| Сторінки (4/398): | « | 1 2 3 4 | » |
Я так вчаділа від оман,
Що обліпили мою душу!
Вони щоночі її душать,
Мов метастази всюдисущі,
І завдають нестерпних ран.
Переродилась віра в тлін
Від цих повторень зрад потворних.
Знов наді мною - хмари чорні
І вісник горя - хижий ворон.
Шукати марно жар в золі.
Слова втрачають власну суть,
Нема її поміж рядками,
Їй проростати легше в камінь,
Ніж промовлятися вустами,
Брехня усюди - там і тут.
І тільки паморозь сумна,
Лежить, мов скеля, непорушно,
І огорта схололу душу,
Мов запихає смуток дужче
На дно, в якім немає дна...
Тож хай розвіється туман
З людських оман і фальші світу,
Нехай душа себе наситить
Любов'ю, правдою і світлом
В обіймах ніжних у світань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2011
Вітри втікають між долонь
І душу холодом бентежать,
Моя реальність - наче сон,
У ній нема табу й обмежень.
Сумну симфонію дощів
Знов львівська осінь розливає.
Та тепло й сонячно душі,
Бо відчуваю - я жива є!
У веремії суєти
Стихають рими навіть в Музи.
Та посміхнувся мені Ти -
Сховала смуток свій у вузлик.
І безліч є на те причин:
Осінній дощ - уже не кара,
Життя по крапельці п'ючи,
Пускаю в серце світу чари.
Десь хтось когось під ліхтарем
Чекає, схоже, цілу вічність.
В мені і досі дивний щем
Від зазирання в неба вічі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2011
У душі на денці ліг спочити смуток,
Задощило в серці від гірких прощань.
Осінь вже поволі лізе в кожен кутик,
Прагне відігрітись втомлена Душа.
Холодно у руки, мрії падолистом
Вітерець заплутав в крила журавлів.
В далечі імлистій я шукаю пристань,
А в світах омани - нефальшивих слів.
Холодно у душу, і судомить скроні,
Погляди колючі, хоч куди не глянь.
Ми в пустелях світу надто безборонні,
Поміж берегами вічних інь та янь...
У душі на денці промінцем надії
Розчиню я смуток і віддам вітрам,
Хай за горизонти десь його завіють,
І наповнить світло мій душевний храм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Інкрустована в повітря і просякнута бажанням,
Карма осені бездонна проростає в зорепад.
Заколисана у вітрі, в потаємних пориваннях
Нас тримає у полоні, в лоні зваби і принад...
Карма осені наситить за піснями спраглу душу,
Що лунають в піднебессі в хорах янголів ясних,
І просіє біль крізь сито вічних істин невмирущих
І стежками одкровення з нами вирушить у сни...
Карма осені крізь вени протікає всюдисущо
Духом Всесвіту інерцій, серце зваблюючи вдаль.
Хай облуди всі прожене і напоїть спраглу душу,
Хай загоїть стигми серця і розвіє всю печаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289295
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2011
Я чую твою тишу, вона бринить бажанням,
Вона пульсує в скронях, в інерціях тремтінь
Крила, що Вічність пише в обіймах у світання,
В солодкому полоні безмежжя Янь та Інь.
Я бачу твою тишу у місячному сяйві,
В палітрі у веселок, які стремлять увись.
Ми долю власну пишем у римах життєдайних,
Тужливих і веселих, що ніжно обнялись.
Спиваю твою тишу, мов те магічне зілля,
Що пристрасті бентежить і збурює думки.
Я вже на дотик ближче. До тебе шлях осилю,
Не знаю я обмежень - нестримний дух такий!
Хоч я на подих ближче до свого божевілля,
Та краще в нім лишатись, лише б жива душа,
Аніж у попелищі, яке покрите цвіллю,
В якім навколо грати і небеса дощать.
Впускаю твою тишу у вікна свого серця,
Тепер в його оселі зникає тінь оман.
Я вже піднялась вище. Ось янгол мій сміється
І ніжно крила стелить у лоні Інь та Янь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2011
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи мов каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й мови – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою стужилась так душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2011
Знову ми на роздоріжжі -
Бездоріжжя тут і там,
Зла реальність серце ріже,
Зруйнували власний храм.
Що чекає нас за рогом -
Знов руїна чи прогрес?
Ще не видно нам дороги,
Але дух уже воскрес.
Двадцять літ по бездоріжжі
Йшли покірно, мов раби.
Вже пора збирати збіжжя -
Час на зміни вже пробив!
Досить нам ярмо терпіти,
Владу покручів й заброд,
Час Вкраїну воскресити
І згадати: ми - народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2011
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276579
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2011
На розхрещенні доль
Пошматованих мрій,
О мій Боже, дозволь
Дочекатись зорі,
Що засяє вогнем,
Воскрешаючим все,
І підійме мене
В піднебесся ясне,
Де не буде журби
І душі шматувань,
Де ненависть юрби
Не розчавить бажань,
Де облудні людці
Вже не матимуть прав,
Де Людина – не ціль
Для забав і розправ,
Де на крилах летять
Мрії-птахи увись,
Де я вільною стать
Зможу вже – не колись...
Доки ж Господа перст
Не вказав у мій бік –
Я нестиму свій хрест
І не зраджу собі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2011
У душі на денці ліг спочити смуток,
Задощило в серці від гірких прощань.
Осінь вже поволі лізе в кожен кутик,
Прагне відігрітись втомлена Душа.
Холодно у руки, мрії падолистом
Вітерець заплутав в крила журавлів.
В далечі імлистій я шукаю пристань,
А в світах омани - нефальшивих слів.
Холодно у душу, і судомить скроні,
Погляди колючі, хоч куди не глянь.
Ми в пустелях світу надто безборонні,
Поміж берегами вічних інь та янь...
У душі на денці промінцем надії
Розчиню я смуток і віддам вітрам,
Хай за горизонти десь його завіють,
І наповнить радість мій душевний храм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2011
То не вітер у вітті
Розшарпує тишу зомлілу,
І не сонячний промінь
Нанизує світ мій на вісь...
Сум душі не наситить,
Коли пошматовано крила,
Про любов нашу спомин -
Глибокий на серці поріз.
При відсутності ласки -
Заповнити чим порожнечу?
Зазираю у тишу -
Відлуння холодних розлук.
Гіркотою поразки
Віддає мені з наших відречень,
Лиш у снах моїх віщих -
Краплини тепла з твоїх рук.
Біль оголює нерви,
Зневіра затьмарює розум,
І зривається в небо
Безмовно-болюче: "Чому?".
Де знайти шлях повернень
І як не скотитися в прозу,
Коли серце без тебе
Жбурляє всі вірші в пітьму?
Переболене слово
У серці моїм кам'яніє,
У прозорості неба
Не видно вже й тіні від мрій.
Душа прагне оновлень,
Вмиваючи рани в надії,
Повертаюсь до себе,
Жадаючи нових прозрінь.
На скрижалях душі
Закарбовано прагнення світла,
У пустелях розлук
Перетнутися можуть стежки.
У відлунні дощів
Янгол в висі почує молитву,
І теплом рідних рук
Я зігрію знов душу й думки...
Стільки всього на світі,
Від чого з'являються крила.
Проганяючи втому,
Благаю себе: "Відродись!".
Це вже вітер у вітті
Розшарпує тишу зомлілу,
Теплий сонечка промінь
Нанизує душу на вісь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2011
Я до Тебе, Друже мій, крізь хащі
Горличкою зрання прилечу,
Хай самотність стулить свою пащу
І не гладить більше по плечу.
Ні літам, ні відстані позаду
Не під силу дух Тобі зламать,
Віджену від Тебе сум - заради
Віри в диво й Божу благодать.
Хай минулий смуток не колише
Душу, що залюблена у світ,
Хай шепоче янгол Тобі вірші
І штовхає крилонька в політ!
Хоч літа спливають невмолимо
І вужем у душу вліз відчай -
Хай рука виводить ніжні рими
І горить повік Твоя свіча!
...Перед світом надто безборонні,
Віддали ж бо більше, ніж взяли,
Та в душі нев'янучому лоні
Знов любові квіти розцвіли.
Світло дня за даллю голубою
Все довкруж пронизує наскрізь.
Ти не сам в цім світі, я з Тобою -
Сяйвом незгасимої зорі!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Не той самотній, хто один в пустелі,
Чи по морях без весел сам пливе,
Хто мусить говорити тільки в стелю,
Чи з вуст печать мовчання не зірве.
А той, хто серця голосу не чує,
У кого мов душа глухо-німа,
Чиє нутро пекельний сум лінчує
І радості ні з чого вже нема,
Хто назавжди утратив віру в диво,
Якому звуків Всесвіту не чуть,
Якого обминають щастя зливи,
А замість мрій - суцільна каламуть.
Самі собі стаємо часто катом,
Любові забуваючи слова...
Не варто є самотності плекати
В душі, яка хоч трішки ще жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2011
Ось наді мною кружляють ще круки,
З неба вдивляються в душу тривожно,
В серці пульсує вчорашня розлука,
Гупає в скронях: "Не можна, не можна!"...
Волю у душу впускаю поволі,
Вчуся життя знов вдихати у груди,
Серце втомилось від власного болю,
Дуже втомилось й сказало - "Не буду!".
Зброю у руки - для чого ця зброя?
Руку, що носить, поранити може.
Я воювати втомилась з собою,
Прошу: "Звільни від війни мене, Боже!".
Круки, здається, кудись відлетіли,
Сонячний промінь торкається серця,
Хочеться в небо злетіти на крилах,
Навстіж відкрити весні усі дверці,
Мрії поснулі збудити нарешті,
Диво існує - повірити знову,
Душу, що звикла до вічних протестів,
Прагну впокорити в сяйві Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Щомиті підіймаюсь духом ввись
Над тими, хто у власному безсиллі,
Зневірившись, шматує власні жили,
Забувши життєствердний клич "Борись!".
Здіймаюся над тими, хто ніяк,
Принижений, не випростає спину,
Хто зір свій не підводить в небо синє
І волю не стискає у кулак.
Здіймаюся над тими, хто увесь
Себе віддав в заручники облуди,
Хто не по правді ближнього засудить,
Забувши, що таке сумління й честь.
Здіймаюся над тими, хто завжди
Від зрад й лукавства має насолоду,
Кому і доля власного народу
Байдужа є у час лихих годин.
Та скільки зможу – крильми затулю
Я ближнього від скверни цього світу,
Впиратимуся злу несамовито
Й навік себе до Правди прикую.
Ріка терпінь нехай мене несе,
Хай на вустах – солоний присмак туги.
Я вірю в те, що доля шанс удруге
Мені на щастя дасть, по при усе!
Здіймаюся над світом й не боюсь,
Що сил мені не вистачить для лету,
Що світ мене не визнає Поетом,
Що впавши вниз, колись я розіб'юсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2011
Так хочеться душу відверту
Знайти у пустелях облуди,
Палітрою щастя мольберту
Влягтись на замріяні груди.
Так хочеться в слово значиме
Себе, мов живиця, пролити,
Воскреснути правдою в римі
І променем морок прошити.
Так хочеться свіжістю ранку
Зцілити потомлену душу,
І навіть за мить до останку
Вдихнути життя в неї дужче.
Так хочеться зіркою щастя
Для когось у небі сіяти,
Дощами із ніжності й ласки
Упасти до ніг і зостатись.
Так хочеться серце схололе
Нарешті любов'ю зігріти,
Довіку позбутися болю
Й себе до життя відродити.
Так хочеться в янгола тіні
Спочити від світу облуди,
Умитися в неба промінні
І знову повірити в чудо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2011
Зазираю у вічі неба,
Прориваюсь крізь стіни тиші,
Лину думкою знов до тебе
І незримим крилом колишу.
Я виношую в лоні вірші,
Видихаючи відчай вітру.
В мить, коли ти мене залишив,
Потьмяніла душі палітра.
Розриваю до тиші крила,
Захлинаюся від мовчання.
Ти пробач, що тебе любила,
Наче вперше і як востаннє!
Спивши біль - пізнаю я суті,
Час несе за усе розплату.
Перестукало серце смуток
І навчилась душа прощати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2011
Спустошились рими, рядки обміліли,
Немов не бажаючи плинути більше.
Вже проситься крапка. Та з коми несміло
Любов виривається хвилями вірша.
Від ночі до ночі метеликом думки
Пульсує душа моя в ритмі інерцій.
Кудись мої мрії втекли за лаштунки,
Забившись клубочком на денці у серця.
Безмірно-великим кохання вродило,
Аж прагне відбитись у лоні мольберта...
Розбіглися рими, втомилися крила,
Так хочеться Душу зустріти відверту!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2011
Прагнуть цілунків знекровлені губи,
Мозок судомить пульсація рим.
Ти є водночас розрада і згуба,
Серце благаю: "Лише не згори!".
Щастя сховалося за горизонти,
Мрії принишкли у тиші хвилин.
Вже не збагнути - реальність, чи сон ти?
Серце шукає одну з половин.
Важко мені є наповнити змістом
Власне життя, як немає тебе.
Спраглість бажань викладаю намистом
На плесо ночі, в обійми небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2011
Серед літа і маків пронизує холодом душу,
Між землею і небом бракує вже місця для мрій.
А любові нема - видивляюся в кавову гущу...
Знов у серці зима, і сумує мій янгол вгорі...
Я так вірила серцю, а воно мене зрадило всоте,
Вир чуттєвих інерцій проминув, наче літні дощі,
В прірву фальші зірвались слова всі, колючі на дотик,
Недопита любов - незагоєні стигми душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Жив Поет, який озвучив
Ніжним словом пісню кручі,
Що віками непорушно
Дарувала тінь воді.
Стиглі зорі впали в душу,
Сльози мріями осушу
І життя полюблю дужче,
Скажу серденьку - радій!
Більше плакати не буду,
Сонце вип'є сум у грудях,
Вітер пристрасті остудить
І розвіє всю печаль.
Переболене забуду,
І повірю знов у чудо -
Є навколо гарні люди
Із душею, мов кришталь!
Хай комиш із осокою
Над широкою рікою
Не печаляться людською
Безпорадністю душі.
Не прийшла пора спокою,
Ми, Поете, ще накоїм,
Лиш люби мене такою -
Сум ховаючу в дощі!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2011
Колись сказав хтось: "Суєта".
Вона завжди була і буде,
Бо ми крізь всі свої літа
Її породжуємо всюди.
Ось русла вулиць, наче нерви,
Потоком людяним спливають.
Це рух без спину, без перерви,
Де кожен місце власне має.
Усе спішить, нагору пнеться,
Навколо себе мури зводить,
У веремії цих інерцій,
Не раз зриваючись в безодню.
Від перемоги до поразки,
Які щодень дарує доля,
Один - облудні носить маски,
А хтось - помре за честь і волю.
Створіння Боже йде по світу,
Жадає нових перероджень,
Бо лиш у поступі наситить
Свого єства клітинку кожну.
Життя і смерть - одної суті,
Все в муках родиться і гине.
У лоні вічних революцій
Вчорашній раб зросте в Людину!...
Ми всі шукаєм місця свого
Під сонцем вічної омани
І мрієм вийти на дорогу,
Що квітом вкрита - не бур'яном.
Які незвичні колорити
І незбагнені візерунки,
Та наші долі ними вкрито
І проштамповано стосунки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2011
Скажу собі: "Не падай!
Вчепись за хмари й вітер,
За непокірні рими
І крила сподівань.
Живи себе заради,
Хай сонце сльози витре,
І дух твій незборимий
Здолає болю грань!".
Безодня - почекає,
Промінчиком надії
Розтоплю лід зневіри,
Що серце оповив.
Примари позникають,
Злетять у небо мрії,
Бо рідний хтось і щирий
Промовить знов :"Живи!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2011
Мене нема - нема у твоїм світі,
Розтанула дощем серед пустель.
Тобі забракло фарби акварель
Кохання нашого красиво завершити.
Приборкати чуття поволі вчусь
І дихати повітрям - не тобою.
А я за нелюбов тобі прощу,
Усі жалі відпущу за водою.
Холодний звук дощу і твоїх слів,
Промовлених колись мені бездумно -
У веремії світу спопелів,
Лише у снах шматує душу сумом.
Мене нема, нема у твоїм світі.
А як тобі живеться в ньому, як?
Любов лишила в серці болю знак,
Лиш пам'ять знов вертає в наше літо.
Мій всесвіт, де осердям був лиш ти,
У мить одну розсипався на друзки.
Одна на двох стежина - надто вузько?...
Мабуть, не доля. Хай тобі щастить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271156
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2011
Пережити, вижити і жити! -
В цьому світі, повному облуд,
Коли серце зрадами прошито
І дощем не змити вічний бруд.
Пережити, вижити і жити,
Слати мрії янголам у вись,
Знов любов'ю серце воскресити,
І світитись щастям, як колись.
Пережити, вижити і жити,
І хреста донести до кінця,
Щоб колись, як прийде час спочити,
Гідно зір піднести до Творця.
Пережити, вижити і жити,
Відпустити в небо всі жалі,
Знов радіти сонцю і блакиті,
І ступати гордо по землі.
Швидкоплинність щастя - не наситить
Душу, що втомилася від зрад...
Пережити, вижити і жити,
І не озиратися назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2011
Я знову впала, боляче, наднизько...
Тепер навчаюсь дихати й плисти.
На серці хтось незримий лезом висік -
"Живи, Душа, і хай тобі щастить!".
Зринають сили, віра воскресає,
Вітрила з дна підносячи у вись.
Душа жива, вона усім прощає,
Може, й собі простить за все колись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2011
Легко зневіритись в мить, коли мрія погасла,
Наче зоря, що згоріла навіки безслідно.
І життєствердне \"Я вірю!\" надломлене гасло -
Надто зчужів той, хто досі здавався надрідним.
Легко є впасти, коли вже на Нього не спертись,
Висохли ріки відвертості геть до краплини,
Паща відчАю, здається, готується зжерти,
Я безпорадна, неначе маленька дитина.
Важко не здатися думам, що з\'ятрені болем,
І метастази страхів проростають у скронях,
Розчарування у серці, мов стигмами, коле,
Йду в невідомість, самотня така й безборонна.
Як відрізнити - чи слово заражене фальшю?
Що випромінює серце - любов чи отруту?
Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше,
Аби дійти до своєї колись світло-суті.
Важко буває не зрадити власному серцю,
Що до лукавства і зради поволі звикає.
Де ж ви поділися, людоньки, щирі й відверті???
Сонечко встало. Біль у душі відпускає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2011
Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу.
Світ глузує над нами і плаче Господь із небес,
Бо блукаємо світом наосліп, плекаючи відчай
У душі, де на денці лежить тягарем споконвічним
Для новітніх розп'ять власноручно змайстрований хрест.
Нас століття привчали до думки, що "Волі нема!",
І мовчання печаті вуста затуляли все дужче.
Час на зміни настав! Відступає поволі пітьма,
Світло істин вмиває Вкраїни потомлену душу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269043
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2011
Так часто душу садимо за грати,
Хоча вона і прагне у безмеж.
Душа моя у зареві пожеж,
В яких горять жалі всі і розплати.
Печать мовчання досі на вустах,
Неначе скеля, хилить дух додолу.
Щомиті біль душі зціляю болем
І прагну волі, наче неба птах.
Гірчать дощі і думи теж гірчать
Під голос грому, часом під Вівальді.
Фарбую душу барвами від райдуг,
Допоки світ готує до розп'ять.
Від самовтеч сховатися ніде,
Як не позбутись світові від тіней.
Тоді лиш миті щастя є безцінні,
Коли недоля в прірву нас веде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2011
Дорога стелиться безкрая,
Згубився десь дороговказ...
За мить до прірви - мов торкає
Крилом незримим янгол нас.
У прірву рано ще зриватись,
Допоки в серці є вогонь,
Зринають рими в нім крилаті
І дух не знає перепон.
Хоч від біди ідем до скрути,
Гірчить реальність, як і сни,
Слова любові прагнем чути,
Як звуки лагідні весни!
Душа кохана, озовися,
І поділись своїм теплом!
Нехай радіє янгол в висі
І ніжно пестить нас крилом...
Нерозумінням світ карає,
Лишає в серці біль образ.
Та в вічнім прагненні до раю
Знайде душа дороговказ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2011
Оніміло плече,
бо у серці – роз’ятрена рана.
Перед моїх очей
чорних хмар пошматовані плями.
Вже тремтить рука в ката,
бо так довго чекала на жертву.
Надто пізно втікати.
Чую подих холодної смерті.
Знавісніла юрба
вимагає видовищ кривавих.
Я давно не раба!
На спочинок душа має право.
Перед зором моїм
все життя, наче кадри, спливає.
Завершились бої,
Спокушає мене небо раєм.
Так незвично мені –
моє серце надривно не б’ється.
Бачу Янгола тінь,
він незримо до мене сміється.
На аренах життя
усі битви за правду скінчила.
Магдалена пішла…
Вільний дух Вам у спадок лишила!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267174
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.06.2011
Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
Тебе проводжати у тузі німій?
Благала щодня і щоночі у Бога,
Аби Ти лишався хоч трішки ще мій.
Любов’ю своєю Тебе рятувала,
За руку вела, мов маленьке дитя.
Та доля жорстока безжалісно жалить
І смерть посилає у наше життя.
Було, видно, мало моєї любові,
Чи, може, занадто у світі цім зла?
Закрив нині очі свої волошкові,
Пішовши туди, де нема вже тепла.
Я вірю, мій Любий, для нас ще постане
Той світ, де ми будем в обіймах весни,
Там більше душі не болітимуть рани
І сповняться всі наші мрії та сни.
Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
Сьогодні страждання і муки усі.
Для Тебе проситиму милостей в неба
І зцілення ран – для своєї душі...
23 червня 2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2011
Вдивляюсь у небо - ось зіронька впала,
Мигнула востаннє яскравим вогнем.
Я мрію собі на зорю загадала -
Ти світлом кохання зігрієш мене.
Вдивляюсь у небо, вслухаюсь у вітер,
У серцебиття, що луна з далини.
До мене прийди і з очей моїх витри
Всі слізоньки теплим цілунком весни!
Вдивляюсь у небо, де місяць уповні
Магічним промінням бентежить цей світ.
З глибин виринають бажання безмовні
І душу штовхають мою у політ.
Вдивляюсь у небо, там янгол іскриться,
Обох нас так ніжно торкає крильми...
Кохання - найбільша з усіх таємниця,
Яку тільки разом пізнаємо ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2011
Болюча зневіра і власнозрікання,
Падіння у прірву і безум юрби,
Безчестя у владі, нікчемне волання...
Це час безнадій для Вкраїни пробив.
Байдужість до правди і ближнього свого,
Облуда, продажність, лукавство і блат,
Наруга над Богом у "битвах за Бога",
Бездумне блукання дорогами зрад.
Ну що ж ми за люди - без пам'яті й роду,
Що рабство віками несем на плечах,
Моральні каліки, що звемось "народом",
Готові служити чужим паничам?!
Безмежжя блакиті потьмаритись може,
Бо стогне сплюндрована нами земля.
Врятуй наші душі від скверни, мій Боже,
Вкажи нам до світла омріяний шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2011
Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
Все міняється в світі щомить,
Тільки в Матері серце за сина
Всі віки однаково щемить.
Запорошує пам’ять снігами,
Вже й на скронях давно сивина,
Та у серці лиш спомин про Маму,
Наче спалахом сонця зрина.
Це її перед сном колискові
Навівають нам райдужні сни,
А у Маминім сяйві любові
Виростають змужнілі сини.
Це вона нас навчає любити
Рідну землю, життя і людей,
І теплом материнським сповиті
Ми по світу крізь терня ідем.
Серце Матері схоже на птаха -
У тривогах тріпоче завжди,
Бо летить без вагання і страху
Визволяти дитя від біди.
І які б нам хвороби та муки
Зла недоля в житті не несла –
Нас зціляють лиш Мамині руки,
Що торкаються ніжно чола.
А коли всі вже програно битви,
Смерть ось-ось у лещатах скує –
Тільки Мамина щира молитва
Порятує дитятко своє...
Хоч від праці вона похилилась
І від літ посивіла коса –
Наймилішими серцю лишились
Її ніжність, любов та краса.
Все життя ми несемо той спомин
Про усмішку та очі сумні.
Повертаймось частіше додому,
Щоб вклонятись її сивині!
Вічна Мати, що зветься Марія,
Шле молитви за нас в небеса,
І горить в кожнім серці надія,
І щомиті любов воскреса...
2007р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257932
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 06.05.2011
Зустрічаються двоє -
То на щастя, чи ні?
Час гортає сувої
Нами пройдених днів.
Незагоєні рани
Нам у душах гірчать,
У пустелях омани
Сотні серця розп'ять.
Повертається спомин
У домівку душі,
Проганяючи втому
В ритм холодних дощів.
Хай хоч небо жбурляє
Сонми в нас блискавиць,
Як обоє кохають -
То не впасти їм ниць!
У одвічнім двобої
Безнадії і мрій,
Де закохані двоє -
Зірка щастя вгорі
Осяває стежину,
По якій вони йдуть,
Аби злитись в єдине
І знайти власну суть.
Неземною красою
Світ нам стелить до ніг.
Йтиму разом з Тобою
По дорогах усіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2011
О, знаю, знаю, що ніяк не личить,
Якщо ти жінка - брати меч до рук
І під нестримний серця свого стук
Іти крізь терня, стежкою у вічність.
Рішучим кроком, з поглядом бійця,
Щомить в обійми кидатись стихії,
Приборкуючи в собі буревії,
Рвучи облудні маски із лиця.
Та прийде час - складу і лук, і стріли,
Аби забули пальці тятиву,
Аби не лиш у снах - а наяву
Злилися дві Душі в єдине ціле.
І хай кружляє в небі чорний крук,
Мов демон лютий всіх моїх баталій -
Жбурну під ноги зброю і печалі,
Зітру із серця тіні від розлук.
Я стану пристань - тиха і ясна,
Твій корабель прийде колись спочити,
Аби любов'ю дві Душі наситить
В країні мрій, де вічно є весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2011
Хто зазирав до віч левиці,
Що полювати вийшла ніччю?
Така ця Жінка - таємниця,
Жага і пристрасть аж по вінця.
У ній - сплітається незвично
І світло дня і темінь ночі,
Дух амазонки і пророчиць,
І зрозуміле і містичне.
У ній - і полум'я і крига,
І воскресіння і розп'яття,
Ніким не читана ця книга
І незгасаюче багаття.
Зі всіх криниць, відомих людям,
У ній - найглибша глибина є,
Пірнеш туди - собі на згубу,
Але найвищу суть пізнаєш.
Її слова - п'янким бальзамом
Вливають жар в схололе серце
І стоголоссям дивних терцій
Його доводять до нестями.
Її печаль, така бездонна,
Карбує вічність на папері
І відчиня незримі двері
У світ, де є любов Законом.
Душа так сонячно іскриться,
Немов крильми торкнулись з неба.
Ти чуєш - йде весна до тебе,
А з нею - Жінка-таємниця!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254752
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.04.2011
Холод. У душах крига.
Весни згубились в дорозі.
Люд від зими не оклигав,
Хоч закипає розум.
В серці живе зневіра,
День не несе надії,
Душі навколо сірі,
Втомлені від бездії.
Совість людська хвора,
Все, що святе, продали.
Те, що було, потворне,
Вищу ціну дістало.
Те, що горіло в грудях,
Нині ущерть зотліло.
Слово несе облуду
І покривається цвіллю.
Довго травили волю,
Доки її не стало.
Пишуть за нас ролі,
Потім ведуть на поталу.
Хто нам цю кривду робить?
Док нам терпцю стане?
Ми не в смугастих робах
І не усі безталанні!
Хай собі "світу сильні"
Граються в чорні ради.
Ми не раби - вільні
Жити себе заради!
Грози шматують небо,
Наче для нас розплата...
Час починати з себе
Світ цей на краще міняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2011
Десь весна увірвалася теплим потоком,
І духмяністю трав, і жагою у серці,
Що відлунює в ритмах любовних інерцій,
Відкриває бажань потаємнії дверці
І наповнює світ життєдайності соком.
Десь нестримні вітри заціловують віти,
Що у сонячнім сяйві бруньки розпускають.
Там принадами квітень у грудях стискає,
Там знайдеться для кожного щастя окраєць
І душа себе світлом по вінця наситить...
Я ж холодним провулком вертаю додому,
І мене обіймає лиш вітер колючий,
Що розшарпує коси мої надто рвучко,
Що єдиний печаль мого серця озвучив,
Розриваючи скроні надривами грому.
Я сама, серед ночі, в безсоння лещатах,
Ловлю погляди зір, що здаються так низько
І на груди небесні лягають намистом,
Досі мрію про нашу омріяну близькість
І про весну на двох, у маленькій кімнаті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2011
Буваю я різна - нестримно-сліпуча,
Чи тиха ріка, що приборкала хвилі,
Осяяна щастям, долаюча кручі,
Чи птаха самотня, що крила втомила.
Буває, що серце у грудях схолоне,
Вітрами недолі на шмаття порване,
За мить - заіскриться душа, наче промінь,
Що з висі прорвався крізь морок й тумани.
Буває, не вмію скінчить розпочате,
Зриваюсь у відчай, як прірву глибоку.
Та вчуся щодень я образи прощати,
Із болю і зрад виносити уроки.
Я надто чуттєва і несамовита,
За голосом серця іду, як по грані.
Я милостей в долі не вмію просити
І часто собі заподіюю рани.
Не вмію ходити протореним шляхом,
Нікому скорити мій дух не під силу.
Я дихаю волею, наче та птаха,
І часто кажу собі - "Боже, я вільна!".
Залюблена в небо, у прагненні лету,
Бажаючи гніву і смутку позбутись,
Із серцем гарячим, душею поета,
В одвічних шуканнях найвищої суті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2011
Небо, забарвлене у голубінь,
Милості Божі так щедро нам сипле,
Нас омиває у сонячнім світлі,
Душі зціляючи від потрясінь.
Небо, дароване з волі Його,
Диво-палітрою нам розмальоване,
Наче дітей, нас усіх заціловує,
Дотиком ніжним торкаючись скронь.
Небо, по вінця усяких щедрот,
Кожному з нас відміря по заслузі -
Лиш би душа у гріхах не загрузла
І не зреклася одвічних чеснот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2011
Приходиш знову ніжний і палкий
У мої сни, наповнені по вінця
Весною, що співає гімни Жінці,
В якій вирує пристрасть, як струмки.
Мені здається - в тих шумних потоках
Я втоплю давній сум і всі терпіння.
Втішає душу сонячне проміння,
А ще - відлуння в серці твоїх кроків...
Бентежить дух від дотику долоней,
З яких тепло і ніжність струмениться.
Душе моя, любов'ю ти наситься,
Прийми її з весною в своє лоно!
Від почуттів в мені нестримний клекіт,
Що манить дух у піднебесся синє.
Озвись до мене, серця Половино,
Яка живеш за обрієм далеким!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252442
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2011
Теплий вечір лягає на місто,
Зачаровує зір небокраєм.
Я сплітаю в єдине намисто
Почуття, що по крихтах збираю.
Ця розлука болить щораз дужче,
Ніч без тебе очікує знову.
Я візьму і глибоко у душу
Заховаю всі рими любові.
Б'є у шибку надривисто вітер
І роздмухує пристрасть у грудях.
Та я вірю - любові палітра
Від розлуки тьмяніти не буде.
Знаю - в кожного власні стежини,
Лиш на мить їм дано перетнутись.
День згорає вогнем у каміні...
Чи нам вдасться любов повернути?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2011
Любов на серці лишає рани,
Вона дволика - і сум, і пристрасть.
Ти десь згубився поміж тумани,
Я бачу пристань - лише б доплисти.
Любов до тебе дарує крила,
Хоч ти від мене що мить то далі.
Знов рветься серце, пульсує тіло
У цім шаленім любові шалі.
Між нами прірва немов провисла,
Як перетнути її? - не знаю.
Лиш вогник в серці надії блиснув,
А ти поїхав - він догорає...
Я проганяю весняну втому
Думками, Любий, про наше щастя.
Я досі мрію - щоб в нашім домі
Знов оселились любов і ласка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2011
Незнані людям задуми Творця
І неосяжність світу незбагнена.
Ми є усі акторами на сцені
Театру, що ім'я йому - "Життя".
В нім режисер сплітає у вінок
Непоєднане – віру та зневіру,
Буття яскраве – існування сіре,
Бездумність і шалений вир думок.
Сліпучий промінь тне небес блакить,
На світло дня лягає темінь ночі
І чорним круком дивиться нам в очі,
Тамуючи за снами ненасить.
Гірський струмок, напившись досхочу,
Зринає враз стосильно й стоголосо
І розриває плоть землі в покоси,
Задобрюючи бога від дощу.
І холод зим роз’ятрює вогонь
Гарячих душ, залюблених у волю,
В театрі цьому біль зціляють болем,
А самоту – теплом своїх долонь.
Там у безсилих зроджується сила,
Що вісь земну спроможна відхилить,
Тамують за любов'ю ненасить
Усі, хто прагне лету і окрилень...
Незнані досі задуми Творця,
Що є в театрі цьому режисером.
Приходьте - там завжди відкриті двері!
Театр чекає нового гравця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250500
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2011
Вічністю неспокою
Ріже світ, мов ніж,
Ти зі сну глибокого
Уставай скоріш!
Подивись на зіроньки,
На вогні заграв,
Хай міцніє віронька,
Крилонька розправ.
Хоч вони потомлені -
Хай увись летять,
Знай, на ринку споминів
Рано ще стоять!
Намалюєш вічності
Мить ще не одну.
Чи не дивовижно це? -
Стріти знов весну,
Римувати пристрасно
Про бажань політ,
По стежинах звивистих
Йти у диво-світ...
Райдуги палітрою
Серця сторінки
Розмалюй, не зітре їх
Доля на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2011
Землі на втіху
Весна ввірвалась -
Сніги зі стріхи
Порозлітались.
Із теплих далей
Летять лелеки,
Зими печалі
Тепер далеко.
Небесне птаство
Защебетало -
Я вже у власті
Весни начала.
Тепло у грудях
Аж розпирає,
Шукаю в людях
Для себе раю.
Душа причастям
Себе напоїть,
І всі напасті
Минуть з зимою...
СердЕнько, бийся,
Спивай любови,
В небесних висях
Одна лиш мова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247332
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2011
Хто це стукає в віконце?
Це весни чарівний птах -
Пестить лагідніше сонце,
Відбиваючись в очах.
Хто це стукає у шибку,
Що в душі аж струни рве?
Так мажорно грає скрипка,
До любові нас зове...
Хто це стукає у серце,
Аж бентежністю пройма,
І в очах, немов озерцях,
Хвилі пристрасті здійма?
Хто це стукає у душу,
Хто торкає ніжно скронь?...
П"єм життя весною дужче,
Жагу, пристрасть і вогонь!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Весна до тебе прийшла уранці!
І закружляли в шаленім танці
Вітри жагучі.
Весна до тебе прийшла нарешті,
Її подругою тепер назвеш ти
Вже неминуче.
Дощі гарячі, на тебе впавши,
Усі печалі з душі прогнавши,
Весну прославлять.
Мрії поснулі, весною снивши,
Від почуттів ясних збудившись,
Крила розправлять.
Думи шалені відчують силу
І з тебе вирвуться на волю сміло,
Щоб оживати.
У піднебесся злетиш на крилах,
Знайдеш нарешті, що серцю миле,
Будеш кохати!
А якщо раптом вітри недолі
У твоє серце навіють болю -
Ти все здолаєш!
Бо в тебе світла в душі багато,
І ти, мов зірка, вмієш сіяти,
Ти - крихта раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2011
Потомлена від лету,
Від фальші та зневір,
Сумна душа Поета
Торує шлях до зір.
Оточена сліпцями,
Бажаючи прозрінь,
Блукає манівцями,
Кидає в небо тінь...
Втікаючи від скверни
І від облуди слів,
Шукає Правди зерна
На грішній цій землі.
У прагненні до раю,
У тисячах згорань,
Щоразу зазирає
За незбагнену грань.
Іде у невідомість,
Назустріч злим вітрам,
До витоків, додому,
У свій небесний Храм.
Лиш там - у світі істин,
Де янголи живуть,
Знайде нарешті пристань
І власну світло-суть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2011
Моя печаль згорає в попелищі,
Поснулі мрії будяться зі сну,
І серця стук відлунює у тишу,
Неначе закликаючи весну.
Тебе нема, Ти ще в далекім краї,
Твої сліди снігами замело,
Лиш промінь сонця з ніжністю торкає
Мої вуста, повіки і чоло...
Як Ти колись, у той липневий вечір,
Який просякнув пахощами трав,
Коли Ти обіймав мене за плечі
І від бажання сам до тла згорав...
Ми будем йти по цих життя аренах
І оживляти кращі наші сни.
Живу в Тобі, а Ти - живеш для мене,
І ми тепер - заручники весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2011
Хоча й небо зимове захмарене
І покинуті гнізда лелечині -
Ми на зустріч з весною приречені
І теплом березневим вже маримо.
Вітер пагорби сніжні вилизує,
Помагає травинці пробитися,
І пташина - крилата провидиця -
Співом простір навколо пронизує.
Диво-снами душа омивається
І у сонячнім промені пеститься,
До Ярила і молить і хреститься -
Все в житті по спіралі звивається...
Не сумую за днями колишніми -
Нові злети чекають і прагнення.
На одну весну, ніжну і лагідну,
У скарбниці життєвій побільшає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242994
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2011
Душа моя обвітрена,
Обвуглена, обдощена,
Яскравою палітрою
Веселок запорошена.
Із крилами обдертими,
Які грішать і каються,
До сонця розпростертими,
Що зір ясних торкаються.
І росами, мов перлами,
Сіяють в Божій милості,
З оголеними нервами,
Що хворі надчутливістю.
Вітрами пошматована,
Знекровлена, обпечена...
Та небом зацілована
І на любов приречена!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2011
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи як каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й волі – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою зтужилась так душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242686
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2011
Що принесеш мені ти, новий день? -
Влетиш у серце подихом натхнень,
В своїх долонях ніжно обіймеш,
Чи кинеш знов у згарища пожеж?
Зійде зоря, і тепле світло дня
Осяє душі тих, хто навмання
Ідуть в пітьмі пустелями світів,
Забувши навіть істини прості.
Хай новий день ці душі окриля,
І заколосять душі, мов земля,
Що благодатним сититься дощем,
І віднайдуть дорогу до прощень.
Ранкове сонце пестить новий день,
А він проллється зливою пісень
На всі тони, октави й голоси -
На нас, що молять Господа "Спаси!"...
Радію я тобі, мій новий день,
Іде душа стежками одкровень
Вже не наосліп і не навмання -
На голос Неба, світло цього дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2011
Привіт, Коханий мій, привіт!
В моїм вікні біліє світ,
Все запорошує зима,
Твої сліди сховав туман.
Вітри холодні дмуть і дмуть,
Думки навіюють сумні...
Така любові дивна суть -
Тебе нема, хоч ти - в мені.
По небу хмари знов снують,
Кидають тіні на життя.
Усю печаль до дна доп'ю
І завтра інша стану я.
І не злякаюсь холодів,
В душі роздмухаю вогонь.
Чекає сад моїх надій
На ніжні дотики долонь.
Мені вже вистачить тепла
Зігріти всенький білий світ.
Душа до тебе привела -
Привіт, Коханий мій, привіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2011
Душа відтане, коли весняний
Її розбудить цілунком промінь,
Як скине врешті правічну втому
І освятиться вогнем кохання.
Душа відтане, коли омани
Не буде більше, не стане фальші,
Як скине маски і піде дальше
Свободолюбна і нездоланна.
Душа відтане, як на світанні
Її омиють цілющі роси,
Як залунає в ній стоголоссям
У піднебессі життю - "осанна!".
Душа відтане, коли тумани
Вже розійдуться на її шляху,
Коли до висі здійметься птахом
І залікує любов'ю рани.
Душа відтане, коли востаннє
Цю грішну землю торкнеться зором...
Коли це буде? - мабуть, вже скоро
Душа відтане, Душа відтане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2011
Не йдіть повз Душу, що заблукала,
Хоча й не просить у неба милість.
У крилах сили зосталось мало,
Її жбурляють холодні хвилі...
Не оминайте самотню Душу -
Любові дотик її зігріє.
І заіскриться вона ще дужче,
І всі розбудить поснулі мрії.
Даруйте світу тепла і світла,
Вітри недолі вогню не згасять.
Зігрійте Душу - і в мить розквітне
У Вашім серці оаза щастя!
Любов, насправді, непроминуща,
Усі загоїть сердечні рани.
Не оминайте схололу Душу -
Вона відтане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2011
Цілунку присмак на вустах,
У серці тінь печалі,
Бо ти - в незнаних десь світах
І навіть трішки далі,
На бережечку самоти,
В обіймах дивних марев...
Мені до тебе не сягти -
Немає більше кари.
Я - наче спраглий в небі птах,
Потомлений від лету.
В твоїх волошкових очах
Згубилася поетка!
Сплетіння тіл, єднання душ,
Взаємопроникання...
До тебе прагну я чимдуж -
В заручниці кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2011
Зима. Вікно. Окраєць неба.
Твій слід у пам'яті снігів,
Моя душа, сумна без Тебе,
Немов ріка без берегів.
І крила мрій, що прагнуть лету,
Вогонь роздмуханих бажань,
І світлий сум душі поета,
Що зазирає знов за грань.
І чорний крук, що з небовисі
Кидає тінь на мої сни,
І дві душі, що обнялися
У вічнім прагненні весни.
І промінець, що розтинає
Пітьму світів у час світань,
І Ти, який ще й сам не знаєш,
Що ми віднині - ІНЬ та ЯНЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2011
Ніч за віконцем мене спокушає -
Дотиком ніжним пестить все тіло
І пелену заборон розриває,
Мрії на волю впускаючи сміло.
Поглядом серця полинь аж у небо,
Спробуй душею моєї торкнути...
Сумно мені і самотньо без тебе
І не збагну - як з бажаннями бути?
Глянь за вікно, подивися на зорі -
В мить цю на них я також поглядаю.
Серце до твого серденька говорить -
Я цілу вічність на Тебе чекаю!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237714
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.01.2011
У морок сну занурюється світ...
Все ближче край, за котрим невідомість,
Куди Душа, зігнувшись від утоми,
У свій останній вирушить політ.
Аби навік зректися порожнеч,
Себе пізнати в поступі невпиннім,
І з каяттям за всі свої провини
Тягар важкий позбутися із плеч.
Від самовтеч, згорання і терпінь
Іде Душа дорогами по колу
І до стократ зростаючого болю
Вертає знов, немов у власну тінь...
Тоненька цівка тіні від Душі
В могутню річку може розростися -
Як прийде час і янголи у висях
Напоять Душу в райському дощі.
І не злякають темінь, прірва, край
Душі, що прагне світла доторкнутись,
І осягнути світу вищі суті...
Та доки ТУТ - за грань не зазирай!
Хай не міліє річище Твоє
У веремії вічних перероджень,
Міцніє дух у кожнім з нових сходжень
І світ радіє - Ти ж бо в ньому є!...
Як обрій замикає небом землю -
Ми світу пізнаємо таїну.
Занурюється світ у морок сну...
Лише в Душі окриленій не темно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2011
Ти чуєш шепіт всесвіту довкруж?
Бринить струмок, тривожно вітер свище,
Мов прагне загасити попелище,
В якім людських згорають сонми душ.
Звучить космічна музика небес,
У ній - мотиви смерті й перероджень,
Падінь у прірву, злетів, нових сходжень -
Усе, що поміщається на хрест...
Бринить душа, ледь чутно, мов скрипаль,
Котрий порвав всі струни у натхненні.
Ці звуки, наче кров по наших венах,
Пульсують в нас і манять душу вдаль.
Почуй ці звуки! Відчини їм серце,
Знайди свої утрачені сліди,
Якими йшов крізь терня, не один -
Із янголом, що знає усі дверці.
Бринить космічна музика. Прозрій,
Відкрий для неї радісно обійми,
Якщо душа втомилася у війнах,
Від нескінчених світу веремій.
Хай біль життя, зростаючи стократ,
В нас не заглушить звуків диво-світу -
Світань, пташиних щебетів, барв літа,
Закоханих сердець у зорепад...
Світ не німий! Це диво розпізнати
Спроможна лиш окрилена душа,
Яка навчилась вірити, прощать
Й не втратила спроможності сіяти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236503
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2011
Сміється світ. Сміється він над нами...
Мовчать в зажурі темні небеса.
Щодень у нас трагедії і драми,
Що крок один - відразу два назад.
Зневірою знівечено на шмаття
Нам душу, донедавна ще живу.
У розбраті згораючи багатті,
Щомить лаштуєм нову тятиву.
Чомусь найперші промені світання
Нам серце не бентежать вже давно.
У вічнім до мети недосяганні
Ми каменем зриваємось на дно.
Подібно тіням, бродим напівсонні,
Немов поклав мовчання хтось печать.
Не маєм сили вирватись з полону
Від власноручно зведених розп'ять.
Давно не родить нива незорАна,
Чи кров'ю надто зрошена й слізьми?
Земля батьків - неначе рвана рана,
Благає нас - "У руки плуг візьми!".
Давно вогонь у грудях загасили,
Байдужий люд до власних навіть доль.
Одні - напівголодні, в інших - вілли...
О, Господи, прозріти нам дозволь!
Сміється світ. А, може, й Бог сміється,
Неначе нас зреклися в небесах.
Коли терпець нарешті наш урветься?
Коли ми подолаєм власний страх?
Настане час зірвати з віч полуду
І дух свій волелюбний воскрешать!
Та поки що - сміється світ, бо люди
Спішать до власно зведених розп'ять...
22.01.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2011
Ось знов в мою оселю тінь журлива
У гості рветься, наче до подруги.
Я чую її поступ в шумі зливи,
Що крок один - то глибша моя туга.
Журлива тінь через віконну раму
Майнула непомітно й тихо сіла.
І раптом, наче марево з туману,
З цієї тіні вийшов образ милий.
Ти був так близько, погляд твій іскрився,
Зробила крок - а ти, мов за межею...
Так янголи жартують в небовисях
З моєю засумнілою душею.
Мені здавалось - щастя наше поруч,
В пітьмі навколо ми до світла йтимем.
Летить мій погляд в небо неозоре,
Туди, де оживають мої рими.
Туди, де світла доля й ніч велична
І день зорить, дарує благодаті.
Почуй мене - тебе, Коханий, кличу
Принад любові разом скуштувати!
Мене розлука більше не лякає,
Нестримно в далечінь стремлюся зором.
Журлива тінь поволі відступає
В обійми ночі... Ти повернеш скоро!
Так вабить шлях, якого не збагнути,
По лабіринтах серця йду невпинно
І прагну відшукати Половину,
З якою я одною стану суттю!
21.01.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2011
Коли одні тіні бездушні снують,
Коли почуття витісняє байдужість,
Як твою довіру на шмаття порвуть
І погляди друзів давно вже не дружні,
Як світла не бачиш, хоч день на дворі,
Безмовна земля вже забула про збіжжя,
Як з докором дивиться янгол з гори
І ти, мов дитина, що на роздоріжжі,
Коли вже не знаєш - це сон, а чи яв,
В якім тебе підло знов зраджують в соте,
На грудях пригрілася твоїх змія,
А ти їй віддати життя вже й не проти,
Коли вчора рідний - а нині чужий,
І небо без просвітку ридьма ридає,
Коли розумієш - а ти ще й не жив,
Бредеш манівцями, хоч думав - до раю,
Коли за добро твоє зрада - ціна,
Ти серце відкрив - а по нім потоптались,
Коли ця реальність болючо-сумна... -
В мені й досі віра в Людину зосталась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2011
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Час поміж нами мені видається вже катом.
Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
Я зазираю у небо, немов в твої вічі.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Прагну одвіти знайти, та мовчання печаті
Досі лежать тягарем непосильним на долі,
Доки з тобою шукаємо істинні ролі.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Знаю, розлуки ріка поміж нами - розплата.
Янголи крилами тихо торкаються вікон,
Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Йду в невідомість, неначе до власної страти.
Душу, де війни вирують і вічні протести,
Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Тіні у небо душа відкидає крилаті,
Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
Та не скорила ще, духу мого не скорила!
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
Через холодні пустелі облудного світу -
Буде довіку кохання між нами горіти!
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся кохати...
16.01.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2011
Жінка я? Ні! Я - Душа, що в жіночому тілі
Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
Хто і за що на цю Душу поставив печаті? -
З неба чатують всіх янголів погляди пильні...
Важко не зрадити власну Божественну сутність,
Надто, коли з моїх крил залишилося шмаття,
Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття,
В світі облуд повертатись до істин забутих.
Долі стрімка течія викидає на скелі,
Демони ринулись - прагнуть мене вполювати,
Болю рубіж перетнула, прорвала всі грати,
В пошуках вічних своєї під небом оселі...
Янголи очі відводять - не страшно спіткнутись.
В серці гірчить - це ж Душа омивається світлом!
В миті зневіри рятуюся в щирих молитвах,
Вірю - до неба крильми неодмінно торкнуся!
Долю напишу у віршах лише життєствердних
І розфарбую в палітрі барвисто-гарячій,
Буду всміхатись й тоді, як Душа моя плаче,
І без страхів в невідомість ступатиму твердо.
Знаю - я тільки Душа, що в жіночому тілі
Прагне крізь терня дійти до одвічного раю -
Лиш не затьмарити б світла, котре в мені сяє,
Лиш би не втратити янголів з неба прихильність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2011
Зима світи заполонила,
Твої сліди сніги зітруть.
Вітри тобі від мене, Милий,
Слова любові понесуть.
Позаду нас - жагуче літо,
У дні, що йде - ріка надій,
Яка нарешті нас наситить.
Радій же, серденько, радій!
Твої обійми і цілунки
У мене знов вдихнуть життя.
Доп'ємо весь солодкий трунок
Аж до п'янкого забуття.
Поглянь за обрій - вже видніють
Дивами сповнені світи.
Ми Щастя Храм собі намрієм,
В якім лиш будуть я і ти.
Ми подаруєм мріям крила -
Хай воскресають і живуть.
Лиш повернись до мене, Милий,
З тобою ми - єдина суть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2010
Я розірву цю сонну тишу
Піснями збурених вітрів,
Промінням серця заколишу
Тебе у цій нічній порі.
Поглянь до висі - там комета
Розтяла неба гладь хвостом,
Насправді це - душа поетки,
Що йде у безвість під хрестом...
І хоч, згораючи зорею,
Я надто скоро вниз зірвусь -
Розвію сум з душі твоєї
Й тебе довіку не зречусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
Я - неприборкана ріка,
В якій і праведне і грішне!
Та ось тобі моя рука -
З-під неї линуть ніжні вірші.
Моя стихія - каламуть,
У ній від пристрастей цунамі.
Хто зможе в душу зазирнуть
Мені, розпещеній вітрами?
Я заблукала між світів
І обпалила свої крила.
Лиш ти приборкати зумів
Мою натуру здичавілу.
Мене у сіті ти зловив,
Омивши в променях ранкових,
Закам'янілі острови
Зросив нектарами любові...
Зігріта дотиком руки,
Воскресла духом і весняна,
Лечу на крилах у блакить -
Шлю небесам моє "Осанна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2010
Безбережним, засніженим полем,
По якім мої стежки ведуть,
Я ступаю, зливаючись з болем,
Досі власну шукаючи суть.
Лиш оголене груддя землиці
Заціловують вітру вуста,
Вилітають з небес блискавиці,
По зчорнілих б'ють в полі хрестах.
Потомилась в далеких дорогах
До самотності звикла душа.
Йде за вітром, шукаючи Бога,
Омиваючи рани в дощах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2010
Літо - не просто спогад,
Надто любов'ю пропах.
Наші з'єднали дороги
Янголи у небесах.
Літо - не просто спомин,
Гріюсь в його вогні.
Пристрасті нашої повінь
Досі не стихла в мені...
Прагну у твої вічі
Я зазирнуть, як колись.
Літо - солодка вічність,
Де наші душі злились.
Нині навкруг засніжило,
Світ - наче справжній рай.
Душу тобі я відкрила,
Швидше до мене вертай!
Літо - не просто спогад,
Що обійма крильми...
Вдячна за тебе Богу -
Влітку з'явились МИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2010
Нехай з глибин на волю рвуться
Слова окрилені Твої,
Бо як душі без революцій? -
Вона ж так звикла до боїв.
Хай почуттів жагучі зливи
Тебе омиють, як колись.
Повір мені - існує диво,
Йому Ти серцем посміхнись!
Сумних очей блакить безмежна
Додасть вогню душі Твоїй,
У почуттях нема обмежень,
Нема страхів у наших мрій.
Хоч я для Тебе стала болем,
Який так солодко ятрить -
Дозволь собі напитись волі,
Які несуть з небес вітри!
І не важливо, "так" чи "ні" є -
Іди за серцем навмання,
Нехай у ньому завесніє
І... десь в куточку буду я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2010
Добре бути, як сонечко світить,
Пестить променем тіло і душу,
Коли знаєш, що Хтось є у світі
Й битись серце примушує дужче.
Добре бути між тіней і світла,
Що лягають на долі стежини,
Бути згаданим в щирих молитвах,
Разом з ними у небо полинуть.
Добре бути струмком, що вливає
Свої води у річку могутню,
Як з глибин нова сила зринає
Й ви стаєте єдиною суттю.
Добре бути в Поета міжряддях,
Свіжим вітром в спекотну годину,
Добре бути любові заради,
Коли знаєш, для когось - єдина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2010
Так довго в долі я тебе вимолюю -
І диво сталося.
Тобою серденько вже поневолене,
Я закохалася!
Над нами неба синь уже розвиднілась,
Послала милості.
Це дивовижно є - спивати ніжності,
В ній розчинитися.
Тебе я поглядом могла б запестити
Аж до потьмарення.
В солодких спогадах, мов птах, воскреснути
Десь по-під хмарами.
Мені з'явився ти, це безумовно є
Дарунком вічності.
Від божевільності чуттів наповнення
Я знову свічуся.
Душепроникнення не вбити відстанню
І заборонами.
Нам треба звикнути - кохання істинне -
Поза кордонами!
У ночі місячні я окунаюся
В чуттєві спогади...
Не серці висікла тобі освідчення
Й подяку Богові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225300
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2010
Ніжно-довічне наше кохання,
З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
Холодом віє, мить - вже вогнЯно,
Наче комета, показує хвіст.
Ніжно-довічне і ненаситне,
Очі - безмежжя, в них - світу суть
І безконечне свято блакиті,
Що кожен прагне душею сягнуть.
Ніч одкровення ляже на плечі,
Зору явивши те, що нема.
Ти ж знову прагнеш до самозречень
Торкнуть вустами мого чола...
Вогнем кохання дух спопеляєм,
Все злато світу - ніщо не варт,
Ми надто прагнем торкнутись раю, -
Чи ж це не схоже на долі жарт?!...
Не зупиняйся, минуле радо
Тебе до ніжних штовха обійм,
Бо лиш кохання над нами владне,
Заради нього - вперед, у бій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2010
Шляхи попереду тернисті,
По них ступаю без вагань -
То одинока, то іскриста
Від спопеляючих бажань.
Чом стільки болю у коханні,
Чому на смак воно гірчить?
Душа проходить сотні граней
І догораючи - мовчить.
Чом самотою серце повне,
Чому так спогади ятрять?
Болиш в мені ти невимовно,
Неначе тисячі розп'ять...
Шматують нині мою душу
Розлук розлючені вітри,
Та я люблю тебе все дужче
І прошу серце - "Не згори!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2010
У єстві глибинах,
У основах суті
Прагнемо щоднини
Сенс життя збагнути.
По колючім терні
Ходим голі й босі,
Оминаєм скверну,
П'єм цілющі роси.
У пустелях світу
Йдуть холодні зливи,
Ми ж - неначе діти,
Вперто вірим в диво.
У світах омани
Знов шукаєм правди,
На сердечні рани
Прикладаєм зради.
У самотніх душах
Вітер лютий свище,
Досі невмируще -
В нас поволі нищить.
Гонимось за щастям,
А знаходим втому.
Чуєм голос власний,
Та не знаєм - хто ми?
Ходять манівцями,
Про святих забувши,
Котяться до ями
Наші грішні душі...
Так бредемо кволі
Попід небом синім
В лабіринтах долі
В пошуках Людини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2010
Стала римою я печальною,
Що вітрам лише в небі чується.
Чи в мені надмір є фатального?
Чом душа моя не вгамується?
Так хотілося стати більшою -
Половинкою тобі рідною!
У тобі себе всю залишити
До кінця віків була згідна я.
Чом так боляче серцю битися
В ніч, безсоннями затавровану?
Душа нитками мов прошита є
Чорно-білими по червоному.
Де поділась я? - розчинилася
У сумних дощах, поміж власних рим.
Небеса чомусь не шлють милості -
Лиш розлючені на любов вітри.
Вигораю я... Де ж подівся ти,
Що мені тепер, мов повітрям, став?
Понесли вітри смуток у світи,
Залишила слід в серці самота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2010
Мій смуток зітканий з вітрів,
Що дмуть у далеч неозору.
Ще вчора серце біль ятрив
Від цих самотності повторень.
Я йшла пустелями оман,
І сон про щастя тільки снився.
А нині смуток, мов туман,
В кохання сяйві розчинився.
Мій смуток зітканий з дощу,
На колір він жовто-багряний.
До тебе в мріях полечу,
Щоб спити спраглими вустами
З душі твоєї джерела,
Аби любов'ю дух наситить,
Щоб попеліючи до тла,
За мить, мов Фенікс, відродитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
Ким буду сьогодні? А знаєш, таки синім птахом,
Що в неба безодню за вітром злітає без стрАху,
На Землі Смарагдові тіні кидаю крилаті,
По стежках потаємних бажаючи рай відшукати.
У незнаних світах, переповнених суттю по вінця,
І у маревах-снах я збираю знання по краплинці,
Щоби мої вуста лиш казали слова доброзичні,
Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність.
Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю,
Проникаю стрілою крізь тебе, крізь небо безкрає,
Повертаю до рідного краю ключем журавлиним...
Чий ключ я до раю? Я - біль, що вкладається в риму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2010
На розхрещенні доль, у світах самоти
Не зуміла повз тебе так легко пройти!
Роздоріжжя шляхів, переплетення мрій,
Я - довіку твоя, тільки ти ще не мій...
Я гадала - вогонь, що іскрився у душах,
На життєвих дорогах горітиме дужче,
Ми здолаєм обставини, відстані, терня,
Ти до мене із далей далеких повернеш -
Аби разом в любові, яка дає крила,
Йти у вічність зі мною, немов одне ціле,
Не боятись вітрів, які дмуть безупинно,
Віднайти одне в Однім свою половину!
Та, на жаль, ми згубилися десь між світами,
Розлилася розлуки ріка поміж нами,
Наших мрій візерункам ніяк не співпасти -
Навмання знов блукаєм у пошуках щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2010
Що крок один - то все коротший шлях
До рубежу, за котрим невідомість.
Щодня до тебе лину - а натомість
Тебе від мене доля віддаля.
Слова любові більше не звучать,
Шматочки мрій зірвались в порожнечу.
В душі - вогонь одвічних самозречень
Готовить знову душу до розп'ять.
Заручники своїх від себе втеч,
В душі яких - розлук холодні зливи,
Уже давно згубили віру в диво,
Зректися неспроможні порожнеч.
Схололе серце повне гіркоти -
Настій полину, збираний віками...
Невже знов серце виродиться в камінь?
Невже тобі до мене не дійти?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2010
В ніч на крилах лечу,
Дотуляючись тіней і світла.
Крізь туманів вуаль
Рідний голос здаля долина.
У химерах дощу
Уявляю нас знов серед літа.
Хоч і знаю, на жаль,
Що повернень у липень нема...
Знову місяця клин
Так самотньо блищить в небовисі,
Наче гострі кінці
Ріжуть лезом знекровлену ніч.
Душа - з двох половин!
Половинко, до мене озвися,
Щоб рука у руці
І ніяких повік протиріч.
Сірим попелом втрат
Запорошено долі стежини,
Осінь манить мене
У незвідані досі світи.
Досить болю і зрад!
Відшукаю свою Половину,
Що мене пригорне
І захоче у вічність піти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2010
Тебе нема... Тікають сни у даль незриму
І мріям крил для лету так тепер бракує.
Слова освідчень в мені боляче пульсують,
Шматують душу дум сумних колючі рими.
Долаєм відстань сподівань, безмовних тіней,
Ідем наосліп по чужих лише дорогах.
Тебе нама. І лиш молитвами до Бога
Я топлю в серці безнадій холодний іній.
Тебе нема. Вже не втішаюсь навіть снами,
Лиш крок один тепер від прірви розділяє.
Хотіли разом скуштувати крихту раю,
Та світ самотності від нині поміж нами.
Похмурі дні, гірка печаль, схололі руки,
Безмовні ночі проростуть в самотні ранки.
Я вигораю без любові до останку -
На дні душі поставив хтось тавро розлуки...
Тебе нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220131
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.11.2010
Розмежованість двох світів
Не зшивається й сотнями променів...
У любові закони прості -
Можна грітися навіть спомином.
Розмежованість ночі й дня
Надто є для людей очевидною.
Лиш за серцем хто йде навмання -
Тому й ніч від любові розвидниться.
Розмежовує світ людей
Невблаганністю часу і відстані.
Лиш закохане серце дійде
До своєї у Вічності пристані!
Розмежовує доля й нас,
Та кордони між нами стираються -
Ти до мене щоразу вертаєшся
Свіжим вітром крізь простір і час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2010
Так часто світ сплітає у вінок
Непоєднане – віру та зневіру,
Життя яскраве – існування сіре,
Бездумність і шалений вир думок.
Сліпучий промінь тне небес блакить,
На світло дня лягає темінь ночі
І чорним круком дивиться нам в очі,
Тамуючи за снами ненасить.
Гірський струмок, напившись досхочу,
Зринає враз стосильно й стоголосо
І розриває плоть землі в покоси,
Задобрюючи бога від дощу.
І холод зим роз’ятрює вогонь
Гарячих душ, залюблених у волю,
І біль душі вчимось зціляти болем,
А самоту – теплом своїх долонь.
В безсиллі часто зроджується сила,
Що вісь земну спроможна відхилить,
І все життя у пам’яті злетить
У мить одну, як смерть розправить крила…
Незнані досі задуми Творця,
І неосяжність світу незбагнена.
Тече життя, мов кров по наших венах,
Тече життя без спину, без кінця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217816
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2010
Проносяться комети
Над світом і людьми.
Одвічний сум Поета
В душі несемо ми.
Шукаю безупину
Пустелями зневір
Ту рідну Половину,
З якою - хоч до зір.
А, може, вона ближче -
На відстані душі?...
Що є любові вище? -
Мовчать сумні дощі.
В життєвій круговерті
Ріка терпінь тече.
Та я шукаю вперто
Коханий блиск очей.
Щоб два серця гарячих
Забилось в унісон,
Й життя було неначе
Найкращий в світі сон.
Душа бажає злетів,
Горіння і прозрінь.
Одвічний сум Поета
На світ кидає тінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217806
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.10.2010
Падають зорі в душу, наче на дно криниці.
Камінь самотності зрушу, аби з криниці напиться.
Листя до ніг моїх липне, може, й до самого серця...
Я залишилась в липні, в чарах любовних інерцій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217482
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2010
Боюся ночі до божевілля,
Немов якоїсь страшної кари.
Від болю серце моє зотліло,
Неначе в нього хтось лезом вдарив.
Боюся ночі, бо в ній шукаю,
Та не знаходжу на все одвіти,
У божевілля страшне впадаю
Від зрад й лукавства людей в цім світи.
Боюся ночі, бо в її темінь
Не заховаємо власні проблеми,
Зерна страхів проростають потворно,
Круків над нами скликаючи чорних.
Боюся ночі - в її лещатах
Душа доходить до самозречень,
Криваві війни беруть початок,
Втрачають цінність безцінні речі...
До божевілля боюсь заснути…
Жадаю ночі, немов покути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2010
П ривітне сонце світить не для тебе,
О бмерзле гілля може й не заквітне,
Р озлоге небо - може і не небо -
О мана в висі, зовсім непомітна...
Ж орстокість долі ранить твою душу,
Н адломиш крила, прагнучи злетіти,
Е тюдом смутку милуватись мусиш,
Ч ерствіє серце від облуди світу...
А ЧИ НЕ ВАРТО ПОРОЖНЕЧ ПОЗБУТИСЬ???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2010
Будь зі мною! - В долі вимолюю
Взимку, весною, літом і осінню.
Будь зі мною холодними днинами,
Станем нарешті душі половинами.
Будь зі мною довгими ночами,
Разом з тобою любов напророчимо.
Будь зі мною в мріях окрилених,
Навіть, як буду я надто знесилена.
Будь зі мною пристрасті сповненим,
Руки твої - на обійми невтомними.
Будь зі мною в щасті і відчаї,
Щедрим на ніжні в любові освідчення.
Будь зі мною вічності митями!
Серце без Тебе надто болітиме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010
Мегадози оман
Заподіюють ран.
Мегадозами зла
Палим душу до тла.
У відлунні пожеж
Вже не бачимо меж
Поміж злом і добром.
Спопеливши нутро,
Виповзає з нас змій -
Вбивця наших надій.
Ми ж, забувши про честь,
Наплювавши на хрест,
У світах сновидінь
Відкидаємо тінь
Від своєї душі,
Де холодні дощі
Не змивають облуд,
Де впокорившись злу,
Ми вдаєм, що живем,
Робим біль навзаЄм
Своїм ближнім щомить.
І душа не щемить,
Бо позбулась всіх вмінь,
Не сіяє - лиш тінь
Відкидає у світ.
Лиш за злом ненасить
В ній лишилась одна -
Така правда сумна!...
Мегадози зневір
Нам затьмарюють зір.
Так живем, мов сліпці.
Що нас жде у кінці???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2010
Звідкіля ж ми вихідці -
Як душа не світиться
Навіть в сяйві місяця?
Чварами лиш ситимось
Й тільки робим видимість,
Що позбулись підлості.
Очі хижо дивляться,
Злість німа на вилицях,
Що аж покосилися.
Кров'ю окропилася,
Сумом оповилася
Ця земля без милості.
Де дороги звивисті,
Де вітри поривчасті
Дмуть, немов в чистилищі.
Виплекали хтивості,
Втратили можливості,
Мов не тим молилися....
Чи Господь не дивиться,
Як ми відхилилися?
Звідкіля ж ми вихідці???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010
Комусь шлях долі встеляють зорі,
А я - вкладаю зорі у вірші.
Щоб стало менше болю повторень,
Щоб світ забарвить ще яскравіше.
Холодні зорі лягають в душу
І проростають у ній віршами.
ВідчАю камінь нарешті зрушу,
В минулім лишу криваві драми.
Додам я щедро в палітру світу
Яскравих барвів душі своєї.
Стежками долі піду у літо,
В якім одвічно ростуть лілеї.
Любов насправді - не проминуща,
Усі загоїть сердечні рани.
Життя щомиті люблю я дужче,
Йому віднині моє - "Осанна!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215758
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010
Самотність кригою скувала мою душу,
Печать мовчання на вустах лежить кривава.
Я на шляху свій камінь відчаю не зрушу:
Давно збагнула, що життя – це не забава.
Живемо ми, щоб Істину пізнати,
(Та хто ж її в пустелях світу бачив?!).
Ідем з надією – знаходим тільки втрати,
Прозріти прагнем – уподібнюємсь незрячим.
Добро саджаєм – виростає зла колосся,
Любов плекаєм – а ненависть в нагороду...
Чомусь так в світі незбагнено повелося,
Що саме зло ввійшло сьогодні в моду.
Не знаєм, що за рогом нас чекає.
А, може, це на краще? Час покаже.
Підступно вітер в спину нас штовхає -
В обійми друга, а чи знову в лігво враже...
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2010
Колись писав Тарас Шевченко,
(Хоч і було це вже давненько):
“О люди! Люди небораки!...
Ви ж таки люди, не собаки!”.
Пройшли часи, мій любий друже,
А змін на краще – щось не дуже.
Мені, чомусь, давно здається,
Що й Бог над нами вже сміється.
Сміється він...А, може, плаче
Від тих гріхів людських, що бачить?
А як не плакати йому:
Ми ж більше любим Сатану!
Коли б ми Господа любили,
То стільки зла не наплодили,
Не завдавали ближнім болю
І не спішили так в неволю.
Якби ми Бога в серці мали -
То вже давно людьми би стали,
Не братовбивцями й катами,
Або ж не юдами й рабами...
Свідомо йдем в пітьму – не світло,
Давно забули про молитву,
Живемо ми, немов отара...
“Чи буде суд? Чи буде кара!”
Та буде суд! Настане кара!
Бо не мине нічого даром
На нашій батьківській землі,
Де ми грішили ще малі.
Опам’ятайтесь! Ще не пізно,
Інакше кара прийде грізна.
“ О люди, люди небораки!
Ви ж таки люди, не собаки!...”.
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215597
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2010
То в чім же винний Прокруст,
Що повно замкнених вуст,
Закритих в панцир сердець,
Що йдуть в ярмо навпростець?!
Душа, закована в страх,
Сум, що виношуєм в снах,
Біль непромовлених слів...
Хіба ж це хрест королів?!
Не слід Прокруста винить,
Що ми свою ненасить
За світлом Правди й Добра
Втопили в хвилях Дніпра,
Не втамувавши її...
Всі програємо бої,
Поразки - звична нам річ,
Бо вже давно з наших віч
Не пломеніє вогонь...
Та прошу - Боже, боронь
Нам далі скніти в багні
Своїх страхів і вагань,
Розчарувань й нарікань!
Все ж - краще згинуть в борні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2010