| Сторінки (1/87): | « | 1 | » |
Я не пишу...
Бо не приходить муза
Бо уночі слова не йдуть до голови
Я не пишу ...
Душа тепер обуза
не сплю – і не живу віршами уві сні
Я не пишу...
та й рима не складеться
Нічого справжнього шоб висказать нема
Я не пишу...
Душа тепер не рветься
В політ – у всесвіт – знуджена запилена душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Осінь із просіддю
сонною, босою
в дім загляда
голос збентежений
тихий, мережаний
сипле вона
білими квітами
травами вшите все
вбрАння її
вслухайся в голос цей
сумно і солодко
стане в душі
місяць покраяний
скибками в чаї
все зірки збира
в кріслі укутайся
в щастя прислухайся
зникне журба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2019
Холодила зима холодила
І снігами нещадними била,
І зненацька вставляла підніжки,
Й по-дитячому бавилась в сніжки.
Замітала зима замітала,
Білий порох все вище збивала
І до крові щипала за щічки,
Й заморозила дихання річки.
Голосила зима голосила,
І в обійми до себе просила,
Покружляти у танці з вітрами
І ловити сніжинки губами.
Притомилась зима притомилась,
Наче кицька на сонечку грілась
І грайливо так мружила очка
Як топилась остання сорочка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2019
Констанс вимкнула телевізор, перейшла у другий кінець кімнати щоб загасити лампу, сіла біля вікна, вдивляючись у освітлену ліхтарями пітьму. Усе перетворилось на діаманти – гілки, верхівки дахів, електричні кабелі – все миготить і виблискує.
Альфіленд – вимовляє вона вголос.
"Тобі знадобиться сіль" – каже Еван зовсім близько до її вуха. Коли Констант чує його голос вперше він заставляє її здригнутися і навіть лякає – Еван майже не існує впродовж останніх чотирьох днів – але потім вона заспокоюється, Еван може бути досить непередбачуваним. Як чудово чути його голос, навіть якщо вона навіть не може мріяти про повноцінну розмову з ним. Його репліки односторонні. І навіть якщо вона відповість йому, зворотної відповіді часто вже не отримає. Проте такими їхні розмови по суті були завжди.
Вона не знала що робити з його одягом після того як все сталося. Спершу речі просто висіли у шафі, але для Констант було надто боляче щоразу відкривати дверцята і бачити там куртки і костюми, що акуратно висіли на вішаках і мовби чекали щоб тіло Евана застрибнуло у них і вивело на прогулянку. Твідові костюми, шерстяні светри, клітчасті сорочки… Вона не могла віддати їх бідним, хоча це було б найрозумніше. Вона не могла їх викинути, це не просто марнотратно а й надто різко, ніби махом здерти зі шкіри пластир. Тому вона склала їх у валізу, поставила туди кілька таблеток від молі і винесла на третій поверх. Все було добре у світлу пору доби. Еван нічого не заперечував, а його голос звучав бадьоро і впевнено. Крокуючий голос, голос що вказує шлях. Голос витягнутого вказівного пальця, який завжди показує на щось. Йди туди, купи це, роби оце! голос що злегка вмів насміхатись, дражнити, який освітлював все – так як він звучав для неї колись ще перед хворобою.
Вночі щоправда все ставало гірше. Констанс мучили погані сни: скиглення що доносились із валізи, жалісливі просьби, благання випустити. Дивні чоловіки раптово з’являлися перед дверима і обіцяли стати Еваном, але не ставали. Натомість вони, вбрані у чорні плащі засипали її погрозами, щось вимагали, щось настільки розмите, що Констант не могла збагнути що це, чи ще гірше вони наполягали побачити Евана і починали відштовхувати її, і наміри у них зрозумілі - вбити. "Еван не вдома" – вона ридала, не звертаючи увагу на приглушені благання про допомогу, які доносилися із валізи із третього поверху. І коли чоловіки проривалися догори по сходах, вона прокидалася.
Констанс подумувала приймати снодійне, хоча і знала що воно викликає звикання і призводить до безсоння. Можливо їй варто продати будинок і переселитися до корпоративної квартири. Ця ідея активно обговорювалася під час похорону хлопцями, які вже більше і не хлопці і живуть у містах Нової Зеландії та Франції, достатньо далеко щоби мати зручну відмовку часто не навідувати її. І цю ідею звісно підтримували їхні жваві хоч і тактовні і досвідчені дружини, пластичний хірург та аудитор. Але Констант рішуче не погоджувалась. Вона не може покинути цей дім, тому що тут є Еван. Хоча вона не настільки дурна щоб сказати їм про це. Вони і так завжди думали що Констанс балансує десь на межі здорового глузду через Альфінленд, коли ж одного разу її задум принесе багатство навіть сам запах божевілля щодо нього випарується. Корпоративна квартира- евфемізм дому для пристарілих. Констанс не тримає на них зла. Вони хочуть для неї найкращого, а не просто того, що простіше для них. І звісно вони схвильовані тим безладом який спостерігають не тільки у самій Констанс - хоча вони і підтримують її матеріально у часи коли вона борсається від агонії трауру, а й до прикладу у її холодильнику. Там зберігаються такі речі яким просто немає здорового пояснення.
"Який бруд, вона мов би чує їхні думки, все всипано мікробами, дивно що вона ще не підчепила якусь серйозну хворобу". Звісно що вона не підчепить, вона зовсім мало їсть останніми днями. Содові крекери, скибку сиру, арахісове масло таки з банки.
Їхні дружини підходили до цієї ситуації дуже делікатно. Ти хочеш цього? А цього? «Ні, ні», Констанс відмахувалася. "Не хочу нічого, викидайте все". Троє маленьких внучат, двох дівчаток і одного хлопчика було відправлено до неї на свого роду пошуки пасхальних яєць, що правда, вони шукали недопиті чашки чаю і какао, які Констанс порозкидала то тут то там по будинку, і які вже давно покрилися всередині сірою чи блідо-зеленою кіркою цвілі. « Дивись, мам! Я знайшов ще одну! Фу, яке огидне! А де дідусь?»
Дім для пристарілих хоча б розраджуватиме її компанією, зніме з неї тягар, відповідальність. Все ж таки такий будинок як у неї потребує догляду, уваги, і навіщо їй більше обтяжувати себе всіма цими хатніми обов’язками? Ця думка була викладена, що правда, більш детально її невістками. Констанс могла би спокійно пограти собі в Бридж, чи Ерудит, вони пропонували. Кажуть, Нарди знову зараз в моді. Щось таке що б не завдавало надміру стресу чи емоційного напруження мізкам. Проста така-собі колективна гра.
«Ще ні» каже голос Евана «Не час робити це». Констанс знає що голос цей не справжній. Вона знає що Еван насправді мертвий. Звісно вона усе знає! Інші люди котрим довелося втратити близьку людину переживали вже щось подібне. Звукові галюцинації, ось його назва. Вона читала про них. Це нормально. Вона не божевільна.
«Ні, ти не божевільна» заспокоює Еван. Він може бути таким ніжним, коли відчуває, що вона страждає.
Він має рацію щодо солі. Їй варто було б запастися чимось що розтоплює лід заздалегідь, але вона зовсім про це забула. А зараз якщо у неї не буде солі то вона мимоволі стане заручником у власному домі, дороги перетворяться до завтра на ковзанярський каток. А що робити якщо лід не топитиметься ще довший час? У неї просто закінчаться всі запаси їжі. Тоді вона стане ще однією галочкою у статистиці – старий відлюдник, переохолодження, смерть від голоду – на це уже звертав її увагу Еван – вона ж не може харчуватися повітрям.
Вона мусить вийти. Навіть одного пакету соляної суміші буде достатньо щоб пройти сходи і прохід і не дозволити іншим людям позабиватися до смерті, або хоча б собі. Магазин на розі - ось куди треба йти – він всього два квартали від дому. Їй треба буде взяти з собою сумку на колесах, вона червона і водонепроникна, адже сіль буде важкою. У їхній сім’ї лише Еван водив машину. Термін дії її прав давно закінчився. У той момент коли вона з головою поринула у Алфінленд Констант відчувала що занадто розсіяна щоб їздити за кермом. Альфінленд захопив всі її думки. Альфінленд відсіював все периферійне, наприклад дорожні знаки.
Мабуть, надворі вже слизько. Якщо вона зважиться на цю затію, може скрутити собі в’язи. Констанс стоїть у кухні. «Еване, що мені робити?» її голос дрижить.
«Візьми себе в руки» – голос Евана звучить строго. Не дуже інструктивна репліка, а в тім це була його звична відповідь на запитання якщо йому не хотілося вирішувати щось.
"Де ти був? Я так хвилювалася. Ти потрапив в аварію?" – "Візьми себе в руки".
"Ти справді мене любиш?" - "Візьми себе в руки".
"У тебе роман?"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718028
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Прийде момент в житті і ти
Після років важкої праці чи поїздки
Стоятимеш посеред свого дому,
кімнати, акру, острова краю
В найменших кроках знатимеш
до них дорогу всю
Моє добро, ним володію, скажеш
І саме в той момент
Гора розсунеться як трісне
Птах безмовним стане
Гілки дерев з обіймів
Виштовхнуть тебе
Повітря хвилею від тебе відведе
І подиху не зможеш більш зловити
Ні ні вони гукатимуть
Нічого ти не маєш
Ти в світі цьому гість
Що якось пагорб подолав
і стяг там встановив
й промову мовив
ми не належимо тобі
ніколи нас не знав
вела до нас дорога інша,
та що не обрав
The Moment
The moment when, after many years
of hard work and a long voyage
you stand in the centre of your room,
house, half-acre, square mile, island, country,
knowing at last how you got there,
and say, I own this,
is the same moment when the trees unloose
their soft arms from around you,
the birds take back their language,
the cliffs fissure and collapse,
the air moves back from you like a wave
and you can't breathe.
No, they whisper. You own nothing.
You were a visitor, time after time
climbing the hill, planting the flag, proclaiming.
We never belonged to you.
You never found us.
It was always the other way round.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717497
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.02.2017
Постійно вдосконалюватися
Постійно вчитись
Не нервувати
Біди вміти гідно пережити
Не поспішати
І нікого також не спішити
Прощати інших
Та й себе
за помилки свої
простити
У сірих буднях
Час знайти
Щоб із душею
щиро щиро говорити
Любити інших
Та й себе
себе також любити
Займатись справами
Які дають наснагу жити
Не втратитися у гріхах
У злобі не згубитись
Лиш в Бога вірити
і мир в очах носити
і дорожити
кожним днем прожитим
дорожити
щоб мудрість цю
у старість в торбі принести
і нею з внуками неначе
яблуком смачним ділитись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017
Біля вікна. ввечері
Від зеленіючих вночі пасовиськ
дорогою до слів
прояснюється суть
у темних цих рядків
Тут внутрішня і зовнішня межа
Тут небо що ковтає сад
Все різне йде із різним в лад
В всесильній темені даху
Порхає птаха, думи,
ангел у лахмітті, однак,
зникає він
при тьмяно-сірім світлі
AM FENSTER, ABENDS
Erika Burkart
Vor nachtgrünen Matten
unterwegs zu Wörtern,
Klartext zu einem
dunklen Gedicht.
Das innere und das äussere Land,
der Himmel flösst Gärten, Getrennte
gehen dort Hand in Hand.
In zeichenmächtiger Schwärze
vom Dachrand flatternd ein Vogel,
Gedanke, Engel in Fetzen,
der im simmernden Grau-Licht
verschwand.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705937
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.12.2016
Не стій у мене на могилі, не ридай
Не сплю я. І прошу мене там не шукай
Я в тисячі вітрів що тут кружляє
У іскорках, що сніг повсюди розкидає
Я блиск налитого достиглого зерна
Я ніжний дощ, що лише осінню бува
Коли прокинешся в ранковій суєті
з птахами в небі пошукай мене тоді
ті, що цвіркочучи, кругами ввись летять
вночі ж я там де ніжно зорі мерехтять
Не стій у мене на могилі, не ридай
Не вмерла я. Прошу, мене там не шукай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704745
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.12.2016
Мій сину любий,
ось що хочу я тобі сказати
В житті ніколи не ходила
кришталевими східьми,
Бувало, що чекали на дорозі
мене і цвяхи і скалки
І килимів в кімнатах не було -
а лиш підлоги голі
І дошки вирвані місцями
в моїй траплялись долі
Бувало, в темряві безлюдній
доводилося йти
бувало, що життя звертало
десь за глухі кути….
Але весь час оцей
я вперто лізла вгору
Весь час тягнулася
щосили догори…
Тому, мій хлопчику,
в житті не відступайся
І на одній сходинці
нізащо не зупиняйся
не падай долу,
як не важко, не здавайся
А лиш згадай тоді,
що я продовжую іти,
Що я продовжую
Свій шлях долати
повір,не кришталевими східьми…
Motto - Langston Hughes
Well, son, I'll tell you:
Life for me ain't been no crystal stair.
It's had tacks in it,
And splinters,
And boards torn up,
And places with no carpet on the floor—
Bare.
But all the time
I'se been a-climbin' on,
And reachin' landin's,
And turnin' corners,
And sometimes goin' in the dark
Where there ain't been no light.
So, boy, don't you turn back.
Don't you set down on the steps.
'Cause you finds it's kinder hard.
Don't you fall now—
For I'se still goin', honey,
I'se still climbin',
And life for me ain't been no crystal stair.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692571
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.10.2016
Ти мрію свою бережи,
коли вона вмирає -
життя мов птаха
із пораненим крилом
у небі більш не заширяє.
Ти мрію свою бережи,
коли вона піде -
життя твоє мов поле
стане
снігами скуте і пусте.
Hold fast to dreams
For if dreams die
Life is a broken-winged bird
That cannot fly.
Hold fast to dreams
For when dreams go
Life is a barren field
Frozen with snow.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692570
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.10.2016
Кохана,хочу щоби знала ти одне,
коли дивлюсь
на образ місяця в кришталю,
на червоніючу в віконечку гіллю,
яку повільно осінь пензлем забарвлює,
коли малюю
пальцем щось по попелі,
або ж зітлілої деревини чіпаю…
Усі думки мої до тебе доторкають…
Так наче світло, і метали, й запахи
перетворились дивом на човни
і мчать чимдуж на твої острови,
а ти чекаєш…
Та знай
якщо цуратимешся нашої любові –
то й я втрачатиму її поволі,
Якщо відчуєш, що тобі зчужів –
більш не шукай мене бо й я перегорів.
Якщо ж після терзань глибоких і думок
покинути мене все ж забажаєш,
клянусь, на березі душі,
що вкоренилася десь глибоко в тобі
у цей же день, в годину цю
я руки гордо в небо піднесу
Й до інших благодатних островів
Свої вітрила з вітром відпущу.
Якщо ж у день той, у годину ту
Відчуєш, що моя ти і мені судилась,
і квітку нахилятимеш до вуст своїх,
мене шукаючи, кохана моя, мила,
вогонь твій – полум’ям займеться у мені
всі почуття відкликнуться в душі.
Твоя любов мою любов подвоїть
І доки дихаю - моя рука у твоїй.
Pablo Neruda If you forget me
You know how this is:
if I look
at the crystal moon, at the red branch
of the slow autumn at my window,
if I touch
near the fire
the impalpable ash
or the wrinkled body of the log,
everything carries me to you,
as if everything that exists,
aromas, light, metals,
were little boats
that sail
toward those isles of yours that wait for me.
Well, now,
if little by little you stop loving me
I shall stop loving you little by little.
If suddenly
you forget me
do not look for me,
for I shall already have forgotten you.
If you think it long and mad,
the wind of banners
that passes through my life,
and you decide
to leave me at the shore
of the heart where I have roots,
remember
that on that day,
at that hour,
I shall lift my arms
and my roots will set off
to seek another land.
But
if each day,
each hour,
you feel that you are destined for me
with implacable sweetness,
if each day a flower
climbs up to your lips to seek me,
ah my love, ah my own,
in me all that fire is repeated,
in me nothing is extinguished or forgotten,
my love feeds on your love, beloved,
and as long as you live it will be in your arms
without leaving mine.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Далеко прошу не відходь, хоч навіть і на днину
Тому що мила, не повіриш, але день
не перегорнеться, не скінчиться ніколи,
якщо не разом ми, якщо ти й я не поряд.
Бо мов нічний вокзал тоді пустий,
з якого поїзди втекли й дрімають десь у місті
очей, повір, я не зімкну, допоки,
допоки сам з собою наодинці.
Далеко прошу не відходь хоч навіть на хвилину
тому що сум, який спада мов сніг крупина по крупині
у той момент у весь в мені насиплеться, змететься
а диму, що шукав прихистку, зайти до мене заманеться.
Нехай твій витончений силует у пам’яті навіки збережеться,
А вії чорні, очі не ховатимуть, тоді коли з тобою я,
Далеко прошу не відходь, хоч навіть на секунду,
моя любове, вічна, неземна.
Якщо втечеш і неосяжною раптово станеш
Моя пригнічена, осліплена душа
блукатиме кругами ген по світу
Питатиме у зустрічних:
кохана, ти прийшла?
Чи тут загинути без тебе маю я?
Don't Go Far Off - Pablo Neruda
Don't go far off, not even for a day, because --
because -- I don't know how to say it: a day is long
and I will be waiting for you, as in an empty station
when the trains are parked off somewhere else, asleep.
Don't leave me, even for an hour, because
then the little drops of anguish will all run together,
the smoke that roams looking for a home will drift
into me, choking my lost heart.
Oh, may your silhouette never dissolve on the beach;
may your eyelids never flutter into the empty distance.
Don't leave me for a second, my dearest,
because in that moment you'll have gone so far
I'll wander mazily over all the earth, asking,
Will you come back? Will you leave me here, dying?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653013
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.03.2016
Красунь усіх цікавить в чому ж мій секрет
Ні вроди, ні модельних форм не маю
Вважають що брешу
Як їм кажу
Краса моя в обводі рук
У плодовитості стегна
У формі губ вона
в манері мого кроку
Я жінка
Неймовірно
жінка я
і саме я є
неймовірна жінка
Поглянь, заходжу до кімнати
спокій вся,
чоловіків немов магнітом притягаю
і знову на колінах,
знову роєм,
обступають
виною тут
цей блиск в моїх очах,
розгойдування талії при ході,
або ж усмішки ніжна білизна,
чи танець ніжок що ступають по дорозі.
Я жінка
неймовірно
жінка я
і саме я є
неймовірна жінка
Чоловікам цікаво було теж
Ну що ж воно що так до мене вабить
Хотілось багатьом дізнатись це
Хто спробував - зусилля були марні
Наважилася показать сама
Та як сліпцям побачити - дарма
Краса моя у вигині спини,
У формі бюсту пишного,
В граційності осанки,
У сонячності усмішки
Так, неймовірно,
жінка я
і саме я є
неймовірна жінка
Тепер ви розумієте чому
я голосно розмову не веду
і голови ні перед ким не прихилю
ні, не стрибаю, ні, я не кричу
коли побачите що вас минаю
душа наповнить гордістю, скажу:
«краса моя у дзвоні чобітків
в волосся хвильках
в рук моїх долонях
в нестримному бажанні
обійняти всіх»
бо жінка я
бо я так неймовірно
неймовірна жінка!
Phenomenal Woman - Poem by Maya Angelou
Pretty women wonder where my secret lies.
I'm not cute or built to suit a fashion model's size
But when I start to tell them,
They think I'm telling lies.
I say,
It's in the reach of my arms
The span of my hips,
The stride of my step,
The curl of my lips.
I'm a woman
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
I walk into a room
Just as cool as you please,
And to a man,
The fellows stand or
Fall down on their knees.
Then they swarm around me,
A hive of honey bees.
I say,
It's the fire in my eyes,
And the flash of my teeth,
The swing in my waist,
And the joy in my feet.
I'm a woman
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
Men themselves have wondered
What they see in me.
They try so much
But they can't touch
My inner mystery.
When I try to show them
They say they still can't see.
I say,
It's in the arch of my back,
The sun of my smile,
The ride of my breasts,
The grace of my style.
I'm a woman
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
Now you understand
Just why my head's not bowed.
I don't shout or jump about
Or have to talk real loud.
When you see me passing
It ought to make you proud.
I say,
It's in the click of my heels,
The bend of my hair,
the palm of my hand,
The need of my care,
'Cause I'm a woman
Phenomenally.
Phenomenal woman,
That's me.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652602
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.03.2016
Хтось пророкує - світ загине від вогню,
А хтось вважає, що пропаде він від льоду
В житті своєму я пізнав бажання й насолоду,
Тому я більш схиляюсь до прихильників вогню
Але якщо би міг я двічі помирати
то думаю, що й ненависті теж було багато
щоб зміг із впевненістю всім сказати,
що й лід чудовий деструктивний матеріал,
його достатньо аби все тут зруйнувати.
Fire And Ice - Poem by Robert Frost
Some say the world will end in fire,
Some say in ice.
From what I've tasted of desire
I hold with those who favor fire.
But if it had to perish twice,
I think I know enough of hate
To say that for destruction ice
Is also great
And would suffice.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652600
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.03.2016
жалить твоя душа, ох як вона жалить
слова як цьвяхи убивають у підлогу
ну як з прокльонами, скажи, прожить?
що наче зміїв кинув на мою дорогу
горить твоя душа, ох як вона горить
у ненависті підлості і злості
і як тепер, скажи, сім"ю нам сохранить?
якій вороння виклювало очі
сльозить моя душа ,ох як вона сльозить
-змінитись хочеш? - я вже начекалась
Ну як, скажи, тебе знов полюбить?
як відчуття наознак позвертались
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2016
Запам"ятай мене такою як небо в нас над головою
В безмежну вічність в тиху даль йшов
мій грааль
Запам"ятай мене такою як річка, що бурлить піною
мить поспішала, мить чекала, життя як хвилю
пропливала
Запам"ятай мене такою як птах, що марить висотою
В безлюдді, в світлій тишині писала музику
тобі
Запам"ятай мене такою як вітер, що гуляє в полі
нескореною, не рабою, пліч-о-пліч по життю
з тобою
Запам"ятай мене, благаю, я душу в небо відпускаю
Ось розчинюсь в твоєму сні і все... нема...
пробач мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
- чому замоталась, накрилась, насупилась?
- ...буря у нас...дощі ...
- а в нас тепло, сонечко, гріюся!
- негода - вона в душі...
-що сталося? хворієш? мовчиш, чому?
-правда... вона страшна...
-кажи скоріш, не лякай, прошу!
- мами...уже...нема...
(гудки)
а із горла...стогони
грози...дощі...
з душі
на очі...на щоки ...
додолу
одній...такій...
сироті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646274
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2016
Пробудний сміх,
Прокрався в спомин
Твоїх надій
Твоїх ночей
Простиг у простиню завитий
Проникся вічністю речей
Заметушись й затихни, лихо
Тікай кудись, бігом, притьма
Ти будеш плакати так тихо
Твоя сльоза така смішна
Ти будеш думати даремне
Ти будеш вірити в пусте
А ПОТІМ жити чимсь нікчемним
А ПОТІМ слухати німе
Пробудний сміх
крадеться в спомин
твоїх надій
твоїх ночей
Ковтне його вчорашній ворон
По тілу лиш мороз пройде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2016
Твій вірш -
його як первістка плекаєш
твоє життя він, твоя гордість і печаль
чи хтось
колись
його у книзі
десь згадає?
чи кане в лету він?
ти зиркнеш
й стане жаль
Твій вірш - творіння генія
чи троля?
Чийсь ідеал
чи слова й думки каламуть?
що б не казали всі
твій вірш- це почерк Бога
що б не писали всі
твій вірш - він має право буть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2016
Кромсить душа в сміливім декольте
Ховає в пазуху думки суїцидальні
Колись вона жила у площині де'Куатьє
Тепер несила їй пройти ходи астральні
Заскиглить голодом ще не зачата плоть
Її омріяних терпких зміє-фантазій
Зірветься страх метеликом й стрибком
В клубок зіб’ється в садо-мазо танці
Завита в пелен́у болíв, горе-страхіть
Кігтя́ми зачіпляється за волосини щастя
Та в’язень власних споминів до дна летить
Й конвульсіями б’ється об терню своїх нап́астей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643723
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.02.2016
людина ти..., навіщо сльози витираєш
весь біль і жах застиг в твоїх очах
я бачу душу там, ні, ні, ти не лякаєш
людина ти..., твій біль - це божий знак
людина ти..., любов є істинне начало
усе чим дихаєш, людської зграї зов
на що би ти її часами не міняла
людина ти..., тримай міцніш любов
людина ти, яка ж у щасті ти прекрасна
щось вічне, неземне у обрисах твоїх
хай кожна щастя мить дарується безчасно
людина ти..., забудь за первородний гріх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643604
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2016
для жінки найважливіше любити
створити затишок у домі при вогні
красою й добротою світ змінити
дітей виховувати мудрими тобі
для жінки найболючіше згубити
у серці подих щастя, блиск в очах
ти знаєш? нею треба дорожити
вона твій оберeг в чужих світах
цінуй, люби, цілуй свою кохану
навчися в будні бачити її красу
вона ж як треба зцілить твої рани
вона піде слідом по твоєму сліду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Ти мчиш щоденно в нікуди
летиш туди поспішно
мабуть тікаєш від біди?
а чорту смішно...
І ця дорога в нікуди
Куди ж вона веде? куди?
слова не йдуть із голови
"куди б не йшов - все до біди"
киваєш злісно?
а чорту смішно...
Іди,тікай, біжи, лети
потрапиш знову в нікуди
безвихідь кине до стіни
мовчиш невтішно?
тобі не смішно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641886
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 07.02.2016
Забуті сокровення Бога Праотця,
Ми чуємо одні знамення злободенні,
Чигаємо мов дикі звірі на свого ловця,
Водночас просимо Творця: "Прости гріхи щоденні"
Зарита в попелі осрамлена душа,
Бо блудність холодом закутала нам очі.
Лиш блимає придушено свіча твого життя,
Чи проживе вона сьогодні Судні Довгі Ночі?
"Нехай святиться Ім я Твоє" - ось слова,
котрі колись були в твоїх батьків священні.
Ти змила їх, коли кружляла в грішності морях
Ти не просила в Бога для дітей благословення.
Чекаєш як до ніг впаде Насушний Хліб?
А скільки раз ногами ти його топтала
Перед святими образами падаєш до ніг?
А довжників своїх сама ніколи не прощала.
"Але избав нас від лукавого. Амінь",
Слова останні в памяті нараз постануть,
Відкриється в молитві віри й істинності мить,
Твоя душа Причасником Святого Тіла стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641768
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.02.2016
[i]Ех, клята втомо, як же ж ти мене зморила
Смертельний подих твій змітає мої сили
Я думала посплю до ранку й все мине
Прокинулась дивлюсь розстелена моя могила
[/i]
Ех, втомо, так я кликала тебе
На чашку чаю, тільки на розмову
Я думала розкажу все як є
і ти підеш, хіба підозрювала змову?
Ех втомо, нащо знищуєш мене
тобі всього лиш душу показала
Ти знаєш була я малим дівчам
щось лепетала бетурботна, щебетала
Ех втомо, привела в мій дім печаль
заговорила, розболіла, заманила
я знаю що тобі мене не жаль
що ти тенета вже по мені розпустила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2016
Прощалися слізно
затьмаренням
змірено змирені
Покрились мурашками
голоси наші
відчаєм скривлені
Обнялись очима
й відчули
що скоро розплавимось
Пів вічності десь
безкінечністю
шахматно бавимось
Зв’язались мотузками
сльози
проколені віями
І мізки вмостилися
в ноги десь
сонними зміями
І пальці замерзлі
байдужо
відстукують в такт
І блиск надає
так безстидно
очам нашим смак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
To love a person is to learn the song
That is in their heart,
And to sing it to them
When they have forgotten.
~ by Anonymous ~
Коли говориш "Я Кохаю…"
Який ти зміст у це вкладаєш?
Він:
Не можу жить без тебе...
Шаленію...в’яну...
Займаюся вогнем й втрачаю сон...
Вночі тобою марю-сню...
Удень твій образ геть жену...
Я то лечу на крилах...
то тремчу тобою...
То падаю знесилено додолу...
То відчуваю силу мінотавра..
То ніжність тіло наповня...
І я...дарую всю її тобі...
бо я кохаю...
Бо я її пригорщами черпаю...
Вона:
І хочеться кричати щастя кликати...
І хочеться ридати подих стишити...
І хочеться поплакати ніжно-тихо-так...
І хочеться у ковдру думати-дихати...
І хочеться тебе в цю мить побачити...
І хочеться в обіймах пестити-бавити...
І хочеться цілунками-квітами сипати...
Без тебе, милий-жаданий мій, важко дихати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Закохайся, втомись,
в відчуттях захлиснись,
у життя загорнись загадково
і в душі стрепенись,
як захочеш колись
у бажаннях забутись знайомо,
притулися до губ,
що тікають й печуть
від зізнання нестримно терпкого
i руками обвий
стан кремезний, міцний,
і в очах прочитай стільки всього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Коли в руці згущається вуаль,
А стукіт серця обривається в хвилину,
Ти закидаєш зашморг на свою печаль
І перетворюєш сльозу в перлину.
Коли над головою ворон пролетів
І чорним листям осінь проросила,
Ти розмальовуєш оліями слова,
А потім додаєш їм пишні крила.
Коли затихлий стогін горе-скрипаля
Вкрадається в твою спітнілу душу,
Ти вириваєш спогад як листок календаря
Й стрибаєш в прірву як у кави гущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Заплуталися в павутинні голоси,
Думки-метелики у мрії полетіли
І знаю я де маєш бути ти,
Не доберусь туди – згоріли крила.
Заколисала свої страхи і гріхи,
Калачиком скрутила всі страждання,
Я зараз ніжна й чиста – пригорни
Ти ж відчуваєш всі мої бажання.
Замовкли сутінки кімнатної душі,
А серце барабанить як шалене без упину,
Я хочу бачити тебе не тільки в сні
Без тебе вічність поміщається в хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Ти блиск троянди в крапельках роси.
Замріяно вдивляюсь в твої очі
Не треба їх ховати, довгі ночі,
Коханий, напророчили нам сни.
Ти спокій дня, солоність сліз моїх.
Загублено збиваюсь у зізнаннях,
Лиш голос видає мої страждання,
Коханням запорошила свій сміх.
Ти сніжний гомін сплетених доріг
І серце все співає на світанні,
Мій подих задурманився в бажанні
Спійматися в тенетах губ твоїх.
Грайливість свічки - ти, цілунок дня,
Барвистість райдуги, що небо заквітчала
Ковточок радості , усіх начал начало
ВСЕ Ти для мене, ВСЕ для тебе Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
Зашепочи мене коханням
Любові маревом вгорни
Застигло полум’я бажання
За небосхилом самоти
Розмиті привиди-підозри
Закрались тінями в душі
Начаклували дикі грози
В моїй зболілій голові
Зашепочи мене коханням
Цілунком спраглість віджени
І жменьку ніжності у каві
У ліжко зранку принеси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
ОпівнІчною ніжністю
Неокриленою недопізнаною
ПОїш мене….
Шепотінням усміхненим
Не заплющеним неосвідченим
Маниш мене…
Захмілілою ласкою
Відчайдушною зненацькою
Губиш мене…
Задурманеним подихом
Знахабнілим оголеним
Любиш….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Я буду птахом із оранжевим бантом,
Що їсть жуків двома виделками як суші.
Я буду смаком серпантинно-жолудевим,
Що можна змити тільки у громадськім душі.
Я буду вітром шкутильгаючим й бентежним,
Що просить милостиню і блазнює в світі.
Я буду спокоєм, затиснутим в сільце,
Якщо ти ним мені сьогодні скажеш бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Заворкотало на гіллі
Пристебнутім до Страдіварі
Закисла сумом ре-сі-фа-мі
Марго із квіткою в душі
Розлиста проривна струна
Запала в голос на хвилину
Закам’яніла й тихо стигне
Мов пудинг на столі життя
Фотограф-вечір заховався
За фару твого шевроле
А може просто закохався
Й Марго у тебе украде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Мій спокій дрімав на долоні у тебе
Хіба ти не бачиш – всміхається небо,
Сидиш і любуєшся вітру малюнком,
Не треба будити мене поцілунком.
Вся ніжність твоя у полоні моєму,
А можна додам її трохи до крему?
Отак я її навкруги розкидала,
Дожилась до того – ні грама не стало.
Колись ти вночі цілував мені очі,
Чому не цілуєш тепер їх щоночі?
Замріяний спокій тихенько дрімає,
Не рухай рукою, дивись, він зникає!
А думка моя – не розтринькуйте ніжність
Вона не псується, тримайте хоч вічність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Нотації читав нам громофонник,
Гортаючи життєвий хіт-парад,
А ти як завжди заглядав у сонник,
Що, знов тобі наснився зорепад?
Я лила світлий сміх на твої очі
Й дурниці говорила невпопад,
Не вірила в слова твої пророчі
Про те, що нас з’єднає листопад.
І пахло у кімнаті щастя солодом.
Кружляв між нами вітру злий комар.
"Ти запали собі дві свічки, так, від холоду
і підніми мене високо - аж до хмар".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Залилося стомленим стогоном
Замарилось зміреним сном
Заскиглило звабленим гомоном
І в сміх на зорі занесло
Наспалося згашеним шепотом
Закралося в серце жало
Зайнялося попелом -спокоєм
Забилось крилом об вікно
Заніжилось страдними грозами
Запінилось пристрастю знов
Згорнулося ковдрою в спогади
Й ковтнуло вина за любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
За мить ти вкрав мою свободу
З кишені витягнув ключі
Й замок від серця, наче злодій
Зірвав й залишив у траві
Ти каву пив й сміявсь беззубо
Коли ввірвався, мов чужак
Порвав думки і кинув в грубу
Й розлив мого спокою смак
Та й зник...так само як явився
До мене чортик підселився
П'ємо горілку, а вночі...
Піду й вкраду твої ключі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
Німе кохання азбукою Морзе говорило
Сміялось, плакало й бісилось мов дитя
Воно ж учора тільки зранку народилось
Від погляду, котрий спіймала усмішка твоя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
І тліло
сигаретно
з болю серце
Твій шепіт
зараз
одурманено сичав
Пливло в очах
від страху
з пересердя
Образи в мене
ти як блискавки
метав
Пекло порізом
наче серп
ударив
Думки промокли
від лавини
грізних слів
А очі
засліпили
дально-ближні фари
як ненависть
та гнів
ти з відчаю
завів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Зупинилася мить
Втома в серці не спить
І кохання рахує хвилини
Ти заглянеш у сни, що читають листи
І плескаються в ванній години
Спомин тіло пече
Ти зіпрись об плече
І згорни все чуже у корзину
Не виходь у грозу щоб зібрати росу
Замалюй себе в снів середину
Засиділись думки
Втоми злі голоси
Вітром стрімко у небо помчались
Почекай іще мить, й снігом першим в блакить
Відправляй саньми сором і жалість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Загірклий вечір в капелюсі
В підніжки бавився несміло,
Брунатно вишкіривши зуби,
Світив і блимав звір-очима.
Закляк, вмостившись на дорогу,
Пробіг змією між думками
І запалив зненацька строго
Зірок стежину під ногами.
Ох, вечір, хлопець-забіяка
У фраку змоченім дощами,
не знав він що таке кохання,
водив гулянки лиш з зірками.
Коли світання лежебока
від сну протягувалось стиха,
зникав він, тільки з капелюха
стирчали в боки зайця вуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338426
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2012
Я так стомилась від мовчання
від цього брУдного кохання
від наших вічних протиріч
від снів з обривками жахіть
від грубих слів і сліз в подушку
від болю що прорізав душу
Я так стомилась від бажання
Втекти від нашого кохання
Закрити вуха на розмови
і на : «давай почнемо знову»
і на стандартне «ну пробач»
і на твоє «ну все не плач…»
чому ж наступної розмови
я шепочУ "давай все знову..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
а по твоїх слідах плескаються сльози
а у твоїх думках вітри січуть грози
а у твоїх очах хмари сидять лАтані
а на твоїх вустах слова курять налякані
насупився.
сидиш.
помітив.
а серцем не відчуваєш
згорбився.
затих.
знітився.
а вибачень не дочекаюсь
прищурився.
мовчиш.
змінишся.
авжеж! чудес не буває
задумався.
промок.
розпогодився.
а я обрАз не прощаю.
а по твоїх слідах сльози мої блукають
а у твоїх думках грози мої вщухають
а у твоїх очах хмари себе латАють
а на твоїх вустах попіл слова збирають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Ще ненароджене життя в тобі існує
Такі нестримні відчуття тобі дарує
Її серденько в ритм з твоїм сильніше б’ється
і крізь животик, ти відчуй, вона сміється
І все сповільнює свій рух і все минає
А щасливішої за тебе ніхто не знає
Любов і ніжність через край із тебе ллється
Бо ненароджена душа в утробі б’ється
Життя, життя.... твоє життя......... таке буває
Ще ненароджена душа в тобі згасає
і як змиритись як почати жити знову
Ти в горлі ріжеш на куски свою оскому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Сидів
забув
де він
як звуть
Курив в душі
кричав \"знайдіть\"
Згадав її
лице змії
Ридав
сичав
усе кидав
Журба ішла
його пройшла
А відчай
в сні
осів
на дні
Горілку пив
його лишив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Пригорни мене – замани мене
В зорепад снігів, тих що з інеєм
І нехай душа нерозгадана
І нехай моя вся із вадами
І нехай у нас десь не в’яжеться
Все заклеїться, все замажеться
пригорни мене запали вогнем
тим що бореться з проливним дощем
і не згадуй зле не дивись назад
Як повернемось в снігу зорепад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Ти пам’ятаєш як ми сонце вішали на гілку?
Як серед ночі викрасти хотіли кралю зірку?
Як у траві пірнати й плавати захоплено учились?
І як іспанські мелодрами не моргаючи дивились?
Ти пам’ятаєш як ми вітру корчили гримаси?
Зривали у повітрі несміливі есемеси?
Сміялися як падали й до крові дряпали коліна?
Скидали із горіха рижого лінивого Маркіза?
А як грушки вночі в сусіда у саду збирали?
Ох, як від Джека босяка через паркан тікали...
І в листі зариваючись в піжмурки в парку двоє грались,
Ми виросли але дітьми на кінчику душі зостались...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010
Прозорим цвітом стелиться душа
І сон вчорашній в подих заглядає
Дивись, там стомлена твоя зоря
Бреде у ніч, сопе і позіхає
Засну, заплакано, замріяно засну
Як колискова сміхом спуститься на очі
ти не дивись через плече –це на біду
не рви шпалер, це не завадить ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Прозорий ранок в поцілунках
Заснув тихенько на долоні
Сиджу у тебе у полоні
малюю грати в візерунках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010
В мовчанні борсались два дурні
хто довше?
"Чи я тобі чи ти мені, маленький,
дорожче?"
Ой плакала душа та й з тіла рвалась
на волю
"Чи я тобі, чи ти мені
зруйнуєш долю?"
Їх пиха й гордість розвели
і розсварили
Тепло у серці заздрісно
їм остудили
А чи боротися двом дурням
є сила?
В очах тускніє лиш біль
та крига...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193216
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
А на лиці у тебе маки зацвіли,
А очі чорні запалали дивоцвітом,
Ох, донечко, я так тебе люблю,
Від світу вберегти тебе хотітиму.
Волосся не вплітаєш більш в косу,
Осанки королівської навчилась де?
Ох, донечко, я так тебе люблю,
Сьогодні я за тебе помолилася.
Обійми перші, поцілунок у саду,
Усе верх дном, усе так закрутилося,
Ох, донечко, я так тебе люблю,
У мене… наче серце зупинилося.
А на лиці у тебе маки зацвіли
І очка, наче вогник заіскрилися,
Ох, донечко, ти знай – тебе люблю
Я знову й знов за тебе помолилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189407
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
У променя довге волосся,
Він грається ним так зухвало.
А може тобі не здалося
І квіти насправді всміхались?
Ех, довге те ніжне волосся,
За нього пестунчика люблять.
А може тобі не здалося
Як промінь ромашку голубить?
Шипіло щось тихо колосся,
Від заздрості ніздрі роздуло.
А може тобі не здалося?
А може коханці забулись?
Затихло, враз шепіт розлився
на очі, що полум’ям брались:
"А може тобі не здалося?
А може між нами щось сталось...?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Закохайся, втомись,
в відчуттях захлиснись,
у життя загорнись загадково
і в душі стрепенись,
як захочеш колись
у бажаннях забутись знайомо,
притулися до губ,
що тікають й печуть
від зізнання нестримно терпкого
i руками обвий
стан кремезний, міцний,
і в очах прочитай стільки всього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
За коралами, за спянілими морями – на стометрівці небокраю
Жила вона у хаті, побудованій за планом і проектом раю
Єдине, що уміла відчувати, проживати й малювати – « Я кохаю!»
Але нікого більше не було, була вона одна у своїм краю
Вона любила кожен новий пелюсток, народжений в дощі і роси
Вона спускалася на землю босоніж і бігала у степ, розплівши коси
Вона молитися могла б – якщо б уміла говорити як людина
Можливо і людиною була колись душа її, вона ж була хмарина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163358
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Ти чуєш гір холодні співи
В багатті стомленого дня,
Грайливість вітру в дні забігу,
Сонливість зір на фоні тла.
Морочить голод душу спілу,
Стрибає в подиві свіча,
Твоє життя біжить по віях,
В колючих стрілах зір пала.
Кричить сміливість в снах гарячих,
Порвала доля шмат жалю,
Відводиш поглядом незрячим
Всіх лузерів за борт. Адью!
І знову гір захмарні співи
Торкають душу скрипаля,
Його життя штовханням віри
Йде ходом стомленого дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160760
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Гіперактивно вірю у нашу мрію любов
Тримаю її тремтливими кінчиками пальців
Вдихаю у неї тепло позитивних емоцій
І відпускаю у вись.. голубом паперовим, Лети…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Зміїнно бігала очима на прохожих
В думках урвалась цілісності нить
В каміннях відчувала ніжний погляд
З Людей озлоблених бажалось вовком вить...
А було так: Прокинулася в ліжку із тугою
Відкрила очі - небо захотілось цілувать
А можна просто хмар торкнутися рукою
От тільки стеля ковдрою все норовила стать
Відчула різко в тілі неймовірний голод
Пішла у ванну бутерброд і чай шукать
Голодна, стомлена, наплив на очі морок
«Люблю вас, Люди»,- так хотілось всім сказать
З усмíшкою блукала роздоріжжям, вуличкáми
І мріяла торкнутися душею до душі
Ввійти в тепло чужого дому босими ногами
Та всюди зустрічала злих собак, гострі ліктí
Зміїнно бігала очима на прохожих
В думках урвалась цілісності нить
В каміннях відчувала ніжний погляд
З Людей озлоблених бажалось вовком вить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158521
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
вона сказала м-р-і-ю
і втекла
замкнула двері
серце розпустила
і в небо полетіла
мов душа
безкрила, горда, біла.
а ти дивився вслід
ти відчував
бажання, пристрасть,
тиху муку
і вітер посміхався,
і страждав
тобі нашіптував
розлуку
вже більше не зустрінеться твоя душа
з її замріяною ніжною душею
не буде сміх її литись немов вода
повз пальці срібло-диво-феї
забудеш ти оте мале дівча
химерну постать – кволу, строгу
та вгору погляд підведеш і враз
захопить подих усмішка її ранкова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2009
Ще спочива в тумані світ,
Ще марять ліс і луги
Дивись! Спада вуаль,
Летить і відкрива небес блакить,
Осінній, цей мрійливий світ
У золоті повсюду...
Septembermorgen
Eduard Morike
Im Nebel ruhet noch die Welt,
Noch träumen Wald und Wiesen:
Bald siehst du, wenn der Schleier fällt,
Den blauen Himmel unverstellt,
Herbstkräftig die gedämpfte Welt
In warmem Golde fließen.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2009
Your time becomes long-distance run
Your life's not more light-headed fun
The childhood passed
mature life brings sorrow
sadness, no delight
The careless moments, loud laughs
Love stories told to wind, to stars
forgotten...
Page in life has changed
You won't allow them penetrate again
****************************************
Why do you take responsibilities as virtues
You know they break your dreamy nature?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148886
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2009
When life is fuss
When life is stress
When work imprisons you to death
Your tender heart rebels inside
you dream of living different life
That's full of love
of sunny faces
of happy smiles
of hugs, embraces
of fairy tales
of good intentions
of real friends
of cool adventures
Don't drive away these pleasant dreams
As maybe once they'll become real!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2009
Десь в далині затихне голос менестреля
І позіхне замріяно дрімаючий ліхтар
І ти в качалці на терасі наче фея
Дозволиш в душу пропустить слугу печаль
І в диво-вечір вічних мрій і дрімо-марень
Блукатимеш дорогою молочного шляху
І вибиватимеш з хмаринок білий порох
І накликатимеш розлючену грозу
Й спіткнуться об замрійливість бажання
Закриються в комірчинах думки
Й зіткнуться мрії об міцну стіну чекання
І на терасу принесуть тобі листи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148780
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2009
З кольоровим лісом
З полем золотистим
Із холодним вітром
Осінь визира
Із туманом сірим
Із червоним листям
Владу захопити
Їй прийшла пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148757
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2009
Все, що ти твориш те живе, існує
Бо ти вдихнув у нього часточку себе.
Лиш гінду оживить серпанок вміє,
Лиш навагійка, килим плетучи,
З душі узор химерний взять воліє.
Й лише з останньою його петлею
Душа її назад повернеться до неї.
А цей узор, неначе слід змії
Залишиться повік у пам'яті людській.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2009
О, що це за життя, в якого вирі
Ми обдивитися його красу не в силі.
Немає часу стати під гілками
І глянути на світ вівці очима
Або, проходячи замріяно повз ліс,
Знайти там білочки захований горіх
Чи в сяйві сонячного дня
Лічити зорі в водах джерела
Ні часу, споглядаючи красу
Пропильнувати кроки всі
химерного її танку.
О, той щасливець лиш кому
Удасться усмішку її зловити чарівну
Бо знайте, нице те життя, в якого вирі
Ми обдивитися усю його красу не в силі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.10.2009
Життя - це час, а час -це ворог,
А ворог не жаліє нас
Він хоче затягнуть у неосяжний морок,
Він хоче вкрасти тіло, душу взять.
О, час, він зовсім не відпочиває,
Не спить, не їсть, у нього в думці лиш одне
Іти, летіти, бігти і не видно краю
Й нема спочинку - видихавсь чи ні.
Але ти йди, продовжуй, не здавайся
Ти повна мрій життєвих й сил
Спочатку забажай, а потім добивайся
Ти зможеш, просто вір у себе й мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.10.2009
Це небо-полотно митців таємних,
котрі малюють там усе нові картини
Можливо це тому, що замість фарб
Використовують вони лише хмарини..
Їхні картини - справжня анімація
Потрібно лиш підняти вгору очі
І оживе на полотні сумна акація
І битимуть копитом в землю коні.
А десь в кутку засяє біла хатка
І по дорозі забряжчать чудові сани,
І крила виростуть у чарівного птаха
За мить одягне він пишніші шати.
Таке мистецтво твориться з нічого,
А хто красу побачить забажає,
Хай піднімає по частіше очі вгору
Новий шедевр там їх давно чекає.
***********************************
Повзе мов ралик в далині хмарина,
Витворюючи форми чудні, дивні:
Пухнасті вуса, довгогриві коні
І раптом твориться людина
За мить у неї крила виростають
І не людина вже вона -пташині зграї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.10.2009
І ось що ранку, наче в казці
Посеред темряви й гріха
З'являється красуня мила
А у руках її свіча
Спочатку тихо, наче мишка,
Навшпиньках ідучи, вона
Усе запалює легенько
Усе рукою доторка...
А потім швидкість набирає
Літа повсюду й звідусіль
І день новий вона шукає...
Свіча згаса, бо віднайшла
вона у ліжечку нового дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2009
Вже нічка добіга кінця, світає
Повільно гасне місяць в небесах
Ще вересень свої права на ці рівнини має
Але позеленіють луги і прийде весна.
Я залишив всіх друзів й серце десь далеко
За кам'яну стіну закрив, замурував
Й лише про тебе, моя пісне, моя казко,
Всі спогади залишить забажав.
Та ти далеко, десь за обрієм, в ту пору
Як прокидається зі сну рум'яний день
І кінь копитом стукає об камінь.
переклад "ora Che Sale Il Giorno" Di Quasimodo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2009
Нехай душа прокинеться в траві,
Нехай вона омиється росою,
Й чкурне за птахом у невидані простори,
А потім сяде на галузці відпочить...
Я хочу щоб дуща була безмежна,
Велична, щира, трохи обережна
І енергійна і жива
Твоя душа й моя душа.
Нехай вона повсюду політає,
У всіх місцях, країнах побуває
Й назад повернеться нова
Твоя душа, й моя душа.
Я хочу щоб душа прокинулась в траві
І щоб вона омилася росою
І щоб вдихнула глибоко й просторо
І в тіло повернула рай життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147828
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2009
Промчать у сні ранковім
ці
фотокартки,
весна, любов і з ними ти.
І я іду
у дощ рясний
під серця стук
під пульсу звук
Куди іти?
Що буде там?
нема думок
побачищ сам
Минаю друзів і рідню
Іду біжу
Біжу іду
Та STOP
Дороги вже нема
Зникає марево
Сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2009
В моєму серці заметілі
В моєму тілі хворі білі
Думмки літають звідусіль
Слова лунають підозрілі
Обломки слоганів, реклам
Гуляють по усіх кутках
складаються в клубка куделі
по подіумах йдуть моделі
поети в денній суєті
усі замотані в житті
у космосі
чи у хаóсі
шукають місця
та ще босі
і шумом
криком
стоголосим
здригають
лише
шар
землі
*****************************
Думки -ви злодійки спокою
Ніколи вам не здамсь без бою
Яке це благо – ти-ши-на
Коли одна Душа і Я
І все одне –немає стада
І тиша, тиша як порада
Та знову шум, та знову гул
І люд біжить – О, караул!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147718
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.09.2009
Устами дитини глаголить істина,
Істина буває тільки у дитячій душі.
Тому що, коли ми дорослішаємо,
Істина роздвоюється і потроюється
Істина змішується, або забруднюється
І невдовзі зникає...
У дорослих її немає
Устами дитини глаголить істина,
Душа дитини чиста,
її розум віддзеркалює тишу і спокій
І той щирий і величний розум
якого так бракує дорослим…
Якщо я б могла
Я б завжди залишалася дитиною
із тою доброю наївністю і сліпою довірою до людей
Яка у мене була, але вже нема...
Нема! Я не люблю цього слова
Воно не несе ніякого контексту
Воно залишає пустоту у моїй душі
і ниючу, тягучу журбу за тим чого нема,
але могло б бути,
за тим чого я позбавленна,
але так хотіла б мати
За сутністю, за істиною, за правдою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.09.2009
Її життя велика чорна хмара,
Що закриває сонце людям і собі,
Що пропливає кожен день по небосхилу
І бачить лиця темні, погляди сумні...
Ох, як ж вона хотіла бути немовлятком
І бігати за вітром у степи,
Ніщо не думати, нічим не відчувати
Думки тривожні й погляди сумні
Та час біжить, його нічим не зупинити,
Не стримать віжками немов шаленого коня.
Єдине що лишається – то жити,
Хоча життя саме не варте ні гроша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2009
«Люблю тебе» – він шепче ніжно
«Нікого так ще не кохав,
Ти наймиліша, найгарніша...»
Отак коханий їй казав.
Слова оці запали в душу,
Вона розквітла наче мак,
Палали щоки, кров співала
І їх з’єдналися вуста…
Вона йому у цю хвилину
Не тільки душу, тіло все
На честь всевічного кохання
віддасть бо любить над усе
Та звабивши дурне дівчатко
Він тихо й злісно посміхнувсь
І, вкравши в неї найсвятіше,
Пішов і більше не вернувсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2009
У снах приходиш ти у снах
Моя журба летить мов птах
Закрила очі в хвилях ночі
І мрії ніжні ждуть півночі.
Коли любов кричить мов чайка...
Коли душа у смужках майка...
Коли захриплу пісню літа...
десь на вікні виводить зірка…
У снах приходиш ти у снах
Моя журба летить мов птах
Закрила очі в хвилях ночі
І мрії ніжні ждуть півночі.
А у любові два крила- моє міцне, в твоїм стріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147030
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2009
В твоїх словах мовчить кохання мої думки мов "дартс" в стіну
Усі страждання і змагання в багряну вилились ріку
А на губах твоїх ридання надули хмари на грозу
Усі бажання і зітхання зібрались й бавляться в війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.09.2009
Я хочу тут тебе згадати
Я хочу там тебе забуть
У проміжках людського часу
Слова твої то гріють, то печуть:
"Люблю тебе немов веселка
кохає дощик весняний
Немов невтомний соловейко
кохає музику весни..."
Слова тьмяніють, бліднуть, гаснуть
І знов займаються живим вогнем
Вони то грізні то прекрасні
Немає сили викинуть їх геть.
"...Люблю тебе й любити буду
Допоки є в мені душа
Допоки є на світі люди
Допоки вертиться земля..."
Їх дощ дави́ть - вони не гнуться
Їх сніг заліплює - вони живі,
вони ніколи не зітруться
Й зі мною будуть уві сні.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145731
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.09.2009
Я бачу сонце у вуалі
Таке прегарне - справжня краля
Гуляє десь у далині
Кидає посмішки сумні...
"Чого ти сонечко сумуєш?
Закінчивсь день...
Вже спать пора...
Краса, що завтра подаруєш
Нова, незнана, чарівна..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145714
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.09.2009
Цілуй мене, цілуй до болю,
До безрозсудності цілуй
І вічність запали собою,
І ніжністю в мені танцюй.
Цілуй мене, цілуй пристрàсно,
Торкайся точок больових...
Хай сміх змішається з риданням
Хай біль загубиться в коханні
Хай зір заповнитися стражданням
А ти цілуй мене, цілуй.
Цілуй мене, цілуй магічно,
Гіпнотизуючи, цілуй
І хай воно трагікомічно,
По тілі грішно помандруй
Цілуй мене, цілуй загарбно,
По-полонянськи відповім...
Хай страх змішається з бажанням
Хай гріх залишиться мовчанням
Хай світ задушиться чеканням
А ти цілуй мене, цілуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
…Сльоза котилась за сльозою ряд у ряд…
Іди та свічку після себе не гаси
Нехай мені вона ще полоскоче душу
Хоч плакати болить! - та мушу
А ти цілунком ніжно потихеньку відпусти
…Слова хотіли вирватись – мов буря ущухали…
Іди та свічку після себе не задмухуй
Присвячую цю ніч на роздуми без сну
Відчути хочу зараз болю всю красу
Ти ж виштовхнув мене із серця в завірюху
…І клекотіли тисячі думок –а тіло завмирало…
Іди та свічку після себе залиши
Вона для мене вогник безнадії
Світ там де "ми" ти взяв і зруйнував
Світ де без тебе я - сьогодні тільки в мріях
…І в відчаї шукало плюсовий заряд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
To love a person is to learn the song
That is in their heart,
And to sing it to them
When they have forgotten.
~ by Anonymous ~
Коли говориш "Я Кохаю…"
Який ти зміст у це вкладаєш?
Він:
Не можу жить без тебе...
Шаленію...в’яну...
Займаюся вогнем й втрачаю сон...
Вночі тобою марю-сню...
Удень твій образ геть жену...
Я то лечу на крилах...
то тремчу тобою...
То падаю знесилено додолу...
То відчуваю силу мінотавра..
То ніжність тіло наповня...
І я...дарую кожному її...
бо я кохаю...
Бо я її пригорщами черпаю...
Вона:
І хочеться кричати щастя кликати...
І хочеться ридати подих стишити...
І хочеться поплакати ніжно-тихо-так...
І хочеться у ковдру думати-дихати...
І хочеться тебе в цю мить побачити...
І хочеться в своїх обіймах пестити-бавити...
І хочеться тобі цілунками-квітами сипати...
І як могла я без тебе, милий-коханий, дихати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Проговорила в колі-грі
Слова-дрова пусті-страшні
Затихла спомином у снах
Моя-твоя любов-весна
Відкрила двері в нікуди
Крути-верти не втрапиш ти
Завмерли поглядом в очах
Надія-промінь відчай-птах
Спокою просить нічия
Зболіла й знищена душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Забіло стало на душі
Пекло-горіло в голові
Нема на тілі рваних ран
Лише в кишені талісман
Застигла віра в кулаці
Забилось серце в животі
Нема сльози-води в очах
Лише у жилах ллється жах
Зомліло в мріях почуття
Зотліла сила до життя
Нема провини у словах
Лише думки у павуках
Згоріло з відчаю бажання
Зірвалось з круч чиєсь кохання
Нема продовження й кінця
Лиш на качелях сліпота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2009
Була любов….
Чи може танго…
Чи може вечір
Мрій
І снів…
Було бажання…..
Може спраглість
Від доторків до
Губ твоїх…
Було тепло…
Чи може вітер
Затих ….
Задумався на мить..
Було бажання
Полюбити….
Було….не стало…..
Дощ все змив..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145424
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2009