| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Котик Мурчик вийшов гуляти,
Навіть поїсти не йде до хати.
Важливих справ він має багато:
Капосну мишку треба спіймати,
З городу пташок порозганяти,
Чужинців-котів з двору прогнати
І, для забави, курей полякати.
А як настане час уже спати
Обов'язково вернеться до хати.
"Мур-мур" господарю буде співати,
Ніжно просити сметанки налляти.
І так наїсться, що лінь буде встати
Миттю засне, що тут казати,
Щоб новий день завтра вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159760
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
Якось один ясновельможний пан
на філіжаночку хербати
мене ласкаво запросив.
Слово за слово, так розмова зав'язалась,
було між нами безліч спільних тем.
І раптом зрозуміла, о матінко, я закохалась!
Досить приємний на манер,
надто - цікавий співрозмовник.
Немов би ідеальний кавалер,
галантно так обходився зі мною.
Минали дні, летіли тижні,
той час немов оскаженів.
Ми розмовляли навіть в цілковитій тиші,
Боялися, не вистачить років.
Але якось одного разу
прийти на зустріч не змогла.
Його я попередила одразу,
однак розлука час перемогла.
Не довго думав мій галантний пан
і молоду та довгоногу
мені заміну швидко підшукав.
Що ж, така уже жіноча доля наша -
не знаєш де знайдеш, де втратиш.
Але як спізнишся - прогавиш власне щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158999
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Колись осінь адресувала
усі листи мені.
А тепер зимі.
Колись пташки співали пісні
і чула їх лише я.
А тепер весна.
Колись у сонячних обіймах
я була зігріта.
А тепер літо.
Колись обіцяв напоїти
мене щастям досита.
А віддав усі мрії осені.
Колись для тебе я була
єдина і найліпша.
А тепер інша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158977
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Ніч надворі, пізня година
Час уже спати маленькій дитині.
Місяць розкидав зорі ясненькі,
Спи, засинай, моя доне рідненька.
Завтра день новий прийде,
Радість і сміх він принесе.
Будуть для тебе бджілки літати,
Квіти радіти, пташки співати.
Сонечко тепле буде вітати,
Вітер в обличчя тебе цілувати
Завтра будеш з дітками гратись,
А зараз спи, моє дитятко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Там, де радість –
Там квітне усе навкруги,
Де печаль –
Там свіжі могили.
І повір –
Не буває в житті навпаки.
Бути мудрим –
З дитинства нас вчили.
Все на краще –
Щораз утішав ти себе.
Сильним буть –
Це життя підказало.
Не здаватись –
Казав, коли надто аж зле.
Вік прожив –
Озирнувся… так швидко і мало!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153304
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2009
Що таке імунітет?
Захист від мікробів.
Якщо будем їсти мед,
Будемо здорові.
Не зашкодить і часник
(Хоч пекучий дуже),
Він здоров’я помічник,
Пам’ятай це, друже!
Фрукти теж не забувай
Щодня споживати.
Молочко ти випивай -
Й «Геть, хвороби, з хати!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152974
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2009
Дождь. Я помню этот вечер…
Мы с тобою были вместе,
Увы, не знали, что тогда,
Он нас разлучит навсегда.
И вот опять сквозь много лет
Шагает дождь за мною вслед.
Но рядом нет уже тебя
Остался дождь и только я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152836
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2009
Ненавидя – люблю,
Я рыдаю и строки пишу
О тебе…
Душа моя кричит,
Огнем любви горит
И не сгорает…
Я жду звонка
Хочу услышать голос
Только твой…
А ты?! Что ты?!
С другими спишь
И это не скрываешь.
А жаль! Ты лучше б врал!!!
И клялся, что одна я у тебя.
Но ты не понимаешь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152835
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2009
Якби я кохала тебе,
Сказала б: «Не кидай мене!»
Якби ми були вороги,
Тоді б прокричала: «Іди!»
Але між нами холодний лід,
Тому я мовчу і дивлюсь тобі вслід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152331
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2009
Біль пронизує все тіло,
Стислись м’язи, серце гине.
Я не в змозі щось зробити,
Крім як горя чашу пити.
Налий мені келих вина,
Налий і відійди.
Я хочу побути одна
Без тебе на самоті.
Прошу тебе не займай,
Серця мого не руш.
Ллється біль уже через край.
Біль загублених наших душ.
Ти ні в чому не винен – знаю.
Я хотіла цього сама.
Ти іди – я тебе не тримаю.
Лишиться з горя напитись вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2009
Життєвий бруд розносить вітер по землі,
Стабільності ні в чім немає.
«Не знаю я!», - повторюєш мені.
«Не можу я!», - у відповідь лунає.
Дві тисячі думок і одна дія
Нас віддаляє від щасливого життя.
Однак в душі ще жевріє надія,
У хеппі-енд і досі вірю я.
Нема у світі більшого бажання
Лише б з тобою і в тобі.
Нас розлучило душ мовчання,
Два серця наші, мов чужі.
Неначе досі незнайомі
Вони холонуть, кам’яніють і …
Не відчувають зовсім болю,
Байдужість – найстрашніший стан душі.
Я так благаю – скажи слово,
Хай серце прошепоче: «Я люблю!»
Лиш не мовчи, поклич з собою,
І обіцяю, я прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151333
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Вже котрий день поспіль Він стояв на одній з вулиць міста і перебирав з лапки на лапку від лютого холоду. Він жебракував, піднімаючи то одну, то другу лапу не тому, що любив цим займатися, а тому, що Життя навчило Його бути артистом. Бути – щоб виживати. Чорні, мокрі від сліз, оченята дивилися на перехожих з душевною надією, що хтось таки зглянеться над бідолашним песиком і поділиться з ним ласим шматочком зі своєї торбини. А якщо поталанить, забере до своєї теплої оселі.
„Я чув, у вас кажуть, що світ не без добрих людей. То чому ж такі люди не трапляються на моєму шляху..?”
„Пані, а може ви візьмете мене до себе! Обіцяю, що буду вірно та віддано служити вам!”
Але ніхто не відкликається... Ніхто не розуміє, чи то пак не хоче розуміти, що відбувається, адже завтра, якщо не допомогти, на світі може не стати ще одного з друзів наших менших...
Надія, що знайдуться ті, хто готовий за власний кошт прихистити, нагодувати, обігріти знедолених тварин не згасає навіть у моменти найбільшого розпачу...
Дні йшли. Голод щораз все дужче та дужче нагадував про себе. А Він так і стояв на вулиці... Морози ставали лютіші. Температура опускалася від десяти до двадцяти п’яти градусів. Хто в такий мороз може вижити на холоді та без теплого даху над головою? А Він живе, бореться зі всіх сил, змагається, як то кажуть, зі стихією не на життя, а на смерть... І хтозна, можливо завтра йому поталанить...
І Він не один у полі воїн... Є безліч таких же знедолених тварин, які, прокидаючись десь у підвалі чи на смітнику, кажуть собі: „Ось настав новий день, він принесе мені нову радість, тепло і їжу”. І як хочеться плакати, коли день пройшов, а ти мусиш повертатися знову на рідне „собаче” місце.
Зігнувши спину та ледь перебираючи крижаними лапами, - дошкандибав. Ліг на ліжко, вимощене із папірців. Попрохав (сам не знаючи кого) сили для боротьби. Головне – прокинутися, не замерзнути вночі. Адже так хочеться вдихнути ще хоч раз весняного повітря, наскрізь пронизаного запахом життя, відчути ніжність та тепло променів літнього сонця.
Та не у всіх мрії збуваються. Не всі прокидаються... Іноді вони вирушають у невідомий світ. Можливо, там їхні мрії здійсняться, там вони знайдуть довгоочікуваний притулок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151216
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Щоранку Вона прагне відчути твою присутність, тепло, яке ти даруєш і від якого стає радісно на душі. Вона прокидається від того, що твої промені ласкаво торкаються її, а душа ніжно промовляє: „Привіт, мій маленький зайчик!”
Вона відчуває кожен дотик, рух, кожен погляд... А головне, Вона відчуває твоє тепло, від якого їй стає затишно і спокійно. „Я тебе кохаю!” – так промовляє не Вона, а її серце. „Які б негаразди не трапилися, в яку б сторону життєвий шлях не повернув, пам’ятай, Я ЗАВЖДИ БУДУ З ТОБОЮ!” – запевняє її душа.
Я дякую долі за те, що подарувала мені тебе! Я дякую тобі за те, що ти є (такий добрий, ніжний, а головне КОХАНИЙ)!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151187
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Я вірю –
Час загоїть рани.
Пройдуть дощі
І змиють біль з душі.
Хоч буде важко несказанно,
Та все мине,
Я вірю в це!
Я вірю –
Кожен із нас
Буде щасливий нарізно.
Кохати ніколи не пізно,
Гоїть бо рани час.
Все зникне зле,
Я вірю в це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151182
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
- Привіт! Як життя, моя дівчинко люба?
- Все о’кей! Я щаслива… Не з тобою у шлюбі.
- Я не міг, я боявся, кохав і жалів…
- Я чекала, я вірила, а ти серце розбив!
- Ти кохала? Все дійсно з тобою було?
- Я не знаю… Не можу сказати… Усе вже пройшло…
- Значить ти не любила!..
- Або все в собі вбила!.. Навіть спомин на згадку по тобі не лишила.
- А я думав і мріяв, шукав, шкодував. За тобою ішов, у вісні тебе звав.
- Але зник наче тінь. На яву ж ти мовчав!
- Я хотів… намагався, але зіпсував!
- Що ж тепер – покалічив навік два життя:
Одне на самотність назавжди прирік,
А інше із нелюбом вік свій прожить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Пробачити тобі? Не можу!
Я справді намагалась – не змогла.
Забути, кажеш, біль і сльози?
А як же покалічене життя?
Тобі на згадку лише кадри,
Щасливі миті, теплі дні.
Мені ж зализувати рани,
Що залишив ти по собі.
Наперекір тобі і долі
Я все стерплю, переживу.
Лише б залишив у спокої
Ти душу втомлену мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151064
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Коли двоє зустрічаються на мить –
Хочеться лишитися назавжди.
Але час біжить, його не зупинить
І не змусить повернути радість.
Слова солодкі, ніжні поцілунки
Лишаться лише у пам’яті сердець.
І долі незабутні подарунки
Через життя усе ти пронесеш.
Коли двоє зустрічаються на мить –
Все навколо робиться байдужим:
Люди, гроші, влада, що болить,
В них життя всередині вирує.
Так давайте ж цінувати час,
Годі зволікати, треба жити!
Ми не знаєм, де біда спіткає нас,
Тож радіймо щиро кожній миті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
В цій холодній, чужій кімнаті
Ми лишились лише з тобою.
Чай зелений, лимон, телевізор
І всю ніч ти житимеш мною.
Цей закоханий погляд навпроти…
Ти шепочеш: «Мені ти потрібна!
Зачекай! Я не можу без тебе!»
В світ казковий я йду за тобою.
А насправді – це світ ілюзій
Ми приречені на прощання.
День без тебе здається марним,
І життя без кохання безглузде.
Ніч удвох пролітає як мить,
Ми не в змозі її зупинити.
Прокинешся зранку - серце болить,
Розумієш – нас стало вже троє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151017
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Прийшла пані в магазин,
Просить пані апельсин.
- Дайте мені апельсина,
Я куплю його для сина!
В апельсині вітаміни
І поживні речовини.
Їжте діти апельсини,
Будете здорові й сильні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151003
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Котик-котик миє хвостик,
Він збирається у гості.
Котик вушка свої миє,
Котик миє свою шию.
В гості кіт піде до киці,
Будуть в киці вечорниці.
Кіт поважний вийшов з хати
І направивсь полювати.
Киці мишку він спіймає
І зі святом привітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150931
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Твоя брехня просочується крізь щілини мого мозку
І я не здатна мислити
адекватно
А тому реагую на будь-які рухи в мою сторону
агресивно
Напад – найкраща оборона!
Брехня – найогидніша зі всіх зрад!
Адже так вбивають почуття
(якщо вони, звісно, існують)
Фізична зрада у порівнянні з моральним вбивством –
ніщо
Коли вбиваєш власні принципи
- риєш могилу власному «Я»
стверджуючи тим самим
«Мене немає! Я ніщо!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150928
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009