| Сторінки (2/130): | « | 1 2 | » |
Якби я могла взять твоє серце в долоні,
Й наректи його сонячним, ніжним ім'ям,
Я би гралася радісно з буквами п'яними,
Що кидалися б врозтіч, гарячі й червоні.
Звідти лід повернувся б на сніжні вершини,
Де і місце йому. А під кригою, знизу,
Зашивалися б зболені рани й порізи,
Й заржавілі ножі діставались зі спини.
Неважливими стали б калюжі й озерця,
Якби в мене було твоє серце.
Але правда у тому, - хвала тобі, Боже, -
Що я взять його в руки не можу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Очі - дикі, як білий полин десь в полях.
Каламутні, як тепла вода на асфальті у дощ.
Я дивлюсь, і на мить зупиняється ціла Земля.
Твої думи - як звивистий плющ. Мої думи - невирваний хвощ.
Ти сидиш. І розпачливо крутиться ціла Земля,
Вивергаючи полум'я й дим. Забираючи спокій і сон.
Траєкторія руху порушена чимось здаля.
Ти - не вісь. Я - не вісь. Ми впадемо разом.
Неспокійне мовчання по краплі вбиває фрісон.
Виникає бажання сховатись в надію, як в скриню.
В цю кімнату боїться зайти навіть проханий сон.
Ти мовчи. Я тобі рахуватиму час по хвилині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Від зелених каштанів сьогодні віє розгубленістю,
Ніби вітер застряг у їх спалених сонцем легенях.
Крокувати босоніж здається невчасною дурістю,
Позичаючи трохи завзятості в зігнутих кленів.
День горить. Срібне сонце жовтить його тінню печалі,
Наостанок кидаючи оком на свОє творіння.
Хмари ніжно шаріються й тихо пливуть собі далі,
Гарячково рятуючись з темряви і зубожіння.
Темні клени шукають в траві свої втрачені тіні.
Ноги вгрузли в асфальт, а думки - у сполоханий простір.
У повітрі витає п'янке ароматне тремтіння.
День пішов. Він розбився, стрибнувши з холодного мосту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Юначе, ти - моя пожежа.
Ти знаєш, зухвалий, невчасний?
Так сильно затиснуте серце
Пульсує між зім'ятих ребер
І просить не вбитись завчасно.
Юначе, що сонячний попіл
Збирає із рук моїх ніжно,
Підпалюючи, як папір їх
По черзі без крихти зусилля
І жодного слова побіжно.
З тобою спекотно, як з сонцем,
У грудях пульсує неспокій.
Юначе, ховай свої очі
За шаром столітньої криги,
Бо спалиш весь світ ненароком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Просто знаєш, ти міг колись бути котом:
Ти сидиш тут навпроти і грієш мій простір.
Ніби тут і не тут, ти людина й фантом,
Я у тобі втонула й крокую наосліп.
Так, я знаю який ти на дотик й на смак,
Ніби знаю тебе: хто ти є і для чого.
Але ось ти сидиш - невловимий туман,
І про що ти міркуєш, відомо лиш Богу.
Я не знаю, про що ти жалкуєш і сниш.
Ти ретельно слова відбираєш, як перли.
Біля себе посіяв колючий спориш,
І моя не пролазить крізь нього відвертість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Море, морфій мій ніжно-білий!
Я піду в твої пінисті води.
Обійми моє втомлене тіло,
Дай ковтнути хоч дрібку свободи.
У твоїх таємничих глибинах
Щось, душі моїй рідне, мешкає.
О, нескорене море, люби мене!
Розступися для мене стежкою.
Ми з тобою сплетемось плечима,
Моя кров із твоєю змішається.
Розгорни свої темні глибини!
Хай журба моя з ними з'єднається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Я ненавиджу тебе, осене.
Із твоїми депресіями і відсутністю
Яблук на моєму столі.
Із твоїми слизькими каштанами,
Із старими безхатьками й п'яними,
Що стоять серед холоду босими.
Я ненавиджу тебе, осене,
Гірка й терпка, як захолола жовч.
Із твоїми пахучими соснами,
Що стоять як фігури воскові,
Пам'ять ріжуть-тривожать косами.
Із твоїми людьми
Холодними,
Із твоїми шарфами модними,
Із твоєю гіркою кавою,
Ти бо - смерть для всього яскравого.
Із твоїми дощами
Теплими,
Із похмурими днями
Темними,
Коли хочеться плакати голосно.
Як тебе пережити, осене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
На тарілці сьогодні останній шматочок нудьги.
Я смиренно й приречено мовчки смакую його на вечерю.
Страшно хочу до тебе. Розбити твій холод з ноги,
Й акуратно зібравши все скло, увійти через двері.
Твоя клята віддаленість знову втрачає резон.
Моя злість у своїй правоті досягла апогею.
Я поплакала знов перед сном, бо такий вже сезон.
Це мій максимум: я не умію бувати змією.
Страшно хочу до тебе. Вразливість віддавши на глум,
Я пишу тобі, надто впритул підійшовши до краю.
Твоя клята віддаленість знов провокує мій сум.
Ну а що з цим робити, я справді сьогодні не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Тобі хочеться бути гарною:
Тренування тричі на тиждень,
Вівсянка і овочі, восьмигодинний сон.
Фарбуєш губи помадою кольору сливи, уважно стежачи за контуром.
Тобі хочеться бути розумною:
Засинання в обіймах із книжкою,
Статті про сексуальність і хороший тон,
Намагання стати кращою версією себе, боротьба з сором'язливістю і соромом.
Ти пнешся зі шкіри, щоб бути привабливо-ідеальною.
Але потім ідеш собі вулицею з магазину
Із пакетиком вівсяного печива в руках,
У брудному светрі, старих спортивних штанях і з жахливою зачіскою,
А симпатичний незнайомець просить тебе назвати своє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Мої сльози чомусь пахнуть попелом.
Солоні, як море у твоїх снах.
Який біль на смак? І який він за кольором?
Липучий як кров. Всеохопний як час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Пам'ятаєш, ти казав, що ніхто ніколи не писав тобі вірші?
А у мене вже стільки, що вистачить на маленьку збірку.
Я так хочу кохати тебе з кожним роком більше.
Я щаслива, що в наших годинників спільні стрілки.
Пам'ятаєш, ти колись називав мене кошенятком?
Я пам'ятаю майже кожне твоє ласкаве слово.
Ти не віриш? Я можу навести тобі десятки
Прикладів того, що сказано щиро і випадково.
Ти - як глибока криниця. Ти даєш мені сили.
Хоч ти не завжди мене розумієш, та завжди намагаєшся.
Ти завжди мене чуєш, про що б я не попросила.
Так, я знаю, що любиш. Хоча ти й ніяк не зізнаєшся.
З тобою хочеться переживати люті морози і нещадні зими,
У твоє тепло хочеться загортатися, як в найтепліші ковдри.
І в мою голову непрохані так часто лізуть рими,
Тихенько й скрадливо, бо їм також з тобою добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Подивися, серденько, вже осінь.
Трохи еклектично впала з неба.
Я беру тепло з твого волосся,
Ревно пригортаючи до себе.
Бачиш, серденько, палає листя,
І під сонцем лагідно згорає.
Як же я люблю твоє обличчя,
Коли ти з-під лоба позираєш.
Холод, серденько, сягає шкіри,
Оминаючи шерстяні кофти.
Я люблю тебе без ліку й міри,
Мешканцю душі моєї лофту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Ти коли-небудь бачив, щоб море тонуло
У своїй неймовірній іскристій печалі?
Якби ти тут стояв, коли місто заснуло,
Ти не зміг би дивитись на нього без жалю.
Ти коли-небудь бачив , щоб море кричало?
Так пронизливо: чайками, скреготом вітру,
І плювалося злісно на тихі причали,
Так безжально пейзажу псуючи палітру?
Ти коли-небудь слухав, як море вмирає?
Розбиває об камені білі легені,
Розлітається в друзки і знов оживає?
Як це схоже на вічне життя Прометея.
Ти би зміг без тривоги дивитись на море?
Все прекрасне пов'язане завжди із сумом.
Так хрипить, як на муки приречений хворий.
А у воду зайдеш - обпікає, мов струмом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
А раптом світло згасне,
Я прокинуся від сну,
Навколо тьма
й тебе нема...
А раптом я колись зумію,
Настане мить, і врешті зрозумію,
Що ти мені наснивсь і наші ночі -
Лише мої фантазії дівочі?
А раптом ти несправжній?
Може я тону в калюжі
Жахливо реалістичних
Тактильних і оптичних
Галюцинацій і ілюзій?
А раптом я серйозно так хворію
На сильну й затяжну шизофренію,
І ти - не ти, а вигадка моя,
І все, що в мене є - твоє ім'я..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Вона боїться лихих людей.
В голові носить купу ідей.
Страхи, спогади, клаптики мрій,
Рядочки з віршІв.
Вона належить собі і нікому більше.
Закохана в ті свої вірші
І схиблена трохи на спорті.
Відмовляється від торту.
Якась отака звичайна.
Вимірює близькість мовчанням.
В очицях окраєць неба.
Усе адаптує до себе.
Змушує мене говорити про те, що я відчуваю.
Дістане до самого краю.
Цілує завжди несміливо.
Така незрадлива.
Не знаю, наскільки насправді я їй підходжу.
Ми в дечому зовсім не схожі.
Та, мабуть, то вже необхідно -
Бачити, як вона квітне.
Торкатись її обличчя.
Усміхатись, коли вона злиться.
І як мінімум безліч серпнів
До життя її бути причетним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
У мене вже безліч віршів, які ти ніколи не прочитаєш.
У мене безліч зірок в кишенях,
Та у тебе замала жменя.
У мене безліч віршів, які ніхто ніколи не продекламує зі сцени.
А бодай навіть так - ти ніколи не сидітимеш у залі.
Не вмиратимеш з нудьги або печалі.
Я пишу їх, надіючись, що може випасти гарна нагода,
Щоб тобі дати випити їх нерозбірливим залпом,
І почути твоє трохи стишене "Гарно".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Коли буде здаватись, що світ надто грубий
(Хоча що там - у тебе ж пів серця зі сталі),
Ти цілуй мої губи. Відчувай мої губи
На своїх. Може, це допоможе тобі іти далі.
Ти розумний. Я знаю, ти точно сильніший
І за мене, й за більшість людей з мого світу.
І ти завжди хотітимеш мати щось більше,
Так як я всюди завжди шукатиму світло.
Та проте, якщо раптом себе десь загубиш,
І підкоришся слабкості хоч на хвилину,
Тебе завжди чекатиму я. Мої губи
Із глибин твоїх знову дістануть перлини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Я хочу
Одягнути легку сукню у п'ятницю
І смакувати твої поцілунки знову і знову.
Нехай час рожевою жуйкою тягнеться,
Нехай пам'ять записує наші розмови.
Я хочу
Їсти черешні у суботу зранку,
Обіймаючи твою теплу шию.
Залишати на футболці темні плямки,
Які нічим у світі не відмию.
Я хочу
Прокидатися в неділю від пахощів липи,
Усміхатися тобі сонними очима.
І всі години на добу тебе любити,
Ховаючись за мужніми плечима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
Давай створимо свою власну реальність,
Де не буде місця формальності і нормальності.
Ти будеш грати на гітарі,
А я буду уявляти, що сиджу десь в барі
І п'ю апероль великими ковтками.
Давай створимо простір, що буде лише між нами.
Давай говорити про Кафку і дєда Толю.
І якщо я вип'ю забагато аперолю,
Обіцяй згребти в обійми і доставити додому.
Давай один одному лікувати втому,
Масажувати стопи і клацати по носі.
Я буду присвячувати тобі віршів стоси,
А ти будеш гладити моє волосся.
Давай не мовчати ні про що на світі,
Образи і відразу всередині не таїти.
Рахувати родимки один в одного на плечах.
Кусатися, як та малеча.
Давай втирати один одному сльози
І бути рятівними жилетками,
Вітамінами і таблетками,
Теплими долонями і пальцями,
Пухнастими зайцями.
Давай назавжди не обіцяти.
Але якщо ми в одній кімнаті,
Давай приймати і віддавати.
Давай любити. Давай кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Люби мене.
Я ж бо твоя ніжна квіточка.
Дивися, тобі усміхаюсь з води.
Укрий мене і загорни в тепле літечко,
Щоб я могла вгору тягнутись й рости.
Цілуй мене.
Я ж бо так прагну торкатися
Твоїх оксамитових лагідних щік.
Плекай мене, цвіту не дай осипатися,
Щоб я зацвітати могла цілий рік.
Люби мене.
Ти ж бо моє світле сонечко
Своїм жовтим сяйвом зігрій зусібіч.
Але прослідкуй, щоб оці твої промені
Мене не спалили раптово за ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Сьогодні замість ковдри із тепла твоїх долонь
Я загортаюсь в постіль, з неохайністю підтикану.
Я вже так швидко не засну. До півночі, либонь,
Бо від думок свідомість може стати трохи дикою.
Сьогодні я вдивляюсь знов крізь вікна на балкон,
А ти мабуть - на світлі ребра київських будинків.
Цікаво, чи від тебе теж в цю мить тікає сон?
Яких тобі думок тепер снується сіра димка?
Сьогодні все так похапцем зробилося "не так",
І фоном в голові звучить "Чогось не вистачає!".
В кутку щоночі темрява ховала твій рюкзак.
Я б розігнала темряву, але його немає.
Тепер ми, схоже, будемо сміятись в різний час.
Я нишком проживатиму своє маленьке горе,
Бо ж як я засинати маю без твого плеча?
На вулиці спекотно. Друге червня. Ти не поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
У твоєї недосконалості страшні корені.
Ти - людина, із досвіду й слів, з перемог і поразок.
А всередині - море, бурхливе й нескорене.
Що тебе і всіх інших доводить до сказу.
Ти - людина. І ти про це знаєш, звичайно.
Ти читаєш і вчишся, в матерії й догми зануривши носа.
А ночами із тебе вистрибує втаєний
Геть пожмаканий сум, неспокійний і босий.
Твоїм тихим думкам у тобі невимовно тісно.
Для них вільних кімнат вже давненько не вистачає.
І ти душиш їх, просто щоб трохи звільнити місця,
Хоча як не крути, відведеш його для печалі.
Тобі дійсно болить твоя вперта недосконалість.
Ти так хочеш шпурнути її у бак, коли зранку сміття виносиш.
Ти вважаєш, життя - то забіг. На кмітливість і витривалість.
І не знаєш, що можеш запросто зняти кроси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Така холодна весна. Непогожий квітень.
Твої поцілунки квітнуть на моїй спині.
Я буваю в конфлікті з собою. В конфлікті зі світом.
І не знаю, коли
І яким дивним чином
Ти зміг стати тим самим "єдиним".
У нас можуть бути різні музичні смаки
І навіть різні погляди на неймовірно важливі речі,
Але я все частіше думаю про те, що не хочу більш бути ні з ким
Коли ти
Обіймаєш
За плечі.
Я не впевнена, що багато знаю про любов і всіляке таке.
Мій психотерапевт сказав, що я егоцентрична.
Та всередині щось аж настільки п'янке,
Що я хочу навчитись
Любити тебе і весь світ,
Хоча це і незвично.
Я не знаю, що буде далі. Ми живемо в епоху руйнації.
Зараз страшно дивитись вперед. Небезпечно дивитися вгору.
Та я, мабуть, прийматиму будь-які варіації.
Якщо ти
Весь цей час
Будеш поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Якби тобі захотілося послухати,
Я би сказала,
Що від хандри мене рятують фітнес-резинка і велосипед,
А не плед.
Про те, як я хочу забутися в тіні вокзалу,
А потім,
Вмостившись на верхній полиці вагону,
Прокинутись рано від дзвону
Будильника, а не від звуку падіння ракет.
І поки я не остаточно забула,
Як добре
Ходити у порваних кедах в спокійних Карпатах,
Від щастя сміятись,
Скажіть мені,
Як відкотитись в минуле.
У час, коли можна спокійно читати
Новини, не бачачи жодного слова
Про втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Я є.
Маленький згусток протиріч,
Що змотує шорсткий клубок у горлі.
Душа шукає прихистку на ніч.
І бажано з обіймами й любов'ю.
Я є.
Заклякле втомлене дитя.
Мене не гріють ковдри й простирадла.
Ще не настільки вивчила життя,
Щоб відрізняти дотики від правди.
Я є.
Дивлюся боязко вперед,
В очах - сліди розхлюпаної сині.
Моя душа горить, як очерет,
Розкиданий по сонячній долині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Я б тягла тебе попри безсилля
Із палаючих чорних будинків
З язиками із сірої димки
Десь нагору, в безпечне довкілля.
Я б укрила тебе на рівнині,
Де лиш згарища і попелища,
Коли будемо разом на днищі,
Щоб зцілився небесною синню.
Бо ти йдеш, узуваючи берці,
Не беручи з собою нічого,
Тільки нашу останню розмову
І маленький шматок мого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
наші солодкі ранки
тепер як діряве решето
знебарвлені і знекровлені
і начинені повітряними тривогами
на наших блідих обличчях
сліди страху і невизначеності
і моторошного заціпеніння
у як лещатах, стиснутих зубах
ми - діти, в яких відбирають домівку
нас лишають без права дихати
заливаючи простір кров'ю
залишаючи пустку і дим
наші солодкі ранки
посмуговані рваними ранами
в попіл спалені й*бнутим нелюдом
і начинені чорним свинцем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Носити серце у сумочці.
Обійматися з холодними простирадлами
На стільці у порожній кухні.
Пити холодну воду
Із крану.
Їсти тишу десертними ложками,
Щоб вистачало надовше.
Хоч її - необмежена кількість.
Цілувати брудну підлогу
Лопатками.
Без потреби не виходити на вулицю.
І носити серце у сумочці -
Раптом знадобиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Говори. Я так хочу почути твій голос.
Твій надламаний сміх, що застряг десь між ребер.
Вивільняючи з горла нечитаний космос,
Покажи мені небо.
Говори, засипаючи тишу словами,
Хай вони як пташки ніжно пурхають в простір.
І нехай залишаються тільки між нами:
Хай їх вітер далеко не зносить.
Розкажи мені те, що п'янить і хвилює,
Що ніколи в житті не розкажеш для інших.
Не шкодуй мені слів. Поки я тебе чую,
Розкажи мені більше.
Людям складно дістати до неба,
Людям важко напнути вітрила.
І якщо я ще тут, біля тебе,
Говори, щоб і я говорила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Коли ми йдемо,
В мене тисячі різних думок.
Видихаю прозорий димок
І рахую поранені зорі.
І здається, що кожен твій крок -
Це частина мого диво-сну,
Бо всередині грію весну,
І тону у гарячому морі.
Коли твОя рука накриває мою,
Я в Раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Ти любиш платівки на стінах.
Я люблю книжки на полицях,
Сидіти на твоїх колінах,
І думати, що тобі сниться.
Я люблю зелений і вишні.
Ти любиш свободу і зміни,
Сарказм, вільний простір і тишу,
Політику, швидкість і фільми.
Я люблю сміятися вголос.
Ти любиш писати з малої.
Ти все розглядаєш навколо.
Я люблю йти поруч з тобою.
Ти грієш вночі мої ноги.
Я люблю тебе укривати.
Ти любиш намет і дорогу.
Я люблю з тобою мовчати.
І серед реалій розмитих
Я ніби маленька дитина,
Бо я починаю любити
Тебе і платівки на стінах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Я хочу роздягти тебе аж до душі.
Здирати як старі шпалери весь твій сумнів,
Розбити товстий лід усіх твоїх крижин,
І сірістю очей затьмити сірість буднів.
Бо ти ступив туди, де для усіх межа,
Проклав так просто шлях крізь зарості ожини.
І я топлю твій лід, хоча кидає в жар,
І тисячі мурах вгризаються у спину.
Я хочу роздягти тебе аж до душі.
До тої глибини, що просто не дістати.
І показати лід усіх своїх крижин,
Дозволивши й тобі мене так роздягати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Я буду мріяти тепер вже не про нас,
І найчастіше, відвертаючись, мовчати.
Я знаю, що не повернути весь той час,
Який посміли один в одного забрати.
Я забуватиму тепло і ніжність рук,
Я не лишатиму у пам'яті нічого:
Хай стане попелом віднині кожен рух,
І кожен дотик, кожен крок і кожне слово.
Мене не згадуючи, прокидайся сам.
І розміняй далеке вчора на сьогодні.
Як ти посмів забрати в мене час?
Мій цінний час так просто кинути в безодню?
Я буду мріяти тепер вже не про нас,
І найчастіше, відвертаючись, мовчати.
І знову те ж: це був останній раз.
І знову те ж: старі залізні грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Я ще довго хворітиму холодом,
Доки знов не знайду теплі руки.
Серед листя шукатиму золото,
Ігноруючи зовнішній стукіт.
Буду кашляти, душачи сльози,
Доки спогади стануть сміттям.
Я одужаю ще до морозів.
Я так прагну нового життя.
І не треба кидатись під потяги,
Обіцянок сьогодні не буде.
Всі дилеми мої - просто протяги.
Я ще люблю тебе: це застуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Я б хотіла ввірватись в твій простір. Засохлими фарбами
Прикрашати узорами квітів прозорі судини.
По суботах плестись суголоссям, гриміти ударними,
Розвівати твій морок, коли ти буваєш один.
І коли у повітрі такому шалено прозорому
Буде осінню чути, я стану гарячим ядром,
Щоб плекати твій вогник у Всесвіті, хворому соромом.
Де любов - нереальність, блискучий примарний фантом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Я пам’ятаю його. Піщаний берег, до якого щоночі причалювали мої уявні кораблі. Я так часто виглядала їх, зручно вмостившись на теплому вологому піску! Сонце пекло в спину, пальці ніг ледь торкались води — несміливо, ніжно. Я дивилась і чекала, і так минали години, а мені все не набридало. Інколи лягала горілиць, і перед моїми очима поставало оголене небо — без жодної хмаринки, чисте і прекрасне. А потім я заплющувалась, і все, що мені хотілося робити — ловити шкірою сонячне тепло і бриз, а ще — відчувати під собою пісок.
Сонце починало котитись за обрій, день поволі згасав, і то був найкращий час. Який фантастичний вигляд тоді мало небо! Ніби хтось там, нагорі, практикував арт-терапію, і намагався виразити увесь спектр своїх емоцій. Воно було усе помальоване, посмуговане червоним і помаранчевим, а кружальце сонця, що невпинно тонуло, оточував ореол жовтавого сяйва. І в ті хвилини мені здавалось, що я побачила море таким, яким бачив його Айвазовський.
Я проводила день, я прощалась із ним, як прощаються з найліпшим другом — довго-довго, — щоб завтра зустрітися знову. А потім, коли сутінки загусали, як полуничний кисіль, нарешті підводилась і йшла додому вже добре знайомим шляхом. Поки під ногами був пісок — босоніж, далі, по дорозі, вкритій дрібними камінцями — у взутті. Мені подобалось вдихати вечірнє повітря і думати про кораблі.
Іноді з темряви виринав приглушений гавкіт собак, часом було чути крики якихось птахів. Це виривало мене зі стану мрійливої задуми і повертало в контекст теплого літнього вечора. Добре було розуміти, що в цій темряві я не сама, що все тут живе своїм життям, до якого я у той момент часу мала можливість бути причетною.
Коли я поверталась до свого будиночку, ніч уже прибирала усе навколо до своїх рук, але було все одно тепло. Я світила світло на терасі, виносила плед, вмощувалась у плетеному кріслі кольору слонової кістки біля маленької пальми і читала, аж поки не поринала в сон. Але спочатку обтрушувала із одягу, волосся і ніг пісок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924599
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Усюди були мертві квіти. І мертві люди.
Як не дивно, на кладовищі я почувалася більш ніж комфортно. Щось з далекого минулого увірвалося в мене, і це був ковток свіжого повітря. Щось із того, що було раніше. Коли я була інакшою і почувалася інакше.
А в той момент відчула світлий сум, ностальгічне посмоктування десь під ребром. Раніше усе було зовсім непогано. Справжня суть речей пізнається у порівнянні, чи не так?
Як би там не було, мені бракує свіжого повітря, бракує близькості і друзів, бракує безтурботності і відчуття безпеки. Бракує спокою і розміреності.
А тут можна просто подихати. Тим більше, що сьогодні немає дощу. І жодного обличчя навколо, що належало б особі, щиро зацікавленій у тому, чому молода дівчина в післяобідню пору сама гуляє між могильних плит. У цьому містечку завжди так — ніякого приватного життя.
Земля ще розлазилась під ногами і липла до черевиків, нестійка і не висушена лінивим осіннім сонцем. Бліде й ледь помітне, воно саме нагадувало мерця, чи то пак привида, душу, що загубилась в коридорах сивих хмар. Ще раз набравши повні груди повітря, що пахло димом і мокрим, трохи гнилим листям, я звернула в бік новіших могил. Деякі — зовсім свіжі, обкладені зі всіх боків вінками і квітами так, що не було видно й табличок, деякі — вже забуті на деякий час до свят чи поминальних днів. А може лише до вихідних, хтозна.
Я не знаю, чому кожного разу іду сюди. Бачити батькову могилу мені не те щоб дуже боляче, але сам її вигляд — сірий, похмурий, важкий, — будить неприємні спогади, давно і надійно заховані в глибокі надра передсвідомого. І ці очі, що дивляться з фото, повні якоїсь зневаги і осуду, щоразу ніби кажуть мені: “Бачиш, що ти зробила зі своїм життям? Ти цього хотіла?” Проте я знову сюди повертаюсь, і не можу собі пояснити, чому.
Цього разу він плаче: дощові краплі якимось чином примудрилися зафіксуватися на сірому граніті і не скотитись вниз. Чи це роса? У будь-якому разі виглядає вражаюче: дві сльозинки на насупленому дрібно поцяткованому крапками кам’яному обличчі. Стає трохи моторошно і сумно, і відчуття самотності накриває мене з новою силою.
Я ніколи не приносила батькові квітів. Я буваю тут досить рідко, хоча це місто наповнене солодкою ностальгією і теплими дитячими спогадами, але я ненавиджу занадто впадати в минуле і люблю багато працювати. Я не приїжджаю сюди і після Великодня — у чи не єдиний день у році, коли тут шумно, гамірно і купа людей, що бажають вшанувати пам’ять померлих родичів, залишивши їм на могилах подарунки, які їм уже ніколи не знадобляться. Але коли я все таки сюди потрапляю — зазвичай незаплановано й спонтанно, у жалюгідних спробах утекти від власного життя — і ноги несуть мене на кладовище, я ніколи не залишаю батькові квітів. Може тому він такий непривітний?
Сьогодні у мене з собою нічого немає: я з’їла по дорозі усе шоколадне печиво, а до найближчого (і єдиного тут) квіткового магазину пішки іти хвилин двадцять, та й повертатись мені після цього, швидше за все, вже не схочеться. Тому я просто знімаю із себе довгий червоний в’язаний шарф, який купила в торговому центрі два тижні тому, і обв’язую ним батькову шию, пускаючи плетиво навколо усієї неширокої гранітної плити. “Може наступного разу ти будеш добрішим, тату”, — кажу йому на прощання і швидко крокую геть, бо без шарфа моя шия стає доступною для холодного осіннього вітру.
Кладовище проводжає мене дрібним дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924598
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Мені в ніс вдарив запах осіннього листя:
Хрускотливого і неймовірно сухого.
Я вдивлялася у незнайомі обличчя,
Не знаходячи поки в них зовсім нічого.
Я вдихала осінню слабку прохолоду,
І сама почувалася досить слабкою.
Де ховатись від нападу злої тривоги,
Коли навіть для тіла немає спокою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Ми могли б стати ближчими, ніж плоть і кістки,
Ніж сонце й латаття, що мре від вітрів.
І я поруч тебе була б залюбки,
Та ти не схотів.
Ми могли б будувати фортеці з тепла,
Заливаючись сміхом морозними зимами.
І я залюбки поруч тебе була б,
Та ти не спинив мене.
І ось я стою, вже спокійна й чужа,
І кажу вже вкотре тобі: "Не чіпай".
Тепер поміж нами незрима межа.
Здається, я змерзла. Пішли пити чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
У цьому шаленстві людей і речей,
Коли можна бути напевно ким хочеш,
Належу собі чи комусь може ще?
І хто я, коли вам не дивлюся в очі?
Чи кажу про те, що насправді болить,
Чи рани заклеює усмішка- пластир?
Бо все, що важливо - оця тільки мить,
І байдуже, що буде завтра чи вранці.
Чи все на поверхні?
Ви ж бачите:
Ні.
То де ж ваші руки, коли потребую?
Чорніють зіниці.
Вмирають пісні.
Бо кожен в собі,
І ніхто
Їх
Не чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Я сама себе просто любитиму.
Зможу нафіг розбити всі стіни.
Буду дихати глибше. Творитиму.
І зупиню всередині війни.
І якщо ти колись запитаєш:
"Хто полюбить тебе так, як я?"
В очі дивлячись і усміхаючись,
Я назву тобі своє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Ти обіймай. Хай зносить дах,
І шар за шаром хай зриває,
Бо не опишуть і в піснях,
Що я з тобою відчуваю.
Торкайся пальцями душі,
Щоб вкотре довелось забути,
Що я з тобою на межі,
І не уникнути спокути.
Відчуй мого мовчання смак,
Хоча це іноді й нестерпно.
І в світі, де усе не так,
Нехай хоч щось ще буде теплим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Я запам'ятала цей присмак з минулої осені.
Дощило і листя вітрами під ноги наносило,
Холонули дні, але ми зігрівались розмовами:
Ділилися планами й змовами.
Я запам'ятала цей присмак з минулої осені:
Ледь згіркле повітря й розтале морозиво,
Великі надії і довгі натхненні дискусії,
Коли ми нічого не мусили.
То був час свободи, а ще - безтурботності,
І я пам'ятаю цей присмак і досі ще.
Він все, що раніше було, перевершив.
Тоді я відчула його чи не вперше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Мої білі кроси заступали в осінь:
Плавно і неквапно,
Боячись дощу.
Пити з мене соки вже напевно досить.
Я ж бо не берізка -
Листя не пущу.
Хрустом падолисту, як старих суглобів,
Музикою вітру
Супроводжу сум.
Хлюпають калюжі: під ногами повінь.
Хлюпання у носі -
Посторонній шум.
Горобини грона - як цятки вітрянки:
На блідому листі
Вогняні сліди.
Кроси вбігли в осінь. Я - осіння бранка.
Я палю минуле
І вдихаю дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Вірячи людям, які обливають брехнею,
Мовчки надіючись, що все одно буде краще,
Спрагло ковтаючи їхню бридку ахінею,
Що реалізмом не стане ніколи й нізащо,
Інколи сліпнеш, втрачаючи в темряві світло.
Іноді навіть собі навідріз вже не віриш.
Мучишся, знову мусолячи спогади згірклі.
Заново зводиш кордони, будуєш і ділиш.
Все забувається, варто діждатися ранку,
З часом найглибші порізи залижеш і зцілиш.
Люди завжди випивають тебе до останку,
Якщо ти їм безперечно і сліпо повіриш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Я тут. Нескорена й відірвана від світу,
Серед природи й світла сонячних світил.
Здається, божеволію від вітру.
Здається, в мене справді безліч сил.
То втомлена, то спрагла і мрійлива,
Втамовую свій голод до пригод.
Така по-особливому щаслива,
Одна у надрах безлічі висот.
А гори манять, горді і величні.
Я серед них, щаслива й божевільна.
Тут надихатись все навколо кличе,
Вражатись і любити надто сильно.
Карпати. 11. 7. 21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Настає переломний момент,
Коли знов перехоплює подих,
Коли стіни ламаються вщент,
І наважитись тягне на подвиг.
І хрустять від напруги кістки,
В голові неосмислена суміш.
І ділити не хочу ні з ким
Свою радість, тривогу чи сумнів.
Завтра зранку я буду не тут.
І мигтять перед зором дерева,
Як думки, що прийдуть і підуть
В небуття, не діставши до неба.
Івано-Франківськ, 9. 7. 21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Життя - це моменти.
Болючі й складні.
Неповторні і щирі.
Мигтять, ніби листя в бурхливому вирі.
Згорають на попіл так швидко в вогні.
І створюють спогад, крихкі рудименти.
Тривога і спокій,
Черешні й блакить,
Піднесення й захват,
Падіння й уроки,
Невпевнені кроки.
Кожнісінька мить -
Це звуки і барви,
Яскраві й глибокі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Я би тебе впустила у своє життя
З яким завгодно багажем гіркого досвіду,
Щоб, як там кажуть, навіть разом до кінця,
Усі удари відбивати або зносити.
Я би потроху мертву сунула межу,
Щоб ти робити міг хоча б маленькі кроки,
І не зважала б на увесь сторонній шум,
Трансформувавши біль у цінності й уроки.
І я плювала би на норми й ярлики:
Бо де зароджується близькість, місць нема шаблонам.
Лише б частіше доторкатися руки
Твоєї, й нафіг посилати перепони.
Я би тебе впустила у своє життя
В годину будь-яку ясного дня чи ночі,
І навіть спробувала б справді до кінця.
Та я безсила, коли ти цього не хочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Я хочу померти в холодочку під деревом,
Коли мені буде дев'яносто з гаком.
І байдуже якось - від сніду чи раку,
Лише б не у стінах із білою стелею.
Я хочу стирати колінні суглоби,
Долаючи відстані, гори й вершини.
І щоб за життя не набратися злоби,
Нехай навіть часто болить хвора спина.
Я хочу хвилини наповнити змістом,
Допоки ще маю на це певний час.
А потім - садити лаванду за містом,
Але щоб вогонь у душі не погас.
Спускати бабло на квитки і татухи,
І врешті колись досягнути спокою.
І в час, коли смерть простягне свої руки,
Віддатися їй, залишившись собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Колись ти зіставиш окремі фрагменти,
І повністю зможеш мене розпізнати.
Систематизуєш всі фрази й моменти,
З контексту навчишся слова вирізати.
Картинка тепер уже буде чіткіша,
Секрети страшні просто стануть відомі.
Коли запитань не залишиться більше,
І в пам'яті житимуть рухи знайомі,
Ти знайдеш нове у руїнах старого,
Складеш його з клаптиків спогадів різних,
І може, захочеш лишитися в ньому,
Та буде нестерпно болюче й запізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Я ненавиджу свої захисти,
Бо колючі, як бите скло,
Не дають мені вільно дихати,
Не впускають чиєсь тепло.
Я оточена всюди стінами:
Не впустити і не зайти,
Захистилася полем з мінами,
За потреби щоб легше втекти.
Люди стукають в замкнені двері,
І втомившись, частіше ідуть.
Я у темряві дивлюсь на стелю,
Бо у мене тут тиша і нудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Ти якось із подивом виявиш: більшість здійснити вдалося,
Прокинувшись пізно на світлом залитій терасі.
І навіть так щиро полюбиш своє неслухняне волосся.
І знайдеш омріяний спокій. Проте не відразу.
Ти зможеш послухати дощ, не гризучись думками про завтра.
І лиш посмієшся з того, що потрапиш надвечір під зливу.
Твій внутрішній голос співатиме оди і мантри,
Ти зможеш нарешті зізнатись, що знову щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
питання стали риторичними.
обставини - незвичними.
причини - вагомими,
думки - невагомими.
слова - неважливими,
а вчинки - сміливими.
самотність - відрадою,
а дотики - зрадою.
присутність твоя - радше мукою,
а дихання - зайвими звуками.
і спогади - вже дратівливими,
про час, коли були щасливими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Не підходь. Бо у тебе летітимуть камені.
Спопелю тебе поглядом чи задушу на раз-два.
Стій на відстані. Слухай нещадні й поламані
Бритви, злістю заточені - плутані мої слова.
Хочу з тебе зривати тепер шар за шаром
Різні захисти й маски, щоб врешті побачити суть.
І якщо ти цю щирість мою ще приймаєш задаром,
То забудь мене, чуєш? Нарешті забудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Здається, у мене найкраще виходить
Розбивати чужі серця.
Молотком порожнечі і холоду їх
Ненароком трощити.
Здається, цим актам принесення болю
Ніколи не буде кінця,
Бо я, хоч так часто ховаюсь від всіх,
Не знаю, як це зупинити.
Здається, мій зраджений мікрокосм
Пошматовано надто сильно.
І всередині зяє велика діра,
Навіть видно недопалки-зорі.
Після цих вивертаючих наскрізь оском
Я, здається, нарешті вільна.
Але всі так шукають любові й добра,
А в мені його - крапля у морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Багато хто каже, що я мила.
Багато хто мене не знає.
Хоч руки в людей не бувають схожі на крила,
Я часто літаю.
Багато хто бачить мої ямочки на щічках,
І я часто вирішую, що цього досить.
Впускаю під води бурхливої річки
Того лиш, хто просить.
Я завжди все сію крізь сито,
Недовіру вчіпляю на п'яльця,
То як же цей захист розбити
Змогли твої пальці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
Ну ось воно.
Вино,
Усі п'ять стадій горя,
І пустка всередині,
Як слід від жмені куль.
Озера сліз.
Без слів.
І хочеться до моря.
В його безмежній сині
Щоб змити все на нуль.
Ти мабуть далі спиш,
І дихаєш,
Літаєш,
Бо все тобі окей,
Бо так завжди було.
Мені лиш жаль, що ти
Оце не прочитаєш.
Не взнаєш,
Що мені
Всередині пекло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Обираю найдовшу дорогу,
Опускаючи погляд в асфальт
І недбало фіксуючи ноги,
Щоб раптово не впасти назад.
З відчайдушністю прагну втомитись,
Щоб не було на роздуми сил.
Вже не знаю, хандрити чи злитись.
Головне - не стрибати у вир.
Бо якщо депресую - з розмахом,
Рефлексую і вдень, і вночі.
Головне - не поїхати дахом.
Головне - не шукати причин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Розлітатись розсипом комет,
І розхлюпатись нестримним морем.
Щоб собі - не стіни, а намет.
Попри страх підкорювати гори.
Пізньою весною розцвісти,
Зазвучати музикою грому.
Вірити, сміятись і рости,
Бо коли зів'яну - невідомо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Ми стали друзями.
Мені залишилося переписати все начисто.
Підчистити історію, все зайве викидаючи.
А потім ще й забути це.
Ми стали друзями.
І ніхто ні у кого не просить пробачення.
Бо немає за що. Бо пливли, не пірнаючи.
Придушити б бажання вернути це.
Ми стали друзями.
Вже без сліз, гарних слів і отих зайвих дотиків,
Поцілунків, мурах і обіймів тривалістю більше хвилини.
Мені треба забути й забутися.
Від вина, сну цілісінький день чи якихось наркотиків.
У собі вгамувати заплакану і вередливу дитину,
Що так хоче усе ще до тебе вернутися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Любити клюкву,
І збігати вниз з горбка,
Нести себе в цей світ частинками галактик.
Вдихати запахи,
Читати Кідрука,
І випробовувати сотні різних тактик.
Пускати зайчики,
Записувати сни,
Сміятись голосно і відкриватись людям.
І розцвітати, не чекаючи весни.
Повітря пити і дивитися в майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Їсти по голоду,
Не сушити волосся феном.
Час від часу чистити голову
Від думок, що формують проблеми.
В божевільній стресовій спішці
не наставити зайвих штрихів.
І ніде й ні за яких обставин
Не вестися на мудаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
У нас тут сонце, але нам замало.
Ми хочемо собі принаймні два.
І щоб зірками бути карнавалу.
І ще - щоб не боліла голова.
А щастя вже на всіх не вистачає,
Бо в інших завжди яскравіш цвіте.
Тут хтось знаходить, але й хтось втрачає.
Та як би не було - усе не те.
15.03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Ти можеш злитись.
Нищити чашки.
Кидатися набридлими речима.
І битись.
Можеш рвати подушки.
І відсікати все, що за плечима.
Ти можеш плакати.
А хочеш - помовчи.
Або ховайся і заплющуй очі.
А треба - що є сили закричи.
Або втечи - якщо цього захочеш.
Ти маєш вибір.
Ти - це тільки ти.
І хай сьогодні трохи задощило,
Ти все ще можеш знову зацвісти,
І віднайти в собі велику силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
На вулицях вишні. У місячнім сяйві
Вдихають схололе повітря.
І люди, що тихо снують, точно зайві.
Лякливі, мов ходять по вістрю.
На вулицях вишні. І холод. Весна,
І вітер ховається в листі.
І та самота не така вже й страшна,
Коли у думках знову чисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Як добре, що тебе я не люблю.
На дні скляної чашки мутний осад.
Ні радості, ні болю, ні жалю.
І навіть не потрібно бити посуд.
Як добре, що всередині пуста,
А ззовні возвела бетонні стіни.
І забуваю руки і вуста,
І забиваю. І приймаю зміни.
Як добре, що на вулиці весна,
І вже потроху прибувають сили.
Як добре, що залишилась одна,
І що тебе ніколи не любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Твої мурахи мені брехали.
Вони насправді - кусючі оси.
Та їм вдалося. Замаскували,
Сховали жала під теплу постіль.
Твої мурахи були несправжні.
Коли ключиці ламав в обіймах,
Ти був сп'янілий і неуважний,
Як в тих старих і красивих фільмах.
Коли обпалював кожен дотик,
Коли цілунки знімали втому,
Твої мурахи чинили спротив.
Вони брехали тобі самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Поміж усіх оцих антиутопій
Я - невагома крапелька дощу.
Шукаю сну, шукаю теплий спокій,
І не знаходжу. І тому мовчу.
А світ великий: часточки, піщинки,
І люди. І у кожного секрет.
Буває, тихо глянеш у шпаринку
Чиєсь шафи - ну а там скелет.
Буває, що вирішуєш любити,
І все віддати. Й каменем на дно.
А хтось вирішує без тебе жити.
Отак, як жив. Бо якось все одно.
Посеред всіх оцих антиутопій
Ми всі один для одного чужі.
Мені лише потрібен теплий спокій,
Бо страшно так стояти на межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Що я роблю в твоєму житті?
Це лиш сон чи реальність? Чи пастка?
Балансую між різних світів,
Як повітряна дика гімнастка.
В голові між думок - дисонанс,
Розриваюсь між "треба" і "хочу",
А проте бережу як фаянс
Світлі спогади кожної ночі.
Так не хочеться більше цих стін.
На шматки розривають дилеми.
Що я роблю в твоєму житті?
І скажи, що ти робиш в моєму?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
І що ж ти бачиш в моїй голові?
Серед уривків ненароджених віршів
Немов уламки затонулих кораблів,
Такі розкидані, такі живі.
Ти щось утямив в цьому хаосі думок?
Вони як скалки різних кольорів:
Вітражне скло з зображенням світів,
Які створила за один ривок.
Не зрозумієш. Краще не марнуй зусиль.
І може я занадто суб'єктивна;
Щоб не здавалось це демонстративним,
Мою нормальність прийняттям підсиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Ну ось, весна...Вітри полощуть крила.
І з носа, як з горбків, іще тече.
Я так багато у собі відкрила,
Коли спиралась на твоє плече.
Весна, і піднімаються повіки,
І легко дихати, і з пліч гора.
Я знала, що усе це не навіки.
Звичайно, знала, але почала.
Тепер весна. Асфальтом котить води,
І в душах крокуси почнуть рости.
Хай настрій мій залежить від погоди,
А не від слів, які говориш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Я тебе безнастанно читатиму,
Обпікаючись жаром і холодом,
І про все в цьому світі питатиму,
Збагатившись словами, як золотом.
Все, що там, у глибинах заховане,
І моїм поступово ставатиме.
Я, закутавшись в плетиво зоряне,
По сторінці тебе пізнаватиму.
Я губитимусь в числах і літерах,
Наполегливо далі вивчатиму,
І тобі зацвітатиму квітами,
І себе тобі теж даруватиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Тут так вітряно. Зорі звисають зі стель:
То зелені шовки, то брудні кашеміри.
Неймовірно: вгорі невагома пастель
Заливає блакитністю вікна квартири.
Тут так душно. І що я тут знову роблю?
Трохи вогко, і ноги вгрузають у холод.
Я ще дихаю й зорі руками ловлю.
Намагаюсь створити іще один спогад.
Завтра все це, ймовірно, піде в небуття.
Буде вже не сьогодні, а світле "колись".
Я лиш хочу ось тут закохатись в життя.
Щоб назавжди. Щоб зорі у спогад вплелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Скажи мені, хіба щасливі всі?
Ховаються під тінь крислатих капелюхів.
А потім топлять біль в вині і молоці,
Хапаються за серце і ламають руки.
Скажи мені, хіба хороші всі?
Із шкіри пнуться: усмішки і жарти,
Брехня щоб не читалась по лиці.
І вірити усім? А може вже й не варто?
Скажи мені, чому усе не так?
Тут хочеться вершин, а заливає морем.
І навіть не збудуєш свій маяк,
Бо тут занадто пусто і просторо.
Скажи мені сьогодні ще хоч щось.
Я так шалено цього потребую.
Мені в самотності сховатись не вдалось,
Тому сьогодні я тебе турбую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Посеред безлічі безглуздих аналогій я пишу тобі,
Не відкидаючи метафори, несучи гордо ношу.
І хай весь світ загине у нечесній чи кривавій боротьбі -
Я допомоги не попрошу.
Ти пожуєш мої слова, смакуючи цей теплий осад ран,
Які, не дивлячись на все, насмілилась тобі не показати,
І наші душі зовсім скоро понесе серпневий ураган
На клапті розірвати.
Бо на твоїх руках лиш кров залишених напризволяще мрій,
А на моїх - лиш сплять потомлені реальністю синиці,
Бо не втопають у бурхливості крихких отих надій
Лиш одиниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Я витримаю. І залишусь тут.
І більше не болітимуть коліна.
І все мине, і квіти зацвітуть
У квітні. Бог додасть мені терпіння.
Я зможу. Так, не здамся я тепер,
Коли так близько, та зникають сили.
Мої страхи - мереживо з химер,
Великих, та, на щастя, вже безкрилих.
Я розберусь. І буде все гаразд:
Прибудуть сили, відпочинуть руки,
З душі нарешті скину цей баласт,
І звільнюсь від нав'язливої муки.
Я все зміню. Бо я це можу. Так,
Я дійсно можу набагато більше.
Ще сили є, а це хороший знак,
Бо я тепер мудріша і сильніша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Можна, я тебе вражу своєю зухвалістю?
Серед хаосу й спокою буду як грім.
І хоч зустрічі не вирізнялись тривалістю,
Зустрічатися більше не буду ні з ким.
Можна, просто здивую дитячою щирістю?
Усміхнуся і буду тендітна й слабка.
Нагороджена буду твоєю прихильністю
І щаслива. Спокійна, природна й легка.
Можна, в пам'ять твою вріжусь трепетним спогадом,
Особливим, із присмаком наших розмов?
Можна, тільки з тобою гулятиму холодом?
Бо лише біля тебе кипить моя кров.
Можна, я тебе вражу своєю зухвалістю?
І зізнаюсь тобі, що без тебе не те.
І нехай ці слова трохи пахнуть банальністю,
Але завжди лиш так: все прекрасне - просте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020
Несвідоме так пристрасно сипить віршами.
Звідки всі ці думки? Видно, мозок не спить.
І чому я так хочу в обійми до мами?
І чому голова часом просто тріщить?
Я знаходила сотні в собі різних тріщин
І дивилась, як гояться свіжі сліди.
І тепер я ось тут, набагато сильніша,
Та з потушених вогнищ валить чорний дим.
Так, я іноді може ще та песимістка,
Але правда ж у тому, що не зажило.
Я сьогодні сама, і зі мною пів міста,
І ніхто не дізнається, що ж там було.
Я іще до пуття не навчилась вставати
Після сильних падінь і раптових подій.
Але знаю, що іноді втрата - не втрата.
І ніколи не варто втрачати надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Ти заховай мене в своє тепло,
А я із нього мило виткну носик.
Такого ще ніколи не було,
І зараз мені цього просто досить.
Нехай на наші голови впадуть сніги,
І хай нам скажуть, що себе ведемо дивно, -
Мені усе це просто до снаги,
Бо я з тобою радісна й нестримна.
І хай нема ні снігу, ні тебе,
Я точно знаю, що одного ранку
Побачу більше і відчую все,
І буду щастям грітись до останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Намалюй мені сонце і знову мене розсміши,
Прочитай мені вірші і можеш торкнутись волосся,
І віддай мені частку своєї душі,
Щоби все, що було, неважливим здалося.
Не даруй мені квітів. Не треба зривати дарма.
Лиш твоя глибочінь - ось найкращий мені подарунок,
Бо в тобі щось таке є, чого у всіх інших нема.
Це для мене як скарб, несподіваний долі цілунок.
Я шукала й не бачила. І ось нарешті знайшла.
Але ти так далеко, що ледве туди досягаю.
І я думаю, я б тобі не підійшла.
Тому добре: між нами нічого немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Ти впізнаєш мене за особливим почерком,
Коли читатимеш мої старі вірші.
Я червонітиму від сонячного світла і ховатиму очі,
А ти будеш милуватися.
Ми зітремо усе, що було в минулому,
І створимо спільне "колись",
Із м'ятним чаєм і ранковими тостами,
Із затишними обіймами на краю світу.
Мені буде спокійно у тобі розчинятися,
І я нарешті дозволю собі залишитися.
А ти будеш впізнавати мене за старими віршами
І за запахом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Ти залишишся в снах. От завжди так:
Ми чомусь обираєм не те.
Летимо відкривати орбіти,
Ніжно топчемо добре й святе.
Втім, сьогодні я знову розквітла.
Може й завтра я теж розцвіту,
І тепер навіть ближче до світла.
Я змінилась. Я маю мету.
Ти залишишся в снах, я в світанках
Знову знайду колишню себе.
І болітимуть давнії ранки,
Але хай з них бузок проросте.
Ти залишишся? Хочеш - залишся.
Хочеш - в спогадах, хочеш - у снах.
Але краще, якщо віддалишся.
Назавжди. Бо у мене свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Заховай мене в квіти, у лагідні білі ромашки.
І не треба ні звуків, ні слів, я сама собі буду усім.
Я піднімуся вище, ніж бачили зорі. Я - пташка,
І усе дивовижне, що в світі є, стане моїм.
Лий мене, як вино з винограду найліпшого сорту,
Лий по вінця - і пий, теплий хміль в голові відчувай.
Розсмаковуй мене, як шматочок чорничного торту,
Намагайся побачити більше і просто кохай.
Я тобі розцвіту, як для ночі цвіте матіола,
Я для тебе відкрию світи, що ховались в мені довгий час,
Я сама собі буду усім, але вже не забуду ніколи,
Що тепер не для мене весь світ, а для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Ніби небо вчорашнє сьогодні якесь полуничне.
Манить заревом, ніжно палає пастельно- червоним,
Ранить душу до краю, високе, шалене, незвичне,
І вливається в неї солодким і теплим бурбоном.
Осінь тут. Так непевно ввійшла, боючись, що її не чекали.
Несміливо і скромно налила в бокали по вінця дощу.
Ну і ось, можна вже шаленіти від хрускоту листя і кави,
І вклонятись втонулому в барвах вогняних кущу.
Я люблю цю холодну вологість насуплених ранків,
Відчувати на тілі краплини, що витекли з їхніх сльозливих очей,
М'ятний подих застиглих у просторі й часі
світанків,
І холодну байдужість коротких осінніх ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Мої крила порвались, як мокрий папір,
В душу ніжно без стуку вривалась весна.
Тут усюди ретельний природний добір,
А найгірше - сьогодні немає вина.
Білі вишні цвітуть, ніби їм все одно,
І заглядає в чашку прозора блакить.
Я хотіла би просто піти по вино,
Але ще не так сильно болить.
Не дурманить квітневий п'янкий аромат
Розум вперто нав'язує купу вузлів
Я читала, що люди п'яніють від втрат.
Я не з них. І мій розпач іще не дозрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873841
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2020
Просто мене завжди тягнуло до небезпеки,
І я спокушалась на все незвичне.
А ти - щось таке неймовірно далеке,
Таке недосяжне і непересічне.
Ти маниш до себе, як стиглі черешні, як чорний колір,
Як чай, перший сніг, як червоне вечірнє небо.
Я завжди чомусь так безмежно хотіла волі,
А зараз так пристрасно хочу втекти від себе.
З тобою було просто трепетно і бентежно,
І ти без вагання завжди жонглював серцями,
Але я повільно вмираю, коли я від чогось залежна,
І легко мене ненавмисне убити словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020
Чому так складно: ти і я,
Троянди й розпач, ніч і біль.
Цей день фарбує все в червоний.
Твоя стріла влучає в ціль.
Я зафарбовую сторінку,
А час безжалісно тече.
Душа вмирає десь в затінку,
І в горлі трішечки пече.
Нас розчиняє захід сонця,
Хоч ми в безрадісних містах,
Занадто швидко й поодинці
Отак торуєм власний шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867875
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.03.2020
Мій спокій рвався з мене і вилазив в вікна,
У голові думки роїлися й клубились.
В цю довгу середу я сонна і самітна,
І всі вчорашні сили просто розгубились.
В моєму світі, тут - маленьке божевілля,
Відрізок часу застигає, мов бетонний.
В кутках кімнати причаїлося похмілля,
А в вухах дощ шумить, нудний і монотонний.
Я відгоріла, як стара пуста лампадка.
Потухла, як свічки, що мовчки помирають.
На білому листі з'явилась чорна крапка.
Свічкам усеодно. Свічки не відчувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866506
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.02.2020
Хто думає про тебе? Так як я,
Сидить у тиші, підібгавши ноги,
Хапає ротом темряву з вікна,
І сходить з розуму від нападу тривоги?
Хто думає про тебе так як я?
До всього байдуже, бо ти постійно снишся.
Шепоче хто вночі твоє ім'я,
Обкладинку зриваючи, як з книжки,
З душі? І тріпотять метелики в чиєму животі?
Від щастя очі хто з тобою закриває?
І що там зараз відбувається в житті
Твоєму? Я чому цього не знаю?!
Хто ще ридає, бо причина тому ти,
В самотності своїй ламає пальці,
І пише іноді самій собі листи,
Щоб заспокоїтись і прокидатись вранці?
Хто дивиться на тебе, так як я,
Бентежачись, ховає сірі очі?
І в темряві нічний твоє ім'я
Хто пристрасно і лагідно шепоче?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Коли сльози мої позбираєш в долоні,
Відповім тобі. Скажу одне лиш: "Шкода".
Я втомилася. Очі від вітру червоні,
І в волоссі моєму сьогодні вода.
Божевільний, ти схожий чомусь так на повінь,
Що розлитись чомусь захотіла в мені.
У легенях вже дим, бо ж на вулиці вранішня осінь,
А для мене секунди минають як дні.
Я чекала. Я більше не буду чекати.
Бо на вулиці осінь, і пам'ять повільно стирають дощі.
Але байдуже. Хочу з тобою сьогодні мовчати.
Просто сядь і сьогодні зі мною мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Ти зриваєш мене, як з верхів'я дерев вітер зносить зелені листки,
Відбираєш мій спокій, якого так важко щораз досягала.
Я з тобою не можу, і більше не можу ні з ким,
Бо ні з ким так приємно до болю іще не мовчала.
Ти дурманиш мене, зводиш з глузду і топиш в собі,
Розчиняєш в своїй зачарованій тихій безодні,
Позбавляєш і шансу на виграш у цій боротьбі.
Я тобою щораз обпікаюсь, а руки холодні.
Ти руйнуєш мене, як повсталий із хаосу смерч,
Божеволіє кров і шалено вдаряє в виски.
Ти - як швидкість, з якою розбитися можна на смерть.
Я з тобою не можу, та більше не можу ні з ким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Між нами осінь. І між нами час,
Занурений у сірий стовп дощу.
Мої історії тепер вже не про нас,
Бо щоб не плакати, частіше я мовчу.
Між нами дні. Між нами імена.
Я намагалася забути все, і що?
Частіше я тепер сиджу одна.
Мої історії тепер вже ні про що.
Між нами пустка. Як я так могла?
Набрати в голову нав'язливих дурниць.
В моїх історіях я пташка без крила,
Яка ненавидить блискучу чорноту твоїх зіниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2019
Ну й навіщо?
Чому ти з'явився в моєму житті?
Роздражнив, закохав і зник.
Підпустила до себе так близько
Як нікого. А що ти там мав на меті,
Що в тебе на думці? А ти так вже звик.
Кришити серця як пісок, як тонке біле скло,
Тримати за руку, мурахи по шкірі пускати,
Щоб потім сказати: нічого таки не було,
Залишивши душу повільно вмирати.
Навіщо? Зі мною не можна отак, ти це знав?
Всередині нібито щось обірвалось.
Ти подиху жаром мене обпікав.
Я ж знала, що ти не назавжди. Навіщо на щось сподівалась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2019
Передивись мене, переглянь до останнього поруху.
Потопай у мені як в міцному вині,
Осуши до краплинки мене, до останнього подиху,
Не залишивши навіть і сліду на дні.
Я - твоя. Я твоя незавершена мрія.
Божевільна, залежна від твого вогню.
Лиш гори, я згоратиму в твоїх обіймах
І тебе у собі як в вині розчиню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019
Я могла би любити тебе як книгу:
Ніколи нікому не позичати,
Зустрічати з тобою і сніг і відлигу,
А потім читати, читати, читати...
Вдихати свіжий запах тонкого паперу,
З благоговінням торкатися пальцями форзацу,
Не випускати з рук, не відчиняти нікому двері,
Не пропускати жодного абзацу.
Ночами занурюватися в твої дилеми,
Тонути в твоєму світі і не повертатись,
Пропускати крізь себе твої проблеми,
Душею тобі віддатись...
Та я наштовхнулася знов на кригу,
І знову отримала цінний урок:
Якби я любила тебе як книгу,
Я б з тебе ще вирвала сотню пустих сторінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019
Я так хотіла б малювати білих поні,
Коли погасне сонця кружальце,
І під його невпинно танучі мережива червоні
Підставити своє бліде лице.
Хай облітають білі мальви і волошки,
Хай електрички цокають зубами,
Я тихо митиму на кухні білі чайні ложки,
І в темряві мовчатиму словами.
Хай не виходять на картинах білі поні,
Хай злісно ніч щоразу відкриває пащу,
Я намалюю ті мережива, без пам'яті червоні
А фарби вже не викину нізащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2019
Буває, часом треба послухати інших,
Що обтинають ледь помітні крила.
Інформації стане, щоб прожити вічність,
Та де на це взяти сили?
Кожен має право свої закарлючки
Малювати своїми чорнилами.
Жаль, життя не дає запасної ручки.
І жаль, що з часом букви можуть стати білими.
Мудрість завжди цінується більше,
Але вчились ходити усі однаково.
Буває, часом треба послухати інших,
Та важливо себе не згубити у натовпі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019
Привіт.
ти просто сядь, послухай.
а можеш щось сказати, якщо дуже схочеться.
я просто втомилася від самотності
коли навколо лише розруха.
нехай це примітивно і безвартісно,
але я старанно підбираю слова.
втім, як завжди. і мені це завжди болісно,
бо лиш так розумію, чи я ще жива.
ти лише мовчи. бо я просто повинна очиститись.
постирати сліди, що лишив на моїх зап'ястях
цей світ.
я в легені заковтую страх, я не вмію нормально дихати.
не дивися так, просто послухай мене.
Привіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839906
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.06.2019
Ти довів мене (я знову написала вірш сьогодні)
До ручки, до клямки, до німого каяття.
І ось я знов пірнаю в спогадів безодню.
І знову й знову в келисі шукаю забуття.
Спустошена, а пахну ще чомусь тобою.
Надірвана, немов оті старі листи.
Нехай мені вино і не додасть спокою,
Та може з пам'яті хоча б на мить зітрешся ти.
Я не така насправді, ти ж не бачив,
Як серед ночі я, ховаючи лице,
Надмір печальна, так занадто часто плачу.
І якось навіть жаль, що ти раніше не помітив це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019