| Сторінки (12/1132): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Кохання - мука, життєва наука,
Яку не кожен засвоїти може.
Іспит з кохання
Допоможи нам здати,
Боже!
І гідно пройти свою
Життєву дорогу -
Просим тебе, Господи,
Про допомогу,
Бо на ній так багато
Каменів спотикання,
Ми відчуваєм своє
Намарне старання
Самому пройти цю дорогу.
Любов - для нас той
Камінь спотикання
І постійного розчарування.
Але по- іншому
Ми жити не умієм,
І, що з собою ми подієм?
Господи! Тобі себе
Ми відкриваєм,
І знов у серденьку
Щось відчуваєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Друже, ти чув про свято вина?
Вино, яке ж воно?
Вино української долі,
Вистояне на волі,
Із смаком перемоги
І кольору боротьби.
Причастися вином
Української долі,
І відчуй, як наповнюєшся
Духом любові ти поволі.
Дякуємо ми з тобою
Своїй долі, що чесно
Граєм ролі,
Куємо своє щастя самі,
І знаємо добре,
Що ми не одні.
Свята любов нам помагає,
І по життю нас супроводжує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
Я за тобою вслід іду,
Чи на любов, чи на біду?
Себе на думці я ловлю -
Чого? Чим притягаєш
Ти мене?
Що у тобі таке ось Є,
Що, незважаючи ,
На відстань й час,
Завжди Її, оту,
Що живить,
Ти маєш про запас.
З твоїх запасів
Користаю я.
Дозволь з них брать
Мені щодня.
Чи не змаліє суть твоя?
Ну скільки можна віддавати
Ось так задармо, задурно?
Я ж не простий собі козак.
Я козак характерник.
Характер маю ще такий!
Невловимий й запальний,
Конкурентів всіх здолаю,
Бо козацьку вдачу маю,
І ціну собі я знаю,
І любов свою ціную,
Її ніколи не марную.
Ще пригодиться й знадобиться.
Ціни ж щодень, то ростуть.
Ооо! Грошики до мене вже пливуть...
А ти собі думала,
Що все на дурняк?
Кажу ж тобі,
Я не той уже козак,
І час не той,
І світ не той,
І, взагалі,
Рятуйся, хто може,
Спасайся як Ной!
Настає спасіння час,
Він прийшов вже і до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
Хто за здорову націю?
Хто за красу і грацію?
Хто за прогресивну формацію
І нову генерацію?
Хто за здоровий глузд,
Щоб ніхто з нас в багні не загруз?
Бо кожен день -
Стрес, нерви, непорозуміння,
За мамоною постійне гоніння,
Все життя шалена гонка, перегонка.
Тут потрібна самогонка
Для заспокоєння, розслабухи...
Ова! Неконтрольовані вже рухи,
І збираються злі духи,
Щоб тобі допомогти
І додому довести,
Та не втримались усі
Й завалились у кущі.
Усі, усі одноголосно
За здорову націю.
І душа, і тіло теж.
Тіло завжди пристрастей хотіло,
А душа любові.
Без любові руйнація
І особистості деградація.
Тривога! Де пропала любов,
Що лікує. Одні депресанти.
Де нашої любові гаранти?
А тіло. Кому яке до нього діло?
Хочеш гартуйся,
А хочеш спортуйся,
Чим хочеш лікуйся.
А чим?
Пускай через вуха дим,
Переходь на електроні сигари,
Ставай Електроніком,
Якщо не хочеш алкоголіком.
А наркоманом пробував стати?
Нема де грошиків узяти?
А ти кради, збирай метал,
І там шукай свій ідеал.
А! Вже все покрали, порозбирали,
Повиносили,
Тобі нічого не лишили?
Тоді займайся йогою, самонавіюванням.
Навіюй собі світле майбутнє
Через призму нетлінних цінностей.
Яке благо, що ти можеш
Хоч це ще робити.
А якщо не навіюється,
То чекай вітрів, що зметуть
Усю ту погань,
Що розплодилася рясно.
Її потрібно змести вчасно.
Та погань чіпляється
До кожного з нас.
Хто не щеплений із вас?
А що, вакцини для щеплення немає?
А вірус поганський
Між нами блукає.
В душу й тіло поціляє.
Хіба немає лікування?
Хіба намарно всі наші старання?
Можливо, не того лікаря шукаєм, обираєм?
Не тому душу відкриваєм,
Своє життя не тому довіряєм?
А ти знаєш того, хто Є
Дорога, Правда і Життя,
У кому наше спасіння,
Прозріння, майбуття?
Він лікує душу й тіло,
Змінює життя,
У ньому зміст нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
Львівська Пресвята Богородице, провадь нас Господніми шляхами .
І шлях цей неодмінно проляже і на площу святого Юрія, до пам"ятника Митропо-
литу Андрею Шептицькому, який було відкрито 26 липня 2015 року.
Храм святого Юрія є тим містком, що єднає Західну і Східну церкви.
І такою була місія Андрея Шептицького, якого у 1900 року папа оголосив
Митрополитом. Відтоді розпочався розвиток греко-католицької церкви в Україні.
А. Шептицький пророкував Україні успішне майбутнє. Останнє перед-
бачення блаженного "Україна звільниться від свого упадку та стане державою
могутньою, з"єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо роз-
винутим державам".
Помер А. Шептицький 1 листопада 1944року. Щопонеділка о 10год.
в крипті собору, де похований Митрополит правиться Служба Божа за його
прославу.
Станем перед обличчям Митрополита, застиглому у пам"ятнику і в
тиші наших сердець почуємо, що промовляє до нас Господь через увіковічнений
образ блаженного.
Вшануємо пам"ять його смерті 1 листопада. Це і день пам"ті померлих.
І загориться Свіча Пам"яті за усіх із роду спочилих , за усіх хто віддав життя
за те, щоб ми жили, любили, вірили, надіялися, народжували і ростили дітей,
розвивали державу і здобували їй славу.
Слава Україні! Героям слава! І Богу Слава во віки віків! Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
А я у бабинім літі
Так хочу зостатись,
І в небо блакитне,
Мирне небо України
Так хочу вдивлятись,
Щоб зникли сум і журба,
Бо попереду в нас холода.
Прощаючись із рідною землею,
Тужно голосять птахи,
І відлітають у далекі краї.
А ти тут залишайся.
Живи вірою і надією
На повернення їх,
На повернення наших
Синів і дочок,
Сестер і братів,
Наших батьків,
Надіємся на повернення
І відродження
Могутності і слави
Нашої держави.
І хоча день коротшає,
І в ніч довшу
Ми ступаєм,
Але переживемо і це,
Коли вогник у серці маєм
І у житті маяк,
Щоб не заблукати нам ніяк.
А де ж мій маяк, долі знак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
А чи ступали ви на землю львівську? Якщо ні, варто поспішити і
здійснити паломництво до міста Любові і Милосердя. Саме так називається
наше місто.
Ось уже місто Лева привітно зустрічає вас і провадить на духов-
ну прощу. Вона починається з храму, що привертає вашу увагу ще здаля.
Це храм святих Ольги і Єлизавети, який стрімко підноситься до небес. Вмить
зароджується віра, що воістину Христос воскрес. Готика, екзотика, відчуття
польоту і простору, якого щораз все більше і більше бракує. Затамовуєш
подих. Ух! Видихаєш. І на поріг храму ступаєш. Зупинись! Підніми голову
догори. На храмі розп"яття Христа. І німіє душа у страсі божому, а з уст вилітає:
" Господи! Прости і помилуй грішну душу мою. Спаси! Я за тобою іду і шукаю
дорогу свою". Переступаєш поріг храму і входиш у світ, який сприймається
серцем і душею. Вмить відчуваєш, як хтось володіє вже нею. Та це ж наша
Матінка Небесна - Львівська Богородиця, що її чудотворний образ в іконі так
притягує нас. Це Небесна Захисниця і Заступниця нашого міста, що вислуховує
наші молитви-прохання. Щоб їх донести треба мати совість чесну і душу чисту.
І прийде та очікувана година, коли за молитвами Пресвятої Богоро-
диці диво стається і мрії збуваються, і щастя в душі оселяється. Ну як це, як
називається? Небо із землею у нашому серці стрічаються і відбувається таїнство
народження Любові. В замилуванні і відчутті піднесення ти перебуваєш у
іншому житті.
Але дорога нашої прощі кличе нас далі і веде на Святоюрський
пагорб, до кафедрального храму святого Юрія, покровителя нашого міста.
А ось площа, в центрі якої височить могутня постать Митрополита Андрея.
Це страж віри і велетень духу. І надаєш ти своїм мізкам руху. Та це ж нам
історію церкви своєї потрібно як знати, історію країни і роду.
Ми прийшли по живу воду. Наші уми спраглі правди, серця любові,
а душі милосердя. Господи, яке моє призначення, яке велике значення для
нас має українська мова, рідне мистецтво, культура, наука, освіта...
Запитання-молитви так і хлинули із голови. Присядем з тобою
на молитовні лави, що відвертають ворожі навали злих помислів, зневіри і
нелюбові. І хай святиться ім"я Боже у кожнім нашім слові і, щоб були ми всі
одно у думці і ділі. Щодень відбуваються різні події. У всьому потрібно злагод-
женої, зваженої дії.
І тривають наші молитовні чування, роздуми, пошуки істини.
І стається відкриття. Але на площі, на лавах залишається наше чекання на
мир, єднання, на спасіння у світлі Божого прозріння.
Час, Андрей Шептицький і наше чекання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Львівський шоколад,
Чорний, білий, чорно-білий,
А може гарячий полюбляєте?
Гарячий шоколад,
Гаряча кров,
І серце уже горить і палає!
Ось він який шок, шок,
Шоколад.
Я тепер вже й сам не рад.
Ранде, ранде, рандеву,
За тобою вслід іду,
І спинитися не в силі.
Що ж ви наробили,
Шоколади львівські,
Чорно-білі і гарячі?
Друзі, завітайте до нас
На свято шоколаду.
Шоколад по-львівськи
Тільки тут і саме для вас.
Скористайте ви цей час.
Осінній Львів усіх вітає,
І падолистом покриває
Місто і усіх нас
Свята Покрова!
Погода і настрій Є!
І свято Є!
Моє, твоє, наше.
Усіх захисників рідної землі
Вітаю,
І чоловіків і жінок,
І бажаю
Завжди бути під Покровом
Найбільшої нашої захисниці
Пресвятої Богородиці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
Кому потрібна булава?
Лише сьогодні безкоштовно
І під Покровом Богородиці.
Кому булава, кому?
У кого мудра й світла голова,
Хто самий хитрий, кмітливий,
Спритний, хоробрий,
По справедливому діє,
Вміло вести бій уміє,
Дух боротьби і перемоги має,
Віру православну,
І вірність рідній землі і народу
Зберігає,
І по правилах життєвих
Грає.
Друже, а яку ти хочеш булаву?
Може, якою змія душі перемагати,
А може, яку для влади лише мати.
А хочеш, бери дві булави -
Однією воюй, а другою
Владарюй.
А можливо, ще не народився
Такий Котигорошко,
Що і змія подолає,
І лад у всьому знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
Інтернетна любов,
Інтернетне життя,
Залежність від нього -
Це наше буття.
Ну, що ж це за життя -
Інтернетне буття?
Пропадає зв"язок
І любов десь зникає.
Людина тривожиться
І страхи множаться.
Яка залежність.
А ми за незалежність
Руками, ногами, головою.
Що мені робити із собою?
Ну, що ж це за життя
В інтернеті?
Забуваєш поїсти, поспати.
А хочеш тут біля мене присісти?
А краще біля нього,
Комп"ютера свого.
З"являється зв"язок. Ура!
Є життя. І знайшлася любов,
Заспокоюєшся знов.
О! Життя прекрасне,
І сонце красне,
І осінь тепла,
Жовто-гаряча,
Як моя вдача.
Дивлюсь у вікно.
Бачу кленове золото,
Яке падає, падає, падає,
А осінь нас радує,
Втішає, зачаровує,
А ти, немов приворожений,
Приморожений, причмелений,
Мов у м"ясорубці
Інтернетом тим змелений.
А як хочеться очі
Осінньої любові побачити,
У них задивитися,
У них розчинитися,
І там залишитися.
А ми в комп"ютері
Свої очі лишаємо.
А ми до нього припадаємо,
Прилипаємо, приростаємо.
Ова! Постій! Не смій
У ньому ти сховатися
І там зостатися.
Як це життя тоді
Буде уже називатися?
О! І завис мій комп"ютер.
Перестарався,
А чи я, а чи він?
Хтось із нас уже зомлів,
Вибився із сил, перегрівся...
Вибився із ритму
Реального життя,
Втратив дійсності
Цієї відчуття.
Ооо! Я так люблю
Тебе життя!
Я не комп"ютерне дитя.
І як це воно,
Щоб душі моя, твоя, наші
В інтернеті були?
Ні! Ми не у його полоні.
Наша любов усі кордони
І перешкоди долає,
І з інтернетного полону
Наші душі спасає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
Прохолодно. Сумно.
Дощами плаче осінь.
А я лечу у просинь
Таємничих мрій.
Скільки різних подій
Життя наповнюють щодень,
А ти чекаєш на свій день.
В думках,мов птах
До нього летиш,
І з серденьком своїм
Ти гомониш.
Нишком, тишком,
Щоб думки не злякати,
Щоб мрію наближати,
Треба вчитися мовчати,
І думки твої читати
На відстані серця,
На відстані часу.
Ми п"ємо з тобою
Життєву ту чашу,
І віримо у мрію нашу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Кавомани, графомани,
Життєлюби, простолюди...
Усіх запрошує Львів
НА КАВУ!
Фестиваль, традиції, свято,
Точка дотику.
Кава по-львівськи,
Для всіх, хто закоханий
У каву, життя, осінь.
СМАКУЄМО...
Ковток, другий...
Оце то кава!
Яка магія, які чари,
Яка незбагненна її дія
На душу!
Як вміло це робить вона -
Кава по-львівськи.
І відкриваються дверцята
Твого серденька
Для Неї,
Яку постійно шукаєш,
На яку завжди чекаєш,
Про яку мрієш,
Якою мариш,
І не знаєш
Звідки вона з"являється.
Львів запрошує на каву,
Каву Любові.
Ох, ця кава по-львівськи,
І ця любов до кави.
А може любов починається з
КАВИ?
+
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Слово живе. Воно живить,
Заряджає енергією життя,
Бо в ньому сама Любов.
І сила його неймовірна.
О! Яке відчуття!
Відчуття думки,
Відчуття слова.
І стає зрозумілим,
Що маєш ти у собі
Стержень,
Що зветься
Любов"ю.
І перед тією Любов"ю
Годі вистояти.
І ти магнетично відчуваєш
На собі її вплив
І все...
Тут ти безсилий
Щось змінити.
Ти відкрився на
Любов!
Вона у нас, а ми у ній.
О, друже милий, зрозумій,
А краще відчуй
Як діє Любов,
Як змінює вона.
Постійно змінюєшся ти,
Відкриваючи для себе
Інші світи.
Світи, Любове!
Осіннє рівнодення,
День рівняється ночі,
А наша любов
Рівняється спасенній
Але, якщо любов іншою буває,
То для неї доля двері зачиняє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Слова, слова, слова... ,
Я не одна.
Думку ловлю, слова підбираю,
Ну що сказать тобі
Не знаю.
Ось ранок.
Будильник уже
Сьому пісеьку співає,
Місто спішно
День новий стрічає.
Накрапає дощик,
А в мене ще порожній горщик.
Швидко думаю-гадаю
І варити починаю
Я свій борщик.
Твоє слово приправу
Туди додаю.
О! Смакота!
Готово, вже Є!
Місто. Я люблю Тебе!
Вибираю свою дорогу
У місто мого життя,
І вирушаю із рідного порогу.
І так щодень
Торую оту дорогу.
Машини. Шумно. Гамірно. Мінливо.
І все так швидкоплинно.
Ось вересень байкер
Повз мене так мчиться,
Що голова починає крутиться.
Стою на бетоні,
Не чую землі,
Але відчуваю
Слова я твої.
Стискаю у руці жетон
На цей день і чую -
Дзень, дзень! Пора!
Пора моя уже прийшла,
Мене за руку повела
У осінь. Я не пручаюсь.
Я корюсь.
На свою доленьку
Із літ осінніх
Подивлюсь. А далі що?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Ох, як важко тягар гріхів отих нам нести,
А може скинути якось його -
Душа так прагне вже того.
Ну як у цьому світі без гріха?
Ха-ха! Роби, що хочеш,
Живи як хочеш,
Бо живеш лиш раз.
Гаразд!
Якщо любов свою зустріти хочеш,
І коли сам собі ти не наврочиш -
Чекай на диво!
Страждання, смуток, біль
Через серденько своє пропустимо,
І святій землі віддати мусимо.
А нам стояти і вистояти
Все ж таки треба
Оте своє добро,
Що у нас уже проросло.
І птахою радості злітає,
І над всесвітом витає.
Радість велика сьогодні.
Діва Марія народилась,
І добра новина для нас об"явилась,
Про наш час спасіння.
Готуймо серця!
Щоб зле на добре повернути,
Серцем Господа мусим збагнути,
Науку спасіння пізнати,
А ще руку свою
Марії подати.
Вона наші болі й страждання розділить,
А радість примножить.
Добро! На терезах життя
Ох! Як багато для нас
Важить воно.
Тобі моє добре добро -
Ось як вийшло воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Реформація освітня, медична, пенсійна,
Судова, бабина, дідова...
Реформація душ.
О! Стій! З місця - ні руш!
Бо небезпечно!
Загроза Є!
З боку деморалізації,
Демонізації, дебілізації.
А любов як?
І тут можлива
Глобального масштабу
Аморалізація.
Аморально, протилюдяно,
Протиприродньо.
Стоп! Заміновано!
ЗаГеїнізовано!
Може вибухнути,
І станеться безлюдянно,
І зовсім безрадісно.
І станеться зона відчуження
Від Божественого Начала.
Але не забуваймо,
Що і кінець Божествений,
А не реформаторський.
Згиньте лукавого задуми!
Не змішуймо праведне з грішним,
Хоча вони давно уже змішані.
Але мусимо мати імунітет
До розпізнавання їх.
Святе і грішне -
Життя потішне,
Або невтішне.
Життя не склалося так,
Як бажалося, хотілося,
Планувалося...
А сценарій для кожного життя
Писаний то Всевишнім.
А ми лише актори.
Тож, друзі, за ролі.
Ретельно, належно, гарно,
Сумлінно, богоуклінно -
Хай кожен свою
Грає роль у житті.
І Господь не полишить
Нас у біді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
Болить душа, болить, страждає...
І біль цей тіла досягає.
Любов болить. Душа палає,
І у Любові тій згорає.
Невже ліків від цього не має?
Де їх узяти, хто із вас знає?
О! Як я шукаю Слова твого,
Слова сильного, правдивого,
Повчального, дієвого,
Слова Істини й Життя,
Слова як ліку для душі.
Його потребують і сильні мужі.
Сильні світу цього
Теж прагнуть слова Твого.
Господи! Промов!
Слово Твоє - лік для
Зболених душ.
,,Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені,
І я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе
Й навчіться від мене, бо я лагідний
І сумирний серцем, тож знайдете
Полегшу душам вашим". ( Мт. 11,29)
Ти, Господи, дорога, правда і життя (Ів. 14,6),
У Тобі наше майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Ти - душі бездонная криниця.
Чисті, світлі почуття - цілющая водиця.
Цією водою я умиваюсь,
Й такими ж почуттями
Умить наповняюсь.
Диво! Як люди біжать живо
По ту водицю.
І як багато у ту душеньку
Вміститись може
Отого почуття, що
В корені міняє усе
Наше життя.
За тебе дякую я Богу.
Спраглими устами
Припадаю до цілющої водиці -
І п"ю, п"ю, п"ю...
Й напитися не можу
Із цієї бездонної криниці
Свіжої, цілющої водиці.
Вгамовую спрагу
І так добре мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Зміни у мені, у тобі, у нас.
Час змін. Відбувається
Перерозподіл життєвих
Ціностей.
Чи відчуваєш, що тобі
Без неї ніяк?
Сіро, пусто, інтерес
До життя зникає.
І так хронічно триває.
О! Боже! Пробуди
Інтерес до життя,
Не лише до грошей.
Багато розвелося
Сірих мишей.
Скнири - усе до своєї
Нори, а чи нірки.
І так усе життя,
Яке постійно латаєм,
Штопаєм дірки,
Щоб не губились
Радість, щастя, доля.
Воля! Де ти? Озовися!
Хоч одним оком
На нас подивися,
А хочеш - двома,
Добре нас роздивися.
Може Ти для нас
Суджена Долею,
І зовешся нашою
Ти Волею?
Волею душі призначено
Любити!
Бо без цього,
Як то нам у світі цьому
Жити?
Сумно, нудно, монотонно...
Хіба цікаво, коли пустку у душі
Заповнює кава,
І огортає сигаретний димок? -
Життя подає свій нам урок.
Хочем змін у житті -
Мусимо свою дорогу Любові
Знайти і нею ідти.
Лише Любов, одна
У житті творить дива.
Любов змінює нас.
Час змін настає.
Нам його Господь дає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Читають всі, читають все,
Читають всіх, читають всім...
Читайте мене! Бо тут аж пре!
Читайте всі! Аж хочеться мені!
Читайте так, щоб можна було сказати -
О! Здорово як!
О! Це справжній майстер,
Майстер Слова, діла, душі і тіла.
Майстер на всі руки, ноги, голову...
О! Читайте! Вичитуйте мене,
Виучуйте, заучуйте,
Закуповуйте, поки Є!
А хочете? Мене читайте як книгу...
А де та книга життя?
У кому ховається таємниця оця?
А, а бачу - он де маленьке дівча,
Прямо у душу мені загляда.
Яка загадка у погляді цім,
Що хоче сказати дитя це усім?
- Я найбільша таємниця життя,
-Мене пізнавати можна щодня,
-Лиш у любові відкривається моє Я.
Повік славитимем Боже Ім"я!
Во ім"я Життя, во ім"я Дитини,
Во ім"я рідної країни,
Ми змушені писати так,
Щоб хотілося читати,
Творити, любити,
Загадковий світ цей пізнавати,
Таємниці життя відкривати.
Ми творимо наш Час,
Час творить нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2017
Думи, думки, думочки...
Заполонили світ.
Чужі, свої, великі, маленькі,
Космополітичні, патріотичні,
Миротворчі...
Де ж ви наших дум, охоронці?
Чужі думи не пускати,
Своїм дорогу треба дати,
Щоб у ріднім домі
Їх зростати, розвивати.
Думи, думи... Вас багато.
У світлих думах наше свято.
Свято Думки!
А де сховались недоумки?
Мабуть полюють на ті думки.
Їм не зловити наших дум.
Щоб не полонив усіх нас сум,
Щоб розвивалася країна,
Щоб в любові зростала дитина,
Щоб зустріла мати сина,
Щоб сила темряви
Білий світ не накрила -
Мусить світла думка жити.
І вона живе!
Вона як те життєдайне
Цілюще джерело,
Що ні́где не пересихає
І не зникає.
Вона зростає й сили набирає.
Сила думки!
А ну, загляньте до своєї сумки.
Усе на місці?
О! У нас руки чисті
І думки, і кишені.
Усе чисто.
Усе робимо чисто,
І думаємо стерильно,
І живемо так, як думаємо.
Ооо! Полетіла думка!
Лови! Хапай! Ховай!
Реалізуй! Матеріалізуй!
І жуй, жуй, жуй
Не лише біду і горе,
Але й радість життя смакуй.
Засмакуємо життя,
Хай минає нас година лиха,
І хай буде при помочі
Марія Мати, щоб утерти
Нам сльози і радість життя
Дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2017
Живемо по законах любові.
І кохаймося за правилами,
Серцем писаних.
Не залюби - не віддай себе
На поталу пристрастям,
Не пірнай у них з головою.
Це небезпечно.
Затягнути може
На самісіньке дно.
А тоді забудеш як звали.
А що краще - не долюбити?
Холонуть почуття.
Любов втрачає силу.
Не має чим живитися любові,
Тут зимовий час
Їй у нагоді,
Щоб увійти у стан сну,
Зависнути,
Пережити складний
Для неї час.
Але нашу любов
Не застрашать холоди,
Що йдуть.
Вони шкоди їй
Не завдадуть.
О! Світе, Ти лише в любові
Досконалий і довершений.
І най лише одне слово "ЛЮБЛЮ"
Вливає у нас життєві сили.
Це слово дієве,
Воно зцілює, лікує душу
І загоює сердечні рани.
Віримо у всеперемагаючу Любов.
Ми нею спасаємося.
В Любові єднаються
Наші душі й серця.
В ній маємо вистояти
До кінця життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017
Бабине літо уже на порозі,
Дідова осінь на життєвій дорозі.
І хай в надії збуваються мрії!
Чую, як весною пташка співає,
Осінь кохання до нас закликає!
За кожен день ми вдячні Богу,
І з нашим часом ідем у ногу
Через бабине літо
У дідову осінь.
Над нами чиста, глибока просинь,
Лагідне осіннє сонечко
У вічі заглядає -
Воно як ніхто мої мрії й думки
Добре знає.
Друже! Кожним Божим днем дорожи,
Кожною митю щастя живи!
На повні груди те щастя вдихай,
І... затримай дихання,
Його у собі відчувай!
Наповнюємося щастям.
У Тобі щастя. І в мені щастя!
І бути нашому щастю!
Рука в руці, в єдності, в злуці...
Щастя в руці так міцно тримаю,
Його тепло я відчуваю.
Але не втримати те щастя нам.
Воно в очах уже сховалось,
І до серденька пробралось,
І запалали почуття -
Світлі, чисті, ніжні, щирі, глибокі...
Це щастя осіннє обличчя має,
Його кохання розпізнає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Небо на землі, небо у душі.
Ми не тільки бачимо
Як зорі злітають з небес,
Ми відчуваємо інформаційну
Енергію сонця, що нам
Посилається!
Небо ступає по землі,
Іде до нас.
І що ж це за час?
Час духовного прозріння,
Піднесення, оновлення,
Преображення...
Це наш час!
І має відбутися
Наша з ним зустріч.
Доторкнутися неба,
Дотик до Тебе,
Дотик до Щастя -
Незабутні ці миті
Причастя!
Ах ця дорога до щастя,
Що долає життєві перешкоди
Й нещастя.
Одвічна дорога до щастя.
І хай нам щастить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Спалах на Сонці! Сходить потужна енергія, яка і Землі
досягає. Цю енергію перехвачуємо і ми. Вона наповнює наші
серця, і у них відбувається спалах - спалах почуттів!
Заряджені серця спалахують мов жарівки.
Хтось здатен акумулювати у собі ту енергію і передавати іншим.
Він стає провідником її, енергії, що наповнює, зцілює, лікує,
надихає, творить...
А ти готовий її прийняти? Готуймо свої серця! І це не лише
для красного слівця. Звільняймо їх від гніву, злоби, ненависті,
люті... Най будуть слова ці почуті.
І станеться чудо!
Ось вам казочка, яка має початок і не має кінця. Кінцівку най
кожен створює сам. Подальший сценарій казки залежить від
нас. Віритимемо у добру казку, люди!
І казка стане дійсністю!
Кинутий на землю вогонь, починає розгорятися у наших серцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Маєш у собі той стержень,
Що притягає людей,
Маєш безліч цікавих ідей?
І віриш у те, що доля
Тебе несе і усіх нас.
О! Це клас!
Одна доля для всіх.
Тільки куди і чи з тим,
З ким треба?
І до якого берега
Пристанемо ми?
У нас Надія Є!
І з нею човен України пливе.
Господи! Ти берег нашого Спасіння
У хвилях, що нас накривають,
Хвилях терніння, болю,
Відчаю, тривоги.
Одна Надія на Тебе,
Але руки свої
Прикладати нам треба,
Щоб плисти,
Хвилі страждання долати,
І Надії на поміч Твою
Не втрачати!
Від берега Життя
До берега Спасіння -
Перепливаємо ріку Часу,
І п"ємо гірку нашу Чашу.
Надію глибоко у душі
Ховаємо і віримо,
І знаємо, що свою
Тернисту дорогу
Здолаємо!
Ріка Часу швидка.
Куди ж попливли
Мої ви літа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
А знаєш, що моя любов у іншому часі уже живе,
Де сонце на зиму
повертає,
І любов інших обертів набирає.
І вимірюється не лише силою почуттів,
Але й здатністю міркувати, думати,
аналізувати.
Проходить її трансформація,
Перевтілення, переселення,
перенесення
Із органу сердечного до
Розумового.
З часом вона стає розумнішою,
Виваженішою, розсудливішою,
Із життєвим досвідом і певними
Знаннями.
Так, так. Вона не така уже
Дурненька, не така довірлива,
Не така наївна
Як була колись.
Вона ж зростає і знань життєвих
набуває,
І вірить!
Я вірю в неї, а вона вірить в мене.
І так ми двоє у цьому бурхливому
Морі Життя, де повно небезпек і
Зради.
О! Як би нам свою любов не зрадити
І не згубити у цьому світі?
Вчимося любити.
В любові зростати,
І з любов"ю свою осінь життя
зустрічати,
І вірити, вірити, вірити
В неї!
І най нам по вірі стається!
І дай, Боже, щоб наша любов
Не була заїздженою, заношеною,
Замученою, передчасно постарілою.
Щоб вона завжди була молодою,
Свіжою, справжньою,
Весняно- осінньою.
Щоб завжди їй хотілося і моглося,
І добре жилося,
Щоб за себе постояти уміла,
Щоб по життю
На крилах віри й надії
Летіла, літала,
До небес злітала,
І до твого серденька
завжди долітала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Ні слова про любов,
Більше про віру у неї.
Кожен за гріхи любові
Мусить сповна заплатити,
Бо важко з гріхами
Нам жити.
Гріх нелюбові -
Найбільший наш гріх,
До серденька нашого
Зайшов на поріг.
Від любові до ненависті -
Лише один крок.
О! Краще не проходити нам
Гіркий цей урок.
Кому які ролі
Розпише нам доля,
А нам би віри
В любов не втрачати.
Холодом осені
Гартувати свої почуття,
І смакувати ще теплі,
Ніжні осінні відчуття.
Віримо у нашу з Нею
Перемогу,
І до Господа взиваємо
Про допомогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Чуєш як плаче осінь?
Людство втрачає любов,
Втрачає розсудок -
Божеволіє...
Ах! Як воно воліє
Порятунку, спасіння.
Щоб врятувати той світ
І людський рід,
Приходить до нас
Спаситель -
Наше рятівне коло
У бурхливому
Життєвому морі,
Де життя без правил,
Де наглість, сила,
Жорстокість, збайдужілість...
Верх беруть.
Хочеш виживати -
Вчись обкрадати.
Всіх і себе.
Куди ж ця дорога
Нас заведе?
Усе у цім світі
Поцупити можна.
І Любов.
Без неї так у серденьку
Порожньо стає,
Холод душу наповняє.
Любові ніщо не заміняє.
Вчимося любити,
В любові зростати,
І не маєм права
Її розпинати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
Життя нам постійно ставить запитання, постійно підсовуючи обставини,
події, людей, а врешті і Час. Який зараз час? Питання для кожного із нас. Час
вибору, час повернення на дорогу правди, час навернення, час покаяння, час
прощення, час любові, час боротьби і перемоги час. Це наш час. Час постійного
пошуку щастя. А якого? Кожен для себе відповіді шукає сам. І, здається, ти так
уже багато знаєш і досягнув у житті певних висот, коли - бах! і все стає в одну
мить маленьким, незначним, непоказним, несуттєвим...
Усе пізнається в порівнянні. Усі ми на цьому етапі. Етапі пошуку себе,
свого " Я", свого " Хочу бути" і я " Є". На це йде наше життя. Хтось народжує
думку, ідею, мрію і запускає Її у світ, мов голуба надії. І полетіла вона. Вона
живе, вона підхвачена іншими й збагачена ними досягає небесних висот і ...
БОМ! БАХ! БУМ! Рвануло, емоції зашкалюють. Мрія реалізовується, звершується
задумане!
О! Це і є те , що шукаєм, те чого прагнем. Нелегко знайти своє і себе у світі
цім, де все вимірюється на гріш. Гроші, гроші, гроші затьмарюють наше буття.
Ну як без них оце життя? , яке ,здавалося, одне немає ціни. Хоча?
Тож іще одне питання. Скільки кому їх потрібно, щоб відчуватися
щасливим, щоб відчувати свою незалежність, бути самодостатнім і самоутверд-
женим? Де шукати відповідь? Життя! Відкрий нам свої таємниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Хресну дорогу кожен
У житті своїм має.
Важко, о як важко
Хрест свій нести,
І не зректися себе,
Тебе, Господи,
України,
І Любові своєї
Не зректися,
Бо із нею через
Хресну дорогу
Випало, а чи випаде іще
Пройтися, а чи йдемо.
І сумно, і боляче, і гірко буває,
Але життя і надалі триває,
Тож і Слово сили своєї
Не втрачає.
Слово Життя І слово Любові.
Яке у тебе, друже, відчуття?
Чи руку свою ти зможеш подати,
Коли за любов спасенну
Прийдеться стояти,
І вистояти треба.
Це сьогоднішнього дня потреба
Коли ж став на Дорогу Любові, -
Мусиш пройти її вповні.
І через осінь, і через зиму
Із нею ідти,
Хоч би які буревії й вітри.
І як би холодно нам не було -
Не втрачаймо надії,
Вона варта того.
Любов ради Любові,
Щоб не запутатись у мові,
Інколи будемо мовчати -
Ціну любові пізнавати.
І жити, жити
Наперекір усім негараздам,
Бідам, зрадам, недружнім радам,
Наперекір нелюбові -
І відкриються нам горизонти нові.
А зараз - не кажемо " так" і не скажемо " ні",
Сам Час розтавить ці слова між нас,
І не судіть мене, прошу я вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Дзвінок знов кличе до школи,
Кличе усіх нас до школи Життя.
І як перший раз у перший клас,
Ми вкотре переступаємо
Поріг Життєвої Науки!
Просімо у Софії - Божої Премудрості
Відкрити нам правдиві знання.
Господи! Зішли на нас Твою
Святу Мудрість,
І поведи Дорогами Правди.
Відкрий таємниці Твоєї Науки.
Духом Мудрості
Освяти наші уми!
Найцінніші знання здобуваються
Життєвим досвідом.
Тож, провадь нас
По дорозі Життя.
Завжди будь з нами
І наповнюй духом мудрості
І наші серця,
Щоб ми йшли дорогою
Спасіння,
І ловім своє везіння,
Удачі усім нам!
Сили-волі нам не бракує,
Хай голос свого серця
Кожен почує,
І спасенну руку Господню відчує.
Бережи нас, Господи, у житті,
Відкривай незвідані іще путі.
Крок за кроком до перемоги
Йдемо,
Твоїми заповідями Любові
Живемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Ну як ту рідну Україну
І Осінь золоту любити,
Щоб хотілося до вас,
Любі друзі, завжди
Птахою летіти.
І хай та маленька пташина
І восени радісно співає,
Душу українську звеселяє.
Хоч і на чужині хто з нас
Перебуває, але радість,
Що йде з землі України
Так сильно відчуває.
І най кожен із нас буде рад,
Що ростить український
Наш сад!
І розквітне Сад Світового Українства.
І буде щедрим врожай. Най!
Ми віримо в це.
Нас у майбутнє
Небо на крилах несе.
І будь що буде,
Але завтрашній день
За нами буде!
І будеш ти, і буду я,
І буде та любов між нас свята,
З якою долаєм важкі дні
Нашого життя.
І хай святиться, Боже, ім"я Твоє,
І хай буде воля Твоя,
І хай в мирі і єдності
Живе уся наша українська сім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2017
Пакує літо свої валізи,
Крізь шпарини душі
Холод вже лізе.
Полишає літечко уже нас,
Наступає осені золотої час.
Але тепла ще буде у нас прозапас.
Запаслися літнім жаром наші душі,
Аж зашкварчала любов,
І задиміло мов.
Догорають останні літні дні,
Але в нікуди не зникнуть
Пережиття мої.
За літечком буду сумувати,
Та нема на те ради -
Свою осінь життя
Прийдеться стрічати.
Зменшить жару осінь золота,
І свої відкриє нам дива.
Стиглими плодами
Солодко нас зацілує,
І незвіданні ще відчуття
Свої подарує.
В осіннім листвянім диво-вальсі
З тобою закружляєм,
Таємницю сердець своїх пізнаєм.
Відчуваю, осене, долоні твої,
У твоїм полонні почуття мої.
Своєю мудрістю й життєвими знаннями
Нас ти збагати.
І підкоряться недосяжні життєві вершини,
І пізнаються незвіданні небесні глибини,
І почується голос рідної землі:
- Слава Україні! Героям слава!
-Слава, Господи, тобі
-За спасенні наші дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Перед нами Нерукотворний Спас.
Як ми шукаємо Божого Лиця
Цими днями, як нам бракує
Його Любові і Милосердя!
Бог привертає сьогодні до нас
Своє обличчя.
Дає можливість не лише
Побачити Його,
А й дотикнутися до Нього.
Дотикнутися Лику Господнього
Може кожен.
Нерукотворний Спас - знак надії
На спасіння.
Віднайдімо в собі
Образ Христа,
Відкриймося на Його
Спасенну Дію
У наших душах
І серцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Низький уклін Тобі, Пречиста,Преблагословенна,
Мати Бога нашого!
Нині вшановуємо Твоє Світле Успіння.
Ти покинула землю тілом,
Але у дусі і правді Ти завжди із нами.
Українське світове жіноцтво завжди,
А нині в особливий спосіб
Засилає до Тебе свої молитви -
За родину, дітей, батьків, рідний край!
Пречиста Діво, Ти наша заступниця
Перед лицем Справедливого Судді.
Випроси Миру і Єдності
Для нашої зболеної, стражденної
України.
Загой Її кровоточиві рани,
Віджени від неї лютого ворога,
Захисти від напастей лукавого.
Тобі усе під силу!
Тобі творити диво,
Диво у наших душах
І нашій країні,
І нині, і во віки віків, амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017
А свято триває. І втягуєш те незалежне свято у себе на повні груди і
наповнюєшся ним.Наповнюєш свій порожній або напівпорожній глек душі
духом свята. Хтось наповнюється ілюзією, хтось феєрією свята. Смакуй
справжнє свято. Відчувай його. Ділись із іншими. Це - наше, вистраждене і
страждене, і хай поки ще нужденне, бідне, але з часом... З часом буде у
Євросоюзі і стане Євросвятом. І стане міс Свято, Свято всіх Свят - гарне,
достойне, багате, завидне. І хай не заздрять нам. Воно , ох як важко нам
дістається. Скільки крові тої, мов водиці лється, проливається на рідну землю,
де уже зростають паростки нашої незалежності. І не за горами той день і той
час, коли Свято незалежності набере нового змісту і нового наповнення.
І стане із частково-тимчасово незалежного - незбагнене, неоцінене і неймо-
вірно святково залежним.
Оце то свято! З різними викрутасами, прибамбасами, ковбасами, пи-
вом, медом,пирогами, кавунами, огірками і всім, чим грішна душа любить ласу-
вати. Ну і смачне свято. Незалежне ні від мене, ні від тебе, лише від нас обох,
багатьох, і великих, і малих, і розумних , і не дуже.
Ох, як хочеться подусяти оце його. Та так сильно, вміло, тепло,
гарно, щоб стало душі мило, любо, нарядно, порядно і неординарно-зарядно,
і не квадратово, а кругло.
І буде наше свято круглим. І покотиться, куди йому захочеться.
Так як в казці про колобка. І якщо його захочуть з"їсти, то ні зайчикові, ні
ні вовчикові, ні ведмедеві не вдасться. Лише хитра лисиця, якій усе до лиця
обхитрила молодця. І ось уже рота відкрила... А ми її - зась, по пиці, і не
вдалося свято лисиці. Отож пригощаймося самі нашим святом. Ну, якщо дуже
захочуть пани і пані, господа і дами - то трішки дамо, аби те товариство чемне
було. Чи товариство, чи зграя. Воно, а чи вона - одна сатана, а якщо не сатана,
то стерво. Не хватає уже нерва, нерви закінчуються, а починається землетрус,
починає мене трусити - хоч берися за сито і пересій свої муки, щоб не завелися
мухи. Ой скільки в кожного багато їх. Але то свої мухи.
І коли спечу ще пару колобків, то вже буде імітація свята, щось по-
дібне до свята. Але будемо ним ласувати, а справжнє свято не будемо їсти. Його
у серденьку збережемо, це справжнє свято, у серденьку, яким володіє любов.
І хай собі та святість там живе, діє, можливо на когось подіє.
І хай святиться ім"я твоє, Україно, у наших серцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2017
Господи! Рани незалежності
Гояться тяжко у нас.
Кожного болить цей час.
Час незалежності,
Загрози, погрози...
Хмари зла над нами літають.
Нашу незалежність вітають.
Най розвіються
Вітром надії
Хмари зла,
І сонце Правди засвітить
Над нами всіма!
Ми в молитві усі
У тиші нашої душі:
-Господи! Загой рани душі,
- Просвіти уми,
- Зупини загрозу війни,
-Хмари темні розжени!
- Ми всі залежні від Тебе,
-Чомусь втікаємо від себе,
- І як той перелітний птах
-Себе шукаємо в світах.
Господи! Сили і мудрості
Просимо в Тебе.
Навчи як на рідній землі
Жити нам треба,
Як ровивати свою незалежність,
І у всьому проявляти
Незайву обережність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
На "верхах" сьогодні організовується акція. Акція з винесенням,
піднесенням, підняттям, підтримуванням, затримуванням, замилуванням,
залюбованням,зачаруванням українським прапором, прапором неба і землі.
миру і хліба.
А завтра нас чекає акція на незалежність. Скористаймо! На неза-
лежність - знижки! Знижуються ціни на нашу незалежність, бо довго уже
залежалась, залежною стала. Акція, знижки, розпродаж! Гарячі пропози-
ції - твої, мої, ваші, наші. Усе докупи і буде з чого наварити каші, щоб
заохотити, заманити покупців.
Купуйте! Купуйте! Бо завтра, до вечора буде уже безкоштовно.
Для " низів" акції на незалежність не має. Хіба воля, свобода має ціну?
Отож, незалежність теж безцінна.
Бережімо й дорожімо кожен своєю незалежністю, щоб легко
нам дихалося, хотілося, моглося, легко любилося і просто жилося.
І хай маленькі щастя кожного із нас об"єднаються в одно велике українсь-
ке Незалежне Щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Чомусь захолола душа.
Є в цьому моя вина.
На літо усе уповала,
А тут враз -
Осінь душу пробрала.
І почала свої править закони:
-Літо, гаси свої мотори!
-А ти, друже, хочеш ще в душі тепла?
-Добре, побавлю-потішу
-Бабиним літом тебе іще я.
- Я осінь твоя,
-Це я роблю погоду у природі,
- У житті і душі,
- Запускаю холод й дощі.
Осінь! Люблю тебе я
За барви твої золоті
І чистого неба блакить,
І хочеться,хочеться
У літі побути ще, але
І твоєї любові смак відчути,
І щасливою з тобою бути, хочеться.
За щедрі твої врожаї,
Ми вдячні, Осене, тобі!
І плекаєм надію
На зміни в нашому житті.
Боже! Не полишай нас
У важкі для нас дні.
Буде сумно холодатиме,
І кожен свої плоди
Радісно-нерадісно збиратиме.
І хто що сіяв - те й збирає.
Хто сіяв зі зла - то і зло пожинає,
Хто сіяв добро - на добро і чекає.
Україно моя! Зичу я тобі добра
І щасливого, заможного життя,
Процвітання,
Миру, злагоди, єднання
І твого в світах визнання.
З днем народження Тебе!
І якою ти будеш
Залежить від кожного з нас.
Приходить твій час -
Незалежна залежність.
Ти маєш у собі силу
Самовідновлюватися,
Відроджуватися,
Відтворюватися,
Розвиватися,
Бо з тобою Бог,
І з Тобою твої сини і дочки.
Прийми нашу Любов і Вірність,
Як дарунок Тобі.
А нам у Любові до Господа,
І один до одного
Ще треба рости,
Зростати й осінь свого життя
Пізнавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Пробач, що в твою долю
Увірвалась непрохано.
Пробач, що не спитала
Чи можна любити
Так віддано.
Пробач, що серце твоє
У полоні тримаю.
Пробач, бо що буде далі -
Не знаю.
А хочеш волю, свободу,
Незалежність?
Тоді двері серденька свого
Відчиняю і твою любов
Відпускаю.
Лети! Птахо вільна,
У небо високе.
Чи знайдеш ти там спокій?
Спокій душі.
Ну, що за вірші?
Хто хоч раз
Так сильно покохає,
Як високо під небом України
Літає, той спокою не матиме
Повік. Любов"ю хворітиме
Призначений вік.
Двері серденька
Не зачиняю.
Тебе як Ангела чекаю,
Тебе всім серденьком
Я відчуваю,
Тобі свою пісню кохання
Співаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2017
Як Любов не загубити,
І з нею все життя прожити?
У житті так багато різних спокус,
Мотай ти, друже, на вус.
Глянь, проростає як швидко
Бур"ян життєвих клопот,
І заростає наша Любов.
Дивись, як широко відкривається рот,
Невже шлунок - нашого життя кивот?
А онде зграя птахів налетіла,
І зерна Любові майже поїла.
Ой! Як треба її щодень плекати,
Щоб щедрі врожаї мати.
Ну й проголодався мій живіт,
Усім сердечний мій привіт!
Любов"ю не насититься шлунок,
Навіщо йому того кохання трунок?
Йому б смачненького чогось поїсти,
А потім відпочити.
Сісти, лягти, заснути і так
В блаженстві цім побути.
Сите тіло - і душа не страждає,
Отоді вона своє "Кохаю" заспіває.
Хто кохає силу і слабкість свою відчуває.
Так мало у світі світла, тепла
І жертовної Любові,
До неї серця ще не готові.
Щезає наша віра і десь
Дівається надія на поміч
Із небес. Черговий стрес -
До тебе вже у мене виник інтерес.
Але віри мало маю,
Інтерес вмомент втрачаю.
Маю цілий букет своїх проблем,
І так із ними ми живем.
Для Любові уже місця мало,
Перше місце виживання взяло.
Нам вижити треба і крапка!
Або ж три...
І ти свої біди-труднощі три,
Перетирай і порохом у світ пускай.
І хай розвіється той порох
Вітром життя,
І для Любові настануть
Ще митті Буття.
Нам з Любов"ю Бути, Жити,
І Час новий творити.
А чи готовий твій душевний грунт?
Можливо, відчуваєш у душі ти бунт?
Бунтує душу зневіра -
Дивись, яка велика діра.
Може статися біда -
Загубиться Любов уся.
Латайте дешевні діри!
Господи! Подай ти нам віри!
Хоча б як гірчичне зерно,
Щоб те маленьке зерно Любові проросло.
Проросло, росло і виросло.
І, щоб було міцним
Стебло Любові.
Це ж стержень нашого
Духовного Єства.
І немає тут ніякої
Умовності, багатомовності, відмовленості.
І хай ніхто не відмовляється,
Щоб Любов на дорозі не валялася,
І не блудила по дорогах життя.
Вона, щоб у нашому серденьку
Місце знайшла, бо нелегку дорогу
До нього пройшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2017
Чи можна доторкнутися душі
У шаленому ритмі нинішнього часу,
Отого невідомого, мінливого, непередбачуваного,
Галасливого, швидкоплинного...
Часу Життя?
Можна! Можна доторкнутися душі
Лише одним поглядом,
Кількома словами,
Або ж всією своєю суттю,
Всіма помислами,
Жестами, рухами, діями.
О! Ще як можна!
Зворушити душу,
Одразу, і з першого разу.
Вмить щастішає серцебиття,
Тіло наповняється теплом,
І ти втрачаєш рівновагу,
Завдячуючи магу,
Що так уміло любов
Начарувати вміє.
І серденько умить німіє.
Проросла Любов.
Любов і боротьба -
Тотожні поняття ці два.
Неспокій, щоденна боротьба,
І накінець,перемога .
Перемога Любові!
О, Любові Час поєднав всіх нас.
Спасе, спаси! І душі наші освяти,
Щоб ми у світлі твого Преображення
Відчули Любові народження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Розкішне гроно винограду,
І п"янкий квітково-пшенично-житній букетик
У свій спасівський кошик я покладу,
І на зустріч із Спасом завтра піду.
Другий Спас - Яблучний.
Преображення Господнє! Свято!
Преображається душа,
Що визнає спасаючу Любов Христа.
Во ім"я Отця, і Сина, і Святого Духа,
І згине мара, темна сила зла,
Котра нашими душами заволоділа.
А яке мені до неї діло?
Я за нею в ніч глибоку не піду.
На Світло Преображення Господнього
Йдемо. Це Світло темряву розгонить,
А Христос наші рани душевні загоїть.
СПАСЕ , Спаси!
Так світла й тепла бракує Твого,
Бо темрява душевна
І мозок полонила,
І в нашому житті уже зажила.
І сталося навіть у Всесвіті затемнення.
Затемнення Місяця, затемнення Сонця.
І, щоб не засліпило Світло Преображення
Наші затьмарені очі,
Хай будуть ці дні для нас
Спасені й пророчі.
Напророчим собі кращу долю,
І здобудем довгожданну волю
У Світлі Христового Преображення,
У часі Правди пізнання,
І у Любові зізнання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017
Ах, це яблучко!
Червонощоке, запашне,
Таке округле, наливне,
І так заманює мене.
Сама смакота!
Але, стій!
Це - заборонений плід.
Хочеш пізнати, що таке гріх?
Яблучко спокусити нас хоче,
А очі... вже смакують його
Так охоче! О!!!
Хочеш пізнати, що таке зло,
Ненависть, розбрат?
А чи прагнеш відчути
Нестримне бажання,
Пристрасть і невгамовне
Жадання?
Ох! Яблучко це -
І горить уже лице,
Палають очі, щічки, все...
А я збираю ці яблучка,
У кошик складаю,
Щоб на Спаса освятити.
Тоді можна й тебе пригостити,
Щоб відчути смак
Втраченого раю.
Це яблучко пізнання
Смаку кохання.
Яблучний Спас
Пригощатиме ними нас,
Яблуками пізнання,
Признання, визнання,
Єднання.
І хай смакуються
Ці яблучка червоні,
В яких ховається
Таємниця Господньої Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
І я печу свою життєву паляницю
З першого зібраного врожаю.
Пшениця. Поле. Доля. Я.
І наче воля і неволя,
Бо всі ми ягоди одного поля,
І всі поєднані ми між собою
Узами Любові.
Чи до гостини вже готові?
Пригощає сам Господь.
У Ньому Хліб Життя!
І Він запрошує в своє Буття.
Бути з Ним, пити Його Чашу,
Ділити Його Хліб Життя,
І відчувати на собі
Його спасенну Руку.
Господи! Дай нам сили
Пережити оту біль,
Страждання, муку,
І дай нам переможного духу!
Хай кожен свою паляницю пече.
Ой, у серденьку як гаряче!
І не схолоне паляниця.
Запашна, рум"яна, білолиця,
Немов красуня молодиця.
О! як нам до смаку, до душі, до лиця
Паляниця оця.
Ми маємо із Хлібом бути,
І Щастя своє хлібосольне здобути!
А мир свій Господь дає нам,
І кожен із нас робить вибір свій
Сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Маковея уже прийшло,
Ранню осінь принесло.
Освячуємо сьогодні мед,
Воду, мак. Мак - це
Для нас хай буде знак,
Що життя прекрасне
І швидкоплинне,
І як маків цвіт швидко
Відцвітає.
Але, хто в любові перебуває,
Той таланти свої щедро
Примножає.
Щедро полита кров"ю
Наша земля,
А маків цвіт -
Як краплинки крові
Наших героїв,
І всіх, хто у землю пішов,
І вічний спочинок
Уже знайшов.
І насіялось того маку,
А ми ідем в атаку
З ворогом душ.
Бій запеклий ведемо,
І за Христом,
І зі своїм Хрестом
На життєву Голгофу ідемо.
Низько вклоняємося
Живодавчому Древу Господньому,
Що живить нас
Нездоланою, всеперемагаючою
Силою Любові,
І надихає на боротьбу,
На перемогу!
Перемога на Хресті.
Господи! Благослови
Час нашої боротьби.
Це ж бо недарма пролита кров.
Ми відроджуємось знов.
Проростаєм, мов той мак -
Рясно, вчасно, переможно!
Насіння наше гоже -
Переможе.
У вічність проростає,
І Славу Божу
Пізнає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Як легко осудити людину,
Слово-камінь їй кинути у спину,
Зранивши душу, зганьбивши честь.
Загубилася любов між нами десь.
Хай вітер наші образи і гнів розжене.
Можливо, не скоро ще біль ця пройде,
Але ми мусимо навчитися прощати,
Й сильнішими щодень ставати.
Удари долі вчимося приймати,
І належну відповідь давати
Всеперемагаючою Любов"ю.
А де ж Її взяти? Нам би лишень знати.
Господь дає нам ще часу.
Прощення приймаєм,
Самі прощаєм, щоб Господь
Нам простив і як жити навчив.
Любім! Любім душею!
Щодень збагачуймося нею.
Лиш у Любові ми знайдем спасіння,
І прийде час нашого прозріння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
Ах, це літо!
Із душі у душу вже багато перелито.
І сліз немало у неї залито,
Але усе дарма!
І далі спекотно,
І за вікном, і у душі.
Знов очікуєм дощі,
А , можливо, зливи!
А я сиджу й смакую сливи,
Персики і абрикоси.
А ще малини я люблю,
Ожину теж не обійду.
І смакую те життя -
Різнобарвне, кольорове,
Одним словом -
Прекрасно-чудове,
Радісно-бідово-медове.
Дякую тобі я , Господи,
За дар Життя,
За щастя митті,
Де любов й жура
В одно навіки злиті!
Наше життя має
Різні кольори.
Є у ньому і сірі.
Сіра монотонна,
Багатотонна брила,
Що багатьох собою
Вже накрила.
І не дай, Боже,
Попасти нам під неї.
Усім нам плідної творчості,
І свіжої ідеї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2017
Якщо гідно не виходить любити, то на все треба забити. Ось вам і все.
Ось вам і це, і те, і так, і сяк. І хтось із нас бідак і живеться йому ніяк. Літо не
літо, хоча вже зібрано жито і хліб Є, а життя чомусь сумне, когось бракує у нім.
А може моя вина в тім. Бо не позбирав я ще тих останніх житніх колосків із
поля і не сплів віночка своєї Долі, і не зробив Дідуха Життя, у котрому живе
дух поля, рідної землі, предків. А я ще свого духа туди поселю. І заживуть вони
мирно і дружно, а я втішатимуся і буду ловити своє щастя! Ось де воно - у Дусі
і Правді.
Правда та, що я не правлю світом. Я лише пізнаю того, хто мене полю-
бив до того ще, коли я себе об"явив. І появився я на цей світ, світ несправед-
ливості і постійної боротьби за виживання, і зразу ж почав свій забіг, забіг
на дистанцію, відстанню в життя. І ось біжу, помаленько її долаю. Сили свої
треба розрахувати, щоб пройти її достойно і гідно, не втративши того Духа,
Духа Правди і Любові, Боротьби і Перемоги.
І ще не пізно! І не буде в житті так усе грізно, блискавично, лячно,
хоч бери, та й - плач! Але плакати, сльози лити - людей смішити. Краще біжу
у поле - житнє, розлоге, вольне, притягаюче-затягаюче, що так міцно тебе
тримає. А я і не намагаюся вирватися з його житніх, життєдайних, люблячих,
всеохоплюючих обіймів, і збираю оті колоски.
І йдеш ти по стерні. Болить. Колить. Раниш нею ноги. І саме зараз
починаєш розуміти, що оце поле, таке неосяжне, недосяжне, нерозгадане,
закодоване, заворожене, вчить тебе любити - рідну землю, людей, себе...
Ти вчишся того ремесла, ремесла Любові, мудрієш нею, збагачуєшся.
Йдеш по стерні. Уже ноги кровоточать, а ти все йдеш... назустріч
Долі, назустріч Сонцю, назустріч Щастю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Як це - жити гідно? Любити гідно і нелюбити гідно? І взагалі, що
за слово це - гідність? Усвідомлення своєї важливості, значимості. З тобою
рахуються коли ти щось знаєш, маєш, вмієш, любиш або не любиш. І з
твоїм " не любиш " рахуються теж. Авжеж! Хіба це вирок, біда - не любити?
І зовсім ні, а навпаки! Любити - біда. І що ж мені (нам) з цією бідою
робити, як жити? І нащо ту голову сушити? Вона і так на тій спеці майже
варена. жарена, одним словом, висушена голова.
І вже не знаєш, як оце тепер мислити, та ще й гідно, достойно,
пристойно, просторно, велично, геніально, далеко-прозірно і , взагалі
мрійливо, загадково і невипадково, часом, правда, гальмуючи, заштопо-
рюючи і нереагуючи, трансформуючи, медитуючи, заплітаючи і нарешті -
відключаючи усі двигуни своєї здравомислячої, перегрітої, запамороченої,
закрученої, інколи, загубленої десь, отієї вельмишановної і поважної надбу-
дови людської організації, що зветься Головою.
А де ж ту гідність шукати? В голові? Чи де інде? Може у серці, а
може у животі? Дехто у руці її тримає. Зловив, мов ту Жар-Птицю Щастя,
а ласкає її, мов ту кицю. Гідно так. Навіть, образливо-заразливо. Чому
така велика їй увага, повага, шана приділяється, виділяється?
І де ж та гідність приживається у тебе, любий, коханий,жаданий,
несміяний, чеканий, довгоочікуваний, друже? А я її сховаю, мабуть, у
портфель і сховаю подалі від дверей, щоб, випадково, ніхто не потягнув,
і не присвоїв собі мою гідну і поважну, мою Гідність.
І будь-що буде, але гідність зі мною буде і в портфелі зберіга-
тиметься до повної нашої інтеграції, деградації, асиміляції, денаціона-
лазації у Єврозлуці.
З кимось злука, а з кимось розлука. Сьогодні з тобою, душа
в душу, рука в руці, очі світяться, а завтра чубляться ті, котрі так
сильно любляться. Таке ось воно непередбачене життя. Життя гідне,
достойне, пристойне, престольне, застольне, застояне, продвинуте,
задвинуте, зашургане, призабуте, забуте, загублене...
А ,що з того спливе - час покаже, все на свої місця розтавить.
На когось надавить, а когось роздавить, задавить, розчавить. Але ми
надіємося, віримо і будемо любити тих, з ким завтра нам жити, а других
що - ні? Ну, і правила жорстокі які! Всіх любити не можна - ось вам
карта дорожня. Замало у нас ще сили, хіба на Божі Сили треба надія-
тися, вірити і з цим жити! Ну і себе не забути полюбити з усією гідністю.
І не буде посеред нас негідників. Усі гідники, гідні зватися
Дітьми Божими і жити в своїй, Бгом даній, Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Ну й побігли від неньки рідні діти Її. Навипередки, хто швидше. Хто яку
дистанцію долає?
Найближчий забіг Львів - Польща. Ось ми на старті. Забіг
розпочато! І побігли... за безвізами, за робочими візами, хто навчатися, хто
лишатися, хто подорожувати, відпочивати, хто... В кожного свій інтерес.
Робочий люд долає дистанцію за напрямком Туди -Назад і так багато
раз. Забігані, замучені, як той заєць із казки "Їжак і заєць", лишають тут свою
любов. Вона нікуди не втече. Українська земля - лакомий шматок. Тому не
легковажмо, не відрікаймося, щоб не було пізно. Опам"ятаєшся, аж - ба!
Немає твоєї любові. Вважай. Не прогав. І не кажи "На все воля Божа". І твоя
десь воля мусить бути.
Роззяв очі. Бачиш, хата твоя порожня. Пустка наділа жалібненьку хустку
і так ось залишилася чекати, виглядати своїх рідненьких, талановитих, добро-
душних, життєрадісних, співучих, жартівливих відчайдухів. Та невже розгубився
у них цей Дух, Дух рідної землі, рідної оселі, український дух?
А, можливо,вони того духа і ту любов сховали десь далеко у своїм сер -
деньку, і зачинили на три замки. І так зробили з нього неприступну фортецю -
замок, який не здолає ніякий ворог, ні зовнішній, ні внутрішній. Але в тому
замку опинилися і самі. Закрите серце, душа. Закриті уста. Закриваються очі -
і плакати, плакати хочеться. Куди ж ви, людоньки, свою любов везете? Та кра-
ще лишайте її тут саму, на цій землі, у тій хатині, у старцях, і у дитині.
І вже сльози не течуть. Немає їх. Душа уже не плаче. Ну, що ж, козаче?
Можливо,і нам клумки збирати уже час? І чкурнути світ за очі. Нащо тут тобі
оті дівочі...? , за які ще й сльози прийдеться лити. І коли нам гарно буде отак
жити? І не лише у Європі, а на нашій рідній українській землі. І щоб не проли -
валися наші сльози, щоб завчасно не сивіли матері, щоб не вдовіли жони, не си-
ротіли діти і не страждала рідна земля. Щоб буйно колосилися поля, житом-
пшеницею були багаті, і,щоб відчувалося свято на рідній, на своїй землі.
-Хліба насущного дай нам, Боже!
-Миру, Любові і натхнення у Слові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
Благодатний Вітер посприяв -
Спасену прохолоду й дощик
Божечко дав.
Почули нас Небеса,
І зміна в погоді прийшла.
Це - Всевишнього робота,
Про безпорадних дітей своїх
Турбота.
Переключаємося на інший
Режим живлення.
Робимо три глибоких вдохи -
І пішла Божественна Прохолода
По тілу і мізках,
А Дощик Благодаті
Зрошує наші серця і душі,
Де Любов прорости
Точно мусить.
І починається дихання,
Думання і возлюблення.
І почнеться зрушення,
Рушення прохолоди до
Мізків, дощику до сердець,
А нам щоб не був грець -
До Євросоюзу навпростець.
Де нам шукати нашої
Мандрівки кінця?
Початок Є, кінця не видно,
Щоб нам в Європі не стало
Зимно і щоб, часом,
Не розчинилися у ній.
У сірих буднях і труднощах
Нашого життя
Не загубили свого образу і лику,
Своє обличчя й самобутність
Зберегли і інтерес до себе
Через життя все пронесли.
О! Тримайся! Не впади!
Безвізи нас вже повезли́!
Ну й повезло нам, скажу,
Коли в осад не впаду,
Не випаду від життя
Такого сюрпризно-капризного,
Сіро-чорно-біло-кольорового,
І такого,що як з ким поведешся -
Того й наберешся і спливеш
Вершками зі своїми ти
Думками, словами, справусями.
Давай я тебе подусяю,
І похукаю - так ось- ху! ху! ху!
На тебе я три рази,
Щоб не наврочив ніхто.
І заодно підставлю вушко,
А ти нашепочи...
-Чи це моє, твоє,
-Таке ось наше
-Життя Європі буде ласе?
-І чи Якийсь Кіт-Муркіт
-Вершками не поласує,
-Коли Любов до мишки
-Він відчує?
ШУР! І мишка схоавалась,
А до нас думка пробралась.
Вибирайте! Кому,що до вподоби,
Але не втрачаймо Божої подоби,
Свого Я, свого Ти -
ОЙ! Диви! Куди ж то ми
Уже зайшли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017
Ей ви! Брати, що робите в житті погоду,
І сьогодні нема дощу, прохолоди.
Ну що ж ви робите,
Чом свою душу гнобите?
І не можете знайти
Миру, спокою
У цьому світі між собою.
Чи сильні світу цього,
У яких гроші, слава, влада
Роблять погоду у наших душах?
Братолюбіє зішли нам, Боже,
За молитвами руських святих
Бориса і Гліба,
І дай нашим душам завжди
Миру і Хліба!
Борис та Гліб -
Доспів уже Хліб,
Хліб наших душ, що є Любов.
День Бориса і Гліба -
Сівба раннього Хліба,
Щоб братню Любов
Між собою ми мали,
Сильніші слабших
Не поїдали,
І здорового глузду не втрачали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
Ми розділяємо Господню чашу,
Будуючи країну нашу
Думкою, словом, ділом.
Ділимось зі світом
Українським Хлібом,
Хлібом Життя
У світлі Божого буття,
У світлі Божої Любові.
Ми відчуваємо Силу
У Слові.
Слово одвічне і довічне.
Слово, що лікує, будує,
Творить.
Творить Дива -
Мова наша
Вічно жива,
Бо народжена із
Слова Життя,
Із Слова
Вічної Любові.
Ти, Господи у мені,
У моїх думках
Кожної хвилини.
І хай святиться Ім"я Твоє
Кожної днини.
Я і ти. У Господі живім,
Господню Чашу розділім.
Слова Любові, Слова Життя
Вбирає втомлена душа.
Вбирає, бо спрагу відчуває
За тим, хто Правду відкриває.
Правда в Бозі лиш одна,
Промовляємо щодня :
- Спаси, Помилуй, Сохрани,
- І від біди нас відверни.
-Любові нам своєї уділи,
- В світи невідомі нас поведи.
- Відкрий те, що закрито ще нам,
- А я Тобі свою Любов відам!
І не страшна нам спека,
Хто Слово Господнє
У серці своїм зберігає,
Той прохолоду
Божого Милосердя відчуває,
А дощ Божої Благодаті
Наші душі не перестає
Оживляти,
Й Любов"ю, Вірою
Щомитті наповняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
Пару крапель благодатного дощу
На тіло і душу упали мою і все.
І все отак завмерло, неначе чекає,
А що буде далі?
Ми всі один від одного залежим.
Ми від погоди, погода від нас.
О! Це вищий пілотаж,
Коли ти у душі погоду робиш.
І своїм прохолодним подихом
Мене освіжиш...
Куди ж ти за літом
Так швидко біжиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2017
Літо. Спека.Пересихає подих. Паморочиться голова. Слабнеш.
І не лише від спеки.
Спека палить почуття. Вона безжалісна. Їй байдуже до них.
І від спеки вони сохнуть, пропадають.
О! Як би нам зараз рясного дощику і благодатної прохолоди,
щоб остудити наші мізги і зросити наші спраглі почуття.
І не приведи, Господи, щоб спалахнула пожежа. Пожежа, яка
нищить усе. Чую як б"ється і тріпоче жертовне серденько, боронячи з
усіх сил свої почуття. Воно безстрашне і миттєво реагує на небезпеку.
Почуття мусять бути врятовані. Адже без них ми не ми, літо
не літо і не наше то буде літо. І не назвемо його нашим літом Любові.
Літня Любов пережила весну і її Любов. Вона міцніша, розсудливіша,
розумніша, випробована часом і загартована життєвими труднощами.
Це не весняна, грайлива любов, шалена, пристрасна, відчайдушна,
одночасно - легковажна і ранима. Саме так, літня любов інша. Вона
доросліша, розважливіша, мудріша.
Літня Любов, як добре вистояне вино, міцне. Його засмаку-
вавши раз, не полишатиме тебе бажання смакувати ще, ще і ще, поки
не вп"єшся, відчувши його справжній смак.
Її смак відчуватимеш так довго, допоки щем у серденьку
не полишить його. І щемить. І нема на те ради, і нема на то ліку.
І не треба, і най! Ця Любов з відчуттям незгасимості, нескінченості,
вічності. Це Любов у дусі,правді, у щирості почуттів і непереданих
пережитих відчуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017
ГОСПОДИ!
За молитвами святого пророка Іллі,
Хай проллється на спраглу землю
Наших виснажених душ
Рясний дощ божої благодаті,
І проросте ота Любов,
Що кожен прагне ЇЇ
Відчути вкотре і знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017
Пшениця, жито, ячмінь - ХЛІБА,
ХЛІБ ЖИТТЯ.
Ми Є з Хлібом!
Ми є в ньому, а він у нас.
Як називається цей час?
ЧАС ХЛІБА.
Минуле, сьогодення, майбуття -
У хлібі.
Він поєднав небесне і земне.
Він поєднав тебе й мене.
Він єднає усіх нас -
Його зараз час.
ХЛІБ життя ДУШІ - ЛЮБОВ.
Чи одягнемо їй ми
Переможного вінця,
І з нею будем до кінця?
Але ж кінця у Любові немає.
Це кінець життя тіло грішне приймає,
І до Любові вічної
За порятунком взиває
- Прости нас,Господи, пробач!
-Хоч і не Той я ще сівач,
-Проте і своє жито Любові засіваю.
Від Іллі, другого серпня,
Починається озимий посів жита та пшениці.
І все те у житті дурниці,
Коли не знатимеш різниці
Між озиминою і яровиною.
І стоятиме Ілля
Між небом і землею,
Між тілом і душею.
А я Любов свою лелію,
Прийде час - її засію.
Озимину восени засівають,
І через зиму чекають,
І у неба благають,
Щоб не вимерзла вона,
Щоб не зашкодили їй морози-холода,
Щоб негоду пережила,
А на весну забуяла,
І врожаї улітку щедрі дала.
Засіваймо зерна озимої Любові
Своїм Словом.
У почуттях наших вони проростатимуть,
І сили помаленьку набиратимуть.
І коли настануть жнива і збиратимуться
Озимі хліба - це буде свято життя,
Свято нашої Любові, що пережила
Гіркоту і біль, розчарування і зневіру,
Відчула охолодження відносин,
І замороження почуттів -
Але все-таки вистояла,
Не зникла, не пропала,
А ще сильнішою стала.
Загартована холодом,
Буйно зацвіла весною.
А літо, літечко для неї -
Час збирати те, що зародило.
Засіваймо ЖИТО ЛЮБОВІ,
І хай рясно зародить.
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017
Уже завершують збирати хліба -
Як швидко злітають літа.
Відбуяли уже наші весни,
І літо має нам що принести.
Пригощає своїм короваєм,
Короваєм Життя.
І за нашим українським звичаєм,
Несе його на вишитому рушникові
Долі.
І засвічуються на небосхилі
Нашої долі
Зорі.
А кожен із нас
Викарбовує на її скрижалях
Літери своєї
Любові.
Ох та любов! А чи весняна,
Чи літня. Глянь -
Засвітила вже зірка досвітня.
Схід сонця із зорею
Стрічаємо ми і свої до любові
Шукаєм шляхи.
Шлях веде через темряву ночі,
Де світить нам зірка пророча.
Кожен свій шлях до любові знайде,
Коли Божа рука
Його надійно веде.
Шукаймо любов на світанні -
І хай здійсняться
Наші заповітні бажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
А може хочеш
У літі моїм позостатись,
І кожним днем Божим втішатись.
Ах літо! Вже зібрано жито
І личко росою умито.
Радіти б душі, та щось...,
Мабуть щастя забрав моє хтось.
Але знов новий день настає -
І щастя нове у серденьку Є!
Це - щастя любити,
Кожним днем Божим жити,
Відчувати радість, біль і тривогу,
Обирати завжди нелегку дорогу -
Дорогу до серця, дорогу до
Рідного Отчого Дому.
Кожен день долаєш ту втому,
Втому життя.
Кожен день - нові відчуття,
І серденьку пережиття.
Жито, літо, ти і я -
І летять наші літа.
Літо до осені в обійми біжить,
А нашій любові ще б
В літі пожить.
І будемо, будемо жити, любити,
І кожним днем літа
Нашого життя
Дорожити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2017
Я заберу тебе
У свій життєвий рай.
Пізнаєш там
Ти мій щасливий май,
Пізнаєш щастя таїну,
Пізнаєш і любов ту неземну.
Пізнаєш радості і болі,
І знаки своєї долі.
Пізнаєш життя митті,
Теплом душі люблячої зігріті.
Пізнаєш краще і себе.
Господь запрошує
Тебе
В свої обійми Він бере,
І по життю нас двох веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Після людського занепаду, деградації
Почнеться піднесення і розквіт
Людської душі - це закономірності такі.
Як після ночі приходить день,
Ми ще заспіваємо своїх пісень.
І не лише сумних, бо тяжко
На душі від них.
Змінюється час.
Можливо, ми міняємо його,
А може він нас.
На кожного чекає його час,
Або кожен чекає свій час.
Як після темряви настає світанок -
Підставляй, друже, свій жбанок.
Віри тобі небо уділить трохи,
Сховаєш його у свої льохи,
І буде вистоюватися як вино.
Щоб по всьому тілу згодом пішло,
І до душі дійшло.
І стане гаряче тобі.
Пий віру як добре настояне вино,
І відчуєш як змінюється твоя свідомість,
Як змінюєшся сам - і це є чудо.
Тямиш? Затям!
Віру не випити нам до дна як вино,
І не впитися.
Ми завжди живемо нею,
У ній зростаємо
І висот небесних досягаємо.
Якщо віри не ймеш словам моїм,
Гаразд! Лишайся при своїм.
Але як ти не крути, вус собі ти підкрути,
І Хрещення Володимирове ти прийми.
Своїх божків ти полиши,
Й живої віри в Бога щиро попроси.
Увіруй в Істину Святу,
Прийми цю днину дорогу.
І радітимуть небеса,
Бо спасеною стане ще одна душа.
Йоанове Хрещення - на покаяння.
Залиште справи темряви і зла.
Друже! Година твоя вже прийшла.
Володимирове Хрещення -
На прийняття віри християнської,
Віри православної, ВІРИ -
Не полишайся у полоні пристрасті,
Ненависті, злоби, зневіри.
Господнє Хрещення,
Щоб Любов Божа між нами
Завжди була,
І в твоєму серденьку
Замешкала вона.
Вогнем і Духом Святим
Нині хрестить Господь.
Це - Хрещення сьогоднішнім часом,
Це випробовування Любов"ю
І загартовування Вірою -
Приймай усе повною мірою.
А хочеш, своєю міряй міркою,
Лише не залишай душу із діркою,
Бо погубиться усе,
Що небо тобі як дар принесе.
Відчуваєш у серці щем?
Щем, щем - через Хрещення проходимо,
Ідем. Йдем, йдем - у майбутнє так зайдем.
Воно у Бога на долоні,
А ми ще у гріховному полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2017
Життя постійно б"є.
А час, Час жити, швидко минає.
І хто чого вартий у світі цім знає.
І ніхто не вправі цей час
Відібрати у нас, знищити,
Розп"яти або на смітник історії здати.
Нікому не дається цього права,
Бо прийде і до нього ще розправа.
Сонце сховалося.
Сутінки.
Вечірня заграва...
Ще трішки.
І скоро не твоя буде слава.
Слава Божа возсіяє.
Тоді життя час свій дожене.
А догнавши -
Час зникне,
Простір все заполонить.
Простір нашого життя
В світлі Божого Буття.
І простір і час
Не впливатимуть на нас,
Коли ми будем в Божій Славі,
Й сидітимемо на небесній лаві.
А поки ми ще не у Славі -
Ми на війні!
І наші дні до перемоги
Вже за крок.
Ми переживаємо гіркий урок,
Де так потрібне
Боже Милосердя
І Прощення.
Божа Любов і Прощення
Із нами навіки зрощені.
І вільно дихатиметься тоді уже -
Бог наші душі збереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Як її не любити,
Ту, що навчила любити.
Любити життя, землю, людей,
І ту єдину і тільки твою,
Кохану дівчину свою.
Як її не любити,
Ту, що навчила по правді як жити.
Хоча, правда у кожного своя.
А моя правда - душею люблю
Рідну Україну свою.
Як її не любити,
Ту, що навчила боротись і перемагати,
Труднощі життя долати.
Хто перемагає -
Ласку Божу той має.
Як її не любити,
Ту, що навчила себе
У світі цім грішнім шукати.
А, щоб не загубитися у житті
Виконувати заповіді ці -
Любити Бога Отця і Сина
І Святого Духа - в єдності Тройцю.
І любити людей.
Слава героям!
Тим, кому за волю, гідність і честь -
Високо прапор України
Випало нести і захищати Її,
Бо життя твого і мого
Без неї не має.
Я, ти - для неї живи.
У Її славі живи.
З Її іменем на життєві подвиги йди.
Подвиг - щодень двигати
Життєвий тягар свого хреста,
Що становить маленьку частину
Великого Голгофського Хреста України
Благословенна ти, Україно!
Бо славні твої сини і дочки,
З любові до тебе,
Кладуть своє молоде Життя,
Ще не прожите, недолюблене,
Недоспіване,недосказане,
Недовершене, непізнане...
Війна жорстоко забирає найцініше -
ЖИТТЯ. Нищиться життя.
Але є Бог, що його створив
І дарував нам для спасіння душ.
Використаймо свій час,
Усвідомивши цінність нашого життя,
Як унікального і неповторного явища
У Всесвіті Божого Буття.
Але хто любить, той життя своє не згубить.
Як її не любити,
Ту, що навчила
Пісню Любові співати.
Співати серцем і устами.
Рідна земле України
І Ви, люди -
Я назавжди з вами.
Ми поєднані одною долею,
Ми закодовані своєю волею,
Ми узами Любові поєднані,
Ми з Богом навіки з"єднані!
І звучатиме ця невмируща
Мелодія нашої любові
У виконанні оркестру
Вічної Божої Любові.
А якщо хтось спитає -
За що її любити?
То кожен хай гляне на себе,
Загляне у своє серце -
Вічності віконце.
І відчує...
Відчує в собі Україну,
І себе в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Любов - дарунок неба.
Мабуть, за ним
Далеко йти не треба.
Вона приходить так
Несподівано, неждано,
Негадано ...
Любов непередбачена.
Наші душі нею давно вже
Позначені.
Любов вибирає сильних,
Жертовних, надійних,
Вірних... людей.
Хоча Любов у житті
Грає багато різних ролей.
Любов - як Перемога,
Любов - як нескінчена у житті дорога,
Якій є початок, а не має кінця.
Любов, яка не відбулася,
Яка перед випробовуваннями здалася.
Любов, яка дала задній хід.
Любов від якої повно бід.
Любов - як зло, породжене гріхом,
І від якої страждання обом.
Любов - це боротьба.
Тож , хто перед труднощами
Не відступає у житті -
Любов його освячує путі.
І хай нам щастить у житті,
У коханні, у кожній нашій,
Навіть, маленькій справі!
Ми ж Любов не вибираємо.
Любов вибирає нас -
Це Любові час.
Ми ж очистимо свої душі
В сльозах покаяння,
Омиємо їх росою
Божого милосердя і прощення,
І одягнімося в білосніжні ризи
Спасенної Любові.
Дай, Боже, нам усім
Відчутися в Обнові.
І згадаймо сьогодні
У думці, у слові
Рівноапостольну княгиню Ольгу -
Предвісницю Божої Любові
На землях Київської Русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Соняшник - квітка сонця,
Квітка літа...
Як це виріс ти посеред жита,
Житечка, життя?
Вмить наповнюють мене
Дивні, неймовірні відчуття.
Мій погляд раптом
Соняшник зловив,
І душу вмить
Теплом своїм заполонив.
І я уже повік твоя,
А ти є мій -
Україну всю теплом
Своїм зігрій.
І відчує
Кожна українська душа,
Що ми є одна велика і міцна сім"я.
Тож у єдності живімо,
Сонях Миру, Любові, Правди
Всі ростімо.
Як зерняточка у нім -
Дружно й в злагоді живім,
І будуймо свій ми дім!
Україну соняхом своїм назвім.
Україна - квітка Сонця.
Я несу тобі в долонцях
Свою Любов, своє Тепло,
Щоб добре нам усім було
На рідній українській сонячний землі.
Україно, Ти як сонях
До сонця голову свою тягни,
Ласки,благодаті в неба зачерпни,
А корінням в землю рідну Ти вростай.
Зерна Божої Любові
По землі засівай,
І своєю красою весь світ подивляй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2017
Смерть не для смерті,
А для Життя.
Хай Любов"ю і Вірою
Повняться наші Серця.
І смерть проростає в Життя-
Безконечне і вічне.
Це слово для нас вже магічне-
Слово Вічність.
Ніщо в житті безслідно не проходить.
Лишаємо і ми свої сліди,
Щоб прийдешнім поколінням
У майбутнє по них йти.
А далі свої прокладати.
І так ... до вічності Життя.
Життя в Любові не піде в забуття.
Правду, волю у борні здобуту,
За юдин гріш не продамо ,
І душу свою сатані не здамо.
Ніхто не забутий -
Ніщо не забуто!
Правда наша -
З нами Бог і Україна!
Воля наша -
У пізнанні волі і правди Божої.
Всім нам днини
Світлої і Переможної!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Життя і смерть,
Любов і нелюбов,
Матерія й дух,
Ніч і день.
Тиша і голосу нашого звучання.
ЧиЄгось звечора, чиЄгось зрання.
Він і вона.
Невже між ними точки дотику нема?
Невже Любов свята згасає?
Темрява ночі і світанок дня.
Він каже: Жах, нема добра,
Повсюди зрада і пітьма...
Вона ще вірить у добро,
Його Любов,
І знов світанок зустрічає,
І сонце щиро так благає:
Зігрій ти серденько його,
Так бракує світла нам твого.
Щоб в темряві життя нам не блудити -
У неба світла для душі будемо просити.
Точкою сопричастя для нас
Най Слово буде.
Слово, що діє,
Любов і Віру в серцях сіє.
Ми ж пожинатимемо Час,
Який єднає вічно нас.
Слово як зерно .
Хай в душах наших проростає,
І як зерно, що завмирає-
У тиші нашого мовчання,
Щоб прорости у голосі нашого звучання.
Помираємо у темряві ночі,
Щоб воскреснути у світлі нового дня,
І зрозуміти зміст життя.
Любов - суть всього нашого єства,
Що ховається у цифрі два.
Смерть і Життя.
Хай Любов"ю і Вірою
Повняться наші Серця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
І цьогоріч рясно зародило жито.
Жито, житечко, житце -
І щоб наше життя зародило рясно,
Як житечко це.
І врожай зібрати треба вчасно.
Щоб хліб життя був на столі,
У наших душах і серцях,
У наших з вами почуттях.
Починаються жнива.
Хай багатою буде
Наша життєва нива.
І щоб кожен відчув
Причетність свою
До щедрого життєвого врожаю
України.
Господь обсіває нас
Благодатним зерном
На багате духовне життя,
На зростання у вірі й любові,
І на зростання у нашому слові.
На щастя-долю!
На зміни у нашому житті.
Хай плідними будуть
Усі наші дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
Хтось ходить поміж нами,
Плутає словами
Відносини, почуття, заплітає так життя.
Це - павук невіглас сіті вміло так плете.
Тобі нас не впіймати в них!
Стих. Припинив свою роботу.
І його життя у небезпеці.
Біда у будь який час
На кожного із нас чигає.
Над всіма нами лиш Божа рука
Силу має, вона спасає!
Паучок-неучок, чуєш, бачиш,
Що і за тобою вже полюють.
Твого життя - це долі митті.
Ми всі бідою добре биті.
Щоб не сталося тобі біди -
Ремесло своє ти полиши.
Не плети свої підступні сіті.
Шукай себе у цім нелегкім,
Загадковім і прекраснім світі.
Щоб добро від тебе йшло,
Щоб щастя і тебе знайшло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2017
Ти - маленька частинка мого життя,
Тобі ці рядки присвячую я.
Життя як пазли
Докупи складаю.
Чи всі позбираю -
Не знаю.
Можливо, якісь погубляться.
Ні! Душі, що любляться -
Не загубляться.
Сама Величність
ДОЛЯ
Складає ці пазли
ЖИТТЯ.
Виходить чудова картина
"ЛЮБОВ, що не має кінця".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Невблаганий час вишиває хрестиком червоними і чорними кольорами на полотні
долі неповторні взори життя. Вишита душа - символ життя, кохання, печалі, розча-
рування і пізнання правди життя у всій її гіркоті і солодощах цього грішного,
підступного, звабливого, зрадливого, але натхненого, докінця незбагненного,
глибоко змістовного, всеохоплюючого і поглинаючого тебе в своїх люблячих
обіймах ж и т т я.
Нерозгадані взори життя. Утаємничені знаки. Закодоване життя небесними
силами Добра, Світла, Любові і Божого Милосердя. Кожен день загадка.
Таємницю життя пізнає хто кохає і кого кохають. Вони енергію подвійну
мають. Енергія життя приводить в рух кров, думку і тобі завжди чогось мало.
Тобі під силу обійняти цілий світ, але не під силу ще зрозуміти незвіданий
світ твого маленького я..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2017
Творити життя мабуть мистецтво.
Енергія життя у слові, думці, дії.
Життя у кожній небесній краплині води,
У благодатнім сонячнім промені,
У подиху вітра,
У грудочці землі.
Життя у твоєму погляді,
У моїй посмішці.
Життя - дарунок неба,
Який приймає земля.
Це - твоя стихія.
Стихія любові,
Вічна стихія буття.
Життя як мистецтво,
Коли сіється тлінне,
А проростає нетлінне.
Від тебе виходить ця енергія.
Вона наповнює навколишній простір.
Зрошує таким жаданим дощиком
Наші спраглі душі,
І проростає в них квітами кохання.
Вона творить дива,
Ця енергія життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
Невже розум здався у полон почуттям?
Невже сонце згасло і суцільний морок,
І непросвітня темрява охопили нас?
Хіба в темряві правду розгледиш,
Хіба погляд свій на моєму зосередиш?
Ти для когось щось та значиш.
Ми світло у душах мусимо мати,
Щоб у темряві гріховній не блукати.
Тоді очі засвітяться ясно твої,
І побачать мої.
Погляд не зрадить.
Більше тобі ніхто нічого не порадить.
Розум включає потужний мотор -
Зрушиться з місця цей клятий затор,
Що заклинив наші душі і серця.
Сором губиться, між собою чубляться,
Життя у пекло запроторять,
В гріхах розпусти і розбещенності уже топляться.
Як рятуватися? Хто знає?
Ось - чесні ризи Пресвятої Богородиці -
Нам як спасіння.
За них тримайтесь.
З гріхами своїми прощайтесь.
Від справ мерзотних в голові помутніння,
І розум втрачає над почуттями контроль.
" БОЖЕ, РЯТУЙ!"- наш буде пароль.
Пароль вхідний і вихідний.
Пароль. Ти ж свого життя не король.
Поки гріх володар в нім.
Ми ж про прощення просім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017
Місто. Ніч. Містерія з присмаком
Солодкого кохання
І не без гіркоти розчарування.
І не лише на Івана чи на Петра.
Кожна нічка міста Лева, немов
Справжня чарівниця - королева,
Голову може так закрутити-
Годі буде зупинити.
Ніч відкрита для нас.
Ніч міста Лева - ти просто неба.
Зорі над тобою, а ти не можеш
Впоратися із собою,
Із своїми почуттями.
Боженько, будь із нами!
Не полишай твоє створіння,
Дай нам зустріть своє прозріння.
І чари ночі відвернули мої очі.
Силу духовну у небес мусим брати,
Щоб грішну плоть свою здолати.
Два органи любовних маєм,
Душу й тіло ними задовільняєм.
Сердечний орган душа має,
Любов у ньому зберігає.
А тіло, тіло - любовний орган свій
Використовує так вміло.
Буває ним часто зловживає.
Тут сили писати уже немає.
НЕ ПЕРЕЛЮБСТВУЙ. НЕ ЛЮБОДІЙ!
Не перелюби! І не долюбити - важко.
Розкажи свою ти казку.
Шукаймо золоту середину,
Цінуймо кожну Божу днину.
Душу і тіло бережімо -
У чистоті і святості живімо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Отак і колесимо своє босоноге життя,
Яке перевалило уже за свій полудень.
Хоча це лише маківка мого літа,
Але життєве сонечко нестримно
Котиться до осені, дух якої вже відчула.
Осінь стрімко вривається в моє життя.
Ще літом вдосталь не насолодилась,
Коли це -гоп! І суне осінь.
Чи це мені тільки примарилося?
Хай буде так. І це для мене певний знак.
Літечко мого життя! Я тебе ще не хочу відпускати.
Грій мою душу, звеселяй всіма
Барвами веселки, запахами, смаками,
Усіма своїми принадами.
Це ж бо л і т о!
Моє, твоє, наше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
Вчора - літо,
Сьогодні - осінь.
Негода, дощ, гроза...
Я і Ти.
Раптом сталось замикання.
Відсутність зв"язку,
Відсутність контактів.
Овва! Ну що за біда?
Перемикання на іншу хвилю.
З літа в осінь нас стрімко заносить.
Лиш у літі себе ми знайшли,
Як БАХ! АХ! ОХ! УХ!
Перехоплює дух.
Таке наше життя -
Непередбачуване,
Швидкозмінне, як погода.
І в нього вривається негода.
Свої корективи вносить,
І нас по колу знову носить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Обласкана Петрівським грайливим сонечком,
Але ще необцілована благодатною Павлівською росою
Цього літнього світанку величного Дня Божого,
Я далі облюбовую своє життя.
Терплю, страждаю, вірю, кохаю.
Помагайте нам усім святі Петро і Павло.
Так, Ваш захист відчуваємо давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017
Небо. Неосяжне. Недосяжне. Загадкове. Утаємничене.
Воно завжди манить, захоплює, чарує, дивує...
Небо на землі. Небо у серці.
Як такий всесвіт може уміститися
В такому маленькому серденьку?
Може, якщо у ньому живе Любов.
Любов як святість, як натхнення,
Як таємниця, як чудо...
А, щоб ту Любов ніхто
Із спокусників і чародіїв не поцупив,
Двері люблячих сердець закриваємо,
І ключі від них у святого Петра зберігаємо.
Святий Петро надійно кожне серденько,
В якому живе Любов охороняє.
І стоїть він на сторожі нашої Віри і Любові
Як скеля - непохитно, надійно, впевнено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Середина літа. Жнива - гаряча пора.
Пора збирання врожаю, що виріс
Із засіяної Любові у кожнім нашім слові.
Це наші з вами жнива.
Хто щедро сіяв, щедро й жатиме,
І що посієш, те й пожнеш.
Сіється в слові, а стає у дусі.
А ще треба нам цей врожай
Належно зберегти, щоб нам усім
БУТИ, у житті не загубитись,
І про насіння для нового врожаю подбати.
Бажаю щедрих врожаїв і золотих жнив
Кожному на його життєвій ниві.
І щоб нам багато не втрачати
Того життєдайного зерна,
Яке дає силу життя в щоденній хлібині,
А в насущному хлібі - духовну силу
Творити , любити, прощати.
До Петра і Павла вижинаємо перший сніп-
Зажинок, і ставимо на покутті своєї душі,
Де він стоятиме до завершення
Збирання врожаю
Віри і Любові, Миру і Добра ...
І так щорічно, допоки Господь Бог
Назначив нам віку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Львове, ти мій душевний бальзам,
Серце і душу лікуєш,
Дар відчувати ти маєш.
На зустріч з Тобою щораз поспішаю.
Вірю, чекаєш мене
І час безслідно не мине.
Зустріч відбулася...
В Твоїх обіймах опиняюсь,
У погляд Твій вдивляюсь.
І ще одна мить -
В іншому часі враз опиняюсь.
Прохолода фонтану -
Лік на любовну рану.
А онде пан "Солом"яний капелюх",
Біля оперного вгамовує
Духовну спрагу
Українськими піснями.
Я слухаю Тебе, Львове.
Викарбовую Твій особливий образ
У своєму серденьку.
А задушевна українська пісня лине.
І Ти її смакуєш.
Душа в блаженстві.
Ти хочеш зупинити цю мить,
Бо відчуваєш, що це
Мить Твого щастя,
Твого причастя містом.
Один одного відчуваємо
На рівні Серця,
І переливаємо свою Любов
З одного серденька у інше.
Серця вальсують під мелодію
Львівської Любові.
Цей час колись поєднає і нас.
Усіх закоханих місто збирає.
Тут народжується Вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
На скрижалях пам"яті
Час поставив свій відбиток.
І не забути мені його...
Ще довго,а може цілу вічність.
І відчуваю до Тебе я дотичність.
Пам"ять, вічність, дотичність...,
А може ще якісь слова -
І обертом знов йтиме голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017
Ми з тобою в коханні злилися,
Міцно в обіймах сплелися в одне ціле.
О! який потужний струмінь кохання
По тілу пішов..........
І через душу наскрізь пройшов.
Але ти ще жив, жива, живеш.
І струм той жадібно так поглинаєш
Очима, руками, устами,
Усім своїм Єством.
О! Як добре нам двом.
Діткнувшись чолом до чола,
Я тебе для себе знайшла.
Я відкрила у тобі, у собі
Жадобу кохання.
Серце своє дає нам повчання,
Яке розумом важко збагнути.
Жадоба кохання. Пристрасть згорання.
Відчуття високих коливань Душ.
Відбувається постійне сприймання
Потужної енергії кохання...
ОБЕРЕЖНО! Висока напруга.
Небезпечно? Безперечно.
Близько не стояти,
Щоб шкоди не зазнати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
Темряву ночі ми пережили.
І що у темну ніч наворожили,
Кого приворожили
Сили зла і ворожнечі?
Але сильні наші плечі
Морок ночі подолали.
Кояться у світі дивні речі.
Перші півні заспівали-
Вмить зло розвіялось, мов дим.
Щезло, як і не було.
Чари сил уже не мають.
Пропали, зникли...
Благодатний світанок.
Народжується людина.
На світ з"являється
Незвичайна дитина.
Світла у наше життя
Прибавить вона і відкриє нам
Дорогу до Спасенної Любові Христа,
Зло у собі допоможе здолати.
Всім нам Миру, Добра і Божої Благодаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Ой на Івана, на Купала
Украіна - дівчина
Свою долю шукала,
З ким поєднати - не знала.
Залицяльників багато має,
Кожен свою любов
Корисливу їй прирікає.
Завтра - різдво Івана Предтечі -
Злі помисли зазнають втечі!
У життєдайних Іванових водах
Нам скупатися треба.
І прощення просити у неба.
-Хрещу Вас водою на покаяння
Від диявольського залицяння,
І ганебного його діяння.
ПОКАЙТЕСЯ, бо ЧАС НАБЛИЗИВСЯ!
За мною йде той, хто хреститиме Вас
Вогнем і Духом святим -
І щезне мара, як той дим! -
Щезни, маро! Згинь! Пропади!
Повітря, землиця, вогонь і водиця -
Потужна стихія. Відбувається
Обрядова дія - обрядодійство.
Через вогонь любові
Будемо стрибати,
Душі свої гартувати.
Духом Боротьби і Перемоги
Будем наповнятись,
І до рідної землиці
Корінням міцно вростатись!
Квітка вічного кохання
У душі зацвіте,
Хто через всі стихії пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Віночок для України доля сплела.
У нього вплела когорту тих душ,
Яких називають Совістю, Честю, Гідністю,
Розумом, Серцем і Душею
Української нації.
Це люди, які своїм життям
Стягували небо на землю,
Голосили Слово Спасіння,
Несли Віру в народ,
Любили Правду, Людей, Життя,
Остерігалися гріха
І любили, любили
До забуття...
УКРАЇНО! О, як Тобі пасує цей віночок -
Із люблячих Синів і Дочок.
І ніяка сила зла не зашкодить Тобі,
Бо БОЖА присутність в Тобі
Заступить дорогу усілякій неправді й біді.
Ти відкриваєшся мені
У всій своїй красі, любові, величі.
Прийми і мою Любов,
І зав"яжи як червону стрічку
До свого віночка.
І ніякі чари лихого Тебе не візьмуть,
Бо душі вічної Любові у Тобі живуть.
І ти, друже, з нею будь.
Не полишай ЇЇ.
Своєю Любов"ю щодень зігрівай -
Най розцвітає в ЛЮБОВІ
Рідний наш край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017
Слова пропали.
Лише слово, а далі крапки.
Життя в крапки, а далі догадки.
Зашифроване життя.
А душа прагне Слова,
Живого, Слова Спасіння,
Твого Слова.
Слова, що запалює серця,
Лікує, рятує,
Відкриває Правду і сіє Мир.
Твого, ГОСПОДИ, Слова.
Не зникне Слово!
Воно вічне
І до кінця незбагнене.
Воно дається як Дар.
Лише одне Слово -
І кидає в жар.
Оце то сила Слова.
Прямий удар!
Слово попало в душу.
Плекати його мушу.
Щодень полоти бур"ян -
Незабаром прийде Іван.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
Запах лілеї дурманить,
Запах лілеї п"янить.
І ти вже приморочений стоїш.
Вдихаєш незабутні аромати літа -
І млієш, млієш...
Тебе на відстані я відчуваю.
Л І Л Е Я - неповторна краса,
Біла лілея - душі людської чистота,
І блаженства неповторні відчуття.
Біла лілея - мій оберіг
На роздоріжжі життєвих доріг.
Біла лілея, чари твої
Додають сил життєвих мені.
Магія лілії, магія жінки -
Не втратити б мірки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Кібератака, грозова атака,
Військова атака, гріховна атака...
Як вистояти, не зламатися,
У полон не здатися?
І з червня у липень
Своєї долі прорватися,
З життям позмагатися...
І в запаху липи скупатися.
Л И П Е Н Ь ...
Запах липи дурманить, п"янить.
А ти нектар життя цього,
Як бджілка, хочеш пити -
Без нього не можеш жити.
Птахи в піднебессі ширяють.
С В О Б О Д А...
Моя і пташина.
Сонце ласкаво заглядає у вічі,
Я йому підморгую тричі.
Благодать небесну черпаю,
Посудину душі наповняю.
Наснаги у землі набираю,
Смак життя відчуваю!
Полуницю в долоні збираю,
Серцем запах її відчуваю.
З А П А Х Л І Т А...
А он де ягідка чорна -
Чорниця. Посумніли
Умить наші лиця.
Суницю, чорницю - дари літа
С М А К У Ю...
Життя своє таким торую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017
Сонечко так любо-мило світило,
Все у своїм ритмі жило.
Та зненацька - ГРІМ! БЛИСКАВКА!
ПЕРЕЛЯК!
Таке це життя.
Хто знає, що нас
Кожної миті чекає!
Лиш мить з ТОБОЮ,
Лиш мить зі МНОЮ.
Ця дорога, жадана, омріяна МИТЬ.
Вона як причастя,
Як мить нашого щастя.
І знов кожен своєю дорогою
По житті піде,
А це причастя нам сил додає.
Причаститися Словом, Духом,
Щоб знов усе пішло
За звичним рухом.
Можливо, хтось на дусі прибавить,
А хтось себе у слові зоставить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017
Як важко чути слова-
Людини немаЄ.
Зупинилось життя, фізичне.
Зупинився час. Комок у горлі враз.
Розпач, стрес, зацепеніння...
Порожнеча, розгубленість.
Не можеш, не хочеш і не вмієш
Прийняти вирок долі .
Враз на реакцію душі і розуму
Починають валити сльози.
СЛЬОЗИ, КРИК, БОЖЕВІЛЛЯ...
-Чому, чому так мало статися?
Ми цього ніколи не збагнем.
Рана серця довго не заживе,
В пам"яті назавжди залишиться.
Але ми мусимо прийняти
Цю гірку дійсність,
З якою йдемо далі у життя.
Життя продовжується.
Життя заради Життя,
А для тих, кого немає-
Смерть, щоб увійти у Життя.
Відходить людина, а з нею
Ціла епоха. Її епоха, її час.
Для неї починається відлік
Нового часу, вимір,
В якому немає часу.
Стан душі, в якому людина
Перебувала на кінець життя-
Все її надбання.
Тиша прощання з людиною
Обов"язкова у ритуалі поховання.
Душі обмінюються інформацією.
Щось промовляють, про щось просять.
Мусим почути, уловити.
В тиші сердець відбувається
Взаємопрощення.
Господь кожному із нас
Відміряв свій час,
Для слова, дії, любові.
Не змарнуймо його,
Бо спитається із кожного.
Що посієш, те й пожнеш.
Засівайте ниви життєві
Добром, любов"ю, вірою...
Не сійте ненависті і ворожнечі.
Прощаймо один одного,
Поки ще нашого часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
День Конституції, день права і закону.
День с а м о с т в е р д ж е н н я .
Узгодимо свою Конституцію
З Конституцією Божою,
Де основний закон -
Закон Любові.
Яка велика сила у його Слові!
Свою обіцянку Творець
Ніколи не порушує.
Він ніколи не полишить того,
Хто його любить і виконує
Його ЗАПОВІДІ.
Тож усім Любові до нашого
Отця Небесного, а нам
Життя в Любові і літа чудесного!
Наша віра робить чуда, дива.
Хай будуть щедрими
Наші жнива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Ну і люду до міста нанесло. Чи грозою, чи вітром...
Несе звідусіль і хоча місто небезрозмірне, але
Якось воно поміщає усіх. Тут і близьке ,і дуже
Близьке, і далеке зарубіжжя і африканського
Хватає.
Літо. Чорніє потроху наш люд. І не лише від сонця,
А й від зближення з африканським континентом,
Носії котрого помаленько наповнюють місто.
Частенько зауважуєш, що Іванко, Петрусьо,
Маруся, Катруся... уже шоколадні.
Ні! Їх не на "Світочі" знайшли, їх лелеки з
Африки принесли.
Європейська культура, російська материзна,
Африканська чума - і розчиняємося ми у
Цьому сурогаті.
Асиміляція, саморуйнація, самозречення.
НІ! НІ! Це не Приречення!
Зупинився час... Небо взиває до нас!
Схаменіться, щоб рід український не перевівся!
І щоб не стали ми українськими неграми,
Американцями, італійцями, французами,
Німцями... інопланетянами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017
Прийдімо до невичерпного джерела Любові -
Незбагненого, вічного, спасеного.
СПРАГЛІ ДУШІ, черпаймо із нього.
Наповнюймо свої посудини серця
Цією благодаттю, очистивши їх
Від намулу і осаду заздрості, гніву,
Ненависті, лукавства, зради...
ЛЮБОВ - потреба душі.
Її потребує як повітря, води, їжі.
Час літнього сонцестояння минув,
Час літнього коханнянадбання триває.
Любов як набуток, здобуток,
Як скарб. Бережи дарунок долі.
І немає у любові волі,
Нам істина відкриється поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
Пронеслася гроза!
Блискавка. Удар!
Вітру шквал...
Дерева повалено.
Переляк. Нервовий спазм.
На негоду повно образ.
І ще раз - блискавичний удар!
О!!! Кидає в жар! Електрошок...ок...ок...
По почуттях цього разу
Пройшлася гроза.
Ох! Обійшлося сильним стресом.
Відчуваєш себе, мов під
Величезним пресом...
Душу й тіло стиснуло -
Слава Богу - минуло!
Пройшов жах.
І не зірвало бурею дах.
Ми в Божих руках.
Але перемкнуло, замкнуло, відімкнуло...
Немає енергії. По жилах не циркулює
Життєдайна сила. Виною тому -
Сильна злива.
Немає з"єднання почуттів.
Потрібно негайно лагодити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
Для тих, хто вагається де відгуляти літо.
Гаряча пропозиція - Львів!
Він вгамує ваші культурно-пізнавально-розважальні потреби
У відпочинку, наситить незабутніми враженнями,
Задовільнить на всі сто.
Сьогодні Львів - місто вуличної музики.
Духові оркестри, виконавці аматорської пісні і брейк дансу
Заполонили місто, надають йому неповторного колориту
І своєрідного звучання. Сьогодні на вулицях міста звучатиме джаз.
І складається враження, що усеньке місто занурюється в стихію
Музики, співу, щасття... Шквал емоцій переповнюють тебе і відчуваєш,
Що енергія зашкалює і ... вихлюпується на інших, наповнює львівську
Атмосферу і переходить в тропосферу.
Ну і вміють хлопаки! Вміло, майстерно, по запальному. І ти - вмить жарівка.
Причастися Львовом, його неповторним колоритом, його непідкупною красою,
Його звучанням, його ароматом, його духом.
І ти у вихрі джазу закружляєш над містом і випадеш теплим львівським дощем
Прямо у л і т о - шалене, непередбачене, захоплююче, інтригуюче і
Невідоме ще нам! І хай це літо буде ліком для душі і тіла.
І неважливо скільки тобі літ. Тримай львівський привіт...
Складайте чемодани. Львів чекає на вас кавалери і дами, пані і панове.
Відкриєте для себе тут щось нове - літо по-львівськи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
Зачерпнемо літа повні жмені,
Закладемо у кишені,
І до рота покладемо,
І у душу зазирнемо -
Порожньо там.
Тут літа забракло нам.
Підемо у поле, у гай,
Нарвемо трави розмай.
Підемо у покоси,
Вплетемо маки, ромашки у коси.
Підемо у жито -
Скільки всього пережито!
Це наше з тобою жито.
Ми будемо жити,
Свою дорогу до щастя шукати,
Мудрості у землі святої брати,
У неба віри черпати,
Любов"ю ниви життя засівати,
Надію у серці плекати,
Що прийде час,
Коли плоди життя будемо збирати.
Щедрих нам жнив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017
Час минає, а що нам лишає?
Відцвітає жасмин - часмин,
Наш час так швидко минає.
Серцю жалю додає, бо
Літо шалений темп набирає,
До свого піку добігає.
Найдовший день - літо
Співає нам чуттєвих пісень!
Найкоротша ніч. У чому річ?
А може в мені.
Задивляюсь у твої очі -
Які короткі літні ночі,
І шаленіють почуття,
І відчуваєм ми життя!
О, щастя мить!
Спіши ти Жить,
Вірити, Любити, Красу
У світі цім творити.
І цей день ти не змарнуй,
Щиру посмішку мені
Свою ти подаруй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Ромашко польова, подруго дорога!
У пригоді стань, у серденько глянь.
Ти лікуєш душу й тіло,
Все це робиш так уміло.
Дай пораду свою ти,
Як зарадити біді.
Хтось із нас захворів,
Бо морозива багато з"їв.
Смакував, жар душі долав.
Ось і пчихати,і шмаркати почав.
Підкажи, як ГРЗ ЛЮБОВІ лікувати,
Що нам всім потрібно знати?
І пораду ромашка дала,
На лікарняне відіслала,
Щоб не трапилось ускладнень -
Краще дома посиди.
Чай з ромашки завари,
Тричі вдень по шклянці пий,
Душу й тіло полікуй
І ромашку поцінуй!
А як трохи стане легше,
Знов почуттям ти волю дай,
І на ромашці погадай,
Лиш морозива багато не вживай!
Жар щоб душу не обпік -
Чай ромашковий тобі на лік.
У поле ромашкове йди -
Літо своє там знайди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2017