| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Підкрадається тихо Вечір,
відчуваю його теплий подих
обіймає,бере за плечі:
"Не сумуй,тепер-я з тобою.
Я безсоння вип'ю твоє,
а тобі-наллю чарівного́ зілля.
І тебе долюблю за того,хто
вже більше любити не сміє".
Ніжно Вечір мене обіймає,
наливає п'янкого зілля,
щоб забути минуле змогла
і щоб знову літати зуміла...
І така красномовна тиша...
З головою пірнаю в неї;
мої очі цілує Вечір,
називає мене своєю...
Він моє випиває безсоння,
опиратись немає вже сили...
Як колись розчинялась в твоїх-
розчиняюсь в його обіймах...
Відчуваю-думок вже немає,
відлетіли,напевне,в вирій...
Зіллям Вечір мене напоїв,
щоб в його опинилась обіймах.
Зіллям Вечір мене напоїв,
щоб зреклася свого божевілля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
З Журбою Відчай повстрічався
і у полон сумних очей,
cердешний,він в ту ж мить попався
і закохався у ту ж мить.
Журба ж самотньою була
і дуже сумувала...
Своє кохання неземне
давно вже виглядала.
Коли ж побачила його
серденько підказало,
що саме він,це-саме той,
котрого так чекала.
В обох серцях одної миті
кохання спалахнуло,
і поєднавши спраглі душі
в них сенс життя вдихнуло.
Кохали...і були кохані.
І...як ведеться в світі -
те,що цвіло-те дасть і плід,
ніяк це не змінити.
З кохання того навесні
нова душа вродилась.
Cльозинкою з сумних небес
до рук журби скотилась.
Дитям свого кохання
так тішились батьки...
Дали йому імення:
"Безвихідь"-нарекли.
Все,що уміли й знали,
роками нажили...
Своїй дитині жданій
з любов'ю віддали.
Щоб їх кровинка люба,
коли прийде пора
своїх батьків коханих
продовжила діла.
І от...пора настала-
Безвиході пора.
Ширяє білим світом,
продовжує діла...
Уже взяла на службу
Скорботу і Печаль.
Роботи ж має вдосталь,
роботи їй не жаль.
В країні - Україні
Безвиході пора...
Чатує,ставить пастки-
продовжує діла...
Тож пильні будьте,люди,
Розставлені пастки!
Не втрапити щоб в скруту
Й не вити,як вовки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707899
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Нам за все приходиться платити
і за все отримувать платню.
Треба чимскоріше зрозуміти це,
щоби потім пізно не було.
В долі,бач,свої закони є:-
кожен має те,що заслужив.
Тож потрібно тішитися долею
і закономірністю платні.
Тож коли беремося щось сіяти
пам'ятаймо,що воно зійде.
Потім вродить у стократ,
а може й - в тисячу,
якщо в ґрунт поживний попаде.
A жнива прийдуть -
пожнем з відсотками:
кожному - своє,а не чуже.
І тому, закон всі мають вивчити:
"Кожен,що посіяв-те й пожне!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707740
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2016
Спить матуся,згасли очі,
Не доспала своїх ночей,
Снів своїх не додивилась
Так втомилась,так втомилась...
Вся в турботах,вся в роботах,
Вся для всіх:своїх,чужих...
Так і часу не лишилось,
Та вона не засмутилась
"Просто трішечки втомилась"-
Так сказала й похилилась,
До подушки притулилась...
Згасли очі - сяйво ночі,
Не доспали своїх ночей...
------------------------------------
Встань,матусю,розплющ очі,
Осяй мені смуток ночі,
Тихим голосом озвись,
Ніжно - ніжно пригорнись,
Як в дитинстві: - "Люлі,люлі,
прилетіли птахи - гулі"...
Та не тії прилетіли гулі
Й заспівали мамі:-"Люлі,люлі"...
І заснула мама, згасли очі
Не доспала,рідна,своїх ночей.
1.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707236
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.12.2016
В мами очі,в мами очі,
Як на небі зорі вно́чі
Для синочка й донечки
Лагідні,як сонечко.
В мами ручки-рученята,
Як у пташечки крилята
Для синочка й донечки
Теплі,наче сонечко.
Голос в мами,наче річка,
Мала річка - невеличка
Та,що з гір собі біжить
І тихенько гомонить
До синочка й донечки-
Місяця і Сонечка.
А волосся мамине-
Запашне,мов літечко,
Духмяніє травами,
Колоситься житечком
Для синочка й донечки-
Місяця і Сонечка.
А сердечко мамине-
Ніжне,наче квіточка,
Променіє ласкою,
Тягнеться до діточок
До синочка й донечки-
Місяця і Сонечка.
5.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707039
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.12.2016
Хто зрадив раз, той,
неодмінно,зрадить вдруге.
Сильнішим буде біль
у сотні раз...
Змії на серці не пригрій,
моя подруго́, прошу,
поглянь вперед
і не вертай назад.
Якщо ж вернешся -
все піде по кругу
і будеш відповідь шукати -
не знайдеш.
На лобі ж матимеш -
велику другу ґулю...Хоча,
можливо,досвід наживеш.
Але розумні вчаться
на помилках - інших.
Їм шкода часу -вчитись на своїх.
Вперед і вверх іди,моя подруго́!
Назад і вниз ти більше не дивись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706890
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.12.2016
Лягали на папір слова
Зливаючись в екстазі
І не тривожило ніщо
Миттєвостей фантазії.
Там - у безмежній вишині
Душа моя літала
І ніжним доторком пера
Слова оті єднала.
Закохані були слова...
Чи їх - тобі судити?
Любов буває,бач,сліпа
Ніщо з цим не зробити.
Вони ж,як люди,зрозумій!
І в тому наша сила,
Щоб поєднати їх навік
Єдинажди , уміло.
Ти ж,знову взявся за своє,
Душа твоя жадає...
Нової жертви у рядках
Моїх - собі шукає.
Навіщо ж креслити слова,
Папір цим ґвалтувати?
Якщо в ту мить моя душа
Хотіла так казати.
І у порядку отакім
Слова ті народила.
Невже для того,щоби я-
Порядок той змінила?
Навіщо ж креслити слова,
Життя в них віднімати?
Піддатись хаосу думок
І мозок напрягати...
Цього не зроблю,не проси!
Душа моя співає...
І у порядку отакім
Слова ті викладає.
Віталію Нестерчуку (Відповідь)
26.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706752
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.12.2016
Серденько,озвись,озвись!
Що мені робити?
Як у цім жорстокім світі
Навчитися жити?
Навчитися самій
І дітей навчити:
Як себе в житті знайти,
Як усе змінити?
Відповідь така проста:
"Всього... не змінити.
Лиш самій змінитись можна,
Себе лиш змінити!
Твоє місце на тебе
Вже давно чекає..."
Тільки пам'ять підводить,
Тільки розум не знає,
Де ж воно,те моє місце-
Місце, що чекає?
Поки я у цьому світі,
Як сліпа блукаю.
Господи,прошу Тебе!
Дай мені прозріти!
Розумом побачити,
Серцем зрозуміти!
Щоб могла я сяяти,
Щоб могла горіти,
Як зоря небесная
Тебе веселити!
Підкажи мені,мій Боже,
Знак мені подай.
І мене на цій дорозі
Ти не покидай.
За Тобою,Господи,
По шляху піду...
З вірою і правдою
Я не пропаду.
10.20012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Мелодійно серце б'ється,
Водоспад кохання ллэться...
І рясний любові цвіт
Мусить дати гідний плід,
Є на те проста причина-
Так влаштований цей світ.
Та невже, чиясь рука
Доторкнеться до плода
Перше,ніж той плід дозріє?
Ні,ніхто того не сміє!
Божа воля є на все:
На життя й на долю.
Божа воля - моя доля...
Я її приймаю.
Разом з нею подарунок
Собі залишаю.
Нехай мене супроводить
Далі - Божа сила,
Нехай мені подарує
Моя доля - сина.
На усе своя пора...
І його прийде година,
Щоб прийти в цей світ дитям
Життєрадісним і милим.
Все,що було,те і буде:
Водоспад кохання,цвіт...
І зростатиме в любові
Нашого кохання плід.
11.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Тож,проблем не існує!Кажу...
Все - це тільки чудові можливості!
І шукаю навпомацки - їх,
Щоб утішитись Божою милістю.
Що,не вірите? Вірте,кажу...
Перевірила власною шкірою:
Де проблема - там схований скарб
За обгорткою незрозумілою.
Тож,проблем не існує!Кажу...
Просто,стежити треба за знаками,
Щоб не втрапити в справжню біду
Звідки виходу не існуватиме.
Тож,проблем не існує!Кажу...
І відколи так думати стала,
На життєвій дорозі своїй
Не проблем,а скарбів назбирала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016
Так прекрасно було!
Наше літо цвіло...
Cонце ясним теплом зігрівало
І усе на землі напувало життям,
І коханням усе напувало.
Так прекрасно було!
Наше літо цвіло...
І кохання в серденьках зростало,
І безмежним теплом наші душі сумні
До життя, до надії вертало.
І здавалося нам,що так буде завжди:
Не пройде те безхмарнеє літо
І безмежним теплом
Сонця ясного - ми
Будем завжди з тобою зігріті.
Та, підступний мороз
Погубив в одну мить
Все,що доля ласкава давала:
Квіти наші рясні він безжально убив
В них - життя,в нас - надію забрав він.
Сонце знову ясне,
Літо цвітом рясне,
Та не ті, та не ті уже квіти
Цвітом ря́́сним cвоїм не дано уже їм
Наші душі сумні звеселити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Милий,ніжний,дорогий
Я тебе чекаю...
І крізь хмари дощові
Сонцем виглядаю.
І тоді,коли прийдеш ти
Вийду зустрічати,
І ті хмари дощові
Будуть геть тікати.
Що там Вітер і ті хмари?
Сонця два зустрілись!
Половиночки з'єднались,
Небо роз'яснилось.
----------------------------
Чорні хмари нерозумні
З Вітром об'єднались.
Проти Сонечка пішли,
Та... прорахувались.
Сонце -Вітер зупинило,
Його вгомонило.
Чорні хмари розтопило,
Небо звеселило.
Вітер тихий,небо ясне,
Хмароньки спокійні.
І тримає Землю -Сонце
У своїх обіймах.
16.10.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Вітер в Хмарку закохався
Хотів одружитись,
Та вона кохала Сонце
З ним хотіла жити.
Kоли Вітер те второпав
Дуже розлютився.
Почав дути на всі боки,
Мало, не сказився.
Обіцяв Хмаринці Вітер
Золотії гори...
І для неї покорити
Безмежні простори:
"Буду я тебе пухнасту
На руках носити,
Все життя тебе прекрасну
Лиш одну любити.
Я - Тебе,кохана,мила
Заберу далеко -
Сонце там не світить ясно,
Не літа лелека.
Там земля в єдине ціле
Злилася із небом,
Простір там безмежний,білий,
Сонця там не треба.
Там з Тобою,ніжна моя,
Будемо кохатись
І на землю пухким снігом
Будем опускатись.
Кожній зірочці пухнастій
Будемо радіти,
Бо сніжиночками будуть
Наші милі діти".
Хоч заманливі були
Всі ті обіцянки,
Та хотіла Хмарка бачить
Сонечко щоранку,
У його палких цілунках
Щоразу купатись
І на спраглу неньку-Землю
Дощиком спускатись.
Щоб маленькі насінинки
В землі пробудились
І вродливі квітоньки
На світ народились.
Не схотів підступний Вітер
Хмарку відпустити.
Вирішив,що краще буде...
Її погубити.
І свої злостиві плани
В серці він зростив,
Для коханої - могилу
Вже він намостив.
Лицемір,підступний злодій,
Най би Грім побив!
То тоді б, Хмаринку юну
Він не погубив.
От узяв її на руки,
Ніжну, - що любив
І помчав назустріч долі,
Долею... й убив.
Кинув її, молодую,
Він в обійми Сонця,
Щоб згоріла від кохання
У чужій сторонці.
І згоріла...закохана,
Й сліду не лишилось,
Бо кохала не того -
З ким жити судилось.
10.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705718
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.12.2016
Сльозами щиро плаче небо
Одна лебідочка летить
Немає милого із нею
Журбою серце тріпотить.
Ще трохи вище,ще до хмари
Підніметься сердешная вона
Складе докупи там свої крилята
І впаде каменем униз її життя.
Немає милого із нею -
Немає сенсу для буття.
Він не повернеться ніколи,
Його нема - її нема.
03.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Математика-кара Господня!
Не сприймаю я зовсім тебе
І у книгу дивлюсь,як в безодню
Звідки відчай туманом повзе.
На уроці сиджу математики,
Та далеко мої десь думки.
Їх,напевно,на крилах лелеки
Із собою у вирій взяли.
Уявляю себе я не в класі,
А в далеких прекрасних краях,
Де у морі купається сонце
І замріялась навіть земля.
Так спокійно і тихо довкола
І складаються легко вірші,
І шепоче мені тихо море:
"Ти забудь про усе й залишись".
Та,не грім серед ясного неба
Так мене відчайдушно злякав
Голос вчительки математики
Мої мрії умить зруйнував.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016
Дихало небо дощем,
Вітер тихенько співав,
Місяць ріжок молодий
Зіроньці казку шептав:
"Мила, серденько моє,
Як добре,що ти в мене є
Світла така, неземна,
У цілім світі одна.
Єдина моя, золота,
Ти мрія солодка моя,
Ти радість моя і любов,
Поглянь лиш на мене ти знов.
Я всесвіт тобі подарую,
Я ніжно тебе розцілую,
Смарагдами шлях простелю,
Тебе лиш єдину люблю."
Слухала зірка вночі,
Як місяць казку шептав,
Дихало небо дощем,
Вітер тихенько співав...
20.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
З НЕЩАСТЯМ долю поєднавши
На щастя іншій віддала своє НЕЩАСТЯ
І вона,вже називає його-ЩАСТЯМ
Своїм безмежним,неземним...
А я ж самотньою зосталась
В обіймах відчаю й журби,
Та не упала,не зламалась,
Cильніша стала,навпаки.
Та ось прийшла й моя пора...
І я взяла чуже НЕЩАСТЯ,
І поєднавши долю з ним
Вже називаю його-ЩАСТЯМ
Своїм безмежним,неземним...
Ні,щастя в іншої не крала!
Нещастя я її взяла,
Щоб і вона зустріла Щастя,
Як я,щаслива,щоб була.
20.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Десь мій милий далеко-далеко
Заблукав у чужій стороні,
Tа до нього на крилах лелеки
Спущусь з неба, бодай уві сні.
Обгорну його ніжним туманом,
Розцілую ласкавим дощем
І сміятися буду до нього
Ясним сонцем в захмарений день.
Я до нього протопчу стежину,
Шлях терновий босо́ніж пройду.
Свої ніженьки росами вмию,
Вітром коси свої розчешу.
І вмиватися буду сльозами
Заблукавши в чужій стороні,
Та до тебе на крилах лелеки
Спущусь з неба, бодай уві сні.
Довго,милий,тебе я шукала,
Заблукала у світі й сама.
Вітром коси свої розчесала,
Свою долю йому віддала.
Він мене підіймає у небо,
Ясні зорі дарує мені,
Та до тебе на крилах лелеки
Спущусь з неба,бодай уві сні.
13.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Упилась сонечком душа
І вмить дістала крила.
Злітає з вітром в небеса
І там парить сміливо.
Їй небо шепче:"Залишись,
На землю не вертайся.
Лиш подивись,яка тут вись,
Яка краса...Зостанься.
Безмежність,спокій,глибина...
Таке яскраве світло!
А на землі? Там суєта...
Не зможеш там творити".
Розгублена душа моя
До Вітра промовляє:-
"Ласкавий будь,допоможи,
Бо що робить не знаю?"
"Не поспішай,та оглядись."-
Так промовляє Вітер.
"На землю зверху придивись
Там вже розквітли квіти".
"О Боже! Квіти там цвітуть!
Як я могла забути?
Ще хоч би раз їх аромат
Змогла б і я вдихнути.
О Вітре!Брате,поможи!
Попутним будь,благаю!
На землю душу опусти,-
Ту душу,що блукає.
Бо прагнуть оченьки весни,
Її усмішки молодої.
Земної буйної краси,
Cвятково-пишної,живої.
Лиш на землі,о брате мій,
Я зможу знов творити,
Тоді,коли вдихатиму
Я аромати квітів.
Тоді,коли почую лиш
Мелодію весни-
До неї вірші напишу,
Які прийдуть вві сні.
О Вітре!Братику,візьми
Сестру свою із неба;
Додолу тихо опусти-
Їй більшого не треба".
03.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2016