| Сторінки (3/214): | « | 1 2 3 | » |
Зона любви моей горькой, единственной.
Зона, пленящая меня таинственно
Хоть и пыталась отсюда сбежать,
Только не вышло – вернулась опять.
Зона, пропитанная силикозом.
А радиация? По коже морозом!
Кто превратил в зону милую вотчину?
Может пришельцы? Пикник на обочине?
Те, кто любил тебя страстно, без меры
В теле твоем рыли шахты, карьеры.
Глубже и глубже вовнутрь проникают.
Себе на погибель тебя разрушают.
Мой Кривой Рог, как лечить твои раны?
Как пирамида, хранящая тайны,
Ты нами разрушен, что уж тут скажешь?
Мы и не знаем, как нас ты накажешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169315
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 01.02.2010
Кто-то сказал, что я поэт?
Конечно, нет!
Все это слухи, ерунда
Поверьте, да.
Больше физического «я»
Душа моя
И носятся слова повсюду-
Ее причуды.
То боли бросит в меня горсть-
Как в горле кость.
Или подарит букет радости-
Как детям сладости.
Играется со мной душа,
Но не спеша
Сложу все вместе и замру на миг-
Родился стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169314
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.02.2010
Морфей вночі - господар долі.
Може я жахів надивилась
Та точно, не з моєї волі,
Мені диковина наснилась.
До мене Мавка прилітала
На шиї - із роси намисто.
І мене кликала, благала
Полишити окови міста.
Вона просила йти за нею
Туди, де люди не ходили
Туди, де з матінкой–землею
Нічого злого не зробили.
Туди, де всі струмки – прозорі.
Туди, де неба сині шати,
Туди, де ясно світять зорі.
Просила швидше вирушати.
Де квіти ніжні, різнобарвні
Чарують, ваблять всіх красою.
Де трави соковиті, гарні,
Омиті вранішньой росою.
Що пропонуєш Мавко ти –
В мені лиш болем обізвалось.
Не можу я з тобою йти.
Від раю нині відмовляюсь.
Бо жити, Мавко, тут я мушу.
Отруєна я дуже містом.
Отрута в крові, в"їлась в душу.
Отрута стала моїм змістом.
Я, Мавко, не піду, не буду.
Тут я приречена вмирати.
На жаль, отрута тут повсюди.
Похмурі й сірі неба шати.
Та тут душі моїй коріння
Вросло в спаплюжений цей край.
Достигло тут моє насіння.
Не буде щастям мені рай.
З'явивсь в очах у мавки жаль.
Сумний прощальний її погляд -
У серці збуджував печаль.
Проснулась я – нікого поряд.
Ще довго в напівсні вчувалась
Із сну якась балаканина.
Повільно звуки віддалялись.
Лиш тихе чулось …Батьківщина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169285
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2010
Ты отвернулся, ты захотел уйти.
Возможно в твоем жизненном пути,
Была я тупиковым поворотом.
Вернешься ты, но не к моим заботам.
Не разглядел за тупиком тропинку ты.
Росли подсолнухи вдоль тропки и цветы.
Но след растаял мой - и пустота повсюду.
Вперед иду я, возвращаться я не буду.
Но где-то в тайных уголках души
Кричит неслышный голос: «Поспеши!
Ты осмотрись скорей и поверни!
Меня, пока не поздно, догони!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169282
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2010
Пролісок нехтує шатами сніжними,
Крізь білий покров посміхається.
Піснею шпака, квітами ніжними
Святково весна починається.
Сонечко лагідно пестить промінчиком
Бабусю й маленьку дитинку.
Гарбуз розпустив свої віти і кінчиком
Чіпляється вже до будинку.
Зібралися в кухні часник, бараболя.
Врожай наш на всі кольори:
Горох, пастернак, абрикос і квасоля –
То літа жаркого дари.
Та ось вже повільно жовтий листочок
Віденським вальсом кружляє.
Сумно покинув він рідний садочок.
Осінь йому дошкуляє.
За осінню слідом, дуже завзяті
Кружляють в танку «метелиця».
Перші сніжинки, як діти на святі,
І білою ковдрою стеляться.
Застигли дерева в сні гіпнотичному.
Їх зачарують сніжинки.
Спить все живе в саду ботанічному -
Сюжет з різдвяної картинки.
Але не вічно буранами сніжними
Зимі над землею крутити.
Піснею шпака і квітами ніжними
Весна прийде все повторити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2010
«Никогда» – это слово страшнее боли.
«Никогда» – не подвластно ничьей воле
«Никогда» - это времени черная пропасть.
Все вокруг беспощадно дробящая лопасть.
Исчезает капля росы в вечность.
Притворяемся мы, что храним беспечность
И уходят наши родные туда
В неизведанное «никогда».
Никогда не увижу, никогда не скажу,
Никогда не узнаю и не поддержу.
И когда-то сама я уйду навсегда
Не вернусь в этот мир никогда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169184
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 31.01.2010
Что не успела я сказать?
Чему тебя не научила?
Вопросы мучают опять.
Ответы я не получила.
Родная ты моя душа,
Я научить хочу веселью.
Начнем науку, не спеша.
Воспоминанья – каруселью.
Как научить счастливой быть?
Если меня никто не учит.
Наверно, надо просто жить,
Даже когда обида мучит.
Я научить хочу тебя
Коварных нелюдей не встретить.
С душой открытою любя,
Ты можешь злобы не заметить.
У зла бывает разный лик
Свирепый, злобный, беспросветный.
Такой не страшен. Он как крик.
Он виден сразу. Он заметный.
Страшнее, если зло с личиной.
Любовь, добро, сладкая речь.
Но это только маска, мина.
Внутри лишь ненависть и желчь.
Я научить хочу тебя.
Вот только есть тут неувязка.
Если бы все умела я –
Была бы жизнь моя как сказка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168950
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2010
Нестерпний біль, думка убога.
Що зупинило серце вмить?
А де ж твій ангел, милість бога?
Чому це горе церкві не болить?
Вражає все – жалоба квітки,
І хрест в руках, і сльози друга,
І шепіт рідних, і сусідів плітки,
І крики матері, і батька туга.
Біда а чи вина тепер вже не важливо.
Все змішано: страх, горе, жалість та загроза
А ангел зверху дивиться журливо.
Він проданий. Ціна його – дурману доза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Кто ты, кто я и кто ответ нам даст?
Вопросы без конца и края.
Что у нас было? Адской жизни пласт?
Или преддверие к воротам рая?
Если инстинкт, то почему, родной,
Прикосновенья, взгляды – это счастье?
Если любовь, то, как могли с тобой
Сердца друг друга разрывать на части?
Не знаю я, не знаешь ты ответ.
Мы разные. Ты – плюс, а минус – я.
Одно лишь знаю я на склоне лет.
Родные мы с тобой и навсегда – друзья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168918
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2010
«Ти зникла, як зірка, журливо і тихо
Тоді, в ту холодну весняну годину.
Залишила в серці смуток і лихо.
Ніхто не замінить нам рідну людину.»
(Надпис на могилі)
Рідненька мамо, моя мила
Я перед Вами завинила.
Все відкладала каяття.
Спливали стрімко дні життя.
Коли весна моя кінчалась –
У Вас вже осінь починалась
У мене лиш початок літа,
А Ви вже снігом оповита.
Журба і сум в очах, і сльози,
Життєві бурі, зливи й грози -
Я не змогла їх відвести.
І не зуміла Вас спасти.
Подругой вірною не стала.
Все я по-своєму сприймала.
Сьогодні слухала б я радо
Життєві Ваші всі поради.
Я мало Вам допомагала –
Своє я щастя будувала.
І так минали роки й дні.
Та Ви простили все мені.
Сьогодні Вас шукаю марно
У квітці, що розквітла гарно,
В оселі Вашій, у шитті,
У пташці, в новому житті.
Хочеться вірить, певна річ,
Що Вас зустріну потойбіч
Любов там буде й розуміння,
І щастя й радість і прозріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168917
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Ты как сосуд, наполненный словами
Пустыми и ненужными делами.
Но есть внутри всей этой кутерьмы
Уставший луч средь непроглядной тьмы.
Комочек чистой, незапятнанной души.
Ты уничтожить это чудо не спеши.
Оно в шкатулке толстой, чуть прогнившей
Сквозь дырку лучик света пропустившей.
В твою я погружаюсь дребедень
И так проходит каждый божий день.
А мне так хочется достать из этих бед
Шкатулку с ценностью, что излучает свет.
Пока искала я тебя в той тине
Как в голливудской ужасающей картине,
Моя шкатулка в этот темный мир упала.
Ну вот, я и себя там потеряла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168859
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.01.2010
Ее душа, влюбленная в кого-то
Стоит и тихо ждет у эшафота.
Душа не знала, что ее убьют,
Она ведь думала, что здесь нашла приют.
Душа не верила, что ее палач
И есть тот ангел, что услышал плач
Утешил, полюбил и приласкал.
Сейчас он меч из ножен вынимал.
Он убивал изящно и со вкусом
Он никогда не слыл в народе трусом.
Но умирающей души он взгляд поймал
И в страхе с криком оттуда убежал.
А что душа? Безмолвно испарилась
Любви часть потеряв, как Феникс возродилась.
Палач и ангел – две сущности в одном –
Снова утешил и повел в свой дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168858
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2010
В їхніх очах біль і благання.
Оскал звіриний – страху знак
«Я тут безсилий » - без вагання
Ветеринар сказав нам так.
Руденьке кошеня кмітливе,
Веселий пес – хазяйці вірний.
Укол… Скінчилось все жахливе.
І в обох погляд став покірний.
В приймальні люди все чекають.
Надія тліє до кінця.
І віру з тугою втрачають
В присутність на Землі Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168809
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
В домі моєму диво з'явилось,
Рудою лапкою повагом вмилось.
Мабуть мені просто здавалось,
Що диво хитро мені посміхалось.
Руде сонечко по дому пробігало,
На вікні фіранку обірвало,
Вазу кришталеву нам розбило,
Шкоди в домі знову наробило.
Та руденьке кошенятко не сварили
Бо ми всі, звичайно, розуміли
Серце левове в рудого кошеняти
Брату лева нам негоже докоряти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168808
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010