Межа реальності

На ослонні посиджу я з місяцем…

На  ослонні  посиджу  я  з  місяцем,
Про  недолю  розповім  йому,
І  не  казка,  і  не  пісня  це,
Лиш  в  нього    запитаю  я:  чому?

У  безсонних  ночах  сльоза  душевная,
Породжає  в  серці  прикрий  сум,
Й  про  самотню  душу  нічка  темная,
В  думах  весь  збентежила  мій  ум.

Не  стерпіти  зір  вогнів  привабливих,
Вони  зорять-  свічади  для  кохань,
Для  поглядів  і  поцілунків  звабливих,
Як  маяки  для  заблукалих  в  небі  рань.

Не  стерпіти  німоти  сердечної,
Що  в  грудях  милої  зросла,
В  байдужості,  як  зорі,  безкінечної-
Печального,  тривожного  посла...

На  ослонні  посиджу  я  з  місяцем,
Про  недолю  місяцю  скажу,
Та  не  загоїть  він  душевний  щем,
Лиш  заховається  за  хмар  межу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010

Дощ

Падає  з  неба  Божа  вода,
Світ  потопа  в  дзвінкім  дзюркотінні,
П`є  в  насолоді  трава  молода,
Крапельки  тануть  у  буйнім  цвітінні.

Чисті,  прозорі  -  в  мене  на  руках,
Барвами  неба  ясніш  від  кришталю,
Смішинки  веселі  збирають  в  устах,
І  музику  грають-  тішся  скрипалю!

Як  я  жадав  цього  дощу!
Бо  літо  вмирало  зморене  в  спеці,
Спрагу  у  ньому  я  сполощу,
І  свіжість  розбудить  подяку  у  серці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203894
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.08.2010

Не ходи, не шукай в полі квітку…

Не  ходи,  не  шукай  в  полі  квітку,
Відцвіла  вже  краса,  облетіла,
Де  ж  ти  був,  як  цвіла  вона  влітку,
Й    для  тебе  лиш  квітнуть  хотіла?

Де  ти  був,  як  вітри-суховії,
Її  тіло  знівечили    в  зламі,
І  в  багнюці,  віддавши  завії,
Потоптались  по  милому  шармі?

А  вона  ж  тобі  так  довіряла,
І  чекала,  наївна  у  полі,
Не  знала  вона  ж  бо,  не  знала,
Що  ти  проміняв  її  волю.

Не  ходи,  не  шукай,  не  томися,
Пізній  розпач  вже  ні  до  чого,
У  прощенні  ти  лиш  поклонися,
За  черствість  серця  німого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2010

Одкровення

Про  сокровенні  мрії  в  одкровенні,
Я  милій,  на  одинці,  розповім,
Про  безмежне  щастя,  нам  благословенне,
Дане  у  любові.  Залишаймось  в  нім!

Хай  любов  озветься  лебединим  криком,
Коли  стежки  життєві,  в  осоті  заростуть,
Порятуймось  нею  від  негоди  лику,
Як  молодості  втіхи  у  часі  відцвітуть.

Якщо  настане  осінь,  і  холод  у  стосунках,
Й  в  образах  дні  полинуть,  змучивши  вуста,
У  любовнім  трунку  шукаймо  порятунку,
Вір,  моя  кохана,  що  любов  свята.

І  у  дні  приємні,  і  у  дні  тривожні,
Скільки  їх  приносить  наш  життєвий  плин!
Кожні  миті  в  серці,  і  події  кожні,
Хай  любов  освятить-  найцінніша  із  святинь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2010

Коли зацвітають магнолії…

Коли  зацвітають  магнолії,
Дивний  спокій  панує  в  душі,
На  межі  царини  меланхолії,
Вони  шепчуть  мені:  не  спіши.

Не  спіши  обростати  тривогами,
У  тривогах  міліє  життя,
Ти  мандруєш  його  дорогами,
Тож  забудь  про  сумні  відчуття.

Ну  чому,  ну  чому  так  заведено,
Що  в  серці  моєму  є  жаль,
Що  проростає  зсередини,
Одягнувши  його  у  печаль.

Бо  не  вірить  воно  тим  магноліям-
Відцвітуть,  засумують  й  вони,
Бо  з  небес  подаровані  ролі  нам,
І  веселим  й  тривожно-сумним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203444
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2010

Упади, упади, до колін її. .

Упади,  упади,  до  колін  її,
Колір  неба  в  очах  торжества,
Не  моли,  не  проси...Миті  дивної,
Більш  важливі  у  серці  слова.

Ніжним  поглядом  зболеним,  в  сповіді,
Про  любов,  що  навік,  розкажи,
Зрозуміє  вона,  й  світ  у  паводі,
У  сльозі  забринить:  не  тужи!

До  вподоби  пора  ця  закохана,
У  дівочих  очах  ясна  синь!
І  віра  в  любов  не  сполохана,
Збережи  її,  і  в  щастя  полинь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2010

Зачарують в соснах просвіти…

Зачарують    в  соснах  просвіти,
Сяйвом  височінь  торкнеться  крон,
Заспаних  у  царстві  досвіту,
Що  сонце  возведе  на  трон.

Омріяні  у  снах,  ліси  замріяні,
Твоєї,  Боже,  творчої  руки,
Ранковим  свіжим  спокоєм  овіяні,
у  плині  часу  -  їх  життя  ріки.

Природа  в  гуках  рада-втішена,
У  новім  дні  шука  розрад,
Душа  моя,  там  будь  залишена,
Де  панує  Божий  лад...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203271
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.07.2010

Шелестіли вишні тихо-тихо…

Шелестіли  вишні  тихо-тихо,
Немов  боялися  розгнівати  весну,
Щоб  морозом  пізнім  не  завдала  лиха,
Й  не  згасила  цвіту  білизну.

Вишні,  вишні,  ви  шуміть  щосили,
Потішайтесь  в  молодій  красі,
Щоби  потім  ви  не  пожаліли,
Старість  омиваючи  в  росі.

А  як  лихо-  то  така  вже  доля,
Думав  я,  не  розуміючи  той  страх,
Щастю  не  перечить  Божа  воля,
Величайте,  вишні,  його  на  вустах!..

Опадав  вишневий  цвіт  додолу,
Як  зустрів  любов  я  у  світах,
Срібним  дзвоном  в  серці  розітнулось  соло,
В  полохливім  щасті  набрало  свій  розмах.

Шепотів  коханій  тихо-тихо,
Що  від  світу  більш  її  люблю,
Шепотів  я  стиха,  бо  боявся  лиха,
Що  знівечить  серце  у  жалю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010

Не губіть дитинство…

Не  губіть  дитинства,
Легкість  пожадання,
У  звичайній  речі,
Диво  віднайти,
В  дитячім  королівстві,
Збуваються    бажання,
Бо  хочеться  малечі,
Казку  зберегти.

Чуєте,  дорослі?
В  сіроті  буденній,
Заховалась  віра,
Дитячої  пори,
Не  губіть  ледь  зрослі,
В  маєті  щоденній,
Ці  дитячі  ліри-
Вони  в  гостях  у  гри...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2010

Свічади

Свічади,  свічади,
Дива  небесного,
В  космічному  просторі,
Горять    янтарі,
Для  зору  принади,
Таємниці  чудесної,
Вселенського  просвіту,
В  міліонній  зорі...

Я  не  можу  лукавити-
Аж  тривога  здіймається,
Від  розуміння  реальності,
Маленького  "я",
Та  буду  я  славити,
Все,  що  величається,
Не  залежно  від  дальності,
У  володіннях  творця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203079
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.07.2010

Серце.

Теплий  вечір  в  соннім  царстві,
Тишу  щастям  зколисав,
Твою  пильність  у  багатстві,
Почуттів  він  приховав.
Задивлялась  в  очі  любі,
Й  шепотіла  про  любов,
Піддалася  їхній  звабі,
Й  на  щоках  заграла  кров...

Піддалася  їхній  звабі,
Й  на  щоках  заграла  кров...

Ой,  летіть,  летіть,  хмаринки,
В  далечінь,  за  небокрай,
Поспішайте,  без  зупинки,
Там  горить  ще  сонця  рай!
Світ  в  любові  хай  озветься,
Вкритий  Божими  крильми,
Чуєш,  милий,  серце  б`ється?
Ти  собі  його  візьми...

Чуєш,  милий,  серце  б`ється?
Ти  собі  його  візьми...


Захмеліле  від  любові,
Вмите  в  радісній  сльозі,
Як  в  небі  хмари  волошкові,
У  незайманій  красі,
Бережи  його,  коханий,
На  чуже  не  проміняй,
У  любові  і  в  пошані,
Ти  повік  його  плекай...  

У  любові  і  в  пошані,
Ти  повік  його  плекай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010

Вітер так не вміє цілувати…

Вітер  так  не  вміє  цілувати,
Сонця  доторк  не  такий  приємний,
Менш  привабливі  осінні  шати,
Що  зронили  золото  доземно.

Світ  затьмарився  від  блиску  вроди,
Й  потонув  у  хвилях  океану,
Захлинаючись  у  співах  оди,
В  глибині  очей  твоїх,  кохана.

Не  сумуй,  не  плач  і  не  журися-
В  світі  цім  для  мене  ти  єдина,
Почуттю  любові  підкорися,
Що  в  сердечко  срібним  сяйвом  лине.

Поєднає  ніжність  з  добротою,
Відкрива  всі  чаяння  таємні,
Ти  залишишся  повік  святою,
Для  душі  моїй  завжди  приємна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010

Візьми мене з собою…

Дощу  краплини  падають  неспішно,
Ти  йдеш  у  ніч,  і  знову  в  теміні  сама,
Годинник  б`є,  вселяючи  печаль  невтішну,
Години  суму,  й  розради  більш  мені  нема...

                                           приспів

Візьми  мене  з  собою,
Й  нехай  летять  години  в  різнобіч,
Бо  щастя  там-  де  двоє,
І  не  така  холодна  видається  ніч,
Візьми  мене  з  собою,
Однак  у  вікнах  шепоче  самота,
А  серце  плаче  за  тобою,
Й  бринить  в  струні  душевна  гіркота...


Ніхто  не  знатиме  про  нашу  втечу,
Цей  пізній  вечір  заховає  таїну,
Скажи,  що  я  для  тебе  ще  щось  значу,
І  не  відпущу  я  тебе  в  ніч  одну.

Зігрію  в  сонці  мого  пожадання,
Любовної  щасливої  пори,
Ти  не  губи  це  ніжне  сподівання,
І  нелюбов`ю  не  кори...

         приспів

Візьми  мене  з  собою,
Й  нехай  летять  години  в  різнобіч,
Бо  щастя  там-  де  двоє,
І  не  така  холодна  видається  ніч,
Візьми  мене  з  собою,
Однак  у  вікнах  шепоче  самота,
А  серце  плаче  за  тобою,
Й  бринить  в  струні  душевна  гіркота..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010

Болі

Ой,  болі,  ой,  болі,
Не  співайте  пісню,
У  недолі,  у  недолі,
Вічний  в`язень  я,
Музику  заграйте,
Лиш  сумовито-слізну,
Хай  заплаче,  заридає  ,
Душенька  моя...

Всі  навколо  ходять,
Щасливенькі  в  парі,
Тільки  я  нещасний,
В  світі  цім  один,
Мрії  всі  залишив,
Бешкетниці-примарі,
Юності  далекій,
Проспіваних  годин...

А  тепер  зостався,
З  тінню-самотою,
У  собі  забувся,
Покохав  її!
Та  лише  дізнався,
Як  золотою  німотою,
Відчай  самоти,
Приносить  ручаї.


А  я  ж  хотів  пізнати,
Осмислити  весь  світ,
Щастя  розшукати,
І  з  ним  іти  в  політ.
Мені  не  треба  світу,
Й  самотності  пори,
Лише  б  дівочого  цвіту,
Й  кохання  гри...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193790
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010

Де та синь в далині…

Де  та  синь  в  далині,
Що  закохані  очі  шукали,
Не  мені,  не  мені,
Вони  чари  свої  дарували.
Десь  розвіялась  синь,
Залишила  мене  з  самотою,
І  зростила  полин,
І  зростила  полин,
В  душі,  споївши  її  гіркотою...
У  травиці-росі,
Ти  світанок  у  снах  зустрічала,
В  первозданній  красі,
Ти  чужому  її  дарувала,
Я  травицю  ту  рвав,
Я  травицю  ту  рвав,
Ту  любов,  як  коріння  осоту,
І  ту  синь    проклинав,
І  ту  синь  проклинав,
Що  украла  в  мене  твою  цноту...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010

Добре там, де нас нема…

Спокійна  гладь,
Покірно  хвилі  берег  обіймають.
Й  сказав  чужак:
"Тут  Божа  благодать!
Це  море  горя  нашого  не  має,
Лишусь  тут  жить...

(А  обрій  вже  відкрив  прохід  штормам...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010

Свобода

Ти,  чи  я?  Хто  зламає  це  стомлене  коло?
Течія  нас  відносить  від  волі  зірниць,
Не  моя,  у  рабстві  підкорена  силою  доля,
Треба  боротись.  Не  лежи  горілиць!

Ми  сім`я,  ми  живемо  під  сонячним  небом,
Ім`я  Батьківщини  у  нас  у  всіх  на  вустах,
З  сім`я  свободи  зродилася  наша  спільна  потреба,
В  скоренім  плем`ї  зуміть  знищити  страх.

Ми  сильні  з  тобою  твердими  вірою  й  духом,
На  нас  покладає  надію  рідна  земля,
Ми  не  маєм  меча,  а  лише  мудрість  із  плугом,
І  вічну  закоханість  в  українські  щедрі  поля...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191692
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010

Холодна незалежність

У  сіроті  холодного  світання,
Переливається  у  хвилях  молочай,
Туманом  вкутаний,  ще  не  зігрітий  ранням,
Він  сум  навіює  нам  невзначай.

Холодне  літо  випало  у  році,
А  ми  так  прагнули  душевного  тепла,
Весною  не  зігріті,  з  печалинкою  в  оці,
Ховаємось  від  світу  за  панеллю  скла.

А  молодість  нас  зовсім  не  чекає,
Вона  промчала  не  витерши  сльози  з  лиця,
Ми  винні  самі  в  тому,  бо  не  знаєм,
Не  бачимо  у  лабіринті  бід  кінця.

Ми  не  творили  довгожданну  незалежність,
І  не  леліяли  її,  хоч  ми  й  сини,
Тепер,  киваючи  на  час  і  обережність,
Не  йдем  полоти  коло  неї  бур`яни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010

Дитинство

Ми  мріяли  добратися  до  неба,
В  полегкості  розкритих  парасоль,
І  вірили:  для  цього  вітер  треба,
Й  фантазія,  яку  знайшла  Асоль.

Спочинути  на  мякоті  хмаринок,
Ласуючи  їх,  як  солодку  вату,
Збираючи  зірки  для  намистинок,
Щоб  прикрасити  вогнями  рідну  хату.

Перевернути  догори  ногами  місяць,
Щоб  посидіти  на  його  ослонні,
Й  пташок,  що  співом  серце  тішать,
Потримати  на  своїй  долоні.

Сонечко  легенько  надкусити,
І  світитися  ясним  гарячим  світлом,
Й  в  Бога  хорошенько  попросити,
Зжалітися  над  всім  нещасним  світом...

Ми  вірили,що  небо  для  людей  відкрите,
А  все  життя-  то  як  цікава  гра,
І  віру  цю  не  знищити,  і  гру  цю  не  спинити!
Й  що  нескінченна  у  фантазії  пора...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010

Софійчиний рай

Вона  збирає  букетик  для  мами,
З  ромашок,  кульбаб  і  волошок,
А  я  насолоджуюсь  травнем,  що  з  нами,
Збирає  цвіт  поля  у  кошик.

У  небі  танцює  маленька  хмаринка,
І  сонце  крізь  неї  сія,
З  квітами  ходить  по  полю  Софійка,
Племінниця  люба  моя.

І  з  квітки  на  квітку  стрибає  метелик,
"Біжи,  лови,  доганяй!"
Так  хочеться  взяти  в  художника  пензлик,
Й  намалювати  Софійчиний  рай.

Цвіркотить  в  піднебессі  щасливо  пташинка,
Весну  веселить  пісня  ця,
А  в  Софійки  в  очах  іскра-смішинка,
Їй  вона  до  лиця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191555
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010

Майстер сміхотерапії

"  Дядю,  бачите,  а  Петрика  між  нами  вже  немає,
Він,  як  пташечка  у  небі...І  скоро  нам  туди  пора."
Від  простоти  цих  слів  серце  в  безнадії  завмирає,
І  віра  в  справедливості  життя  навік  вмира.

Розмальовані  у  квіточках  палати,
Іграшки,  цукерки,  книжечки-
Для  дітей  усе,  аби  лиш  їм  не  знати,
Що  жити  залишилось  всього  трішечки.

Що  страшніше  онко  у  дитини?
Сьогодні  ще  горить,  а  завтра  вже  згаса,
Свічечка  життя  маленької  людини,
І  відлетить  душа  в  незнанні  небеса.

Тому  спішить  він,  бо  немає  справ  у  світі  важливіших,
Ще  зранечку  потішити  казковістю  оцих  дітей,
Кумедний  клоун-  майстер  фокусів  смішних  й  історій  ще  смішніших,
Невтомний  сміхотворець,  найсумніший  із  людей.

Та  сум  далеко  в  серце  він  ховає,
Бо  дива  ждуть  від  нього  малюки,
І  вірить  він,  що  їх  від  смерті  захищає,
Виймаючи  іше  одну  смішинку  з-під  руки.

Даруючи  промінчики  останньої  маленької  надії,
О,  як  же  наївно  вірить  в  нього  дітвора!
Та  він  не  Бог,  а  всього  лише  майстер  сміхотерапії,
З  ним  поряд  відчай  перемагає  гра...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190754
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010

Медаль

На  гомінкому  суєтному  міському  речовому  ринку,
Ширпотреб  продає  галасливий  молодик,
Аж  підійшов  дідусь:"Що  маєш  для  старого,синку?
Шукаю  окуляри-  газети  вечорами  я  читати  звик."

"Дідусю,  ви  пробачте,  немає  окулярів,
За  те,  он  подивіться,  оно  лежить  медаль,
Ви  ж  воювали?Не  візьму  я  з  вас  "долярів",
Лиш  сотню  гривень.Не  хочете?  А,  жаль..."

Старий  від  люті  гордо  стрепенувся:
"Що  продаєш,  юначе  ?  Немає  їй  ціни,
Ти  совісті,  на  жаль,  мабуть,  позбувся,
Не  нюхав  крові.  Не  бачив  тих  жахіть  війни!

Як  ми  вмирали  під  аплодисменти  вогняного  муру,
Як  їли  спрагло  землю,  вгризаючись  в  пісок,
Як  Женька  закривав  всім  тілом  амбразуру,
Рятуючи  весь  світ,  забрав  собі  свинцю  ковток!

Як  Чернишевський  Вася  кров`ю  обливався,
Як  плакав  гірко,  бо  пожить,  ще  мить,  просив,
А  я  скрипів  зубами  й  люто  клявся:
За  друга  відомщу.  І  аж  до  Берліна  мстив!"

Пішов  старий,  пошкутильгавши...Ветеран!
Ще  довго  продавець  проводжав  його  очима  в  натовп,
А  потім  притулив  до  серця  ту  медаль,  немов  до  ран-
Осколочок  війни,  як  власну  біль,  благоговійно  й  свято...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190753
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010

Володі Висоцькому

Ей,  Володько,  де  ж  твоя  нагайка?
Мої  коні  в  гору  не  спішать,
Не  поможе  вже  ні  свист,  ні  лайка,
Що  ж,  прийдеться  в  полі  помирать.

За  той  час,  що  без  твоїх  пісень  у  нас  прожито,
Скільки  всього  в  світі  цім  було!
Скільки  водочки  пропито!Скільки  сльозочок  пролито!
Скільки  душ  даремно  віджило!
                                       
А  у  церкві  курять  попи  ладан,
В  церкві,  Вова,  й  досі  все  не  так,
Я  у  праведники  піти  був  ладен,
А  вони:"Скоріш  давай  п`ятак"!

Якщо  ж  нема  в  тебе  налічки,
В  церкву  більше  не  ходи,
Бо  не  варт  ти  тої  свічки,
В  церкви  бізнес...Господи!  

Всі  мовчать.  Не  в  покаянні.
Сатана  збира  жнива,
В  церкву  вже  заходять  п`яні,
Й  віра  тільки  на  словах.

Все  не  так  і  в  грішнім  світі-
Нас  політики  смішать,
А  потім  плачем  їх  брехнею  ситі,
А  вони  за  океан  спішать.

В  нас  освіта  безкоштовна,
А  у  світі-  дурні  ми,
Продали  батьківські  горна,
Й  тепер  без  музики  німі.

Тож  чекайте,  мої  коні,
Бо  спішити  не    з  руки,
За  горою  хмари  чорні,
Й  заховались  там  круки.

Я  зостанусь  в  чистім  полі,
Де  зацвітають  васильки,
Символи  твоєї  волі,
Полохливі,як  мотильки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010

Гнів

Небо  обіцяє  грозу,
Темна  синь  у  вишині  гуркотить,
Нам  неспокійно  внизу,
Бо  природа  ,у  гніві,  шумить.

Відіб`ється  небесний  оскал,
В  шумовинні  дзвінких  громовиць,
Аж  допоки  не  згасне  запал,
Він  нап`ється  неспокоєм  з  лиць.

Так  було  від  начала  начал,
І  так  буде,  допоки  є  світ,
Бо  спокій-  то  щастя  причал,
А  гнів-  неспокою  звіт.

У  природи  сутність  людська,
В  хмарах  часом  спливає  суєтність,
Її  лагідність  рідна  й  близька,
А  в  гніві  зникає  приємність...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190666
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010

Все марнота…

Все  марнота,  бо  тіло  жадає  спокуси,
Ти  знову  програєш  в  душевній  вічній  борні,
О.  глупота!  Всі  правила  виконують  роль  душотруса,
 Їх  не  згадаєш,  як  вину  заллєш  у  вині.

Скільки  будеш  терпіти-  все-рівно  в  безодню  зірвешся,
Бо  спокуса  людська  сильніша  за  чинний  закон,
Як  без  віри  носитимеш  праведність,  то  лиш  надірвешся,
Бо  заборонений  плід  солодший  виноградових  грон.

Якщо  ж  віриш,  то  у  вірі  твоя  насолода,
Не  терпіння,  не  муки,  не  збочений  в  жалюгідності  страх,
А    життєва  любов-  то  Божа  тобі  нагорода,
Пожиттєва  любов,  що  однаково  сильна  в  різних  порах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010

Метелик

Я  слухаю,  як  шурхотить  він  у  вікні,
Як  б`ється  боляче  й  кричить  у  німоті  істерик,
Цей  комашиний  відчай  бринить  в  нервовості  струні-
В  тишині  з  обірваним  крилом  тріпочеться  наляканий  метелик.

А  тиші  все-одно,  бо  крик  його  тихіш  від  тиші,
Байдужо  спогляда  снує    рутину  весь  віконний  світ:
"Облиш,  змирися    з  долею  й  помри  в  покорі  миші",
А  він  не  вірить,  що  вже  все,  й  продовжує  безкрилий  свій  політ.

Яка  ж  пекуча  ця  холодна  неминучість,
Така  беззахисна  й  безсила  ця  жива  душа,
Що  щойно  вірила  в  свою  нев`янучість  й  везучість,
Тепер  в  безвиході  згасає,  красою  смерті  спокуша...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010

Останній вірш поетеси.

Із  вікна  старої  поетеси
Давно  не  чути  музики  і  сміху,
Втратили  свій  сенс  всі  інтереси,
І  вірші  більш  не  приносять  жінці  втіху.
Все  рідше  прилітає  в  гості  муза,
Незаймано  біліє  стос  паперу,
І  як  зникаюча  на  дні  морська  медуза,
Тане  слава  від  останнього  напівзабутого  шедевру...
Про  що  писала,  все  вже  не  на  часі,
Змінились  вектори  суспільної  ідеї,
Тепер  всі  до  видовищ  тільки  ласі,
Поезію  ж  нехай  читають  корифеї…
Лице  покрилось  зморшок  павутинням,
Й  в  очах  вже  ,по-старечому,  сховався  відчай,
Й  німа  незгода  з  старістю  переплелась  з  терпінням,
І  самота  давно  перетворилась  в  звичай.
Останній  вірш  написаний  сльозами,
Ніким  не  читаний,овіяний  журбою,
тяжіє  на  душі  крикливими  словами,
Про  старість,що  забира  все  за  собою,
Останній  вірш,  як  докір  і  питання    Богу,
Про  безнадію  смертної    людини,
Про  страх  ,  що  для  душі  несе  тривогу,
І  про  час,  що  все-одно  не  спинить  ні  хвилини...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010

Запис

Хрипить,  рипить  старий  магнітофон,
З  тужливим  шелестом  штовхає  валики  касети,
Дитячі  голоси  щасливим  сміхом  наповняють  фон,
Знайомі  голоси  з  далекої  знайомої  планети.

Так  дивно  чути  їх,  немов  і  не  було  тих  літ,
Що  промайнули,  віддаля  світ  нашого  дитинства,
Ось  сусідка  Іра  шле  в  майбутнє  свій  привіт,
З  надією,  і  з  острахом,перед  невідомістю  таїнства.

Сергій  наспівує  мотиви  "Сектор  газа",
Олежка  шле  в  повітря  звучні  поцілунки,
Я  ж  граю  в  "тетріс",  в  цій  грі  я  мав  повагу  аса-
Динамік  шкрябають  її  холодні  електронні  звуки.

І  поки  місце  є  для  запису  касети,
Навперебій  загадуєм  свої  усі  бажання:
Фантики,  сітро,  кіло  морозива,й  "конфети",
Оті,французькі,що  вчора  бачили  в  рекламі  про  кохання.

Дівчачі  джинси  -  то  прохання  небу  від  Іринки,
"Кока-кола"-це  вершина  всіх  бажань  в  Серьожі,
"Баунті"-ось  неспокійний  сон  маленького  Олежки,
 Звичайні  мрії,  наївні  по-дитячому,й  у  чомусь  схожі.

Я  чую  вас,  й  так  хочеться  вам  їх  подарувати,
Щоб  мрії  всі,  звершилися  у  той  же  час,
Ви  вже  дорослі,друзі,  ваш  час  не  наздогнати  ,
Вбивця  мрій,  він  порозкидав  по  світу  й  нас.

Спинилася  касета...Маленька  пам`ять  на  короткій  плівці,
Розбурхала  в  моїй  свідомості  нервовий  вітер  ностальгії,
Спогадами  давніми  душу  наповня  в  сльозі-заливці,
Відроджуючи  в  пам`яті  дитячий  світ  блакитної  надії...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010

Аборт (або крик дитини)

Не  вбивай  мене,  мамо,будь-ласочка,
Я  твоя  ріднесенька  ясочка,
Я  твоя  маленька  кровиночка,
Почекай,хоча  б  ще  хвилиночку!

Я  не  бачила  ніжного  сонечка,
Не  ступала  на  м`якеньку  травиночку,
Я  твоя  малесенька  дочечка,
Не  губи,  і  не  ріж  билиночку!

Ми  ще  будемо  разом  сміятися,
Цілуватись  і  в  ховашки  гратися,
І  я  стиратиму  в  тебе  сльозиночку-
Щасливу  німу  намистиночку.

Захищу  я  тебе  від  недоленьки,
Ми  будем  жити  щасливо,поволеньки,
Моя  люба,  добрая  мамочко,
Моя  квіточко,пташечко,лапочко!

Не  роби  мені  холодно  й  боляче,
Моє  тільце  маленьке,  і  не  втече,
Я  із  пастки  саменька  не  виберусь,    
Пожалій  мене,  найкраща  з  матусь!

Я  віддячу  тобі  сторицею,
Як  виросту,  стану  царицею,
Твою  старість  від  біди  доглядатиму,
Й  безтямно,  безтямно  кохатиму!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010

Холодна кава

Ти  на  смак,  як  холодна  кава-
Треба  пити,  але  не  знаю,навіщо.
Сірий  день.  Осіння  сльотава.
Психологічна  безвихідь  трагедію  віще.

Що  робити?  Я,на  жаль,  помилився,
Піддався  пориву  в  душевній  основі,
Пожалівши  тебе  безнадії  скорився,
Бо  у  цьому  жалю  нема  й  крихти  любові.

Біблія  каже:  шлюб  є  священним,
І  разом  ми  маємо  бути  до  скону,
Я  повинен  терпіти,  щоб  бути  прощенним,
Й  в  благодаті  торкнутися  Божого  трону.

А  друзів  порада:  скоріш  розлучися,
Бо  жити  з  нелюбою-значить  купатись  у  злості,
 Світ  цей  чудовий,  лиш  навкруги  подивися,
Ти  ще  знайдеш  любов,потішивши  душу  у  млості.

Дві  ваги...Як  покласти  на  їх  свою  совість?
Між  Богом  і  світом  зависла  нещасна  вона.
Я  покину  тебе...Наша  зустріч-це  лиш  випадковість,
Та  назавше  зі  мною  зостанеться  безутішна  вина...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010

Блаженна

Вона  не  від  світу  цього,
Її  не  цікавить  доля,
Її  світ  створений  Богом,
У  ньому  вся  її  воля.

Обдарована  даром  з  неба,
Огорнута  Божим  сіянням,
Її  тішить  єдина  потреба-
Невичерпна  жага  малювання.

В  її  сумці  не  знайдете  помади,
Ні  косметик,  ні  модних  журналів,
А  лиш  олівці-променади,
І  листочки-її  Священні  Граалі.

На  лавчині  сидить  в  центрі  міста,
Все  навколо  клокоче  й  вирує,
А  вона,  як  Мадонна  пречиста,
В  тому  світі,  що  зараз  малює.

Там  ,на  білій  площині  паперу,
Розцвітають  сади  едемські,
Й  купола  Христової  ери,
Потопають  в  любові  вселенській.

Синє  море  вгорі  небозводу,
Й  срібний  вершник,що  зве  за  собою,
Всіх  спраглих  зі  свого  народу,
Він  напоїть  живою  водою  ...

Малює  вона  не  для  себе,
Бо  душа  її  чиста  й  спасенна,
Ій  хочеться,  щоб  синє  те  небо,
Для  всіх  послало  осанну.

Ці  малюнки  розносить  між  люди,
І  усмішку  щасливу  й  приємну,
Відому  в  окрузі  повсюди,
Її  знають,  як  діву  блаженну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010

Мелодія лісу

У  небі  шепочуться  сосни,
Колишачи  світ  шумовинням,
Та  від  сну  його  будить  голосним,
Співом  зухвале  пташиння.

Тріск  в  далині  суховітства,
Малює  в  уяві  світлини,
Звіринного  дикого  дійства,
Що  хвилює  сердечко  людини.

Ми  йдем  по  зарослій  стежині,
Назустріч  мелодії  лісу,
Що  з  пізнім  бродінням  ожини,
Нам  відкриває  казкову  завісу.

 Від  запаху  млосного  п`яні,
Чи  сп`янілі  від  хмелю  кохання?
Юні,  красиві,  рум`яні,
Збуджені  в  тлі    поривання,
 
Жагу  втамувать  поцілунком,
Хай  ліс  нам  пробачить  нетерпкість-
Вернемо  йому  подарунком  ,
Сміху  щасливого  легкість.

Які  ж  ми    безтямно  щасливі!
Чи  бачив  цей  ліс  таке  щастя,
Чи  бачили  сосни  ревниві,
Вінець  людського  причастя?

Любовний  напій  священний,
Безцінні  миттєвості  дива,
Перший  цілунок  таємний,
Перша  любов-особлива.

Руки  взялися  за  руки,
Серце  послухалось  серця,
Й  відібравши  в  лісу  всі  звуки,
Розкрилось  до  самого  денця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010

Повія

Сонно  позіхає  ранок  в  осіннім  місті,
На  роботу  поспішає  різний  люд,
Збираючи  з  газет  вчорашні  вісті,
В  плітках  ліниво  стелить  словоблуд.

А  ти  вертаєшся  сама  до  свого  дому,
Ворона  біла-  ти  не  така,  як  всі,
Ще  зранку  відчуваєш  тіла  втому,
Й  байдужо  зустрічаєш  світ  з  вікна  таксі.

За  п`ять  хвилин  від  поцілунку  хтивого  клієнта,
Згубила  пам`ять  вже  обриси  його  лиця,
Погасла  вслід  за  ехом  комплімента-
Подяку  за  роботу,  натхненну  до  кінця.

І  жест  руки,  що  в  милості  дарила,
Зверх  заробітку  щедрі  чайові,
За  професійний  продаж  твого  тіла,
Й  відразу  сховану  десь  в  голові.

Щиро  думаєш,  що  світ  усе  прощає,
Наївно  віриш,  що  і  ти  колись  простиш  йому,
Тому  світові,  якого  проклинаєш,
І  любиш,  хоч  сама  не  зна,чому...

Зайдеш  в  під`їзд,  і  на  слова  старенької  вахтерші:
"Де  ж  ти  працюєш,дівонько,  що  ніч  не  спиш?"
Мовиш  тоном  львиці,  бізнес-мільйонерші:
"Облиш,  старенька,  нагулялась  я  в  цю  ніч,  облиш..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185779
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010

Любий-не бий !

Переляк,біль  у  несподіваній  розгубі,
Мов  дзвонарем  забито  розпачі  набат  дзвінкий,
Застрягле  на  півслові  ніжне  й  звичне"любий!"
Змінилось  шепотом  в  болючому"не  бий..."

Хоч  потім  будуть  квіти  і  букет  пробачень,-
"По  п`яні  все,-я  був  як  сам  не  свій."
Та  світ  змінився  вже,набув  інакших  значень.
Обмеживши  у  просторі  наївність  твоїх  мрій.

Народна  дурість  каже:б`є-то  значить  любить,
У  ній  шукатимеш  ти  сенс  для  виправдання,
Й  з  надією,  що  час  усе  розсудить,
Рятуватимеш  надщерблене  кохання.

За  першим  разом  прийде  потім  другий,
І  не  терпітиме  вже  він  твоїх  істерик,
Переночуєш  ніч  в  найкращої  подруги,
Готова  вже  втекти  хоч  до  америк.

І  вже  втекла  б,  сховалась  від  себе  в  цій  втечі,
Та  в  лоні  носиш  плід-його  дитя,
І  тягарем  схиляється  вагання  на  твої  жіночі  плечі,
Боїшся  розміняти  своє  нещастя  на  одинокої  буття.

А  що  попереду,  то  серцю  невідомо,
Тяжка  недоля  в  скривджених  жінок,
Терпітиме!Й  чужою  в  себе  вдома,
Боятиметься  за  кожен  свій  непевний  крок.

І  тамуватиме  в  диті  своє  негоєне  страждання,
Всю  любов  віддасть  йому  і  нерозтраченої  ніжності  багаття,
В  страху,що  як  молодість  постукає  своїм  світанням,
Її  синочок  повторить  батькове  навіжене  прокляття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010

Тінь дощу

Я  збираю  краплини  прохолоди  у  пригоршню,
Та  то  не  дощ...То  так,  всього  лиш  його  тінь,
Що  нагадає  спраглим  про  втрачену  весну  колишню,
Що  волею  манила  дух  дідівських  поколінь.

Я  не  боюся  правди,  я  боюсь  зневір`я,
Бо  правда-  це  життя,  зневір`я  ж-розпач  мій,
Бо  замість  крапель  на  руки  падає  лиш  тополине  пір`я,
І  сушить  губи  впертий  вітер-суховій...

Шепоче  він,що  боротьба  є  лиш  обманом,
Й  ті,  хто  боровся  вже  давно  лежать  в  землі,
А  хто  живий-  змирився  з  обнадійливим  дурманом:
Що  у  своїй  землі  живе  ...Які  ж  ми  втрачено-малі!

А  я  дивлюсь  туди,  де  в  синяві  початок  неба,
Мені    здається,  що  десь  там  вже  дощ  шумить,
Він  віру  принесе,  а  більш  нічого  вже  мені  не  треба,
Бо  з  вірою  так  хочеться  боротися  і  жить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185054
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010

Антиревність

Замість  жита  я  посіяв  квіти,
Тішить  серце  в  полі  їх  краса,
Хто  зуміє  мене  зрозуміти,
І  не  дивитись  в  докорі    скоса?

Скільки  коштує  в  житті  ота  миттєвість,
Що  дарує  оку  диво-світ,
Не  практичність,безкорисність,антиревність?
Це  безцінний  Божий  заповіт...

Замість  суму  я  лишив  собі  надію,
Хоч  всі  мені  говорять,що  вона  пуста,
По  іншому  я  жити  вже  не  вмію,
Навіщо  жити,як  не  вірити  в  свої  літа?

Не  вбивайте  романтичні  мрії,
У  недосяжності  вони  однак  близькі,
Бо  душа  у  вас  ніколи  не  зчерствіє,
Якщо  чутиме  їх  відгуки  дзвінкі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185053
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010

Діалог сучасника і тогочасника (За Іваном 8:2-11)

"Що  за  первісний  вік-хвилюється  сучасник,-
Бідній  жінці  голову  знімають  з  пліч.
Але  ж  свого  тіла  кожен  з  нас  є  власник,
Любов  не  в  шлюбі-  то  ж  звичайна  річ...

Ця  бідна  жінка  крові  на  руках  не  має,
Не  злодійка  вона,  і  не  носій  підступних  дум,
Повія...Що  ж  в  житті  людському  все  буває,
Ну...посоромити,а  не  камінням  бити.О,жах!,О,сум!"

Кричить  історія  словами  очевидця  того  часу:
"Наш  час  є  свідком  явлення  Христа,
Ми-богобійні,і  знаєм,  що  жорстокість-не  прикраса,
Та  моральність  серед  нас  поширена  й  чиста.

Своє  ми  тіло  віддаємо  Богу,
І  душу  й  серце  свідомо  й  залюбки,
А  Він  закони  нам  поклав  у  дорогу,
і  ми  живем  по  їм  ,розмотуєм  клубки..."

"-Але  ж  Ісус  казав:смиренність  є  свята,
І  лагідність,і  доброта  й  любов  безмежна,
Кидаєш  ти  каміння,прокляттям  криючи  вуста,
І  в  крові  душу  топиш-ця  віра  протилежна!

Сучасний  вік  далекий  від  моралі,
Й  частенько  ми  знущаємось  над  ближнім,
Але  діла  криваві  й  дні  невдалі,
Не    посвящаєм  Богові  Всевишнім"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010

Фотомуза до Івана 8:2-11 Закон понад усе

Закон  понад  усе!Його  безжальна  паперть,
О,  жінко-блуднице,невже  про  це  не  знала?
За  злочин-кара,блуду  ж  плата-смерть,
В  каменуванні  гріх  щоб  свій  списала.

Що  привело  тебе  на  плаху  осуду-
Хвилинна  втіха,  чи  безкрайній  відчай?
Не  важливо  це,бо    для  цього  суду,
Існує  лише  факт,і  вище  глузду-звичай.

Закон  понад  усе!  Частенько  так  буває,
Про  це  волають  ті,що  чинять  в  серці  беззаконня,
І  кожен  з  цих  мужів  немов  не  знає,
Що  блуд-це  злочин  двох.Підступне  ви  вороння!

І  краятись  обом  в  смертельній  грі  спокути,
Де  ж  чоловік,що  підштовхнув  її  на  лезо  муки?
Він  серед  вас,Христа  не  обманути,
І  значить  це,що  в  кожного  із  вас,у  бруді  блуду  руки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010

Любисток

Ще  так  доволі  рано,
Іще  не  сплять  зірки,
Чому  ж  фортепіано,
Сплітає  музики  вінки?

То  твої  руки  непокірні,
Зривають  з  клавішей  акорди,
А  ти  нарочисто  манірна,
Мов  у  кімнаті  в  тебе  лорди.

Та  насправді  ти-  самотня,
Закохана  в  туманний  сивий    ранок,
Коли  його  пора  дрімотна,
Звабу  стелить  у  свіжості  приманок.

Скажи,  чому  тобі  не  спиться,
Й  в  гостях  самотня  ти  у  ранку?
Твій  настрій  в  музиці  ятриться,
Прогнати  хоче  мрію-самозванку.

А  вона  приємна  й  неслухняна,
І  так  пасує  вранішній  оазі,
На  смак  солодка  і  духмяна,
Розтопить  музику  в  насназі.

І  ти  заграєш  непритворно,
Ті  ноти,  що  іще  не  грала,
І  музика,безцінно-неповторна,
Відкриє  те,  що  ти  не  знала.

В  твоєму  серці-  цвіт  любистку,
Він  понесе  думки  легкі  й  крилаті,
І  явить  світу  нову  вістку,
Мрію  ту  ,що  не  згаса  у  суєти  розплаті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183236
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010

Нічний блюз

Скидає  одяг  теплий  пізній  день,
Й  кудись  за  хмарами  лягає  спати,
Увіковічнивши  своїх  героїв  ймень,
Ізгоїв  також  не  забув  забрати.

Протислась  ніч  легенько  крізь  небесний  шлюз,
Накрила  лик  землі  в  темні  покривала,
Й  вкрадливо,й  сумовито  заграла  блюз,
Блюз  ночі...О!  Скажи  мені,що  ти  його  чекала!

Усе,що  треба  нам  обом-це  тільки  блюз,
Спокійний  ритм  шаленого  кохання,
Коли  на  небі  зорі  мерехтять  натхненням  муз,
Що  посилають  нам  романтики  пізнання.

В  апофеозі  танцю  тіла  і  душі,
В  нірвані  томній  пристрасті  медовій,
Смак  поцілунків  тане  в  розкоші,
Нічної  музики  солодкої  любові.

Усе,що  треба  нам-цей  пізній  блюз,
В  цю  мить  щасливіших  за  нас  ви  не  знайдете,
Пов`язаних  невидимим  плетінням  уз-
Сплетінням  двох  сердець  під  саксофонний  плач  естета...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183233
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010

Котики

Моя  вина,що  ніжним  був  з  тобою,
І  кригу  серця  твого  розтопив,
Мені  була  безмежно  дорогою,
Твоя  любов.Я  тільки  нею  жив.

А  пам`ятаєш  ,мила,березень  торішній,
Як  ми  ходили  до  ріки  по  котики  верби,
І  цілувались,і  поцілунок  був,як  котик  ніжний,
Тоді  здавалось,що  він  є  символ  нашої  судьби...

Тебе  нема,а  котики  цвітуть,і  я  скучаю,
По  той  бік  смерті  ти,навіщо  ж  я  живу?
У  натовпі,й  на  самоті  тебе  шукаю,
Й  не  знаю  вже,куди  в  житті  пливу.

Моя  вина,що  ніжним  був  з  тобою,
Нехай  страждав  би,що  поряд  не  була,
Та  може  доля  пожаліла  б  тебе  й  весною,
По  котики  до  мене  б  привела.


Сумую  я,пробач  мені,кохана,
Не  гоїться  ця  рана,  не  гоїться  і  все!
Любов  у  нас  була  прекрасна    безталанна,
Вона  жива,бо  серце  у  мені  її  несе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010

Жебрак

Просив  на  розі  вулиць  милостиню
Старий,побитий  долею,жебрак,
Один  із  перехожих  сипонув  копійок  жменю,
Й  сказав  йому:  ти  для  суспільства  рак.

А  у  старого  очі  ,як  волошки,сині,
Покора  в  їх,  й  велика  доброта,
Не  ворог  він  незнайомій  цій  людині,
То  в  долі  випала  година  не  проста.

А  що  було?Було...Він  пам`ятає,
Леліє  в  серці  те  тепло,
 Десь  в  закутку  душі  тримає,
Спогади  про  те,що  віджило.

Він  був  потрібним...Так!Він  був  комусь  потрібним,
Сім`я,робота,і  повага  від  людей,
Той  час  ще  досі  снить  романсом  срібним,
І  досі  ще  зітханням  лине  із  грудей.

А  потім  полетіли  гуси-роки,
Забрали  до  завіси  вирію  сім`ю,
Й  зосталися  лиш  ночі  одинокі,
І  дні  сповиті  сонмом  відчаю.

Жебрак  на  вулиці,в  душі  ж-роматик,
З`єднались  два  світи  під  впливом  року,
Для  когось  кинутий  під  ноги  фантик,
Відголосок  дна-бридкого  для  суспільства  боку.

А  в  нього  серце  плаче  за  любов`ю!
А  в  нього  туга  й  докір  небесам!
Й  питання,мов  облите  кров`ю,
Чому  у  цьому  світі  залишився  сам...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181225
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010

Мої ліки-вірші…

Мої  ліки-вірші,
Що  лікують  душу  від  втоми,
То  розрада  душі,
В  музиці  слів  спомин,
Що  тихіша  від  зір,
Й  голосніша  бурун  водоспаду,
Емоція  лір-
Поезії  вічну  принаду...
Що  солодша  нектару,
І  гіркіша  полину,
Сяйво  Божого  дару,
Віра  в  щастя  і  терпкість  суєтного  плину,
Мимовільне  вінчання,
Гіркоти  й  насолоди,
Вічне  світу  пізнання,
Без  вінків  нагороди.
П`яний  дотик  натхнення-
Зустрічі  стихій,  нагоди:
Моєї  душі  смирення,
І  бунтарного  духу  природи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010

Все-одно любитиму життя…

Все-одно  любитиму  життя,
Хоч  день  прийдешній  прийде  знову  сірий,
Без  віри  в  себе,без  віри  в  майбуття,
Все-одно,любитиму  його  без  міри.

Хоч  знову  вмиє  світ  моя  сльоза,
І  тяжко  відшукать  причину  для  усмішки,
Допоки  ще  росте  мого  життя  лоза,
Я  насолоджуюсь  буттям,цінуючи  його  обніжки.

Яка  краса,коли  згорають  небеса,
Що  зустрічають  сонце  на  порозі!
А  як  не  любити  творчі  чудеса-
Малюнки  Божі  на  морозі?

Як  ніжить  слух  осінній  шум  дощу,
І  тішить  серце  голосна  пташина  пісня!
Собі,напевне,я  ніколи  не  прощу,
Якщо  розлюблю  життя,й  моя  уява  стане  прісна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180611
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010

Ой люлі, люлі, заколишу…

Ой  люлі,люлі,заколишу
Поважні  татові  літа,
Встану  й  телевізор  стишу-
Дрімота  татова  свята!

Ой  люлі,люлі,  мої  думи,
Дитинства  пам`ять  бережіть,
В  полоні  солодкої  задуми,
В  дитячу  казку  перенесіть.

В  зимовий  простір  небозводу,
Де  біла  шир  падун-снігів,
Там  зустрічали    з  татом  ми  природу,
У  пошуці  пригод  і  кольорових  див.

І  на  Стоході  ми  лебедів  шукали,
Та  їх  гукали,звучи  до  води,
А  потім  хлібом  білим  годували,
Й  вивчали  заячі  заплутані  сліди.

І  ти  казав  тоді,всміхаючись,коли  знемога,
В  утомі  тягарем  лягала  на  моє  взуття:
"Як  не  любити  світ  цей,що  творивом  є  Бога,
То  значить  й  не  любити,сину,і  своє  життя..."

А  потім  брав  мене  сонного  на  руки,
І  ніс  додому,  і  як  солодко  я  спав!
А  ти,мій  тату,намагався  зтишить  кроків  звуки-
Беріг  мого  дитинства  сон,а  я,малий,про  це  не  знав.

Ой  люлі,люлі,заколишу,
Повагу  татових  років,
На  самоті  я  не  залишу,
Його  зимових  старечих  днів.

Життя  дісталось  непомітно,
До  царства  влади  сивини,
І  я  бережу,  її,  тендітну,
Крізь  біль  синівської  вини...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010

Ноти

До,ре,мі,
Знову  Ви  самі...
І  краплини  болю
Відбирають  волю...
Сум  в  очах,
Недовіра  ночам,
Місяць  у  вікні  зачах,
Пророчий...
Хтось  забрав
Вогонь  дівочий,
І  не  сказав
Про  ночі...

Соль,ля,сі...
Вогонь  таксі,
Повіз  у  ніч  кохання,
І  квіти  всі,і  квіти  всі,
Запахли  парфумами  розчарування...

Сі,ля,соль...
Дотик  доль,
Мов  далекий  берег  мрії,
А  Ваша  роль-
Трагічна  роль,
Одинокої  надії...

І  падає,і  падає,
Музична  какофонія,
Безжалісно  нагадує,
Про  внутрішню  агонію,
Вмираючи  мелодія
Скрикнула  востаннє,
І  ніч-коханка  злодія,
Заснула  з  нотами  чекання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010

Не прошу у долі…

Не  прошу  у  долі
Золотих  вінків,
А  прошу  у  долі
Світленьких  деньків,
Щоб  зі  світом  в  мирі
Жити  не  спіша,
Щоб  думки  лиш  щирі,
Й  написать  вірша!
Не  прошу  у  долі
Розкоші  й  багатств,
А  прошу  у  долі
Жити  без  злорадств,
Чистоту  щоб  серця
Зберегти  зумів,
І  в  проводжанні  сонця
З  роками  не  сумнів.
Щоб  не  пекла  досада,
За  втраченим,вогнем,
А  тішила  розрада,
Тамуючи  мій  щем,
Попрошу  у  Бога
Тисячі  пробачень,
Що  крива  дорога,
й  думок  багато  значень.
В  каятті  молюся.
Визнаю  провину,
До  Бога  я  звернуся,
Й  почую"Пробачаю,сину..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179895
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010

Потім

Холодний  присмак  осінньої  розгуби,
Дощ  принесе  в  чуттєвості  депресій,
Ти  не  шукай  в  собі  давно  утрачені  загуби-
В  юності  протрачені  миттєвості  експресій.

Тоді  ти  думала:все  буде  потім,
Що  вічно  будеш  ти  жадана,
Й  життя  зустріне  долю  в  позолоті,
А  ти-дівчинка,  що  завше  буде  кимось  ждана.

Ти  думала:все  буде  потім,
Й  це"потім"  зникне  за  стіною,
Жіночих  мрій,і  наперекір  осінній  ноті,
Ти  повінчалася  з  весною.

Та  весна  така  ж  зрадлива,
Віддала  все  тіло  літу,
Що  пообіцяло  тобі  диво,
А  покинуло  сльозами  вмиту.

Покинувши  на  глум  скорботі,
В  очах  лишивши  гриф:не  званна,
Тепер  ти  знаєш  все,що  буде  потім,
Воно  в  тобі,немов  отруйна  рана...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179894
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010

Чоловіки-плачуть.

Ти  кажеж,що  для  мене  сльози  вже  ніщо  не  значать,
А  нерви  стали  як  стальні  клубки,
Хто  ж  сказав  тобі,  що  чоловіки  не  плачуть?
Не  плачуть  лиш  бездушні  й  хижі,  мов  вовки.

А  наші  сльози  сховані  у  грудях,
Де  серце  б`ється  в  унісон    з  життям,
Ми  мовчимо,  тримаючись,  на  людях,
Згораючи  в  мовчанні  без  пуття.

Ми  мовчимо,щоб  вам  додати  сили,
Опору  й  впевненість  у  будні  і  свята,
Ми  мовчимо,бо  вас  кохаєм,милі,
Й  мовчанка  ця  терпінням  скріплює  вуста.

Та  душу  нею  не  обманеш,
І  наші  сльози  -  не  німі,
Коли  мене  ти  словом  раниш-
Моє  серце  у  сльозливому  ярмі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010

Війна Вітька.

Знову  тебе  вбито,
Знову  ти  програв,
Останній  гріш  пропито,
Чорт  тебе  б  забрав!
Втратив  все:і  совість,
І  гідність  в  цій  біді,
Знайшов  себе  натомість,
Втопленим  в  нужді.
Гей,Вітьок,братуха,що  це  є  з  тобою?
Ох,  же,  і  паскудна,ця  твоя  війна,
Знову  ти  горілці  програєш  без  бою,
А  твоя  Маруся  ,ніч  кляне,  сумна  ,
Подивись  на  цвинтар:там  лежать  без  ліку,
Рівними  рядками,  тьма  таких,як  ти,
Скільки  в  цьому  світі  вже  прожито  віку,
Ще  ні  один  не  зміг  її  перемогти...
Ну  ж  бо,  друже,слухай,нумо,піднімайся,
Я  у  тебе  вірю:  тобі  ще  йти  і  йти.
Ну  що,згадав  мене,Вітьок,признайся,
А  пам`ятаєш  молодість-як  ти  збирав  "вісти"?
Тим  буйним  щедрим  літечком...
Ти  ж  міг  іще  рости  й  рости,
Ох,Віктор,Вітя,Вітєчка,
Не  спалюй  всі  мости!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010

Треба жити.

Коли  недоля  бавиться  сльозами,
Й  в  зітханнях  проминають  дні  і  ночі,
Нам  боляче  й  зневіра  поряд  з  нами,
Бідою  в  розпачі  туманить  очі.

Коли  так  важко  все  до  купи  зшити,
Чи  розірвати  коло  невезіння,
Як  заклинання  повторяйте:треба  жити,
Всупереч  усім  непорозумінням.

Бо  сонце  в  небі  розмовляє  з  вітром,
І  ця  розмова  чиниться  для  тебе,
Твоє  життя-це  мандри  білим  світом,
Що  тобі  відкритий  волею  із  неба.

Хоч  час  не  можемо  ми  зупинити,
Й  не  зтишити,  всі  до  кінця,  тривоги,
Потрібно  жити,чуєте,потрібно  жити!
Бо  ще  не  пройдені  всі  до  кінця  дороги.

Шепочуть  хвилею  духмяні  трави,
Ласкають  ароматом  ніжні  квіти,
Вони  не  просять  в  тебе  слави,
А  лиш  у  світі  цім  любити  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010

Пізня любов

Як  хотітимеш  знищити  пісню-
Вона  в  небо  ще  вище  зів`ється,
У  втечі  любов  забуть  пізню-
Сердечко  ще  швидше  заб`ється.

Не  зривай,не  зривай  тої  квітки,
Бо  засохне  вона  ще  до  сходу,
І  сльзами  ранку-сирітки,
Нагадає  про  втрачену  вроду.

Бережи  і  лелій  її  ніжно,
Насолоджуйся  дотиком  дива,
Хоч  зросла  вона  надто  пізно,
Та  від  того  ще  більш  особлива.

Приголуб,  обцілуй  вустами,
Напої  її  в  ласці-живиці,
І  ранечко  сонечком  з  вами,
В  небо  здійме  полум`яниці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010

Світло в кінці тунелю. (або ранок після виборів)

Газети  пишуть:буде  все  погано,
Волає  радіо:"на  поміч!",
Сьогодні  я  проснувся  досить  рано,
Й  почув,що  президент  в  нас  Янукович.

Продали  душу  демократи,
За  сварками  згубили  Україну,
Хотів  сказать  собі:"начхати!".
Та  гірко  стало  за  "Вкраїну"

Лежу  й  дивлюсь  на  білу  стелю,
І  лінь  мені  поворушитись-
Знов  погас  в  кінці  тунелю,
Вогник  волі.Як  з  цим  змиритись?

Хтось  тихенько  доторкнувся,
Й  сміхом  сповнилась  кімната,
"Гей,Сашко,ти  вже  проснувся?
Ну  давай  вже  будем  грати!"

Це-племінниця  Софійка,
З  нею  ви  ще  не  знайомі?
Веселитись  вона  вмійка-
Маленьке  сонце  в  нашім  домі.

Й  на  душі  враз  просвітліло,
Розчинились  сірі  думи,
Є  в  житті  і  чорно,  й  біло,
Час  для  радощів  й  для  суму.

Так  важливо  цінувати,
Миті,що  тобі  принеслись,
"Так,Софійко,йдемо  грати,
Перший  хто?А  ну,понеслись!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177727
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010

Лікував я тебе…

Лікував  я  тебе  ніжним  словом,
Добротою  й  щирістю  душі,
І  надіявся,що  зможеж  ще  ти  знову,
Написать  про  любощі  вірші.

Щоб  манила  серце  їх  інтимність,
Щоб  я  знав:романтика  жива!
І  з  нею  ти  живеш,й  твоя  таємність,
Породжує  хвилюючі  слова.

Краще  всіх  на  світі  ж  бо  я  знаю-
В  цих  словах  прихований  твій  світ,
Все,що  в  ньому  ти  переживаєш,
В  бурях  і  плеканнях  юних  літ.

Ти  пиши,прекрасна  поетесо!
Істина  звучить  в  твоїх  віршах,
В  тишині  замріяного  плеса,
Що  купає  сонце  в  твоїх  снах...

Бо  всі  сльози-в  радості,і  в  горі,-
То  правдива  оповідь  буття,
Й  прийдуть  дні  в  мажорі,і  в  мінорі,
Ти  люби  їх  в  ліриці,дитя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010

Любов

Вона  прийшла,
А  я  її  уже  забув  чекати,
Десь  між  роками  віру  в  мрію  загубив,
Вона  прийшла,а  я  не  знав,як  неї  зустрічати,
Й  немов  забув  рядки  таких  потрібних  слів.
Вона  ж  прошепотіла:"Слова  тут  зовсім  не  важливі,
Бо  голосніше  слів-сердечне  почуття,
Що  в  погляді  і  в  подиху  в  серця  вразливі,
Щось  принесе  найсправжнє,важливіше  за  життя!"
Я  запитав  її:"Ти  мене  не  покинеш?
Бо  зрада  згубить  душу,а  туга  обпече  вогнем..."
"Пробач,все  може  бути,та  все-одно  нічого  ти  не  зміниш,
Бо  я  прийшла,щоб  явити  світу  ще  один  закоханий  тандем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177256
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010

Не пали

Цигарка  в  роті-це  твоя  жіночність?
У  лабіринті  диму  я  вже  не  бачу  обрисів  твоєї  вроди,
І  це  підтверджує  лиш  всім  відому  правила  наочність:
Шкідлива  звичка  несе  з  собою  у  стосунки  вітер  руйнівної  шкоди.
За  цим  тремтливим  димом  сивим,
Я  бачу  візерунок  самотнього  розчарування,
Я  знаю-знову  ти  мене  назвеш  вразливим,
І  звинуватиш  у  моїй  дешевій  вартості  кохання.
Та  зрозуміти  я  тебе,на  жаль,не  зможу,
Бо  в  насолоді  нікотину  сховалася  холодна  передчасна  твоя  старість,
А  як  в  своєму  лоні  носитимеш  мою  дитину,
Вбиваючи  її,чи  звинуватиш  ти  мене,що  мав  душевну  скнарість.
Прошу  тебе,моя  кохана,не  пали!
Дай  спокій  вже  моїм  тривогам,
На  чию  користь  кількість  недопалків  в  поросі  золи?
Покинь  шкідливу  звичку,хоча  б  заради  Бога!
Хіба  не  розумієш,що  рабинею  живеш  в  кайданах  сивої  отрути,
Ковтаєш  дим,і  випускаєш  віддих  яду,
Пробач-але  це  вже  питання:"Бути,чи  не  бути",
І  не  сприймай  це  за  мою  бездушну  зраду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010

Роса

На  трепетний  листок  бузку  роса  спадає,
І  цвіт  дурманить  п`янким  ковтком  вина,
В  похміллі  травень  світом  управляє,
І  веселить  комаху  літа  новизна.

Як  би  я  хотів  в  оцій  росі  скупатись,
Відмитись  в  ній  від  бруду  суєти,
З  природою  у  чистоті  з`єднатись,
Й  забути  і  не  бачити  людської  самоти.

Відмити  нею  світ  цей  шолудивий!
До  чистоти  покаянних  думок,
Окаянним  відкрити  всю  красу  що  в  диві,
Весна  кидає  в  серце  радості  клубок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010

Схід сонця

Сто  краєвидів  за  коротку  мить,
Немов  небесний  маг  нам  демонструє  свої  чари,
То  гасне  небокрай,  то  знов  горить,
І  все  навколо  спалюють  стожари.

Там  сонні  небеса  дарують  сонцедари,
Малюючи  екстаз  в  природньому  запалі,
Новому  дню,  якого  вже  намалювали  хмари,
Занісши  назавжди  його  в  своЇ  скрижалі

І  спалахне  у  променях  небсний  Бог-
Ярило-сонце  подарує  дню  свободу,
Я  вражений  в  душі  аж  до  знемог,
Стаю  у  часником  його  полум`яного  сходу.

І  розумію,як  ніколи,всю  свою  мізерність,
І  велич  задуму,що  породив  завіт,
й  не  осягнути  до  кінця  мені  оту  майстерність,
З  якою  Бог  творив  наш  світ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176377
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010

Валері.

Французька  казка  про  кохання:
"Париж-Ліон",нічний  експрес,
Мільйон  цілунків,й  радісне  зітхання,
Й  в  очах  твоїх  ясніє  інтерес.

"Мадам  француженко:я  -іноземець,
Ви  знаєте,де  в  світі  є  Юкрейн?"
"Пусте...Я-Валері.  Мій  батько-східний  німець,
Що  покохав  колись    англійку  Джейн..."

"О,  Валері,у  тебе  очі-сині,
Як  я  порину  в  їх,  то  вже  не  випливу  назад,
А  там,  у  рідній  і  далекій  Україні,
моя  кохана,  і  синій  виноград."

"Вона  кохана,я  ж-твоя  коханка,
Як  холодно  в  цю  ранню  осінь  на  дворі,
Мабуть  в  мене  знову  лихоманка..."
"Я  обійму  тебе,зігрієшся,моя  солодка  Валері..."

Французька  казка:зустріч  у  експресі,
Двох  незнайомців,в  пошуках  душевного  тепла:
Чужак  в  країні  любощів  й  експресій,
І  Безнадійна,що  стомилася  від  зла.

У  миготінні  світлячків  і  тіні,
Задумані...І  кожен  про  своє,
Самотності,  що  не  вбереглись  в  сумлінні,
Згубивши  совість  під  звуки  шансоньє.

Що  в  ностальгії  сліз  заробітчанства,
Російськомовним  жалісним  "зачем?",
В  душі  здійнявши  хвилю  протестанства,
Переплелось  з  французьким  болісним"жатэм"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2010

Мамо…

Мамо...
Якби  я  зміг,
Забрати    всі  твої  печалі,
Кудись  у  світ,за  цей  поріг,
Всю  гіркоту  життя  подалі,
Якби  я  зміг...

Мамо...
До  твоїх  ніг,
Поклав  дари  б  зі  всього  світу,
Й  забрав  би  враз  з  полону  іг,
Переживань  за  шлях  синівського  польоту  ,
Якби  я  зміг...
Дні  дитинства  повернути,
І  свій  синівський  гріх,
У    ніжності    твоїй  спокути,
як  би  я  міг...
А  я  не  знав,
Чи  серце  не  хотіло  знати,
Коли  в  дорослий  світ  помчав,
Як  тяжко  матері  чекати,
Бо  я  не  знав...
Якби  ж  я  знав...

Мамо...
Я  знаю,  все  мені  пробачиш,
Бо  все  пробачить  сину  мати,
Не  плач!  Бо  в  серці  туга,як  ти  плачеш,
Я  лиш  хотів  в  цім  світі  все  пізнати,
Й  ледь  не  згубив,
Те  найдорожче,  що  є  в  сина,
Я  тільки  зараз  зрозумів:
Це  ти  моя  матусенько  єдина!

Мамо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174205
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010

Дідові.

Ти  як  осінній  лист,
Іще  на  дереві,  та  вже  тремтиш,
і  чути  вже  пориву  вітру  свист,
Та  ти  тримаєшся  з  останніх  сил  і  не  летиш.

Горить  холодною  зірницею  осіння  гра:
"Не  загасай"!-  в  мольбі  шепочу  їй,
Ти  кажеж:"Скоро  вже  мені  пора...",
О,як  же  сумно,  дідусю  мій!

Усмішка  в  кутиках  й  безмірна  доброта,
Похила  постать  у  вінці  терпіння,
Дивлюсь  на  тебе,діду,  а  в  серці  плаче  самота,
Бо  в  ньому  крає  ,мов  ножем,  твоє  старіння.

На  руки  брав  мене,  як  був  малим,
Втішав,стираючи  зі  щік  дитячі  сльози.
Я  виріс  діду!  І  ніколи  вже  не  стану  злим,
Бо  ти  був  добрим  у  найлютіші,  для  тебе,  життєві  грози.

І  не  забуду  пахощі  села,
В  духмянім  сіні,в  молоці  і  стиглих  яблук,
Молюсь,  щоб  довго  ще  твоя  зоря  жила,
І  бачила,  як  підростає  правнук.

Горить  холодною  зірницею  осіння  гра,
І  птаха  в  небі  сонце  проводжає  сумовито,
Ти  дивишся  у  даль,  а  моє  серце  завмира,
Й  радієш  з  того,  що  було  прожито...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174204
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010

…

Як  сонце  гляне  в  твої  очі,
Посміхнись.
І  хоч  прийде  ще  темінь  ночі,
Не  журись,
Бо  все-одно  немає  волі
В  нас  заховатись  від  недолі,
та  є  жага,
До  самого  безмежжя  жити,
Без  зрад,аж  до  кінця  любити,
і  ця  вага,
Любові  до  життя  поборе
Найболюче  в  світі  горе.
І  не  дарма,
живемо  ми  у  цьому  світі,
кожен  з  нас  в  своїй  орбіті,
бо  нема,
цінніш  від  сонця  твого  сміху,
що  несе  життєву  втіху,
Бо  життя
Це  два  причали  твого  моря,
А  між  ними  радість  й  горе,
І  їх  злиття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010

Твій вечір починається з вірша… (вечір поетеси)

Твій  вечір  починається  з  вірша,  
Коли  на  вулиці  шепоче  снігова  пороша,
Ти  тоді  така  приваблива  й  хороша,
Що  аж  пишається  твоєю  вродою  моя  душа.

Проводиш  час  у  пошуці  божественної  рими,
Прихованої  в  звичайнісіньких  словах,
Ти  граєшся  безпечно  ними,
У  створених  уявою  своїх  світах.

Мандруєш  там  фантазії  шляхами,
В  країні,  де  завжди  цвіте  весна,
І  не  чекають  твою  долю  в  ній  болючі  злами,
Тому  ніколи  там  не  будеш  ти  сумна.

Й  рівним  почерком  на  аркуші  паперу,
В  рядках  з`являються  історії  кохань,
Овіяних  солодким  запахом  еклеру,
В  ореолі  зустрічей  і  розставань.

Там  принц  таки  знайде  свою  принцесу,
А  бідний  лицар  –  шану  короля,
Згасаюча  зоря  розчулить  поетесу,
Й  почує  юна  діва  скрипку  закоханого  скрипаля.

Морські  русалки  закохаються  в  дельфінів,
Даруючи  їм  аж  навік  свій  чар-вінок,
І  відвага  древніх  молодих  еллінів,
Поведе  під  вінець  дівчат-синьоок.

Чиїсь  сльози  зустріне  щаслива  смішинка,
І  розрада  погасить  журбу.
Й  покохає  маленька  привітна  пташинка,
Над  водою  самотню  вербу...

Як  зимою  вечоріє  у  небі,
Ти  сідаєш  писати  вірші,
Віддаючи  себе  потребі,
Релаксації  душі.

І  поллються  знову  рікою,
Звичайнісінькі  слова,
І  я  зачарований  тобою,
Повірю  в  зимові  дива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010

Осіння пара.

В  міському  парку  вкритому  опавшим  листям,
Завмерла  тиша,  і,  наче,  зупинився  час,
Й  прощальним  махом  останній  лист  у  шурхоті  колише
Німе  повітря,  золотом  зманивши  вас.

У  насолоді  відчуття  взаємної  любові,
Ви  стоїте,  милуючись  в  красі,
На  мить  завмершої  осінньої  останньої  краплини  крові,
Мої  батьки-  вже  старенькі  "дідусі".


Хтось  з  перехожих  шепотить:"Осіння  пара..."
Замріяна,  закохана  і  трішечки  сумна.
Я  знаю  ж,  що  осінній  лист-це  лиш  примара,
У  вас  в  душі  навічно  оселилася  весна!

Осіння  пара,  осіння  пара...
Пора  осіння,-а  вам  не  жаль,
Не  плач  гітара,  радій,гітара,
Бо  не  погасить  цю  любов  осіння  сива  шаль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010

Діалог матері і сина

"Мамо,  чому  мені  в  дитинстві  не  сказала,
Про  листопад  років  в  дорослому  житті,
Що  несуть  мій  корабель  до  старості  причала,
В  нестримному  потоці,
з  печалинкою  в  оці?
Я  б  не  спішив  втікти  з  дитинства,бо  дні  його  святі."

"Сину  мій,ріднесенький,  коханий,
Не  слухав  ти  б  тоді  моїх  повчань,
Наївність  молодості  притлумлює  потім  старечі  рани,
Я  не  хотіла,
Я  б  не  змогла,
Спинить  прекрасний  лет  твоїх  юначих  поривань.


В  житті  усе  повинно  мати  своє  місце,
Дитячий  плач,  юнацький  сміх,  старечий  сум,
Його  калейдоскопу  крутячи  колісце,
Ти  зрозумієш,
Що  нічого  не  вдієш,
Бо  не  спинити  хід  років  у  плині  дум"

"  Матусю  рідна,  тоді  навіщо  я  родився?
Якщо  не  вгамувати  насолоду  від  буття,
Я  маю  вічність  в  серці,
Я  не  наситився,
Я  не  напився,
Хмілю  молодості...Несправедливе  це  життя!"

"Синочку,  втіхи  я  тобі  знайти  не  зможу,
Бо  також  колись  була  наївна  й  молода,
Роки  принесли  мудрість,та  я  все-одно  себе  тривожу,
Бо  не  забулось,
Все,  що  минулось,
І  не  змирити  серце  вже  нічим,  бо  все-одно  йому  шкода..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010

Я віддав би тобі своє серце…

Я  віддав  би  тобі  своє  серце,
Та  ти  пограєшся  ним,  і  забудеш,
Бо  серце  моє  є  з  перцем,
Ти  терпіти  його  не  будеш.

Я  відкрив  би  тобі  свою  душу,
Ти  б  шукала  на  дні  її  грані,
Та  мовчати  її  я  змушу,
Щоб  не  боляче  було  твоїй  рані.

Розказав  би  тобі  про  долю,
Про  квіти  й  бур`ян  по  груди,
Та  жалію  тебе,  і  в  неволю
Не  віддам  моїй  долі  для  суду.

Не  сумуй,не  плач  і  не  сердься,
Я  кохаю  тебе  без  тями,
І  бажаю  тобі  від  серця,
Щастя,  що  не  гасне  з  роками.

А  собі  залишу  лиш  згадку-
Кольоровий  смак  поцілунку,
Й  нерозв`язану  вічну  загадку:
Чи  ще  хотіла  б  того  подарунку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172971
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010

Зрада

Сонце  сідає...Боже  світило,
День  догора  в  туманній  білі,
Ти  будеш  жити,  тобі  пощастило,
Твій  чобіт  ступа  по  сірій  золі.
Блиск  автомата  й  втомлений  подих-
Ще  не  погас  вогонь  боротьби,
Я  бачу  в  очах-холодних  і  гордих
Останні  секунди  моєї  судьби.
Ти  переміг...У  грудях  занило,
Порух  ножа  загасить  життя,
Серце  упало  й  просило  безсило,
Пощади  в  безвір`ї,  чи  в  Христі  каяття.
Це  ірреальність...Невже  це  зі  мною?
Розум  не  здатен  осилити  страх,
Так  хочеться  жити,хоч  пропащим  ізгоєм,
Я  вголос  кричу:"Милостивий  Аллах!"
Нове  життя  і  втрачена  совість,
і  туга-безодня  в  цім  крику  сплелись.
Сонце  сідає...Це  випадковість?
Вже  ніколи  не  буде  того,що  колись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010

Моя любов

Тебе  я  шукав,тривогу  тамуючи,
Боявсь  не  знайти,і  за  гранню  реальності,
Зайти  в  чужий  світ  ,серця  не  чуючи,
Віддати  себе  випадковій  фатальності,
Назавжди  залишитись  без  спокою  пристані,
Й  роками  страждати  від  нещирої  вірності,
Рахуючи  час  незримої  відстані,
Від  твоєї  осанни,в  безвольній  покірності.
Моя  єдина  любове,моє  серце  потішене,
В  площині  стосунків  мені  ти  відкрилася,
У  почуттях,де  ніжність  з  ласкою  змішана,
Нам  щаслива  зоря  в  серцях  покорилася.
Ми  будем  пити  нектар  з  любощів  досхочу,
І  аж  до  межі  сивочолої  старості,
Ти  довір  свою  долю  моєму  плечу,
І  в  горі,і  в  будні,і  в  радості...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010

Дещо з вранішніх думок людини з ДЦП

І  знову  день...  Привіт!  Надіюсь  ,  ти  сьогодні  добрий,
І  з  білизни  вікна  не  принесеш  лихих  думок,
По  ліку  в  місяці  ти  сьогодні  котрий?
А  втім,  яка  різниця?..Час  з  кожним  днем  пришвидшує  свій  крок.

Подяка  Богові,  ще  зранечку.За  що?  -За  біле  світло,
Й  за  промінь  сонця,  що  на  долоню  впав  з  вікна,
й  за  синє  небо,  і  райдугу  розквітлу!...
Вночі  був  дощ,  а  я  не  чув,  бо  вчора  засидівся  допізна.

О  ,  як  багато  на  сьогодні  планів:
Газети,книги,фільми,інтернет,
Так...Напевне  ця  історія  не  для  гурманів,
Й  нічого  нового  не  знайде  для  себе  тут  естет.

Ви  не  подумайте,я  вам  ні  трохи  не  жаліюсь-
Це  всього  лиш  звичайний  день  із  незвичайного  життя,
На  свій  неспокій-я  поет,  і  змерзнувши  в  словах-  в  душі  зігріюсь,
Звиняйте  за  слова,  в  їх  є  і  золото  й  сміття.

Людина  з  ДЦП...Що  це  таке?  -  Нерозуміння  долі,
Думкооборот  на  протязі  буття,
Терпіння  власної  неволі
І  безтілесна  мрія  в  майбуття.

Та  все-одно,  вона,  бува  ,сумує  і  сміється,
Такий  життєвий  парадокс...  І  я  ,то  плачу,  то  сміюсь!
Бо  серце  ще  живе,  і  значить-  воно  б`ється  ,
В  жадобі  до  життя.  І  я  вам  сказати  це  не  побоюсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171494
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010

Ну що? (Погроза дитини дядькам-олігархам)

"Ну  що?!  Ви  скажете,  що  це  лише  маленький  кулачок?
А  впертий  дух  в  очах-  дитяча  гра  маленької  дитини?
То  знайте:  час  іде,  і  поки  ви  відкормлюєте  свій  бочок,
Міцніє  мій  кулак,  і  в  серці  зріє  гнів  дорослої  людини.

Як  прийде  час,  тоді  спитаю  вас  за  все,  і  будьте  певні,
Не  буде  спокою  у  вас,  ні  вдома,  ні  в  чужих  краях,
Ми  з  братом  пам`ять    про  дитинство  збережемо  ревно,
Про  непростий  і  зовсім  не  дитячий  його  шлях.

Про  те,  як  вдома  тато  постійно  безробітний,
Проводив  час,  нудьгуючи,  і  тонучи  у  випарах  вина,
А  мама  хліб  пекла,  та  не  для  нас,  пахучо-житній,
В  Італії...А  ми,як  сироти-безбатченки,-то  ваша  в  цім  вина!

Дитяче  горе  не  тривожить  ваші  думи,
І  сльози  на  руїнах  нещасної  сім`ї,
Бо  в  головах  у  вас  єдинна  цінність-  обсяг  грошової  суми,
В  приватних  володіннях  для  вас  співають  приватні  солов`ї.

Та  майте  на  увазі,що  часи  минають,
Я  виросту,  клянусь,  і  виросте  мій  брат,
І  діти  мого  покоління  з  вас  спитають,
За  бідність,  за  страждання,  за  вічний  ваш  розбрат!

І  як  пісок  розвіється  на  вітрі,
Так  зникне  в  небуття  епоха  шахраїв,
Як  зблисне  помста  на  праведнім  народнім  вістрі,
Що  розірве  ланцюг  терпіння  народу  бідарів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171054
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010

Якщо твій світ безмежно сірий. .

Якщо  твій  світ  безмежно  сірий,
І  бракує  в  ньому  кольорів,
Поклич  мене,  і  я  принесу  тобі  без  міри,
Їх  з  безтурботних  юних  днів.

Ящо  ж  немає  в  нім  кохання,
Любові  ,  ніжності  й  тепла,
Зови  мене,  і  я  прибіжу  ще  зрання,
І  принесу  їх,  що  ледь  нести  б  змогла.

Якщо  немає  в  ньому  щастя,
Я  знаю,  де  його  шукати,
Лиш  простягни  свої  зап`ястя,
Й  дозволь  їх  ніжно  цілувати.

Чому  ж  так  все  несправедливо?
Щоб  ти  була  моя  кохана,
Мені  повірить  треба  в  диво,
Чи  щоб  тобі  було  погано.

І  я  борюсь  у  двох  площинах,
В  війні  між  совістю  й  жаданням,
Щоб  ти    сказала:"Мій  мужчина",
Готовий  зрадити  переконанням...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171053
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010

Ревнощі

В  битому  склі  люстерка
Відбилася  болю  гримаса-
Це  знову  в  тебе  істерика,
Й  підозра  в  мені  ловеласа,

Вбиває  мою  закоханість,
Вбиває  твоє  кохання,
В  стосунки  вводить  сполоханість,
І  втечі  дике  бажання.

У  ревнощах  всохла  невинність,
І  звузились  межі  довіри,
В  тобі  не  живе  вже  наївність,
Що  зникла  з  втратою  віри.

А  я  ж  не  втрачаю  нагоди,
Потішити  серце  в  розвазі.
Не  плач...Я  -любитель  свободи,
Це  моя  вершина  наразі.

Та  які  слова  підібрати,
Стерпіти  виправдання  відразу?
Щоб  зрозуміла  мої  постулати:
Я  не  зраджу  тобі  ні  разу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010

Лист до Беатріче.

Сльозами  душу  не  наповниш,
Печаллю  серце  не  потішиш,
Лише  краєчок  сну  відломиш,
І  в  пам`яті  його  залишиш.

Моя  кохана  Беатріче,
Віки  між  нами  мов  буруни,
Та  серце  зве,  та  серце  кличе,
На  палубу  твоєї  шхуни.

Безстрашна,  горда,мила  жінко,
Зла  доля  бавиться  зі  мною,
Для  когось  ти-історії  сторінка,
А  я  віддав  би  все,аби  зустрітися  з  тобою.

Історія  мовчить  про  тебе,
Обривки  лиш  твоїх  листів  читаю,
Не  знаю  я-питаю  в  неба,
Чому  тебе  я  так  кохаю?

Ту  вроду  юнки  із  гравюри,
Самотню  старість  із  портрета,
Холодний  блиск  в  очах  скульптури-
Творіння  невідомого  естета.

Тебе  ревную  до  синьйорів,
Хоч  порох  їх  розвіяли  століття,
І  маю  гнів  на  той  бездушний  світ  поборів,
Що  старість  одягнув  твою  в  лахміття.

Прийде  колись  та  мить  страждальна,
І  смерть  зрівняє  нас  у  часі,
І  в  нереальності  для  мене  станеш  ти  реальна,
В  прекрасній  юній  іпостасі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170835
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010

Дещо з думок бродячого пса.

"Ну  що  ж...Знову  настала  зима...
Де  ж  той  стіг  сіна,що  в  ньому  торік  я  ховався?
Ба!..А  нього  ж  давно  вже  нема.
Так  хочеться  вити,  та  місяць  у  хмарах  сховався...

Схожий  на  скориночку  хліба,
Та  ні-  як  шматок  ковбаси,
Все  ж  завию...У-у-у...Світло  клятого  німба,
Мій  голод-  це  символ  твоєї  краси!

А  холод-  собачий...Ну,  Боже,  чому  ж  я  -собака,
А  не  двонога  істота,що  маячить  он  в  тому  вікні?
Мені  б  кісточку  в  зуби,  й  тепло  хоча  б  цього  барака,
У-у-у...Тут  свиня...Щастить  же  свині!

Хоч  заріжуть,  та  живе,як  сита  матрона.
А  я  на  свободі,в  чорта  свобода  така!
В  його    роги  хоч,  як  бісівська  корона,
А  з  мене  толку,  як  з  мого  хвоста...

Не  здохну  від  голоду-  холод  замучить,
А  як  виживу  зараз-  то  потім  сусідній  хлопчина  приб`є,
З  моєю  бідою  лиш  смерть  нас  розлучить...
А  це  що?..П`янчужка.  Він  гріється  з  того,що  п`є.

Я  пробував,  але  ж  гидота,
вже  краще  собакою  бути-  старим  покинутим  псом,
Ніж  брати  таке  до  власного  рота,
Так...В  цьому  житті  не  везе  нам  напевно  обом.

Піду,  притулюсь,зігрію  невдаху,
І  заразом,  хоч  трохи,  зігріюся  сам,
Може  засну,  щоб  не  бачити  цього  морозного  жаху,
І  в  сні  хоч  наїмся  й  дістану  цей  місяць  хоч  там..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169355
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010

Покладіть її серед лілій.

Покладіть  її  серед  лілій,
Подаруйте  смак  поцілунку,
І  на  постелі,  вранішньо-білій,
Смакуйте  мед  любовного  трунку.

Бо  немає  на  світі  ідилій,
І  в  житті  приємніш  малюнку,
Ніж  любов  дарована  милій,
І  любов-  в  її  подарунку.

В  ореолі  суєтних  історій,
Не  забути  ніколи  кохання,
Що  з  великих  й  маленьких  теорій,
В  твоє  серце  вселило  жадання.

Для  неї  єдиної  жити,
Вдихати  запах  лілеї,
Й  мовчати...Не  говорити,
Хай  ніжність  говорить  з  нею.

І  в  цій  солодкій  розмові  вмирати,
Народитися  знову  і  жити,
І  в  долі  жагуче  благати-
Щастя  разом  просити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169351
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010

Орися.

Розкажу,  я  вам,  люди,  історію,
Хоч  сумну,  та  правдиву  й  сучасну,
В  ній  немає  добра  вікторії,
Бо  це  казка  про  Орисю  Нещасну.

Жила  на  цім  світі  дівчинка,
Її  звали  Орися  Прекрасна,
Не  знала  зневаги  у  вчинках,
І  росла,  як  зірочка  ясна.

З  сусідами  завше  віталася,
Дарувала  привітну  усмішку,
І  з  нами,  маленькими,  гралася.
І  я  закоханий  в  неї  був  трішки.

Всі  на  вулиці  нею  пишалися:
"От,  виросте-  буде  Людина!"
Та  не  знаю,  як  же  так  сталося,
Прилетіла  чорна  година.

Закрутилась  біда,  завертілася,
Залишила  Орисю  без  мами,
І  в  сердечку  її  оселилася,
Образа,  не  за  літами.

Запив  її  тато,  зпечалився,
І  пустка  увірвалась  в  квартиру,
З  бідою  взяла  й  повінчалася,
На  радість  життєвому  виру.

І  стала  Орися  шаленою,
Віддала  свою  юність  колонії,
Безчесність  стала  буденною,
А  совість  забилась  в  агонії.

Я  зустрів  її  вчора  на  вулиці,  
Ледь  впізнав...А  вона  привіталася,
І  в  плачу  зійшлись  її  вилиці  ,
Бо  дитинство  ,мабуть,  згадалося.

Сива  дочасно,  обвітрена  ,
Змарніло  на  мене  дивилася,
Одинока,  судьбою  обділена,
Де  ж  та  дівчинка,  що  колись  мені  снилася?

Обійняв  її  щиро,  приречено,
Глянув  в  очі,  а  там-  безнадія,
І  небом  холодним  відмічена,
Як  жаринка,  згасаюча  мрія.

А  потім  пішов,не  прощаючись,
Хоч  просила  душа:"Озирнися!"
Я  дивився  вперед,й  ніби  каючись,
Просив  за  її  долю  прощення  у  висі.

А  в  вечері  мати  сказала:
"Сину  піди,  помолися,
І  ,як  в  серце,  ніж  увігнала,-
Повісилась  нещасна  Орися...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010

Там, де лунає дзвін.

Там,  де  лунає  дзвін,  залишився  мій  спокій,
І  в  дорогу  мене  повела  земна  суєта,
Вона  обіцяла  душі  моїй  одинокій
Насолоду  буття,  і  я  думав,  що  це  і  є  достойна  мета.

Та  блукаючи  в  часі,  хвилини  гортаючи  в  праці  і  ліні,
Пізнав  я  лише  безглузду  правду  життя:
Усе,  що  я  маю,  колись  розчиниться  в  тліні,
І  зникне  так  само,як  зникає  у  вогнищі  непотрібне  сміття.

 Хтось  може  згадає,  та  потім  все-рівно  забуде,
Бо  пам`ять,  як  дим,  рідіє  з  плином  років,
І  як  це  не  сумно,  та  знаю,  що  так  воно  й  буде,
Ніщо  в  цьому  світі  не  нагадає  про  те,що  я  жив.

Висохнуть  сльози,  і  в  пил  розвіються  думи,
А  пройде  ще  трохи,  і  забудуться  навіть  діла,
Й  хоч  жив  я  по  совісті,  й  був  далекий  від  глуму,
Однак  мою  плоть  поховає  смерті  зола...

Я  шукаю  те  місце,де  за  мною  плакали  дзвони,
Бо  поки  живу  ще,  той  спокій  хочу  знайти,
Щоб  не  жаліти,що  жив,як  про  смерть  нагадають  ворони,
Я  до  дзвонів  Христових  зараз  прагну  дійти.

Що  знайду  там:  істину  дива,
Чи  благодаті  й  блаженства  священний  поріг?
Я  не  знаю,  та  вірю,  що  ця  стезя  милостива,
І  відкриє  мені  правду  про  сенс  усіх  пройдених  мною  доріг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010

Сніжинка

Летіти,чи  не  летіти-ось  питання,
Сніжинка  думала  ще  зрання,
Ще  ж  не  поснули  всі  тополі,
І  берези  ще  не  голі.

Але  ж  страшенно  так  хотілось,
Бо  сьогодні  воля  їй  наснилась,
Хвилювалась,шурхотіла,
Не  стерпіла  й  полетіла.

А  внизу  ішло  хлоп`ятко,
Ще  маленьке  дошкільнятко,
Щось  тихцем  собі  співало,
Й  також  трішки  сумувало.

Аж  побачив  враз  сніжинку,
Й  на  очах  його  -смішинки,
Від  небаченого  дива
Загорілися  щасливо.

І  сніжинка  зрозуміла,
Що  є  перша,  особлива,
Малюку  на  носик  сіла,
Й  привіталась  галасливо:

"Гей,привіт!Дивись,маленький,
Там  за  мною,  височенько,
Ціла  армія  сніжинок-
Різних  білих  намистинок.

Там  зірки  і  зоренята  -
Невгамовні  бісенята,
Заполонять  все  навколо,
І  заспівають  зимнє  соло.

Ти  чекай.  А  я...розтану,
У  краплинці  сонцем  стану,
І  дощинкою  вже  літом,
Прилечу  до  вас  з  привітом!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167630
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010

Цілуй мене

Цілуй  мене,поки  роси  п`яні,
Кохай  мене  ,поки  зорі  тьмяні
Збирай  насолоду,  поки  тіло  юне,
На  лоні  сонячного  сходу,  
Коли  душа,як  музика  безумна...
Нехай  жага  зів`ється  в  простір  неба,
І  твій  щасливий  сміх  розбудить  світ,
І  не  питай,  чи  є  в  нас  право  на  любов,  не  треба,
Бо  не  годиться  за  щасливу  мить  давати  комусь  звіт.
Нехай  в  устах  шепоче  ніжність  покаянням,
І  в  серці  б`эться,  спопеляючий  думки  вогонь,
Кохай  мене,  немовби  віддаєш  свою  любов  востаннє,
Збираючи  тепло  з  моїх  долонь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167629
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010

Ніколи не жалів…

У  пам`яті  погасли  романтичні  ночі,
Хвилюючих  дівочих  палких  переживань,
Коли  закохані,  аж  до  межі,  твої  прекрасні  очі,
Мене  шукали  в  аурі  безмежних  сподівань.

За  часом  згаялись  тонкі  відтінки,
Яскравих  барв  любовних  почуттів,
Та  знай,  в  житті  своєму  не  знайшов  я  більше  жінки,
Яку  б  так  просто  розумів  без  слів:

В  очах  світлинки  –  це  кохання,
кокетство  в  жестах-  це  жага,
Тремтіння  вій  –  як  докір  за  чекання,
Щоб  зрозумів,  яка  для  тебе  це  була  вага.

Долоні  складені  в  молитві  –
Це  болісне  німе  „пробач”,
Як  пальці  бігали  по  клавішам  роялю  мов  в  гонитві,
Це  значить  в  тебе  знову  на  душі  тягар  невдач.

А  як  виймала  обруч  із  волосся,
Такий,  до  болю  в  серці,  не  забутий  рух,
Я  знав,  бо  так  якось  вже  повелося,
Твій  ніжний  шепіт  про  любов  торкнеться  моїх  вух...

Я  відчував,  як  кров  до  крові,
З  твоїм  єством  зріднився  світ  мого  єства,
Й  можливо  ці  слова  й  не  нові,
З  тобою  я  пізнав  скрижалі  справжнього  любовного  таїнства.

І  хоч  роки,  як  біль,  так  і  не  загоєної  рани,
Лягли  на  плечі  в  сірій  самоті,
Я  все-одно  ніколи  не  жалів,  що  був  твоїм  коханим,
Й  кохав  тебе  в  юному  житті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010

Поклади свою долю…

Поклади  свою  долю
В  мої  широкі  долоні,
Там,  де  лінія  серця
Навхрест  з  шрамом  життя.
Й  нехай    сльози  солоні,
В  твоїх  очах,  на  самому  денці,
Ти  не  жалій  ні  про  що:
 Назад  нема  вороття...
   
Скільки  пройдено  стежок,
В  пошуках    дивного  щастя,
Та  під  ногами
Були  лиш  одні  камінці,
Геть  поранила  ноги,
Зовсім  зранила  душу,
Лікувати...  Чи  вдасться?
Та  я  вірити  мушу,
Бо  печалям,  як  й  щастям  
Наступають  кінці...                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Поклади  свою  долю
В  мої  широкі  долоні,
Я  понесу  її  легко
По  життєвим  стежкам,
На    небесному  лоні  ,
По  тернистому  полю,
І  не  боляче  буде
Твоїм  ніжним  ногам...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167580
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010

Діалог молодого романтика і старого реаліста.

"Дивіться,  дерево  зі  скла!"
"Так...Мабуть  це  зимовий  жарт  природи,
Його  приспала  в  грудні,  а  тепер  морозним  духом  сповила,
Напевно  це  завдасть  йому  неабиякої  шкоди..."

"Але  ж  признайтеся,  ви  бачите,  як  красиво!
Хоч  і  смертельна  ця  краса,
Заради  цього  дорогого  дива
Не  шкода  й  смерті,  все-одно,  життя-скінченна  полоса."

"Мій  щирий  друже,що  ж  ти  таке  говориш,
Невже  на  мить  готовий  розміняти  років  свій  лік?
Краса  страшна,  якщо  для  неї  в  жертву  ти  відводиш,
Як  на  заклання,  весь  свій  вік."

"Я  знаю,  вам  цього  не  зрозуміти,
Моя  фатальність  живить  миром  серце  й  дух,
І  для  краси  я  лише  здатний  жити,
Й  для  неї  перед  лоном  смерті  буде  мій  останній  рух..."

"Наївний...Це  молодість  в  твоїй  крові  веселку  грає,
Нічого  ти  в  житті  ще  не  втрачав!
Тому  ціну  його  ще  геть  не  знаєш,
Та  заздрю  я  тобі,  і  хочу,  щоб  ти  це  знав..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167284
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010

Воля

Серед  снігів  в  оазі  талини-
Рядочок  квіточок  до  сонця  пелюстками  вгору,
Тепла  благаючи  й  блакитті  далини,
Тихенько  зріс,  шукаючи  в  його  вогні  опору.

"Ми  вільні"-їх  шепіт  слухала  зима,
І  в  небі  холодно  сміявся  січень:
"Ви  божевільні,  і  в  світ  з`явилися  дарма:
Я  все-одно  морозом  вас  усіх  посічу..."

Так  і  в  житті:  де  двох  зустрілося  кохань,
Забулися  реальність  і  страждання,
Зродилася  весна  в  пориві  сподівань,
І  думала,  що  це  кінець  чеканню.

"Ми  вільні"-  лунав  солодкий  гімн  для  двох.
І  вічно  будем  вільні-  аж  до  самого  смеркання.
"Ви  божевільні!-  сміялась  доля,-й  хоч  зараз  з  вами  Бог,
Я  розлучу  вас-  таке  моє  бажання..."

І  жаль  в  очах,  й  нерозуміння  долі,
Відлунням  згасне  спогадами  втіхи,
Ми  плачемо,  бо  в  світі  цім  не  маєм  волі,
Не  в  силі  зупинить  життєві  віхи.

Та  все-одно,  і  всупереч  усьому,
Наперекір  всім  правилам  стабільним,
Ми  переможем  біль,й  забудемось  про  втому,
Лише  хоча  б  на  мить  відчути  себе  вільним...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010

Шопінг

Холодний  блиск  твоїх  очей-
Я  відчуваю  старість,
Не  по  роках...І  біль  грудей,
Зронила  в  душу  безпорадність.
Я  так  тебе  колись  кохав!
Але  любов-це  несусвітня  дурість,
Як  би  ж  тоді  я  тільки  знав,
 Ось  цю  простеньку  мудрість:
Любов  вбиває  жадність...
Піднявся  тиск,
Напруга  зверх  шкали  в  стосунках,
Ти  ловиш  новий  моди  писк,
В  малюнках,в  подарунках.
Безмежний  круглорічний  шопінг,
Про  лахи  лиш  розмови-
Це  твій  життєвий  допінг,
Центр  світобудови.
А  де  ж  тепер  там  я,
Твій  живчик  лохотрону?
Ти  думаєш,що  дім  наш  і  сім`я,
Це  підніжжя  твого  трону,
А  ласка  й  ніжність-тільки  по  суботам.
І  в  штучності  між  нами  пролягла  розбіжність:
Ти  забула  про  відчуття  турботи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010

Моя дівчина-наркоманка.

Мій  друг  скадзав:"Покинь  її,
Нехай  тебе  не  мучить  совість,
То  лиш  на  вітер  гроші,і  марево  сім`ї,
Поглянь  ще  скільки  є  дівчат  натомість!"

"Так  легко  дати  цю  пораду,
Ти  ж  знаєш,що  моя  любов-не  випадковість,  
Я  -  однолюб,  стерпіти  можу  навіть  зраду,
Та  не  гадав,що  в  цій  біді  прихована  її  манлива  загадковість.

Її  туманний  блиск  очей-
Я  потопав  в  їх  глибині  ще  зранку,
В  холоднім  світлі  місячних  ночей,
Ловив  їх  погляд,такий  прекрасний...Наркоманки!

Де  був  мій  розум,  краще  не  питай:
Хіба  в  коханні  хтось  з  нас  розум  має?
Та  я  боротимусь  за  неї-  ти  це  знай,
Її  залежність  ці  боротьбі  програє!"

"Що  ж,це  благородно  з  твого  боку,
Я  не  казатиму  багато  слів,
Лише  обдумай  наслідки  від  цього  кроку,
Щоб  не  опинитись  на  краю  найгірших  снів.

Бо  в  пошуках  нової  дози,
І  це  вже  не  її  вина,
Вона  колись  продасть  тебе-це  правда  прози,
І  ти  самотнім  потонеш  в  келисі  вина..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010

Зима.

Паморозь  накрила  трави,
Знов  зима  шукає  слави,
І  за  теплом  шкодує  віття,
Лист  віддавши  лихоліттю.
З  тихим  шурхотом  сніжинок
Привітавсь  у  сні  барвінок,
Й  в  небі  вітер  засміявся:
Королем  тут  він  зостався.
Ніч  сховала  сонні  зорі,
Темні  тіні  лиш  надворі,
Вайлувато  опустились,
Із  землею  поріднились.
Десь  пташина  заскімлила,
Може  себе  пожаліла,
Чи  ,можливо,  попрощалась,
З  рідним  птаством,й  тут  зосталась?
Я  стою  ж...Сумую...Плачу!
Їй  в  думках  я  шлю  удачу,
Бо  самотня  залишилась,
Як  і  я  зимі  скорилась.
Довжелезним  сірим  ночам,
Криком  жалю  смерть  пророча,
Позбиравши  в  намистини,
В  пам`яті,  тепла  години.
О,  незнанна,горда  птахо,
Ти  загинеш,  бідолаха,
я  ж  залишусь  із  зимою,
Щоб  вмиватися  сльозою.
Буду  сум  до  дна  терпіти,
Щоб  оцю  зиму  прожити,
Хоч  і  знаю,  що  натомість,
Серце  знищить  невідомість...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167113
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010

Психо.

Сумно,  сумно,
Тихо,тихо,
У  мені  зродилось  "психо",
Я  тихенько  помолюся,
Чуєш,"психо",-я  не  злюся.
Сумно,  сумно,
Тихо,тихо,
За  вікном  гуляє  лихо,
Депресивні  ходять  люди,
І  прокляття  линуть  всюди.
Я  ж  тихенько  помолюся,
Бачиш,"психо",-я  не  злюся.
Цей  антивірус  є  звичайний,
В  серці  розум  життєдайний.
Зітканий  зі  слів  покори,
Віри  в  вищі  коридори.
Сумно,  сумно,
Тихо,тихо,
Геть  із  мене,вийди  "психо",
Тебе  зовсім  не  боюся,
Світлом  Божим  захищуся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010

. Ностальгія

Ностальгія  з`їдає  зранені  душі,
Живучи  в  серцях,  на  морі  і  суші,
За  тим,  що  відгуло,
За  тим,  чого  не  було,
За  тінями,  яких  не  спіймати,
За  мріями,  яких  не  діждатись,
За  піснями,  яких  не  співати,
За  часом,  за  яким  не  сховатись...
У  неї  запах  дитинства,
У  неї  відчуття  материнства,
Колір  ночей  безсонних,
В  солодких  обіймах  любовних..
У  неї  голос  сумління,
Характер  німого  терпіння,
Пам`ять  вражень  приємних,
В  пориві  до  бажань  таємних.
І  скільки  б  не  було  теорій,
Ностальгія  –  дитина  історій,
Плину  безжального  часу,
Минулого  вічна  прикраса.
Туманом  забарвлює  очі,
І  мудрі  старечі,  й  наївні  дівочі,
Зродившися  вранці,погасне  на  перехресті  ночі,
з  забутих  снів  перейшовши  в  слова  пророчі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165969
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010

Три моїх неба.

"Мамо,  подивися,  бачиш-в  небі  равлик?"
"Сину,  це  хмаринка  мандрує  в  небесах..."
"Ні!  Ти  подивися,  а  он  отам-  кораблик,
І  вовк,  що  заховався  у  сонячних  лісах"...

Таким  в  мені  зосталось  моє  дитяче  небо,
З  малюнками  із  казки,  дитячий  небограй,
Тепер  лиш  розумію:  нічого  більш  й  не  треба,
Лиш  мама  молода,  й  дитинства  мого  рай...

Сльозиною  упало  моє  юначе  небо,
Наївність  розчинилась  у  пелені  незгод,
І  в  душу  закотилась  нестримная  потреба
У  неба  попросити  прихистку  від  турбот.

І  я  збирав  каміння,  вмиваючись  дощами,
Шукаючи  кохання,  чистіше  від  небес,
Знайшов  лише  уміння  терпіти  сум  роками,
Напевне,  це  також  усе-таки  прогрес...

А  сьогодні  вранці  я  в  діда  запитався,
Яке  ж  старече  небо,  навіщо  його  ждать?
А  він  заплакав  гірко,  присів  і...засміявся:
"Небо  -  то  для  мене  надія  й  благодать.

Поглянь  же,  бачиш,  внучку,  он  там  пливе  кораблик,
А  он  перед  тобою  ще  квітка  розцвіла,
А  там,  он,  бачиш,вовчик,а  там,сховався  равлик,
А  далі  лиш  надія-  за  край  мого  села..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010

Бомжу.

Тобі  нема  ще  й  сорока,
А  вже  давно  ,як  сніг,  збіліли  скроні,
І  в  мозолях  порепані  долоні,
Й  трясеться  пропасницею  рука.  

А  повз  тебе  пливе  юрба,
Кудись  нестримно  поспішає,
Й  не  чує,  як  твоя  гармошка  грає,
А  ти,  як  зморена  журба...

Мені  так  хочеться  тобі  сказати,
Що  в  мене  доля  теж  гірка,
Та  я  тримаюсь,  треба  до  кінця  її  зорати,
Щоб  зрозуміти,  що  моя  душа  ще  зовсім  не  мілка.

Та  я  мовчу,кидаючи  до  ніг  твоїх  грошину,
Проп`єш...Не  жаль  мені  того  гроша!
А  жаль,  що  вже  ніхто  не  бачить  у  тобі  людину,
Й  ти  сам  змирився  з  роллю  алкаша...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010

Дівчинка в білому. (жарт)

Йдучи  по  вулиці  старовинного  міста,
Шепотів  Рафаелло  дивні  слова:
"Дівчинко  в  білому,вийди  з  намиста,
І  дай  мені  спраги  творити  дива."

А  вже  вечором  тихим,  на  фоні  Верони,
Він  малював  лик  святої  Мадонни,
І  в  благоговінні  схилив  на  коліна
Все  покоління,бо  Мадонна  його  прекрасна  й  невинна...

Пробігли  століття,  крутячи  сферу,
Й  вже  бачим  Шекспіра,  що  гуляє  по  скверу,
І  промовляє  про  себе  дивні  слова:
"Дівчинко  в  білому,  ти  ще  жива?

З  неба  дістань  мені  творче  натхнення,
Щоб  в  славі  звеличить  на  вік  моє  ймення."
А  потім,  зайшовши  в  міську  оперетту,
Геній  писав  на  віньєтці  "Ромео  й  Джульєтту"...

А  час  все  гортає  безкінечні  хвилини,
Погляньте,  це  ж  Моцарт  їсть  мандарини!
Що  він  бурмоче,  ковтаючи  сік?-
"Дівчинко  в  білому,  куди  образ  твій  зник?

Стільки  емоцій  багато  в  думках,
На  музику  серця  покласти  їх  хочеться,ах!"
Й  вже  пальці  шукають  планшетку  роялю,
І  лине  крізь  час  безсмертна  музика  жалю...

А  світ  наздогнав  безіменну  реальність,
Я  в  ній  живу,  моя  це  фатальність,
І  вголос  кричу,  аж  болить  голова,
В  безмежній  надії  дивні  слова:

"Дівчинко  в  білому,  дівчинко  в  білому,
Дай  же  й  мені  благодаті  невмілому,
Де  ти  сховалась,  в  яких  небесах,
Кого  виводиш  в  герої  з  невдах?.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010

Згоріли почуття

Згоріли  почуття,
Любов  віддали  на  заклання
Дрібницям  швидкоплинного  життя,
Не  мавши  в  серці  каяття,
Ми  потім  просимо  у  Бога  покаяння.
Весь  час  провівши  в  суєті,
В  печалі  тисячі  образ,
Кохання  вбили,  відкривши  двері  самоті,
Впустивши  в  серце  біль  відраз.
Забувши  доторк  уві  сні,
Як  губи  пестили  долоні,
Як  залишалися  одні,
І  вмирали  в  пристрасті  полоні.
Забули  сонячність  в  очах,
Забули  лагідність  у  собі,
Лишили  там  лиш  біль  і  страх,
Від  себе  заховалися  в  юрбі
А  потім  в  самоті  ночей,
Луною  котиться  парад  зітхань
І  в  житті  безликих  ролей,
Лиш  буде  шлейф  несправжніх  зраджених  кохань,
Нещирих  мертвих  почуттів,  
І  нескінченність  довгих  днів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010

Мерехтіли зорі…

Мерехтіли  зорі  ,  спіймані  водою,
Тиша  сперечалась  з  шепотінням  хвиль,
Тебе  манили  далі  ,блакитні,  неозорі,
Замріяний  твій  погляд  ховав  картатий  бриль.
Мереживом  казковим  світилися  неони,
І  світло  обіймало  твій  дівочий  стан,
На  платті  візерунком  ,золото-червоним,
Манила  жар-веселка  від  зіркових  ванн.
Молода,  зваблива,  непокірна  й  горда,
Ти  мріяла  про  небо  і  подих  далини,
Слухала  пориви  музичного  аккорду,
Мінливого  в  звучанні  й  чуттєвої  глибини.
Міська  красуня-птаха,  у  пошуках  свободи,
У  пошуках  любові  нескорених  висот,
От-от  злетиш,  й  зі  страхом,  поринеш  в  далі  нові,
Майбутня  жертва  моди  й  надуманих  турбот.
А  поки  ж  ти  -  богиня,  в  наївності  прекрасна,
В  простоті  устремління  впіймати  ритм  сучасний,
В  бажанні  долетіти  до  країни  мрій,
Поки  тіло  юне,  в  прагненні  любові,
Відчути  подих  щастя,  і  шанс  впіймати  свій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165610
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010

Щастя

Ой  як  любо  на  світанні
Сонце  зустрічать,
Із  росою  молодою,
Квіточки  збирать.
Прийде  милий,  посміхнеться,
Квіти  понесе,
Лагідно  тебе  торкнеться,
Й  щастя  принесе.
І  нічого  більш  не  треба,
Дівчині  простій,
Хоч  би  з  милим  ,просто  неба,
Тільки  б  не  самій,
Бо  дорожча  за  всі  багатства,
Одна  любов  його,
Не  страшні  тяжкі  митарства,
Витерпить  всього.
Лиш  би  сонце  на  світанні  ,
сяяло  для  двох,
Ноги  мили  роси  ранні,
Й  пестили  обох.
Любувалися  б  весною,
І  шукали  цвіт,
Й  не  була  б  вона  сумною,
На  межі  юначих  літ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164304
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010

Пробачити…

Світ  розколовся,
і  в  гніві  ти  топчеш  розбиті  шматочки,
Не  залишаючи  шансу  з  уламків  звести  почуття,
Ось  і  все:невідворотно  полетіли  у  безвість  нестримні  листочки  -
Намарно  прочитані  сторінки  твого  життя.
Так  легко  все  втратити,і  тяжко  звільнитись  від  болю,
Ти  не  зуміла  пробачити,безпечно  ламаючи  долю,
Смакуючи  деталі  напівзабутих  образ,
Не  знаєш,що  щастя  дається  тому,хто  вміє  прощати,
Малюючи  тіні  мінливих  болючих  відраз,
Сама  розписалася  в  тому,  що  не  здатна  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164303
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010

Ноша

Серед  білих  вітрів  просторим  засніженим  полем,
Людина  йде...Куди  вона  йде?
Змерзла,  обсипана  снігом  мов  болем,
Кудись,  по  коліна  вгрузаючи,  вперто  бреде.
Не  знаю  я  цілі  її,  й,напевне,  не  знатиму  долі,
Ліниво  лиш  поглядом  ледь  її  шлях  проведу:
Можливо  піде  туди,  де  дерева  видніються  голі,
І  там  заховає  від  світу  навіки  біду.
Без  імені  й  роду  її  в  землі  закопає,
Й  заплаче  від  того,  що  ноша  нарешті  легка,
Від  щастя,  якого  ніколи  не  знав,  заридає,
В  покаянні  шепочучи  дяку  Богові  з  висока...
Що  за  химерні  думки  прийшли  в  мою  душу?
Вже  постать  людини  давно  зникла  в  снігах,
А  я  все  ніяк  свій  погляд  за  обрій  не  зрушу,
Бо  також  несу  свою  ношу  в  безмежних  світах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2009

Сліпий музикант

Невпевнені  кроки  і  стукіт  ціпка,
Й  шепіт  десь  поряд:"Ото  бідолаха,
Його  доля,напевне,  нещаслива  й  гірка,
Для  чого  живе  ж  цей  пожиттєвий  невдаха?"

А  по  сцені  театру  йшов  музикант,
Його  погляд  ховали  затемнені  скельця,
"Зовсім  сліпий...Та,кажуть,талант,
Не  залишить  в  спокої  жодного  серця".

Підсунув  стілець,  нервово  зітхнув,
Пальці  пробігли  по  клавіатурі  роялю,
Тихим  звучанням  зал  огорнув,
І  в  музиці  сліз  розчинилася  аура  жалю.

Майстерно  збиваючи  музики  темп,
На  дні  апогею  зриваючи  звуки,
Тримаючи  зал  у  напрузі,  зловив  враз  момент,
І  вже  музику  щастя  сплели  його  руки.

Досягши  нестримних  бурхливих  висот,
Знов  стишивсь,  немов  від  залу  ховаючи  звуки,
Немов  в  покаянні  звільнив  від  турбот,
Свою  душу,  й  тепер  він  не  знає  більш  муки.

Розсипавши  ноти  срібним  дощем,
По  залі  пливла  увертюра  Шопена,
В  серця  вселяючи  радісний  щем,
Бо  правду  життя  сьогодні  почула  й  побачила  сцена.

А  потім  крізь  гул  шалених  овацій,
Почув  я  десь  поряд  зітхання  тремтливе:
"Нема  в  його  долі  сонячних  грацій,
Але  ж  подивіться,який  він  щасливий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163527
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2009

Ти любиш весну…

Ти  любиш  весну...
А  я  люблю  твої  коси,
Першоцвітну,ясну...
Ранкові  смарагдові  роси,
Тихий  шепіт  ночей,
Ароматних,п`янких,первозданних,
Ніжний  дотик  плечей,любий  погляд  очей,
Навіки  коханих...
Ти  любиш  весну...
А  я  люблю  тебе  в  ній,
Веселу  й  сумну,
Сповнену  райдужних  мрій
Неспокійну  й  в`юнку,красиву  й  струнку,
Від  зорі  до  зорі  манливу  й  п`янку,
В  вечоровій  пітьмі,і  в  ранковій  імлі,
Лиш  тебе  я  люблю  одну  на  землі!
Ти  любиш  весну...Благодатну  весну...
Що  з  тобою  була,що  в  тобі  розцвіла!
Чарівну  весну,наївну  весну,
Що  до  нас  не  прийти  не  могла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009

Не забудь. .

Не  забудь,  як  весняний  цвіт  обіймав  твої  руки,
Як  падав  до  ніг,  вкриваючи  білим  намистом  траву,
Й  твій  шепіт  в  устах,  що  на  мить,  приглушив  всі  навколишні  звуки:
"Я  кохаю  тебе!..І  кохатиму,  аж  допоки  живу..."

Не  забудь...Бо  як  пролетять  невидимим  маревом  роки,
Призначаючи  старості  віч-на-віч  рандеву,
Я  шукатиму  в  твоїх  синіх  очах  це  кохання,аж  поки,
Білим  цвітом  у  серці  життя  прокладає  стежину  свою  вікову...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161238
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009

Тук-тук… ( або плач ангела)

Тук-тук...
Ви  чуєте,  як  серце  б`ється?
Хоч  ангельське,  та  сповнене  журби,
Від  того,  що  от-от  іще  одна  зоря  зірветься,
Й  полине  в  нікуди...
Тук-тук...
Воно  печаллю  обізветься,
Бо  десь  під  натиском  безбожої  юрби,
От-от  іще  одна  душа  спіткнеться,
І  стане  враз  німіша  від  слюди...
Тук-тук...
Ви  чуєте,  як  ваше  серце  б`ється?
Хоч  і  людське,  та  як  лоза  весняної  верби,
В  шуканні,  до  любові  вгору  в`ється,
Мов  пагінець  лози  у  прагненні  води...
Тук-тук...
Чому  ж  воно  у  вас  таке  обманне,
І  протирічить  в  єстві  саме  собі?
Скоріш  повірить  в  те,  що  безталанне,
Ніж  довіриться,о  Господи,  тобі...
Тук-тук...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161004
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009