| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Кружляє і падає ,падає листя,
Та кожному з двох тут замало вже місця.
Я рухом недбалим незграбно все знищу,
А ти не спитаєш за що і навіщо.
Така легковажна, п’янка та зрадлива
Ця осінь. Аж усміхом світиться злива.
І падає в просінь, все вище та вище,
Натхненний метелик пожовклого листя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6207
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2005
***
Ви пам’ятаєте мене? А ми ж знайомі.
Згадайте: жовтень, у Дніпрі потоплий промінь
І ніжний присмак хризантем, гортаний клекіт
Якихось птахів. А осик багряний шепіт?
І найсолодші кавуни – бо то ж останні,
А те побачення старе з ім’ям Труханів?
Її пронизливі, як гріх, летючі риси,
А той натхненний монолог ущент – актриси?
Як смутки темними крильми їй били браво,
Прощання ж ніжності на злам ще куштувало.
І як вклонилась і пішла, хоч гра лишилась,
Лише по білому плащі коса зміїлась.
І тільки розпач шаленів нечутно й палко,
Та зовсім поруч там стояв старий рибалка.
І, що в умовностях примар чи не найгірше,
Спокійно берегом ішла красива інша.
То ж скам’янілість втисла біль в душі підвали,
Ця ваша гордість я була. Тепер впізнали?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6206
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2005
***
Сопрано раньої осені
Духм’яне, як меду цівка.
Ці руки– такі вже прошені,
Що ніжність, і та, уривком.
Кохана бога північного,
Вона поховає в тузі
І першого свого стрічного,
І кожну з усіх ілюзій.
Чомусь журавлі так високо,
Аж янголам гірше спиться.
Розкрийте долоні пристрасті –
Вже тягне крило синиця.
Птахи із рожевих синіми
Летять із “якби” у “треба”.
А осінь шурхоче тінями,
Лягаючи просто неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6205
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2005