| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Задощило. Осіннє дводонне небо вже другу добу плакало. Важкі краплі виполіскували його сіре кострубате плесо, шалений вітер рвав на частини клапті сірих вайлуватих хмар. Тортурний холод підганяв кожну їх віхть. Розверзлася колюча негода. Вночі щось довго гуготіло у комині, на ранок яскрава жовтизна осені перетворилася на руду суміш бруду, дощу, згасання природи. Рвучкий вітер враз оголив усі дерева, останні листочки, прощаючись із померхлою, тьмяною осінню, похапцем осідали на землю, тулилися в кожну шпарочку, шукаючи порятунку від негоди. Здавалось, лукаво-жагуча погода ось-ось змилостивиться, відплачеться, їй стане легше, і прогляне у легкохмарному небі просвіток. Та ні. Важезні краплі все били по кожній гілочці. Осіннє небо плакало чорнильним дощем, немов на нього хтось розлив чашку кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155369
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Хтось вимикає кожен вечір світло
І забирає серце, щастя повне.
Цей хтось зникає зовсім непомітно,
Ламає долю на червоне й чорне.
І не осяє більше натовп
Невинне сонячне проміння.
Душа, здавалось, червоніє маком,
Та всередині лиш чорне каміння.
І рветься птаха з клітки в небо, -
Там почуття не продаються.
Мені твого вогню не треба,
Від нього тільки спопелюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155367
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009