| Сторінки (7/697): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
… дзвеніли жваво спогади і листя застрягало між пальців,
пауза в байдужість голими руками впивалась в горлянку.
Мій Бог цькував проти долі вогонь і ще двісті повстанців,
задивлявся у прірву і йшов без меча на світанку.
Мій Бог не вмів вірити в щось…він не був Богом,
лише нервово складав молитви і всім дарував.
Щодня наближався до відчаю – поруч нікого,
а потім він впав… уявляєш, навколішки Бог мій упав?
Він Богом не був і не вірив у стадо святих,
хоча він не вірив ні в що, а тим паче у мене.
Повсталі боялись його і світло горіло зелене,
а Бог мій ридав…і сльози ховав, хоч не міг –
стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2011
… повкладала іграшки спати в нетрях кімнати,
біляве волосся заплела в коси і тихо на втіху.
Схожа на тишу, на ніч, на мовчання…на тата-
повірила в диво, чекаючи тут на відлигу.
Не грається більше з вогнем, сірники далеко,
шикуються в ряд іграшкові принци й ведмеді.
Скоро дорослою стане, одягнеться в спеку
і піде без тебе кудись * are you ready?*
Не втримаєш навіть, безглузді усі ці спроби,
її не існує, лише обіцянки із плюшу.
Зразкова байдужість доводить тепер до ознобу,
Я МУШУ СТВОРИТИ ЇЇ…розумієш? Я МУШУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010
Все буде спростовано: ти, я і плетиво вулиць.Кожен мій день тепер починається з оправдань перед тобою. Як пояснити,що я не затримаюсь тут? Мабуть найголовніше зроблено, а те, що я з'явилась в твоєму житті говорить про необхідність дихати, мовчати і бути…
Ранок, коли мене не стане, повинен бути сонячним. Маю надію, що напередодні вдасться врятувати тебе. Вірю в це сліпо…
Боляче, що зараз ти не відчуваєш мого значення і своєї сили над обставинами. Мабуть все так, як повинно бути. Будинки тоді так само будуть тулитись до неба, ти говоритимеш комусь щось приємне і навіть не заплачеш чи не дізнаєшся… А я й не хочу твоїх сліз, тому й розповідаю про цей ранок зараз… лише шкода, що ти не розумієш мого місця в твоїй долі.
…а знаєш, боляче слухати секунди і бачити цей відлік.
=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-==-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=--=--=-=--=-==-==-=--=--=-=-=-
…не те, що я прагну уподібнитись БОГАМ (Ти завжди вживав це слово в множині і я намагалась не сперечатись) ,просто зачекалась.Часто ця дружба дозволяла зрозуміти, як це –ЛЮБИТИ ЛЮДЕЙ,бути людиною. Створив з мене людиноподібного янгола і не хочеш розуміти, що мені вже пора. Час просити в тебе пробачення за неоправдані надії і холодні обійми.
Мабуть я була б зайвою в цьому місті,якби не ти і твоє розуміння. Вдячна, що оберігаєш від небезпек, турбуєшся і віриш в мене таку. Пригадую усі наші розмови, в одній з них ми домовились про кремацію…дурні.
Хочу,щоб ти завжди зберігав мої записки і віру в світ під назвою «ОПІСЛЯ»- тепер чомусь не страшно йти. Продовжуймо не вірити в годинники і говорити про БОГА в множині.
======--------==========-----------------=============-------------------=========----------=============
Вибач, що стала такою далекою. Я зникаю з дому на кілька днів і з'являюсь надто мовчазною. Бачу твої сльози, безсоння і вперто слухаю усі докори. Не вийшло бути ідеальною донькою…не вийшло бути.
Мені завжди здавалось, що я живу в борг і оті твої гіркі спогади про моє народження лише в тому переконували. Шкода, що ти вважаєш мене найсвітлішим світлом в своєму житті, а ще більше шкода, що ти боїшся темряви. Якими словами до тебе звертатись, як прохати пробачень?
Називаєш божевільною, боїшся слухати моє богохульство і не підозрюєш, що мовчу, щоб здаватись тобі такою, як інші. Навіщо все це?
Головне, що я тебе дуже люблю,мамо!
=========--------------------===================-----------------------===================-------------------
Три крапки… ЛЮБИТИ ВАС –БУТИ СОБОЮ…Завдати болю – просто зникнути… Зникнути-завдати вам болю… хто винен?
Ранок, вечір… я з вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010
------------------------------------------------------------
... опадає повторно опале листя
в місті, де крига за кригою-
розгорнутою книгою долілиць,
наче міць під шкірою ще до ранку.
Коханка знеможена до зупинки,
відтінки втрачає веселка брехні.
\"Ні\"...просто \"НІ\"... дико мовчати-
зазнала прокату совість затерта.
Краще вмерти ніж руки в смирінні,
а очі сині затуманені ночами.
Поруч з нами жодного ідола,
всиділа на верхівці дерева дарма.
Нема змоги рахувати час потай,
навпроти жахіть вогонь тріщить:
десять світанків
десять зрадників
десять самогубць
і ти один-
син божевілля і злого фатуму-
я не знатиму....не прощатиму
і не втратимо себе...це дозування-
недосипання ріже небо на два.
Слова відправлені у конверті:
\"До завтра...до нас...до смерті\"
Вперті невільники вже за рогом,
дай змогу не дихати...
бути Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231523
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2010
... яскрава прозорість крізь пальці краплями КАЗОК,
вичавлюєш з мене справжність та не вдається.
Русалячий хвіст розбиває бажання... ще крок
і я розіб"юсь на чекання, на небо, на скельця.
Там, де мушлі зберігають звертання до янгола,
де ти можеш чути мене, торкатись і вірити в море.
Ти ніколи не бачив падінь, а я боляче падала
і любила яскравість/тебе...нашу вічність прозору.
Я на відстані вулиць пробивалася світлом в кімнату,
торкалась твоїх очей і зникала... здається.
А тобі залишалось питати/не знати/чекати
і розбивати мене на проміння, на скельця...
здається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2010
... лише б ти не втомився чекати...
Комусь прийшло в голову створити нас в різних світах,
щоб ти непокоївся там, а я тут чекала від тебе звістки.
В новому році доведеться писати листи на руках,
копіюючи спогади дотиком, на смітник викидати диски.
Моє минуле було чомусь не моїм, я замовчую "вчора",
до зустрічі з тобою не існувало цих вІршів і смутку.
Отак стоїш наді мною, твоя велич занадто прозора
і хочеться йти кудись, зупиняти останню маршрутку.
Ти втомився чекати з"яви, хоч залишилось майже трішки-
стільки нових років ховали нас, будували холодні стіни.
Твій світ із вікна бачу я і сусідська старенька кішка,
яка ніби вже знає про те, що ми все тут зміним.
Коли ти прийдеш, їй мабуть буде час помирати -
звідкись знаю усе це й жалію цю біль котячу.
( Вона дивиться вслід мені, дряпає сумно карти,
щоб ти не блукав...і сльозами людськими плаче).
Їй мало залишилось жити, а значить ти зовсім близько-
можна спокійно пити чай, ковтаючи сніг, як ліки.
Витримую погляд вікна, витримую силу тиску-
лише б не втомився чекати на мене й тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2010
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…ніби ми повигадували одне одного й потай тішились цьому, а вони собі фотографувались і молились опісля.
Та ніч була занадто холодною і мені було не зовсім затишно в чужій сорочці. Десятки вікон заглядали в моє вікно, глузуючи з такої безпорадності. Лежу на чужому ліжку, в чужій сорочці, обіймаю насправді чужу мені людину і вірю в Бога, а хтось тим часом невідомо де і невідомо з ким. В такі моменти хочеться кричати, але я боюсь розбудити того, хто поруч. Краще нехай спить і не бачить моєї люті, бо винна лише я. Вимкну світло і втримаюсь від прокльонів,буду дихати… Зранку заварю йому кави, виштовхаю з квартири і залишусь чекати вечора. Чому він відкрив очі?
-Не спиш? Все ще боїшся мене? Хочеш закурити?
- Хочу…тільки не торкайся мене зараз…і не говори зі мною, мені огидно.
- Мене починають дратувати твої дивацтва: лежиш зі мною в ліжку, в моїй сорочці і просиш тебе не торкатись. Жартую, кури…
- Коли ти говориш зі мною…ти…твої очі ніби знають про мене більше ніж я сама. Тоді я хочу тебе вбити і шкодую, що всі ножі на твоїй клятій кухні тупі.
- Знову мелеш дурниці…
- Ти мене дратуєш…дуже
- Ну то давай…покажи на що здатна!
І я кидаюсь на нього, дряпаю, кричу…йому лише смішно. Вікна продовжують з нас глузувати, телефони розриваються і чайник кипить.
- Ти мене надто ідеалізуєш…я мовчала не для того, щоб ти мене любив інакше…
Спочатку тиша, а потім відчуваю силу його рук на своїх,хочеться плакати та не дозволяю собі. Моя усмішка робить його ще скаженішим, а за мить він жбурляє мене на ліжко, залишивши на моїх руках сліди своєї дурнуватої любові і йде… Ненавидить себе мабуть.
Я залишусь додивлятись ніч в тій же сорочці і в тому ж ліжку, але наодинці з своїми думками про щось далеке. Хотіла б познайомитись з собою,але так щоб ніхто не знав, щоб жоден негідник більше не посмів випивати мене за правду. Зараз ввімкну телефон і чекатиму поки жителі цифр 911 зателефонують і спробують зрозуміти.
Мені байдуже, що скажуть інші…що вони знають про мене? Що вони знають про себе? Вони моляться, фотографуються і не помічають мене, коли я заперта в чужій квартирі і не можу дихати. На одній стороні вулиці стоять дві дівчинки з крилами. Мабуть в садочку вже було свято і їм дістались ролі янголят,а батьки продовжують святкувати цю ніч в барі навпроти, залишивши янголят на вулиці в таку холодну ніч… янголам завжди важко доводиться. На іншій стороні горланять веселих пісень компанія безхатченків, лякаючи маленьких дівчаток. Хочеться сховати їх від цього брудного світу, зігріти чаєм і дивитись на їхні оченята, але ж той дурень замкнув мене тут. Ненавиджу і засинаю…отак, в його сорочці, на його ліжку і з думками про щось далеке- буває ж…
- Ти вибач…я не хотів…ти ж знаєш…ти мене спровокувала і я..і ти…вибач!
- Бовдуре, ти ж не зможеш без мене! Я живлю тебе думками, прикрашаю твій нудний світ своєю особливою нудьгою і навіть прибираю іноді тут… Куди ти без мене?
- Нікуди…вибачила? Хочеш сигарету? А може спробуєм те, про що я тобі розказував…це безпечно,чесно…
- Йди до біса…Мені пора. Коли піду, заглянь у верхню шухляду і читай уважно…
- Знову ці дитячі витівки.
« Янголи мерзли під твоїм вікном,дурню! Синці на моїх руках стануть відбитком неправильності наших дій і вікна глузували… Краще мені не телефонуй більше і забудь все…так…так»
Тепер я не чекатиму його дзвінків, не скаржитимусь йому на лінь… Яке він мав право торкатись мене? Ненавиджу… Палити теж більше не буду… Добре, що в мене ще є крапля ТЕБЕ…далекого.
Занадто холодні ночі. В них ховаються божевільні, чоловік підіймає руку на жінку, мерзнуть собаки, танцюють тіні і гаснуть запальнички, підпалюючи спокій. Ніби й нічого не сталось, я все ще та…чи дещо інша. Втратила щось непомітне, пішла проти себе і тепер вмираю від холоду. Ніхто не мусить цього знати…Ніхто. Продовжуватиму писати листи, іноді буду балакати по телефону і завжди залишатись вірною далекому.
- А й справді, я тебе надто ідеалізував…навіть твій голос вже не здається якимось чарівним, але він все ще кличе мене.
- Я тебе попереджала…
- Хочу ненавидіти тебе, але…
- Краще мовчи! Таке буває лише раз, подякуй Богу. Добраніч!
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230953
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2010
... Він може змінити образ, вертатись коли завгодно
і я йому не дозволю вагатися три хвилини.
Він може десь позачасом й не бачить ілюзій жодних,
але ця туманність зранку нагадує знов провину.
Покину себе з ним поруч і йтиму назустріч будням-
кому залишатись треба в кімнаті оцій просторій (?)
Лякав мене ранком сірим, лякав мене ранком судним,
а тихо мовчалось рідко... тому я з дощем й говорю.
Прозорі моря цих вражень, а він оживе в суботу,
зганьбить всі мої чекання і змусить себе забути.
Вивчатиме смуток ночі, вивчатиме біль, як ноти,
а потім мене торкнеться і вмре від бажань-отрути...
Забути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2010
... через себе переступи і поспішай нікуди,
ми сутенієм разом з кімнатою навшпиньки.
А люди мовчать, задихаються в полум"ї люди,
терплять поразку, планують нові поєдинки.
Коли засинаю під сміх твій - усе крізь стелю,
сипляться докори зверху і ніч невчасно.
Ковтаю вогні необачні, всілякі дурниці мелю
і може колись твоя віра у мене згасне.
Не друг...тільки друг... ніхто... і твоє "буває",
до вбивства мені залишилось чотири пляшки.
Ти спатимеш якось, а я відчиню вхід до раю
і вже не прокинешся ( буде нестерпно й важко).
сто шість, другий поверх...розсипані скрізь корали
( мені б обіцяти мовчання, проспати три ночі поспіль)
Зіграли/програли/чекали/обрали...не знали
і наше мовчання ще ніжить просякнуту страхом постіль...
------
не друг
тільки друг
ніхто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2010
............. на одну хвилину.........
Ти маєш рацію - я не там, де повинна бути
і листи у скрині пожовкли і золото потьмяніло.
Тобі сниться, як Шива купує квиток до Калькутти
( я сміюсь з твоїх снів кожен день, вже безсила)
Знов на швидкості місто нічне повз розмови-
Це безглуздо...гальмуй! ( я ще маю тут справи).
Кольорові вогні... Подивись, кольорові-
і летить наше диво в болото, в канаву.
Ну чого ти дратуєшся? ( я ж ненавмисне),
бачиш пальці геть змерзли, а грітись не хочу.
Хтось над нами кепкує, на спогади тисне,
тільки б ти не зламався, утративши почет.
Скільки буде ще в нас божевільних зупинок?
( знову казка про рай, що з етнічних дифузій)
Відповім на дзвінок через кілька сторІнок,
ким ми станем, коли перестрибнемо "друзі"?
Я ціную твій спокій, цю готовність до бою,
обпікаюся льодом, потім ніч знов не вдома.
Що залишиться з тебе, як тоді...як зі мною?
( знову сотні рубців, переломи від втоми).
Краще зараз ось так, без ліричних мелодій,
я люблю тебе просто за дивне терпіння.
Це безглуздо..гальмуй! Ніч залишим на потім,
а дорога все та ж ( обнадійливо-синя)
.........хвилину тому........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2010
.. забившись в куток, я повторювала його слова-
тоді від сивини було лоскотно й так сміливо,
а завтра він повернеться в мій світ -
і знову погоня.
Долоні шукають прихованих натяків на диво
( та ти не права...
як завжди ти чомусь не права)
--------------------------------------------
Переслідуєш, болиш мені і стукаєш в ранок,
твоя дорослість обіймає вулиці і не спиться...
Загубиш цю ніч в компанії зрадниць-панянок,
а потім плюватимеш вслід,їм в засмучені лиця.
Тоді забившись в куток я на тебе дарма чекала,
а ти все приходив з чужих уст і себе славив.
Ти читав про любов і про смерті з Непалу
і ковтав мене пошепки, засипаючи медом у каву.
Тоді забившись в куток я дивилась на твоє фото,
а потім історія втечі, плітки на бруківці-огидно.
Ти писав, обіцяв ( не мені )...це ж робота,
а мені не сміялось,мовчалось...так видно
коли ти рукою в волосся й по пальцям хвилини,
чіпляючись за обручку, як звичку ( ця хмарність)-
чекаючи щастя від долі, від мене...дитини,
чекав випадково на дощ чи омріяну старість...
А вона не приходила, не приходила я...
і котилися сни від знемоги.
Забивалась в куток ( знову твоє ім"я
і дороги... залізні дороги)
Та завтра ти повернешся в мій світ
і від сивини буде лоскотно...знову.
Зачепившись за звичку лавиною літ
ми продовжим цю зрадницьку змову.
крапка
крапка
крапка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
РАССТОЯНИЕ МЕЖДУ ЛЮДЬМИ ЗАПОЛНЯЕТ ЗВЕЗДЫ
РАССТОЯНИЕ МЕЖДУ ЗВЕЗДАМИ ЗАПОЛНЯЮТ ЛЮДИ
ЛЮБОВЬ — ЭТО СКОРОСТЬ СВЕТА
ОБРАТНО ПРОПОРЦИОНАЛЬНАЯ РАССТОЯНИЮ МЕЖДУ НАМИ
(К.Кедров)
------------------------------------------------------------------------
...не поспішається і зіркам в твоїх долонях вже тісно,
якщо глянеш праворуч, побачиш місто,мучиме тишею.
В пам"яті завтрашніх снів псевдоспогад зависне
і горітиме полум"я змін, і не стане вона сміливішою.
Так на відстані рук розсипаються в небо всі докори-
одночасністю снів, невербальністю знаків, несхожістю.
Хтось для тебе був крапкою, точкою дотику/опору,
дивував неприсутністю часто ( нудною тотожністю)
Так на відстані слів відчуваєш себе якось втомлено,
їм ціну зазначаю, хоч знаю - її я не знатиму.
Закривавлені ножиці в слово "колись" буде встромлено,
чуєм схлипи... це щось на частини...на атоми.
Так на відстані долі будуються замки із вічності,
огортаються снігом мовчань, але сніг має вік.
Якщо глянеш у небо,побачиш картинки із ніжності-
я в долонях частину зірок, до яких ти вже звик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
… випадок стає гірким і всемогутнім,
а ти ковзаєш по моїм снам без турботи.
Присутність нікчем, що насправді відсутні
Доводить до відчаю…ні…до нудоти.
Малюю тебе, щоб на втіху бажанням,
а може когось, хто є значно ріднішим.
Загубляться пункти, застрягнуть у плані,
а я поза планом…мені спокійніше.
Отак би з тобою і просто до смерті
( замовчую більшість здобутих теорій)
і знову гублюсь в тій самій круговерті-
нудьгую занадто в надмінній покорі.
Практично втомилась і голочки в спину-
чомусь не встигаю…( цей випадок клятий).
Покинула вчора маленьку дитину-
повз себе пройшла, щоб тебе обійняти…
НЕ СПАТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2010
... вибілена, обезкровлена, кинута на поталу,
пальцями ледь ворушачи тягнеться до зірок.
Ніч за вікном соромиться, бо не її обрала
та, що не вірить в спогади, мерзнучи до кісток.
Тануть ранкові привиди в тій,що мовчить замріяно
і не лунає піснею голос сліпих століть.
Їй не мовчати хочеться...( час вже давно відміряно),
їй не мовчати хочеться, але вона мовчить...
Тиждень на біль розтринькаєм...краплями назавжди
і не болять їй дотики, густо - синці,синці...
Тягне за руку вічністю, краще повз неї йди
там, де байдужість вечора зморшками на лиці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010
... все почалось з мого нерозуміння себе і світу
(тобто себе,як світу бех жодних частин і цілих).
Потім з"явився ти, намагався чогось навчити,
а я слухала мовчки і мовчки тебе любила.
Ці пробіли...Куди нам до розуміння?
Божевільно-нудні і чомусь безперервно зайві.
Я дивилась у ніч і зима моя блідо-синя,
а твоя тане цукром в міцній і шкідливій каві.
А хоча я брешу, я не вмію любити...гірко,
просто плачу щодня і ненавиджу це звикання.
Поглинаю брехню, доторкаюсь крильми бруківки
і не вписуюсь в слово "перша" ,тим більш в "остання".
Я для тебе НІХТО,розумієш,- НІХТО...без суду,
неможливість терпіння на відстані рук холодних.
Засинаю ось так- між "була" і "буду"
і плюю я на ВЧОРА, ховаючись від СЬОГОДНІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2010
...збираю рештки осені з брудного скла,
отруєння хмарами гірше за пісню літа.
Війна припинилась і я неквапливо пішла
шукати себе чи без тебе з тобою жити.
Така надокучливість стане раптово ножем-
кому стане легше від віри у щось невловиме?
На склі тане осінь і ми безперервно йдем,
зігріті словами, підібрані, наче рими...
... нудною банальністю стали рядки зізнань,
навпроти бажань гасне світло чужої долі.
Отруєння казкою...вмри без дурних питань,
а втім надто пізно, такого я не дозволю.
Не треба ховати під подушку цукор брехні,
мені не заснути, не ставши твоєю навіки.
Я надто втомилась, я вмерла у цій війні
і досі вмираю та ти не хвилюйся тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010
"Я больше не могла выносить насмешки соседей, они смотрели на меня, будто я сожительница самого дьявола. Я ЗНАЛА,что они думают: жена вора, жена бандита, жена социального врага № 1, будто бы мне важно, что обо мне думают эти свиньи, или то, что ты сделал, или то, что сделаешь завтра - для меня важен только ТЫ и ничего больше..."
( Мигель Отеро Сильва " Когда хочется плакать, не плачу")
------------------------------------------------------------------------------
…знову прокинулась від нудоти. Наша кімната вже сьому ніч страждає від твоєї відсутності і мого токсикозу. Ночі спотворились від плачу, а я все ніяк не повірю, що тепер тільки листи зможуть описати тобі майбутнє, про яке ми так довго мріяли. Навіть зараз намагаюсь не плакати і не проклинати долю, бо насправді маю їй дякувати. В мені зріє твоя любов, в мені зрієш ти…
Зранку доведеться зібрати речі і переїхати до мами ( останнім часом мною керує якийсь страх). Звичайно доведеться вислуховувати безкінечні «А я ж тебе попереджала…» і « Ніхто й не сумнівався, що він закінчить гратами, залишивши тебе з дитиною на руках…», але самотність страшніша. Мама переживає за мене і каже, що ненавидить тебе, хоча насправді її серце сповнене жалю. Пам'ятаєш минулу осінь, коли ти мучався від запалення легень? Пам'ятаєш, як вона цілодобово боролася з хворобою аж доти, поки ти не став на ноги? Кажу ж, що наче сина любить тебе. А втім це неважливо.
Вчора перебирала одяг, він ще досі пахне твоєю посмішкою. Одразу забігали картинки з минулого і стало якось нестерпно боляче. Потім в шухляді знайшла пістолет. Холодні щупальця пробігли по моєму тілі і питання палає «НАВІЩО?». Навіщо ж тобі це все? На затворі справа ще горить червона пляма від фарби, вона схожа на кров. Це в червні ми оздоблювали склянки і ти чомусь витягнув пістолет. Він тепер зберігає наш червень, де ми були щасливими.
А я так само на собі зберігаю січень, він теж став червоним рубцем. Пам'ятаю за вікном падав безтурботний сніг і ти прийшов додому напідпитку. Тебе дратували тарілки з бірюзовими квітами і безкінечні телефонні дзвінки моїх подруг. Чомусь ти згадав про хлопця з сусіднього під'їзду і почав дико кричати. Я плакала, а тебе це ще більше дратувало. Тоді в твоїх руках зблиснув ніж і моє плече залилось кров'ю, було страшно і гаряче. Зранку я хотіла піти НАЗАВЖДИ,але не змогла… Хотілось вірити, що так ти борешся з минулим і хочеш розпочати нове життя…зі мною. Я залишилась, бо знала, що люблю і що крім мене ти нікому насправді й не потрібен. Що ж це я згадую? Речі вбивають мене своєю пам'яттю.
Ти найгірша людина з усіх,яких я знаю і водночас найкраща з них. Ти застряг у багні злочинів, шкідливих звичок і не збирався звідти вилазити, хоча постійно обіцяв. Я вірила тобі ,але часто у снах чула, як горланить сигналізація і ти біжиш. Щось заважає і ти падаєш, голосно матюкаючись, а дебелі руки вже волочать тебе у відділок. Тоді я прокидалась в сльозах і міцно тебе обіймала, дихала тобою, ховаючи в собі твій аромат,ніби прозапас. Я відчувала, що тебе скоро в мене заберуть , а я буду чекати твого повернення, сивіючи. Що мені мамині докори? Що мені несмішливі погляди сусідів? Що мені реальність без тебе?
Зараз я відчуваю,що ти теж не спиш. Мабуть згадуєш мій рубець на плечі, тарілки з бірюзовими квітами і мої дитячі сльози. Тобі там холодно, а мені холодно тут..без тебе – в цій кімнаті, яка вже сьому ніч страждає від твоєї відсутності і мого токсикозу. Та нас береже щось тепле й ранково-добре. Очікування облітає десятки вулиць і років…Скоро ти повернешся. А в мені тим часом зріє твоя любов, в мені зрієш ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225030
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 28.11.2010
...жодних очікувань і ти пливеш повз мій дім-
паперові кораблики сипляться з вікон густо.
Запроторена в спокій колись й НІКИМ
і нікому не дякую...( темно в кімнаті й пусто)
Я не те, щоб не вірила - просто шукаю зміст,
не здогадуюсь навіть (схоже,що здичавіла).
Долітають чутки про байдужість з міст,
де хотіла шукати тебе...та несила __сила__
І без примусу зранку дивлюсь в твій бік,
набридаю собі, корабельні рядки завзято.
Хвилям нудно - ти до мене пливеш вже рік,
а я все не навчуся без снів про НІКОГО спати.
Паперові кораблики, тіні танцюють...( от ),
я своєю відвертістю часто птахів лякала.
Знаєш,все від щоденно-нудних турбот
і до того ж НІКОГО мені безперервно мало.
Не подумай,що я не отримую з неба листів-
я складаю їх в скриню, читатиму ( ніби в тумані)
Хтось загрався в чекання, бо жити й літати умів
а тепер вже не хочеться...( цей кораблик останній)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010
... на деревах розгадують небо чорні птахи-плоди
і мені повітря мало, бо таємниці стрибають з кишень.
Здається, що холодно й мертво і хочеться краплю води,
від спраги зникати так страшно,спіткнувшися в сірий день.
Куди заховатися зараз, щоб вчасно з тих гір зійти?
Кому розказати казку з відсутністю див й принцес?
А сни не лікуються - небо, мости... і ТИ,
що голосно плачеш і потай кричиш: "ВОСКРЕС"!!!
Твоє воскресіння - спасіння святих і нас,
збиваючись з ритму, штовхаючи хмари, ще вперто йду.
Звучить так загублено голос, будує якийсь наказ
( а байдуже зараз... обрала для себе чужу мету )
Накрапай, накрапай... розвієшся, зникнеш...і я-
такого не буде і все це даремно... чомусь.
З плодами крилатими в казку чужинка твоя
зникає, благає, вмирає... (дурепа, клянусь!)
Кому це потрібно? На клавішах дотики стін
і ти не спіткнешся, а я за тобою...чомусь.
Спонтанна банальність... ( три, два і один)-
зникає,благає,вмирає... ( дурепа,клянусь!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2010
...не чекаю відповіді, головне,щоб мене почули! (с)
1.
Змушуй мене жити щоранку.
Я навмисне розсипаю цукор по всій кімнаті, щоб підлога була солодкою і тримала мене міцніше. Сьогодні знов не хочеться йти знайомою стежкою, не хочеться рахувати кроки до зупинки, не хочеться відповідати на ряд повідомлень, просто не хочеться…
Дивно спостерігати за собою, ніби я кілька хвилин тому знайшла себе іншу – ту, котрій не треба поспішати на пари і обіймати тих, кого не хочеться. Обійми звичайно забезпечують ковток чужої і свіжої сили, але вона мені не потрібна. А що мені потрібно? Я ж чітко розумію власні потреби, але цураюсь їх, ніби цураюсь себе справжньої, як і всі інші.
Так, я така ж як і всі інші…Віриш в це? А краще б не вірив…
Ранок втомився і перетворився у вечір. Ще один день просто так. Нічого не хочеться і від цього гидко. Закутаюсь в шарф і піду шукати себе вільну (як добре, що я не боюсь темряви і пустих вулиць, інакше б довелось стовбичити біля вікна і чекати чогось.).
Тобі солодких снів, а мої пошуки починаються!
2.
Привіт.
Вибач за тривожний сон, бо я справді вірила, що старий дах ховає щось необхідне. Я майже всю ніч витратила на ті пошуки і маю намір тобі про них розповісти.
Спочатку я повільно крокувала вулицею,де колись ліхтарі були схожими на небесні світила і заглядала в чужі вікна ( надія змушує мене робити всілякі дурниці),але все було даремно. Потім чомусь згадалась «Цифалея» Кортасара і хтось чужий мене обійняв. Обернувшись,побачила свого дурника, який йшов з чергової вечірки і готував чергові пласкі жарти. (Цікава закономірність- коли згадую щось з Кортасара, одразу мій дурник дає про себе знати- дзвінками,повідомленнями чи холодними руками,як от зараз).
Я робила вигляд,що уважно слухаю анекдоти, хоча вслухалась насправді у гавкіт собак. Нарешті ми з ним дістались старої будівлі і вилізли на дах,але там не було нічого. Віриш,я торкалась кожної цеглини з надією, перебирала принесені камінці, освічувала ліхтарем підлогу і пальцями нишпорила у розбитому склі – все марно.
Здригнулась від телефонного гуркіту і усвідомила, що за дві години я повинна була б йти на пари. Повинна була б, але не піду, бо хочу отримати сон з срібними дзвіночками.
Пошуки лише почались і я дякую тобі за те,що зараз твої очі бігають по моїм запискам і ти мене хочеш зрозуміти. Я тебе люблю,але не тією любов 'ю,якою ти намагаєшся любити мене…Це щось інше, більш невидиме,але від того і більш щиріше.
Йду за дзвіночками.
Доброго тобі ранку!
3.
Вітаю з новим днем!
Прошу не сердитись, що зникла раптово, а порадіти за мене. Я ще не знайшла того, що край необхідне, але ця ніч стала найважливішою, розумієш?
Підлога мене не тримає,хочеться літати. Так солодко і крапля валеріани, наче твоя присутність в кімнаті. Я загубила браслет вночі, а вранці побачила його на ручці маленької дівчинки з бантиками, уявляєш? Вона здалась мені щасливою і бантики її були схожі на заплутані клубочки моїх думок- все як бажалось.
Я мабуть набридла тобі з своїми нудними розповідями про пошук, але потерпи ще трохи.
Я шукала….шукаю і буду шукати…завжди.
Шукати тебе не на вулицях ворожого міста, а глибоко в серці, де будеш лише ти. Буду шукати себе у твоїх словах ( шкода, що не проникну в думки ), в очах і в снах нетривких. Щось таке знайоме, правда? Хтось комусь колись вже таке писав,так? Але чи хтось колись відчував,блукав і божеволів? Можливо, але наше божевілля все одно інакше – НАШЕ…
Пошуки тривають…
Я гортатиму сторінки, а ти будеш жити на них і грітись теплом мого подиху…
Скільки ж ще дахів і скільки мовчань буде…а записки про пошуки не повторяться.
Будь справжнім і я завжди повертатимусь…
Вдалого дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
... хочеться холоду на дні твого горнятка,
а все,що не робиться тільки ж на краще?
Хтось ховає мій слід під теплом арафатки
і говорить, що снилась торік (пропаща).
Тоді і з"являється віра в якісь невідомі сили-
пташка б"єтья в вікно, а метелик живе в кишені.
Я малюю тебе, а ти ніби зі скла...ти з акрилу,
квіти сині і в жовту краплинку ( зелені ).
Аромати від кольору - літо, зима, нам далі,
повиписуй цитати, на себе приміряй сліпо.
Це одне з божевіль, це одне із дарунків жАлю,
це бажання чекати чогось надскладного типу.
Я ковтаю слова, я не можу...прошу контролю,
проростає туман і ковтає мене, як звуки.
Ранок.Вечір. Не спати. Мовчиш? Дай волю...
Проростає туман... і з безсоння у вікна круки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
... смійся, поки теплі долоні дрімають на шиї,
смійся, бо хтось підслуховує наші розмови.
Вчора спалила всі фото й радію,
тільки десь поруч вовтузиться "ЗНОВУ".
Вранці слухняно до тебе з істерик-
хто ти без мене й нудних меланхолій?
(Дивний, нахабний й байдужий холерик)-
може дозволю мовчати...дозволю.
Я не для того, щоб снитись під ранок
і виглядати крізь шибку містерій.
Падаю вище вже заданих планок,
створююсь мрією не на папері...
Раптом заснула...з руками на шиї,
ти не смієшся , а я дратівлива.
Що ж все так нудно? Чому я радію?
дива чекаю й не вірую в...диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2010
...ти самотній - повір моїм вигадкам просто зараз,
я ж бо знаю, що ти самотніший за всіх самотніх в цьому місті.
Колись і я відчувала себе самотньою,поки ми не зустрілись,
бо потім прийшло розуміння, що самотніших за тебе не буває.
Інколи тобі й самому здається,що ти зайвий в своїй самотності,
а мені здається, що ти відчуваєш себе зайвим завжди і всюди.
Твоя зайвість зі спини схожа на моє божевілля,
а моє божевілля багатьох засмучує і змушує класти хрест на мені-
отак я й живу досі, уся перекреслена й щаслива від цього.
Цікаво,а який ти колір обереш для свого хрестика на моєму тілі
і чи стану я від цього щасливішою хоч на одну квітку?
Ти такий самотній...( перекреслені особи тебе не тішитимуть),
як я люблю тебе за цю самотність і за свіжий хрестик.
Кошик з мріями геть переповнений,а я собі живу,
спостерігаючи за тротуарами,які затягнулись і стали нудними.
Куди ці тротуари ведуть натовп безликих мрійників,
чиї сліди швидко зникають і перестають зберігати тепло?
Я не хочу знати відповідь на це питання,бо ти не мрійник-
тобі не вдається уявити сплетіння самотності і божевілля.
Тобі не вдається повністю відректись від стандартності уявлень,
тому рука твоя так старанно малює хрест...так старанно.
Доведеться зникнути - наситилась кольорами до нудоти,
доведеться піти, ретельно шукаючи сліди на тротуарах,
доведеться, розумієш? ( а хочеться,щоб хтось постирав хрестики)
і тобі доведеться...доведеться бути самотнішим за усіх самотніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221777
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.11.2010
... пішки до нового життя, що розмістилось на розі двох вулиць,
пішки до фінальної сцени і ледь чутних оплесків,а втома не долає.
Будинки роздивляються мене своїми брудними вікнами і мовчать,
а я обіцяю не звикати до жодного з них, не прирости до підлоги.
Надто рідко обіцяю вголос, а ще рідше виконую мовчки,
бо небо втрачає свої персикові відтінки ввечері, картаючи.
Лише аромати опівнічних відвертостей витанцьовують на спині,
принаймні я уявляю ці танці,що пахнуть стиглими вишнями.
Гілки безпритульних дерев хочуть зігріти мене від байдужості,
вони нав"язуються і прискіпливо розглядають мої чернетки,
а що там? Що там, де уся справжність дикого непорозуміння?
Вогню гидко поглинати ці пародії на щось людське і він згасає.
Темряво, я навчусь належати тобі хоча б кілька безсонних годин,
щоб все було почутим і контури фантазій виднілись в просторі.
Брудні вікна будинків нагадують про людей,які закохані в ранок-
вони колись вмовляли мене прирости до підлоги разом,а я втікала.
У нічних жахіттях лише бачила,як підлога мене жадібно ковтає,
а я з ще більшою жадобою ковтаю тебе, моя темряво!
Та ранок мене зустрічав привітно і змушував знов йти пішки,
а будинки так само споглядали мене і мовчали про те,що попереду.
А я все обіцяла...Обіцяла собі, збираючи каміння минулого в кишеню,
що колись подарую його людині,яка так само люто ненавидить ранки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220720
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.11.2010
... починаю відлік бентежних днів і тану,
за нагальністю справ щохвилини твоє обличчя.
Вириваю сторінку, вдивляюсь у синь екрану,
помічаю, що сльози мені вже давно не личать.
Я чекаю тебе і молюсь за твоє спасіння,
календарність надій- залишилось не так багато!
І крокує печаль,і ховає очиська сині-
все ще смію чекати...тебе чекати.
Повертайся, бо тут все без тебе сіре,
моє дихання гріє скляні листівки.
Просто знай, що мені не забракне віри-
я чекатиму...байдуже з ким і скільки...
Повертайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2010
...тролейбусна швидкість розтрощує залишки снів
і я обережно торкаюсь долонями ранку.
Відверте знущання над вами ( ну хто б її вбив?)
жбурляє мене, наче рибку... в осушену склянку.
Вдивляюсь у небо, а потім в яскравий асфальт
і хтось верещить про цілющість твердої оливи.
В моєму містечку нудьгує суворий алькальд-
збирає до купки *як я* чиїсь мрії хітливі.
По сходинкам весело котяться в вечір стрибки,
чекаю у гості тебе без запрошень всіляких.
Чомусь не приходиш (секунди,хвилини,роки)
і муха самотня закінчує казку без бляхи.
Дикунські кричалки і зашморг на шиї вождя,
а я божеволію, гасну в кінці ритуалу.
Прикраси і очі давно вже чомусь не блищать-
(мовчала б...о,краще б тоді я мовчала!)
Ховай своїх ідолів, скаржся на мене щодня,
*та хто ж її вб"є?*заспокойся,тварюко живуча!
Верзу нісенітниці,звикни до слова "дурня"
і муч(ай) мене, своїм щастям до сміху замуч(ай)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2010
...я руйную тебе проти власної волі
і руйную себе - одягаю корону звички.
Ран не бачу чомусь(це відсутність солі)
і малюю весь день розфарбовані личка.
Кожна з моїх ляльок ще розшукує зИму,
а одна називає мене оберемком снігу-
за волосся тягну я банальну риму,
потім тану й закохуюсь у відлигу.
Вимикаються сни,як вечірнє світло
і я дякую Богу за тебе...справді.
Ти - моя заборона, тому я зникла,
але знов повернулась (вітри не раді)
Існування обох під брехню акацій-
допиваючи каву, сміюсь в долоні.
Ти втомився,мабуть, від стількох руйнацій-
обіцяю-піду...( а хоча б й сьогодні)
Я руйную тебе,як себе - щомиті
і пробачень відбитки на сірих стінах.
Ми з тобою на землю з небес пролиті
і загинем вже скоро...ми вдвох загинем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219358
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2010
... обираю себе такою, якою я є у твоїх думках -
обираю себе справжньою і вірною небесній волі.
Бо насправді ти знайомий зі мною багато віків
і коли я ще не здогадувалась про власне існування,
ти вже рахував мої погляди,усміхаючись.
Можливо саме ти мене створив,
а можливо й ожив завдяки моїй вірі в тебе-
та найголовнішого нами ще не створено.
Багато віщунів в моєму світі перетворилось на хвилини,
а деякі стали п"яницями і далі пророкують долі
( шкода,що п"яницям ніхто не вірить,як і хвилинам).
Моя вірність впевнено крокує на високих підборах
і не оглядається на тих, хто кличе її в темряві,
але ж ти знаєш, як ночі наповнються холодом...знаєш.
Я завмираю, коли чиїсь очі рахують родинки на моїй шиї,
бо вони ж створюють сузір’я лише для твоїх очей.
Хтось вважає, що тіло - це нічне небо і чекає зорепаду,
але сотні бажань не збуваються і вони йдуть повз.
Стеля втомилась слухати монологи про нашу зустріч
і тріщини видають абсурдність моїх снів.
(звідки стелі знати про теорії мого походження?)
Та я знаю, що створена тобою так само,
як знаєш ти, що існуєш завдяки моїй вірі в тебе-
можливо цього достатньо, щоб носити власне ім"я
і ховати сузір’я в затишку теплих шарфів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219046
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2010
... коли знаєш, що все найкраще попереду,
засушені квіти в книжках - тільки спогад.
П"ятниця сумно чекає на середу,
тягнеться з дому до березня провід.
Струму забракло і темінь всевидяча ,
час висікає портрети на шиях.
Хтось поспішає навпомацки, сидячи,
губиться в радощах, топчеться в мріях.
Блискітки з усмішок й ми - алергетики,
замість змиритись, бунтуєм невміло.
Тиша вивчає старанно фонетику,
тиша давно на брехню не хворіла.
Звуки,слова,інтонацій нестриманість,
марю говоренням й вічні секунди...
Звідки взялось те бажання і відданість
в серці черствому моєї приблуди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2010
... не бійся демонів в мені -
вони як янголи ласкаві.
Вдивляйся в погляди сумні,
куштуй мене в ранковій каві.
Не бійся демонів в мені
і не проси,щоб їх не стало.
Горять молитви у вогні,
хтось обирав і я обрала.
Не бійся демонів в мені,
я не крокую між святими.
Псується тиша десь на дні,
щоб танцювали мертві зими.
Щоб ти мене вночі губив
у часі, просторі...навіки,
щоб оцінили справжність слів-
не бійся демонів і тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2010
...незвично пошепки говорити про зірку долі,
особливо тоді, коли зовсім в неї не віриш.
Довгими вечорами сивіють дахи будинків
і за вічністю видніється лише щось безпорадне.
Чиясь рука дописує десяту сторінку сну
і мріє про одинадцяту, але бракує чорнила.
Коли бракує чорнила,відчуваєш себе опустошеним
і мрієш помирати...хоча б раз на тиждень.
Тиждень скорочується вдвічі, ділиш себе на два
і рука завзято просить літер,примушує їх дихати.
На сиві дахи опадає листя,яке не встигло згаснути,
освітлює вулицю і ти живеш,щоб і я могла жити.
---------------------------------------------------
Коли хочеться бути на кілька мрій ближчою до тебе,
я стаю синім метеликом і гріюсь на білому простирадлі днів.
Тобі здається, що крихта неба вміє робити щасливим,
а я ж зникаю від кожного руху руки....кожного подиху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2010
..і постає перед ним світ моєї брехні,
і він бачить мене наскрізь,
і тиша...
Його я втомила,
втопила в вині,
а нас це так тішить...
ще тішить.
І я найчистішою зрадою в бруд,
тицяю пальцем у душу,
сміюся.
Смерть розтягнули-
замало отрут,
очі бабусі...-
молюся.
Я не боюся тебе,
не мовчи.
Що мені кара навіки?
(може засну на чужому плечі,
може прокинусь від крику).
Дика для тебе,
ще досі чужа…
але чи будуть рідніші?
Нас розмежує холодна межа-
ти не бажав…я залИшусь.
Ти не бажав,
задихався без слів,
знову зима в моїм світі.
( Вірив? Гукав? Не чекав чи любив?)-
ЧАСУ мікстури розлиті.
Вмиті росою бажання бажань,
осадом зайвість тлумачень.
Я не чекаю чомусь покарань
гірших за сто НЕпобачень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010
...ти вигадав мені предивне ім'я
і пишеш його з помилкАми на стінах.
Крізь тишу бажань проповзає змія-
спокусо моя, я тебе не покину!
З вікна споглядаю цей райдужний світ,
рахую скелетів невтомно у шафі.
Влаштуймо сьогодні святковий обід,
а потім помрем,бо закінчився трафік.
Руками до леза і східцями вниз -
занадто правдиві напевно сьогодні.
Хотіла зізнатись та погляд завис
і спогади тягнуться ще з Великодня...
чи значно раніше знайшлися слова?
Різниця відсутня,забруднені дати.
Нестерпно...смертельно болить голова,
а втім я щаслива,бо вмію мовчати.
Любити тебе і ховати десь ніж...
хіба це хвороба,легке божевілля?
Облиш мене,милий! Вже зараз облиш!
( і може ми вдвох доживем до неділі )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2010
...лимонний колір аури освічує коридори
і ти приносиш запах світла чи цитрусу.
Помаранчевий сніг за вікном,поговорим?
( я з сорочок твоїх мрії витрясу )
Сніговик закохався в сусідку Кармен,
очі ледаря повні зАпалу.
Театральні костюми і сніг з дивних сцен,
а із стелі чомусь щастя крапало.
Позавчора я чула отруєний крик-
хтось питав чи молилась сусідка.
Голос дикий...( так може лише сніговик)
і я також молюсь, тільки зрідка.
Повизбирую усмішки - оплески їм,
не ховати ж чекання під ліжком!
Помаранчевий сніг за вікном,помовчим?-
я б послухала сповіді кішки .
Замуркоче відрада, а вікна - сліпці
і здається немає ніч сили.
Прочитаю сценарій по лівій руці
( я брехала тобі,хоч любила )
Захотілось сьогодні прикраси в смітник,
а на двері блакитні замочки.
Я не знаю до кого ти звик,сніговик,
а я звикла до мрій, що з сорочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2010
...желание ветра казалось тогда обоюдным
и вечер катился клубочком к холодным ногам.
Боясь утонуть,разбегались по сушам, по суднам,
а там несомненно молились своим же богам.
Едва ли припомню твой голос,что лился с эфира,
не хочется верить в былое и в пропасти лет.
"За солнце! За небо! За мир во всем мире!"-
кричал ты на кухне,готовя лениво обед.
Потом затянулись недели невзгод и депрессий,
почтовые марки, бутылок пустых батальон.
Шесть вечностей без обещаний и песен,
послушно внимая упрекам слезливых икон.
И где ты теперь? Для кого сочиняются оды?
На что променял вечера и родные огни?
Всё в пропасть обид,всё мгновенно выходит из моды,
но только не дружба. Почаще в наш город звони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2010
...якби він вірив у щось крім неї,
світ став би надто нудним.
Вона любила дощі й орхідеї,
а ще помовчати з ним.
Якби він більше у неї не вірив
і не губив би з кишень зірки,
усе б здавалось безмежно сірим
і в спину долі плювки.
Якби простив її зраду пастор
чи Бог зустрівся десь на межі,
вона б взяла свій старий фломастер
і знов писала йому вірші.
Німий гонитель зітхань ранкових,
діряве щастя нічних ідей-
де розуміння скупої мови?
(розбився глечик і спробуй,склей!)
І часто вірилось в щось далеке,
а сни збувались за кілька днів.
Він рятувався від слів і спеки,
вона ховалася теж від слів.
У неї він ще затято вірив,
прохав натхнення і мить тепла.
Холодний запах чужої шкіри
в його обійми щодня несла.
Та їй набридли вже орхідеї
і дратував тихий спів краплин.
А він все вірив...він вірив в неї,
коли лишався у снах один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2010
...нежностью белых цветков кислицы,
утренней руганью зов маршруток,
мысли блуждают на сонных лицах,
запахи ночи теплом из-под курток.
Мятное утро ногтями в шею,
вовсе не грустно смотреть на холод.
Молча теряюсь в тебе, робея,
верю на ощупь в далекий город.
Мне бы согреть твое небо светом,
счастье клочками опять в карманы.
Песней излишества, что допета
я достучусь в твои окна рано.
Может запомнюсь глазами хитрыми
или исчезну в свой мир досрочно-
тихо,нечаянно вдоль субтитрами,
не разбивая часов песочных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215369
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2010
Він мріяв розпочати нове життя і заплющував очі, щоб уявити чисте небо. Найчастіше усе затьмарювали спогади, наче хмари, які змушували жити так, як і раніше. Тоді він бажав змінювати, упорядковувати і ділив 24 години на день і ніч. Та нічого не виходило, бо його ніч вимірювалась не годинами, а дня взагалі не існувало. Остання спроба стати людиною таки зійшла нанівець.
Його пальці завжди були холодними і лише вони могли малювати химерних істот, яких невтомно породжувала моя уява. Так ми відчували смак свята особистої свободи і не розуміли,як слово «особисте» може поєднуватись з словом «ми». Чому етимологія слів часто не дає спокою? До того ж в календарі безліч зайвих свят, а про наше ніхто навіть і не здогадується, бо воно не зможе належати ще комусь – тут вже ніяке поєднання слів не допоможе. Та звідки в мені взялись ті химерні істоти і що б я з ними робила, як би не ВІН? Очевидно, що почала б вірити в час, як і всі інші ( все ж таки добре, що в мене є ВІН ).
Іноді намагаюсь зрозуміти балаканину чужинців, але тоді мої очі автоматично заплющуються і шукають нового життя,але воно таке далеке. Папір радо приймає чорнильні квіти, а чорнильне павутиння огортає усе незрозуміле і мені стає легше. Згадую, що лише його холодні пальці спромоглись густо всіяти теплом ґрунт мого божевілля і думаю, що скоро доведеться збирати урожай, а він все малює... Сьогодні випадково доторкнулась до перехожого, а він здригнувся і почав бубоніти про Снігову Королеву і я зрозуміла, що належу художнику …назавжди.
Я не вірю в час і ненавиджу потік безглуздих секунд. Скільки мені років? Хто може довести, що рік складається з дванадцяти місяців? Хто наважиться пошматувати наш календар? Хотілось знайти нове тлумачення слову «вік», щоб без всіляких розгалужень. У вік я не вірю, як не вірю в час, але по суті вік і є часом, а моєї віри катастрофічно не вистачає. Розгортаю паспорт,дивлюсь на годинник,але це не означає, що я їм вірю, просто треба пристосовуватись до всього, навіть до літа без його холодних пальців.
Дивно знаходитись у двох світах одразу, розриватись між людьми і нашим особистим світом. А може я просто не вірно слово підібрала і це не так вже й дивно, а якось інакше. Він заплющує очі, щоб спробувати знов побачити нове життя. Мушу швидко лягти біля нього і теж заплющити очі, бо як він без мене там? Мої пальці тепер теж холодні і від того ми обидвоє щасливі. А може то не щастя, знову виникла потреба підібрати влучне слово.
Одного разу йому наснився словник, де були нові слова, багато нових слів. Вони були створені за межею часу і мали свій запах. З того часу він старанно записує кожне словечко, яке торкається стін нашого світу, а я йому допомагаю малювати.
Календар так ніхто і не наважився пошматувати, а він і досі не знає скільки мені років. У нас багато свят, але ми не промовляєм тостів і все частіше задивляємся в очі маленьких істот,створених нами. Його холодні пальці часто пірнають в моє волосся,щоб трохи зігрітись. Ось так і живем, хоч і не вірим в час. А може це не життям називається…Коли знайдем підходяще слово, обов'язково виправим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215216
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2010
...записуй мене на чернетках старанно
і спалюй у гніві нещаднім щоночі.
Співати вже нудно брехливу осанну
і хтось чисте небо нудьгою порочить.
Пропахну бажанням,як синім чорнилом,
вернуся до тебе, загорнута в риму.
Записуй мене і тоді, як несила,
губи все у веснах, розшукуй у зимах.
Читай мене зранку,тоді ж переписуй,
збивайся із ритму, губися в безсонні.
Люби мене справжню-бездарну актрису,
тримай мене міцно в своєму полоні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2010
...здається, що знову забула ключі
і здохла невчасно печаль-батарея...
Я майже спокійний, терпляче мовчи
(сама обирала мене...для неї)
Набридло дивитись,як він за тобою повзком,
а ти невідомого в серці своїм поселила.
Навіщо тримаєш? Навіщо ці сльози? (обом)-
це справжнє нахабство,нахабо моя,моя мила!
Він вчора мені про обручки якісь говорив,
а моя принцеса за вас надто щиро раділа.
Засніжена сукня розвіє всі пошуки див,
забудеш про мене,нахабо моя,моя мила!
Наш день опустіє і хмари замовчують жах,
до білого кольору знову плекаю огиду.
Його божевілля блищить на холодних руках
* але ти не бійся,я завтра до тебе приїду*
Сьогодні вона говорила чомусь про дітей,
зібрала браслети, листівки і фото
в велику коробку, жбурнула до мертвих дверей
й побігла в сльозах на свою непостійну роботу.
Чомусь не хотілось,щоб боляче їй,як мені
* тебе звинувачую тільки у мріях,шалена*
Ти знову мовчиш,знову очі туманно-сумні-
напевно догрались,я знаю,зашторена сцена.
І ти наречена...до втечі завжди готова,
цілуєш його,як в рядках з присвячень.
Це небо не плаче...усе випадково,
дахами навшпиньки до рік побачень.
А знаєш, за тебе молюсь невміло,
залишся і кинь сухі букети..
Нахабо моя, моя мила,
до злету! До злету! До злету!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2010
...тепер камінці на шиях стануть тягарями
і повз кладовище йти важко,і змерзли руки.
Я притрусила всі листи його слідами,
щоб не читали їх манірно наші внуки.
Все обірвалось,не мовчи - готуй прокльони,
що наше місто скаже нам? ( дурні гримаси ).
Життя з тобою - дивні перегони,
а твоя дівчинка мовчить - білети в касі.
Куди вже далі, якщо я живу ним досі?
Коли з тобою віриться у щось нетлінне?
Мій бідолашний, знаєш про що йшлося?
*шукала бога мертвого в людині*
Гірке падіння слів...по вертикалі.
( Ну що ж ти хлопчику? сьогодні все можливо)
А далі? далі? Байдуже, що далі,
якщо не помічаєш зараз дива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2010
-------------------------------------------------------------------
...а зима вже причаїлась за дверима
і я бачу як сніг обіймає грішників
і мене обіймає, а я обіймаю тебе.
Ти говориш про таїнство снів і чомусь про язичників,
і про наше майбутнє, і місто на "А" чи на "Б".
Круговерть різних літер абеткою спогадів,
я б давно відвернулась (згадати не можу слова).
Де язичники плачуть? Що є щастям для роботів?
Це про що ти,мій хлопчику? (ще буяє трава)
Обернись,мій ображений і не смій повз без дотику,
за дверима байдужості, як за краєм - зима.
Щось ніколи не склеїться,ти спали всі блокнотики
і в дитинстві казковому я залишусь сама...
Обіцяй, що все збудеться і вернешся непроханим,
і як завше накинешся обіймати при всіх,
і не будеш замріяним, і не будеш закоханим
*пам"ятаєш, мій хлопчику,що для нас значив гріх?*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2010
Як щодня долати відстань і повертати?
Йти до нього,тримаючись за твої плечі?
Діставати з кишені старі і облізлі карти,
щоб дізнатись про спокій та інші речі?
Як нам далі,мій хлопчику? (це питання)
не кури і не змушуй змиритись з часом.
Що зірки? Їм начхати на ті бажання,
ти здаєшся для неї шматочком ласим.
А для мене ти зараз,як спів ілюзій-
вже тримаюсь за тебе,а ти ще сонний.
Ну чому ж це безвір"я у слово «друзі»?
*замовкають розтрощені телефони*
Як щодня забувати вірність? (швидко)-
кілька блисків в шухляді і сни попелясті
Обірвалась,мій хлопчику ,зараз нитка
І з тобою не буде твоєї…
Щастя!
Бажаю щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
...продублюй безсоння і живи собі далі,
і очам не вір,бо "НІКОЛИ" колись настане.
Ковтай літери, дряпай ножем на емалі
і детально вивчай кожен пунктик із плану.
Одягайся й розкидуй по місту строфи,
як замерзнеш - зігрійся вогнем з-під кисті.
Обирай самотужки свою Голгофу,
щоб сліди залишати напрочуд чисті.
Обирай,сумнівайся,це ж твоє право,
забувай мене ( може вернуся святом)
На шляху до бажань,до земної слави
якось важко лукавити і мовчати.
Монологи не зроблять тебе самотнім
і до того ж я буду завжди чекати.
Може спокій у вікна з дощем суботнім,
може краще мовчати...мені мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
... Все життя із заплющеними очима...
Я б не радила тобі прокидатись зараз
і неважливо, що сни вбивають відсутністю-
все, що здійснилось...все,що сьогодні сталось
буде позначено болем чи просто грубістю.
На віях твоїх ще нудьгує білява фея,
розплющиш очі - впаде,розіб"ється...спокій.
А поки дрімаєш - щасливий, коханий нею,
блакитноокий...зеленоокий... Доки?
Просто хотілось мовчати ось так-сльозами,
бо я ж не бажала їй смерті,тебе я собі бажала
навіки, на мить - кожне слово у прірву гудками
( Ти спиш,не прокинешся...як же мені тебе мало!)
Знати хоча б, що у снах ти зі мною,
що віриш у ночі, в багаття...і в зими.
* тільки для чого звучиш безперервно луною?
змушуєш бачити чітко цей світ між сліпими?*
Все таки фея твоя ще занадто юна,
вії нічні - це її невблаганний ВСЕСВІТ.
Гаснуть зірки і тужливо ножем по струнах-
переросте, перемовчить, перекреслить...
... Все життя із заплющеними очима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
Іноді здається,що ЗАПІЗНИТИСЬ неможливо
і тоді холодний чай гріє,
і сніг покриває землю лише вчасно,
і вірити у щось нема потреби...
Запізнень не існує,бо не існує часу-
усі годинники розтрощені для втіхи,
але втіхи теж не існує,
бо не існує запізнень...
Можна мовчати або ж базікати без міри,
про міру взагалі можна забути-
все одно не вдасться запізнитись
навіть якби було куди...
Чекання може здатись марною справою,
тобто марним здаватиметься ВСЕ
і кожна стежка заросте густим бур'яном
і сніг буде доречним,бо все вчасно.
Кожен камінець долітатиме до адресата,
але боляче йому не буде і він не прокинеться-
куди ж бо йому поспішати?
ЗАВТРА настане у будь-якому випадку.
Але то лише іноді здається,що не існує запізнень
і під насмішки годинника продовжуєш пити свій чай,
бо рівно за годину відправляється потяг КУДИСЬ
(лише б не запізнитись).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212442
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.09.2010
...бажання помсти прикріпить мене до землі сліпою
і я народилась, а ти встиг померти на день раніше.
Можливо тобою врятована,мусила б стати ручною,
бо той, хто за краєм ще слухає, вічність колише.
Маленьке життя зустрічають байдуже, хвилинно-
воно не чіпляється гірко за землю і тут ні звуку.
Надія тремтлива, ілюзія щастя - людина,
зосталася на трохи, пом"якшити смерті муки.
І хочеться помсти та хто в цій безглуздості винен?-
Заплакана матір і чорні в волоссі стрічки...
Не плакати тільки б,коли вона так на колінах,
не вірити б в долю і в світло нічної свічки...
Не просто мовчати, плекати пробачень зграю
і жити за двох, заплітати слова в щось рідне...
Я трохи затримаюсь - мовчки пісень співаю
пам"яті світлої, поки цей світ не зблідне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2010
...я ще багато років можу слухати твої анекдоти,
читати оголошення і переказувати старі романи.
Всепоглинаюча віра у світло триватиме доти,
поки ти не приїдеш до мене сварливо-п'яним.
Ще довго сміятимусь з дурості ледаря і незграби,
не даватиму спати, коли і самій не спиться.
Дослухатимусь рідко в твоє "... in trouble"
і всілякі нові, по дитячому добрі дурниці.
"Як все ницо!" ( я зараз помру зі сміху),
твої милі дівчатка бажають тепла і квітів.
Споглядаєм, як повз пролітає стріха
( ти помітив! Нарешті дерева в очах помітив!)
Ще багато образ і відірвано біль з корінням-
ну чого ображатись на правду і на годинник?
Краще другом ніж просто сумною тінню-
перестрибуй з неділі в небо(і в понеділок)
Ну кому ще крім мене цікаво тебе тримати?
А крім тебе ще хто пробурчить про вічне?
День мовчання... що гірше такої плати?
Oh, my dear ...ці сварки занадто звичні:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2010
... може несподівано, може передбачено
ніч снується вогником, знову не заснеш.
Я дощем наділена, я тобі призначена
і вогнем охоплена крапаю із веж.
Може тільки вигадка у хвилину зоряну
й не дано здійснитися кращим із бажань.
Я в тобі оманами, я зимою створена
пролітаю ніжністю у лютневу рань.
Може невідомістю до землі прикована
увірвусь, непрохана,у вікно без слів.
Літом недолюблена,вітром зацілована,
літерами вічності дихаю з листів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2010
...вкотре заплющиш очі й заснеш на моїх колінах,
за мить стрепенешся дико і викличеш в сни таксі.
І знов понесеться мрія про доньку або про сина,
розчиниться спокій вулиць у випадку,як в сльозі.
Заплутано біль брехнею,не здатна літати вище
по літері ЙОГО ймення витягуй з моїх страждань.
Усе застигає взимку, здіймися із попелища
і просто холодним другом,як інші, для мене стань.
Він перший в моєму світі і в казці твоїй він третій
і важко таке збагнути, і докори ріжуть слух.
Ця тиша сьогодні зайва, як оплески для трагедій-
всміхайся,лише всміхайся...я поруч мій любий...ДРУГ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2010
... а вона була родом з Китаю...
Щоранку всміхалась мені, барвиста,
а тепер на колінах бурчить,вмирає
й пропонує квитки в інше місто.
Там затягнуто віру пасками безпеки,
з вікон сірих летять її сестри.
Пережила себе, як розгнівану спеку-
як вмирати без чаю й оркестру?
Я ж бо вірила в справжність її так сліпо,
починались шукання, розкопки.
Роздивлялась уважно,лякалась скрипу
та не бачила в ній підробки.
І з кишені повільно всі сльози-перли,
бо ж вона була родом з Китаю.
Якось надто раптово і дивно вмерла-
не сумую... лише позіхаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2010
...мене дратують твої малолітні фанатки,
рідне ім"я, що видряпане на їх спинах.
Усі ці фото з тобою на згадку
у їхніх серцях,як в сирих домовинах.
Мене дратують безглузді вечірки
і те, як ти вмієш долати втому.
Гасаєш по місту у статусі "зірки"
і знов повертаєш до мого дому.
Дратує усе і чомусь спонтанно,
а кілька годин нас з"єднало навіки.
Хтось каже раптово чи може зарано,
а я оживаю, ковтаючи ліки.
Це все так дратує-смішна позолота,
безхмарність небес і нудних церемоній.
Маленькі фанатки отруту до рота,
а я свою ніжність у твої долоні...
Згасаю повільно,така дратівлива
і вечір лікує від щастя й застуди.
Осіння байдужість породжує диво
і краще за вічність з тобою-не буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2010
...відірвано від мене разом з шкірою
і закипає у долонях вечір.
У ТЕБЕ ЩЕ...
без сумніву...
я вірую
і піддаюсь спокусам,
ніби втечі.
Щодня вмираю і бажанням радую,
думки в волоссі,
наче невидимки.
Тебе малюю кров"ю чи помадою
і в божевіллі підпираю стінки.
(а на руці тавро твоєї жінки)
і хочеться мовчати
і не спиться.
Браслети опадають на зупинку
і руки обіймають,
грій злочинця.
Все перекреслено,
де спогади пістряві-
і сум без цукру домішками в каві
і так дрижать надій брудні пластинки
(а на руці тавро твоєї жінки).
Куди ховатись зрадивши свободі?
Куди ховатись?
схованку знайшла.
Забудеш завтра посмішку з пародій,
огорне вічність вранішня імла.
Перегорнеться спогадом спасіння,
палатимуть ОСТАННІ ДВІ СТОРІНКИ.
Кидаю в небо втомлено каміння
(а на руці тавро твоєї жінки)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010
...навіть останній тролейбус нікуди не поспішає
чому ж мої кроки до тебе осипають небо?
Коли на дні віри лежить пожовклий папір
і літери більше не дарують усмішки,
я проводжаю останній тролейбус,
я проводжаю тебе.
Єдине прохання - не читай вголос,
бо не всі можуть витримати самоспалення...
я можу.
Я можу опускати руки в крижану воду
і дряпати скло спантеличено.
Все помістила в маленькій подушці
і вітер не стане лупцювати сни.
Нікому не потрібні листи без адресата
і жоден архів не збереже моєї ніжності
і ти теж не зберігай.
Загубленими сережками обернуться слова
і розсипатиму синій бісер,щоб не заблукати,
щоб вірити в те,що ти мене знайдеш-
я ж бо не крихти залишала.
Крихтами здавались наші дні-
хто ж був птахом?
Чому цей птах залітав у тролейбус
і лякав відсутніх там людей?
Чому синій бісер і досі омивається дощами
і вмирає від чужих підошов?
Це ж останній тролейбус
і тепер мені нема куди поспішати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210315
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.09.2010
...ранки тепер холодні і пахнуть малиною,
схоже на те,що вже завтра себе я втрачу.
Світло далеке,для тебе зостанусь єдиною,
тільки люби,хоч і важко любити невдачу.
Світло далеке, я сльози тобі коралами,
іншим себе починаю з нудьги дарувати.
Душу осиплю вночі найстрашнішими карами,
знову кочую-із неба до темряв кімнати.
Світло далеке,ти досі далеке й невидиме,
скільки прощань ще побачать малинові ночі?
Знаю, що вітром на шкірі ми довго не всидимо
і не зупинимось,і не підем...я б охоче!
Світло далеке, ти звикнеш мене стирати
з власних бажань ,стиснувши в пальцях крейду.
Світлом залишуся-світлом страшної втрати,
краплею дьогтю у мріях твоїх із меду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
...ці рученята не знають нічого крім материнської ласки
і м"якотілі іграшки правлять усім - проганяють зими,
але завтра малюк візьме зброю й втече геть із казки,
знайде собі безліч ляльок і почне насміхатись над ними.
Все заплановано - штучності стане навічно,
жодних ілюзій, тверезість для щастя малечі.
Іноді в снах якась дівчинка дико-космічна
очі примружує й змушує вдатись до втечі.
Вона не лялькова,тому її краще б не знати,
але в його снах щось незвичне ховає за вії.
Малюк презирає себе і дівчисько крилате
за те,що любити не хоче чи просто не вміє.
На іншій планеті тим часом усе, як годиться:
щоранку зарядка, книжки і бездонне провалля.
Дівчинка спить і ненавидить місто за лиця,
носить в кишенях записки до неба й коралі.
Стиглими вишнями хтось закидає на ринку:
"красівий дєвушка" фруктів не любить,не молиться.
Зошит заселений ніжністю смужка в клітинку
і позбирала надії стара й захаращена полиця.
Вчора вночі їй наснився дивак із сигарою
(схоже з чужої планети,а може із книжки).
Він грався в людей і був собі сам примарою
і змушував дівчинку вдатись до втечі,крадіжки.
Прокинувшись дівчинка плакала якось люто,
вдягалась у зорі і йшла у світи за краєм.
Їй часто вдавалось хлопчиська із сну забути,
не кликати небом чи просто маленьким Каєм.
І все б не погано, якби не сліпі пророки,
що їм малювали дощі на сухих долонях.
На різних планетах, до зливи чотири кроки
і зустріч із неба накрапає вже сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209811
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 07.09.2010
...їй часто доводилось губити тіло в чужих сорочках
і коли говорила про долю - завжди навхрест пальці.
На шкірі ножем малювала, а потім цілющі примочки
і небо ковтала в пігулках (неначе це кальцій).
Така необхідність не плакати, щоб не втішали,
поламані нігті не зменшують кількість подряпин.
Тепер буде важче - бажань залишилось так мало,
в її механізмі загублено спокій, як клапан.
Усе поступово набридло і дуже втомило-
начхати на тіло,лише б не душею розплата.
Живе, непокоїться, плаче, всміхається мило
і потайки вірить,що вдасться себе врятувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2010
...ця зима закарбується в пісні навічно
і березові мрії почнуть мимоволі згасати.
Дивна зустріч, хвороба - чомусь НЕлогічно,
від кімнати до неба і знов до кімнати.
На стіні оселилось вже склеєне фото-
дві долоні,гітара...здається щасливі.
Я вивчала тебе, розбивала на ноти
і до ранку зникала, чекаючи зливи.
Так весна за зимою штовхала у літо,
суперечки за болем ногами в зневіру.
Залишилася пісня вином недопитим
і в кишені ключі від сумної квартири...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
На користь моїх ілюзій не знайдеться жодного аргументу
і все що довкола діється чомусь не моїх рук справа.
З кожним ковтком англійського чаю краплину акценту,
з нетерпінням чекаю героїв з старої вистави - до кави.
З ранку щось зайве прикріпиться раптом до нутрощів
і все затуманиться, почне боротьбу з нахабністю.
Повітряні кульки здаються бажанням пустощів,
а потім зникають, залишивши клаптики радості.
І ти виношуєш в собі щось зайве, прагнучи помсти,
гориш, попелієш, а потім береш в руки зброю.
Шкода, що за чаєм безглуздо горланити тости,
бо в цій перемозі загинуло ЩОСЬ, що було тобою....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2010
...попри все ранок настане і розвіє аромат ліків,
старі книжки повипльовують нудних героїв
і вони почнуть по черзі стрибати в ліжко.
Безперечно це ти всі нещастя на мене накликав
з весною,
що вперто вмостилась на шиї
і звісила ніжки.
Залишки спокою в коробці з сирого картону-
усе тимчасово,
така непідробність сліпуча.
Дрібні сувеніри в кишені з німого полону
і холод ночей,
що по черзі нас солодко мучив.
Шукати даремно мене, як сьогодні, вдома-
змінила адресу і долю свою...
змінила.
Дісталось обіцяне щастя комусь (НІКОМУ),
а вогником тьмяним палає незламна сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208355
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.08.2010
Йому не щастило і він знаходив пусті гаманці,
розглядав стелю і мріяв прокинутись комахою.
Вивчав інтенсивно всі родимки і синці,
дивився як мовчки кричу і руками розмахую.
Часто не бачив вогню і моїх листів,
а потім засуджував долю, її поведінку.
Дивився під ноги, і зраджував, і любив
одну - істерично-заплакану жінку.
А вона тим часом вчилась жити в мені,
опускати додолу очі і подумки не до нього.
Заштриховано ревнощі,перекреслено дні -
і в ранкових молитвах нічого святого...
НІЧОГО..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010
Кинути камінь у вікно, що навпроти і дивитись на смерть світла,
всі мої вигадані боги давно сплять і їм байдуже на світлі ночі.
Бачу, як сивий таксист ділить з янголом небо лише на літри
і при цьому сміється з своїх анекдотів, певно вмерти не хоче.
З янголами страшно зав"язувати дружбу, чекати в гості -
ти їм наливаєш кави, а на свято щось неодмінно міцніше.
Потім усе по сценарію - янголи плачуть і в постіль,
а ти підбираєш з підлоги пір"я і чуєш подихи тиші.
А на ранок вони зникають, не залишивши навіть записки-
лише розбите скло, недопалки й пір"я по всій кімнаті.
Не витримує мрія і я не витримую... тиску-
прилітайте сьогодні, запросим таксиста на party...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010
Пора остаточно прокинутись, зиму взяти за барки,
напитись холодного чаю, відмовитись від кофеїну.
Можна блукати , вклоняючись равликам в парку
і малювати в блокноті чужу, незнайому людину.
Повертатись додому раніше і вперто когось чекати,
блокувати реальність, ЙОГО обіймати снігами.
Ще складати щось дивне зЕрнятками із гранату
і дивитись у небо, що всіяне густо слідами...
Пора остаточно прокинутись десь - з тобою,
дивитись на ніч, умостившись на підвіконні.
А можна залишитись в пам"яті просто ЧУЖОЮ
і гріти навмисне чиїсь зашкарублі долоні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
...ці хмари схожі на пійманих мишей,
з якої сторони не подивлюсь - сірі.
Вони вилазять з холодних, вузьких траншей
і танцюють до ранку на шкірі.
Вранці кавова радість,стрибки в вікно-
якось так одночасно й зарано.
Сірість неба затягне, як те вино,
що по краплі з іржавого крану.
І здавалось, що спокій - це тінь алей,
вкрили ніжність дрібні гематоми.
Хмари надто походять на тих мишей,
що вмирають у нього вдома...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2010
...А в дитинстві ти мала уявного друга?
Я мав. Тому й питаю, щоб не почути сміху.
Відчуваєш, як літо тане - брудна наруга,
ти мовчиш, я прокурю останню втіху.
А що мене може тішити в цьому пеклі?
(не враховуючи твоїх очей і дзвінків).
Від власних питань знову руки теплі-
все, як треба і небо до всіх чортів!!!
Слухай,ти єдина бажаєш мене змінити,
уяви, якщо б я цього й сам бажав!
Зранку йду і очима сміються діти,
перекручую сценки з старих вистав.
Я люблю дітей за уявних друзів-
а це значить людське не зогнило.
Моя святість постійно в якійсь напрузі-
це я зараз говорю про тіло...
Ти просила,сміялась, кудись зникала,
я лякав тебе, щоб забути.
Пам"ятаєш зізнання,прощань немало
і дитинство до стін прикуте?
Я в уявного друга цілився капцями-
уяви, це так сумно й цікаво..
Ще книжками, словами,залізними тацями -
ти так смачно готуєш каву!
Але я не про це-
розкажу про крилату акулу
або краще забудь все,
що тільки-но тут почула!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.08.2010
...сухий кашель знищував тишу безжально
і чиїсь чоботи відбивали ритм маленьких ковтків.
Позбирались метелики п"яні біля вбиральні,
задивляючись в стелю, ховаючись від боргів.
Все могло би скінчитись в минулу суботу
і перуки напудрені з неба на твій балкон.
А бароковий спокій - остання вечірня квота,
що лахміттям вмирає на вістрі чужих корон.
Хтось відкидує власні гріхи у літо
і бадьоро, з надією : "ЧУ - ВААА- ЧІ".
Тих метеликів можна до сукні пришити,
їх багацько - милуйся, але не лічи.
Задурманене світло в кулак затисни,
щоб не кликало більше на смерть ось так!
В спільне небо дивитись обом корисно
і проміння слизьке випускає міцний кулак.
Вже розтоптано тишу і кашель напевно програно,
хтось безкрилий прикрасить нове вбрання.
Ніч ввірветься в кімнату самотнім вороном-
вір метеликам мертвим без доказів,навмання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010
...твоє ім'я прикрашає стіни чужої кімнати
і від цього стає якось сумно і трохи дико.
Не встигаю мовчати і мовчки себе карати-
сни про тебе і досі рятують, як справжні ліки.
Тільки це тимчасово і щось заважає спати,
у волосся стрічками вплітаю тебе...сновида.
Обіймаєш ріднішу, боїшся в мій світ вертати,
бо над ложем уперто стоїть молода Ізіда...
*ІЗІДА - У давньоєгипетській міфології уособлення подружньої вірності і материнства, мати всіх богів, дружина Осіріса,богиня сонця, місяця, природи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010
...ми могли б разом малювати ці вулиці,
впадати у всі види залежності для розради,
дивитись як місто бентежно сутулиться
й вичавлює пристрасть з достиглого авокадо.
Могли б серед ночі лякати привидів,
писати записки словами душевнохворих.
Ти б вічність на стелі холодній висидів
і лаявся б дужче в звичайних заторах.
А я б тобі вголос читала вірші спотворені-
занадто повільно,забувши про ніч і наголос.
Ти б галочки ставив навпроти вершин підкорених
і пальцем розгладжував тепло-солодку паморозь.
А вранці,прокинувшись,пили б з квіток акацій-
і кожен поспішно летів би у світ гнітючий.
Окремо чи разом на тілі холодних станцій
дивились, як вірять в життя падучі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2010
...вперше поцілувати СМЕРТЬ було важко,
холодні руки схрещені - звідки огида?
До спокою тільки чотири затяжки,
зірки по підлозі з брехнею розкидав.
Лежить нерухомий і хоче так само вмерти,
але не від болю- набридло це кляте тіло.
Неголене щастя шукає цілунків Герди-
так кожна зоветься,котра його не любила.
І піде у землю усе, шо робило сильним,
а він стрепенеться:"Я хочу,щоб нас спалили!"
Ввірветься чеканням німим - могильним
і клятву залишить на небі старим чорнилом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206458
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2010
Через два роки я тебе зустріну...
Хоча ми ще не перейшли на ТИ-
Ти забиратимеш з садочку сина,
за рогом збуджено пищатимуть коти.
Поспішно глянеш на старий годинник,
всміхнешся бабцям,торбами хитнеш.
Через годину в офіс без зупинок-
чекають справи...я чекаю теж.
Простягнута долоня,запитання,
пізніше джаз й міцний зелений чай.
Описуй творчу кризу і старання,
і про родину теж розповідай.
Про те, що син вночі не може спати
і сипле,наче тато, матюки.
Дружина пересолює салати
і не говорить більше про зірки.
А нещодавно в снах гукала німфа
із синіми очима, як у мене.
І лилася із ран холодна лімфа,
довкола танцювали манекени.
Товарищі раптово посивіли
і пиво не дарує прохолоди.
Душа сильніше рветься геть із тіла,
а посмішка чомусь виходить з моди.
Рецензії лежать клеймом на творі,
листи з серцями далі шлють дівчата.
Тусуються нещасні в коридорі-
дружина плаче й рве усі плакати.
Все ті ж маршрути на чолі кресалом,
автографи на стінах, юні МУЗИ.
Минає зустріч, як життя минало-
пора додому,мій шалений ЛУЗЕР!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206093
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2010
В заторах плекалось дрібне нетерпіння.
На теплих кушетках хтось бачив спасіння,
а янголи в чорному падали в дим з ментолом-
недопалки сумно дощем з балконів,
стабільність протонів, печаль нейтронів
й дурна нероздільність по краплі із корвалолом.
П\"яниця всміхається, точить зуби,
парфумиться наволоч, смерть із Куби,
вимірює щастя розрізом її спідниці.
А осінь за краєм, серця зогнили,
молитись набридло і ломить тіло-
король на колінах й зізнання до болю ниці.
То з відчаю просто байдужість вийшла
і вишня-спокусниця мертва, кисла-
образами й горем так тхнули чужі парфуми.
Листками із неба у світ потойбічний,
бродягам в безодню ночей суничних,
щоб там тільки тиша без каменю і без глуму.
Напрочуд огидна й смішна картина-
живу десь на небі,зовусь \"людина\",
на янголів в чорному зверху кидаю квіти.
А завтра в заторах знайдеться зірка,
маленька й потворна по вашим міркам
та тільки вона зможе світло нове створити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2010
...на сто першій сторінці помре молодий розбійник,
а можливо це станеться завтра чи ще раніше.
Ти про глянцеве щастя брюнеток чи то блондинок,
я ж про вірші в долонях і ніжність своєї тиші.
Часом глянути страшно в чиюсь зашкарублу душу
і в дзеркалах нічних відбиваються дивні битви.
Проковтни теплий ранок і долю мою понадкушуй,
бо ще котяться з маминих уст ті цілющі молитви.
Так незвично прокинутись знов у чужій квартирі,
де розбійник дрімає на чистій від сліз підлозі.
Пагінцям безпорадності вперто чомусь не вірю-
зафіксованість зради сьогодні, як голка в стозі.
І дощами нічними вернутись у світ банкнотний,
відчувати всю зайвість себе і униз по сходам.
Вітер вміло мовчав і туман виринав холодний,
на розпродажі щасть я була найціннішим лотом.
Та розбилась скляна огорожа,нудьга всесильна-
поруч сплять вірні друзі і сни крізь старі занавіски.
Я чекала на тебе. Ти знаєш, я надто вільна-
тільки перша й остання для тебе у цьому списку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
...на свіжій сорочці чорнильна пляма,
хитається стримано вірність,туман.
Вогонь сумував за моїми листами
і так нетерпляче кидався в капкан.
Ну скільки затьмарень у цій блакиті?
Зима на долонях ще сни січе...
Забуті бажання, вином пролиті,
притоптані рядом смішних речей.
Хіба не хотілось польотів разом
чи просто мовчання під неба плач?
Усе попсувалось чомусь одразу
і ти зупинився між цих невдач.
В снігах запроторені,як в в"язниці,
ще досі на стінах вірші живуть.
Плела наші долі,зламала спиці
і спати кортіло. Чи в цьому суть?
А пляма чорнильна в'їдалась в комір
посланнями щастя з казкових веж.
Мій січень згадав свій забутий номер
і жовтень повинен згадати теж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010
Коли по одній підуть в сон крамниці,
а хтось нам додасть двадцять п"яту годину,
десь з"явиться віра у все, що насниться-
за рогом нікчемність та й решта без зміни.
Зірветься безсоння й жбурне засухами
у ліву кишеню всі рештки наснаги.
Остання година безжально тугами-
"не влучила? Байдуже!" і до фляги.
Та віра нестримана й очі в шпарку,
у натовпі ж справді сліди пустелі.
Забудь про обіцяне, з рук цигарку
і викресли з списку нічні готелі.
За келихом заздрощів й біль важлива,
двадцять п"ята година - безглузда примха.
Залиш для чужинців цей світ креативу,
бо ніч і без того занадто тиха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2010
Тобі читали вголос міфи
і ніч крізь шибку-
фантастично.
А мрія пила спирт медичний-
десь помираючи від тифу.
Твоїх ілюзій балахони
висіли на чужому тілі...
Холодний постріл -
з уст патрони
і сцена смерті...
так невміло.
Пізніше знов хода плавуча,
десятки зрад -
нових сюжетів.
Почув старе, нове підгледів-
до смерті глядачів замучив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204257
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2010
...під впливом алкоголю хлопчик щасливий-
заглядає у небо,
порівнюючи зірки з цигарками.
Примружить очиська невпевнено чи ліниво
і закипить,
затремтить,
закидає словами.
Там у небі побачить себе й зарегоче,
потім раптом замовкне,
згадавши БОГА.
Бідний хлопчик не вірить у силу ночі
і у себе не вірить...
Він не вірить,мабуть,ні в кого.
Його мова надривно звучить
й фальшиво,
але в п"яних думках не знайти щиріше.
Знов замовкне,
огляне вечірнє диво
і залишить на потім
три пляшки тиші.
Розповість,
що на завтра чийсь сон здійсниться
і комусь не забракне гіркої кави.
Бідний хлопчик тримає в руках рушницю
і шукає притулок на дні канави..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203711
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.07.2010
...осягання таємних просторів - улюблена справа,
евфонічність затьмарень з паперу нещадно пилом.
Є вказівка,щоб манги читати з ліва на право:
- Ой,це так неповторно!
Цікаво й мило!!!
Так захопливо, стрілочка прямо... в лоба,
можеш впасти й горланити про байдужість.
Я твоя найсвітліша НІЧНА подоба,
що примусить повірити в спокій
і власну дурість...
Не почула та вірю без заперечень,
заховаю в рукописах літо-
блакитнооке.
Ніч складається з сотні квапливих речень,
що провіщують кроки,
до тебе кроки...
Поверхневість бажань на моїй долоні,
обцілована мрія дрімає на передпліччі.
Співвідношень ніяких в глухім півтоні,
естетичності тонни в дурному кітчі...
Заплямовано щастям і передбачено-
не віддам,не пробачу і не благаннями
ти вимолюй дощі.Мої сни не проплачено,
будем першими завтра,тоді ж і останніми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2010
...нарешті пташка замовкне,піддавшись втомі-
її манірне цвірінькання поза увагою ночі.
Ретельно вишукуєм долю в старім альбомі
і сиплем безжалісно в пустку слова пророчі.
Вони ж бо збуваються,просто питання в часі,
а зараз про це говорити мабуть невчасно.
Заплющила очі - огидність розпусти в рясі,
хутчіше б стягнути: настирливо і контрастно.
Дарма наплела, розчинилась в словах без тями,
згадала,що в небо дивитись завадив сором.
А пташка прокинулась й знову печаль між нами,
твоя безкінечність,з якою щодня говорим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010
Маю міру мрій міцних,
можу мучати минуле.
Міфи музики,мостів-
міфотворців мить минула.
Мефістофель множить млу,
майструвати має мури.
Маг маячить маяку,
медальйон мете мачули.
Меви молють,метушня-
маки,мегарі містичні...
Моя мрія - маячня,
монолог мій не метричний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202784
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.07.2010
Він вірив Піфагору і курив,
з календаря зривав тривожні дати.
Сьогодні тільки восьме із життів,
ще сім в запасі і він встигне стати.
Коліна ж в цій реальності болять
і тисне всюди клішнями цензура.
У третьому житті-благ ціла рать,
в його обіймах зніжена Лаура.
То не біда,що він король невдах-
п"ятнадцять раз нікому не щастило.
Нехай тече в старій хатині дах,
не пропаде дарма мотузка й мило.
З дев"ятого життя він чує клич,
а зоряні прогнози б не збрехали.
Серед оцих замурзаних облич
нікчемного буття тепер замало.
Крім алкоголю щастя тут нема
і геніїв століття не цінує...
Останній крок і віра тайкома,
останній крок без спогадів і всує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202696
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.07.2010
Бузковий ранок крізь фіранку снів
нашіптує улюблені цитати.
Самотній вогник втомлено згорів,
щоб яскравіше завтра запалати.
Очима знову списки поклонінь-
метафорична тиша й вірність культу.
Тепер позаду стогне дика тінь,
доводячи блаженних до інсульту.
Ще стільки мрій,захованих в конверт,
лежать на дні старої чудо-тайстри.
Яскравість фарб,написаний портрет
і оживаю я з бажання МАЙСТРА..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2010
Вона вірила,що щастя їй принесуть на підносі,
на такому рожевому і з яскравими квітами.
Ця віра її, безневинну, живить й рятує досі
та стелеться стежка із снами розбитими.
Вечірні погоні за світлом - нічна депресія,
дзвінки ПСЕВДОдрузям і сльози під ПСЕВДОмузику.
Втішала словами про гідність,дурна прогресія,
а дівчинка в темряву пада свинцевим грузиком.
А я своє щастя тримала в шкатулці з щирістю,
і потім приклала до серця твоїм медальйоном.
Мовчала, обурена власною терпеливістю
і вірила в святість,властиву старим іконам.
Навколо блакить,часом зрада дійсності-
у вічність чекань відлітали мої адресати.
Із щастям всередині,без проявів ніжності-
готовність ділитись чи просто віддати...
Щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202434
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.07.2010
...ненависний будильник затягує у зиму-
йому байдуже,що зараз липень і я не поспішаю.
Галасливий пройдисвіт збирає банальні рими,
а я замість цукру їх ложечкою - і до чаю...
Прокинувшись повністю,за вдіяне ґречно дякую-
за сни розвіяні,де випала роль чужинки.
Завершена каторга та ще й з якоюсь відзнакою-
про це гомонітимуть довго бабусі на ринку.
Рятуєшся книжкою та бачиш себе на форзАці
і тиснуть на рішення сотні нічних алегорій.
Спекотно. Чому ж холодіють безпомічно пальці?
А відповідь всюди-просякнуті стіни зимою.
Хіба ти Снігурка,щоб так за снігами тужити?
Хіба щось важливе помре з січнем чи ЛЮТИМ?
Для мешканки ЛИПНЯ дощами чекання пролито,
вона їх зустріне й про власні бажання забуде.
Вона...Тільки хто вона? І для кого?
На теплих долонях горить легковажне літо.
Так ненавиджу ранки з монолог-діалогом,
але знаю,що ЇХ я повинна любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202120
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.07.2010
Сивий геній шукає брудні тролейбуси-
шість зупинок мовчить і впадає в галас.
Знову пальцем на вікнах плямує ребуси,
де поморщена старість одна зосталась.
Сивий геній не вірить в цвітіння щирості
і в калюжах читає старе й утрачене.
Стільки мертвих блукань в немилості-,
щоб зігрітись без вогнища,передбачено.
Сивий геній у місті бажань й недопалків,
голосними звучить крізь роки в іменні...
І гіркою свободою десь між столиків
непомітно крокує померлий геній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201626
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.07.2010
...від чужих очей і до дзеркала,
як від неба до твого дому.
Ще замолимо? Не допетрала
Не сьогодні
Не вам
нікому.
Так надривно звучать ілюзії
ніч на вогнищі-
танці з відьмами.
Ми ніколи не станем друзями,
як ці зорі мені
огидними...
І летять собі в рай метелики
знову квіти
у мій гербарій.
Пропищали брудні генделики:
"Не лякайся,
усіх по парі"
Називаймо себе тварюками!
Досі нудить від слів
пестливих.
Пронесуться образи круками,
налаштують обох
на диво.
І з розбігу в бетонність ніжності
дві калюжі-
не перемога.
Доповзем до дверей
в поспішності.
Нас чекає сумна дорога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010
Це місто вчасно вбиває вогні,
в нім дитинство дарма шукати.
Розстелило навпроти роки лляні
і несеться уздовж Арарату.
Запитати? Похнюпитись? Обпектись?
Скарги літа цілують серветки.
Алкоголь не рятує,як ніч колись...
Зупинись і не спалюй чернетки!
Дві монетки-на щастя...в брудний фонтан-
повертайтесь,замурзані гості!
Для фортеці змайструють новий таран-
"Та не бійтесь! Це ж так...не від злості!"
Просто місто не любить нудних сліпців,
галасливих п"яниць і гітари.
Воно марить світанками сорок днів,
свято вірить в смішні мемуари.
Тільки хмари несуться у твій Париж
і доріжки січуть з пурпУру...
Місто плаче під мій обважнілий вірш-
дивні сльози...від зради...здуру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2010
Крізь твої вікна світ надто сірий
і про неволю шепоче вишня.
Холодний ранок тепер змарнілий,
туман вмирає посеред тижня...
Вчорашні мрії,як алергени-
в чужих обіймах мені не спиться.
Довкола світло брудне й зелене-
я приміряю вбрання черниці.
Мені пасує, без заперечень,
не усміхайся,вези додому.
В кінці три крапки,сутужність речень
й гірке бажання вліпити кому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010
-Новий сценарій здається дещо нудним.
-Чорт з ним!
-Так дивно...Ненавидиш те,що створив.
-Мовчи, ненависть люта від слова "любив"
-Я бачила вчора,як руки до неба тяглись.
-Мовчи,ти ж досі зі мною і значить не зникло КОЛИСЬ.
-Дитяча приреченість...кружляє думок сонний рій.
-Ти зараз заснеш,в очах твоїх згасне чужий.
-Мовчу,щоб КОЛИСЬ знов не розчинилось....
-Спи...
----------------------------------------------------------------------------
А час не такий могутній,як ти мені колись розповідав-
він чомусь все частіше боїться мене торкатись й мовчить.
Його руки не пахнуть тобою чи чаєм із трав,
тільки іноді дражнить бажання із прірви страхіть.
А ще небо замовчує зранку твоє ім"я,
опускає на мене туман незнайомих слів.
Намагаюсь складати печаль і мовчу щодня,
задивляючись в очі твоїх кишенькових богів.
І рожевими краплями споминів,сон роси...
Без пояснень,навпомацки, я ще з НИМ.
Всі бажання виконую завтра-молись, проси,
поки вкотре не зникла,обравши дім.
Пропонуєш жар втечі і ніжність старих дахів,
вже позбулася ритму- ця тиша не так звучить.
Ти ненавидиш жителів казки й дитячих снів,
а їм хочеться жити,я знаю,їм хочеться жить!
Що те слово "любив" в поєднанні з "колись"?
Така безцінь дорожча за щастя,позбавлена нас.
Я не сплю ще,я слухаю...посміхнись,
розпочни знов розмову про відстань і час.
Наш сценарій захований в скрині,свіча тремтить
і п"яниці співають за вікнами про грозу.
Полюбив і ненавидиш,біль століть...
Не дивуйся,цю біль у собі несу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010
...вкотре ранок почнеться з твоїх віршів
і зима пробіжить по засмаглій шкірі...
У безглуздості знаків й брехні вітрів,
все ще в небо кидаю самотнє "ВІРЮ".
Та чекання не зможе тягар нести-
заважають старі і смертельні рани.
Забуваю... і просто пишу листи
під диктовку подряпаного оргАну.
У віршах твоїх досі живе зима,
нам із нею сьогодні бракує літа.
Перекреслена зайвість усіх «дарма»
і стара необхідність тебе любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010
...і з минулого часто приходили гості-
тримали квіти в руках і просили впустити.
Відчинивши,так часто в обіймах злості,
в них жбурляла свої ж улюблені квіти.
Зачинялась в кімнаті й мовчала втомлено,
рахувала на вікнах краплини відчаю.
І було голосніше ніж снам дозволено,
бо ж у снах почувалася щасливішою..
А вже вранці чекала гостей привітливо,
готувала пробачення з льоду й текіли,
обіцяла слухняність й любов набридливо-
тільки гості до мене уже не спішили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2010
Отак лежиш пошматована і рахуєш маршрути,
здається ще подих - і квиток в небуття.
А вони п'ють байдужість,щоб про тебе забути,
щоб не вірити в злочин і в його викриття.
Поверхами до відчаю,у провалля свідомості,
де забуте розприскує гіркоту почуттів.
Доведи своє серце до німої готовності,
бо у зраджених принципів не лишилося слів.
У святковій обгортці подарують пробачення,
про яке не просила - ранковий сюрприз.
Обережно,сполохана! Та яке,в біса,значення?-
Пий пігулки,всміхайся й дорогою вниз.
І лежиш пошматована,а маршрути скінчилися
та й квиток вже недійсний без нових дивувань.
Наковтавшись байдужості,їм щось сонячне снилося,
а я просто лежала у безодні мовчань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199412
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2010
Боюсь признаваться себе в измене,
но горечью встречи сползаю вниз.
Изнеженным пледом чужие колени
и в голову клятвы,что ночью сбылись.
Обняв твое тело июльским загаром,
бросаю на встречу изысканность фраз.
Ведь счастье так редко даётся даром,
я снова о счастье,нелепый рассказ.
На два поделить свои сны не сумею,
осколки желаний лелеет асфальт.
Я вешаю чувства тебе на шею,
пусть тянут на дно,предвкушаю азарт.
За окнами снова мелькают лица,
звонки в бесконечность,исчерпан лимит.
Я знаю,что поздно с слезами молится-
молитвы спасают,но небо молчит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2010
...мрії повинні бути бірюзовими,
пахнути дощем і сухими фарбами.
Колись я ховала їх за засовами,
а зараз звіряю з старими штампами.
І віриться знову в нікчемність дійсності,
сумується,плачеться,пробачається.
Під подушку тягнуться знаки ніжності,
а там під думками самі ж ламаються.
Та колір бажань не змінити вдосвіта-
Хвилини! Ви знову на вухо брешете!
Вона ж бірюзова,з чужого досвіду
їй треба здійснитись,на мить воскреснути.
Повинна... і буде з дощем обвінчана,
яскравістю фарб доведе до відчаю...
Вона ж просто мрія-лукава дівчина,
що тане в уяві з нічною тишею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198618
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2010
Якщо я тебе не бачу- це не означає,що так триватиме вічність,
якщо я тебе не чую- це не значить,що твій голос колись не стане моєю улюбленою мелодією,
але якщо я тебе не відчуваю - це значить,що між нами прірва...чи є сили,щоб її подолати?
---------------------------------------------------------------------------
Знаєш,я часто прохожу повз-
гадаєш й тепер доведеться?
На мить зупинилась,мабуть здалось,
мабуть просто примхи серця.
А ще я втомилась від цих "мабуть"-
у черзі за зрадою,вперта...
Долоні чужі з уст образи зітруть,
щоб з відчаю не померти...
І сумніви з чаєм холонуть в пітьмі-
навіщо нам світло сонне?
Щовечора разом-хіба це ми?
і місто мовчить,лимонне...
За ці галасливі кілки-слова
я б ляпас безжально долі.
Та тільки шепоче полин-трава,
що надто фальшиві ролі.
Куди обернутись? Прошу не йди,
бо ж правда вартує більше.
У прірву ведуть мене твої сліди
і зрадницьки тануть вІрші...
Ці зливи- провісники наших смертей,
не бійся - я тут,лякливий.
До завтра! Не слухай печаль дверей,
До завтра! ( а завтра-ЗЛИВА!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2010
...запізнись на одну хвилину і я піду,
щоб чекати наступної зустрічі,як колись.
Запізнись на одне життя й в саду
не зустрінеш жаданої,запізнись...
Запізнись на розмову й сухе вино-
так безглуздо в минуле удвох плестись.
Запізнись на бажання- старе кіно,
що залишиться в спогадах,запізнись...
Запізнись на обійми й блакить очей-
на тканині танцює червона низь.
Запізнись на прокльони смішних людей
й на моє чекання теж - запізнись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2010
Не так вже й сумно в твоїй в'язниці-
чуже ім'я на холодних стінах.
Нові турботи і дух кориці,
рахую шрами мечем на спинах.
Повз серце лине чужа відвертість,
казки про щастя і дим у стелю.
Така байдужість-нічна інертність,
і знову ліжко дощем застелю.
Твоя присутність - чекання всюди,
чийсь дивний погляд висить на шиї.
Вже за хвилину печаль прибуде,
а зараз сумнів мене леліє...
Лунає ехо- бажання БУТИ,
замовкнув навіть старий годинник.
Вже не існую, давно забута-
спадаю пилом з сумних сторінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010
...буденно любити порівняннями...
буденно плекати в собі обважнілі сюжети,
де нас тільки двоє...
Я вчора прощалась із снами останніми
та в шию вчепились чужі силуети
і стали тобою...
А я заспокоїлась...це так не буденно-
відбіленим поглядом і усміхом диким.
Дивлюсь як між долею й болем дволиким
сигнал не приймають холодні антени.
...і все замовкає-буденно щоб мислити,
на стелі мовчання відбите-
нас двоє...
В повітрі бажанням спекотним нависнути-
і дихати...тільки тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2010
Приреченість.
Вона вбиває оману святості.
Загублена,
яку шукати безглуздо в радості.
Чужа-
така яскрава й разом невидима.
Твоя-
лише хвилину тривогу битиме.
Ні з ким-
давно набридли слова без щирості.
Ось так...
І звідки взяти тепер сміливості?
Кому
віддати в руки слова обшарпані?
Тобі-
на автоматі нервово набрані.
Ці сни...
Я їм не вірю,як власній вірності-
Там ти...
в моїй безглуздо-ранковій сірості.
Боюсь...
в слова вдягати щось ще непізнанне.
Чужа
тобою створена і пронизана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2010
Ламаними лініями на дзеркалах віра
і очима синіми знищується міра.
Дихати спокусами,солодко мовчати-
полонена МУЗАМИ у кутку кімнати.
Пелюстки байдужості розкидає вітер,
нотами сутужності -в почуттях гармидер.
Кольоровість спогадів швидко набридає,
не шукаю доказів,бо тебе немає...
Краплями раптовості по щоці гарячій
і в твоїй суворості дику ніжність бачу.
Щосекунди втіхою - сили надприродні!-
і ось цим я дихаю,як колись,сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2010
...Як же вас багато,відступіться-
не торкайтесь поглядами,хтиві!
Так дратують ваші сірі лиця,
сиплете услід слова брехливі.
Збайдужіло зовсім тихе літо-
літерами щастя на асфальті.
Все оце забуте й пережите
іменем моїм на кавоматі...
Залиши і ти свої промови-
подаруєш іншій в її свято.
Я до тиші з НИМ лише готова,
з вами ж і не хочеться мовчати.
Відступіться,світло ще зелене,
очі вниз-в калюжах більше правди.
Ви навмисне не існуєте для мене,
одне серце вбило ці мільярди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010