| Сторінки (2/131): | « | 1 2 | » |
В теплі у матері, в утробі,
Зародок з поділом на два,
З’явились із добра та злоби
Ці дві клітини близнюка.
І хто б подумав, що малютки,
Або хтось скаже ембріони,
Які так на тридцяті сутки
Вже мають власнії персони.
Один із них любові прагне,
Мистецтва повна ця душа.
Його призначення: він тягне
До незбагненого вірша.
А інший теж любові хоче,
Ось цю покірну, лиш для нього.
Для цього він піде на злочин,
Позбувшись всього так людського.
І так минали дні за днями,
Мета їх планом наростала.
Якась душа повна піснями,
Якась тим часом вже повстала.
- Тебе поглину милий друже,
Мені так шкода, та нажаль
Твоє життя мені байдуже,
Я не відчую цю печаль.
- О, ні! Не треба! Ми ж рідня!
Я надихати тебе буду,
Позбавлю смутку я щодня,
Ти лиш позбудься цього блуду.
- Прощай нікчемнеє життя,
Любов уся моя тепер.
Не має в тебе вороття.
Ти не вродився і не вмер.
Ти вже частина моїх кліток,
Мій вже міцнішає скелет.
Це вже не злочин, бо лиш свідок
Це я, й поглинутий поет.
Тебе не знатимуть ніколи,
І ні строфи ти не напишеш,
В житті не знатимеш ти болі
І щастя також, бо не дишеш.
А мамі лиш присниться сон,
Що в неї тих синочків двоє,
Лунав у преріях десь стон,
Пішов один із них героєм.
Прийшов народження той час:
Із криками виходить зло,
Один з братів і водночас
У нього дві душі було.
І хто б подумав, щастя мами,
Яке закутала у гольф,
Такими ніжними устами
Назвати синочка Адольф.
Це своєрідне, особисто моє, бачення народження Гітлера. Дані не є достовірними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2017
Хтось чув про Ромео й Джульєтту,
В Шекспіра хтось бачив кохання,
Я знаю живого поета,
Він прагне такого ж визнання.
Я знаю людину, здавалось,
Хоча це незнана планета.
Чи випадково так сталось,
Що знаю живого поета.
В хлопчини який хоче всього,
Бувають падіння і злети.
Він прагне банально простого
Щоб знали його як поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735251
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2017
Любов ця порушує закон.
Вона одна, так будьте певні
Що всі емоції ці ревні,
Вони як мимо льотний сон.
Вона одна і не взаємна,
Вона легка і не банальна,
Вона прекрасна, ідеальна,
Хоча і повністю даремна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2017
Є білий воїн, він могутній,
Він є яскравий, незабутній,
Він йде в перед і відбивається,
Від курсу часом відхиляється.
Він має сім могутніх рас,
Що миттю з’являться на раз.
Коли він штурмом нападає
На призму, бо він добре знає,
що раси в бій за ним ідуть
де кожен колір свій несуть.
І стала заздрить йому Персія,
Бо в нього армія – дисперсія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735053
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 26.05.2017
У холодний день зими,
Як просто гріємося ми.
Беремо чай, маленьку ложку
І кіп яток ллємо потрошки.
Ложку в чашку опустили
І ніби ви її зломили.
І миттю витягнули знову,
Вже ложка стала наче нова.
Приходить легко усвідомлення
Про дивне явище заломлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Уявіть, що за стіною
Ви говорите зі мною,
Якби у стінці дір не було
Ви б мене, уви, не чули.
Світло також це уміє,
Подібним чином воно діє,
Коли проходить крізь щілину,
Воно утворює картину.
Світлі плями темні плями,
Так дивно грається із нами.
А коли крізь тонку нитку,
Ми спрямуємо лазер швидко –
На кілька точок розпадеться,
Не на жарт він розійдеться.
Промінь сам собі редакція,
Копій творить ця дифракція.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734969
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 25.05.2017
Є люди дружні, дуже чемні,
А є і вороги нікчемні.
Той самий принцип є в природі,
Коли дві хвилі разом ходить.
Коли подібні – яскравіші,
А різні є, на жаль, темніші.
Є для людей своя тенденція,
А для хвиль – інтерференція.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734753
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 24.05.2017
А борг цей називається любов’ю
Я не жалкую, що не говорив
Що в тебе я по вуха закохався.
Роки тебе в думках боготворив,
А визнати цього я ухилявся.
Я не жалкую таємного бажання,
Яке розпорошилось в нікуди.
Ти перша була, але не є остання.
У серці ще розквітнуть всі сади.
Потраченого часу не жалкую,
Здоров’я руйнував заради тебе.
Ці всі дрібниці легко відшкодую.
Ти мимо льотна - мені цього не треба.
Я не жалкую що тебе кохав,
Але провина в серці жме до болю,
Я лиш жалкую, що тобі не дав,
А борг цей називається любов’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Прийшов сьогодні, а вона щаслива,
Не так як завжди вчора чи колись.
Уся в піднесені і в чекані дива,
Неначе в неї мрії всі збулись.
І очі в неї бігають щасливі
Спиняються на поглядах усіх,
Такі яскраві і такі красиві,
Відвернути власного погляду не міг.
На сукні в неї візерунок – квіти,
З тканини чорної, чорні ще підбори.
Вуста горять що можуть і зігріти.
Відкриті в неї всі світи й простори.
А йде немов на подіум цариця,
Не кваплячись і не відстаючи.
За духом власним вільна є жар-птиця,
Усмішкою усіх вітаючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734735
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2017
Одної місячної ночі
Почув із пам’яті твій голос,
Побачив зіроньки ті очі,
Що затуляв чорнявий волос.
Почувши жваві тихі кроки,
Побачивши веселий стан
Зачарували юні роки,
Узяла посмішка в капкан.
Твоя нахабність забавляє,
Відвертість легесенько дивує,
Цікавість твоя не стихає,
А радість прилюдно сумує.
Така довіра таємниць,
Така надія на визнання,
У мріях тисячі облич
Долі єдиної чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734733
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2017
Була в світі наша «мова»-
Калиново-калинова,
Українською назвали.
Дуже довго визнавали.
Бо над нею була сила,
Що давила і гнобила,
Заборони накладала.
Наша мова все ридала,
Заховалась у куточок,
Сльози витерла в платочок,
І повстала!
«Що це сталось?» -
Запитала злая сила,
І по нас усюди била.
Наша «мова» ухилялась
І хитренькою осталась,
І в куточках і в шпаринках,
Залишала скрізь частинки.
Наш могутній «Кобзаренко»
Голосочком не тихеньким
Заступався, помагав,
Піднімав і прославляв.
Він казав що при розмові
Не цуралися ми мови,
Навіть вивчивши англійську
Не цурались українську.
Наші любі «москалюки»
Підколодні ті гадюки
«малоросами» нас звали,
Строго-на-строго – лякали.
«Кобзаренка» ув’язнили,
Він бідненький все посилив.
Помагала йому «Мова»
Калиново-калинова
Раптом чутно, що там десь
Об’єднавсь народ увесь.
Мова зразу стала рідна,
Вже багата, а не бідна,
Українська, гордовита,
Трохи в шрамах і побита,
Але в цілому, вся наша.
Війни мала пережити
І радянські колорити
Щоб дійти до цього часу
Де вживалася у маси,
Де не ставилася в рамки,
Не кололась на уламки,
Не тікала не ховалась,
Оселилася, осталась.
Це важливий крок, могутній,
І усім він не забутній.
Це висоти над низинами,
Це підйомними сходинами
До вершини, до небес,
Йшло те чудо із чудес.
І красиве, й милозвучне,
І багате і не штучне,
Від старого до малого,
Значене не випадково -
Українське слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734468
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.05.2017
«Як умру, то поховайте мене у могилі…» -
Так казав Шевченко, будучи безсилим.
«…серед степу широкого у милому краю…» -
Хоч так він хоче бути захований в раю.
Він хоче в Україні остатися на віки,
Порвати кайдани, відкрити всім повіки,
Щоб бачили всі люди і панів і ворогів,
Щоб кожен розірвати кайдани хотів.
Поховати він ще хоче себе серед своїх
І хоче, щоб згадати його було не гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734466
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2017
Не скажу у відповідь нічого.
Слова ці не потрібно говорити.
Ти не була дана мені богом,
Й життя не будемо творити.
Твоє утішне слово – це обман,
Ласкавий твій погляд повен фальші.
Ще не почався як вже скінчився роман,
Тебе люблю й любити буду дальше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017
Вчитель – це людина, що навчає;
Це наставник, він знання багато має;
Це є батько, що поради роздає;
Це є мати, що любов’ю огортає;
Це сестра з надією на клас;
Це є брат вимогливий до вас;
Також це друг, що витягне з біди,
З ним не легко, але весело завжди.
Вчитель фізики, все будучи свідомий,
Він є близький й багатьом відомий,
Він рухає в перед світи.
Без нього тяжко людям розцвісти.
Без цього «шизика» і дивного знавця
Науки, що не буде і кінця,
Було би тяжко людству розвиватись,
Не знаючи куди їм оглядатись.
Про вчителів в майбутньому колись
Казатимуть: «що такі велись…
Що були люди це, й не були ідеальні
І трохи заклопотані й банальні»
А дехто говоритиме про міфи
З такою зверхністю, що ми є зараз скіфи,
Що фізики ці були примітивні,
І ще уроки їхні були дивні.
Що ще не мали стабільної програми,
В урок не вводили 3D голограми,
І не гралися з дітьми у всесвіт,
Де кожен міг створити власний світ.
Щоб учень бачив, як все розгорталось
І як поєднувалось, літало,оберталось,
І як усе єднається з усім
Повинен вчитель проводити екстрим.
А років через двісті це можливо,
Хоч зараз, може здатися, це диво:
Через потужні комп’ютерні програми,
Уроки фізики в 3D голограмі.
А вчитель це наставник, це творець.
Він фізик, програміст і він митець,
Конструктор він і суперархітектор
І мілі й мікро всесвіту директор,
І математик він і він лінгвіст,
Із оптимістів й песимістів – реаліст.
Із коливальної струни він зробить чудо,
І вимальовує картини з бруду,
А сяйва робить суто із води.
З його уроків не хочеться іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733930
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2017
Вмирати не страшно і декілька днів,
Від рани й пекельно-жагучого болю,
Позбутися тих омріяних снів,
Свою убиваючи мрію і долю.
Вмирати не страшно, вчорашній це день,
Прощатися з тим, що не легко набуте,
Позбутись дзвінких й щасливих пісень.
«все сказане» стало отим «все забуте».
Вмирати не страшно, не перший це раз,
Втрачати всю віру, надію й любов,
Не здатному більше сказати тих фраз…
Вмирати не страшно, вже знову і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Одне лиш слово сказане поспішно
дзвенить у вухах, шкрябає, вбиває.
Комусь здалося що це дуже смішно,
так гордовито вихваляючись. Буває
забуде що він, або вона людина,
що навкруги також живі є люди.
Що щира посмішка у кожного єдина,
про це вона а може він забуде.
Пройдуть роки, а зверхні не згасає,
Так море слів й води багато в ньому.
«Я…» і ще «Моє…» лунає,
Гординя в кожному небажана нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2017
А хто ми є? - Частина Бога.
Частина всесвіту ми є.
Яка у нас в житті дорога?-
В житті у кожного своє.
Життя у кожного прекрасне,
прекрасні кожного слова,
кумедне те, що є невчасне,
величні кожного діла.
А хто ми є?- ми світла митті.
Ми час фіксований в віках!
У вічності ми всі розлиті,
І доля в кожного в руках.
І всі невдачі і не згоди,
І всі щасливі перемоги,
Ведуть «життєвії знемоги».
Це наший досвід і пригоди.
В житті ми йдемо боротьбою,
Життя це наше, ми це є!
І щастя в кожного своє.
Так будьмо ми самі собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2017
Навіщо світ цей створений таким?
Яка мета усього існування?
І що робити людям цим простим
Де є безмежні пориви, бажання?
Навіщо світ цей створений? Яка причина?
Чому страждання в ньому через край?
Чому з істот усіх лише одна людина
Так прагне відшукати рай?
Навіщо в світі Бог створив печаль?
Чому надав їй статусу гіркого?
Чому у співчутті присутній жаль?
У чому сенс емоцій, і усього?
У чому є мета цього життя?
Чому у нього правила присутні?
Чому в подій немає вороття?
Всі відповіді має Всемогутній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2017
Ми десь зустрінемось колись,
Коли обидва втомимось від втечі.
Дороги наші просто обнялись.
І, мабуть, має статися це в вечір.
Там будуть долі, тисячі яких
Були забуті рідними людьми.
Вже теплий вечір від гомону весь стих.
Сплетуться долі і це будем ми.
Ми скажемо один одному лиш слово.
І зорі в небі заздрити нам будуть
Усю історію людську забудуть,
І станеться усе не випадково.
Я завжди вірю в долю – у пророчу,
І завжди у це вірити я хочу,
Що ти десь в світі чекаєш на цю мить
І серце в мрії більше не щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Ви чули? Щось шепоче в тишині.
І ніби щось хлюпоче у долині?
Тихенько шелестить щось по щоці.
Обриваючись шумлять краплини.
Ви бачили? Це посмішка вмирає.
Так плавно і так легко в нікуди.
А миле личко сумом заливає.
Залишаючи незмивані сліди.
А чи відчули ви? Вже серце не болить.
У розпачі померти ще не встигло,
Воно лише спинилося на мить,
А далі в шкурці каменю застигло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Вчителька Таня урок готувала,
Вчителька Таня його провела.
Цікавенького навчала
Й дуже доброю була.
Вчителька Таня входила у клас
Маленькими тихими кроками,
Поглядом всіх обходила ураз -
З першим й останнім уроками.
Почала розгублено, стримано, плавно,
А потім, зібравши волю в кулак,
Несла від серця фізику давню…
…слухала дівчина, слухав юнак…
І наповняла всі закутки залу:
Духами казки й легенди; поняттями!
«хочу я ще»,- у думках пролунало.
У вчительки Тані постава поважна,
Риси обличчя підкреслені вдало,
До деталей емоцій була уважна,
Але щось там у образі не вистачало.
Будучи скромною, милою, щирою,
Малюючи красками в душах людей,
Тепло віддавала із більшими силами,
Вириваючи серце із своїх грудей.
Чекала підтримки й віддачі невпевнено,
Прагнучи мріями щось досягти.
Ми усі разом її ще запевнимо:
ВЧИТЕЛЬКА ТАНЯ ДОСЯГНЕ МЕТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733286
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2017
Доброго дня знайома незнайомка.
Я не пишу тобі цього листа,
І не поставлю в ньому крапок ста,
І від тебе не почнеться ломка.
Не буду серенади я писати,
І номера не візьму телефонну,
Щоб потім не мучитись й гадати,
Чи леді ти, чи панночка, чи донна.
У вечір не казатиму прощання.
І кохатися з тобою до світанку
Не буду. Це найтяжче у кохані
Знов покидати пороги твого ґанку.
Я першим не скажу тобі привіт.
Не буду я здаватися тим мачо,
Що екстремал й хорошу має вдачу,
Що переверне внутрішній твій світ.
І навіть коли будеш зовсім близько,
В автобусі, в час пік, прижмешся,
Не побачиш очей моїх ти блиску.
Тоді із серцем ти не усміхнешся.
Я не прощаюсь знайома незнайомка,
Бо ми колись один одного не знали.
У снах твоїх життєва була зйомка,
А у моїх – ніколи не кохали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Як важко дотриматись мрії,
Як важко ступати за край.
Як важко своїй же стихії,
Отримати бажаний рай.
За мрію боротися складно,
Зібравши всі сили в кулак.
І трохи печально досадно
Чекати від долі ще знак.
Як трепетно серце не знає,
Як вміють два очка блищати,
І як з нетерпінням чекаєш,
Щоб миттю про мрію вже знати.
Що з нею? Чи дало добралась?
Чи може втомилась з доріжки?
Чи часом не довго каталась?
Чи довго блукала пішки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
Емоцій безліч, спогадів багато,
А нам так важко вимовить слова,
Подяку один одному віддати.
Уся розмова зробилась ділова.
Сказати хочеться: люблю тебе миленька.
Обняти хочеться й серденько зігріти,
І губи твої з’їсти солоденькі.
Тобою бути треба ще уміти.
І пристрасне і голосне мовчання.
По шкірі маршем бігають мурашки.
І мабуть це єдинеє кохання,
Що вже відлічує непарная ромашка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
«Як я люблю сонце, як я люблю вітер»,-
Шепочуть так трави, шепочуть так квіти.
«Як я люблю дощик раненько пролитий».
Виблискують краплі, що там і говорити.
Здуває той вітер краплину дрібненьку,
Тече вона листям, тече помаленьку.
Краплина упала, об гілля розбилась.
У хмарах тих чорних десь друга вродилась.
А грім так гуркоче - що трави лякає,
Вони так шепочуть - що довго лунає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732780
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 10.05.2017
Я дякую ненько за те що ти є,
За те що ти завжди зі мною,
За те, що за життя ти моє
Жертвуєш завжди собою.
Дякую мамо за радісні дні,
Дякую і за невдачі,
Дякую що тепло даруєш мені,
Для мене багато це значить.
Я вдячний що другом ти завжди була,
Надіюсь так буде і далі,
я хочу щоб в радості ти розцвіла
щоб слів ти не знала печалі.
Не мало вже років ти прожила,
І молодість була не вчора,
На голові уже сивина,
А серце не має покори.
А серце не знає, не вміє спинятись,
А хоче все битись сильніше,
А хоче все дужче за всіх розсміятись!
А може сховатись тихіше.
Я дякую ненько за твої літа,
Ти кожен день була їх гідна,
За моє це свято за твої свята,
Я дякую тобі моя рідна.
Ти вибач це свято воно не твоє,
Це надзвичайная днина.
Без мами моєї не було б мене,
Це дякує твоя дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732772
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2017
Всі люди ті що створені людьми,
які любити не навчились,
фальшивими строять слізьми
що з залоз ріками точились.
Наповнені фальшиві душі
і всіх в них радощі із фальші,
до всього вони є байдужі,
даремно рухаються дальше.
У фальші зморщилося тіло,
думки у фальші заточились,
усе фальшиво заболіло,
фальшивим їх життя зробилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017
Як важко писати вірші,
Торкнутись легенько сузір’я,
Упасти й не встати більше.
Складна у поета мрія.
Писати рядки не можливо
Не зачепивши чийогось серця.
Усе для поета красиво,
Він завжди про це обізветься.
Він скаже яка є усмішка,
Як можуть котитися сльози,
Яка є життєва доріжка,
На стан, як впливатимуть грози.
Покаже всі закутки мрій,
Ідеальні світи ледь розкривши,
Всі сотні і сотні стихій,
Все дальше у душу вбурившись.
Він може наповнити мить
Єдиного сенсу життя,
Його це самого ранить
Й спиняє серцебиття.
Його, навіть, може це вбити,
Хоча і спасти остальних,
Його не можливо спинити
Й сховати у стінах стальних.
Померши він може сказати
В деталях як усе сталось,
Або навік замовчати –
Життя для нього вже склалось.
Когось він спасе з небуття,
Наповнивши серце бажанням,
А комусь принесе каяття,
А до когось він прийде останнім.
Як важко тримати надію
На те, щоб не сталося гірше,
Як важко триматись за мрію,
Як важко писати вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732531
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017
Ми граєм у життя бо ми актори
І кожен це суфлер своїх же ролей,
І кожна доля це сюжети, це сценарій,
Герої щастя є, і жертви є печалей.
Ми граєм у життя як малі діти,
Ми будуємо замки у піску ідей.
Ми дозволяємо себе любити
І дозволу не просимо у людей.
Ми граєм у життя, як у війну,
Де ми і є розвідниками там.
за власний вибір кожен нас в строю
І на війні зі світом він не сам.
Ми граєм у життя… хоча не варто.
Ми граєм… замість того, щоб ним жити.
Всі дії наші не завжди того варті,
Щоб долю із золотих ниток пошити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2017
Коли ж тобі сумно, заняття не маєш
Вийди в садок чи на двір,
Тоді ти побачиш, багатства пізнаєш
Тисячі - тисячі зір.
Вони зацікавлять, приваблять до себе,
Розкажуть тобі про майбутнє.
Хоч так далеко, ще дальше чим небо
Приваблюють так незабутньо.
Зірки - це світила, це скупчення газів.
Знаходяться в темній безодні.
Велике тяжіння, а в іншому разі
Охоплені в гелії й водні.
Чому ж ці світила яскраво так сяють,
Що бачити можуть всі люди?
Межі у теплі вони досягають,
І світять далеко і всюди.
Без зірки планети - каміння в безодні,
Із нею вони чогось варті.
Хоч куля огорнута в гелії й водні,
А ще це пунтирчик на карті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732471
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 08.05.2017
І ти і я - поет і поетеса.
І ти і я - вогонь ми і вода.
І ти і я ненавидимо стреси...
... моя й твоя на небі є зоря.
І ти і я краплини в океані,
і ми є не від’ємний механізм.
Одягнена в квітучому ти вбрані,
а я одягнений у ввесь твій оптимізм.
І ти і я нестримні буревії.
Ти є смерч а я є ураган.
І ти і я ми маємо власні мрії
Хоч інколи стаємо у капкан.
І ти і я заряди у повітрі
Яких з’єднає блискавка ударом...
ми також можемо бути у палітрі
де небо роздає веселки даром.
І ти і я ми випадкові люди,
ти звідти, а я звідси де-не-де,
ми можемо зустрітися усюди,
а можемо остатися ніде.
І ти і я блукаємо по планеті
шукаючи причини і мети,
хоча ми можемо бути на монеті
зображення сторін є я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017