| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я ще жива,ще б'ється серце.
Ще кожен перед мене преться.
Іще повітря губи ловлять сміло.
І як би душу все те не боліло!
Так все це ніби в сні,
Та пишуться іще вірші.
Ще ні!Напевно так!Ще ні!
Не час мені!
Прийде ще в край і мій весна!
Собою статна і красна!
Багато срібла принесе
І тут завіє ним усе!
Ще ні!Не час мені!
Ще будуть ясні дні!
Ще буде сонячно!
Ще ні!
Розквітне сонячна природа,
Проснеться кришталева врода.
І я проснусь в її обіймах,
Так ніби в чарах чудодійних!
Ще сил наповниться серденько,
Ще буде весело й живенько,
Ще барви ждуть у переді..
Ще ні!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Скрипалю мій,моє серденько,
На струнах граєш ти душі,
Та розкажи мені тихенько
Мене кохаєш ти чи ні.
Ти розкажи мені,як сонце
Сідає ввечір за поля
Скрипалю мій,моє серденько,
Мій сум і ніжність ти моя.
Скрипалю мій,моя ти казко,
Моя ти перла із глибин,
Моя ти щира,люба ласко,
Мій ізмарагд,мені один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Дивлюсь у небо.Тихо..Де-не-де шумить листя,зворушуючи тишу.Час ніби зупинився,ніби все уже сталось і залишилось тільки насолоджуватись життям сповна...А я й далі спостерігаю за тим океаном без дна,за тим глибоким морем,за небом...Лише одна біла хмаринка ніжно-ніжно пропливає по тому морю,мов корабель..Гордо і самотньо,та водночас так ніжно і мрійливо,що серце завмирає від таких поєднань,емоції,від тих споглядань.Сердито насунув вітер,він ніби хотів змусити час іти,але той ліниво позіхнув і прогнав його геть..прогнав,бо вже втомився,бо вже варто йому було відпочити..тепер відпочивало все,усе благоденствувало,а мені все не давали спокою твої очі...ті ясні,глибокі і такі безмежно чарівні намистинки...ах,як же я їх люблю.Моя б воля,залишила б їх біля себе до останнього подиху,до останнього відгуку серця...моя б воля...Ті ніжні і дорогі душі моїй озерця,куди там небу до чаруючої блакиті твоїх очей??Куди там небу до цтого погляду,за який ладна віддати все?Сі найдорожчі ізмарагди і перли...Та незграбні слова мої,незграбно складені...та се ж від душі..Ніхто ладно передати не зможе,що відчуваю:як співає душа моя,коли маю змогу тебе бачити,тебе цілувати..Що зрівняється в світі цім з тією насолодою?Що?З насолодою губ твоїх п'янких...Так,ніщо...Воно не те,що зможе..Воно не посміє,не посміє завадити!
Люди..люди..які мізерні ж і ниці ваші проблеми,які жалюгідні бажання ваші.Для чого багатства вам-вони не вічні,для чого гроші?Хіба ж не найбільше багатство..ти..мій любий???Хіба є мені щось дорожче тих намистинок?Хіба є щось важливіше тих почуттів?Хто я без них?Пустий робот?А з ними я духовна,я багата!Так,ти наповнюєш мене!Ти змушуєш моє серце битися!Ти даєш мені віру у себе і майбутнє!Ти моє багатство!
А я іду..дихаю..сплю..мрію-і все це з думкою про тебе,мій скарбику.І все це з відлунням твого голосу..із присмаком твоїх поцілунків..і дотком твоїм..з тобою в серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173521
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Забуду твій голос,
Забуду тепер,
Навіки віків я забуду.
Як сонце і місяць
Життя золоте
Без тебе щасливо пробуду.
Нехай воронням не щасливим,сумним
Кохання моє підійметься
Навіки вседвічні одвічно тепер
У темряві й тиші проснеться,
Нехай пролетить тихим вітром пустель,
Нехай проросте колосками
І може у роки нудги,самоти
Проблисне воно поміж нами.
І може у тугу,у смуток,у жаль
Коли всі забудуть про світло
Ми нашим коханням,любов'ю тепер,
Освітимо темнеє місто?
Те місто,що в тиші полинуло в даль
У смутку,самотності й болю,
Те місто,що ми збудували колись
І щиро назвали любов'ю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173491
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Моя солодка,чиста мрія,
Моє ти сонце золоте.
Від тебе щиро шаленію,
Шукаю в інших лиш тебе.
Мій синьоокий,ніжний подив,
Мій тихий спокій у душі,
Неначе вітру ніжний подих
Мені являєшся у сні.
Моє бажання дивовижне,
Моє ти щастя і мій сум,
Коли говориш ніжно-ніжно,
То задіваєш дивних струн.
Моя солодка,чиста мрія,
Моє ти сонце золоте.
Моя щаслива,люба дія,
Яка дала мені усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Сяйного серпанку,що золотом вкритий.
Туманного ранку,що сонцем залитий.
Променем світла,що світить лукаво.
Тебе пробуджу я ніжно й ласкаво.
Ти очі відкриєш,а я посміхнуся
І в їхній блакиті солодкій втоплюся,
Та я не хотіла б із низ виринати
Навіки полинути б і не вертати.
Сп'яніти б назавжди твоєю любов'ю!..
Та хай все стече проклятущою кров'ю,
Нехай захлинеться своїми думками,
Все те,що хотіло би стать поміж нами.
І сонячно-ніжним диво-дарунком
Тебе огорну я своїм поцілунком.
Я більше нічого тебе не спитаю,
А скажу лиш ще раз тобі,що кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Лік беззупину,лік у даль.
В далеку,ніжну казку ночі
Несе мене сумний трамвай,
По рельсах скаче не охоче.
Усе біжить,усе спішить,
А я у справах йти не хочу.
Несе мене сумний трамвай
Далеко,в даль,світ поза очі.
Цілує ранок сивий гай
І сонце вже осіннє встало,
А одинокий той трамвай
Усе похитується мляво...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173341
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Так би скинути із себе все!
Так роззути б ці стомлені ноги,
Бо набридли їм понад усе
Ті кайдани прокляті-тривоги.
Полетіти би птахою вдаль
І обняти чудову природу,
Бо для неї нічого не жаль,
Коли бачиш усю її вроду.
Так безмежна і сильна вона.
Невичерпна її вся істота,
Уся ніжність і чуйність земна.
Так потрібна її нам турбота.
Так би скинути із себе все!
Сподівання чиїсь і надії.
Постирати,що зайве усе
І здійснити якісь свої мрії...
...Як би босії ноги мої
На травицю зелену би стали,
Так набралися б сили вони,
Так безвтомно собі би стрибали..
Так співала душа би моя,
Так тулилася б до земельки,
Ніби рідна дитина,своя
До найкращої,любої неньки....
...Так би скинути із себе все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173312
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010