| Сторінки (4/398): | « | 1 2 3 4 | » |
Так, не знає Історія тління,
Хоч Історії віхи криваві -
Виривали Вкраїну з корінням
Знавіснілі ворожі навали.
Cіяв кат рясно смертю та лихом,
Обезкровлював дерево Роду,
Розпорошував дух наш на крихти,
Нищив душу святу у народу,
Перемножував горе на відчай,
Упокорював біль наш стернею,
Укорінював маски у вічі,
Перекреслював правду брехнею,
Поневолював волю насиллям,
І глумився над честю й мораллю,
Розпорошував в колах безсилля
Переломлені долі скрижалі...
Перекроєні віхи історій
І сплюндровані вір постулати,
Заколисану, приспану, хвору
Знов ховаємо пам'ять за ґрати.
Розстриножені коні стихії,
Потривожене небо від зречень,
Вже ніщо нашу душу не гріє
Ні у спеку, ані в холоднечу.
Перепалені мрії на попіл,
Перетовчені кості в могилах,
Недовивчені нами уроки
Пеленою оман нас сповили.
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Замордований люд без упину
Всі віки у засліпленні блудить.
Сумно янголи дивляться з висі,
Як мільйони свічок плачуть воском...
Час спинити, народе, цей список,
Час сказати катам - "З нас вже досить!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380449
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2012
http://www.ex.ua/view_storage/150811845691
Виступ на благочинному вечорі у Львівському Католицькому Університеті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Ця холодна доба пише кров'ю у Вічності драми,
І зітхання опалого листя звучить в унісон
З кожним серцем схололим, яке без любові, мов камінь,
Із крильми наших мрій, пошматованих від заборон.
Ця холодна доба пропускає крізь хворі легені
І ранковий туман, і прогірклі печалі зневір,
Видивляється в нас, мов просвічує душі рентгеном,
І штовхає щораз до нових перевалів та прірв.
Ця холодна доба пише листям безмірні романи
Про омани, долання, про зранені душі людські,
Тільки десь у міжряддях жевріють поснулі бажання,
Сподівання на краще, окутані в морок віків.
Ця холодна доба викарбовує суть вищих істин
На скрижалях душі, де існує вже напис - "любов".
Задувають вітри в наші долі незриме щось, віще,
Щоб наблизились ми хоч на крок під Господній покров.
Догорає вже осінь, виплакує небо дощами
За теплом, що мина, за усім, що колись промине...
Лиш Душа, спрагла світла, усі кривди світу прощає,
Йде на сяйво зорі ново-дня, що ось-ось обійме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2012
ледь зрима цятка
моєї мрії
в душі зоріє
знайти б дверцята
до диво-світу
з одвічним літом
де тінь у спеку
дарують крила
по вінця сили
де небезпеки
всі кануть в безвість
рік безбережних
між берегами
пітьми і світла
мости розбиті
світ ворогами
нам сипле щедро
і стелить терня
не полічити
утрат-печалей
і сліз відча'ю
час - мудрий вчитель
хто з серцем чистим
шукає істин
час вічних істин
що спалять морок
настане скоро
свої обійми
розкриє Всесвіт
готовий вплести
у долю кожну
яскраві смужки
любові й дружби
в серця порожні
налити світла
щоб стало видно
усім незрячим
і безталанним
хто з упованням
жадає зцілень
від лжі й облуди
хто вірить в Чудо
воно здійсниться
час змін вже скоро
розвіє морок
в моїх зіницях
ледь зрима цятка -
у Рай дверцята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2012
Вицюркало літо цвіркунами,
До краплини вицюркало. Вже
Насуває осінь, як цунамі,
І ніхто цей рай не вбереже
Від ночей нудних і днів марудних...
Утекти б світ зá очі мерщій!
Та чекають села, мов підсудні,
Нищівного вироку дощів.
(Олег Завадський)
***
Я гадаю - осінь тут не винна,
Що марудить світом люд земний.
Чи втекти від себе ми повинні,
Чи провина неба, що хмарини
Його роблять сірим і сумним?!...
Не підсудні - вирок вже у силі,
Набирає обертів злий рок,
Що не день - цунамі десь накрило,
Що не ніч - пітьма здіймає крила...
Людство не затямило урок,
Що його життя підносить в соте,
І чи стій, чи хутко утікай -
Не встигаєм втрат складати в соти,
Світло душ втопили в тьму болотну,
Світ довкруж - вируючий вулкан...
Так, насправді рай і пекло поруч,
І одне, і друге - справа рук
Й душ людських, що нелюбов\'ю хворі,
Шлях забули в небо неозоре,
І за це приречені до мук...
Ти гадаєш досі - осінь винна,
Що тепло все вицюркало вже?
Та повір, між хмар є небо синє,
Десь в безликім натовпі - Людина,
Що шматочок Раю збереже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374821
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2012
Засумніли в парку тіні ліхтареві,
Де ми вчора грілись в сонечка теплі,
Стало зимно в лапи скам'янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахне терпко осінь, а у наших скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий наш Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом ти укрий знов губи,
Всепроникним словом серце звеселяй!
Лиш чого не мали - ми повік не згубим,
Та знайти зумієм наш єдиний шлях...
Знаєш, Хтось незримий, але вже відчутний
Прагне в світ пробитись, зерням прорости,
І для нас постати існування суттю,
І звести між нами в Вічності мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2012
Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу.
Світ глузує над нами і плаче Господь із небес,
Бо блукаємо світом наосліп, плекаючи відчай
У душі, де на денці лежить тягарем споконвічним
Для новітніх розп'ять власноручно змайстрований хрест.
Нас століття привчали до думки, що "Волі нема!",
І мовчання печаті вуста затуляли все дужче.
Час на зміни настав! Хай нарешті відступить пітьма,
Світло істин омиє Вкраїни потомлену душу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374101
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2012
Ким буду сьогодні? А знаєш, мабуть, синім птахом,
Що в неба безодню за вітром літає без страху,
На смарагдові землі кидаючи тіні крилаті,
По стежках потаємних бажаючи рай відшукати.
У незнаних світах, переповнених суттю по вінця,
І у маревах-снах я збираю знання по краплинці,
Щоби мої вуста промовляли слова доброзичні,
Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність.
Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю,
Проникаю стрілою крізь Тебе, крізь небо безкрає,
Повертаю до рідного краю ключем журавлиним.
Я в пошуках раю... Я - біль, що вкладаєш Ти в риму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2012
Засніжило в душі,
Щось незримо-тендітне в ній мерзне.
Дні, мов гострі ножі,
Відсікають жалі всі й у чергу
Поставали за чимсь
Незбагнено-жадано-міражним,
Наче йдуть на спочин
В ясно-сфери, в яких тільки важить
Світло світу - любов,
Яка морок світів розтинає,
Над-основа основ,
Що єдина веде нас до раю...
Я вслухаюсь у ніч,
Янгол щось промовля сокровенне.
Я благаю: "Повіч,
Чом так кров моя стигне у венах?
Чом сніжить у душі
І так мерзне у неї осердя
На новім віражі,
Де не чутно земної вже тверді?...".
Зорі світять до віч,
Вже не чутно слів янгола мого,
Невідомості ніч
Знову кличе мене у дорогу.
Що за тим рубежем -
Щастя злетів чи біль від падіння?
Чи Господь вбереже,
Чи діждеться душа воскресіння?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2012
Чорна птахо з туманом на крилах,
Як ти впала сюди з висоти?
Що ти хочеш для неба знайти
На занедбаних
тлінних могилах?
Посхилялись трухляві хрести,
Як пророки, позбавлені сили.
Потомилися. Їм не дійти.
Вже й молитви свої погубили.
Може, й справді є кращі світи?
Потомилися. Їм не дійти.
(Валентина Савелюк)
* * *
Може, птаха насправді не чорна?
Чорнота її - тіні з могил,
Що вповзають в пір'їни між крил
Цим туманом пекельно-потворним,
Поглинають її ясно-лик ,
Витравляючи пам'ять про вічне,
Забуттям її душу калічать,
Витискають життя з неї сік...
Вже й хрести на могилах, мов тлін,
Все здається у мороку власті -
Диво-птаха змагається з Часом,
Проганяючи тіні провин.
Ми усі на межі світло-тінь,
Хтось уже й над пітьмою зависнув...
Глянь, промінчик у мороці блиснув,
Кращий світ душу жде на спочин!
Що пророчать зотлілі хрести
І про що їх молитви безмовні?
Диво-птаха під неба покровом
Досі марить про кращі світи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2012
А знаєш, ти снився мені,
Не руки, не очі - лиш голос,
Що тихо звучав вдалині...
І тільки душа твоя гола
Тулилась до мене, мов кіт,
Клубочком на грудях вмостившись,
Творила для нас диво-світ,
Де вічно любові йдуть зливи,
В якім життєдайна роса
Стікає по тілу струмками,
Де вічно-квітуча весна,
І марить крильми навіть камінь...
Так дивно ти снився мені,
Ми разом літали у висях,
І сонми яскравих вогнів
У зірку велику злилися,
І ми зігрівались крильми,
Купалися в пестощах ночі,
"я"-"ти" не було - тільки "МИ",
Колись хтось про це нам пророчив...
Та ніч перейшла через грань,
Розтануло марево дивне.
А знаєш, у сотнях згорянь
Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2012
Буває мить - здається зайвим слово,
Лягають всі слова на денце серця...
Збагнена всім - це мова лиш Любові,
Основа всіх основ, що світ оновить
І відчиняє всі незримі дверці
До диво-сфер, в яких панує світло,
Що струменить із віч, по вінця щастя,
Де спокій, благодать, одвічне літо,
В яких людська душа себе наситить
Теплом по вінця... Там не носять маски,
Немає фальші, справжнє все достоту -
Чуття і дотик, музика мовчання,
Єднання душ, складання в серця соти
Бажань і мрій, любов там є оплотом
На всі віки, аж до часів останніх...
Буває мить - єдине важить Слово!
У мить зневіри ліком є найбільшим,
За крок до прірви дружнє слово зловить,
Не дасть пропасти, поверне основу.
З вуст мудреців слова лунають віщі,
Поет-провісник мрії окриляє,
Крізь простір-час він словом мостить стежку,
Що приведе колись когось до раю.
Слова пісень про вічне небо-краєм
Летять птахами й Вічності належать.
Є оберегом матері молитва,
Коли дитина збилася з дороги
Чи десь кривавить ранами у битвах...
Слова - мов щит, неначе промінь світла,
Що тне пітьму віків. Слова є Богом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2012
Так прагну найбільше дізнатись про... себе,
Здолати стежки всі круті й небезпечні,
Збагнути, як Час, що пронизує небо,
Щомиті лягає на Вічності плечі.
Так хочеться крила собі відростити,
До янгольських сфер проникати іскристих,
Навчитись слова пропускати крізь сито,
Що лжу відрізняє між зернами істин.
Так хочеться спити любові по вінця,
Поразки і злети - на денце до серця,
І відбиток власний знайти в половинці
Душі, що десь бродить в життя круговертях.
Якби ж хто придумав такого рентгена,
Що душу людини просвітить наскрізно,
І ніші, в яких причаїлася темінь,
Наповнить враз світлом, допоки не пізно...
Мабуть, ці бажання й самій незбагнені,
Нуртують в мені, проганяючи спокій.
Та знаю - допоки ще кров в моїх венах
Пульсує нестримно у битвах буремних -
Душею літатиму я надвисоко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2012
Сумно хмари по небу снують,
Відкидаючи тіні на світ.
Хтось шукає у втраченім суть,
Ну а хтось - навмання через брід.
Вже не чутно у небі "курли",
Дощ змиває сліди облуд,
Понад хмарами горді орли
Оглядають із подивом люд -
Хтось зривається з них у фальш,
Вже йому не ятрить олжа,
Хтось гартує свій дух, мов сталь,
Бо знайшов, де зі Злом межа.
Хтось забув, як тримати меч
І любов оселив в душі,
Хтось втікає від самовтеч,
Не збагне - де свої, чужі?...
Сум осінній застуджує кров,
Ліс осінній радіє від злив.
Світ завмер у чеканні обнов,
Люд принишк у наближенні див...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2012
Так невблаганно час цей одцвітань
На люд і землю котиться щороку,
Людська свідомість незбагнену грань
Щоразу пізнає новим уроком.
Пора зітхань, багрянцю і журби
За тим, що вже в минулого у власті,
І ми якісь приречені, якби ж
Могли на мить спинити плин у Часу.
Шляхами неповернень йде душа,
Хоча, бува, і бродить манівцями.
Так важко промовляти нам "прощай",
Та більш нестерпно - все життя сліпцями
Іти стежками вічних одкровень,
Якими небеса нам сиплять щедро,
І не прозріти навіть в білий день,
Й ногами не відчуть земної тверді.
Щось одцвіло, а інше - ще в зерні
Чекає, щоб воскреснути з дощами,
І новий пагін виплекать в борні,
Який проткне собою навіть камінь.
Колись і ми, як літо, одцвітем,
Пожухлим листям канемо у Лету...
Залишмо тільки те, що нам святе,
Аби колись воскреснуть новим злетом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2012
За вікном
знов пітьма
тихо квилить,
мов птаха голодна.
Нам обом
ця зима -
наче милість,
здається, Господня.
Де пітьма -
зла нема,
хтось його породив
від безсилля.
Ти - струна
без оман,
звук твій прірву журби
все ж осилить!
Жовтий сум
про весну
тихо снить,
час - це лік від розлуки.
Крізь пітьму
рятівну
я тобі простягну
свою руку.
Відрікань
час мина,
нових сходжень
від нас прагне Небо.
Зазираєм за грань -
там весна
перероджень
й повернень до Себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2012
Шпалери на моїх стінах
ще теплі від твоїх віч,
що вчора своїм промінням
навпіл розтинали ніч
в маленькій моїй кімнаті,
що міцно сплела ТАМ з ТУТ,
де місяць в вікні плескатий
шукав у мовчанні суть,
аж поки сумний світанок
не вивів зі сну чуття,
заливши жалі у рани
без крихітки й співчуття,
розтявши на ДО і ПІСЛЯ
для нас лише зриме МИ,
навік вкарбувавши в пісню,
як двоє сплелись крильми...
Прошита безсонням стеля -
віконце для самовтеч,
знов осінь стежки нам стелить
уламками порожнеч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Росла билинка посеред шляху,
Мала й привітна,
Вдивлялась в небо, де вільна птаха
Боролась з вітром,
Стеблом тулилась до землі
В дощі та гради,
Але й мурахам в спеку тінь
Давала радо.
Вона маленька, ну то й що?
Все ж прагне лету!
...Ось подорожній сумно йшов,
(Він був поетом),
Поглянув з подивом, як ця
До неба пнеться,
Подумав: "Гідність - до лиця
Усім, здається...".
Немов й не трапилось ніщо,
Та слід лишила
На серці тих, хто повз ішов,
Схиливши крила.
Яка мораль? самі знаходьте
Поміж рядками,
Якщо навчатись є охота -
Навчить і камінь!
Якщо плекати свою бездарність
І не учитись -
То ризик є прожити марно...
З нас кожен Вчитель.
Та неодмінно ще Учнем варто
Себе відчути,
Аби набути для духу гарту
Й сягнути Суті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2012
Когось торкає крилом незримо
предивна птаха,
а хтось ґвалтує стражденну риму,
без тіні стра'ху,
що тій пташині понад-небесній
шматує крила,
обрубки думки бажає вплести
в рядки безсилі.
Чом він не бачить, що та пташина
закута в пута?
Хоч снить про неба ясне проміння
і прагне Суті.
Чи він не чує, що білий янгол
рида безмовно,
бо споглядає, як в душах спраглих
вбивають Слово?
То ж не плекаймо свою бездарність,
хоч світ й лукавий,
шануймо птаху понад-захмарну,
не прагнім слави.
Лиш справжнє важить - збагни нарешті,
поглянь в глибини
до свого серця - там під арештом
сидить... Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2012
Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
У висях пронісся в своїй вогняній колісниці,
Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою.
В проваллях між хмар янгол білий дивився розпачливо,
Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників.
"Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?" -
Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення.
Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши -
Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності.
Тривожився янгол: " Коли вже єство людське зміниться?",
Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище.
Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини,
Що проситься в вікна і двері душі запропащої,
Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими,
Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані
Душі, що вдивляється в небо в надії - розвидниться,
Та небо, здається, все дужче палає загравами...
Допоки людина дорогами йтиме кривавими -
З небес буде чутно єдине - як янголи схлипують!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2012
У морок знов день білий вгруз,
Слова любові впали тінню
На сонця диск, на вигин вуст,
І затулили зір прозрінню,
В якім, ще вчора зрячі ми,
Розбили всі орієнтири,
Аж так, що в серці біль щемить,
Мов хтось з грудей то серце вирвав...
І неба тло, і сяйво зір
Ураз, здається, потемніло,
Коли душа пішла за тілом
Усім табу наперекір.
Мовчи, мовчи, бо з віч вогонь
Є більш промовистим, ніж слово!
Торкаюсь пальцями до скронь
Твоїх безмовно...
Не вір, не вір, не вір словам!
Бо серце манить у тенета.
Згоріла прим'ята трава...
Любове, де ти???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2012
світло стелиться з неба синього
упираючись в морок всесвіту
люд несе хрести із провинами
по спіралі все в світі вертиться
що написано – мусить статися
загаїлися душі скверною
йдем над прірвою, не спиняючись
і нема назад нам повернення
мрії падають зорепадами
кого кликати? не докличешся
час спинитися - небо зрадами
аж по край Землі вже наситилось
загубилися вищі істини
їх давно уже позрікалися
не знайти джерел із пречистою
що написано – нині сталося –
сяйво душ людських вже потьмарене
небеса не шлють людям милості
замуроване сонце хмарами
і не чутно слів "Боже, змилуйся!"
сонце світові не дає тепла
світло світові не несе надій
спопеляючи все довкруж до тла
залишаючи кола на воді…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2012
сяйво віч
морок тне
зцілить ніч
смуток днем
суть речей
аж на дні
відпече
хтось мені
відболить
снами глузд
ще кровить
дотик вуст
від зітхань
ніч сумна
відрікань
час мина
новий злет
в небо-синь
гобелен
мак-полин
нова грань
наче страж
знов пора
на віраж
відмолю
відгірчить
знов у Лю...
на спочин
ніч у мить
перейде
станем МИ
хоч на день
віч-до-віч
не олжа
відповіч
де межа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2012
Неосяжне осягнуть
Я давно була не проти.
Ось і зараз є охота
В блискавиць спитати суть,
Про яку мовчать вітри,
Наші друзі невгамовні,
Що роздмухують у скронях
Наші рими у надрив.
Перекидуєм мости
Поміж "зараз" через "потім",
Почуття трамбуєм в соти,
Як в конвертики листи,
І сплітаєм у вінок
Наші хиби і вагання,
Щоб колись одного рання
Все ж затямити урок.
Де самотності межа?
Зазираємо за грані
І відчАю, і кохання,
Ні на кого не зважа.
Радо спалюєм мости,
А ще радісніше зводим,
Після війн шукаєм згоди
І благаємо "Прости!".
Хтось зривається у вись,
Хтось злітає аж у прірву,
Відшуковує довіру,
Де давно на вірі хрест.
Промінь сонця тне пітьму,
Наче ніж сталевий масло,
І надія в серці гасне,
Як нема уже кому.
Як нема уже кого -
Крила більш не прагнуть лету
І сумний куплет в поета -
В нім погаснув весь вогонь...
Та й з похиленим чолом
Я безмежне бачу небо,
Вірю в те, що жити треба -
Хоч би й всім смертям на зло!
Р.s. написала нині після спілкування з нашим колегою по перу Х.го...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2012
У відлунні минулих трагедій шукаю підказки,
На вчорашніх снігах - слід , котрий приведе до межі,
Де любов все простить, де так легко ходити без маски,
Де в театрі тіней я не гратиму ролі чужі.
У відлунні жалів ще лишилася крихітка світла,
Що розтопить в душі лід моїх споконвічних зневір.
Може, знов віднайду я того, хто мене воскресити
До життя знов зуміє і серцем промовить «Повір!».
У відлунні дощів відшуковую те, що зосталось
Від сердечних розп'ять на хрестах розставання і зрад.
Закарбую ЛЮБОВ я навіки на долі скрижалях,
Йду на сяйво зорі і уже не повернусь назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2012
Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч,
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!
Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну. Може, Любий, від світу втечем?...
Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх - ніколи уже не вернутись в солодкий полон.
Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?...
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовує ніч поміж нами незримий місток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353493
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2012
Прозрій
До дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь терня навмання, у світу круговерті,
Не раз в обіймах смерті,
На сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками весни вливають шал у кров.
Спивай мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами обпале'ну,
Що мріє про любов!
Прийми
Моє тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося у мить, сплітаючись крильми.
Ще вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси
В небес дива! Нехай реальні стануть,
У закутках душі захочуть прорости...
На серця полотно тече штрихом останнім,
Не знаючи вагання,
Краплиночка роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2012
Вимальовує Хтось поміж нами незримий місток,
І нікому, крім нас, це не видно у зареві ночі,
Дотягаюсь крильми, зазираю у Вічності очі,
Доторкаюся суті, якої нам зорі пророчать,
Прориваю заслін нерозквітлих бажань і думок...
Лиш ковток, лиш єдиний любові ковток
Дай мені влити в серце, таке від зневіри схололе,
Аби легше босоніж пройти по колючому полю,
Свої нерви розтяті вітрами надій обезболить,
Аби силу знайшла я останній зробити свій крок
В небеса, що чекають, мов мати на свою дитину,
Що згубилась у хащах і збилася на манівці.
Йду на Твоє тепло, голос янголів, бачу вже ціль -
Площина світло-щастя чекає на мене в кінці!
Ну а зараз - горю, випиваю життя до краплини,
І колись в сяйві зір перероджусь... в небесну зорю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353318
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.07.2012
Ніщо так не болить - одна любов лиш,
На роздоріжжі долі й нових драм
Стоїш один, мовчанням вбивши голос,
Туман довкруж, а ти - самотній колос
Посеред поля віч-до-віч вітрам…
Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя?
Тягар утрат не зрушити за раз.
Хтось не боїться знову в прірву впасти,
А хтось цей світ готовий вже й проклясти -
Усіх розсудить невблаганний Час.
Ховає ніч думки на дно бездонне,
Втікають сни в безсоння поза-світ,
Людські жалі звисають з неба гроном,
Вітри - знавці сумних лише симфоній,
В яких нам не знайти на все одвіт.
Вчорашня пам'ять завтрашній не вірить?
Вчорашні сни вгамують ненасить?
Нова любов не житиме без віри,
Без неї навіть світ здається сірим,
Від нелюбові, Господи, спаси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2012
ти приходиш вночі у мої розтривожені сни
ніжним дотиком вуст, мов торкання незримого вітру
ти мовчиш надто гучно, мов ноти на древніх пюпітрах
це мовчання тривог, так у горах мовчать валуни
у мій всесвіт колись я тобі відчинила дверцята
а туди намело аж по вінця усяких жалів
кожна нота твоя – наче смужка від серця відтята
кожен погляд – наскрізь мого світу, котрий відболів
ми втікали від втеч, бо вони – наче справжня обуза
на розхрещенні доль пошматовані мрії печуть
кожен сам серед світу своїх рукотворних ілюзій
залишився один… може, Люба, запалим свічу?…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Мої думи неначе у хмарах зависли,
Розтривожили небо, вагітне від злив.
Моя Рідна, мене перепишеш у пісню?
Бо в старій пісні надто бракує кисню,
Між словами не простір - одні вузли...
Я не буду тиха - бо я нестримна,
Я безумно-шалена стихія вогню.
В мене масок нема, бо не зношу гриму,
Моє серце щораз вибухає в риму,
А душа надто любить ходити в ню.
Коли душі приходять єдиним цілим -
Всі стираються грані, а є лиш Суть.
Коли поруч - то в спину тобі не вцілять,
Бо прикрию крилом, у боях ледь зотлілим,
І ми разом діждемось свою весну!
Я казала, прощатись пора настане,
Коли в нашім мовчанні весь зникне сенс.
Та сьогодні МИ є, хоч і десь за туманом,
І твій голос ще досі мені гоїть рани,
І я вірю, що зможу донести хрест!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2012
Я не та, яка була ще вчора -
Крила пошматовані в вітрах,
Бо щораз, здіймаючись угору,
Всупереч реальності потворній,
Намагаюсь вбити в собі страх.
Я не та, якою вже не стати,
П'ю життя, аж груди розрива,
Що не день - нове душі розп'яття,
Кожен крок - наближення до страти
Моїх мрій... Як досі ще жива?
Я не та, якою мала бути,
Бо живу усупереч всьому,
П'ю любов, немов гірку цикуту,
Прірви дна бажаючи торкнути
І крильми розвіяти пітьму.
Хто ми є - вовки, птахи чи люди?
Ким би не були, без волі - смерть!
Я така, яку ти не забудеш,
Раннім снігом випаду у грудні,
Навесні - дощем небесних сфер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2012
Чи вічне в Вічності є те,
Що для людей усіх святе?
Чи переродиться у тлін
Під небом вічних перемін?
Чи неминуще промина,
Коли сягне ріки оман?
Чому безцінне тратить сенс
І надважким здається хрест?
Чи є у вічного межа?
Де грань святого і бажань,
Що спопеляють нам єство?
Любов - чистилище для двох?...
Питань багато, не збагнем -
Де шлях у пекло, де в едем.
Та певна лиш в одному я -
ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2012
Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.
На стінах душі вицвітають картини про вічне,
Горять образи' у святинях. Земля попелищ
Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".
Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...
Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2012
У кожній Людині
На денці у серця
Є крихітка раю, -
Ти знаєш чи ні?
То чом безупинно
Шукаємо жертву,
Її роздираєм,
Немов на війні?!
Вростає байдужість
У нас споришами.
"Яке милосердя?
Час нині вовків!" -
Ти кажеш, мій Друже,
Без тіні розкаянь,
І в голосі твердо
Відлунює гнів.
Не слово - цикута*,
Жалі в небо квилять,
Довіра на друзки,
Мости у вогні,
Душа на розпутті,
Надломлені крила,
І двом - надто вузько
На стежці одній...
Для ближнього стигне
Отрута в бокалі -
Традиція давня
Людської пихи.
Кривавляться стигми,
"Світ надто лукавий!" -
Таке виправдання
Лише для слабких.
В життя круговерті
Стираються грані
Між світлом і тінню,
Між добрим і злим,
Втрачають опертя
Людські сподівання
На вічне й безцінне...
Суцільні вузли
Надміцно сплелися
У сітях омани,
Що згублені душі
Затягує в вир.
Лиш янголи в висі
Скривавлені рани
Оплакують дужче,
Аніж до сих пір...
Людино, одужуй!
Сама ж собі лікар,
Пусти в душу світло,
Збори в собі зло!
А знаєш, мій Друже,
Мистецтво велике -
Ненависть зцілити
Любові теплом!
Цикута* - отрута, яка зафіксована в анналах світової історії, як речовина, якою отруїли в свій час великого Сократа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2012
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення волі.
Та від вражих ножів тінь зависла на рідному полі,
Від наруги над Духом свобідним гірчить полиново,
На облуди хресті розп'яли найсвятіше вже - МОВУ.
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення правди.
Та свої і чужі об'єдналися зради заради,
Рідне слово, яке у сибірах колись не скорили,
Поховати схотіли навік в забуття домовину.
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення світла.
Хлинуть Правди дощі, що зуміють облуду всю змити.
Жовто-синя Голубка, що круки в кільце оточили,
Розірве його вщент і для лету розправить знов крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348550
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2012
О мово рідна, в сотий раз розп'ята,
Знов виснуть над тобою руки ката,
Стискають зашморг, щоб тебе не чути
І дух твій закувати в рабські пута.
О мово, наймиліша в цілім світі,
Зґвалтована, знекровлена, розбита,
Роздерта ворогами знов на шмаття,
Невже у забутті згориш багатті?
О мово люба, нищена віками,
Не вперше пробивалась ти крізь камінь,
З тобою й Україна воскресала.
Здолаймо врешті вражу цю навалу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2012
Спитай себе, чи Ти для України
Душі вогонь готовий дати весь?
Хоч жити легше тим, хто на колінах,
Забувши, що таке сумління й честь,
У кому дух раба живий донині,
Хто у душі плекає зраду й страх,
Із вуст чиїх чужинська мова лине
І хто майбутнє зводить на кістках…
Спинись на мить, поглянь в душі глибини –
А скільки в Тобі світла та добра?
На що готовий Ти для України?
Пора переродитися! Пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2012
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди піти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи мов каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й мови - не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Нехай постане Вільна Україна,
За котрою стужилась так душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342607
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2012
Як бракує сонця серед ночі,
Прохолоди вітру в полі жита,
Тих очей, що глянуть щиро в очі,
Що без слів нам істини пророчать
Й душу спраглу вірою наситять.
Як бракує в людях розуміння,
Правди слів, що рве правічний морок,
Як бракує в кожнім з нас Людини,
Що не зрадить ближнього до згину,
Із котрою янголи говорять.
Як бракує простору для злетів,
А у грудях - волі, мов повітря...
Хай же кануть всі жалі у лету,
Хай воскресне слово у поета,
Хай любов всі сльози серця витре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337654
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2012
Допоки тут –
Не варто зазирати
За грані ті, людині незбагнені.
Допоки кров тече по наших венах
Ми рвемо ґрати
Облуд потворних і йдемо' крізь темінь
На Вищий суд.
Осердя душ
Гартуєм у звитягах.
Нехай ніщо не вищербить душі
В боях за правду, хай весни дощі
Омиють стяги
Від кривавих стигм. Лише війни ножів
Уже не руш!
У сяйві зір
Втопім свою журбу,
В нас вибір є – до світла, правди, волі.
Прийшла пора у руки брати долю,
Лише не будь
Рабом, ні тим, хто дух людський неволить,
У себе вір!
Зрікаймось пут,
Які скували душу,
Любім цей світ – найбільша це потреба!
Сліпих душею Татко наш із Неба
Вже не відпустить -
Пробачить всім, прийме усіх до себе…
Та док' ми тут –
Несімо світло-суть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2012
Я вже іду,
Здіймаючи угору
Незримі крила, прагнучі увись,
Підношу зір у небо неозоре,
Де янгол білий крилами огорне
Мене колись…
А ти будуй
Свій Храм душі і світла,
Вимощуй шлях до правди і добра.
Допоки тут – хай в серці твому квітне
Любов ясна, що стане ліком світу,
Виточуй рай!
Жени біду,
Залиш усі тривоги,
Хай тінь образ розчинить сяйво зір.
Бурхливий плин чекає за порогом,
Ти ж не впускай у душу лиш одного –
Гірких зневір.
Дощі пройдуть,
Душі зміцніють крила -
Для нових злетів, звершень і звитяг.
Усі образи світу я простила,
І ніжно так несе мене на хвилях
Ріка життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2012
Весняна повінь
всю мою душу
заполонила,
пташиний гомін
мене зворушив,
мов голос милий.
З далеких далей,
молю – "Озвися
відлунням грому,
щоб всіх печалей
могла зректися,
прогнати втому!".
Хай подих вітру
мені шепоче
про тебе, Милий,
я сльози витру -
для Тебе хочу
зростити крила.
Літаю в висі
на хвилях марев,
аж по під хмари.
Молю – "Озвися
до мене зараз,
ким серце марить!".
Яскравий промінь
мене торкає
цілунком ніжним.
Я йду додому -
за небокраєм
так дивовижно...
Спочине серце
моє зболіле
в розлуці вічній.
Всі грані стерто.
Здіймаю крила.
Вже небо кличе...
2001 -2012рр.
Вірш присвячений Атені Пашко,
великій доньці України, поетесі, дружині В'ячеслава Чорновола,
яка нині вночі пішла у Вічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Весна розпещує
Сердечні пристрасті,
Бажання повені
Залили все.
Скажи: "Ну де ж ти є?
Давай іскритися!".
Любов наповнює
Й до зір несе.
Вагання вистудять
Вітри розхристані
І душу зморену
Розкрилять знов.
Стань мені пристанню,
Струмками чистими,
Весняним променем,
Що збурить кров!
Вустами спраглими
Торкнуся з ніжністю,
Коли повернешся
На мій поріг...
Ми дива прагнемо!
Світ дивовижним є -
Любові зернами
Встеля до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323495
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2012
Десь весна увірвалася теплим потоком,
І нестримністю рим, і жагою у серці,
Що відлунює в ритмах любовних інерцій,
Відкриває бажань потаємнії дверці
І наповнює світ життєдайності соком.
Десь бентежні вітри заціловують віти,
Що у сонячнім сяйві бруньки розпускають.
Там принадами березень в грудях стискає,
Там знайдеться для кожного щастя окраєць
І душа себе світлом по вінця наситить...
Я ж холодним провулком вертаю додому,
І мене обіймає лиш вітер колючий,
Що розшарпує коси мої надто рвучко,
Що єдиний печаль мого серця озвучив,
Розриваючи скроні надривами грому.
Я сама, серед ночі, в безсоння лещатах,
Ловлю погляди зір, що здаються так низько
І на груди небесні лягають намистом,
Досі мрію про нашу омріяну близькість
І про весну на двох, у маленькій кімнаті...
Десь ясні небеса напувають дощами
Розтривожене гро'мами лоно землиці.
Озираюсь назад – мерехтять чужі лиця.
Та попереду світло і серце іскриться,
Бо за мить ти торкнешся до мене вустами!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2012
Я музику чую в напоєних небом струмках,
мовчанні симфоній,
солодкім полоні у маревах свого безсоння,
в якім безборонна,
у рідних, коханих руках.
Зриваюсь у світло. Шалено пульсує у венах
прозріння і вище,
уже не лякають вчорашніх надій попелища,
а сни мої віщі
проходять крізь мене.
Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,
бентежать уяву,
розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,
на ранок зростають
в нестримності рим.
Встеляю словами, що линуть з небесних осель,
стежину до серця,
яке крізь моря й океани до мене озветься
у ритмі інерцій
весняних новел.
На кінчику пензля незримого Майстра згори
краплина бажання,
яке розцвіте в моїм серці у лоні світання,
неначе останній
безумного шалу порив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2012
Прозрій
До дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь терня навмання, у світу круговерті,
Не раз в обіймах смерті,
На сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками весни вливають шал у кров.
Спивай мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами обпале'ну,
Що мріє про любов!
Прийми
Моє тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося у мить, сплітаючись крильми.
Ще вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси
В небес дива'! Нехай реальні стануть,
У закутках душі захочуть прорости...
На серця полотно тече штрихом останнім,
Не знаючи вагання,
Краплиночка роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2012
Комусь шлях долі вселяють зорі,
А ти стежками вкладаєш вірші,
Хтось запитає Тебе: "Навіщо?" .
Мабуть, це знають лиш сили вищі
В небес просторах.
Комусь шлях долі встеляє слава,
А ти готовий іти крізь терня,
Ти сієш слово, мов правди зерна,
Що проростають і палять скверну
І все лукаве.
Ти Донкіхотом ідеш по світу,
У грудях носиш юнацьке серце,
У своїм слові - вогонь із перцем,
У небо крила Твої простерті,
Лише б летіти.
В пустелях світу самотні душі
Завжди шукають оазу щастя...
Хай небо сипле Тобі лиш ласки,
Щоб став Ти жити, неначе в казці,
Світися дужче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Справді, випадковостей на світі
Важко відшукати і з вогнем,
Не знайти людині всі одвіти,
Хтось з*єднав у світі все в одне.
Все просякло сплетенням енергій,
Все пульсує з Космосом у ритм,
Не збагнути нам людський егрегор,
Не розкодувати алгоритм...
Вже були розп*яття і Голгофи,
Хтось за нас воскеснув вже колись...
Дивно так поєднані ці строфи,
Як і наші долі, що сплелись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2012
Судомить у грудях.
Бракує повітря.
Злітають у небо жалі.
У світі, по вінця людської облуди,
Не зрадить лиш вітер
І тінь.
Я спрагла й голодна.
Повітря ковтаю.
Насправді - бракує тепла.
Впустити у серце тебе я вже згодна,
Хотіла б згоріти
До тла.
Летять в небі круки,
Та вже не тривожусь,
Позбулась душа самоти.
Нарешті в обіймах сплітаються руки,
Ми разом спроможні
Іти.
Бажання і пристрасть
На двоє помножим,
Торкнемося янгольських сфер.
По хвилях життя пропливем літ зо триста,
Усе переможем
Тепер!
Торкнися вустами,
Наповнись по вінця,
Любов - то найкращий наш лік.
Кохай без вагання мене до нестями,
Бо я - твоя Жінка
Повік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2012
Знов над світом летять комети,
Догорають яскраві зорі,
Запорошує попелом Вічність
Наші, Сестро, з тобою сліди.
Так вже сталося, дух Поета
Ми несем крізь життя простори,
Зазираючи в неба вічі
І рятуючи світ від біди.
Що єднає нас, чи я знаю?
Рідне щось аж до болю в скронях,
Незбагнене таке й шалене,
Недосяжне, немов міраж.
Ти жагою з глибин зринаєш,
Коли місяць у небі вповні,
Ти наповнюєш мої вени,
Коли йду на черговий віраж.
Дотуляються наші крила,
Коли в маревах линем в небо,
І пульсують в надриві душі
Так подібно, немов одна.
Що за дивна штовхає сила
Цілу вічність мене до тебе
І зростає щомиті дужче,
І п'янить серце, мов з вина?
Ми за руки завжди тримались,
Розривали тенета скверни,
Ми ходили лише по грані
І дивились до віч смертям,
Всі гріхи ми людські прощали,
Засіваючи добрі зерна,
І любов'ю зціляли рани,
Підіймаючи правди стяг.
У туманностях Андромеди
Ми в єдине крильми сплелися,
Бо холодні Землі вітрища
Видувають тепло з душі.
Між Великих й Малих Ведмедиць
Час прийде нам колись спиниться,
Але нині наш янгол в вишах
Нам шепоче нові вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2012
Що нам зорі ясні напророчили?
Я приходжу у сни твої ночами
Недосяжною і незбагненою,
Із очима магічно-зеленими.
Крізь світи прилітаю лелекою,
Маю доступ до тебе, далекого.
Лиш мовчить янгол в небі замислено,
Стежку в рай колючками хтось вистелив.
Досі ми рятувалися втечами,
Та життя нас навчило вже дечого.
Ми в пустелях світів не окремо є,
За терпіння любов - наче премія.
Замітає снігами хурделиця,
Серцем бачу - до тебе шлях стелиться,
Вже птахами не будем самотніми,
Наша мрія іскрить позолотою.
Я люблю твої очі із просинню,
І до тебе душа моя проситься.
За зневіру свою нині каюся...
Чи приймеш мене ти, не вагаючись???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2012
Світло місячне ллється в вічі
І підморгує Андромеда.
Я вовчицею йду крізь вічність
І шукаю життєве кредо.
Миготять незнайомі лиця,
Небеса розриває громом.
Час настав, аби вже спиниться -
Та вовчиця іде невтомно.
Почорніле з морозу листя
Слід вовчиці на ніч сховало.
Куля вирвалася зі свистом...
Виє вовк за дев\'ятим валом.
Видається, спинилось серце,
Біль врізається в скроні терням.
Вовк крізь хащі біжить уперто,
Він вовчицю свою поверне.
Кров стікала крізь рвану рану,
Хтось злизав її, мов живицю.
Ніч вростає в холодний ранок,
Вовк свою воскресив вовчицю.
Пестить місяць у срібнім сяйві
Три істоти з чужого лісу.
Тут пояснення будуть зайві -
Шарудить вовченя вже листям...
Світло місячне ллється в вічі,
Знов підморгує Андромеда.
Будем разом іти крізь вічність
І любов стане нашим кредо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Сплітається в світі цім чорне і біле,
Любов і ненависть, могуть і безсилля,
Зневіра і мрії, падіння і злети....
За грань зазирають віками поети.
І Ти зазираєш за грань мого серця -
А я ще ніким не приборкана досі.
Освідчень твоїх не боюся відвертих,
Готова сказати самотності - "Досить!".
Щось дивне й бентежне у венах пульсує
І збурює думи й без того шалені.
Чи крихітку щастя Тобі принесу я?
За гранню ночує любов незбагнена.
Як янгол нам стежку до щастя покаже -
Ми пристань душі віднайдем дуже скоро.
Й колись, як Ти мрієш, вовчицею вляжусь
Тобі я на груди, приборкавши гонор...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2012
А ти готовий до терня, що тобі ноги поколе?
А ти готовий до болю, що розтинатиме серце?
Зі мною прагнеш звучати у ритмі неба інерцій -
Посадиш душу за ґрати, повік себе поневолиш.
Заради мене готовий злетіти в синь піднебесну,
В безмежжя крила розправить і не боятися впасти,
Мене любов'ю наситить, щоб я для світу воскресла...
Ти згоден крила роздерти, щоб дотулитись до щастя?
Ти все ще віриш у диво, а я - зоря, що згасає,
Стихія вічно-бурхлива, а ти - у пошуках раю.
Тобі я тільки здаюся, що ношу сонце у грудях.
Заради мене, Поете, на що готовим ти будеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2012
Ідемо ми давно уже наосліп,
Збиваючись щораз на манівці,
Не знаєм, що чекає нас в кінці
І милостей у Бога вже не просим.
Новий виток, ми знову на межі
Між світлом і пітьмою, видно прірву.
Коли себе з лещат зневіри вирвем -
Пройдем усі життєві віражі.
Новий виток... А поки що - журба,
Хоч досі маєм відгомін традицій.
Анумо витягай з душі по нитці
Проміння світле, вбий в собі раба!
Неси хреста, неси без нарікань,
Вмивай цей світ в джерелах світлоносних,
І дух, що досі в небо не підносивсь,
Здійметься ввись, здолає болю грань.
І скільки б не послав Господь терпінь -
Дійди аж до найвищої вершини,
Лиш не зречись у собі ти Людини,
Як не зрікався людства Божий син!
Святкує світ. А чи ще прагне істин?
Лежать у сховку розбрату ножі.
Новий виток... Ми знову на межі.
Чи вдасться нам це море переплисти?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305095
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2012
Поглядом звабним красуня
Знову тебе досягла.
Серце поета пульсує
І попеліє до тла.
Ти зазираєш у вічі -
Світло у них, каламуть?
В такт вам пульсуючі свічі
Марева дивні плетуть.
Що за мигтіння на стелі?
Чий це бентежний політ?
Він пелюстками устелить
Ними придуманий світ.
Те, що раніш не дозволив,
Нині поєднує вас,
Ви - у магічному колі,
В просторі пахне екстаз.
Ваші вуста вже німіють
Від поцілунків жаги,
Руки на тілі - мов змії,
Пристрастю рве береги.
Ти шаленієш, мов вітер,
Ти проникаєш наскрізь.
Дотиком ніжності витер
Всі її крапельки сліз...
Марево зникло нарешті,
Просиш - "Красуне, прийди!".
Серце поета бентежне
Вічно у пошуках див...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303726
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2012
Ніч пробила час для дива,
Для містерій і для злетів.
Чи душа людська щаслива? -
Вічна тема для поетів.
Ніч магічна, чарів повна,
Проникає в саму душу.
Те, що в нічку цю промовим -
Навіть камінь з місця зрушить.
Квітне місяць срібно-срібно,
Манить душу в небо-висі.
Якщо ти до злетів здібний –
В сяйві ночі розчинися!
Загадай, що серцю миле -
Час для дива ще триває,
Хай же мрія нерозцвіла
В небо крила підіймає,
І бажання вилітають
Із міцних обіймів цноти,
Всіма барвами палають,
Виграють, неначе ноти!
Ніч - найкращий друг поета,
Що дає душі натхнення,
А зірки, немов монети,
Сяють світлом одкровення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2012
А ти знаєш - що є в нас основою?
Що є сенсом Господнього промислу?
Кожен день нас усіх проскановують -
Наші думи, бажання і помисли.
Залишається грань незбагненою
Поміж світлом і тінню одвічними,
Наша кров, протікаючи венами,
Нам життя по краплині відлічує.
Стерто грані між днями і ночами,
Між гріхом, що вростає у праведне.
Що нам зорі ясні напророчили?
Постелили б собі, якщо знали би...
В цьому світі, зневірою зморені,
Йдем наосліп крутими стежинами,
І душа, мов землиця незорана,
Прагне трішки зігрітись... Людиною.
І нічого у цім дивовижного,
Бо єдиною, всім зрозумілою,
Є любов, що даруємо ближньому -
Мова Бога і Всесвіту цілого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2011
Так часто світ сплітає у вінок
Непоєднане – віру та зневіру,
Життя яскраве – існування сіре,
Бездумність і шалений вир думок.
Сліпучий промінь тне небес блакить,
На світло дня лягає темінь ночі
І чорним круком дивиться нам в очі,
Тамуючи за снами ненасить.
Гірський струмок, напившись досхочу,
Зринає враз стосильно й стоголосо
І розриває плоть землі в покоси,
Задобрюючи бога від дощу.
І холод зим роз’ятрює вогонь
Гарячих душ, залюблених у волю,
І біль душі вчимось зціляти болем,
А самоту – теплом своїх долонь.
В безсиллі часто зроджується сила,
Що вісь земну спроможна відхилить,
І все життя у пам’яті злетить
У мить одну, як смерть розправить крила...
Незнані досі задуми Творця
І неосяжність світу незбагнена.
Тече життя, мов кров по наших венах,
Тече життя без спину, без кінця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2011
Мені нагадуєш ти кремінь,
А часом - глину у руках,
Бо розганяєш словом темінь,
Злітаєш в мріях, наче птах,
Вхопити прагнеш промінь сонця
Чи відігнати навіть смерть,
Торкнутись крильми горизонту
І зазирнути в Книгу Сфер.
Ні перед ким не хилиш спину
І не скидаєш хрест із пліч,
Спиваєш світло з небо-сині,
Торкаєш Вічності до віч...
Ти йдеш самотнім подорожнім,
Твої супутники - вітри,
А у твоєму вірші кожнім -
Душі бентежної порив,
Яка ніколи не байдужа
До горя ближнього і сліз,
Вона щодня сіяє дужче
І в Небо свій будує міст...
Здається, все тобі під силу
І неможливого нема.
То ж розправляй, мій Друже, крила
І хай нічого не трима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Крізь відстані шлю з голубами
Останні листи зваби-осені,
Бо серце до тебе так проситься,
Мов тіло - вмиватися росами.
Та світ - поміж нами...
До безуму маю потребу
Тепла твого, наче повітря.
Прийди і печаль мою витри,
Малюй у любові палітрі
Мене лиш для себе!
Здається, що ти у мені є,
Навік ми тепер переплетені
Думками, чуттями, куплетами,
У небо крильми розпростертими...
Любити посмієм?
А, може, нас тут не існує -
Між цими містами пустельними,
Де долі стежини устелені
Стернею й піснями веселими?
Та серце веснує!
Я знаю - незвичні ці фрази,
Це тільки слова безголосі,
Якими любові ми просим
У неба нічного із просинню...
Чи бути нам разом???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2011
Всі журавлі давно злетіли в вирії,
Під чорним листям сховано печаль
Того, хто дивну казку собі вимріяв -
Крихку й звабливу, схожу на кришталь.
У казці тій - кружля самотнім символом
Той журавель, що ключ свій загубив,
У вічнім леті крила стали сивими,
Якби ж тоді летів, як всі, якби?...
Нема тепла, звивається хурделиця,
Гніздо замерзло, лід його покрив.
Куди ж тепер самотній птах оселиться?
Мовчать про це розлючені вітри.
Під чорним листям слід навіки згублено,
Мотив знайомий з давніх нам давен...
Важливо - зберегти, що справді любе нам
Й літати в парі з іншим журавлем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2011
Душа жадає одкровень - неначе сонця білий день,
Мов темна нічка зір ясних, неначе пролісок весни,
Немов зима своїх снігів, як хвилі рідних берегів,
Мов квітка дотику бджоли, неначе човен річки плин,
Немов піски оаз джерел, як подорожній тінь дерев,
Як волелюбна птаха крил, мов корабель стрімких вітрил,
Немов вуста до вуст торкань, як тіло пристрасті згорань,
Немов батьки серцебиття і щиру посмішку дитя,
Як соловей дзвінких пісень, немов поет нових натхнень,
Як жінка мужнього плеча, немов землиця орача,
Немов трибун палких промов, як небо наших молитов,
Неначе грішник каяття, як блудні діти вороття,
Мов люд зневірений прощень... - душа жадає одкровень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2011
Вимальовує Хтось поміж нами незримий місток,
І нікому, крім нас, це не видно у зареві ночі,
Дотягаюсь крильми, зазираю у Вічності очі,
Доторкаюся суті, якої нам зорі пророчать,
Прориваю заслін нерозквітлих бажань і думок...
Лиш ковток, лиш єдиний любові ковток
Дай мені влити в серце, таке від зневіри схололе,
Аби легше босоніж пройти по колючому полю,
Свої нерви розтяті вітрами надій обезболити,
Аби силу знайшла я останній зробити свій крок...
В небеса, що чекають, мов мати на свою дитину,
Що згубилась у хащах і збилася на манівці.
На Твоє йду тепло, голос янголів, бачу вже ціль -
Площина світло-щастя чекає на мене в кінці!
Ну а зараз - горю, випиваю життя до краплини,
І колись в сяйві зір перероджусь...в небесну зорю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2011
Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч.
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!
Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну, може, Любий, від світу втечем?...
Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх - ніколи уже не вернутись в солодкий полон.
Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовую знов поміж нами незримий місток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300446
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2011
Твоя любов - як води водограю -
Бентежить дух мій, збурює жагу,
У вир бажань щоночі затягає
Цього чуття і ніжність, і могуть.
Моя ж любов - мов грона винограду,
Які налиті соками життя.
Спивай мене, візьми у свою владу,
Тони в мені без крихти каяття!
Любов між нас - мов квітка на світанні,
Що пелюстки, умочені в росу,
До сонця простягає...проростаєм
Душа у душу - це любові суть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299718
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.12.2011
Так довго в долі я любов вимолюю,
І диво дивнеє -
Схололе серденько моє затоплює
Любові зливами.
Над нами неба синь уже розвиднілась,
Послала милості,
Це дивовижно є - спивати ніжності,
В ній розчинитися.
Тебе цілунками могла б запестити
Аж до потьмарення,
В солодких маревах, мов птах, воскреснути
Десь по-під хмарами.
Мені з'явився Ти, це безумовно є
Дарунком Вічності,
Від божевільності чуттів наповнення
Я знову свічуся.
Душепроникнення не вбити відстанню
І заборонами!
Нам треба звикнути: усе, що істинне -
Поза кордонами.
На серці висікла Тобі освідчення
Й подяку Богові.
У ночі місячні згораю свічкою
В чуттєвих спогадах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299465
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2011
Побач мою жіночу справжню суть!
Прилинь до мене, вирвися крізь простір -
Нехай думки в реальність проростуть.
Вкриваюся лише своїм волоссям...
Закрию очі - дотик твій ловлю
Своїм бентежним тілом розпашілим,
Спивай мене до краплі без жалю,
Цілуй аж так глибоко, щоб зомліла,
Гойдай мене на хвилях ніжно-рвучко,
Злітай зі мною птахом в небокрай,
Вмивай усю у пестощах жагучих,
Вмирай в мені і знову воскресай...
Люби аж так, щоб серце завмирало,
Зігрій необпікаючим вогнем,
Аби крізь душу мрія проростала
І оживила все, що дороге
Тобі й мені!...
А потім... буде тиша
У наших скронях відлік свій вести.
Крізь Вічність проростають мої вірші,
Згорають наші мрії в попелищі...
Прости мені за все і відпусти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298833
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2011
Пішов у ніч, не дивлячись...
У лоні серця порожнеча.
Я знов заручниця приречень.
Торкнись крилом мене за плечі,
Ну озовись!...
Ятрять думки. Бо в них не "ми",
Бо "ми" ніколи і не стане!
Шукаю серцю я пристанок,
Немов люблю в житті востаннє.
"Ну обійми!"...
Впусти мене в оселю серця,
Хоча би подумки, незримо -
Я перероджуся у риму,
Я прожену холодну зиму!
Надто відверта?...
Чи ми колись про все забудем?
Покаже час. Пишу про осінь,
Яка пульсує в нас ще й досі,
І про мої зміїні коси
На твої грудях...
Єднання душ - найбільше чудо,
Сильніше пристрасті палкої!
Навік позбулись ми спокою.
Що ми з тобою ще накоїм?...
Чи нас засудять?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297559
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2011
Я шукаю себе - поміж втрат, перероджень і віршів,
Знов надривно зриваю всі маски облудні з лиця.
Твої очі мій всесвіт спалили дощенту. Навіщо?
Проростаю в слова, за які небеса не простять.
Прориваюсь крізь хащі самотньо-схололого світу,
Попри все сподіваюсь на трепетне диво із див.
Нерозквітла любов, непромовлена в небо молитва
Не наситить сердець... Хоч у снах ти до мне прийди!
Ми злились у екстазі в розпещених маревах ночі,
Ця пульсація тіл нереально-реальна до сліз.
Переломлено грані між "можна" і "я тебе хочу!",
Проникаю у світ твій, лишаючи в серці поріз.
Чи суккуба, чи муза, чи згусток болючих інерцій?
Проростаю у сни, що лишають тебе на вустах.
Відсудомить до ранку. Здається, знов вирвали серце.
Чи забуду? - Не зможу! Палають сумні небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297486
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2011
Не відаєш туги моєї, Космосе!
Стікає біль по венах і не спиниться,
В пульсаціях твого звучу я голосу
І вірю в те, що мрія ця окрилиться.
Ловлю тепло, що рветься через відстані,
Ловлю душею всі твої означення.
Тавром два серця наші є помічені
За пристрасті, що болями оплачуєм.
Свідомість догорає, наче знищена
Реальністю, розтерзаною прірвою,
Яка між нас горою є найвищою,
Яка безсонням серце прагне вирвати.
Здається, ця любов - забави розуму,
Для тіла і душі неначе вбивством є.
В Небес за це пробачення попросимо,
Хоч є любов завжди безмежно-чистою!
У сни втікаю, ходжу лабіринтами
У пошуках того, що мною втрачено.
Хтось, може, називає це інстинктами.
Пробач мені усе, що не пробачено!
В очах Небес не маємо розгрішення,
Шматуєм душу, прагнучи кохатися...
Усе вагоме бачиться на відстані,
А знаєш - з нами все ще може статися!!!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2011
В піднебессі десь високо
янгол музику писав,
Сипав ноти ненароком
у обійми до октав.
Проростали в душу ноти,
вили втомлені вітри,
Снився ти мені у соте,
аж здавалось, я - це ти.
Долітав до неба стогін
і зривався із висот,
Упивались до знемоги,
позбуваючися цнот...
Проростали в тіло пальці,
пульсували скроні в такт
То симфонії, то вальсу.
В серці ти залишив знак...
Ніч тебе мені пророчить,
але сни - це ще не яв.
Я, мов скрипка, дуже хочу
в ніжні руки Скрипаля!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296554
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2011
Віками нам казали: "ви не люди,
Без роду-племені, невільники, отара...",
Вбивали віру й волю в наших грудях
Голодомор, Сибір, катівні, чвари...
Мільйони душ обірвані на злеті,
Розтрощені кістки не заростають.
Надміру вже сумних на долі вплетень,
Що досі кров'ю чорною стікають!
Минають люди, племена, держави цілі,
І "бумеранговий закон" чимраз сильніший.
Болюча пам'ять не повинна вкритись цвіллю!!!
Мільйони жертв людських було тоді НАВІЩО???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2011
Клятий вітер
Не голубить -
Ломить віти
В кроні дуба.
Ворон кряче,
Стогнуть громи,
Небо плаче
З перевтоми.
Осінь квилить,
Рве волосся,
Люд безсилий
Волі просить.
В серці темінь
Безпросвітна.
Дайте кремінь -
Прагнем світла!
Очі страхом
Повноводні,
Нема шляху -
Вир безодні.
Під руками
Мокра скеля.
Де ж той камінь?
Невеселі
Бродять люди,
Наче мертві,
Прагнуть Чуда:
Вирви серце!
Де ж ти, Данко?
Озовися!
До останку люд молився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2011
Майдани наших доль,
Майдани наших мрій...
Втомились від неволь,
Чекаємо прозрінь.
Стежками одкровень
Не ходжено давно,
Темніє білий день,
Видніє прірви дно.
Помножені страхи
Обіймами зневір.
Уроки власних хиб
Не знані до сих пір.
На карті "білих плям"
Не видно вже межі.
Знекровлена земля.
Свої стають чужі.
Розчавлені серця
Лещатами оман.
Зрікаємось Творця.
Попереду туман.
Забуто шлях прощень.
Зсудомлена душа
Народу, що сліпцем
Блука по манівцях...
Крізь терня і біду,
Віки поневірянь
Майдани наших душ
Чекають воскресань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2011
Ми всі були освячені Майданом,
До нього ми – покірні, мов воли.
Майдан зцілив добром всі наші рани,
Звільнивши від наруги і хули.
Від Заходу й до Сходу Україна
У прагненні Свободи піднялась.
Збагнув народ, що сила він єдина,
Яка прорве тенета всіх нещасть.
Теплом душі ми грілися в негоду,
Вогнем мільйонів звільнених сердець.
Чому ж тепер, здобувши скарб Свободи,
Його так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України,
Якою на Майдан вона пройшла.
Хіба так швидко будуть кращі зміни,
Як все довкруг сплюндроване до тла?!...
Не можем допустити знов розбрату,
Бо меч ворожий досі ще висить.
Так легко нас загнати знов за ґрати,
Та потім як Вкраїну воскресить?!
Ніхто не знав – чи цей Майдан востаннє?
Нам долі незбагнені віражі.
Згадаймо силу нашого єднання
І дух Майдану в серці збережім!
Якщо Майдан у кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо зможем світу заявити:
"Великий ми, нескорений народ! ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2011
В моїй душі на мить за хмарку
Сховалось сонечко ясне,
Самотність ніччю не засне,
Не порятує навіть чарка.
Закарбували на скрижалях
Душі людської -" ти одна!".
Навчились пити ми до дна
Гіркий полин своїх печалей,
Поміж рядки одвічний сум
Душі зболілої впускати.
За щось, мабуть, й мене розп'ято
На тім хресті, що я несу...
Та місяць має два боки -
Пітьма і світло завжди поряд.
Посеред хвиль людського моря
Ти не один, повір, такий -
Що прагне серце відігріти
Теплом любові і надій...
Я є у Тебе - тож радій
І випромінюй світло світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294811
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.11.2011
Так, помирати не страшно зовсім!
Страшно - коли не чують, як просиш,
Коли по тернині ступаєш босим,
У мить безнадії сивіє волосся,
У серці відлунює біль стоголоссям,
Ти прагнеш любити - тобі кажуть "досить!"...
Страшно - як мріям відтяли крила
Й навік поховали в холодну могилу,
Як той, задля кого вершини осилив -
Тебе відречеться, коли не простили
Тобі за добро твоє (Боже мій милий!),
Як душу зневіри пітьма оповила...
Страшно - коли запроторять за грати,
Як слово правдиве не може звучати,
Як волю затиснуть в колючі лещата,
Коли найлютішим стаєш собі катом,
Зрікаючись Бога і рідного брата,
Як можна за гріш мідний матір продати...
Страшно - як в грудях вогонь погасне,
І серце не грітиме й сонечко ясне,
Як друзі у спину кидають - "нещасний",
Загублено віру в життя прекрасне,
Як мусиш зрікатися сутність власну,
Коли не померти - а жити страшно...
Це страшно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294716
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2011
Мрія, схожа на оману, досі манить
Мою душу невмирущу в небо-висі,
Там загояться всі рани і зітхання
Проминуть, немов з дерев пожовкле листя.
Промінці наловлю в душу - вона дужче
Сотень сонць ясних сіятиме віками,
Чисте світло з її лона - всюдисуще,
Оживити може навіть мертвий камінь.
То кричить душа, то плаче, то мовчанням
Роздирає морок Всесвіту на шмаття,
Щоб колись здолати вище досягання -
На поріг оселі Господа постати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2011
Ми в цім житті спиваєм стільки зрад,
У нас, крім крил, нічого за плечима,
Зневіра в себе - річ є безпричинна,
Бо на душі лишає знак тавра.
Життя ламає щогли і корму,
Зворотній відлік вкотре починаєм,
Жалі минулі листям опадають:
Крім нас, кому потрібні ще, кому?...
Чекай мене, прийду у твої у сни
Теплом весни, чого б мені не стало.
Нас мало, Друг, нас дуже-дуже мало
Безумно-осяйних...
Мандруємо крізь терня і туман
На цих дорогах, сповнених облуди,
Невисловлене слово тисне груди,
І янгол ніжно крильми обійма
Бентежну душу в зареві багаття,
Котру не налякає навіть смерть...
У світ бездушшя вічну круговерть
Душа твоя не мусить повертати!
Живи - бо жити варто!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2011
Я музику чую в напоєних небом струмках,
мовчанні симфоній,
безмежності ночі, моєму гіркому безсонні,
в якім безборонна,
у рідних до болю руках.
Зриваюся в темінь. На ранок пульсує у венах
прозріння і вище,
дивлюся назад - дотлівають жалі в попелищі,
а сни мої віщі
проходять крізь мене.
Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,
бентежать уяву,
а потім ховаються десь у нескошених травах,
на ранок зростають
в нестримності рим.
На кінчику пензля незримого Майстра згори
краплина бажання,
яке розцвіте в моїм серці у лоні світання,
неначе останній
безумного шалу порив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Крихта світла в кінці тунелю,
Сіра осінь судомить душу,
Ця самотність моя, мов нелюб,
Добре знаю - вона минуща.
Виповзає вужем зі скроні
Відболілий віршами відчай,
Манівцями блукаю сонна
У надії, що хтось покличе.
Почорніле з морозу листя
Вже на ранок мій слід забуде.
Я - вовчиця з чужого лісу,
Хочеш - вляжусь тобі на груди?...
Хоч навколо вітрище свище,
Ти - тепло у моїй долоньці.
Знов виношую в лоні вірші,
У тунелі вже бачу сонце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2011
Ти мене пам'ятай!
Відгоріла я зорями сивими,
Що летять ген за край
У колючих обіймах століть.
Допиває ріка
Із небес, виростаючи хвилями,
Та у долі руках
Переродиться скоро у лід.
Я піду у туман
І для тебе залишуся віршами,
Там, де смутку нема,
Лиш мелодії янгольських сфер.
На скрижалях душі
Ми історію нашу запишемо.
Йдуть холодні дощі,
Затягаючи нас в круговерть.
Ти підеш по слідах,
Які мною для тебе залишено,
Хоч весняна вода
Їх сховає у сірий намул...
Проростаю в слова,
Дослухаюся в голос Всевишнього.
Я віднині нова -
Розтинаюча Словом пітьму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2011
Останні листи зваби-осені
До тебе я шлю з голубами,
І вірю у небо із просинню,
І серце любити так проситься,
Та світ - поміж нами.
До безуму тіла потреба
Тепла твого, наче повітря.
Лиш вітер печаль мою витре,
Розвіє всі ноти з пюпітра...
Вертаюсь до себе.
Господь лиш один розуміє -
Чом наші шляхи переплетені
В туманах осінньому плетиві,
Чому між моїми куплетами
Теплом струменієш?
Для тебе мене не існує -
Між цими містами й пустелями,
Де долі стежини устелені
І терням й піснями веселими...
Крізь тебе іду я.
Я знаю - не вічні ці фрази,
Це тільки слова, тільки осінь,
Оркестру твого стоголосся
І мої розплетені коси
У миті екстазу...
Не бути нам разом!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292580
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Замерзають в парку тіні ліхтареві,
Де я вчора грілась в сонечка теплі,
Навіть зимно в лапи скам'янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахну ще Тобою...а у моїх скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий мій Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом я укрию губи,
Всепроникним словом серце звеселю,
Лиш, чого не мала - знаю, що не згублю,
Шкода, що ніколи не скажу вже "Лю...!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2011
Як прийде час - настане мить прозріння,
Напоять спраглу землю теплі зливи,
Росинки кришталевої тремтіння
Примусить нас повірити у диво,
У те, що ми дотулимось до щастя,
А птах, стрілою влучений на злеті,
Знайде у крилах сили не упасти -
Воскресне словом правди у поета.
Ну як здолати прірву, не зірвавшись,
Прогнати втому серця споконвічну,
Коли самому йти у безвість страшно,
Бо небезпеки дивляться у вічі?
Ти знаєш, зовсім поруч, надто близько
Є той, кому потрібна твоя поміч?
Самому манівцями - надто слизько
Іти вперед, до витоків, додому.
Ти тільки вір - розпустить осінь коси,
Твоя душа ось-ось знайде притулок,
І хтось в цей день у тебе щось попросить,
Аби журбу відправити в минуле,
І з тих джерел, цілющо-життєдайних,
В яких вливають сили Божі зливи,
Спивати суть, пізнавши усі тайни,
Аби душа повірила у диво.
Тож хай усі заповнить порожнечі
Твоя любов і світло, що не гасне,
Аби крізь терня й морок самозречень
Знайшла душа у Вічність двері власні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2011
Минає втома,
Бо мою душу зігріло сонце
І я зуміла зловити промінь
В своїй долоньці.
Вчорашній відчай
Розтанув наче ранковий іній,
Я зазираю у неба вічі
І бачу тіні
Від мрій крилатих,
Які від мене втікають з вітром,
Аби вернути й зафарбувати
Душі палітру
У колір сонця,
Безмежжя висі, в якій комети,
Що пролітають, немов жар-птиці,
Як дух Поета.
Минає втома,
Шепоче янгол мені на вухо,
Аби вказати мій шлях додому...
Ти теж послухай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2011
Я продовжити можу безмірно
"Чорний список" людського розтління,
Перероджень Людини у звіра
І спотворення істин безцінних,
Перетворень малого в велике,
Обезкровлення дерева Роду,
Розпорошення Духу на крихти,
Звиродніння Душі у народу,
Перемноження страху на відчай,
Упокорення болі стернею,
Укоріннення масок у вічі,
Перекреслення правди брехнею,
Поневолення волі насиллям,
Уневажнення честі й моралі,
Розпорошення в колах безсилля
Переломлених долі скрижалей...
Перекраєні віхи історій
І сплюндровані вір постулати,
Заколисана, приспана, хвора,
Запроторена совість за грати.
Розстриножені коні стихії,
Потривожене небо від зречень,
І любов, яка душу не гріє
Ні у спеку, ані в холоднечу.
Перепалені мрії на попіл,
Перетовчені кості в могилах,
Недовивчені нами уроки
Пеленою оман нас сповили.
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Замордований люд безупину
Всі віки у засліплені блудить...
Сумно янголи дивляться з висі.
Може, далі продовжити список?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2011
В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,
На межі протидій, в мерехтінні облич,
Манівцями облуд, у тенетах оман,
Розтинаючи млу, йдем наосліп крізь лан,
Що колись приведе нас на Пристань Душі -
В лоно янгольських плес, де йдуть Правди дощі,
Що змивають з душі біль образ і журби,
Де не ходять чужі, ні кати, ні раби,
Де нескорений дух не зламати нічим,
Де не зраджує друг, перед віч стоячи,
Де облудні людці всіх позбулися прав,
Бо Людина - не ціль для забав і розправ,
Де лукавства ножі вже не крають довір,
Де немає межі, лиш безмежжя безмір,
Де ненависть юрби не розчавить бажань,
Де немає "якби", ні страхів, ні вагань,
Де у сотнях згорань воскресає могуть,
Де незримі є грані між Там і між Тут,
Де в боях за життя не стікатиме кров,
Де любов, каяття лиш помножить добро,
Де фальшиві слова не лунають ніде,
Де душа - без оправ, власну суть віднайде
У ясному промінні найвищих прозрінь,
І у вир небо-сині кидаючи тінь,
Прожене усю скверну і морок світів,
Засіваючи зерна у землі святі...
Там не судять за те, чого ти не робив,
Там не зрадять святе - бо Час Істин пробив,
Там не буде розп'ять і роз'ятрених стигм,
Там усе нам простять, якщо скажем - "Прости!"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2011
Твоя музика стосильно виривалася зі сцени,
Проникаючи у тіла закуточки потаємні.
Залітала в мою душу і запалювала серце,
Аж забилось воно дужче в ритмі Всесвіту інерцій.
Дух стихії вогняної геть увесь заповнив простір,
І повіяло весною, мов спустився янгол в гості.
Твоє світло струменіло, протікаючи крізь сфери,
Твої руки, наче крила, відчиняли в небо двері.
Твою музику, Маестро, п'ю, мов чари, і хмелію...
Хай звучать твої оркестри і дарують крила мріям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011
Зазираю у вічі неба,
Прориваюсь крізь стіни тиші,
Лину думкою знов до тебе
І незримим крилом колишу.
Я виношую в лоні вірші,
Видихаючи відчай вітру.
В мить, коли ти мене залишив,
Потьмяніла душі палітра.
Розриваю до тиші крила,
Захлинаючись від мовчання.
Ти пробач, що тебе любила,
Наче вперше і як востаннє!
Спивши біль - пізнаю я суті,
Час несе за усе розплату.
Перестукало серце смуток
І навчилась душа прощати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011
Я сьогодні літала над небом
І уже не боялася впасти!
Чи багато для щастя нам треба? -
Часом досить придумати КАЗКУ,
Де самій грати роль Королеви,
Відпустити у небо жалі всі,
Щоб ожили із каменю леви,
Мавки вибігли з древнього лісу,
Щоб в пустелях самотнього світу
Враз відчути - "Потрібна для когось!",
Аби душу любов'ю наситить
І побачити Янгола свого...
Я для себе придумала КАЗКУ,
Вдячна Вам я за ці миті щастя!!!
1.10.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290602
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.11.2011
Сонце осіннє із подивом
Нам зазирає в лице.
Знаю, колись було холодно,
Нині ж - забули про це.
Спрагу душевну втамовано
Альту тремтливим плачем.
Щастя миттєвості ловимо,
Чуючи Друга плече.
В сни утікати приречено
Більше не хочу я.
Ти не рятуйся втечами,
Я - твій Надії маяк!
Вір лише - світ ми змінимо,
Аж потепліють дощі.
Мого крила обіймами
Зцілю всі рани душі...
Вчасно спинися над прірвою -
Щастя зорить здаля.
Разом зцілятись вірою
Будемо ти і я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Багато мрій,
Але твоя - одна лиш,
Що сотні сонць жадає увібрать.
В нічній порі,
Коли так світла мало,
Душа скидає болі від розп'ять.
Багато душ,
Та рідних - одиниці,
Що йдуть з твоєю шляхом одкровень.
Зневіри вуж
В душі людській гніздиться
І в морок перетворить білий день.
Багато слів,
Та суті в них є - мізер,
Хворіють на лукавство й фальш слова.
Наш дух змілів,
Змалів... і надто грізно
Крокує Зло безкарно по землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290382
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2011
Завершаться скоро трагедій, драми,
Любов життєдайна журби сточить камінь,
У ніжнім промінні розквітнуть жоржини,
Замріяні мрії у небо полинуть,
Холодні тумани розвіє світання,
Роз'ятрені рани загоїть кохання,
Барвиста палітра заграє на сонці,
І я, наче чайка, на теплу долоню
Тихесенько сяду, омита вітрами,
Аби вже не було розлук поміж нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Хтось на роялі, інший - на скрипці,
Я ж виграю лиш на струнах душі.
Мої акорди, від шалу захриплі,
В серці звиваються, наче вужі.
Йду по бруківці, розпещена вітром,
Досі шукаючи пристань для мрій.
Фарбами дивними долі палітру
Янгол крилатий малює вгорі.
Де моїм віршам взяти натхнення -
В Храмі Мистецтва, в музиці сфер?
Музика дивна пульсує по венах...
В ній, мій Маестро, живу я тепер!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Вона жива. І Ти живи,
Зціляй і немічних, і хворих,
Хай Слово лине у простори,
А тих, хто був незрячим вчора,
Ти світлом Правди онови!
Наповнюй вірою наскрізь
У лід зневір закуті душі,
Нехай вони засяють дужче,
А те, що вічне й невмируще,
В житті своїм візьмуть за вісь!
Згадай героїв, що в борні
За волю голови складали,
Щоб ворогів спинить навалу,
Аби імперії пропали,
І не карались ми в ярмі!
Пірни в правічне джерело,
Що зветься - ПАМ'ЯТЬ УКРАЇНИ,
Не забувай - за неї згинув
Твій дід і прадід безневинно,
Щоб нині краще нам жилось!
Хай люд прозріє від оман
І воскресатиме дух вільний,
Бо не розтяти пуповини,
Яка крізь нас і Україну, -
Стань, Українцю, вільним стань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289868
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2011
Взимку, осінню і літом
Я весною в Тобі квітну,
Я - тепло в Твоїй долоньці
І промінчик ніжний сонця.
Я - в цілющих ранку росах,
У верби пожовклих косах,
У зорі яснім промінні,
У грибних дощах осінніх,
В журавлинім "кру" прощальнім,
Яке лине в далі дальні,
У шаленім вирі вітру,
У безмежності палітри
На землі і небокраї,
Де лиш янголи літають,
У Твоїй нестримній римі
І у Вічності незримій...
Я - Твоя хмільна неволя
І цілющий лік від болю,
Трунок дивного кохання
І мелодія мовчання,
Я - відлуння Твого серця
І пульсація інерцій,
Я - вода, що точить камінь,
Світу Суть поміж рядками,
Твоїх крил бажання лету
І одвічний сум поета...
Я - у Тобі і крізь Тебе,
Я - маленька крихта неба.
Я усюди. Поза часом.
Мій вогонь повік не згасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2011
Я чую твою тишу, вона бринить бажанням,
Вона пульсує в скронях, в інерціях тремтінь
Крила, що Вічність пише в обіймах у світання,
В магічному полоні безмежжя Янь та Інь.
Я бачу твою тишу у місячному сяйві,
В палітрі у веселок, які стремлять увись,
У сновидіннях віщих, у римах життєдайних -
Тужливих і веселих, що ніжно обнялись.
Спиваю твою тишу, мов те чарівне зілля,
Що пристрасті бентежить і збурює думки.
Я вже на дотик ближче. До тебе шлях осилю,
Не знаю я обмежень - нестримний дух такий!
Хоч я на подих ближче до свого божевілля,
Та краще в нім лишатись, лише б жива душа,
Аніж у попелищі, яке покрите цвіллю,
В якім навколо грати і небеса дощать.
Вдихаю твою тишу, як ту цілющу прану,
Яка мене по вінця наповнює життям,
І в серця мого нішах правічний лід розтане,
І світлом одкровення наповниться мій храм.
Впускаю твою тишу у вікна мого серця,
Тепер в його оселі зникає тінь оман.
Я вже піднялась вище. Ось янгол мій сміється
І ніжно крила стелить у лоні Інь та Янь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2011