Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Пройшло геть все. Я там була без тебе
І не твої парфуми на моїх руках.
Та музика чужа мені, летить до неба
І все лишилось лиш в моїх думках.
А липень був жарким, у ритмі Куби,
В червоній димці нашого кафе.
І з’єднувала пристрасть наші губи.
Скажи мені, куди це зникло все?
Без тебе й рому кола не смакує.
І руки вже чужі мене ведуть.
Ти згадуй хоча б інколи. Бракує…
Тих спогадів про сальсу. Не заснуть.
В крові мохіто, ром й шалені ночі,
Ударні, ритм caliente й твої руки,
І трішки всміхнені ці карі очі.
Навік поглину я ці щастя звуки.
Високий мегаполіс. Видно зорі.
До них тікали ми десь аж до неба.
Чому лише мені так боляче від того,
Що сальси нашої нікому вже не треба?
Додому я піду також без тебе.
Мої дурні думки лиш вітер чує.
Якби ти тільки знав, як в ту хвилину,
Як дико тут тебе мені бракує.
Усе пройшло. Тебе у мене осінь вкрала.
Ще боляче, так боляче…
Що буде знов так боляче, не знала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Малюсінькі кадри із фільму.
І рима сюди не лягає.
Твої лиш гарячі обійми,
Я тіло твоє відчуваю.
А музики пристрасні звуки
Реальність від’єднують знову.
Сплелися разом наші руки,
Ми вже припинили розмову.
Нестримна, ритмічна, гаряча…
А ці повороти і рухи…
Тримає в обіймах бажання.
Нас сальса несе від розлуки.
Напевно, це вихри емоцій
Думок в голові знов не творять.
Наразі вони й не потрібні,
Нам очі взаємно говорять.
І справа не в тому, що танець
Всім полум’ям спалює волю,
А справа у тому, що сальсу
Я знову танцюю з тобою.
Нехай це лиш тільки хвилини.
Я подихом вічності п’яна.
Життя - це жорстока реальність.
У танці ж я – твоя кохана.
Закінчився він. Дуже шкода.
Цю пристрасть лиш в вічність віддати.
Та сальса для нас поступово
Перейде в романтичність бачати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Я люблю тебя,
Слышишь? Не слышишь!
Я хочу тебя,
Видишь? Забудь.
Быстро падают звёзды над крышей.
Ну а нашей звезды не вернуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126050
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.04.2009
Усе минає, все проходить
І забувається, déjà!
У всього тут є свій початок
І фінішу своя межа.
Усе проходить, лиш самотність
Як завжди тут, завжди зі мною.
Немов частина тої долі,
Яку я заберу з собою.
Нема кому навіть спитати,
Чому заплакана, одна...
Чому отак посеред ночі
Стою сама біля вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126000
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009
Пишу в ночі. Слова ці щирі
До тебе линуть, як завжди.
Мій Боже, Святий Боже,
Від бід мене ти вбережи.
Мені так страшно і самотньо.
Впусти мене у теплий світ.
Святий мій Боже, як я хочу
Завжди іти з тобою вслід.
Прости гріхи, даруй здоров’я
Мені і близьким всім моїм.
Дозволь почути твою мудрість
І просвіти добром своїм.
Охороняй в негоду й вітер
І освіти мій справжній шлях,
Щоб ні про що вже не жаліти
І мати щастя у очах.
Ти від брехні, від думки злої
І злих очей мене спаси.
Нехай прибуде твоя воля,
Бо скрізь у світі тім єси.
Ти будь завжди зі мною поруч,
Підказуй правильні слова.
Щоб у мої тяжкі хвилини
Я одинока не була.
Благаю, дай такої сили,
Щоб вижити у боротьбі.
Дай миру, розуму і віри,
Дай щастя у моїм житті.
Такого щастя, як я хочу,
Як в серці мрія береже.
Такого щирого кохання,
Що все в житті оцім знесе.
Благослови безсмертну душу,
Гони журбу, нещастя й лінь.
Дозволь просити допомоги
У тебе Щедрого.
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99560
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2008
Вечір спускається тишком додолу,
Сріблом вечірнім чіпляє гілкú.
Свіжою кавою пахне навколо.
В небі з’являються перші зіркú.
Майже містичність готичного стилю,
Мури величніших древніх шато
На фоні рожевого неба кольóру,
У світлі від фар сучасних авто.
Музика блюзу, келих вина,
Як ода прощання минулому літу.
Мéжа початку нічного життя
Міста на іншій околиці світу.
Велич і спокій вечірнього часу.
Бо Стразбург нічний ніколи не спить.
Його не цікавить, що все це раптово.
Від нот саксофону серце болить.
Світло мостів у нічному каналі,
Відблиск води у нічних небесах.
Всесвіт притягує зорі додолу,
Щоб відбивалися в твоїх очах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2008
Як мене це все дістало,
Замахало і задрало!!!
Вже спокійна знов була.
Думала: „Пережила!”
Написав одне лиш слово
І як струмом довбануло!
А чого? Сама не знаю.
Я його вже не кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2008
Усе пливе-змиває фарби,
Немає чіткості, ні меж.
Розмиті грані, зняті маски.
І пам’ять лиш жива. Авжеж…
Авжеж повинна я зробити,
Авжеж повинна досягти.
Куди, для чого треба жити?
Стомились очі. Треба йти…
Не справа в тому, що погано.
Життя прекрасне, та тоді,
Коли усе навколо тане
В нечіткості і пустоті…?
Життя вирує – я ж спинилась,
Стою сама серед доріг.
Я в цьому світі загубилась
І не знайду слідів своїх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2008
Куточок затишку, тепла.
Моя фортеця безтурботна.
Я стільки тут пережила,
Тут спогадів моїх безодня.
Нехай в житті ніщо не вічне.
Я знала це уже здавна.
Та боляче мені прощатись.
Я знову буду десь сама.
Я знаю – є батьківська хата,
Та вити знов нове гніздо.
А хтось чужий у твоїх стінах
Собі візьме моє тепло.
Моя дорога в даль прямує
І щось нóве буде в житті.
Та все ж моя душа сумує,
Бо дні не вернуться оті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98983
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2008
Нехай проходять повз і час й незгоди.
Вітри, сніги чи, може, дощ бушує.
Окрім світанку у твоїх обіймах
На світі більш нічого не інує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2008
Кричу собі,
кричу тобі,
Кричу усім в моїм житті:
« Я не сама,
я не слабка»,
Та знов несе подій ріка.
А та ріка –
то це життя
І дещо йде у небуття.
І хвиль кільце
мене несе,
А от куди? Скажи оце!
Не знаю я.
Воно – мовчить.
Куди приб’є – покаже мить.
Я йду вперед,
вже швидше крок,
А буде що – покаже Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98939
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2008
Весна мене урятувала,
А сонце сили надало.
І я страждати перестала.
Я зрозуміла, що було.
Я помилилася з тобою,
Не ти зі мною маєш бути.
Хоч серце моє так боліло,
Я намагалася забути.
Чи вже забула?
Я не знаю. Здається так,
А може...?
Окрім мене самої тут
Ніхто не допоможе.
Весна мене урятувала,
Вернула сил, щоб жити.
А хто мені тепер верне
Можливість знов любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98938
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2008
Я не можу забути,
Я так хочу відчути.
Я не можу заснути,
Помираю вночі.
Пам’ять з болю забрати,
Хочу знов покохати.
Хочу серце віддати,
Та уже не тобі.
Хочу дихати вільно,
Обіймати повільно,
Щоби було цікаве мені моє життя.
Хочу пристрасті в світі
І забути ті миті,
Коли мрії розбиті
Й плачуть знов небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Я знову бачу твої очі,
Рожеві губи, міцні руки.
Як фенікс з попелу страждання
Душа воскресне від розлуки.
Міцні обійми й погляд смутку
Знов з’єднує дві половини.
Смієшся й плачеш, так як я,
Бо почуття б’ють щохвилини.
На світі більше ніц не треба,
Лише тебе не відпускати.
Та промінь сонця б’є у очі.
Він каже, що вже досить спати.
Світанок сон мій забирає.
На зорях буде ворожити.
Скажіть, а в вас таке буває,
Коли ти так не хочеш жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
На дворі злива. Стукіт в скроні.
І знов стискаються долоні,
І зараз з вітром вже блукаю.
Та скоро я вже від’їжджаю.
На дворі пасмурно неначе…
Невже це Львів за мною плаче!?
Я сумувати також буду.
Тебе, мій любий, не забуду!
Ті легендарні львівські ночі,
Рожеві обрії, зірки…
Твої вечірні світлі очі,
Що нам світили із гори.
Твої собори і церквú,
Бруківку, шепіт вузьких вулиць.
Магічних левів і роки,
Мої роки, що там минули.
Ти лиш мене не забувай.
Я ще вернуся – ти чекай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Буває так, буває завжди,
Що світ жорстокий цей, німий
Й яскраві кольори довкола
Не чує той, хто є глухий.
Той колір болю крізь тумани,
Поміж чужих осель, садів
Аж до троянди Нотр Даму
Спливе із океану снів.
Звучать фанфари, рветься серце,
Душа летить до сірих хмар.
А тут ніхто вже не озветься,
Ніхто не зве тебе назад!
Чого ти ждеш? Кого шукаєш?
Так не буває у житті.
І ти це дуже добре знаєш.
Вони усі, усі такі.
Зелене листя сипле з неба.
Воно живе, та скоро вмре.
Ти обманув, сказав «так треба»…
І колір болю знов цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Сумні вірші. Пройшло кохання.
Лишився смуток й сподівання
Всього нового, щастя, долі
Щасливої навік любові.
Всі сльози висохли з очей
І подих відновився.
Той біль тупий, терпкий, гіркий
Десь сам собою дівся.
Щаслива і весела я
Поки його не бачу.
Весна іде, життя цвіте
І я давно не плачу.
Співаю і літаю я
Пташиночкою ранньою.
Чому ж мені здається,
Що я себе обманюю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Життя складається з моментів,
Які горять немов зірки.
Мить до миттєвості і врешті
Уже летять повз нас роки.
Важливо те, що є для тебе.
Важливо душу відчинити,
Тягнутися завжди до сонця –
Воно підкаже, що робити.
В житті в усіх бувають зливи,
Та щастя мить умій зловити.
Коли в очах частинка неба,
Ти знаєш як прекрасно жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Я почуття закрила бетонною стіною.
Обрізала я крила і стала знов собою.
Палаючий біль зради привів мене до тями.
Тепер я одинока поміж цими життями.
Багато зрозуміла, та серце ще далеко
Купається в безодні гіркого його ехо.
Мене він недостойний. Його я вже забула. –
Так доля дуже різко стежину повернула.
Його я не пробачу, хоч ми не вороги.
Байдужістю відплачу за всі його гріхи.
Чекатиму на долю, в яку ще вірю я,
На того, хто достоєн кохання вівтаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Не хочу я більше на тебе гадати,
Не хочу від болю я вірші писати.
У серці моєму жила ще надія,
Та марною стала болюча та мрія.
Тебе відпускаю! Іди і живи!
Та щастя своє в житті ти знайди.
А я своє серце назад забираю,
До тебе нічого я не відчуваю.
Тобі я нічого не обіцяла,
Проте я любила і, навіть, страждала.
У кожного з нас є свóя дорога,
Свóя є мрія і свóя тривога.
І наші шлях уже не зійдуться.
Окремо вже зовсім серця наші б’ються.
Від наших стосунків лишився лиш осад,
Й його по-тихеньку вже вітри розносять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Добре знаю, що все вже пройшло.
Добре знаю, що вже не вернути.
То чому ж стільки думаю я
І ніяк те не можу забути.
Добре знаю, що пам’ять жива.
Добре знаю – їй довго ще жити.
Та твої забуваю слова
Й намагаюся серце зігріти.
Добре знаю, що й ти не забув.
Добре знаю – згадаєш не раз ще.
Та я хочу, щоб ти пам’ятав,
Що мені вже не треба те щастя.
Хочеш знати, а ти був правий.
І не те я обрала кохання.
І не треба мені отакий,
Що не має в житті сподівання.
І не треба мені той Шекспір,
Що не знає, де щастя зустріти.
Лиш Ромео відважний такий,
Щоб умів його захистити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98575
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Скінчилася казка, скінчилось страждання.
Ти знаєш, здається скінчилось кохання.
Ти друг і товариш. Тебе не забуду.
Та знай, більш ніколи твоєю не буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98571
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2008
Ну як ти живеш?
Чуєш?
За кимось іще
сумуєш?
Я знаю, не все, як хотіла.
Та вір, що з тобою сила!!
Забула його
Нарешті.
Ти мріять навчишся
Врешті.
Ти серце своє
Відкриєш.
Я вірю і знаю –
Зумієш.!
У вирій птахи –
Осінь.
Ти живеш іще цим
Досі.
Та все так мине
Раптово.
Здавалось далеко
До того.
А ти сумувати
Будеш.
Нікого й ніщо
Не забудеш.
Ніщо і не вічне
В житті.
Пам’ятай це завжди
C’est la vie!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2008
Як боляче, що я ніхто
І завжди була лиш ніким.
А ти змінився дуже різко,
А я сумую лиш за ним –
За тим, якого ще любила,
За добрим, ніжним, дорогим,
За мрією, що в серці жила,
А не за справжнім тим чужим.
Для чого серденько тривожиш?
Ти сам усе це зруйнував.
Чого іще від мене хочеш?
Ти вже з початку усе знав...
Як боляче, що я чужа
І завжди була я чужою.
Ти обірвав мені крило,
А пір’я залишив з собою.
І пір’я те нехай вросте
У твоє серце дуже міцно.
А в мене є іще одне
І я із попелу воскресну!
Нехай для цього треба час,
Та я зумію пережити
І спогади гіркі про нас
Я зможу в серці схоронити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2008
Поїзд летить і колеса гримлять.
Мрії летять за тобою.
Де ти, мій ангел єдиний, мій принц.
Хочу, так хочу побути з тобою!
Серце летить до блакитних небес,
Серце до сонечка рветься.
А моя душа шукає тебе,
Шукає, що щастям там зветься.
Хвилі морські мов говорять мені:
„ Ти не журись. Він шукає.”
Я ж крізь повітря прозоре, нічне
Чую, як голос лунає.
Голос то твій. Він мов шовк дорогий:
Ніжний, ласкавий, приємний.
Я знаю й ти теж шукаєш мене,
Ти мій коханий таємний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2008
Я почуття закрила бетонною стіною.
Обрізала я крила і стала знов собою.
Палаючий біль зради привів мене до тями.
Тепер я одинока поміж цими життями.
Багато зрозуміла, та серце ще далеко
Купається в безодні гіркого його ехо.
Мене він недостойний. Його я вже забула. –
Так доля дуже різко стежину повернула.
Його я не пробачу, хоч ми не вороги.
Байдужістю відплачу за всі його гріхи.
Чекатиму на долю, в яку ще вірю я,
На того, хто достоєн кохання вівтаря.
Відкрию тоді серце для мого каяття.
Хто вірить і чекає, своє знайде життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98398
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2008
Чого у сні так часто бачу
Тебе так близько біля себе?
А люди кажуть: „Якщо сниться,
То значить думає про тебе”.
Мені приємно, та облиш.
Пройшли вже дні мого кохання.
В моїх очах ти не знайдеш
Уже ні смутку, ні страждання.
А, може, тільки що збагнув
Чого позбувся у житті ти?
Занадто пізно! І не зможеш
Ніде свої слова подіти.
І хоч мені вже все одно,
Чомусь ще струни серця грають.
І як згадаю я тебе,
То знову вірші виникають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2008
Під світлом фар
Прямує вдаль.
Сміх до небес,
В душі печаль.
Куди летиш?
Кров у вогні.
Несуть вперед
Шалені дні.
Нестримний лев
Чекає миль.
Один лиш шанс
Думки іскрить.
А норов знов
Знімає німб
В передчутті
Майбутніх змін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2008
Збентежене серце
Озветься, озветься…
А вир почуттів
Все несеться, несеться…
Воно все чекає,
Саме десь блукає.
До кого прилине
Не знає, не знає…
Та знає що вільне,
Як вітер, як вітер…
Куди ж тую волю
Подіти, подіти…?
Коли лиш солодкі
Тенета полону
Віщують те щастя
До скону, до скону…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
А зорі шептали: „Ти тільки тримайся,
Лише не впади, лише не зламайся.
Бо в нашому світі багато є мрій,
Розбитих сердець чи розбитих надій.
Та треба завжди уперед лиш іти,
Дорогу і щастя в житті тім знайти.
До мрії ти зможеш дістати рукою.
Не треба так легко здаватись без бою.
За сумом йде щастя, ти не забувай
І хвостик трубою ти завжди тримай.
Завжди посміхайся, бо в тому є сила.
І знай – неодмінно ти будеш щаслива.”
Одного так разу, щоб вітри не знали,
Їй зорі вночі це на вушко шептали.
Вона засинала і знала, що зможе.
Й усе неприємне в житті переможе.
А зорі сховались за хмарами знову,
Вона ж пам’ятала їх тайну розмову.
Й тоді зрозуміла – не зорів то спів,
А Янгол Хранитель їй це говорив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Мої губи з тобою.
Закриваю рукою
Свої очі від сонця, щоби так не пекло.
Моє серце з тобою.
Ніч вкрива тишиною,
Щоби так не боліло й не кричало воно.
І життя теж з тобою.
Лиш знайди за журбою.
Відшукай мою душу, обійми й не пускай.
Твої руки зі мною.
Обігрій теплотою.
Захисти від усього. Лише не забувай –
Може ще не знайомі,
може ще не відомі,
Ті шляхи заповітні, що зведуть нас разом.
Може ще я не знаю,
та повір, упізнаю.
Як? Чому? Відчуваю.
Завжди будем разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98204
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Благаю, пам’ять, забувай вже.
Благаю, серце, відпусти!
Я більш не можу так-от жити.
Будь ласка, Боже, поможи!
Чому так хочеться обняти?
Чому так хочеться прийти?
Торкнутись губ й не відпускати,
Собі забрати назавжди!?
Тебе ненавиджу, ти чуєш!?
Це так моя душа кричить.
Тебе не бачити б ніколи
І відчуття оце розбить.
Ненавиджу кохане тіло,
Ті очі, губи й ніжні руки.
Ім’я ненавиджу, бо плаче
Струна тоненька від розлуки.
Здається ніби час не плинув,
Здається все було і є.
І знову підійду тихенько
І ніжно обійму тебе.
Я знову жити не навчилась,
Бо ти мене не відпускаєш.
За ниточку, що прив’язав,
Ще й досі ти мене тримаєш.
Пусти, прошу тебе, віддай
Мені назад те бідне серце.
В твоїх руках байдужих й ніжних
Воно уже заледве б’ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98203
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Як посмішку твою я бачу,
Душа моя від щастя плаче.
Вона хотіла б прокричати:
«Моє життя-тебе кохати.»
Ці миті я не забуваю,
І зле й хороше пам’ятаю,
Молюся, плачу і кляну.
Ти чуєш? Я тебе люблю!
Так як без тебе, Янгол милий,
Мій промінь сонечка ти щирий,
Моє життя-пуста знемога,
Неначе небеса без Бога.
І дивна річ, себе ж дивую!
Страждати ладен, бо люблю я
Й благословляю без вагання
Я перший день мого страждання.
Переклад поезії М. Лермонтова,
написаної на французькій мові,
«Quand tu me souris»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
А ти розбив мені життя,
Обрізав мені білі крила.
Тепер така самотня я,
А була ще колись щаслива.
Летіла в небі білим птахом,
Та ти забрав ту височінь.
І я на землю зразу ж впала
Та обернула серце в камінь.
А, може, ні, не обернула,
Бо серце з каменю не б’ється.
А в мене в грудях все тріпоче
І ниточка за ниткой рветься.
Той біль у серці, як фізичний.
Його так тяжко пережити.
І Бог лиш знає, чи я зможу
В житті іще хоч раз злетіти.
За що ти так вчинив зі мною,
За що так боляче зробив?
Ти прив’язав мене до себе,
Хоча ніколи не любив.
Так ніби серця я не маю
Й воно ніколи не болить.
Чого я плачу і вмираю –
Тебе я хочу розлюбить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Знову Львів накрила ніч.
Лиш ліхтариків моргання,
Лиш дерев спокійна тінь
Шепче з зорями до рання.
Ніжний свіжий вітерець
Заколише наші мрії.
В небі тихий зорепад
Справджує усі надії.
Небо наче інший світ
І так хочеться літати,
Щоб залишить на землі
Все, що змушує страждати.
Місяць світить з неба нам.
Львівські леви засинають...
По бруківці тихих вулиць
Лише наші сни блукають.
Ліхтарі, що ще не сплять,
Розмовляють між собою.
Зорі й місяць лиш мовчать,
Не порушують спокóю.
Все заснуло чи дрімає
І над тихим Львовом знову
Лиш легенди, духи й музи
Тайную ведуть розмову.
День і ніч – це різні речі.
Їхня зустріч – це світанок.
Їх прощання – це лиш вечір,
Що не знає, де є ранок.
Завжди поруч, та далекі.
Разом їм нема спокóю,
Та окремо теж не бути...
Зовсім як і нам з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Я хочу потрапити в інше життя.
Я хочу тебе в ньому зустріти.
Без болю, без помилок, без каяття
Я хочу любити, як я хочу любити!
Я хочу весь час повернути назад.
Я хочу почати все знову з початку
І знову прожити солодке життя
В обіймах твоїх аж до самого ранку.
Життя не заміниш, а час не вернеш
І сльози тихенько стікають по скроні.
Найліпше було б не стрічати тебе
Й не бути повік в твоєму полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2008
Забери мене звідси! Тебе я благаю.
Подаруй цілий всесвіт єдиній мені.
Я без тебе сама, я сама змерзаю.
Малюю сніжинки на вологім вікні.
Осінньо-зимовий нелагідний вітер
Повіє печаллю незатишних днів.
І музика першого снігу зіграє
Зорів холодних зимовий вже спів.
Крізь вітер пекучий, негоду і холод
Я мрію про літній ковток теплоти,
Про ніжні обійми і лагідний дотик,
Про те, як мене забереш ти туди.
Я знаю, що є. Я знаю бувають.
Подаруй мені повні зірок небеса,
Країну, де мрії над нами літають,
Країну, де творяться ще чудеса.
Де вітер морський надуває вітрила,
А сонце яскраве вкриває теплом.
Країну для двох, де розправляться крила,
Де моя рука із твоєю разом.
А поки дощить і холодно досить...
Тримаю листочки в замерзлій руці.
А вітер думки до небес десь підносить
Й далека Цитера лиш сниться мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
Чого кричиш? Чого страждаєш?
Душевний трепет розриваєш?
Чому на тому полі бою
Я хочу бути лиш з тобою?
Чому душа тихенько плаче,
Коли тебе вона не бачить?
Побудь зі мною! Не спіши!
Мені лиш руку простягни.
І знову обійму до болю,
Бо хочу бути лиш з тобою.
І знову міцно поцілую.
Ти знай – без тебе я сумую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
Пройшли дощі, пройшли часи
І сонце стільки раз зайшло.
Ми були разом, ми дружили.
Нам дійсно весело було.
Ще в пам’яті живі ті дні,
Ті ранки сонні, ті повчання.
Летять години, мов живі
І за секунди вже прощання.
Хто пам’ятає наші пари?
Записки, зошити, навчання…
До країв списані листки,
Неспані ночі, позіхання?
Франко нам свідок – ми навчались,
Жили, сміялись, сподівались.
Та час летить, як вітер в полі…
Дощить щоосені у Львові.
Присвячується всім студентам
Львівського Національного Університету ім. І. Франка.
А особливо групі ІНФ 51 (2008 року випуску)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
Літали двоє в небесах,
Крило з крилом не розлучали.
І вдень й вночі були разом,
Бо дуже сильно так кохали.
До сонечка, крізь вітри буйні
Разом вони летіли,
А ввечері у темряві
З зірками говорили.
Казали люди – це любов
І почуття не вмре це,
Та постріл пролунав, як грім
І зупинив їй серце.
В останнє глянула, а душу
Його взяла з собою.
Закрила очі, склала крила
І зникла під водою.
А він злетів у синє небо
І крила там розкрив.
Він за любов, за свою милу
Життя віддать хотів.
Для чого жити так без неї?
Хтось в світі фарби змив.
В її очах, в її коханні
Він серце загубив.
Тепер літав так одиноко,
Кричав і звав кохану.
Не знаючи, як далі жити
Летів до океану.
Він всюди чув лише її
І бачив крила білі.
А щастя й спокій він знайшов
На гострій скелі сірій.
Відтоді кожен альбатрос
Лиш сам собі літає,
А скеля та із морем вдвох
Світанки зустрічає.
Цінуйте те, що маєте,
Живіть у кожній миті.
Любов живе, любов рятує,
Бо вічна в тому світі.
Кохання є, було і буде.
Воно не обірветься,
Але хай вас мине та доля,
В якій про скелю йдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
Дорога вдаль, немов до неба
І світло нічних ліхтарів.
Я ніжно торкнулась до тебе,
Твій погляд коханням горів.
Гарячі обійми, зітхання,
Ти подих в волоссі ховав.
Я ж дихання вмить загубила,
Так палко мене цілував.
Палаючі губи по шкірі,
Вплітаються пальці в волосся.
А дихання наші летіли
Й зривалися до безголосся.
У темному всесвіті ночі
Від світла пливли кольори.
Хтось барви вливав в твої очі
Й зникали десь правила гри.
Сп’янілий немов від вина,
Тоді ти зізнався мені,
Що це все моя лиш вина
І ти, як в прекрасному сні.
Що я мов затята ворожка
Чарую над серцем твоїм,
Що поглядом в душу дивлюся
Й прив’язую оком палким.
Ти щось говорив і про очі,
Про руки, про губи, про тіло,
Та слів тих я майже не чула,
Від дотику твого п’яніла.
А серце шалено стрибало
Під пальцями в тебе у грудях.
І ехом моє віддавало.
На вушко шептав «моя люба».
А тіні з’являлись на світлі
Й ховалися в темній безодні,
Немов таємничі послання,
Що ми прочитаєм сьогодні.
Крім них і крім нас із тобою
Весь світ десь раптово сховався.
А нам під цим зоряним небом
Останній лиш подих зостався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
То що ж ховає львівська ніч?
Кохання, пристрасті, зітхання
Чи, може, зранені серця,
Гіркії сльози і страждання?
У тиші ночі є усе,
Як в кожного із нас в житті.
А львівська ніч ховає те,
Що вдень ховаєм ми самі.
Такі от ночі створив Бог,
Щоб їх прожити із коханим.
Рука в руці, лише удвох
Від почуттів своїх буть п’яним.
Для чого ночі ті мені,
Якщо тебе немає поруч
І серце тихо в самоті тріпоче,
Наче в клітці голуб.
Чому не сплю, дивлюсь на зорі,
А ти далеко десь сумуєш.
А я не знаю, де ти є
І, взагалі, чи ти існуєш!
Коли ж вже знайдеш ти мене?
Без тебе досить тяжко жити.
В обійми хочу я твої,
Щоб моє серденько зігріти.
Коли, нарешті, я знайду
Тебе серед чужих облич?
Шукай мене, знайди мене
І крізь вітри мене поклич...!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
Ти поруч, я знаю. Я це відчуваю.
Я інколи подих ловлю на щоці.
І крила твої мене захищають
Від злив і негод, що траплялись мені.
Бували і прикрі моменти в житті.
Ти завжди був поряд і вдень, і в вісні.
І сльози мої витирав крадькома,
Тоді як в душі в мене була зима.
Коли я самотня, коли я сумна,
Я ніби-ти чую ласкаві слова
І крила твої огортають терпінням,
Несуть із собою тепло й розуміння.
Ти внутрішній світ, ти всесвіт, ти дух.
Як хочу відчути тепло твоїх рук.
Ти знаєш мене – я не здамся без бою.
Тебе я не бачу, та ти поряд зі мною.
Здається і звідки береться та сила,
Коли ти розгорнеш свої білі крила.
Ти сиплеш зірки із безкраїх небес.
А я їх ловлю і чекаю чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97924
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2008
- Ти чуєш?
- Я чую.
- Відчуєш?
- Відчую.
- Цікаво, він ще пам’ятає, як вітер в волоссі гуляє?
- Цікаво, ти чуєш?
- Так, чую.
- Теж стукає?
- Стукає звісно.
- Цікаво, ти знаєш...
- Я знаю.
- ...що боляче жити навмисно.
- Цікаво, для чого?
- Не знаю.
- Цікаво, чому?
- Бо так треба.
- Цікаво, ти ще пам’ятаєш ту пристрасть вечірнього неба?
Ти ще пам’ятаєш?
- Аякже.
- Ти згадуєш...
- Дуже частенько...
- ...як билося в мене у грудях?
- ...як билося й моє серденько.
Ти слухаєш?
- Слухаю.
- Ти думаєш?
- Думаю.
- Чому так буває?
- Не знаю.
- Де серце моє?
- Я тримаю.
- Для чого?
- Тому що.
- Відпустиш?
- Як знати. Ніяк твоє серце не можу від мого серденька забрати.
- То б’ються разом?
- Одночасно.
- Та ми ж так далеко.
- Крізь вітри.
- Цікаво, а ти пам’ятаєш, коли ми сміялись, як діти?
- Ти чуєш, як стукає?
- Чую.
- Чому так?
- Говорить зі мною.
- Цікаво, ти ще пам’ятаєш, як ми цілувались з тобою?
Ти згадуй.
- Постійно.
- То це вже...?
- Прощання.
- Що з нами?
- Не знаю. Напевно кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2008
Ця гра вночі. Ця гра при зорях,
Коли лиш я і ти удвох,
Коли лиш полум’я прозоре
Так палко обійме обох.
Я бачу полум’я в очах.
І цілий світ я бачу в ньому.
Я відчуваю по губах –
Згориш ти в полум’ї отому.
Ця гра при зорях. Тиха ніч.
Тремтять в обіймах наші руки.
Згорають в полум’я вуста
Й життя нема без тої муки.
І лише місяць свідок нам.
Лиш вітерець волоссям грає.
Ти міцно обіймеш мене –
Кращого світу не буває.
Я підніму на тебе очі
І цим скажу все без омани.
Нехай вже завтра ми все втратим,
Ця мить назавжди буде з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97894
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2008
Холодна пора! Настала вже осінь.
Періщить на дворі холодним дощем.
Те бабине літо промокло геть зовсім.
Накрилося з впалого листя плащем.
Погода ця зовсім не тішить сьогодні.
Чи дощ то, чи сльози на моїй щоці.
А листя кружляє у небі ще й досі.
Лишає листівки на моїм вікні.
Природа завмерла. Вона засинає.
Звучить десь сумної гітари струна.
І смуток у душу вона навіває.
Так ніби ніколи не прийде весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97892
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2008
Ти зовсім став мені чужий.
Ми різні береги з тобою.
А був так рідний, дорогий,
Та не схотів піти зі мною.
Я загляну в твоє обличчя –
В душі щось глухо відізветься.
Багато втратив ти в житті.
Тобі так, певно, не здається.
В моїх очах ти втратив світ,
Безмежний світ кохання і щастя,
Терпіння, ніжності й тепла,
Що зберегли би у нещастя.
Немає місця для образи.
Ти сам себе караєш нині.
А я сумую вечорами,
Як бачу очі сіро-сині.
Нічого я вернуть не хочу –
Занадто боляче б було.
Ти може ще колись згадаєш
Рожевих губ моїх тепло.
Нам більше разом не заснути.
Й не бачити разом ті ж сни.
В руках обличчя не тримати,
Бо стали вже чужими ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2008
Чи порівняти з літнім днем
Кохання перше щире й ніжне,
Коли в долонях ми несемо
Те почуття щасливе й грішне.
Чи порівняти до зірок
Блиск у очах чарівних й милих,
Коли весь світ в твоїх руках
І встояти нема вже сили.
Та не зрівняти вже ні з чим
Тих поцілунків незрівнянних,
Тепло долонь, далекий шум
І аромат обійм коханих.
Та пам’ять тільки збереже
Миттєвість першого кохання.
Воно мине. Нас віднесе
Реальності дорога дальня.
Воно єднатиме людей
Вже інших, та не нас з тобою.
І знову стане першим там,
Як він в торкне її рукою.
Та перше є не завжди тим,
Що ми сприйматимем як долю.
Як сум мине і час прийде,
ВОНО зустрінеться з тобою.
І знову посмішку злови,
І знов в політ несе бажання.
І знов по блиску у очах
Ти зрозумієш – це кохання.
І знову почуттів юрба
Тебе закрутить що є сили.
І крикнеш ти у небеса:
«Ви подивіться – я щаслива».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2008