Тоді…немає  суперечностей  між  волею  землі  і  неба.
…  Та  знай,ніколи  йому    зрівнятися  з  тобою  не  під  силу
Нехай  жене  в  полоні  різних  справ      роками                                              
Я  знаю  ,що  ти  є  ,  ти  просто  маєш  бути  завжди,  милий  ,
Адже  вже    так  багато  розпочато  нами.
Та  згодом  хочеться  все  більше  примирити
В  своєму  серці  ваши  вічні    протиріччя.
І  дочекатись  мудрості  плодів  на  вітах,
І  не  згубити  кожного  й  не  помилитись  двічі

©  Олена  Зінченко24.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020

Чи так важливі слова і розмови?

Породивши  кожну  обурливу  фразу,
Ми  гордо  збільшили  міцність  мембрани,
За  якою    знаходимо  спокій  щоразу
В  нетрях  негідного  пам’яті  стану.
А,  буває,  краще  мовчати  в  обіймах,
Про  нищівні  аргументи  забувши,
Відверті  бажання  маючи  спільні,
Відкрити  вуста,  легені  і  душі.
Подумаєш  зараз:    на  що  вже  я  здатна…
Мабуть,  я  –  теж  про  тебе  так  само  -
В  наших  думках  занадто  приватно
Стало  шторами  те,  що    було  парусами.
Та  човен  наш  іще  не  розбитий,
Залишились  десь-там    заховані  весла
Страшно  рушити  в  море  відкрите?
А  що  ж  ще  зробити,  щоб  віра  воскресла?
У  те  ,  що  не  все  вже  втрачено  нами,
Що  через  блукання  в  холодному  морі,
Де  тиснуть    зловісні  хмар  амальгами
Ми  ще  разом    побачимо    зорі.
Колишніми  ж    нам  не  бути  ніколи  
У  всіх  суперечливих  значеннях  слова.
І  як  би  підступно  ми  не  хололи  -
Між  нами  лишились...    не  тільки  розмови…

 ©    Олена  Зінченко  22.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020

Это наша зима

Зря  тратила  нежность?  –  и  пусть  -
Неизбежен    заговор  тени  со  светом,
Но  я  помню  заклинание  грёз  наизусть,
А    ты  вторишь  беззвучно-  отчаянно  где-то…
Льдины  движутся  в  ритме  несбывшихся  дат
В  этой  нашей  зиме  -  вне  обычаев  счастья  и  грусти.  
Если  мы  не  решимся,  развернуться  назад
Корабли  ,  что    пробились    в  замёрзшее  устье.
Белый  девственный  мир  как  нетронутый  буквами  лист
В  ожидании  нас  ,  неисчерченный  рифмами  боли
Кубок  сдержанных    чувств    нерасплесканно  чист
И  простор  холодный  приволен.
Только  здесь  можем  быть  мы  с  тобою  одни
Из  всего,  что  не  нужно  надёжно    изъяты,
Только…  ты    как-нибудь  в  себя    загляни  -
Там  наш  компас  надёжно  припрятан.

©  Елена  Зинченко  06.03.2020

Из  цикла  «Аллегории»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867104
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2020

Весна

Невже  ми  з  тобою  разом    для  того,    
Щоб  пережити  холод  і    зиму  ,  а  потім
Один  одному  станем  чужими  раптово,
І  пісня  наша  завмре  на  докучливій  ноті…
Тому  що  не  зупинити    настирливу  вЕсну,
Якій  в  наших  обіймах  буде    затісно,
Коли    на  ріках    лід  оглушливо  скресне,
І    обернеться  світ  спокусливо      різним.
А  поки…  вдоволена,  я  притуляюсь  до  тебе,
Тепло  моє  хвилями  вдячності    лине,
Між  нами  –    тиша  прадавнього  неба,
Де  немає  спокуси,  гріха  і  провини.
І  так  би  нам  бути,  охороняючи  спокій
Кохатись,  благаючи  кожен  світанок
Щоб  не  закінчИлось  тривожне  «допоки»,
Лишаючи  смуток  і  біль  наостанок.
Але  невідступна  весна,    невблаганно
Розкришить,  зруйнуєу  усе  на  дорозі.
І  наше  прозріння,      нарешті,  настане,
Притягнуте    нею,  пручатись  не  в  змозі.
Та,може  марно,  чекаю,  щоб  ти  заперечив,
Безглуздо    і  щиро  ,  вірячи  в  диво.
І  щастя  не  мало  причини    для  втечі.
І  нас  весною  разом  накрило.


 ©    Олена  Зінченко  17.02.2020
(До    циклу      «Алегорії»)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020

Зрелость

Как  быстро  пролетели      25…  
…и  36  ...и  37…  и              48…
Всё  живо  в  памяти,  но    лето  вспять
Не  повернуть  -    я  поджидаю  осень.
Так,  чтоб  застигнутой  врасплох
Не  я  ,  а  эта  дама  оказалась,
И,  чутко    заподозривши  подвох,
Очередную  наблшюдая  шалость,
Сказала  с  вызовом:  подумай  без  меня  -
Насколько  ты  решительна,    подруга,
Чтоб  жить  без  сроков,  сумерек  и  дня  –  
До  мудрости  решающего  круга.
Ведь  кто-то  создал  каждый  атом,знай
Дерзай    и  ты  -    вне  времени,  конечно,
Засей  свои  поля  -  и  будет  урожай
Не  здесь?В  другой  вселеннойи  обеспечен  -
Условны  наши    даты,  нет  календаря
У  вечности,  любви  и  откровений,
Когда  ты,  каждым  вдохом  жизнь  благодаря,        
Мелькнёшь  кометой,  а  не  бледной  тенью.
Готова  быть  такой  ,  всем  срокам  вопреки?
Напомнит  тело  ,  что  не  быть  тебе  беспечной
В  течении        божественной  реки.
А  я…    не  раз  прийду  –  поговорить  о    вечном.

©  Олена  Зінченко  05.02.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863723
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2020

Старий

     Старий,  чи  ,  краще,  той,  що  жив  багато
     Коли  кохає,    іншим  може  стати…
Неначе    він    -  новонароджена  істота
В  новому  світі    для  великих  справ.
І    попри  звички,  біль,  тілесний  спротив,
В  момент  до  Бога  ближче  став
Нехай  його  закружить  і  затисне,
Піднесення  заміниться  на  сум,
Він  знов  повернеться    навмисне,
До  себе  підключивши    струм.
То  божевіляя    радісне,  високе
Коли  здається  ,що  до  неба  вдих  один
Для  того,  хто  не  лічить  кроків  
Нагору  -  із  задушливих  долин.

©  Олена  Зінченко  28.01.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020

Місячне затемнення

Сьогодні…вони  обівються  не  тільки  тілами  ,  
І  вимовлять  тисячі  слів    не  розкриючи  вуст
Захмелівши  водночас,  як  трунком,  думками,
Втрачаючи  пута,  і    межі  ,  і  глузд  
А  далі  вже  рух  невтолимим  бажанням,
Одним,  поглинаючим  їх  відчуття,
І  перше  стає  єдиним  й  останнім  -
Удвох  обминути  землі  небуття.
І  знехтують  всим  і  себе  перевершать,
З  оман  посміються,з’єднаючись    знов,
До  самих  куточків,  найглибших,найменших
І    втягнуть  у    дійство    шляхетну  любов.
   
©  O.Z.11.01.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020

Как лучики света сквозь тёмные тучи

Как  лучики  света  сквозь  тёмные  тучи
Невесомые  дали,  незримые  души
Трепетно  мир  делают  лучше
И  этот  закон  никто  не  нарушит.
Здесь  бывает  тебе    одиноко,
Но    в  предвкушении  светлого  действа
Когда    сойдутся  знаки      и  сроки,
Почувствуй  поддержку,    прими  и  согрейся.
Не  оскорби    их  порыва    молчанием  –
С  ближним  и  дальним  стремись  поделиться,
Поднимись,  кого-то    снова  прощая,
Расправив  крылья  отпущенной    птицы.
Тогда  ты  приблизишь      небо  и    звезды
Свежие  образы  ,  дерзкие    мысли  -
Спеющей  мудрости  сочные  гроздья
В  садах  прекрасной  заоблачной  выси.

©  Е.З.    05.01.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860417
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2020

Розумники

Я  зробила  по  тому,  як  ти  збираєш  зморшки  на  носі
Аналіз  дитинства  твого,  сьогодення  і  багато  чого  наперед
І  скажу  щодо  твоїх  багатостраждальних  відносин    -  
Ти  втискуєш    мудрість  і  драму    у  простуватий  сюжет
Хворий  на  скепсис  і  відчай,  але  не  на  байдужість  -
В  твоїх  жилах  вічно  бродить  відьмацьке  вино
Любиш  галас  зчинити,  мій  винахідливий  друже,
Але  для    твого    натхнення  …  це  саме  воно!
Ось    колись  я  візьму  чарівні  окуляри
Чи  незвичність  твою  роздивлюсь  в  мікроскоп
Може  …наші  страхи  й  божевілля  –  до  пари
Щоб  не  скучно  було  і  не  наполовину  щоб…
Так  шуткує  моє  почуття  неуміле,
Де  ще  багато  прорветься  із  злості  чи  із  жалю,
Та  поки  ставлю  діагноз:  я  карма  твоя  перезріла
Простіше  –  чекаю,  цілую,  люблю.

©    Олена  Зінченко  23.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019

Слухай, якщо раптом захочеш піти

Мала,  життя  –  це  штука  складна,
А  ти…  думала  як!
Надивилась  фільмів  чи  начиталась    книжок?
Синонім  його  назавжди  :  напряг…
А  ще  –  біль,  що  з  першим  вдихом  в  тебе  зайшов.
А  ще  –  рани,  які  ніколи  не  заживуть,
А  ще  -  спалахи,  які  здавались  довіку  колись,
А  був  зазвичай  -  темний  навпомацки  путь  -
Хоч  матюкайся,  йдучи,…  хоч  молись…
Та,  слухай,  якщо  раптом  захочеш  піти  ,
Наче  вщерть  тебе  заповнила  пустота,
І  не  бачиш  в  світі  уже  де  ти    -
У  байдужому    плині  чужих    вистав,
Знай:  залишення  –  іскрометний  момент  -
Богоподібна  людина    в  собі.
Але  скільки  ж    повз  тоді  промайне,
Як  покинеш  гру  з  життям    і  зі  смертю  бій.
Не  для  того  стільки    живого  тепла
Незнайомі  і  дальні    принесли  у  світ,
Щоб  ти,  як  зрадник  отак    втекла,
По  собі  поразки    залишивши  слід.
Спробуй,  наче    недобрим  зробити  назло,  
Свідомо      і  небезпідставно  -
Відштовхни  темну  поверхню  веслом,
Як  хотіла  -  з  викликом,      і  яскраво
Далі    рухайся    на  човні  надій,
В  душі  посміхнися  собі,  як  слід.
І  щоразу,  як  впала,  піднімайся    і  дій  -
Посмій    спантелику  збити  весь  світ
13.12.2019



©      О.З.13.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019

Їй притамана ще необережність

Їй  притамана  ще  необережність
Тому  і  ти  наблизився  тоді  -
Розширилися  як  зіниці  межі
Відвертих    небезпечних  сновидінь.
Твій  запах  був    занадто  близько,
Як  недостиглий  і  задушливо  терпкий,
А  в  ній  ще  невпокорене  дівчисько
Хотіло  свіжості  далекої  ріки.
І  скепсис  твій,  приховано-глибокий
Вона  побачила  ,та  вірила  у  те,
Що  через  всі  спустошливі  уроки
Її  душа  розквітне  і  зросте  -
Робила  винятки,цілунком  лікувала  
Кохати,  всупереч  всьому,  могла  за  двох
Із  легкістю,  беззаперечно  й    вдало
Під  клекіт  всіх    пересторог.
І  так  щодня,  щоночі,  щохвилини
Від  бруду  відшкрібала  образ  твій,
І  будувала    пристрастно,  невпинно
Свій  простір  заповітних  мрій
І  там  чомусь  вона…  його  зустріла
У  вітряниу  холодну  ніч,
Коли  дерева  голі  мила  злива…
Вони  давно  вже    йшли  навстріч,
Та  перетнулись  тільки  зараз  
Їх  траекторії    складні…
(Приборканість    тобі  ввижалась
І  світло  втратив  ти  в  своїй  тіні.)
Вона  щаслива,  якось  дивно,  може
Тобі,  що  відчував  себе  на  чужині
У  тому  вимірі    її,  де    буде  кожний
Через  життя,  роки,  чи  дні.


©O.Z.  12.12.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2019

Зерно

Колись  давно  ти  був  таким  зерном,
Що  втрапило  якраз  на  спраглу  ниву  .
І  дивоцвітом  проросло  воно  -
Невідворотне  серед  неважливих
І  розгорнувся  світ,  і  зупинився  час
(В  окремих  випадках  таке  стається)
Вона  ростила  плід  в  самій  собі  для  вас
І  разом  кріпнув  дух  і  розквітало  серце  .
А  розум  тішився:  це  примха  ще  одна
Така  бентежна  і  така  минуща…
Тому  болюча  пам’ять  –  мудрості  ціна
А  ти  -  лише  зерно…одне  з  її  припущень.

©  Elena  Zinthenko  04.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019

Оптимистка

Очень  хочу  танцевать,
Но  давно  непослушно  колено,
Я  воздушным  примам  под  стать
В  душе,  а  так  -  просто  Лена.
Люблю  я  жару  и  песок,
Но  правит  бал    дистония  -
Лимит  жара,  по  ходу      истек
В  прошедшие  мимо  «лихие».
И  море  люблю,  и  нырять
Но,каждый  раз…  задыхаясь,
Со  стихией  сливаюсь  опять
Медузам  аморфным  на  зависть.
От  дерзких  и  умных  мужчин
Ментальный  оргазм  получаю,
Но  в  рабстве  у  тысяч  причин
Обычно    сливаюсь    со  стаей.  
К  красивым  и  страстным  мечта
Приблизиться    в  общем  потоке,
Но  не  то  я  для  них  и  не  та:
Эх,  карма,  обжорство  и  сроки.  
И    что  остается  для  «мне»  -
И  так,  чтоб  гордыня  смирилась,
И  так,чтоб  не  выть  при  луне…
Просить  или  требовать  милость?
Я,  Лена,  скажу:  не  канючь,
Одна  ты  на  свете  такая,
Ты  -  мозгоклюйственный  луч
И  светишь  для  всех  ,  не  сгорая
Вот  этим,  подруга,  гордись
Оттачивай  тут  мастерство
И  больше  поглядывай  ввысь,
Там  мир,  и  любовь  ,  и  родство.
©        Зинченко  12.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2019

Why

Ми  віддаляємось…кожного  разу
наша  зустріч  наче  з  далекого  сну
живого  після  мору  та  сказу
що  в  зиму  втягнув  незграбну  весну

ходимо  ми  собі  водночас
серед  тих,хто  сто  перевтілень  проспить
і  тих  завжди  щасливих  невчасно,
хто  живе  саме  в  цю    мить

ніхто  із  нас  не  буде  останнім,
коли  спитають  про  вічні  дари
просто  немає  такого  питання
для  того,  хто  шепіт  чує  згори

та  ми  віддаляємось  …  ближче  і  ближче
кожний  окремо  до  тих  одкровень,
що  приводять  до  мудрості  й  тиші…
далеко  я  від  тебе  лишень

©  Elena  Zinthenko  07.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019

Непогода

О  чем  пошепчемся  в  нашем  укромном  углу,
Когда  дождь  превращается  в  реку,
Пусть  мелкую  и  ненадолго,  питая  жизнь  на  бегу
Того,что  дорого  человеку?

Скажем  друг  другу  смеясь,в  который  раз
То,что  словами  не  передать...
И  подумаем:так  может  быть  только  у  нас.
Непогода  нас  делает  ближе  и  генерирует  благодать.

(с)  Елена  Зинченко  03.10.2029

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850404
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.10.2019

Щоб відчувати те, що я жива

Давай  миритися…  бо  зимно  вже  мені
Без  вибриків,  лише  тобі  властивих.
І  ладний  човен  почуттів  на  мілині
Не  має  бути…  і  життя  в  півсили.

Нехай  простить  зіркове  вічне  тло
Мене  за  те  ,  що  я  недосконало
Сприймаю  те  ,що  зверху  надійшло  -
На  жаль,  передчуттів  і  знань  замало,

Щоб  відчувати  те,що  я  жива
(Хоча  смакує  мудрість  наодинці)  -
Тьмяні  без  тебе  риси  божества,
Що  нас  збирає  в  ціле  по  піщинці.

©  O.Z  Olena  Zinthenko  29.05.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019

Extract

Поділись  зі  мною  тим,  чого  маєш  найменше  –
Нашими  подробицями
Не  жалій,  не  будь  жмотом.
А  я  зберу  його  дбайливо,
Та  в  рідкі  хвилини  солодкої  самотності
Буду  перебирати  ,  як  дитина  камінці  з  моря  -
Буду  тішитись,  плакати,  посміхатись…
Невже  позбавиш  мене  і  цього?
Ні…ні…Ти  ж  не  жорстокий,  не  черствий  –
Ти  просто  трохи  підсушений…
А  я  хотіла  подарувати  тобі  так  багато,
Але  ж  ти  повернеш  все  мені  –
В  мою  колекцію  непотрібних  тобі  подробиць.
А  дам  тобі  те,  що  невловимо  буде  завжди  з  тобою  –
Свою  вологу  (щоб  була  у  тебе  про  всяк  випадок)  –
В  повітрі,  що  тебе  оточує  спекотного  дня,
В  ніжному  ароматі  хвилин  дотиків
В  темній  глибині  твого  джерела,  про  яке  ти  ще  не  знаєш.
І  не  сперечайся  –  в  мене  немає  аргументів  –
Лише  дурнувате  бажання.
Виправдовують  його  давність  і  витримка,
Які  самі  себе  називають  досвідом  і  інтуіцією.
P.S.Не  забудь  оту  саму  маленьку  продробичку  –  мою  улюблену,
Із  самого  далекого  кутика  твоєї  свідомості.

©  Zinthenko  13.09.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019

Критикам влади

Ти,  звісно,  хочеш  спокою  і  миру  задля  всіх,
Добробуту  Європи….      чом  би  й  ні!
А  керувати    нами  всіми  ти  би  зміг?
І  протиставити  себе  коррупції  й  війні?
Ти,  саме  ти    -  сьогодні,  зараз,  повсякчас
Збери  команду,  непідкупний  президент,
Переконай,  згуртуй  навколо  себе  нас
Створи    переконаючий  в  добрі  контент
А,  як  всього  досягнеш  –  відійди,
Неначе  не  було    напружень  і  зневір,
По  справедливості  чинив,  не  лив  води
І  вже  подолані  в  тобі  раб,  кат  і  звір…

Не  можеш?  Тягне  вниз  ярмо?
Обставини  затисли  вибір  твій?...
І  він  не  зміг…  і  він,  і  він…нащадкам  все  одно  -
Там,  де  ти    є    пиши  історію    і  дій.
Не  влада,  не  гарант  –  що  ти  змінив
В  сім’ї  ,  в  будинку,  в  місті    …у  собі,
Засіяв  скільки  життєдайних  нив,
Чи  виклався    в  запеклій  боротьбі?!

Мовчиш,  ентузіазм  твій    засох?
Я  теж  така,  ще  й  може  далі  від  мети
То  ,  може  об’єднаємось,  хоч  вдвох
Разом  не  одиноко  буде  йти  -
Спочатку  приберем  навколо  бруд,
Помістимо  красу    замість  реклам,
З  місцевих  влад  погонимо  паскуд,
Ми  вдвох  –  і  вже  не  страшно  нам
Ти  тільки,  брате  мій,  не  підведи
Хто,  як  не  ти  для  мене,  тобі    -  я
За  нами    будуть  ще  і  висадять  сади,
Щоби  добробут  й  мир  відчула  ця    земля

©    Олена  Зінченко  22.08.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845851
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.08.2019

Доброй ночи

Яснее,  чем  днём  –  без  излишних  оттенков  иллюзий  тревожить  сознание  впрыснутой  без  согласия  собранных  мыслей  возможностью  зверем  прокрасться  в  подсознание  и  рыскать  там  в  поисках  дерева  рая…

Избавиться,наконец,  от  томления,  вросшего  в  стены  квартиры,  зашторившей  призыв  ночи  и  внушающей  осторожность,  от  одежд,  сотканных  нитями  праздности.  ..

Взбить  пену  облаков  утром  и  слизать  с  них  сладкий  сок,  а  вкус  разложить  на  фрагменты,  чтоб  зашифровать  для  кого-то  ребус…

Проводить  ночи  ,забавляясь  телом  своим,  как  любимой  игрушкой,  а  зрителем  пригласить  страсть.

©  O.Z.  Elena  Zinthenko  16.08.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845291
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 17.08.2019

Невагомість

Не  давай  своїх  сил  неважливим  словам,
Нездійсненим  не  мучай  себе  до  нестями
Бо  те,  що  просто  нав’язане  нам
Наповнить  серце  твоє  страхами.

Не  неси  груз  чужий,  наче  скарб  ти  украв  -
Поцілунки  й  обійми  -  твої    перли  жадані.
Не  даруй  себе  всього  буденності  справ,
Щоб  залишився  час  тиші  й  коханню.

Послухав  мої  повчання  –  й  забудь  -
Я  просто  хотіла,    щоб  хтось…  невідомо…
Стрепенувся,  прозрівши  ту  чортову  суть
І  на  мить    зі  мною  став  невагомим.  
         
©        Олена  Зінченко      08.08.2019                                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019

Двое

Двое

Она  твердит  опять  :  для  секса  нужна  любовь  
(Хотя  бы  рябью  мелкой  по  слоновой  коже)
Он  стойко  примет  эту  и  прочую  …новь,
Не  очень  удобную  ему,  быть  может.

Она  ведь  чувствует  вселенски,  масштабно,
Поучая  его  с  исступлением  весталки.
Он  думает:  пусть  эта  любовь  нашлась…бы
Её  же…  страстно  хочется  и  немножко  жалко.

Но  в  какой-то  только  двоим  подвластный  момент
Исчезнут  условности,  сгладятся  противоречия,
Их  океаном  захлестнёт  восьмой  континент,
И  они  подарят  друг  другу  себя  до  вечера.

©  O.Z.  Elena  Zinthenko  27.06.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840197
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2019

Остання умова… щастя

Щоденності  трунок  занадто  душу  пече  -
Трохи  зневаги  не  завадило  б  зовсім  йому…
Відчуй,  як  янгол  торкає  тебе  за  плече,
А  не  став  байдужому  світу  багато  питань  «чому?»

Здавна  немає  в  нього  та  й  чи  буде  колись
Того,  що  спрагу  бентежну  твою  втолило
Не  в  ньому  основа  -  невагома  і  вічна  вись
І  ще…  численні,  як  зорі  –  місця  і  хвилини  сили

Спробуй  зараз  –  приховані  вже  давно
Оживуть  колись  вкрадені  в  щастя  миті,
Діжці  страху  свого  вибивай  остогидле  дно  -
Землі  щасливі  вітром  змін  твоїх  оповиті.

І  тоді...  неначе  магічне  скло  
Скине  залишки  колись  густого  ефіру,
Крізь  минуле,  дійсне,  і  те,  чого  не  було
Ти  сповна  нову  відчуєш  любов  і  віру  -

Незрівняні  в  світі  цьому  ніколи  ні  з  чим,
Не  названі  жодної  мови  словом.
Тільки  витримай  мужньо  тисячІ  причин
І  вибори  свою  останню  умову.

©  Олена  Зінченко  13.06.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838714
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.06.2019

Ритмічний неримований простір

 ***
Хоча    буваю  часом  в  центрі  вихора  буття
та  він    в  душі  лише  найменший  порух  спричинити  ладен
адже  у  ній  –  свий  вир,  з  яким  тому,  назовні
вже  зрівнятись  не  під  силу

***
Вже  скільки  раз  здавалось  ,що  втрачаю  зір
Та  ні…    то  очі  бачать  у  пітьмі,  а  ще  -    незриме  
 інколи  –  майбутнє,  і  дуже  рідко….просто  щастя

***
Тобі  здається,  що  мене  не  відчуваєш…
Коханий,  так  повинно  бути,
я  думала  про  це  давно,  
коли  при  сяйві  лунному
його  природу  сонячну  я  зрозуміла

***
Колись  помітиш  небо  зоряне
таке  близьке,  неначе  ти  землі  вже  не  належиш
а  іншим  разом  …неначе  його  немає  над  тобою
то  ти  свавільно  створюєш  його  –  лише  уявою  своєю?
яку  ж  вагу  ти  маєш  у  своїх  очах!
і  проти  неї  Всесвіт  -  невагомий

***
Коли  навчишся  відчувати  дні,
тоді  в  їх  непомітнім  русі
зненацька  з’явиться  один,  
відмінний  від  усіх…
за  ним  -    по-іншому  
почне  відмірюватись  час


     ©    O.Z.    Олена  Зінченко    08.05.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834845
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2019

Ты мог бы…

Ты  мог  быть  в  чём-то  великим…  (или  –  чуть-чуть  поменьше)
Владеть  сокровищем  так  же,как  чувствами  лучшей  из  женщин
Тайны  свои  и  тебе  готов  был  раскрыть  небосвод…
Как  будто  уже  предначертан  был  лучший  исход.
Но  вот,  незадача,  какой-то  трофей  теребя,
Ты  в  поисках  лёгких  утех  незаметно  утратил  себя.
А  был  ли  тот,  истинный  ищущий  –  памяти  нет  -
Перекрашен…утерян…  выпит…  высмеян  след.
Шутник  и  проказник,  развеять  хандру  и  покой
Мог  сказочник,  шут,  дурачёк…  просто  кто-то  другой.

©  O.Z.  Olena  Zinthenko  18.04.2019
К  циклу  «Зарисовки  о  мужских  психотипах»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833269
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2019

І знову про Неї

ТИ  торкнулась  мене  мимохідь,  (як  завжди,  невчасно),
Знов  спокусливим  вітром  вдихнувши  в  легені  супротив…
І  далі  пішла  ,  як  брат  твій,  Сідхартха,  велична  й  безчасна,
Безжальна  до  тих,  хто  втратив  крила  в  польоті.

Позначаєш  відважних,  до  переможців  прихильна:
Особливо  заквітчуєш  їм  тріумфальну  чи  страдницьку  путь,
Як  кинуто  виклик  холоду  й  тиші  –  безсоромно  і  вільно  
А  інші  –  нехай  заздрять  тобі,  вклоняються  і  ростуть

©  Олена  Зінченко  27.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019

Тому, хто надихає

Моя  любов  наділяє  владою–  щедро  і  необачно.  
І  саме    з  того  часу  ти  маєш  право  на  все…
Я  блукаю  в    тобі  –  єдиному,давно    зачаровано-  вдячна
Хоч  вуста  твої    -  тьмарять  розум,  а  ніжність  печаль    несе  
Я  –  думка  твоя  неслухняна  ,  що  вибилась  з  ряду  чіткого,
В    океані  людей  густому    -    принадна  тобі  течія,
Твоє  єдине  доречно  таємне  сказане  слово  -
Пошепки,  крізь  обійми    пестливе  моє  ім’я  .
Во  ім’я  втрат  і  припущень,що  стались  в  звичному  колі
Відновимо  дивні  мотиви,  забуті,  здається,  давно  -
І  поповнять    лави  щасливих  несамовитих  двоє,
І  збуриться  новим  Гольфстрімом    темне  холодне  дно.

©  Олена  Зінченко18.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019

Я так скучила, що…

Я  так  скучила,що…
долаючи  відстань,
жага  моя  здатна  тебе  отруїти
а  слова  гостро-безстижі  
поцілити  нижче
кимось  дозволених  норм…
Та  не  бійся  –
тепер  на  шляху  
моїми  вустами  всміхаються  квіти
рибаль  собі  тихо...нехай    зачекає
в  водах  річки  твоєї    шторм…
     

©  Олена  Зінченко    15.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2019

Знешкодження власного гніву

Втрачати  рівновагу  –  наче  сенс  в    житті
Омріяний…  І  проклинати  гнів  приречено  і  звично  
Від  себе    віддалятись    й  згадувати  ті
Хвилини  інші,  де  безсилі  біль  і    відчай

…Ти  б  зважився    нарешті    вже    прийти,
Всміхнувся,  обійняв  і  подивився  в  очі  –  
Кріз  гнів    побачив  ті,  незвідані  світи
Наповнив  наші  спільні  дні,    утаємничив  ночі…

…Так  мало  бути,  але      ти  чомусь  не  йшов
Я  розумію…  з  гнівом  відтепер  мені  блукати
У        темних  лабіринтах  тих    світобудов,
Де    міг    ожити  дім  ,і  сад,  і  квіток    аромати.

Та  роззнайомитись  прийшлося    з  ним,
З  супутником  своїм  –  на  відстані  торкання
Його  відчути    до  кісток  -    беззахисно-живим:
Гнів  допустив  мене  пізнати  всі  його  чутливі  грані.

І,  врешті,  не  з  тобою  -    з  ним        пригублено  вина,
Від    чаші    болю-істини…так      спільного  багато  
Як  виявилось,  в  нас…    в  поневіряннях      я  вже    не  одна:
Ми  з’єднані  навік    і  маємо    здобутки  й    втрати  .

Він…  просто  психопат…  красунчик    і  дивак,
Я  пройнялася  образом  його  і  щиро  закохалась
На  атоми  розбила,  склала  знов        –  і  так
У  надчутливість  вилилась  його    кривавість…

Якщо    зустрінемось  колись    з  тобою  знов  
Тебе  здивує    спокій  мій,  чудовий  настрій
Це,  друже  мій,        чаклує  так        любов  …  
Коли  із  alter  ego    разом    поринати  в  щастя.


©  Олена  Зінченко          26.02.2019

Пройшов  час  ...і  власний  твір  про  гнів  змінився...  Дякую    британському  актору  Тому  Харді  за  натхнення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019

Всё равно каждый заплатит сам за себя

Всё  равно  каждый  заплатит  сам  за  себя,
Сочиняй  хоть  тысячу  сказок  о  чём-то  другом,
Очередной    для  себя  компромисс  теребя,
Предусмотрительно  видя  кого-то  врагом.

Конечно,  постигнет  каждый  какую-то  суть,
Питаясь  несвежей  энергией  битых  сердец
А  ты    -  об  общем  финале  тогда    не  забудь,
Где  в  одночасье  ты  будешь  злодей  и  истец,

У  стройной  дамы  там  мудро    закрыты  глаза,
А  чаша  весов  её    будет  так    мелко  дрожать
Хотя  давно  уже  взвешены    «  против  «  и    «за»…
Невовремя    вспомнятся    все  -    дух,  бог  и  мать.

А  ,  может,  сегодня,  теперь  уже,  прямо  сейчас
Известный  несложный  расчёт  провести
Сокращая  и    множа  всё  то,  что  важно  для  нас,
И  выйти  в  ноль  на  новом  и  сложном  пути.  

 ©    Олена  Зінченко      17.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825826
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2019

Одинокість

Тиха,  беззахистна  і  непорочна
Буває  така  одинокість  
На  смак  терпко-тернова
Не  така,  як  більшість  в  ній  остаточно
Все  життя    пережите  знову…

Така  нестерпно-жагуча  в  натовпі  одинаків
Яскрава  навіть  в  отченні  блазнями
Небезпечна  для  тих,  хто  рушити  ссмів
Кордони  її  -  ніжні    гостро  заточені  пазурі

Чи  є  такий  закон,  щоб  її  засудити,
Щоб    порушити  спокій  жаданого    болю  
Як  рівняти    вільне  й    відкрите
З  тим,  що    в  натовпі  втратило  волю?

А  якщо      більше  ні    з  ким    ділити  
Законне  право  останнього  слова,
Своя    мова  сувора    і  свої  молитви,
Свій  шлях  в  непорушну  і  вічну  основу

Така  доля  сумною  здається?  –  дарма  -
Це  життя  варте  багатьох  перемог,
Не  застить  світу  очам  нічия  пітьма
Ти  –  один    в  полі  воїн,  совість  і  Бог…

(Випадкова  натрапила  на  інтерпретації  життя    королеви  Єлизавети  істориками  і  кіношниками  –  зачепило.  Постать  неоднозначна,  але  дуже  цікава.  Народився  експромт  -    короткі  емоційні  роздуми  про  неї  і  не  тільки…)  

©      Олена  Зінченко  16.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019

Вкради для мене весну

Принеси…вкради  у  сонця    мені  весну…  принеси
Роз’ятри  спогади,  вскрий  вени  чекань,
Зігрій  небо  застигле    кров’ю  своєї  краси,
Дістань  ту  заблудшу    весну  для  мене,  дістань

Боляче?-  Зтягни    лахміття  всіх  забобонів,
Обсип  ніжністю…  засій...своєю  жагою
Спали  одяг,  зроби  те,  що  досі  не  смів
І  збудеться,  попри    міць    звичних  кордонів
Те,  про  що    ніколи    ні  в  кого  не  буде    слів
Скажи,  хіба  не  це  давно    володіло  тобою?

Те,  що  другий  замість  тебе  прийде  –  не  жди,
Ніхто  не  випустить  вітер  вчасно  на  волю,
Тому  що  лише  ти  один  знаєш,  як  дістатись  туди    -
В  неможливе,  розтопивши  мій    сніг  під  собою.


©  Олена  Зінчекно      13.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019

Таємна половина

В  теперішньому  стані    (саме)  заглибся  в  насолоду  пізнаннЯ  ,
Додай    жаги  в  життєву  плутанину  швидкоплинну,
Перетвори    себе  в  бажання  відгуку  –  щодня,  
І  не  надійся  ,  що    шукають  твою  таємну  половину!

Що  хтось  –  близький  він    чи  далекий  стане    першим
Вір  тільки  своєму  безумству  й    тим,  хто  вірить  в  нього.
Тоді  відкриєш  здібність  бачити  в    в  собі  і  інших  …дещо,
Що  ти  знайти  ніяк  не  міг,  або  не  бачив  всього.

Твоїй  частині  -  прийде  час  і  відчайдушно  відгукнеться  ,  
Такий,  що    підсвідомо  береже  твою  таємну  половину,
Такий,  як  ти  ,  блукач,  готовий    радо  запалити  серце
 І  викресати  з  нього  …одну  бракуючу    для  цілості  частину

Аби  він  тільки  зважився  …    чи  ти  -  той  рух  нарешті  розпочати,          
Прийняти      поштовх  болісний,      відмінний  серед  всіх
Крізь  власне    тіло  у  свідомість,    як  крізь  грати
Й  давати    сил  йому,  щоб  він  у  вас    не  стих,

Повторювати….      заклик  ...знов  і    знов
Із  впевненністю,  що  ніколи  не  буває  пізно,
Хоч  часом    віра  блякне  й  відвертається  любов,
Та  дня  одного      змінетесь  -  рАзом  або    нарізно

Вдихнете,  ніби  вперше,    сенс  побачите  такий,
Що  відкривається  небагатьом  сміливцям
Нехай    в    судомах,  в  муках  –  тільки  свій
Й  задумане  давно    -    у  вас  здійсниться.
     
©      Олена  Зінченко  08.02.2019


Інтерпретація  легенд  про  пошук  своєї  половини
для  надбання    цілістності  і  гармонії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019

І спокій втратити, сягнувши у відвертість

Побачити  небажане  давно…
І  спокій  втратити,  сягнувши    у  відвертість
Скандальну  роль  зіграти  у    шокуючім  кіно
Свого  життя,  смакуючи  страх  смерті,

Останній      виклик  кинути  собі      -
Оце  воно,  так  мало  врешті  бути!  
І  захват  від  пригод  із  присмаком  отрути…
Невідворотність  втрат  і  крові  в  боротьбі…

Побачити    єство  оголене  в  анфас
Прозріннями  в  Фейсбуці  зіпсувати  профіль
На  витівки  знайти  натхнення  й  час,
І  шаленіти,  не  гальмуючи,    на  взльоті.

А  потім  написати      все  про  всіх  -
Обгортки    різнокольорові  зіпсувати,
І,  оминувши  порворідний  гріх,
Знайти  тебе…  один  цього  ти  вартий…


©  Олена  Зінченко      05.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824316
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 05.02.2019

Екзорцист

Полює,  нишпорить  чи  то  пильнує  здобич?
Мій  сталкер,  слідопит,  сумлінний    екзорцист…
Йому  напруга  і  безсоння  довподоби  
І  викривати  зло    –    його      єдиний  хист?
Та  ні  –  романтик  він,  приречений  шукати
НАЙМЕНШІ  ЗЕРНА  в  особистостях    людських
Крізь  одержимість,  сльози,  втрати
Тягнути  світле  до  глибин  чужих.
Його  шляхи    –  язичницькі,  жорстокі
І    на    душі    такій    -    спотворені  рубці?  -  
А  для  пітьми  –  всесильний  і  стоокий    -
Рука  відсохне  та,  що  вдарить  по    щоці.
А  ще  -  обличчя    різні  може  мати,
Незрима  давня    сила,  що    таких    веде
В  людських  пороків  темні    каземати,
Де  слабодухий  швидко  пропаде.
А  цей  боєць  …  вставати  знову  буде
І  кожен  час  в  собі  також  ганяти  чортівню…
Йому  -    здоров’я  й    добра  путь  усюди,
Допоки  нечисть  вся  не  згине    на  корню,
Парадоксальних  рішень  -  зараз  саме
Бо  він  водночас  і    стратег  і  медсестра.
А  як  підступне  хитре  зло    дістане  –  
Згадати,  що  він  -  гострий  інструмент  добра.

   ©  Олена  Зінченко      04.02.2019
 

Моїм  колегам-    прийомним  батькам  та  батькам-вихователям...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2019

Ты так дерзко-непобедима

Ты  так  дерзко-непобедима……  как  будто  сама  весна.
А  холод  щетинится  замёрзшими  преданно  ветками.
Но  в  каждом  несмелом  шорохе  ты  видишь  восстания  знак,
Ты  –провидец    -  весь  мир  для  тебя…  покрыт  судьбоносными    метками.
Ты  бывала    везде  в  потоке      бесчисленных  жизней  -
Там  встречала  миг  смерти,  а  тут  –  пригубила  чашу    прозрения.
В    белоснежных  крыльях  твоих  давно    извивается  змей,  
А  ты  безмятежна    внутри…    
Как  река  подо  льдом    -  во  сне  о  грядущем  движении…

       ©      Олена  Зінченко        02.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823760
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2019

Сотри неведомую грань

Сотри  неведомую  грань,
И  будет  боль  твоя  чиста.
Неузнанным  для  бесов  стань,
Чтоб  восхитилась  суета
Отказам  -  подвигам  под  стать,
А  одержим  будь  только  тем,
Что  может  целый  мир  поднять…
Знай,  только  смелость  -твой  тотем  
И  разучись  считать  гроши,
Обиды,  женщин  и  года.
Вздохни  –  и  больше  не  спеши,
Ты  –  путь  и  вечен  был  всегда…

©  O.Z.  Olena  Zinthenko  30.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823445
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.01.2019

Я його культивую

Чи  я  шукаю  кохання?  –  Та  ні.
Я  його  культивую!  -
В    завжди  спраглій  душі  уміння  ростиме,  
Забарвлює  кров  моя  течію  відведених  днів
І  прожилки  істин  карбує  вогнем  поміж  ними…
Росте  життєлюбний  мутант,  не  підвладний  життєвій  зимі.

Позазаконно-свавільно  його  мій  мозок    створив,
Немає  в  кохання  того    ні  віку,  ні  часу  
«Порятунок»  і  «спокій»    нізащо  не  визнає  слів,
Сліди  катувань  несе  на  собі  як  прикрасу,
І    з  смертю  на  рівних  чекає  годину    жнив.

З    ним      раділа  повіні  мрій    і  чуттєвій  зливі,
З  ним  -    як  цілунок  -    зроблю    навіть  видих  останній,
В  житті  споглядала  його  як  прояви  дива  -
Оновлював  світ  себе    відчайдушним  коханням,
І    в  ньому    я  вільна    і…      безнадійно  щаслива

©        Олена  Зінченко  22.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019

Протиріччя жіночності

Жіночність  розділена  навпіл
Між  духом  і  проявом  плоті.
Шукачка  таємних  скарбів  -
Злочинниця  на  ешафоті.
Роз’ятрена  недолюбов’ю  -
Законами  визнана    вищими
І  болем  негойних  стигматів  
Від  бруду  навіки  очищена.
Картала  б  себе  чи  сміялась,
Врозумлена  досвідом  власним
В  одному  лише  непохитна-
Довіку  у  жінці  не  згасне.


©  Олена  Зінченко      18.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019

Влада і сум (зима)

Чому  розгубленою  часто  видається  та,  
Що  має  у  природі  владу  безперечну?
І  за  віки  -  єдина  зброя  проти  неї  …  теплота,
Захопленість  і  боротьба  тривають  безкінечно.
Вона  ж  сузір’ями  пронизливо  погляне  в  вікна  ,
І  ефемерні  діаманти  кине  нам  під  ноги  -
Жертовно-білим  закривати  бруд  так  звикла,
І  наставляти  нас  на  путь  ,  уперто  замітаючи  дороги…
Її  печаль  від  того,  що  піде  непізнананою  знов…
В  своїй  небажаності  оповита  сумом,
Крихка,  тендітна,  досконала  –  як  любов,
Віддасть  свою  красу  в  весняний  трунок.

©  Олена  Зінченко  16.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821593
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2019

Просвітлення

Готувалась  до  довгої  темряви  я,
Забуваючи  радість  погожої  днини.
Дозріти  в  пітьмі  –  то  доля  моя,
Несучи  в    душі  свою  варту  невпинно.
Не  лічити  в  пітьмі  ні  часу  ,  ні  дня
Просто  жити  –  неначе  всередині  світло,
Яке  дає  змогу  не  йти  навмання
І  роститити  те,  що    в  душі  вже  розквітло  -
Ще  тоді,  коли  життєдайне    тепло
Разом  з  світлом  здавалось  звичайним…
Та  відчуття    в    дальню  пам’ять  пішло,
І  вогні  тих  часів  стали  тьмяні  і  дальні.
Я  навчилась  радіти  краплинам  живим,
Відчувати  на  смак  і  на  дотик  душею
Надавати  силу  в  пітьмі  саме  їм,  -
Навіть    втрачену  кожну  вважати  своєю.
Завжди  прагнула  мріяти,  навіть  кохати,
Довга  ніч  зосередженню  вчила  мене  ,
Тут  так  не  відчутні  надумані  грати,
Та,    скоріше,  багато  спокус  обмине.
І  вже  не  знала,  чи  я  та,  колишня
Щаслива  була  і  не  знала  про  це,
Чи  невипадково  затемнення  вийшло,
Повільно  прокравшись  в  мене  тихцем…  
Благословенна  чи  в  чомусь  я      винна?
Це  тільки  я  чи  весь  світ  так  стоїть?
Роздуми  в  досвід  стікались  повільно,
Живлячи    кожну  обтяжливу  мить.  
Раптово  для  мене  з’явилося  світло
Тотальне,    відкинувши  тіні      навкруг.
І  проросло  те,  що  в  темряві  квітло,
В  душі,  попри  вчинених    всіми  наруг.
Розгублена,  нова  до  себе  звикаю,
Небезнадійна  -  це  добрий  вже  знак.
Загостреним  зором  по  небокраю
Бачу  зірниці  …  нехай  буде  так.

©  Олена  Зінченко  14.01.2019
До  циклу  «  Алегорії»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019

Поклик

1.

Я  дякую  усім  можливим  небесам
За  шанс  новий  шодня  і,  мабуть,  не  востаннє,
Тим  хто  вкладав  у  мене,  дяку  я  віддам
Турботою  про  інших  -  знов  і  знов...
Вагання  ,підступна  втома,  дратування,  біль
Від  безпорадності  -  як  гостре  лезо,
Що  ріже  на  шматки  плоди  твоїх  зусиль,
А  ти  собі  розважливо  -  тверезо
Підказуєш,  що  буде  новий  день,  
І  десь  там  абсолют  приймає  всіх  в  обійми...
(Залишилось  знайти  його  лишень)
А  ти  шукай,  бо  маєш  бути  сильним!
Для  них,  для  себе,  просто  для  розрад
Душевних,  саме  -  вже  доведено  роками  -
Нерівний  шлях,  як  подивлюсь  назад.
А  скільки  ще  іти  -  хіба  скажу  словами?!

©  Олена  Зінченко  2019
Поетичні  роздуми  про
мій  рід  занять  протягом  останніх  років  -  
тільки  осмислення  великих  і  малих  турбот
наповнює    моє  життя  змістом.

Моїм  колегам-  прийомним  батькам  та  батькам  -вихователям  присвячується...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821029
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.01.2019

Колись присутньому

О,  як  ти  заважав  чуттєвості  моїй!..
І  запалу  твоє  єство  бувало  на  заваді
Принадних  струн  торкатися  не  мрій  -
Частинки  всі  мої  тобі  не  раді.
Між  Еросом  і  мною  ти  стояв  завжди,
(А  як  хотілося  його  розкутий  шепіт  чути),
Ти  ж  замість  почуттів  немало  лив  води
На  пристасті  вогонь…  і  в  розум  мій  отруту
Підступно  оминуши  ніжність,  підсипав
Тоді,  коли  лише  обійми  красномовні,
Щоб  насолодою  торкнутись  денних  справ…
Та  зараз  я  щаслива  -  внутрішньо  і  ззовні
І  тим,  що  все-  таки  вдалося  зберегти
Бажання  –  до  шаленства,  до  безмежжя  
І  збагатити  пестощів  довірливі  світи,  
Побачити  верхівки,  виступи  і  вежі.
То  спільниця  -  любов  направила  мене  :  
«Крилатим  душам  не  потрібен  лікар».
І  ще  дихне  в  обличчя  і  перегорне
Нову  сторінку  Мій…  гарячий  вітер.

©  Олена  Зінченко  11.01.2019

До  циклу  «Оновлення  сторінки»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019

Той, справжній.

Я  знову  повернулася  в  свій  біль
Той,  справжній  що  для  себе
Тонку  матерію  збирає  звідусіль
І  душу  пропускає  поміж  ребер...

Пекучу  вогняну  сполуку  
Не  хочу  замінити  я  нічим.
А,  якщо  б  прагнула  розлуки,
Вросте...  неначе  я  вагітна  ним.
Його  пророцтвами  про  вічне
Душевну  витру  каламуть  -
Як  хитрістю  смакує  вже  логічне
То  голими  руками  не  візьмуть
Мене  ловці  довірливих  сердець
Що  чавлять  синтетичні  сльози,
Я  маю  вдосконалений  взірець
Найсправжніх  відчуттів  без  пози  -
Незнищувану  частку  -  вже  доскону,
І  нею  гострено  чуття  моє  ,  як  слух
І,  згідно  першорідному  закону,
Укупі  з  радістю  той  біль  гартує  дух.
...А  памятаєш…-  мала  б  я  сказати
Йому  -  як  свідку  дивних  відкриттів,
Та  вимовлю:  помовчимо  ,  мій  брате
Удвох…  як  ти  того  хотів…

©  Олена  Зінченко  
05.01.2019

До  циклу  «Трансформації»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019

За кожний шанс

Я  дякую  усім  можливим  небесам
За  шанс  новий  шодня  і,  мабуть,  не  востаннє,
Тим  хто  вкладав  у  мене,  дяку  я  віддам
Турботою  про  інших  -  знов  і  знов...Вагання
Підступна  втома,  дратування,  біль
Від  безпорадності  -  як  гостре  лезо,
Що  ріже  на  шматки  плоди  твоїх  зусиль,
А  ти  собі  розважливо  -  тверезо
Підказуєш,  що  буде  новий  день,  
І  десь  там  абсолют  приймає  всіх  в  обійми...
(Залишилось  знайти  його  лишень)
А  ти  шукай,  бо  маєш  бути  сильним!
Для  них,  для  себе,  просто  для  розрад
Душевних,  саме  -  вже  доведено  роками  -
Нерівний  шлях,  як  подивлюсь  назад.
А  скільки  ще  іти  -  хіба  скажу  словами?!

©  Олена  Зінченко      03.01.2019  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2019

В городе том, что путает судьбы …

Скользнула  восхода  рука  по  холмам,  где  посох  запрятан  -  
На  одном  из  них  я  опять  в  толчее  родного  вокзала.
Застёгивать  пуговки  такта  мне  не  с  руки  и  понятно,
Что  этот  город  желанный  со  мной  не  поделится  славой.

А  так  бы  хотелось,  ногами  нащупавши  вечность,
Завернуться  в  его  гипнотическую  суету,
И  вместе  о  многом  забыть  умудрённо-беспечно,
Наклониться  тихо  к  воде  на  каждом  его  мосту.

Здесь  и  опавшие  листья  движутся  в  ритме  особом,  
Вечный  поиск  себя  неизбежен  и  вездесущ  -
В  городе  том,  что  путает  судьбы,  чтобы
Небом  и  вечной  рекой  отразиться  в  смятении  душ…

Тот,  что  был  непростительно  близок  когда-то  
В  тщетных  поисках  данных  им  обещаний  
В  других  зачем-то  надолго  забыт  или  спрятан  -
До  времён,  когда  законом  предчувствие  станет…

Причуды  его,  пустыри,  живность  -  связаны  тайной.
И  Среди  тысяч  тех,  кто  его  никогда  не  поймёт  -
От  завещанных  до  забрёвших  случайно  -
Я  в  предвкушении…  снова  у  этих  закрытых  ворот.

Но  теперь  я,  возможно,  буду  мудрее
(Хотя  –  разве  можно  чудо  перехитрить?)
И  приблизиться  только  смиренно  посмею  -
Не  ближе  взгляда,  ощущая  незримую  нить..

©  Олена  Зінченко  15.12.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817572
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.12.2018

01. 12. 2018.

Такий  як  ти  лише  один  ,  лише  сьогодні
І  подароване  не  заміню  нічим
Було  передчуття  ворожої  безодні…
А  небеса  розкрились  снігом  -    ніжним  і  сумним.
Без  зорь…розпуття...  присмерки  холодні
Очікування…  вітер…сивий  від  багаття  дим  -

Розпалений    вогонь  жертовний  поглинає
Тягар,  що  нести  я  надумала  собі
А  наді  мною  те  ,глибоке    і    безкрає  
Одвічне  небо    в  вічній  боротьбі
Воно  і  я,  жаданий  сніг  …і  іншого  немає  -
Зимовий  перший  день  кружляє  в  ворожбі.

©    Олена    Зінченко  01.12.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2018

Обобранный счастливец

Она  тонкими  пальцами  нервов
Потянулась    к  спасительному  равнодушию  
Но  ….  он,    как  всегда,  был  первым,    -
Задев  её  обрывком  последней  фразы-
Чтоб  впитала  его,  а  не  просто  слушала
 (  Как  предательски      это  её    опьяняло  сразу!)

Им  ночь  небрежно    набросана    днём    -  
И    станет      другой      когда-то      едва  ли  ,
Но  новый  бунтующий  импульс  рождён    
Победно    до  немыслимой  наготы  раздетой…
Так  невольно  тиски  законов    разжались
И  она    ликует    во  внутреннем      «где-то»  -

Удивит  ли  странника  пыль  с  обочины  -
Так  и  тёмные  души  на  этом  вечном  пути,
Что  мир  радует  своим  многоточием
Прощены  обобранными  до  счастливости  –
Теми,  кому    удалось    больше  смысла  найти,
Чем  умниками  в  продуманных  вечных  истинах.

©    Олена  Зінченко        28.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815584
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2018

Місяць, що наближається до повноти

Єдина  розрада  сьогодні  моя-  
місяць,  що  наближається  до  повноти…
хмар  пелюстки  навкруги  
осиплють  шлях  моєї  уяви  в  осяйні  світи

Це  розкіш,  варта  того,  щоб
просити  з  тремом  і  острахом  знову  
самотність,  заглиблену  в  сум,  
знайти  розтягнуту  світом  основу

Адже  ми  –  не  просто  споглядачі,  
куплені  владою  втоми
напружим  зіниці  –там  самотності  чаша,
ковток  з  якої  кличе  додому

Змісту,  
що  не  вимовлять  жодні  вуста,  
не  вмістить  жоден  пергамент
лише…  посміхнусь,  зачарована…  
тому  ,що  є  поміж  нами...

©  Олена  Зінченко  20.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2018

Діалог скептика та оптиміста

Скептик:
На  цьому  світі  так  давно  живу
Що  знаю  більше,  ніж  душа  б  хотіла...
Світ  натягає  боргу  тятиву,
Цяткучи  життя  сторінку  білу.
І  часто  замість  спокою  журбу
У  парі  досвід  з  мудрістю  приносять:
Стійка  ти  чи  вразлива  –  байдуже  йому,
А  їй  ніколи  ти  не  скажеш:  досить
А  часом  так  хотілось  щось  забути  -  
(Для  щастя  це  доречно  би  було),
Минуле  щоб  не  сипало  отрути,
Невчасно  зморшками  тавруючи  чоло…

Оптиміст:
Я  маю  змогу  насолоду  відчувати
І  в  цьому  некерованому  ритмі,
Рахуючи  ковтки  життя,  не  втрати
Мені  годину  кожну  наче  трунок  пити,
Якщо  і  виживати  -  то  красиво  -
Себе  прощати,  щоб  радіти  дням,
Які  відміряно  –  творити  вічне  диво  -
Для  чого    ж  тіло  дарували  нам?

©  Олена  Зінченко  14.09.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806567
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2018

Ось…ось

Вже  давно  мало  тут  народитися  диво  -
Щедра  природа,  земля  наша  вдячно-терпляча
За  всіми  ознаками  розквіт  країни  можливий
Ось-ось…то  де  ж  забарилась  та  лагідна  вдача?  
Давно  перекинутись  мала  ,  удобривши  ниву,
Чаша  біди,  за  століття  тривог  повна  по  вінця,
Ми  забули  б  про  війни  тоді  й  жили  щасливо,
Поставивши  крапку  останню  на  темній  сторінці
Ще  крок…  та  якісь  пророцтва  далися  взнаки  -
Нове  коло  випробувань,  і  знову  ми  насторожі
Сумна  іронія  вкладена  навіть  в  древні  казки  :
Коли  радість  близько,  втручаються  сили  ворожі
І  вкотре  потрібно  доводити  недругам  всім,
Що  віра  і  воля  твої  варті  щастя  земного…
І  знов  на  траві  краплі  крові  замість  роси…
(Не  оминути  з  добрим  сусідом  жеребу  свого)
Коли  вже  ,  коли  …де  відповідь  щиру  шукати?
«Ось-ось»  не  влаштовує  сиріт,  і  матір  змарнілу  
Кому  ми  нарешті  з  полегшенням  скажем:  мій  брате?
Мабуть  ще  страждання  потрібні,  щоб  множити  силу
Такі,  що  душі  розкриють  та  викрешуть  іскру  -
Такі  ,що  самого  стилого  серця  не  оминуть,
І  створять  спільноту,  від  бруду  спустошено-чисту,  
Й  диво-  квітка  червона  проросте  крізь  праведну  лють.

©  O.Z.  Олена  Зінченко  23.08.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2018

Вечірній нарис

Горіх  старезний  -  наче  маг  в  зірках  -
Вони  блищать  тіарою  на  ньому,
Струмують  по  зелених  рукавах  -
Скидає  велетень  серпневу  втому

Зоря  присіла  на  тополю  відпочити,
А  по  дахах  розсипані  намистини  ясні…
Дарує  в  темряві  примарні  диво-квіти
Одвічне  небо,  як  бентежної  весни.

І  саме  в  миті  ці  так  гостро  відчуває
Душа    тілесну  оболонку  затісну
Та  рятівне  буття  дбайливе  ,  хоч  безкрає,
Огорне  спокоєм  і  віднесе  в  країну  сну.

©  O.Z.  Олена  Зінченко  22.08.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2018

Губы

Я  что-то  должна  ответить  тебе,
Только  губы  шепчут:  люблю
Пустым  страницам,  измятой  траве,
Часам  и  календарю…
И  я  начинаю  верить  губам,
Несущим  яд  и  восторг
И  то,  что  подарено  было  нам,
Их  трепет  выразить  смог...
А  я  ещё  воскрешу  глубину  -
Тебе  и  себе  вопреки,
Вот  только    тихо  прильну
К  руслу  иссохшей  реки…

©  O.Z.  Олена  Зінченко  22.08.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804115
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2018

Почався другий день, як вже не стало

Почався  другий  день,  як  вже  не  стало  «ми»,
А  є    окремі  одиниці  незалежні
І  знаком  самоти    цілунки  між  грудьми
Ми  замінили    вкрай  беззастережно.

Минув  день  перший…крізь  буденне  тло  
Ще  запах  твій  наповнює  легені,
З  думок  не  йде  нав’язливе:  «любоввв»…
І  наші  яблука  в  садку…    ще  геть  зелені.

А  завтра  буде  третій,  певно,  як  завжди,
Я  підведусь,  мабуть  прозріють  очі,
Тобі,  як  і  нікому  не  скажу:  «зажди»,
Хоч  задихаюсь  сумом  серед  ночі.

А  далі  ліку  вже  немає      дням…  
«Так  має  бути»  –  я  себе  втішаю.
І  перекинуто  надпите  ледь  горня,
А  я    творю  свій  світ,  де  вже  тебе  немає!

©      O.Z.  Олена  Зінченко      30.07.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018

Липень

Він  пахощами  хоче  надихнути,
М`яким  теплом  власкавити  мене  -
Щукач  -  відвертий  і  розкутий,
Упевнений,  що  сум  мій  розжене.
Розкриє  сенс  в  опівнічних  видіннях,  
Вдень  наче  ненавмисне  погляд  полонить
Він  грою  півтіней  зеленого  склепіння  –  
Так  прикрашає  кожну  швидкоплинну  мить...
Старанний  ,  пристрасний  і  юний
Щодня  сповна  живе,  не  думє  марніти,
По  венах  розтічеться  ніжним  струмом,
І  бризне  в  серце  пристрасть,  як  у  трави  квіти  .
Переконав-  таки  мене  …  я  знову  хочу  бути
Частиною  його  -  хоч  квіткою  рудою,
Відчувши  насолоду  від  спокути  -
За  марний  сум…  в  обіймах  під  грозою…

©  O.Z.  Олена  Зінченко  09.07.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798699
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.07.2018

Компроміс

Післясмак  компромісу…гірко-ванільний
В  мені  ,  питання  залишивши,  тане
Отримала  бажане?  Стала  вільною?
Ні  ,  він  поставив  тавро  наостанок  -

Непомітне,  мале,    десь  у  темних  глибинах…
Чи  заважить  воно  посміхатися  знов!
Та  чомусь  росте  відчуття,  що  я  винна,
Солодку  отруту  впустивши  у  кров.

Так  хотілося  щастя…    метелики  милі
Вже  пурхали  там,  де  ,  здавалось,  зима
Надовго  спустошене  серце  закрила  .
Та    я…  рідне  зручним  підмінила  сама.

Втіху    знайшла  у  безпечнім  полоні,
(Забула,  як  бігла  з  душею    нарозхрист  у  світ  
Шукати  любові…  пульсуючі      скроні,
Коли  кожний  нерв  –наче    всесвіту  дріт).

Втрачала  безцінні  життєві  хвилини,
А  компроміс  свою  жертву  ковтав  .    
На  щастя,    не  мала    і    жодної  днини,  
Щоб    не  вкрадалось  в  думки  серед  справ,  

Що  світ  поза  цими  угодами  вільний,
Варіантів  майбутнього  безліч    -  шукай!
І  компроміс,  аргументами  сильний,
Реальні  можливості  тіснять  за  край  .  

Одного  весняного  дня    -  якось  сталось
До  поступок  згубних  зник  інтерес,
Смішним  стало  те,  що  важливим  здавалось
І    бажаним  став…  особистий  прогрес

Нерівний,  напружений  ,  болісний  часом  
Лише  з  серцем  консенсус  –  заради  мети    
Зберегти  самобутність  свою  як  окрасу,
Щоразу  долаючи  страх    самоти.

А  там-  будь,  що  буде  –  не  владні  угоди,
Коли  знов  метелики  в  світ  полетять,
Несучи    безмежжя  людської    природи  
І  рими  самих  свавільних  заклять.  

 ©  Олена  Зінченко  30.05.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793763
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2018