| Сторінки (7/697): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
пазурі в мене... таку незриму,
ножиці спокій звели на смужки.
ти десь далеко смакуєш рими,
я все воюю з дощем самотужки.
так не буває, щоб наскрізь числа
або світанок на пальцях сріблом.
небо у чашці моїй прокисло,
небо плаксиве вже так набридло.
так не буває, щоб кров та й сіра
хутко в мені лаштувала тромби.
ти десь далеко бунтуєш звіром
і не будуєш для нас катакомби.
пазурі в мене... таку незриму,
ніч пробирається в дім, каліка.
ти десь далеко смакуєш рими,
я все воюю з дощем до крику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
смакуєм черствою шкоринкою літа,
жити на фотокартках дощем тривалим,
щоб все зрозуміло обом без фіналу...
так мало цих днів і так легко впасти,
а ти лейкопластир мені на серце,
будуючи подумки сотні Грецій,
малюючи в тиші нові пантеони
ми бачили вдвох як тремтіння холоне...
хиткі заборони і погляди дикі,
мій янгол мовчить і світанок у стіках.
солодким відлунням нічної розмови
у змові два неба затиснуто в гори.
про що поговорим?
черствіє вже літо
і осінь зуміє цю ніч отруїти,
омити дощами й втомитися скоро,
а ми все ще поруч...на двох моніторах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
... ми про осінь мовчати мусим, -
мій ісусе...
ти оплачеш мене в суботу,-
я й не проти...
потім створиш якусь примару
під шум гітари,
візьмеш пляшку і теж в дорогу,-
шукати бога...
ми про осінь мовчати мусим,
мій ісусе...
ти не станеш тепер ріднішим
в цій тиші,
_____________________
не напишу і я листа,
ти ж бажав, але не став
мені єдиним богодухом
і заповів лише розруху.
а я вмирала щохвилини,
твоя ще вірна магдалина.
сміялись мертві манекени
з мене...
і прокидались ми, ісусе,
але про нас мовчати мусим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
завжди стріли долітали до мене твої,
жовта фарба опадала на дно дитинства
і розбивались цегляні перетинки.
тебе вже не буде тут,
а я все бачу літо із рук твоїх,
живлюсь голосом, сміхом, мовчанням...
тоді ми попереду бачили більше ніж світ,
повертались на руїни спогадів щовечора
та ховались від тих, хто бачить наскрізь.
змагались у битвах щоденних,
штовхались, аплодували, залишались байдужими,
не помічаючи одне одного на порожніх вулицях.
ти в скриню збирав записки, що зморені в сумнівах
і тоді я писала тобі, геть забувши про власне ім'я.
...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
для кого була ця вдавана юність?
безперервний сміх загоював рани нашого вулика,
де завжди лічили кількість днів до свободи,
а вона все не траплялась з нами...
для кого були ті малюнки?
навіщо звучали пісні?
тебе вже не буде тут,
а я не встигла хоча б привітатись...
... а пам'ять й справді схожа на ранок
і ти не зникнеш із тисячі спогадів,
бо пам'ять тобі світлом....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2011
... тіла плюшевих іграшок поважчали від аромату алкогольного сп'яніння та нікотинової залежності. Завтра все мусить припинитись: музика звучатиме значно тихіше, відтінки помад стануть блідішими, а подряпаний ноутбук відмовиться від дотиків і припаде пилом... Та все це буде завтра, а сьогодні вона ще віртуальнішає, марить, падає, насолоджується власною фотогенічністю, ковтає цитати, заливається кавою, стрибає з посилання на посилання, друкує стандартні повідомлення і навіть дорослішає...
Вона існуватиме десь, безсумнівно... можливо навіть відбуватиме свій летаргічний сон все в тій же кімнаті. Листя паперового лічильника на стіні своїм опаданням буде свідчити про дорослішання і наближення осені. Потім фотоспалах розсіє темряву і поповзуть місяці слайдами. Сувої минулої беззмістовності годуватимуть вогнище нетерплячості, а потім вигаданий нею фінал переросте у початок невідомо чого. Щоранку на столі червонітиме яблуко спокуси повернутись назад і вона неодмінно його скуштує, але тоді воно вже втратить свій смак, будучи прогнилим, і відіб'є звичку оглядатись якимсь гнітючим смородом.
Ще стільки доріг ведуть в оті невидимі хащі і жодної, яка б вивела з них. Копійовані, малинові, харизматичні, філософсько-безглузді, манірні, відредаговані, обезбарвлені, кострубаті, пересолені і гострі, мариновані всоте, натхненно-білосніжні, скуйовджені і майже нікому не потрібні, — ці тексти стануть її тимчасовою старістю і штовхнуть в безкраю труну сподівання.
Тут всі особливі... великими літерами вони відрікаються від натовпу, намагаються пролитись кольором на запране простирадло буденності і їм це практично вдається. Щомиті проголошуються маніфести, друкуються істини, завершуючись значком копірайту, пишуться автобіографії, дитинство перекреслюється невідомим розчаруванням у всьому... тут всі такі особливі. Лише іноді світ цей розпадається на уявні кімнати, в кожній з яких живе зграйка людей, що споглядає календарний листопад. Світло в них приглушене, безперервно лунає тиша, повітря на стелі виписує себе каліграфічно і мешканці кімнати вірять в справжність і силу слова. Потім якось оця віртуально-заселена коробка падає в гущину реальності і виявляється, що все не дарма, — навіть намальовані хащі ховають в собі тих, хто не прагне особливості, а лише радіє кожній хвилині та творить в ній себе.
... а тіла її іграшок все важчають, напуваються гірким еліксиром лицемірства і врешті розлітаються на частини... вона відмовилась від дитинства... вона особлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Усі передчуття повилітали з нас і осіли тонким прошарком пилу на віконні рами. На дощ вже давно ніхто не надіявся і він ліниво збивав у небуття рештки чекань, обрамлених молитовним буботінням. У засклені ночі повторно вривались пісні чийогось спокою і кімната покривалась пліснявою заздрості. Чомусь все повертається, зникаючи назавжди... і спить в тобі таємничий чарівник, що на вістрі своїх вій тримає безкінечність. Вранці він прокидається і стає схожим на простодушного фігляра. Він втрачає своє опоетизоване єство, але все ще вміє лаштувати дива, яких зараз вже не існує.
... межі вміють бути лише умовними чи навіть мовними. Коли перебираю слова, щоб донести суть свого безсоння до тебе і не знаходжу жодного, я розумію, що ми все ж пошрамовані тією межею...уМОВНО. Краще коли ти проводиш долонею по недовершеності моїх текстів і всі слова, які були чи ще будуть адресованими тобі, пристають миттєво до шкіри...так забувається всіляка зайвість.
Ми засаджені сумнівами, але всі вони проростають промовистою тишею і ховають нас у затінку власних страхів. Я могла б загубити тебе, боязко дивитись як розчиняюсь в невідомості, спалювати щодня по сторінці нашого щоденника і прохати про допомогу, яка б несподівано стала межею між нами. Твої вертляві спогади вливаються в мою кров і гіркотинням знебарвлюють її. Лише б ти вірив, що умовність відстаней щораз народжує нас нових. Потім ми помираєм, знаючи, що смерть є лише нагодою ще кілька життів бути уМОВНО разом. Пишу, виписую свій голос нечутними знаками і чекаю відповіді, яку ти вже створюєш...без сумніву.
Блукання заповнюють нас собою і вже ніколи не повернутись нам в час роздріблених розмов. Час взагалі не має властивості повертатись... не повернемся і ми, будучи часом один для одного. Передчуваю тебе, дописуючи терпку умовність нашого сплетіння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
літаки
вони літають в твоїй голові приглушеним звуком
малюють хмарність своїм залізним тілом,
розбиваються час від часу
і тоді ти засинаєш стоячи.
вони ховають в собі лише перехожих,
яких ти бачив від початку свого життя
тишею розірваного сну.
крила їх важчі за страх і нерухомість,
коли ліва нога застрягає у небі і падаєш.
а літаки...
вони літають в твоїй голові і прагнуть свободи,
штурмують свою в"язницю і влаштовують війни.
ти не чуєш стогонів, але проголошуєш мир...
ті літаки уламками зникають щоранку
і ти вчишся літати сам..
наче літак в чиїйсь голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272813
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2011
вордівська зима з кострубатим почерком,
опівночники допивають розріджене сонце.
циклон цей твориться в мені дивним збуренням,
зануренням в душі богам чи синоптикам...
дротики хмари діряві лікують наркотиком.
ввижаєшся в кожній людині, хвилині, вітрині,
віднині годинники стрілами знищують дати-
нам хмари із вати до ран циферблату вкладати
і вдвох на краєчку незустрічей ще засинати...
вордівська зима з кострубатим почерком,
опівночники розфарбовані небом й судинами
частують все винами і роблять нас винними
у тому, що люди не чують...
ховаються завше за стінами.
а зима пробирається шрифтом дрібним,обезболює
і нічній меланхолії в очі жбурлятиме пудру...
десь прихильник абсурду чекає на мене затято
та в зимових листах намагається почерк впізнати,
щоб удвох над безмежністю слів засинати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
окупована права півкуля,
засіяна сумнівом, зорена й зморена,
тиша окріп обіймає в дірявій каструлі,
холодно й трішечки зоряно.
тягнуться нетрі павучі з паролями,
літери в сповіді збиті.
гори високі покинуті троллями,
тануть сніги в мережевім кориті.
ситі собою, у пошуках істини
янголи плачуть у рупор.
нам благодать за брехню буде зіслана
(з крильми замріяні трупи).
ясність оманлива й спокій утрачений
(Господи... знову уламки)
вірші таємні й дощі передбачені -
("доброї ночі і ранку!")
сипляться радощі смайлами сонними,
зціджуєш мед алегорій.
місто затьмарене все лампіонами,-
скільки ж таких є історій?
я перечитую вірш твій ледь зморена,
потім до спогадів скотчем.
дощ ущухає...
і трішечки зоряно,-
завтра...
і "доброї ночі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
... я в слухавку їй перелічую фобії... запах чаю,
уявляю все як її нігті схожі на прапор Канади.
стаю ящіркою і роздвоєним язиком її голос хапаю,
замість цукру куштую рештки віршів й помади.
я вдихаю отруту міст, заливаюся вранці током,
верещу у собі, що вже зводить гланди.
а вона розтлумачить все, порахує невірні кроки
і наситить мій світ ароматом себе/троянди.
і коли мої стіни ковтатимуть битий посуд,
її голос притихне, як втіха...червоні стяги.
соломинкою п'ю я із нею пекучий досвід,
бо разом не годиться вмирати з спраги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272150
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.07.2011
Підлога більше схожа на піднебесся... навіть коли чиїсь руки тримають тебе мотузком і ти вперше обпікаєшся ненавистю та огидою. Все, що колись здавалось рідним, тепер котиться і осідає на відстані, котра набуває нового сенсу саме на холодному піднебессі. Ти ще не знаєш чим закінчиться це падіння, але не дочекавшись тих, хто почує істерику стиснутого рота, розумієш, що воно буде найстрашнішим спогадом майже дитинства...
А потім минає багато років, а ти все продовжуєш шукати у кожному погляді щось дике і небезпечне... та найдивніше те, що найчастіше тобі це вдається.
Відстань перетворюється на життєву необхідність і груда листів невідомому і майбутньому наче цукрозамінник у горнятку підсолоджує гіркоту часу. Шукаєш в собі сили пробачити тому, хто і не прагне твого пробачення... тому, хто своїми слизькими руками навмисне розчавив шось у зародку. Але в тебе попереду ще сотні відстаней і ти мусиш їх подолати, здійснити спробу видалення цієї грубої картинки для того, щоб знайти себе...
Образне насичення дійсності ліпить з тебе статуетку усміхненої та закоханої в життя істоти... і врешті ти такою стаєш. Час від часу згадуєш піднебесне насилля і замикаєшся в будинку, не торкаючись ногами підлоги, що схожа на небо. Ці спогади виринають найчастіше коли в твою адресу звучать звинувачення у невмінні любити... і ти не можеш не погодитись, згадуючи...
Потім в твоєму житті починають з'являтись ті, на кого ніби чекала з часів піднебесного падіння. Щодня розмовляєш з людиною, котрій колись писала листи, не знаючи про її існування і можеш вже не відчувати себе самотньою, але....підлога більше схожа на піднебесся і часом здається, що ніхто не почує твого крику...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271969
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.07.2011
крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
на радощах їм хочеться пролетітись вулицею,
втопитись на тротуарі поки горить зелене світло
чи вкотре залишитись непоміченими.
а я з дельфіном на шиї стрибаю крізь стіни,
зчитую цегляні істини і передчасно старію.
ти казав їм потрібна чиста вода, а не шкіра,
що наче берег омивається солоністю двох океанів.
мусиш терпіти нас, читаючи подумки вголос,
розсипати розділові знаки мені на лице
і запевняти, що спрагла до неба, я колись помру
від зірки, котра переріже моє горло своїми кутами.
я б радо у це повірила... та якір у формі дельфіна
і десять хвилин зеленого кольору поспіль...
і сняться щотижня блискучі небесні мечі,
лоскочуть тишею єдиної зустрічі, а потім зникають.
твій голос звучить непідробно і зоряно,
можливо тому я давно вже його не чую.
ти кажеш, що в кожних очах хтось знаходить себе
чи то неодмінно губиться...
мені б тільки вижити в нетрях цього лабіринту,
знаючи, що не лише любов буває невзаємною...
крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
__і тепло мені приростати до тебе,
знаючи, що для кожного з нас це тимчасово__
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
в темряві достигають сором'язливі яблука,
покриваючись кров'ю ночі, що до світання
огортає собою все яблуневе єство.
блідий запалювач ліхтарів блукає повітрям,
щоб вгледіти повільне одужання саду -
переливання спокою за ширмами листя.
моє відчинене вікно розбивається від спраги,
вітер щоками стирає відбитки літа на ньому,
допиваючи яблучний сік мого сну.
руки чиїсь сухі і без жодної лінії
заколисують чорних кошенят мороку,
а в них здіймаються бурі ненависті до ліхтарника
і кігтями вони малюють долю на сухих долонях.
загострюються кутики очей ближче до сходу,
милосердне повітря жертвує собою повсякчас
і я дихаю, малюючи на тобі вже стиглі яблука.
зернята ночі з них падають і проростають новим днем,
де роздріблена свідомість прагне нового безсоння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.07.2011
...якось я була небом...
місяць золотою сережкою впав у димар
і перекрив дихання цегляному велетню...
та він боявся ворухнутись,
щоб жоден потяг лихом не збився з шляху.
колись під моїм ліжком пролягали холодні залізниці,
на них шукали притулку вигадані істоти,
що мандрували з однієї ночі в іншу.
можливо й досі вони подорожують тими маршрутами
та ліжко вже давно перестало бути моїм.
якось я була небом і згадувала часи,
де могла існувати в серці цегляного велетня.
щотемряви його очі світились через моє безсоння
і він не впускав ранок на першу колію
та мене так вабила недосяжність...
не пам'ятаю коли це трапилось
та я перестала чути розмови нічних пасажирів,
опинившись блакиттю над умовним існуванням будинку...
загубила сережку...
гарний початок дня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270832
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.07.2011
я створила тебе по своїй невидимій подобі
і тому неодмінно колись прожену з думок
наче з едему.
тоді ти почнеш соромитись своїх віршів,
поспішно прикривати їх дивними мелодіями
і твій сором наспівуватимуть п'яні підлітки
десь в смердючих забігайлівках.
та я створила тебе по своїй скляній подобі,
розбитій і склеєній небесною ізолентою,-
відтак нехтую обітницями і пробачаю пісні.
заспівай мені колискову про слухняне ягня,
згадуючи письмовий стіл у моєму тісному едемі
і ті листи, що світились своєю безсловесністю.
ти так хотів писати молитви під музику,
дякувати своєму творцеві та прославляти його,
але ж я тебе створила по своїй невидимій подобі
десь в раю черепної коробки...
(важко бути богом)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270787
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.07.2011
"криками в вакууме ты не добьешься ничего.
выбьешься из сил. потеряешь голос внутри.
исчезнешь из-за комплекса Невидимки..."
( команданте Че )
------------------------------------------------------------
... і я виливаюсь за межі пляшки з отрутою,
плутаю тіні з словами і тишею лаюся.
в паузі між обіцянками знову у дзеркало-
тіло скляне проклинає...
не стЕрпіло.
Сила безсилля штовхає під ноги традиції,
лиця геть зморщені скиглять на вухо у траурі.
Чорним ганчір'ям, відбитками бруду на аурі, -
ти не заснеш...
скільки життів вже не спиться нам?
Зникнути легко, у стіни вбиватись картиною,
тільки людиною з скла трохи дивно й прозоро.
щоб від ігнору на тілі рубці наче тріщини,
знищено голос, а ми все про себе говорим.
я розбиваюся пляшкою, мертві озера...-
плями всмоктає й пробачить дірява підлога.
ви не почули... кривава деталь інтер'єру,
ви б попередили...я б збереглась для НІКОГО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
В ній ще причащаються демони,
коли ти обираєш слизький дах самотужки.
Не відпускай їм гріхів та не приплітай своїх,
не тішся так тим стрибкам у безсвідомість.
На підошви пристають жуйки пам'яті,
роти нахабно випльовують свої ментолові нісенітниці,
слина обпікає ноги і блищить на сонці.
Вона мріє частувати тебе кульками з льоду,
а ти крижанієш і частуєшся нею.
Революція білими смугами тягнеться до твого поверху,
а ти двічі на тиждень східцями котишся в інший світ.
Спиш на підлозі і тримаєш в руках чудернацьку люстру,
щоб вона могла серед ночі лічити порізи на руках.
Революціонери залишаються вірними своїм ідеалам.
(чуєш, вони залишаються... а ти знову йдеш.)
Що їй робити, коли вони молять пробачення,
своїми кігтями лоскочуть шию зсередини?
однакові сни за умови про них не базікати,
спроба здійснити замах на тих, хто в ній живе...
Ви створені одне для одного та я вас не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269920
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.07.2011
лялька з фарфору на застеленому ліжку,
де ти, той, що подумки малюєш їй сльози?
Синя Борода з дитинства марив небом,
розмальовуючи блакитними квітами та птахами
усі кімнати свого неіснуючого будинку,-
зараз там радіють життю ляльки з фарфору.
Де ж ти, мій казкар із продірявленим серцем?
байдуже, що тобою створено сотні принцес, -
кривавий відбиток на першій сторінці
і може напишемо вдвох безперервну самотність.
Залишки свята голками під холодною шкірою,
я бачу твої блукання перед тим як заснути.
Часом в моїй голові помирають стихійно метелики,
тануть сніги і крапають бальзамом на твоє чекання.
Де ти блукаєш, мій вільнодумний відлюднику?
я ненавиджу кімнатні рослини,
ти забуваєш їх поливати в іншому світі.
Дивишся з викликом в очі усім перехожим
і ще не чуєш моїх вигадок.
Знаєш, колись ми перетнемся
чи перетнем вулицю разом...
Сині птахи і квіти сповзуть із стін,
розстелить ліжко фарфорова самітниця
і жодної казки на ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269655
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2011
надішли мені поштою заклинання, -
будем грати у піжмурки з тим, хто загубився.
ця істота вчепилась зубами в ніч,
з усіх сил тягне за вії, щоб врешті прокинутись.
Сонце поквиталось зі мною і стрибнуло з неба,-
влаштуєм поминки не встаючи з ліжка.
Ми схожі на себе лише вночі,
зливаючись з розлитою кавою, мовчим,
перебираєм дотиком чорний бісер,
плетемо ланцюжки від сьогодні до завтра...
Повітряні поцілунки, повітряні змії... повітряНІ,
дихання зараз смертельним пострілом,
бо часом твій подих вбиває тисячу моїх слів
ніби народжує тишу.
На відстані трьох будинків спить НЕМОВлЯ,
тримаючись молочними руками за волосся ночі.
Не впусти у прірву цю спробу стати богоподібним,
посунь бетонну плиту і ще поговорим про темряву.
Твої холодні руки жадібно збирають бісер,
які ще невидимі ниточки можуть нас поєднати?-
ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269460
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.07.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
кожа моей планеты немного печёт,
не в счёт количество звуков и знаков.
Я слышу не то, обеззвучив водою рот ,
здирая пшеницы поля полосками.. с воска.
Скользко смотреть сквозь тебя на других,
стих прижигать или просто себя на минуту.
кому-то писать... или вовсе не видеть их
в своей голове.
пахнет воздухом пусто.
столбы с тротуаров холодными пальцами,
танцами света там, где ждешь темноты.
ты непременно почувствуешь явную тайну
и специально начнёшь очень тихо молчать.
Пение птицы лежит на полу у богов,
только они не касаются неба ногами.
память научит ценить, убивать дураков
или самим незаметными быть дураками.
ну же...
я в луже смотрела кино про НИЧТО,
будто финал оборвался и мир беспредметен.
может мы встретим людей...
шансов ноль...или сто...
может когда-то друг друга мы всё таки встретим.
долго шагает мой призрак...
прозрачность в окно,
может придумаем тысячу истин когда-то.
только земле очень больно
и очень смешно,-
кожа в ожогах и солнце сбежало с проката.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
легко отруїтись несказаними словами,
перетворити їх на гострі ножі
і лоскотати собі нутрощі до знемоги.
знати, що їх не почує той, хто повинен
і від цього вони помруть в тортурах ночі.
лише дивно носити в собі цвинтар,
де поховано щоденникові тіні
і зізнання, котрі навіть не спробували зазвучати...
дивно бути землею...так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
...конкістадору тісно у цьому місті,
двісті натяків на останню примару,
триста дотиків повз намисто
і обличчя холодне, землисте
пробачає натхненно нездару.
конкістадору хочеться пити,
спрага його опустошує літо.
я приручити могла навіть вітер,
тільки не вміла нікого любити.
він же збирав із очей намистинки,
з жінки здирав золотаві обгортки.
зустрічі дивні й напрочуд короткі-
збиті у ритмі й у втраті відтінків.
місто ховає байдужість в заторах,
порох ілюзій в кімнаті порожній.
дотик і вічність давно не тотожні-
тісно в цім місті конкістадору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2011
я в темряві тебе не бачу зовсім,
світлячки під моїми нігтями засинають
і ти не ковтаєш сни гіркими краплями.
якось ти виріс на моїй долоні лінією,
перетнув усі кордони і мерзнеш під шкірою.
гарячою змією ковзає по склу вечір,
вимовляючи твоє ім'я майже розбірливо,-
світлячки додивляються останній сон.
Вивчу маршрут твоїх думок,
що тане голосом в телефонній тиші
і повернусь туди, звідки не поверталась.
повернусь, щоб не бачити в темряві...
тільки дряпатись світлом.боляче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267381
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.06.2011
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
ти вже ніколи не заблукаєш
чи не знайдеш шляху назад.
зведу собі пам'ятник поруч
або сама каменюкою стану.
і минули ночі тимчасовості,
і вже вікна зовсім не скляні,
і хрест на спині все важчає.
впивайся в мене своїми думками, що бояться ранкового світла,
виділяй мене червоним чи синім на всіх існуючих календарях,
але я не стануся серцевим нападом і не заберу в тебе життя,-
тільки хрестом кам'яним зостанусь, який підштовхне до прірви.
блукання в неіснуючім світі,
де не треба слова до кінця
промовляти і слухати дзвін.
ти починаєшся тут дорогою
і перетинаєш всі мої дотики.
зостанься в мені назавжди,
бо нам не померти святими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
блискавка грає в класики,
класику випльовують навушники
і кожен будинок пахне вимушеною молитвою.
Я бачила як хтось копав собі могилу,
уявляючи обійми юної циганки і короля блазнів.
Я відчувала як чиїсь руки відкидали землю
і вривались в мою темну кімнату,
щоб більше ніколи її не залишити.
Тут ніхто не жив
і не творив зовсім.
звідси ніхто раптово не йшов.
Тут лише знали,
що хтось погодиться на вічність тоді,
коли блискавка гратиме в класики
і на натягнутих електричних дротах
янголи заграють другу сонату Шопена...
ледь чутно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266678
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.06.2011
...запахнуть думки стиглими гарбузами,
до цукрової стелі прилипнуть п’яти.
близько сотні листів надішле ще спамер,
а я буду з цікавістю їх читати.
не ввірветься в кімнату мою застуда,
телефон обиратиме сам режими.
і за межами одягу змерзнуть груди,
твої тезки постануть мені святими.
що із того, що наклеп звели на простір,-
розкидало нас в різні кутки й болота.
застеляю на стелі холодну постіль,
щоб не спати й з тобою віки бороти.
розфарбує цю марність сухе вугілля,
спогад чітко закреслить усі стандарти.
як клубочок життя у руках породіллі
буду образ твій вічно у серці плекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
...і ти невдовзі напишеш вірш,
і всі мовчання знесиляться.
І пробіжиться іржавий ніж
по зацілованим вилицям.
і ти напишеш мене як всі,
вкладеш у рими прострочені.
І десять тисяч нових месій
умруть при моєму народженні.
...і раптом стане словам тепліш,
і наші тіні замісяться.
Пишу тобі цей забутий вірш
іржею швидко на вилицях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265480
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.06.2011
жили собі заа й миця,
миця у Житомирі,заа-у столиці.
А мені в Сонландії трішечки не спиться-
думаю як заа там,думаю як миця.
Скоро перше липня от сюди примчиться
і побачу заіу,і побачу мицю.
Будемо плужити-
разом веселиться))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2011
ти носиш в кишені маленькі шматочки зірки,
ніколи не сердишся й вчасно лягаєш спати.
мені ж витягають каміння холодне з нирки
й ховають ключі,- загублені дублікати.
ти любиш туман без чаю з смаком зефіру,
ховаєш мене, неначе б якийсь недолік.
а я одягаю дощ і в колір зникаю сірий,
складаючи дивну ніч з поламаних парасольок.
ти віриш в мої слова та тягнешся до віщунки,
в риданнях шукаєш себе і спалюєш маніфести.
а я декламую сни, мовчу про такі стосунки
й вдихаю ці довгі дні, вивчаючи власні жести.
ти спиш на перині зрад і спогадів ще колючих,
в кишені своїй бережеш уламки якоїсь зірки.
а я не люблю цей біль і тітоньок балакучих,
яким необхідно знати,що вкрали каміння з нирки-
гірко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
...ти навчився наш світ помічати на мапі,
відзначати червоним й вдивлятись у хмари.
Мій малесенький Бог зависає у Скайпі,-
теревенить ні з ким під тремтіння гітари.
Я навколо будинку кружляю вже всоте,
бачу світло бажань і нудьгу монітору.
Від зими до зими... я звичайно не проти,-
хоч звелось до "ніколи", але поговорим.
Ти навчився в наш світ не впускати сторонніх,
розмовляти піснями, у вІршах блукати.
Ми рятуємся снами й радієм безсонню
і ховаємо ніжність в безглузді цитати.
...я навчилась складати листи на коліна
і просити у себе на втечу дозвіл.
Не єдина,то й що? Вже не чують стіни,-
про любов тільки мовчки кричать дорослі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.06.2011
...дозволь скам'яні́ти...
сита підвищеним голосом,знищена-
тріщина свіжим струмком на долоні.
Майже сторонні, підкинуті часом-
ласа до спогадів в сірім вагоні.
Це передсоння наповнене страхом-
лахи діряві в кімнатній печері,
а на вечерю спішать сни далекі.
Реггі образ не почути нікому-
крапочку.кому,крапочку.кому,
Що тобі там до моїх майже вІршів?-
знищив себе? Повертайся додому-
крапля чорнила на пляшечку рому
й знову не спи, заспівають пірати
пісню про те, як звикаєш втрачати.
Тільки дозволь мені стати камінням
синім, холодним, вбиваючим мрії-
стати камінням для тебе на шиї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2011
...у пустелі мого серця проросла троянда,
омиваючись римованими сповідями дихала-
Пахощами малювала світ
і залишалась квіткою серед блукаючого люду.
Життєдайні піски відривались від землі
і летіли в небо, щоб троянда могла сяяти.
Пустеля мого серця перестала бути пустелею-
так прирікають на вічне цвітіння квіти,
так вчаться вбивати умовність простору і часу-
ТРОЯНДА ПУСТЕЛІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264015
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2011
...схожі на виноградні ґрона
розмови двох блукаючих ілюзіоністів.
Поділю тебе навпіл боляче,
куштуючи по одній виноградинки страху.
Зникатиму несподівано
і повертатимусь в дні сонячного затьмарення.
Переспілі цінності стікають соком,
пахне гнилим в кожному дворі.
Танцює комашиння під плескіт долонь,
сп'янілим засинає вдоволений натовп
і продовжує не знати, що то є диво.
Твої руки з недопеченого тіста
прилипають до вікна і ніяковіє за ним краєвид.
Поліетиленове скло захищає від дощу,
шурхотить вітром і смакує плоттю з тіста.
Ілюзіоністи прагнуть померти,
але безсмертні завжди віддаються снам.
Грішник ж тим часом зводить храм
і рубає навпіл людей, які прагнуть дива.
А ми розмовляєм виноградними ґронами
і поволі гниєм під оплески натовпу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263303
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.06.2011
Всі трикутники зникли в брудному озері,
з них я складала коло й ходила по ньому.
Аїд не блефує, ховаючи в роті козирі,
ковтаючи зрадників, щоб не ліпились коми.
Нікому не бачаться сни, не ввижаються ідоли,
а нам обирати себе, щоб по Стіксу разом.
Зі списку живих випадково мене хтось видалив,
здираючи з шкірою з себе нічну проказу.
Буває ж таке... тобі там не спиться весело,
а я собі далі малюю трикутники на ніч.
Це сонце до смерті без тебе мій дім запестило,-
Аїд нерухомий...світання... й від слів параліч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
... він вигадує сенс -
тож сьогодні слова не потрібні.
Голкоподібні дотики,ніч навпроти,
вже всоте вбиває в собі нетерпіння:
"Моє покоління цінує наркотик вербальний."
Детально вивчаю істоту,що в ньому існує,
диктує промови на вільні і задані теми...
Злий демон танцює із янголом в парі,
а він лиш гітарі нашіптує власну молитву.
Цю битву з собою вкрадуть закодовані плівки-
листівки минають шість вулиць і падають мовчки.
Віночки пливуть і пристануть до берега скоро,
морок замовкне, записки читатимуть в Відні...
... а поки є сенс
мої вірші йому не потрібні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Да храни себя,
живущий на моем подоконнике.
Считай и считывай сумрачные сны,
разливайся чернильными лужами на бумагу.
Да храни меня,
без вести пропавший в сугробах талых.
Опускаясь на ватные колени
рисуй треугольные зрачки Бога
воздухом влажным...оставайся здесь.
И не выпадем мы за предели треугольника,
обведя синим черту предсказуемости,-
обещая вечно оставатся хранимыми...
...Да храни себя/меня,
живущий на чужом подоконнике.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261624
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.05.2011
Мій ідеал ковтає антидепресанти,
а на сусідній вулиці клоун лякає дітей-
з його рудого волосся крапає помада повії.
Мій ідеал не зовсім ідеальний-
палить і сміється голосно в черзі за ліками
та все ж не припиняє бути ідеалом.
Краще б він не вимовляв якісь букви,
тоді б нас врятував сивий логопед,
а так дарма шукати десь порятунку.
Ідеальність не лікується,
клоуни прагнуть розвеселити дітей
та ті їх бояться.
...а мій ідеал ковтає антидепресанти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261094
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.05.2011
Коли відлітали метелики
я пила воду з іржавих ринв
і майже нікого не кликала.
Давлячись тишею музика
стогнала і дощ не приходив...
Дощ взагалі не вміє ходити,
він літає наче метелик без крил-
дряпає вікно своєю присутністю там,
де я виявляюсь завжди відсутньою.
Така потреба жити магічна.
Хто має крила,тому не страшно,
що одного разу земля зникне.
Вода рудою вологістю втамовує спрагу,
кулькою кришталевою застрягає в горлі,
а метелики все відлітають...
І одного ранку ти зрозумієш,
що мене не стало...
Кулька розбилась на сотні смертей,
яким не властиво блищати на сонці
і стане тихо
коли відлітатимуть метелики...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260901
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.05.2011
Лякається і важко розстається з листям. Здається, що зневажає осінь і свідомо прагне до вічності. Я знав багато таких людей, але майже кожен з них молився. Вона ж не вміє молитись, але її слова завжди потраплять прямісінько в небо, можливо тому, що вона до нього ближча… навіть ближча ніж я… не так все це.
Вона вірить в магічні властивості слова, а я не пам’ятаю її імені. Бере до рук кулькову ручку, з якої чомусь сиплеться пісок. Він падає на скляний стіл у вигляді картин з нашого минулого і стає моторошно. Ми з нею тричі народжувались і двічі помирали, але жодного разу не жили. Я не жив жодного разу… звучить дико, але краще так ніж… Хоча вона впевнена, що живе. Мабуть звідси й це дивне бажання вічності, яка непомітно лягає спати поруч.
Твої хворобливі сни і в мені звучить чомусь: «Семело…Семело…Семело…». Це не ти, але воно звучить тобою. Семело, спали свої спроби бути людиною і повернись. Прикидаюсь тілесністю і голкоподібними дотиками роблю боляче, створюю ілюзію життя. Ти заплітаєш косу, Семело… ти з власної волі йдеш носити не своє ім’я і пити холодну воду. Ти вмієш не дивитись на сонце і щодня обіймаєш людей. Навіщо? Семело, навіщо ти це робиш? Електричний струм тоді пронизує мою прозорість,але я знаю, що ввечері ти розмовлятимеш зі мною… наче з людиною. Твоя чорна сукня світліша за мою справжність. Віддай ще один день на поталу мізерним турботам, Семело… тільки повернись вчасно і вслухайся в стелю, щоб почути мене.
-Мій камінець загубився десь в руках жадібного перехожого. Можливо він оздобить його собою або ж викине на смітник… а я зберігала в ньому тебе.
-Ти обрала надто яскравий колір і повірила, що я пов'язаний з ним… прикро.
-Тебе засмучує моя близькість з небом чи втрата пам’яті?
-Згадати щось можна лише тоді, коли всередині світло ледь мерехтить і люди починають забувати твоє ім’я,Семело.
-Семело? Але ж я…
-Ти ще чуєш голос, котрий називає тебе і ти його впізнаєш. Цей голос кличе тебе інакше ніж я,але він не народжувався тричі і не наважився хоч раз померти.
-Помирають вигадки, помирають ранки десь приблизно опівночі і люди, але померти так легко… Тому я живу.
-Ти хотіла жити, але ж вмієш чути мене і пишеш щось не тому, що жива, а тому, що хочеш такою здаватись. Ти заплітаєш косу і обіймаєш людей, а вони ховають твоє каміння. Ти боїшся осені, а дощ марить тобою. І ніч стає слабкою і ти знову зараз вирушиш носити чуже ім’я..
-Так, пора вже. Доброго ранку! Ти надто швидко диктуєш…
Надто швидко. Семело, з такої швидкості народжується те, чого ти прагнеш. Нехай світло горить… втретє вже не вдасться бути так. Тільки пригадай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260541
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.05.2011
Я відчувала неможливість наближення реальності… Схоже, що саме в той момент моє тіло покрилось корою і лише проворні комахи нетерпіння не бажали його покидати. Верхівка мене знаходилась трохи вище неба, а спроби вимовити своє захоплення губилися під землею. Довго надіялась, що врешті хтось розплющить очі і просто почує мене… почує очима. Можливо сфокусується на необхідності слухати поглядом чи торкатись думками і тоді все стане інакше. Було майже близько, але раптом відчула, що гілля торкається холодної ковдри…знову. Я знову прокинулась…
Тобі навіть літер на ім'я не вистачило… хіба можливо таке? Ось ти береш до рук книжку, а в ній океан слів, і так боляче усвідомлювати, що жодна з них не приховує натяку на твоє ім'я. І ти не будеш писатись з великої літери, і ніхто не приплітатиме до твоєї беззвучності ім'я батька, і жоден зухвалець не вивчатиме походження твого роду. Лише я маю право називати тебе…лише я маю право знати про твоє існування. Це не надто справедливо, але ж більше ніхто не запам’ятає цю безіменність , не погукає тебе за потреби… тоді навіщо? Навіщо лякати оцим маренням людей, яким і так не бракує проблем? Ти ж не прокинешся зовсім рано, не ковтатимеш поспіхом чай, не забудеш вимкнути світло і в автобусі тобі не стане на ногу дідусь, який вдома теж забув вимкнути світло. Тобі навіть не доведеться дихати,- я все зроблю за тебе.
-Сьогодні не вдалось з розбігу потрапити у свою тінь…
-Тобі б хотілось стати тінню? Як ото в попсових пісеньках бути прикріпленим до когось?
-Лише до себе… я хочу бути своєю тінню.
-Ти схожий на тінь… тінь мого божевілля…
-Тіні вигадують собі людей, щоб ніколи не відчувати самотності. Так само як ти вигадала мене. Тому ти і є тінню, а я є твоєю людиною. Хоча всі люди мають імена, а я…
-А ти колись звався Астреєм… і зараз небо надто всіяне твоїми снами…і…
-І ти прокинешся…
Я прокидалась. Збирала з себе залишки беззвучності та істерично гортала сторінки в пошуках тебе нового. У нас тепер багато спільних літер та ночей для того, щоб написати дивну історію без жодної вигадки.
Перша сторінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260174
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.05.2011
... і як мені знайти тебе
серед тебе...
(Einsamkeit)
--------------------------------------------------------------
... вулиці ховають кроки ненароджених дітей
і крижаного гніву.
Мені не доводиться бачити твої очі,
що ведуть в світ людей,
котрі так і не навчились спати.
Лише іноді чую розмови дерев,-
їм боляче тримати на собі пусті гнізда,
як мені боляче зберігати тебе в собі.
Ніким недоведене й всіма спростоване існування
чи може бути щось святішим за нього?
Охопити своїм гіллям все місто
і ніколи не випускати з нього божевільних,
бо діти ще заплачуть
і гнізда перестануть бути пустими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
... фінал розмови схожий на випадковий вузлик-
ще вчора тягли за ниточку і тобі подобалось йти.
В лютому казки схожі на давно забуті спогади,
а СНІГОВА королева більше не вірить в людей-
вони не здатні вигадати щось окрім власних проблем.
З усіх сил намагаюсь зібрати в собі зграю хмар
і можу йти до тебе, прикинувшись мовчазною й байдужою.
Зернята давно загублених нами мрій не проростуть дотиком...
За дві відстані до світанку минають оманливі зливи,
проливається тінь зими на підвіконня і знову лютий...
В лютому королеви перестають бути сніговими і чекають,
а ми все в"яжемо вузли і
самі стаєм вузлами на стрічці власних сподівань...
якось взимку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259636
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.05.2011
... нудить і час приземлився на ліжко,-
тільки б ніяких розмов про високе.
Знаєш, ця книжка не зовсім ще книжка,
швидше реальність бридка й косоока.
В ній я любила лише волоцюгу
того, що всіх посилав на три спеки.
Телефоную комусь, майже другу,
раджу піти прогулятись в аптеку.
Там нахапатись дощу й Анальгіну,
щоб не болів антидумальний пристрій.
Дихає час геть обкурений в спину
і обіцянки з бензином в каністрі.
Нудить...ти знов про високу нікчемність,
що ж, доведеться на хвіст тихо впасти.
І ледь помітна гірка НЕвзаємність
все ще жує із стаканчиків пластик.
Навіть якщо ризикну дочитати,
потім з героїв всі вичавлю соки.
Боляче? Зараз же спиртику й вати,
тільки б ніяких розмов про високе!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259579
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2011
Лірична героїня останнім часом почала надто інтенсивно сивіти, її обличчя оздобили зморшки терпіння і погляд став трохи холоднішим. Та швидше за все вона всього лише перестала бути ліричною (при тому, що назвати її героїнею точно нікому не спаде на думку). Буває ж таке – помічаєш своє відображення на скельцях окулярів людини, що поруч, і вирішуєш не зрадити її надій лише тому, що вона бачить щось світле навіть крізь затемнене скло. І бузком пахне, а ще нічого не вирішено…
Лірична героїня бачила сон, в якому вона перетворилась на метелика чи то на птаха (можливо саме в той момент щось змінилось). Там вона не писала вголос, тікала від холодних рук, що на неї полювали і була щасливою, а зранку одразу зрозуміла, що буде далі… Синім олівцем шкода псувати календар, але небо… воно особливо привітне, ДОБРЕ б належати йому і довго не писати голосно (а тепер ж так і буде). Вона знайде своє справжнє ім'я, - відгукнеться на нього коли хтось покличе і неодмінно навчиться малювати тих, кого любить.
Колись вірилось в те, що щирість народжується в липні…чи в лютому, а зараз вона створюється бузковим ароматом і мовчанням. Нікуди не поспішаючи, ховаючи в кишені дивний камінець і трохи вогню, вона йде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258787
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 10.05.2011
Ти моя мицяня-
перша і остання!
Моя пташка рання
в пірванім жупані!
Кобилко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258225
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.05.2011
...втиснутий в залізо символ Ра,
гора чимчикує до сплячого сусіда-
він лідер...сьогодні ж субота-
не проти уклін прийняти/поспати,
дукати в ліву кишеню,гордість у праву,
без права на розмову про НІЩО вічне.
Приблизно в січні з неба зійшло прозріння-
нерівність ліній кардіограми,важка цеглина
(О,владарю гнівний! Гора не піде,не покине!
Приросте до спини горбом тріумфальним
і в спальні цвістиме родоЗабуте древо)
Донечка Єви надто доросла і вірна-
від того покірна... шкода її все ж надсильну,
вільну від себе, вільну від цього світу-
залізному сонцю не хочеться поглядом гріти-
на мертвому древі цвітуть вчора зірвані квіти...
Чого ще хотіти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
-...ВЧОРА в стражданнях народжувало СЬОГОДНІ
і повз будинок без даху бігло безноге терпіння.
Хтось не встиг вмонтувати себе в життя,наче я,-
тобі мабуть це майже знайомо.
-Сьогодні з болем згадую вчорашнє, вже минуле,
в якому міг зробити все, якби не спав із морфієм в крові,
не крав думки, не годував себе брехнею задля втіхи,-
мене немає тут чи то тебе немає поруч...
- Я в місті, що за рогом твоєї свідомості-
все як раніше- витрачаю погляди на перехожих.
Вранці хотілось написати про вишневий цвіт,
але ти чомусь не відповідаєш на моє мовчання.
-Мені спиться весь день і прокидається вночі-
коли на вулиці суцільна темрява і лиця зникають.
Я ходжу наче п'яний волоцюга,
шукаючи тебе... аби на мить насититись снами.
-Лише мені не вдасться зупинитись без слів-
скажи, за чим ти постійно женешся?
Це щось стискає мені горло
і я знову пишу опівночі ці безнадійні листи.
-Я все забув, лише твоє ім'я не можу стерти з пам'яті
і все чого я хочу - знати хто ти і чи існуєш взагалі.
Всі листи я спалював жадібно... не прочитавши-
вони повинні лунати з твоїх вуст, як і колись.
-Колись ми знали, що світ обірветься наче розмова,
а зараз пошепки плекаєм святість слова "разом".
І ти скотишся синім каменем з ланцюжка сподівань-
так завершиться початок вигадки про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2011
... поки він намагався заснути у своїх снах,
хмільний ранок приходив до тями на його грудях,
підвіконня допивало останні краплі дощу
і сонце накладало компреси на геть бліду уяву.
За межами себе було гарно, але не холодно-
розбите скло збивалось в долю звичайної людини
а п'ятихвилинний рум'янець віщував ще тисячу віршів.
Я бачила його безсоння з заплющеними очима,
я римувала його ім'я надто захоплено
і зчитувала спокій з холодних долонь
людини, чиє тіло складалось з сухої абетки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257439
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 03.05.2011
... ти мусиш бути завжди...
Стежка захаращена словами-
хтось не засне,
а хтось вже не прокинеться.
І знаєш, все напевно зміниться
та тільки не з роками
от і все.
Ти знаєш більше
ніж моє смішне всебачення,
діряве і невчасне "ДО ПОБАЧЕННЯ"
для того, щоб невпевнено піти-
КУДИ?
Ніхто в чеканні більше не гартується
і не смакує усмішок за так.
Дощами вмилась наша сіра вулиця
і не змовчав про спогади літак.
Відтак терпінням майже обезболена
не віриш в те, що вічність нам дозволена-
а я в це вірю...чуєш,тільки так!
Я срібло днів від тебе не ховатиму
і сліз дарованих уже не відберу.
Дитячі примхи вІршами лапатими
не перекреслять мою дивну гру.
Ці обіцянки змін -
політ словами-
ти мусиш бути вічно...
чуєш,мамо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
... сьогодні сум в квадраті, завтра-в кубі-
нічого тут не вдієш... не змовчиш.
І двійко розчарованих інкубів
про сплячу жінку декламують вірш.
Ніким заснована будівля, що навпроти,
нічим не оправдована нудьга.
Ще вірять в себе сонні ідіоти,
якими опікУється пиха.
Сьогодні сум солодкий, ніби вата-
повинно стати трохи веселіш.
Підносять в прірву куби і квадрати
і опускає в небо тільки вірш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
... я консервую зірки ★
і киваю головою на знак протесту. ★
Щоб знайти в цім світі натяк на тебе ★
мені доведеться йти за кимось сорок років. ★
В хвилини відпочинку радітиму календарю ★
і віритиму, що рік складається з двох днів ★
та однієї ночі, яка завжди опускає голову і йде повз. ★
А зараз одинадцять світил неодмінно впадуть ★
на дно брудної трьохлітрової банки, ★
щоб взимку ти не відмовляв собі в бажаннях ★
і вперто вірив в те, ★
що приблизно через сорок років з'явиться істота, ★
котра буде кивати головою на знак протесту.★
★
★
★
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255761
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.04.2011
... лабіринти хмар і запах нічного дощу-
ти навмисне плутаєш фарби, малюєш невидимість.
Художник знає на смак кожну мить і позіхає,
свобода не вміщується в рамки двох тротуарів-
вихід за межі...
Межа тонким ланцюжком обіймає шию,
а старий волоцюга роздає свої візитівки-
саме час згадати прізвище улюбленого автора
і хапатись за його слова що є сили.
Ти чув більше за мене,
ти змішав жовтий і зелений кольори,
але запізнився на бал дорослішання-
сценарій здійснюється без права на помилку.
Художники часто згадують квітневі вечори,
запах розмов, дощу з пилом
і колір чиїхось очей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
... слова запозичені з мови жестів-
двісті протестів ранкових-
змову влаштуєм опівдні-
півні ледачі і нам не до чаю-
та обіцяю кувати залізо,
гризти валізи чужими зубами-
снами під шкіру, а потім додому-
тільки нікому (їм знати навіщо?)-
темне горище-останній притулок-
вулик бажань не гудить підозріло-
так закортіло намиста із фобій-
небо на лобі, будинок на небі-
гребінь в кишені у купі з волоссям-
все обійшлося... маленькі тортури-
БІЙСЯ бажань...
ми збудуємо мури.
потім прокинемся й мовчки покурим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
"Если абсурд и существует, то лишь во вселенной человека."
(Альбер Камю)
------------------------------------------------------------------------
... тут три сонця сумніші за лампу настільну,
всі вільні практично...тлумачать невтомно свободу
(нічну прохолоду списали на долю й застуду-
у світі абсурду дві карти втекли від колоди).
Від плоду до дерева, потім у стовбур на тиждень-
виждем десь рік, повернемся в кімнату настінну.
Покину ваш дім і з портрету сміятимусь дзвінко-
у синіх клітинках в'язниці заплакала жінка
чи то чоловік, що програв їй колись в поєдинку.
На знімку без фото мармиза й тепло з кашеміру-
йму віру у тебе, могутній Абсурдій...мій любий,
цілуй цю зрадливість в картонні й ледь стулені губи.
Бубновими снами пролилась в безодню чорнилом-
хотіла з клітинок втекти, але знітилось тіло
і я полетіла...Абсурдію, бачиш ці крила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
... випий з мене всі цифри до останку,
прикидайся щовечора любителем чужих таємниць
і гортай асфальтні сторінки міста.
Я розчинюсь в тобі настінним часом,
нутрощі мрій блукатимуть в окропі слів
і дощ не минеться без спроби дихати.
Ти вмієш бути відлунням себе,
пригНІЧено темрява ніжиться на краю ліжка-
"Здогадайся про мене...здогадайся!".
Я не спала тисячу розмов з тобою,неіснуючим/
існуючим за межею мого хиткого світу,
Я відповідала на питання, кинуті тобою у вічність,
Я збирала з снів про тебе СЕБЕ
і досі не можу згадати власне ім"я.
Там, де стіни відмовляються мовчати,
починається дорога до прірви
і ніхто не наважиться співати колискові.
Прокидаєшся без спогадів і засинаєш з ними,
на варті твого спокою дрімає майже Я.
Мелодія пом'ятої сорочки кличе до ранку-
лише "Здогадайся про мене...здогадайся!"
Світ перестане бути тобою колись-
витримає кліНІЧне випробування
і пишатиметься собою вголос.
Пад-
АЙ-
боляче...обличчям в темряву думок
і ніхто не посміє мене рахувати.
Остання цифра стає кісткою в горлі-
"ЗдогадАЙся про мене,...здогадАЙся..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253210
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.04.2011
... моя Аліса прокидається практично вранці-
саме тоді ненажерливий кролик доїдає сонце,
а крихти, які не смакують, вішає зірками на небо.
Аліса ніколи не куштувала шоколадно-ванільного суму,
з неї не стрибали вірші з розкуйовдженим волоссям
і безсюжетність снів не перекреслювала чекання ночі.
Моя Аліса ненавидить казки з щасливим фіналом -
вона навмисне стирає фінал зі сценарію свого життя.
Її кімната не визнає поклоніння кавовій гущі,
а на світло її ранку ще ніколи не прилітали метелики.
Алісу дратує синій колір і символічність дешевої біжутерії,
але вона обожнює золото тверезих думок.
Зеленоока Аліса спочатку плутає мрії з розпорядком дня,
а потім розуміє, що для неї це одне й те саме.
Її не гнітить одноманітність та сірий колір міста
і їй не хочеться вдихати аромат щойно написаних листів.
Моя Аліса голосно сміється з тих, хто вірить в чудеса-
вказівним пальцем вона дарує їм статус невдах.
Їй не хочеться зігріти безпритульне кошеня
чи прокручувати в пам'яті сотні обіцянок,даних собі.
║║║Штрих-кодами повзуть твої бажання на подарунковому папері
і щастя досягається одним дотиком до блиску вітрин-
Алісо, не дозволяй мені бути тобою...║║║
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252266
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.04.2011
... тоді щастило не всім-
чорний кіт перебіг собі дорогу,
а чоловік з пустими відрами оминав перехрестя.
Годинники іноді зупинялись,
на кілька уявних годин вимикали електрику,
ввечері ж іржава вода роз'їдала натхнення.
Ми вдвох не вірили в існування людей,
а люди прагнули зрозуміти існування нас.
Близько четвертої ранку світ знемагав від спраги-
ти прокидався щогодини і звучав мелодією.
Чорні коти за вікном продовжували скаржитись на долю,
а чоловік намагався заповнити пусті відра слізьми.
Перехрестя забуло смак дірявих підошв-
ми залишились разом на різних кінцях міста...
Я твердо знала, що не всім може щастити,
але продовжувала мріяти про волосся кольору іржі.
Життя кішіло чорними котами
і з усіх перехожих нас помічав лише старий з пустими відрами.
Зустрінемся на перехресті.
(шкода, що це лише забобони)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251809
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.04.2011
... гра в молодість триває кілька річних секунд,
через пізнання себе стаєш собою і від себе втікаєш.
Безперервні дощі застрягають в міжчассі, волає ґрунт
про знущання над датами і спокій собачого лаю.
Обираєш будинок і мовчки до нього дрібцем-
оспівай наше царство в ранково-вечірніх молитвах.
Діалоги навколішки, майже на ТИ з Отцем-
босоніж по словам ( з перспективою гострої бритви).
Ще не тануть сніги у країні байдужості й гри-
виокреслюють досвід краплини брудного скла.
… обирав|не обрав…( не вагайся,й собі обери
гру в безсмертя до завтра)… з горлА цукор зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
... ніколи не знаєш чому саме-
просто прокидаєшся і далі боїшся
(дихати чи залишатись бездиханним).
Продовжуєш спалювати сірникові ранки,
обпікаючи лице всьому світу.
Він знає чого хоче,але не знає мене-
я ж знаю його, але не знаю чого хочу.
Однакові стежки ведуть нас в різні світи
з схожими стінами та фотокартками на них.
Якщо важко, значить краще не прокидатись,
бо наше коріння колись сплететься і
ми пустим його в підлогу старого будинку.
Небезпека множини, що стає одниною-
загроза страху перед загрозою бути кимось.
Ти ніколи не розповідаєш ЧОМУ,
а я зачасто говорю про це "НІКОЛИ"-
лише б ніхто не почув дерев'яних відвертостей....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250530
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.03.2011
... Зореносці бувають такими...практично німими,
їхнє волосся вплітається в коси моїх обіцянок.
Ранок вони зустрічають з листами чужими без рими
і падають в себе щомиті, ковтаючи воду зі склянок.
Мій Зореносець танцює на стелі наш зоряний спокій,
я перетворююсь в літо і з ним вирушаю до краю.
Поле надій за туманом жорстоке й широке,
все обіцяю... чекаю й безсилля без нього долаю.
Він засинає для того, щоб сни увібрали причини-
місто рубцями від кроків його бездиханних.
Пахне дощами і ранком, зі смаком ожини.
...він не єдиний ці стіни озвучив зарано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
... тінь метелика впала з поверхні будинку,
зміст книги залитий чаєм, а хмари прокисли.
І висить над дахами іржава, небесна шкоринка-
ці картинки у мозку на тиждень приблизно зависли.
Недосяжність чиясь поза зоною світу і вулиць-
ти вертаєшся в дім, де нікого два роки немає.
Всі пішли на хвилину...та досі іще не вернулись-
так звикаєш до себе,як я до нікого звикаю.
Тут не вдієш нічого, рятуючі струни заснули
від солодкого болю і вІршів на кшталт шоколаду.
Загубилась перлина у силі німого намулу,
на могилі ЗАБУТОГО вітер танцює ламбаду.
Тут не вдієш нічого, німого не вчи розмовляти,
краще тиші промовити щось вже не зможеш.
Візерунки печалі на стінах глухої палати,
розримований світ і брудне, загримоване ложе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
... Зореносцю,з млості твоїх снігів повертаюсь,
каюсь в трьох найстрашніших гріхах
і страх вже не страх-якось навіть незвично.
Вічно самотній і не тому, що нікого-
пороги ніжаться в пелюстках опалих,
а мені тиші мало...Вкрала список ще вчора,
світлофори сяють пристрастю скляною-
ще зимою квіти дивились у стелю,
аквареллю малюю дім...поспішають гості.
Зореносцю! То лиш в твоїх руках не розтану,
ледве чути сопрано і двері скриплять навздогін.
З наших стін відпадають мрії-полотна діряві,
твоїй славі не збутися...як мені.
На стіні...на червоній стіні досі залишки млості,
поспішаю в твій світ. (Не сумуй,Зореносцю!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Бреши мені щомиті, роби вигляд,що фанатієш від мене такого. Мені буде приємно, а ти з часом можеш до цього звикнути!(с)Н
--------------------------------------------------------------------------
... десятий дощ цієї весни стане фатальним-
твоя мистецька душа захоче спокою й пива.
І знецінена мрія, потерта, із чеком фіскальним
у дірявій кишені на грудях нудьгує...( десь зліва).
Хтось наврочив і все зіпсувалось...
занадто вже просто-
повтікали сніги і розтанули друзі на тижні.
Жертва випадку, спокою-
хрипло затягує тости
і малює в уяві вокзали й бенкети надпишні.
Я не знаю чи можу з'явитись до тебе в неділю
і втішати, мабуть, доведеться отій,що навпроти.
Не читають казок надто вірній...безкрилій,
бо вона не відчує і твердо казатиме "ПРОТИ".
Бо вона ображається завше на погляд туманний
і мовчанням карає за слабкість й ранкове похмілля.
Без запізнень зникає і разом з примарами тане...-
і тому я не знаю чи буду з тобою в неділю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Свіжий минулорічний заклик шукати сліди
Тварини, яка вилизує думки прямо з очей і
Алогічністю своїх снів доводить до істерики люд.
Ріки ароматичної олії виливаються на тіло
Епізодами з минулого життя і хочеться в інше місто.
Компоненти отрути краплями темряви в очі,
Учень стоїть незрячий і молиться на свого вчителя.
Літак втомився нарешті вдавати з себе яструба-
лінЬ з ліжка і сховай себе в бетонній дійсності.
Говір іншопланетянина в червоному пальто смішить,
А погляд прорізає задум створити власний календар.
Віщі сни збуваються, наче щоденний прогноз погоди-
Еластичність уяви зводить до бажання малювати ніч.
Тільки не сьогодні...можливо за день до володіння собою.
Ранок допиває останню краплю темряви і розкидає по кімнаті
Ялинкові прикраси, щоб ілюзія свята не зникала ніколи.
Суперечки з тваринами,які вірять у вождя,призводять до хаосу-
Цукрові істоти танцюють на дні горнятка, а
Янтарні сльози говорять лише про страшний сон.Доброго ранку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248030
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.03.2011
... хлопчик боявся загубитись-
він кидав крихти щокроку і оглядався,
його мрія могла вміститись в стиснутій долоні.
Він марив сутінками і вірив у стежку назад-
туди, де чекають...крихти потрібніші за сонце.
А мені забаглось стати синім птахом
і відчути солодкий смак крихт з долонь хлопчика.
Мої крила несли мене до нього
і по дорозі я куштувала крихти рідної долі.
Я прилетіла, неперевершено-синя,майже символ щастя,
і хлопчик мені зрадів... Він знав багато казок,
але не здогадувався, що дороги назад нема.
...Не гукайте синього птаха...
...Не шукайте більше хлопчика...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247801
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.03.2011
... стань моєю тінню і ми дійдем згоди-
не вір в те, що тіні мають своїх власників.
Ти можеш блукати вільно в садах мого смутку
і дякувати сонцю, що сьогодні я твоя...тінь.
Завтра ж настане понеділок чи неділя
і я стану людиною, яка впізнає себе на асфальті.
Ти можеш бути мною і належати мені,
але для цього треба впасти-обійняти тінь.
Хіба це біль? Хіба тобі хочеться підійматись?
В погоні за собою ти втратив все...
крім мене...
крім власного силуету на холодній підлозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247535
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.03.2011
... ти станеш татуюванням на моєму плечі,
твоя шкіра старішатиме на моїй шкірі
і проживши це життя, ми разом ляжем у труну.
Але це буде потім,
а зараз вигадую твій орнамент,
щоб лінії і хвилі переплітались невимушено,
щоб крила хижого птаха гріли мені плечі.
Шкода лише, що ти матимеш колір
і спраглі до малюнків на тілі люди
будуть тобою милуватись.
Подаруй мені теплий светр і
залишся таємницею на моїм плечі-
будем разом рахувати недоспані ночі,
а потім врешті замкнемся в пластмасовій труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246810
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.03.2011
... повільна хода звичайного епігона-
до скону традицій з обличчя свого не змиє.
І тішиться тиша бліда й немовірно шаблонна-
на грудях у бога дрімають мільйони зміїв.
Пригрієш мене у словах своїх без отрути
( та й медом не пахне... так сіро в твоєму світі)-
спожиті знання й думки до "колись" прикуті,
червоними жилами туго до слів пришиті.
Не тішся собою, безрадісний епігоне!,-
жовтієш, як книга і пил вже припав до мозку.
До трону повзуть ліхтарі...та немає трону-
і падає міць разом з тілом в трухляву повозку-
ПРОЩАВАЙ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2011
... Пам"ять...це як нігтями здирати літери з дитячих щоденників і потім усміхатись собі в дзеркалі. Люди часто бувають маленькими літерами і ти мусиш стирати зайві, щоб речення були змістовними і не тяжіли зайвістю. Твоя казка про життя лише починає писатись і ти навчишся бути головною героїнею, я знаю. Можеш малювати подумки інтер"єр майбутнього і невдовзі відчуєш на собі тепло поглядів тих, хто йде повз. Та холодні долоні близьких значно приємніші на дотик, а знаєш чому? Просто вони завжди готові тебе підтримати, навіть тоді, коли ти з заплющеними очима крокуєш в прірву ілюзій, а не лише усміхнутись просто йдучи повз.
Кожна людина може стати для тебе найріднішою, але для цього їй треба достигнути. Зелені ягоди не всім смакують, а ти любиш лише стиглі. Ми всі достигаєм, мов ті ягоди, з ранньої весни і до пізнього літа. Бог дарує нам час, ми теж іноді стаєм витвором Божого часу, тому не бійся його витрачати на казку. Не згадуй про фінал, коли пишеш перші літери - ще стільки нових слів буде створено...і тобою теж!
Ранок може стати похмурим вечором, але й вечір може мерехтіти радістю життя,як ранок, - все залежить від тебе! Прокидайся з бажанням скуштувати стиглу ягоду власного терпіння, але не розчаровуйся, якщо вона ще зелена. Терпіння робить тебе собою і насичує сонячним промінням - темрява лише підкреслює світло.
Дівчинко,радій, бо не всі здатні відчути в собі сили ПРОБАЧАТИ! Усміхнись світлому янголу, що ховається в дзеркалі і продовжуй писати казку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245574
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2011
" Всякого из нас вытесняет воображаемый герой."
(Б. Шоу)
------------------------------------------------------------------------------
Завершення не буде. Коли асфальт мого міста забуде смак твоїх кроків, мелодія справедливості все ще звучатиме надто тихо. Перехожі будуть розмовляти про погоду і підвищення цін, а небо все ще з цікавістю спостерігатиме за рухом транспорту і не зможе зрозуміти людської суєти. Майже нічого не зміниться . Я ж бо розумію, що особистий спокій належить лише МЕНІ і тому не претендую на володіння ним іншими – ТИМИ,хто ще не знає про власну могутність. Прогулянка по сухому полю пам'яті і знову доведеться картати себе за відсутність дитинства, ковтати гіркоту завданого комусь болю і все ж плекати в собі любов до життя в усіх його проявах.
Коли ти живеш поруч з людьми, які тебе щиро люблять, не завжди можеш оцінити велич цієї любові. Нехай істина озвучується тисячами уст, але РОЗУМІННЯ її стає спалахом в особистому просторі, робить тебе кращим. Ти ще не бачив цього спалаху, ти навіть на сонце боїшся глянути… але ж це щастя –хвилинне осліплення світлом. Таких людей, як ти дуже багато. Всі вони на кожному кроці горланять про свою індивідуальність, вміння бути ІНАКШИМИ,але чи так це?
Знову прокинувся не в гуморі…Можем сьогодні разом поблукати чи посидіти в кав'ярні, обговорюючи сучасну літературу. Вчора ти був від неї в захваті, а сьогодні відмовляєшся від «сьогодні». Ще я можу вкотре послухати про твою обраність,себто неповторність і навіть кивати головою на знак згоди, але від цього легше нікому не стане. Ніякий ти не особливий і з натовпу виділяєшся хіба лише своєю черствістю, нездатністю побачити красу Божого витвору. Чай стане дещо гіркішим, але я буду знати, що була хорошим другом. Ти сміливо бунтуєш проти натовпу, але оточуєш себе найницішими його представниками,аплодуєш їм. Ти не помічаєш моєї гри в твою обраність лише для того, щоб оцінити по заслугам те, що маю тут і зараз.
Бідолашний хлопчик, ти старший за мене на кілька років і водночас молодший на цілу вічність. Лицемірство не робить тебе чоловіком і я впевнена,що помреш ти також хлопчиком – маленьким, невпевненим та озлобленим. Мені дуже шкода, що ця впевненість така смілива і я рада була б помилитись, але… Декорації твого світу дуже бідні і обмеженість твоя очевидна. Нічні танці на даху і бажання польоту робили тебе на мить іншим, ріднішим і через це я й досі поруч. Жодна людина не повинна буди покинутою, це просто неможливо. Краще б ти був актором, а я прихильницею твого таланту. Ввечері ми б пили вино і жваво обговорювали прем 'єру, а потім все ж лізли на дах для відвертостей з небом. Та в житті фальшиві актори залишуться поза собою… ніби приреченість… Бідолашний хлопчик.
Бруківка забуває смак твоїх кроків, але я сумуватиму…сумуватиму за мрією тобі допомогти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245331
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2011
...аплікація спокою на холодному тілі,
крізь ламке нетерпіння до обставин смішних-
ти ввірвешся в мій світ у весняну неділю
і забудеш напевно про вічність доріг.
Ці блукання межею-"сьогодні" чи "вчора",
глазуровані сни і безсмертя, як гнів.
Промовчала цей світ і позбавилась зору-
синю стрічку в волосся чи не ти мені вплів?
Чи когось я іще малювала безсонням?
(сотні сотень бажань в паперових піснях).
Ти боїшся вогню на холодних долонях,
а я ще не бувала в тих казкових місцях.
Ти портретом старим на стіні мого віку-
попелієш благанням все такої ж весни-
дочекайся її ( без "навіщо?" і "скільки?"),
не ховаючи страх за печаль сивини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245133
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2011
[…. . ]
... то лише крихта нетерпіння...
тертим шоколадом спогад- заснеш,
втрачає важливість моє поклоніння
й твоє вже згасає...теееж.
Начебто поруч-обрив над обривом,
лапатими зорями тиша з вікна.
Лякливий самітник здавався лякливим
та втрутилась в мене весна.
Поступом тихим зникання навіки,
щоб мовчки про знаки інакших світів.
Нехай за вікном твоїм сонячні ріки,
а в мене дві пригоршні слів.
В дзеркалах на стелі нічого ніколи
і тисне підлога на спомин..ще тут.
Струси мене крихтами зараз зі столу,
печуся про тебе...
Отрута отрут.
1/02/2011
1.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
...лише встаю на ноги з лівої руки,
краще не втручайся в мій ранок.
Тут все шкереберть-
кілька кроків назад і ти в задзеркаллі.
Зрію спомином втрати чогось найсвітлішого
і не повертаюсь туди,де продовжуєш спати.
БілкИ хмар поглинули сонячний жовток
і Дажбог задрімає до наступної осені.
Заплющити очі на літо,
скільки ще тих переінакшень себе!
Хочу, щоб тепло стало не від моїх рук,
але ти приречений на холод -
недожінка продає себе і тішиться,
будь її недочоловіком коханим...
Будь десь там...за кордонами мого безмежжя
і споглядай тихе здійснення пророцтв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243589
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.02.2011
Я називав тебе Реальністю. Часто не міг дихати від трепету,який охоплював мене надто несподівано і невчасно, а потім підбирав хоча б якісь слова, щоб описати цей дивний стан. Я щодня проходив надскладний шлях від вечірньої любові до ранкової ненависті і ховався в стінах квартири, яка і так була просякнута тобою. А ти все заглядала у вікно і чекала мого освідчення… Господи, яка ж терпляча! Сумнів збігав за сумнівом і годинникова стрілка радила бігти за тобою… і я біг.
Реальносте, твої блакитні очі не знають сліз і мені стає моторошно… Хочеш знати чому? Просто сумно розуміти, що якби я розчинився у часі, ти б жодної сльозинки не відпустила. Ти, матір моїх диких ідей, навіть не заплакала б. А я ж завжди боявся залишатись з тобою наодинці, бо оте ґвалтування свідомості рідко приносило задоволення. Сьогодні ти знов вагітна моїм божевіллям, а я ще більше прагну змін.
Хочеш перевірити на витривалість? Твої погляди-обставини більше мене не лякають, тепер ти мусиш належати вітрам моїх прагнень і слухняно усміхатися кожному натяку на справедливість. Подих згоди змушує прокинутись….
--------------------------------------------------------------------------------
Здається, що він був ідеалістом. Пам'ятаю день, коли вперше почула про його бажання створити штучне сонце. Тоді він був у стані алкогольного сп'яніння і мені доводилось тримати його за руку, бо той хто мріяв про штучне сонце, міг і спробувати смак польоту, а дах дев'ятиповерхівки цьому лише сприяв. Руки його були холодними, а погляд метався від неба і до сухої землі. Страх різав мені очі, але я не наважувалась залишити його і піти.
Іноді він називав мене РЕАЛЬНІСТЮ і стискав у обіймах. Часто розповідав про свої сни і про те, що любить дивитись , як я плачу. Та я ніколи не плакала,мені було страшно. Так, я боялась його і хотіла зберегти водночас, як живу листівку.
Вічно вів боротьбу з собою чи то з цим світом у собі, а я спостерігала. Мені навіть було цікаво дізнатись чим все це врешті скінчиться. Тоді я не знала, що кінець настане так швидко….
---------------------------------------------------------------------------------
Березень… Я більше не відгукуюсь на власне ім'я, звикла бути його РЕАЛЬНІСТЮ. Та тільки його вже нема…і сонця штучного теж...НЕМА. Дев'ятиповерхова конструкція снів вже ніколи не насититься ейфорією від польоту. Це було вперше і востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011
... вмонтоване небо у стелю і крапка,
ти маєш можливість лічити зірки до нудоти.
Танцює хмільна непостійність на лапках,
надмірна казковіть...а я,божевільна,й не проти!
Зникання з очей терміново - це власні заслуги
і сон незабудки у травні здається раптовим.
Вимірює напрям образ добре схований флюгер
і мінус скісний видає всі бажання й умови.
Розсіяна всюди пелЮстками травня ця казка,
мільйон незабудок забудуть зізнання-паролі.
Ти двічі йдеш повз...ну для чого тоді ці підказки?
Для чого ти віриш у мій обнадійливий колір?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011
... бірюзові печалі й замріяні далі-
вкрали маршрут віршетілої долі.
Ролі розібрані з щастям спонуки,
гріються руки в безодні писання.
Я на прохання сміюся в обличчя-
личить/не личить...впиватися нічим.
Тільки мереживо казки на дворі-
хворі зимою, давайте щось створим?!
Я не спотворю прозового раю-
знову блукаю невічністю плаю
і обіцяю собі клапоть віри.
Сірі портрети ще сонного міста,
гризти граніт розуміння святого
й щастя за рогом збігає,як тісто-
снам особисто його не створити-
гірко в душі від жування граніту-
слово за словом...
ЧЕКАЮ НА ЛІТО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011
... тобі доведеться навчитись жити,
чекати літа й дитинство крізь сито.
Небесними марами правду тримати,
свідомості ґрати щораз руйнувати.
Дивитись у натовп і йти між сліпими,
з режиму гучного у тишу незриму.
Зими твої зацукровані часом,
ласими хмарами дім свій прикрасив.
Нам залишати ці літні пороги,
бачити мрії в сіянні святого-
щоб не образило місто нікого.
Довго до зрілих плодів розуміння-
вміння розтринькати спокій за вечір-
янгол крихкий заціловує плечі
і через вічність він стане доречним.
Ще на межі, розбудовуєш нетрі,
усмішки скрізь...вже зіпсовані..щедрі.
Вчитись пора... засинати під радість-
замість брехні...замість болю...-
й без "замість"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241674
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2011
...правда гірка?...
навіщо рука холодна?
Сьогодні тобі відмірЯти віки,
дві руки сплетені в час.
Про нас не згадають,
розплутають нас,
а потім фото на згадку.
Може почнем все спочатку?
-------------------------------------------------
...Ти не зміг обдурити цей світ. Усі спроби перетворились на епіграфи до снів і лише іноді звучать бадьоро. Спочатку рожеві квіти і сонце, а далі ти вже не бачиш мене у вікні і страх переповнює бетонні завалини нашого мовчання.
Пошуки БОГА тривали надто довго і втома руйнувала тіло. Спочатку ти не помічав, а потім...А потім дике ревіння автомобілю і в одну мить всі пророкування збулись... "Дівчинко, візьми з собою ще трохи слів, а я почекаю..."
Я обов"язково принесу йому пригоршні медових зізнань,щоб солодко було продовжуватись в часі. Лише треба ще трохи помовчати, насититись ночами і тишею, а потім нести дарунки. Ти не зміг обдурити цей світ і я спрагло за нього тримаюсь. Навіщо? "Дівчинко, ти відбуваєш своє покарання..."
Тривати у часі...тривати вічно у недомовлянні, втішаючись діалогами під час втрати свідомості. ("Дівчинко, свідомість втратити неможливо...вона схожа на твою тінь"). Не знаєш мого імені, але знаєш дату нашої наступної зустрічі. Вперше пунктуальність набуде кольору і аромат весни знехтує присутністю янголів. Слухати історію про спалах життя можна безкінечно, але що таке безкінечність?
Ти не хотів тривати вічно і тому єдине фото покривається пилом таємниць десь в кімнаті за небом. Виконай свою обіцянку - обдури цей світ...обдури мене римованими пророцтвами і я буду йти далі...
"Починати спочатку-тішити себе ілюзіями. Коли тебе хтось кличе з вічності, приходить розуміння, що нічого не буває дарма.Дівчинко, назбирай ще трохи слів, а потім..."Потім" почнеться одного ранку і рожеві квіти так само цвістимуть на твоєму тілі. Може навіть ти теж виглядатимеш когось з свого спокою, але надіюсь, що не побачиш...Тривати вічно не варто і запах віршів приведе тебе туди,де чекають...Лише слово триватиме."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011
...хочеться кольору...
білизнА забілила біль-
дівчина голкою навхрест...так просто.
Цього ранку світитиме сонце її рукоділь
і отримає хтось до таємного доступ.
Доста...заморилася? порахуй до ста,
щоб дістатись до вежі свого сумління.
Ти не бачила міст й вишивала міста,
щоб наповнилась кольором диво-скриня.
Це насіння бажань ти пожнеш колись-
в допомогу могутність терпіння й спокій.
Поки лінії снів на канві неслись -
розлітались на час протоки...
- Це роки?
- Та ні ж...порахуй до ста!
Кольоровість... блакитна нитка...
Вже чекають міста...тільки ти не та-
попрямуєш кудись... та ЗВІДКИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
Ти живеш, – як дощ іде
Де-не-де.
Плюс і мінус, день і ніч
Пліч-о-пліч,
Ти зринаєш, як наказ –
Раз-у-раз.
Ми - це єдність протиріч
Віч- на-віч.
(В.К.)
-----------------------------------------------------------------
... незустрічі двох десь на зламі віків-
позичений хрест,
дикий погляд предсмертний.
Руйнує мене цей безглуздий протест
і дотик крізь час обпікає нестерпно.
Стерпіти відсутність тебе у місцях,
де часто ридають ікони.
Потонеш у копіях вічних звитяг,
застрягнеш у місті до скону.
До скону? Вертаєшся звідти не сам,
лоскочиш словами... "До літа!"
Мені відгоріти чи просто створити
той світ, де зникає цей змучений злам?
Словам вже промовленим, вирваним з рук
співаю пісні про "НЕ знаю"
І стукіт цілує...ти стукаєш ...
"стууук",
а я твою тінь обіймаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
Ти маєш мрію про спокій -
Я маю мрію про тишу.
Ти промовчала про роки -
Я не розкажу, що пишу.
Ми випиваєм хоробро,
Музику ставим тихіше.
Ти маєш право на спробу.
Я маю право на іншу.
( В. К. )
----------------------------------------------------------------------
... ребусами тротуарних спроб тебе впізнати
і горіховим спокоєм далі волочусь по місту.
Заримована біль ще тріпоче в медичних халатах,
так втомилась... мені б десь край долі присісти.
Язиками бажань і слиною отрута буденності,
неможливості дотику, ніби у часі прогалини.
Ми подружимось... вартість такої певності-
нас залізом обох незаслужено...не покарано.
Ти не тиші бажаєш -землею вона десь остудиться,
частим гостем з дитинства крокуєш, як спалах.
... не приходиш... моя пересічність на вулицях-
маю право на вибір...не впала...обрала...
...так мало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
... ЕМАНАЦІЯ...
ти пострілом з висоти на поріг,
міг дивитись лише очима БОГА.
Кілька століть і каміння з твоїх доріг
епілог заціловує спокій на тлі пролога.
Ти почався з проміння і ось -
фінал-
у кімнаті моїй вираховуєш перемоги.
Це маленький, заслужений карнавал,
але ТИ...
ТИ здійснився із НЕБА-БОГА.
Ненадовго...
а втім - це не головне
і пустеля тривожить обох пісками.
На плечах безоружно вогонь засне,
обійнявшися зніжено майже з нами.
Передчасно втрачаю із вас когось-
це майбутнє забути так справедливо!
Оправдань я шукала та не знайшлось-
гість з "КОЛИСЬ", - ТИ звичайне диво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2011
Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі.
Забагато рим у тиші, що крає серце.
Забагато червоного – пристрасть, вона не така.
(Н. Білоцерківець)
-------------------------------------------------------------------------------
Ти їхні обличчя, цнотливі, мов аркуші білі,
Іще не пориті углиб письменами утрат,
Люби що є сили – твоє колись також любили
На цих –таки гонах – всі погляди міста підряд
(О. Забужко)
............................................................................................................
Цієї ночі ангел повинен спати… Небо прозоре, і майже нічого не чує, не відчуває, не бачить… Далекий обрій жевріючої свічки…мало помалу складаються крила. Ці сни, так нещадно нагадують нас. В просторі перші квіти лютневого морозу…Не зникають…Живуть. Вона любить коли доля звертає у бік. І вулиці зовсім , зовсім порожні, неначе її долоні… Там немає нічого, крім ліній переплетених червоним намистом забобон. А намисто рветься, і криваві кульки до долу…Кап, кап… Неначе спілі черешні… А в середині кісточка…Неначе біль…
... непрохідні хащі хворої свідомості і вона знову кудись запізнюється. Невловимість часу тисне на рішення бути собою завжди, а чиясь рука ніжно гладить волосся. Боїться обертатись, бо впевнена, що тоді ВІН неодмінно зникне. Цей сон надто часто почав повторюватись і вона мусить про нього написати. Зазвичай вигадки легше отримують своє місце на папері, але їй треба писати про реальний сон. Реальний сон... Хіба сни мають щось спільне з реальністю? Лютий вперто надиктовує тебе їй і зараз ти оживеш... Кришталеві черевички не в моді… а кришталеві серця всі в подряпинах… Фальшивий кришталь…І ідоли фальшиві…
Невербальна тиша розпускає диких голубів…» Летіть…сон колись закінчиться» . І ангел прокинеться, і все стане на свої місця… А зараз проста мозаїка неначе пасьянс… Природня смерть злизує молоко із скронь і їсть розсипані черешні…
З сльоти вчорашніх надій часто з"являються дивні спогади. Слово "ідол" не повинно існувати і вона теж не має права на існування...принаймні сьогодні.
Поклоніння їй і її поклоніння Йому...далі лише вогонь і шкіра. " Не сьогодні... не смій піддатись і стати попелом...завтра буде дощ..."
Неначе офіра змерзлі слова… Їм так не вистачає святості. Розпорошені рими і багатокрапковість змушують замовкнути і затулити вуха ватою… Вона у зім»ятім повітрі дихає ефіром…І холод проходить повз… Хоча чому тремтіння сковує пальці? Вона, вишиває хрестиком сни свого ангела…
Гримаси дощу на шибках перетворюються у сліпі вітражі…
І щось ломиться, щось падає … Небо нещадно просить пити… А їй…їй невідомий страх спраги… Її ангел спить… Недолюбити і увіковічнити , вибити образ на полотні якогось, зовсім байдужого художника і зникнути… Час не встигає за нею… А вона не вірить в те, що секунди можуть тягнутись роками і залишатись непорушними
Цей світ вражав примітивністю свого інтер"єру і так хотілось додому. Ніхто не чекає... Туманне та ілюзорне...але це ж так звично! Нитки витанцьовують на рядні твоєї долі - дівчинка веселиться. Варто спробувати на смак її слова, жодна отрута не зрівняється! Тільки без паузи на сон.
А поки що, ангел спить…Цієї ночі він повинен спати...
...Цієї ночі рука напише сценарій і тоді матимемо надію прокинутись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011
... в кімнаті з конкістадором...
говорим про те, що я більше не хвора,
століттям пізніше/раніше... запізно
і ніжна не з тими й одна в коридорах
йому в моїх снах надто тепло і тісно.
Звісно...не встигну на клич-
цілуватиму стіни.
І що означало це небо безцінне?
А зараз в кімнаті і пишемо мовчки,
століття крізь скло і у різні куточки.
З жадоби шукань і гірких експедицій
йому в моїм світі сьогодні не спиться.
Чіпаємо марність і мова беззвучна-
всміхається втомлено й трішечки штучно.
Прогнози на вічність і дотик прозорий-
моє божевілля
без
конкістадора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2011
... крила виявились залізними і тобі ( яскравому метелику) важко доводиться перелітати з мрії на мрію. Часто намагання стати ближчими до сонця вбивало твоїх крилатих подруг і тоді тобі було сумно. Важко було наважитись ризикнути та й навіщо - метелики не люблять шампанське. Що таке те сонце? Чи варте воно моїх обпалених крильцят? ( тоді ти ще не знала, що вони залізні). Хвилини збігали і люди продовжували брехати, що життя в метеликів коротке і створені вони лише для того, щоб стати символом краси. Ті люди не знали тебе...як же їм не пощастило.
Я тебе знаю... Може слово "знаю" не надто підходяче? Я тебе відчуваю і з болем дивлюсь на те, як ти літаєш з залізними крилами. Тобі важко і сльози веселкові орошують сади моїх думок. Ти літаєш і навіть усміхаєшся... Ти робиш щасливими людей, що зовсім поруч і ще жоден з них не здогадався, що твої крила залізні. Чому так? Через їхні заплющені очі або ж через твої намагання зробити щасливими їх, забувши про себе?
Отак стою на роздоріжжі світів і бачу твоє майбутнє. Ти любиш літо, а воно зовсім скоро настане. Віриш? Залізо виявиться лише перевіркою на міцність. Ти літатимеш...Вже уявляю, як сонцю кортітиме обійняти свого наймилішого метелика, але воно не посміє...воно тебе цінуватиме і літо продовжуватиметься вічно...
Милий метелику! Залишилось зовсім трохи! А щоб тобі не було самотньо, я допоможу вести відлік днів і бачити веселку, заплющивши очі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238115
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.01.2011
...небо розпадається на кілометри-
зима повільно сповзає з дахів,
а під колесами ще заклякає ранкове роздратування.
Шкода витрачати слова,
коли ти впевнений,що дочекаєшся.
Можливо літо переросте в осінь,
а осінь стане старістю
і затишок ще чужого будинку заспокоїть вогонь
незрозумілого пошуку чи подиху.
Час на роздуми...
Час,щоб відчути пустку,якої не існує...
Час для збирання повідомлень,
пропущених дзвінків
і усмішок перехожих.
Час нарешті навчитись зберігати вірність
і не витрачатись на манірних привидів.
Блищати камінцями в золотих прикрасах,
але любити срібло власних переконань.
Іноді одягати твою улюблену сукню,
щоб десь там ( майже на іншій планеті )
усміхалося тепло і зоряно.
Бути певним і леліяти липневість фотокарток-
ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ НОВЕ ЖИТТЯ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237902
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.01.2011
.. запальничка відлякує темряву боязко,
ти павуком на стінах нудьги й неодмінності.
В задачі відсутні старі варіанти розв"язку,
притрушені пилом і втрачені марно цінності.
Моє підземелля приховує хмари обурення,
відчужена майже,спростовую спокій і злочини.
Занурення в казку, у себе безглузде занурення-
списки майбутнього сліпо й натхненно скорочено.
Для початку позбулась усіх натяків на безсоння - списані клаптики зими горіли яскраво і мовчки. Чоловічі сорочки завжди здавались теплішими, особливо коли в клітинку. Вперто намагалась вмістити в тих клітинках свої задуми, паперовість сподівань стала надто звичною-звідси нові надії. Шкода витрачати час на сон, краще на безсоння. Вікна дрімотно чекають погляду на вулицю і тоді мені здається, що я теж колись була вікном і ненавиділа зими. В ті часи хтось замріяно в мене вдивлявся і радів життю, бачив крізь мене щось казкове. Та це було дуже давно...скло мабуть розтрощили чиїсь руки - чи то з поганих намірів, чи то просто, щоб стало весело-не знаю...Справа в тому, що на моєму підвіконні не могли рости квіти. Спочатку сонце їх пестило і вони жили, а коли я насичувалась сторонніми поглядами - помирали. Скільки їх загинуло тоді...і все через мене. Може каміння було заслуженим чи все це було сном? Неважливо, але квітів не люблю досі.
Під час одного з безсонь я чітко почула сонячний голос, який розповів, що ненавиджу я квіти тому, що сама колись була квіткою. Моє життя було довшим ніж у звичайної рослини, але якийсь погляд мене полюбив і зірвав. Яка різниця - була я вікном розбитим чи зірваною квіткою? Цей голос нічого нового мені не сказав, але чомусь я почала його чекати кожного безсоння...
Тоді...
темрява світилась зеленими пагінцями
надмірне чекання було необхідністю.
Мінялись з тобою на вічність місцями-
в долонях прозорість з пісочною ніжністю.
Розплетені вІрші тобі стануть зброєю
і голос звучатиме...буде надією.
Допишеш за двох нашу дивну історію
на білих снігах необхідністю сірою.
Потім ти почав звучати кожного зіркового неба і читати мої записи прямо з сорочки. Дрібними дотиками вивчав картину вигаданої реальності і здається полюбив мене. Ця історія про те, як я була квіткою, щоразу була особливою, але завжди пахла ромашками. Я не любила квітів і зараз їх не люблю. Навмисне мій світ був вишневим, лише іноді ягідним, без жодної квітки. А ти казав, що я була квіткою...може навіть й ромашкою,бо звідки цей запах? Тоді вперше відчула страх і біль зірваних пелюсток (любить - не любить). Знаки питань сипались боляче, а ти мовчав. Відповідь на головне питання була в твоєму голосі, який тішив кожне зіркове небо своєю присутністю...
Вкрадені літом - хотіли любити,
боялись зими, наче втоми.
В кишенях заховані квіти-
обіцянки вголос Нікому.
Номер з майбутнього-
зараз відсутнього-
майже усе ми змінили-
сили...бракує сили.
Це було схоже на безсилля. В те зоряне небо я поклала у вазу величезний букет квітів і чекала на голос вкотре. Ти відчував вишневу неможливість мого квіткового майбутнього, але все ж не покинув мене. Обручка відпочивала від шкіри, а кімната наповнилась новим сподіванням. Білий колір,який я ненавиділа, мав мене гріти на святі розбитих келихів. Ця спроба хоч якось повернути минуле вбила ще кілька рослин. Шкода.
Наближення дати літньої змусило розлюбити безсоння і ти більше не звучиш. Та вранці мені подумалось, що свято не заслуговує мене і краще цей світ отримає ще одне розбите вікно ніж сон,прирученої голосом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2011
============================================
... лютий ставить підніжку барвистим опудалам-
відлякування часу стало нудним заняттям.
І якось згадалось, що ми вже окремо не будемо,
тоді ж затремтілось в пекучій, як біль, кімнаті.
Блукання в собі, наче темінь глуха і прикрашена,
де ранок не може вернути загублений простір.
Мовчали сніги і вітрами вертались пропащими,
а я не чекала нікого... та сходились гості.
Лиш сонце в калюжі тремтіло незграбно і боляче,
слизьких поросят від дзеркал у вікно відбиваючи.
За стінами слів опадали безпомічно обручі-
зриваючи кола благань надвесняних,щоб гаряче.
Моя невідомість солодша за мрії... непрохана,
де сонячність погляду стане лише дратівливістю.
Зима не втомилась, а віру сьогодні програно
скупою любов"ю... мовчанням...і схоже єдиністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011
... намисто з дрібних натяків прикрашає шухляду,
зчитуєш майбутнє, доторкнувшись устами до лоба.
Час зі стадом годинників дико горланить позаду,
торішньою гучністю усмішка мертва з утроби.
Ніколи не пізно, ніколи не рано... ніколи,
бачиш в дзеркалі бога, тицяєш гроші для вбивства.
Зрошене болем, всіяне страхом, несходжене поле-
тільки кому вже зарадить це дивне блюзнірство?
Криком дитячим, безсонням зі смаком розпуки
буде у вікна твої заглядати минуле.
Бавиться дівчинка,поруч сміються онуки...
( натяки смерті... натяки долі...забули)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
... від зими до зими поспішають незграбні потяги,
вчитуюсь в себе, дивуюсь і певне, що з відчаю.
Бережи себе там - від мовчань і осіннього протягу-
наша друга зима - не остання...я ніби засвідчую.
Переливами кольору ніжусь в твоїй пам"яті. Гематофобія змушує стрепенутись і забути про смерть, а небо вже торкається волосся. Жилося досі безбарвно і лише бірюзові слова надсилались тобі з щирістю. Листівками електронними без зайвих почуттів,коли ти вкотре хотів мене забути. Зима... Тоді я сама відчула твою присутність і знайшла тебе на фоні рожевого несмаку. Втрутилась у зіркові прогнози, здобула радість таємничості і чекання. Рання байдужість, спровокована почуттям провини. Людина, що пересувається моєю уявою тепер на грані необхідності...
Лише бракує сміливості.
Аромат кави тамує спогади ненаситні,
тижні невідомості покаранням найгіршим.
Перехожі повз мене байдуже-привітні,
а я за своєю провиною...тільки тихіше.
Кілометрами,наче рубцями по тілу -
затишок засніжених снів із торішнім листям.
Молитовне безсоння до тебе хотіло,
поселило навіки в старім і занедбанім місті.
Щоб твої руки до зірок торкались
і нам зосталась лише хвилина-
невпинно...
Потребувала шквалу, дикої експресії, а й справді було весело. Так лише на атракціоні,коли вперше,а потім набридає. Знаю багато істин, сама їх безперервно вигадую і втілюю правдою. Але жоден атракціон не замінить подарунка зими. Зніми маску розчарування, останніми долі не бувають. Ти зафіксований в десятках моїх віршів, які ділити з кимось не доводиться. Непідробними сльозами, лише словами можу передати краплю тепла. Принесла тобі зайві турботи, виступала проти...спокою. Синьоокою зрадницею тупотіла на вістрі безмежності. І що залИшилось? Тішилась твоїм віршам, тішусь твоїй присутності і зимі...
У волоссі кавове мереживо-
стежимо за щастям з різних сторін.
Один... починай і завершуй відлік,
виклик спростовано...небо дозовано...
клаптик блакиті зветься дарунком-
обіцяним трунком стане весна
та спокій не бачить дна.
Ковтай і чекай снів весняних-
люби безперервно свою оману...
...листами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
...ми самогубці. Ти - моя маленька смерть. (І.Бойчук)
---------------------------------------------------------
... міжсезонні спогади курсують в мені безтурботно-
подушки пропахли сльозами - сміюсь істерично.
Так ще не снилась понурість безлика й холодна,
навіть коли ти далеко й байдУже... незвично.
Навіть коли придивляюсь до мрій електронних-
скринька заповнена болем, відкриті конверти.
Плачуть розряджені ранком старі телефони
й просять померти... до вечора просто померти.
Ти яскравієш і блимаєш днями скляними,
я ж сутенію, позбувшись свободи і блиску.
Знищення файлів, мовчання з гучного режиму-
надто тремтливо, надто невміло і близько...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2011
... передчасна відлига...
байдужа чи розгублена,але з тобою-
спіткала долю по сусідству,ніде подіти.
Блукаєм на краєчку залишених обіцянок
і час передається з уст в уста.
Де ти був досі? Майже поруч,
а я встигла змінитись і полюбити-
не тебе.
...передчасна відлига...
ти з"явився вчасно і з запахом Відня,
грієш свою мрію, не спускаєш очей.
В ролі чарівниці ніяковію і мовчу,
але треба триматись за тебе міцно.
Ощасливити місто банальною мелодією-
звучить кілька хвилин,а ми разом до...
до чого?
До старості не вийде, я собі обіцяла...
...передчасна відлига...
білий колір мені не пасує і холодно,
зміни руйнують римований світ,
а часу...
а часу завжди буде мало.
Ліки від невидимого усього
і жодних здогадок -
вони будуть щасливими.....
...передчасна відлига...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235461
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.01.2011
========================================================
... рік маленьким янголом на плечІ,
коли сніги нагадують про бажання.
Замовчуй долю, крізь ніч мовчи,
зникай збентежено на світанні.
Це випадковість і хмарність дій
та нам не стерти руками літер.
Словами небо сумне зігрій,
щоб попеліти і далі жити.
Щоб рік натхнень не минув дарма
і янгол поруч - букети з тиші.
Хтось гріє дотиком тайкома
і серце вірить в холодні вІрші.
Зима не може без ніжних див-
теплом безвиході темних вулиць.
Ми поспішаєм - маршрут слідів
і повернулись...щоб повернулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011
...без нього не вдасться дістатись мені кордону,
нічим заспокоєна і ніби без зайвих амбіцій.
Ти майже підкорений, рахуєш пусті вагони,
а потім по колу почнеш рахувати лиця.
Дощ пожирає мій сніг - не замилює очі колір,
байдуже з ким - приношу цей вечір в жертву.
Можеш собі пробачати, бо я ж неодмінно дозволю
вбити надію, а потім її гвалтувати...мертву.
Нічого не сталось і грубість чужа помірна,
записую цифри, дивлюся в вікно навпроти.
Дивуюся їй - нерадива...практично сильна,
не вміє любити, хоч вірить у щось вже всоте.
Лічити ці дні, щоб зраду відкласти на потім,
себе обіцяти в дарунок, брехати нахабно.
Тонути в тобі, в безглуздо-жахливій марноті
і вбити..так страшно і дико...(я ладна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011
Иногда я чувствую себя твоей мамой
и тогда ненавижу весь мир до крика.
По квартире блуждаю в смешной пижаме,
прячась молча в строке непонятных ников.
Ты стоишь ухмыляясь и куришь в небо,
от заботы на стены упорно, глупо.
Две фигурки без глаз из сухого хлеба-
два забытых на кухне холодных трупа.
Что за игры,дитя? Нам бы спать и только,
а ты снова смеешься... на сон похоже.
Я пишу сотни писем и все без толку,
интернетное счастье зимой под кожу.
Потеряешь мой след и года с балкона,
материнство такое значимым станет.
Милый мальчик, сотрись-ка из телефона
и разбавь меня с жаждой в своем стакане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234227
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.01.2011
... він римує ночі і дихає важко туманом,
палить надмірно й шукає очима безсоння.
Плазують й сміються навколо старі інтригани,
а він упивається словом, як вперше сьогодні.
Йому незнайомі кордони натхнення і втоми,
мовчить і вдивляється пильно в потворність підлоги.
Я часто за нього молюсь і не вірю нікому,
а він вже старіє і пише листи псевдобогу.
До нього іти мені треба і з вірою в диво
та він не впізнає тієї, що в снах на секунду.
Зігріюся поруч і буду мовчати сміливо
і може забуду себе чи його не забуду.
Покотимся в прірву метафор пророчих
і пальці позбудуться холоду,наче ліміту.
Можливо це кара чи мій надприхований злочин-
поета байдужого більше за Бога любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2011
... відкритий доступ до таємних снів-
абревіатура тисне на щирість подихом.
Велетні йдуть обережно,
але все одно відлякують перехожих зірками.
Коли маєш замість очей зірки
здається, що ти сліпий і можеш лише чути.
Можеш, але ніколи не слухаєш,
бо те, що стало марнотою ріже вухо.
Блиск перетворюється на запах літа
і жодна істота не любить цей сморід,як ти.
Брехливі слова пахнуть свіжим листям
і зрадами водночас...лише б не збожеволіти.
Коли ти не хочеш бути велетнем
навіть головна роль в мультфільмі не втішить.
Повз алеї повзуть дощові черв"яки
і пташині сім"ї чекають на поживу,
а ти просто велетень, який може всіх знищити.
Зруйнуй в мені усе найкраще і я стану собою,
льодяник часу буде танути в кишені
і аромат м"яти штовхатиме велетня до прірви.
Годинник зберігає відбитки твоїх пальців,
як моя шкіра...ці спогади вічні.
Вершкова байдужість і вже не треба поспішати,
вдягати улюблену сукню і фарбою нігті.
Вигоряю на сонці і стаю непомітною,
пальцем вздовж сторінки,
де причаїлось два сліпих велетня
ніби лише одна ніч до сплетіння наших рук.
Ще трохи і повіриш в моє існування...
зовсім трохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233629
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.01.2011
... в кінці кожного речення маленький хрестик-
(чорнильний чи дерев"яний)...
та справа усе ж не в тому.
Важко мабуть на собі їх постійно нести,
скаржитись тихо собі/НІКОМУ.
Вдома ніхто не чекає,
ще й в"януть квіти-
всоте потрапив в чужу кімнату.
Я б не хотів зараз щось хотіти,
але ж я хочу спати.
Може насниться вчорашня бійка,
очі бояться пилу.
Хтось мене кличе ( Маша...Віка?)-
сила мене лишила.
Знову не спиться- хрести чорнильні,
з дерева міць судоми.
Сильний? А як засинають сильні,
якщо нікого вдома?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232792
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.01.2011
... цей колір робить тебе агресивним,заново створює,
випадок креслить бажання - поразка в фіналі.
Завтра мене вже не буде, ти вивчиш безглузді теорії
без жодного сенсу, без жодної зради і жалю.
На кухні їм плачеться...знаєш, від цього так гидко
і хочеться бігти кудись, на очі блакитну пов"язку.
А той, кому байдуже тягне щоранку за нитку
і пише сумну,(не)дитячу та лагідну казку.
Не згадуй мене або згадуй...у рік може двічі,
по колу кружляй і малюй таємничі картини.
Не личить мовчати, чинити безглуздя...не личить-
вигадуй щось схоже...і може...ти створиш людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2011