| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
А ти чекай, що я прийду весною,
уквітчана намистом з пелюсток,
що зіткані із впевненості в собі
і гордістю наповнених думок.
Граційно мимо тебе я пролину
і подарую посмішку легку,
хоч може у мій бік ти й не поглянеш,
байдужість демонструючи гірку.
Та мене не образить ця холодність,
я пристрасті від тебе не чекаю.
Я інша вже, і світ мій не тривожить
те, що раніше душу хвилювало.
Хоч не байдужий серцю ти і досі,
та інші почуття живуть в мені:
людська цікавість до твоєї долі
і спогади про щастя світлі дні.
Не принесу тобі в дарунок ані слова,
ні докорів , ні дивних обіцянок,
не попрошу у відчаї любові
зустріти разом ще один світанок.
Направду, просто я ще раз бажаю
очей твоїх зустріти темноту.
чи хочеш ти цього, на жаль, не знаю,
чекатимеш чи ні, та я прийду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Відходять рідні з нашого життя
в незнану далечінь стрімких висот.
Чи то у безвість, де лиш пустота,
а чи на небо, де нема земних турбот.
Ніхто: ні вчені, ні провидці
не знають правди про життя душі.
Та в пам'яті майбутніх поколінь
про рідних згадку теплу залиши.
Про посмішку їх щиру розкажи,
як у тривогах спокій дарували,
до дому, до землі любов вселяли,
як у воріт на твій прихід чекали.
У спогадах альбомі золотому
знайдеш ту мить, яку лиш вдвох відчули.
Так сумно-сумно серце затріпоче,
вологим стане погляд у минуле.
Та ні, не варто лити сльози горя
за тими, кого небо відняло.
Їм добре там, де зла уже немає,
вони у снах дарують нам тепло.
І з висоти за нами наглядають,
чи праведно живем, чи ми щасливі,
від підлостей людських оберігають
на землю шлють волошки сині-сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2017