| Сторінки (1/58): | « | 1 | » |
З неосяжності, прекрасного в житті.
Вони обрали: - Кривду, обман, насмішку.
З незнанності милосердних меж,
Вони добувають собі радощі й втіху!
Там, ласкаво, бідняка обрахували.
А там: " - В зростаючім благополуччі
Іншим до горя ланцюги зкували."
І тут і там, знадобились, голови вмілі!
Казали скромно: - Це просто «допомога».
Горе й біль кричить в гідності людини,
А мерзота вдоволено йде внад по нею
І осторонь, розраховано, все розуміє…
Там у безчесті хтось іншого обмовив
Каже, це я зробив, це я всього досяг!
Не приклавши навіть малих зусиль,
Буде отримувати тисячу шан.
А там ходять «мужі» розслаблено,
Між тут і там нерішуче хитаються,
Перед небезпекою ганебно тікають,
З підлою відвагою голосно ниють!
А там за хліб голодних побили.
Ті що фургони: “- захотіли? І вкрали!”
Владнуючи над їх головними потребами
Муштрували їм витримку та благо.
Іж так жахливим було те дійство,
Що ж бачили усі довкола!
І всі такі чесні, благородні, мужні!
Підло мовчали… Легкодухо співчували..
Безлика милість сміється звідусіль,
Зневажливо обшіптуючи правду...
Лицемірно підлаштується під владу,
Усюди нестиме плазуючу ваду…
Затуманені несуть оту одуру,
Плазуючі зрошують - за плату,
Слабкі вдягаються в презирство.
Усі ходять у виразках смердючих!
Яка ж незносно глибока відраза…
Великі скасовують пекло,
Всі плескають «УРА» - навстоячки!
Ритуалу «звіра»! - СОБІ! - «святому ідеалу»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
ССерденько бий
Замкнені двері - ніхто не ввійде..
Розкриті обійми нічної пітьми,
Судять хирі, серце і розум мої,
Серце вдушать, а розум - скричить.
Осиних питань як зорей в вікні!
І все - турка... Все блинь і блинь.
Все скажи! СКАЖИ! Зросив, а там.
Усе, зміцнів, мовчить. Мовчить!
Ах! Допоки поцілунком буде - вірш!
Що з часом так ніщо й не значить!
Почуттям... Котрих, ніби не було.
Прекрасному, котрого не торкався.
І в напрузі скрегне стиха щастя.
Чи ж де не винен? Перед яким?
І все скажи, скажи... Давай, давай!
Чи ж зовсім його де бачив...
Серденько ж щось скажи.
Як хоч щось, то хоч постукай.
Щоб хоч одна зросилась думка.
Куди я так зблудив? Де ми є?
А серце тихе, мов мертва мука:
НІ! Кого ж по-справжньому любив?
Сумлінна остання кріпкість сили.
Турком проб'є - МОВЧИ!
А безумний шлях лісовий,
Останніх зір нічних ввіб'є!
Чи є, чи буде - куди вертатися?
Чи може... Що берегти до кінця?
Дрібні думки падають з руки,
Ще не настав той день коли...
Дай Боже сил - я ще молодий!
Дай мені змісту - я ще живий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Він колись був людиною
Та більш таким не стане!
Він загинув десь від гнобу,
Тепер він демон - жити не буде.
У нього ні любові, ні правди немає,
Навіть навзаєм - нікому не стане.
Він лукава й ница людина,
Бідний… Нею не був і не стане!
Яка ж у полі сумна історія:
- Він прямував прямо в яму,
Хтось крізь жахучий сморід
Віддав йому свою лопату,
Хтось від звірів дав зброю.
Йому співчуття й поради носили,
Любові і світла котрого лиш мали,
Та марно все, він їх не знає.
Він тішиться лиш біди глибиною,
І мов каже: “Це, Я, сам викопав!”
І всіх хто сміється чи вклякши мліє,
Він гордо зневажає. У нього - сила!
Йому хтось навіть вибратись помагає,
Він ж підло бере зброю і тихо вбиває.
Його кров‘ю народ тепер знає:
“Це - божевілля!” - Він сміється.
Він його кров‘ю напише табличку:
- “Рабів до раю не пускають!”
А вони - люди, носять йому в яму їсти.
Помагають копати глибше…
#Fills
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Проклята моя любов
Світом обтуркана
Усім життям огорнута
За що мені горе, кара - біди,
Дарма куса й гризуть, за душу?
Скажи мені чому молюся?
Чи ж я не вірив, не відпускав?
Скажи ж любове, Богови скажи!
А мені ж незнанно - як я отдав отдай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Полум'яно люблю своє життя,
Свою жагу до правд й добра,
Надію, що горю й горів не дарма!
Любові проблиски у серцях,
Благословенний смак їх чистоти.
За прекрасний зміст тяжких страждань,
Величини смутку та розчарувань,
Незчисленних людських бід,
Кровавих битв, сліз та лих,
За цей буремний та зрадливий край,
За Боже щастя у котрім - і я складу...
Свою горду дріб. І кров! І рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
Після чергового падіння,
Здійметься пісень нова ода.
Про те, як ось все краще я
І те, як небо сьогодні - променить!
Про те, як розбилось знов
На тисячі осколків, маленьких зол.
Як світанки, сьогодні чи завтра
Не будуть більше темним сном
Як покірно піде з серця кров
Мирним вогнем - гаряча і жива.
І те як з сонцем щезнуть
Опіки, рубці та рани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
А я помолюсь за Вашу душу,
Ще віднесу на шану, живі квіти,
Я Вас згадаю у щорічну перемогу!
І винно помолюсь, щоб ще вас зустріти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
А в голові знову ти , щоб я не робив
Де ж наші мости, де той день коли полюбив?
Ех, забути тебе, не раз хотів. Но й так і не зумів.
Либонь глибоко в мені засіла ти.
І боюсь тебе вже більш не знайти.
Я уже не перший день, як й себе загубив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
Бліда любов у тих
Чиє життя то чорторийка
Хто проти початку і кінця
І завжди - "я єсьм"
І сили в слові немає в тих
Хто надимається в над інших,
Чий дух - каламутний вибій
А кров, то ще та фурдига скверни.
У них безкровні спокій й мир,
Вони пустошать перш себе самих
І сліпо зневажають й топчуть
На них духовне право в інших
Холодне їх добро - лик хорошить
Знають ж де шукати прості джерела честі
Та от одна рука все лящить
А інша лиш з п`яти - кров хлющить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
І напевне ж не любов...
На її місці навіть сонце не встає...
І що, що не забути дні і ночі тії?
Якщо усі згоріли пеклом у мені.
І що смоли цієї чорної зневіри,
Багато виплескалось з сердець.
Та що жаром лиш моє горить,
То ще на довго лишить болі.
І що з того що схрестились долі
Якщо тьма душі моєї усієї
Прагне жорстоким воєм - волі!
І лиш жалісно вмивається слізьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Ох і що то за життя,
Коли закохані - не знають свою дату,
Де ще до цвіту - любов лиша повітря,
Чи умовні час і віддаль - кидають очі в прохолоду.
Саме тоді, коли хочеться любити,
Наперекір любому бути,
Сьогодні-завтра і навіки,
Щоб аж рвало груди.
І в обіймах просто й ніжно
Так сильно... Як тільки можна!
Хоч на мить з цьогосвіття,
Від кохання й забутись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Коли можна не бути героєм і навіть нічим не особливим,
Не шукати слави і тому навіть не з тих багатших,
Але шукати шлях, пізнавати себе та інших
Старатися рости і звершувати своє діло.
Можна, бути не з сильних і не шукати тільки владу.
А швидше з тих кому далеко до надмірря,
З тих хто за свободу та дорогу в краще,
Що не брешуть і найціннішим не торгують.
Можна бути не завжди дорослим,
Но, ніколи: не спиняти час і не кривити минуле,
Не падкатись, не нарікати й не нити,
Не боятись сказати прямо, хіба як марно.
Но десь немов цілком дитина:
Любити небо, в епічний зорепад і чисто-синім,
Нетлінні чистоту і красу природи... В усяку погоду,
Радіти дітям і усмішкам рідних.
А так, то можливо й можна бути кволим серцем,
Либонь це може просто старий відчай чи й погуба,
Бо ж так усяка темінь, здатна любого звести з дороги,
А когось, навіть з самоти вкинути у сум і журу.
Та суть не в цім, якщо хтось не забував і не зрікався...
Якщо любов - вона, ніколи не минає.
Просто може з призволяще хтось прощення чекає.
Чи як іноді буває, щось, стрічається - не наше...
Проте як би не було, є лиш одна любов,
Де з першої хвилини, відповідають друг за друга,
Де попри все і завжди разом,
Де весь час і кожен... Все продовжить.
За неї ж все і навіть більше,
І в герої та навіть в перших,
І з молоду і в немічну старість,
Усе буде милим, якщо рости з кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
І все що відчуваю, то є знов...
Пуста... Така трохи легка полишеність:
З почуттям закляклого безсилля і безвиході,
Що мов в мене виламані ребра, пробите дно...
Так що, бо дай, та не знаю чого,
З цих цеглою почавлених думок,
З цих любові цілованих молитов,
Порваної в тиші святої істини - клубок.
Я все, правда, молю! Так тихо, вмерло і знов,
Відкрито з довір'ям дивлюсь.. Стараюсь.
Та каплею живиці витікає нічним сном
І таки зламано щемить та виє, про сердешну ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
У міському шумі - гріє пташин спів
Закляклого мене в тривожний спокій
Усміхом тяжких бід і помилок
Зараз - літом, а душу в осінь,
Я біжу у мандри, в таємничий спогад
Що моїм стане, що ніколи не віддам.
Нехай в багацтво, чи на прокляття
Його собі прикладу, зростусь з вічним
І нехай болить і буде наче ліки,
Нехай з ними вигнию чи розпадусь
І без вини, цвільно буду себе їсти
Лиш би не відмерти, а краще зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Пройміть душі безкрайні гидотні діри,
Серця мій пломінь - у вінковий терн.
Грому таїни слів, щоб стало віри,
Останку світла в окаянний ноктюрн.
Я Вас люблю, глухим жалем ниє бік,
Змій скалками в плоті означив гріх.
Жертв скрізні рани згубили лік
Ціла чаша жару личинкових стріх.
Скину вогонь у воду чесний біль,
Запалає море - знайду у нім життя,
Не візьму, зречусь віршів та хвиль
Тебе одну під стукіт, пам'яті повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Побита чаша живої душі
І гнів - занапащений біль,
Без прощі йде по трощі
Гнило ковтаючи сизу сіль.
Рване дно човна у цвіллі
І скрізний сміх - вогняний гній
Незмінно блискає по смолі
В колотий бік пекельних мрій
Зіпсута горем студена доля
І пустота ребер - квола крівля
Без каплі світла в сповнених каяття
Благально холоднім поті без співчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Не принижений битими надіями,
Та сам собою зненавиджений.
Поруч з нелюбов'ю погубленими
Все одно сам собою засуджений..
Не любов'ю, не ненавистю спраглий
Чистої правди, ковток без видиху.
Не життям, не смертю прикований
Не духом зла - жаху, ангелом подиху!
В'ю блискавками зотлілого смертного
Утіхи часу і болі - не знесеної присутності
Що втирає терням - кості мозку смиренного
Жалій! Жалій, в зшабатованості, байдужості...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Цар сліпоти - туман,
Тиша, нам грізна тьма.
Хвилину вічності - у стан,
Ніяка і нікому не "пойма".
І кров, і біль, і лють,
Опівночі знемоги
Нам злом не будуть,
Уже страчені недуги.
У дощовому світлі
Віра - є жага-любов.
І у кожній слові-каплі
Чуть мертва - росте знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Потомлені і самотні,
Розуміють тільки правду,
За неї мовчазні й забиті,
А вона: "Не забуду!"
Люблячі і гнівні,
Прагнуть тільки правду,
Для неї лиш найкращі,
А вона: "Не прощу!"
Неживі і нещасні,
За серцем лиш правду,
Для неї ненависні,
А вона: "Живу!"
Ані честі, ані слави
Ніколи нічого не знали,
Усі, як вогневі трави,
Тьмою світло палили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Привіт, моє жагуче сонце!
Поруч з тобою, моя доля
Ти відкрила двері в мене,
А там без краплі горя.
Цей світ, як чисте горно.
Кожному по серцю - слава,
Ми вічно, як чиєсь полотно
Не рай і пекло - милосердна брама.
Бо жива слава Живого
Хоч чим вмита дорога
Немає смерті, ані для кого
Усе так, як в кого Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Найшла на мене у воді,
Пустого взяла на руки,
Скрегне неміч на самоті
Муки проймають груди
Без краплі здіймає кров
З навіснілих обіймів - скроні,
Невблагнно пронзає сном,
На серці лютює скрипінь.
Тягнеться нестерпний ранок
Без сил жагуча лава
Поруч вип’ю твій останок
В обіймах, немов вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Найшов раєм на малого й жадного
Манив бідного спраглого
Спокушав наукою, славою
Живив усією досконалою.
Нащо пригледів бездарного?
Надимаєш серце жарною,
Піниш кров роздробленого,
Міцною жагою, спопелиш загадкою!
Негідного, лукавого зерня - невільника
Лишив без життя, без сну та спокою.
Жарна палає! Вже не лишить куточка...
Вільно спалиш невірного та кволого. Безмірною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Вам навіть природа на колінах,
Протікає струмочками любові.
Як ніколи. Що не сльозливих.
Розверзне! Ще дві каплі.
Верблюди та гієни гожі,
Розтрачають! Не спізнали...
Гіркими стогнуть порогами,
Панічними схлипують потопами.
І о дуби. Що неба Вищі.
Дна коралового негідні діти.
Угледять, які... Що у тьмі,
Ще трішки й навіть не торкнути...
................................................
Постійне пізнання - життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Цей Невпокій
Як жаль мені усіх підступних,
Як нікчем - гидких, ницих і прегордих.
Що ось великі - а малі,
Що не визнають слів оцих.
Що дай їм кліптик влади:
Здіймуть стріли вогняні,
Вмиють в крові ріки,
І не постидаються в брехні.
За нею хвостиком і підуть,
Ох жаль, що в тирсовий пустир,
Що ще, їм дух потішить...
А що як потім, забере в них мир?
................................................
Життя всього - життя цілого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Про що буде дрімота?
Шукав любов, літав у хмарах,
Дійшов неба і не підняв,
Спустився в море - немає дна...
О в серці не любов
А як? То уж точно - не весна.
А ж може? Якби знов?
То швидше - одна на всіх зима.
О ні не брешу. То не брехня.
А ж може? То просто кажу, щось не так.
Розв'яв... Як та потушена солома.
Обабіч дивлюсь, як пересівають поле.
В повітрі лицарська досада,
І давно однаково що творча,
У наметах, чи з пашного ярма
Усе морок! Одним сном іде до вівтаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Не казатиму вам королівських слів
І не зведу з-під бідливої пітьми
Я як вдячний був і буду повік
За освіту знань і молитв
Середовище ваше - ржаву біль,
Знущання та кроваву сіль,
Любов бліду і темну тінь,
Сором - все гірше всіх падінь.
Всі хочуть жити добре?
І будь то де - так можна!
Та серед вас усе не те,
Усяка праця гидка й оманна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
Сховались горді в сні
Через скелю в хмари, в небо
Не бачать сонця в нім
А його вже і не треба їм
Прийде мороз, прийде грім
Себе самих знайти в біді
А там глянь блисне в дім
Правда тисячі вогниць
Хоть як не болячіш, не важче,
Як не страшніш - скрушись!
Без паніки до світла прийди.
Слухай серце і серцем злічись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
А назбиралось тих людей,
Як в дощі, у морі - води.
Кують собі кайдани,
То глиняні, то золоті.
Науки свого розому
Не треба, не хочуть...
Кривають на полі чужім,
На своєму... Й навіть без води.
Ох як тяжкі ті наші язви,
Ох як тяжкі ті вітри.
Не свобода то золота,
Не рай - в безчесті чумака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Ох не шукай, не шукай, не треба!
Тих очей, того неба,
Ти ринь, забудь вогонь і загубись.
Не рвись, не треба! Не живи чужими горизонтами,
Не муч себе мовчазними спогадами.
Забудь ті вулиці та не рідні майданчики.
Краще ринь у дощ, у зливу та вітром пам'яті,
Зітри і викинь все... Не чекай - коли усе з'ятраниться,
Не нівеч своє серце важким полум'ям,
Просто до забуття у своїм слові,
Розчинись серед, того - чорного,
І більш не ходи, і не дивися у край зоряного.
Ти забудь, не шукай, уже не треба жити болями,
Уже відійшли ті води пронизливі, усе минулося,
Та все ще так мариться, в її неповторності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Не хочу тут так жити,
Серед відсутності усього.
Одне життя прирівняне зі смертю,
Одне лиш лихо і матеріальна втіха.
Немає нічого. Одна лиш мука...
Неначе не Земля, а уже готове пекло,
Де ніхто не знає, звідки взявся і навіщо.
Неначе чекаєм брата з неба,
Та лиш допоки хтось останнім не здасться
У циклі ж круговерті цієї брехливої омути
Власної неспромоги це змінити.
#Fills
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Уділ долі, таємниця утіхи серця
І зоряний цвіт сіверських квітів,
В не вкраденім польоті - іскристе щастя.
Сади - незнаного піяння її обіймів,
Повітря, небо, гори бірюзового сіяння
В її найдорогоцінніших зіницях,
Осяяння незрушного проміння,
Милість - краса миті в її очах.
В радості душі - лукава щирість
В легкій безжалісній печалі,
Приховалась таємнича ніжність,
Її тьма-тьменна в зраненому лісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Якщо в житті, немає долі
І ніхто не знає, що буде далі.
Усім життям хочеться кричати:
Неначе, так не повинно бути.
Іж може всепочуття болю,
Знову так глибоко засяде
Що ще на смерку вскриє душу
Та на перекір своєму бути
Каплями дощу, воросу в повітрі
Від подихів насильно
Захочеться усе змінити:
Все життя, усі думи, усі мрії.
І ж тоді нехай горить, нехай вгоряє,
Просто в кості, просто в груди
Нехай оця вага все спопеляє
І відпустить в одвічні серця шрами
І нехай сьогодні ще болить,
Нехай душа кричить у муках.
Та ж залишить по духу віри,
Щоб хоч каплю - щирої надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Більш не хочу, писати про болі.
Годі згадувати минуле, воно ж уже прожите...
Марно керуватись досвідом однієї граблі.
Так ж можна усе життя минути.
І неварта, вертатися на рядки
Де пишеться про вічне,
Де серце клялося, що все насправді.
Де душа боліла від тиші й бурі.
Годі згадувати моменти,
Що лиш ніяк не цінніші того зараз.
Досить більш собі клястися
І нагадувати про хибне!
Просто ж кинутись напризволяще
І нехай там будь, що буде.
Нехай знову згублюся у чужім світі...
А там знайду чи втрачу - все однако.
Нехай рину в чуже волосся,
Запам'ятаю чийсь перший дотик,
Як ніякий інший. І так щоб просто,
Назавжди лишитись люблячим і поруч.
І нехай ж тоді душі болить, лиш чиясь відсутність,
Нехай серце нівечить, лиш чужа обіда.
І хоча б хтось стане рідніше ночі,
Хоч раз на мить, розлучить з болем.
Щоб трішки оживити віру в щастя,
Що подарує свій теплий подих.
Крізь імлу та холоднечу ночі,
Отой погляд, що більше всього значить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Сплюндрували істину
Ще до того, як почули правду,
Зреклися її шляхів святих
Ще до того як зрозуміли їх.
Та багатство неба їх - нічна пітьма,
Що шляхом облудника веде,
Обіцяє безмежну міць і новий храм.
А там бридке вино і скиба свого ж хліба...
Що тіла й розуму страшна болячка,
Душі потурання совістю чи стидом
До сумління зречення і ненависть дика.
Життя? Навіть не тваринна хіть!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Чи когось любив?
Ні. Мабуть, й взагалі.
Любов - лиш проза та вірші
І це - зовсім не про неї.
Зглянуть - самотньо,
Чому, все ж один?
І ж немов засміюсь
Змовчу що є у моїм серці.
Усе накриє морок,
Усе гаразд - як треба,
Спіткнувсь в полій
А тиша вкрала душу
І скрегне скриком
І вигризе несамовито,
Оте геть все одно
Упустив своє кохання.
Ті слова для себе,
-Не кохав і не кохаю.
Я ж так сильно
Витесував в бою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Напомацки у вечірній тіні,
Пишуться вірші по папері темно-білім,
І хочеться писати про те як сильно шкода
І як хотілось б попри все бути поряд.
Про те як кляну свою долю,
Що картаюсь за кожну провину,
Про те як болить ця совість
Про котру ніколи не напишу.
Про те, як кроїться душа у слові
І як відповіді несуть одну жорстокість.
Про довіру, що без смерті може вбити
Про правду в котру іноді і сам не вірю.
Хочеться ж писати про щастя,
Про природу і хороші моменти.
А пишу про вогонь і війни,
Про руїни, скверну і лицемір'я.
І ось, на листку паперу
Пишеться і дим, і попіл.
Немов тінню нічної тиші
Болить незвіданий пробіл ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Цей день - мій біль і срам
І їх ніщо не зробить тихше...
Ця ніч - мої туга і сум,
По тім, яким був давніше.
Було б може, краще і не жити,
Усі ті в брехні - задверні днини
Спинити час, ще до підходи
Тієї злої, відступної години.
Пронищення душі - нестрашно пережити,
Розрадні тяжкість й біль цих лез - понині.
З усіма оскалами добра і зла - пам'ятати
Життя без них знайду в полині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Ходили з камнем по землі
І не плекали своєї сили
Як рости то - гиба в чорноземі,
Це не під сонцем жити...
Ходив тут сівач всієї любові повен,
Над ним було співало, аж саме небо.
Та світ взнадняв хмару внад високе скелля,
Що під лукавим оком - було правду розпинали.
І не було причини зла в того ката
Лиш задзеркальна сліпота, на незріле своє.
І ж так далеко, пішла їх земля від неба,
Що не своє - собі взрікли падіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Ох ще тоді коли була моя любов
Вона по морю, і ж лише мов вітер
Пропливла у якусь собі таємну даль
І ж нічим, й нічого і ніяк, за край
А в душі по два різні береги
Розлився тихий біль: "- то життя"
Іж так він мене в тій темноті обпік
Що й не знав як жаль, як відійшла, в жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Бачив людей, що чисту любов
Полишили одну і навголодуш
Постять так, що й душі не знаючи,
Навіть, своєї. Ні разу не чули...
У них слова ніжна і кохана,
Десь тому і виживають раз на тиждень,
І їх міць власна самість і чистота,
На серці дерев'янім розпинаються щодня.
Вони забули про найсвятіше
Так, ж немов не знали,
Правду залишили в розрухах
Так немов б і не пізнали
А самі ховаючись від світла,
Від свого кривляючись шуму
У пустоті собі відступниками ставали,
Щось кохане в пошуку втрачали.
Вони не вірили, що їх назавжди
Ще до народження взлюбили
Що щось живило їх в часи найтяжчої години,
В розкоші і в погоні за надмірр'ям.
У світових колабсах, війні з стихійним,
У перемогах над пустотами своїх вершин.
В тьмі реальності, котрої не розуміли,
Не підозрюючи куди й коли погрузились.
Їх основні потреби і достаток- не туди звернули,
Полишивши сімейне благополуччя й щастя
Пішли в гучні статуси, красиві плаття і автомобілі,
Котрі начеб-то ховали голод й тишу за їх мерзлими квадратами.
Їх душа ридала, а вони все ж минали світло,
Шукаючи багацтво - гординю збагачували.
Їх душа кричала, а вони зчімлюючи очі,
Своїх сусідів перевершували.
Вони вже більш не знали свого значення,
Пусті і виснажені не знали чого їм так і не вистачило,
Вони шукали ліки, у стимуляторах томлячись,
Штучної розради у духовних цілителів.
Та містика як і хімія лишала виразки
І не могла ні болі, ні їх печалі злегшити.
Вот так вони з прагнення достатку ставали тінями
Життя наповнюючи все новими руїнами.
І хоч їх душі, час наповнювали
Різного роду стонами, про звільнення
Від мук і дикого занепокоєння
Вони при собі їх тримали з стидотою.
Від темноти світла боялися
Про щось попросити, чи просто звернутися,
Щось передати, чимось поділитися,
Наповнитись радістю, комусь довіритись,
Дозволити того облегшення. Просто, Вірити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Хочеться говорити про ті речі,
Про котрі слова мовчали віками з часу.
Хочеться людини, одної на світі,
З котрою можна про все говорити.
Хочеться такої, що в мовчанні слова замінить,
Що в погляді все життя, кожну думку захоче прожити,
Що виверне душу й змінить реальність,
Зітре одним поглядом у вічі смуток й тишу.
Хочеться когось, хто буде краще ніж людина,
Хто буде як твій кращий друг, як батько
Чи любляча мати, хто буде мати кохані очі,
Хто буде як ти сам, от тільки не так, як значить.
Хто буде розуміти природу кожної думки,
Що буде знати все, що потрібно
Що буде поряд, коли ти сам цього не хочеш,
Що без пут і зол змінить все навколо.
А воно ж снувалося так і снується
Вона як тінь сонцем загублена,
Як пепл, що у кожній думці,
В саме серце впалена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Усю любов терпкій лукавинці своїй
Усе в достатку, в горі й благу
Душу ж ні в болі, ні в голоді, ні в жаху
Лиш в борні від деспота і за свободу.
Ж краще піт та сльози, навіть кров солодка
Як під своїм небом, сонцем - вітер, дощ любити,
Вже краще сіль з моря пити, ніж біль зсушити
Чи за чужі мед і хліб тюльпаном бути.
Краще б й цвіту уже не мати,
Ніж у тьми брехнею мир купляти.
Краще в боротьбі та смерть спокійна,
Ніж потім в золоті - гидке скорбіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Моя рідна, розкажи!
Де невимовної краси, ціле море?
Моя єдина, цей сон лиши,
Де без тебе ціле небо?
Оксамитовим безмежжям,
Сутінь, стума в морок бродять,
Мов в три мечі - одна пожежа,
Ще до обуди, весь світ погубить.
А ти ж злікуєш, полегшиш тишу,
І я ще поверну,
В горі втіху, в тузі щастя
І серед незлічимих - тебе одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Під похмурим предвічним небом
Десь далеко, ген за містом
Важка дорога й день пречистий
В серці розум - думками стомлений
Шука, чого й сам не знаю
В туман, по росі і в дощ
Оце, і свій стан душі послухаю,
Самотній, серед якихось, сотні прощ.
Іж нічого більш собі молити,
Пуста диво-краса, холодом горне,
Тиша, спокій і вітер з долини
Щось пророче та злегка зашепоче.
А ось й черешня, проникло зігріє
І бажанням всього піднесе догори.
Одну зірвати аж на серці миліє
Думка, от б її вберегти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
І нехай хоч небо розгориться,
Чи як вогонь - розізлиться.
Нехай світло схлине зовсім,
Але дійсність - підмінить свої очі
І всі думки підуть не так,
Я знаю, не розкажу, забуду це як.
Притаю, затру, спростую кожен знак,
Но ніколи не вернусь, по ті слова.
І нехай розум таки сплюндрує й це,
А серце, щастя, вже так і не знайде.
Я не відкриюсь, не напишу й ніяк.
Ніколи, знову, не довірюсь цим словам.
Я ж, на зорниці, знайду грозам край,
І знов по світло, в краще - пущу час,
Я знаю, так, припиниться війна,
Та ж це, лиш мій шлях і лиш - моя журба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Примарна і непокірна,
Ранить без ран і болю.
Инч крижаніє серце знов,
Думає, лиш про драму...
У котрій для нас - три рядки,
Росвіта ніжних поривань і приязнь коханих,
Орбіта у котрій - падіння.
Коли, з нічого і не до всіх - моє згорання.
#Fills
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Чому ніде не видно любові,
Чому в темряві - ходить тінню?
Самих себе обрікаючи на муки,
Ставать на коліна перед гріховним?
За неї, було пролито стільки крові
За що, вона була бита батогами?
Віками уже стерпіла стільки кари?
Чому про все - лишилась поміж нами?
Чому шукаючи - її насправді
Спалювали і ховали в домовині?
І який це мир - проти друга,
Де народи - недохована руїна ?
Чому у правді стільки мук і болі,
За що, вона змішалась з брудом?
Як так сталось, що за неї
Увесь світ критий тьмою?
Та де хочемо пізнати правду,
Чистої любові й миру?
Якщо у вугіллі наші душі,
Якщо від зла - його множим...
Де хочемо пізнати щастя?
Якщо вічність, міняємо на гроші.
Як хочемо бути кохані?
Якщо усе міняєм на любов до себе.
І що змінилося від печер до міста,
Від імперії до країни?
Колись за любов до правди - лилися ріки крові,
Сьогодні ж за інше - кладуться душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Мені більш нічого не хотілось.
Лиш той погляд в небо
Крізь вікно в кімнаті.
Лиш теплої пари та чашки кави,
Та так щоб крізь відблиск у її зіниці
Щоб забутись до краплі, віддатися загадці.
Щоб з всією ніжною любов'ю поряд,
Щоб легко, романтично і щоночі.
Та ось наодинці, пишу самотньо ,
Як щоночі ось так гортаю помилки,
А на моїм підвіконні погляд і очей дві пари,
І ті повні відчаю і різного роду печалей.
Одні дивляться на мене
Пробираючи все до кісток серця,
Інші крізь них на чисте небо,
Шукаючи зорі, питаючи поради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Ти так далека і близька,
Така красива і земна,
Лукава, щира - непроста
До болю й радости терпка.
Твоє обличчя чисте сонце
Не прийти і не взлетіти,
Б'є усмішка в саме серце
Та вже ніяк не згоріти.
Миле горе - нашим снам
В темній тіні там життя,
Зсиніває море, по кутам
Та все ще десь блищить душа.
Ти лиш не прощай мене, не прощай.
Горами! Іще чуть - все пройде...
Хай тільк сонце аж до берега сягне,
Не в жаль і не журбу, ця темна ніч мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Її ніжність з дощами, строгота - виюга з грозами
Сама ж мов рівне миті море, що миттю не є.
В котрім ні початку, ні кінця, ні краю,
Там ж навіть небо і земля, блище не бувають.
Там з нею, хвилина - ціла вічність
Мов в очах, в волоссі, її безкрає
Все порха, як вічність і вічність як хвилини,
В котрі і нас нема - все у позачассі.
Десь там де я можливо й досі бажаю бути поряд
Там, де щастя - ціле небо,
Там, хвилею назад, в епічний зорепад,
Де б втонув на самім дні кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Сьогодні не напишу про кохання,
Не зроблю винним твоє серце,
Не оскверню душу, ані словом, ані смутком,
Не сколихну висказаним схмарене минуле.
Але все ж покаюсь за погляди забуті,
За слова і вірші марної надії,
Пожалію за усі не мудрі дії,
За сліпу гордість за очима.
І не попрошу вибачати,
Минулого не зміниш...
Ні я ж попрошу лиш читати дальше,
Я не згадаю про кохання...
І я вже знаю, суть, не в тих словах
І байдуже, що закоханість присутня.
Вона ж мов полум'я - згасає швидко,
На неї не положиш серце.
Я також знаю, що про любов
Не думають в двадцять
І не судять в тридцять,
Нею усе життя просто так і навзайми зігрівають серце.
І нехай словом не сказати
І мабуть, вдвійчі важче - повірить,
Я не скажу і не злякаю знову,
Не обтяжу думками наніч.
Навпроти, нехай стане солодко
Де присутня пустота чи смуток,
Я не обіжусь і не накинуся терзати.
Я просто хочу спокою на серці побажати.
Я знаєш, пам'ятаю іще той день,
Я пам'ятаю ті числа й дати,
Невинні ноти нашого знайомства,
Першу усмішку від твого слова.
І ні прошу не бійся, не тривожся
Давай простіше про це читати
Ти просто слухай своє серце
І нізащо не здавайся.
Ні не дивись назад, не варто
І не малюй пишностей на завтра,
Поспіх губить кількість пазлів,
Ти вже сьогодні будь усміхнена й щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я вже знаю, цей погляд,
Той дикий жар, що палить груди.
І неначе з вічності в сьогодні,
Знову, нічне повітря - пахне ртуттю.
Не раз падав від цих звірів,
І пам`ятаю, як обіцялась вічність,
Напевно, як на одну й на другу.
Та що одна, все ж однаково - не та
Я просто на час вперед себе згубив,
І ж чомусь, ніяк не міг назад вернутись.
Я не пам'ятаю, був там тремтливий голос
Чи ні, чи чому і як сплутались думки...
Та тепер, мені добре пам'ятають грім,
І дощ віршів тої тихої години
Коли серце відпускає,
А довіра серцю - не вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2020
В шумі нічного лісу,
Між скрипу старих дерев.
Молять очі з неба думу,
Щоб зняти з тиші - всяку тінь і крев.
Щоб хоч одну, хай загублену, дрімучу,
Та щоб корінилась й жалась - не по вітру
Щоб хай там її терен скверни чи болі зламу
Були багатші пустих антипських обіцянок.
Щоб з грудей, одну і всім відкриту,
Щоб до землі чи неба, без зол і пут
Назавжди й усім, в штиль і вітроломи
ЇЇ добра і любові було море
До останньої труби, чи болю чаш у тьму,
Хай мов як світла, камінню чи землі
Та щоб лиш з-за краю. з прірв вогню і ненависті в`язниць
Поживились її дорогоцінним плодом й збезнадієні титани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020
Хоч степом й вітер дує
І ні про що, не хочеться писати.
За латом камінь стає все важче,
А зза німої стуми - небо скригне.
Що, земля ще хлине, й під темну кригу?
Ще стане в гирлі і я напишу!
Нема на серці й легкого здрогу
І ніяке завтра, не зколотить душу.
Зза плеча взиває гідність,
І світить витік про її падіння.
Новий дім, ще чуть й переступ:
Звірина мітка - втрата і жах, а не спасіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020
Чи то на зламі долі,
Чи в полоні міражів
Пророкла загадкова неприступність,
Конфлікт двох нових світів.
І хоч уже воскресла радість
Райських почуттів і кров бурлить
На подвиг проти моря мрій,
Крізь мій дрог, від вашої ходи
У гріх проти рідних берегів,
Через погляд незнаних очей твоїх,
Що аж на стик затабучених імен,
Безжалісно розлігся, щемучий біль.
А що якщо усе дарма,
І непокорний, ваш королівський шарм...
Що забув звідкіль прийшов, куди тікав,
Скільки мостів за спиною назбирав.
І хоч не вірю я у випадковість
Стількох співпадінь і не потребую
Анонімних слів, тепло чи лід...
Мене лякає темнота вашої краси.
Серце холодніше десятка Антарктид,
Що з суму не сміялось до минулої весни,
Цей шуваністичний нрав і сильний стиль
Що топив серця сотні молодиків.
Ну як цим причарували ви мене?
Чи це ваша віра в казку,
Чи моя дитяча наївність серця,
Збила з пантилику душу.
Котру ви чи то не насильно вкрали,
З світлих далеч небокраю одного стуку серця
В переливі вашого волосся в чорне,
Передгроззям вашої ніжності і строготи.
Ох і за що ж я вас зустрів тут таку
До п'янкого горя вродливу і промітну,
Спокусливо вразливу, карооку і просту,
Неначе зовсім щира, лукавинка терпка.
І вот, не вірю, зрадливо я собі,
Що не хочу скрасти у вас, легких обіймів,
Пізнати дотик рук, їх колір і відтінки теплоти,
Відкрившись бачити вас до всіх глибин.
Ну і попри усю цю ману, примарність і тріпню,
Нехай хоч раз усміхнетесь ви мені,
Молитимусь про зречення усіх страхів,
А як не вирвусь з їх оков, чи прогорю,
Я в пітьму під віко з собою заберу,
Ваш лик усміхнений і цей момент
Немов найбільшпам'ятний серед втіх
Мов чи не найбільший тріумф
Примар любові на цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2020
Кажуть, мов би боляче любити,
Мов опісля кожен день - безцвіттям в'ється.
Кажуть, мов би з кожним променем його світла
Там. Дальше... Важче дихать і згадувати минуле.
Та мовчать про те, як те тепло
Їх досі плекає й гріє, як пережите
Оте кожне тяжко і болить - міцнішими зробило
Як з цим ожили і вчились жити далі.
Підкоряти нові вершини,
Відкривати шляхи і міняти долю
Всім серцем віддаватись, незпиняючи години
За людей і навіть казку, в боротьбі за мрію.
Але ж ніхто, тим кволо-сердечним не розкаже,
Що любов їх не полонить і не катує,
Чи як глибокі рани і тугий відчай вона лікує,
Як в бурях страху вона віру захищає,
Як майбутнє наповнить кольорами,
Минуле звівши в - забули.
Як одних підтримає цвітінням,
А інших спасе її щира допомога.
Як із захмарря гроз печалі й ночі,
Немов перельє його в нове життя,
У новий день, з в небі чистим дивом,
Що серце вдячністю наповнить.
Як в житті відсіє всю неправду,
Як доброту з холоду возродить
Знайде волю і відданість розкриє,
У милосерді про вічну вірність прошепше тихо.
Як кожень день опісля і навіки,
Буде вартий всієї солі світу.
Не тому, що ви по-при все і разом
І не в останнім подиху повітря.
А тому, що лиш через неї дальше віриш
В радість внеземної тиші, і дощового шуму вітру.
І по при все на світі: смерть і пітьму тернищу,
У майбутнє і всевишній завіт любові. Довіку.
І тому не страшно, що кволі серцем
Стараються потухнуть у неволі світу,
Но біда велика що довкола пусто,
І більше нікому, просто так любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2020
У світі із землі і неба,
Він жив лиш прозою листів.
Він казав: "Що більш нічого і не треба"
"Що сенс життя, це - любов" - він говорив...
І вірив, що ось над все,
Це його, епічний зорепад.
Під ноту кави і музику пера,
Брехав ж солодше мрії,
Тікав з землі, дивився в небо,
І лиш серце загримить, з-під іскри на листах
Любов!... Він правий - порха в повітрі.
От тільки сам він жив, немов повітря - то вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2020
І пройде дощ,
Протече вода грозою.
Нехай душевний:
Все забуде.
І... Ні! Нехай більш,
І не згадує ніколи:
Ні одного спомину,
Що було...
Неначе іще живі,
Душевні мрії.
Так, наче іще може
Так любити.
Хай забуває,
Хоч днями у ночі,
Хоч в цілу вічність,
До краю зграї.
Все ж нормально?
Хоч раз в ніколи!
Цього разу...
Хоч перших три хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2020