| Сторінки (2/103): | « | 1 2 | » |
Ю.Вакула. ПРОЩЕНИЕ.(По рассказу Патриции
------------Сент-Джон"Белый платок").
Шёл оборванный, грязный бродяга,
Ночевавший в траве под мостом,
Шёл домой, и в глазах была влага --
Вспоминал он родительский дом.
Десять лет, как из ихней калитки,
Чтоб дружкам бросить деньги на стол,
Обобрав своих близких "до нитки",
Он, родителей бросив, ушёл.
Ну а дальше -- всё в пьяном тумане,
Унесла его дней кутерьма
В воровство, в грабежи и в обманы,
Пьянки, драки, кутёж, и -- тюрьма.
Отсидел, только встретят ли дома,
И простят ли ему его грех
Там, где всё так до боли знакомо,
Где когда-то звучал его смех?
Захотят ли вновь сына увидеть,
Смогут ли все обиды простить,
Вновь тому, кто их смог так обидеть,
Если нет, то зачем заходить?
Написал им письмо: "Коль простите,
Чтобы это увидеть я смог --
Изнутри на окно поместите
В знак прощения -- белый платок.
Если нет -- заходить я не буду,
Сердцу больно, но я -- заслужил,
Значит -- нет меня, нет ниоткуда,
И считайте, что с вами не жил."
Шёл он к дому, и ноги немели,
Но увидел в сиянии дня:
Во всех окнах платочки белели,
А на крыше -- была простыня.
Так и Бог -- если просим прощенья,
И хотим мы исправить себя,
Все грехи наши, все пригрешенья
Нам прощает, нас вечно любя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151251
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.10.2009
" I впокоряться люди мої,що над ними кличеться Iм'я Моє, i помоляться,
i будуть шукати Iм'я Мого, i повернуть зо злих своїх дорiг,то Я
вислухаю з небес, i прощу їхнiй грiх,та й вилiкую їхнiй Край !"
(Бiблiя,Друга книга хронiк,7:14).
Юрiй Вакула.УКРАЇНI.
---------
Моя Вiтчизна, дорога моя,
В вiках i в долi славна Україна,
Iз болем,сумом знову бачу я,
Як твiй народ сьогоднi в злиднях гине.
Запитую себе:"Чому так є,
У чому лихо нашого народу ?,
Чому земля достатку не дає ?,
Чому стоять i фабрики й заводи ?"
Все та ж землi краса i наших вод,
Себе запитую я часто знову й знову:
"Чому втрачає щастя наш народ ?",
I вiдповiдь знаходжу в Божiм Словi.
Причина в тому,що за довгий час
Невiр'я --- люди вiдiйшли вiд Бога,
Забули заповiдi Божi всi,i враз
Зiйшли на злу,грiховную дорогу.
Обман,жорстокiсть,зло на цiм шляху,
Жадоба до наживи, вбивство ближнiх,
Байдужiсть до людей, життя в страху
За день прийдешнiй i за день колишнiй.
Бог вiдвернувсь вiд тебе,рiдний край,
Вiн зняв i захист свiй i охорону,
I вже країна --- не колишнiй рай,
А хвора мати, що iде до скону... .
Ми починаєм розумiти це,
Хоч поки що не всi i пiдсвiдомо,
До Бога повертаемо лице,
Та бiльшостi з нас вiра невiдома.
Дiтей задовольняем iнтерес ---
Знайомимо з традицiями краю,
Вчимо вiтатись їх:"Христос воскрес !",
А хто такий Христос --- вони не знають... .
Для багатьох Великдень --- день гульнi,
День для початку нового запою,
Лунають у цей день пiснi хмiльнi
У сумiшi iз лайкою брудною... .
Звернiть же, люди,iз таких шляхiв,
За все прощення попросiть у Бога,
Вiн любить нас, як i завжди любив,
Простить i прийде нам на допомогу,
I вилiкує наш чудовий край,
Вiд скверни вашi Вiн очистить душi,
Я кожного прошу:"Його пiзнай !",
А нинi --- лихо з сумом бачить мушу... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Прибутки вiд Каховської зрошувальної систе-
ми виявились набагато меншими,нiж вiд затопле-
них на її мiсцi родючих земель.Моральних
збиткiв вiд насильницького переселення людей
нiхто не рахував... .
Ю.Вакула.ПОЕМА ПРО МОРЕ.
(по О. Довженку, але без пафоса – спогади дитинства).
-----------------
Знову з сумом дивлюсь я на хвилi Каховського моря,
Знову спогади линуть в дитинства далекiї днi,
I крiзь товщу води проступають славетнi простори,
Наших предкiв земля,що залишена нами на днi.
Бачу землi родючi i бачу козацькiї плавнi,
Що давати могли аж до двох урожаїв на рiк,
Бачу рiки прозорi i села веселi i славнi,
Що насильницьки вмерли й похованi нами навiк.
Мов розлюченi звiрi,в тих селах ревiли мотори,
Там ламали хати i пиляли столiтнi дуби,
Щоб поставити в ряд iз згорьованим голодомором
Цю "велику" будову,як символ важкої доби.
Що не встигли спиляти--пальним обливали й палили
Був наказ поспiшати i проти – ти не говори,
А пiзнiше -- колоди до берега хвилi прибили,
Забирай, новоселе, чiпляй i тягни пiд двори.
Знову бачу я тих новоселiв натрудженi руки,
Скiльки кожен iз них за часiв тих важких перенiс!
Сняться їм i сьогоднi хати, переселення муки,
Возик, дiжка з водою й густий лампачевий замiс.
Штучне море Каховське -- велика стояча калюжа,
Свiдок бувших змагань мiж посланцями зла i добра,
Замiсть Божих красот,що захоплюють серце i душу--
Розкалюжене горе на славному тiлi Днiпра.
Боже правий, прости i помилуй дiтей нерозумних,
Що в змаганнi з Тобою надумали море створить,
Що кричали "ура" задля цього на мiтингах шумних,
Сили дай їх нащадкам все те, що було -- вiдродить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009