| Сторінки (4/377): | « | 1 2 3 4 | » |
Відкрий у мені усі приховано-потаємні шлюзи.
Ну якщо і не всі, то хоч через один…через два… Пр́ошу!
І стань відданою тінню моєї чутливої Музи,
З якою ми не заробимо разом ні слави, ні грошей.
Але відчуття присутності і вагомості все перевершить,
Навіть наївну відлюдкуватість і невизнання рідними.
Ми наречемо себе Адамом і Євою – першими.
І попри закриту браму в рай будемо завжди спорідненими.
І ти, моя Музо, мій сивоволосий чутливий Адаме,
Прихисток матимеш в серці своєї грішної Єви.
Важливість не в славі та грошах – вона безумовно між нами…
Відкрий в мені шлюзи кохання… і буду навіки твоєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Я зрозуміла просту істину, не знайдену моїм «Пілатом»
Абсолютно все одного кого (мені), аби лиш обійняти.
Аби своє тепло вручити у дарунок (без повернення)…
Таку ось просто істину відчула (у своїх легенях) я.
Я зрозуміла прості речі, не розтлумачені оракулом.
Мені б в руки дати (перо) силу, щоб володіти словом й знаком.
Аби писати непізн́анні істини, повідати народу.
Таким речам я буду вдячна, як таланту (і природній вроді)
Я зрозуміла, що складного у людських незримо-світлих душах:
Це унікальність і потреба в дотику до потаємних глушин.
Не віддзеркалює в інтимних люстрах темнота чужих думок,
Де примітивна хтивість з найбайдужістю зняли переполох.
Та в поміч виступати мають не міфічні сили і герої.
Повинен сам ти зрозуміти (і відчути) – хто ти, хто він, хто я.
Свої шляхи-портали в підсвідомість відкривай лиш добротою.
Тоді оракулом поміж незрячих буде світле серце тв́оє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272382
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2011
Дозволь мені вчасно піти… без повернень додому
Прибережною хвилею стерти життєві сліди
З очей познімати більмо, наче ту глаукому*
Дозволь не прощатись… лиш тихо й неспішно піти
Всі радощі й смуток залишити чайкам манірним
А біль, як отруту, відпити останній ж бо раз
Дозволь лиш піти… підкоритися волі покірно…
Тримати без сенсу… свободи моєї вже час!
* Глаукома — група довготривалих захворювань очей внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272048
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.07.2011
Знов ці кумедні метелики у думках,
А в животі не живуть вже понад п’ять років.
І поміж пальців – перетинка – змах крила.
Від мене до неба більше тисячі кроків.
Знову сполоханий погляд урізнобіч.
І безперервні звуки серцебиттєвих нот.
Я намалюю круків на вістрі тьмяних свіч,
Щоб їм аж так кортіло у синь німих висот.
Знову ці мильні бульбашки з рожевих щік
І посміхайлик милий сором’язливих фото.
Мабуть, в мою далеку юність тишком проник,
Бо так природні в ньому мої чесноти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Стікатимуть яблучним соком по скронях на очі думки
І піною здавлених решток лягають в солодкі рядки
І жовто-зеленим туманним незціджено-приторним соком
Рядки повиходять незграбні й складуться у вірш ненароком
Й іржавим ключем для закатки вони помістяться у банку
Й зимою у миті безводні ламбаду станцюють на ганку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2011
(близькій та коханій людині в День ЇЇ бірюзового Народження!)
Порозпихай видимі та уявні метелики у рукава.
Вдягнися у все бірюзово-бузкове і ну танцювати джаз.
Не діли своє серце суцільне на три, на п’ять, чотири… й на два.
(серед зір потаємних й кватирок розкритих не знайдеться нас)
Позіхай, затуливши розчулені очі своїми руками,
Бо із звуків твого нерозкритого рота лунають дива.
Не сумуй між журливих людей чи пустих засмальцьованих банок…
Я повторюю… своє серце цілим зостав… не розділюй на два.
Кожен день на світанку у сни поринай (в забуття)… без Морфея,
Бо сама ти у змозі створити у сні й на яву кращий світ.
Помах крил з рукавів, бірюзово-бузкова чарівна ти фея…
Поринай у достойні серця й зоставляй в них невидимий слід…
(як в моєму блакиттю очей залишила на тисячі літ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271423
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.07.2011
Одиночество в мире, кишащем людьми
Где на каждые два метра – три трупа, два лба
Это норма
__________________
я прох́оджу, як хмільний Тезей,
лабіринтами л́юдських ідей,
де за кожним незримим кутом
змучені діти й батько з питвом.
я злітаю (невдаха-Ікар)
понад підлість і л́юдський запал,
а у хмарах змарнілих ідей
обгораю, як крила від фей
я приблудою х́оджу в горах
наче мудрий й сміливий Геракл.
та звитяги мої непомітні,
бо так важко прославитись гідним
й на останок із піни морською
(Афродітою) сх́оджу ходою
невблаганно зіницями звожу –
всякий люд я із розуму зводжу.
та, знімаючи з себе личини,
у самотності т́ону невпинно
з кожним метром мій важчає подих
надто тісно мені між народу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270954
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.07.2011
Прикажи отрубить мне два пальца…
Безнадёжно оставь убиваться…
Прикажи в кровь изранить запястья
(я поверю, что это для счастья)
Прикажи мне прийти к вратам ада
(ты ведь бес). Значит точно так надо.
Прикажи обесчестить невинность.
(пусть уж будет моею провинность)
Прикажи напоследок (потомкам)
Опуститься к дну ночи истомно.
И почувствовать в зыбких причудах –
Появленье всемирного чуда!
(точно знаю – приходит откуда)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270774
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.07.2011
Цифри переслідують мене, неначе скуйовджені жмаки волосся, що прилипли до махрового светра, ніби глузуючи з його надпедантичної надпухнастості.
Цифри позалітали до мене в мозок і бродять у ньому лабіринтами думок про нескінченність гри у шашки зі смертю. Навіть нитка Аріадни не в змозі вивести їх з плутанини моїх розумових звивин.
А ще кожного дня цифри залітають у мій гаманець і викидають звідти самостійність і право на вибір (чомусь саме тут згадався жарт – право на ліво).
І відтоді мій телефон мовчить. Він завис у зоні недосяжності чужих слів і звинувачень… Він відпочиває… Бо всі цифри поселилися у мене в голові і співають:
01:01… 05:05… 28:28
Так весело!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270302
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 15.07.2011
Під серцем принишкло, завмерло… згоріло…
Маленьке убоге дитятко… змарніло…
І очка не очками б́ули ще досі,
Лиш б́уло на розвитку в’юнкій дорозі.
Побачити світ так хотіло… тягнулось…
Малесенькі пальчики й ручки зімкнуло…
Ніз́ащо… навіщо його ви згубили?
Кроваві сліди не зітруться й в могилі
:*(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2011
* * *
Коли б тобі бажав я сліз, і муки...
(С)
________________________________
Коли б бажала серце спопелить
/твоє/
І в душу заглянути
/без причастя/
Я б побажала лиш тобі земне
Відчуть, як груди звеселяє щастя.
Як від кохання захмеліє розум,
Від почуттів зіб’ються в кров коліна,
Коли у миті покаяння на морозі
Ти голяка танцюєш на
/своїх/
руїнах.
Коли б бажала вбити гострим словом,
/навмисне/
ненароком, випадково
Я б в очі промовляла без сарказму,
Що покохала іншого
/не зразу/
А лиш через період самоїдства,
Коли попід тинами бродить підлість,
Коли вже без душі поблякне тіло…
Тоді я розлюбила…
/вибач/
Я не хтіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
Мы сходим с ума не по людям, а по тем моментам, что с ними пережили... (с)
________________________________________
Погляд досі у серці…
/між ребер/
Теплі руки й обійми…
/теж теплі/
Не обчислить, мабуть, навіть Вебер
Чом на три поділилися петлі
Промінь в очі мої зимно-сірі
Ти направив своїми…
/блакитні/
І відчув, що між нами див-хвилі…
Там чи тут… точно знаю…
/у липні/
Відстань в кроки чи символи
/смайли/
Поштовх в бік – ніби постріл…
/між нас/
Недоречно казати і зайве,
Що було б почуття…
та не час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
Разговоры - странная это все-таки вещь... Можно обменяться миллионом слов и не сказать главного. А можно молча смотреть в глаза и поведать обо всем (с)
______________________________________
Без д́отепів – ́окриків – зайвих безтрепетних слів.
Між зір, планетаріїв й великих – сміливих – планет,
Ти ввічливо – в очі – сказав, що давно так хотів,
На ніч надурочно отримавши абонемент.
Без різних добавок до кави чи м’ятного чаю,
Без «липових» бланків до – наших – щасливих подій,
Ти вигукнув в очі – приблудне у грудях – кохаю!
Ввібравши всю силу у голос, що ніби не твій.
І з легкістю – шармом – і з дивним вогнем у очах,
Підсівши на милий, солодко-зухвалий акцент,
Ти в мить появився – зорею – у тьмяних світах,
Й на ціле життя заслуживши на абонемент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2011
Я обожнюю, коли ти говориш про смерть і підкови,
Які, можливо, вбережуть нас від посухи в інших світах.
І коли не робиш ніякої більше-менш вдалої спроби,
Аби доторкнутися цвілими руками до моїх надчутливих очей.
Я обожнюю, коли ми говоримо про побляклі хмари,
Які можуть доторкнутися до наших скронь, але не хочуть.
І про триколісний велосипед із двома рулями на автобані,
Який мчить зі швидкістю оберту планети навколо своєї пихи.
Я ненавиджу, коли ти пхаєш свої жваві руки в мій понурий настрій.
І коли називаєш мене – сонечко, хоча насправді любиш ніч.
Я б воліла не чути твого глухого хриплого голосу в екстазі,
Бо він нього мої ноги здригаються вдвічі сильніше і втікають з постелі.
Але я надто люблю, коли ти куриш сигарету, вдихаючи дим,
І коли видихаєш його мені в надуті та хворі легені.
І коли дивишся мені в очі своїми великими зіницями кольору кривавої ржі.
Я надто люблю спокій у нашому шумному ліжку… і два ковтки нікотину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269214
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.07.2011
Быть гостем в теле сотни женщин ©
_________________________
Я завжди сама створюю собі різні проблеми,
Вимикаючи розум, вмикаючи очі – у простір.
І усі питання я зводжу до простої дилеми:
Вибору один із двох,.. чи одного… собі у постіль…
Я завжди сама створюю собі ритуали,
Вбираючись в шати розпусниці-німфоманки…
І випрошую в тілах гостей усмішок навали,
І знов обираю нову маску з самого ранку.
Я завжди сама створюю собі ідеали,
Які кохатимуть /чи кохатимуться/ без ідей.
Втискаю їх у сумно-розпусні карнавали…
В костюмах пройдисвітів або мінливих людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2011
Сколько нежности в том поцелуе
в плечё…
Скрытой явью по венам течёт,
/печёт/
Столь интимно во взгляде в глаза
из-под лба
Сигареты дым… /кофе-вишня/…
слова, слова…
Призрак ночи и взгляд /на подушку/ -
врозь.
Не фонарь – свет лучистый, –
в глаза мне брось…
На могилах чужих идей, /людей/ -
слезы градом…
Расстояние,…
/не любовь/…
МЫ – друзья
ТЫ – отрада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268890
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 06.07.2011
сирість асфальту
прикриває душевні пориви,
щоб обійняти
і прокричати надривно
/гландами/, фібрами, порами –
у вас обізветься
/тут ми/ ділили порівно
/натроє/ - ліжко, ніч, серце...
нервовим закінченням
пульсує між ребер кров.
зустріч закінчена…
не треба тупих пусто мов
Я – ВІН – ВОНА
частини двох днів і ночі одної
мохіто, пиво, келих вина
інтимність в гіркому напої
/сигарета на двох –
душі переполох/
04.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
Ліхтар розриває наскрізь фіранки та штори.
І в дзеркалі відображення – сплетіння тремтливих рук.
Ми будемо в снах… і можливо, тут у вівторок,
Якщо не зомліє серце на наше відлуння-звук.
Ліхтар символічно всміхається нашим усмішкам.
А ми так солодко-щасливі і бракне нам сну.
Земні ми, святими були чи, мабуть, лиш грішні.
Та "стрітення" нас поєднало, як з́иму й весн́у.
Це світло прорвалось нам в душі, неначе див-спалах.
Воно надто трепетно б’ється в сердечні фіранки,
Що навстіж відкриті, немовби пороги-портали…
Прокинемось втрьох… а чи буде все заново зранку?
02.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Якось так – навіть кров прикипіла із вени.
Ніж мабуть там пройшов все ж таки не даремно.
Він відлив з невідкритої рани забруднену кров,
Що збивалася в купу тільцями без зайвих оков.
Без сумбурних мотивів на краще життя,
Де кохання чи просто взаємне злиття.
Ось і все… гостре лезо відмірює рівні порізи.
Кров вихлюпує з вени… вона покотилась донизу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267676
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2011
Незнайомий об’єкт вислуховує всі мої скарги,
І підносить мене до богів й до сумного Олімпу.
Невідомий суб’єкт позбавлятиме грізної кари
За тривале порушення всякого слушного ритму.
Він (ВОНА) не любитиме душу лиш за оболонку,
Не страждатиме більше від браку моїх повідомлень,
Стрімголов устрибне у холодну й тісну ополонку,
Лише б бути на відстані рук… навіть без усвідомлень.
І без міри прощатиме всі мої вибрики в часі,
Сповіщатиме рідних про те, що любитиме вічно.
Й навіть ваги гордині триматиме в зручнім балансі,
Аби раз подивитись в мої нерозплющені вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
Примариться ж таке чомусь, присниться…
А наче все давно вже відійшло.
Та серце в грудях, наче болю птиця,
Затріпотало гордощам на зло.
Примариться ж таке… в сиру погоду,
В неясну днину і гірку сльоту,
Що він мене за розум, не за вроду
Зумів пізнати й витерти сльозу…
Приснилося ж мені таке у яві,
Що він чекав мої бажані очі...
Примарилося. Що ж… не брак уяви,
А брак моїх надвідчувань пророчих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
Особо нервная
И нервы стёрла я
На нет… их нет…
Я личность личная
Не так публичная
Как вечный свет…
Я душ без вентиля
Душа без фитиля
Свечой угасла…
Во мраке криками
Играю скрипками
Огнеопасно…
И вот я легкая
Дышу не легкими
А кровью вен…
Я вечность серая
Из пушки сера я…
Как мрачный день…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266146
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.06.2011
Опалим листком нерозквітлим акації
Вступаю в заграву червневого ранку.
Мої почуття не дають під санацію
Й не маю я права кредиту у банку.
Розтрачені мрії замкнулися колом
В мізерно-нікчемних диханнях весни;
Спочили на згарищі поряд із болем,
В якім спопеліли слова Я /+/ ТИ /=/ МИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
Ця прискіплива нелюдська личина
Усі можливі оболонки відторгає.
Їсть шовк і запиває медом без причини,
Ввібравшись у безмір’я гір безкрає.
Її чуття не піддають обачності,
Бо поряд з нею навіть хтиві люди
Вчувають те, чого навіть й не бачать,
Але воліли б надуважно чути.
І в коконі своїх брудних думок,
У тілі, зніженому вранішнім світилом,
Не вийде їй здійснити хоч би й крок,
Аби відтоді це була – Людська личина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2011
Моє тіло жадає пестощів кожного дня,
А щоночі втрачає свою нікчемну цнотливість.
І крізь подих із хрипотою шепочу ім’я,
Коли от-от настане така наджадана близькість.
Моє тіло вкривається шовком твоїх струмків,
Що збираються і стікають із тебе соком.
Хай би ми цим займались не мить, а цілі віки…
І втрачали себе в реальності ненароком.
Моє тіло відгукується на ряд твоїх дотикань,
Промовляє своїми рецепторами крізь тишу.
Й віддається тобі до останку без всяких вагань…
Й у собі навіть трохи незручності не залишить.
Моє тіло кричить у блаженстві рухомих дій.
Під пронизливих поглядом сірих /чи карих/ очей…
Й усвідомлює всю незабутність таких подій,
Де втрачає нікчемну цнотливість у тиші ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264261
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.06.2011
(feat коменданте Че)
в стране чужого зазеркалья
без тайных двойственных личин
живет один из тех мужчин
которым чуждо увяданье
в другой стране – рядом с богами
родную землю оттоптав
ища у них себе родства
играет дева с оригами
а в нашем государстве лжи
там гной и вонь сродни добру
и все ведут свою игру
земля страдает в красной ржи
и нескончаемо правленье
в стране, где главный – мазохист
перед которым глуп и чист
простолюдин стоит в коленях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263895
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 08.06.2011
Вона збирає метеликів й кладе їх у кошик з ромашками,
Відтягує спокій до вічності й читає уголос книжкИ.
А він заперечує дійсність, відшкрябує попіл із пастками,
Вирізьблює з дерева квіти й вплітає в жорсткі мотузкИ.
Між ними мілІметри відстані на мапі чужої держави,
Лиш крок до сумного екрану і подих до висі небес.
У них все не як у закоханих, не як у чужинців й бувалих.
У них лише мрії про небо і мить Інтернет-них чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263357
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.06.2011
Проймає і вражає в саме серце…
Два роки вірності із ста мільйонів днів…
І спогади, як вічності озерце,
Народжують відлуння тихих слів...
Стискає в грудях й подих сповільняє,
Коли з безодні вільних почуттів,
Як марево, в реальність випливає
Все несказанне, що колись сказати хтів.
І знов відроджує в мені минулі думи,
Що б’ються в скронях з серцем в унісон,
Про почуття, які давно забулись…
У всьому винен цей триклятий сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262949
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.06.2011
Можна я промовч́у?
Не скаж́у про потріскані вени…
І краплини сердешні дощу
Мені вкажуть, що все не даремно…
Можна я не запл́ачу?
Бо від сліз роз’ятрилися очі…
Відпущу і назавжди пробачу
Та єднання сумбурне не хочу.
Можна я посидж́у?
Тут самотньо і сумно-душевно
І мовчанням своїм розкаж́у,
Як болить в серед́ині нікчемно.
Можна більш не прийд́у?
В ті роки, що болять і страждають.
В ту морозну і сіру сльоту,
Що дитинство і юність гукає…
Можна просто мене не чіпати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2011
У нас кохання за розрахунком… Ти розраховуєш на мене, а я – на тебе.
У нас кохання чорно-біле… Я у білій весільній сукні. Ти – у чорному костюмі.
У нас кохання за розкладом… Ти розкладаєш диван, я – розкладаюся перед тобою.
У нас кохання за інерцією… Ти рухаєшся в такт, а я рухаюся з тобою…
У нас кохання через обставини… Ми обставляємо своє гніздечко зручними речами.
У нас кохання з обмеженнями… Ми обмежуємося лише один одним.
У нас кохання зрадливе… Ми зраджуємо своєму егоїзму та недолугості.
У нас кохання без цінностей… Воно – безцінне і найвагоміше.
У нашому коханні у кожного свої принципи… Я, в принципі, кохаю тебе. А ти – мене))
Наше кохання безплідне… У ньому не народжуються біль, сум і нерозуміння.
І взагалі, у нашому коханні нема нічого особливого… Ми просто і звичайно присвячуємо один одному життя, даруємо один одному миті щастя і наповнюємо наш шлюб світлом і теплом.
P.S. нарис не автобіографічний :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259587
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 14.05.2011
Мільйони років блукають по небу яскраві зорі, з яких складаються холодні і сумні сузір’я. Блукають вони, не знаючи розваг, тривог і радостей. А на тих зорях тисячі років живуть ні ким не доглянуті квіти, що розквітають вночі, а вдень ховаються у свої голівки-бутони. І так цвістимуть і ховатимуться ще мільйони і мільярди років, допоки існуватиме Галактика.
Але в один з тисячних років у сузір’ї Кассіопея згасла яскрава Зірка – мабуть Олімпійські Боги зжалилися на дружину Кефея і відпустили її з холодного і сумного неба назад на Землю.
А з тієї згаслої Зорі втекла Квітка небаченої краси і незнаного людьми досі аромату. Блукала вона чимало часу по небу, стрибаючи з одного сузір’я на інше. Але ніде так і не знаходила собі бажане пристанище. І забажалося Квітці недосяжного, але такого омріяного дому. Дому – на величезній Планеті, на яку ніхто б ніколи не наважився зійти, адже її розмір і ошатність манили своєю величчю, але і відлякували непізнанністю просторів і середовища.
І розійшлися хмари над Землею, і показався з Космосу блакитний Океан… і зеленобока краса Суші. І замріяна Квітка кинулася стрімголов на Землю, не відаючи, що чекає її там, унизу, на чужій землі, де ростуть безліч не менш прекрасних квіток. Але ж Квітка наша була особлива, адже виросла вона у сузір’ї Кассіопеї, яка була поміщена на небо саме за те, що вважала себе красивішою за земних красунь, морських нереїд, ба навіть – за Богинь. Тому така егоїстичність і деякий ступінь нарцисизму були притаманні і Квітці. Але що у цьому дивного? Вона ж зросла у такому середовищі і така поведінка і думка про себе їй передалася ще зі стану зернини.
Впала квітка додолу і знепритомніла. Довго чи ні вона так лежала, не знаємо. Та йшов повз молодий юнак, збираючи проліски у глуху осінню ніч. А те, що він нічого не назбирав, зрозуміло нам. Але не йому. Бо був він трохи несповна розуму, вірив, що навіть вночі серед пізньої осені у лісі ростуть квіти. І коли, наближаючись до Квітки, він вдихнув незнаний раніше аромат, у нього запаморочилася голова і відкрилося злякане та відгороджене від інших Серце. Він зустрів ЇЇ – Квітку, яку шукав кожну пізню осінь в найглухішу ніч. Побачив він, що Квітка осяває все довкола своїми пелюстками і наповнює повітря солодко-нестримним ароматом Любові та Щастя. Взяв він її на руки і притулив до свого блаженного тіла. В ту мить Квітка опритомніла і зашарілася. Ще ніколи досі вона не бачила такої блакитної безодні (очей юнака)… ще ніколи досі не відчувала такого тепла і затишку. І в цю мить зник її егоїзм, з яким народжена вона була і виростала. А з’явилося досі незнане почуття – Вдячності та Покірності.
- Приймеш мене за друга? – спитала вона, затремтів пелюстками.
Юнак же не почув її голосу, адже квіти в нашому світі безголосі. Але відчув, що вона відповідає йому таким теплом і так мило горне свої листочки і пелюсточки до нього, що він поцілував один з них своїми спраглими до Любові губами і мовив:
- Я з тобою, мила Квітко неземної краси. Я знайшов тебе і берегтиму все життя. – І на очах у нього виступили солодкі сльози Блаженства.
Квітка омилася його сльозами і відчула себе Потрібною і Вагомою. І зацвіла ще ясніше, і запахла ще ароматніше, ніж цвіла досі на своїй сумній Зорі у сузір’ї Кассіопеї. Вона була винагороджена за Відвагу і Мужність, які допомогли їй здійснити таку подорож, ціною і довжиною у все її життя.
Аж ось стало прокидатися невблаганне і осяйне Сонце. Його промені пробиралися крізь хащі темного лісу, його тепло прокладало шлях крізь морок нічної пітьми. І ось один із невмолимих променів добрався і до Квітки. І вона закрилася у свій сховок-бутон, а потім посипалася пелюстками на землю. Побачивши це, юнак скрикнув від болю Розпачу та Незнання. Він плакав над Квіткою довго та рясно, але його солоні сльози Горя не воскрешали її зі смертельного сну…
У цю ніч дві істоти Галактики здійснили свої найзаповітніші мрії. Квітка, яка росла у Сумі і Тиші холодного Космосу, у Егоїзмі та Себелюбстві зірок сузір’я Кассіопеї, здійснила подорож усього свого життя до незнаних, але таких жаданих просторів великої Планети. Відчула почуття, які непритаманні ні одному нарцису та егоїсту. Вона відчула, що означає – ЖИТИ.
А юнак віднайшов таки ту квітку, яку шукав усе життя і вірив у її існування своєю хворою для інших людей головою, але найбільшим серед усіх жителів Землі Серцем. Він пізнав такі почуття, які не дано пізнати нікому іншому з людей у метушливому ритмі повсякденного життя.
Мрії – це те, що веде нас до Вічності. Їхньою метою є – самопізнання через призму цілей – самовдосконалення, самопошуку та самовідречення.
МРІЯ – чекай на мене. Я йду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259317
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 13.05.2011
Одна минута лжи закрывает рот доверию на долгие годы...
____________________________________________
Тричі обертаюся назад…
Гляну в бік – і схлипну знов три рази.
І відѓомін бувшої образи
Знову грає соло невпопад.
Тричі навхрест перехр́ещу руки…
Не молюся більше на ікону,
Бо цей біль співатиме до скону
Й ненависні так його ті звуки…
Й тричі в день я бачу вишиванку,
Де малюнок витканий не мною,
Де його малює параноя…
Кожну ніч… до самого світанку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258921
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2011
Сприймай усе простіше…
ВОНА – твоя муза, з якою ти кохаєшся між рядків своїх вишуканих віршів…
Вона – твоє чорнильне перо, що умокається в емоції твоїх слів…
Вона – жадана прозора блакитно-бірюзова вода, що ситить квіти, які ростуть на літерах заголовків твоїх лірик.
А ще – вона блакить очей, відображених у дзеркалі твоєї душі… І дзвін синіх дзвіночків, що лунають мелодією у твоєму серці…
Вона – не щось матеріальне, а духовна глибина твоїх думок…
Вона – це ти, але не відображення у дзеркалі, і віддзеркалення зображення у помислах…
Сприймай усе простіше. Без неї не було б вишуканої лірики твоїх віршів. Не втрачай її та не відпускай…
ВОНА – твоя МУЗА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258718
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Ви давно вже пішли – не повернетесь більше у завтра,
Легким подихом вітру злетіли за синю межу.
І солоніші сльози і відчутніша наша утрата.
Й Вашим правнукам правду про вас неодмінно скаж́у.
І будинок крізь р́оки такий, як і був у дитинстві.
І лелеки, берези і дуб майоріють крізь час.
Ви всміхаєтесь щиро у снах і даєте гостинці,
Забуваючи всіх, але тільки не близьких, не нас.
Сумувати і плакати серце не в силі спинитись,
Бо ще чутні крізь час по подвір’ю до нас Ваші кроки.
Наші очі здіймаються в небо і руки тягнуться в вись:
Ми сумуємо, плачемо, любимо… навіть крізь р́оки…
01.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257274
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.05.2011
Загубилась між вчора та завтра.
На межі – деформація нервів.
Прикидатись, що добре – не варто.
Аби ти це сьогоднішнє ст́ерпів.
Затремтіли в кущах первоцвіти
Від яскравого сонця – нестерпно.
Свою п́иху не варто ростити…
Між розквітлих нарцисів – даремно.
Молоко пригубила вчорашнє,
Що гірчить перемовами днів.
Коньяку би налив мені краще,
Щоб упитись й забути всіх слів,
/що сказати не смів й не хотів… /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
В небесно-блакитному місті,
Де зорі поснули сумні,
Розсипало сонце намисто –
Збирати ж прийшлося мені.
А потім із хмар сизооких
Посипало дощиком сірим.
Я таз підставляла допоки,
Води не набралось надміри.
Опівдні я прала пел́юшки,
Які намочив вітерець.
І пух запихала в под́ушки,
Й збирала в повітрі чебрець.
Небесна я служка невтомна.
Усе, що накажуть – роблю.
Бо сутність моя лиш у тому,
Щоб волю вершить не свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255019
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.04.2011
Ціла вічність дивиться в очі й проймає жагою.
Відчуваю, як під ногами втомилась земля.
Навіть руки, що так боліли учора від болю,
Вже не мучать, бо десь є така, лише тільки МОЯ!
Диво-очі вдивляються в нетрі моєї душі,
Що сьогодні кричала, а завтра уже відболить.
Ти пиши мені прозу, листи, есемески й вірші,
Навіть звуком зостанься на вічність, чи хоч би на мить.
Ціла вічність в блакиті коханих твоїх очей.
Ти цвістимеш навіть тоді, коли н́авколо зимно,
Бо з тобою змарніє недбальство простих людей.
Ти приборкаєш цілий Всесвіт. Я знаю. Ти – СИЛЬНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254730
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2011
Я не кажу тобі зізнань. Не можу!
Не маю права слів таких писати!
Лиш серце я гаряче приморожу,
Щоби воно не сміло промовляти
Слова, що зацвітають в почуттях,
Які луною – в піснях солов’їних…
Та їх не скАжу, навіть попри страх,
Що я плющем огорну інші стіни.
А ти не взнаєш навіть при стрічанні,
Чому тріпоче надто в грудях серце.
Я не скажУ тобі оте зізнання,
Яке в тобі, боюся, обізветься…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253489
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.04.2011
мене нема... я ніби чорнильна пляма... що існує з букв моїх повідомлень і віршів...
іще я пустий звук... що складається з вібрацій у чиємусь телефоні
мене нема… я ніби збір емоцій, які показує приблуда-актор…
і душі моєї нема. вона застрягла у чистилищі совісті, між раєм і пеклом людських нарікань
і тіла мого нема. воно – подих вітру у темну ніч, що не має сутності і виміру… лише відчуття присутності… і все…
мене нема… я спогад у чиїхось думках, звук на чиїхось устах і сльоза на маминих щоках…
мене нема, бо весна втратила мене у ту пору, коли я мала народитися, а я не з’явилася і не відродилася…
мене нема… бо колись в листопаді листя замело мої вбогі сподівання на щастя, і я втратила свідомість від глухого болю і відчаю, що долинав з мого розтрощеного на друзки серця… і мене тоді не стало…
мене нема… а чи з’явлюся я ще колись?
… лише у сльозах люблячих людей, у усмішках теплих весняних вечорів, у думках приголомшених чиєюсь красою диваків, у мимовільному подиху вітру, що розвіватиме колосся на полях…
може колись я з’явлюся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253012
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.04.2011
...знаєш, це схоже на неміч польоту -
дрібне нетерпіння й солодка манія.
Коли цілий день ти вдивляєшся в фото
того, хто не чув про твоє існування
(beryza)
___________________________________
Це ніби дарунок, завернутий в ковдру,
З якої ще пахне чужими духами…
Його так бажаєш і хочеш, допоки
В руках не розтане й полине з снігами…
Це схоже на кволу незграбну ходу
Малого дитяти, що всьому сміється.
Та лобом упавши, забувши мету,
З руками батьків своїх не розстається…
І це не політ в недосяжні світи,
Бо мрії ведуть нас крізь всякі вагання.
І будеш щаслива із ним саме ти…
Із тим, хто почув про твоє існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Кажуть, скучно жити з ідеалами? А чи хтось колись їх взагалі бачив? Чи зустрічався з такими людьми? Мабуть ні, бо якби існували б ідеали на землі, то всесвіт перевернувся з ніг на голову і всюди б панував лише рай – один загальний парадайз… а це дійсно скучно.
Усе набридає з часом, стає дратівливим. Навіть кожен ранок кава у постіль в решті-решт може набриднути, бо крихти від печива до кави колють тіло, а спина болить від положення у ліжку, коли її п’єш, таку «бажану» каву...
І троянди кожного дня також можуть стати огидним, адже будь-який цвіт – є алергеном. І часте спілкування і співіснування цвіту поряд може врешті-решт викликати алергію…
І параметри 90-60-90 рано чи пізно набриднуть, коли у положенні в сексі кості будуть тиснути до болю (знаю це по собі – був худющий хлопець, саме місіонерська поза причиняла біль – кості терлися :) ).
Не хочеться бути ідеалом для когось, ні, хочеться бути потрібною. Не хочеться бути стрункою фурією, хочеться бути коханою. Не хочеться кожного дня каву у постіль, хочеться елементарної уваги. Але квіток… хочеться найбільше… конвалій і бузку… саме у той час, коли яблуні цвітуть. Моя мрія з 13 років. «Когда яблони расцветут, я приду к тебе с цветами…»
Надія завжди помирає останньою, і я все таки надіюся, що колись моя малесенька мрія здійсниться. Мені подарують мої улюблені квіти саме в ту пору, коли цвістимуть яблуні…
Поділіться зі мною своєю мрією. Давайте мріяти разом. Бо скучно жити саме тоді, коли нема мрії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252204
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Тиждень блукатиму містом у пошуках в́ичерпних знань
І поцілунками зр́ошу твої неціловані очі.
Й тричі на день позбуватимусь всяких трагічних вагань,
Бо у шуканні по місту відн́айду лиш те, що захочу.
____________________________________________
Тиждень я буду цнотливість собі зберігати.
Буду вмикати навушники й слухати тишу.
Мабуть не вийде у п’ятницю знань відшукати
Та без вагань все ж тебе я ніяк не зал́ишу.
____________________________________________
І серед вранішніх співів суботньої сірої пташки
Я відшукаю такі недосяжно-потрібні мотиви.
І хоч лишилась неділя… Та відповідь маю не важку:
Те що шукала так довго у інших – в коханій людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
Мільярдами і мільйонами,
Міріадами самоцвітів…
Під твоїми (його) заборонами
Уникаєш розквітлих квітів…
Поміж вами і врізнобіч,
Де вирують ночами штилі,
Ви живете (не) пліч-о-пліч,
А в далекій зеленій милі.
Замість вас та наявних богів
Вимирають прийдешні люди.
Не квітки дарувати ти смів,
Розсипав пелюстки повсюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Все дуже просто – у казці брехня.
Ми помились – і ти, й мабуть я…
________________________
Це все казки, бездушні і лукаві,
Які нас вчать, що є на світі принци.
Що хтось примчить до тебе на Феррарі
І забере у Канни чи до Ніцци.
Це все казки, що все любов здолає:
Твої печалі, його зради і обман.
Це все казки і всяк на світі знає,
Що мрії кануть в Лету, як дурман…
Це все казки, що солов’ї не плачуть,
І що лелеки вірність зберігають.
Що кожній дівчині вінок і вельон личать.
Це все казки – це кожен відчуває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Вибач мені цей дитячий каприз,
Я ж наче лист, що зірвався униз.
Втрату тебе пережити так важко,
Я відгораю вогнем, наче хмиз.
Вибач мені ті недбалі слова,
Знову від суму болить голова.
Чому твої очі так ваблять мене?
І в моїм серці любов ожива?
Вибач мені мої сльози рясні,
Що замерзають чомусь навесні.
Я не побачу тебе більш ніколи,
Тільки як марево в штучному сні.
Я пробачаю тобі нелюбов,
Що відкликається жалем ізнов,
Бо пробачати – не легке уміння.
Я не тривожусь, прощання готов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Уяви на хвилинку, що ти народився не вчора…
Що між тисячі слів зостаються самісінькі крапки.
Уяви, що відкриті усі надприродні простори,
І фантом твій летить, помічаючи безліч галактик.
Уяви, що відсотки сплелися разом з інтегралом,
Що відзначені кимось думки розплелись мотузками.
Уяви, що між гір, серед моря і поряд із шквалом
Ти надумав ввібрати хвилини разом із віками…
ніби постать скульптури, що вічно стоїть поміж нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
Яка могутня зброя – ніжне слово,
Промовлене так вчасно і неждано.
Яка любима пісня – колискова,
Яку співала матінка кохана.
Яке вразливе серце у дитини,
Що мріє про батьків своїх щасливих.
Яка ж душа відкрита у вразливих,
Які босоніж бродять під час зливи…
Як легко ніжним словом сповістити,
Що милість ваша в гідне русло ллється.
Як любо бути мамою й ростити
Своє дитя, що в щасті засміється.
І як важливо серце не розбити
Отій дитині, що прохає поміч.
Бо легше тому в світі любім жити,
В якому твої рідні близько, обіч.
Обіч – поруч, поряд; коло чогось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Музику закоханого серця так легко заглушити скреготом зціплених від душевного болю зубів. Мелодію гармонії, виспівану душею, так легко зруйнувати двома нотами егоїзму зі сторони коханого… А змінити тональність взагалі не проблема. Достатньо лише увімкнути гучномовець свого кепського голосу під час сварки. І все! Музика у серці затихає… Мелодія уже не виспівується душею… А тональність нагадує пронизливе скавучання цуценяти.
Як легко втрати довіру, та як важко її відновити знову. Як легко розбити серце, але як важко склеїти шматочки заново… Відкритися йому, чи комусь новому… Серце після всіх бід дійсно нагадує цуценя… таке полохливе і незахищене. Воно хоче, щоби його відігріли… І ніколи не причиняли болю… Бо з кожним разом все важче і важче віднаходити розбиті шматочки і з’єднувати їх… А деякі так і залишаються незнайденими. Від цього мелодія серця змінюється і не відтворюється уже в первозданний вид… Бо нотки порозгублювалися… А диригент зламав паличку об свої емоції і забув зупинити гучний барабан, що вистукує похоронний мотив…
Не розбивайте серця навіть тоді, коли не має виходу і почуття згасли… Майте мужність вистояти перед кепським голосом свого егоїзму… Зробіть усе для того, щоби розрив стосунків був якнайлегшим і щоби скрегіт зціплених зубів від душевного болю не заглушав ваші вибачення і прощання…
Прикинусь стійкою і сильною,
Щоб легко тебе відпустити.
І виллюся в серці, як зливою,
Щоб смуток із кров’ю розмити.
Прикинуся мужньою мавкою,
Щоб знав ти – усе пережито.
Щоб завтра із самого ранку
У нове життя уступити.
... не автобіографічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246189
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Півроку як півстоліття –
Рукою тримаю плечі…
Півкроку, як мерехтіння…
У стислих словах – дві речі.
Про наші (твої) забобони
Вже ходять людські пустомови
Й про те, що ми б’ємо поклони
І дзвонимо в дзвони знову…
Пів вічності за дві ноти,
Які відкликають луною.
Пів подиху за дві спроби
Зостатись навічно з тобою…
Лю! :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244352
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2011
Приблуда... у цій зажуреній коловерті життя.
Каплею стікаю зі стелі на похмуре небо.
Примара..., зачинена дверима у небуття,
Випрошена жебраками у Бога… так мабуть треба.
Причепа, якої реп’ях ніяк не позбудеться.
Втікаю від моторошних слів нічних скрипалів.
І знову приблуда..., на снігом засипаних вулицях.
Ти жаліти мене не хотів, чи може не смів.
Візьму в руки веселку після яскравого видива,
Бо після дощів веселки сумніші навіть за сум.
І буду тінню чи другом південного привида.
Важко жити в пустій голові від браку розумних дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243918
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2011
Боялася я, що ущент розкололися мрії,
Що ми вже не хворі – живемо самі по собі,
Що знову між нами самотності нашої милі…
І що завірюха підспівує пісню журбі.
Боялася втратити ниточку наших відносин,
Усе, що єднало одне покоління чи вік.
А ти, завірюхо, із вітром відлуння назношуй,
Що в серці співатиме нашім напевно навік.
________________________________
Та треба боятись себе в метушні не втрачати,
Любить, цінувати яскравості нашої днини.
Бо те, що людського між нами – комусь не забрати.
Бо витоки людськості йтимуть від слова – Людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011
І сніг за вікном – диво-казка… Припорошені дерева… І мрії втікають у небокраї до пухких хмарин… І скрип-скрип під ногами видається мелодією спокою, що заворожує і допомагає віднайти гармонію… скрип-скрип… Усе навкруги казково… І сірі втомлені будинки, і немиті від недавньої сльоти машини… Навіть розкидане сміття біля під’їзду… Казка у чарівності самої зими. Не настільки холодно, щоби сидіти дома… і не настільки лячно, щоби ховатися під ковдру.
Пластиковий стаканчик міцної кави… чи то пак – макіато. Мені смакує у таку пору макіато. Ніжне – як сам сніг, солодке – як цукрова вата, яка по суті так схожа на цей сніг.
Кумедно дивитися на собак, які бавляться поряд мене, коли йду… вони тішаться від снігу теж. Тішаться більше за нас, людей. А дарма… і шкода, що ми до ладу не вміємо тішитися тим, що поряд нас. Простими речами, які складають саме життя. Як от цей сніг, який нагадує про дитинство, санчата… Різдво у бабусі… сніжки на майданчику біля школи… невміле катання на ковзанах з подругами в 13 років і майже безперервні падіння на м’яке місце.
Казка – у нас самих, у нашому бачення простих речей, які повинні бути складовими щасливого світогляду. Казка – це не боятися бути смішними, закидати один одного снігом…. І просто насолоджувати тим, що є. А ми маємо так багато – емоції і спогади, можливість відчувати (нехай іноді біль, але ми живі, якщо відчуваємо)… І головне – вміння насолоджуватися, яке у нас ніхто ніколи не забере… Скрип-скрип…
Скриплять припорошені снігом будинки
Від вітру, що рве і гуде навкруги.
І навіть машини, чи то пак – машинки,
Які поспішали… кудись… та куди?
Немає ж бо сенсу… за снігом іди.
Скрипить відчайдушно замерзле гілля,
Що струшує сніг, як уїдливу ношу.
А сніг пролітає… й шепоче ім’я:
Прокинься від сірості, так тебе прошу…
Усе навкруги замету, припорошу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242572
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2011
Янгол влучив... Серце крає
Дивовижне почуття –
Я кохаю, я кохаю.
І немає вороття.
Та чому ж мене поцілив
Цей малий Амур-пустун?
Моє серце, моє тіло
Завились, немов двигун.
Хочу пестощів, цілунків,
Гри, шаленого кохання.
Хочу безліч подарунків
І обійм, немов в останнє.
Хочу, щоб мене кохали
Палко, сильно, до нестями.
Хочу, щоб пісні співали
Взимку й літніми ночами.
Але щось не вистачає.
Що зробив Амур-маля?
Серце плаче, не співає,
Бо закохана лиш я!
“Хочеш? Буде”, - він сказав,
Свою жертву показав,
Взяв стрілу, примружив око...
З тих пір я не одинока.
14.02.2005
P.S. вірш був написаний на університетський конкурс до Дня Всіх Закоханих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
Солодкий мед у тебе на губах –
Це ласощі зі східними смаками:
Халва, рахат-лукум, навіть нуга…
Вони так манять за три океани.
Напитися із уст твоїх айрану,
І ракією вдосталь упоїтись.
Одразу стану я від тебе п’яний
Лише б мені з тобою залишитись…
Амброзію відвідати із рук,
(і Афродіта заздрить твоїм чарам).
Солодше не знайдеш на світі мук,
Що ти даруєш східними ночами!
Халва, рахат-лукум, нуга – східні ласощі
Айран – кисломолочний напій, популярний у тюркських народів (турків, татар, казахів та ін.). Це йогурт, розведений водою, іноді з додатком солі, кропу, яблук та ін.
Ракія – це анісова горілка, популярна в Туреччині й балканських країнах. Міцність 40-60 % в залежності від виробництва - промислове чи в домашніх умовах. В Туреччині її часто розбавляють водою, отримуючи так зване «левине молоко» (arslan sütü), бо суміш ракії з водою стає схожою на молоко.
Упоїтися – упоюватися, насолоджуватися, блаженствувати, напуватися, смакувати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
Це не уперше і не вдруге
І не повірите, не в сьоме.
Коли ціную надто друга.
Взамін – упертість-аксіома
Я знаю, що чекать віддачі
Заняття надто тупикове.
Все рівно, що з копійки здачі.
Але у серці біль так коле!
Любити щиро, цінувати…
Ці почуття не кожен знає.
Якщо таким не можеш стати,
Тебе братання не спіткає.
Братання - дружба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Стряхнути б попіл, як гіркі печалі,
Змахнути б пил із шафи пам'ят́ей…
У неба вись, у сині-сині далі
Злетіти б від проблем, речей, людей.
Ввібрати б всі струмочкові краплини,
Насититись трояндових душком.
І знову ввись, де лиш одні пташини
Кружляють, забуваючи про сон.
А чом би й ні, хіба є перешкоди?
Та крил немає! Що це за напасть?
Візьму тканину, пір’я: насолода –
Злетіти, впасти, знову різко встать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Примусом приведу
на покуту.
Правду дам у вині –
як цикуту.
Приводом буде гріх
праотців.
Вберегти вірність слів
ти хотів
/не зумів/
Натиском на чоло
/не/
лавр-вінок.
І минуле між ребер –
як дзвінок.
Спокій твій не веде
до покути.
Знов утік з-під ножів,
щоб забути.
Врешті-решт кари ти
не утратиш.
Жертви всі приведуть
сповідатись.
Може ти в мить значну
найдорожчу
В покаянні своїм
знайдеш прощу.
Проща - дорога до Бога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Присмаком лимонної зради
Ти увіллєшся солодом в чай.
Тільки для чого, кого, заради
Ти відбудовуєш пекло (чи рай)?
Віялом хтивої мудрості
Ти знавіснієш знову вночі.
І ненароком, в облудності
В мене проллєшся воском свічі.
На тіло цнотливої ніжності
Стікатимеш сім’ям жаги.
З тобою ми знов в несумісності –
Чи друзі, чи вже вороги?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011
/Корида. Бик. І я навпроти/
Севілья, палуба, матрос.
Приливи моря. Ніжний дотик.
Припухлі губи. Голий торс.
/Тореро. Плащ. Червона згуба.
Шалений скрегіт навкруги/
Над чесністю палка наруга.
До уст уста. Рука – руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2011
Впади краплиною змученого снігу мені в долоні, якому набрид його пухкий стан і він розтанув, перетворившись у краплини дощу…
Укрий шовковистими пелюстками розквітлих акацій, а їхніми шипами захисти від приблудних чужинців…
Обійми листячком зеленооких берізок, всипаними бруньками, які зростали на моїй малій батьківщині… зараз же живуть і ростуть лише у моєму серці, сповненому спогадів дитинства…
Усміхнися веселкою над моїм вологим чолом, що омилося цілющим дощем опісля брудних думок та від жагучих страждань від невартих людей…
Поглянь у мої сірі ласкаві очі, які навіть під тягарем усіх турбот і журби не втрачають прихильності до обраних і достойних. А невартим – пускають блискавиці, від яких не сховатись навіть у мушлю їхніх бридких дотепів та пустомов…
І не забувай найголовнішого, моє відкрите та щире серце не закриється ніколи від близьких і коханих людей, як би важко йому не було. Адже закритому йому жити судилось не довго, а простягненому до сердець інших – вічно!
P.S. на фото ті самі берези)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238233
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.02.2011
Я грішниця така, як і усі.
Не більша і не менша. Аж ніяк.
І боса я ходила по росі:
Дитинства мого то вчорашній знак.
Я блудниця, що вводить у оману,
Запалює вогні в тілах невдах.
А потім, наче дим з марихуани,
Я звожу з розуму… лиш попервах.
А потім я розлучниця недбалих,
Невдячних нікому, навіть мені
За те, що я життя за них втрачала
Вмирала, заблукавши у імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2011
Як втиснути весь біль в прості слова,
Щоб стало легше, змученій тобою…
Щоби душа у тілі ожила,
Зміцніли крила, зламані і кволі?..
Як умістити сум розчарувань,
Який болить сильніше від поранень?..
А ти, як зможеш, в очі ці поглянь,
Що так боліли тисячами марень.
І як прощати те, що непростиме,
Що раз-по-раз відлунює в душі?..
Увесь цей щем надвоє неділимий,
Бо в серце зради встромлені ножі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237935
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.01.2011
Ну і що, що я погано бачу зовнішнє? Але ж моє серце добре чує внутрішнє!
_______________________________________________
Покриття – як уривок душі.
Так жорстоко звучить і так підло.
Не нагострюй тупі ті ножі,
Що сховались у піхвах безслідно.
Очі з поглядом хижого звіра
Налякати не в силі сміливця.
Не впадай стрімголов у зневіру –
Вікувати в страху не годиться.
Переривчастість образів в снах
Викликає реальність облудну.
Але серце побачить в очах.
Всю приховано-явну полуду.
Покриття – оболонка.
Полуда – більмо, скалка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011
Розгалуження особистості
У заплутаних мережах.
Так далеко слова від дійсності.
А учинки – лише в словах.
Розгалуження у дієвості.
У дволикості увесь сенс.
Лицемірство за руки з хтивістю.
Букви з буквами – увесь секс.
___________________________
Непокірність на противагу
Відгомону тюремних ґрат.
До Феміди залазь на ваги
Там побачимо – що ти варт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236695
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2011
Я не вмію кохати – я вмію лише брехати собі.
Я не вмію добиватися чогось – я вмію лиш плакати про нездійсненність
Я не вмію бути гнучкою, я ламаюсь під будь-яким тиском.
Я не вмію здаватися у полон з опором, я сама зав’язую свої руки тугим вузлом.
_________________________________________________
Це не про мене, і не про тебе.
Слова оці – як жити не треба.
Не живемо ми під проводами.
Ми трохи хворі, але ми дами.
Ти підлягаєш списанню з мертвих,
Бо виживала у липні вперто.
Я намагаюсь любити вічно,
І не брехати нікому в вічі.
Я відчуваю навіть у вухах
Усе із того, що хтось не слухав.
Ти не перечиш моїм зітханням,
І точно знаєш, рівних нема нам.
*під проводами – під управлінням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Плинність часу, як зашморг на шиї годинників.
Як сльози і рани на щоках вчорашніх подій.
І з ритму збиваються люди і стріхи будинків.
Від плинності часу страждає тайфун-буревій.
У вчорашній вечері немає смаку відчайдушності.
У сьогоднішніх чашках засохли кавові рештки.
Монета вже кинута – і вибору не позбудешся,
Бо й плинність дарує на вибір орли нам і решки.
Навіщо втрачати себе у чийомусь просторі?
Коли ти уже й не згадаєш, де дім і свобода.
Забуду розбити на друзки я зорі прозорі,
Бо плинності часу вони ж бо і не перешкода.
P.S. дякую за допомогу «старшому за званням» поету :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2011
Я згодна відгоріти у вогні,
Я здатна утопитися у морі,
Аби тобі лише, тільки тобі
Віддати серце на своїй долоні.
Я можу побороти урагани.
Я можу заглянути в неба велич.
Я позализую душевні рани,
Аби з тобою, лиш з тобою поруч.
Я можу відректися від людей.
Я згодна стати лиш тобі рабою.
Бути з тобою кожен світлий день.
Вдихати трунок, ніби запах хвої.
Я можу… навіть більше, ніж сам ти,
Бо лиш моє кохання надважливе.
Візьму тебе з собою у світи,
Де ти зі мною, наче нічна злива…
така сумна, тремтлива… й так нестримна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
Намалюй промінчик у тунелі,
Щоби я повірила у рай.
Кинь канат від Альп до Піренеїв.
За тобою п́іду, так і знай!
Наточи ножі проти чужинців,
Тільки близьких, прошу, не чіпай!
Перестань лягати наодинці,
Постелила я тобі розмай.
Наливай хутчіш мені єлею -
Я для тебе стану божеством.
Від вершини сніжних Піренеїв
Прилечу розважити твій сон.
P.S. дякую другу за поміч і редагування:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2011
Білі крильця, ніби знаки долі.
Ще пухкі, такі м’які і кволі,
Але вже так прагнуть у політ.
Стрибни в прірву, скільки ж бо тих літ.
Бірюзові нитки на блакитнім
(твої очі – небом теж зав́идні)
Ніби їх не видно для чужих.
Але їх присутність – не з простих.
І фата прозора на волоссі,
Ніби білі квітки у колоссі.
Ти – самої долі наречена.
Не приречена, а освяч́ена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235475
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2011
Обіцяв мені зорі і місяць
Заплітати ночами в кучЕрі.
Обіцяв діаманти всіх китиць
Розсипати мені до вечері.
Від твоїх обіцянок розтала,
Мов у каві шматки рафінаду.
Стала ніжна, як киця ласкава.
І себе подала, як принаду.
Дарував мені пахощі квітів,
Які манять у мрії і сни.
Обіцянками мЕне наситив...
Сам же їх ти зовсІм не здійснив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011
Назвися псевдобогом для тупих,
Де всі твої нестримні Афродіти
Не бачитимуть цінностей простих,
Бо пиху свою нікуди їм діти.
Назвися псевдон́елюбом для мене,
Де важко так стискати у обіймах,
Бо треба бути награно шаленим.
А я для тебе – як мар́а підпільна.
Назвися найщирішим почуттям
без псевдо-, н́апів-, навіть без нед́о-
Так хочу я зіграти з тим життям,
Де ноти всі прості, як - мі, ре, до…
недо- – наприклад недолюбити, недооцінити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2011
Знову у рожевих снах – ти. Другий раз за останні місяці. І щоб це могло значити? Адже ти – недосяжна, хоча надто близька мрія. Ти – людина, яка бачить у мене невагомого ангела… маленьку дівчинку… хоча часто відноситься до мене, як до дорослої жінки. Ти поводишся зі мною, як з кришталевою скульптурою, хоча не проти прокинутися зі мною у ліжку і дивитися у мої сірі очі. Ти навіть боїшся слово мені сказати зайве, хоча промовляв в очі, що хотів би подати каву мені у ліжко зранку. Ми з тобою ні разу не було наодинці, хоча ти мені вже пропонував інтим. Дивно це все… і банально. Але у снах все не так.
Саме там я відчуваю твою близькість… твої теплі і щирі обійми. І мені так захотілося цього насправді. Я думаю, може даремно я тебе відштовхнула тоді…
Рожевий сон, де ти береш за плечі…
Торкаєшся так ніжно моїх щік
Де так мені затишно й так безпечно,
Бо ти мій тихий ніжний оберіг.
Я ангелом для тебе й не була,
І дияволом я стати теж не здатна.
Торкнулась сивина твого чола.
Та ж ще (чи знов) тобі я не відрадна.
Лише у сні тебе я відчувала,
Як наяву ніколи й не могла.
Тебе, мов мрію, я тоді плекала…
Але ти зник, як вранішня імла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011
Не пиши мені епітафій – мій надгробок покрили плющі.
Не кажи, що самотність – то скарб, бо так боляче то для душі.
Не цілуй мої губи сухі, бо несила надпити водиці.
Не нав’язуй думки не свої, бо так хочеться правди напиться.
Напиши краще прозу в віршах, щоб було з чого спогади скласти.
Розкажи, з чого зроблений сніг, щоб могла я пройтися по насту.
Поцілуй у зіниці цілющі, що дають найпростіші одвіти.
Й зав’яжи мені вузликом руки, щоб на шиї їх в тебе зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2011
Причепом приткнуся до уст я твоїх.
І в мить роздягнуся, забувши про гріх.
Забувши про зраду і гріх перелюбства.
Не бачу я вади у любощах дійства.
З припаркою буду тебе лупцювати.
Із губ, як отруту – на тіло зливати.
А ти не пручайся, бо візьму, як бранку
Сама краще здайся – кохаймось до ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232834
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.01.2011
Через призму всіх думок,
Через біль і порожнечу
Я здійсню один лиш крок,
Що прирівняний до втечі.
Через стогін й сум’ятт́я,
Через сльози на щоках
Я відчую каяття,
Їх відгомін у віках.
Через війни та бої,
І атаки нездійсн́енні
Я узнаю, що живі –
Лише мною полонені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2011
Чорною ніччю стану посеред дня.
ЗагАшу свічку. ЗмІню своє ім’я.
Наче химера, коршаком обернусь.
Я тут умерла. Ти й навіть не запнувсь.
Чорною дівою стану опісля ласок
Сірою плівкою люди вдягають маски.
Я ніби та ріка, мутна і вбита горем.
Випив мене до дна – я розлилась у море.
Чорною кішкою стану посеред білих.
Я лиш наче трішки тобою захворіла.
Сивою мАною в небо здіймуся я.
Я не обманюю… і не зміню ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2011
Намалюю кохання червоним, бо буяє чуттями серденько
Намалюю кохання я жовтим, бо як сонце, ти грієш земельку.
Намалюю кохання зеленим, наче в́есна – ти цвіт засипаєш.
Намалюю його бірюзовим – адже очі небесні ти маєш.
Намалюю оранжевим стрічку, що мою огортає любов.
Ти ж мене, як маленьку синичку, зігріваєш і знову, і знов.
І рожевим кохання зображу, бо горять почуття у думках.
Я ж тебе, милий мій, не ображу, бо веселка у наших руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010
Хочу стати стервoм…
Серце огорнути невгамовним риском, відчуттям свободи.
Хочу ніби перлом в мушлю затягнути всі слова зі змістом…
А без змісту – проти течії важливості.
В сутність неповторну вкласти усі думки, що рояться хором, ніби на помості.
Візьму я валторну і у дві руки цю заграю пісню.
Й хвору навіжену лють відігрію я.
Більше не бажаю болю відчувати. Ти дай мені сили.
Будь зі мною ліпше, як посланець волі… на руках заграй…
Це наче не зовсім білий вірш. Тому вирішила ще у такому форматі його показати.
Хочу стати стервoм… Серце огорнути
Невгамовним риском, відчуттям свободи.
Хочу ніби перлом, в мушлю затягнути
Всі слова зі змістом… А без змісту – проти
Течії важливості. В сутність неповторну
Вкласти усі думки, що рояться хором,
Ніби на помості. Візьму я валторну
І у дві руки цю заграю пісню. Й хвору
Навіжену лють відігрію я. Більше
Не бажаю болю відчувати. Ти дай
Мені сили. Будь зі мною ліпше,
Як посланець волі… на руках заграй…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2010
У пуп’янку надію роз’ятрили;
Убили, знищили слова жорстокі.
Обрізали ледь видні ніжні крила
Не вірю я вже хлопцям карооким.
Всі острахи й заплутані думки
Ввели в оману мої відчування,
Що він – не той, хто треба на віки.
Що лиш мені потрібне це кохання.
Усі брунатні відблиски зіниць
Були нічим, розвагою і грою.
Я встану, хоч я знову впала ниць.
Я сильна. Виживу. Та біс з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2010
Я тобі НІХТО і звуть мене НІЯК.
Я глухе легато і тупиковий знак.
Я шматок відірваний, викинутий геть.
Безнадійно кинутий, забитий на смерть.
Я кровавий слід на твоїх долонях.
І німотний кіт, кинутий надворі.
Я безглузда мрія, зовсім не потрібна.
Кинута надія, бо чуттями бідна.
Але я не згину без твоїх зіниць
Хоч і половину* мою кинув ниць
Все ж я відіб’юся у чужім люстерці
Бо в моєму дусі не вмирає серце.
Легато (іт. legato «зв'язаний») у музиці — прийом гри на музичному інструменті, зв'язне виконання звуків,
при якому має місце плавний перехід одного звука в інший, пауза між звуками відсутня
*половину – серця розбив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2010
"Ви страждаєте, тому що любите, - любіть ще сильніше. Вмирати від кохання - означає жити ним" (В. Гюго)
__________________________________
Я не знаю, чи варто шукати твої очі у погляді неба.
Я не знаю, чи варто прощати всі обр́ази і кривди від тебе.
Я не знаю, як можна забути хриплий голос і спів в телефоні.
Я не знаю, як можна не чути, що пульсує любов в моїй скроні.
Точно знаю, не варто так жити, як жила я до тебе, до нас.
Вмерти, вибігти, паром скипіти… знову вмерти… і так десять раз.
Знаю, милий, повір, точно знаю, що у д́умках моїх ти живеш.
Як спитав би мене, чи кохаю? Я б промовила: «Надто! Авжеж!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2010
Пелюстками з двадцяти п’яти клятих рожевих троянд
Я пройду рішуче-зухвало, не відводячи погляд.
І сніг під моїми ногами змарніє, наче тим’ян.
А твої обр́ази упірнуть у минулий мій спогад.
Твоє лицемірство не має ніяких видимих меж.
Ти знову говориш про кохання до мене /фантома/.
А торік я ніби кохала ці брехні-зізнання теж.
Але зараз ті розмови в мені зовсім /не/ як вдома.
Ти вдивляєшся в вікна, де я лицемірю із іншим,
Навіть не думаючи, що я покохала третього.
Поміж вами всіма ти все-таки лишився найгіршим.
Тому я відштовхуватиму тебе занадто вперто.
----------------------------------------------------------------
Твоя ненароджена мрія скоро побачить цей світ,
Де кожного дня ти живеш у гріху, забувши догмати.
Я пр́ошу тебе, не зганьби її в самому розквіті літ,
Бо такого /батька/ мусить, хоча не хотілося б мати.
----------------------------------------------------------------
Вимолюй прощення у тієї, що носить цю мрію.
А я й надалі брехатиму у очі своїм коханцям,
І даруватиму одним квітучо-брехливу надію,
А іншому знову і знову буду всміхатися вранці.
Сьогодні подивись божевільного медика ввечері.
«Усі брешуть» засів в моїй голові – то його постулат.
І навіть тепер не пробачу /тобі/ деякі речі.
І наступного року не принось мені клятих троянд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2010
Познущайся ще трошки, як хочеш.
Понервую, поплачу… змовч́у.
Але серце так важко тріпоче.
Ти смієшся… я знову прощ́у.
Ляжу спати, заплакана й вірна.
Може тут хоч віднайду споќій.
І нехай інші скажуть – манірна.
Та не зникне чуття, що ти мій.
Я твоя, хоч фізично стороння.
Але десь у відкритій душі,
Під жагучим потоком у скроні,
Й навіть тут, у відвертім вірші
Розкажу про свої відчування,
Що зриваються криком у серці.
У мені зародилось кохання…
Чи в тобі воно все ж відгукнеться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2010
Ми з тобою немовби два сонця окремих галактик.
Ти світиш і сяєш на заході вічності і життя.
А в мене на півночі порозліталися фантики.
І я не можу ніяк віднайти спокою і каяття.
Ти мариш у снах не моїми планетами мертвими.
Ти світиш не там, де ми могли б бути разом з тобою.
Заходжу і сходжу… спокуту вбиваючи жертвами,
І споконвіку палаю в світах, що вмирають з любов’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
Захопила ця віртуальність.
Навіть вуха не видно з-під слів
Забуваємо ми про реальність…
Що хотіла я?.. ти що хотів?
Де я чашку із кави поділа?
Все забула. Біжу на сайт.
Як забути таке я сміла?
Ну її… а життя – в офсайд
Прогризаємось крізь кілобайти
Сперечатися з лінню не сила.
Засліпило, як сіті-лайти,
Очі й розум туманом накрило.
Не згадаю я вже про мрії,
Що в дитинстві хотілося мати.
У інеті, без віри й надії…
Мишка стала мені як мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228552
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2010
Мої сльози - то ріки гірські… вириваються із полону
Забери мене у світи, де немає людських прокльонів.
Мої очі як сірі крила, помах ніжності і блаженства…
Пелена їх давно накрила… втерти б сльози і може вмерти?
Мої думи – це синь небесна… рознесуться у небокраї
Моє серце – вже не воскресне… знов болить... і по тобі – крає…
Пощади і вкради у гори, де удвох ми були б щасливі…
Побороли б усяке горе… не лиши мене в сльозах зливі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2010
Відчуваю свою безсилість
Перед цілим рядом подій.
Та чому, ну скажи на милість,
Я ось тут не твоя, ти не мій?
Чому десь загубились в прост́орі
Наші душі, які не сплелись?
Ми з тобою заново хворі…
Та чи вилікуємось колись?
Відчуваю свою безпорадність
Там, де знаю, є інші (кращі?).
Не показуй свою невблаганність,
Покараєш мене за нізащо.
Та чи щирість моя – не дурість?
Кажеш ні, це моя відвага.
Але я відчуваю не мужність,
А лиш тільки одну (не) звитягу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227588
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2010
Не суди невинних за старі образи.
Не свари незрячих за немиті руки.
Не кляни немудрих за тупі прост́упки…
Глянь лише наліво, сплюнь гріхи три рази…
Не зважай на інших, ти ж бо між галактик.
Не напружуй руки, упади в обійми.
Завари нам кави і присядь… не стіймо.
Не кажи, що зранку ти боїшся мряки…
Поцілую в очі і прийму спочити.
Поспимо удвох ми калачем до спини.
Не сприймай відкритість весело (на кпини),
Бо в моєму серці поселилась ти.
Відпусти ж минуле у стрімкий політ.
Я тебе тримаю. Не впадеш ніколи.
Ти всесильна, знаю! Озернись довкола.
Все в твої руках. Скільки ж бо тих літ.
*прост́упок - провина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227396
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2010
Насить мене коханням опівночі…
Налий його по вінця. І до дна!
Заглянь у ці щасливі, щирі очі…
Й запий минуле келихом вина.
Подай мені цілунки на тарілці.
Виделкою шкода їх куштувати.
Я ж наче вовк, що дивиться на вівці.
Тобою так приємно ласувати.
Вручи у дар своє жагуче серце.
Не бійся, я його чимдуж тримаю.
А іскра наша, як вогонь несеться.
Ти – найдорожче, що у світі маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226820
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2010
"...наче сон я прийшов із туману,
і промінням своїм засіяв
та на тебе чужу, і кохану
я б і славу оцю проміняв..."
В. Сосюра
____________________________________
проміняла б на тебе я зорі
і небачене чудо у небі
проміняла б і грати, і волю,
лиш би бути в обіймах у тебе
прилетіла б на крилах у птиці
припливла, якби мала вітрила.
дарувала би сяйво зірниці…
щоб мене називав – моя мила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2010
Со мной – бури и штиль. То вдруг вьюга, то зной…
Я – погода за окном. Уснуть бы тут с тобой.
Укрыться бы теплом и в руки угодить…
В объятья нежные, и обо всем забыть…
То Зефир, то Борей, вдруг сорвусь я, как Нот…
То скриплю дикой скрипкой, игравшей без нот.
То пою я всех слаще и краше в саду.
Так изменчива я, как минуты в году…
Разбуди на заре и встревожь – нипочём.
Просто в нос поцелуй и укрой над плечом.
Ощути, что ранима, больше жизни нужна.
И скажи, что такая в целом мире – одна…
* Зефир, Борей, Нот – ветры в древнегреческой мифологии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225605
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.12.2010
Іще не мертва та вже не жива.
Очі незрячі та блаженне тіло.
Душа моя у простір відпливла…
У небокрай до коршаків злетіла.
І крила впали долілиць на землю.
І стали темно-чорні… вже не білі.
І німб, як що і був, то зараз ст́емнів…
На його місці мороки присіли.
Іще жива ходжу по білім світі,
Вдивляюся у вікна чужаків.
Душа і тіло одяглися в чорні свити.
І не узріють сяйва своїх днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2010
Як побачу твої очі,
Що блистять із фотокартки.
Розумію – тебе хочу.
І думки мої – не жарти.
То скоріше й не думки,
А конкретні це бажання.
Я б з тобою залюбки
Упірнула б у кохання.
Як побачу твої губи
Що наповнені жагою.
Розумію, що до згуби
Лише крок. І я не вст́ою.
Як відчути твоє тіло,
Що на відстані листів?
Прилечу до тебе сміло
З снігом на крилі чуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225099
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2010
До мене прийшов мій перший любий сніг. Невже він відчув, як саме мені потрібен саме у цьому році? Любий?! Ти відчув?
Я так хочу вибігти до тебе назустріч, кинутися у пухкі твої обійми, відчувати тебе на своїх устах… і шепотіти… врятуй мене… бо я саме не здатна це зробити… врятуй хоч мою душу, бо тіло вже ледь живе… а душа… не хочу, щоби вона була навіженою, скаженою… і невтомно літала у просторі, не маючи притулку і розради…
Заморозь усі мої печалі… ти ж такий чистий, білий, невинний, цнотливий… заморозь усі мої думки і тугу… мої хворі, нестримні думки, мою болючу та химерну печаль… мій невимовно жагучий та вкрай болючий саме цього року біль…
Ти прийшов до мене з рятунком. Я вірю у це… ти прийшов до мене у мою 25 зиму… приморозь усі мої незгоди, вилий їх на землю разом з сльотою… нехай вони втечуть з водою…
Розрадь мене усмішками з-попід своїх сніжний вій… зігрій мене терпкою кавою біля вікна, де ти розмалюєш саме для мене такі візерунки, які ще ні для кого не малював… і просто будь зі мною, поки ти будеш мені потрібен… і сип на землю не сльози, як це робив зрадник-дощ… а сип лише надію на краще… дай мені надію… бо відчуваю, що загину…
Мій перший любий сніг. Ти уже не такий цнотливий, бо познайомився зі мною, повною гріха та таїн… але ти запам’ятаєш нашу першу ніч, бо саме тоді я зізналася тобі у коханні і доручила тобі свою душу – найцінніше, що у мене є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224908
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2010
Усі слова, мотиви і пісні
Тобі не скажуть, що живе в мені
Нестримний біль і невимовна туга,
Яка давно душі моїй подр́уга.
Усі сонети, хокку й рубаї
Не перепишуть, що живе в мені
Жагуча й ненависна самота.
Не відчуваю, що я саме та.
Усі концерти, виступи і акти
Не зможуть почуття мої зіграти.
Бо окрім мене біль ніхто не чує.
Удень в мені живе, вночі – ночує.
Усі мої страждання і зусилля
Так схожі на легке (не) божевілля.
Так краще дай мені вино й налий в бокал.
Бо пережить так важко болю шквал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010
Знаю, що багато хто не побачить в розповіді нічого особливого – бо таких мам з їхніми дітьми мільйони. То що мені до тих розумників? Хай я буду егоїсткою, але я буду нею заради нас з доцею. Бо вона для мене – усе…
Була ще одна не дуже чемна людина, яка відреагувала на «перли» моєї малої так: «Що тут такого? Таких висловів у Інтернеті хоч грублю гати…» Ну і гатіть. Але моє дитя унікальне, тому її слова історичні є саме для мене, а не для вас… Вибачайте.
Перли
Доці було 3 роки і 4 місяці. До її бабусі Тоні на ювілей приїхала її сестра, бабуся Оля. Ну Ліночка спілкується з нею, щось їй розповідає і т.д. А бабуся Оля все приказує: «Ой ти моя пташечка… Ой ти моя пташечка!»… А Ліночка одного разу як видала: «Пташечка – це ворона. А я – Ангеліна Романівна!»
Доці 3 роки і 8 місяців. Ліночка не ходить у садочок, хворіє – у неї сопельки, кашель. Я сиджу з нею вдома. Вдень пора лягати спати. Ми лежимо у ліжку і гуляємося, балуємося, сміємося… Вона так щиро, кумедно сміється! І я любуюся, сміюся, і думаю собі, що як її можна не любити! І у мене побігла сльоза від щастя і радості… А доця питає: «Мама, а чого у тебе сльози?» А я відповідаю: «Бо люблю тебе сильно. Через те у мене сльози!» А вона каже: «Я тебе також сильно люблю! Через те у мене соплі!»
_____________________________________________________
* * *
Як то, бути мамою? Це коли в тебе є частинка тебе самої, яка не дивиться з дзеркала - а дивиться тобі в очі ... Коли ти надвідчуваєш (особливо з самого початку) її, все проходить крізь тебе ... Коли ти розумієш, що жити для неї - і є сенсом життя.
Бути мамою – це бути гарантом для свої дитини. Не один чоловік, яким би він чудовим татком не був, ніколи цього не відчує – радості материнства.
Особливо в перший час її плач викликав у мене майже фізичну біль. Не просто незрозумілий плач, а коли щось боліло. Як от у поліклініці, коли їй робили щеплення. Було просто неможливо стояти на коридорі і чути як дитина розривається. А медсестри завчасно виганяють матусь з кабінету – знають цих істеричних мамочок.
Коли б мене розбудили у будь-який час і будь-якому місці в цілому світі, найперше моє б питання було – де доця?
Разом плакати і разом сміятися. А іноді сміятися коли вона плаче, несправжньо…
Ну і що, що ти любиш мене і через те у тебе соплі?
А я тебе люблю за соплі, і сльози, і крик, і сміх, і надуті щічки, і… за все… Бо це і є справжня самовіддана любов… любов МАМИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224482
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2010
Торкнися рукою тремтливо зап’ястя.
В нім пристрасть невпинна жадає на волю.
До губ припади - до святого причастя.
Забудь, що гріхом налились, ніби кров’ю.
Солодким цілунком насить мої плечі.
Жорстоким «не хочу» тебе не скараю.
Забудь все на світі, усі інші речі.
Ми вдвох – ти і я… Пощад́и! Я благаю!
Але ти не чуєш, караєш і далі.
Цілуєш, шепочеш на вушко бажання.
І тут ніби вибух... Злетіла у далі,
Де спокій в душі і невтомне кохання.
17.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224074
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.11.2010
Она идет, по жизни не смеясь,
Забросив в шкаф любовные письма.
И четверть (века) быстро пронеслась.
А в голове былые мысли зависли.
Она идёт с улыбкой не в глазах,
А где-то в прошлых свадебных маршах.
И веки, что припухли, не в слезах –
А от игры, которая из фальши.
Она идет по жизни… Но куда?
Теченьем сбиты давние грёзы.
И вот пейзаж, и вот провода.
Мануфактура в фоне берёзы.
Она идёт… И будет впредь идти.
Ведь выбора не мало у жизни.
Мечта снова проснулась в груди.
Исполнить бы её, не зависнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223958
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2010
Ти відчуваєш легкий смуток,
Неначе тихий подих вітру?
До мене він чимдуж прикутий…
Устами сльози мої витри.
Не думай, що цей плач у звичку…
Набридла вже й мені печаль.
Та важкий крик в душі не вічний.
Нехай летить собі у даль.
Та самотужки відігнати
Неспокій важко в небуття.
Лише прошу – не покидай ти
Надій на краще майбуття…
… зі мною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2010
А давай з тобою будемо трошки ближчими?
Ти завари собі кави, я - чашечку чаю.
І в унісон ковтками ми станемо рідними.
Мені тут так самотньо. Тобі там… Я скучаю…
А давай з тобою злетимо в прірву безодні?
З будинку, де ти ще вчора дивилась на зорі.
А хочеш, зробимо разом це саме сьогодні?
І нехай інші думають, що ми наче хворі.
А давай з тобою напишемо вірш на руках?
Олівцями зі стержнями кольору бірюзи.
Й не зітремо його, нехай залишиться в віках.
У цім листопаді, під звук негучної грози.
А давай… Просто будемо – просто я, просто ти?
І телефонні розмови зробляться звичками.
Й завтра уранці не забудь залишити листи,
Які я читатиму навіть під тьмяними свічками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223283
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2010