| Сторінки (2/126): | « | 1 2 | » |
Хочеш ти багато слів сказати
Ти подумай в них скільки глибини
Хочеш гарно з людьми поступати
Не тримать в собі зло до сідини
Хочеш гарні квіти дарувати
Гарні квіти теж мають колючки
Хочеш з кимось дружбу поламати
Бо тебе вже дістали болячки
Хочеш сам усе в житті здолати
Та це одній людині не дано
Хочеш в свято келих сам підняти
Самому не годиться пить вино
Хочеш щоб полишили всі рідні
Та це жахливо буть в сімї чужим
Хочеш щоб поспівчували бідні
І раптом опуститися між них
Хочеш швидше стати ти пожилим
Щоб молодші всі поважали вік
Хочеш ти бистріше стати мудрим
Щоби не встиг здолати тебе гріх
Хочеш в Бога прощення просити
Візьми подумай чи достойний ти
Хочеш щоб за гріх усе простити
Бий поклони і молись до хрипоти
Хочеш всі гріхи ти тілом збути
Не очищаючи глибин душі
Хочеш щоб усі змогли забути
Заплативши людям малі гроші
Хочеш щоб за тебе все робили
Не допоможуть в тім тобі раби
Хочеш щоб за тебе когось били
Як в час середньовічної доби
Хочеш рівним буть із сином Бога
Щоб і про тебе писали книжки
Хочеш знать до слави де дорога
Вона веде в колючі терники
Хочеш зрозуміти що ми люди
Опустися на землю у поклін
Хочеш знати бути чи не бути
То не давай гріху набрать розгін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Д ивлюся я у вічність неба осяйну
З орю бажаю там віднайти щасливу
В она зі мною поряд бачить що живу
О горнутий у Всесвіту я таїну
Н е здатен люд навіть собі допомогти
И кидається до Бога без гризоти
- спаси волає і сохрани небогу
В сі просять від Нього допомогу Аж ту
І моляться та поклони бють як змога
Ч и віру уселили в себе вже таку
Н е думає послушник що наша Віра
О блишена десь там в язичницьких віках
С паплюжена антихристом Чорнобогом
Т ому на нас і зорі дивляться отак
І з Ірію священного з сумом в очах
- бо вони знають долю кожного із нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173254
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Свідки світотворення - щастя носії.
Часоплину цокання - не спинити! Ні!
Ночі страхомарення - втіхи крадії.
Ранки надійчаяння - віри водії.
Грізне небосвічення - настрої мої.
Характеротворення - всі слова твої.
Тло зіркомерехтіння - планети чужі.
Рух світопізнавання - сили на межі.
Земне співіснування - початок сімї.
Час метроколивання - бажання земні.
Висот птахопаріння, мов небо в руці.
Круги сонцепроміння, посміх на лиці.
Жах морокопізнання - кошмари нічні.
Та відьмозаклинання - наслідки сумні.
Легке вітроторкання, подихи весни.
Потік вододзюрчання, розтають сніги.
Снігові проталини, проліски стрункі.
Верби брунькотворення, подихи пянкі.
Чудо листотворення знову настає.
Птахів співомовлення - це - усе ... твоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173240
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Ж урба не прийде нежданне і негадане
И і смуток нездоланний хай до нас не йде
Т урботи мрійні мов щось непереборене
Т ебе хай не зупинять в дорозі де інде
Я кщо ти маєш ціль стремління непохитне
П еребороти зможеш ти нараз те усе
Р осток не марно запустив в землю коріння
О красою життя вірь стає життя твоє
Ж адана мить цвітіння та і дозрівання
И і урожай свій щедрий древоцвіть дає
Т ому у Всесвіті єдине є стремління
Ь і це все життя поезією знов стає
Н е сподівайтесь марно ви легкої долі
Е тапи оці пройти так серце нам велить
П лебеями вже бути всім гріха доволі
О санну напівбогам не будемо творить
Л юбові земної боги вам не спізнати
Е зопових поем вовік вам не сотворить
П еревелися наші сподівання зотліли ви
Е волюційну борню вже виграно людьми
Р умяні ви кудроволосі з бородами
Е нея пращури щасливі його батьки
І де куди з Олімпу пішли ваші статки
Т уди мабуть де по осені ідуть листки
И і попіл згадок легенд про вас лишився
не дуже злими та смішними ви були Боги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173216
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Б іжить тече стрімка ріка мого життя
І знову я шукаю в тім житті розраду
Л егенько все складалося немов шиття
Е дем здавалося уже дає нам раду
І склалося б усе як мріялось колись
Ч ому посмішищем свого життя ми стали
О де чомусь не задалося не зрослись
Р аділа може ти серця ж гірко плакали
Н е вірю виправдовуванням тим пустим
Е дем як був далеким так і лишивсь таким
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Минає ніч чарівна йде світання
А на очах твоїх німе благання
Щоб не лишилась память у житах
Була щоб з нами як весняний птах
Не забувай як коси розплітали
Як ангели в нас стрілами пускали
Усе було чудесне наче в сні
Любов до нас неслась мов на коні
Ми аромати щастя все вдихали
Від ніжної любові ми палали
Невірилось що земне творіння
Може нести таке благовіння
Чому на нас зійшло небес натхнення
І ми тепер одне земне смирення
Віками жить будемо на світі
Життя пройде як у цьому літі
Та нагадали нам вранішні роси
Що час вже заплітати русі коси
На землю впало вже світло Боже
До лиця нам повестися гоже
ГОсподь вже новий світла день рождає
Хай ніч оця з тобою нас єднає
Ми пройдемо з тобою по житті
Хай щастя буде нам у майбутті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Прийшли сніги
Сніги немов той дим
Закручує хурделицю холодним
В моїй душі
Болять уже гріхи
Немов той цвях мою пяту тривоги
Блука душа
Блукає по світах
Немов безкрилий фенікс по вітру птах
Доріг нема
Заплуталась в гріху
І не діждати грішній заповіту
Лиш темна мла
Туман приховає
Моя душа немов чогось чекає
Чує страту
Чує та чи діжде
Серпанок сонцем ще над світом зійде
Але сніги
Уже сніги прийшли
Порошею вже всі гріхи прикрили
І сірий дим
Відбира всі сили
Та вільгістю вже очі засльозили
Я не віддам
Не дам на поталу
Мрій своїх на ту сумнівну долі гру
За все плачу
Плачу за все Простив
Нас Бог чекає ти голову схилив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Хандра безвихідь прозаїка життя
Чому сумується і сам не знаю
Незгоди розгойдане усе буття
І сам я відчуваю що вмираю
Страшно не приносить радості весна
І лише холоду чекаєш влітку
Приносить лише втіху осінь сумна
І сірі будні всі немов з граніту
Уже не радують душі всі скрипки
Не проймає душу і ліричний спів
Усі слова згоріли наче скіпки
Не переказати найніжніших слів
В саду моїм безсмертники посохлі
І мертвий ікебани як докір жмут
Та зерна в колосках уже поморхлі
Вінок лавровий мені немов хомут
Вже спілкування радість не приносить
Чужа цікавість лиш наганяє сум
Питають друзі чи іще заносить
Відповіси їм несе на берег дум
Стою на березі ріки скорботи
Шукаю броду бачу лише воду
Хотілося прожити без турботи
Та написано не таке на роду
Краще може витерти гірку сльозу
Ударити у землю всім з розмаху
Рішуче вийти без страху під грозу
Та змить полуду вирвати невдаху
Ще й схопити в руку птаха щастя хвіст
Хай понесе мене в краї жадані
Край де дрож душі приносить благовіст
Де люди всі завжди гості чекані
Звернемося ми в благанні до богів
Пробачення за дії попросити
І обернуть вони в прощення свій гнів
Ми ж будем святість у душі хранити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Хотів втекти сховатися в віках
Злетіти в небі синім розчинитись
І розлетітись пилом на очах
На грішну землю щоб не повернутись
Біль щемний розпилити по світах
Щоб не почули зойку мого серця
Туманом хай осяде по лугах
І на поля дощами хай проллється
Хай нерви мов натягнута струна
Грати на них нікому не дозволю
Хай жде попереду мене труна
Чи втраплю канібалам у неволю
А може до індусів забреду
І попаду я на жертовник долі
Звичаїв тогосвітніх круг пройду
Та не залишу душу у неволі
Мовчання просить душа без сили
Та тілу вона не дозволя спочить
Часу нависли над нею брили
Душа не тужить тихесенько скулить
Знов задумано дивлюся в хвилі
Себе в них бачу та неба глибину
Спливіть водою роки немилі
Які принесли печать розлук журбу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Чомусь вже моя скрипка не співає
І не звучить струною вітром у гаях
Навіщо всі слова тобі мій краю
Вони звучать весь час у мене у думках
Вже відшуміли верби і тополі
І покида чарівний світ все полиша
Нещасна осінь у твоєї долі
Замовкла скрипка і пропащая душа
Вже не летить над нами жовте листя
І не цілує буйну річку в берегах
Гойдаюсь як малятко я в колисці
Шугаю в синім небі як безкрилий птах
Куди летиш ти пташко так далеко
І що шукаєш собі світу на краю
Погасни сонце і замерзни спеко
Вже нині я з людини деревом стаю
Жалію тільки за минулим часом
Коли іхтеозаври й ящіри були
Навіщо все від нас відходить разом
Я вірю в те іще повернуться вони
Повернуться вони туманомлою
Вільгістю морем сліз страждання і плачу
Проллються гіркощедрою сльозою
Тоді я мабуть тільки зрину й полечу
Розпуку тугу не пущу к порогу
Дорогу міцно лабіринтом закручу
І крила відростуть у мене знову
І я у Ірій разом з предками злечу
Візьму у руки гострого заступа
Й могилу собі тихо вирию свою
І поховаю в ній свого я трупа
Щоб не троюдить мила душеньку твою
І поминки я сам собі влаштую
На них усіх колись усопших запрошу
А хто не прийде за тим пожалкую
А потім на річницю гречно приглашу
І буде стіл ломитися яствами
Нам різнострави і напої до смаку
Усіх гостей я пригощу казками
Замість горілки меду трунку всім капну
І обзивать я буду всіх чортами
І дулі тикатиму на усі боки
Не спинять і спецнази із ментами
Бо при життю такі самі вони були
Завершимо ми поминки піснями
Горлати будемо як бешені коти
Та в сауну не підемо ми з вами
Бо розпадуться наші всі старі кістки
Ми створимо там клуб по інтересу
Не матиме він заборону вікову
І мода вже не матиме там сенсу
І не звертатимуть увагу на красу
Там зрадити змоги ніхто не має
Тому що душі ваші всі там на виду
Хоча яка душа злістю й палає
Тій жовчі не даси ти там ніяк ладу
Це тільки наш там всьому розпочаток
А скільки там цікавого для нас всього
Той світ як все має собі початок
Та зрозумійте що йому нема краю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Майже ремікс
Я - погляд твого бажання
Я - той хто тебе все хотів
Я - трепет твого страждання
Я - демон твоїх кошмарів
Не рискай серед мільонів
Мабуть ти така не одна
Не диктуй своїх законів
І душі не черпай до дна
Не пишуть про мене в книгах
Не побачиш мене в кіно
Любити можна як в казках
Але те все нам не дано
Я - той хто все в сподіванні
Я - просто я єсть той хто єсть
Я - мрії мої даремні
Я - і твій пожиттєвий хрест
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Віддзвеніло літо темними ночами
Вже цикади стихли у моїм саду
Пригашу свої я пристрасті плачами
Снігом і порошею десь упаду
Не рвіться коні за обрії небесні
Вам добігти часу вже туди нема
Коні мої коні ви роки шалені
Тільки розігнались а уже зима
Линули до щастя та воно далеко
Стрімко вибивало життя копитьми
Тих років бажання зупинить нелегко
Та з обставинами безпорадні ми
Вертайсь весною ти друже мій лелеко
В дзьобові дитинство знову принеси
Вдивляюся в зорі та вони далеко
Хмари приховали всі ваші сліди
Ви надії наші не давайтесь суму
Думи мої думи куди ви завели
Не пускав ніколи я до серця тугу
Як пожежа в полі захопили ви
Димом спеленали туманом накрили
Гірко полиново на серце лягли
І мого дитинства мрії всі забрали
Тільки залишили запахи золи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Згадую тепло батьківської хати
Вузенька стежечка до воріт веде
Нас по тій стежині вивела мати
Щоб шукати долю яка кого жде
Ми вдячні люба за дитинство казку
Все ти пробачала де не так було
Спасибі ненько за любов і ласку
Нам життєве поле врожаї несло
З дитинства вчила людям співчувати
Долати перепони жити з добром
Друзів мати та досвід здобувати
По життю йти завше праведним шляхом
Весь білий світ нам прихилить хотіла
Щоби життя все йшло затишно ладом
Біди клопоти як могла таїла
Сімю зігрівала домашнім теплом
Бурі вітри серця не схолодили
На життєвій ниві демон не зборов
Збереглися в серці даючи сили
Людяність надія віра і любов
Ми вдячні люба за дитинство казку
Все ти пробачала де не так було
Спасибі ненько за любов і ласку
Нам життєве поле врожаї несло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
П лине тече Дніпр широкий поміж бережками
О т якби він розповів про дружбу з козаками
С лавні наші козарлюги волі ви спізнали
В олю вольницю козацьку яку не зламали
Я кби ж були научили весь нарід Вкраїнський
Т о б не сів на шию нам цар великоросійський
А так брагу жлуктимо москаля шпиняємо
З адумались смокчем люльку волі чекаємо
А діждемось ми із вами канчуків нагаїв
П отім ждатимемо пана щоб землі накраїв
О такі то нас шановні чекають забави
Р адше б може нам було і не шукати слави
І на нашому кутку вже жидовин завівся
З асмоктав пів України трохи не вдавився
Ь як мяко шелестить ковил шумить синє море
К озак думу думає і спроквола говоре
И куди йому нарід зайшлий взяти розселить
М абуть брати нагаї в руки і почати бить
К озаками як ставали в зуби не гляділи
О бєднались узброїлись за панів взялися
З овсім вже тоді ними пани перейнялися
А за тими за панами як кажуть наразі
К отрі завжди були в грязі та вилізли в князі
А би ми мушкети взяли насипали солі
М овчки із них штани зняли то було б доволі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Навіщо тепер гіркі сльози лити?
Кохання нам - вже не повернуть.
Не треба було по життю спішити.
Розмови нічого не дадуть!..
Була кохана, люба, ясночола,
Десь взялася злої долі гра.
Куди пропала ти? - Чому не мила?
Як накрила нас зла та пора?
Мріяв! Зняти з неба зірку я хотів...
-Та сил мені все бракувало.
Чудесні картини малював - радів,
-Та фарби щось не доставало.
Ми намріяли з тобою йти в поля,
Не приминаючи колосся...
Разом буть - поки протримає земля,
Мрію здійснити не вдалося.
Кохана! Мила!.. Немов моя свята!..
Завести в рамку,. - як Мадонну!
Та чомусь іншим весь час ти зайнята...
Не зрозуміти те до скону.
Берегинею сімї завжди була,
Науку вищу здобувала.
До кого? Твоя чарівність вся пішла.
Яка негода нас здолала?
Віддай минуле - нам ясне кохання!
Як хмільні - щасливі ми були.
Як прийшло байдуже розчарування?
Обоє сліпо - до нього йшли.
Наразі - час вже плакати й сміятись,
Важить непорозуміння дні.
Чому?.. Було тому не розірватись,
Не захопили б часи сумні.
Життя відраду, я - завжди лелію.
Як не вберегли ми багаття?
Часто згадую, що було - старію.
Без впину старіє майбуття.
Не мало у житті зачарування...
Стрімко пролетять шальні роки.
Нерозумна дія в злості - остання,
Вертає нас, на круги свої.
Надія - ще довгі роки прожила,
Певно - не тільки у ній сила.
А може - ти чомусь усе жаліла?
- Доля - ненароком двох звела.
А може - усе те - якраз до діла,
То може доля так схотіла?
І нашим бідам-неладам зраділа,
Бо все - проти течії вела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Приснилося бісеня мені ввісні
Мов огорнуло всього покривало
Кривенькі ніжки ріжки на голові
І пятачок замісто носа мало
Хотів проснутись з прожогу та де там
Воно на очі лапу положило
Щоб не вирвався від нього воно враз
На ноги мені пута наложило
Раптом тут зявилось ще одне таке ж
Замизгане і чорне мов той дьоготь
Мовить давай його в пекло заберем
У пеклі він нам жупел хай потопить
Я мовби чую про кого мова йде
І наче ладен був щось там зробити
Та щось розумне на ум не набреде
Хоч ладен навкулачки їх побити
Хотів я у них пощади попросить
Та голосу нема лише мичання
Якби іще одна єдина та мить
Прийшла б та зла пора мого вмирання
Аж раптом промінчик світла у потьмах
Зблиснув спасенно світло невідпорно
Бісята тут розлізлись по закутках
То світлий ангел йшов так переможно
Я вірою в ангелів світлих живу
І радий з ними зустрічатись красно
Для того вивчаю мудрість вікову
Щоб ангелів всіх славить повсякчасно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172516
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Нестале поняття себе зборов
Надходить ніч боюся ночі
Я залишаюсь наодинці знов
Стидаюсь глянуть собі в очі
Страшуся коли світ увесь засне
Боюся я сон коли не йде
Чи страх життя межу не перетне
Чи мене жах нічний не зведе
Чому нічного неба темнота
Мені всю душу розпластала
Неначе безсоромна нагота
Без стиду цноту показала
Ховатися в собі немає сил
Всю злість у себе виливати
Розвіяти б усе неначе пил
Доволі вже себе карати
Страхи вели усі до одного
Сумніви здоровя точили
Не розірвати кола отого
На плаху кату положили
Важко зносити душі терзання
Звинувачувать у тім когось
І мушу тепер нести страждання
Тягар той скинути не вдалось
З роками слабкіш оті потуги
Стрімкіше зрадливо вік побіг
Болять вже жили з перенапруги
На груди немов тягар наліг
Не тішать вже радості хвилини
Йдуть коли вони не від душі
Ще йсовість чатує щогодини
Не розмінятись нам на гроші
І плюнуть би на все з розгону
В гармату міцніше зарядить
Якщо немає в житті резону
Може краще в Ірій відлетіть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172507
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Налягли на настрій мій тумани
Пригасили полумя тепло
Все частіш звучать вже барабани
Того літа що вже відцвіло
Все частіш частіш дощі осінні
Все частіш притягує тепло
Природи віють подихи зимні
Хоч зими ще зовсім не було
І з дерев вже листя опадає
Та не веселить осіннє тло
Води наші крига покриває
Хоч надворі літнє ще тепло
Ворон вже над головою кряче
Що йому у нього є крило
Ну а серце ще таке гаряче
Кригу розтопити ще могло
Осінь у життя похмура днина
Вже роки а біс поміж ребро
У душі моїй ще просинь ніжна
І не віриться що все пройшло
Ви далекі неприступні гори
Туди нас тягнуло і давно
Нам подумати навіщо гори
В горах не посієш ти зерно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Зустрів я дівчину з букетом в руці
Чом смуток дівчино на білім лиці
Чи згусток жалю тобі груди наліг
Чим серце моє я б тобі допоміг
З тобою ішов би я скрізь без жалю
Лиш чути від тебе люблю я люблю
Коріння своє я би в землю пустив
Ще й соколом в небо тоді б я злетів
Та бачу слова мої трішки не в лад
Так що повертати мені їх назад
Літа молоді ще й дівоча цнота
І раптом дівчина косу розпліта
Сади вкруг стали зеленіш як були
І я щебечу в них на різні лади
Дівчина сказала що буде моя
Люби ж ти мене як люблю тебе я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172476
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Чому верба похилилась
Стоячи над ставом
Чом береза зажурилась
Заслухалась птахом
В лузі стоїть калинонька
Червонії грона
Коло неї криниченька
Водицею повна
Біля тої калиноньки
Не буває людно
А як прийде дівчинонька
Стає їй там сумно
На картинах ту калину
Красиву малюють
А зітхання дівочії
Лиш її хвилюють
У матусі рідненької
Горя ти не знала
Доки любов козацькая
Тебе не спіймала
У стрімнині потоковій
Тай немає броду
А дівчині покинутій
Нема втіхи зроду
А я візьму тую річку
Легко перескочу
Полюблю собі дівчину
Яку я захочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Ти хороша як юна весна
Ти пригожа як неба світання
Ти мені певно Богом дана
Ти моє наймиліше страждання
Ти окраса ти мить чарівна
Ти натхнення моє віршування
Ти човна мого парне весло
Ти морської води колихання
Ти криниці льдяне джерело
Ти розгін для стрімкого злітання
Ти і лебедя ніжне крило
Ти пісень моїх нота остання
Ти і світла небесна блакить
Ти і місячні ночі й зітхання
Ти моя найсолодша щомить
Ти і віра й волхвів заклинання
Ти все те що у серці болить
Ти від мене не жди оправдання
Ти повір моє серце щемить
Ти не думай що є розлучання
Ти почуєш душа як бринить
Ти повір що це все від чекання
Ти зумій зрозуміти й простить
Ти володарка снів сподівання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Подарую тобі я зорі
Подарую ще й пісню свою
Хай планети линуть в просторі
Під мелодію ніжну мою
І візьмемося ми за руки
До нас лебеді знов прилетять
І не буде у нас розлуки
Тільки вірно ми будем кохать
Танцюєм вальс це все для нас
Ночі і дні ці чарівні
Танцюєм вальс хвилює нас
Ми молоді чари земні
Хай не дивиться ніч у вічі
Невідома нам Всесвіту суть
Та нам зорі ліхтарі й свічі
Всю земну вони втіху дають
Нам всміхається ясний місяць
Метеорів небесний салют
І не встояти нам на місці
В ритмі вальсу всі зорі пливуть
Танцюєм вальс це все для вас
Ночі і дні ці чарівні
Танцюєм вальс хвилює нас
Ми молоді чари земні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Зазорянилось синє небо надімною
Усе вдивляюся в небесну таїну
Навіяні думки дуплатою вербою
Торкаю кору я мов сиву давнину
Поміж зорями далеч Всесвіту чорніє
Завмерлі води мерехтливо грають склом
Одвічний місяць мов таріль біло біліє
Відсвічує холодним неживим теплом
Лише під ранок починає небо хмарить
Наляга на луки мов дим важкий туман
Та все оце нас у природі зове манить
Так хочеться полинуть в неба океан
Там плачем вивільга під лісом заридала
Наче рукою майстра торкнута струна
Сова десь жалібно і сумно застогнала
Та понад ставом тужно віддала луна
Все поступово переходить у мовчання
Лиш по воді дорога місячна блищить
Вже затихає пугача сумне ридання
І лиш цикада безугавно десь бринить
Велична мить природи чудо чарування
Так хочеться піднятися в небесну вись
Земне й небесне до душі ніжне торкання
Якщо романтик то любуйся живопись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Кохана жінка - ти життя мого печаль.
Моя тривога, втіха і турбота.
Тобою - ніч свою скінчив.
Усе життя...
Мов каяття...
Життєвий досвід нас учив,
Чому обом кохання, як робота.
Кохана жінка - ти життя мого печаль.
Жіночі дії то буйства океан.
Чому у ньому довго жив?
Світ я нудив.
Любов гудив.
А може вовком в полі вив?..
Був битий, як на весіллі барабан.
Кохана жінка - ти життя мого печаль.
Як на діжці повній пороху прожив.
З постійним почуттям вини.
Чому мені?
Сумнії дні...
Ще сумніш розлук хвилини.
Сподівання час мій невблаганно сплив.
Кохана жінка - ти життя мого печаль.
Не вийти вже нам з рокового кола.
З тобою наче вік прожив.
Як жив?.. Тужив.
Любив, не бив.
Сімєю щиро дорожив.
Ти поступово занудством зборола.
Кохана жінка - ти життя мого печаль.
Я поступово в полон тобі здався.
Не витримав життєвий тест.
Душа - камінь.
Всьому - амінь!
Несу я свій життєвий хрест.
Чи на хресті несуть мене?.. Зламався...
Кохана жінка - ти мого життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172368
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Тобі нічого я вже не скажу
Не схвилюю тебе на йоту
І про болі душі не розкажу
Всю важку я зроблю роботу
Нехай не пахнуть у саду квітки
Нехай за гору сонце зайде
Не засвітять в небесах зірки
Кохання нас нехай не знайде
У хворе зморенеє серце
Любов спізніла хай уже не йде
Не запече наче язик перцем
Світ за очі нехай не заведе
Чому терпливая моя душа
Та відчуває застороги
Не коштуємо певне ні гроша
Коли не носять свої ноги
Торкає душі хвиля нам сумна
Та голос подати несила
На людях чомусь завжди осяйна
Зі мною почуття гасила
Тобі нічого я вже не скажу
Прощенню вже не дам роботи
Все що було в нас усім дорожу
В душу не допущу гризоти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Думки мої ви пізні думи
Ви ніччю стали по життю
І як проіснував я з вами
Віддав усе я забуттю
Життя безжалісно душили
Дитинство нанівець звели
Хоч раз зібрати мені сили
Щоб оцінити куди йшли
Чом не полишив у дитинстві
Приніс в похилий вік я вас
Прожив би вік я у блаженстві
Та каяття прийде ще час
Наразі душу не терзайте
Подалі йдіть у небуття
Життя візьміть а волю дайте
Назад немає вороття
Життя своє благочинно вів
Ніде віри не цурався
Як не розумію себе звів
Все на краще сподівався
Захисту ніколи не просив
В ангелів та в херувимів
Так сам по собі одним тут жив
В Царстві Божім себе видів
Немає тут праведних шляхів
В серці туга непоборна
Як риску я під життям підвів
Моя ніч стає холодна
У вікна наші все частіше
Хтось зирить а не питає
І все життєво наймиліше
З серця кліщами хватає
Захищу себе знайду змогу
Впустив у душу погань ту
Із грішним тілом вбити зможу
На вівтарі прощення жду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167907
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010