| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
2.12.2008
Безвісно зниклі вчинки і думки
Так само райдужні, як і тривкі
Аншлаг пам’яті – порожнеча думки
Маленькі речі – прокляття сумки…
Рендом обирає під диктовку долі
Коли летіти вгору у стелю чи в гори
Коли важлива зустріч тисне на п’яти
Не хочеться волосся й тіло прати
Зникнути розчинившись в окопі
Як інструкції ліні у негрі-неробі
Порожня як пляшка дурна так само
Створюю ілюзію мудрості спамом
Старою свічею світ долі cпливає
До пекла, до пекла, fire-гаю…
Старі навушники – білі й без пуху
Самсунгове дітище, грати без духу
Історія очима капусти тлумачить
Що «час минув» насправді значить
Чому у цитатнику немає цитат
Чому у дітей спазми стирчать
Чому чому з чотирьох букв
Тому що тому з чотирьох слів
Пішли всі гади НАФІГ
*муз полетів*
Відчинена квартирка – дірка в реальності
Що?... ну що в біса сталося?...
Вітер грає у пінг-понг з пір’ям
Пішов, хм, дверима не гримнув
Не зашкодивши головним цілям
Коханням нікого не черкнув
Дякувати Біллу існує деліт
Щоб послати все нафіг до корзини в політ
ДЕЛІТ!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107649
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2008
Помираючи десь за лаштунками гарних фраз
Отримуєш ляпас від спокою – прокидайся, вже час
Смерть завжди за спиною, утримує в житті
Поступилися місцем, дай їй пройти
Крізь вогонь сліз та радощі мертвих
Тіні забутих битви упертих
Людей…
Тихі пейзажі вибухають салютом смоли
Це все що ви задля спокою зробити змогли?
Вночі йому молоко на маленькій долоні
Вночі вкрали ящик метеликів та гондонів
Кожний голку на своїй шкурі відчує
Хто помре а хто подарує
Життя…
константи банальні, якщо їх не оновлювати
не казати, що всі проблеми – простатит
Від жалощів голоду виникають старці й малята
У небі над містом виплітає віти м’ята
Ароматом захищаючи, вона терпляча
Смаком створюючи запаси постів
до смерті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2008
...розгрібаючи стілами сірувату мряку, Вона йшла крізь сильний снігопад, туди, де виднілася пара гір - мов два заточені олівці з білим грифелем. Товсті розпорошені сніжинки повільно сповзали до землі, мов янголи беззоряного синувато-чорного неба. Вологе волосся та вії, замерзлі почервонілі пальці та вдумлива посмішка шептали про довгу дорогу, виснажливість очікування та невідворотність падіння цієї абсолютно конкретної сніжинки на невелику долоню у голубих перчах... вітер завиває, дає поштовх вовкам та створює динаміку неквапливої лісової ночі...дерева безсоромно дрихнуть, посапуючи як велетні печери Аккроу, повільно ворушаться під ковдрами спогадів на подушці майбутнього. Миттєвість вирішує, чи нападе на них стрімкий вітер з тьмяним грифоном Тріску на повідку, чи ні... миттєвість вирішує, чи впадеш ти зараз, (бо під ногами слизька каменюка), чи йтимеш далі дАлІ ДаЛі ДАЛІ у північну темряву. Фортуна - створіння греків та казино - не лісу чи порожнечі, не темряви чи міста... спіткаюсь... падаю долі у м"яку сніжну постіль, широка чорна риска - слід від ковзання стилів - підкреслює самотність і зливається з небом в надії стати князем з грязі... небо в настрої, розважається з зірками за невагомими хмарами... а на цій сцені... упсс, заміна в акторів, міс Астр... захворіла... так-так) сьогодні роль Обкінченної_Королеви_Ночі гратиме міс Де Нежж... не та, що розтанула на рукавичці, а інша - їх тут дуже багато, цих великих пухнастих скупчень самотності... разом вони сила... бо у самотності від довгого горіння вугілля, сміття та порожнечі з"являється чорний діАмАнт, твердий, непорушний і непростий, у його блискучих гранях губиться погляд ночі... діамант може стати силою чи тягарем. але він стане силою, бо місто знімає пінку тягаря у супі справ та тернистого життя...
Прямуємо на північ, за компасною стрілкою. дякувати Богу, магнітне поле землі поки ще константа... мотлох у бегпеці подзвякує у такт крокам... це був би рай, ще трасу для коня залізно-синього, гітару розпакувати, плюс місто в серці... (кого з книги я вам нагадую?..) дерев стає все менше, це невеликі гарні ялинки, ммм, буде що прикрашати розбитим склом та пляшками з-під шампанського на новий рік)
Ось вже й віллу видно - приємний будинок, від нього віє затишком і минулим сторіччям. *дзень*... *дзень*.... .... ....
*я ж кажу, ДЗЕНЬ!!!!!*... *ну я зараз.... !!!*
- добра ніч, ви мабудь мадмуазель Сімона Шанелю? - на порозі стояв господар отелю, пухкенький чоловічок у піжамі з ведмедиками та нічним ковпаком, - але більшість, напевне, знають вас як Синю_ВоЛоШку з того райдужного міста країни У.... проходьте-проходьте, товариство вже грає у більярд...
- вітаю вас, так, це моя скромна персона... у вас затишно... ммм, лю більярд. чи шахи. і камін, бачу, чудовий) допоможете з бегпеком?
- звісно... приєднуйтесь)) *гостинна посмішка*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105679
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2008
У царстві життя, на сходинках до смерті
де пружина і конус - це музичні інструменти
і все коричневе зовсім не екскременти
де на стінах залишають поцілунки студенти...
там обручі мають чорнішу тінь ніж крісло
а покручі не хочуть туди сісти...
У вікно зазирають найсвітліші промені
тому тут завжди напівсутінки
всі речі із нічого створені
софіти й втому проклинаю подумки...
найвища кара - занадто міцний і кислий чай
але такого не роблять зазвичай...
на перший погляд все випадковість
під час другого прокидається совість
під час третього буває кепсько і прісно
під час четвертого усе стає на своє місце...
тут хіба що шафа вища за гітару
і прищепка тримає сріблясту примару
Чорні змії ворушаться від вват струму
не мистачає лише четверолапого муму...
рай для метеликів, нірка для ящірки
далі дАлІ ДаЛі ДАЛІ треба іти...
кольорів лише три, вони вічні й німі:
синій, чорний і білий... вони завджи правдиві...
таким я бачу світ і свою кімнату
мабудь тут нема часу, щоб прибирати...
25.08.08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Змова
поліфонічне світло б є у залізну пружину
кожна краплина має свою долю й причину
тінь чорніша на білій бумазі
суворий вирок на офіційному наказі
пом якшує звернення з телеекрану
де пояснюється чому не йде вода з крану
насправді все просто: це змова
суцільна змова, щоб втратила себе рівновага
вимерли поняття честь і відвага
дощ, лише дощ, просто дощ
синій, зелений, червоний борщ
з дерев винограду танків лимонаду
у білому спаласі видно темряву
згаслий ліхтар просить трошки вогню
хтось щасливий коли бачить 15-ть себе
хтось сумує біля дощу без жодних проблем
у кожного свій час, своє щось, своє ніщо
власну порожнечу ховайте у сейфи
і не продавайте ні за яку тищу
викидаємо геть шкіряні кейси
забираємо серця з підвалів СБУ
разом з кращими творами бу-ба-бу...
24.08.08 (и. присвячується)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104546
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Картини Пікассо у віконній шибці створюють презентацію -
Друзки імпресіоністської геніальності проводять акцію
Три враження за ціною чотирьох – шукайте у магазинах
У в’язких солодких морських рибинах
Чи незрозумілій важливій годині
Створюючи небезпеку загиблій дитині
Її поглинуло місто за власним проханням
Запаяну в сталь обмотану жовтим простирадлом
З синьою печаткою мейд ін Гавана
І власним лискучим телешатром
Місто… місто.. чому завжди місто ?.
А чому щирі люди тільки й кажуть про серце?
Кляті лише про секрети з перцем?...
Скупчення чорних привидів-будинків заліковує гнійні рани
Потужні емоційні стани дарують пам’яті потрійні шрами
Коли вітер вибиває усе скло навпроти в твоє тіло
Летиш над нічною дійсністю як солона мрія
Мрія засвітлених дерев к карпатській лісозаготівлі
Чи затьмарених стежок свердловсько-долинського рілля
Ліхтарі – зорі, що впали додолу під ноги
Дають спокій - залишок вічної тривоги
В якій лише і можливий спокій – ледь відчутний дотик
Крапель золотого дощу та сили вітру…
Титри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008
Думки ховаються в каньйони між клавішами з відтиском звичних знаків
Знаки шепочуться про події у великих скупченнях фраз
Текстів книжок друкарських помилок, де банальні події - закляті:
Й коли гальма суспільства розчавлюють життя й природний газ
Й коли прогрес запалює смертельні реліквії щастя динаміки снів
Тріпочуче серце в жорстоких долонях породжує страх або гнів
Палаючі очі ласкаво шепочуть що на вершинах розтанув сніг
Жахаючий мозок все туманне конвертує в солодкий гріх
Темрява ночі купається в променях вічності й правди
Самотній ролер отримує випадкові травми
Завзятий учень винагороди гарні
Замислений вночі тільки шмарклі й скарги
Світло нічного міста та плач гітари-коханки
Так, я чхала на тебе з висоти спущених нервів
Плювала на всі почуття крім пекучого болю
За іншого... мені не треба пробачень, ні
Вони спалахи киплячих вулканів чи гейзерів
… прагну спокою та сприйняття від holly
Прагну щоб це була остання згадка про всі стосунки з тобою,
не мій не герою… ліхтарі заквітчують дороги травою
Встеляючи заспаними спогадами намірами думками
Попереду вони вішають плакати чи непрозорі скельця з казками
Щоб закрити смерть… мого скельця нема, я на боці смерті
Тому доля псує багато приємних моментів
Розчавлюючи музичні інструменти
Чи клепсидри - піщані еквіваленти
Життя – закривавлені багнети
Буття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104288
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008