| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Молитва моя з вуст летить що дня,
В проханні до Вселишнього звертаюсь я.
Й прошу, щоб в тебе усішка не спала з уст,
Й що ночі я йому мольсь, про це мольсь.
Мольсь щоб вічно, Він прощав твої гріхи,
Й допомагав, де просто не пройти.
Щоб ангелятко, вічно було на твоїм плечі,
І в радості й біді, завши Він допомогав тобі!
Молитва щира з уст моїх летить,
Й в словах, неначе застигає мить!
Слова неначе з серця вилітають,
Й тихенько кажуть: "Я ТЕБЕ КОХАЮ!"
Молитва моя, просить твого щастя,
Й нехай твої гріхи приносять лиш мені нещастя...
З гріхами я вже якось проживу,
І лиш одного я Його прошу.
Прошу лиш щирої усмішки на устах,
Щоб Ти літала, мов крлатий птах.
Як птах окрилений коханням,
Й серденьку більш не болісні були мої зізнання!
Молитва щира прозвучала якусь мить,
І в серці вона цілий день звенить.
Благословення сиплеться в твоє життя,
До поки з вуст лунає молитва!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Розбите серце, стукає у грудях,
Воно далеке усім людям.
Воно нехоче жалю і кохання,
Все! Досить, лишило присобі свої зізнання!
Розбите серце, теж колись кохало,
З любов"ю грало, плакало й сміялось.
Далеко десь під хмарами літало,
І з висоти помалу впало....
Розбите среце скільки ти страждало....
За щирість і доброту ти потерпало,
Хотілось дарувати радість й щастя,
Ну а у відповідь летіли лиш нещастя.
Розбите серце скільки щрамів на тобі?
Оттак вони віддячили тобі!
Віддячили за щирість і зізнання,
І досі нехтують твоє кохання.
Розбите серце досить, зупинись!
Немчися знову у безхмарну вись.
Щоб так яскраво там літати,
То замість серця треба камінь мати!
Розбите серце стукає у грудях,
Йому вже байдуже, що скажуть люди.
Воно непрагне більше в вись,
Хоч знає, що колись ще полетить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186944
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Зажурена, закохана у мрію,
Думками ти закутана в надію.
У спогаді шукаєш свогє щастя,
А він тобі приносить лиш нещастя.
А може, що ми розумієм?
Можливо ти закохана не в мрію.
І це тобі приносить більше щастя,
А ми говоримо що це нещастя.
А що ви знаєте про те нещастя?
І всі бажаєте лиш щастя, щастя!
Навіщо мені щастя, то чуже?
У мене своє щастя, буде й є!
Ви всі мені даруєте кусочки щастя,
Та ні! Лишіть собі своє нещастя.
Нетреба більш мене оберігати,
Й ви незаставите мене літати!
У кожно є доля непроста,
Покручена, терниста, зла.
Й веде вона усіх до щастя,
Хоч деколи неоминає і нещастя.
Доріжка та, веде нас до поляни квітів,
А там, вже буде хтось давно сидіти.
Тоді зустрінимся ми з своїм щастям,
Й навік забудем то нещастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Чого так холодно, і зовсім ще не страшно,
Холодне лезо, воно принесе щастя.
Забере всі тривоги і нещастя,
А потім, потім може буде щастя.
Холодне лезо враз промчалось по руці,
І впало десь далеко в темноті.
Не холодно і зовсім вже не страшно,
Ну, а коли вже буде щастя?
Гаряча кров помчалась по руці,
Й тиче, тиче собі по чорнім рукаві.
Чернвоні каплі стрімко падають у низ,
А знизу чути лиш кровавий бризг.
А потім, раптом стало страшно,
Та ні, я тут ще хочу щастя!
Хотів піднятись, та сили вже не ті,
Ой, вже забагато, крові на землі.
Не вистачає часу все що хтів сказати,
А ще так хочеться літати,
Так хочеться сказати, що кохаю,
О ні, я ще так скоро не вмираю!
Зібравши сили спробував піднятись,
Та ні все марно, досить, хватить!
Вже все, лишився відчай у душі,
І те кохання, що так мучило в ночі.
Якби мені ще дали другий шанс.......
Я б завершив ще ненаписаний роман.
Я цінував би, ті хвилини щастя,
Й ніколи не булоб у нас нещастя.
О, я уявив яка була б це казка,
І лиш тепер я зрозумів, що значить щастя.
Та пізно вже, задумуватись про це.....
Я вже прожив своє життя мале.
В калюжі крові, так зустріти смерть?
Завершити, й проставити червону крапку!
Багато ще я всього не зробив,
І ще! В останнє тобі зичу щастя!
В останнє хочеться так все сказати,
Не хочеться з собою все забрати...
Я хочу лиш забрати усе зло,
А тут нехай залишиться добро.
Не встиг він все що хтілося сказати,
Хотів щось кров’ю написати.
Й з останніх сил ще написав він пару слів,
Тай те, до ранку дощ у річку змив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184741
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Весна цвіте та сонце грає,
І ми по парку в двох гуляєм.
Ідем у двох на зустріч щастю,
Ми проминули то нещастя.
Ось уже й лавочка зявилась,
Й ми на неї опустились,
Й так серденько затрІпотало,
А потім наче різко стало.
Враз ти до мене обернулась,
Й закохано так посміхнулась.
Заруки взяльсь ми у мить,
Й кохання поцілунок вже летить!
І враз посеред неба грім!
Три рази ніби грюкнув він,
І тут я різко прокидаюсь,
Будильник, сім, я невстигаю!
Здихнувши вивовив таке:
\\\"Ну вже присниться, блін таке....\\\"
Й будільник, наче злісний ворог,
Ще продзвенів разів зі сорок.
І знову та хвилинка щастя,
Забрала в мене всі нещастя,
А може просто це поганий сон?
Ну то де той шастя передзвон?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Давай Ти усміхнешся щиро-щито,
Немов відбудеться маленьке диво.
І не покине усмішка Твої уста,
Й ти будеш, мов закохана весна!
Щоб усмішка Твоя завжди була,
Навік у мене хай залишиться зима.
У холоді я проведу своє життя,
А здалеку сліпитиме Твоя краса.
У холоді також буває щастя,
Чого всі думають, що це нещастя?
Тай холодно ніколи не бува,
Коли ти знаєш, що є така весна!
Весна з коханням на устах,
І ти немов крилатий птах.
Й зима вже просто утекла,
Така прекрасна і усміхнена Вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
Чого моє кохання так нещасне?
В душі я так з тобою хочу щастя.
Від вітру й злих людей оберігати,
По ранках ніжно-ніжно цілувати.
Я хочу глянути в твої бездонні очі,
Й навік забути ті безсонні ночі.
Забути молитви і всі страждання,
Узяти і зануритись в конання.
Невже тобі миліші ті його пизнання,
Невже ти вибрала його кохання.
Ну коли так, я зичу тобі щастя,
Собі залишу я, усі нещастя.
Ну серцю кажуть тяжко приказати,
Тоді колись вже треба вибирати.
Прийняти чи забути ті признання,
Чого безжалісне таке твоє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
Чого так сумно коли наступає вечір?
Нема людини, яку я б обняв за плечі.
Нема хохання, радості, любові....
А за вікном, одне лиш чорне море.
Сиджу і мовчки дивлюсь у вікно,
А на душі вже майже всеодно.
Вогонь кохання там вже все спалив,
Лишивши тільки попіл і чорний, чорний дим.
Лишив ще мрію, мов мені на зло,
Та ні.... їй просто -- повезло!
Вона одна лишилась у душі,
Щоб мучити мене на самоті!
Чого так боляче дивитись у пітьму?
Й там бачити лише її одну.
Окутаною спогадом кохання,
І мовчки так просидіти до рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177071
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
Невже твоя душа також нещасна?
В піснях усіх оспівана, прекрасна!
Любов на ній лишила теж сліди,
Забудь усе, люби, люби!
Навіщо це тобі нещастя?
Лети, лети, ти так прекрасна -- пташко.
Навіщо тобі клітка золота?
У тебе крила й неземна краса.
Невже приємно бути отакою,
Бездушною і вічно злою!
Навік закрити серце для кохання,
Й забути, забути всі мої признання.
Невже глибокі на душі сліди?
Невже коханню знову не прийти?
Ти серце своє ще хоч раз відкрий,
Забудь про все і клітку ту закрий.
Ти крила свої знову розведи,
Змахни, змахни, і в небо полети
Лети і радуйся красі, ...люби!
ТИ так прекрасна -- пташко, ....Полюби!
Пташці, яка народжена кохати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Навіщо ті вірші й куплети,
Кохання й радості букети.
Навіщо серце утішати,
Вона не буде так кохати!
Навіщо їй твоє кохання,
Любові чистої зізнання!
Вона не дивиться туди,
Забудь її! Іди, іди...
О Боже, як її забути?
Уста свої навік примкнути.
Лишитись радості в коханні,
Забути в раз, усі бажання!
Та хто таке може зробити?
Любов свою так загубити,
Забути серце на віки,
І просто взяти й утікти...
Всім розбитим серцям посвящається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Вона закохана у вітер!
Для неї ростуть усі квіти,
Він для неї, їх зриває
Просто він, також кохає!
Вітер чистої любові,
Не байдужий її долі.
Він не злий і не поганий
не жорстокий і бажанний.
Вітер чистого кохання,
Символ вічного єднання.
Буде тебе цінувати,
Ніжно в губи цілувати.
Присвячений "Закоханій у вітер"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
ТИ така, така не звична,
Трохи серцю не привична.
ТИ цілуєш й проганяєш,
ТО кохаєш, то вбиваєш.
Наче просто мною граєш!
Я ж нічого не роблю,
Просто дивлюсь і мовчу.
Я незнаю, що сказати,
Часом, хочеться кричати,
Обійняти чи прогнати
Що я можу тут зробити?
Душу з серцем розділити?
Обійняти й не пускати,
Просто, просто цілувати.
Так любити і з цим жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176071
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Що ти зі мною робиш?
Серце моє на кусочки дробиш!
Душу мою розтоптала,
ТИ незнаєш? Я кохаю!
Кохаю тебе до нестями,
Довго вже не сплю ночами,
Думаю, ночами плачу,
Для тебе я нічого не значу.
Очі коли закриваю,
Тебе бачу, знову плачу.
Від ран на серці -- помираю,
Боже, Боже, я -кохаю!
Не відмовлюся від поради чи критики, дякую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010