| Сторінки (1/85): | « | 1 | » |
Про слова,
що ніколи не були сказані.
Про мої і твої (рідні і чужі) слова.
Зі своєю вагою і змістом,
пекучо-терпким присмаком,
відповідною тональністю…
Ті слова означали так багато,
що заступали собою світ.
Про слова,
що були чимось більшим,
ніж кілька пустих звуків…
Були нашим всім,
що з’явилось нізвідки…
Недомовленість завжди глибша
від людини…
Недомовленість це коли більше
не форми, а змісту…
Звукам, що помирають на кінчику язика,
ніколи не стати словами…
Бо у нашому з вами просторі
найлегше мовчати про головне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Зірка до зірки - збираю
може комусь на космос стане…
І в кожної зірки доля своя,
І в кожної правда інша…
Тільки одна долею обділена…
Кажуть до неба найближча…
Кажуть єдина істиною не торгує,
даром віддає…
І на нас з вами не надіється…
Бо вам ще рости й рости,
А мені ще маліти й маліти.
Так ми ніколи й не зустрінемось
У вашому персональному космосі,
де немає місця для людей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2013
Ця довершеність ран. Замість крові вода у венах.
Віру у себе незграбно надломить якийсь хасид.
Щось нахлинуло раптом, з середини рве і верне,
Або тягне на дно і не сила його гасити.
Наче це твій останній забіг перед справжнім боєм.
Руки до неба і лінії долі пішли на згин.
Це, мабуть, найменша, найсолодша порція болю.
І якщо ти не вип’єш усе, значить ти загинув.
І якщо ти один із тих в кого рупор золотом,
І якщо ти ще досі тут, де в серцях зима,
Не мовчи, благаю, не дай їм померти з голоду,
Бо якщо ти злякався, значить тебе нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2013
Неймовірно щасливі не вміють ховати сліз,
Не вміють іти по щастя у супермаркети,
І все, що їх тут тримає – три тони лірики,
Сонце в гарячих долонях, уривки Маркеса…
Неймовірно щасливі не вміють сміятись в такт…
Розмінюють тишу на забуті всіма листи…
І пишуть про осінь… Про вічність… Що сніг не тане,
І за цим стоголоссям не чують, що світ притих…
Але раптом попросить хтось: «Дайте стакан води».
А буде лиш вогонь у серці і брили льоду.
Що вони скажуть, ті останні із ликом святих?
Що вони зможуть, чи дістануть вони ту воду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Хлопчику-зраднику, залиши мені трохи рому.
Давай без пробачень, без прощень і без прощань,
Коли вип'ємо ром цей і я повернусь додому,
Більше не буду у тобі шукати щастя.
Покинута ніжність болітиме кожним атомом.
Розіб'є надії, вкоротить життя листам.
Тільки знаєш, якщо відверто, я сумуватиму.
За справжнім тобою, яким ти не зміг, не став.
Давай без формальностей. Мабуть, тут зайва лірика.
І твоє банальне «залишся» втрачає зміст.
Хлопчику-зраднику, я буду у тебе вірити.
Нехай у минуле згорає останній міст…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Людям дуже природно вірити у слова,
Як в найбільшу із правд,
Ніби слово це щось органічне і беззаперечне,
Що вигризло право бути гарантом успіху
У золотій оправі.
Людям дуже природно триматись за кожне слово,
Немов то останній шанс
Доказати свою особливість, свою винятковість,
Свою першість і правильність…
І змарнувати час.
І не збагнути єдиного…
Слово й без того не втратить своєї значущості і ваги.
Не зітреться, не атрофується, не загине.
Пройде трохи часу і, мабуть, усе мине.
Та щось давить у грудях, шукаючи точку згину.
Підкошує ноги, з середини рве мене…
Бо комусь так природно вірити у слова,
І так не властиво вірити у людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2013
Подих до подиху, густий сигаретний дим
Плюс-мінус любов, досконала природа звуку.
Порожні перони, покинуті поїзди
Найбільша з ілюзій кладе на рамено руку.
І хочеться звикнути і залишити все як є.
Ці поїзди, подих впритул і схлип…
І хочеться зникнути, але хтось тобі не дає.
Просить не йти, каже рости у глиб.
І ти, що шукаєш найбільшу з усіх святинь,
Чомусь залишаєшся чужинцем між рідних стін.
Втрачає вагу навіть цей сигаретний дим,
Коли космос в тобі і на місто падає тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
Шукаєш у собі сили, щоби видихнути усе.
Останні хвилини літа, спідометр на нулі.
Розпочато зворотній відлік і відстань втрачає сенс,
Коли звужується світогляд і світ маліє.
Тільки кава і джаз. Тільки серце не б'ється в такт.
Обривається нитка. На долонях краплини поту.
І загублено час. Видихаєш, та все не так.
Видихаєш навічно. Залишаєш на пам'ять дотик.
І той дотик горітиме скільки стане снаги.
То надії лампадкою, то волошками у полях.
Залишиться рідним, незаслуженим і нагим,
Ніби право на помилку, наче невідворотний шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Буває по-різному…
Один мій друг точно знав:
Любов – це фонетика.
Невпинна вібрація язика,
яка переростає у звук ррр…
Крапочка літери [і] захована за щокою.
Чергування шуму і тиші,
тиші і шуму…
Легке божевілля.
Своєрідний дисонанс.
Один мій друг надто любив фонеми.
Вони виповзали із середини
і залишались десь на кінчику язика.
Були його силою та змістом…
Могло б скластись по-іншому.
Тільки хто знайде в собі сили переписати сюжет?
Коли мій друг навчився бути глибоким,
його назвали аутистом
А він всього лиш вірив у звук більше,
ніж у саму людину.
А він всього лиш ніс в собі щось,
що з’явилось за мільйон років до світла.
А він всього лиш знав напевне:
Любов – це коли нікого немає.
Любов – це коли тебе нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013
Що повстане із попелу, яким ти колись світив?
І портрети рябі, і вечір, що пахне м'ятою.
Так якби ти щось втратив і дуже боїшся знайти,
Бо усе, що в тобі, вже стало тією втратою.
Повітря розріджене... Стежка та схил гори.
Хай буде світлом вогонь, що горить роками.
Будь комусь рідним, а для мене вже не гори.
Будь комусь сонцем, домом, наріжним каменем.
Черпаю легенями літо. Хочу щоб вітер стих.
Небо злилося з морем і дихати легше раптом,
Так якби ти щось втратив і дуже боїшся знайти,
Бо усе, що в тобі, вже стало тією втратою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2013
Те, що народжене болем пер́е́йде у біль.
Застигне, загубиться в купі домашнього хламу.
Стане отим невідомим, тим дико білим.
Буде точкою відліку, першим свідомим зламом.
І ті, що плюють у спину світла попросять.
І хтось їм подасть, ніби голем, неповноцінний вірш,
Дрібку тепла, ранки заквітчані росами...
.....
Найменше вартує те, у що ти найбільше віриш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2013
Я хочу писати про тих, що вміють ставати чужими за кілька хвилин…
І що кроки, мов постріли…
А ти все біжиш... Хочеться знову відчути цю зиму… Запізнілість годин…
І назватися островом.
А ти все летиш, розбиваєш до крові коліна… І відчай по ниточці…
А ти все не ти. А відчай підходить то справа, то зліва… А відчай – то ціль.
Я хочу писати про тих, що танцюють на лезі ножа… І зникає межа,
Але біль все не йде.
І коли повертаєшся ти, така безпідставно, така безнадійно чужа,
Він прискорює темп.
*
Я бачила осінь, що губилась в твоєму волоссі і сонце в руці...
Мозаїку з квітів та слів.
І цього, мабуть, досить. Цього, мабуть, більше, ніж досить. Тонули у цім
уламки моїх кораблів
*
Пережито останню атаку.. Стирається сенс…І слів небагато.
Все залишиться так. Тільки це більше, ніж все.. Я хочу про це писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Будь мені снігом, тим не зігрітим дотиком,
Тим найпершим і чистим, тим підталим, але нетлінним.
Будь мені справжнім і будь мені рідним доти,
Доки стане снаги на долонях міняти лінії.
Будь моїм поштовхом брати свій хрест і йти,
І не знати, що біль, то розбиті до крові ноги.
Будь мені тим, що найбільший з усіх святих,
Або тим, що чекає знедолених десь за рогом.
Будь моїм крихітним шансом пізнати суть,
У синіх бахілах на лікарняних сінях.
Чи будь ким завгодно, але благаю: будь,
І в тому бутті я може знайду спасіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2013
Розраховуй на більше...
Натерте до блиску тло
І знайомі на дотик
Кожна лінія, кожен порух.
Тільки іноді біль ще
Приходить і п'є тепло,
І лишається доти,
Доки хочеться спати поруч.
Розраховуй на більше...
Лише не гаси мій сплін,
Не принось суєти
І дозволь моїм мріям жити.
Нехай іноді біль ще
Підносить мене з колін,
Переходить на ти,
Йменується моїм вчителем.
***
Обміняю листи на мозаїку сонць і квіти.
Розраховуй на більше...Чекай на зустрічний вітер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
И захочется волком выть,
Так захочется выть волком.
Ведь дано же мне солнце ведь
я же, мама, совсем другая.
Начинает внутри ныть.
Эти крохотные иголки,
неуместные здесь иголки,
нас уродуют прорастая.
Не смотрите мне внутрь ругаясь...
Роняю мечту на пол и прекращаю бег.
Тает солнце, не тает снег....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364051
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2012
Горіли мости. Ставились крапки. Стирались лики.
Губилися друзі. Казали, що просто забули шлях.
Думали обійти, мріяли стати великими,
Але дико маліли і, як завше крутилась Земля.
Не хотіла їх зупиняти, чи тягти до розряду ЕКС.
Набрякали легені. Не лишалося сил для вдиху.
Не тліли підвали моралі. Тягло на блювотний рефлекс.
І хололо у грудях, і ставало до крику тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360913
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2012
Знов молюся на ту пустелю, той забутий всіма ясир,
Чи на поодиноких, яким сунути пілігримами.
І просити хоч кілька крапель тої вранішньої роси.
І ставати глибокими, і робитися незримими.
Бо так хочеться встояти в цій круговерті із сонць та рим.
Не ловитись на міражі, не продатись за вічні води.
І щоб вів мене той, останній, повний мудрості пілігрим.
Зі сльотою в зіницях і п'янким ароматом свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Залишаюсь назовсім. Якось вбого пройшла весна.
Не надихалась літом, злякавшись його прозовості.
Три зупинки на осінь, а на мрію хоча б одна.
Зачиняю всі двері. Граю у шахи із совістю.
І якось воно пусто. Чашу відчаю гордо п'ю.
І якось воно сіро, або сиро й нестерпно рано.
Відпускаю птахів. З головою вдаряюсь у блюз.
І караюся болем голим там, де звучить сопрано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2012
Не впасти лицем в багно, не зірватись з земної осі,
Не забути латаних відчаєм, знаних аж до оскоми.
Лиш деякі все одно прагнуть бути такими, як всі.
З нами якось по-іншому. Нам лишилось збагнути хто ми.
Знайти розпорошене, знести данину Землі,
Вмитися тишею, зліпити із крові й поту.
Або гостем непрошеним раптом піти на зліт,
Щоб зробитися ближчим до розуміння хто ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2012
Було б одне море, може й достатньо води
Для такого малого, з гірчичне зерно, народу.
Тоді б довелося інші нам жати плоди,
Жати без нарікання на вітер вогонь чи воду.
Була б одна пісня, може б і досить слів
Для такої простої, як наша Земля, планети.
І стала б вона вітрилами кораблів,
І ніхто не посмів би знайти їй ціну в монетах.
Було б одне серце, може б і світ притих,
Хай слухати стукіт і дбати щоб це тривало.
І сяяло б сонце поміж рядків простих.
Та, як воно прикро, що людям одного мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Набридло писати вірші лиш синім чорнилом,
Ламати світогляд і, вимкнувши світло, іти на звук.
Хлопчику-генію, хай що там тобі наснилось,
Став виразнішим погляд і чіткішими лінії рук.
І безглуздо боятись збирати світла з лампадок,
Або забути про час і чекати осені.
Тільки, хлопчику-страднику, скільки разів ти падав,
Скільки любові ногами витоптав босими.
Найпотворніша рима ляже на тло незриме,
А найважче з мовчань у небі застигне зорями.
Пробач мені, друже мій, хлопчику-пілігриме,
То пил із лампадок не дав тобі стати прозорим.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2012
Коли Господь робить когось твоїм Ангелом-охоронцем,
ти їдеш до моря слухати, як плачуть чайки.
І коли той хтось, із сутністю янгола,
сідає поруч на розпечений пісок,
і вчить тебе бачити небо прозорим,
я починаю розуміти,
чому йому зовсім-зовсім не боляче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Визначити рівень прозорості друга не важко.
Опускаєш його на обмежений
часовий проміжок у зміїне кодло
і уважно вслухаєшся у сичання за спиною.
Територіум кімнати звужується
зі швидкістю лету метелика,
якого і так нікому ловити.
Вкотре молюсь над питанням:
"Чи варто називати тебе другом,
коли мало хто з нас претендує
на щирість за дякую?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2012
Наші пальці холодні. Наші долі незмінно одні.
Добрий старий ROCK-N-ROLL і вся ця дорожня романтика,
І останні зарубки на збілілій від болю мені,
І нічого не вдієш. Уже відміряно. Грань така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
найкраще з усіх мовчань із печаттю генія.
між забутих старих попелищ не знайти б своє,
бо якоїсь із митей доп'є тебе чи доб'є,
лиш якщо воно у міжчассі твоє/не твоє,
якщо воно все-таки є, або якщо не є,
де розхристані душі метеликів у фойє,
де навіть осінь чомусь із чужими генами.
то хіба було щастя з такими очима шаленими???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Остання грань примітивна,
ніби кава з молоком до сніданку,
мов якась нова модна контркультура
з викривленою ідеологічною канвою
вкритою брунатно-жовтими плямами,
що стає останнім прибіжищем
не біженців, а просто мас,
тобто обережно підточеним чинником впливу
з банькуватими майже порожніми очима.
...бо примітивнішим від останньої грані може бути
дотик чи звук просякнутий надмірною обережністю.
...бо примітивнішим від останньої грані може бути
лише практика внутрішнього тепла на третій день
після того, як у будинку вимикають газ.
.... бо примітивнішим від останньої грані може бути
тільки світло наділене автономністю і
непідпорядкованістю лінії електропередач.
Остання грань примітивна думали інші грані
в той час, коли та, остання, була опорою,
в ту хвилину, коли її, останню грань,
пронизувало розуміння, що не буває
примітивним те, що більше ніколи не повторюється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319381
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2012
малесенькі люди продовжують шлях до обрію.
малесенькі люди нікчемно ідуть на ви.
немічно моляться, палять листи і щоденно п'ють,
і б'ються у груди, як хочеш жити - живи.
а малесенькі люди мовчки торгують ликами,
розмінюють дійсність і вкотре спішать на прю.
їм досить померти, щоб раптом стати великими,
а їм тепло і так, отим крихітним людям.
малесенькі люди - мої олов'яні солдатики.
торують свій шлях. знімають останню облогу.
їм, мабуть, не просто, бо малесеньким треба стати ще,
а це вже під силу тільки окремим і Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2012
Не боїшся одинчастості, одиничності, однини,
називного відмінка і особових займенників,
інтровертів, індивідуалізму, інакшості.
Шукаєш себе у часопросторі зеленої кулі
попарно наповненої киснем,
у геометрії екзистенційних вуликів,
у найменших проекціях дотику.
Дихай спокійно: порожнеча - це, коли
тебе так мало, що починає судомити
навіть від перспективи твого приходу.
Порожнеча - це пастка, така ж відносна
і недоведена як кожен кожнісінький замах
на спорідненість зі світом.
Дихай розмірено:
ймовірно, в кожного свій ступінь "попсовості",
ймовірно, безкомпромісні залишають мрії
за зачиненими дверима,
ймовірно, ми так погрузли в пошук собі подібних,
що справжній лик затерся до непізнаваності.
Просто дихай....
бо в твоєму годиннику надто мало піску,
щоб бездумно ковтати повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2012
Розриваючи жовті лінії, все чи не так як завжди.
Боятись великих міст, мокрих вулиць і сірої мряки.
Молитись на кожну ластівку, що цілує твої сліди.
І тільки не кам'яніти, йдучи до своєї Ітаки.
Доглядати чужий квітник, а доки не дасть плоди,
Годувати бездомних собак і щастя в серцях ховати.
І мучити душу ваганнями: горіти або цвісти?
І просто тривати, тривати, тривати, тривати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Допоможи мені не зубожіти, не збожеволіти,
Видихни, виплюнь, зітри, поверни незримою.
Дай мені менше, щоб не коритися волі тих,
Яким вже ніколи не сунути в даль пілігримами.
Ликам без масок липко. Душа без гриму.
Лиш тим, що не лишні лячно лишатись старими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Небуденна якась гіркота. Хай самотніми скверами,
Хай нагими серцями або ногами кволими,
Чи душею одною лише б за собою вели ми,
Щоб тільки не схибити і не ходити колами.
Перекреслити всесвіт, зібрати цей пазл, зрозуміти, як
Взяти сoнце в долоні, не горіти ж йому самотньому.
Освіти мені стежку. Налий мені воску на шлях.
Нагодуй мене тишею і не питай "чому"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2011
Ми можемо співіснувати
у різних містах, областях, країнах,
на чужих материках
і навіть планетах.
Я не чекаю тебе до сніданку,
обіду чи вечері.
Не боюсь, що загубиш ключі
від моїх дверей.
Не вбачаю тебе в тролейбусах.
Не шукаю приводу, щоб зателефонувати.
Не розмінюю дійсність на "було" і "стало".
Вмію без тебе дихати, сміятися, плакати,
ходити в магазин, виносити сміття,
заварювати каву і співати в душі.
Мої реалії не гірші від твоїх перспектив.
Мій внутрішній простір може
включати і виключати тебе одночасно.
У нас нема спільного знаменника.
І навіть те, що "МИ" є
іноді породжує сумніви.
Тут присутнє щось особливе.
Якась інша (недосліджена) субстанція.
Недоторкана гама звуків і дотиків,
дотиків і звуків...
Окрилена спонтанним натхненним поривом.
І розуміння того, що Ти покликаний
не просто бути кимось.
Твої першооснови - лініями
останніх осінніх барв.
Тут щось більше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Я - мушля, якій Ти не мої підземні води.
Вони безсоромно зелені, як голос трави.
Ти щось нетривке... тож, чи варто тривати нам доти,
Доки солоні на смак, лякливо-терпкі на дотик?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Сублімую твою присутність словами, що нетривкі.
Безглуздістю снів. Неба байдужим поглядом.
І в цій безнадії орігамі - то літачки,
Що стають у двобій з обмеженим мною світоглядом.
Сублімую своє майбутнє мріями, що прийшли.
Лізли у душу, лягали на серце печаткою.
Питали, коли кохати і платити за це коли?.
Ти спочатку напийся відчаю. Ти поживи спочатку.
Сублімую порожні очі тим, що коротші дні.
Газ дорогий, і закінчились цигарки.
Залишаю тебе тобі, а мене мені.
Востаннє, як вперше, і точно не навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Ти не вмієш молитися.
Лоскочеш повіками небо,
не знаходячи там дверей,
у які можна постукати,
які можна відкрити.
Дверей, що залишаються відчиненими
навіть для тебе.
Дверей, що в тобі.
Я не вмію кохати,
бо однієї самопожертви мало,
бо від одного серця не зігрієшся.
І тільки Бог любить нас однаково.
Тебе за те, що не вмієш молитися,
а мене за Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
Колиска вічності - обірване крило
Метелика або якогось птаха.
Зіниці звужені. Зелене тільки тло,
І дах летить у вись. Будем без даху.
Колиска вічності - невипите саке,
Ціловані уста чи недолюблені?
Тут щось слизьке, мінливе, нетривке. Таке,
Як справжні МИ, у просторі загублені.
Залишені самі на себе всім.
Покинуті самим собі на згадку.
І тільки кола на земній осі
Говорять, що вже близько до початку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Муза приходить, і музі, здається, за тридцять.
Гладить поглядом ластівок, що тікають з моєї хати.
Виносить сміття і заварює каву з корицею,
І чомусь не питає, чи я маю кого кохати?
І чомусь їй байдуже, що немає чим заплатити
За обпльовані душі і зашкарублі серця.
Букви збентежені. Композиція крапок в титрах...
І стікає свобода по контурах твого лиця.
Муза приходить, а ластівка з хати тіка.
Кава холодна. Життя з ароматом кориці.
Давай будемо подумки. І не здригнеться рука,
І щастя прийде, навіть якщо за тридцять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Тільки б вдихнути... Дихаю...
Поламаним крилам боляче.
Хочу померти тихо,
Тільки б побути полем ще.
Хочу обпитись відчаю
І не боятись простору.
Якщо нам не бути вічними,
Давай існувати просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2011
Вдихаю небом - видихаю невагомістю,
Бо тільки так усе мізерне має сенс,
Бо тільки так усе зникає повністю,
Бо тільки так стирається усе.
Зірвешся зіркою, щоб вдаритись у твердь,
Щоб жменька пилу зі всього початого...
Та тільки, друже, пам'ятай про двері,
Які ти залишаєш без ключа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2011
Віддзеркалення міста - сірий безформний колаж.
Абсурдність тривання, беззмістовність уже почутого,
Ніби півпілігрима, півпаломника, півкрила,
Половинчастість душ лягає на серце покутою.
Відзеркалення неба - єдиним лицем вода,
Тільки очі, як в Бога, глибоко-глибоко сині,
Тільки серце, як в ластівки, і душа молода - молода,
Тільки зорі, як долі, у стражданні своїм єдині.
...............
Лиш метелик між каменів і забутий всіма ясир,
І крихітних сонць уже й незлічити. Осінь.
Розмінюю внутрішній простір - такі часи,
А що їм лишити, якщо раптом чогось попросять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
Незвідані ще маршрути:
вагони, перони, колії.
Колізії сонць і коловоріт думок.
Старенькі затерті buty
І кілометри поля,
І жовтогарячі рукописи,
І очі від щастя мокрі.
Все інше - без змін, все інше - нове й небачене
То сіре, як будні. То, ніби втома, сире,
За голод душі і сотні світінь пробач мене,
А як не вмієш то просто мені не переч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Забудь моє ім'я, забудь до завтра.
І не кричи, бо й так душа пуста.
В глибини крихітного я прокралась правда.
Закрию очі й рахуватиму до ста.
Забудь, що я боюсь, забудь образи.
Усе мине, відбуде, відболить.
Ні, я не плачу - це я так сміюсь,
Бо не одразу минає біль.
Не зви мене, не клич.
Між димних вітражів, між сонних вулиць
Байдужих масок і німих облич
Відкинь усе, про що раніш забулось,
І зви мене, живи в мені і клич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Сентиментальність самотньо сказаних слів,
Списано списом, стерто, спотворено, страчено.
Сам собі сонце, сам собі Світязь, сам собі свій,
Сповитий сумом, справжній, спонтанно справджений.
Сліпим сокровенням сповнено сірий світ.
Сам собі страдник, сам собі символ страти,
Сам собі світоч солодких своїх століть
Смійся, старезний, смійся святий Сократе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2010
Застигла мить. Зима...Зима...Зима...
Тяжіють вії інеєм. Сніги.
І там, де ми, така вона німа.
Бракує сил, любові і снаги.
Маліє світ. То йде велике диво
І замітає слід його ноги.
То йде зима так тихо і правдиво,
І заплітає шаль моїх думок,
І робить світ, мій тихий світ, красивим.
І заглядає сон в дверний замок,
І всі чекають, що зима ця прОйде.
А ти до глибини душі промок...
Невже тепер ти дійсно плачеш, Фройде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
Ти був післявчора, бо вчора ти бути не вмів.
Серед суєти, нетутешності, вічно чужого,
Поміж небуття, де назАвжди самотньо-німі
Сиділи вони і єдиного кликали Бога.
Ти був післявчора, бо вчора ти вдарився в глиб
Думок, почуттів, божевілля, фантазій і блюзу.
Бо вчора, я дійсно слухала музику риб,
То риби мені нашептали чергову з ілюзій.
Ти був післявчора, бо вчора тебе не було.
Бо вчора я брала своє божевілля за руку,
Бо вчора на наше, недавно ще сіре, тло
Сідали спочити бітлами написані звуки.
Ти був післявчора...
Ти був чи не було тебе?
Тихо дихала ніч, мою лоскотала душу.
Не бійся....не варто....краще скажи тепер,
Що ти післявчора знов народився сущим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2010
Мізерні можливості, великі надії.
На щось поставлено важливі акценти,
А воно пропало і що тут вдієш,
Вціліла лише бутилка абсенту.
Розбите серце. Усе те саме.
Усе спочатку. Усе як вчора.
І п'яні букви звуть музу мамою,
А муза втомлена, муза - хвора.
Усе як завше. Четверте коло.
Слова забуті. Думки розтрачені.
ТИ не згадаєш мене ніколи,
Та це, сьогодні, не має значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2010
Пригріта сніжинка чи тала вода на віях.
Банальна прив'язаність...Просто пройшли дощі.
В серці аборигена також жевріє мрія.
В грудях аборигена більше горить душі.
Пізня осінь. Перон. Ті ж маршрути і та ж дорога.
Старі черевички і сірий, як будні плащ.
Це втеча нізвідки... Це прогулянка ні до кого...
Чому ж тоді зрідка, у слід тобі, осінь плаче.
Замулені душі. Бракує в серцях любові.
Малий сірничок спалахне як востаннє..І ось
Чиясь небайдужість п'є шоколад у Львові,
І цю небайдужість чекає удома Хтось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2010
Ким ти є,
коли стоїш на дев'ятому поверсі взаєморозуміння,
коли одягаєш свіжовиплекану маску ницості,
коли танцюєш поміж дощем,
коли догорає остання зірка.
Чорне розчиняється у білому...
Хто ти,
якщо завтра Сартр - художник,
а Хемінгвей знову торгує рибою.
Пан "Хтось" бронює останнє місце під сонцем.
Дихати важко...
Так, як і важко бути самодостатнім.
І хочеться знову не встигнути на останній потяг,
щоб зустріти тебе як друга.
І запитати:
"Ким ти не є,
коли вкотре народжуєшся ЛЮДИНОЮ???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010
"З кожним може трапитися весна."
В. Слапчук
Нема кому
у спустошеному небі
щастя намалювати.
Сліпий художник,
у якого ще вчора
тріщала зима під пензликом,
завтра стане генієм.
Тому найкраще,
щоб годинникова стрілка
зупинилась сьогодні.
Сіре кошеня
повертається нізвідки
покинутою вулицею.
Взяти б та й заплакати,
але на дорогах і без того
ожеледиця.
У дівчинки серце таке гаряче,
що під ногами
лід тане.
І тільки вона розуміє,
Що весна може трапитись
з кожним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2010
Чиїсь поцілунки знову пахнуть китайським чаєм,
Одне тільки прикро, не можу згадати чиї.
Дощ крокує по вулицях й перехожих не помічає,
Дощ до болю засмучений, хтось у нього поцупив мрію.
Шкандибає до суду, щоб подати на апеляцію.
Барабанить по шибках..Розбивається об пороги...
І шепоче на вушко вітрам, що він має рацію,
І в пориві благальному падає суддям в ноги.
Розмивається в титрах....Розчиняється в дзвінкоголоссі...
І вже зовсім розгублений падає край стола.
Справа в тому, що дощ безнадійно закоханий в осінь...
Як її не молив вона все одно пішла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2010
Знову мрію тобою, знову плачу твоїм падолистом,
І збираю в долоні, обгорілі від щастя, листки.
І дарую елегію надто легку і чисту
Першим порухом серця занотованим від руки.
Вкотре дико боюся, затуляю обличчя крилами,
ЛовлЮ своє щастя і знову тікаю в себе.
Ми сьогодні навчились бути взаємно милими,
Ми сьогодні змогли на двох розділити небо.
По стежинках забутих, несміливо ногами босими
Кличу сонячних зайців на свій золотавий шлях.
Бо у цей листопад ми ввійшли тільки двоє, Осене,
І вдягнула своє найкраще вбрання земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2010
Не мовчи....
Я вип'ю з твоїх очей весь відчай
І співатиму ягнятам про те,
як вовки нашіптують колискову.
Місячними ночами,
знову і знову,
несинхронно доносять свій спів
до незбагненності.
І все залишалося би дико сірим,
Якби не метелики.
Ці малесенькі нічні створіння,
своїми обпеченими крильцями
мовчки кричать про те,
що їх місце під сонцем вистраждане,
тобто цілком заслужене.
І як би це не звучало банально,
колись все впаде на свої місця.
І це станеться до того,
як я вип'ю відчай з твоїх думок.
І залишу твої очі щасливими.
Тільки не мовчи, не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218801
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2010
І ти підеш...Не прозвучить прощай,
Старе життя не проживеш спочатку.
Залишиться лиш недопитий чай
І три скупі сльози мені на згадку.
І гальмівну сорочку вдягне час,
А небо, мабуть, також зубожіє.
Усе без змін, лише немає нас,
Без самозречень світ в очах чужіє.
Підеш туди, де жде твоя весна,
Пошкандибаєш і впадеш без лету.
Це не поразка, ба, це навіть не війна,
Розбиті букви у строфі поета.
Піднімешся і скажеш:" не сердись",
І пофарбує сивина волосся.
Підеш назавжди, але все ж колись
Повернешся у нашу ніжну осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2010
Молився вечір в сині очі неба,
Молився вкотре, мов останній раз.
Всю сутність вириваючи із себе
Без самозречень, обіцянок і образ.
Молився, тихий, інеєм на скронях,
Молився, рідний, квіткою в полях.
Він добре знав: йому не заборонять
Упасти на цей вистражданий шлях.
Дощем, сніжинкою, зоринкою, листочком,
Бо зовсім скоро, через 10 тисяч літ,
Він знав напевно, він це бачив точно,
Розсиплеться убраний болем світ.
Молився вечір в сині очі неба
Так тихо-тихо, наче вмів в собі цвісти.
Так ніжно-ніжно, мовби і не треба
На його вистражданий шлях світить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206451
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2010
Чайками небо убралось,
Пісок і чужі сліди.
Вибач, що знову не склалось,
І вкотре треба іти.
Вибач, що хвилі холодні
До глибини душі,
До пустоти безодні,
Кохають чужі вірші.
Вибач, що сонце знову
Тікає за небозвід.
І з вітром свою розмову
Починає не "з", а "від".
Вибач, що чайка плаче,
І цілує твої сліди.
А я завтра тобі пробачу,
Бо сьогодні не сила йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2010
Замри...
Зітри...
Змирися....
І забудь...
І в судний день всі букви алфавіту
Крім "Ї" тобі звичайно принесуть
"Ї-Ї" - "стороннім" болем обігріту.
Умри.....
Воскресни....
Дихай....
І живи....
Роззуй уста і влий у душу світла,
І голубом влети в шалений вир
Думок, щоб чиєсь небо знову квітло...
(Тернопіль-Копичинці)
15.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
І здавалося б те люблю
Таке ніжне і таке тепле,
Що пройде навіть через пекло
Й оніміє глузливий люд.
І здавалося б те люблю
Загартоване тихим болем.
А як вибереться на волю,
То у місячний впаде блюз.
І здавалося і плелось,
Недомріялось, нездійснилось.
Може це щось мені наснилось...
Тільки плаче душа чогось.
Тільки мріям порвали крила,
І вже далі іти не сила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Я не вмію малювати, друже мій,
Пробач...
Задивляюсь на твоє фото...
Німію у боязкому зачаруванні.
Десь у найтемішому куточку ніким ще незвіданої сутності
сумує мольберт...
Аркуші пахнуть сірістю, чи сирістю, чи буденністю запраних доріг...
Ображено загусли акварелі....
Послухай, рідний мій, чуєш...
Я не вмію писати картини...
Не вмію серед цієї
Своєї, твоєї, чужої досконалої завершеності бачити сенс.
Я не вмію між цього незвідано-довершеного сенсу
знаходити нас...
І не вмію змивати наші імена з пересічних сердець,
Як змиваю з пальців свого безликого Я гуаш...
Я не вмію дихати без тебе
І не можу дихати тобою.
Портрети, пейзажі, нариси, замальовки...
А потім
кістки перону, заїжджені дороги, запізніла весна...
І моє останнє пробач
за нашу Любов,
якої я не вмію малювати.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Заліплю очі сонця шоколадом,
І, поки спатиме, я тихо відболю.
Болітиму безглуздо й недоладно,
Так, як умію...Так, як біль люблю.
Так, як болять засніжені століття,
Так, як глибини сутності велять.
Одягну свої посмішки в лахміття
Й пущу по світу...Хай собі болять.
І тільки очі - гордо і цікаво...
І тільки руки пахнуть ще теплом.
Під звуки джазу допиваю чашку кави
І догорає місяць над столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2010
Щастя, воно незряче,
Щастя, воно сліпе,
Щастя, воно не бачить
тебе.
Щастя, воно привітне,
І у цю ж мить німе.
Воно непомітно розквітне,
І ніжно тебе обійме.
Щастя воно прилине
Лагідним вітром з весни.
Зігріте крилом журавлиним,
Лише його не сполохни.
Щастя - дарунок неба,
Останній його псалом.
За нього платити треба
теплом.
Щастя, воно планує
Таємний політ до зір.
Щастя, воно існує
повір.
Щастя приходить тихо,
І непомітно йде.
А за ним хутко лихо
бреде.
Лагідний сонця порух,
Ніжно-блакитна вись.
Щастя вже зовсім поруч
Всміхнись
Воно не з піску чи снігу,
Воно не чекає зими.
Це загадка твого сміху,
Щастя - це МИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161911
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Заметушилось...Закипіло...Завелось...
Притихло... І у тиші заридало.
І довго-довго плакало чогось,
І сумно-сумно щось розповідало.
За вікнами гроза і буревій,
Там де воно лише вчорашня втома.
А окрім втоми хтось уже не свій,
І лист про те, як добре бути вдома.
І десять гривень, мабуть, на таксі,
Які немов плювок туди глибоко.
І особливість - "бути як усі",
Посолить рану і упаде збоку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2009
Замітає сніжижинками небо
Сірі очі у чорної кішки....
Вітер знає усе про тебе,
Часу зовсім, ну зовсім трішки.
Залишилась одна хвилина....
Тільки б встигнуть відкрити очі
Тільки б знову стати людиною
Щось лукаво у грудях муркоче.
Залишилось уже небагато,
Щоб востаннє зігрітись снігом
Щиро й віддано покохати
І роздерти обличчя сміхом.
І вдихнути на повні груди
Аромати п'янкої ночі.
Більш ніколи цього не буде
Бо застигли котячі очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Вони - це інший вимір слова Я,
Контраст між чорними і білими нитками.
Це мрія чиста, світла і моя,
Це те що я ховаю між рядками.
Чиясь присутність, як немає сили жить,
Чиясь підтримка, як летять додолу руки.
Так ненароком подарують мить,
Щоб потім разом розділити муки.
Чиясь відвага, коли огортає страх,
Чиясь надія, бо твоя давно дрімає.
Це світло, коли темрява в очах
І волю хтось у кулачку тримає.
Очима очі кличуть лиш тоді
Коли життя закрутить, замотає.
Ці очі не покинуть у біді.
Той хтось і поважає й пам'ятає.
Коли від болю серце задрижить
І світ перед очима замутніє,
Вони мені шепочуть: "треба жить:)"
Вони- це щось окреме що в мені є.
І може ми ні трішечки не схожі,
Та коли я у замкнутому крузі
Вони не випадкові перехожі,
Вони - це моє сонце...Мої друзі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155766
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Вмостився кіт у мене на припІчку,
Й нашіптує мелодію дощу.
Черкну вогнем і поцілую свічку,
І ніжно-ніжно так молитву прошепчу.
Прийшла біда непрохано й нежданно,
І не просила:"можна увійти?"
Метеликами вирвались з туману
Оті сумні провісники біди.
Когось за руки брали чи за плечі,
А комусь зовсім дихать не дали.
І розривав повітря крик малечі,
І вже зіниць від сліз не берегли.
Я не прошу Тебе її спинити,
Я не молю, Подай лелечих крил,
Дай тільки сили все це пережити,
І мудрості, коли порветься нитка сил.
Подай нам віри, щоб усе стерпіти,
Хай час летить немов шалений звір,
Навчи нас посміхатись і радіти,
Ми переможемо, Ти тільки в нас повір.
І рухне світ, згораючи до тліну,
І крила янголам порве нестерпний плач.
А ми впадем востаннє на коліна,
Пробач нам Боже, всі гріхи пробач
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153213
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009
Я не хотіла тебе вбивати,
Але не вміла прощати зла.
Але не вміла брехні прощати,
І зупинитися не змогла.
Летіли пулі метеоритом
І роз'їдали душі граніт,
А ти просив: "Дай хоч мить дожити,"
А я безжально шептала: "ні..."
Ти падав з відчаєм на коліна,
А я стояла сліпа від сліз...
Ніби сіре дубове поліно,
Не лізь у душу, в думки не лізь!
І тільки час все зумів спинити.
Моя лікарня - квиток на волю.
Я ж лиш хотіла тебе любити,
А ти завдав мені стільки болю.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152238
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009
У мене алергія на сльоту,
В очах, у душах, проявах і станах,
І брешу знову. Так, я не прийду,
Уже між нами інша постать стане.
А ти візьмеш в полон мою печаль,
І побредеш туди де хвора осінь
Уже на двох не ділиться, на жаль,
Уже тепла нікому не приносить.
А я зірвусь листочком з рук садів,
Впаду додолу жовтим і забутим.
Пробач за все. Я сам так захотів,
Щоб тільки осінь це могла збагнути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2009
Життям запорошена казка,
До крові розбитий ніс,
Хтось вкрав материнську ласку
І повні долоньки сліз.
Життям запорошене диво
У порваних штанятах,
Дивиться так правдиво,
І дикий біль в оченятах.
І мИлостині не просить,
І сонцю не вміє радіти.
Лиш кожного дня приносить
На свіжу могилку квіти.
Маки, волошки, піонії,
І довго над ними плаче.
Її не назвуть вже донею,
І погляд уже не дитячий.
Життям запорошене сонечко
Схилилося до вікон.
Доню, донусю, донечко,
Прокинься...Це тільки сон.
Доню, донусю, донечко,
Життям запорошений сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2009
Я за вас відболю, відтерплю, відлечу, відкурличу,
Я за вас відмолюсь у німому звучанні століть.
Тільки б, рідна, ніколи не з'являлась печаль на обличчі.
Тільки, люба, не плачте. Тільки, мила моя, живіть.
Я від вас відведу оте вчора поранене літо.
Я за вас відпрацюю у вічності ваших полів.
І у вашім садочку найкращі посію квіти,
І мені не забракне для вас найтепліших слів.
Я вплету свою мрію сивиною у ваше волосся,
І від всіх негараздів собою ваш світ затулю.
Хай ще кілька хвилин до вас не приходить осінь,
Щоб ви зрозуміли відлуння слова ЛЮБЛЮ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009
Закричу тихим шепотом,
Заболю ясним, сонячним летом.
Закурличу диким лебедем,
Запечатаю душу поетом.
Засміюсь ледь терпким дощем
Затремчу як билинка в полі.
Заспокою у серці щем,
Заспіваю сонет для долі.
Заридаю холодним падінням зір,
Залечу в небо ластівкою...А потім,
Забоюсь наче загнаний в пастку звір
Зашепочу:"усе...зупиніться...годі!".
Зайцем сонячним впаду в глибінь зіниць.
Замалюю у серці відлуння ночі.
Зауважу востаннє, що люди ниці,
Закривши, повільно зоринки-очі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009
Мій янголе, ти чуєш пахне липа,
А на городі стиглі кавуни
Кричать про те, що у природі липень,
Мій янголе, прокинься, віддзвени!!!
Мій сонячний, поглянь лишень на квіти,
Ромашки, васильки, волошки, мак,
Вони шепочуть, що на дворі літо,
І хочуть, щоб довіку було так.
Мій лагідний, ти бачиш як леліє
Бешкетник вітер вишню молоду.
Крадеться тихо-тихо як до мрії,
На фініші, прискоривши ходу
Мій янголе, стоїть в цвітінні липа,
І сонця промені переплелися з житом.
Прекрасний мій, невже, і справді липень
Прийшов сюди погратися із літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139613
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2009
Ховаю сльози у кишені не твої,
Та не втаїти їх …вже повні жмені.
Цілуй, люби і бережи її
Ховаю серце у чужі кишені.
Питаю в себе: дорогий мій, хто ми?
Питаю в себе: любий, в чому річ?
Минуло все…3алишився лиш спомин
І зазирає у зіниці ніч.
Ховаю долю у кишені не твої -
В твоїх дірки. Це виявилось вчора.
Кохай її, даруй зірки її
Та бережи у радості і горі.
Цінуй її усім вітрам на зло
І подолайте разом всі незгоди.
Лелій любов, а не її «бабло»,
І не печалься, не сумуй, чого ти…
Ховаю мрії у обійми не твої,
В очах сльота і впала ніч на вії.
Не треба вибачень…Прощай тепер її.
А я лише ховаю свої мрії….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
У житті любові є краплинка
На якій тримаються світи
Подаруй мені життя хоч на хвилинку
На одну хвилинку народи.
Народи для болю і любові
Народи для радості й страждань
Народи для того щоб з тобою
Був промінчик сонячних світань.
Цей промінчик гріє твою душу
Любить він її у ній горить
Так і я люблю й просити мушу
Подаруй життя лише на мить.
У житті любові є краплинка
Сонячні промінчики, світанки
Подаруй мені життя хоч на хвилинку
Дай дожити матінко до ранку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2009
Серед країн прекрасних й незбагненних,
Серед земель могутніх і гарячих,
Стоїть така проста й така священна
Країна моїх радостей дитячих.
Тут ясне сонце мене будить зранку,
Й чарують золоті його тони.
А вона вдягає вишиванку,
І віночок сплетений з весни.
І дерева прикашає цвітом,
І співає з ніжністю пісні,
А яка вона прекрасна літом,
У неї очі незбагненно-чарівні.
Вона в полях позолотить колосся,
Вечірню в небі запалить зорю,
А травам порозчісує волосся
І порошепоче: “ світе, я люблю!”
І знову вітер мчить у даль стежиною,
Голублячись до неї в світлу мить.
А іноді він зве її єдиною,
І між гірських зникає верховіть.
Вона ж стоїть заквітчана калиною,
Стоїть у синьо-жовтому вбрані.
І називає себе просто Україною,
І ніжно посміхаєтся мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2009
Сміялось небо, бурмотіли хмари
Прийшла весна і всюди чувся сміх.
А ти стояла і чекала кари,
Страшної кари, за свій тихий гріх.
Ти думала це допоможе жити,
Ти думала, що виходу нема.
Холодні очі шепотіли: “вбити!”
А в серці лютувала вже зима.
Ти добре чула дикий крик благання:
“ матусю я для тебе все зроблю,-
цей дикий крик сильніший від кохання,-
ні....... не вбивай, я так тебе люблю!”
Застигла мить й чиясь рука зробила
Холодним рухом найстрашніший гріх.
Здригнувся світ , а ти безжально вбила,
Пекучий і німий дитячий сміх.
І серце в грудях наче зачерствіло,
Мов блискавка хвилина пізнання.
В цю тиху мить все стало зрозуміло
Й ти вийшла з кабінету навмання.
Сьогодні поглядом своїм лякаєш хмари,
І чують перехожі дикий сміх.
Мов навіжена просиш в неба кари
Страшної кари за свій тихий гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121399
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2009
В долонях догорає вже вогонь,
А радості слова стають чужими
Мій Боже, від спокуси захоронь,
Щоб в якусь мить ми знов не стали злими.
Безжальний вітер нас кудись несе,
Боротись з ним уже немає сили.
Мій Господи, пробач мені за все
Що у житті неправильно вчинила.
Страждає тіло, а душа тремтить,
Повітря повне болю і тривоги.......
У цю незграбу аж до крику мить
Чекаю порятунку лиш від Бога.
Я хочу, щоб не гас в душі вогонь,
Щоб однією стежечкою йшли ми.
Мій Боже, від спокуси захоронь,
Щоб в якусь мить ми знов не стали злими......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2009
Зрубали сад, що завжди цвів весною,
І з вітерцем у літку гомонів,
А взимку говорив лише зі мною
І зеленів у казці моїх снів.
Зрубали сад, що так любив радіти
Сад, що був закоханий в весну.
Старий садочок у якому діти
Шукали свою казку чарівну.
Там росли колись дуби столітні,
Що несли історію в собі.
Дуби, які у дні спекотні, літні
Дивились небу в очі голубі.
Зрубали сад біля моєї хати,
Він вже не зможе більше зацвісти.
Вже не навчить мене весну кохати,
Не зможе вже казок розповісти.
Вже більше листячко жовтогаряче
Не пролетить осіннім листопадом.
І лиш вечірнє небо ще заплаче
Своїм холодним, тихим зорепадом.
Зрубали сад і слова не сказали,
Не зупинили вражої руки.
Зелений, пишний, вічний сад зрубали,
Хто буде cлухати тепер мої думки?
І листячком до щік моїх тулитися,
І радувати квітами весну.
Цей тихий сад навчив мене молитися,
І дарувати посмішку сумну.
Тепер він зник уже його немає,
І часу не повернеш вже назад.
І правду кажуть люди: “ все минає”,
Минула казка і зрубали сад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2009
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
І запалила місяць, наче свічку,
Щоб помолитись, Господи, до Тебе.
Ось вітер заховався під ялинку
І задрімав там якось ненароком.
Пробач прошу за всі погані вчинки,
Хай кожна помилка буде уроком.
Я не молю про золото і крам,
Я не благаю долі золотої.
Лише любов усіх на світі мам
Візьми до Себе і зроби святою.
А коли раптом в грудях запече
І страх загляне у зірниці-очі,
Підстав, благаю, батьківське плече,
Це все чого в цю мить, мій Боже, хочу.
Так ніжно й легко падають сніжинки
І гинуть від тепла чужих очей.
А прощення за всі гріховні вчинки
Летить і губиться серед пустих речей.
І неба синь, і нічка-українка
Покірно припадуть Тобі до ніг.
Німі слова із легкістю пір*їнки
Зворушать душу і впадуть у сніг......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112320
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2009
Він боявся бути переможеним,
Він боявся сам перемогти,
А вона боялась, що не зможе з ним
До рубежа останнього дійти.
Він боявся слухати чужі пісні,
Він боявся дихати на повні груди,
А вона боялась не сказати ні,
Відчуваючи, що вільною уже не буде.
Він боявся грітися чужим теплом,
Він боявся віддано кохати двічі,
А вона боялась здатися в полон
Й цілу мить брехати вічності у вічі.
Він боявся дня коли вона піде
І самотність прикується до душі навічно.
Вона розуміла, що усе не те,
А життя- це роль, що зіграна трагічно.
Вечір...Свіча....Вогоні в її очах.....
Келих вина і три хвилини болю,
Щоб полетіти, щоб убити страх,
Щоб просто жити, загубивши волю.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112074
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2009
Він так хотів кохати тебе завтра,
Сьогодні не було ні сил, ні часу,
Сьогодні в нього була інша правда,
Яку він полюбив чомусь одразу.
Він би пройшов крізь стіни та безодні,
Коліна б аж до крові позбивав,
Але не зараз.... тільки не сьогодні,
Колись тебе б єдиною назвав.
Він не тримає у своїх долонях часу
І цінності його не розуміє.
Він день приймає мов нову прикрасу,
Й живе лиш так як хоче, як уміє.
Приходив ранок ти сльозами вмилась,
Холодним вітром витерла лице,
Дивилася на сонце і молилась
І дякувала долі хоч за це.
Він так хотів зробити щось для тебе,
Може трояндами встелити шлях.
А твоє щастя це краєчок неба,
Що вічністю застигло у полях.
У тому небі заховалась правда,
В ту мить коли на дворі вже світало.
Він так хотів кохати тебе завтра,
Але для тебе завтра не настало........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2009
Так мало потребую для життя:
Краєчок неба і шматок хлібини,
Щоб осягнути всі людські глибини
У вічну мить сліпого каяття.
Так мало потребую для любові:
Лиш хвилю у твоїх очах бриніти,
Щоб без вина впиватись і п*яніти,
І брати в небо крила паперові.
Так мало потребую для душі:
Лиш загриміти на підсудній лаві,
І посміхнутись слову, а не славі,
І геть піти, забравши всі вірші.
Цю мить, мабуть, навіки закарбую,
Зберу в торбину всі свої слова,
Щоб зрозуміти: "я іще жива"
І для життя так мало потребую..........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111410
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2009
Цілу мить він кохав мене надто щиро,
Цілу мить серед холоду і зими.
Тої миті, мабуть, вистарчило б для миру,
Якби в серці моєму не зігрілося слово "МИ".
Цілу мить він терпів всі мої образи,
Цілу мить він був майже таким як ти.
Мені так захотілось все сказати йому одразу
Він мене розумів, але все ж не хотів іти.
Цілу мить він мені зазирав у вічі
І сумними очима ніжно-ніжно мене кохав,
І шептав щось про річку, що в неї не входять двічі,
На прощання додав: "я тебе все життя чекав".
Цілу мить він леліяв моє волосся,
Серед лютих морозів, серед холоду і зими.
Та цього не було, це напевне мені здалося,
Бо у серці моєму вже зігрілося слово "МИ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2009
Розійшлися дві дороги, що вели у майбуття,
Дві дороги, дві тривоги, два поранених життя.
Розійшлися розлетілись у невідані світи
І вже більше не зустрілись, не судилось разом йти.
Ти колись ішов праворуч і тримав мій світ в руці,
А тепер зі мною поруч тільки сльози на лиці.
Ти колись ішов зі мною, а тепер тебе нема,
А тепер летить за мною із морозами зима.
І летять незграбні миті у незвідане буття,
Ми були єдинні в світі, а тепер час забуття.
Ти забудеш все сьогодні, я ж зловлю терпку цю мить,
Ще півкроку до безодні, тільки б в неї не ступить.
Тихо, тиша й більш нікого тільки сірі небеса,
Лихо дихає для когось, а в очах бринить сльоза.
І на крилах у тривоги ми зустрілися колись,
А сьогодні дві дороги розлетілись, розійшлись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2009
Двадцять дві хвилини до зітхання,
Двадцять дві секунди до ривка,
Двадцять друге майже позіхання,
Двадцять два кілометри ставка.
Тут ніхто тебе не відшукає,
Тільки хвилі крикнуть де ти, де?
Тільки він, якщо тебе кохає,
Твоє серце десь на дні знайде.
Дика думка, майже божевілля,
Серце вже не чує голови.
Очі світанкового похмілля
Прошепочуть, хвилечко лови.
Двадцять друге сонце у зеніті,
Двадцять друге скривджене але,
Двадцять два кохання на орбіті,
Двадцять другу хвилю серцю зле.
Двадцять другу нічку сняться круки,
І баба, що збирає в лісі зілля.
Вона повільно опускає руки,
На двадцять друге сонячне весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2009
Сьогодні ангела зловлю очима,
І поведу у свої тихі сни
Де в сутінках вчорашньої весни
Ховається чиясь душа незрима
Ховаються украдені слова
Тремтить перо, незграбно рветься рима
Зі мною тільки око Херувима
Й душа кричить у тишу я жива
Чужої слави спробую на смак
І зрозумію майже все не так
І зрозумію майже все не те
Мабуть тому що не туди ідем
І “пан Ніхто” всміхнеться в небуття
На смітнику залишивши життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2009