| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
не важко зрозуміти від чого так погано...
я прикладаю білий сніг до кровоточачої рани
запах крові дурманитить,колір просто вбиває
рана швидко проходить тільки шрам залишає
слід від крові не пахне,слід від снігу не видно
ледь змішаєш все в кучу стане просто огидно!
Стане просто не в силу терпіть всі знущання
капля крові покине тіло без слова прощання
вона вильється в душу,потім швидко наружу
небажання позбутись,це так треба,так мушу!
Вона пада на землю,сніг сховає як вміє
і в містах поховання лиш чуть чуть червоніє.
І де каплі від крові,і де сніг вже не білий
зависа подих смерті,незвичайний,невмілий,
він зривається вгору й стрімко пада донизу
закривавлене тіло вітдається залізу.
капля крові займеться,сніг розтане в долоні
ти до неї торкнешся - а долоні червоні!
рана швидко загоїться від снігу кровью омитого
руки будуть червоні від серця розбитого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
давай перестанем пить пиво
і начнем думати головою.
кожен хоче жити щасливо
а я хочу поряд з тобою
а я хочу с тобой лягать спати
і прокидатися пізно ранком,
доки спиш щоб тебе цілувати
і кормити смачненьким сніданком
і щоб ти була дуже рада
щоб с тобою був завжди мій дотик,
і лунало:"Андрюш,ти мені нада,
я люблю тебе,милий мій котик"
Сам тобі прошепчу це на ушко
ігубами накрию твій ротик
-"от чому ти у мене Заюшка,
а кохає тебе сильно Котик?))"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Утром над нами опускається туман
Думаєш ми поряд-знай що це обман
Думаєш ми разом та холодно мені
На нас спустило темряву і ми стоїм одні
ну спробуй ти наблизитись,відчути подих мій
хай поряд ми небачимся та знай що я ввесь твій
ти знай що нас з тобой туман накриє пеленою
і я стою з тобою наче,а наче й не з тобою
Небачу твого погляду,обличчя твого рис
навколо біла темрява,ти спробуй озирнись
ти спробуй подивитись крізь колір молока
подати мені ручку,або прощай...пока
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
а ти знаєш коли вона встала
і зайшла на хвилинку в контакт
моя душа серенаду співала
і шалено серце стукало в такт
карі очі не давали покою
душа щира як в пастку манила
доки я спілкувався с тообю
майже вдесятеро збільшилась сила
ось сижу і дивлюся на фото
а ці очі на мене з картинки
витискають мелодії ноту
і дарують щасливі хвилинки)
Впринсипі вірш написаний одній чарівній дівчині,яка не змогла повірити що це я автор і ці вірші записані під моїм нікнеймом))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447458
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.09.2013
Їх подумки вже немає та десь вони разом
накрила їх хвиля жахливим екстазом
Розбавила каплею крові і здається
що їхнє кохання далеко знайдеться...
Він просто сидів пару тижнів й мовчав,
далеко до неї - та він не кричав.
нетреба таку одинокую волю...
він просто сидів пальці жмучи до болю.
ВОна також сиділа так просто й ридала
і дарунок від нього що є сили стискала.
Мякеньку ігрушку,що він востаннє приніс...
Була вона тепла,тепер мокра від сліз.
Він довго пробув наодинці-бухав,
лиш думав як гарно було,як кохав...
В неї в очах не закінчені сцени:
ванна в крові і порізані вени...
З мотузкой на шиї він зліта з табуретки
Вона із аптечки ковтає таблетки.
Вони йшли назустріч своєму коханню,
тепер провожають їх лиш в путь останню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Я як жовтий листок гіркой долей по ношений
чиєюсь ніжною ручкою із дерева зірваний
і простими моментами я гість непрошений
не один такий в світі, а просто вигнаний
Непотрібний нікому я не требую жалості
навіть трохи уваги,лише ніжності погляду
нехватає для щастя,нема часу для шалості
нема місця для посмішок і нормального вигляду
як простий волоцюга,відступають всі в сторону
проте в карих очах якщо просто вдивиться
є бажання стать схожим подібно білому ворону,
в стаї сірих вовків простим птахом лишиться
я з своєй філософієй,своїм баченням кращого
йду вперед до мети і незвертаю уваги
на всіх хто зі мною бажа настоящого
та повні лайна,егоїзму й зневаги...
я пожовклий листок,я нікому ненужний,
не цінує ніхто тільки ніж душу крає,
вибиває сердечко удар такту потужний
і іскра надії повільно згасає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130539
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Я сижу у вікна і дивлюсь на вогонь,
він не гріє,тільки ясно палає.
Зігріває тепло тільки твої долонь,
тільки дотик його зберігає
В твоїх милих очах ніжно вогник блищить,
язик полумья душу лоскоче
де чомусь скльки іскор, але не димить-
тушать сльози в подушку щоночі
Я дивлюсь на вогонь,на жарини його
як на вічності певну картину
домальовую образ обличчя твого
яким марю вночі безупину
Ти торкаєш мене,надаєш тілу жар,
ось момент цей,він зараз настане,
це сильніше бува чим потужний удар -
лід із серця в багатті розтане...
Тушать сльози вогонь,вітер душу зжима
в очах промені зібьються в точку
є послання небес від вогню до ума
яке допалює останнюю строчку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Я з тінню розовляю,а та зі мной не хоче
Кудась далеко в сторону звучать мої слова...
Ми в двох стоїм в пустелі серед ночі
І тіки теплий вітер обдува...
Ми не Ангели та маєм крила
Ми як в синім морі кораблі
РОзправляємо свої вітрила
і несемсь до верху від землі
піднімаємся все вище й вище
але вище неба не буваєм
в тих краях те тільки вітер свище
його душу й тіло відчуваєм
Маєм крила але ми не птахи
Ми просто посланники небес
Виглядимо зверху як прості мурахи
А внизу від нас очікують чудес
Вітер дружно разом нас тримає
Ми як діти у його руках
то він міцно нас до себе пригортає
то парим на крилах в небесах
ЗАлишає нам надію вітер
що настане таки день і час
коли крила проростуть крізь світер
й кожний буде Ангелом у нас
Він не буде в небі нас тримати
і не скаже й слова про любов
просто будем честь і гідність мати
на землі,яку топтатимемо знов...
Ми вже Ангели та крил у нас немає
не тримає вітру вже рука
тільки ніжно-ніжно обдуває
й прославляє людство на віка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130325
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Ліс густий стоїь не сміло
Вітер знає своє діло
Ніжно листя він знімає
і на землю укладає
Пада,пада лист як сніг,
якби вітер тіки міг
він зібрав би ті листочки
й поскладав собі до ніг-
коден листик туди б ліг
Закружляли б як у танці
по долинам і горам
Дерев -батьків вихованці -
та підвладні лиш вітрам...
Легко падають листочки
зліт уверх і ось вони вже долі...
Ніщо безслідно незникає, лиш вітер дме
і дерева стоять голі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130291
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
...а сльози капали,летіли,
в промінні сонця мерехтіли
всіма веселки кольорами
у спогадах минулой драми.
І сильно по щокам лилися,
краплини всі переплилися
перемішалися рукою,
розмились течієй одною.
Вони злітали водопадом
прикрившись вій маленьким садом,
зросивши оніміле тіло -
його лишали краплі сміло
І очі повні ще вологи
скривають почуття тривоги,
бо сльози зникли до води
залишивши грязні сліди...
...а сльзи капали на скали
і розбивались на кристали
і розлитались по камінню
на знищення сонця творінню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
НЕможливо жить коли навколо одні суки
коли життя твоє бере хтось на поруки
і люди всі однакові ну ділені на класи
із посмішкой голодною в рядочку підараси
ще й владой називаються,але самі з оскалом
спокійно прикриваються простим людським їбалом
Мов королі на троні,плодяться як мікроби,
вони для своїх генії,для нас же-далбайоби!
Для нас вони ніхто,практично справжні урки,
із зековським минулим та в повадках як придурки.
Моментами страшніші чим бєшені собаки,
закони видають які нам всім до сраки.
Які нам роблять гірше,але чомусь завжди
нам рішення верховні всі похуй й допизди.
Народ у нас такий що любить свою владу
яка нас ставить раком і любить в рот і ззаду.
Яка про нас піклуєтсья,неначе рідна мати
та в головах своїх лиш думка об"їбати.
Поставить на коліна,забрати усі гроші
ніхто нас ненайобує-усі такі хороші!!!
І є у них бажання народ побачить раком,
козацький оселедець зігнуть питальним знаком
Вони такі щасливі нас смертних наїбать
і ніхуя не шарять шо нам на них насрать...
Та ні,не зовсім похуй,сосатиме Вкраїна
Та ніколи і нізащо ми нестанем на коліна!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130173
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009
Я дорогу до дому забуду
й полечу невідомо куди
де не чути й не бачити люду
де лиш шепіт тихої води.
Там роса на траві колоситься,
вітер листя з дерев обриває
і літа над водою жар-птиця-
в синім небі помінням сіяє
В тих краях просто йду одиноким,
тільки очі десь щастя шукають
і мандруючи світом широким
шось блаженне для себе шукають
віднайти хочуть в кожній травинці,
в кожній парі бажання влюбитись
або просто побуть на одинці
й в невідомім краю загубитись.
І дорогу до дому забути
а згадать лиш до рідного краю.
Я щасливим себе можу відчути
та й самотнім не раз відчуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009
Легкий подих вітру тебе обнімає
Так ніжно волосся з очей прибирає
в які не дивився та зараз дивлюсь
й здаєтсья що нову у тебе влюблюсь...
Не був з тобой ніжний,не був з тобой груб
Я просто торкався до твоїх губ.
простий поцілунок... і всі слова лишні,
простий та зі смаком достиглої вишні:)
приобняти тебе я мав на меті
на ушко сказати слова непрості...
як важко сказати оті всі слова
в яких гине смисл а почуття ожива
я довго памятатиму ніжний твій дотик
твій ніс,твої очі,пітдатливий ротик,
твій запах волосся навіки зі мною
Я мрію,живу лиш тобою одною
я хочу вернутись до кращих подій
в ефект насолоди,не збувшихся мрій
коли ми від щастя на хмарах літали
любов берегли,але не цінували
я марив тобою,твоїми очами
підходив до серця з своїми ключами
поки відмикав то до нитки намок,
та скоро ти просто змінила замок
Лиш щяс розібрались,нарешті все ясно
та час друг без друга проходив напрасно
простий поцілунок і почуття ожило
навколо прокинулось все,розцвіло
Я все памятатиму,просто так хочу
У істині жизні я щастя пророчу
Щоб знов повернутись в ефект наших мрій...
З любовью,з повагою...навік твій Андрій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009