| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
То не в повітрі щось було…
Не чари, що навіяло життя.
І навіть листя чуло те тепло,
Пожовкнувши й упавши в забуття…
То не пташки співали коло тебе…
Які пташки? Була глибока осінь!
Над нами тільки сіре, темне небо,
Та ще краплинки дощові у косах.
Як сон… чарівний сон… уже забутий.
Насмішки злих богів над нами…
Ніколи нас не бачитимуть люди.
Нас не побачать вони більше разом.
Слова, надія, сподівання марні.
Усі вони нічого вже не варті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154719
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.11.2009
Взгляд ангела, улыбка стервы...
Многозначительность признаний, слов...
Рожденная под знаком девы.
Коварная и ...нежная любовь.
И в каждом слове - скрытое значенье,
Сама не знает - правда или ложь...
ОНА - реальность, или же виденье...
В руке - цветок...иль острый нож.
Она - как осень - то повеет холод
Пронзая, будто острая игла
То бабьим летом в заблужденье вводит
Даря немного живости, тепла.
Она непредсказуема, ронима...
Как листья, яркая. Как облако, хмурна...
Немного, и по-своему красива...
Немного, и по-своему жива.
Цветок осенний - но без аромата.
Горячий взгляд - но чувства, будто лед.
Она грусна, и может быть, нещасна
Отталкивая, все-таки зовет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126101
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.04.2009
Ми вірні даному вже слову -
Немов підбиті соколи,
Не падаєм - літаєм колом,
Та не злітаєм до гори...
Ми вірні даному вже слову
Рвемо по клаптиках серця
Ми ніби вільні, та свободі
Нема початку і кінця...
Ми йдемо разом, та окремо
У небо синє очі звуть...
Мабуть даремно, ох, даремно
Життя звело наш довгий путь.
Звело... Ну що ж, ми розійдемось
Розвяжем вузлики тісні
Нехай це зробимо даремно,
Хай жалкуватимем...у сні.
А наяву - мов дикі птахи.
Махаєм вільними крильми
Не пожалкуєм, не заплачем...
Але серця...сумні вони...
Заради чого? Чи свободи?
А, може, байдуже було...
А, може, ми були холодні?
І не потрібне нам тепло?
А, може, нам і не судилось
Життя в єдине поєднать?
Але за те, що я любила,
Життя я можу все віддать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2009
Не спи, душа!
Ти маєш жити!
Тобі б любити і горіти...
А ти - аби лише тужити.
І тільки плачеш, тільки хничеш.
Не спи! - Всміхайся і ридай!
І оживай... І помирай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2009
Так хочеться забутись уві сні!
Так хочеться на всесвіт наплювати!
Піти до краю грішної Землі
Захоплено світанок зустрічати...
Так хочеться від себе утекти,
Душею безтілесною злетіти...
Та деякі не падають мости,
Та деякі кайдани не зломити...
І тільки ніч... І тільки тишина.
Глибоке небо - пам'ятник спокою.
...і пристрасть - божевільна і смішна,
Ледь-ледь, але прикрашена любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124872
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2009
Ты так смотрел, как уж никто не смотрит
Твоя улыбка, будто сотни звезд,
И в темноте, кромешной, темной мгле...
Был млечный путь - между сердцами мост...
Ты так смотрел, как будто я подарок,
Как долгожданный дар твоей судьбы,
Но время шло... и вот, пришла другая...
И - к черту планы, мысли и мечты.
Я каждый раз встречала поцелуем.
Касалась нежно, чувства барегла...
Но... разные дороги наших судеб.
Но... разные уже звучат слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124562
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2009
Не надо повторять свою ошибку
Друг друга потеряли мы давно
Давай же попрощааемся с улыбкой
И молча друг от друга отойдем.
Не надо повторять свою ошибку
Обожжены не раз уже сердца,
Но в сердце не смолкают звуки скрипки
По нотам разрывается душа.
Не надо! Не хочу! Но повторяю...
Себя уничтожая день за днем.
"Я не люблю!" наивно уверяю...
Но сердце обжигается огнем.
В борьбе с собой кто будет победитель?
Никто...Но вот ее не прекратить.
И лишь молитва - временный спаситель
"О, Боже, помоги мне разлюбить!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124393
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.04.2009
Любви нормальной не бывает:
Есть, как огонь,
И есть как лед.
Одна - горит, другая - тает.
Одна - зовет, другая - ждет.
Одна под звездами колдует
Другая солнышку поет...
Желает...манит...и чарует...
...и за копейку продает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124124
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2009
Пусть нерешительность и грусть
Свивают в сердце паутину
И покрывалом грязных туч
Тебя от мира отделило.
Но есть огонь и есть тепло
И есть кинжал для покрывала...
Порежь его! Порви его!
Сожги тоску! Сломай ей жало!
И изумрудный чистый взгляд
Не побоится помутненья...
И пусть сегодня будет яд!
Ты завтра выдержишь похмелье.
Играя, жить. Плясать в аду...
Себя при этом не теряя...
На зов волны сказать "иду!"
В себе сомненья убивая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124123
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2009
Заспокоєне місто заснуло
Стихли сміх і людські голоси
Лиш вогнем швидкоплинним майнула
Зірка ясним прощанням сльзи...
Заспокоєне місто заснуло
Тихо...Чути, як муха летить
І в дрімоту нічну потонуло
Потонуло в глибокії сни.
Хтось помріє у снах про хороше
Хтось побачить страшне, чи сумне...
По асфальту, холодній дорозі
Хтось швиденько-швиденько іде.
Каблуки цокотять в прохолоді
І тонкий силует в темноті
І яскравий, небачений одяг
І оголені ніжки стрункі...
Ось на світлий ліхтар подивилась...
Що осяяв її уночі.
А яка ж та дівчина красива!
Що додомі ішла крадучись...
Крізь крикливу косметику видно
Чисті риси безжурних думок
У волоссі й без світла помітно
М\'яте піря з чужих подушок...
Як зоветься дівчина ця гарна?
Це, мабуть, що ніхто і не знав.
Тільки кличуть її вечорами
Ангелочком, що з неба упав.
Обпалилися крила високі
Прогорів ореол на вогні...
І блукає вже не ангелочок,
а метелик бездумний нічний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2009
То не в повітрі щось було...
Не чари, що навіяло життя.
І навіть листя чуло те тепло,
Пожовкнувши й упавши в забуття.
То не пташки співали коло тебе.
Які пташки? - була глибока осінь...
Над нами тільки сіре, темне небо...
Та ще краплинки дощові у косах.
Як сон...чарівний сон...Уже забутий.
Насмішки злих богів над нами...
Ніколи нас не бачитимуть люди...
Нас не побачать вони більше разом.
Слова, надія, сподівання марні.
Усі вони нічого вже не варті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2009
Люби! Люби бездумно, нерозважно
На осуд, косий погляд не зважай
На тих, хто набундючений, поважний...
Люби від серця, гаряче кохай!
Довір себе до краю, до останку.
Не приховай ні краплі, ні сльози.
І ніжним поцілунком на світанку
Своє кохання тихо розбуди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2009
Ми йшли в саду
І вишні відцвітали...
І опадали білі пелюстки...
Вони злітали, падали, кружляли...
Неначе сніг минулої зими.
І крок за кроком відчуття спокою...
Загородило душу, як вуаль...
Ми йшли в саду.
Весняною порою...
Був спокій, ніжність...і була печаль.
Було життя, була надія, віра...
Була любов і дружба на життя.
А ми боялись, що весна пролине.
І, наче сон, розтане почуття...
Ми йшли в саду
І вишні відцвітали...
І опадали білі пелюстки...
Так, ми любили...
Люблячи, боялись...
І, боячись, любов не вберегли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123038
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2009
Ну от, я вже дома
Мій ніжний і відданний друг...
І двері закриті за мною.
Усе повернулось
Замкнувся, закінчився круг
Закінчився тихим спокоєм.
Недовго посиджу,
а потім назад повернусь.
Туди, де життя, наче вихор.
Секунду, хвилину...
Докупи всі сили зберу...
із цього маленького світу.
Тут кожна стіна
І цеглина і навіть трава...
У памяті моїй назавжди.
Дитинство...і юність...
Моє попереднє життя
Джерела моєї розради.
Неначе титан,
Який брав собі силу землі,
Я з тиші вбираю наснагу.
Тут трошки посиджу...
Думки впорядкую свої...
У тиші тамується спрага.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2009
Дощить, дощить
І жаль із серця рветься,
І жовтий лист
Спадає у багно.
Прийшла холодна
Осінь в моє серце.
І літній жар
Немовби зник давно.
Та ні, він є,
Але згасає швидко
І я молюсь: повстань!
Гори! Гори!
Тепло далеко,
Сонце все не видно,
І дощ стікає
Сумом по вікні.
Лиш журавлиний крик
Зникає в піднебессі
Прощай, вогонь,
Ти, мабуть, відгорів.
Так хочу я -тому
Ти повернешся
Не залишай мене!
Гори!Гори!Гори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2009
Средь шумного веселья ноября.
Как в танце мысли листьями кружаться.
Когда проснулась утром этим я,
Хоть вовсе не хотела просыпаться.
И даже в тайных мыслях для меня
Нет никогда, как этот день прекрасной,
Мечты такого сладостного сна,
Сна о любви, о долгом, долгом счастье.
Пусть холод за окном, пусть даже дождь,
Пусть суетой весь мир всегда охвачен.
Ты смотришь вверх, чего-то, может, ждеш.
Наверно, пожелания удачи.
Я не люблю, когда меня бросают.
"С тобой прекрасно было- это так,
но я встречаться больше не желаю."
Привет, мой день разлуки и ненастья,
Привет, любимый, лучше уходи.
Тебе желаю счастья, только счастья.
И не со мной, быть может, но любви.
Ведь ты из тех, кто дома не бывает.
Ведь ты из тех, кто мчится далеко.
И счастья ищет, и о нем мечтает.
Вокруг не замечая никого.
Найдя его, ты снова затоскуеш
Найдя его, ты скажеш, что "не то"
И на прощанье счастье поцелуеш
И за мечтой умчишся далеко.
Добившись своего, ты угасаеш,
И к цели ищеш легкого пути.
Бежишь за счастьем, редко догоняя
Оставив только горькие следы.
Ты не поймеш, что лучше не метаться,
Ища свой путь и цель своей мечты,
Что лучше уж с любимым оставаться,
Построить дом для радости, любви.
Что лучше не мечтать о дальних звездах,
Бежать и покорять-потом забыть.
А средь пустыни замок свой построить
И на песке цветочник посадить.
Что лучшее найти не удается,
Когда мелькает все, но просто вдаль,
Ведь лучшее на месте остается.
И счастье ждет тебя, и ждет печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122441
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.03.2009
И вот, так бешено любя
Сама себе кажусь больною
Закрыта от людей стеною
Я так открыта для тебя
Нет воли, слов, и нет души
Определенно-нет свободы
И среди солнечной погоды
В моей душе идут дожди.
Но не забудь, что дождь грозой
Так просто может обернуться
И загрохочет сильно гром
И струны сердца встрепенуться.
И вспыхнет молния-огнем
Все озаряя небосводы
Ведь сумашедшая любовь
Еще изменчивей погоды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122439
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.03.2009
Він вже пішов - вона мовчала
і тихо крапала сльоза
А потім... потім закричала,
проклявши змовчані слова.
Він йшов назавжди - і ні слова
було не сказано услід.
А так хотілось у розмові
палити душ застиглий лід.
Не було зради і образи -
були несказані слова.
Давно заховані вже фрази
в самотні, горді ці серця.
Він вже пішов - вона мовчала
А так хотілося услід...
Сказати "ми уже почали,
а йти не вистачило сил"
Сказати - буде все спочатку
Давай боротись до кінця!...
Закрились двері - тільки згадка
світилась іскрою життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2009
Що видно уночі у темному вікні?
Коли надворі літо...
І погасили світло...
Там тільки ніч і зорі, як пісні...
Там тільки літо.
Тільки темні квіти.
Мелодії до слів старих, як світ
Так цвіркуни захоплено виводять...
Там тільки літо...
Тільки тиха ніч
У дикій спеці, свіжій прохолоді.
І запах, як старе вино, міцний -
То поцілунків запах, і троянди...
Він так надійно серце полонив,
Що хочеться цю ніч зачарувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122021
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2009
«Бог все видит, поэтому нужно жить так,
чтобы ему не было скучно»
Це було в один із вечорів мого студентського життя. В один із тих вечорів, коли ми сиділи тісним, теплим колом, і розмовляли на всі можливі і неможливі теми. Непристойні анекдоти миттєво змінювались філософськими догмами…
Саме в один із таких вечорів було задано старе як світ риторичне питання – «Для чого ми живемо?». Воно дуже небезпечне, коли людина сумна, бо висновком може бути «жити нема для чого». Воно може бути і серйозним мотивом, коли людина щаслива, бо жити знайде для чого. Чи то – для іншої людини, чи то для сім’ї, чи то для чогось нового, неповторного і амбітного.
Але облишу амбіції, облишу високу філософію життя. На те воно й риторичне питання, щоб на нього не відповідати. Питання «для чого ми живемо?» хочу замінити більш реальним «як ми живемо?». Воно хоч і не менш образне, але висловлює конкретну проблему – якості існування. Ні, не комфорту, не соціального статусу, а саме особистого відношення. Згадаю нове, модне слово «стиль». Не про одяг, не про зачіску, не про речі тут мовиться. Саме слово «стиль» використовується як синонім слова «спосіб». Мову веду про спосіб життя.
Спосіб життя, як щоденна стратегія досягнення мрій. Це невловиме, непомітне неозброєному оку поняття. Ми просто обираємо те, що справді подобається, називаємо його «хобі» - і ним же живемо. Визначитись, чого хочеш – означає пройти половину шляху до поставленої мети. Це визначення, справді, дається досить важко, бо людині властиві сумніви, страх обрати невірний шлях, нерішучість перед незвіданим.
Власне стиль життя – це конкретний вибір. Це частина особистості, психіки. А без зайвих термінів – це частина людини, як, скажімо, рука, або нога, або серце. З однією тільки різницею, що останні ми не обираємо. Хтось колись висловився, що в кожній людині є власна родзинка. Саме про вибір цієї «родзинки» мова і йде. Саме вона відрізняє одних від інших. Нехай це не хобі, нехай не незвичне вміння. Різницею може бути голос, вимова, спосіб мислення, якась манера поведінки. Різницею можуть бути поставлені цілі.
У відомому кінофільмі «Наречена - втікачка» головна героїня, яку грала Джулія Робертс не могла визначитись, як саме приготована яєчня їй подобається. Тоді їй довелось замовити і спробувати всі можливі види цієї страви, щоб знайти саме ту, яка справді їй подобається. Це спосіб прийняти рішення – такий собі експеримент, але коли мова йде про дійсно життєво важливі проблеми, то на пробу всіх варіантів може не вистачити і відведеного нам Всевишнім часу на цій землі. Найчастіше людина ризикує. Нехай, зважуючи всі «за» і «проти», нехай, довго вагаючись, але все-таки ризикує.
При цьому головний критерій – не скільки отримає, а скільки втратить при виборі того чи іншого варіанта.
Людина обирає не просто те, що їй подобається, скільки власне свій шлях. Адже навіть найдовша дорога починається з першого кроку.
Ну, що ж, ступимо його. Починаючи власний експеримент, хочу наперед написати побажання – закінчити його перш ніж закінчиться життя. Маю на увазі, що моє самовизначення не триватиме надто довго.
Кроком першим було – порадитись з друзями. Вони мені, звісно, написали цілий список занять, які на їх думку найбільш мені підходять. В цей список входило і вишивання і спорт, тобто всі можливі різносторонні корисні справи. Набрала досить багато можливих варіантів, далі – викреслила з них ті, які мені «точно не підходили»(або не подобались, або забирали надто багато часу на виконання). До варіантів «можливо» дописала всі їх відгалуження, використовуючи як окремі варіанти. Все, що залишилось – проранжувала по балах. Кінцевим етапом був вибір 4 – 5 варіантів, які отримали найвищий бал. Такий спосіб прийняття рішення, як сказали б професійні психологи, можна назвати «мозковим штурмом». Але це тільки спосіб наочно побачити, прийняття власного рішення. Власне вибір залежить тільки від людини особисто, її уподобань і бажання.
Що ж примушує нас шукати вічно? Шукати те, що відрізняє одну істоту від іншої, одного індивіда від іншого. Зазначу, що знаючи відповідь на питання «для чого?» легше буде відповідати на питання «як?». Хочу навести декілька причин – на мою думку, важливих:
Амбіції. Це вічний двигун прогресу. Ні, не талант, не геніальність, а саме прагнення до визнання і слави стимулює творити переважну більшість людей. Що саме творити – то вже питання уміння. Кожен обирає по можливостях. Не дарма психологи відносять потребу у визнанні до однієї із життєво важливих потреб людини. Самореалізація, як ніщо інше, дає відчуття причетності, власної важливості.
Задоволення. Така причина трактується по-різному, але у випадку роботи вона означає натхнення і бажання працювати «саме так, а не інакше». Задоволення може бути причиною тільки тоді, коли людина впевнена, що саме це заняття і принесе його.
Думка інших. Страх опинитись загальним вигнанцем закладено у гени кожного. Цей страх породжує моду – починаючи з одягу і закінчуючи обиранням професії. Думка оточуючих в деяких випадках, а може і завжди є домінуючою при прийнятті різних за важливістю рішень. Хтось називає це комплексами, хтось по-іншому, але це не більше, ніж панічний і дуже великий страх.
Почуття причетності. Ця причина дещо схожа на «амбіції», але все ж між ними є суттєва різниця, так би мовити, нюанс. Люди самі по собі одинаки – кожен у своєму власному світі. Хтось більше, хтось менше, але кожен без виключення почуває себе самотнім. Саме тому, чи не на рівні підсвідомості ми прагнемо такими собі невидимими ниточками прив’язати себе до інших, таких же, чи подібних. Прагнемо до того, щоб бути причетним до чогось справді на нашу думку суттєвого і важливого. Значною мірою почуття причетності відіграє роль у формуванні різного роду громадських рухів – від «Green peace» - і аж до «Фан-клубів».
Це тільки чотири причини, але їх кількість рівна населенню планети. Кожен має свій власний стимул, чи фактор, який керує його діями. Подібна різноманітність вносить кольори до нашого життя, насичуючи його неповторними шедеврами і стилями – на рівні культури людства, і оточення кожного. Це, можливо, і є джерелом всіма омріяного оптимізму. Ще Юліан Тувім сказав колись «Живи так, щоб твоїм знайомим було нудно, коли ти помреш».
Але повернемось до «польових досліджень». Так уже вийшло, що досліджую я найвідомішу мені людину – саму себе(мабуть, тому, що досліджувана проблема відноситься до категорії особистих). Учасники також – знайомі і друзі. Саме вони допомагають і коректують висновки, застерігаючи від упередження. Так от, яка ж саме причина змусила мене шукати собі, грубо кажучи, хобі? А, якщо брати в загальному – обирати власний стиль життя?
По-перше, був стимул – пошук зі сторони друзів.
По-друге, вік. Так, зауважу, я знаходжусь на тому відрізку шляху, коли обирають напрямок дорослого життя. Коли кожні, бодай незначні рішення, чи вчинки можуть зіграти доленосну роль.
По-третє, амбіції.(куди ж без них?) Вони притаманні всім, а для молодих – як частина мислення.
По-четверте, багато вільного часу, і серйозна загроза нудьги. Хочеться використати теперішні можливості якнайкраще, щоб затрачені час і сили принесли користь якщо не мені, то оточуючим.(може це бажання відчути почуття причетності – хто його знає?)
Не забуду ще одну не менш важливу, ніж усі інші причини – бажання відволіктись бодай на деякий час від тривог і суму, які невіддільні від нашої з вами реальності. Якщо не забути про все, то спробувати покращити, прикрасити, замаскувати. Нехай і вдатись до самообману. Ще у відомій книзі Дейла Карнегі одним із методів позбутись депресії визначено роботу. Нехай не роботу, а просто якесь заняття. Там же наведено слова, сказані Дж. Мільтоном «Краще згоріти від праці, аніж в’янути від нудьги». Це той випадок, коли обирається менше із двох лих. Крім того, нема кращого відпочинку, аніж зміна роботи. При цьому треба враховувати, що відпочивати від розумової найкраще за допомогою фізичної праці. Або просто задіяти іншу групу відчуттів, м’язів, і так далі.
Ну, що ж, з питанням «для чого?», мабуть, розібралась, виклала достатньо причин і факторів. Наступне питання, як писалось вище – «як?». А відповідь на нього, знайшлась так би мовити, сама по собі – я написала ці сторінки, маю плани написати ще декілька. Чим не заняття? А якщо мої міркування комусь допоможуть – то і буде для мене величезним задоволенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121848
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2009
***
І просто я тебе люблю
Як день, як ніч, як насолоду
І як любили би свободу,
Яку тобі всю віддаю.
***
Шумить, дощем затоплена трава
І розцвітають зрошені тюльпани
Ожила... і укрилася весна
Опалими із вишні пелюстками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2009
Я не грішила - я любила
Нема в гріху моєму зла...
Себе я тільки загубила,
Щоб відродитись для тепла.
Я своє серце віддавала
Усе до краю, без жалю.
Я не грішила, я кохала,
Розтерши по щоці сльзу...
І я співала, бо щаслива...
І танцювала під дощем...
Я не жалкую, бо я жила.
І ще майбутнє жде мене.
Мій сон - солодкий і спокійний.
Немає в ньому й краплі зла.
Я не грішила, я любила,
Любов любила, як життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2009
Ну от,закінчився романс
І гасне тихий звук гітари,
Про щастя, почуття, і шанс...
Останній шанс, який не дали...
І тануть звуки в безгомінні
З туманом впавши до землі,
І сонце розганяє тіні,
Ранкові славши промінці.
Ну от, затихли ніжні ноти
І вже світанок розквітав
І тільки чутно тихі кроки,
Того, хто тільки-но співав.
Вже ця мелодія змінилась,
Та й інші прозвучать слова,
Вже світло піснею покрилось,
Блищить зарошена трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121335
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2009
Люби!Люби мене аж до знемоги.
Немов останній раз за це життя
Без сумнівів і без перестороги
І хай це будуть справжні почуття.
Люби, коли загравою світанок
Розгонить тіні привидів нічних
Я всю любов цю буду відчувати
Любитиму тебе, як любиш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121082
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2009
Ось ти зайшов-і серце зупинилось...
Я божевільна, я це визнаю
Все, що мені колись давно наснилось -
Це марево, але було так мило
Мені здалось, що я тебе люблю.
Ось ти зайшов-і я як оніміла.
Я щось кажу, але не чути слів
Підняти очі вже мені несила
Секунда біля тебе-мить щаслива
Боюсь, щоб ти цього не зрозумів.
Шалено серце б"ється, біль зростає
Хвилює кожен погляд, дотик, звук
Думки мої далеко десь літають...
О, Боже, невже справді я люблю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120577
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2009
І пахне квітами земля,
дощем прибита до дороги.
І трави стеляться під ноги,
І свіжа, зрошена трава,
Мов шовк, мов килим, мов картина,
І от, захоплена дитина
Кричить "Весна! Весна! Весна!"
І свіжим подихом вітри
Відгонять сум і дику втому,
І все, що поряд, що знайоме,
Мов перший раз побачиш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2009