| Сторінки (4/347): | « | 1 2 3 4 | » |
о марева пісень, мов мед,
мене зовуть до зваб,
у самоті полів й серед
людських шумних розваг!
підходжу – вас нема ніде,
ловлю – ви зникли в мить;
та всеодно вночі чи вдень
мелодія звучить.
у втомі бачить мандрівник
у просторі пустинь,
озера сині, й біля них
дерев приємну тінь;
казкові вежі та міста
у сяйві золотім,
немов примарна мла густа,
зникають перед ним –
і я блукаю в млі як птах,
хоч блима промінь в ній,
де сонячних пісень міста
в країні дивних мрій.
але як в браму золоту,
ступаю за межу,
вони тікають і я жду
повторень міражу.
© 30-09-2007
Henry Wadsworth Longfellow
Fata Morgana
O sweet illusions of Song,
That tempt me everywhere,
In the lonely fields, and the throng
Of the crowded thoroughfare!
I approach, and ye vanish away,
I grasp you, and ye are gone;
But ever by night an day,
The melody soundeth on.
As the weary traveller sees
In desert or prairie vast,
Blue lakes, overhung with trees,
That a pleasant shadow cast;
Fair towns with turrets high,
And shining roofs of gold,
That vanish as he draws nigh,
Like mists together rolled,--
So I wander and wander along,
And forever before me gleams
The shining city of song,
In the beautiful land of dreams.
But when I would enter the gate
Of that golden atmosphere,
It is gone, and I wonder and wait
For the vision to reappear.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2008
де ви, браття? де ви? де?
чи повернетесь до мене?
час нитки свої пряде
на хрещаті гобелени...
залишились на війні
під підбитим бетеером,
привезли в есесесери
вас у цинковій труні...
відбиває відблиск цинк
сліз сестринських, сліз родинних -
брат, онук і мужній син
повернувся в Україну.
повернувся вантажем
славнозвісним «номер двісті»...
гострі почуття на вістрі
не розкриють цинк ножем.
...на хрещаті рушники
вишиті на два кольОри,
час лягає на цинкИ,
з гір чужих принісши горе.
колір чорний - то журба,
а червоний - то кровиця...
і на небо, і на лиця
біла стелиться канва...
в площу Красну камінь кинь
із чужого Кандагару,
Україно, то твій син
в твердь земну лягає даром.
не тебе він боронив
у проклятім тім Афгані,
щоб сидів в Кремлі Вованич
кров юначу він пролив...
та немає вороття –
а в Чечні у роті N-ській
віддають своє життя
хлопці з Вологди й Смоленська,
де чекають матері,
як чекають сина всюди -
небо, зорі угорі
одинакові... і люди...
...на хрещаті хоругви
в батьківських руках старечих,
час прокляття до Москви
материнських та лелечих...
де ви, браття? де ви? де?
повертайтеся, сокОли!
вас із пам’яті ніколи
злодій-час не викраде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
{ Коли татусь на томати сів }
Василь Роман
Коли татусь на томати сів,
Що ХТОСЬ на стілець поклав,
Він як ракета з нього злетів,
А потім по кухні літав.
Я думав - він і стелю проб’є,
«Ну, хто ж це зробив?!» кричав.
Якщо за гнів нагорода є,
То він би її дістав.
Він розривався на кухню всю
І дивний крутив краковяк.
Червоні плями були по лицю,
Немов томат по штанях.
Він бушував як півень старий
Неначе ведмідь ревів,
В ту мить як сідав він на стільчик свій
Той ХТОСЬ на своєму сидів.
By Jack Prelutsky
When Daddy sat on the tomatoes
that somebody put on his chair,
he shot from that seat like a rocket
and practically flew through the air.
I thought he would go through the ceiling
“Who did that! Who did that!” he roared.
If there were awards for conniptions,
then he would have won an award.
He ranted all over the kitchen
and did a ridiculous dance.
He really was something to look at.
tomato all over his pants.
He raved like a ruffled old rooster,
he growled like a furious bear,
the time he sat on the tomatoes
that somebody put on his chair.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
Переклад
Голосніше ударів грому,
Голосніше орлиних банд,
Голосніше, чим біг дракона,
Чи десятка футбольних команд,
Голосніше, чим звук сирени
І від рокоту ста Ніагар,
Голосніш ніж волання Ксени,
Що наносить смертельний удар.
Голосніш землетрусу рику,
Голосніш від прибою хвиль,
Голосніш людожера крику,
Коли падає він у вир,
Голосніше від стад тупотіння
Голосніш, чим гарматний залп,
Голосніш від циклопа хрипіння
Мого татка лунає ХРАП!
By Jack Prelutsky
Louder than a clap of thunder,
louder than an eagle screams,
louder than a dragon blunders,
or a dozen football teams,
louder than a four-alarmer,
or a rushing waterfall,
louder than a knight in armor
jumping from a ten-foot wall.
Louder than an earthquake rumbles,
louder than a tidal wave,
louder than an ogre grumbles
as he stumbles through his cave,
louder than stampeding cattle,
louder than a cannon roars
louder than a giant’s rattle,
that’s how loud my father SNORES!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60074
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
ми зустрічались на Йордан,
коньяк і кава - час обмежений,
не хочу йти та щось мене жене,
де хлюпа із хрестів вода
в калюж очиці... губим слід
серед будинків, що вернулися
по древніх та забутих вулицях
у мокрий сніг
від сліз
та слів...
пробач, що нині я мовчу,
бо час для сповіді не знайдений...
ти бачиш світло в млі? то знай де я
розпалюю тобі свічу...
© 01-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
а журавлі летять…
і ти летиш…
і осінь
відлітає за тобою…
«курлú» прощання
туляться до болю
крилом багряним
у смерканні тиш,
до дзеркала душі -
в живу глибінь,
де плин вільги
відмулює джерела,
старих корінь
підживлює дерева,
що в рінь
років
ховають голу тінь,
бо листя відлітає...
і думки -
у рідне небо
з щирим Миколаєм -
до дзвонів
великодніх
повертають,
немов у гнізда
з вирію птахи
до тих дерев...
в брунькову березіль,
лишаючи у жовтнях
літ простуди,
ти знов летиш...
і забираєш біль
та ...
пустка, що лишилась,
коле в груди...
© 26-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
"...чоботи, чоботи ви мої,
наробили клопоту ви мені..."
(із народної пісні)
на Різдво зустрічались востаннє,
ти казала «вакацій нема»,
в тебе сесія, моє коханнє,
ніц не зробиш, ти винна сама.
хоч і хочу тебе обнімати,
ліве вухо кусати тобі,
десь аж літом тебе цілувати
я позволю кохана собі.
я ніколи про те не забуду,
та не хочу я згадувать знов,
як Бровко твій, покинувши буду,
на мій чобіт в атаку пішов.
я тікав по ріллі, по городах,
лиш під ранок додому прийшов:
в чорноземі була моя морда,
мої чоботи без підошов...
...як побачив лежачі ті чоботи-
сам подумав би п’яні чи сплять? -
сказав тато: «зроблю напівчоботи,
роззявились мов каші хотять!»
взявся він за роботу й щоночі,
шилом пальці сколовши у кров ,
і під свічку напружує очі -
от що робить із нами любов!
як тріщали йорданські морози
і трусила сніжком заметіль
в муках творчості лилися сльози:
він грішив і терпів ш(с)ильний біль.
заходив кум Петро - і страждання
передались від тата йому,
бо у сінях Петро на прощання
притискав до одвірка куму.
певно тато так творчо шевцює,
що для мами й'му шила нема...
кум Петро у конторі працює
і йому по цимбалах зима...
через тебе кохана, Горпино,
через твого дурного Бровка,
ниють рани мої нижче спини
і тремтить ще від стресу рука...
...чую «Здра-а-а-стє» від фельшерки в сінях -
кум Петро надкусив язика...
вже кінчаю - тебе з Валентином,
твій скажений Пилип! цьом, пока!
© 09-02-2008
* Прошу звернути увагу і відповідно віднестися при оцінюванні матеріалу - бо існує думка, що по наявності у поетичному творі на тему кохання двох пар приведених рим (або подібних, які не ввійшли у формат даного привітання) можна сміливо говорити про графо -"геніальність" авторів подібних публікацій. :)
Тому попередньо прошу розглядати матеріал як анти-графоманський!
Перелік найбільш вживаних пар слів в якості рим графоманами, на основі яких написаний іронічний вірш присвячений Дню закоханих!
кров/любов
ночі/очі
цілувати/обіймати
кохання/востаннє
страждання/прощання
сльози/морози
зима/сама/нема
тобі/собі
буду/не забуду
біль/заметіль
Приклад "найкрутіших" (для гурманів) графоманських рим:
сплять/хотять
чоботи/напівчоботи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
мрії свічками
в минуле стікають
бігають босі
по травах не скошених
юність відснилась
та зрілість чекає
ще великоднього
з миртами кошика
вже відговіло
над веснами липнями
«вчора»
що стало «сьогодні»
бо «завтра»
злетом до віт
прозоріє між липами
іскра-свіча
із небесної ватри
може не варто
чекати
на писанки
в мріях солодких
у юність вертати
є кому завше
гойдати колисанку
світу що плаче
дощами блавату
© 15-07-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59937
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
приснилась дівчина в вінку
із квітів польових
в очах блискітки у танку,
й щось невідоме в них.
і чарівні як ніч вуста,
і усмішка дзвінка,
така жива, така проста,
ібажана така...
до себе кликала мене
і біг я стрімголов...
не віриться, що сон пройшов -
так і життя мине.
посохнуть квіти, ніч пройде,
та лишаться на дні
в моєму серці згадки, де
ти в чарівному сні...
© 14-07-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
спиняє дихання як риба в пащі щуки
твій стогін монотонний ліжка скрип
малюють спину з пазурями руки
що навіть лак із нігтів в тіло влип
збиваєш ритм як птаха з дубельтівки
в нічному небі то ж не збий приціл
не бий у спину дівко-колотівко
за серце взявся мій сердечний біль
не відривай з грудей мені волосся
і не кусай де мускул «ґлавний» був
ще сили маю бо комусь здалося
що лось кудись пропав і все забув
отак завжди на тім цікавім місці
яке як воду з медом я люблю
мене перебивають дурні «мислі»
у сні коли я солодко хроплю
© 22-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
© Vasyl R, 18-02-2008
нема мене давно на тій зупинці
де вітер дах, мов паперовий, зніс:
квиток віддав одній коханій жінці
і по життю водій, як Бог, повіз.
був мій квиток із місцем та комфортом:
кондиціонер у липні, піч – в мороз,
зупинка у ліску за поворотом,
набір книжок - поезій ачи проз...
всіх кольорів барвисто-чиста гама
в калейдоскопі зникла за вікном.
я не кричав «водій, тисни на гальма!»,
а довіряв тій жінці із квитком...
вже той старий задрипаний автобус
десятки раз у капремонтах був,
об’їхавши земний спіраллю глобус
давно перетворився на гарбу...
тонув в снігах і застрявав в болоті
і сто разів я підставляв плече,
а жінку із квитком, мов на роботі,
носив сам на руках героєм Че...
були часи... тепер ми на стоянці,
водій старий утік у дальній рейс -
нові колеса, руль, салон у глянці,
автоматичне відкриття дверей,
і стюардеса-краля - не кондуктор,
і ходить по салону мов модель ...
і де ростуть ті екзотичні фрукти?
де той меридіан і паралель?
де були очі - та сказати годі,
коли у той автобус я сідав?
поаплодуєш матінці-природі,
позазриш тим, хто фрукт в руках тримав...
вернутись на зупинку б - і спочатку
купить квиточка у зворотній бік...
та пізно - син розмінює двадцятку
та й я - старий мрійливий чоловік,
та не жалію, що той дах зірвало,
і що квиток віддав одній лиш тій,
хто пасажиром вчора обізвала,
тренуючи свій голос золотий...
:)
© 18-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
в віконну шибку - зовсім ніби свій -
уявний світ залазив кожний ранок
і , не соромлячись присутності фіранок,
входив навшиньки в тиші супокій.
знімав з лиця останні кадри снів,
звільняв із їх полону, ніби бранок,
усі думки, що місяця серпанок
у сутінках сховати не зумів.
та тільки перший промінь промайне,
втече він як прийшов, покине він мене,
забравши смуток роздумів з собою.
прокинусь – до вікна неначе хтось жене:
у темних хмарах небо вогняне...
і знов нема у світі супокою...
© 02-06-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
не кажи, що всім потрібен дощ,
що пекуче сонце землю сушить,
душить горло майданІв і площ
і кривавить світлом чорні душі.
забувай молитвенний прононс,
не чекай від когось порятунку...
з горла рветься закликів пронос:
"сонце заховати за лаштунки.."
в темнім небі дзеркала біди
тіней поза сценою не вбачиш -
крапельку холодної води
випроси на голови гарячі.
як в громах із хмар підуть дощі,
не випрошуй даху для душі!
© 26-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
ти далі ходиш в чорних окулярах -
в печерах, зворах сутінкових неба
боїшся світла... лиш страшні примари
і чорні круки горнуться до тебе.
учора знов ходив на полювання,
і з другом, кажаном, шукали жертву,
там на горі - не вперше й не в останнє -
карали лиш за те, що ще не мертва.
твої жнива настали, Чорний Пане,
колосся косиш, що росте півроку...
уже край неба свічку полумянить -
в твої обійми направляє кроки
наступній жертві - знов дає натхнення,
з усіх свічад стира її наймення!!!
© 18-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
ходим в садочок... cтрункі виховательки,
cпати вкладають, годують із ложечки...
gотім шепочуть на кухні приятельськи:
« бачила... в Діми... з-під простині ... божечки!!! ...»
в школу пішли, де писати навчилися
перші слова на паркані сусідському...
перші уроки...а ми вже побилися
за ту Наталочку – «згадуєш Міську, а?!»
потім портфелі носили як наймані,
списувать завжди контрольні давали нам...
так і лишились дівчата незаймані
нами... за ними ніяк не встигали ми...
а як настали пора інститутська,
вирвались з дому від тата і мами,
то вже позазрить братва вся когутська,
з гордими спинами і головами...
були часи... і пивусик поквасили,
в час як між парами мали віконце...
зараз лиш граємо в «класики» (в класиків?!),
промах – і спроба попасти у ... сон це-е-е...
© 17-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
не бережем завжди того, що маєм
і погляд винний від людей ховаєм,
від друзів, від батьків чи від дружин…
і плачем втративши ту цінність, як довіру,
та сліз вільгу змива любов їх щира,
лиш Бог запише гріх іще один -
у списки, що складає з роду-віку,
ще від Адама їм немає ліку,
бо кожен знає, що святих нема…
лиш він Творець судом карати може
в тих категоріях, де заповіді Божі
та наша совість грішна і німа.
наш світ жорстокий, світ наш божевільний,
тіка від істини святої у підпілля,
та око Боже бачить й в глибину…
рука Його карає і прощає,
ти жив, грішив і ось тебе немає –
заснув навіки у безмежжі сну.
в свою Голгофу хрест важкий довіку
нести потрібно жінці й чоловіку,
і падати, й вставати із колін…
хоч не Варава ти з доріг бандитських,
І не Пілат, що править судом світським,
та судний день у кожного один.
на Божий суд – в хрестах як на параді -
ставати всім , хто - бідний, хто - при владі,
і тим, хто золота зарив мішок…
і не поможуть сльози і багатство –
хтось піде в пекло, хтось у Боже царство -
всім по заслугам відміряє Бог…
* Йом кипур - судний день
_____________________________________
© 30-03-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59539
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
вільний крок по клітинках щоденних - не біг,
не спіши – на війну не зібрався Мальбрук.
хід обдумай не раз, щоб суперник не зміг
мат у відповідь дати...
до потиску рук.
в чорно-білих тонах дні і ночі розпук,
з краю в край королівства - чорнОзем і сніг.
ні морозам, ні спекам не стримати рух,
орють «чорні воли» -
не один з них поліг.
їхня доля одна - до межі перти плуг,
та вона, наче марево, суне десь в бік,
бо беруть і деруть дупло-мати за «фук»,
їх ні в свиті, ні в світі
не меншиться лік.
на гросмейстерський «рейт» не вплива якість вин,
в чорно-білім вбранні у сорОк карнавал -
тільки брязкальців блиск золотої канви
їх п'янить... і шумить,
мов шампань, голова.
у таємних інтригах дворів королів
в комбінаціях розуму - крики «пся крев!»,
а прості пішаки на роздоллі полів
офірують на примхи
своїх королев.
© 14-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
відчуваєш вібрацію:
круки видзьобують небо,
решетують дощі
та проміння дозують щоденно.
нашпановані хмари,
старезні гуцульські верета,
посивіли від звуку
що лине навкруг безперервно.
і спадають кавалки
від неба на яблунь скелети,
що відловлюють їх
і ховають в глибоке коріння,
щоб мовчать до весни,
бо забуті слова та сюжети,
а із будки суфлера,
здається, не буде спасіння...
одзовись, промайни
серед чорної темної ночі,
посвіти ліхтарем
серед хмар за лаштунками сцени -
вже виставі кінець,
бо безслівно любов-тамагочі
із призивом "банзай"
помира... як чучхе Кім Ір Сена.
© 01-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008
не мовчи - говори,
бо мовчання - це біль,
що тріпоче безвільно,
як зв'язана птаха.
кожне слово як порух,
як дійство в тобі
є звертанням
до Будди,
Ісуса,
Аллаха...
не мовчи - говори,
вибий подихом клин,
із легень, із гортані,
з аорти, із серця...
кожне слово твоє –
почуттів дивний плин,
твоя пісня-ріка,
що до моря ввіллється...
не мовчи - говори,
видихай, шепочи,
той хто чує -
відчує твоє тихе слово...
якщо можеш мовчати –
мовчи,
та кричи,
якщо маєш у собі
краплинку
любові.
© 16-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59407
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008
десь у жовтій кімнаті
де колір впливає на
настрій
на усіх моніторах
однакова жовта
заставка
і моргає в куточку
екрана грайливий
чугайстер
випромінює жовчю
і плаче неначе
забавка
там за жовтими вікнами
тихо похлипує
осінь
ллє жовтаві дощі
на дерева вже без
капелюхів
і на небі ключі журавлів
поминальну
голосять
і на крилах несуть
у світи хворобливу
жовтуху
там у жовтих пісках
зутрічатиме їх
жовте сонце
а на озері тихім
соломяні жовті
хатини
і рибалки із жовтим
лицем на човні
голі й босі
витягатимуть з ятіря
жовту як місяць
рибину
повертають думки
серед білих світів
і дорога
у минуле у осінь
веде в божевілля
скажене
зупинивсь на червоний
чекав тут на жовтому
довго
що нарешті діждався
для мене заблимав
зелений
© 12-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2008
...Потепління глобальне на звірів впливає смертельно,
Навіть бурі ведмеді в барлогах заснути не можуть
І тепер смокчуть лапу з відкритими навстріч очима.
А великі кити викидаються часто на берег,
Бо озонові шпари відкриті в Землі капелюсі,
І ніякі учені не можуть зробити нічого…
...Ви помітили – звірів усюди все менше і менше,
І у цій ситуації винні не тільки мисливці,
Хоч стріляють вони часто-густо і пальцем у небо,
Бо коли вони в ціль ще б навчились влучати достойно,
Не було б їм ціни і так само як їхнім трофеям,
А не меншилась кількість звитяжців підчас полювання...
...Не рогаткою й луком сьогодні відомі звитяги -
У полях, у лісах, у морях чи у небі під сонцем -
Нові методи з іншою зброєю є популярні:
Автомат і отрута, чи мила (тротилу) брусочок,
А недавно колесами звірів ще стали давити,
Тільки тих, що від куль не тряслись й не тікали ніколи...
...Розставляють пастки на звірину дрібну і велику -
На птахів голосистих, на лані тендітні й прекрасні,
Продають їх в клітках у далекі заморські країни
Та й у близькі, де бранці вітчизну свою забувають,
Бо їх голос і тіло втрачають до рідного потяг,
Коли думка про волю пропала і шлунок забитий...
...Може звірі втекли в густі хащі подалі від світу,
Щоб не відать, не бачить як він помирає у чварах?
Бо якщо рідні браття уперті й межу не поділять
між собою і також не можуть знайти спільну мову,
то і матір заплакана буде ходити між ними,
і нема в тій родині ні ладу, ні волі, ні щастя...
...Потепління глобальне на звірів впливає смертельно,
І ніякі учені все це пояснити не зможуть…
© 31-01-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2008
тиша вигукує болем,
щемом із лівого боку,
ніби ножем гострим коле
із середини потоком...
тиша калатає сумом,
пульсом відлунює в скронях...
скільки думок передумав
тут, на цвинтарному лоні...
тиша така потойбічна
мовить простими словами...
біль, наче паморозь вічна,
вічністю стала між нами...
скільки ночей у безсонні
серцем вгамовував тишу...
лиш на цвинтарному лоні
інша вона. зовсім інша...
© 02-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2008
Миколаю
Ми Мовчки
Молились Малими,
Молодими
Ми Мріяли
Мати Магічну Мету…
Медитації Медом
Миттєво Маліли,
Мокрі Мешти
Минали Монтани Мосту…
Молокаву Муку Місять
Містом Машини,
Мчить
Маршрутом
Магічного Мороку Мить…
Мерзлий Місяць
Мовчить -
Молодіє Малинно,
Мідно Меркне
Мінорність
Минулих
Молитв…
© 23-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2008
під небом чистим, де зірки
і місяць дивляться ласкаво,
торкаюсь ніжної руки
і падаєм в зелені трави.
цілунком губи затулю,
щоби ніщо не говорили,
бо всі слова – окрім «люблю»
давно вже знаю, моя мила.
торкнуся до твоїх грудей,
які в напруженні чекають,
котру вже ніч, котрий вже день
від нетерпіння зомлівають.
все тіло в пристрасті горить
від ніжних доторків й цілунків...
солодка мить, коротка мить -
найкраща від усіх дарунків.
в напруженні в мільйони вольт
сплелись тіла, думки і руки,
і проситься жагуча плоть
звільнити неповторні муки.
і в завершальний битви час
звучать слова мольби до Бога...
і щастя огортає нас,
як виллється п’янка волога...
© 24-04-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2008
Tomorrow already is coming
And it is our prison.
You are my dear Clio,
I am your pharaon…
--------------------
Наступало вже завтра
Й забирало в полон…
Ти моя Клеопатра,
А я твій фараон…
Пірамідою слова
Я в тобі проросту…
Тільки ти будь готова
Боронити мету…
Боронити всі цілі,
Всі гріхи і вину…
Я ж на тілі, як в Нілі,
Потопаю, тону…
Готувався до бою -
Вірний меч нагострив…
До нічного двобою
Я не їв і не пив…
Готувався ретельно -
Докажу я тобі…
Бій наш буде смертельний,
Говорив я собі…
…Ще наш бій не почався –
Білий прапор піднявсь…
Ось чого я боявся,
Ось чого не чекав…
Ти капітулювала
І без бою здалась…
«Не сьогодні,- сказала,-
я з рахунку збилАсь…»
Я рятуюсь від Нілу,
І не буду на дні…
Ти ж тому відступила
Бо критичні вже дні…
Ти моя Клеопатра
А я твій фараон…
Червоніє ще ватра,
Наближається сон…
------------------
You are my dear Clio,
I am your pharaon…
Fire continue reddish
and dreams please came on…
Жовтень, 2006, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2008
похила хвіртка і дахи поснулі,
плантації амброзії - бренд-клас...
тече життя законами Бернуллі
як ріки сліз і бід в мільйон пуаз...
хрести віконниць дивляться крізь шибку,
ціпком підперті двері - комунізм!
не тягне дід із бабою вже ріпку
з землі тепер... давно в землі самі...
...і тільки мишка у кривій стодолі
сплела кубло сімейне в лантухах...
немає казки - є життя і доля
...і пустота старих і рідних хат.
казок герої усіма забуті
та тільки часом - як приходить сон-
дух як дідух сідає на покутті
і вигляда когось в хрести вікон...
© 13-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2008
загубитись в снігах, не вернутись в минуле ніколи,
заморозити душу в саду ялинковім, і навіть
понадіятись, що на мисливських оленячих ловах
хтось стривоже тебе і повторно ще жити заставить.
зупинити свій пульс і у хвойному стилому лісі
перебратись у ягель без янгольських райських мелодій –
щоб торкнулась губами тебе молода олениця
й скуштувала без страху того, що під снігом на споді.
щоб набралася сили і навіть від тебе забрала
все тепло, що було до морозу цього без остатку.
а у танго - мисливськім двобої свій страх подолала -
перемогу здобула над Богом.
навесні.
малим оленятком.
© 09-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2008
Сни Собі Солодкі Сад Старий Співає.
Стримує Самотність - Серпень Спас Стрічає.
Стримувала Стріха Сліз Солоних Струмінь.
Стомлювалась Стиха Свята Сила Струму
Стіни Спальні Стинуть - Сутінь Сріблом Сипле.
Сливи Сині Стигнуть. Сад. Самотня Скрипка.
Струни Скрипки Спали, Смикалися Сонно…
Схлипували Скали Солоні Сезонно.
Скинуті Сандалі - Світанкове Скерцо.
Сонячні Скрижалі Світле Спасли Серце.
Сипляться Сніжинки - Стеляться Степами.
Стерлися Стежинки Срібними Стопами.
Сьоме Січня – Свято, Скоро Сколядуєм
Стилічним Стакатто Сінно Сни Сумують.
Світла Серенади Садом Сни Скликають.
Сонячні Сонети Спів Свій Сповивають.
Снігурі Синиці Серед Срібла Снігу
Солодким Суницям Стелють Сіті Сміху.
© 18-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2008
Я тобою хворію, Чукотка,
Ти далека й холодна як лід…
Мої ліки - ожина солодка,
З гіркотою непрожитих літ.
Твій далекий незвіданий берег
Вабив так, що я марив у сні…
Ти закрила для всіх свої двері,
Щоб з порогів не вносили сніг.
Не хотіла пускати нікого,
Таємниць привідкрити вікно…
Як повірити в доброго Бога???
Де шамана шукати дзвінок???
Заховала всі чари від світу -
На оленях ніяк не дійти…
Посміхалась ти теплому літу,
А зимі віддавала пости…
Твоє літо коротке мов постріл
І болюче укусом мошки…
Бо найкращі для тебе є гості -
Це зима, і вітри, і сніги…
О Чукотко, тобі моя леді,
Ще чекати на жалість вельмож…
На снігу залишили ведмеді
Слід глибокий… І в серці також.
© 08-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2008
пастель осіння...
подихи розмиті,
тіла сплелись плющем -
і під дощем
від почуттів гойдає...
стилий вітер
обійми рве
і парасолю вщент
з «трьома слонами»...
омофóр Покрови
вкриває нас...
ти долю не кленú -
нам добре разом...
ліпляться кленові
листки на груди
ніби ордени
за те, що небо
нам сьогодні стеля,
а «три слони»
розірвані - тотем...
тут долю
- поцілунками пастельно -
ми пишемо
в співавторстві з дощем!
© 21-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2008
…Тут за вікном цикади
Співають серенади
І запахи сандалу
Пронизують озон…
На місячнім тарелі
Є твій орнамент, Делі,
Що забирає й далі
І спокій мій, і сон…
Корови всі священі.
А мавпи розпущені,
По вулицях гуляють
Як в березні коти…
І дикі ці лангури
На тротуарах й мурах
Народ весь забавляють,
Піднявши вверх хвости…
А ще вони привчені
Залізти до кишені,
Чи навіть на балкони-
Такий у них вже фах…
Та як сезон настане
На персики й банани -
Немає перепонів,
Бо повно їх в садках…
Не лиш вони голодні,
У цій страшній безодні,
Для всіх живих потреба -
І кожен хоче «гам»…
І бачив я в столиці,
Як тисячі «індійців»
Живуть так «просто неба»
І моляться богам…
Боги у них є різні
І Будди, Рами й Крішни,
І храмів тут мільйони,
Про всіх не розказать…
Краса їх фантастична,
Історії містичні,
Та й як не бий поклони –
Індус ти – не козак…
Хоч є таке повір’я,
Що з нашого подвір’я,-
Із Скіфії до Інду,-
Всі арії прийшли…
Тепер брати з Мітталом,-
По сталі і металу,-
Немов дарунки східні
І нам щось принесли…
Бо ще є в них палаци...
Що в них ? Ніхто не бачив?
Живуть в них махараджі
По нашому – царьки…
То золото і срібло,
Що Індія нашкрібла,
Вам рахувать не раджу-
Чуже ж бо, не з руки…
…Спускаються тумани,
Мов хвилі від дурману,
По всій отій столиці,
Але то не біда…
Бо дні тяжкі в індуса,
Хоч хочеться й спокуси,
Та й жінка просто – Миця,
А не якась Бурда…
А щодо Камасутри,
То є прислів’я мудре:
Якщо дітей багато,
То й є в сім’ї любов…
І повертає тато
До халабуди-хати,
Де хочеться кохати,
Й любити знов і знов…
© Січень- Лютий, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2008
всі дороги
ведуть до рими -
на сумління
нема пробачень -
є бажання
непобориме
відшукати
межу означень.
відкопати
у слові корінь
і заснути
під треті півні,
а на завтра
у Times New Roman
слово вкласти
в рядки нерівні.
...не приснилося –
відболіло,
залишилось
у шрамах літер,
великоднями
відговіло
й полетіло
у світ як вітер.
і у сіті
коня не вловиш,
якщо виросли
в нього крила...
...першим, кажуть,
що було слово
другим - знаю -
до нього рима!
© 16-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2008
слухав голос дивний твій і чистий,
ніби звук тонкий дзвінка дверного:
на тонах високо- цимбалістих
ти терзала спокій ймення мого.
скло в дверях вібрації сприймало,
як мембрана в радіо-колгоспник,
і здавалось вибухи напалму
до вітальні завітали в гості.
голову ховав я, наче в битві,
щоб не зачепило ненароком
твоє слово - гостре ніби бритва,
рикошетом кулі чи осколком.
і, коли набравшись сили духу,
різко в кухню відчинив я двері -
ти була в зеленці, ніби «духи»
обстріляли твого БТРа.
твої губи теж були зелені...
ніж кухонний з крапельками крові
обеліском витріщивсь на мене
наче на могилі м’ясникові.
на столі, віддавши богу душу
ще за Атлантичним океаном,
красувались мерзлі ніжки Буша -
п’яно-сині, а чи синьо-п’яні.
пригорнув тебе, моє кохання,
«ти ж не вперше пальчик ріжеш здуру…»
...тиша почалась з твого мовчання,
як прикрив цілунком амбразуру.
© 11-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
козирні карти - в прикупі хрести
а почуття твої зовсім че(и)рвиві
молитви Будді віддаєш і Шиві
й сама не знаєш
в масть яку піти
і думка мов на іспиті - чи (з)даш
немов ти зараз робиш крок у прірву
чи по жирах пройтись чи прямо в чирву
бо потім вже
не буде перездач
вже затверділа в дерево лоза
а ти свій хід обдумуєш завзято
і без вина б’є кожного туза
винова краля
дама винувата
ця ж гра не на зеленому сукні
і у борги надіюсь ти не влізеш
влаштовуйся зручніше щоб мені
не на спині
розігрувати
мізер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
мені всеодно, що на півночі досі зима,
і літо коротке не скоро повернеться знову,
що нас там з тобою, мій друже, сьогодні нема -
у інших світах ми чужу вислуховуєм мову.
бо світ цей такий - ми нічого не можем змінить,
така наша доля циганська - торкати всі неба...
тримаймося разом допоки триває ця мить,
що в безвість тікає назавжди від мене й від тебе.
мені всеодно, що звела нас країна, яку
ми й наші народи чомусь не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим - й клянем свою долю гірку...
мирімся з цим, брате, бо довго ще ношу цю нести.
бо люди не винні, що правлять той бал наверху,
вони не здалися і мають у Бога надію...
зірки не погасли на спільнім Чумацькім шляху,
і сонце одне ще приходить у кожну неділю...
мені всеодно, що удома другІ звичаЇ,
що віра твоя признає лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю, як ти поважаєш мої,
бо спільну вечерю ділили з тобою півроку.
бо що нам ділити з тобою, мій друже, скажи –
ділились і будем ділитись ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться недругам там на межі
в північних сусідів, де долі зустрілися наші...
© 20-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
ти фехтувала
словами
й колола у серце рапірою
арію плачу
в театрі абсурду
співала
правдиво й на біс
сонце пробач
і прости
та мені ти
здавалась не щирою
краще
мовчи
не кричи
не зови
не моли
і не лий гірких сліз
партія миру
у третьому акті
як завжди
фінальною
а увертюра басів
і кларнетів
без слів
другу дію почне
сонце пробач
і прости
та мені ти
здавалась банальною
краще не грій
не шалій
не дурій
і не смій
а послухай мене
слухай тональність
і перше за все
розбирись
із мажорами
ті хто навколо
а пасму хмарок
я із неба
і сам прожену
сонце пробач
і прости
ти повинна
співати бадьорою
краще
всміхайсь
румяній
рожевій
пломеній
і згадай про весну
ритм безумовно
завжди існував
і є річчю
важливою
слухайся серця
та ритму його
а не оплесків
всіх глядачів
сонце пробач
і прости
ти повинна
кохати щасливою
просто кохати
щоб спів твій
кричав
і мовчав
усміхавсь
і зігрів
© 19-11-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
не вірте ніхто і ніколи, що осінь
лишилась монашкою,
бо скільки вже можна хвалитись
своєю цнотливістю?
доглянутi краплі, як нігті, по спині
пускала мурашками
й лягала додолу у трави спокійно
і без вередливості…
похмурим і стомленим поглядом
в хмарах кохалася,
без грому і блискавок все-таки була
ледь мазо-навіжена.
щось з довгим пшеничним волоссям
давно не стрічалася,
а тільки з рудим і коротким каре
як «під хлопця» підстрижена?
уміла вона хну персидську
розбавити до консистенції,
а потім у суміші з сонцем
й дощем розплескать акварелями.
ще й снігу трусне - й з мелірованим
пасмом залише каденції,
в кінець з листопадом фліртне
і віддасться, бо вже паралельно їй.
палкі поцілунки холодні
прощальні від нього дістануться,
пройдуться в останнє лісами
покритими спільними тайнами…
не вірте у те, що монашкою
юною осінь останеться,
то інша прийде
через дев’ять знов місяців.
чиста й незаймана.
© 01-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
ти сила вулкану, твій кратер почав
кидати у просторі версій
каміння,
яке він у пазусі мав
і грів до пятьсот власних цельсій.
я й сам би не проти
торкатись грудей
чи навіть
заснути у грудні,
між ними сховатись
від світу ідей,
забути
всі справи марудні.
можливо присниться історія лав,
що кратер твій кидає часом.
продовжуй - бо скільки віршів промовчав,
то й цей промовчу
цього разу.
© 06-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57992
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
не обминай
мене, любове,
на перехресті не звертай,
не покидай,
не остудú
іскронадію цю останню -
живу ще крапельку кохання,
як стúгму,
в грудях галайдú -
торкнися мого серця та й
тепла дай
зашпорам терновим.
© 06-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
і райський сад, і яблук дивний смак,
і ніжні відчуття по всьому тілу
з’явитись можуть справді тільки так
серед зими - бо ти цього схотіла...
моя душа прийнявши теплий душ
згубилася у світі павутини:
шукала в гуглі Жоржі Амаду,
у шахи грала з другом з Палестини,
читала Мілоша і Бродського вірші,
а потім ще Руданського Степана...
і так прекрасно було цій душі
без натяків, що судний час настане.
а ти спокусниця із яблуком в руках
із ванни у костюмі Єви вийшла -
модем глюкнув, затріпотів як птах,
сигнал пропав, неначе третій лишній...
моє ОГО враз стало «ого-го»,
душа у тіло повернулась раптом...
скажи чому, чи правильніш чого
ти стала в позу....із питальним знаком?
і браму в рай відкрив святий Петро,
щоб знов той рай пекельно ми відчули...
ще й зараз тулиться до мене те ребро,
з якого Бог створив... бо ти вернулась...
© 03-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57879
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
на зимові квартири ніколи курінь не зміню,
бо на кухні в шість метрів від ватри не виживе блиск,
від ялинок тепло із прадавніх родовищ вогню
пірамідно не здійме у небо думок обеліск...
я не зможу шпалерно тулитися тут до стіни,
чи висіти у просторі неба як штора крива,
підбирать в телевізорі зорі каналів війни,
де на серці кулак антрацитову гниль розбива...
і чадіти від дружнього газу з комфорок брудних,
павутину торкати схололих ребер батарей,
і вмирати, закутавшись в клітчастий коц як в рудник,
видихати сто днів ще метанову смерть із грудей...
краще в гори піду - у полон смерекових газдинь,
занесе до колиби снігами у зворах мій слід:
тут залишусь і з лісом, і з небом - один на один,
щоб не чути як стогне від старості дивний цей світ.
© 24-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
дощогляде, ночоблуде,
не проси у свічки дива -
віск розтопиться і диму
струмінь щезне у нікуди.
гніт пригнітить тишу світла,
губи спрагою осушить,
і в відкриту навстіж душу
знов поверне тінь від вітру.
Перунові грізні пальці
розсічуть темряву навпіл,
стукне в шибку злива – Мавка...
"дочекався, ночезвабцю?!"
© 10-08-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
сонце - очі сховай
за повіками хмар
надвечір’я
багрянять заграви
сивий місяць вівчар
випускає з кошар
зір отари
на неба отави
острівки полонин
ікебани прощань
зачіпають
верхівками зорі
ніч торкнулася дня
Інь зустрілася з Ян
сонце темне
а тіні прозорі
зріле листя спада
у жовтневих садах
тільки яблука
журяться пізні
чом не зорі вони
і з дощем восени
опадають мов сльози
на тризну
ось і осінь прийшла
надвечірна імла
літа пахощі
здибала в сіні
де Церера й Морфей
в голограмах тіней
грають вдвох
голодрами осінні
© 28-09-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
заблукати в місті серед вулиць,
одягнувши темні окуляри…
йшов на сонце - доля відвернулась,
боком заховалася за хмари.
перехожим заглядав я в очі,
в них блистіли сполохи вітринні…
шлях хотів знайти як найкоротший -
виграв мить, але програв години.
краплі поту на чолі як грона,
стигли в сонці та думками стислись,
не солодкі, а як біль солоні,
і терпкі, і навіть перекислі…
місто ставило пастки даремно,
в лабіринтах сірих стін подібних
на великі камяні дерева,
де гілками жалюзі на вікнах.
зупинитись і зібратись духом?
роздивитись в глибину кварталів?
запитати правильність маршруту?
де мета, куди звернути далі?
та назустріч йшли одні лиш тіні,
їх обличчя в німоті незмінні…
тіням окуляри не потрібні,
і вони втікали за промінням.
…скинув окулярів перехрестя,
день тікав у вчора як в тумані,
та вело мене далеке серце -
зірка із туманності «чекання»…
мої кроки ніжили бруківку,
що холола в сутінках прибулих…
досить… зупинив фантом- таксівку,
сів у ніч. вертаюсь у минуле…
© 27-03-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57764
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
коли
[зів’яле
зілля
зустрічей
забутих
гербарієм мовчить між сторінками
вся книга пам’яті нагадує тобі
« to be or not to be»]
коли
[потоки
почуттів
піснями
перебродиш -
той берег не впізнаєш, бо з роками
потік зіллється в річку, річка в море
«Memento mori»]
коли
[мажорна
містика
минає
манівцями,
а ти у друзів просиш допомоги.
то пам’ятай завжди - судилось нам
"cherchez la femme"]
коли
[ялинки
ятрять
ядом
ями
в заплетених вінках - звернись до Бога
з душі гріхів останніх камінь
скинь
Амінь]
© 08-08-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь напилась гербати...
і дівчата, що вечором гарні,
роблять каву старому вар'яту.
вже волосся давно треба стригти,
бо дерева і ті уже лисі,
до фриз'єра учора не встиг ти
і скребочеш рукою по стрісі.
«баки» крутиш, що той циган сонцем,
і збираєш думки всі докупи:
"co to będzie jak będzie po koncu,
do jednego to miejsca - do dupy..."
крізь сумну заґратовану шибу
чути фірмана випите «гайта»,
та не треба додому спішити,
бо чекає отут твоє «завтра».
бемкнув дзиґар на ратуші гулко,
птаха тьохнула десь під жилетом -
після кави приймати піґулки,
то не добре є, пане поете.
парасолька- коштурка, як п’яна,
притулилась горбата до стінки...
сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь - поетова жінка...
© 30-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57738
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
...уже не чекає нікого ніхто -
чекання ліміт закінчився раптово...
і погляд холодний, і кинуте слово
кит-час підібрав - і ковтнув, як планктон.
між нами німе чорно-біле кіно,
дарма віддали гонорар сценаристу,
а той діалоги пропив всі дочиста -
є Чарлі,
є Мері,
осіннє вікно...
---------------------
...крізь шибку сльозливу по вулиці доль
у кадрі сонливім сумні перехожі,
як пари сновид, що зійтися не можуть,
обличчя ховають у тінь парасоль,
і згорблені ношею клаптиків неб,
що разом з дощем над їх душами виснуть,
шукають себе, поки рак ще не свисне
чи хтось на горі
не встругне
НЕП
чи реп...
------------------
на ліжко із стін відбиває екран,
межа володінь розрива простирАдло:
- «аусвайс покажи, і проходь»
- «прости, ладо,
у мене шенгенська у твій Ам-стер-дам,
то може запалиш червоний ліхтар,
бо свічку здається ще ставити рано,
і ноги піднімеш у рухах канкану -
нехай сценарист
пропива
гонорар...»
------------------
... сьогодні дощить безлімітний четвер,
то може повернеться П’ятниця завтра
і звук поряд з титрами з’явиться раптом,
ще й чергу словесну
дасть
твій
машингвер...
© 13-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008