| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Мій дім, єдиний мій глядач, усіх моїх часів
Такий собі спостерігач, йому завжди бракує слів.
Крізь крони дерев, світанок побачив себе у вікні.
Прозорий туман зачаївся, співали птахи,
Легкий вітерець вже зібрався в дорогу,
Роняли каштани себе на підлогу,
Про щось шепотіли кущі – я дуже хвилююсь,
Я чую! я бачу! Як осінь панує в моєму житті.
Ще тихо і можна раптово почути,
Як падає листя в моєму дворі
Та з часом морозно стає восени -
Ось серце забило тревогу, із листя побачив
Знайому дорогу, всі двері на ключ зачинив,
Радію мовчазному дому і дуже бракує слів.
Київ 2008-02-25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2008