Nemyriv

Смуток

Sadness  -  Poem  by  Donald  Justice
https://www.poemhunter.com/poem/sadness/

1
Дорогі  привиди,  дорогі  духи,  о  дорогі  мої  батьки,
Чому  таким  сумним  на  ґанках  був  ваш  шепіт?
Які  великі  меланхолії  блукали  між  нашиx  гойдалок!
Як  перед  штормом  чутно  листя  шепіт
Й  найменшу  кожну  зміну  в  атмосфері  помічаєш,
Так  і  тоді  вслухались  ми  й  боялись.

2
Але  тоді  все  було  віщуванням  і  таємницею.
Пам'ятаю  ніч,  коли  ми  заблудились  і  верталися  назад,
Дезорієнтовані,  і  наші  фари  вихопили  з  темряви  лисицю.
Ми  подумки  були  із  нею,  все  обертаючись  назад,
Шукаючи  погладом  її  зі  страхом  у  глибоких  хащах
Поруч  з  шосе,  і  біля  дому  в  темних  хащах.

3
Я  кажу,  що  дерево  всередині  -  то  темне  дерево,
Чи  рана,  що  її  розірвана  сорочка  не  може  всю  перев'язати,
Але  сумна  рука  таємно  повертається  до  неї,
Раз  по  раз    поправляючи  пов'язку,
Щоб  сказати  про  інший  світ,  де  ми  могли  би  народитись,
Той  світ,  похований  раніше,  ніж  він  міг  народитись.  

4
Берчфілд  змальовує  защемлені  фіалок  білі  душі,
Які  вкривають  вхід  до  старої  шахти  піною,
В  час,  коли  спускається  зловісна  ніч  серпнева,
Вся  темно-бура,  лиш  із  плямою  карміну.
Це  небо  особливої  журби  -  
Можливо  рідкісної  радості  якоїсь  інший  бік.

5
Зрештою,  що  значить  буть  щасливим?  Я  думаю
Про  перші  радощі  маленькі.  Про  батьків,
I  як  вони  насвистували,  пакуючи  на  довге  літо  речі,
Чи  зайняті  звичайними  турботами  батьків,
Раптом  всміхалися  до  нас  з  якоїсь  невідомої  причини,
Або  всміхались  просто  так,  не  потребуючи  жодної  причини.

6
Ми  пам'ятаємо,  як  влітку
Ліс  мав  свої  очі,  море  -  голоси,
Й  були  дороги,  непідвладні  жодній  карті,
Загублені  дороги,  темні  ночі  й  древні  голоси  -
І  з  жахливою  повільністю  ніч  підкрадалась  до  води;
І  ліхтарів  вогні  подвоєні  дивилися  з  води.

7
Звичайно,  в  смутку  є  своя  краса.  Ближче  до  сутінків,
Скажімо,  ріка  темніє,  мов  до  синяків  побита,
Й  ми  дивимось  на  неї  через  дощ.  
Це  як  би  саме  життя  чимось  було  побите
Й  тендітне  в  цю  годину;  і  скочується  кілька  сльозин  повільно.
Звичайних  сліз,  та  відчувається,  наче  вони  безмірні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746688
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.08.2017

будьте чуйними

be  kind  -  Poem  by  Charles  Bukowski
https://www.poemhunter.com/poem/be-kind/

нас  завжди  просять
розуміти  точку  зору
інших
якою  б
застарілою
дурнуватою  або
неприємною
вона  не  була.

нас  просять
ставитися
до  їхньої  цілковитої  помилки
їхнього  змарнованого  життя
доброзичливо,
особливо  якщо  вони  
в  літах.
 
але  вік  -  це  підсумок  всього  того
що  ми  робили.
їхня  старість
кепська
бо  вони  жили  
несфокусовано,
вони  відмовились
бачити.

не  їхня  провина?

тоді  чия?
моя?

мене  просять  приховувати
мою  точку  зору
від  них,  
побоюючись
їхнього  страху.

старість  це  не  злочин,

але  свідомо
змарноване
життя

поміж  стількох
свідомо
змарнованих
життів

це  сором.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746521
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.08.2017

поезія

[b]poetry[/b]
by  Charles  Bukowski
https://www.poemhunter.com/poem/poetry-3/

це
коштує
немало
розпачу
невдоволеності
і  розчарування  -  
написати
кілька
добрих
поезій.
це
не  
для
кожного  -
писати
чи
навіть
читати
вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746377
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.08.2017

бестії що скачуть крізь час

[b]Beasts  Bounding  Through  Time[/b]
by  Charles  Bukowski
https://www.poemhunter.com/poem/beasts-bounding-through-time

Ван  Гог  пише  братові  про  фарби
Гемінгвей  перевіряє  свого  дробовика  
Селін  розорюється  працюючи  лікарем
неможливість  бути  людиною  
Війон  вигнаний  з  Парижу  за  крадіжки
Фолкнер  п'яний  у  канавах  свого  міста
неможливість  бути  людиною
Барроуз  убиває  свою  дружину  з  револьвера
Мейлер  ранить  свою  ножем
неможливість  бути  людиною  
Мопассан  божеволіє  в  човні
Достоєвського  ставлять  до  стінки  щоб  розстріляти
Крейн  стрибає  з  корми  корабля  під  його  гвинт
неможливість
Сільвія  з  головою  в  духовці  ніби  печена  картопля
Гаррі  Кросбі  кидається  в  Чорне  Сонце
Лорка  на  дорозі  вбитий  іспанськими  солдатами  
неможливість
Арто  сидить  на  лавці  в  божевільні
Чаттертон  випиває  отруту  для  щурів
Шекспір  плагіатор
Бетховен  із  вставленим  у  вухо  ріжком  для  глухих
неможливість  неможливість
Ніцше  зовсім  божевільний
неможливість  бути  людиною    
все  занадто  людське
це  дихання
вдих  і  видих
видих  і  вдих
ця  гниль
ці  боягузи
ці  чемпіони
ці  скажені  собаки  слави
шо  посувають  до  нас  цей  маленький  шматочок  світла
нестерпно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746213
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.08.2017

незабутня усмішка

[b]smile  to  remember[/b]
by  Charles  Bukowski
https://www.poemhunter.com/poem/a-smile-to-remember/

у  нас  були  золоті  рибки  і  вони  все  плавали  кругами  
в  чаші  на  столі  біля  важких  портьєр
що  закривали  велике  вікно  і
моя  мати,  завжди  усміхаючись,  і  бажаючи  нам
щастя,  казала  мені,  "будь  щасливим  Генрі!"
і  вона  мала  рацію:  добре  бути  щасливим  якщо  ти  
можеш
але  мій  батько  й  далі  бив  її  й  мене  кілька  разів  на  тиждень
коли  його  шестифутове  з  двома  дюймами  тіло  переповнювалося  люттю
бо  він  не  міг  зрозуміти
що  нападає  на  нього  зсередини.

моя  мати,  нещасна  рибка,
що  хотіла  бути  щасливою,  бита  два  чи  три  рази
на  тиждень,  наказувала  мені  бути  щасливим:  'Генрі,  посміхайся!
чому  ти  ніколи  не  посміхаєшся?'

і  посміхалася  сама,  щоб  дати  мені  приклад,  і  це  була
найсумніша  усмішка,  яку  я  коли-небудь  бачив

одного  дня  золоті  рибки  подохли,  всі  п'ятеро,
вони  плавали  на  поверхні  води  на  боку,  
з  відкритими  очима,
і  коли  мій  батько  прийшов  додому  він  викинув  їх  кішці
на  підлогу  в  кухні  і  ми  побачили  як  моя  мати
усміхалася

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746072
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.08.2017

Хто я?

[b]Who  am  I?[/b]
by  Carl  Sandburg
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/who_am_i_9867

Головою  я  дотикаюсь  до  зір.

Мої  ноги  стоять  на  пагорбах.

Мої  кінчики  пальців  -  в  долинах  і  на  берегах
всеосяжного  життя.  

До  самого  низу  шумливої  піни  первинних  речей  я
занурюю  руки  і  граюсь  із  рінню
долі.

Я  багато  разів  була  в  пеклі  та  поверталася  назад.  

Я  знаю  все  про  небо,  бо  я  розмовляла  з  Богом.

Я  борсаюсь  в  крові  і  нутрощах  жахіть.

Я  знаю  пристрасне  захоплення  красою
і  дивовижний  протест  людини  проти  всіх  знаків
з  написом  "Не  наближатися!".

Мене  звати  Істина,  і  я  є  найневловимішою  полонянкою
у  Всесвіті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745910
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.08.2017

На горищі

[b]In  the  Attic[/b]
by  Donald  Justice

Ще  півгодини  до  сутінків,  коли  музика  мух,
Затриманих  сіткою  на  вікнах,
Затихає  в  поросі  підвіконь;
І  стеля  хилиться  до  спогадів.

Ті  ж  самі  малинові  надвечір'я  згасають
Знову  і  знову  над  тими  ж  дахами;
Тільки  вони,  збережені  у  спогадах,
Убереглися  від  звичайності.

Так  само  дитинство  постійно
Губиться  в  часі,  що  воно  його  рятує.  
Ти  забуваєш,  яким  маленьким  і  звичайним
Колись  у  сутінках  здавався  зверху  світ...

Але  не  той  момент,  який  вивільнює
Сонливі  арії  мух  -
І  підборіддя  вмощується  на  долонях,
Підпертих  занімілими  ліктями  на  трухлявих  підвіконнях.

1979

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745792
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.08.2017

Мрії

[b]Dreams[/b]    
by  Langston  Hughes
https://www.poemhunter.com/poem/dreams-2/

Живіть,  як  мрія  вам  велить.
Коли  вмирають  мрії,
Життя  тоді  -  як  птах,  що  не  злетить.
Йому  зламали  крила.

Живіть,  як  мрія  вам  велить.
Коли  зникають  мрії,
Життя  тоді  -  як  поле  голе  і  пусте
Після  морозу  й  сніговію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745675
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.08.2017

Автопортрет як натюрморт

[b]Self-portrait  as  Still  Life[/b]
by  Donald  Justice

На  столі  газета,
Що  зізнається  у  брехні.
Поруч  диня,
Товста  і  свіжа,

Що  намагається  забути,
Як  колись  вона  була  загорнута
У  щось  настільки
Скандальне  і  банальне.

Ніж,  упевнений  коханець,
Вже  десь-інде.
Він  усміхається.  Він  знає
Який  привабливий  він  є

Для  сонячного  світла.  На  стіні
Гітара  у  тіні,  
Що  руки  згадує...
Мене  нeма  на  цій  картині.

Поети,  о  вигнанці,
Тепер  це  ваша  сцена,  вас  вітаю.
Візьміть  гітару
І  поріжте  диню.

Але  коли  ви  згорнете  газету,
Поб'єте  мух,
Сміття  зберете?
Ax,  mañana?  В  нас  завжди  mañana.

mañana  -  завтра  (ісп.)

1973

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745517
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.08.2017

Сорокарічні чоловіки

Men  at  Forty
by  Donald  Justice,  1967

Сорокарічні  чоловіки
Вчаться  тихо  зачиняти
Двері  до  кімнат
До  яких  вони  не  повернуться.

Зупиняючись  на  площадці  між  поверхами,
Вони  відчувають,  як  вона  рухається
Під  ними,  мов  палуба  корабля,
Хоча  й  хитається  не  так  сильно.

А  глибоко  в  дзеркалі  
Вони  заново  відкривають
Обличчя  підлітка,  що  таємно  вчиться
Зав'язувати  батькову  краватку,

І  обличчя  батька,
Ще  тепле  після  таїнства  мильної  піни.
Вони  самі  вже  більш  батьки,  аніж  сини.
Щось  їх  наповнює,  щось  

Подібне  до  сюрчання
Вечірніх  цвіркунів,
Що  заповнює  собою  густі  кущі
Позад  їхнього  ще  не  виплаченого  будинку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745370
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.08.2017

Спитай мене

[b]Ask  Me[/b]
by  William  Stafford
http://shenandoahliterary.org/blog/2012/01/ask-me-by-william-stafford/

Спитай  мене,  коли  замерзне  річка,
про  помилки,  що  їх  зробив  я.  Спитай,  чи  те,
що  я  зробив,  і  є  моє  життя.  Всі  ті  інші,
що  повільно  ввійшли  в  мої  думки,
одні  щоб  помогти,  поранити  щоб  -  
інші,  -  спитай,  чи  їхня  ненависть
й  любов  хоч  щось  у  нім  змінили.

Я  вислухаю  мовчки  запитання.
Обидва  ми  повернемось  до  річки,
що  застигла.  Ми  знаємо,  
що  там  під  льодом  течія  невпинна,
і  що  за  милі  звідси  струмки  впадають  й  витікають  з  неї,
хоч  перед  нами  -  повна  нерухомість.
Що  річка  каже,  те  і  я  кажу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745251
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.08.2017

Розмови

[b]Conversations[/b]
by  Alexander  Motyl

I.

Їхні  рожеві  щоки  тремтять
коли  вони  розмовляють.
У  чоловіка  проділ  посеред  голови,
що  дуже  незвично  для  двадцять  першого  століття,
а  в  хлопця  зачіска  як  у  Джона  чи  Пола,
хоч  я  сумніваюсь,  що  він  коли-небудь  чув
про  Леннона  чи  МакКартні.
Хлопець  бурмоче:
"Що  ти  дивився?"
Чоловік  бубнить  у  відповідь:
"Кіно  з  Джорджем  Клуні,
досить  паршиве."
Що  за  чорт!  Думаю  я.
В  тебе,  мужик,  мабуть  не  всі  вдома.
"Я  також  дивився  кіно  -  про  одинадцяте  вересня"
-  а  оце  вже  паршиво  -
"і  то  було  класно.  Мені  сподобався  там  актор-хлопчик."
Хлопець  продовжує:
"Я  хотів  би  то  побачити  своїми  очима".
Тобі  повезло,  що  ти  не  бачив,  думаю  я.
"Я  б  хотів,  щоб  у  цьому  поїзді
було  якесь  їдло",  додає  пацан.
"Я  теж",
бубнить  у  відповідь  батько.
Вони  щось  бурмочуть  про  бурґери
і  хотдоґи  і  кетчуп  і  смажену  картоплю,
поки  батько  не  проголошує
з  безпідставною  категоричністю:
"Я  люблю  їхній  хавчик  по  доллару".
Зачекай  но,  думаю  я  собі,
я  поважаю  твої  почуття,
але,  якщо  чесно,  дорогий  мій,
насправді  цього  не  може  бути.
Він  зупиняється  посередині  речення,
коли  ми  зупиняємось  між  станціями,
і  проголошує  з,  мушу  це  визнати,
обґрунтованою  категоричністю:
"Тут  нам  виходити,  друже."

ІІ.

Пара  позаду  мене
шепчеться  про  якесь  кіно.
Пара  попереду
сміється  над  кимось.
"Зачекайте  хвилиночку,"
каже  чоловік  попереду,
"її  клас  англійської  що?"
"Може,  може",
бурмоче  той,  що  позаду,
"То  не  таке  велике  діло."
"Випробуй  межу",
каже  жінка  спереду.
"Як  далеко  ти  можеш  це  просунути".
"Перед  тим,  як  займатись  чим-небудь  творчим",
відповідає  той,  що  ззаду,
"Я  маю  це  прочитати".
Обидві  пари  настійливо  мене    ігнорують.
То  ж  я  ігнорую  їх  і  питаю:
Чому  почекати  хвилину?
Який  клас  англійської?
Що  за  велике  діло?
Яка  межа?
Чому  бути  творчим?
Для  чого  взагалі  що-небудь  читати?
"Оцінювання  вчителів,"
суперечить  той,  що  спереду.
"А,  ти  маєш  на  увазі  кіно,"
проголошує  жінка  позаду.
Четверо  змовників  перешіптуються  і  сміються.
Я  зберігаю  мовчання,
збентежений,  сердитий  і  похмурий.
Я  знаю,  коли  я  переможений.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745093
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.08.2017

Половина людей у світі

[b]Half  The  People  In  The  World[/b]
by  Yehuda  Amichai
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/half_the_people_in_the_world_2646

Половина  людей  у  світі  любить  другу  половину,
половина  людей  ненавидить  іншу  половину.

Чи  повинен  я  через  цю  половину  і  ту  половину  блукати
   та  невпинно  змінюватись,  як  циклічно  змінюються  дощі,
   чи  повинен  спати  серед  каміння  і  рости,  як  шорсткі
   стовбури  оливкових  дерев,
і  чути  як  місяць  гавкає  на  мене,
і  маскувати  свою  любов  турботами,
і  проростати,  мов  налякана  трава  між  залізничними
   рейками,
і  жити  під  землею,  наче  кріт,
і  залишатися  з  корінням,  а  не  з  гіллям,  і  не  
   відчувти  своєю  щокою  щоки  ангелів,  і
   любити  в  першій  печері,  і  одружитися  з  моєю  дружиною
   під  навісом  балок,  що  підтримують  землю,
і  розігрувати  свою  смерть  завжди,  до  останнього  дихання,  і
   до  останніх  слів,  і  з  вічним  нерозумінням,
і  встановити  флагштоки  на  вершині  мого  будинку  та  влаштувати  бомбосховище
   під  ним.
І  вийти  на  дороги,  прокладені  тільки  для  
   повертання,  і  пройти  через  всі  жахливі
   зупинки-кішка,  палиця,  вогонь,  вода,  м'ясник  -
   між  дитиною  та  ангелом  смерті?
Половина  людей  любить,
Половина  людей  ненавидить.

І  де  моє  місце  між  так  добре  узгодженими  половинками,
   і  через  яку  щілину  я  побачу  білі
   квартали  моїх  мрій  і  босоногих  бігунів
   на  піску,  або,  принаймні,  помах  дівочої
   хустинки  біля  кургану?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744972
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.08.2017

П'ять і вісім

[b]Five  and  eight[/b]
by  Alexander  Motyl
 
Медсестра  сказала,
"Давайте  поміряємо  ваш  зріст".
Вона  опустила  планку,
добре  натиснувши  на  мою  голову.
"Що  там?"  сказав  я.
"П'ять  і  десять,  так?"
"О  ні",  сказала  вона,
"це  на  два  дюйми  більше".
То  була  правда:
Зріст  був  п'ять  футів  і  вісім,
а  не,
як  я  завжди  вважав,
п'ять  футів  і  десять.
Я  не  міг  стати  коротшим:
ще  зарано  для  цього.
Отже,  тут  мала  бути  помилка:
моя?
вчителя  фізкультури?
якогось  лікаря?
Я  не  служив  у  армії,
бо  мене  ніколи  не  призивали.
Може  це  був  страховик,
котрий  надіявся,
що  я  не  житиму  вічно?
Чи  то  була  комуняцька  змова?
Я  не  знаю,
але  схиляюся  до  останнього.
Це  безсумнівно  пояснює,
чому  безперечні  факти  раптом  здаються  менш  певними
після  сорокаліття  п'яти  футів  і  десяти  дюймів.
Що  було  високим  здається  нижчим,
що  було  низьким  -  вищим,
зникомі  точки
зникають  швидше.
А  може  ні.
Можливо,  жити  по-крупному
-  чи  просто  жити  -
то  є  комуняцька  змова?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744828
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.08.2017

Дзвін

[b]The  Bell[/b]
by  Paul  Callus
https://www.poetrysoup.com/poem/the_bell_909750


                                 Високий

                             і  гордовитий,

                       при  самому  вході

           до  Великої  Гавані  Мальти  -

         меморіал  облогового  дзвону.

   На  честь  всіх  доблесних  людей

що  загинули  в  другій  світовій  війні  

                                         гуде

                                       дзвін

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744740
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.08.2017

Ти і я

[b]You  and  I[/b]
by  Roger  McGough
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/you_and_i_16574

Я  спокійно  пояснюю
   Ти
чуєш  крик.
   Ти
пробуєш  склеїти  розбите.
   Я
відчуваю  як  відкриваються  старі  рани.

Ти  бачиш  обидві  сторони.
   Я
бачу  твої  шори.
   Я
заспокоюю.
   Ти
відчуваєш  прихований  егоїзм.

Я  голуб.
   Ти
бачиш  яструба.
   Ти
пропонуєш  оливкову  гілку.
   Я
відчуваю  терни.

У  Тебе  кров
   Я
бачу  крокодилячі  сльози.
   Я
відступаюся
   Ти
ухиляєшся  від  зіткнення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744609
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.08.2017

на чорний день

[b]for  a  rainy  day[/b]
by  D  A  Levy
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/for_a_rainy_day_21310

поцілунки
ми  намагалися  зберегти
спресувавши  в  книгах  
як  квіти  з
сонячного  теплого  дня
тільки
щоб  через  роки
відкрити  пожовклі  сторінки
і  знайти  ті
поцілунки  -  зів'ялі  і  сухі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744480
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.08.2017

Непоказна дівчина

[b]Quiet  Girl[/b]
by  Langston  Hughes
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/quiet_girl_3806

Я  б  порівняв  тебе
З  ніччю  без  зір
Якби  не  твої  очі    

Я  б  порівняв  тебе
Зі  сном  без  сновидінь
Якби  не  твої  пісні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744344
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.08.2017

Кажіть правду

[b]Tell  The  Truth[/b]
by  Emily  Dickinson
http://www.poetseers.org/themes/poems-about-truth/index.html

Кажіть  всю  правду,  але  обережно  
Успіх  у  тонкощах  лежить  
Для  нашої  слабкої  насолоди
Занадто  сильним  може  буть  сюрприз

Так  блискавки  пояснення  дитині
Поможе  перенести  страх
Вражати  істиною  треба  поступово
Інакше  засліпити  можe  враз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744194
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.07.2017

В твоєму серці є свіча

[b]There  Is  A  Candle  In  Your  Heart[/b]
 by  Jalal  ad-Din  Muhammad  Rumi  
https://www.poetrysoup.com/famous/poems/best/spiritual?term=spiritual

В  твоєму  серці  є  свіча
     готова  загорітись.

В  твоїй  душі  є  порожнеча
     готова  заповнитись.

Ти  це  чуєш,  чи  не  так?  
Ти  відчуваєш
     роз'єднання  з  твоїм  Коханням.

Запроси  Його  тебе  заповнити.
     Підкорись  вогню.

Тим,  що  кажуть  противне,  нагадай,  що
     Любов  
     приходить  по  своїй  волі
     і  жаги  кохання  не  навчать  у  жодній  школі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744081
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.07.2017

Чортове колесо

[b]La  noria  [/b]
Félix  Grande
http://www.lavozdegalicia.es/noticia/lavozdelaescuela/2014/02/12/mejor-poesia-espanola-hispanoamericana/00031392199029977267288.htm
 
Справи  тепер  такі  
як  у  пораненого  коли
кінець  може  прийти
звідки  завгодно

Але  я  впаду  кажучи
що  хороше  було  життя
воно  було  варте  того
щоби  жити  і  вмерти

Я  можу  померти  від  безсоння
занепокоєння  або  страху
або  цирозу  печінки  або
самотності  чи  печалі

Але  до  самого  кінця
триватиме  моя  пристрасть
я  помру  кажучи  
що  хороше  було  життя

Я  можу  бути  бездомним
одиноким  і  без  відвідувань
босим  без  крихти  хліба
шафа  моя    пуста

Я  підозрюю,  що  моє  життя
буде  саме  таким,  і  це  вже  написано
Але  я  впаду  кажучи
що  хороше  було  життя

Мене  можете  вбити  огида
ганьба  або  нудьга
або  продажні  тортури
чи  смертоносна  бомба

Ні  цей  світ  ні  я
не  маєм  ніякого  виходу
але  я  впаду  кажучи
що  хороше  було  життя

Справи  тепер  такі
що  моє  серце  повне
дверей  що  зачиняються
iз  втомою  або  зі  страхом
Але  я  впаду  кажучи
що    хороше  було  життя:
я  завжди  люблю  його  
великою  любов'ю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743955
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.07.2017

Місяць

[b]The  Moon[/b]
by  Alexander  Motyl

Кажуть,  що  місяць
не  буде  таким  великим
наступних  двадцять  шість  років.
А  я  скажу:  кого  це  обходить?
Чи  від  цього  буде  заплачено  за  квартиру?
Чи  подоєно  корів?
Чи  зроблено  досконалий  удар  в  бейсболі?
На  це  мені  скажуть,
що  я  не  розумію  суті:
тут  йдеться  про  тяжіння,
і  сусідство,
а  не  про  везіння.
Але  все  ж  я  скажу:  кого  це  хвилює?
Хіба  можна  ігнорувати  місяць,
коли  він  не  так  близько?
Хіба  ми  маєм  обмінюватись  поцілунками
тільки  раз  у  двадцять  шість  років?
І  вовкулаки  мають  впасти  в  розпач?
На  це  вони  точно  скажуть,
що  я  все  ж  не  розумію  головного.
У  відповідь  мені  залишається  тільки  сказати:
а  хто  ви,  чорт  забери,  такі,
і  кого  в  дідька  це  хвилює?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743824
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.07.2017

Кажуть, це не могло бути зроблено

[b]They  say  it  couldn't  be  done[/b]
by  Natalie  Shapero
The  New  Yorker,  July  24,  2017

Дуже  вибачаємось  за  війну  -  ми  тільки  типу
хотіли  навчитися  лаятись
чужою  мовою,  a  всі  знають,

що  найкращий  спосіб  -  це  просто  відкрити
вогонь  і  слухати,  що  будуть  кричати  люди.

А  тепер  от  знову  Бог  із  Своєю  заводною  ручкою,

опускає  небо,  щоб  мати  більше  місця  
для  Себе.  І  тепер  ця  висотка,

яку  будуємо,  щоб  підтримувати  спину,  ця  серія  дір
для  купання  і  піклування  і  ошпарювання

коренів  і  неприкрашеного  злягання  в  стилі  

цих  часів:  одне  напів  вищить,
друге  вмовляє  ТИХІШЕ  -  
Я  НЕ  ХОЧУ,  ЩОБ  ПОЧУЛА  ВІЙНА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743696
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.07.2017

Ненависть

[b]Nienawiść[/b]

Wisława  Szymborska  
http://wiersze.annet.pl/w,,22

Погляньте,  як  усе  справна,
Як  добре  тримається
в  нашому  столітті  ненависть.
Як  легко  долає  високі  перешкоди.
Як  легко  для  неї  -  скочити,  здобути.

Вона  не  схожа  на  інші  почуття.
Старша  і  молодша  від  них  одночасно.
Сама  породжує  причини,  що  будять  її  до  життя.
Якщо  засинає,  то  ніколи  не  вічним  сном.

Ця  чи  та  релігія  -
будь-яка  викликає  її  на  стартову  позицію.
Ця  чи  та  Вітчизна  -
будь-яка  дає  їй  старт.
Непогана    й  справедливість  для  початку.
Потім  вже  женеться  сама.
Ненависть.  Ненависть.
Її  обличчя  спотворює  гримаса
любовного  екстазу.

О,  ці  інші  почуття  -
хирляві  та  мляві.
Коли  ж  то  братерство
могло  налічувати  натовпи?
Чи  співчуття  хоч  колись
першим  досягало  фінішу?
Здобуває  тільки  вона,  котра  знає  своє.

Здібна,  розумна,  дуже  працьовита.  
Чи  треба  казати,  скільки  вона  склала  пісень.
Скільки  сторінок  історії  пронумерувала.
скільки  простелила  людських  килимів
на  скількох  площах  та  стадіонах.

Не  обманюймо  себе:
вона  знає,  як  створювати  яскраві  картини.
Величне    світіння  темної  ночі.
Вражаючі  клуби  вибухів  у  рожевому  світлі.
Важко  заперечити  пафос  руїн
і  грубий  гумор  
міцної  колони,  що  стирчить  над  ними.  

Вона  є  майстром  контрасту
між  громом  і  тишею,
між  червоною  кров'ю  і  білим  снігом.
І  над  усім,  їй  ніколи  не  надокучає
тема  акуратного  мучителя
опоганеної  жертви.

До  нових  завдань  щохвилини  готова.
Якщо  мусить  чекати,  чекає.
Кажуть,  що  сліпа.  Сліпа?
Він  має  гострі  очі  снайпера
і  сміливо  дивиться  в  майбутнє
-  вона  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743561
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.07.2017

Утопія

[b]Utopia[/b]  
Wislawa  Szymborska
http://wiersze.annet.pl/w,,10900

Острів,  на  якому  все  стає  зрозуміло.
Тут  можна  стояти  на  ґрунті  доказів.
Там  немає  інших  доріг,  крім  дороги  досягнення.
Кущі  аж  згинаються  від  відповіді.

Росте  тут  дерево  Слушного  Припущення
із  навік  розплутаним  гіллям.

Сліпучо  просте  дерево  Розуміння
біля  джерела,  що  називається  А,  Ну  Тоді  Так.

Чим  далі  в  ліс,  тим  ширше  відкривається
Долина  Очевидності.  

Якщо  якийсь  сумнів,  то  вітер  його  розвіє.

Відлуння  звучить  само  по  собі
і  охоче  пояснює  таємниці  світів.

Справа  печера,  в  якій  лежить  Сенс.

Зліва  озеро  Глибокого  Переконання.
Із  дна  відривається  правда  і  легко  спливає  наверх.

Над  долиною  підноситься  Непохитна  Впевненість.
З  її  вершини  витікає  Суть  Речей.

Незважаючи  на  всі  принади,    острів  безлюдний,
і  видимі  на  берегах  дрібні  сліди  
всі  без  винятку  звернені  до  моря.
Начебто  всі  пішли  звідси
і  безповоротно  занурені  в  глибині.

В  незбагненному  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743430
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.07.2017

Три найдивніших слова

[b]Trzy  słowa  najdziwniejsze[/b]
Wislawa  Szymborska

http://poezja.org/wz/Szymborska_Wis%C5%82awa/125/Trzy_s%C5%82owa_najdziwniejsze

Коли  я  вимовляю  слово  Майбутнє,
перший  склад  вже  відходить  у  минуле.

Коли  я  вимовляю  слово  Тиша,
я  її  знищую.

Коли  я  вимовляю  слово  Ніщо,
я  створюю  те,  що  не  міститься  в  жодному  небутті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743301
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.07.2017

Ars Poetica?

[b]Ars  poetica?[/b]

Miłosz  Czesław

http://wiersze.annet.pl/w,,12608

Завжди  шукав  місткішу  форму,
котра  не  була  б  ні  занадто  поетичною,  ані  занадто  прозовою
і  дозволяла  б  порозумітися,  не  наражаючи  нікого,
ні  автора,  ні  читача,  на  муки  вищого  порядку.

В  самій  суті  поезії  є  щось  непристойне:
в  нас  проявляється  така  річ,  про  яку  ми  не  знали,  що  вона  в  нас  є,
то  ж  ми  кліпаємо  очима,  як  тигр,  що  вискочив  
і  став  у  світлі,  хвостом  б'ючи  себе  по  боках.

Тому  слушно  мовиться,  що  диктує  поезію  даймоніон,
хоча  було  б  перебільшенням  наполягати,  що  він  напевно  є  ангелом.
Важко  зрозуміти,  звідки  береться  та  гордість  поетів,
якщо  часто  їм  буває  соромно  за  те,  що  помітно  їхню  слабкість.    
 
Яка  розумна  людина  захоче  бути  вмістилищем  демонів,
котрі  хазяйнують  у  ній,  як  у  себе  вдома,  розмовляють  різними  мовами,
і,  якби  не  досить  їм  було  вкрасти  її  вуста  і  руку,
намагаються  для  своєї  вигоди  змінити  її  долю?

Через  те,  що  сьогодні  цінується  хворобливе,
хтось  може  подумати,  що  я  просто  жартую,
або  що  винайшов  ще  один  спосіб
вихваляти  мистецтво,  вдаючись  до  іронії.

Був  час,  коли  читалися  тільки  мудрі  книги,
допомагаючи  нам  пережити  біль  і  страждання.
Але  це  не  те  ж  саме,  що  перегортати  тисячі
робіт,  що  походять  прямо  з  психіатричної  клініки.

І  все  ж  світ  інакший,  ніж  ми  думаємо,
і  ми  не  такі,  як  у  нашому  маренні.
Тому  люди  зберігають  мовчазну  цілісність,
здобуваючи,  таким  чином,    повагу  своїх  родичів  і  сусідів.  

Мета  поезії  -  нагадати  нам,
як  важко  залишатися  самим  собою,
бо  наш  дім  відкритий,    у  дверях  немає  ключа
і  невидимі  гості  входять  і  виходять.

Те,  що  я  тут  мовлю,  поезією,  в  цілому,  не  є.
Тому  що  вірші  повинні  писатися  рідко  і  неохоче,
під  нестерпним  тиском  і  тільки  з  надією,
що  добрі,  а  не  злі  духи,  мають  нас  своїм    інструментом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743065
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.07.2017

Борода

[b]The  Beard[/b]
by  Amit  Majmudar.
The  New  Yorker,  July  3,  2017.

Яким  я  був  до  бороди?
Скоріше,  яким  я  не  був.
Ким  я  був  -  залежить.
Я  боявся  консенсусу,
бо  за  числами  
ховається  безглуздя.
Між  віруючими  атеїст,
між  атеїстами  скептик,
між  скептиками  аґностик,
між  аґностиками  рішуче
апофетичний,
я  сміявся  собі  в  бороду
над  біржевою  панікою,
фанатизмом  і  поклонінням  Бейонсе.
Не  те,  що  я  мав  тоді  бороду.
Так  само  не  мав  її  Ахмад  Рагамі
на  його  водійських  правах,
мій  афганський  допельґангер,
mon  semblable,  не  скажу  mon  frere.
Коли  його  фото  з  бородою,
без  бороди,  з  бородою
з'явилося  на  шестидесяти  мільйонах  екранів,
я  був  на  половині  моєї  третьої  милі
на  тренажері  Urban  Active.
Блін,  подумав  я  -  так,
це  слівце  трапляється  в  моїх  внутрішніх  монологах  -
блін,  цей  ***  син  схожий  на  мене.
Судячи  з  поглядів,
якими  косились  на  мене
плоскостопі  бухгалтери,
що  бігли  заради  свого  життя
з  обох  боків  від  мене,
я  був  не  один,  хто  так  подумав.
Чим  більше  вони  пасли  мене  очима,
тим  більше  починало  свербіти  моє  лице.
На  п'ятій  милі  ця  штука  прорвалася,
моє  лице  -  ніби  статуетка  Чіа
з  невчасно  вирослим  волоссям,
і  я  рвонув  із  тренажера
до  машини  за  своїм  дорогим  життям
і  бритвою  Schick  Quattro.
Я  пробував  класичну  просту  бритву,  
куплену  на  Амазоні,
а  також  електричну  фірми  Браун.
Гоління  не  те,  щоб  було  
не  досить  чистим,  це    взагалі
не  гоління,  а  щось  типу  того,
як  би  не  вірячи  собі  
без  кінця  проводити  рукою  крізь  голограму.
Чим  більше  народ  дивиться,  тим  більше  вона  росте.
Бачите,  це  добряче  тисне
на  мене.  Я  перестав  бути  одним  із  
e  pluribus  unum  -
(і  на  тому  pluribus
кожен  їздець  був
я  і  я  і  я)
і  можливо  стаю  невільно  ним.
Я  намагаюсь  приязно  розмовляти,  
бо  моє  мовчання,  яке  колись  було  ознакою
заглибленості,
тепер  в  кращому  разі  похмурість,  у  гіршому  розгубленість,
Рагімі,  Аміт,  Ахмад,  він  я,  
котрий  тепер  не  може  відкрити
своє  справжнє  обличчя  під  вуаллю  його  бороди.
Тепер  я  тут  одинокий,
чужий  між  американцями,
тоді  як  тільки  рік  тому
я  був  американцем  між  американцями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741268
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.07.2017

Світанок

[b]Aurora[/b]  
by  Garcia  Lorca  in
Poet  in  New  York  /  Poeta  in  Nueva  York
 
Світанок  у  Нью  Йорку  має
чотири  стовпи    грязюки
і  ураган  чорних  голубів,
що  хлюпочуться  в  гнилій  воді.
Світанок  у  Нью  Йорку  скиглить
у  велетенських  пожежних  виходах,
шукаючи  між  краями
нарди  намальованої  туги.
Світанок  настає  і  ніхто  не  приймає  його  своїм  ротом,
бо  ні  завтра,  ні  надія  тут  неможливі:
деколи  розлючені  рої  монет
свердлять  і  терзають  покинутих  дітей.  
Ті,  що  встають  рано,  знають  своїми  кістками,
що  не  буде  ні  раю,  ні  безлистої  любові:
вони  знають,  що  їх  чекає  болото  чисел  і  законів,
безглузді  ігри,  безплідний  піт.
Світло  поховане  під  ланцюгами  і  шумами
в  зухвалому  виклику  науки  без  коренів.
Юрби  йдуть  передмістями,  безсонно  хитаючись,
ніби  вони  тільки  що  спаслися  від  корабельної  аварії  крові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741138
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.07.2017

Марія Ветсера

Mary  Vetsera
by  Alexander  Motyl  in  Vanishing  Points

Про  що  ти  думала,
Маріє  Ветсеро,
коли  Рудольф  замкнув  двері
і  посміхнувся    передбачливо,
наближаючись  до  ліжка,
на  якому  ти  сиділа,
розпростерши  сукню,
наче  хвіст  павича,
з  вишукано  перехрещеними  ніжками,
з  втомленим  поглядом
твоїх  темних  очей,
направленим  на  блискучий  пістолет,
що  нервово  гойдався
в  його  правій  руці?

Чи  спало  тобі  на  думку  піднести  
велич  Його  Величності,
чи  ти  зосередилась
на  величі  моменту,
що  провіщав  твою  славетну  смерть
від  руки  коронного  принца,
який  обезсмертить  
себе,  і  тебе,  і  вашу  вічну  любов,
приставляючи  пістоля
до  твоєї  гарної  голівки
і  вслухаючись,
перед  вистрілом,
із  любов'ю  і  палким  бажанням,
у  твій  заспокоєний  останній  подих?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741004
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.07.2017

Стіни

[b]Walls[/b]
by  Alexander  Motyl  in  Vanishing  Points
 
Картини  знято
Стіни  голі
Фарба  вдивляється  у  відповідь
Дороги  назад  немає
Тут  немає  там  

Двадцять  років
Двадцять  тисяч  сліз
Усмішки  в  мазках  пензля
Злі  погляди  в  журбі
Підкорення  страхів

Стіни  мовчать
Цвяхи  пощезли
Пил  видихає  віки
Без  сторінок  книжки
Спогади  розірвано

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740853
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.07.2017

Великий вибух

[b]Big  Bang[/b]
by  Alexander  Motyl  in  Vanishing  Points

Моїй  матері  девяносто  шість.
Вона  сидить,
мало  розмовляє,
деколи  наспівує  
давно  забуту  пісню
або  питає  мене
хто  я.
Це  я,  кажу,
твій  син,
і  деколи  вона  усміхається
ледь  помітно  -  
тільки  я  можу  це  бачити  -
а  деколи  навіть
виду  не  подає.
І  коли  вона  спить,
а  це    часто,
її  губи  тремтять  -
розумієте,  вони  бояться  Бога  -
і  краплинка  слини
стікає  цівочкою  по  її  підборіддю
і  коли  зупиняється,
ніби  зависнувши  на  ниточці,
трохи  менше,  ніж  на  вічність,
поки  не  падає  тихо
на  її  груди  -  
клянусь,  я  з  певністю  знаю,
що  Великий  Вибух  був  видумкою,
що  твердь  небесна  не  може  бути  пробита,
що  я  напевно  наважуюсь  з'їсти  персика,
і  що  все  це,
зрештою,
має  цілковитий  сенс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740650
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.07.2017

Імовірність

Probability
by  Alexander  Motyl

Коли  Воццек  зрозумів,
що  внизу  абсолютно  нічого  немає,  
і  відчув  як  пустота  тисне
м'яко,  але  настійливо,
на  підошви  його  взуття,
він  імовірно  не  думав,
що  швидкий  краков'як,
який  він  імовірно  танцював,
щоб  не  проламати  поверхню  землі
своїми  твердими  підборами
і  щоб  не  порушити  баланс
між  пустотою  внизу  
і  тим,  що  було  наверху,
дуже  можливо  міг  мати
протилежний  ефект
і  прискорив  його  сумний  кінець.

То  з  біса  добре,
що  Воццек  імовірно  не  знав
закону  непередбачених  наслідків,
який  ми,  бідолашні  люди  нового  часу,
знаємо,  між  іншим,  аж  надто  добре,
а  тому  ймовірно  добрим  є  припущення,
що  він  імовірно  облизнувся
в  передчутті  зубрівки,
яку  він  імовірно  припас
саме  для  такого  випадку
під  сінником
або  в  одному  із  запасних  черевиків
або,  найбільш  імовірно,  я  гадаю,
в  невеличкій  розколині
між  нужником
і  зеленою  травою  надворі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740535
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.07.2017

Відповіді

[b]Answers[/b]
by  Elizabeth  Jennings
http://theconnexion.net/wp/?p=6580#axzz4lawA5a7q

Відповіді  мої  були  малі  і  завжди  під  рукою;
Я  захищалась  ними  від
Питань  великих  неспокою.

Абстракцій  нетрям  громіздким  я  світла  не  давала;  
Речам  малим  любов,  увагу  й  час  свій  віддавала.
Зіркам  присвоювати  ніч  я  дозволяла.

Великі  відповіді  все  ж  намагались  в  моє  життя  ввійти.  
З  зухвалістю  кричали,
Що  час  настав  їх  визнати  і  їм  повірити.

Навіть  коли  маленькі  відповіді  разом  захищають
Мій  дух,  я  чую  все  ж
Як  ті  великі  до  їх  повалення  змагають.

Великих  висновків  час  вже  наступає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740399
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.07.2017

Grumpendorferstrasse

by  Alexander  Motyl

Grumpendorferstrasse  повертає
за  великими  вікнами  кафе  Sperl,
де  книги  були  написані  ,
і  очі  все  ще  зволожуються,
коли  кавові  чашки,
білі  блюдця,
склянки  з  водою,
три  кубики  цукру,
зім'яті  числа
Die  Presse,
Der  Standard
i  IHT
дивляться  на  мене
своїми  лагідними  очима
і  наказують  мені
перестати  думати,
перестати  згадувати,
перестати  враховувати,
перестати  думати,
перестати  згадувати,
перестати  враховувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740237
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.07.2017

Під вербами сумними

[b]Down  By  the  Salley  Gardens  [/b]
by  WILLIAM  BUTLER  YEATS
https://www.poetryfoundation.org/poems-and-poets/poems/detail/50311

Під  вербами  сумними
 кохану  я  стрічав.
Там  ніжки  сніжно-білої
 її  вже  слід  розтав.
Люби,  казала,  легко,
 як  листя  це  росте.
Я  ж,  молодий  і  глупий,
 не  приставав  на  те.

У  полі  біля  річки
 стояли  я  і  ти,
І  ручку  сніжно-білую
 мені  подала  ти.
Живи,  казала,  легко,
 як  ця  трава  росте.
Тоді  не  розумів  я,
 тепер  сльоза  пече.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740098
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.07.2017

Повернення з прогулянки

[b]Vuelta  de  paseo[/b]
by  Garcia  Lorca

Poet  in  New  York  /  Poeta  en  Nueva  York
 

Я  вбитий  небом.
Між  формами,  що  наближаються  до  змії,
і  формами,  що  дошукуються  кристала,  
нехай  росте  моя  чуприна.

З  ампутованими  деревами,  що  не  співають,
і  хлопчиком  з  білим  обличчям-яйцем.

Із  тваринками  з  розбитими  головами
і  водою  в  лахмітті  сухих  ніг.

Із  усіма  втомленими  до  глухо-німоти  речами
і  метеликом,  що  потонув  у  чорнильниці.

Натикаючись  на  своє  власне  обличчя,  щодня  інше.  
Убитий  небом!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740018
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.06.2017

Відтермінування

[b]Reprieve[/b]
by  Alexander  Motyl
 
Уряд  дає
мені  відтермінування  
виконання  вироку
протягом  шестидесяти  
з  гаком  років.
Чому  я  був  засуджений  -
не  пригадаю.
Я  був  невинуватий,  чесно.
І  все  ще  таким  є.
Щороку
вони  хочуть
потягти  за  ручку
і  покласти  всьому  кінець,
але  щороку
уряд  втручається  дзвінком
в  останню  хвилину.
Я  до  цього  звик.
Я  культивую  гарні  манери
і  чорний  гумор,
удосконалюю  зевгми,
роблю  неприємності,  
вирощую  птиць  і    мишей,
перевіряю  пошту  і  вошей,
доглядаю    сад,
читаю  книжки,
пишу  книжки,
і    навіть  захистив  дисертацію
з  філософської  іронії.
Якогось  року,  неминуче,
уряд  не  зателефонує.
C'est  la  vie,  чи  не  так?
Крім  того,
це  ж  краще  -
принаймні,  ймовірно  -
ніж  безконечне  очікування
в  камері  смертників.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.06.2017

Пурхаю метеликом, жалю мов бджола

[b]I  float  like  a  butterfly,  sting  like  a  bee[/b]
by  Muhammad  Ali
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/i_float_like_a_butterfly_sting_like_a_bee_25487

Пурхаю  метеликом,  жалю  мов  бджола

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739702
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.06.2017

Відповіді

[b]Answers[/b]
by  Elizabeth  Jennings
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/answers_7481

Чому  був  ти  в  мандрах?
Бо  дім  був  холодний.

Чому  був  ти  в  мандрах?
Бо  роблю  це  завжди  між  заходом  сонця  і  світанком.

У  що  ти  був  одягнений?
Я  був  у  синьому  костюмі,  білій  сорочці  з  жовтою  краваткою  і  в  жовтих  шкарпетках.

У  що  ти  був  одягнений?
Я  одежі  не  мав.
Мене  зігрівав    шарф  болю.

З  ким  ти  спав?
Кожної  ночі  я  спав  з  іншою  жінкою.  

З  ким  ти  спав?
Я  спав  один.
 Я  завжди  спав  один.

Чому  ти  обманював  мене?
Я  завжди  думав,  що  я  казав  правду.

Чому  ти  обманював  мене?
Тому  що  правда  обманює  більш  за  все  на  світі,  і  я  люблю  правду.

Чому  ти  йдеш?
Тому  що  для  мене  більше  ніщо  не  має  значення.

Чому  ти  йдеш?
Я  не  знаю.
 Я  ніколи  не  знав.

Скільки  мені  чекати  на  тебе?
Не  чекай  на  мене.
 Я  втомився  і  хочу  лягти.

Ти  втомився  і  хочеш  лягти?
Так,  я  втомився  і  хочу  лягти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739558
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.06.2017

Смерть міфотворення

[b]The  Death  of  Myth-Making[/b]
by  Sylvia  Plath
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=28129

Двоє  чеснот,  на  жеребці  й  малій  конячці,  спішать,
Щоб  ножиці  гострити  та  ножі  наші  іржаві:
Прямолінійний  Розум  і  Здоровий  Глузд  безкрилий,
Один  шукає  шлях  до  серця  лікарів,
До  крамарів  і  домогосподарок  -  другий.

Обрізані  дерева,  пуделі  пoстрижені,
Робочих  нігті  коротко  підстрижені,  
Опісля  того,  як    цих  двоє    слуг  коректних  
Тупим  кінцем  своїх    брусків    точильних  
Розбили  вщент  диявола,  що  заважав  роботі,

Й  чиїх  очей  совиних  у  лісах  обчухраних
Лякались  матері  до  викидня,
Собаки  від  них  щулились  і  скавучали,
В  сільського  хлопця  появлялись  вовчі  риси,
У  домогосподарки  -  безлад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739467
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.06.2017

Vergilius amicus meus

[b]Vergilius  amicus  meus[/b]
by  Alexander  Motyl

"Arma  virumque  cano,  Troiae  qui  primus  ab  orbis"
-  Vergil,  The  Aeneid

Сестра  Марта  
з  монастиря  
Святої  Схоластики
порвала  меніск
і  ходить  з  паличкою.
Каже,  що  вибрала  
монашок  в  тіні  Монтекассіно,
тому  що  вони  розмовляли,
як  її  тітоньки  в  Бруклині.
[i]
Хоробрий  Гектор  лежить  переможений,  Ахіллес  лежить  убитий,
греки,  що  несли  дари,  вже  всі  загинули.[/i]

В  Кассіно,  
в  кафе  на  розі  Корсо  Данте,
чоловіки  хмуряться  
над  своїми  експресо.
Іспанія  зрівнює  рахунок  з  Італією,
і  лисий  чоловік
гримає  об  стіл
і  злиться  на  своє  пиво.

[i]Дідона  мертва,
підлий  Еней  її  покинув.[/i]

У  Барлетті
хлопчина  з  великими  очима
похапцем  їсть  смажену  на  рашпері  рибу
i  скалить  зуби,  промовляючи  "Playa".
Він  повертається  
носом  до  моря,
в  той  час  коли  його  мама
радісно  посміхається  до  дитини,
що  їсть  ньокі.
[i]
Хоробра  Троя  спалена  дотла,  римлян  вже  немає,
але  дух  їхніх  руїн  залишається.[/i]

В  Кассінському  Музеї  Війни
сеньйора,  що  добре  знає  свою  справу,
натискає  на  кнопку
і  висаджує  в  повітря  Монтекассіно.
Між  обломків  каміння
голограмні  офіцери  
з  Нової  Зеландії
монотонною  італійською
дискутують  про  Лінію  Ґустава.

[i]Це  тільки  ти  і  я,  Vergili  amice  mee,
і  добрі  прості  люди  Італії.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739290
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.06.2017

Відкладена мрія

[b]Dream  Deferred[/b]
by  Langston  Hughes
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/dream_deferred_3811

 Що  відбувається  з  відкладеною  мрією?

Чи  вона  висихає,
Як  родзинка  на  сонці?

Чи  гноїться,  як  рана  -
А  потім  її  прориває?

Чи  смердить,  як  гниле  м'ясо?
Чи  вкривається  цукровою  кіркою,
Мов  цукерка  з  сиропом?


Може,  просто  
Важким  вантажем  просідає.


Чи  вона  вибухає?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739134
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.06.2017

Слова

[b]Words[/b]
by  Sylvia  Plath
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/words_424

Сокири  -
від  Їхніх    ударів  дзвенить  дерево,
І  відлуння!
Відлуння  кіньми      
Розноситься  від  середини.


Сік
Бризкає,  мов  сльози,  мов  вода,
Що  прагне  
Відновити  своє  дзеркало
Над  скелею

Падає  і  міниться,
Білий  череп  
Поїдений  зеленавою  рослинністю.

Через  роки
Я  зустріла  їх  на  дорозі  ---

Слова  сухі,  мов
Невпинний  цокіт  копит  коней  без  вершників.

Тоді  як
Глибоко  на  дні  нерухомі  зорі    
Керують  життям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739014
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.06.2017

Пахло смаленим

[b]Rats[/b]
by  Alexander  Motyl

Я  відчув  цей  запах,
як  тільки
der  Kapitan  сказав,
що  ми  затримуємось  в  Борисполі
як  мінімум  на  чотири  години.
Пасажири  побурчали,
розщібнули  паски  безпеки
і  покірно  вгрузли  у  відкинуті  спинки  крісел,
так  ніби  саме  повітря
було  важке  від  
особливої  суміші  
(чого  ж  іще?)
німецько-української  зневаги.  
Все  це  виглядало  похмуро,
(спало  на  думку  слово  schwartz),
але  час  для  героїзму  
ще  не  настав,
чи,  точніше,  не  зовсім  настав.
Сидіти  і  чекати  -
це  все  що  залишалося,
і  дійсно,  через  хвилину  
він  сказав,  що  дві,
а  ще  черз  п'ять  
(mirabile  dictu!)  -  
що  лиш  годину
цього  полону
лишилось  протриматися.
Чесно  кажучи,
мені  знову  
запахло  смаленим,
і  коли  бідолашні  недотепи  почали
веселішати,
киваючи  зі  знанням  справи  
і  погладжуючи  один  одного
по  голові  і  спині,
він  раптом  сказав,  що  має
"eine  sehr  schlechte  Nachricht".
Щось,  очевидно,  діялось,
і  я  знову  відчув  цей  запах.
Франкфурт  був  закритий
(він  сказав  "ganz  geschlossen")
і  ми  застрягнемо  в  Києві
(чи  він  сказав  Курську?)
на  сім  годин  чи  більше.  
Чорт  забери,  з  мене  досить,
вирішив  я,  
знаючи,  що  Термінатор
починає  працювати,
коли  виникають  труднощі.
Тож  я  взяв  долю  за  роги,
фігурально,  тобто,
і  по-австрійськи,  
звичайно,
і  сказав  hasta  la  vista  Люфтганзі
і  servus,  baby    -  Аеросвітові.
Решта  -  то  рутина.
Ви  ж  не  будете  звинувачувати  капітана
в  тому,  що  його  голос  тремтів,
коли  він  говорив  українською?
В  цілому,
він  провів  політ
досить  добре,
зумівши  не  збитися  з  курсу.
І  тому,  що  я  не  залишив
жодного  місця  для  помилки,
політ  до  Нью  Йорку
був  суцільною  нудьгою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.06.2017

Вулиця

The  Street
by  Octavio  Paz
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/the_street_23827

Ця  вулиця  довга  й  безмовна.
Я  йду  в  темноті  спотикаюся  й  падаю
і  встаю  і  ступаю  сліпо
на  німе  каміння  і  сухе  листя  
і  хтось  так  само  іде  за  мною:
коли  я  зупиняюся,  він  стає  також;
коли  я  біжу,  він  біжить.  Я  повертаюся:  нікого.
Все  чорне,  виходу  немає,
і  я  повертаю  на  кожному  розі
і  завжди  виходжу  на  вулицю
де  ніхто  не  чекає  на  мене,  ніхто  не  переслідує,
де  я  йду  за  кимось,  хто  спотикається
і  встає  і  коли  бачить  мене  каже:  нікого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738722
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.06.2017

Як зробити Страдіварі

[b]How  to  Build  a  Stradivarius[/b]
by  Ilyse  Kuznetz
The  New  Yorker,  June  19,  2017

Майстри  писали  -  для  найкращого  результату,
візьміть  після  холодної  зими

деревину,  ущільнену  льодом  і  бурями,
в  вітрах  яких  народжуються  найвищі  ноти.  

Із  клену  з  Балканських  вершин,  
із    червоної  ялини  з  долин  Італійських  Доломітів,

вони  випилювали  вигини  кожного  інструменту,  плавні,  як  наноси  річкового  піску.
По  тому  йшло  лакування  -  один  шар

художньої  олії  і  один  -  звичайної  каніфолі.  
Тільки  найтонші  шари,  щоб  одержати

той  шовковистий  полиск,  той  ледь  вловимий  reflet.
Кажуть,  що  Страдіварі,  граючи,  дивився  на  дерева  і  

вперше  помітив,  що  стрункі  сосни  
подібні  до  струн  на  неосяжній,  божественній  скрипці,

що  вбирає  Небесні  вібрації.    
Істина  може  бути  знайдена  в  самій  пісні  -  

не  можна  було  сказати,
де  закінчується  дерево  і  починається  пісня  -  ноти  чисті,

як  математичне  рівняння.  Транспонуючи  [i]гору[/i].
[i]Долину[/i].  Знову  [i]гору[/i].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738582
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.06.2017

Посередині

[b]Midpoints[/b]
by  Alexander  Motyl

Так  сталося,  
що  ця  поїздка  співпала
зі  смертю  два  роки  тому
моєї  матері.
Дев'ятого  липня,  якщо  точніше,
посередині  між  четвертим
і  чотирнадцятим,
посередині  між  
Америкою  і  Францією,
посередині  між  
Повнічною  Америкою  і  Європою,
посередині  між
смертю  незліченних  людей,
яких  я  ніколи  не  знав,
і  незліченними  іншими,
які  для  мене  не  були  живими  в  усякому  разі,
посередині  між
війнами,  що  забрали  мільйони,
посередині  між
арештами  й  ув'язненнями,
посередині  між
Сталіном  і  Гітлером,
посередині  між
Ґулаґом  і  Аушвіцем,
посередині  між
смертю  моєї  тещі
і  моєї  тітки
посередині  між
усіма  точками
і  кінцевою  точкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738454
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.06.2017

Забута мова

[b]Forgotten  Language[/b]
by  Shel  Silverstein
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/forgotten_language_9822

Колись  я  розмовляв  мовою  квітів,
Колись  я  розумів  кожне  слово  гусениці,
Колись  я  усміхався  втаємничено,  підслухавши  перешіптування  зірочок,  
І  мав  розмови  з  мушкою  
у  своєму  ліжку.

Колись  я  міг  відповісти  на  всі  питання  
коників,
І  плакав  разом  з  кожною  сніжинкою,
що  падала  і  помирала.
Колись  я  розмовляв  мовою  квітів.
.
.
.

Як  це  минуло?
Як  це  минуло?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738325
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.06.2017

Виняток

[b]Exception[/b]  
by  Alexander  Motyl

Крім  зовнішності,
я  знаю  ще  кілька  речей  про  моє  плем'я.
Відважні  дослідники  встановили,
що,  поза  всяким  сумнівом,  
на  відміну  від  бушменів,
мій  народ  має    дикунське  серце,
але  не  має
ні  мистецтва,
ні  поезії,
ні  літератури.
Ці  люди  не  співають,
не  їдять,
не  п'ють,
не  мріють,
не  мають  кошмарів.
Вони  не  мають  ні  пам'яті,  
ні  страхів,
ні  жалів,
ні  надій,
ні  сумнівів,
ні  стремлінь  -  крім  одного.
Вони  люблять  махати
своїми  серпами,  косами  і  вилами  -
зловмисно  і,  я  б  додав,  інстинктивно,
як  яномама,  коли  в  них  закінчується  їжа.
Я  маю  знати:
я  -  цивілізований.
Я  -  єдиний  виняток  із  правила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738179
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.06.2017

Троянда, що виросла на бетоні

[b]The  Rose  that  Grew  from  Concrete[/b]
by  Tupac  Shakur  
https://www.poetrysoup.com/famous/poems/short/best.aspx

Чи  чули  ви  про  троянду,  що  проросла
крізь  щілину  в  бетоні?
Всупереч  законам  природи,  вона
навчилася  рухатись,  не  маючи  ніг.

Завдяки  своїм  мріям,  хоч  як  це  не  дивно,  
навчилася  дихати  свіжим  повітрям.

Хай  живе  та  троянда,  що  виросла  на  бетоні,
коли  більше  ніхто  не  схотів  це  зробити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738071
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.06.2017

Собаки

[b]Dogs[/b]
by  Alexander  Motyl

Собака,  що  мене  вкусив,
був  один  із  тих  шести,
що  лежали  на  хіднику,
займаючись  своїми  власними  справами.
Чому  він  вкусив  мене  за  литку
я  не  знаю,
але  він  зробив  це,
і  я  відігнав  його
з  погрозою.
Там  була  тільки  подряпина,
і  я  продовжив  свій  шлях
повз  парк  і  вздовж  по  вулиці.
Всі  шестеро  собак
перейшли  на  інший  бік
і  з  підозрою  дивилися  на  мене,
коли  я  
на  всяк  випадок
відкрив  свою  парасольку.
Мій  пес  не  повернувся,
але  якби  він  це  зробив,
я  б  йому  сказав,
чому  він  все  ж  залишається  моїм  найкращим  другом.

Мабуть  краще  
не  чіпати  сплячих  собак,
але  може  ще  краще
дати  їм  сказати  правду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738055
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.06.2017

Мапа світу

[b]A  Map  Of  The  World  [/b]
by  Ted  Kooser
http://theseoulstice.blogspot.com/2014/02/a-map-of-world-by-ted-kooser.html

Одна  з  стародавніх  мап  світу
має  форму  серця,  вона  ретельно  накреслена
і    розкрашена  колись  яскравими  кольорами,
хоча  кольори  зблякли,
як  мали  б  згаснути  почуття
в  слабкому  старечому  серці,  цій  пожовклій  мапі
життя.  Але  почуття  незгладиме
і  бажання  безконечне,  зоряний  компас
вказує  на  всі  можливі  напрямки
для  двох  закоханих,  свіжий  вітер  
наповнює  їхні  вітрила,  їхнє  майбутнє  незвідане,
ще  далеко  до  краю
де  море  зливається  з  зорями.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737954
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.06.2017

Heiligenkreuzerhof

[b]Heiligenkreuzerhof[/b]
by  Alexander  Motyl

Святі  давно  залишили  це  місце.
Тільки  їхні  душі  все  ще
блукають  бруківкою  Heiligenkreuzerhof,
через  ворота
до  Schonlaterngasse,
мимо  Basiliskenhaus,
мимо  Alte  Schmiede,
мимо  Jesuitengasse  -  
і  тоді  ось  вони,
навпроти  Sankt-Barbara  Kirche
(де  було  стільки  рукостискань,
де  було  стільки  гріхів  відпущено  ,
де  було  стільки  щік  поціловано),
і  тоді  вони  йдуть  далі  
до  Gaststatte  Pfudl  з  правої  сторони
(де  стільки  пісень  було  проспівано,
де  стільки  сміхів  було  пересміяно,
де  стільки    Achterl'я  було  випито)
і  де  зліва  був  Windhaag,
що  давно  зник
разом  із  святими,
жертва  тих  самих  проклятих  речей,
що  погубили  святих.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737915
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.06.2017

Завжди

[b]Always[/b]
by  Pablo  Neruda
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/always_8485

Я  не  ревную  до  того,
що  було  до  мене.

Прийди  з  чоловіком
на  твоїх  плечах,
прийди  з  сотнею  чоловіків  у  твоїм  волоссі,
прийди  с  тисячею  чоловіків  між  твоїми  грудьми  і  ступнями  ніг,
прийди  як  ріка
повна  втоплених  чоловіків,
що  тече  до  дикого  моря,
до  вічного  прибою,  до  Часу!

Приведи  їх  усіх  туди,
де  я  чекаю  на  тебе;
ми  завжди  будемо  тільки  вдвох,
завжди  будемо  тільки  ти  і  я
на  цілій  землі,
щоб  почати  наше  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737793
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.06.2017

Haslingergasse

[b]Haslingergasse[/b]
by  Alexander  Motyl

Puppenarzt  зник  назавжди,
але  його  магазин  все  ще  стоїть  пустий  -
свідчення  його  незамінної
майстерності  в  лікуванні  ляльок,
яких  хворими  зробив  час.  

Мій  будинок  на  Haslingergasse  все  ще  стоїть,
але  два  вікна  на  третьому  поверсі
вже  не  мої,
вони  залишили  мене,  коли  я  залишив  їх
тридцять  три  роки  тому.

Тільки  Kalvarienbergkirche
не  змінилася  ні  на  йоту
після  того,  як  помер  Шуберт,
після  слухання  його  музики  останній  раз,
коли  Бог  вирішив,  що  йому  вже  краще  бути  одному.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737779
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.06.2017

Друг

[b]Friend[/b]
by  Rabindranath  Tagore
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/friend_7023

О  мій  друже,  може  ти  далеко  від  дому  
в  цю  бурхливу  ніч  на  твоєму  шляху  любові?
Небеса  стогнуть  в  розпачі.
 

Я  не  можу  заснути  в  цю  ніч.

 
Знову  і  знову  я  відчиняю  двері  
і  вдивляюся  в  темряву,  мій  друже!

Я  нічого  не  бачу  перед  собою.
 
Я  хочу  знати,  де  пролягає  твій  шлях!

Яким  тьмяним  берегом  чорнильно-чорної  ріки,
яким  далеким  краєм  похмурого  лісу,
через  які  заплутані  глибини  мороку  ти  прокладаєш
твій  шлях  до  мене,  мій  друже?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737624
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.06.2017

Пісня

[b]Song[/b]
by  George  Grosz
http://www.jbeilharz.de/expr/expr_poems.html#At_night

Ми  вміщуємо  в  собі  всі  пристрасті
і  всі  пороки
і  всі  сонця  і  зорі,
провалля  і  висоти,
дерева,  ліси,  потоки
і  всіх  тварин.
Ось  що  ми  є.
Наш  досвід  
в  наших  жилах
в  наших  нервах.
Ми  вагаємося  але  йдемо  вперед.
Згораючи  між  сірими  блоками  будинків.
На  сталевих  мостах.
Світло  від  тисяч  ламп
ллється  навкруг  нас
і  тисячі  фіолетових  ночей
різьблять  глибокі  зморшки  
на  наших  обличчях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737511
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.06.2017

Зникаючі точки

[b]Vanishing  Points[/b]
by  Alexander  Motyl

У  Відні  немає  зникаючих  точок,  що  сходяться  на  горизонті,
де  кожна  лінія  віддаляється  з  божевільною  старанністю
знову,  і  знову,  і  знову  -
так  ніби  відстань  звідси  
до  горизонту  ніколи  не  є  постійною,
завжди  змінюється,  ніколи  не  фокусується,
що  є  зовсім  відмінне  від  твердого  погляду  Франца  Йосифа,
чи  Трактатусу  Вітґенштайна,
чи  скибки  Sachertorte.
З  іншого  боку,
напевно  незаперечне  є  тe,
що  коли  сонце  сідає  в  Шенбрунні
і  зачиняється  Шперль
і  Schaum  у  філіжанках
більше  не  нагадує  шум
в  Donau  Kanal  -
час  почасти  завмирає  у  своїй  колії,
як  і  рух,  що  видає  себе  за  Bewegung,
і  тоді  майже  неможливо  уникнути  висновку,
що  повторення  -
а  особливо  повторення  речей,
що  нітрохи  не  важать  -  
не  мають  сенсу,
абсолютно  ніякого  сенсу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737371
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.06.2017

Надія - це перната істота

[b]Hope  is  the  thing  with  feathers[/b]
by  Emily  Dickinson
https://www.poetrysoup.com/famous/poems/best/emily_dickinson
 
Надія  -  це    істота  перната,
Що  в  душі  на  вершечку    вгніздилась
І    без  слів  свою  пісню  співає,
І    ніколи  й  на  мить  не  змовкає.

Найсолодша  ця  пісня  в  час  бурі,
Бо  ні  бурі,  ні  шторми  грізнії
Не  лякають  маленьку  пташину,
Що  теплом  своїм  всіх  зігріває.

Її  чула,  де  холод  лютує,
І  на    морі  чужім  і  далекім;
У  найважчі  часи  ця  пташина
Не  просила  у    мене  ні  крихти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737255
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.06.2017

Перед світанком

Before  the  Dawn
by  Federico  García  Lorca
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/before_the_dawn_5822


    Але,  як  і  любов,
лучники
сліпі.

Після  зеленої  ночі
гострі  стріли  
залишають  сліди  теплої
лілії.


Човен  місяця
проривається  через  фіолетові  хмари
і  їх  сагайдаки
наповнюються  росою.



Так,  але  як  і  любов,
лучники
сліпі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737202
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.06.2017

За п'ять хвилин до кінця світу

Jan  Piekło:
Na  pięć  minut  przed  końcem  świata
https://zbruc.eu/node/66816

Я  думаю  так  власне  треба
навіть  за    п'ять  хвилин  до  кінця  світу
обдумати  новий  вірш
посолодити  чай  з  лимоном

Думаю  що  так  власне  й  буде
пара  закоханих  цілується
в  брамі  обшарпаного  будинку  номер  п'ять  чи  сім
натовп  виходить  із  кіна
бабця  що  забула  
слова  молитви  і  почувається  безпомічною
перед  різьбленим  розп'яттям
і  останні  новини  по  радіо

Чи  дівчинка  з  бантом  у  волоссі
ніколи  не  стане  матір'ю
Зараз  вона  грається  з  м'ячем
підкидає  його  вгору
за  п'ять  хвилин  до  кінця  світу
Чи  є  у  вас  час,  щоб  виграти  в  лотерею
прогуляти  собаку  прийняти  душ

Чи  є  у  вас  час
народитися  і  вмерти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737049
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.06.2017

Полтава

Alexander  Motyl:  Poltava

Поле  битви  під  Полтавою
вкрите  безневинними  кущами.
Між  ними  ховаються
душі  вояків
що  загинули  в  імперських  схемах
двох  царів-винуватців.
Чи    був  біль  сильнішим
у  шведів  і  українців?
Чи  був  він  меншим  у  росіян?
Чи  мали  ви  сумніви
коли  кулі  розривали  ваші  груди
і  трощили  ваші  кінцівки,
і  коли  вмираючі  падали  
трупами  в  редутах?
Чи  могли  ви  висповідатися
і  спасти  свої  душі  
від  менш  пекельного  пекла?
Друзі  мої,  ви  віддали  своє  життя  нізащо  -
за  славу  Карла  і  самолюбство  Петра.
Так,  вони  
насипали  пагорби
і  побудували  церкви
і  поставили  пам'ятники
і  хрести
на  вашу  честь.
То  й  що?
Ви  все  ж  залишаєтесь  мертвими.
Ваші  тіла  все  ще  живлять
ті  кущі  між  якими
ваші  душі  ховаються  мов  злодії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736895
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.06.2017

Ми самі

[b]We  Alone[/b]
by  Alice  Walker  
https://www.poetrysoup.com/famous/poems/short/alice_walker

Ми  самі  можемо  обезцінити  золото
не  звертаючи  уваги  на  те  
дешевшає  воно  чи  дорожчає
на  ринку.

Ви  ж  знаєте,  там  де  золото
там  і  ланцюг
і  тим  гірше  для  вас
коли  ваш  ланцюг  золотий.

Пір'їни,  черепашки
і  відшліфовані  морем  камінці
є  так  само  рідкісними.

Це  може  стати  нашою  революцією:
однаково  любити  і  те,  що  в  надлишку  
і  те  що  є  рідкісне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736722
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.06.2017

Послуга

Alexander  Motyl:  Favor

Хочу  Вас  попросити  про  послугу.
Будь  ласка,  не  могли  б  Ви
померти  знову?
Прошу,  тільки
ще  один  раз.
Розумієте,
Мені  треба  сказати
як  я  шкодую  
про  неуважність,
дурість
і  турботи,  
що  я  Вам  їх  завдав.
І  коли  після  того
як  на  цей  раз
все  буде  зроблено  як  слід  -
а  я  це  обіцяю  -
будь  ласка,  
вдихніть  останній  раз
так  само,  як  раніше,
коли  Ви  зробили  це  
трохи  передчасно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736597
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.06.2017

Старші люди насолоджуються життям

Jan  Piekło:
Starzy  ludzie  cieszą  się  życiem
https://zbruc.eu/node/66816
 
Старші  люди  
насолоджуються  життям
весною

гуляють  у  парку
їдять  морозиво
вдихають  запах  конвалій

І  тільки  часом
плачуть
коли  небо
занадто  блакитне
або  бузок

пахне  надто  сильно

коли  світ  
такий  прекрасний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736426
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.06.2017

До Людвіґа Вітґенштайна

Alexander  Motyl:  For  Ludwig  Wittgenstein

Віденський  шибеник
що  вивчав  математику
не  мав  би  йти  добровольцем
на  війну,
але  ти  зробив  це,  дорогий  Людвіже.
Філософ
мав  би  ухилятися  від  призову,
але  ти  пішов  на  фронт
як  звичайний  солдат
що  чув  вибухи  снарядів
і  бачив
як  трупи  навалювалися  в  купи,
коли  російські  ракети  
свистіли  над  головою.
Кажуть,  що  війна
врятувала  тебе  від  самогубства,
цього  дуже  віденського
способу  закінчити  безконечну  прогулянку
алеями  Пратера.
Може  це  факт
а  може  й  ні
але  фактом  є  те
що  ти  знайшов  Бога
в  крові
і  викликав  Geist,
і  Його,  і  історії,
в  той  час,  коли  мова  і  логіка  
продовжували  уникати
твого  контуженого  погляду
аж  поки  одного  дня,
правда  про  правду  не  вибухнула
в  твоєму  перекошеному  обличчі
як  ворожа  граната.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736282
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.06.2017

Бо ти спитала про грань між прозою і поезією

Because  You  Asked  About
the  Line  Between  Prose  and  Poetry
by  Howard  Nemerov


Горобці  щось  клювали  під  холодним  дощем
Що  ставав  мокрим  снігом  поки  ти  споглядала
Чорно-білий  рисунок  що  його  потайним  олівцем
Чиясь  вправна  рука  на  дашку  за  вікном  малювала.

В  якусь  мить  цей  рисунок  засвітився  сріблясто.  
Горобці  тоді  стрімко  злетіли  замість  того  щоб  впасти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736164
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.06.2017

Бог

Alexander  Motyl:  God

Бог  є  в  деревах,
як  сказав  колись  Томас  Мертон  -
через  довгий  час  після  того,  як  він  перестав  пиячити,  лаятися  і  бешкетувати
і  через  довгий  час  після  того,  як  він  перестав  розмовляти  із  світом.
Я  не  сумніваюсь,  що  Том  був  правий,
але  проблема  в  тому,  
що  я  не  можу  лазити  по  деревах
чи  гойдатись  на  гілках  як  Тарзан
чи  довго  дивитися  вверх  без  болю  в  шиї.
Отже,  при  всій  належній  повазі  до  людини,  яка  теревенила  з  ангелом
глупої  ночі  у  Вилиджі,
я  схильний  думати,  що  Том  розумів  це  не  зовсім  правильно.
Я  з  свого  боку  знаю  напевно  що
Бог  є  в  Де  Робертіс  -  а  саме  
в  ромовій  бабі  (тій,  що  без  крему,  звичайно),
і  в  тонкій  склянці  холодної  води
і  в  погнутій  виделці  на  подряпаній  шестикутній  тарілці.
По  справедливості,  Том  не  міг  знати
всіх  притулків  Бога.
Зрештою,  як  і  всі  корінні  нью-йоркці,
Бог  очевидно  віддає  перевагу  Першій  авеню  перед  вулицею  Пері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736008
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.06.2017

Перед сном

[b]Before  Sleep[/b]
by  Ezra  Pound
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/before_sleep_2444

Я  був  закоханий  в  анатомію
симетрія  мого  тіла
говорила  про  готовність  до  злету,
про  висоти,  на  які  воно  здійметься
над  батьками,  друзями,  про  стрімкий
політ  над  дійсністю  і  подробицями.

Я  думав,  що  дорослішання
буде  мов  підіймання  над
старим  і  земним,
не  таким,  як  ці  невпевнені    
щоденні  кроки  через  двері,  а  потім  назад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735851
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.05.2017

Париж

Alexander  Motyl:  Paris

В  Парижі  
Я  ніколи  не  думаю  про  la  mort.
Ну  звичайно,  скажете  ви:
Це  місто  світла,
Це  місто  Пабло,
Монпарнаса,
Монмартра
і  Буль-Мішу,
Азнавура,  Жі-Жі,
де  Голля  і  Бовуа́р.
І  хто  може  забути  
Ґаранс  і  Баптіста  
з  "Дітей  райка"
чи  joie  de  vivre
Морісa  Шевальє?
На  це  я  вам  скажу:
Дивно  що  ви  забули
Беккета,  Петлюру,  Камю,  і  Піаф,
безпритульних,  Бастілію,
Сен-Дені  i  Комунарів.
Але  нічого,  mon  ami.
Моя  душа  completement  fatigue
від  Rue  Mouffetard,
де  я  щодня  купував  сир,
Place  de  la  Contrescarpe,
де  я  їв  soupe  a  l'oignon    i  crepes  Nutella,
і  від  Rue  Tournefort,
де  я  жив  у  готелі  Вікторія
в  далекому  сімдесят  п'ятому,
коли,  ну  не  може  цього  бути,
мені  не  було  ще  й  двадцяти  п'яти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735706
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.05.2017

Любов - це …

Love  Is
by  Nikki  Giovanni  |  
https://www.poetrysoup.com/famous/poems/short/best.aspx

Деякі  забувають,  що  любов  -  
це  коли  вас  укриють  ковдрою  і  поцілують
на  добраніч,
не  важливо  молоді  ви  чи  старі

Деякі  не  пам'ятають,  що  любити  -
це  слухати  і  сміятись  і  задавати  
питання
незалежно  від  вашого  віку

Мало  хто  визнає,  що  любов  -  
це  відданність,  відповідальність
і  це  зовсім  не  забава
хіба  тільки  коли
 
Любов    -  це  
Ти  і  я

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735134
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.05.2017

Речі

Alexander  Motyl:  Things

Отже  ти  їх  маєш    
Тиск  кріслa
Тісноту  черевиків  
Спротив  столу
Скрегіт  зубів
Твердість  вітру
Речі  ніколи  не  відпочивають
Речі  чинять  опір
Підіймаючи
Штовхаючи
Направляючи
Обмежуючи
Речі  формують  нас
Вони  дають  душам  життя
Але  ще  ось  що
Речі  вбивають  нас
Змовляючись
Розбещуючи
Ослаблюючи
Розчиняючи
Вони  залишаються
Ми  ні
Вони  зостаються  
Ми  відходимо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734985
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.05.2017

Все ще тут

Still  Here
by  Langston  Hughes
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/still_here_3700

 Я  був  наляканий  і  розбитий.

Мої  надії  розвіяв  вітер.  

 Мене  морозив  мороз,
 Мене  смажило  сонце,

Схоже,  вони  зговорилися
 І  намагалися  зробити  все,  щоби  я

Перестав  сміятися,  перестав  любити,  перестав  жити  -
 Але  мені  однаково!
 Я  все  ще  тут!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734802
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.05.2017

Гравітація

Alexander  Motyl:  Gravitation

Опадаюче  листя
не  нагадує  мені,  
як  можна  було  б  уявити,
про  одноманітні  завершення,
зів'ялі  спогади,
безнадійні  починання,
перекреслені  можливості,
втрачені  кохання,
нездійснені  мрії
і  невибрані  дороги.
Цей  падолист
нагадує  мені
про  залишання.
Справді,
невблаганність  
гравітації
змушує  моє  серце
здійматись  вгору
з  безмежною  легкістю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734702
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.05.2017

Кує зозуля

A  cuckoo  sings
by  Kobayashi  Issa
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/a_cuckoo_sings_4324

 Зозуля  кує
мені,  горам,
 мені,  горам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734596
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.05.2017

Сила посмішки

The  Power  of  a  Smile
by  Tupac  Shakur
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/the_power_of_a_smile_21350


Сила  рушниці  може  вбити
і  сила  вогню  може  обпекти
сила  вітру  може  охолодити
і  сила  розуму  може  навчити
сила  гніву  може  бушувати
всередині  поки  вас  не  розірве
але  сила  посмішки  
особливо  твоєї  може  вилікувати  замерзле  серце

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734563
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.05.2017

Їхнє сексуальне життя

A.R.  Ammons:  Their  Sex  Life

Одна  помилка
поверх  іншої

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734432
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.05.2017

Несказані слова

Paul  Callus:  Unspoken  Words
https://www.poetrysoup.com/poem/unspoken_words_554044

Я  часто  пишу    на  піску
Слова  які  мені  важко  вимовити
І  надіюсь  що  повіє  вітер  
І  віднесе  їх  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734402
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.05.2017

Пісня самурая

Robert  Pinsky:  Samurai  Song

Коли  я  не  мав  даху,  я  зробив  
своїм  дахом  відвагу.  Коли  я  не  мав
вечері,  вечеряли  самі  очі.

Коли  я  не  мав  очей,  я  слухав,
коли  я  не  мав  вух,  я  думав.
Коли  не  було  думок,  я  чекав.

Коли  я  не  мав  батька,  я  зробив
своїм  батьком  турботу.  Коли  я  не  мав
матері,  я  обрав  порядок.

Коли  я  не  мав  друга,  я  зробив
своїм  другом  спокій.  Коли  я  не  мав
ворога,  я  протиставився  тілу.

Коли  я  не  мав  храму,  я  зробив
своїм  храмом  голос.  Я  не  мав
жреця,  мій  язик  був  хором.

Коли  я  не  маю  багатства,  доля
є  моїм  багатством.  Коли  я  не  маю
нічого,    долею  буде  смерть.

Аскетизм  -  моя  тактика,  відстороненість  -
моя  стратегія.  Коли  я  не  мав
коханки,  я  спокушав  свій  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734258
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.05.2017

Я - Ніхто! А хто є ви?

Emily  Dickinson:    I'm  Nobody!  Who  are  you?

Я  -  Ніхто!  А  хто  є  ви?
Чи  ви  також  Ніхто?
Тоді  нас  двоє!
Тільки  тихо!  вони  нас  проженуть!

Як  нудно  бути  Кимось!
Своє  ім'я  повторювати  привселюдно  -
наче  Жаба,  що  квакає  весь  Червень
в  комфортному  Болоті.  

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734144
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.05.2017

Поезія - щось типу грошей

Kay  Ryan:  Poetry  Is  a  Kind  of  Money

Поезія  -  це  щось  типу  грошей,
цінність  яких  залежить  від  резервів.
Не  папір,  на  якому  вона  написана,
і  не  самопроголошена  деномінація,
але  захований  золотий  зливок  із  поту  землі  -
ось  що  зберігає  її  вартість.  
Ніхто  не  знає,  як  це  працює,
і  як  воно  може  працювати?  Чому  щось,
що  заховане,    давним  давно,  
в  якийсь  секретний  банк  чи  шафу,
блискучий  скарб  якогось  скнари,  
чий  ґолем  пожадливо  ним  любується,
заставляє  нас  так  свято  повірити  в  транзакцію,
коли  Мандельштам  каже  [i]любов[/i],
навіть  в  перекладі?  

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734025
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.05.2017

Crab apples

Alexander  Motyl

Моя  знайома  збирає  crab  apples
(що  їх  українці  називають  кислицями)  -
навіть  ті,  що  лежать,  побиті,  в  траві.
Я  сказав  їй:
Вони  нікому  не  потрібні.
Вони  не  справжні  яблука:
вони  дрібні,  потріскані  й  кислі.
Вони  схожі  на  маленьких  крабів,
і  чиї  очі  засвітяться
і  чиї  губи  оближуться,
при  вигляді  маленького  злісного  краба?
Але  її  -  так.
Насправді,
вона  не  просто  збирає  їх.
Вона  підкрадається,  як  кішка,
оглядається,  і  кладе  їх  у  кишеню
як  золоті  монети
чи  намисто  з  перлин
чи  пухкеньких  мишок.
Ніхто,  звичайно,  не  дивиться.
І  нікого  це,  звичайно,  не  обходить.
Вони  є  тут,  щоб  їх  забрали.
Зрештою,  чиї  очі  засвітяться
і  чиї  губи  оближуться,
при  вигляді  маленького  злісного  краба?


Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733855
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.05.2017

Стиль

Howard  Nemerov:  Style

Флобер  хотів  написати  роман
про  ніщо.  Він  не  мав  би  певної  теми
і  тримався  би  тільки  стилем,
як  Святий  Дух,  що  ширяє  над  проваллям,
або  як  звірята  з  Діснеєвських  мультиків,
що  сидять  на  гілці,  що  тріщить,  але  не  падає,
поки  вони  не  подивляться  вниз.  
Він  так  і  не  написав  цього  роману,
так  само,  як  він  не  написав  іншого,
який  мав  би  називатися  La  Spirale,
в  якому  статки  головного  героя  росли  б
в  його  снах,  в  той  час,  коли  наяву  його  життя  розпадалося.

Все  ж,  за  ці  дві  книги,
ми  дякуємо  авторові.  Їх  можна  прочитати,
з  труднощами,  зважаючи  тільки  на  їхній  дух,
вони  не  втрачені  назавжди,  як  деякі  твори,
що  згоріли  в  Александрії,  затоплені  у  Флоренції,
і  які  ніколи  не  вивчались  в  університетах.  
Більше  того,  вони  не  деформовані  стилем,
як  вогнем,  який  пожирає  те,  що  він  висвітлює.

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733709
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.05.2017

Філософія

Aleksander  Motyl:  Philosophy

Недавно  я  побачив  трохи  світла,
коли  сидів  у  темряві,
вклавши  заглушки  у  вуха  і  чекаючи,  
поки  закінчиться  чортів  трейлер
і  розпочнеться  фільм.
До  мене  дійшло,  що  найкращим  
у  вушних  заглушках  є  не  те,  що,
як  можна  було  б  подумати,
вони  затикають  ваші  вуха  -
то  було  б  тривіально  і  очевидно  -
а  те,  що  їх  можна  вкласти  у  вуха
коли  завгодно  і  де  завгодно.
Б'юсь  об  заклад,  що  Сократ
скористався  б  заглушками,
якби  тільки  міг  -
особливо  під  час  численних  вилазок
в  печеру,
де  галас  натовпу  мав  спричиняти  убивчу  мігрень.
Зрештою,  що  ще  вони  могли  
крім  того,  що  спостерігати  ті  самі  звичні  тіні
і  знову  і  знову
не  втямлювати  суть  алегорії?
Дійсно,  він  мав  скористатися  заглушками.
Молодь  залишилася  б  нерозбещеною,
Греки  дали  б  йому    спокій,
і  та  чаша  болиголову  
зосталася  б  невипитою.
Правда,  тепер  ми  би  менше  його  цінили  -
в  кінці  кінців,  ми  хочемо,  щоби  наші  мислителі
або  доказували  свою  правоту  діями,  або  приймали  отруту  -
бо  ж  кого  хвилюють  просто  погляди?
І  якби  Сократ  передав  ці  заглушки  Платону,
хто  знає,  до  чого  б  це  привело?
Не  було  б  форм?  Ідеального  міста?
Цивілізації?  Філософії?
Знати  точно  ми  не  можемо  -  
зрештою,  епістемологія  -  ще  та  ***  -
але  я  досить  певен,  що  їм    було  би  приємно  бачити,
як  багато  вони  все  ж  важать  онтологічно.    

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733559
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.05.2017

На стежках неходжених

Walt  Whitman:  Leaves  of  Grass.
http://whitmanarchive.org/published/LG/1867/poems/21

IN  PATHS  UNTRODDEN

На  стежках  неходжених,
на  водах  ставків,  що  ледь  помітно  підіймаються,  
сховавшись  від  життя,  що  випинається,
від  норм,  колись  встановлених  -  
від  відповідності,  прибутків,  задоволень,
що  їх  так  довго  я  давав  Душі  для  споживання;
тепер  я  ясно  бачу  тут  нові  стандарти  -
ясно  мені,  що  моя  Душа,
Душа  людини,  що  до  вас  говорить,
радіє  й  живиться  товаришуванням;
і  тут,  на  самоті,  далеко  від  бряжчання  світу,
відповідаючи  на  мови  запашнії,
я  не  розгублений  вже  більше,
бо  в  цьому  усамітненому  місці
я  можу  відповісти  так,
як  не  посмів  зробити  б  це  деінде;
де  наді  мною  силу  має  те  в  житті,  що  непомітне,
хоча  воно  і  містить  решту,  
я  сповнений  рішучості  співати  не  пісні  щоденні,
а  тільки  ті,  де  мужність  є  присутня,
проектувати  їх  на  те  життя  посутнє,
заповідати  типи  дужої  любові,
і  пополудні,  в  цей  чарівний  дев'ятий  місяць
у  сорок  перший  рік  мого  життя,
всім  молодим,  чи  тим,  хто  були  молодими,
я  хочу  розказати  моїх  ночей  i  днів  секрети,
я  хочу  прославляти  у  товаришах  потребу.

Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733429
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.05.2017

Кравець Балабаніс

Alexander  Motyl:  Balabanis  Tailor

Імена  на  табличках  -  
бронзових,  рельєфних  і  блискучих,
розміщенних  на  видноті  зліва
і  справа  від  входу
гордо  декларують  світові  чи,
в  крайньому  разі,  тим,
для  кого    ціни  Готелю  Челсі  є  по  кишені,
що  вони  були  літературними  персонами,
поважними  людьми  літер,
що  викроювали  тексти
і  припасовували  прозу
і  поезію
і  пісні
і  тому  заслуговують  на  нашу  хвалу
і  невмируще  захоплення  -  
бліднуть  у  порівнянні  
з  великою  червоною  вивіскою  з  білими  літерами,
розміщеною  на  видному  місці  якраз  справа,
ніби  аж  з  викликом  до  цього  кубла
і  його  знаменитих  мешканців
і  в'язнів,
яка  проголошувала  з  не  меншою  гордістю,
що  КРАВЕЦЬ  БАЛАБАНІС
кроїв  тут  убрання
і  міряв  довжину,
накульгуючи  на  криву  ногу
і  розмовляючи  ламаною  англійською
і  бурмочучи  по-грецьки  до  своєї  жінки  з  поріділим  волоссям,
щоби  зняла  піджака  з  вішалки,
і  роблячи  світ  значно  безпечнішим
для  запасних  шин,  поганих  поз
і  сміху  до  сліз  поза  словами.

The  names  on  the  plaques  -  
embossed,  in  bronze,  and  glossy,
and  placed  prominently  to  the  left
and  to  the  right  of  the  entrance,
and  declaring  proudly  to  the  world  or,
in  any  case,  to  anyone  who  can
afford  Hotel  Chelsea  room  rates,
that  they  were  literary  personae,
important  men  of  letters,
who  cut  texts
and  tailored  prose
and  poetry
and  songs
and  therefore  deserves  our  accolades
and  undying  admiration  -
pale  in  comparison  to  the
large  red  sigh  with  white  letters,
placed  prominently  just  to  the  right,
positioned  almost  as  a  challenge  to  this  dump
and  its  famous  denizens
and  inmates
and  declaring  no  less  proudly  that
BALABANIS  TAILOR  used  to  be  here,
cutting  cloth
and  measuring  the  lengths,
while  limping  on  a  gimpy  leg
and  speaking  broken  English
and  telling  his  thin-haired  wife  in  mumbled  Greek
to  get  the  jacket  from  the  rack
and  making  the  world  a  much  safer  place
for  spare  tires,  bad  postures,
and  the  belly  laughs  behind  words.  



Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733237
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.05.2017

Чорне і біле

Alexander  Motyl:  Black  and  White

Я  люблю  чорно-біле  кіно.
Де  не  приймеш  чорного  капелюха  за  білого.
Де  не  переплутаєш  ангелів  із  дияволами.
Де  не  треба  гадати,  де  щось  починається,  і  де  закінчується.

Але  я  не  такий  чорно-білий  щодо  чорного  і  білого.
Найкраще  в  чорно-білому  -  це  відтінки  сірого.
Сіре  домінує  на  екрані,
чи  то  сріблясте,  чи  між
найчорнішим  чорним  і  найбілішим  білим.

Ага,  я  розумію,  скажете  ви.
Кіно  -  це  метафора  життя.
Чорне  і  біле  і  сіре,  що  ви  ним  так  захоплюєтесь,
представляють  моральну  систему,  настроєну
на  складнощі  людських  обставин.

Нє,  відповім  я.
Фільми  -  це  фільми,  а  життя  -  це  життя.
Тільки  колір  робить  їх  подібними.

Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733067
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.05.2017

Кліше

Олександер  Мотиль:  Cliches

Геть  кліше!
Так  завжди  кажуть.
Слова  мають  бути  чіткими,
ідеї  -  унікальними,
почуття  -  новими.  
Звичайно,  звичайно,  відповідаю  я,
то  ж  що  ще  є  істинним?
Слова  -  це  не  яблука,
вони  навіть  не  круглі,
і  кожна  думка  
була  вже  продумана
від  часів  Адама.
І,  безперечно,  
навіть  неандартальці  
відчували  точно  так,  як  ми.
То  ж,  повторюю,
що  ще  є  новим?

Нічого,
чи  майже  нічого.
Деякі  речі  щось  означають,
але  зрештою,  
і  в  своїй  сукупності,
всі  речі  не  означають  нічого.
Так  що  врешті-решт,
ви  обходитеся
значеннями  речей,
безладно  розкиданими  
круг  вас.
То  ж  хай  живуть  кліше!  -
завжди  кажу  я.
Хай  живуть  трюїзми,
які  очевидно  є  істинними.
І  хай  живе  очевидне,
тому  що  очевидне
є  завжди  новим.

Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732915
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.05.2017

Кредо

Marisha  Chamberlain:  The  World  Beloved.  Credo

О,  вірю  я,  що  за  Йорданом
чекає  нас  те  місце  незвичайне.
Коли  досягнемо  тих  берегів  далеких,
ми  весла  покладем  свої  нарешті.
Гребімо  ж  веслами,  гребімо,  
ми  вже  перетинаєм  Йордан  ріку.
О,  гребімо,  і  ніхто  
не  буде  одинокий.

О,  вірю  я,  що  за  горами  там  високо
чекає  нас  те  місце  незвичайне.
Коли  досягнемо  найвищої  вершини,
розправим  крила  і  здіймемось  вгору.
Дістаньмось  вище  ж,  о  дістаньмось  вище,
ми  по  Драбині  Якова  вилазим.
О,  дістаньмось  вище,  і  ніхто  
не  буде  одинокий.

О,  вірю  я,  що  за  Йорданом
чекає  нас  те  місце  відпочинку.
Ми  скинем  одіж,  головні  убори  знімем
і  сядем  у  спокої.
Не  буде  те  сидіння,  як  в  багатих,
і  не  таким,  як  в  можновладців  воно  буде.
Гребімо  ж  веслами,  гребімо,  і  ніхто  
не  буде  одинокий.

Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732741
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.05.2017

Хвилі

Він  прогулювався  містом,
чи  спостерігав  захід  сонця,
чи  просто  їв  морозиво  в  кафе,
коли  щось  клацнуло
і  трохи  відкрилося  те,  що  є
за  завісою  повсякденного.
Оскільки  це  трапилось  не  вперше,
він  знав,  що  робити  далі  -
шукати  слова.
Можливо,  вірш  склався  зразу,
а  може  не  давав  йому  заснути,
поки  слова  не  стали  на  папері
чи  скоріше  на  екрані.
Вірш  має  вистрілити,
як  рушниця  з  першого  акту  п'єси,
або  ж  він  має  бути  кинутий
мов  камінь  у  неспокійну  воду,
і  тоді  від  нього  розходяться  хвилі,
що  перетинаються  з  тисячами  інших  хвиль.
Чи  відповідає  автор  за  результат?
Звичайно,  що  так:  ми  відповідаємо  за  все,
що  робимо  і  чого  не  робимо,  
але  якби  ми  не  говорили,  не  кричали,  не  співали,  не  воркували  і  не  плакали,
було  б  нестерпно  тихо.
Тихіше,  ніж  на  кладовищі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732580
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.05.2017

Великодушність

Олександер  Мотиль:  Magnanimity

Недавно
я  зробив  відкриття:
Чак  Норріс  ніколи  не  злиться.
Він  тільки  робить    
прицільний  мах  ногою
і  наносить  точні  удари,
після  яких  товстий  хлопак  ледве  стоїть  на  ногах
і  поквапливо  відбиваючись
слабкими  боковими  
випускає  з  рук  ножа
і  падає  на  мату
як  гнилий  банан,
тоді  як  Чак,
відчуваючи  солодку  перемогу,
посміхається,
погладжує  свою  рудувату  борідку,
поправляє  свою  червону  бандану,
мружачись  яро  
на  ці  сопливі  виправдання
для  справжніх  мужчин
що  стогнуть  в  тирсі,
їхні  очі  відвернені,
їхні  ребра  поламані,
їхні  обличчя  вкриті
блискучими  краплями
гарячого  поту  -
безсумнівний  доказ  їхнього  страху,
що  ще  одна  демонстрація
Чакової  майстерності
приведе  до  повної  поразки.
Їхні  страхи,  звичайно,  безпідставні:
мій  герой  завжди  великодушний.
Йому  ніколи  не  спаде  на  думку
вбивати  це  в  голову.

Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732428
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.05.2017

Двері

Олександер  Мотиль:  Doors

Дехто  каже,  що  не  любить  огорож.
Я  -  ні.
Що  дістає  мене,  то  це  двері.
Я  знаю,  що  ви  думаєте:
Двері  означають  закінчення
і  натякають  на  завершеність,
може  навіть  на  смертність.
Можливо,  гадаю  я,
але  ваша  теорія  занадто  глибока,
і  що  дійсно  дістає  мене,  то  це  наступне.
Скільки  часу  вам  треба,  
щоб  пройти  через  двері?
Може  секунду,  може  дві.
І  в  цю  секунду  чи  дві,
коли  ви  виходите  зсередини  назовні,
чи  навпаки  -
змінюючи  світ  на  краще,
а  може  на  гірше  -
що  ж,  во  ім'я  Бога,
маю  я  робити?

Олександер  Мотиль:  Doors

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732286
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.05.2017

Тінь

Олександер  Мотиль:  Shadow

Тінь  пера
пише  невидимо,
недоторкано,
неймовірно,
непримітно  -
слово  за  словом,
думку  за  думкою,
рядок  за  рядком,
пливучи  наче  човен
поміж  хвиль  закарлючок,
перестрибуючи  наче  олень  
через  колючий  підлісок,
стрибаючи  наче  заєць
через  високу  жорстку  траву,
пускаючись  риссю  наче  призова  кобила  
на  Кентакі  Дербі,
невимушено  розставляючи  розділові  знаки,
відмінюючи  дієслова  перехідні
і  неперехідні,
змінюючи  іменники  й  позиції,
але  хоробро  зустрічаючи  
виклик  -  
виклик  речення,
і  приречення,
і  чутливого  життя,
і    самої  чутливості  -  
залишаючи  непомітні  сліди
і  знаки,  що  не  мають  значення.  

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732146
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.05.2017

Позачасовість

Олександер  Мотиль:  Timelessness

Бомж,  що  розлігся  
перед  церквою,
підвів  голову
і  спитав
Котра  година?
Я  подивився  на  свій  годинник
повільно
і  сказав
без  десяти  друга
майже  нечутно
і  спостеріг
як  він  опустив  голову
і  посміхнувся  ледь  помітно,
може  сардонічно,
ніби  він  знав
якийсь  секрет.
Який?
Подумав  я.
Що  знають  бомжі?
Ціну  півлітри?
Час,  коли  найкраще  
вибирати  шкоринки  хліба
і  мідяки  з  сміття?
І  для  чого  бомжеві
знати  час?
Для  бомжа  ж  бо,  звісно,
ніколи  не  пізно.
І  чому  він  спитав  мене?
Чи  він  подумав
через  мою  неквапливість,
що  бомжем  є  я,
а  не  він?
Чи  він  знав,
що  непідвладність  часові  -
ну  звичайно  ж,  звичайно!  -
це  майже  божественність?

Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731983
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.05.2017

Неспокій

[b]Олександер  Мотиль:  Unease[/b]

В  той  день  Гудзон  був  нервовий:
б'ючи  своїми  крилами
як  зграя  безумних  чайок
на  Коні  Айленд,
сіпаючи  своїми  очима
як  п'яний  бомж  
на  старій  Бовері,
хрускаючи  своїми  пальцями
як  Віллі  Саттон
перед  тим  як  брати  великий  банк.
В  очікуванні  чого?
Думав  я.
Кінця?
Початку?
Катастрофи?
Це  неможливо  сказати
хоч  з  якоюсь  певністю.
Зрештою,  тут  нічого  немає:
тільки  рішучі  джоґерки
з  зачісками  "кінський  хвіст",  
що  метляються  як  автомобільні  двірники,
тільки  тендітні  хлопчики  в  темних  окулярах
із  мовчазними  собаками,
нафарбовані  мами  
з  великими  дитячими  візками.
Нічого  непорушного,
не  чути  й  шереху.
Гадаю,  неспокій  неминучий,
коли  є  більше  хвиль,
ніж  ви  їх  можете  порахувати.


Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731844
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.05.2017

Бараболя

Хіба  бараболя
не  так  смакує,
як  картопля?
Хіба  не  так  само  треба  гнути
коло  неї  спину,
щоб  її  посадити
і  просапати
і  підгорнути
і  вберегти  від  зажерливих  колорадос,
і,  врешті,  викопати?
Але  її  не  пустять  до  ресторану,
як  сільську  бабу
в  старій  куфайці,
а  вчителька  знизить  вам  оцінку,
коли  побачить  бараболю  
у  вашому  зошиті.
На  боці  картоплі  -
   стандартизація,
       уніфікація,
           і  глобалізація,
але,  здається,
у  бараболі  з'являється  шанс  -
локалізація.
Нам  кажуть:  місцеві  продукти
кращі  для  вашого  гаманця  
і  вашого  шлунку.
Я  додав  би:  місцеві  слова  
пахнуть,  як  трави,
і  смакують,  як  плоди,
що  ростуть  тільки  тут.
Тож  хай  живе  бараболя
і  бульба,
і  ріпа
і,  звичайно,  картопля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731686
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.05.2017

До Львова

Олександер  Мотиль:  To  Lviv

Львов  чи  Львів  це,  моя  люба,
тут  немає  середини.  
Можеш  оглядати  Lemberg,
можеш  вражатися  Lwow'ом,
можеш  любити  Львов,
але  не  можеш  залишити  Львів.
Львів  живе  в  твоїх  легенях,
Львів  живе  в  твоїх  ногах,
Львів  живе  в  твоїй  печінці.
Так  що,  люба,  хоч  люби,  хоч  покинь,    
бо  тут  немає  середини.


Переклав  Анатолій  Чернат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731559
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.05.2017

Невідомі художники

Олександер  Мотиль:  Unknown  Artists

В  Італії  ви  ignotus,
в  Німеччині  ви  unbekannt,
в  Америці  ви  unknown,
в  Україні  ви  невідомі,
у  Франції  ви  inconnu,
та  все  ж  картини,
що  малювали  ваші  руки,
кольори,  що  вони  їх  змішували,
пензлі,  що  вони  їх  очищали,
мольберти,  що  вони  їх  носили,
вугільні  олівці,  що  вони  їх  ламали,
олія,  що  вони  її  наносили  на  полотно,
ганчір'я,  що  вони  ним  витиралися,
є  не  гіршими,
ніж  у  Леонардо,
Ель  Греко,
Пікассо,
Тінторетто,
чи  в  Енді,
чи  у  Шіле,
чи  у  Вінсента,
(чи  навіть  
у  Демієна  Герста,
чорт  його  забери),
чи  в  будь  кого,
чиї  картини  висять  на  стінах
і  претендують  на  музеї,  
як  конкістадори,
що  завоювали  мистецтво,
ніби  пеони
не  мали  ні  таланту,
ні  вміння,
ні  здібності
створювати  пейзажі,
малювати  портрети,
малювати  корів,
славити  Бога,
хоча  часто
невідомі  кращі
ніж  відомі,
чиї  імена  
прикрашають  бронзові  таблички
на  пишних  рамах,
що  облямовують  посередні  
картини  того  чи  іншого.

Дійсно,  як  несправедливо
для  великих  невідомих
нудитися
в  невідомості,
бо  ж  то  є  факт,
що  вони  ніколи  не  будуть  відомими  -
і  ніколи  не  можуть  бути  відомими  -
хіба  що  дуже  узагальнено,
образливо,
навіть  не  поверхнево,
як  фламандський  художник,
чи  німецький  художник,
чи  італійський.

Тоді  вони  можуть  бути  будь-ким.
Але  фарба,  що  дісталася  полотна,
не  з'явилася  
магічно
нізвідки.
Вона  була  накладена
реальними  руками
з  реальними  нігтями,
що  прикрашали  довгі  пальці,
і  кісточками  пальців,
що  потріскалися,
і  безсумнівно  закривавилися  б,
якби  ними  вдарити
по  лисій  Пабловій  голові.


Переклав  Анатолій  Чернат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731395
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2017

Волейбол на Трухановому острові

Історія  мовчить  про  перший  матч:
хто  саме  грав
яким  м'ячем
яким  був  той  день.
Невідомо  також
як  і  ким  робилися  ті  дві  площадки
Головне  що  вони  були  рівні
і  вода  після  дощу  не  стояла  в  калюжах.

Але  як  би  добре  не  були  вони  зроблені
на  їх  піску  не  лишилися  імена  тих
хто  приходив  сюди  
щосуботи  
і  щонеділі:
Іван  Алєксєєвіч  на  протезі  і  Іван  Тимофійович
Віталій  фармацевт  і  Віталій  з  Народного  Руху
завжди  сердитий  Вітя  і  Шурік-розпасовщик
Паша  і  Роман
Женя,  граціозний  як  пантера,
і  Олєг,  що  знайшов  тут  свою  дружину
Серьожа  і  Дона
Алік  і  Фіма
і  Леопольд,  що  грав  на  сопілці,  чекаючи  своєї  черги,
і  звичайно  Ліля.

Вони  приходили
коли  світило  літнє  сонце
і  коли  опадало  листя
і  коли  площадки  засипало  снігом
і  коли  сніг  сходив.

Вони  були  найфанатішими  з  усіх  фанатів
Навіть  футболісти  не  з'являлися  після  перших  осінніх  дощів
вже  не  кажучи  про  баскетболістів.
А  вдома  ж  були  мами  жінки  і  діти.

Вони  діставали  м'яча
і  починався  волейбольний  вальс:
подача  (з-за  такту)    
i  прийом  
     на  раз
i  пас  
     на  два
i  удар  
     на  три.


Тут  не  прийнято  було  дякували  
за  відмінний  пас
чи  хвалити  
за  витягнутого  м'яча
чи  плескати  один  одного  після  виграного  очка,
зате  за  помилку  тут  готові  були  з'істи  -
просто  такі  були  правила  
цієї  жортстокої  гри  навиліт.

Звичайно,  вони  були  трохи  ненормальними
але  не  буйними.
Вони  приносили  на  площадку
нереалізовані  амбіції
непогамовану  агресивність
неусвідомлене  прагнення  реваншу.
Все  це  висіло  в  повітрі
в  якому  над  сіткою  літав  м'яч
і  він  відчував  це  все  на  своїй  шкірі.

Деколи  вони  випадково  зустрічалися  в  місті.
Виявляється,  крім  волейбольної  мови  
вони  знали  й  інші  слова
які  були  потрібні  їм
щоб  бути  начальниками
хуліганами
комуністами
і  націоналістами,
але  вони  здогадувалися,
що  при  тому  всі  вони  були  
одної  крові,
яка,  між  іншим,  ніколи  не  пролилася  на  площадці,
хоч  деколи  до  того  йшлося.

Вони  пережили  Чорнобиль
і  перестройку,
Кравчука  і  Кучму.
Останній  удар  був  за  Ющенка,
коли  виявилося,
що  справжня  демократія  
несумісна  з  волейболом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731201
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.04.2017