| Сторінки (1/71): | « | 1 | » |
Моя втіха - донечко,
Мабуть не дарма
Рима в тебе сонечко,
Посмішка зрина
Як про тебе думаю,
Як до тебе йду,
Щічки ті зацьомкаю,
Носика вщипну.
Радісні кучерики,
Щастя через край
Потопочуть ніженьки
Спробуй упіймай!
Обіймаю крилечком
Лагідно тебе.
Миле моє сонечко
Щедрий дар Небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Вперше за багато місяців вірш попросив написати його) мабуть накипіло, мабуть третій рік без України це для мене випробування, але вірю, що воно ще триватиме не довго🙏
Додому
04.11.2020
Де верби мої? Дністрові мережива зеленню сизі?
Чи є ті сліди? Чи є ще під ними стежки?
Боюсь і тріпочу - бо ніби в запиленій книзі,
В життя мого книзі запутались цілі роки.
Дерева скидають поволі цю осінь, як втому.
І сині ліси кажуть серцю, що та далечінь
До відчаю рідна - веде до батьківського дому.
Додому... Стрічки журавлинних ключів
Розтанули там, а залишились туга і спомин,
І ця солов'їна, якою співає душа.
Моя Україно, хай де ми і хто ми
Та поки живемо - і ти в нас навіки жива❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Різдвяні вечори, морозні ранки,
Зимове диво блискіток на шибці,
Крізь паморозь блакитного серпанку
Cузір'я починають вечорниці.
Хай вдома тепло і тріскочуть дрова,
Клубочком Мурчик задрімав на кріслі,
І пахне липою і чебрецем медово,
Та всеодно думки блукають в лісі.
Де в хащах, по заплутаних доріжках,
У валянках, пухнастій теплій шубі,
Йшов Дід Мороз, за ним Зоря Різдвяна,
Жарптицею сховалася на дубі.
Вона чекала Вечора і Дива,
Щоб людям сповістити Божу ласку!
Різдвяні вечори такі красиві,
Морозні ранки нам дарують казку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770316
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 08.01.2018
Вночі при місяці гуділи чорні трави,
Бродив у стеблах їх первісний сік,
Звиваючись, як коси у Купави
І гублячись в артеріях просік.
Почувся сміх глухий, глумливий шепіт,
Ужалило і обпекло росою,
Тягнувся місяць рогом: "де він?де він?"
Озвались трави пусткою лункою.
Щось плюхнулось у озеро, травою
Полоскотало та похихотіло...
Допоки не вляглась вода смолою,
Я в неї зазирнути не посміла...
Гуділи чорні трави, місяць вповні,
І чи то було дійсно, чи наснилось -
Із вододзеркала тоді глумливо-чорні
Русалки очі пильно так дивились
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Вода застигла в річці і в мені,
Словами вкоренилися в нейронах.
В клітині кожній, скупчились на дні
Твої думки. І щось говорить в кронах
Густих і темних паркових алей.
Воно шепоче про скороминущість
Всього земного, в тисячах "але",
В благаннях неба кавової гущі,
Застигла кров вишневим киселем,
Інстинкти ще не скоро візьмуть гору
Над відчаєм. Нехай горить вогнем
Моя печаль. І мабуть вже не скоро
Впаде роса на серця спориші,
Весна розсиплеться кораловим намистом.
І трохи легше стане на душі,
І серце стане знов новим і чистим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Смеркається, клубочиться, димить,
І стелить м'яко синню по підлозі...
Самотністю затиснуте бринить
І гірко плаче серці на порозі
Чогось нового справжнього, коли
Воно знайде свою забуту частку.
Так треба, щоб зі слізьми відпливли,
Всі спогади, загоїлись від пастки
Присутності твоєї, слів без змісту.
Розбурхані глибинні откровення
Поглинуться негодою і містом.
Все щезне, крім надії і прощення.
Нехай ще "зараз" відстраждає осінь,
Нехай "тепер" про тебе відридає,
Замнувши двері міцно і назовсім,
Життя вікно в майбутнє відкриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Солодкі спогади - моя гірка спокута,
Розчеше вітер хвилі полину..
Я думала, що все було і буде,
Що мій ти назавжди, і не збагну
Коли поглинула велика темна пустка,
І весь наш вимір серед бурих трав
Клубком згорнувся, закоптився згустком
Кохання, яке ти так зневажав.
Тобою бавилася, марила, горіла,
Похмурість степу випивши до дна
Стою на вітрі, осінню сп'яніла,
Як солодко мені було! Одна
Тепер горітиме шипшина купиною,
До першої небесної роси...
Колись зітліють спогади. Зі мною
Залишаться лиш степу голоси
І ніжні нариси вечірнього багаття,
І стогони безлистої тополі.
Хай доля нам обом дарує щастя,
І буде тобі солодко на волі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Кущі чорнобривців завмерли в хрусткому повітрі,
Їм паморозь вранішня тільки додасть гіркоти.
Муркоче у плеєрі голос: "Ми попіл на вітрі,
На вітрі"...без нас йтиме все, як повинно іти.
Розправивши плечі я лину за сонця промінням -
Сьогодні і зараз, ця осінь, ці видих і вдих,
Це дуже багато! Радіймо, чіпляймось корінням,
За добре і вічне, щоб гідно прожити цю мить.
Хоч серце у прірву над морем зірватись хотіло,
Щоб змити залежність від твого земного тепла.
Та ніч мерехтлива, як пташка, схопившись, злетіла
Світанок снопами багряними втік з-під пера.
Це новий день.Кращий день. Інша реальність.
Змішалися фарби, малюється доля нова.
І паводком в кутиках губ розливається радість...
Сухі чорнобривці, щаслива я тим, що жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Пишу йому гарячим тлінним тілом
По покривалу вже забутих днів,
Слова, які сказати не посміла,
І правду, що почути не схотів.
Що тіло пам'ятає сильні руки,
На клапті серце розриває біль,
Минув світанок щастя і розлуки,
Прозріння і раптових божевіль...
Коли в пітьмі крадеться хижа думка,
І корчиться у сумнівах душа,
Пишу йому в нікуди... Хай це мука,
Та разом з тим і сповідь, і межа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Пізня осінь терпкістю туманів
Стелиться по випрілій траві,
Клонить голову розпачливо і п'яно
До грудей холодної землі.
Пізній вечір тліє у лампадці,
Час тягучий в синій дрімоті
Капає з беріз. Немов коханці
Їх гілок сплетіння золоті.
Пізно зорям танути в калюжах,
Темні води їх наповнять вщент
І поглинуть що було, чи може
Мало б бути... Вогняний абсент
Підсолоджу тугою в зеніті
Півночі. І пристрастю спалю.
Пізно, пізно вірити, що в світі,
Хтось ще знає, що таке "люблю".́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Я жінка, і мені дано обрати,
Чи будеш поряд мене ти, чи ні...
Зніму свій меч я, скину срібні лати,
Та не звільню я серце від броні.
Така вже є - Валькірія, Афіна...
Холодна ззовні, трепетна в душі.
Суперниця, а може і дружина,
Що образ твій вплітає у вірші.
Не думай, що коритимуся силі.
Не вір, що так триватиме завжди,
Допоки не зітруть літа похилі,
Від пристрасті оголені сліди.
Я жінка...і мені дано кохати,
Не впавши як трофей до твоїх ніг...
За все в житті приходить час розплати,
Я не здалася, ти не переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Вже стали мандарини несмачні,
Із гіркотою, прісно - волокнисті.
Минув їх час, та рано ще весні
Розсипати ліхтарики барвисті...
Свята розтанули,чарівні блискітки
Перецвіли... Не пахнуть мандарини...
І падають до ніг м’які шкірки,
Жовтогарячі спогади – світлини.
А почуття... Вони також пішли,
Як в анекдоті – побут, лінь і звичка...
Не б’ється серце, зблідли кольори,
І ми чужі. Переживу...дрібничка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Вбирають хмари молоде вино
Заходу сонця. Ніжно золотяться,
Клубочаться. Ти дивишся кіно...
Я ж прагну не виказувати щастя...
І розглядаю гори унизу,
Які так передчасно постаріли,
Глибоких зморшок бронзову красу,
Зелених сосен незліченні стріли.
Вони ще будуть довго після нас,
Стрічати хмар вечірню позолоту,
Та все ж піщинки сиплються крізь час,
Для них також... Не сповільняє ходу
Не завмирає в сумнівах життя,
Гарячою рікою мчить по венах..
І головне, що поряд ти і я,
Рука в руці на цій хисткій арені.
Залишилось летіти п’ять годин...
І скоро зір нависнуть обереги,
Над тайною повітряних глибин,
Єднанням вічним Альфи і Омеги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Так тихо тут... У вазі на столі,
Поволі гасне ніжність у трояндах...
Скажи хоч слово, вдар мене, зомлій,
Лиш не мовчи! Тепер ти бачиш вади,
І душу не прикрашену нічим,
І правду, що ламає і калічить,
Покремсану любов, тобою й ним.
Ти не повіриш, небо не засвідчить,
Воно закостеніло від свинцю,
Від душ, що вириваються із тіла...
Ти не повіриш, що тебе люблю,
Його я теж однаково любила.
Судитимеш? Розбилися слова
Об згаслий, і такий болючий погляд.
Пелюстка впала... Наче нежива...
Моя в ній мука, і твоє в ній горе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Негода надавала стусанів,
Шкода, що сніг далеко не перина...
Оговталася ниць я на землі,
Під крики, „Люди, підніміть дівчину!..”.
І мабуть вже почав зміїний рік
Мов кобра капюшон свій розкривати,
Не зупинився жоден чоловік,
Натомість бабці взялись підіймати.
І ввечері, рахуючи синці,
Я думала, а може це легенда,
Чи є той принц на білому коні?
Можливо нам тих принців і не треба?
Стандартні риси: розум і сміливість,
Турботливість, розсудливість, відвага,
Порядність, чесність, інколи кмітливість,
І невсипущі ніжність і увага.
Дозволити напевно щоби зміг
Утамувати щонайменші примхи,
І скласти всесвіт весь до твоїх ніг,
Струсивши з неба зорі наче крихти...
Та годі, годі мріяти. Мерщій
Знімати ці рожеві окуляри!
Мабуть коли лежала на землі,
Повз мене тільки коні пробігали.
Хтось скаже – мегаполіс, метушня,
Кому до кого зараз є ще діло?
Немає принца, на тобі коня,
Промчить галопом, і дарма зраділа...
Можливо, день вже видався такий?
Можливо, десь існує третя сила?
Чи є десь виховані ще чоловіки?
На ці питання я не відповіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396864
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.01.2013
Гірчить аромат сухих трав, що не знали дощу,
Стражданням німим і знесиленим докором небу.
Запилені, спутані... Боже! Я теж так кричу!
У серці благаю – звільни, а вустами – не треба.
Подряпала ноги до крові гаряча стерня,
І крок мій мізерний згубився в безкрайньому полі.
Ти кажеш, що поруч, а думаєш – ні, вже сама.
Нестерпно з тобою, та ще більш нестерпно на волі.
Чи сонце на попіл оберне цю жовту траву,
Чи може дождеться вона благодатної зливи?
І мучить кохання твоє, але ним я живу.
Кохаю, кохана, і раптом – така нещаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
„Одной надеждой меньше стало,
Одною песней больше будет.”
А. Ахматова
Жбурнула сумочку, розтріпала волосся...
Нарешті геть підбори. Ключ в замку
Залишиться сьогодні. Не збулося,
Не сталося... Наллю в бокал гірку
Й покину не торкнувшись. Дивовижно,
Зринає музика десь глибоко в душі,
Не скоро смуток стане мій колишнім,
А на папір вже просяться вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Замерзлі шибки розпорошують вранішнє світло,
І ніжність хрусткої, ванільно–терпкої зими.
Вбираю, мов промені сонця, тепло твого тіла.
Щаслива… Любуюсь, як ти додивляєшся сни.
А сад за вікном шепотів уночі про кохання,
Хурделиця кішкою гралась на спинах дахів.
Щось є загадково – врочисте у кожнім світанні,
Коли поруч той, що в життя твоє щастя привів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311472
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2012
В застиглий віск перетекли свічки,
Крізь стіни витікає вільний простір,
Твоя сорочка, ні тепер шматки
В моїх руках, і кожен наче докір.
Безмовний докір в тиші сніговій.
Пекучий холод... І фальшива пустка.
Сніжинки прилипатимуть до вій,
Як йтиму геть, подалі від спокуси.
Ще мертва тиша чорної зими
Пірне в акорди нашого мовчання.
Так шкода, що не тане лід в душі,
Так гірко відмовлятись від кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Закурила в сотый раз последнюю…
В тамбуре сквозняк и перегар
Давят на виски, наверно брежу я
В кольцах дыма, и внутри пожар
Режет сердце языками пламени,
Ты теперь не ждешь в конце пути…
Не умру, сейчас я только ранена,
Тем, что больше не к кому идти.
Жалость неуместна и надумана,
А любовь твоя как лунный свет
Призрачна, изменчива, простужена
Холодом рассудка, разве нет?
Пальцы обожгла, курю еще одну,
Обещая, что в последний раз.
Эх, как жаль, умчит в другую сторону
Скорый поезд. Знаешь, я сейчас
Поняла, прозрела от бессмыслицы,
От внезапной громкой пустоты,
Не было любви! И в пепел с искрами,
Полетел окурок от мечты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303798
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.01.2012
Дитячі нетерплячі рученята
Зривали із коробки папірці,
І очки так засяяли завзято,
Як вгледіли новенькі олівці,
Яскраві фарби, зошити, альбоми,
Щоб втиснути ще неосяжний світ,
Його дива й дороги без кордонів,
І вільний подих, і легкий політ.
Красу веселок, сонячне проміння,
Незнаних звірів, птахів гомінких,
У царстві ласки, ніжності, терпіння,
Всім місця стане в замках чарівних.
Моя маленька, дорога сестричко!
Підкралася непрохана сльоза...
В цю мить всім серцем я напевно зичу
Щоби не згасла в тобі та краса,
Не вицвіли душі тендітні барви,
І оченятка сяяли добром,
Нехай тебе Господь оберігає,
І янгол захистить своїм крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Тремтять вогні за памороззю вікон,
На хвойних лапах іграшки дзвенять,
Холодна терпкість вишеньки з мартіні,
Чуттєва втома, білий шоколад.
І срібним конфеті в долонях часу,
Розпорошились спогади, думки,
Падіння, злети, подарунки шансу,
Усе, що було…Все, але не ти.
Ще вабить нелюдська незрима сила,
І тане воля, мов прозорий віск.
Так сталось, що зима наворожила
Кохання зі смаком солоних сліз.
Поглинув морок зірване намисто,
Із ніжних слів, яких ти не сказав,
Це ялинкове диво променисте,
Сьогодні мені інший дарував.
Тремтять вогні іскринками по стінах…
Мов спогади - нежданні й недоречні,
Наповнять ніч чужі палкі обійми,
Наповнить душу – жаль та порожнеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
Подивись мені прямо у вічі,
Бо терпіти вже серцю несила,
Тільки сльози густі, мов чорнила,
Обпікають, кромсають обличчя.
Обереш утекти і сховатись?
Мужність серця твого не торкала,
Дивина...І за що я кохала,
Очі ті, що старанно ховаєш?
Ні, не так...Збережімо ще крихти,
У долонях, обшарпаних вітром.
Епізод цей не верне довіри,
Не поможе прийняти й простити.
Залишаю навіки ховатись,
У зимовому мороці ночі,
Грюкнуть двері. Одного лиш хочу –
У житті більше цім не стрічатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
Чому до мене не приходить сніг?
У темно-сірі вечори чекання,
Коли вже не лікує від кохання,
Ніщо, але я вірю – він би зміг.
Закутав в ковдру, зупинив би час,
Щоб помирити серце із душею,
Я виріжу сніжинки і наклею,
На вікна, що чекатимуть на вальс,
На дзвін мільйонів радісних сніжинок...
Життя – це диво, що не набридає,
Чимраз тебе нового відкриваю
Любуючись. Триває поєдинок
Осколки дзеркала упадуть біля ніг,
Між „так” чи „ні” я вибору не маю,
Куди втекти від себе ще не знаю,
Та знатиму тоді, як прийде сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
ПрошепочУ ледь чутно я „Прощай”,
Прощай...Моя нова болюча згадка.
Гіркого диму ледь помітний жаль
Ховає в листя кинута цигарка.
Сухе, хрустке, скуйовджене мовчить...
Опале і принишкле безневинно.
Разом із листям серце забринить,
Заниє тугою і сигаретним димом.
Догралась знову, ось моя вина,
Пробігла тінню вітру по калюжі,
Так дивно-солодко, що вільна і одна,
Із осінню пряду туману кужіль.
„Прощай” із ніжністю до блискіток роси,
Що освіжить світанки твої сині,
Тебе кохала як ніхто... а ти...
Заплутався і щез у павутинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011
Столикий місяцю, моя зрадлива втіхо,
Лукаво посміхаєшся...Те байдуже мені!
Згораю усередині... Я знала, що на лихо,
На сльози твоя посмішка. Отак лежу на дні
Колодязю глибокого, прикована кайданами,
Німіє, терпне тіло у крижаній воді.
Та зовсім не важливо це, сріблясто-синім пломенем,
Коханням забороненим палатиму тоді
Коли тебе побачу знов. Розчавлена, розгублена,
Залежна і принижена. Але така жива!
Нав’язливою ніжністю і пристрастю розбурхана,
Тяжінням збожеволіла. Як вся земна вода.
Не думай, не боятимусь того, чого судилося.
Я знаю, скоро зникнеш, покинеш назавжди.
Забудеш ту, що нОчами так віддано молилася
За те щоб хоч на мить одну був справжнім з нею ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Пахуче, рум’яне, таке наливне і медове,
Падає додолу, в долоні розкриті мої...
Вдихну на всі груди, і сіном п’янким волошковим,
І димом сушарень, вологістю трав і землі
Пронизає наскрізь. Так тихо, врочисто і сумно,
Лишень ледве чутно десь в вуликах бджоли гудуть...
А літо упало, мов яблучко, та не в долоні,
А долі в кропиву, тепер вже його не знайду.
Вже скоро сплетуть прохолодні ранкові тумани,
Зі срібного пилу, що ніч натрусила із зір,
З квіткових росинок, коштовний мереживний саван,
І в вирій полинуть слідом за птахами ті дні,
Напоєні сонцем, любов’ю і щастям налиті,
НезлІчені, повні й солодкого трунку, і чар...
Щоб вірилось серцю, що казка триватиме вічно,
І вічно палатимуть пристрасні очі стожар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Підкрались кішечкою сутінки раптово
І шовковистий килим стиглих трав
Вбирав їх кроки. Небом волошковим
Поволі човен-місяць випливав
В полон духмяний, у в’язницю звуків.
Підставивши свій кришталевий ріг,
Щоб ледь черкнути землю та почути
Сумну баладу лицарів німих,
Що сплять в степу. Вечірньою зорею
Не тішити, не гріти їм серця.
Мовчать кургани, славу і трофеї,
Дбайливо бережуть. Та не життя...
Сплету вінок із маків та волошок,
Червону стрічку запущу в косу,
І вітерцем метнуться ноги босі
Слідом за човном, у п’янку росу.
Ходім зі мною в степ! Ходімо в літо!
Звідки не буде більше вороття!
Пророчать нам кургани – ворожбити:
„Живи сьогодні і святкуй життя”!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Читаю стежку кроками поволі,
Сплітає думка десь в гущавині
Смарагдового, трепетного моря,
Забуту пісню про минувші дні.
Цей ліс – мій храм. Душа стає прозора,
Насправді вільна, дика і жива!
Ні з ким вона так щиро не говорить...
Ніхто її так вірно не чека!
І як завжди, зелені добрі руки
Загорнуть від всевидячого неба
В квітковий килим і пташині звуки
Мою любов. Яка вже не взаємна...
Впаде роса... Грибна волога тиша
Війне по шкірі легким холодком.
Потрібно йти, а хочеться згубитись,
Поміж дерев яскравим світлячком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Loneliness is my only guest
Who visits me alone at night
When it comes I light two candles
Just the way it was
And pretend the flames become your eyes
“Two candles” Gorky Park
*********************
Цей лист тобі, і знову ні про що,
Не вартий крихти, атому уваги...
Колись давно в цей вечір ти пішов
В пітьму, за межу свіч, що догорали.
Янтарним мармеладом плакав віск,
На ніжність золотої скатертини,
Затихли кроки... Я одна в пітьмі,
Не тямилась від приступів провини.
Шовковим шарфом гордощів, пихи,
Думки так лагідно мене оперезали,
В сливову ніч дозволила піти
Тобі і зникнути, а свічі догорали...
З тих пір самотності невидима вуаль,
Погаслий погляд ревно прикриває,
Я кожен день пишу тобі листа,
При світлі свіч, пробачити благаю...
Пробачити й забути. Мерехтить,
Поза свідомістю непрохана надія
Що характерник вітер нашумить -
І не свіча, а ти мене зігрієш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Колись йшов дощ, ми мокли на зупинці,
Маршрутки, як навмисне, не було,
Ти віз комусь черешні у торбинці,
Так, не багато. Може з півкіло...
І вигляд мав відверто жалюгідний,
Скуйовджено – промоклий, лиш німа
Гординя опиралась силі вітру,
Що гамселив торбинку. Я й сама
Бувала кращою. Косметика стікала
Минулим темним по моїх щоках,
Від холоду я танго танцювала,
Серед калюжі в білих чобітках...
В ту мить, мабуть, всі піднебесні сили,
Над нами зловтішались! Як на зло –
Соромлячись – сполохано тремтіли,
Маршрутки не було і не було...
І раптом вдалині – химерне диво!
На чотирьох колесах, Боже мій!
Рятуй мене, бо покидають сили,
То янгол за кермом, а не водій!
В однин момент і я, і мій товариш,
Рвонулись з місця... Я незчулась як
Черешні вже в калюжі потопали,
Сиділи там же в шоці він і я....
І якось вмить забулася маршрутка,
І дощ, і вітер... Світ кудись пропав.
Як виявилось - янгол на зупинці,
Черешні на кохання проміняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Поверь: для них смешон твой плач и твой укор,
С своим напевом заучённым,
Как разрумяненный трагический актер,
Махающий мечом картонным...
(„Не верь себе...” М.Ю. Лермонтов)
***
„Не верю!” - ты однажды мне сказал,
Как Станиславский новенькой актрисе.
Никто еще так ловко не играл
Моими чувствами, скрывая тонкий смысл
Кривой улыбки, поднятой брови,
Укора, чуть заметного во взгляде,
Король метаморфозы, не сгори
На жизни бесконечном маскараде!
Во что ты веришь? Что тебе близко?
Чужой восторг, и выходы „на бис”...
Читаешь стих мой, Боже, как смешно,
Как откровенно просто, тот стриптиз,
Душевних ран, непонятой любви,
В одно мгновенье бросишь на закланье,
На суд толпе... Ну что же, se la vie,
Мне нету перед ними оправданья…
Поверь в одно – любовь моя, как стих,
Пусть даже в нем ты душу оголяешь,
Но это стоит свеч! В сердцах чужих
Свое родное тонко открываешь.
Не так уж горек плач, не так жесток укор,
Когда вы стих, как крест, вдруг разделили.
Несчастный человек, что видит здесь позор,
Его, как и тебя, не те любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272169
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2011
Одна хвилина. Дві. Година. День.
Давно не сплю... Опанувавши коло –
Думки брутально сиплять сотні жмень
Презирства на любов, що охолола.
Невже кінець? Невже колись на світ
Дивитиметься Доля із захмар’я,
Вагаючись, чи ці самотні й злі,
Та сама нерозлучно – вірна пара.
Впаду навколішки... Дивись - моє „прости”,
Не зчинить дива, викресавши іскру...
І не зведе назад крихкі мости...
Прости! Пусти! Розвій мене по вітру!
А потім стань навколішки як я.
На самоті із розпачем і болем,
Одна хвилина, дві... Її нема,
Любов не повернути вже ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Збирається на дощ... Чуттєва прохолода
Взяла мене в невидимий полон.
Солодка вата хмар, таємна насолода
Що вітром прокрадається в мій сон...
Той карамельний сон, де ти сидиш навпроти,
Хоч ніжно дивишся, та холодно мовчиш,
Якби нашу любов, хтось записав як ноти,
Вона була б мов дощ...якщо завчиш
Її напам’ять ти, відчуєш трепет щастя,
Пекельні муки спраглої землі,
Що молить небеса про ту єдину краплю,
На давні незагоєні рубці.
Збирається на дощ... і спраглою землею,
У лабіринті сну тебе благаю,
Скажи мені „Люблю, навіки будь моєю”,
Допоки я на ці слова чекаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
... А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили....
„Гайдамаки" Тарас Шевченко
Не дозволяй мені понівечити те,
Що будувалось довгими роками,
Не відпускай, все інше суєтне, пусте,
Поза твоїми дужими руками.
Журба у сутінках розпилена мов яд,
Збігають часу віддані піщинки...
Усе мине, але ти мій, а я твоя,
Цілком і повністю, до кожної кровинки.
І знову сонце зійде, зорі попливуть,
За небокрай в червоному тумані,
Усе мине колись, благаю, не забудь,
Що ми сплелись корінням і гілками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Фіранки,розвіваючись на вітрі,
Шепочуть ніжно, з містом в унісон
Що ти десь спиш, а я – малюю вірші
На синім небі зоряним пером.
Мільйон думок лише навколо тебе,
Немов круг Сонця крутяться, мені
Ти замінив собою ціле небо,
І Сонцем став в буденності пітьмі...
Мов космос. І цього напевно досить.
Щоби вивчати все земне життя
Ту душу, таємничу, мов безодня,
З якої вже немає вороття.
Фіранки,розвіваючись на вітрі,
Шепочуть тихо у нічній пітьмі,
Що ти такий один у всьому світі,
Мабуть десь посміхаєшся у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2011
Таке коротке споришеве літо...
Я чую, хтось зриває вдалині
Гітарні струни, захотілось жити,
І не зважати, як спливають дні
За обрії, напоєні дощенту
В’язким і ніжним липовим вином,
І, мимоволі, дивлячись на небо,
Яке багряно мріє за вікном –
Я посміхаюсь, щиро, мов дитина.
І згадую про тих, кого люблю,
Не можна марнувати ні хвилини,
Щоби по літі не лишить жалю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2011
Накриє з головою сиза хвиля,
Заб’ють всі памороки трави прибережні,
І сонце - золотаве покотило,
Пірне повільно у морську безмежність.
Ячання чайок рознесеться вітром.
Останні промені рум’янцем вкриють острів,
І зійде місяць, мов володар світу –
Щоб розплести свої сріблясті коси.
Сліди розтанули, згубилися, зітліли,
Лиш величезні миготливі зорі,
Все падають у бірюзову прірву
І розстилають вічність понад морем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2011
І ніби щаслива, і ніби кохана,
Та серце все рівно не вірить у це,
Бо ще пам’ятає незгоєні рани,
Та інколи плаче в подушку лицем.
Це „ніби” як кара за злочин якого,
На встигла я навіть відчути на смак,
Не думай, усмішка та не загадкова,
Вона тільки дзеркало. Наче струна
Натягнуті нерви. Здається хоч зараз
Втекла б на край світу, забула про все,
Та знов таки „ніби”, що стало між нами,
Уп’ялося в руку залізним кліщем.
Пробач цю химерність мою, я боюся.
Того що вже справжнього годі знайти,
Та ніби магнітом, шаленством спокуси
Вже манить свобода, я мушу піти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2011
„Великі дівчатка не плачуть”
Завжди мені мама казала
„Якщо ти зазнаєш невдачі,
Зустрінь її гордо й зухвало,
Завжди із усього є вихід,
Лиш треба подумати трішки,
І попри все, завжди – борися!
Без страху, печалі чи спішки.”
„Великі дівчатка не плачуть”
Кажу собі й сльози ковтаю.
Здається не серце, а камінь,
Мов пазл печалі збираю.
Чомусь не кінчаються сльози,
У щастя не віриться більше.
Уламок життєвої прози,
Впинається глибше й сильніше.
Та я все ще вірю у завтра,
В якому вже стану мудріша,
Без страху, без болю за кадром,
Там сонце світитиме інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
Якби ти тільки знав про вибух у душі,
Що спричинив тоді твій довгий погляд.
Я мучилась у снах, стирала всі вірші -
Захоплені, наповнені тобою.
Дощенту, до країв... Все згадую той день,
Та думаю про тебе без зупину,
Чому скажи мені, ти, марево моє,
Плекаєш в серці втіху і провину?
Якби ти тільки знав, що коїться мені,
Що час тепер не плине як раніше,
І на твоїх словах зав’язані всі дні,
Закохуюсь чимраз я більше й глибше.
Коли тебе знайшла у вирі забуття,
Знайшла й себе, тепер це очевидно,
І вибух у душі звільнив забуте „я”,
Заповнивши усе навколо світлом.
Я хочу щоб ти знав, що вічне і земне,
Не можна занехаяти й забути,
Воно в тобі живе – і це лиш головне,
І страшно його зовсім не відчути.
Кохання ти моє! Хай сльози у очах
Я деколи від поглядів ховаю,
Щасливої пори зійшла моя зоря,
Бо я тебе так гостро відчуваю
10.04.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2011
Вирок твій, скажи мені благаю,
Не тримай в собі цього бажання,
Я тепер відверта і не граю,
І цей час просякнув хвилюванням.
Вже готова, натягнулись струни,
Знаєш, що дощенту переповнить,
З розуму зведе зірок відлуння
І чекання на єдине слово.
Кішки - мишки, гіркий присмак помсти,
За мої жорстокі тести, ігри,
Думаєш не вистою? Це просто,
Лиш дозволь - я питиму без міри.
Недозволене, до розпачу бажане,
Твоє „так”. Життя кладу на карту.
Ні, не шкода, бо твоє кохання,
Всіх спокус від світу цього варте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2011
Де мало слів, там більше правди...
А поміж нами, - лиш слова,
Бажання, згущування фарби,
Поки не лусне голова.
Від сотень здогадок про вечір,
Який ти з іншою провів,
Такі прості, банальні речі,
Ідуть на дно у морі слів.
Шалено грішне, тепле море!
Наш остів в ньому – наче рай,
І ті лазурові простори
Манили міражем. Ти знай –
Що все закінчується швидко,
Як зійде місяць, крізь туман,
Відчую, хоч це дуже прикро –
Зміліло море у лиман.
Слова звучатимуть ті самі –
Та все залишиться, як є,
Поділене між полюсами
На лиш твоє, і лиш моє....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
Трамвай прямує у депо,
Прошу вас, вийдіть на зупинці
Я хочу так, як у кіно -
В нім залишитись наодинці.
І прямувати далі в ніч,
Наповнену весняним шармом,
Там, де нема нудних узбіч,
Чужих очей – то все за кадром.
Не хочу чути запитань
Про те, що жде в кінці маршруту
Душа під владою бажань –
І мрій, а далі будь-що буде!
Вони наповнюють мене,
Солодка та гірка отрута
І змушують забути те,
Що я в умовності закута.
Не буде жертви на олтар
І кров не потече по скроні,
Я відпущу своїх примар,
Чекати щастя на пероні.
21.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2011
Одна по одній тануть білі смуги
Розпеченого чорного шосе....
Примарами нічними у минуле,
В якому залишилося усе.
В якому не розставлені ще крапки,
На ладан дихає зацькована любов...
А ти живеш, не маючи і гадки,
Про сенс нічних нескінчених розмов...
Болить нестерпно, просто вивертає
Назовні вени, і кричить душа.
Що я кохаю, вперше так кохаю,
Й встромила в серце гострого ножа.
Це так нечесно, так несправедливо,
Що шансу жодного тобі я не дала,
Та доля вже по-своєму судила,
І, як не дивно, виходу нема.
Під монотонний шум автомобіля,
Каскад зі спогадів стікає по щоках.
І смуги білі пролітають мимо,
До міста, що заплуталось в слідах.
Біль щезне, як щезає усе інше -
Ця ніч спекотна, стомлене шосе.
Мою любов зітре навіки вічні
Щось невловиме, щось несказане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010
Втрачаю почуття... вони мов листя,
Те пріле листя, що закутав сніг...
У серці тихо, навіть урочисто,
Від того, що байдужий ти мені.
Безглузда пустка – все, що помічаю,
В твоїх очах, та біль уже минув.
Є тільки завтра, що весну стрічає,
А ще свобода – що не осягну.
Шукатимеш сліди в вологих хмарах,
Сьогодні вони зникнуть, але все ж
Зволожать твої очі наостанок,
Можливо, ти себе колись знайдеш.
А я тим часом, зводитиму стіни,
Тікатиму від фрази „це кінець”.
Від миру залишилися руїни,
Порожнє серце звела нанівець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2010
Проведи мене у тиху ніч зимову,
Величезністю зірок зупинить небо
Час і нашу неквапну розмову
Ніби так судилось і так треба.
Рій сніжинок провальсує з вітром,
Ми сховаємось в обіймах хвилювання,
Що заволоділо цілим світом,
Потім – віддало себе коханню.
Райдужними квітами морозу,
Дивляться у темінь сотні вікон,
Я тобі відкрити ще не зможу,
Всіх кохання чарівливих міток.
Хоча нам і так це не потрібно,
У цю мить величну і казкову,
Провальсуємо сніжинками за вітром,
Назавжди, у тиху ніч зимову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162021
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Скувало холодом думки, не бачу сенсу
У повсякденній вічній метушні...
І про одне і те ж говорить преса
І телебачення. Отак спливають дні.
Я марно намагалася збагнути,
Чи є можливим вихід на свободу,
Де сильні світу цього не байдужі
І не чужі для власного народу.
Мабуть, це утопічні крихти мрії,
Якій і не судилося здійснитись,
Та жевріє ще іскорка надії,
Що це повинно все таки змінитись!
А власне, що сама я вже зробила,
Для того, щоб змінити і здійснити?
На це питання ще не відповіла,
Бо тільки вчуся я відважно жити.
І не терпіти мовчки, відвернувшись,
І не вдавати що це все пусте.
Із мукою народжується мужність
Від болю, що в душі моїй росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Твій погляд потонув у склянці віскі,
В котрій також топлю свою любов.
ЇЇ безмежність пробую вмістити
У кришталевий вимір знов і знов.
Та в мене не виходить, біль не втопиш,
Кохання не врятуєш, не замкнеш....
Того, хто п’є задумано навпроти
Не приведеш до тями, не спасеш.
І марно спогади зібралися довкола,
Та привели колишнього тебе...
Що потонув...Стосунки і розмови,
Не клеяться, обом нам дуже зле.
Ми топимо і топимось у цьому,
Залежності вбивають забуттям...
І потім марно вже шукати дому,
Якщо сьогодні знехтувать життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151757
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2009
Гірко пахнуть хризантеми на вікні,
А за ним – криваве сонце світить...
Його промені, згасаючи в мені,
Рвуть безодню внутрішнього світу.
Знов всю ніч не спатиму щоб мить
Дзвону тиші вічністю майнула....
Він мене ніколи не простить,
За кохання, що я віджбурнула.
І його останній крок в мій бік –
Цей букет, що гіркоту роздмухав...
Жаром променів з очей його потік
Топлячи в минулому розлуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151039
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Омитий піною, скелястий грізний берег,
Не пошкодований ні сонцем, ані вітром...
Травинки жодної... Під тиском атмосфери
Самотній, як і я на цьому світі.
Сліди мої його не потурбують
У гордому одвічному спокої
І тільки інколи ячання чайки чують
Химерні мушлі, кинуті прибоєм...
І б'ються об каміння темні хвилі,
Так голосно, в розпачливому крику.
Тут стільки наполегливості й сили
Клекоче й виграється споконвіку.
Я раптом закушу від болю губи
Мені і боляче, і сумно теж буває.
Нехай ці скелі гострі свої груди
Під хвилі замість мене підставляють!
Стихає море, як моя свідомість
В тривожнім сні щоночі потопає...
І хвилі давні рани марно гоять,
Вода солона тільки роз'їдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149960
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2009
Він спить один, вовтузячись у ліжку,
Немов у хаотичнім лабіринті,
У снах його манірна жінка-кішка
Цькує бажаннями думки несамовиті.
Він нею дихає... Для неї лиш існує,
І хворобливий жар ще дужче тисне
На серце зболене. Вона ж то поцілує,
То кігтями уп’ється ненавмисне.
Він палить часто, дивлячись в безодню
Свого минулого, і долю проклинає.
За те, що так розпачливо самотньо,
Ночами темними; що, попри все - кохає.
Він спить один, вовтузячись до ранку,
Прядуться долею так невблаганно миті,
Спадають сльози чорного серпанку,
На клапті серця, нею перешиті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149203
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
Мій вдих і видих, потім знову вдих....
Колись цей ланцюжок все ж обірветься,
І голос розуму навіки, мабуть, стих,
І припиняється незримий трепет серця.
Не хочу вічності, не хочу довготи.
Життя, воно коротке, і – прекрасне!
Воно дано, щоби тебе знайти,
І хоч на мить в твої обійми впасти!
Не треба сліз, і коли я сповзу
За ту межу, де світло, мабуть, гасне,
Де спинить вічність і мою грозу,
Я вірю, що Господь все робить вчасно.
І ті вірші, що хочуть на папір,
Я не спроможна у собі тримати...
Кому? Для чого? Я не знаю слів,
Щоб пояснити.... Я маю писати.
Колись настане мій останній вдих,
І ні про що не треба жалкувати
Хай стихне все, як вітер в північ стих,
Лишень би до останнього кохати!
14.08.08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146446
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.09.2009
Іскриться мідним полум’ям, полиновим вином,
Гірке відлуння спогадів... Тепер здається сном
Все з болем пережите, все випите до дна,
І попіл твого голосу розвію із вікна.
Чому у книзі вічності, що схована десь там,
Де зорі мерехтять завжди, і шану небесам
Співають добрі янголи зі срібними крильми,
Чому там не написано, які нещасні ми?....
Страшним осіннім вечором, під стогони сумні,
Розлюченої бурі, що зжерла всі вогні
Ліхтариків закоханих, ми розійшлись навік...
Любов змішалась з мороком, у котрому ти зник...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.09.2009
Вершки дерев зубцями уп’ялись
У контур зблідлого і стомленого неба.
Такого як душа моя... Колись
Я б не повірила, що житиму без тебе.
Мов грім ударив серед шуму дня,
Одразу серце кров’ю облилося...
То хто ж я? І яка насправді я?
Чи хоч би щось із мрій моїх збулося?
Не знаю.... Tо велика глибина,
Яку я не бажаю пізнавати...
Та я одна, я до сих пір одна,
Я так і не навчилася кохати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145661
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Сквозь паутину листьев льется свет
На пожелтевших трав душистый коврик,
И пахнет осень дымом сигарет,
И мокрой пылью людных остановок.
А в дальнем уголке моей души
Шуршит печаль пером воспоминаний,
Чертя на сером листике тоски
Фигуру без углов, вершин и граней.
И эхо, брошенное в золотом лесу
Назад туманом сизым не вернется,
Зарывшись носом в прелую листву,
В клубок ежовый до весны свернется.
Янтарным золотом заполнят георгины
До краешков души моей бокал,
И попадутся в листьев паутину
Фантомы слез, осколками зеркал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145210
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.09.2009
Беззвучно кроки тануть під дощем,
Мій силует у сутінках міліє...
Сховались під жасминовим кущем
Від мого гніву всі колишні мрії.
Останній день весни, останній раз,
Маленька дівчинка заплаче через втрату
Насправді ж не було ніколи „нас”,
Не було сенсу ні на що чекати....
Чи можна все змінити у житті,
Лиш однією силою бажання?
Не потонувши в марнім забутті
Без наслідків, без болю тамування...
І стільки треба нам душевних сил!
Cтільки потрібно світла і любові!
Щоби душа не позбулася крил,
Прийшовши для страждань у світ цей знову.
Моє натхнення, мій безцінний дар,
Мене полишив, але завтра літо,
Звільнить мене від злих зимових чар,
І нагадає, як це просто жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145209
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2009
Шелестіла вишня уночі,
Бавилась зеленими листками...
Я дрімала на твоїм плечі,
Линула аж до зірок думками.
Мріями, жаркими як піски
Дикої та голої пустелі -
Зміцнюю обіцянку, що ти
Залишив у затишку оселі.
Я пишу і кидаю вірші
Зразу ж на поталу серця крикам.
А ти все ще залишаєш сни
Під печальним місяцевим ликом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009
Стараючись щосили заглушити
Навіяні нестримні почуття,
Вирішую, чи вмерти, а чи жити,
І чи насправді я тепер твоя...
Стараючись долонями зловити
Й сховати сяйво, що тече з небес,
Нікого окрім тебе не любити,
І до кінця нести колючий хрест...
Отак живу, воюючи з собою,
Так час для мене плине. День при дні
Пронизую отруйною стрілою
Любов до тебе, що росте в мені.
Танцюю на розпеченім вугіллі
Я дикий танець болю і грози,
Закована в кайдани, але вільна,
У клітці зі сталевої лози.
І в ясні дні, і в таємничі ночі,
У кожну мить земного небуття,
За мною стежать пильно хижі очі,
В твоїй душі ув’язнена моя.
Любов моя.... Це диво – мої грати,
Отрута в серці, що залишив ти...
Любов я мушу знову розпинати,
Стараючись при цьому зберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
Розцвітає неметена листяна ніч,
Непотрібна краса не зворушить нікого.
І в завулках з дощем, як завжди, віч-на-віч,
Вона ходить, шукаючи світла дорогу.
Виглядає когось, хто би випив той сум,
Що розкидала осінь, покинута літом,
І ні тиша дворів, ані вуличний шум
Не прикрасять махрового чорного цвіту.
Зорі небо шкребуть, місяць щез взагалі,
Самота не вражає її глибиною,
І в цю ніч, я, здається, одна на Землі,
Ще не сплю, вкрита саваном теплим спокою.
Я ненавиджу те, що роїться в думках,
Що з глибин підсвідомих тікає назовні,
Мій двійник, моє тіло – пропало у снах,
А душа ростить квіти небачені, чорні.
Ніч колись, та пройде.... І зів’януть вони,
Вмить засохнуть пелюстки зі сходом багряним,
І проміння цупке прожене мої сни,
Разом з листям опалим, вологим і п’яним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
Пришла на линию заката,
На старый, брошенный причал.
Ему я словно другу рада,
Ведь он любовь мою встречал.
И с ветром тихо побранившись,
Чтоб тот не нарушал покой,
Мы просидели, заслонившись
От мира ночью и рекой.
Немного нового случилось,
А много время истекло...
Но жизнь дана, чтоб сердце билось,
Чтоб что-то душу тихо жгло…
А волны плещутся об берег,
И звезды смотрят из глубин.
Просясь назад, в родное небо
Из плена спрятанных пучин.
Я чувствую – проходит время,
Дряхлеет все сильней причал.
Тускнеют звезды… Наше бремя,
Еще никто не облегчал.
Светлеет линия рассвета,
Но где-то там, в густых лесах,
Оставив за спиною лето,
Я вижу звезды в небесах!
Они не плачут, а сияют,
Они зовут меня к себе!
Идя к рассвету – улыбаюсь,
Уверенно своей судьбе. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141214
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.08.2009
Твій силует мілішає сильніше.
Занурюючись в синю далечінь.
І так зникає... А ти був найбільшим
Моїм коханням, витвором моїм.
Із кожним кроком танув, віддалявся
По шкірі струм холодний пробігав,
І все таки я мужньо протрималась
Допоки ти дощенту не розтав.
Відкинув вітер вбік густе волосся,
З моїх заплаканих і стомлених очей
Напевно, марю, та на мить здалося,
Що він живий, він тут, серед людей.
Я не зігрію руки у кишенях,
Холодна, вездисуща синя мла
Стає густішою, приблизилась до мене,
Немов твій докір – гнівна і німа.
І я здригаюсь, бо не чути кроків,
Бо зник навіки, щез твій силует!
А я любила, стільки довгих років,
А я не вміла бачити прикмет.
Я йду рішуче через сині шати,
Любов моя зосталась без керма,
Ти теж в імлі приречений страждати,
Бо озирнувся, а мене нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2009
Мені наснився сон, там дихала пустеля,
Під чарами нічними, піщинками до зір,
Ті танули, мов іскри в шовковім серці неба,
І місяця сягали вершини пірамід...
Так рівно, так спокійно, сухим і теплим вітром,
Вдихала, видихала, зі мною в унісон,
Одна в своїй печалі, одна із цілим світом,
Сама собі цариця, і жрець, і фараон.
До краю небосхилу, мереживом спокуси
Піски переплелися, і в глиб свою зовуть,
Тож йди туди, не бійся, тебе візьме Анубіс,
І поведе до Нілу, де лотоси цвітуть...
Глибока ніч в Єгипті, десь музика печальна,
Крадеться поміж пальми, розгойдує вогні,
І дихає пустеля, та золотом піщаним
Сягає зір далеких, живе в моєму сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2009
Ты ангел, демон – все в тебе одном
Переплелось в прекрасном искривленье.
Стань для меня хотя бы ярким сном,
Мне не забыть такое сновиденье.
Ты где-то там, за гранью тусклых дней,
За пухлыми седыми облаками.
И так хотел попасть туда скорей,
Свое надгробье возводил стихами.
Сегодня принесу тебе цветы.
Такой контраст с холодным мертвым камнем.
Да, Михаил, ведь возродя мечты
Я не смогу так жить и бурей стану.
Неважно то, что сердце все в крови,
В стихах твоих читаю свои мысли
О жизни, смерти, радости, любви,
Мои метанья обретают смысл.
И зимним вечером в заснеженном саду,
Где иней сети белые раскинет,
Твой грустный взгляд у неба украду,
Словно звезду из вечности пустыни.
Ты был убит. Так молод и так горд!
Потусторонний грустный белый голубь.
И не столь важен тихий мой восторг,
Ведь ты бессмертию несоразмерно дорог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141094
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.08.2009
Зітхає ніч, не обігріта тілом
Заходу сонця і зітхаю я,
Насторожившись хижим звіром,
Зійшла минулого зоря.
Проникнуть в епізоди крові
На білосніжній скатертині,
Жага довіри та любові,
Сліди від пазурів на спині.
Холодний місяць – це не фетиш,
Нічним створінням не взірець,
Він грається, втупившись з неба,
Скалками змучених сердець.
Він грається... Як ми з тобою.
Бо тільки так умієм жити.
А що існує поза грою?
Не те, що хочеться любити...
Магнолія розкрила губи,
В бажанні пристраснім роси,
Шепоче місяць: „..всі ви люди..” -
Зітхання ночі і краси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
Намистинкою барвінкового цвіту,
Пурпуровим променем зими,
Спогадом нескошеного літа,
Ти в мої зіниці зазирни.
На узліссі я колись стояла,
І грозою пахли пелюстки,
Трав'яного диво – покривала,
Що торкалось подихом руки.
Пам’ятаю мить я ту чудово,
Мить свободи, єдності, краси.
Та не було крапельки - любові,
Що попала у твої сліди.
Я не знаю, скільки слів душевних,
Ще звільняться від мого пера,
Скільки ще годин пройде вечірніх,
Коли серце віршем замира.
І ім'я, заховане від мене
Блискавка напише на корі,
Древнього, напівсухого клену,
Що росте на кам'яній горі...
Знати б тільки, які в тебе очі:
Як зелена моря глибина?
Як блакитна із волошок постіль?
Чи як чорна кава запашна?
Знати б те, коли тебе зустріну...
Ні, не треба, я б так не змогла.
Розтягну до вічності хвилину,
Байдуже, чи з кимось, чи одна.
І не треба каверзних куплетів,
Розуміння в поглядах, і слів,
Що пропхають свої гострі ребра
В ефемерну сферу почуттів.
Якось на узліссі я стояла,
Увібравши в душу цілий світ,
Я жду досі, як тоді чекала,
Біля теплих сонячних воріт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140933
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
Шматок землі, загублений у морі:
Маленький кам'янистий острівець,
Якому хвилі щось шепочуть хором
Про пристрасті чужих палких сердець.
Хоч дні його спливають непомітно
На сцені зміни Місяця і Сонця,
Та кілька ніжних маківок ще квітне
Між скель похмурих, грізних охоронців.
Солоний бриз навіє щирі сльози,
Непролиті. Життєва карусель,
Яка напевно, зіткана із прози
Не шле на острів білий корабель!
Не раз він бачив марево чарівне
В блакитних горизонту пелюстках,
Та потім лиш заломлене проміння
Нестерпно різало кришталики в очах.
І зоряними, тихими ночами
Молився острів шурхотом трави,
Щоб хоч маленький човен та причалив
Кормою об самотні береги.
Щоби людська рука хоч раз зірвала
Яскраву маківку у вранішній росі,
І щоб багаття скелі зігрівало,
Сліди залишились на райдужній косі.
Нікому не під силу розгадати
Велику мудру загадку життя,
Як довго острів буде сумувати
В моєму серці, в морі забуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009
Гроза таврує блискавками небо,
Бузок до вітру ластиться в пітьмі,
А я не знаю, хто з вас мені треба,
Хто з вас дорожчий все таки мені...
Стікають краплі по скляній поверхні,
Комусь це може здатись романтичним,
Для першого – я горда, сильна, зверхня,
Для другого – і лагідна, й незвична.
Ромашок вже обірвані пелюстки,
Підхопить вітер геть з-під моїх ніг.
У мене два коханих, дві спокуси,
І безліч ще несходжених доріг!
Стікають краплі із повік поволі,
Гримить гроза десь глибоко в душі,
І розсікає блискавка надвоє,
Моє кохання та мої вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009
Чорна кава загусла у чашці,
На шибках штучна райдуга грає...
Стільки люду, а всі в одній масці,
Ця картина мені набридає.
Всі байдужі, серйозні, в задумі...
Поспішають до своїх могил,
Це не чорний, тим паче не гумор,
Все мине, одним помахом крил.
Але так воно було і буде,
Так мабуть, правильніше за все,
За простим завжди криється мудрість,
Нас життя не питає, несе.
Запах кави ще повнить повітря.
Я люблю його, як і того
Хто навпроти ховає усмішку,
Від серйозності жесту мого.
Я розтанула, миттю забувши,
Про короткий дарований час.
Стати мить цю я вічністю змушу,
Потонувши у тобі ще раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140692
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009
Холодні сльози теплого дощу
Стікали по щоках і тротуарах.
Я про одне з тобою помовчу,
Продовживши агонію кошмару.
Не хочеться не те що цілий світ,
А навіть це кохання рятувати.
Всього лиш мить, одна єдина мить,
І поглядом не зможемо стрічатись.
Та жовта меланхолія пори,
Такої гострої для пам'яті моєї,
Перетече з реальності у сни,
В яких, можливо, віднайду себе я.
У полі зору – лиш твоя рука,
Така колись обожнювана, рідна.
Моя долоня з'їжилась в кулак –
Кохання ми з тобою вже не гідні.
Йдучи в нікуди, світлом ліхтарів,
Роїтимуться докори сумління,
Через каскад не виказаних слів,
Холодних поглядів і рук осиротіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009
Заходить сонце, і морська піна
Рожевою здається від проміння,
Доп'ю бокал червоного вина,
Приляжу на розпечене каміння.
Шепочуть хвилі, серце стукотить
У скроні тисне крові божевілля,
І небо барвами вогню палахкотить,
Троянди пахнуть мов любовне зілля.
Я знаю, що не довго бути тут,
Що тіло залишилось десь далеко,
Хоча б на мить я вирвавшись із пут,
Втекла на іншу сторону планети.
Стискаю мушлю бережно в руці,
І з нетерпінням солодко чекаю,
Твій силует з'явився вдалині,
І море заіскрилось, я кохаю!!!
Біжиш назустріч, ти мене впізнав,
За мить втоплюся у твоїх обіймах,
Між пристрасних морських вечірніх барв
Безмежно буду я щаслива й вільна...
А поки що повернусь до життя,
До київської темної квартири,
Де я така буденна і смішна,
Сиджу і чую тихий шепіт хвилі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2009
Пухнасті айстри різнобарвним дивом
Прикрасили цей день, цю мить окрему.
Вологі від дощу, рожеві, сині,
Бузково-білі, туляться до мене.
Сухими пасмами в траві, в густому листі,
У настрої моїм вже пише осінь,
Червоним горобиновим намистом,
І айстрами вона зостатись просить.
Відлуння смутку тихо спочиває,
В строкатому айстровому ансамблі,
Що літо осені як спадок залишає
Із поцілунком легким і печальним.
Рожеві, сині та бузково-білі,
Із серцем жовтим сонячним та ніжним,
Прикрасьте нам життя короткі миті,
Колись ми підемо, як літо, у безмежжя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2009