| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
"Перекладач - рушій прогресу!"-
Сказав колись мудрець-поет.
Душа і слово- цей дует
Перекладацького процесу-
Він нерозривний має бути,
Бо слово без душі – мовчанка,
Це – як коштовність без огранки –
А нам дано його почути,
І обробити, і закути
У золоту коштовну рамку
Своєї власної п’янкої
Дзвінкої мови мерехкої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Мій краю квітучий! Трояндове місто!
Вдягло ти будівель величних намисто.
Тебе прикрашаюсь фонтани чарівні,
Гостей зустрічає Соборна-царівна!
Музеї скарби у собі зберігають,
Про славну минувшину не забувають!
В одному – полотна. Коштовні? Безцінні!
А в іншому – Сумщини славне коріння.
Є третій музей – навіть ні, справжній дім!
Митець видатний цілий рік жив у нім.
Він щиро, з любов’ю, писав про Луку -
Мовляв, і не бачив красу я таку!
«Аббація та Адріатики хвилі -
Чудові, та Псел і Лука мені милі!»
Таланту своєму дав творчий політ,
Ти Суми прославив на весь білий світ!
І двері нарозтвір завжди твого дому,
Ім’я твоє – Чехов Антон – чути в ньому.
********
У центрі міському, велична така,
Застигла у камені постать людська.
Відновлено пам’ятник вдячними Сумами,
І ось він стоїть, наодинці із думами.
Цукровий король, благодійник, купець,
За тебе – гарячі молитви сердець!
Нужденним ти поміч завжди надавав
І розвитку міста всіляко сприяв:
Притулки, гуртожитки, школи, лікарні,
Величнії церкви, мости, цукроварні…
Ми вдячні тобі, меценат визначний,
Що Суми підняв ти на рівень новий!
Сам цар твого сина в дворяни возвів
Й надалі Вітчизні служити велів.
А щоб особисту відзнаку він мав,
То цар йому герб родовий дарував.
Розкішний і знатний, він гордо сія!
Корона із крилами – слава твоя!
За те, що країну прославили й націю,
Шляхетний девіз: «Возвеличуюсь працею!»
Навіки ім’я твоє в наших серцях,
Над Сумами мріє воно, наче стяг!
Іван Харитоненко! Воля твоя:
«Любіть Суми так, як любив його я!»
****************
Зібралися хмарки у далеч летіти
І дзвін колокольний збирає людей
До церкви – щоб Господа Бога молити
За щастя країни й здоров’я дітей.
Кондратьєвське місто, трояндове місто,
Просте і незвичне, старе й молоде,
Тут небо блакитне, усміхнене, чисте,
І радість від нього безмежна іде.
****************
О ріднії Суми! Нехай повсякчас
Живе ваша слава, цвіте ваша доля!
Завжди земляки пам’ятатимуть вас,
Три сумки мисливські на срібному полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325863
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 28.03.2012
A WIND'S in the heart of me, a fire's in my heels,
I am tired of brick and stone and rumbling wagon-wheels;
I hunger for the sea's edge, the limit of the land,
Where the wild old Atlantic is shouting on the sand.
Oh I'll be going, leaving the noises of the street,
To where a lifting foresail-foot is yanking at the sheet;
To a windy, tossing anchorage where yawls and ketches ride,
Oh I'l be going, going, until I meet the tide.
And first I'll hear the sea-wind, the mewing of the gulls,
The clucking, sucking of the sea about the rusty hulls,
The songs at the capstan at the hooker warping out,
And then the heart of me'll know I'm there or thereabout.
Oh I am sick of brick and stone, the heart of me is sick,
For windy green, unquiet sea, the realm of Moby Dick;
And I'll be going, going, from the roaring of the wheels,
For a wind's in the heart of me, a fire's in my heels.
John Masefield
*****
Я слышу - в сердце у меня давно поют ветра.
От пыльной беготни людской мне вдаль уйти пора.
Туда, за чистый горизонт, где всех земель предел,
Где старый дикий океан столетьями шумел.
Да, я уйду от суеты и множества страстей
В мир, где лишь небо и вода, и соль, и скрип снастей.
Как мокрый ветреный причал встречает корабли,
Так встречу радостно прилив, ревущий на мели.
И вот, я слышу крики птиц, напев морских ветров,
И плеск, и плач волны вокруг заржавленных судов,
Матросский клич издалека - я сразу отзовусь.
На зов штормов и островов примчусь, не побоюсь.
Да, я устал от стен глухих... Пусть окажусь я вмиг
В морях, где плавает в глуби бесстрашный Моби Дик.
От шума, грохота колес я ухожу. Пора.
Ведь знаю - в сердце у меня давно поют ветра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325334
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 26.03.2012
John Masefield
ONE road leads to London,
One road leads to Wales,
My road leads me seawards
To the white dipping sails.
One road leads to the river,
And it goes singing slow;
My road leads to shipping,
Where the bronzed sailors go.
Leads me, lures me, calls me
To salt green tossing sea;
A road without earth\'s road-dust
Is the right road for me.
A wet road heaving, shining,
And wild with seagull\'s cries,
A mad salt sea-wind blowing
The salt spray in my eyes.
My road calls me, lures me
West, east, south, and north;
Most roads lead men homewards,
My road leads me forth.
To add more miles to the tally
Of grey miles left behind,
In quest of that one beauty
God put me here to find.
*****
Одна дорога доведёт до Лондона меня,
В Уэльс другая побежит, петляя и маня.
Но всё же мне всего милей тот путь, который сам
Меня зовёт к волне морской и белым парусам.
Одна тропинка приведёт к сверкающей реке:
Она поёт, она журчит, теряясь вдалеке…
Но всё сильнее зов судьбы… Я ухожу туда,
Где загорелы моряки и солона вода.
Туда, к бушующим морям, зелёным от штормов,
Где нет уныния, тоски и сумрачных домов,
Туда, где пыльных нет дорог! И на рассвете дня
Я поведу корабль в путь, желанный для меня!
За бортом чаек дикий плач; бежит, искрясь, волна,
Что влагою живительной и солнечной полна.
Игривый легкий ветерок свободой опьянен
И солью свежею, морской в глаза мне плещет он.
Меня влечёт, уводит вдаль мой путь - мой верный друг,
На Запад, Север, на Восток, на раскалённый Юг…
Дороги все зовут людей домой, покой их ждет.
Но компас мой, моя стезя ведут меня вперёд.
Как можно больше миль морских оставить позади!..
И сердце алым парусом пусть рвётся из груди!
Всю дивную красу морей в душе я заключу,
По воле благостных Небес вперёд корабль мчу!
Ї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325330
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2012
Надворі стояла тиха осінь. Невидимою, але майстерною рукою вона фарбувала листя дерев у золотий колір, перетворюючи легковажні зелені тополі, берізки та липи у шляхетних дорослих пані в ошатному вбранні. Зібравшись у правильні клини, потягнулись до вирію численні пташині зграї. Вони востаннє окидали сумним поглядом дорогу батьківщину і довгим плачем прощалися з нею…
Настала шкільна пора. Вдягнувши свої важкенькі портфельчики з бездоганно виконаним домашнім завданням, гордо попрямували до школи першокласники. У школі їх очікувало веселе спілкування з однолітками та перші кроки нелегким шляхом знань. «Старшачки» хвилювалися, адже це перше вересня, на жаль, було для них останнім, і вони намагалися запам’ятати кожну мить цього святкового дня. Шкільний двір був неначе в кольоровому мереживі через яскраві кольорові кульки в руках учнів. Дім Знань вітав усіх з початком навчання. Сергій Миколайович трохи постояв віддалік, насолоджуючись святковим дійством. Воно неначе повернуло його в минуле, на п’ятдесят років тому. Тоді він був непосидючим хлопчаком з кирпатим носиком та рудим чубом, за що друзі жартівливо назвали його Рудольфом. Він зовсім не ображався на це: по-перше, його волосся насправді мало рудуватий відтінок, а, по-друге, так звали героя однієї популярної тоді серед його класу книжечки, яку сусідський Мишко знайшов у підвалі, а потім давав усім читати… Звичайно ж, для кожного був підібраний схожий персонаж з книжки, включаючи і вчительку. Добрі тоді були часи… Світ здавався таким безмежним і таємничим, і думалося, що саме йому, Сергійку-Рудольфу, видавалася нагода першим відкрити всі його секрети!...
Тепер він був літнім чоловіком з великим стажем почесної роботи за плечима. Він розумів, що все було недаремно, що йому пощастило прожити всі ці роки так, що тепер не соромно подивитися людям в очі, бо життя його було вартим звання справжньої людини. Але він одразу ж засмутився через такі думки, бо зовсім не звик себе хвалити, і завжди ніяковів, коли його розхвалювали інші. Та якась часточка смутку все ж таки проникла в його душу, коли Сергій Миколайович дивився на малечу – звичайно, усім людям хочеться повернутися до чарівного світу дитинства, в якому завжди сяє тепле сонечко, ніжачись у пухнастих хмарках, де є все, чого не забажаєш, де оживають неймовірні казки та легенди і дива ведуть тебе доріжкою простого дитячого щастя.
Чоловік не помітив, як замислився, а дітки вже почали розходитися по класах. Та коли різнобарвні кульки полетіли в небо, Сергій Миколайович отямився від своїх думок і потихеньку побрів додому. По дорозі він, наче сорок років тому, підкидав ногою жовте листя, що коштовною тканиною лежало обабіч тротуару. Стрічні здивовано гляділи на старенького дядечку, що так дивно себе поводив, але «дядечкові» було байдуже. Він просто знову хотів відчути себе маленьким.
Ось вже і будинок. Такого самого віку, як і Сергій Миколайович. «Однолітки» - ніжно подумав він, відчиняючи рипучі дерев’яні дверцята, обклеєні численними об’явами. По інерції відкрив поштову скриньку-навряд чи там буде щось цікаве, останні десять років приходять лише платіжні квитанції… Аж ось рука намацала конверт. Дивно, від кого це? Можливо, від якихось комунальних служб? Та ні, ім’я написано рівно, каліграфічно, та і зворотня адреса завелика для назви фірми. Серце чомусь стрепенулося і гучно закалатало в очікуванні. Абияк вдягнувши окуляри, Сергій Миколайович нетерпляче пробігся очима по імені відправника: «Завадський Михайло». Не може бути! Мишко?! Той самий, що знайшов подерту книжечку про Рудольфа? Але ж… вони листувалися більше п’ятдесяти років тому! В шостому класі батьки Мишка переїхали до іншого міста, де йому підшукали нову школу, але друг ніколи не забував Рудольфа – по-дитячому просто, але щиро він писав йому про найсокровенніше, і той відповідав йому взаємністю. З Мишком було цікаво листуватися – він багато читав, знав дивовижні речі, навіть хотів стати вченим, як і його батько. Завдяки листуванню, вони стали набагато ближче, аніж за спільного навчання . Але – Сергій Миколайович твердо пам’ятає – одного разу його останній лист залишився без відповіді. Він написав ще декілька листів, але і вони неначе зникли у шаленому коловороті поштових надходжень. Було дуже прикро, але Сергійко розумів – просто так Мишко не став би припиняти листування, йому, напевне, щось завадило. Потім, через кілька років, на зустрічі однокласників йому розповіли, що батькові Мишка запропонували омріяну ним роботу – як не дивно, працювати в Сибіру. І це бажання здійснилося. Забравши з собою сім’ю, він поїхав на Північ, де довгий час вивчав флору і фауну тайги. Згодом, коли Мишко виріс, батько був його головним наставником в науці, якій хлопчик і присвятив своє життя. Ось чому Сергію Миколайовичу не дійшов тоді його лист – він був написаний, щойно Мишко приїхав до Сибіру. Клаптик загубився десь у безкінечних маршрутах поштових машин і темних ящиках локальних пересильних відділень. І ось тепер цей маленький шматочок дитинства прибув до нього в такій незвичній формі… Стареча сльоза скотилася по щоці Сергія Миколайовича, який на хвильку знов став малим бешкетником Рудольфом. Важко підіймаючись сходами, він читав cвій лист. Лист з дитинства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324388
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2012
На свете много стран чудесных,
И среди них есть край один.
Его морской писатель создал,
Романтик Александр Грин.
Там ветер парус надувает,
Надежды ветер и мечты,
И море, внемля, засыпает
Под песни дивной красоты.
Там переулки Зурбагана
Морскими тайнами полны,
Там старый Эгль с улыбкой бродит,
Рассказы слушая волны-
О том, как грёзы стали явью,
Как на рассвете засиял,
Как солнце, пламенный корабль!..
А город, поражённый, ждал…
И ветер нёс на берег воздух,
В котором моря свежесть, соль,
И сквозь толпу, смеясь и плача,
Бежала юная Ассоль.
Слезу непрошенную Эгль
Смахнул, припомнив, как тогда
Увёз девчушку Грэй влюбленный
В свой край далёкий навсегда.
А из истории правдивой
Потом легенды родились
Там, в переулках Зурбагана,
Где быль и сказка обнялись…
**************************
На узких улочках Гель-Гью,
Где в камне Фрези Грант застыла,
Услышишь песню ты свою,
Что в море путь тебе открыла.
Найди средь многих свой причал
И стань отважным капитаном!
Ты против гнева, зла, обмана
Держи уверенно штурвал!
**************************
Моряк – профессии в Гринландии
Почётней, верно, не сыскать!
Что может лучше быть, чем грудью
Солёный воздух рассекать?!
И быть участником опасных
Морских дорог и важных вех?!
А значит – поднимаем якорь!
А значит – всех свистать наверх!
********************************
За бортами плещет бесконечность,
Корабля целуя пенный след…
Золотая цепь на горизонте
Предвещает сказочный рассвет.
В Зурбагане там закат наступает,
Застилая узорный покров,
Грэй с любовью его украшает
Алой краской своих парусов.
*********************************
Таких людей не забывают.
Ведь крымских солнечных долин
И моря плач – по Вам, писатель,
Романтик Александр Грин!
*********************************
И книжку спрячу под подушку
Я перед тем, как спать ложиться, –
Тогда лишь мне воздушный образ
Бегущей по волнам приснится!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324381
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.03.2012
Апрель-это месяц душистых ветров
С еще не открытых больших островов;
Апрель-это время, когда в небеса
Неспешно и тихо врастают леса,
Когда в серебристых сердцах кораблей
Рождаются новые песни морей,
А звёзды нам сыпят свой жемчуг на крыши,
Спускаются ниже, становятся ближе…
В апреле, еще пятьдесят лет назад,
Сквозь толщу Вселенной, сквозь сотни преград,
Взошел над Землею отважный росток,
Посланец науки, чье имя-«Восток»!
Но разве б машины смогли без людей?
Без новых открытий и дерзких идей,
Без пламенной воли, усилий до боли
Смогли бы подняться до звёздных путей?
А ты, кто сидел в корабле в этот час,
Ты также боялся, как каждый из нас,
Но ты победил - повторяем опять!
Наш Юра Гагарин, рождённый летать.
Всевышний в полете тебе помогал,
Ты храбро держался и не унывал.
И новость стрелою ворвалась в наш век,
Что в Космос впервые взлетел человек.
…Немало свершилось уж новых побед,
Минули десятки событий и лет,
Но первых никто никогда не забудет,
Их смелостью память пронизана будет,
Великих имён не завьюжит метель.
Пусть вечно цветет на планете Апрель!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323891
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 21.03.2012
Колись дві кумоньки зустрілись –
Зраділи дуже, обнялись,
А перед цим обід варили
Й не встигли переодягтись.
Одна до одної шепоче:
«Ти, мабуть, щойно борщ варила?»
А інша каже: «Чиста правда!
А ти м΄ясний пиріг робила?»
Та промовляє: «Дійсно, так!
А ти ще смажила гриби!»
І та сміється: «Смакота!
Наступний раз і ти зроби!»
У цій смішинці є мораль:
Щось приготуєш — приберись!
І після кулінарних справ
Ти не забудь перевдягтись!
Бо люди, що навколо нас,
Так полюбляють все підмітить,
І все, що готувала ти,
На фартушку вони помітять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2008
Ваш самый счастливый, твой самый последний, конечный маршрут...
А нежные розы зимою ведь тоже, бывает, цветут...
И эта, жар-птица, в силке золотистом томится,
Так трудно жар-птице судьбе непростой покориться!
Растешь в "цветнике" - всюду нежность, любовь, аромат...
Но кто же поймет, кто поддержит и кто тебе искренне рад?!
А дикие розы когда-то одни вырастали
И маски на лица прекрасные не одевали,
И в жизнь не играли, в отличье от нас, - они просто жили!
Любили свой мир идеальный, воздушный, друг друга любили.
И вспомнила роза, чья кровь в ее жилах течет!
Но сил не хватило - решила закончить полет...
Вроде конец... и внезапно шальной ветерок
Ее подхватил и от смерти цветок уберег!
И стали вдвоем они тучки на небе считать,
Кататься на волнах прозрачных, лучи целовать.
Но шквал ледяной так внезапно их счастье разрушил,
Ворвался торнадо в ранимые, нежные души!
Устал ветерок и прилег отдохнуть в океан...
А роза подумала: "Может быть, это обман?
Может быть, сон нехороший мне ночью приснился?..
Где мое сердце?Оно в океан опустилось..."
Ваш самый счастливый, твой самый последний, конечный маршрут...
А нежные розы зимою ведь тоже, бывает, цветут...
И эта - не сломлена пламенным, жарким морозом,
Жар-птица с цветочной душою по имени Роза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78487
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.06.2008
О, лунный свет, я знаю, ты в дремучих чащах и ветвях тысячелетия хранишь...
Бегут секунды, и они примчатся вскоре ниоткуда и убегают в никуда,
и нет, покоя нет герою в битве далеко, за звездным лесом, за морями,
где вдалеке звенят мечи - опять печальными очами глядишь ты в небо,
и не счесть врагов погибших и своих;
и как-то надо удержаться на краешке, на острие,
с судьбою нужно примиряться.
Опять бессонными ночами пусть будет образ мой светить...
Держись, герой так нужно жить,
и знай, что люди будут помнить, тобою будут дорожить,
земля таких не забывает; не надо никуда спешить!
Не надо быть таким жестоким.
О, небо! Укрепи народ бессильный, изможденный,
защитникам его дорогу в ночи туманной освети,
и пусть в сражениях ужасных, в походах диких и опасных
не забывает тот герой, что я и небо - мы с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60938
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.02.2008
Старый маяк на морском побережье
Светит ночным кораблям,как и прежде.
Только на море опустится мрак,
Вмиг засияет далекий маяк.
Яркую точку на темной волне
Видит скиталец в блуждавшем челне.
Горит,не гаснет маячок-
Надежный,верный светлячок.
Вдуши вселяет живую надежду
Старый маяк на морском побережье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47356
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.11.2007
Річенько ясна!Куди ти течеш?
Може,за обрій далеких небес?..
Знайдеш дорогу по світлих зорях
І попливеш по далеким морям.
Води твої колискову шепочуть,
І подружитися з вітром так хочуть!
Казку свою ти з собою візмеш,
Води свої в далечінь понесеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47355
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.11.2007
Спит река,пока еще не знает,
Что ее весною ожидает.
Проплывет по ней раскрашенный челнок,
Будут рыбки тормошить ее песок.
А пока лишь только цепочки следов
Нарушают ледяной ее покров.
Спит река,пока еще не знает,
Что плеснет вода из ледяных оков.
Спит река,пока еще не знает,
Что ее весною ожидает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47354
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.11.2007
Уста-рубины,очи-изумруды.
Прекрасна,но беспечна и юна.
Не знает,где добро,где худо,
Как легкомысленна она!
Как вздох осенний,мимолетна,
Она еще так хороша.
Не ведает,что ждет ее,что будет.
Пока свежи и сердце,и душа.
Не знает,что придут метели,
И голову покроет белый снег.
И не заметит-кудри поседели,
и не заметит,что чужда для всех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45831
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.11.2007
Они-неуловимы,легки,непобедимы!
Он-благородный ,смелый.
Он ловкий и умелый!
В руках своих он держит лук-
Стрела издаст смертельный звук!
Но кто же они,герои Шервуда?
Бесстрашное племя его-Робин Гуда!
По лесу промчались-и в городе вновь
Прольется скупая и жадная кровь,
И больше будет медяков
В карманах сирых бедняков.
Но так случилось с Робин Гудом-
Угас полет его стрелы,
И всем его друзьям бесстрашным
Походы стали не милы.
Он был похоронен под дубом зеленым,
И серый валун был привален туда.
Теперь не погаснет уже никогда
Над Шервудом в небе,сияя,звезда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45830
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.11.2007
Ясное солнце заходит за ели,
Ярко сияя в алеющем небе.
Блики лучей в тихой речке прозрачной,
Будто смеясь,по воде пролетели.
Вдаль уж умчались восточные ветры,
Солнце ушло за темнеющий лес,
Травы уснули.А речка-шалунья
Ночь не смыкает зеленых очес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45829
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.11.2007
Всюду темень, всюду тишь,
Морган Фримен,где ты спишь?
Ах,какой огромный мир!
Где же спишь ты,Ричард Гир?
Нео спит,Киану Ривз,
Где же спишь ты,Бритни Спирс?
Спит и бомжик,спит и клоун,
Где же спишь ты,Шерон Стоун?
Спят лягушки, спит и пруд,
Где ты спишь, Элайджа Вуд?
В рощице дроздок кричит.
Где же спишь ты, Брэдик Питт?
Спит и дегустатор вин,
Где ты спишь, Аврил Лавин?
Спит на складе мандарин,
Где же спишь ты, Дизель Вин?
Спит и шоу, спят и маски,
Где же спишь ты, Коля Басков?
Спит и серый воробей,
Где же спите вы, «Грин Грэй»?
Спит и храбрый супермэн,
Где же спишь ты, Аффлек Бен?
Тихо шепчется камыш,
Где же ,Йовович, ты спишь?
Спит в обертке карамель,
Где же спишь ты, Катя Лель?
Две звезды сияют лишь,
Где же,Аткинсон,ты спишь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44920
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.11.2007
Третя від Сонця планета –
Світ надзвичайний, казковий!
В небі літають комети,
Хмарки пливуть кольорові...
А на землі, що залита
Сяйвом, як Всесвіт - зірками,
Луки шепочуть широкі,
Грається вітер з річками,
Птахи небачені, білі
Над океаном співають,
А у лісах диво – звірі
З вітром швидким розмовляють..
Ген за горами старими
Місячна ніч засинає.
День починається в світі,
Сонце з води виринає.
Дивна, чарівна країна –
Мрії стрімкої політ.
Все це моя Батьківщина,
Це дивовижний МІЙ світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44654
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2007
Ще змалку я любила життя свого села.
Під стіл ходила пішки-маленька ще була.
Але в моєму серці прокинулась тоді
Глибока й незгасима любов до тих країв.
...Чистий небосхил не має
Ані кінця свого, ні краю,
І по безкрайньому простору
Орел під хмарами ширяє.
А жито, жито колоситься
По всьому золотому полю!..
О Боже! Збережи країну
І подаруй їй вічну волю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2007
Бачиш це небо, таке неозоре...
Думаєш – небо так схоже на море...
Вітер...Він місяця човник гойдає,
Хвилі-зірки в небесах розкидає.
Місяць несе заблукалу хмаринку -
Хай відпочине в човні хоч хвилинку,
І попливе по далекому морю
Першою стріти уранішню зорю.
Ось коли ранок на землю ступає
Сонечко зійде, людей привітає,
І обіллє своїм сяйвом країну -
Вічно красуйся и живи, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2007
Ти віриш в легенди,казки і дива,
Тебе надихають чарівні слова,
А мрії,чудові,як зорі далекі,
На крилах відносять тебе,як лелеки.
І в світі фантазії,в світі казок
Ти бачиш насправді героїв книжок,
Говориш до них,і на згадку малюєш,
По світу пригод ти із ними мандруєш.
Почуєш пісні незвичайних дерев,
До тебе промовить царюючий лев,
Побачиш кентавра-істоту казкову,
Послухай! Метелик співа колискову...
Та час повертатись...
Прощатися час.
Величний грифон віднесе тебе враз.
Лиш зорі засяють-в далекий той світ
Ти знов починаєш мрійливий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Наш Псел чисті води несе вдалечінь,
І сонечко Суми старі зігріває,
І дзвони церковні летять в височінь...
Що краще цього в цілім світі буває?!
Веселі й привітні мої земляки,
І хлібом, і сіллю гостей зустрічають.
Не змінюють їх швидкоплинні роки.
Ну де такі юнії люди бувають?!
Буяють дерева, і ластівка пише
По синьому-синьому небу крилом:
„Ніде ти такого чудового краю
Не знайдеш у світі, як місто над Пслом!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43980
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Оле Лукойе-мяско жаркое.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43979
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.10.2007
Они все там,в ненастоящем мире,
В несуществующей живой стране-
Не понимая точно настоящего,
И растворяясь в пагубной стене.
Они лишь есть,не чувствуя,не зная,
Не плача,не жалея,не любя.
Им тяжело,им просто невозможно
Понять людей,то есть самих себя.
Они ни разу не читали книжек-
Они читать их не должны.
Для них лишь стены-яркие,большие-
Как воздух,как вода нужны.
Но среди них есть необычный ,
Но очень умный человек,
Который,видно,не способен
Прожить спокойно весь свой век.
И он меняется глобально-
Он книги жег,теперь хранит.
Теперь ему чуть-чуть печально,
Что прежний мир давно забыт.
Он борется за право жизни-
Он любит жить,он хочет жить.
Ему так хочется нормально,
По-человечески,дружить.
И как-будто случайно
На глазах нету слез,
И судьбу разрушает механический пес,
И война наступает-вобщем,выхода нет!
Но теперь он увидит вдалеке яркий свет!
Он найдет себе место среди нужных людей,
Заполняя в себе пустоту все быстрей.
Он уйдет,чтоб вернуться,
Чтоб поверить,чтоб вновь
В человеческих душах загорелась любовь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43776
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.10.2007
О нем не писали книжек,
Не давали главную роль.
Был он тихим простым человеком,
И все же он был король.
Не имел ничего,кроме хаты
Да речушки с прозрачной водой.
Никогда не носил он латы,
И никто не сказал:герой!
Проживал он летевшие годы
Одиноким простым королем.
Речка гнала журчащие воды,
И поскрипывал старенький дом.
Но однажды пришла ему весть,
Что враги на страну нападают.
И не мог он ни спать,ни есть,
Ведь повсюду людей убивают.
И решил человек тот собраться,
И пойти защищать страну-
Он не мог допустить,чтоб чужие
Разорвали ее,одну.
А когда наступила битва,
Солнце тихо ушло в облака-
Не могло оно видеть,как земли
Попадают под власть врага.
Битва длилась.И тут,среди шума,
Юный принц на коне скакал.
Он хотел побывать героем,
Рассказать,что войну повидал.
Но какой-то жестокий воин-
Вражий воин,не свой,чужой-
На него арбалет свой направил
С гладкой,острой,дубовой стрелой.
Наш король увидал несчастье,
И рванулся на принца сам.
А юнец ничего не понял-
Не поверил своим глазам.
Остальные бойцы не видали,
Как король защитил короля.
И враги покинули поле,
И запела опять земля.
И огромный столб света полился-
По нему не спеша
Улетает в синее небо
Королевская,в рай,душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43775
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.10.2007
Друг от друга мы вдали-
Все равно с тобой я рядом-
Теплым,легким ветерком,
Звонким смехом,нежным взглядом,
Маленьким букетом роз,
Белой тучкою пушистой,
Зайкой солнечной в руке,
Свежей рощицей тенистой,
Бирюзовой волной,звездочкой на небе синем...
Знай:мы встретимся с тобой.
Знай:люблю тебя я сильно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43522
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.10.2007