| Сторінки (3/249): | « | 1 2 3 | » |
***
Акварельно гарцюють тінями
Бездоганно брунатні поні.
Ввись здіймаються гуркотіннями
Галасливі дощі солоні.
Ґелґотіння порушує тишу.
Десь на обрії сплять комети.
Енні вірші хтось у небі пише,
Є й у Бога свої поети.
Жартома посміхається осінь
Зореносно листками сипле.
Ич, як вміло увись підносить
Іскру серця, чомусь осиплу.
Їдко-сизий туман встеляється,
Йде під хату, й тихо тулиться.
Колоритно собі вдягаються
Листопадним вихрем вулиці.
Миготять ліхтарі-підсвічники,
Наче душі чиїсь бентежні.
Обережно торкнуся вічності
При озерному узбережжі,
Рознесу це багряне полум'я
Солодкавою млою тиші.
Триста відступів є до полудня
У неписаних досі віршів.
Філігранно танцюють промені,
Хтозна-як вигинають танго.
Ці шляхи раз за разом пройдені,
Час втручається невблаганно.
Швидкоплинні етюди осені,
Ще лиш мить - і її не стане.
ЙдутЬ роки собі, набурмосені,
Ювелірно падуть листами.
Як же сумно! Немов востаннє.
жовтень 2022
Альбіна Кузів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
А ти до мене подумки пиши.
Пиши словами, що не просять тиші,
Аби звучати. Ти перепроси
Своє перо, що десь колись залишив.
Знайди у собі сили. Тихо грай,
В моєму серці на потрібні ноти
Не розраховуй втрапити. Нехай
Все буде так, як буде. Але доти
Звучи, як маєш. Не мовчи лише.
Перемовчати, знаєш, то не діло.
Бо дощ крізь вікна душу переллє,
А я уже ту кількість перевтілень,
Що десь мені призначена, пройшла.
Тож говори мені гітарним соло,
Чи як захочеш. Рік тепер за два,
Нема коли топтатися довкола.
10.07.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Моя рука в твоїй - тримай нерушно.
Усі негоди миттю відверни
Одним мовчанням. Байдуже, чи слушно
Я тут тобі шепочу. Пригорни,
Нам вистачить обіймів. Може зо два
Ще поцілунки, щоб стопити лід.
Що так п'янить оце, яка безодня?
Який безмежний цей уяви плід.
Яке безкрає небо. Й поле тихе.
Як тут безпечно, у руці твоїй.
Яке все горе навкруги безлике
І не страшне. І в тиші грозовій
Я чую все. Це буркотіння грому,
Неспокій вітру і тремтіння вій,
І неприступну майже оборону
Навколо нас. Як у руці твоїй
Моя рука - не розмикай долоню.
І як би світ не падав навкруги,
Оберігай. Любов не охолоне,
Якщо до неї не схолонеш ти.
09.07.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841461
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2019
Ти не тягни усе на своїй шиї,
І не бери усе до голови.
Кому це треба? Ми ж усім нічиї.
Усім байдуже, хто кого вловив
За бороду чи ноги. Спробуй мати
Собі своє обдумане знання,
Чого Ти хочеш. Пробуй відчувати
Свій мікросвіт. Достатньо навмання,
Немов сліпий, чужі топтати кроки,
І спотикатись об чиїсь склади
Невтілених ілюзій. То ж морока
Удвічі більша, ніж самому йти.
Збери усю свою невтомну силу,
Іди крізь поле, крізь свої ліси,
І дихай вільно. Ти своє світило
Плекай і, я прошу, не загаси.
09.07.2019 р.
©Альбіна Кузів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2019
Не цілуйте коханих в чоло, так цілують востаннє,
Так байдужість крізь губи морозом по шкірі іде
І проколює серце кинджалом тонким на прощання.
Так цілують тоді, коли Доля уже не зведе.
Не цілуйте в чоло. Так цілують тіла охололі,
Закриваючи очі, де вітер життя уже стих.
Відпускають навіки, зронивши сльозу мимоволі.
Хоч, буває, цілунком вбивають ще досить живих
І назавжди ідуть, закриваючи небо собою,
І затьмарений світ від напруги нестерпно гуде.
Хто уже цілував так колись, чи здавався без бою,
Чи цілованим був, той тепер розуміє мене.
Не торкайтесь губами чола. Поцілуйте у скроні,
Перевірте, чи схожі на дотик обидві щоки,
Промалюйте по контуру губ. І в кохані долоні
Заховайте обличчя, нехай Вас єднають роки.
18.05.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017
Така значна натяжка парадигм,
Така змістовна безкінечність значень.
Цей дивний світ погомонів і стих
На ще одному з наших з ним побачень.
Така пропаща гуща маячні,
Такі змарнілі бездуховні лиця.
А що колись? Вклякнути в полині,
І від душі природі помолиться.
А що тепер? І де отой полин?
І де є люди ті, що молитвами,
Тримали небо? Кожен сам-один,
Те, що єднало нас, ми роз’єднали,
Те, що любили – спопелили в дим,
А що лишилось – віддали на здачу.
Така мізерна м’якість парадигм,
А так руйнує всю основу значень.
15.05.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729217
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2017
А, може, мовчати? І зовсім не бачити змісту
Слова виливати, неначе герметик у шов.
І чашу чужого терпіння, так легко займисту,
Залишити в спокої. Просто без зайвих розмов
Поглинути мову і стати частиною тиші.
Хоч трохи підняти вагомість людського єства.
Бо слово – важливе, та вміння змовчати – цінніше,
Ми ж звикли думками кидати, як лезом ножа
Прямісінько в очі. І душу шматками кроїти,
І навіть не знати, як хто із цим потім живе.
Нам всім треба вміти змовчати, і вміти стерпіти,
І, може, загальна напруга хоч трохи спаде.
25.04.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2017
Ми вміємо грати. І струнам надати натяжку.
І знов танцювати босоніж по лезу ножа.
Бо легше здаватися мудрим, а бути ним важко,
А в запалі сварки, зазвичай, затерта межа.
По різних кімнатах – мов різних куточках планети,
По різних добових і навіть земних полюсах.
Так щойно був близько, а зараз не бачу я, де ти?
Ця гордість отруює розум й слова на вустах.
По різних вольтажних миттєвих напруженнях струму,
На різних диванах, немов на чужих островах.
Шукаєш мене. Але де я? Під дією суму
Нелегко тримати свій мозок і тіло в руках.
А потім болітиме. Й кисень немов перекрито.
І соромно стало, і груди пече від жалю.
Бо наша любов нас до цілого зводить магнітом,
А впертість знецінює значення слова «люблю».
03.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Я сьогодні прокинуся. Знаю, ти скажеш: «Нарешті».
Запалю́ своє світло, розки́даю темінь без решти.
Я зуміла втекти із-під власного свого арешту.
Я згадала, що досі жива.
Я підніму усталені межі, залиті бетоном,
Моя внутрішня сила нам буде надійним пероном.
Наші душі ніколи не стануть чужим Вавілоном.
Я не здамся, бо справді пора.
Мій вогонь не погасне, горять уже ці смолоскипи,
Бо весною якраз під відлигу і вітряні схлипи
Саме час обміняти уперті всі стереотипи
На готовність творити дива.
23.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Ти знаєш, ці вірші живуть у мені не дарма,
Помалу щоразу в мені вибудовують мури.
Я кожного року себе будувала сама,
І досі ніхто ще не вносив свої коректури.
Ти знаєш, ці вірші все більше і більше болять,
І серце випалюють терпко-гіркими рядками.
Чому не писала? Боялася своїх розп’ять,
Бо гірше не вдарять, ніж я себе цими рядками.
Ти знаєш, ця рима руйнує усталений ритм,
Ламає поставлені межі, пече до живого,
Але, якщо глянути в світлі перфектності призм,
То кожна руйнація – створення чогось нового.
Ти бачиш, мій мозок мені залишає рядки,
І знову куплет відриває шматочками серця.
Та я не зупинюсь, бо в кожному слові є ти,
І кожен твій дотик новими віршами озветься.
15.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2017
Де ти знаходиш думку ту високу?
В інформаційній ері є, на жаль,
Суцільна жмиха, геть немає соку.
Зруйнована мистецтва вертикаль.
Нема цензури? Байдуже, є рима.
Немає змісту? Хто його шука?
Ця хвиля безкультурності незрима
Замилить очі, наче пелена.
Шукай душею, покликом у серці,
За чашкою гарячого мате,
Тебе величне слово в круговерті
Підвалами підтексту поведе.
Не знаєш, де шукати? Над собою,
Все, що безцінне – вище голови.
Треба рости. Не слідуй за юрбою,
Бо їм не знать культурної жаги.
Чи день короткий, чи забракло духу
Знайти те слово – вартісне й святе?
В часи літературної посухи
Згадай по добрій пам’яті мене.
28.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672892
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016
Ти – мелодійне звучання на срібній струні,
Ти – перевтілений спокій, що сповнює душу,
Ти – моє слово, яке я тепер не порушу,
Ти – теплі вірші, що тихо живуть у мені.
Ти – мій маяк, що в тумані мене проведе,
Ти – перевірена стала в мінливості світу,
Ти – нездоланне тяжіння земного магніту,
Ти – моя повінь, що змиє печаль і спаде.
Ти – мій початок, у вічності перша межа,
Ти – невід’ємна константа мого сьогодення,
Ти – початкова сходинка п’янкого натхнення,
Ти – мої впевнені кроки по лезу ножа.
Ти – моє море, тримаєш мене на плаву,
Ти – теплий промінь, що темінь ущент розганяє,
Ти – мій вогонь, що у серці нестримно палає,
Ти – Той єдиний, заради якого живу.
Ще сотні слів я присвячу тобі
У віршах на життєвім полотні.
23.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672890
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.06.2016
Послухай його, послухай…
Море нестримної тиші,
Що заповзає у вуха,
Душить щоразу сильніше.
Послухай, як стрімко й важко
Лягла п’ятитонним лезом
Прямісінько в наше ліжко
Відсутність думок тверезих.
Послухай, як тяжко вдихом
Втягнути загуслий кисень.
Як легко піддатись примхам,
Й нелегко шукати рішень.
Послухай, як тисне муром
Взаємність із звинувачень,
Як б’ється вольтажним струмом
Напруга незнаних значень.
Послухай уважно, слухай…
Крики нестримної тиші,
Що ріжуть шматками вуха –
Це плач покинутих віршів.
26.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2016
Збери росу, світанок нею плаче,
Закоханий у теплу літню ніч.
Він так чекає боязко й терпляче
Миттєву зустріч їхню віч-на-віч.
Він дарував у день своє натхнення,
Яке черпав з незнаного тепла.
Та як відкрив їй серця одкровення –
Вона злякалась світла й утекла.
А він її старався відігріти,
Щосили у проміння загортав.
Та він не бачив: ці нічні софіти –
Це він для неї ніччю запалав.
Та він не знав, що тінями встелила
Вона для нього інший бік трави.
По-своєму вона його любила,
По-своєму і він її любив.
Збери росу. Кохання нею плаче,
Загублене невмілими людьми.
Ти спробуй ще, по-іншому, як краще,
І для любові мову віднайди.
26.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Хочеш, одягну сьогодні чорне? Буду темною,
Наче загадка, будеш гадати, будеш непевним,
Буду глибокою, спраглою, мов однотонною,
Буду звучати лиш музикою монотонною.
Хочеш, одягну сьогодні біле? Буду чистою,
Відкритою, свіжою, на показ себе виставлю,
Мов “tabula rasa” буду для тебе, художника,
Поглинати тінню світло, тобою примножена.
Чи, одягну сьогодні червоне? Буду пристрастю,
Незгасимо-палкою, полум’ям тебе вистелю,
Не знатимеш більше ні холоду, ані спокою,
Буду гріти, пекти, підніму тебе із попелу.
Хочеш, буду для тебе різною, або сталою,
Чи буду тихо-блідою, чи гучно-яскравою?
Хочеш, у сіру буденність я барвами вистрелю,
Або пастельними тінями затишок вистелю?
...Хочеш, вдягну тебе собою? Будеш наповненим,
Будеш іще впиватися мною, будеш втомленим.
Будемо разом мрії міряти, наче вічності,
Будеш любити й губитись в моїй хаотичності.
25.12.2015 р.
* “tabula rasa” – з лат. “чиста дошка”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632352
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.12.2015
Завари мені чаю. Міцного, зеленого чаю,
З ароматом цілющих, Карпатами зрощених трав,
Вони бачили ночі, де місяць зорю пеленає,
Вони міряли простір, в який ще ніхто не ступав.
Завари мені чаю з терпким ароматом жасмину,
Білі паростки вдоста всотали гірської води,
Вони грілися вогнищем, що починалося з хмизу,
Гомоніли із вітром, що поруч із ними ходив.
Завари мені чаю з духмяно-перцевої м’яти,
Що ввібрала у себе палючого сонця жагу.
Можна також до смаку сушених суничок додати,
А як хочеш – ромашки, чи навіть пучок чебрецю.
І нехай за вікном тихо інеєм стелять морози,
І зима–завірюха навколо усе замела.
Я з тобою, й мене не лякають холодні прогнози.
Завари мені чаю: з любові і свого тепла.
15.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632147
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
Буде час, коли місто зітхне завірюхами снігу
І вкладеться під купою ніжно-пухких кучугур,
А усе найдорожче – сховає далеко під кригу
Від людей, та від інших часово-тривких коректур.
А тоді навіть вулиці вдягнуть мереживні плаття,
І засяють під світлом вечірніх сумних ліхтарів,
І на всіх перехрестях відбудуться вічні змагання:
В кого інею більше, хто краще прибратись зумів.
Навіть вітер-бешкетник стрибатиме лунко дахами,
Розплітаючи косу чарівній красуні Зимі,
Покриваючи землю новими й новими шарами
Білосніжного спокою, розкошу лиш королів.
Буде час, коли місто ошатно вдягнеться у хутро,
І попросить хурделицю снігом усе замести,
Вип’є ще наостанок гарячого чаю, і хутко
Іще раз позіхне, і дріматиме аж до весни.
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631877
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2015
Лікуйтесь долонями тільки коханих людей,
Прошу, не цурайтеся їхнього способу жити.
Цінуйте турботу. Учітеся, наче спудей,
Приймати відмінності й з ними сильніше любити.
Пірнайте лише у кохані обійми, і все,
У них відігрієте кірку серцевого льоду.
Підтримуйте вогнище. Справжня любов не пече,
Піклуйтеся і пожинайте лише насолоду.
Прошу Вас, впивайтеся тільки в кохані вуста,
Не бійтесь гіркого, бо втратите цінності меду.
Крокуйте назустріч. До щастя хода непроста,
Важливо до спільної долі відчути потребу.
Прошу Вас, старайтеся щось збудувати святе,
Прошу, не давайте коханим причини для болю.
Життя швидкоплинне. Важливим є рідне плече.
Будуйте майбутнє в любові, діліться собою.
01.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
Стільки болю крізь пальці… Ніколи такого ще пійла
Не пила, не вживала, іще не тримала в зубах.
Стільки трунку в словах… І неначе немає вже діла,
Це минуле – поховане, буцімто спалене в прах.
Кожне слово – кинджалом колючим прямісінько в серце,
Мов наточений ніж, розриває судини і плоть.
Добре кажуть, минуле – забуте. Забудьте, уперті!
Не копайтесь у пам’яті, там не знайдете щедрот.
Не знайдете нічого, крім болю, крім спраглої туги,
Крім оплаканих днів і таки не досягнутих мрій.
Наша пам'ять ніколи, одначе, не була нам другом,
І, на жаль, крім науки, нічого не знайдемо в ній.
Добре кажуть, ніколи не треба дивитись у “Вчора”,
Бо поховані миті зруйнують щасливе “Тепер”,
Бо всі спогади надто не терплять у собі повтору.
Час – це вічний, бездушний і часто німий людожер.
28.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2015
Як сказати тобі, що ти –
Мого Всесвіту восьме коло,
І що твоє гітарне соло
Розтрощило мої замки.
І що впала моя стіна,
Оборонні усі споруди.
І що твоїх морів Бермуди
Затопили мене сповна.
Як сказати, з тобою я
Маю крила, аби злетіти.
Мій палаючий стимул жити,
Моє щастя, моя сім’я.
Ти прислухайся і знайди:
Серед безлічі різних звуків
Мого серця нестримний стукіт
Буде вірно тебе вести.
А коли у тобі нестача,
Не тримає мене земля.
Зрозумій, що без тебе я –
Не натхненна, не та, незряча.
Бо була не собою, доки
Не сплелися разом світи.
Як сказати тобі, що ти –
Моє світло, мій храм, мій спокій.
Як сказати тобі?... Прости,
Моїх слів не достатньо, любий.
Ми з тобою довіку будем
Це кохання в собі нести.
25.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015
Твоя шкіра пахне ніжно-м’якою вишнею,
Відголосками м’яти та терпкістю кардамону.
Я із кожним вдихом наче стаю п’янішою,
Випиваю залпом ці келихи твого півтону.
Я із кожним дотиком знов втрачаю голову,
І мене біля тебе Всесвіт кружляє колами.
Я ніколи ще не знала такого голоду,
Щоб хвилини без тебе стали порожньо-голими.
Твої губи з присмаком надто палкого чилі,
Обпікають, спалюють шкіру тонкими клаптями.
Щоб вловити смак, мене змалечку ще привчили
Не ковтками пити, а зовсім малими краплями.
Твоє тіло пахне рідно-мускатним спокоєм,
А бездонні очі – мов дзеркало мого затишку.
Ти для мене став раптово жаданим злодієм,
Я в тобі розчинила сумнівів своїх залишки.
12.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614098
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.10.2015
Журлива осінь. Де твої сліди,
Де твої сльози зливами збирались?
В мою душевну засуху зайшли,
Й залили серце вщент - перестарались.
Пустунка-осінь. Міряєш межу
Температурних полюсів добових.
Я відмолю у тебе, відслужу
Ще кілька днів гарячих, пурпурових.
Ошатна осінь. Рано віддала
Парчеву шаль морозами розшити.
Сама ж промерзла. Льодом залила
Багряне листя й ліхтарів софіти.
Тривожна осінь. Сумнівів пора.
Хитай дерева вітром, тільки віру
Не зачепи. Бо знає лиш вона
Моїх душевних екзекуцій міру.
11.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2015
Знаменний день для люблячих сердець,
Блаженний день, освячений єднанням.
Натхненна і окрилена коханням,
З батьківських рук іду я під вінець.
В твої обійми – затишні й м’які,
В твоїх очей чаруюче бездоння.
Кружляємо під ритми Мендельсона
Найбільш значущий танець у житті.
Вдягли обручки – долі заплели,
Тепер у нас на двох одна дорога.
Ми поклялись перед людьми і Богом
Кохати одне одного завжди.
03.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Як це листя скрутити жмутом, зібрати в кошики,
Як цю осінь гірку зацу́крити теплим медом?
Як цю тишу не чути, вона ж говорить пошепки
У тобі́, у твоє́му домі, під тво́їм пледом.
Як це небо схмурене трохи зросити фарбами,
Як цей смуток терпкий закрити високим муром?
Хтозна-де наші душі тихо вальсують парами,
Лиш не поруч із нами. Дай мені цю мікстуру.
Влий мені трохи чаю, вкинь туди сонця за́ходи,
Багряні промені я всотаю між пальцями.
Хтозна-звідки принесла осінь отруйні ягоди,
Ми серцями були молоді, стали – старцями.
Як цю осінь накрити шовком, зашити нитками,
Закрити у скриню і затопити грозами?
Вона мала прийти із миром, прийшла зі збитками,
І, мов злодійка, ві́рші замінює прозою.
25.09.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2015
Розбуди в мені сонце. Під жовтим осіннім покровом
Відшукай серед листя мою перетлілу іскру,
І вдихни в неї спрагу жагучу, багряно-медову,
Хай прокинеться врешті й приводить себе до ладу.
Хай впивається ріками, доки вода не холоне,
Поки літня нестримна наснага у них ще жива.
Хай збирає світанками ро́си живильні в долоні,
А на заході сонця ковтає з проміння вина.
Хай сп’яніє від сили. Хай вітер зціло́вує скроні.
Хай палає живильним багаттям душевна іскра.
Бо надворі вже осінь. А в осені очі холодні.
Розбуди моє сонце, у ньому багато тепла.
22.09.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613774
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2015
Ти зі мною лише говори. Я прошу, не замовчуй,
Недосказане слово, немов кам’яний моноліт,
Застрягає у горлі. І скільки його не проштовхуй,
Скільки з ним не борись - воно тільки сильніше болить.
Ти мені хоча б трохи скажи. Бо мовчання - отрута,
Бо застояне слово гіркіше і від полину,
Заповільнює серце. І потім ніяка покута
Не очистить цю кров, не розрідить її густоту.
Я прошу тебе, ти говори. Я благаю, частіше,
Бо заховане слово, як вихор, змітає усе.
Хоч мене пожалій. Бо мене твоя змовчана тиша
Неприборканим полум’ям в грудях нестримно пече.
21.09.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613759
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2015
Не ворушусь. Не дихаю. Боюсь
Злякати щастя порухом невдалим.
Я між життя осушених опалин
Лише тобою вдосхочу нап’юсь.
Закрила очі. Поглядом вловила
Тремтіння вій, що серце видає.
Хай через край лавина переллє,
Нехай цих почуттів нестримна сила
Мене розбудить, розіб’є замки,
Очистить душу, позмітає попіл.
І щастя, що відкладене “на потім”,
Прийде до мене з дотиком руки.
Не ворушусь. Не дихаю. Щосили
На глибину закоханих легень
Тебе вдихнула. Й не настане день,
Щоб я тебе від себе відпустила.
03.08.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Не відсувай своє життя убік,
Не дай стояти осторонь від тебе.
Я зрозуміла: ти мені із неба
Дарований для щастя чоловік.
Не віддавай мене в безпечний тил,
Не хочу бути в німоті і тиші.
Хай краще у душі клекочуть вірші,
Аніж позбутись вітру і вітрил.
Я хочу бути поруч. Руку дай,
Моя підтримка стане у нагоді.
Простіше разом у буденній злобі
Плекати наш духовний урожай.
І сонячними ранками удвох
Ліпити день із посмішок на вікна.
Я відчуваю: я для тебе жінка,
Мене колись тобі призначив Бог.
03.08.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Ти знаєш, я змучилась. Надто замучилась бути
Для всіх і для кожного тим незамінно тривким
Постом порятунку. Щоразу і слухати й чути,
Й приймати удари цим серцем, немов кам’яним.
Мовчати у прірву. У прірву бездонної ночі,
Заледве вдихаючи попіл зотлілого дня,
Впиватися тишею. Й всі свої замисли творчі
Вкидати униз, не знайшовши для них прийняття.
Себе не любити. Ось так от не бачити суті,
Й не мати для себе хоч декілька зайвих хвилин.
Я змучилась бути для всіх. А для себе не бути.
Душа вимагає зупинку, німий карантин.
31.07.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2015
Сьогодні вечір зі мною молиться
У ароматнім терпкім напруженні,
Ховає очі мої примружені
У безголосих своїх околицях.
А мої погляди линуть хмарами,
Це небо наче напнуте п’яльцями.
Перебираю квиток між пальцями,
А за вікном пролітають кадрами
Залиті зливою теплі вулиці,
І люди, містом уже вкорінені.
Комусь важливі, мені – знецінені,
Одне до одного серцем туляться.
А моє надто до тебе проситься,
Несила, знаєш, чекати вічності.
В дорожнім приступі поетичності
Цей вечір мовчки зі мною молиться.
А небо знов проводжає зливою.
Рахую відстань оцю перонами.
Передчуттями цілком зчарована,
До тебе їду уже щасливою.
30.06.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2015
Не лізьте в душу скальпелем. Не треба,
Ці шви тепер не ріжуться нічим.
Моя печаль сягнула краю неба,
І там застигла вороном німим.
Моя журба згубила своє русло,
І, не знайшовши виходу в мені,
Вернулась до людей і там загусла,
Бо справедливі правила земні.
Дароване добро віддастся миром,
Медовим чаєм, чашею тепла
Втамує спрагу і підсилить віру.
Віддайте і воздасться вам сповна.
Не розрізайте душу, не знайдете
В її глибинах чорноти і зла.
Там лише серце: щире і відверте,
Там лише мова: рідна і жива.
23.06.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593545
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2015
Слухай, як дні наступають на моє тендітне горло,
Як ледве чутно хрустять кістки під ногами часу.
Незримі хвилини мають надто нестримну масу,
Я стараюсь зустріти цей натиск достойно і гордо.
Слухай, як принципи знову ламає течія митей,
Як нестримна ріка відшліфовує гострі грані.
Як в собі відкриваю для мене нові й незнані
Абсолютні глибини терпіння, водою омиті.
Слухай, як ледь тріскотять у багатті фрази нездалі,
Язики цього полум'я чистять від зайвих літер.
Як гартують мене і вогонь, і вода, і вітер,
І вже сказане слово міцніше незламної сталі.
Слухай, як вітер байдужий розхитує мої скелі,
І як час нам диктує умови бездушно й гордо.
Я рахую ці дні, що ступають мені на горло,
І стараюсь себе не втопити в своїй же пустелі.
21.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589198
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2015
Мене пізнаєш заходами тіней,
Мою жагу, мій пристрасний ноктюрн.
Та сотнями душевних авантюр
Моє бажання щастя не вимірюй.
Я ось така. Шалена, запальна,
Та краще хай про мене скажуть вірші.
У їх глибинах, потаємно-грішних,
Знайдеш ти присмак крові і вина.
Дивись пильніше: в римуванні течій,
За масками людської простоти,
Моя душа вкладеться між рядки,
А ти її побачиш в порожнечі.
Мою тонку мереживну вуаль,
З бажань і прагнень, заховай подалі,
Бо люди, до чужих здобутків спраглі,
Її шукають, наче той грааль.
Ні, не вкрадуть. Лише позичать трохи,
І мою грань покажуть, як свою́.
Я не боюсь. Бо ті, кого люблю,
Впізнають серед сотень мої кроки.
15.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587979
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2015
Збирай всі речі, чи залиш кому,
Нехай беруть. А ти лети додому.
А я тобі всміхатимусь з перону,
Або зустріну в аеропорту.
Дорогою вклоняюся містам,
Які мене єднатимуть з тобою.
Перевернувся світ вниз головою,
І навздогін усім моїм листам
До тебе йду. А замість милі - мить,
Рахую кілометри по хвилинах.
Ця відстань не важлива. Серцем лину,
В твоїх руках воно не защемить.
Кидай усе. Байду́же, хто візьме.
Воно не варте Нас, ніщо не варте.
На цій дорозі небо лиш на варті,
І аби-хто крізь нього не пройде.
А я іду. Всміхаюся зорі́,
Що неминуче зводить нас роками.
Лети до мене небом, літаками,
А я тебе зустріну на землі.
15.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2015
Пером душі, летючими рядками
Вливаю свою лірику у день.
Мов на мольберті, вільними мазками
Римую нерозбавлену пастель.
Мов молока до кави, я у вірші
Додам туманну ніжність почуттів.
Ти спробуй їх на смак: нічим не гірші,
Ніж у словесно-вправних знатоків.
Хоч про смаки нам сперечатись годі,
У моїх віршів власна пектораль.
Які ж цукрові рими в насолоді,
І як гірчить римована печаль!
Як легко й вільно розчерками ручки
Я роздягаю душу на листку.
Читай мене у віршах. Це ж так зручно.
І в кожному знаходь мене нову.
14.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Мій милий Птах, де ти дістав ці крила,
Якими ти мене підносиш ввись
Над поверхами неба? Я зуміла
Собі сказати: “Дівчинко, скорись”.
Хто тебе вчив так вміло керувати
Буремними потоками між хвиль
Моїх душевних течій? Треба знати,
Яке впустити з моїх божевіль.
І як не загубитися стежками
Серед величних створених лісів
Та безлічі фантазій. Щастя з нами.
Ти віднайти до мене шлях таки зумів.
Мій рідний Птах, а я тебе любила
У кожному прожитому житті
Моїх реінкарнацій. Полетіли,
Люби мене в безхмарній висоті.
12.06.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015
Вір мені. Хоч у Долю не віриш, то може й не треба,
Вона надто досвідчена й надто премудро-стара,
Щоб минути нас двох, коли зорі із вічного неба
Наші душі зв’язали, хоч часто розводять тіла.
Не буває отак випадково поєднаних зроду.
Моє щастя – з тобою, та все має свою ціну.
Щоб у Долі могла заслужити тебе в нагороду,
Я усі негаразди й тортури у неї пройду.
Вір мені. Та насправді чи вистачить мудрості й сили,
Я не знаю, пробач. Бо я інколи надто м’яка.
Хтось отруєне яблуко дав, а я взяла й вкусила,
І, наївна така, не помітила там черв’яка.
Хтось любити хотів, а я надто пручалась щосили,
Бо не знала любові, що чиста, як щира сльоза,
Бо минали, зминали і в жертву мене приносили,
І з роками потрохи черствіла тендітна душа.
Вір мені. Я з тобою – за небом, за обрію краєм,
За межею останнього розстрілу моїх причин.
Досить принципів, геть. Я тебе назавжди обираю
На усю безкінечність життєвих і творчих глибин.
11.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2015
Тут без тебе нема чим дихати. Все густішає.
Навіть кисень гірський на груди лягає каменем.
Де би я не була, ніяк не зумію втішити
Своє серце, твоїм від'їздом тоді поранене.
Наче світ зупинився, щоб тобі вслід дивитися,
І тихцем змінив мої течії просто тишею.
Як непросто самій з собою тепер миритися,
Коли мов не сама, та наодинці залишена.
Навіть вірші до тебе здалеку важко пишуться,
Я для них відриваю душу тонкими клаптями.
Може не читай, нехай болі мої залишаться
Під словесними, заримованими печатями.
А коли прочитаєш, то моїх сліз побільшає,
Бо я знаю: тобі там важко і теж не байдуже.
Тут без тебе нема чим дихати. Все густішає.
Навіть крові по венах руху не чутно майже вже.
07.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015
Моя Любове! Ось твій п'єдестал,
Твоя стани́ця ба́жаного щастя.
Я аж тепер, готова до причастя,
Прийшла на твій освячений причал.
Веди мене, покірну, по стежках,
По диких хвилях сво́го океану.
Коли я босоніж на плесо стану,
Не дай згубити душу в міражах.
А дай мені провалля перейти
По невагомих путівних канатах.
Моя Любове! Де на пробу взяти
Твоїх святих обітниць чистоти?
А як до тебе тяжко було йти!
Який тернистий шлях, залитий болем,
Як я долала скелі і окови,
Щоб крізь асфальт травою прорости.
Прийми мене на свої небеса,
Умий обличчя чистою росою.
Я, крізь роки, освячена журбою,
До твого трону зцілення прийшла.
04.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2015
Знаєш...
Коли знову сидиш у кав'ярні надто сама,
Стрілки часу летять не на твою користь,
Ігноруєш усіх, хто поруч говорить,
Ніби зовні усе гаразд. Тільки трохи бліда.
Чуєш...
Як твоє внутрішнє соло розриває вуха,
Дзвінкими акордами трощить полиці,
З твого даху летить уся черепиця,
Не бійся, ніхто не почує. Ніхто й не слухав.
Бачиш...
Як люди щодня убивають у тобі світло,
Бездушно звільняють твої урагани,
Не думають - сила, що їм притаманна,
Зруйнує навколо усе. Невже не помітно?
Плачеш...
Тихо, нечутно, наче в кав'ярні зовсім одна.
Затоплюєш душу своїм океаном,
Хто посмів обділити долю таланом?
Витри сльози, усе гаразд. Тільки надто бліда.
02.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585386
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2015
Тремтить душа. Налякано тремтить
В передчутті невідворотних рішень.
Хто ти така без вічних переміщень?
В постійнім русі істина не спить.
Міцніє дух у наковальні цій,
Від доленосних молотів ударів.
В руках Богів – небесних сталеварів,
Ти не тремти – духовно багатій.
Бо кожна мить безцільного жалю́
Тебе від щастя віддаляє вдвічі.
Іди на голос, мила, я покличу,
І цю дорогу квітами встелю́.
У судний день дарована мені,
Моя безстрашна, хоч і досить грішна.
Ким би була без вічних переміщень?
Ти виклик Долі з гідністю прийми.
01.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2015
Не чіпай мене, я – розпечена лава,
Стікаю недрами світу
Тільки сьогодні.
Не іди сюди, я – дорога лукава,
Бездумно тебе заведу
Тільки в безодню.
Не дивися так, очі зелені мої,
Зеленню вдосхочу ситі,
Надто холодні.
Ти не вір тепер, погляди ласі-п’янкі,
Надто туманом сповиті,
Зараз порожні.
Не дивуйся так, нерви є досить крихкі,
Чаші вже повні по вінця,
Так, не бездонні.
Зрозумій мене, кожен своєї межі
Хоче сягнути, не бійся,
Душі голодні.
Не торкай мене, надто відлюдна чомусь,
І світ мене кинув саму,
Тільки сьогодні.
Ти зачекай лише, завтра знов повернусь,
І тихо тобі покладу
Вірші в долоні.
23.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2015
Епоха змін. Епоха нововведень.
Епоха безпринципності людей.
Що кожен з нас вкладає у молебень
В хрестового походу апогей?
З якими перспективами на завтра
Щовечора відходимо до сну?
Відкрийте очі. Не країна – ватра,
Обрамлена в багряне паспарту.
Червоно-чорний взір на вишиванці.
Червоний – кров, а чорний – то журба.
А чия кров? Чи вільні ми, чи бранці,
Ми ж боремось до скону, до сповна.
А чиє в тебе прізвище? Російське?
А чи не польський в тебе родовід?
Походження у нас усіх братерське,
Козацький рід іде на перевід.
Це ж ваші діти, люди, схаменіться!
Це ж ваша кров, то рідне, то святе!
Брати мої, прошу вас, обніміться,
Одна земля і серце в нас одне.
21.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583129
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2015
Як ти без мене?... Там, за небокраєм,
За смугами підйому літаків.
Не треба кави. Обійдуся чаєм,
Без тебе серце хворе поготів.
Як твоя пам'ять?... бо моя байдужа,
І думати геть зовсім не дає.
Мій неймовірний. Згадую, примружусь,
І радість поверх серця переллє.
Тих десять днів в полоні божевілля,
До краю подолали міражі.
Два наших дні ранкового похмілля,
Сп’янілих тіл від дотиків душі.
Цілунок в щічку… Особливо ніжно.
Тебе шукала сотнями рядків.
Цей час з тобою так летів поспішно,
А вже без тебе – наче скам’янів.
Як ти без мене?... Я нап’юся чаєм,
Сп’яніла пам'ять забирає сон.
Дивися, милий: сонце зустрічаєм
Сплетінням долі, дотиків, долонь.
Дивися, зорі нам цілують небо,
Дороги наші зводячи в одну.
Так буде, знаю. Сумно тут без тебе,
І навіть чай зі смаком полину.
21.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
І всі не ті, і все мені не те….
Без тебе, знаєш, небо потьмяніло.
І поки ще думки не очманіли,
Не знаю я, куди мене несе.
Бо вірю, знаєш, вірю лиш тобі,
І віра ця – як скеля, непохитна.
Не підведи, бо я не перелітна,
Я птаха, що тримається в гнізді.
Бо із тобою сонце не пече,
А лагідно так променем торкає.
І цілий світ навколо завмирає,
Коли цілуєш ніжно у плече.
Бо із тобою не страшні дощі.
Яка негода? Тихо пригорнуся,
Перебираєш пальцями волосся,
І затишок влягається в душі.
І навіть чай без тебе не смачний.
Без цукру, з цукром, байдуже. Без змісту.
Моє ти небо, безкінечно чисте,
Мій промінь щастя, тепло-золотий.
І всі не ті, і все мені не так…
Напнуті вени всесвіту над нами,
Оберігають душі небесами.
У тобі моя суть, і сенс, і смак.
16.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2015
Як без тебе цей час пришвидшити?
Ці хвилини ідуть сторіччями…
Душу, зкроєну протиріччями,
Так хотілось тобі залишити.
І віддати тобі хоч крихітку
Безборонно летючих спогадів…
Хоч на фото в твоєму погляді
Уже вкотре шукаю прихистку.
Хоч по буквах збираю жменями
Імовірні миттєві враження…
Терезами у Долі зважені,
Ми для неї були шаленими.
Ми здалися їй надто ситими
Один одним на мить без вічності…
У режимі німої кличності
Я у неї тебе проситиму.
…І щодня тебе мовчки кликати,
І шукати думок сполучення…
Як без тебе цей час відмучити,
Якщо звикла тобою дихати?
13.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2015
Я на тебе чекатиму тут…
Наше місто, тінисті алеї,
Наче древніх віків мавзолеї,
Наші кроки тепер бережуть.
Наші запахи, тіні, сліди
Залишили відбитки незримі,
Щоб, коли ти приїдеш, за ними
Ти зумів мене знову знайти.
Бо я вірю, що вкотре зведе
Наші долі це небо – Єдине.
А цей вірш моїм голосом лине,
І тебе навіть там обійме.
І ця відстань тебе не вкраде,
Бо я вірю, що вічне між нами.
В день, коли відцвітають каштани,
Починаю чекати тебе…
12.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2015
Скажи, що не намарно… Лиш скажи,
Що моє серце врешті буде цілим,
І хто би не стріляв – вже не поцілить,
Бо ти його собою захистив.
Промов лише очима… Чи скажи
Так, як годиться, цілими словами,
Що вічність в безкінечності між нами
Сплітає наші долі у роки.
Бо мабуть, вперше, знаєш… Так боюсь,
Що ці бажання раптом не взаємні,
І я у своїх мріях потаємних
Укотре вже самотністю втоплюсь.
Бо мало часу, мало… Не чекай,
Що буде краще, зручно чи комфортно,
Бо мить тікає надто незворотно.
Лови мене в обійми і тримай.
Тримай так міцно… Мовчки покорюсь.
Лише скажи, що почуття ті самі
Перевертають душу полюсами.
Я ж навіть слово мовити боюсь…
10.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2015
Прокинься, мила… Досить вже, прокинься!
Бо вирвеш серце залпом із грудей,
Бо кров кипить у венах… Схаменися…
Коли цей біль знайде свій апогей?
У кому відшукаєш панацею
Своїх душевних шрамів, що ростуть?
Перевернувся світ… Що є межею,
Де лиш болить, а де вже розіпнуть?
Реанімуйте серце, де є ліки?
Спинилось, чуєш? Три...два…раз…Мовчить.
Так тихо. Спокій. І кричать шуліки.
Прокинься, мила! З часом відболить.
Бо ти не спиш. Реальність загубила,
Заплутала у собі час і мить.
Постав цей світ на ноги. Що, несила?
Доречно, мабуть, серце зупинить.
Прокинься, чуєш? Піднімай повіки.
І двері в душу врешті зачини,
Бо ще когось запустиш – вже навіки.
Тому обачно. Раз…два…три…Вдихни.
30.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2015
Вдихни мене… до спа́змового болю,
До кожної клітиночки легень.
Насолодися мною… і поволі
Почни із мене свій буденний день.
Розкрий мене… до сонячного ранку,
Поривом вітру ку́чері поруш.
І вранішньої кави філіжанку
Смакуй ковтками напівсонних душ.
Вдягни мене… цілунками зап’ястя
Замість браслетів ніжно прикрашай.
Ти одягай мене в ранкове Щастя,
І тишею волосся заплітай.
Буди мене… світа́нковим сопрано,
Легкими марципанами із хмар.
У когось на сніданок круасани,
Мені ж смакує з посмішок узвар.
Віддай мене… вже новий день чекає,
Душею лиш мене не відпусти.
А коли захід сонцем запалає –
Ти знов мене до себе забери.
29.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015
Давай забудем всіх, які вже “до…”,
Були до Нас, до Тебе. Перехожі.
Бо Наші душі божевільно схожі,
А їх сліди вітрами замело.
А твоя думка в моїй голові
Закінчує маневри надто точно,
І зрештою вдоволено муркоче,
Розставивши всі крапочки над “і”.
А твої дії, навіть хтозна-де,
Містичним чином з’єднані з моїми.
І як би Нас життя не розкроїло,
Ми все одно єднаємось в Одне.
Давай нарешті спалахнемо так,
Щоб усі тіні повтікали з виду.
Влаштуємо прощальну панахиду
Стосункам, що завершили етап.
Давай наллємо в келихи “Бордо”,
І відсвяткуєм Нас, з’єднаєм ниті.
І гармонійним щастям надто ситі,
Ми не згадаєм тих, які вже “до…”.
23.04.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2015
Так голосно, з надривом так мовчати,
Зірвавши голос криками у безвість.
І казна-як в собі замурувати
Іще живу, не випиту чуттєвість.
На кращий час, для когось, хто побачить
Ту життєдайну, вільну, повноводну
Душевну повінь. Зможе розтлумачить –
Отримає мене в винагороду.
А поки-що – чекати у мовчанні.
І хто не розуміє, той осудить,
Та краще хай, байдужі і незвані,
Мене минають некохані люди.
Як покаяння – мовчазна темниця,
Всередині застигли океани.
Невисказане слово – це в’язниця,
Це намертво заковані кайдани.
22.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
А можна, я буду твоїм подарунком Долі?
Твоєю щоденно тепло-ранковою кавою.
Ти просто відкриєш очі, протягнеш долоні,
І я буду поруч, ніжно-вершково-ласкавою.
А можна, я буду твоїм поцілунком Щастя?
Любов’ю насичена, щиро-бентежно-покірна,
Зібрані зорі до ніг тобі віддано класти,
В час, коли тво́я впевненість в со́бі доволі спірна.
Можна, я буду чуттєвим спалахом Пристрасті?
Свіжою-сніжною, різко зім’ятою постіллю,
Криком у тиші, подихом надто уривчастим,
Струмом по венах, туманним у голову пострілом.
Можна, я буду для тебе дзеркалом Вічності?
Щоб наші мрії знаходили вірне призначення,
Була мета рости у тандемі всебічності,
Щоби в дуеті було своє істинне бачення.
Можна, я буду для тебе призначена Богом?
Ще до народження, небом з тобою повінчана,
Радість ділити і горя не знати чужого.
Можна, тобою завершу цю еру із відчаю?
07.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Не шукай “апріорі щастя”,
Не буває воно перфектним.
Ти цінуй, якщо раптом вдасться
Бути з кимось, не надто впертим.
Якщо хтось у тобі зуміє
Розтрусити печаль і втому,
Зупинися, нехай жевріє
Відчуття “символічно вдома”.
Не шукай досконало вірних,
Бо колись оступився двічі.
У панянок цілком манірних,
Озирнешся – гріхів не злічиш.
Не шукай солодкаво-ніжних,
Їхні лестощі надто вмілі.
У притворстві немає рівних
Аферисткам, в них інші цілі.
Ти знайди однієї масті,
Щоб для серця була розрада.
Не шукай “апріорі щастя”,
Озирнешся – життя позаду.
04.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2015
Я вмію, як кішка… лагідно
Ділити з тобою вічності,
Тобі муркотіти ніжності,
На присмак вершково-ягідні.
Я можу пухнасто… віями
Твої лоскотати погляди,
І тепло-ранкові подихи
Твої розбавляти мріями.
І свої гостренькі кігтики
Сховати в м’які подушечки,
І нерви, вже кимось зрушені,
Укласти рядками лірики.
Очима зелено-щирими
Пускати грайливі бісики.
На всю безкінечність вісімки
Зробити нас щастям ситими.
Я можу м’яким калачиком
Тобі на коліна вкластися,
І тільки до тебе ластитись.
Лиш будь мені мудрим власником.
02.04.2015 р.
© Альбіна Смолянська
[albina_smolyanska_poetry|Альбіна Смолянська. Поезія для душі]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Мій грізний Леве, тут твоя земля,
Твоя бруківка, об яку віками
Ти точиш кігті. Ти своє ім’я
Гербо́м промовиш з кованої брами.
Мій древній Леве, пращури твої́
Тримають землю, не дають просісти
Твоїй основі. Цінності сім’ї,
Родинну силу вміло так зберіг ти.
Мій теплий Леве, ніжністю вгости,
Бо твої люди серцем найтепліші,
Душею щирі. По крові́ пусти,
Добром заповни всі порожні ніші.
Мій творчий Леве, обдаруй мене
Настояним античними домами,
Своїм натхненням. До кісток пройме
Архітектурна сила панорами.
Мій дивний Леве, мохом обросло
Твоїх легенд незвідане плетіння,
Дощами впало. Хто зна, чи було́,
Чи казкарів назбиране уміння.
Бездонний Львове, скільки у тобі
Тих різних левів вулицями стали,
Й закам’яніли. Гордо-мовчазні,
Навік в собі тебе закарбували.
21.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569410
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.03.2015
Не сади у мені ці розсадники своїх ілюзій.
Не зав’язуй у вузол й без того заплутаний світ.
Не утримуй свій голос у жалібній кволій напрузі.
Не здіймай своє сонце над нами в туманний зеніт.
Не кажи мені вкотре, не хочу я твоїх повторень,
Не вливай в мої вуха патоку медових “пробач”.
Я занадто готова до сотні твоїх перетворень,
Я з півтону ловитиму кожну з твоїх передач.
Не обманюй себе, я тебе передбачу на милю,
І на цю послідовність тортур я не пі́ду тепер.
Я не раз обпеклася і більше тобі не повірю,
Не опинюсь в полоні нещадних твоїх ефемер.
Моя чаша терпіння для тебе закрита наразі,
Ти бездумно й байдужо давно перескочив ліміт.
Я себе зупинила в стабільній, стійкій рівновазі,
Ну а ти зараз десь в невагомості моїх орбіт.
Не старайся намарно, бо більше немає резону.
Ти проґавив мене в беззмістовній своїй боротьбі.
Я просила, не смій, бо я зрештою все ж охолону.
Що ж, милуйся, чужинцю. Я більш не належу тобі.
18.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Мої пальці торкають пелюстки зів’ялих тюльпанів.
Не твої теплі руки, що так обіймали мене,
Що ловили цунамі душевних моїх океанів,
Й не боялись, що щастя з наступним відливом мине.
Я вглядаюсь в основу тонкої, тендітної квітки,
Там шукаю опору. Раніше вбачала в тобі,
Непохитність і силу. Напрочуд, не знаю я, звідки
Мала стільки терпіння отак помилятись тоді.
Я вдихаю півтон аромату. Останнього, звісно.
І парфуми на шиї цей запах уже переб’ють.
Твої руки холодні для мене. Не грій їх, запізно.
Просто я не для тебе замерзла. У цьому вся суть.
Я збираю самотні пелюстки у жменю зі столу.
Це не дивно, все має початок і йде до кінця.
Я ущент розірву наше болісне замкнуте коло,
А ці спогади разом з букетом кидаю в сміття.
17.03.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015
Пробачте, рідні. Може, не така,
Якою б ви хотіли, щоб я стала.
Не ідеальна. Стрімко-запальна,
Я віршами всю душу розплескала.
Пробач, матусю. Скільки у тобі
Моя бездумність тяжко відболіла.
За кожен день, загублений в журбі,
За сум і сльози, які ти пролила.
Пробач, мій брате, що не подзвоню
І не приділю зайвої хвилини.
Я пам’ятаю й Господа молю
За кожного із нашої родини.
Пробач, бабусю, ти ж мені дала
Ще у дитинстві цю любов творити.
За те, що зовсім рідко я могла
Зайти у гості й просто посидіти.
Пробач, мій батьку. Іноді, бува,
Я непокірна і надмірно вперта.
За дані й недотримані слова.
Ти так пишався мною. Чи я варта?
Пробачте, любі. Знаєте, стають
Поетами не від легкої долі.
Отак судилось. Вірші хай живуть,
Я в них себе залишу мимоволі.
09.03.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Спинися у часі і спробуй вловити
Цю мить. Ароматну і чисту.
Вдихнути у груди і залпом запити,
І щиро віддатися вмісту.
Милуйся, впивайся, старайся встигати
Відразу, лише в один погляд
Очима, мов фото, пейзажі зібрати,
Щоб потім вертатись у спогад.
У вуха всотати цю музику тиху,
Цей шурхіт коліс по асфальту,
Феєрію суміші крику і сміху,
І душі, закутані в па́льта.
Симфонію дихання, ритміку серця,
Співзвучність думками й тілами,
Озвучені кимось давно кілогерци,
Й мовчання удвох під зірками.
Напийся достатньо, до хмелю п’янкого,
Дрібниці визбируй до крихти.
Ця мить – лише ві́дбиток часу стрімкого.
Чи досить для себе зберіг ти?
02.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2015
Ми зустріли весну́ багаттям,
Першим, ніжним, легеньким димом,
Опівнічним бездонним щастям,
Ледь вловимим природнім дивом.
Небо геть затягнули хмари,
Темінь і мурашки́ по тілу.
Та лише ми вогонь розклали –
Річка берегом затремтіла.
Розлила воду руслом ширшим,
Позмивала торішнє листя.
А вогонь полум’яним вихрем
На прощання зимі молився.
І весні простилав доріжку
Язиками гарячих зблисків.
А вона собі тишком-нишком
Стала раптом аж надто близько.
Я раптово впекла долоні
До багаття, що так мани́ло.
Ніжний дотик торкнувся скроні.
Теплий вітер. Мурахи тілом.
Небо злегка уже сіріє,
І світанок стає багряним.
Хай у пам’яті він жевріє,
Хай багаттям горить весняним.
01.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563539
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2015
«Я не ворог тобі. Не дивися на мене спідлоба.
Я сьогодні прийшла, щоб тобі повернути печаль.
Не всміхайся фальшиво, я ж бачу, у тобі жалоба.
Як тобі відболіло вже! Щиро, мені тебе жаль.
Ти так ревно тікала від себе, байдуже, до кого.
Ти себе не обдуриш у внутрішній цій боротьбі.
Ти сама себе в кут заганяєш. Подумай, небого,
Що би ти не робила – я житиму вічно в тобі.
Я спинятиму серце твоє й відкриватиму очі,
І збиватиму ритміку дихання знову і знов.
Я в тобі не помру. І наступної спраглої ночі
Я до тебе прийду для таких от простих перемов.
Ти не зможеш мене задушити, ти в цьому безсила.
Я крильми затулятиму серце від твоїх вимог…».
Так повчально зі мною пів ночі Душа говорила,
А я сльози ковтала під тихий її монолог.
23.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2015
Не вперше вірш, присвячений тобі,
Сьогодні прочитають сотні інших.
А я, для одиниць найсміливіших,
Сховаю свою правду в глибині.
Нехай копають. Може, і знайдуть
Частини тих щасливих епізодів,
Що я тримала в ролі антиподів
До жорсткої реальності. Не суть.
Не в тому й річ, що, мішані з вином,
Там відшукають відболілі сльози.
Всім приторні давай метаморфози,
Ніхто не зацікавлюється дном.
І ба́йдуже, що кожна із ночей
Мені готує небо беззіркове.
Заглибоко я щастя безстрокове
Сховала у собі, немов трофей.
Безкрає щастя. Є воно там, є!
В поезію заковане рядками,
Насичене, настояне роками.
Його на пробу кожен не візьме.
У ньому терпкість буднів самоти,
У ньому гіркота нерозуміння.
Не перший вірш любові поклоніння
Не вперше вже читатимеш не ти.
Хто між рядків не губиться – знайде
Чуттєву нитку, вплетену словами.
Вона твоя. І навіть молитвами
Від тебе, знай, ніхто не відбере.
17.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2015
Я себе виливаю росою у день.
По краплі.
Дозовано.
Спрагло.
У цьому стані я надто легка мішень.
Чи поцілиш?
Не знаю.
Прагни.
Я себе викладаю в бруківку доріг,
Щоб по венах
у міста
бігти.
Ти для мене із затишку звий оберіг.
Я скорюся.
Лише щоб
зміг ти.
Я себе залишаю слідами людей,
Щоб у кроках
чужих
звучати.
В тебе є безперечно один привілей –
Ти для мене
новий
початок.
Я себе розтрусила напливом грози,
Ти хоч трохи
зібрав
у чашу.
Ти мене за собою вперед поведи,
Ми збудуєм
реальність
нашу.
Я себе відпускаю цим віршем увись,
Поцілунком
на твої
зап’ястя.
Він покличе тебе. Приходи, не барись,
Будем пити
взаємне
щастя.
16.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2015
Безмовна ніч мереживом зірок
Тебе сповила… Спочивай, небого.
У віщім сні ти звернешся до Бога,
Промовить тихо істину Пророк.
Він привідкриє пелену дороги
Твоїх майбутніх кроків. Ти поглянь,
Та не суди, забудь перестороги.
Усе залежить від твоїх бажань.
Бо твої цілі змінюють майбутнє,
Ти їх щораз занурюєш у день.
І скаже Бог: «У миті одкровень
Ця істина в твоїй душі присутня».
…Ця ніч укриє темінню дороги,
Тебе тонкою шаллю огорне.
Ти поки спи. Відпочивай, небого.
Та пам’ятай – твій час уже іде.
15.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2015
Де небо чистіше? Удома, чи, може, десь там,
Де нам обіцяють, що жити простіше і краще,
Де кажуть, що люди ніяк не бувають пропащі?
Чи ти уклонявся коли-небудь іншим містам?
Чи пробував ти протоптати новітні стежки?
Своїми ногами, вкладаючи власні зусилля,
Вбиваючи м’язи, зриваючи вщент сухожилля,
З єдиною ціллю – що б далі не було, дійти.
Чи пробував з’їсти пуд солі із кимось удвох
На відстані в сотні далеких, чужих територій?
Готуйся, що доля на вас накладе мораторій,
Бо час не жаліє і пише для вас епілог.
Чи варті старання того, що отримуєш ти?
Покинувши все, що тебе зігрівало удома,
Мелодія рідного міста, до болю знайома,
Звучатиме в серці, куди б не завели шляхи.
Ти, звісно, поїдеш. І вкотре повернешся ще.
Ковтаючи сльози, цілуючи мамині руки,
І жадібно серцем вбираючи лагідні звуки,
Поглянеш угору – тут небо вітає тебе.
11.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2015
Надто багато навколо вже крові.
Сестро у чорному, доки ще будеш
Душі збирати в своєму подолі?
Надто багато. Диви, бо розгубиш.
Досить, спини цю агонію люту.
Доки ще будеш стихійно косити?
Скільки ще має загинути люду,
Щоби твій голод уже насити́ти?
Надто багато уже овдовіли.
Діти, поламані горе-війною,
Плакали так, що аж хмари сиві́ли.
Сестро, отямся з своєю косою!
Скоро не буде куди вже ховати.
Землю – і ту вивертає від гніву.
Скільки так можна країну ламати
Й клеїти знову на місці надриву?
Надто багато навколо вже болю.
Висохли навіть не сльози, а очі.
Зціпивши зуби, благатиму Долю,
Може, почує молитви жіночі.
06.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557617
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2015
Хто ти на ниві нашого життя?
Хто ти в саду предвічного едему?
Чи під ногами топиться рілля
В глибинно-чорних хвилях чорнозему?
Чи у твоїх кишенях є зерно,
Щоб втамувати голод віковічний?
Хто ти для неї зараз? Агроном,
Чи споглядач асфальтово-тепличний?
А може ти художник чи поет,
І ти її навіки закарбуєш
В своїй манері? Мовчки, тет-а-тет,
Душею слухай. Тільки так почуєш.
А може ти пожежу не згасив,
І на твоїй землі ніщо не родить?
Тепер втішайся попелом. Спалив?
Шукай того, хто там життя відродить.
А може ти закопаний давно,
І твоя мудрість проросла дубами
Уверх до сонця? Це не всім дано.
Не всі живі і душами й тілами.
То хто ти зараз? Проясни себе.
Світилом сяєш чи марнуєш інші?
Земля у своїх обертах не жде.
Я ж після себе залишаю вірші.
05.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557616
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2015
Ти готовий зі мною горіти безжальним вогнем,
А в перервах на хвильку стрибати у ванну із льодом?
І нестримним галопом заледве встигати за днем,
І п’яніти моментом сьогодні, не завтра, не згодом.
Ти готовий зі мною щодня розривати світи,
Розділяти на миті, на атоми, наносекунди?
А в контрасті до цього в пориві немов глухоти
Пити каву й годинами просто дивитись в нікуди.
Ти готовий мене повертати на землю щораз,
Коли знову блукатиму нетрями свого натхнення?
І зі мною ділити і ямб, і хорей, й парафраз,
І всі інші незмінні цеглинки мого сьогодення.
Ти готовий, що часом захочу побути одна,
Спорожніла і досуха випита ще одним віршем?
А уже через мить розчинятимусь в тобі до дна,
І у цьому злитті ти ставатимеш тільки сильнішим.
Ти готовий до моїх стихійних контрастів душі?
Захлинатись водою і вкотре топитись без ліку,
Виринати і знову сушитись в моєму вогні.
Ти готовий зі мною горіти від нині й довіку?
26.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Моя Душа, ти змучена? Зажди.
Спинися поруч, смутком оповита.
Ще скільки нам судилося пройти
По цих полях нескошеного жита?
Ще скільки ран до крові роздерем
По цих безмежних хащах пустоцвіту?
Тримайся, Рідна. Разом перейдем.
Ходи, зав’яжу ногу перебиту.
Ти потерпи, пов’язку накладу,
І віршами хоч трохи зніму болі.
Візьму тебе на руки й понесу,
Вже й так ти натерпілася доволі.
Моя Крилата, сповнена тепла,
Моя Нестримна, де поневірялась?
Вже надто довго ласки не пила,
А лише болю вдосталь наковталась.
23.01.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2015
Веди свою дорогу навпростець,
Нехай вона тобою не керує.
Це кожному під силу. Твій терпець
Не увірветься. Хай тебе рятує
Ця твоя віра в ба́жане життя,
І моє слово, сказане так вчасно.
І цей вогонь у грудях не погасне,
Якщо це справді щирі почуття.
Іди до мене. Впевнено іди.
Нехай цей ризик дорого вартує,
Та ти не вбережешся від біди
У теплім домі. Ризик загартує.
І тво́я воля стане ще міцніш,
І тво́я сила скорює вершини.
Долай до мене милі і аршини,
Прийди і врешті-решт мене потіш.
Я зачекаю. Лиш не відступай.
Поставив ціль – веди її, дове́рши.
Доки я вірю в тебе, приїжджай,
А я тебе зустріну, наче вперше.
17.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Ти мені вибачай. Я сьогодні пройдуся по місту
Абсолютно одна, одинокість і відчай в мені.
І мене не хвилює, що, може, не маю я хисту
Побороти й навіки сховати цей смуток в собі.
І байду́же усе. І цей вітер, і холод наскрізний,
Навіть те, що на вулицях зовсім немає людей.
Знаєш, спадок у ночі буває доволі вже різний,
Та для мене ця ніч – безкінечних думок апогей.
Я віддамся йому, цьому місту, цілком і бездумно,
Хай впитається в душу, у руки, в підошви чобіт.
Хтось осудить мене, бо ходити вночі нерозумно.
Та мене не хвилює. Як хочете, прошу, судіть!
Я сьогодні сама. І, можливо, замерзну доволі,
І аж надто далеко ця темінь мене заведе.
Я відпущу себе течією нестримної долі.
Я не буду себе берегти. Нехай хтось береже.
Ти мені вибачай. Я цю ніч через себе пустила.
Я цю темінь всотала, немовби одвік не пила.
Я не вперше гуляю сама. Одинока, безсила.
Я не вперше втрачаю людей, яких так берегла.
12.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551094
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.01.2015
Дивись на мене. Бачиш, ще живе
В моєму серці іскорка любові.
Влови її і розпали поволі,
Нехай вона тепер не пропаде.
Зігрій мене. Заледеніла так.
Морозять руки дотики холодні
Чужих людей, що у свої безодні
Мене тягнули і топили там.
Дзвони мені. Хоч голосом своїм
Зайди зі мною у морозні будні.
На вулиці спустошеній, безлюдній
Знайди мене і заведи у дім.
Тримай, прошу. І бережи мене.
Цей шанс буває, знаєш, раз в ніколи.
Чомусь для тебе знялися окови,
Може і серце врешті відживе.
11.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Не воруши, не смій. Залиш минуле
У цих безоднях пережитих днів.
Наш світ кричав, та ми його не чули.
Наш світ палав, і аж до тла згорів.
Не бий мене словами на прощання.
Не оскверняй цю пам'ять, ще живу.
Вона свята. Прийми моє мовчання.
Я не натягну слова тятиву.
Не дозволяй собі залити горем
Безцінний досвід, скошені жнива.
Так, наших почуттів безкрає море
Згубилось, зникло, висохло до дна.
Прийми це з честю. Не криви душею,
Ми взяли, мабуть, більше, ніж могли.
І не суди, не ти є нам суддею,
Лиш Бог і зорі ті, що нас вели.
Не рухай грань. Немає там покути.
Ми відпалали сотнями вогнів.
Наш світ кричав, ми не змогли почути.
Наш світ до смерті нами відболів.
06.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2015
Спустошена? Наповнена до краю
Недопалками вічних почуттів.
Бо вічного нема. Перебираю
Останки перепалених мостів.
Зневірена? Я впевнена у со́бі.
Бо скільки навкруги не відбирай,
Надійних, бач, нема. При першій пробі
Ламаються усі. Ти вже звикай.
Голодна? Ні. Я сита донехо́чу,
Обіцяним годована сповна.
Довіри вже нема. Тепер промо́вчу.
У тиші красномовна глибина.
Жорстока? Та, можливо, лише краплю.
Як дзеркало, як ві́дбиток людей.
І ліків тут нема. Та я не кваплю,
У долі безліч різних панацей.
Складна? О, так! Аж інколи занадто.
Хочеш пізнати – серцем відчувай.
Бо простоти нема. Зі мною складно.
Шукав легкого шляху? Прощавай.
03.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Я вірю в те, що рік, який настав,
Для кожного зберіг краплинку дива.
Та пам’ятай, мій друже, як почав,
Така тебе й чекає перспектива.
Я вірю в те, що він дарує нам
Можливості і шанс робити кроки.
Тільки для цього кожен має сам
Засвоїти у Долі всі уроки.
Я вірю в те, що він у кожен дім
Приносить тишу, затишок і щастя.
Але, щоб мати це, передусім
Треба гуртом долати всі напасті.
Я вірю в те, що він би посадив
По зернятку любові в кожне серце.
Та лиш би кожен з нас таки зумів
В стосунки дати цукру, а не перцю.
02.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2015
Мій Новий рік, даруй мені щедрот!
Та ні, не грошей, не прошу багатства.
Прошу, щоб об’єднався мій народ
У ці часи людського марнотратства.
Прошу, щоб ми платили не людьми,
А тими вже триклятими грошима.
Прошу, мій Новий рік, усіх прости.
Поглянь в вікно: зажурена дитина.
Заплакане, збідоване дитя,
Байдужі їй гірлянди й мандарини.
Вона не Миколая жде – отця,
А він там захищає Батьківщину.
А він десь там, в окопах і вогні
Щовечора цілує фото доні.
Він там за неї молиться вночі,
Вона ж ховає сльози у долоні.
Зарано ще доросле вже дитя.
Знедолена і зовсім сива мати.
Поглянь на них, не забирай життя,
Дозволь їм лиш родину об’єднати!
Дозволь нам погасити цю війну,
І всіх живих відправити додому!
Вже досить ми наїлись полину,
Вже аж серця позводило в оскому.
Мій Новий рік, я миру попрошу,
Хай кожна мати розцілує сина.
Гартована на лінії вогню,
Хай врешті-решт воскресне Україна!
31.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547765
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.12.2014
Ти мене зустрічаєш поглядом,
А у ньому тепла – аж до краю.
Я готова боротись з холодом,
Коли поруч тебе відчуваю.
Ти для мене так пахнеш спокоєм.
Чи на мене так діють парфуми?
Я з тобою, десь там, за обрієм,
Я з тобою легка та бездумна.
Ти цілуєш мене у посмішку,
Так нікому ще не вдавалося.
Так природньо і так без поспіху,
Мов у нас так задавна велося.
Мов ми разом прожили вічності,
Років двісті, а може тисячу.
Я з тобою проста до звичності.
Я всміхаюсь, до тебе пишучи.
І я впевнена, що б не сталося,
Якщо навіть заплачу в подушку,
Як би мені не сумувалося, -
Ти цілунком повернеш посмішку.
30.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2014
Ти покажи мені, де є тепер у нас
Ноти співзвучності?
Наші мелодії вже не звучатимуть –
Створять незручності.
Наші роки і безцінні історії
В часі заховані.
Тільки на фото зустрілися поглядом,
Мов зачаровані.
Ти розкажи мені, як в тебе день пройшов
У чужих поглядах?
Навіть якщо ти сьогодні зустрів мене
Тільки у спогадах.
Ти говори мені, не обділяй мене
Хоч би розмовою.
Знаєш, до тебе я вірші-листи пишу
Серця промовою.
Знаєш, для тебе я щастя випрошую
В тиші байдужої.
Наше мовчання для всіх зацікавлених
Назване дружбою.
Знаєш, до тебе рядками писатиму
З вуст поетичності,
Навіть якщо ти зі мною залишишся
Тільки у вічності.
22.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545502
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.12.2014
Недописані вірші душать незримою спекою,
Недопитим вином, несказанними ще словами.
Хтось колись обіцяв у самотності ложку спокою,
Та у неї в меню лише спогади з батогами.
Хтось колись убачав в одинокості більше вольностей,
Більше віри, щастя, простору, надто бентежного.
Чом ніхто не казав, що у ній – верениця пропастей,
І падіння у них – не вибір, швидше обмеження.
Чом ніхто не вбачав у самотності нитки сплетені
З бездумної і типової людям тепличності?
Чом ніхто не казав, що зимою сліди заметені,
Що зима і самотність надто рідні у вічності?
Чом ніхто не навчить, як з цієї безодні піднятись?
Я в сходинки вбудовую муку, з пам’яті взяту.
Крок за кроком іду, головне тільки – не зупинятись,
Головне зберегти оцю душу, ще не розп’яту.
Недописані вірші вже сходами стануть для мене.
Свої болі і сльози в фундамент навіки складу.
Я піднімусь наверх. І минуле моє безіменне
Хай залишиться пройденим шляхом. Я далі піду.
19.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545088
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2014
Мій дивний рік, ілюзія утіх.
Була в тобі приречена й незнана,
Була в тобі і бажана, й кохана.
Я у тобі тікала від усіх.
Мій точний рік, розставив на місця
Усе, що було спутано й неясно.
Я зрозуміла – все буває вчасно,
Навіть відсутність рими у митця.
Мій винний рік, пророчений мені.
Вином-виною запивала Долю,
І дрібку щастя всипавши до болю,
Ковтала дні, самотні і сумні.
Мій довгий рік, описаний пером.
Датовані у віршах тихі сльози,
Словами цементовані морози,
Стежки, зарослі диким полино́м.
Мій рік вигнання, росту в боротьбі,
Випробувань і формування волі.
Безцінний досвід і повчальні ролі.
Я дякую за вічність у тобі.
09.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2014
Зима моя́́, сніжна́ моя́, Княжна́.
Розмірена, безвітряна, потішна.
Взяла мене за руку й повела,
Не знаючи, чи я свята, чи грішна.
Ведеш мене, засніжена, куди?
Окопами, за обрії, полями.
Веди мене, Княжна моя, веди,
Душа моя умиється снігами.
І болі ці вітрами замети́,
І пам'ять цю морозами очисти.
Струси мене, розрухай, розбуди.
Зима моя, Княжна моя пречиста.
Розкрий мене, розхристану, сліпу.
Навчи мене, приземлену, незнану.
Веди мене з собою. Я піду.
І, зрештою, сама на ноги стану.
Тримай мене, настав мене сповна.
Осяяна, могутня й незалежна.
Зима моя, величная Княжна,
Я у твоїх руках – дитя бентежне.
02.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541041
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2014
Що ти про мене ві́даєш? Зеро́.
Ця тиша є гробницею для тебе,
Мої архіпелаги проти неба,
Думок моїх незвідане письмо.
Оці завали тро́щеного скла
В моїх бажаннях осягнути Бога.
Що ти про мене знаєш? Та нічого,
Крім ві́ршів, званих пробою пера.
Що є для тебе болі не твої?
Одна сльоза покотиться додолу.
Навік уже заховані в оскому
Всі решту сльози, втоплені в мені.
Чи бачиш, як відбилися роки́?
Життєві бурі, гірше від патронів,
Мов стадом уже вимерлих бізонів,
Лишили зморшки – втоптані стежки.
Та й що ти можеш знати? Глибина
Моєї долі не для всіх доступна.
Я відчиняю тим, хто в душу стукав,
А для чужих я – надто кам’яна.
17.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Коли місто покриє суцільний килим туману,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Ти почуєш заледве вловиме звучання органу:
Це тебе моє серце покличе, це твій поводир.
Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе
Ця мелодія поклику Долі з моєї душі.
Коли місто зіллється туманом землею із небом,
Не збивайся з дороги, наосліп до мене йдучи.
Ти не слухай вухами і зір не напружуй намарно,
Тільки наше сердечне звучання нас разом зведе.
Знаєш, Доля працює аж надто уже філігранно:
Хто судився, той мимо ніколи, мабуть,не пройде.
Тільки серцем шукай, адже очі заводять в оману.
Наші зорі над нами вже разом, а ми ще ідем.
Як побачиш на вулицях стіни густого туману,
Знай, це Доля тебе потихеньку до мене веде.
Як побачиш, що хмари вкриватимуть твою оселю,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Я для тебе органними нотами стежку простелю,
Лиш почуй мене і безупинно до мене іди.
09.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Чаруючий вечір, загорнуті плечі
Небесним його полотном.
Затихла кав’ярня: нема колотнечі,
На столиках чай та вино.
А затишок тихо проходить між людом,
Всипаючи в цукор тепла.
Маестро, закутайте публіку блюзом,
На Вас так чекала вона.
І ось перші ноти, немов реверансом,
Вступили в напружений зал.
І миттю затихли. Це було авансом.
Звучання – і знов інтервал.
Перервана тиша. Молочним ноктюрном
Так ніжно звучить саксофон.
Зіграй нам, Маестро, нічну авантюру,
Душевних мелодій півтон.
Зіграй нам сердечних мінорних ілюзій,
Багряних світанків печаль.
Сьогоднішній вечір втопився у блюзі.
Лише один вечір, на жаль.
Наповнена тиша відлунням романсу,
Під оплески стих саксофон.
Спасибі, Маестро, за мить резонансу
Звучання сердець в унісон.
08.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014
Тримайся, батьку. Ангела свого
Тобі відправлю. Хай тебе рятує.
І мій цілунок на твоє чоло
Він передасть. Нехай собі чатує.
І день і ніч. В хвилини ці важкі
Нехай тебе у крила загортає.
Я б прокляла усіх, хто в цій війні
Лише про себе думає та дбає.
Я б засудила всіх, хто ці життя
Й свою країну продає за гроші.
Не маю права. Бог для них суддя.
У них є час для молитов і прощі.
Тримайся, рідний. Вся твоя сім’я
Перед тобою ангелами стане.
Крильми закриє. Це свята стіна,
За нею жодна куля не дістане.
І перед нею впадуть вороги,
Ті, хто себе на цій війні продали.
Ми молимось за тебе, потерпи.
Ми ангелів своїх тобі віддали.
30.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Я хочу з тобою кави,
Або хоча б чаю з медом.
Удвох загорнутись пледом,
У тиші на пів октави.
Я хочу від тебе дотик,
І поки-що ані звуку.
Ти надто притримав руку,
Та я наче і не проти.
Я хочу відчути погляд,
А в ньому – півсотні рішень,
Таких запальних і грішних.
Не думай. Я зараз поряд.
Я хочу спіймати подих
На своїй щоці раптово.
І зовсім не випадково
Втопити цілунком подив.
Я хочу тобою грітись.
Вогнями палають очі
До твоїх бажань охочі,
Готові тобі коритись.
Нестримно і так ласкаво
Торкатись до твого тіла.
Хвилинку… Я ж лиш хотіла
Попити з тобою кави.
29.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533427
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.10.2014
Безутішний осінній сніг
Так зненацька з самого ранку.
Хто за осінь коротку встиг
Крихти сонця зібрати в банку?
Хто медовим залив теплом,
І пів ложки досипав спеки?
Білим снігом, як молоком,
Заливає ці збани й глеки.
Позакручуй мерщій, скоріш.
Позакутуй у ша́рфи й пледи.
Ми в цю зиму – хай босоніж,
Але з сонця набрали меду.
Льодянистий осінній сніг
Через шкіру дійде до серця.
Знай, немає легких доріг,
Та немає й смаку́ без перцю.
Не бува випадкових змін,
І немає невчасних рішень.
А цей сніг, як адреналін,
Наче каже: «Живіть скоріше».
26.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2014
Знаєш, що хочеш, коли вже зовсім нічого не треба?
Коли від свого ж мовчання до болю закладені вуха,
Коли тобі ба́йдуже, кров чи вино тече по венах,
Коли твої сльози випечуть шкіру обличчя досу́ха.
Коли весь світ навколо стає сірим суцільним ко́длом,
Коли від тебе дверима закрилися люди і душі,
Коли все, чого торкнешся, стає безмірно холодним,
А твій власний дотик до себе стає в стократ пекучішим.
Коли очі не хочуть бачити ні землі, ні неба,
Коли слова застигають у горлі, байдуже і вперто,
Коли серце зсередини з тріском ламатиме ребра,
Хочеш тихесенько, мовчки, беззвучно лягти і померти.
10.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2014
Сходами осені, гостя непрошена,
Йде потихеньку зима.
Ми перед нею, морозом стривожені,
Встигнемо бігти? Хто зна.
Душі у бурях уже загартовані.
Йдемо удвох навмання.
Літні дерева, зимою схвильовані,
Поспіхом скинуть вбрання.
Мовби готуються, льодом закутими,
Спати аж ген до весни.
Ти ж мене спробуй руками закутати,
Холод в серця не впусти.
Спробуй мене не боятись не бачити,
Повністю вірити в нас.
Навіть цей жовтень на наші побачення
Бабине літо припас.
Навіть ці хмари, теплом позолочені,
Нас не накриють дощем.
Сходами осені, росами змочені,
Сонце у собі несем.
08.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528595
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2014
Дівчинко з запахом осені, спраглої й мокрої,
З теплими нотками палого, прілого листя.
Що ти питаєш у вулиці, раптом пожовклої?
Що ти шукаєш у холоді, дівчинко чиста?
В кого ти вдалася зрілою, надто дорослою,
Нащо росла не роками, а зливами й грозами?
Як крізь асфальт ти проб’єшся травою пророслою,
Як виживаєш ночами, закута морозами?
Дівчинко тепла, із косами кольору відчаю.
Скільки разів ти вже посмішку свою втрачала?
Що ж ти у осені надто важливе позичила,
Що вона в тебе і тіло і душу забрала?
Дівчинко ніжна, з очима зелено-бездонними,
Наче колодязі, мохом і травами встелені.
Як твої погляди стали такими холодними?
Ким твої вуха бездушно словами прострелені?
Дівчинко трепетна, пледом і сонцем закутана.
Хто в твої коси засипав вже сивого срібла?
Спокоєм сповнена, вітром і мріями сплутана,
Кого шукаєш ти, дівчинко, кому потрібна?
29.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2014
Візьми крило, я поділюся, чуєш?
Візьми собі. У мене цілих два.
Я відірву. Бо знаю, забинтуєш,
І моя рана стане ще й твоя.
І моя кров перетече до тебе,
У твоє серце, запульсує там.
Бо зрештою, частину ваших ребер
Віддав для нас ще пра-пра-пра Адам.
Бо там, на небі, кожне ціле серце
Було колись розділене на два.
І хтось тобі додасть до кави перцю,
А я – цілунок й трохи молока.
Бо я в твоїх руках себе рятую
Від приморозків, старості й біди.
Поклич мене, і я тебе почую,
Куди б мене дороги не вели.
Цінуй мене, я віддаю для тебе
Своє крило. Тримай мене, лети.
Люби мене на всю безмежність неба.
Піднось до сонця. Тільки не впусти.
28.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2014
Мій вересень. Мій відголо́сок літа.
Я врешті-решт кажу тобі «прощай».
Я вся цілком була в тобі прожита,
Й наповнена тобою через край.
Бездонний мій. Захмарилося небо.
Насупив брови – кучугурки хмар.
Не знаю, як писатиму без тебе
Із віршів безкінечний мемуар.
Не знаю ще. Мій неймовірно теплий.
Жовтогарячим листям на душі
Твої слова так боязко завмерли.
Тепер лежать там каменем на дні.
Навічно там. Та я їх не боюся.
Мій лагідний. Це доля в нас така,
Безжалісно холодна. Я молюся,
Щоби вона повз мене не пройшла.
Щоб лише те, що виділено Богом,
Було для мене долею дано́.
Побудь моїм осіннім епілогом.
Назавжди мій. Що б далі не було́.
23.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2014
Як пережити ще одну осінь, надто холодну?
Зливами змоклу, листям опалу, словом голодну.
Як у провулках змерзлого міста можна ходити?
Зовсім самотня, як безпритульна, вітром накрита.
Як лікувати душу, промоклу знов під дощами?
Температурить. Не допоможуть ліки від мами.
Не зігріває тепла одежа, чай і кориця.
Те, що тримає досі живою – віри дещиця.
Холодом жовтим впаде на плечі листя із клена.
Знову здригнуся – вітер до кістки пройме шалено.
Кому потрібна? Звідки й куди я йду безоглядно?
Ззаду по п’ятах осінь крокує, вбрана ошатно.
Гляне на мене, вистрілить влучно поглядом в спину.
Не пожаліє. Сумно – самотня йду без упину.
Руки в кишенях. Де ж їх зігріти, в чиїх долонях?
Якщо зі мною поруч гуляє тільки безсоння.
Якщо лиш вітер листя вплітає в моє волосся.
Тихо навколо. Вуха німіють від безголосся.
Як пережити цю непокірну, вітряну осінь?
Я в листопадах щастя шукаю майже наосліп.
18.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524152
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2014
Прибирайте ду́шу. Не лінуйтесь.
Протирайте пилюку з полиць.
Як не Ви, тоді хто? Потурбуйтесь,
Для душі не буває дрібниць.
Познімайте старе павутиння,
Плями спогадів витріть зі скла.
Знайте, бруд запускає коріння,
Аж до серця воно пророста.
Викорчовуйте сміло, не бійтесь,
Чисте місце дасть нове життя.
Світанковим промінням умийтесь,
І – подалі від себе сміття.
Виливайте із глечиків сльози,
Що збирали по краплі колись.
Навстіж вікна – впускайте морози,
Щоб вітрами в душі пронеслись.
Щоб весь попіл ущент вимітали,
Щоб дощами змивали багно.
Пам’ятайте: як душу плекали,
Так і встелить життя полотно.
15.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2014
Мій вересневий… Ніжності мішок
В твоїх обіймах. Пригорни до себе.
І руки ці – як сотня подушок,
І очі ці – безодня мого неба.
Осінній мій. Осяй мене, зігрій.
Коли сідає сонце, ти проміння
Собі позич. І ним мене накрий.
В холодний вечір це тепло нетлінне.
Я ж літня, знай: мені не зрозуміть
Це золото осінньої печалі.
А ти мене торкнувся – і на мить
Осінні вальси тихо зазвучали.
Так тихо-тихо. Вересня бастон
На струнах серця нотами зіграє.
Моя душа – неначе бастіон,
Але ці звуки в неї проникають
Осіннім танцем. Закружляй мене,
Я листям впаду під багряним небом,
Сп’яніла сонцем. Знаю – ти моє.
Я щастя відшукала біля тебе.
07.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014
Тихо-тихо крадеться осінь
Непомітним, нечутним кроком.
То загубить стрічки в колоссі,
То спіткнеться так ненароком.
Позбирає у відра фарби,
Поки сонце іще в зеніті.
Золотисто-гарячі барви
Зможуть потім когось зігріти.
Так непевно вона ступає
Босоніж на спекотну землю.
Вона зовсім не поспішає,
Не прокинулась ще напевно.
Ще багряне її волосся
Літній вечір вплітає в коси.
Посміхнулась. Чи то здалося?
Почекай ще, чарівна осінь.
Не малюй ці сади червоним,
Не вкладай жовтизну у листя.
Ти пройдися ще літнім полем,
І тепла назбирай в намисто.
Ти із вітром танцюй сміливо,
Хай тебе закружляє вальсом.
Поспішати – не так важливо,
Важливіше йти в ногу з часом.
Заквітчай свої коси цвітом,
Понатягуй на арфі струни.
Не прощайся так швидко з літом.
Може, ще не пора, красуне?
01.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520946
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.09.2014
Я з тобою гово́рю ві́ршами.
Мені навіть простіше римою.
Так слова наче стали більшими,
А я стала немов незримою.
Так виходить частіш відвертіше,
Не прикриті емоції, стра́хи.
Ти подумаєш – стала впертіша,
А я просто іду своїм шля́хом.
Так слова прямо з серця ручкою
Виливаються в кілька стовпчиків.
Я із римою мов заручена,
Вона – каже, а я відмовчуюсь.
Я із нею давно погоджена,
Я із нею душею граюся.
Я поетом, мабуть, народжена,
Я віршами з людьми єднаюся.
Я тональність і силу голосу
Заплітаю рядочків нитками.
Я боюсь поетичного голоду,
Зникнуть вірші, і з ними зникну я.
А натхнення, як шторм, прибу́ло.
Я писатиму далі вперто…
Якби зовсім поетів не бу́ло,
Хто б тоді говорив відверто?
29.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2014
Я тебе люблю. Ти просто знай.
Важко так для мене ці три слова
Вимовити вголос. Не питай,
Я, ма́буть, ще просто не готова.
Я, ма́буть, ще поки не змогла
Пережити попередні втрати.
Я ще не оговталась сповна.
Я ще не навчилась довіряти.
Я ще не зуміла привести
Всю свою безпам’ятність до тями.
Зрештою, забудь. Є тільки ти.
Тільки ми. І те, що є між нами.
Зрештою, пробач. Зі мною, знай,
Досить складно будувати мрії.
Ти лише надії не втрачай.
Більшого просити не посмію.
Треба лише часу і тепла.
Милий мій, мені би тільки знати
Те, що я для тебе – саме та,
Те, що не потрібно вже шукати.
Ти пробач мене. Та я люблю.
Тільки це сказати – сил немає.
Я себе колись переборю́,
Просто я тепер не поспішаю.
28.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2014
Хто зна, що буде. Неспокійний світ.
І постріли лунають звідусюди.
Кружляє знов над нами вертоліт,
А в ньому (і від нього) гинуть люди.
Криваві будні. Душі кам’яні.
Хтось на роботу, а комусь на груди
Вдягнуть жилети (ті, непробивні).
Мов у тумані. Постріли і люди.
Там гинуть люди! Сотні, тисячі.
Кістками й кров’ю встелюють дорогу
Для наших діток. Скоро першачки
Підуть до школи. Батько – на підмогу.
Туди, де віра з’єднує серця.
У церкві так не моляться до Бога.
Чи є молитва, може, більш свята,
Ніж у солдата прямо перед боєм?
Почуй їх, Боже. Вислухай, прошу.
Хто зна, як буде. Холодом по венах
Дитячі сльози. Губи прокушу,
Лиш не заплачу. Боляче шалено.
Душа ридає. Очі вже сухі.
Коли вже врешті небо чисте буде?
Летіть до Бога, ангели святі,
А землю уже вкотре вкриють люди.
26.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519700
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2014