| Сторінки (3/251): | « | 1 2 3 | » |
Забери мене туди,
Де людей не чути голос.
У краї мене веди,
Де колосся ніжить колос.
Там, де чути шепіт долі,
Розмикаються шляхи
Між травинками на полі.
Поведи і розкажи
Приспів:
Де знайти чар-зілля любові
І піти за щастям в похід.
Розкажи про пісню тополі,
Про весну і небесну блакить.
Розкажи де лебеді й вірність
І моя стежина з дощем.
Де цвітуть бунтарство й покірність,
Де всі ждуть із теплим плачем.
Мені холодно у серці
І на думці буревій.
У очах течуть озерця.
Вище втомлений застій.
Я не прошу в Бога раю
І не хочу лавр дарма.
Я із краю мчусь до краю
В пошуках свого зерна.
Приспів:
Де знайти чар-зілля любові
І піти за щастям в похід.
Розкажи про пісню тополі,
Про весну і небесну блакить.
Розкажи де лебеді й вірність
І моя стежина з дощем.
Де цвітуть бунтарство й покірність,
Де всі ждуть із теплим плачем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490538
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.04.2014
У очах бринять сльози, з них рани.
Сльози надії, любові, стражданнь
І маленьке серце чекає мами,
Може із снів ангели прилетять.
І заграє море, затріпочуть хвилі
І дитина скаже "Мамо, люблю!"
Материнське серце відчує надії,
Візьме за руку дитину свою.
Приспів:
Пригорни, матусе! Мене болить.
Обіцяю буду слухнянішим всіх.
Пригорни, матусе! В душі шумить.
Бо злітає з серця все більше цвіт.
В світі так багато дітей,
Що шукають дитинства весну.
Кличуть маму щоніч і щодень.
Не кидайте кровинку свою!
Бо ці очі не винні життям
За помилки батьків і людей,
Що шукають сна в своїх днях
Залишивши його без ночей.
Приспів:
Пригорни, матусе! Мене болить.
Обіцяю буду слухнянішим всіх.
Пригорни, матусе! В душі шумить.
Бо злітає з серця все більше цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490306
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2014
Твоя усмішка весна щира
На золотавих промінцях.
Така тендітна, добра, мила
Троянда ти в життя садах.
З тобою завжди, мов на крилах
Мчимось на зустріч новій хвилі.
На створених удвох вітрилах,
Бо справжня дружба є на світі.
Я так сумую за тобою.
Мені ти рідна, мов сестра.
Я вірю будемо до скону
Ділити радощі життя.
Присвячується моїй подрузі Марії Грінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485908
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.03.2014
Моя рідненька, ніжна й дорога!
Мені так жаль, не часто я приходжу.
Ідуть роки і вже зима збіга,
А Твоя ласка квітне і в негожу.
Мені так жаль, що за усі роки
Так мало говорила, що люблю
Твою усмішку, очі і казки.
Тепер за Тебе Господа молю.
Ти над колискою навчала чуду -
Немає в світі важчої роботи.
Тепер любов цю берегти я буду,
Садитиму в ній паростки турботи.
Немає в світі більш миліш людини.
Ти більше сонця і ніжніша вітру.
Я мала щастя справжньої дитини.
Я вдячна Богу за цю долю світлу.
Моя матусе! Ти пробач. Бувала
Не зовсім із тобою справедлива.
Я знаю, мамо, Ти б усе віддала
Аби я була все життя щаслива!
Не стане слів, щоб виразити дяку
За все що Ти мене навчила.
Висловлюю я шану і повагу
Найкращій Жінці, що мене ростила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485703
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2014
Сьогодні сонце тобою сяє,
У небі ніжність твоїх зіниць.
Троянда з площі секрет наш знає.
У нього запах літніх суниць .
Я граюсь з сонцем і кличу дужче
Проміння впасти в волосся моє.
Мені не терпиться бути ближче,
Де пам`ять світло на мене ллє.
Мені не треба від тебе більше,
Тільки б дивитися в очі рідні.
І радість хлине в повітря свіже,
Яскравим будні розпишуть тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Ти сьогодні стогнеш в пазурях звірячих.
Ти сьогодні плачеш кров`ю патріотів.
Половина "мертвих" у законі, сплячих
І їх тіло з бронню українців гонить.
Більше сліз немає, ними не поможеш
Україно, мила! Тебе син катує...
Україно, мила! Ти на пекло схожа
Люди, підніміться, йде життя за волю!
Я вклоняюсь Вам, до землі паду я.
Вам героям слава! Непоборна слава!
Тим, що йшли до сонця і пішли під кулю.
Ви пішли за всіх нас у ім`я держави.
У диму блакить вся і птахів нечути,
Та дух наш в безодню темну не піде.
Ми рятуєм душу піснею свободи
"Ще не вмерла Україна". І не вмре!
І не вмре ніколи! Чуєте, не вмре!
Бо повстали нині матері, сини...
І для них за віру Божа мить прийде!
І для тебе теж прийде. Не мовчи, не спи!
Ми чекали довго! Ми терпіли довго!
А по нас плювали у час мирний цей.
Тож тепер єднаймось, будьмо за свободу!
Будьмо, будьмо, будьмо! Гей, гей, гей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2014
Надворі місяць ніжний,
Серпом він косить зорі.
Ховає вечір сніжний
Річок стежки прозорі.
Ця ніч така бездонна.
І я така в ній вільна,
Бо дня печаль холодна
У мене й ночі спільна.
Летять дощем із неба
Комети веселкові.
Мені просить не треба
Надії чи любові.
Вони мені з цим сяйвом
В зіниці покотились!
І я з небесним майвом
Натхненно жити вчилась.
04.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479736
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2014
Кто я? Думала что знаю все
О том, что у меня болит,
О том, что от меня бежит.
Я думала, что знаю про тепло
Которое, мне душу исцелит.
Кто? Я больше не могу бежать.
В глаза опять упала пыль.
Мне жить - не жить и быть - не быть…
И мне так больно правду ждать!
Мне спать - не спать и знать - не знать.
Рубинами падали розы.
Я в их красоте слышу мир.
Дороже мне будет рубин
Если будут колючки-слезы,
Отвергну тоскливы морозы.
Сегодня во мне плачет птица.
Не знаю я что на пути,
Но мне из него не сойти!
И будет дорога мне сниться
И больше с нее мне не сбиться.
Здесь в урагане движение!
Не знаю я кто, но как есть.
И глубже себя не залезть.
Строю в себе отношения.
Осталось отдаться терпенью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479723
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.02.2014
На площі стелиться кров,
Кров козацького роду…
Життя віддає за любов
Герой. За волю народу.
Не схилять Його заметілі.
Для них у нас є барикади
З сердець, що сьогодні зуміли
Побачити підлості й зради.
Немає вже спокою в ньому
І відступу більше не буде,
Бо «так» не промовим нікому
Хто честі своєї забуде.
Сумують між хмар кобзарі,
А ми тихо молимось Богу.
І просять його матері:
«Дай мирну для сина дорогу».
Сьогодні ще правда в руїні,
Ми гоїмо - здавна - цю рану.
Та слава великій Вкраїні!
Слава ж Героям Майдану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2014
Сон на повіках. Мені здалося
У тебе на грудях квітне калина.
Лоскоче місяць моє волосся
І я біля тебе – спляча дружина.
Падають зорі на наше ложе,
Кладе акорди солодка тиша.
У полі вітер забув негоже,
І ми вже інші. І я вже інша.
А на повіках заснули чайки.
Вони там мріють про казку ночі,
Бо там планети забули ранки,
Де дві комети, то твої очі.
І я в тумані, в калини цвіті.
Колись віночок зроблю із ягід.
Крім нас нікого нема на світі
Як зустрічає нас сонця захід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2014
«Візьми, будь ласка, краплю світла
Із величі цього Різдва» -
Скажу собі. Душа розквітла,
Але зима ще в ній трива.
І так щодень із мене тягнуть
Клітини дива, що з небес.
Я десь борюсь, а десь вмирають
Душевні сили. Жду чудес…
Так захопилася пітьмою,
Що і забула про той блиск,
Який над теплою щокою
Дарує заметілі свист.
Душа все спокою шукає.
От і чекаю на прогрес.
А чорна мряка не тікає,
Навкруг лунає слово «стрес».
Та глянь! Зірки танцюють сальси.
У них ти туги не знайдеш!
Під ліхтарями сніжні вальси.
Посієш диво, то й пожнеш.
Бо серце наше вміє жити!
Готовою бува лиш тінь.
А диво треба ще творити -
Не дірка ж я чужих творінь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2014
Хіба зірки сьогодні в попелі горять?
Бо в небі сяйва просто розійшлися.
Сьогодні у тривозі хмари сплять,
За ними в сонці вітер розтопився.
Такий тягар у клаптиках землі.
У них твердіють мармурові кроки.
У одах запізнілі танули пісні,
Сніжинками з повік текли. Пророки
Давно співали хором згаслі ноти.
В мереживі заснула балерина,
Бо тиша заспівала від скорботи
І перервала музику рутини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2013
Я йшла одна. За мною двоє
Спустошених і чорних тіл,
Тіні мої і моя доля.
Нічний ліхтар в тунель повів.
Здавалось, стану я… от світлом!
Я ним була і завтра буду,
Але під сонцем і пером.
Химери ж так бояться люду.
Здавалось, зараз стану небом.
На небі буде повно зір,
Але ж і небо світить вперто.
Химерам треба чорних дір.
В зірках, напевно, теж є тіні,
А в тінях завжди темні ноти.
Ми добрі всі, та божевільні.
Не знаємо ще досі хто ми.
Вони кричали вслід за мною
І холодно мені було.
Образа стала їм стіною,
За ними йшла на дно! … на дно.
Не раз я плакала, боролась.
Із ким? Із чим? Скажіть мені.
Я виявляється боролась
З собою в власному житті.
Усе те страшно, що не видно.
«Усе те грішне і просте» -
Казали люди. Буря стихла
І очі глянули на все
Ще раз. І я теж стихла.
Під водоспадом у печерах
Світились мої друзі давні.
Я розчинилася в химерах.
Вони всі милі, добрі, гарні.
Я їх сама затерла брудом,
Бо мене вчили, що недобре
Казати «хто я» поміж люду,
Які самі ж плюють на сонце.
У здивуванні йду в дзеркала
Свого складного лабіринту.
І тінь сьогодні написала:
Життя хотіло душу. Вбиту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460765
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2013
Осінні ноти хочуть щоб завмерло
Самотнє слово на гірських вершинах,
Де зустрічається земля і небо,
Моя стягається вузлом стежина.
Осінні далі жовтими фарбами
Розпишуть листя на моєму тілі.
Мені б побігти й стати кольорами,
Аби розтерти на дорозі тіні.
Осінні квіти в`яжуть одежину,
Аби усмішка сонячна не блідла,
Аби не була така одержима.
В квадраті чорнім зосталась світла.
Струмки сплітають волосся в коси.
Я все ж чекаю чогось від світу,
А він ж метає метаморфози,
Тривожить спокій осіннього квіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2013
Змиває осінь дощами тугу,
А злате листя сміється небу.
Звертаю знову на стрічну смугу,
Бо тільки твого проміння треба.
У каплях плине, танцює тіло.
Кришталем грають твої зінниці.
Цей дощ для того, аби не тліли
Глибокі далі життя-криниці.
01.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Грають сліди закритих літер.
Запуталась в гіллі душа
І колихає душу вітер,
А тіло колиха зима.
І колихає віра мрію,
Заснула стомлена земля.
А осінь листя, листя скине -
Прийде закохана весна.
Думки шукають колообіг
Корінням світла обійма.
Нас вірно горне морський спокій
...Думкам мені б нове ім'я...
01.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Мечтаю станцевать под дождем
Опять в эту грустную осень.
К губам прикоснуться лицом.
Мы счастье дождя не спросим.
Капли споют, прошумят
О длинных путях в перекрестке,
О длинных ненужных ночах
Без нас в этом сожженном свертке.
Меняются дни, идут годы
Меняются листья и песни
Меняется текст и ноты
А что если? Что если....
"Если"?!
Смотри звезды падают вниз
И больше на небе не светят!
И чувства упавшие в бриз
Морской. Не верь им.
Не верьте!
Мы топчем одни берега,
Но в жизни так много прибоев.
Рисуем обрыв. Но земля
Полна милых чувственных сбоев.
Возможно и звезды взлетят
Потухшие в волнах зеленых.
Пока мне лишь хочется знать
Что дальше дано мне судьбою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449333
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.09.2013
Дорогі друзі! Запрошуємо усіх до перегляду фільму!
Історія про вічне та незламне! Історія про мистецтво, історія про любов...
http://www.youtube.com/watch?v=rNlYZMbmQYs
(перейдіть по ссилці чи напишіть у YouTube "Картина життя")
Режисер: Андрій Верхоляк
Оператор: Андрій Верхоляк, Станіслав Верстюк
Текст: Галина Російчук-Кудринська
Монтаж: Андрій Верхоляк
В ролях: Любомир Кудринський, Галина Російчук-Кудринська
Приємного перегляду! ;-)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446111
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2013
Обійми мене рукою,
Затули мене від світу.
Ми пройдемось над рікою.
Будеш сонцем, будеш світлом.
Не ховай свої зінниці,
Не тікай у сни та мрії.
Прилітатимуть синиці,
А в душі все буде літо!
Вже не буде чути спеки,
А я буду засмагати
Від любові, що у серці.
Буду з трепетом кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2013
Я пам'ятаю, як кружляв
Мене ти над водою,
А потім ніжно колихав
Ти у обіймах своїх.
І на устах ще досі є
Твої палкі цілунки.
Відкрий мене, знайди мене.
Прийми мої дарунки.
Я пам'ятаю, як казав
Ти що щасливий бути
У вечір цей, що навівав
Тепло. Бажав усе забути
Крім нас! Усе забути
Й віддатись пристрастям душі.
Одну лиш мить, цю мить відчути,
А ми віддались самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2013
Зупинись хоча б на мить
І лети у світ пташино!
Слухай, як сосна шумить...
Подаруй цей звук від мене,
А в придачу поцілунок.
Ти поглянь йому у вічі!
Хай такий легкий дарунок
В веселковій дивній стрічці
Розплете клубок печалі,
Розіб'є стіну навмисну.
Хай з-під темної вуалі
Зійде усмішка пречиста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2013
Я не знаю де чекати вітру
І так мало зараз цього поля.
Із закритого для мене світу
Лине світло і лелеча доля.
Я втомилась від ночей безсонних,
Мені терня заплітає коси.
Від очей далеких і бездонних
Відлітають запізнілі роси.
Мені хочеться пізнати Всесвіт
Й втамувати цю тривалу спрагу
До прекрасних днів і днів чудесних,
Щоб забути цю розлуку вдалу.
Моє дихання стає нестерпним!
Бузина закрила цвітом очі,
Щоб не бачити мені як верби
Затужили у ці ніжні ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2013
Заплелися хмари
У зелене листя,
Заховалось сонце
За криниці чисті.
Заспівали гори
Цю тужливу пісню,
Забриніло море
Й зацвіло узлісся.
Я не маю чину
І зірок в долонях.
Я до неба лину,
А мене відгонять...
Я не хочу більше.
Я і так багата!
Та я хочу пісню
Цю в руках тримати.
Твої очі - зорі,
А рядки проміння.
Я візьму в долоні
Миле божевілля.
По сходинці швидко
Досягаю раю.
Мені легко й тихо,
Бо я щастя маю!
Я живу в полотнах,
По віршах гуляю,
Я біжу по нотах
І у танці граю.
Це шедеври світу,
Це шедеври Бога!
Це є наше літо
І моя дорога.
А душа все знає,
Бо це дзвони миті.
А душа кохає
Ми із щастя зшиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2013
Открой глаза - увидишь мир!
Там звезды моются в ручья.
Он нежный и такой красив,
Он страстен в миг, он для тебя.
Смотри, как кружит ветер листья
Они плясать всю жизнь не смогут
Лови движение. И песня,
И звезды на пути помогут.
Ты только научись любить
И будешь танцевать с луной
Качать у моря корабли
Ты будь собой, только собой.
Ведь ты такой неповторим
У этом мире золотом
Ведь ты любимый, ты любим.
Богом своим, своей судьбой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440902
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.08.2013
Двадцять вісім літ назад
Запалала в небі зірка.
Зупинився в світі час,
Заспівали птахи дзвінко.
Народилося маля.
Ще тоді писали хмари
Хто буде твоя сім'я
І шукали тобі пари.
Дев'ять літ ти вчився жить.
Та вчимось цього до скону...
Зірка ще одна в цю мить
Вийшла на твою дорогу.
Ти летів - вона до тебе.
Довгий шлях долали душі.
Може так було і треба,
Ми навчились світла в пущі.
Ми були такі подібні,
Ми купалися в мистецтві.
Наші душі стали рідні,
Б'ється серце "тук-тук" в серце.
Ми купаємось в промінні,
Нас хитає один вітер.
Я люблю у божевіллі -
Для кохання мало літер.
І сьогодні ми разом.
Вдячна Богу я за тебе!
Двоє під одним крилом
В долі. Летимо до неба!
З Днем народження тебе
Я вітаю. Я з тобою.
Хай душа вічно цвіте
Цим коханням і весною.
26.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440132
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2013
Я слухала дощ
І бігла до тебе.
По шкірі мороз,
Я слухала небо.
Кричала трава
І плакало листя.
Болить голова,
Я падаю низько.
І знову тунель!
І знову ці сходи.
Завмерла форель,
Завмерло і море.
Завмерли стави,
Вода замерзає.
А в серці жива
Любов розриває.
Розбила я лід
І скло цього пекла!
Я хочу у світ,
Летіти до тебе!
Мене захопив
Лелека на крила.
Ти світло вікрив -
Любов стала щира.
Піднялася в вир
На струни мовчання,
Здійнявся лиш пил
Зірок. Від кохання...
Не треба більш слів.
Я чую, тут небо
На віях твоїх!
Нічого не треба...
Ми разом в вогні,
У світлі до раю.
Вікрийся мені -
Я скажу: "Кохаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2013
Надворі небо щось бринить,
Гроза феєрію зробила!
Надворі річка гомонить.
У себе я її впустила.
Я ввечір відчинила двері
І тіло моє загриміло.
Мене сховало поміж скелі
І все зраділо!... що боліло.
Дощем писала ноти в небі.
Лише гроза мені співала
У мармурових дивоскелях,
Якою тиша керувала.
Мені так ніжно світло стало...
Я заспівала разом з нею!
Вінок весна намалювала,
В прощальний вірш вплела лілею.
Я була дивом серед дива.
На мене бігли морські хвилі.
Я захопилась і відкрила
Серденько своє для надії.
Гроза сплела зірками вранці
Це задзеркалля із краплини
Щоб я росла до мрії! В танці!
Й відкрила серце для людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
Мені здається, я малюю мальви
На вишитому сонцем полотні.
З обличчя розсипаються вдаль барви
Усмішкою по росяній землі.
Сьогодні, я співаю в хорі з травами!
Солістом виступає соловей.
Додому повернулася з журавками
Весна. І забрала зими портвейн.
Сьогодні, мені сипле небо пір'ями,
Що щойно відірвалось від хмарин.
І небо в ніч вітатиме сузір'ями,
Бо я без тями закохалась в них!
Мені здається, стала мрії крилами
І тіло вже не просто атоми.
Вони покриті смайлобрилами*.
Із них сміються в тиші задуми.
Моя ідея хоче стати птахою,
Яка, мов фенікс, переродиться.
Я не назву себе невдахою,
Якщо ідея в прірву скотиться.
Сьогодні, моє серце лине горами,
Не зраджує очей моїх іскра.
Натхненна раєм музи в щасті з нотами
Малює мастехіном вся душа.
13.05.2013р.
*уламки усмішок (утворено з смайли+брили)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Сказать сумую - не сказать нічого.
В кайдани туга вже давно взяла.
Ти дар від долі, ти даний Богом,
Ти моя муза з джерел життя.
Здається гори летять у море
І небо гасне у чорних хмарах,
Таке нетлінне таке шовкове
Те Боже небо! Але без тебе
Нема нічого...
Без тебе гасне моє проміння,
Без тебе річка тече угору,
Без тебе вітер - це божевілля,
Яке з небес несе нас додолу.
І рве на крихти зболіле тіло!
А очі - сльози, а очі зорі
Злетіли в Сонце і дали світло.
Для когось просто, для тебе вічне
Для тебе вічне!
Але без тебе не буде цього.
Душа злетіла у вирій пісні.
Не буде без тебе нічого, нічого!
Як в серці моєму не буде вістки,
Що десь на тому окрайцю світу
Є твоє щастя і ти радієш.
Я хочу душі щоб наші квітли,
Нехай не разом,
Нехай і не разом...
А серце рветься - це туга моя,
Яка вже стала моєю тінню...
Тебе побачу - вернеться весна!
Щасливо заплачу і більш не зомлію.
Я знаю хочеш ти теж до мене,
Я знаю пишеш тепер зі мною,
Але там зверху плели окремо
Дві наші долі в безмежнім полі
Дві наші долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2013
Ми малювали вдвох картину,
На ній два лебеді плили.
У них сховали ми перлину
З липневих яблунь, що цвіли.
Додали жар любові вічній
В рожево-жовтих промінцях
Із сонцем вплетених, одвічних,
Із небом сяючих в рядках.
Оцих, які малюють далі
Ті спогади в наших серцях
І ніжать нас в своїй вуалі.
Дарують подих до життя,
Дали фундамент всім основам.
На ньому творим майбуття -
Кохання вірна наша мова.
Ми творим мить і нею щастя,
Яке запалює вогні
Я невіддам тебе ні за що
Отій буденній метушті.
Бо ми разом і це вже свято.
Не вірю темним я світам,
Бо тьма помилка лише наша
Коли без світла є душа.
Ти світ в якому живе казка,
Ти аромат пісень весни.
Така безцінна твоя ласка...
Я дякую тобі за все!
Повік торкаються повіки,
Рука торкається руки.
Тебе кохатиму навіки
Сьогодні,
завтра
і завжди!
29.10.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401961
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.02.2013
Только звездная пыль на уставших губах.
И запретная дрожь среди улиц вечерних,
И видеться ей словно призрак туман,
Голос слышится ей отчаянно верный.
Она только ручей, где он вдруг проплывал.
Она только все новая в жизни им метка,
Но и в полного дел обольстителя что ждал
Жертву вновь остается любовь безответна.
Этот бал был причал, прошагавший пустыню
И она победила над взором судьбы!
Ведь судьба не его, не его то рабыня
Ну а мы не рабы впечатлений судьбы...
Видно он стал рабом от своих наслаждений
Видя образ ее среди стаи красот.
А она стала той чья тайна невинна
Вечно была из ним не венчая высот.
Ведь она лишь могла только боли открытся.
И любовь только облако, призрак в руках!
Только миг под вуаль словно сон удариться,
А он вновь исчезал как вечерний туман.
Он хотел там быть с ней, только новость познаний
Ударяли в глаза тучи туч повелений.
Он любил только миг, этот миг от страданий...
Он любил только миг, он был раб наслаждений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395103
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.01.2013
Хто? Куди втікає?
Мчиться дзеркалом, кричить.
Хто? Чого чекає?
Вітру в вакуумі, мовчить.
Світ мечем розгорне пил,
Скує голосом зозуля
Букет квітів - букет сил.
Сто пелюсток зіб’є куля.
Сто від стуку у серцях
Розбіжаться в дивне поле,
Лиш в залізних двох бронях
Затвердіє пил любові.
Десять з ста лиш долетять.
Стануть з дивного казковим.
Усі решта погорять
Й спалять терни на дорогах.
У космічних поясах
Розцвіте зерно любові
За тих десять що горять
Розіб’є броню. І знову
Розлетяться по світах,
Подарують "дивне" світло,
Понесуть по полюсах
Дивні квіти - дикі квіти.
Мало хто уже збагнув
Він один - безмежна сила!
Світ давно би потонув
Якби в решту любов стихла.
За найменше каяття
Ми отримуємо щастя.
В чому сенс того буття?
В чому сенс того "ледащо"?
В дуалізмі марить світ
І любов пливе крізь призму
В зачарований магніт
Ідеалу й скептицизму.
І як важко тій зорі!
І як важко тій кометі
У малому небутті,
Бо до сонця ще далеко.
Всі ми прагнем безтурботно
Жити в променях світила
Всі тікаєм не зворотно
Із орбіти де прожили.
А чи варто бути ближче
До омріяного «щастя»?
Може краще бути нижче
Чим згоріти від зухвальства?
А можливо краще іншим!
Ніж плисти із маси в масу…
Ризик стане чимось більшим
Чим черговий спалах часу.
Хто сказав що щастя сонце
Яке ми створили дітьми?
Може щастя це морози
З яких ми встаємо сильні?
Може щастя це тривога,
Яка робить нас людьми.
Може щастя це дорога
У незаймані світи...
З яких ми завжди стрибаєм
У яри своїх бажань.
Виявляється стрибаєм
У яри своїх страждань.
Треба тільки пережити
Зрозуміти де був старт
Зрозуміти – пережити!
І розкрити де фінал.
Я стою тут невагома
Я не зірка й без орбіти
Я не сонце! Я не сонце!
Та для когось світ із світу!
Хтось для мене світ із світу!
Хтось віддалена зоря.
Кожен з нас нестримний вітер
І зваблива течія.
Кожен сам собі світило
В кожному частина світу
Кожен сам собі Людина
В симбіозі дуалізмів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2012
Есе хотіла написати я
Про особистість і її печалі,
Відкритий світ, закриті далі.
Про наше заспане життя.
Про наше віддане життя.
Кому? Собі! Чи може долі?
Отак ідемо ми поволі
Звідки немає вороття.
Хтось запалив свічу над тьмою!
А хтось не може віднайти,
Не може кроки два пройти,
Не може справитись з собою.
Чи не найкраща це мета?
Чи не найбільша це наука
Коли ти губишся у звуках
І сам з собою без кінця?
Знайти себе – почати жити.
Почути пройдені шляхи,
Які штовхали до мети.
Знайти себе. І знов творити!
І звідки це такі думки?
А що таке є особистість?
Її створила Божа милість.
А що за нею буде йти?
Не рай, не пекло й не між ними
Стулились наші два світи.
А може більше їх? Зажди
Судити вже без часу плину.
Пізнати все – тоді себе…
Та не пізнаємо усього.
Ніщо не створиться з нічого
Як не побачимо оте,
Що нас штовхає по стежині
Чи по вітрах кида без крил
Серед просторів житніх нив.
Те що було, що буде й нині.
Потік минулих наших літ.
Потік спланованого щастя
Не для пітьми, яка ледащо,
Успішно рветься тут в наш світ.
Сиплять піски хвилин невпинно
Всю радість нашу і бої.
Співають пісню солов’ї.
Прекрасно! Жалюгідно?... Дивно.
І кожен скаже вже своє!
І кожна мить окрема зірка.
Окремо створена палітра,
Яка є трейлером тебе.
Яка є трейлером мене.
До безкінечності ми різні.
Брутальні, стримані та вічні
Бувають пошуки себе.
Знайти мету – вже мати козир,
Вже мати щастя від снігів
І міліони так життів
Здолали тугу і морози.
Життя для себе і для когось.
Цей колообіг без кінця
І кожен з гирла витіка
Де вимальовується совість.
А далі річка в нас одна
Впадає в синє, буйне море,
Та іноді тече крізь гори.
Таке незвідане життя.
22.11.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381686
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2012
В пожовклому осінньому тумані
Боротися ступали журавлі.
Розхристані сорочки вишивані
Ступали у незвідані бої.
Бої навіки вічні і вогненні.
Немає хліба, солі на столі.
Завмерли над ставком верби низенькі
І стріли в груди рвуться по землі...
І рвалися пшеничні білі ночі
З зерна що вже ніколи не зійде,
В дими ступали білогриві коні
Козак дівчину більше не знайде.
Розбитий щит і душі зачерствілі,
Надія рветься хвилями води,
Застиглі веселкові білі мрії
Дівчина заховала у вербі.
Навколо неї тиша і завмерло
Серденько що чекало на весну,
І на обриві листя з ледом вперто
Віддало лист про пам'ять воїну...
Він лив дощем і снігом подих волі,
Він сипав з неба світло ясних зір,
Він малював в листі цілунок долі
Просив я є! Прийду! - а ти лиш вір.
Дівчина заплела русяві коси
І сльози захистили від журби,
І вірила в ранкові срібні роси
Минуло 20 літ вона ще жде.
Він губиться в осінньому тумані
І метеорами цілунки ніжні шле.
В промінні сонця гріє її рани
І обіцяє що прийде, прийде...
Дівчина піснею йому шепоче
Я вірю в тебе і з тобою Бог!
У нас є дивне слово і пророче
Минуле, ти зроби лиш перший крок.
Зустрітись їм дано чи не зустрітись?
Напевно, у воді багато тайн.
Зумієм ми любов знайти, збагнути?
Напевно, в наших днях багато ран.
Засипана в руїнах Україна.
Між пеклом, небом, раєм і тепер
Засипані в руїнах люди щирі!
На них ж бо люди вигнані раєм.
Чому сьогодні рветься наша правда?
За нею пишуть є у нас вона.
Стабільність і добробут наша карма,
Яка фальшиво підлість закрива.
Сліди того, чому страждає вітер,
Якого стріли болю напува.
І втомлена ярмом брехливих літер
Страждає Україна молода!
Здійміться браття із колін печалі!
Давайте воз'єднаєм цю любов
Із чорних заступів сумних вуалі
Запалим калинову нашу кров!
Зустрітись їм дано чи не зустрітись?
Сьогодні ця душа є кругом ран
Зумієм ми любов знайти, збагнути?
Ще так багато тайн, багато тайн...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378145
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2012
Такі самотні вечори
Жовтневого серпанку.
Не так далеко до зими
Холодного вже ранку.
Ой, зажурились журавлі
Над збагрянілим листям.
Немає нашої свічі...
Лишився віск і пісня.
Немає простору для нас,
А той що був став сонцем.
Нас тисне день і тисне час.
Усе що є не просто.
Між сил тяжіння і між всім,
Що вірно кличе в небо:
Відчуй-побач, побач-повір!
Можливо, так і треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2012
Небо стелиться під ногами.
Небо бачить все ж більше нас.
Небо стелиться, гоїть рани
Ті які з часом руйнує час.
Небо б'ється з життям у водах,
Бродить з сонцем між гір, між віт.
Небо сяє в дівочих вродах
Тих, яких з злістю рунує світ.
Небо плаче дощем від болю
І малює натхненний рай.
Небо сипле Бога любов'ю
Потік щастя із краю в край.
Це є вище, не просто сфера,
Де так званий озону шар.
Ти відчуй це, бо ти людина!
Поки страху ти не пізнав...
Ти відчуй це! ... бо так нам мало
Дано життя щоб сумувать.
Джерела істини і правди
Розділим людям
...які сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362924
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2012
Сніданок видався без смаку,
Пустий стілець тебе нема.
Птахи щебечуть щось на ганку,
У чаї смак твого тепла.
А я вдихну на повні груди,
Мої думки у ночі в снах...
Твій голос чую я повсюди
І пульс твій б'є в моїх руках.
Шепоче вітер над травою
І лине сонце по гаях,
Сховалась тиша за вербою.
Ти десь сховався в течіях.
Я так сумую до нестями
І чую враз твоє "Ти тут?"
Невже прийшов? ... чи я ще марю?
"Це я, кохана, так, я тут!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Ці каплі грають в унісон,
З тілами нашими плетуться.
Давно забутий баритон
З сопрано в небо віддаються.
А ми віддалися воді,
Віддались бризгам невгамовним.
Це інтермецо для душі,
Коли на небі місяць повний.
Знов тиха віддана зоря,
Піски холонуть, вечоріє...
Це інтермецо для життя!
На хвилях ніжність наша тліє.
Від вальсу крутиться Земля.
Одної долі, все ж одної
І пісні кращої нема,
Аніж дует краси й любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362449
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2012
Я падаю в солоні хвилі,
Такі мов сльози, та від щастя...
Такі солоні та щасливі,
Немов з дитинства мами ласка.
Я насолоджуюсь моментом,
Лише ми вдвох у цім бездонні.
Ми є окремим континентом,
Ми дух шаленої любові.
Наш подих став для хвилі вітром,
Що з сонцем понеслась у вічність,
Піскам подарувала світло,
Розповіла про нашу вірність.
Усе охоплене блакиттю,
Біліють підняті вітрила.
Уже як місяць, вже як місяць
Твоя дружина я, дружина.
29.08.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362185
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.09.2012
Цей дощ залишив в мені чудо.
Ці дивні відблиски землі
Такі замріяні повсюду,
Такі тендітні і прості.
І небо всипане блакиттю,
Із яблунь сплетені сади.
Усе захоплене тут миттю!
Ти тільки глянь і полети
Між гір у шовкові простори,
Струмком у величі полів.
Дорога йде за видноколо
В краплинах плачучих вітрів.
21.08.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362176
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2012
Чому тяжіють в небі зорі
Даруючи натхнення в світ,
Чому обриви у любові
Сплітають в колоски наш вік?
Коли ще так багато треба
Занапаститись на шляху
Жар-птиця розпускає пера
Й несе надію до жалю.
Так хочу жити чи померти?
Чомусь тривога до журби...
Не мій це вибір і не стерти
Того що велено згори.
Закритий у пробірку всесвіт
І в ньому кожен кислота
За ними є невтомна безвість,
За ними стелиться душа!
Я перетворюсь до "простого"
І під землею й на землі
Я повернуся до святого
З водою лину у вогні.
Десь там лелечий чути стогін
І кров калинова тече.
Вода омиє цей неспокій!
Вода тече, вода тече....
Вода вмиває світлі зорі.
Цей світ запалена краса,
Яка закрита по неволі.
Вода тече, а час втіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2012
Я не можу писати прозу.
У ній надто багато змісту
Про забуту давно тривогу,
Про печалі старого міста.
Вона надто багато знає
Про тунелі душі моєї,
Про пісні, що душа співає,
Про дитячі цілунки феї.
Мої болі вона вбирає,
Наче вірш. Але трохи лячно.
Вона надто багато знає,
Хоча теж є багатозначна.
Я писати писала прозу,
Яку полум`я жадібно з`їло.
У часи снігопадів, морозу
Й моє серце ледь не згоріло.
Мені важко від краю до краю.
Я боюся, що втратила зміст.
Я боюся, що я помираю.
Над рікою зламаний міст.
Без натхнення мене немає,
Тільки серце розбито б`ється.
Я в безодню якусь втікаю,
Але вирвусь, бо пісня ллється!
Тихі кроки нашого вальсу,
Вночі небом сипляться зорі.
У житті так багато сонця!
У житті так багато любові!
Я хотіла б писати прозу,
Кожну думку занотувати.
Перейти цю ламку дорогу,
Хай і з болем, але писати...
Та не буду писати прозу.
Вона надто багато знає
Про забуту давню тривогу,
Про той світ, де душа літає.
Вірю в серці завмерли квіти
І веселка, що над рікою.
Колихає у полі віти
Вітер ніжний і він з тобою!
Може страх мій розвіє часом
І тоді я напишу книгу,
Як з тобою були ми разом
І що було в лиху годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Нет, не верю, милый, я!
Что больше не нужна.
Не верю в это я молчанье
И в это глупое страданье.
Уносит мысли тишина...
Нет, не верю, милый, я!
Что так по Божьей воли
В бегах бегут от боли
Прошедшие слова.
Ведь это же судьба
Что мы с тобою вместе!
Что с нами наша песня.
Нас не убьют годы.
И лето и зима
Все были благосклонны,
А мы с тобой невольны.
В осеннем танце туч
Как солнца ты был луч.
Столь вечная дорога
Закружила понемногу.
И неба, неба глубина
Твоя рука у ручья...
Мне холодно от листьев.
Судьба огромной кистью
Мне принесла тебя.
Ты стал мне вдохновением
По Вышнего велению.
Ты стал мне испытанием
И жизненным познанием.
Прошла и та зима...
Я так люблю тебя!
И ты же не забыл,
Как мило говорил
У речки, у реки.
Как розы лепестки
Из губ своих ронял,
Как будто навевал
Мне шелковые сны.
Зачем же так, скажи?
Как льдинка на воде
Как лучик на песке
Я станцевала вальс.
И как последний раз
Скучаю ты сказал.
Но ты не понимал!
Что я тогда устала
От этого провала.
А то ли от надежд,
У жизни наших мест?
И дождик наш шумит,
А город не молчит.
Мы вместе с тишиной
Услышим голос свой.
Споет нам ветер стих
Как есть прекрасен миг!
Замрет морской прибой
Из утреней звездой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340034
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2012
Все переплутано між мас
В полоні поглядів з облич.
Не бійся зупинити час,
Не бійся глянути увись!
Ця крапля потекла з вогнем.
Вона біжить від самоти
І пада з неба із дощем,
Вона втікає в нікуди.
Не буду я вітрів чекати
Допоки вгору підіймусь.
Я світ цей буду цілувати
За те що по землі іду.
За те що квіти тут не в`януть
Між колючками на шляху
І миті кожної чекають
Додому,за те що живу!
Я світ цей буду цілувати
За рідне слово й небеса.
Любити буду, відчувати
Натхненний рай мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
Не все так передбачливо,
Не так все перебірливо.
Шляхи наші не стоптані,
А душі не зірвані.
Бо долі не пройдені,
Пісні не написані,
Надії розгойдані -
Та мрії не списані.
А скрипки що зламані
Іще є не порох
Сильнішими станем
Життя нам не ворог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2012
А білий цвіт кружляє вранці
І небо ллє проміння в світ.
А ми з тобою стрілись в танці.
Весняний ліловий політ
Нас обійняв весни вуаллю
І океан твого тепла...
Це все насправді. Я не марю!
Там соловей в гаю співа.
Він нам розказує про долю
У ніжній музиці вітрів.
Він нам заспівує про волю
Серед незайманих садів.
І кожне слово твоє - втіха,
А кожен подих то життя
Блукаючої тут любові,
Яку чекала самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333587
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2012
Прийди до мене хоч у сні.
Я в тебе більшого не прошу.
У світлі неба, на зорі
Я ніжність з сяйва твого зв`яжу.
Навколо запалає все!
Ти не забув. Я вірю, знаю!
Волосся поцілуй моє...
Твій дотик - все. І я згораю.
І я паду у даль бездонну,
Я не боюся! Просто вірю!
Я не отримаю "корону",
Про це я думати не смію.
Я хочу просто ще один,
Один однісінький відчути
Той погляд, який часу плин
Нас змусив у рядках забути.
Давай зустрінемось у сні,
Якщо не варто відчувати
Нам щось подібне у житті,
Я буду в дощ тебе чекати
На водоспаді. В тому краю,
Де світять вірні ліхтарі.
Відчуй, що я тебе чекаю,
Прийди до мене хоч у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2012
А говорят что время лечит
И разгребается с грязи
Любовь что не калечит.
И нет в ней больше лжи.
Там нет ни слез, ни боли.
Там нет и крика душ,
Там нет и птиц в неволе.
Там есть любимый муж,
Там есть сверкания солнца,
Там есть цветов сады,
Там птички поют звонко.
Они сотрут следы
И цепи всех страданий.
Я верила! - Ты есть!
Я не боюсь желаний
И станцевал мир весь.
Ты подарил покой мне,
Чуть-чуть, но все же да.
Ты озарил любовью.
Я не была права
Когда боялась дальше
Смотреть у глубину,
Когда боялась верить
У чувства высоту.
И ты прости, прости мне
Я иногда паду...
Но ты помог, помог мне!
Убрал всю суету!
Я так люблю все годы
Что подарил мне ты.
Я благодарна Богу
За этот дар судьбы.
Любимый, улыбнись!
Я счастлива что небо
Мне дарит то что есть.
Ты в жизни больше света,
Ты выше лжи,
Ты выше суеты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331621
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.04.2012
Повсюду заметіль
І тиша зимова.
В кутку співає тінь.
Ця пісня про життя.
Про скарб-любов, красу,
Дитинство росяне,
Про юність весняну,
Дорослість що іде.
І як же вберегти
Цей скарб в душі моїй?
Мистецтво ще ж живе,
А в думці буревій.
Розгублено стою
У просторі світів.
І зараз, мов паду,
А голос мов злетів...
Так забагато тут
Непізнаних шляхів,
Так забагато там
Забутих відчуттів,
Які в душі киплять
Під кригою ріки,
Яка несе життя
У невідомі сни.
А, може, і не сни?
Невже, можливо, біль?
Чи вже ж таки казки
За долями велінь?
Це вже є вибір мій,
Напевно це чи так.
Зе долями велінь
Де щирість - там і лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2012
Небо із троянд,
В полум`ї вода,
Я невільний птах -
Парадокс життя.
Серце б`ється в такт
Із розбитим склом,
Життя в дзеркалах
Відбива любов.
Десь там вдалині
Кличе нас Отець.
О, Боже, скажи
Є ціна в сердець?
Де в нас та любов?
Є ж ціна в життя!
Чом пролита кров
Краще каяття?
Я лише вода,
Що пливе крізь час
Поки не згора
Тіло, що є в нас.
Небеса пливуть,
Десь у прірві ми.
Люди проживуть
Поки любиш - ТИ!
Десь там вдалині
Кличе нас Отець.
О, Боже скажи
Є ціна в сердець?
Я прошу прости,
Мій безжальний грім.
Я вірю! Спаси!
Цей упавший світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2012
Так важко зараз щось писати,
Сміюся, наче, та жива,
Але приходиться ковтати
Той бруд, що в серце люд кида.
Так хочу просто світла, неба,
Щоб в серці знову вирій мрій!
Немов запалена комета
Метати в зорі вир подій
Таких, немов з дитинства взятих.
А не з отих самотніх дір
У світі грішних діл та зваби...
Де хоч кричи та завжди вір -
Не чують, ой не чують люди,
А серце дужч і дужч болить.
Коли та воленька вже буде?
Коли Вкраїна хоч на мить
Повстане гордо серед диму,
Де стоптані лежать сини?
А ми сміємось без упину...
Все забуваємо, мов сни...
Так, не багато прожила!
Ви скажете, коли прочтете.
Та мимовільно вся душа
Кричить: "Спиніться, бо впадете,
у прірву,
там помрете...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2011
Моя провина у цій ностальгії,
Прірві думок і в трепеті душі.
Моя провина у забутій мрії,
Яка ридає десь на самоті.
Я не знайду тут шляху повернути.
І не потрібно цього, все пройшло!
Я хочу так, хоч не змогла забути
Ні щастя пісні, ні очей тепло.
Та без зупину рухається всесвіт,
У нім залишились лише рядки
Із тисяч писаних життєвих текстів
За місяць,рік... які створили ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2011
Все меняется -
Люди, страна
Убегает боль,
Остается тьма.
Все меняется...
Только не любовь,
Не прошлые года.
Остается сон
И твои глаза.
Взгляд на небеса
Вновь роняет лож,
Не твоя беда
Кровь в букетах роз.
Не твоя беда,
Что тебя люблю.
Не наша судьба!
Я сотру мечту,
навсегда сотру...!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2011
У віках, де не сходить туман,
Де блукають пісні наші рідні.
У віках, де крутився обман -
Ти боролась і ми стали гідні,
Стали гідні життя, гідні дібров,
Гідні того, що ми незалежні!
Серед тисяч знущань, тисячі змов,
Наші браття вмирали у честі.
Вони душу свою положили за нас,
За рідні сині та жовті ознаки,
За Вкраїну свою, за Вкраїну живу!
Яку рвали чужії собаки.
І тепер навіки, між димами небес
І між стоном земель українських
Уже двадцять є літ, як навіки воскрес
Дух наш вільний, наш дух український!
Я люблю свою мову, люблю країну,
Тож співай і цвіти моя ненько!
З Днем народження, моя Україно!
З незалежністю вільна й рідненька!
І сьогодні все в сонцю, все навколо сіяє,
А калина гойдає і палить серця.
Суверенність твоя всіх братів поєднає,
З ювілеєм, Батьківщино моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276757
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2011
Спить холодний вокзал.
Серце б`є в тишині
Ті слова що казав,
Як блукали ввісні.
Я не вірю кінцю!
Я без тебе не я!
Я запалю зорю,
Щоб шукати життя…
Ви пробачте мені,
Що кохаю не так,
За буденні пісні
І не вірність ознак.
Все втікає в очах.
Я не чую руки.
Навкруги все в вогнях
І зникають сліди…!
Я іду крізь туман
І паду знов спіткнувсь.
Навкруги океан,
Я до Бога молюсь.
Я не знаю як жить,
Я благаю прости,
Не кажу я забудь
Та його поверни…
Я без нього не я,
Це неправильний світ!
У дощі горю я,
А в мороз тане лід.
Спить холодний вокзал.
Серце рветься крізь час.
Ти сумую сказав –
Утекло все! … крім нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2011
В осінніх чарах ти не знав
Скільки масок натягнула
Де світ мій втікав, блукав,
Щоб я тебе забула...
Забула сумний дотик
Та полум`я ніжних очей,
Стушила в попіл вогник,
Відчувши холод людей.
Забула я життя кохати
Тебе і ніч, і сонце, день...
Та стомлено ковтати
Солодкий мед твоїх пісень.
У вітрі бродить мовчання,
Я вірю в щастя та життя.
І не важливо де кохання.
Щасливий ти - щаслива я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Я запрошу серце на танець
І думки, що спітніли тобою,
Натягну струни я, що пірвались
Холодною розлуки рукою.
Включу вальс я. Та ні! Краще танго.
Я відчую пристрасть мистецтва
У шаленому танці до ранку
З твоїм образом і з биттям серця.
Танцюватиму я від безсилля,
Від далеких ілюзій, від болю.
Напівтінні медові хвилі
Непочатого в програші бою.
Шаленітиму я від дощу,
Від грози, що лунає оркестром
Із краплин, де сховаю сльозу,
Засміюсь і скажу: ...грай, маестро!
Божеволію я і п`янію,
Бо не хочу більше бажати
Знову й знову бачити очі,
Що не можуть вільно кохати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2011
Все гомонить в серпанку ночі
І зорі тануть в небесах.
Тут є краса, слова пророчі
Могутня юність у думках.
Усе живе, усе чарівне
І місяць котиться, мов сон.
Тут є брехня й кохання вірне,
Коли лиш ти - це мій полон.
Мене по місячному шляху
Із вітром в озері шукав
Твій голос дива. Не скажу,
Що мій з тобою там блукав.
Іскристо сипляться зірки
Вуаллю втомлені прикриті,
Кроїла ніч шовкові сни,
Що були чарами овиті.
березень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265455
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.06.2011
Поглянь, брате! Поглянь навколо!
Ти бачиш житні поля?
Поглянь на небо оце світанкове,
Від щастя не лине сльоза?
Ти бачиш зорі і чистеє небо!
А знаєш... колись тут був дим...
Дим, у крові усе, у багнюці,
Топтали народ якого ти син.
Син, що сміється із віри,
Сміється з країни з якою зростав,
Цурається мови, державної сили
Дотепер історії предків не знав!
Ти віриш лиш славі одній...
І то! То нечистая слава!
Ганебну бездушність славлять у ній.
Пожива-нажива, злата оправа.
Оправа із тисяч людей.
Людей, що хотіли прожити.
Трудящих та вільних людей,
Що боролись! Яких не скорити!
Тих предків, які спочива
У темних стареньких могилах.
Незабути їх слова, бо їхня душа
Живе у цім небі, іде по стежинах,
Бринить і шумить у річках,
У барвах могутньої країни,
Яку ти поволі стираєш у прах.
Рідної нескореної України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264106
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.06.2011
Під цвітом яблуневим у місячнії ночі
За руки трималися наші серця,
Немов уперше твої прекрасні очі
І десь далеко денна метушня.
В полотнах неба жили картини,
Блукало двоє думок у них
Злетіли ми, з`явились крила...
А буревій давно вже стих.
Ми бігли небом і ось дві зорі
Зіткнулись раптом. І позагорались.
А нотний стан записував пісні
Тоді коханням все те називалось!
Дивилась в вічі довго, так б завжди!
Навіки полетіла я б в той всесвіт,
Де запалилось і блукає "ми",
Солодка ніжна тиха безвість.
Два янголи сиділи поруч нас
І крилами від світу захищали.
Зігріли душі, зупинили час,
Взялись за руки і не відпускали...
Не відпускали нас від світла і сузір`ї,
Що недавали тінню просто стати
І міліон щоденних слів і мрій
Відчули, що таке Кохати!
Любомиру К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2011
Горячее молоко у руках
Как будто хороший ребенок
Оно нежность твоя на губах
Ты был и ты есть очень дорог.
В теплой комнате, ближе к огню
В небе облака плачут дождями
Я страдаю о грустном бытью
Вспоминая детство с цветками.
В моем сердце пылится любовь
В моих мыслях меч и бои
Застигает изношена кровь
А я жду от людей все любви.
Играй флейта! Грусть и тоска
Относят мечты от меня все сильней
Но нет! Не увидишь ты больше цветка
Что вял...Он созреет быстрей,
стал умней, стал сильней!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258419
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.05.2011
Я йшла під зливами сердець,
Що розійтися мали мирно
Але пішли ми навпростець
І почуття лились неспинно.
Незріла, втомлена душа
У снах чекала його тихо,
Вітала ніжно небеса,
Коли за гріх молилась щиро.
Всі кадри тих далеких днів
Один лиш погляд чи обійми
І ноти списані із слів,
Що так хотіли стати вільні...
Я пам`ятаю кожен подих
У жартах долі, мов сп`янінні
Коли година, як хвилина
Плила в коханім божевіллі.
І дотик рук твоїх уперше
Такий гарячий і несмілий
І розум все б те заперечив!
Та серце - вдокір би змертвіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2011
Подивись,
Як сонце підійшло в зеніт.
Посміхнись
Й тобі зрадіє цілий світ.
Не кажи,
Що ти втомився від біди.
Покажи,
Що ти щасливий назавжди.
Ти відчуй
І покохаєш як дитя.
Не сумуй,
Малюй свою зорю добра.
Й буде все
Сміятись у веселці мрій
Просто вір!
Розквітнуть паростки надій.
Це життя
Дано тобі для розкриття,
Каяття
Дано тобі для пізнання.
Не сумуй,
А покохай життя і сни.
Ти відчуй!
Кохаю я - кохаєш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2011
Я закохалася в безкрає море,
Його симфонія бринить в очах.
Я закохалася в далекі зорі,
Що сипляться в твоїх руках.
Розкішні шати, обеліски,
Прибій і тиша, сонця схід.
Про тебе й досі нема звістки,
Нема "люблю" й твого "Привіт!".
І я блукаю, мов невтомна хвиля,
Що покотилася у мої сни.
Я закохалася в далекі мрії,
У наше щастя, де цвітуть сади.
29.03.2011р. м. Севастополь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2011
Спить вечірнє місто,
Все втекло у сни
І ледача тиша
Бродить навкруги.
Сиплять сяйвом в мене
У серпанку зір
Намистини неба
Із далеких гір.
Тут танцює море
І цвіте мигдаль,
Течія прозора
Утікає вдаль.
Ніжний шепіт вітру,
Подихи весни -
Тут усе для щастя,
Та потрібен ти.
Крок іде за кроком,
Моря береги
Із піском навіки
Понесуть думки.
Місяць вабить очі.
Я лечу туди,
Де люблю щоночі,
Де чекаєш ти.
27.03.2011 р., м. Севастополь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2011
Огорнусь п`янкими ароматами,
Окутаюсь казкою снів.
Я летітиму небом і хмарами
На межі цих ночей і цих днів.
Я не знаю що буде попереду,
Що життя приготує мені.
Я не знаю що долею велено
У світанках, що в`ються в житті.
Просто ніч, просто день - не фантастика
Все не просто - це тайна буття!
Навіть більше ніж точність і класика
Це духовне, а значить - душа.
Це духовне, бо Богом дароване
Наше щастя у рисах дощу
І зінниці мої зачаровані
Заіскрились в весняну пору.
Сонця промінь торкнеться грайливо
До сльози на дитячій щоці
І маля, що сидить вередливо
Посміхнеться майбутній зорі.
Все не просто, не точність, не класика...
Тут дається початок її!
Це реальність, це не фантастика
Тут стартує мистецтво душі.
25.03.2011р., м. Хмельницьк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251049
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2011
Де верби, де цвіте калина,
Де журавлиний чути клик
Стояла втомлена дівчина
В очах у неї чувся крик.
Стояла мовчки і дивилась
З зінниць вогонь, кругом пожар
Ішла у прірву й не корилась
В душі любов, але не страх.
Уся заквітчана, чарівна,
Співає небо голубе в очах
Довга коса, немов царівна,
Жовтенька сукня в колосках.
Вона відчула порив вітру
А я дивилась із кутка.
Заплакала дівчина гірко
І кров текла з-під рукава.
Я підійшла й спитала тихо:
Допомогти? Усе гаразд?
Вона дивилась мовчки, гірко
Й схопила руку мою враз
Та повела мене до річки,
Де сонце падало у сон
У загадковості смерічки,
Де вся краса брала в полон.
Я закохалась в божевілля
У світло й яблуневий рай!
Потім... з`явилося насилля,
Війна і кров, димлений гай.
Ішли вперед перед очима
Опухлі діти і батьки,
А все що було жовто-синє
Зі злістю рвали на шматки.
І землі рідні вивозили,
І церкви спалювали вщент
Нову ідею в "рай" прибили
Маєш думку - значить "мёртв".
Ішли нові вже покоління
І все стогнало без кінця,
Туман овив всіх божевіллям,
Пустили сльози небеса.
Нарешті крикнув хтось: "Рятуйте!
Відкрийте очі на життя!
Ви нація! Свободу знайте!..."
І спалахнула знов війна.
Душу і тіло положили
За нашу з вами там свободу
А ми за те що вільно жили
Кидали хліба, цурались народу.
Цурались пам`яті й пісень,
Що мати над колискою співала.
Минала ніч, минав і день,
І в яму швидко все скидали.
І бігла там все та ж дівчина
Благала, плакала, молилась
Стояла гірко біля тина,
В душі любов і не корилась.
Лише мирно чекала спасіння,
Годувала колоссям синів
Жорстоко кидали каміння,
А вона жила в надії снів.
Із кожним забрудненим словом
Дівчина кров`ю стікала,
Омана усе! ...наче з ромом.
Її усе менш помічали.
Вона підійшла до обриву
Підбіг до дівчини хлопчисько.
Гордо назвавсь її сином,
Заплакав і вклонився низько.
Стояла там біла береза
Бруньки її вмить проросли.
Звернувся хлопчина до неї:
"Україно, ми твої сини...!"
Заплакала я і затихла
Дівчина втекла між вітри
Я знаю вона ще не вмерла
Душа її з нами живе...
Лиш ми українці поснули,
Забули ми давні роки,
Про мову, свободу забули
З пустого чекаєм весни.
Ридали забуті ікони,
Плакали хвилі Дніпра.
Велика ціна у свободи,
Але ти є, країно, ти жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247716
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 17.03.2011
Стелиться росяна стежина,
Де втекло життя удалечінь.
Гори, мати, полонина,
Міліон думок, тисячі умінь.
Зацвіла обабіч черемшина
І навколо клекіт журавлів,
Посміхнулася стара хатина
Повернулись діти із світів.
Заспівала дзвінко Україна,
Привітала діточок й синів.
Й сльози - росяна стежина
Ллються із убитих слів.
Бо забули, хату, полонину,
Матір, віру, дух століть.
Затоптали рідну Україну
Українці! Що ж, тепер живіть...
Чи ми почуєм десь у англічана
Не рідне слово? З історії сміх?
Чи ми почуєм десь у росіяна,
Щоб так живив національний гніт?
Чи ми почуєм у француза?
"Та ні, та патріоти ж є вони!"
Чому ми бачим українця,
Що сам одяг грати тюрми?
Усе забув, ніщо не цінить.
Остання кров гаситься в жилах,
А вона ще й досі мирно вірить -
Україна! ... що висить на вилах...
Вона ще й досі нас милує
Красою житніх нив, гаїв
Вона ще й досі нам дарує
Яскраве сонце і пташиний спів.
Гей, ви! Прокиньтися із снів!
Щось не утвориться з нічого!
Небуде долі із пустих вітрів,
Без пам`яті не буде волі.
Без волі не буде народу,
Народу не буде без нас,
Без нас не буде і мови,
Створімо разом "кращий час"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244122
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.02.2011
Ти віриш? У серці вогонь не потух.
Ти бачиш? Усе, що було ще існує
Ти знаєш? Життя все іде, іде в рух,
А доля стіну не руйнує....
Ти віриш? Для мене ти все:
Від посмішки і від світання,
Ти знаєш? Ти серце моє,-
До ластівок і до стаждання.
Так боляче і так важко, невміло
У лід і у попіл ховати усе.
Я тінь лиш твоя, яка тліє
Й без сонця із часом помре.
А ти! Ти будь тільки щасливий!
Чуєш, я вірю, що все буде так!
Сонця промінчик веселий, грайливий
Світлом закриє зневіру і страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2011
Це була зима. Зима 2010р. Коли на моєму шляху стояв шістнадцятий рік життя. Я йшла грайливо і спостерігала, як на моїх улюблених коричневих локонах танули все знову і знову білосніжні сніжинки. Я була переконана у глибині і могутності явищ природи, та терзало з середини єдине питаня: а як щодо могутності, як щодо глибини явища, такого як людина? Яких меж може сягати людський розум, скільки ще не пізнано, не побачено…? І чи знаємо ми все те, що так трепетно зберегли нам предки на тисячолітніх аркушах книги?
Раптом, мої роздуми перервав промінчик сонця, що так безтурботно виглядав з-під засніженого, овитого пухкими хмаринками, неба. Мене охопило неймовірна радість. Навколо виднілися кучугури снігу, але холоду я не відчувала. Лише линуло з середине єдине безжальне бажання це описати. Описати зелені ялини, які від все нового і нового дотику сонця, ніби рум`яніли та хизувалися своїми коштовними прикрасами із замерзлого снігу. Описати біліючи вулулиці,лавиці та ліхтарі. Що не раз були свідками величної, подарованої нам, казки.
І знову виникло питання: а хто я? Що я? Що я встигла зробити за свої шістнадцять літ? І чи зробила я все те, що могла б зробити? Присівши на дерев`яну, ще відчутну енергетикою та пахощами міцного дуба, лавицю я поринула у вічний процес роздумів, у вічний процес пізнання себе, своєї долі. Так і лилися слова Василя Симоненка про тисячі доріг, тисячі ланів. І який ж це лан мій, який мій шлях? Далі повіяли рядки Шевченка: «У кожного своя доля і свій шлях широкий…»
Мене охопило хвилювання, я поринула на самий початок свого життя: до першого подиху, перших кроків, першої усмішки, слова, мудрості. Малесенькі, теплі мурашки пробігли по шкірі, затамувався подих… Я згадувала матір, батька, свою історію, Україну. І на мій шлях, можливо, за такий ще малий період, життя не раз клало свої випробовування. Тому з очей, по теплій, від все нових і нових приливів крові, щоці потекла солона сльоза. Я витерла, глянула на руку і це була не просто сльоза. Це була сльоза послана моєю історією, долею. Саме тоді у мене родилися рядки, одного з моїх віршів, «Я втрачаю себе…», що став власним гімном по житті:
Океан життя плине й плине,
Підіймається парус в мені.
Будуть муки, та віра не згине,
Буде істина жити в житті!
Я подумала: Боже, я не прошу нічого, окрім твого прощення та сил, щоб я змогла гідно збудувати своє життя. Незчулася, як почало вечоріти, я глянула знову на те ж засніжене з пухкими хмаринками, але вже рожеве небо, на ті ж біліючи вулиці і посміхнулася.
З тих пір, посмішка – це є невід`ємний атрибут життя, про той день, сповідь та загадку, що так ніжно, під білою ковдрою зими, буде берегти матір-природа. А навесні проросте пахощами пролісків, тюльпанів, вбере чарівність розквітлих каштанів, трав і з Божим благословенням та посмішкою поведе по моїй стежині, стежині вічної боротьби, стежині життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239597
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2011
Прокидається сонна земля,
Ген полинув клекіт пташиний.
Ароматом шепоче весна,
Защеміло серденько в дівчини.
"Я кохаю!" - сказали слова
Ті уста, що так палко кохала.
"Чом не пишеш?" - кричало життя.
Але щастя вона не пізнала.
Десь на мить загубилась в рядках.
Заспівали: і небо, і зорі...
Заіскрилось проміння в очах,
Та не було в них разом дороги.
Зашуміли щасливі жита
Від вітрів, що на сонці буяли
І отримала знову листа
На який так жадано чекала.
Цвітом білим урвався у час
Загубила дівчина усмішку.
Полум`ям, коханого, фраз
Меркнуть очі - отримала звістку.
"...Помилився я, вибач мене.
Не той адрес в листі написав.
Стурбував я, напевно, тебе...
Не від тебе кохання чекав..."
І, мов грім, понеслися думки,
І рікою полилися сльози.
Проклинала дівчина рядки
Із весни - аномальні морози.
"...За що біль? І кохані слова?
І навіщо таке покарання?
Я для тебе у світі жила!
Ти не знаєш, коханий?..кохання...
Ти не знаєш? - Ти є мій сміх,
Моя радість, небо і сонце.
Ти поніс, мов пташину політ,
Все життя у закрите віконце..."
Загриміла знов тиха печаль,
Вже світало, зоря потухала,
А дівчина дивилася вдаль...
Та розбите серденько збирала.
Гордо витерла залишки сліз,
Стан стрункий, розправила коси.
У душі ще шумить верболіз
І ранкові травинки у росах.
Вона взяла шматочок листа,
Хоч душа її болем співає,
І тендітно слова навела:
"Та нічого. Все добре. Буває."
Прокидається сонна земля.
Серце-лід розтопилося в промінні.
Ароматом шепоче весна,
Лише квіти єдине спасіння.
Задзюрчало з рікою життя,
Ген полинув клекіт пташиний.
Має щастя, але вже не та -
Безсердечна лишилась дівчина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235857
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 20.01.2011
Чому так важко повірити в світ?
Чому так важко повірити в час?
Повірити в щастя, у марево літ -
Це не для мене? І не для нас....
Моя туга і моя тиха печаль
Вогнем обгортає цю мить, ці рядки.
Погляд закритий під гірку вуаль,
Напевно, не скоро побачу весни.
Поранені душі, обпечені сни
Вертають у пекло ці ночі без сну.
Одні світять ясно на небі зірки
І правду я бачу одну. Лиш одну...
До долу в`ється сумний верболіз.
Він знає про нас, він знає про тінь.
А я повертаюсь до тебе без сліз,
Бо знаю що тут не існує вже мрій.
Засніжені вулиці, старі ліхтарі,
Хуртелиця грає у такт із зимою.
Я світло розбила, погасли вогні.
Заснула вся правда з рікою, з водою...
Обшарпані дні, обпалений лист
І доля тут хрестик поклала зі мною.
Ти творчий надав у житті мені хист
І я на сніжинку цей хрест перетворю.
Яка є холодна, та не менш чарівна.
Своїм сріблом дарує відблиски світлу.
Вона є зимова, але є жива
І мчиться до тебе попуткою з вітром.
Прийде весна - сніжинка розтане
Від гарячих рук, теплих очей.
Підживить троянду - вона не зів`яне
Від долі кидків, від життя, від людей.
Її пелюстки зачаруються в сонці,
Колючки - на захист! І біль враз пройде.
Й у казці весняній, доля у віночку
З калачами, хліб-сіллю у двері зайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2011
Де ти? Де свіжість твоїх рук?
Де ти? Де серця ніжний звук?
Де світ? Що дарував ввісні?
Ти слід. Після весни в мені.
Ти ніч. Ти у літах, у снах.
Ти день. Десь у словах-думках.
Не тут. Але ще є у нас
Іскра. Щоб зрозуміти час.
Про нас. Питання що живе
І все - любов`ю зацвіте.
В житті. Що Бог подарував
Твій дощ - веселкою постав.
22. 11. 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2011
Віддалася поривам вітру
І щастя проросло в мені.
Я рвалася назустріч світу,
Співаючи безрадісні пісні.
Чого хотіла? Чого вчилась?
Я пам`ятатиму навік,
Де вись брала, а де корилась.
Навчання - благо, а не гріх.
Життя плило, я йшла до волі,
Жадаючи свободи для людей!
Не було правди..! Щирість долі
Втекла від згублених очей...
Я так хотіла! І так хочу...
Хоч іскру вкласти в блудний світ,
Спитати доленьку пророчу:
Чи зможу я? Чи стане сил?
Чи я поет, чи серця мова
Так кров`ю лиється за всіх
Чи стану майстром колись слова?
Чи впаду терню й сльозам вслід..?
Я йду вперед, живу і жду
Отого відклику у долі.
Я плачу, падаю і йду -
Іду вперед, вперед до волі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2010
О, мово, рідна українська мово!
Ти серце духу й джерело життя.
Волошками, о, виплекане слово!
З тобою взимку зацвіла весна.
Невже можливо краще описати,
Аніж про це нам розповісиш ти.
Невже можливо більшу радість мати,
Коли є слово - дар нетлінної краси.
О, слово, рідне вишукане слово!
Ти віриш в розкіш, виткану строфу,
У фіалкові й вербнІ онови,
Ти віриш у калинову красу.
О, слово, сяюче любов`ю слово!
Ти дарувало нам життя й себе.
Усмішку дарувало світанкову,
Люблю і дякую тобі за все.
О, слово, грізне й бите рідне слово!
Я прошу вибач ти люд наш... Погас
Той вогник чарів, що так кольорово
Життя сплітав у нас, у час - погас...
Та то лиш доля чи мала частина,
Ти не горюй, о, слово, не горюй!
Ми українці, мов мала дитина
Почнемо жити, а ти нас чаруй!
Ми будем жити, жити у спасінні,
Творити мову. Слово, поможи!
Бо ти те серце, у твоїм творінні
Ми найдем правду! Так, зажди!
Зажди, топитись рано, надто рано.
Ще зацвіте калина, буде гімн
Лунати дзвінко, чуєш ти, державо!
Ще заспіваєш пісню, просто вір.
Бо в нас є слово, що живе ще вірно,
Верба, калина, тіні наших літ...
Бачиш, ненько? Чуєш, Україно?
Не впаде сутінь на весну доріг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227747
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.12.2010
Ніч вже надворі і гаснуть вогні,
Тільки у небі не спиться зорі.
Погляд твій вільно блукає в очах,
Поцілунків шукатиму на небесах.
Закохані зорі чарують літа,
У кожній світає іскрина твоя.
Думками лечу у вись-зорепад,
Щоб серцем знайти омріяний сад.
Чумацький Шлях стежину малює,
Без тебе, мій янгол, вітер сумує.
Чекаю заглянути в вічі твої
Й відчути твій дотик у смутнії дні.
2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010
Україно, синьоока
Мати - мучениця літ!
Ти - голубка сизобока
В вірності долаєш світ.
Земле моя, ти навчила
Правди й святості мене.
Цвіт бузини роз`ятрила
Й ніжністю овила все.
Неповторна і розкішна,
Хоч і нівичать тебе...
Головне, що ти є рідна!
І любов з усюд цвіте.
Я горджуся, Україно!
Українкою зовусь!
Я горджусь!-мовляю сміло,
В вічі ворогу сміюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225480
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.11.2010
Жити, думати, кохати,
Писати, бачити, іти.
Чекати, віддано блукати,
Любити, рватись до мети.
Прожити рік, і знову два,
Вдихати кисень у легені.
Твоя, моя - одні слова.
У когось напхані кишені!
Шум, вогонь, пусті слова,
Зневіра, зрада, знову радість!
Життя, терпке наше життя...
Яка у нього нині вартість?
Одні слова, пусті обличчя!
Пролита біль. У брата страх?
Десь журавель у сні курличе
Біль українців у піснях!
Зламали віру. Її вартість?
Хіба оцьому є ціна?
А нам усе - матеріальність!
Куди поділася душа....?
23.11.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2010
Калина була та червона,
Калина пахла і горіла.
Сльоза, що падала солона
Недолітала й кам`яніла.
Калина була та рум`яна
Від сонця сяяла рубіном.
А мати добре моя знала:
Гірка калина - слід кохання.
Овита сонцем та красуня,
Ловила вітками проміння.
Я віднайшла його відлуння,
Я закохалась у невілля.
Калина - символ України,
Любов - фундамент у житті.
Цвіти калино, живи мріє
І сяйвом лийся в майбутті!
18.11.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2010
Ти так далеко,
Вдалині і від зірок.
Ти так далеко,
Від землі і від річок.
Ти десь блукаєш,
Не кажи ж бо це не я.
Ти десь й не знаєш,
Що ти і є любов моя.
Ти десь між нами,
Ти не тут і ти не там.
Закриті рамки,
Ти відчуй - я все віддам.
Ти десь у серці,
Десь в душі, завжди в думках.
У мене в серці -
Близько, та в чужих руках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2010
Перу належить це писати,
Писати думи, долю, щастя.
Весь вік в листі жалю чекати,
А з ним зиму, весну і радість.
Перу належить це писати
А мені квіткою рости, цвісти
Серед смиренних днів палати
Лебідкою, що ранена... не жди!
Ще тліє попіл, тліє серце.
Ти біль приніс - із ним пішов
Напіврозбите наше скельце,
А слід твій вітер враз затер.
Під маску сховані усмішки,
Під маску сховане життя.
Перові чорні літа-ніжки
Й нова малюється строфа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2010
Це так помітно - це життя
І шлях із каяття.
Це так помітно - це любов
І сміх в твоє ім`я.
Так важко чути твоїх слів
Бажання і політ,
Якщо обмана наших днів
Втекла за час і світ.
Я так хотіла жити вік
І бути твоїм сном.
Відчути сіль твої повік
І сліз від щастя ром.
Я так хотіла полюбить,
Забути ніч і день.
А доля-спалах і згорить
Відтінками пісень.
Ти моє щастя і життя,
Повітря у грудях.
Ти моє горе і краса,
І юність у літах.
Віночком складене в мені
Це почуття твоє.
І світло нашої зорі
Дорогою веде.
Лиш тільки тінь і тільки ми,
Забули всіх і все.
І птаха білої журби
У небі нас несе.
Бо все закінчиться колись
І будем: ти і я.
Бо все закінчиться і вись
Піде з мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2010
Давай сьогодні поговоримо про мрії,
Давай сьогодні поговоримо про світ.
Давай, забувши всіх дамо життя надії,
Залишимо свій відблиск у намисті літ.
І в котрий раз, таки забувши застороги,
Забувши біль, забувши справи навмання.
Давай буденності перейдем всі пороги,
Веселку намалюєм з віри та життя.
Давай сьогодні поговоримо про щастя
І хай повік горить його вогонь в крові.
Нехай тепер нам із сторицею воздасться,
Все дороге, що ми шукаємо в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2010
Палає вогонь,
Вогонь неоміряних сліз.
Палає вогонь
І чути грюкіт коліс.
Грюкоче війна -
Вистріли, біль, сподівання.
Вмирає життя,
Вмирає добро і кохання.
Пташиний політ
Незнайдеш у небі із диму.
Задушений світ
І кожен шукає поживу.
Маминий біль,
Ридання з словами: "Ой, сину..."
Сльози лиш сіль,
Тікають у блудну долину.
Дивна юрба,
Люд кривавими очима
Гляне - війна,
Замок над щастя-дверима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219446
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.11.2010
Дівчина з очима неба -
Романтика, ніжність, весна.
Дівчина з очима неба -
Просто радість, вічна краса.
Просто тихенько дивилась TV,
Десь мелодрами, десь серіали.
Сльози ховала в подушку свої,
Мріями часто летіла між хмари.
Десь вільний час - брала гітару,
Разом із нею співала пісні.
Музика часто загоювала рани
Й музика завжди вела у житті.
Були й поразки, були перемоги
Це є життя, так було, так треба.
Я не забуду прекрасні роки,
Подруго моя з очима неба.
Присвячується моїй подрузі: Тодощук Н.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219355
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2010
Навіщо ти сказав тоді ходи?
Навіщо поманив рукою?
У світ казковий назавжди
З тобою, лиш з тобою.
Можливо, жила б і не знала,
Що щастя все ж існує.
Можливо, жила й не кохала,
Але та мить того вартує.
І моє серце все ж тріпоче,
Побачивши ті очі знову
Пір`їнка спогадів лоскоче
За ті слова й нашу розмову.
А ти незнатимеш про мене,
Незнатимеш про теплий слід.
Кохаю я, але даремно
А ти, як сонце, топиш лід.
Навіщо ти сказав тоді ходи?
Але та мить того вартує.
Ми стали разом назавжди
З тобою щастя все ж існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2010
Бабусині теплії руки,
Тепло тих шовкових ниток.
Я плакала, билася в груди
Життя надало свій урок.
Слова Ваші щирі, ласкаві,
Сховлись в холодних устах.
Думки відганяли лукаві,
Тримаючи руки в руках.
Молилася! думала! Знала!
Так бути це мало... - життя
Воно плило далі, чекала
Почути в останнє биття.
Биття того чистого серця,
Що ніжно плекало мене.
Биття того світлого серця,
Що вік дарувало себе.
Велика Вам шана і пам`ять,
Бабусю, моя золота...
Ви там в небесах і це ранить!
Але Ви в мені - плід добра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219158
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2010
Так жаль, ти тільки спогад,
Так жаль, ти тільки мрія.
Так жаль, лишився попіл,
Так жаль, втекла надія.
Так жаль, ти теж кохаєш,
Так жаль, і ми окремо.
Ти також там страждаєш,
Життя завжди дилема.
Кругом лиш тільки вітер,
Кругом лише сумління.
Замерзли наші квіти,
Втекло від нас терпіння.
Тече вода на вогник,
Що в серці так благає:
" Не руш, не сип, не гасни...
Кохаєш? ... Він кохає..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2010
Не плач, не жди,
А просто будь собою.
Не плач! - люби,
Розвій журбу із тьмою.
Цей світ - це ти,
Цей світ дано для тебе.
Життя, що є в тобі - твоє!
Лови проміння неба.
Усміхнено співай
Із листопадом пісню.
До сонця ввись стрибай
І мчися вдаль узліссям.
Ти - ніжність, ти - весна,
Ти - вічність, ти - людина.
Ти - жінка, ти - краса!
І завжди особлива.
Не плач, а посміхнись,
Зітри з повік ті сльози.
Живи! Радій! Молись!
Зійдуть зі шляху грози.
Ті сльози - твоя біль.
Та також - твоя ніжність.
Триматись гідно вмій
Ти - світло, ти є вірність.
Ніхто не гідний сліз
Стікаючих по скроні.
Й шепоче верболіз:
"Пусти їх із долоні..."
29 жовтня я поверталася потягом додому з Києва. Напроти мене сиділа дівчина, вона тримала в руках телефон, а по її скронях капали сльози, як і вона так і не змогла стримати. В її очах я побачила стільки болю і туги, як і пройшли крізь моє серце до кожної клітини. Бо знаю, що таке біль…
29.10.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218914
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2010
Свіча...
Світло і віск на папері,
Ніжно блищиться зоря.
Разом із місяцем в небі
Блукає загублене "я".
Ніч оповита буттям
Про тебе, світло і волю.
Я пишу роман із життям
Рядки визначатимуть долю.
Війна...
Я згадаю далеке минуле
Скільки варта було життя?
А тепер? - Ми далеко пірнули
І забули що таке каяття.
Замість "Здрастуйте" чуємо "мов"
Замість дякую - лише мовчання.
Де ж те світло вільних розмов?
Що для нас означає "кохання"?
Життя...
Пише долі все новий сюжет
Десь все біле, а десь із страхом
Хтось будує вже новий макет
Хтось тікає від щастя із жахом.
Це так дивно! Це просто життя?
Але скільки тут радості й болі!
Скільки ніжності, сміху сповна
І краси тут буяє доволі!
Кличе стримано світ - посміхнись!
І додай до мистецтва іскру.
Відкрий очі і просто дивись
В юність свою і щиру пору.
Зоря...
Задумана тінь від чекання,
Розхристані спогади й я,
Я шепчу зорі рій бажання
В надії на теплі слова.
Я знаю, буде ще добре,
Ще буде і правда, й любов.
Але убиває "сьогодні"
У жилах погашена кров.
Свіча...
Світло і віск на папері,
Ніжно блищиться зоря.
Разом із місяцем в небі
Блукає загублене "я".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2010
Слова...їх заморозило життя
Благаю в неба я спасіння
Думки...сховаю сльози - їх нема
Серед вітрів бажань сумління.
Чи все це вірно чи брехня?
Чи марево, що бродить з тінню?
Все так заплутано... - життя
Відносить в даль рожеву мрію.
Серед лісів і квітів, серед трав
Я шепчу лиш одні рядки:
Дай сил, мій Боже, серед лав
В житті. Прости, повір, спаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2010
Хіба накажеш серцю не боліти?
Хіба накажеш серцю: Замовчи!?
Хіба можливо щось йому воліти?
Навіть коли в душі шумлять вітри...
Коли клітини пламеніють болем,
Коли в очах здригається туман.
Краплини сліз стікають морем,
А в ньому крутиться обман...
Обман і страх! І біль до болі!
Що розчиняється в думках...
Невже немає більше волі
І віри, щастя, що плило в очах?
Це так банально, знову біль
Знов розчиняється у венах
І вже не чутно навіть слів!
Живу по часу і по схемах.
Все впало... та шумлять вітри
Дерев тихенько віти колихають
І просять хвилю покотить в ріки
Я згадую! Мовчу... блукаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010
Промінчик світла, ніжно й шанобливо
Переплітав усміхнено віконце.
Пташиний спів і я із ним мрійливо
Ранковим днем зустріла сонце.
Заплела коси, вмилася росою,
Напилася цілющої води.
Між квітами і виноградною лозою
Кружляла садом, мов тікала в сни.
Летіла з вітром і плила водою,
Світилась з сонцем поміж хмар!
Раділа щастю і легков ходою
Обволікла незвіданість стожар.
Легкий й грайливий дотик до роси
І між дзеркалець стало видно м`яту.
Невичерпіність природньої краси
Полонить серце і душа багата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215696
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2010
Не йди, я прошу, не тікай,
Не відпускай із рук гарячі зорі.
Не йди, ще трішки, відчувай,
Як б`ється серденько в полоні.
Вогонь, всю ніжність, порив мрій
І мікс думок пробіг у скронях,
Я тут де ти, коханий мій
Несу любов тобі в долонях.
Люблю? Питаєш чи люблю?
І посмішка з сльозою запалала.
О, ні! Мовчи! Тобою я живу!
І міцно знову обійняла.
Не йди, я прошу, не тікай
Нова все зустріч, мов остання
Не йди, ще трішки, відчувай,
Як в унісон дзвенить кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2010
У ніжній музиці дощу,
У силах мрії і бажання.
Ти шепотів мені люблю
І нас вела дорога дальня.
Застиг годинник, з ним і час
Одна хвилина чи година...
Усе пливло, крізь нас! Повз нас!
А я в твоїх обіймах жила.
Забули хто ми, де ми, як?
Це все не варто було миті,
Що переповнювала нас
Ми щастям були оповиті.
Навколо дощ і небо сіре
Думки, дорога, час і ми...
Живу і маю в серці віру,
Що все це правда, а не сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2010
Просто хотіла щастя,
Просто співати пісні
У блудах, піску від ненастя
Палити гарячі вогні.
Гарячі й прозорі від долі,
У щасті летіти по днях.
Мов птасі потрібна є воля
Потрібна любов у думках.
Просто хотіла щастя,
Жити, сміятись до сліз.
Невтримала світло в долонях,
Малюючи новий ескіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2010
Прости мені мою любов,
Прости не мій, коханий мною.
Холодною торкаю я рукою
Застиглі сльози під щокою.
Простіть мені моє життя-
Кому принесла вдосталь муки,
Кому турботи додала
Простіть мене, я плачу... Боже!
Прости мені мої гріхи,
Пору зневіри і провини.
Прости мені мої думки,
Малу увагу до родини.
Я каюсь, прошу, ти прости,
Бо недостатньо полюбила
Людей, як любиш їх всіх ти
І в цьому є моя провина.
Простіть, я прошу, друзі вас
Мої недоліки, проблеми
Простіть мене, що довгий час
Закрила серце для людини.
Прости мені і не коханий,
Хоч я і дякувать маю тобі,
За подаровану увагу,
Коли надії забрала усі...
Моя матуся, моя кров
Не плач, за мене ще невмілу.
Ти дарувала всю любов,
А я не знала, що є цінне.
О, Батьківщино! Рідний край!
Закохана до болю я в простори:
В лани, сади, у водограй,
Безкрає небо і високі гори.
Життя-ріка, а час хоч вічний.
Летить, біжить, а ми живем.
Я прошу сил і дотик ніжний
Із вітром сльози вдаль несе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2010
У небі нічному сузір`я
Схилились в картини зірки.
А я на землі від невілля
Милуюсь і пишу рядки.
Між вітром, між часом - застинуть
В просторах інертні думки
І хмари повільно там линуть,
Ховаючи в сутінки сни.
Я тихо заплющую очі,
Лечу просто ввись - до небес
Купаюся в музиці ночі
Й мене повертає експрес.
І тут оповита любов`ю
Натхненна і вітром, і сном,
І щастям, що дано красою
Сльоза потекла за вікном.
У небі нічному сузір`я
Сплелися в картини зірки.
Рука на землі від невілля
Сплела у сузір`я рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213003
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2010
Біля верби, біля верби
У яснім місячному сяйві
Біля верби, біля журби,
Де всі слова для нас є зайві.
Я не забуду погляд твій,
Я не забуду тії очі
І як у снах у вирій мрій
Ти ніжно звав мене щоночі.
Біля води, біля води,
Де місяць зорі колихає
Біля верби, біля журби
Так палко серденько кохає.
Кохає миті і весну
Кохає все що було з нами.
В минуле й тишу наяву
Відносить річка нас човнами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2010
Музика спогадів,
Звучить саксофон
Повільних поглядів,
Де тон в один тон.
Де нотами вільними
Огортається світ,
Слідами повільними
Тепло топить лід.
Де в вирію музики
Співає душа.
Страстей і примудростей
Навчає вона.
І повна знеможена
Від щастя до дна,
Паду заворожена
У чарах з життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2010