| Сторінки (3/235): | « | 1 2 3 | » |
Глаза в глаза. Ладонь в ладонь.
Будто гроза, и как огонь.
Как всех планет материки,
Так мы близки и далеки.
Как свежий ветер по пути,
Желанье раз еще прийти.
Переписать, перечеркнуть,
И смелость в душу подтолкнуть.
Как отраженье в зеркалах,
И орхидеи на скалах,
И так глупы, и так немы,
И ты, и я, но ведь не мы.
Поскольку, снова будет ночь,
Я сумеркам смогу помочь,
Тебе в глазах зажечь огонь, -
Глаза в глаза. Ладонь в ладонь.
Ты слышишь, только ты не спи
До наших звезд на полпути,
Все силы, волю собери,
И телефон мой набери.
Пускай не просто!.. Но потом
Мы строить будем общий дом,
Плетений грез, и все мечты…
Я наберу тебя. А ты…
Забудь все то, в чем смысла нет,
Таков вчера был мой ответ.
Обид сегодня лишь не тронь…,
А там глаза, а там ладонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184783
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.04.2010
То, видно, так з небес дано,
Усі боги вже внесли вирок,
Ногами чути чисте дно,
І щось вкололо біля нирок.
Мене вже більше не питай
Нічого. Я закрита казка.
Скажу очима «прощавай»,
І цим німу знімаю маску.
Я рішень дивних не берусь
Тобі уголос говорити.
В банальній фразі усміхнусь,
В якій скажу, що хочу жити.
Мене, молю, не зупиняй:
Та й заслабким ти є для того.
Що хочеш, те й собі гадай,
Та знай, що лиш тебе одного,
На жаль, у серце привела.
І так хотіла біль втолити.
Від тебе з болем я пішла,
А ти не зміг мене спинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
А ми такі з тобою схожі,
а ми неначе близнюки,
Я без порад твоїх не можу,
без товариської руки.
Нас часто плутають, буває,
хоч різні наші імена,
Я друга кращого не знаю,
для мене подруга одна.
Ми, може, є й не кровні сестри,
та чи важливо це для нас?
Усі мелодії оркестрів
нам дарував невпинний час.
Ми часто можемо мовчати,
або ж сміятися до сліз,
Й ніхто не може розгадати,
хто сміху привід нам приніс.
Ми разом в втіхах і печалях,
й читаєм фрази по устах.
Ми як одне – Марічка й Галя, -
єдина тінь у двох словах.
Ми чай з тобою випиваєм –
і це міцніше за коньяк,
І тільки ми з тобою знаєм,
сп’яніти можна з нього як?..
Про хлопців часто теревеним.
А що? Й вони про нас, мабуть.
Ми їхні погляди привернем,
вони в думках нас пронесуть.
Наш блиск в очах ніхто не знає,
про що там думається нам.
А я тобі пообіцяю,
що свою руку завжди дам.
І хоч розійдуться дороги,
і кожна житиме своїм,
Нам будуть рідними пороги,
які ведуть в дитинства дім.
І що там кажуть, нам начхати:
цінують дружбою жінки.
І тільки нам з тобою знати,
чому ми майже близнюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184521
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Я можу Вас не впізнати,
Пройти без привітів і слів.
Я гордою мусила стати,
Щоб смуток мене не зустрів.
То тільки смішна лихоманка:
Не вірте самотнім очам,
Рішуча буваю від ранку,
Й здаюся лише вечорам.
Ви можете просто не знати,
Як гірко буває часом,
Як хочеться сильно кричати
Під Вашим останнім вікном.
Я довго ставала холодна
І мружила очі від Вас.
Та в гордості тільки безодня,
Й назавжди утрачений час.
Ви можете думати: «Сильна»,
Коли на підборах пройдусь,
А я усередині гину,
Від того, що Вам не всміхнусь.
І, може, Вам хтось ще розкаже,
Що гордість моя – білий стяг.
А я Вам того не пробачу,
Що Ви оминули мій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184505
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
И будто все давно попроверяла:
И свет погас, и краны не текут.
Тебя сегодня вновь околдовала,
Ведь этого глаза мне не соврут.
Успела сделать все, что обещала,
Тебе зашила старые носки.
Но чувство, что чего-то не хватало…
Не то ли взгляда, ну а может быть руки.
А ты уйдешь с утра того пораньше,
И завтраки готовить просто лень.
А ты мне на дорожку что-то скажешь,
И я твою в окне увижу тень.
И будто птицей в клетке с бриллиантов
Тебя встречать с улыбкой на чеку.
Ты мне уже не будешь тем гарантом
На юном, полном свежести, веку.
Меня одна лишь мысль не отпускает:
Куда девалась страстная любовь??
И все бы так…, но больше не хватает,
Тех чувств, что поджигают нашу кровь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184449
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.04.2010
Чомусь усе минає, наче з вітром,
Проноситься із хмарами й піском.
Торкається так легко та помітно
Своїм тонким мережаним крилом.
Усе проходить: радощі й печалі,
Стрічання і розлуки під вікном.
А ми колись того й не помічали,
А нам колись було це все одно…
Тепер збираєм спомини по зернах,
По ниточках тонких із сивини,
А ми пройшли і райдуги, і терни,
А ми удвох дивились одні сни.
Усе оте, що нами вже набуте
Навпроти у очах твоїх блищить.
А я, ти знай, ніколи не забуду
Прожиту нами разом кожну мить.
У зморшках від усмішок потопати,
Копати разом клумби у саду,
Я так тобі хотіла розказати,
Що як усі дороги в Рим ведуть,
Так всі мої шляхи ведуть до тебе.
І хай там що чекає в бистрих днях,
Мені нічого більшого не треба,
А бачити лиш блиск в твоїх очах.
P.S. Сподіваюсь, так у 70, я зможу про це говорити:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Ти пам'ятаєш дні під польським сонцем,
й мене ти пам'ятаєш у ті дні?
Коли тримала світ в своїй долоньці,
коли від себе гнала сни страшні...
І не чекаючи сама того від себе,
тобі чомусь довірила усе:
чайок, які літали понад небо,
бджолу, яка нектар у рій несе.
Не бачила нічого і не знала,
поринула у Польщу, - там, до мрій.
Себе тоді до тебе прив'язала,
мов шхуну нетерплячу за прибій.
І зовсім не помітила як швидко
ті дні вже переходять у роки,
тебе в моїм житті уже й не видко,
і вже не той торкається руки.
Так гірко все... Лиш чую: "Proszę pana...
Dzień dobry... Dzisia jak się masz?..".**
Я більше вже для тебе не кохана
і день у Польщі більше вже не наш.
* В Польщі
** "Проше пана... Джєнь добри... Джішяй як сє маш?...".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184392
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Я слухала як Ви читали вірші, -
свого натхнення й серця початки.
І тут я Вам лиш кілька слів залишу,
як вразив почерк Вашої руки.
І хоч читали Ви й без інтонацій:
актор живе не в кожного в душі.
Та щось було у тій вимові Вашій,
яке валило звичність на межі.
Ви всім своїм єством в рядках із рими
так тонко чарували слухачів,
були Ви за півподиху між ними,
і кожен Вас відчути би хотів.
А я була всього лиш за екраном,
за кІлькадесят років вже за тим.
А Ви були поеткою-гурманом,
а Ви зняли із мене дивний грим.
Я майже покотилась на коліна,
вслухаючись в мелодій Ваших фраз.
А хто Ви? Хто? А Ви - Костенко Ліна, -
велика поетеса поміж час.
P.S. Написала цей вірш під враженнями виступу Ліни Костенко у м.Сокалі (1995р.), та й взагалі, під ВРАЖЕННЯМИ від цієї чудової поетки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183850
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
1. Ти сьогодні у білому платті,
скоро сядеш в весільний кортеж.
І гостей так зібралось багато,
шквал емоцій, що линуть без меж.
2. І ти сяєш...ще юна й красива,
затягаючи туго корсет.
Тобі мама колись говорила
як важливий вінчання сюжет.
3. Тільки холодом сипе по тілі,
чепуряться дружки у дзеркал.
Ну не плач!.. Ти ж давно так хотіла
увійти нареченою в зал.
4. В ніжнім вальсі із ним закружляти,
клятву щиро удвох присягти.
Ти хотіла йому розказати
як шалено кохатимеш ти.
5. Звуки щастя... лиш мама поплаче,
ну а тато всміхнеться впотай.
Відтепер усе буде інакше,
ти у серця свого розпитай.
6. Всі бажатимуть щастя, кохання,
діточок, як зірок в небесах.
Хай не перша, зате ти остання,
така світла як лебідь, як птах.
7. І тремтиш, - зараз вихід до нього,
як давно ти це в мріях плела!
Тільки він! І нікого, нікого...
Тільки він і срібляста імла.
8. Ви цілунком цю мить карбували
перед чистим святим вівтарем.
Ви знайшлися, хоча й не шукали
розрахунку в самотніх дилем.
9. Ти сьогодні з усіх найгарніша, -
наречена з букетом лілей.
Веселися! Гучніше, гучніше,
щоби день пам'ятався оцей.
10. Всі як всі... Але це неважливо:
потопаєш у рідних очах.
І яке це усе-таки диво
розчинитись в коханих вустах.
11. Білосніжна вуаль ледь ховає
ту щасливу на скроні сльозу.
Він тебе найпалкіше кохає,
наче грім блискавицю в грозу.
12. І не варто тобі більш брехати:
вже ніколи не будеш одна.
Вже не треба проміння чекати,
щоб для тебе настала весна.
13. Лиш зажмуривши очі опісля,
коли гості усі розбрелись,
ти зізнатися спробуй у звістці
як дзвонила до нього колись,
14. як шукала його поміж квітів,
а тебе він тоді ще й не знав.
А тепер ти щаслива в цім світі,
бо тебе саме він покохав.
15. Лиш світанками стануть знамена,
ти удачу в подружжя поклич.
Ти сьогодні уже й наречена,
і це твій день, і це твоя ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183584
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
Пробач мені, я була зажорстока:
одразу було варто мені йти.
Тож слухай у собі завмерлі кроки,
на це мене штовхаєш тільки ти.
Пробач мені, що знову повернулась,
ще так хотілось вірити мені;
за те, що я як завжди посміхнулась,
за те, що не сказала тобі "ні".
Пробач мені ту сповідь на прощання:
вже зовсім ні до чого ті слова.
Вину я відчувала за кохання,
яке взяло усі собі права.
Пробач мені, я зовсім не хотіла,
щоб знову стало боляче до сліз,
ти вибач, що до тебе я летіла
крізь натовп, що мене кудись поніс.
Пробач за те, що я тобі зізналась
у тому, що ти рідний і близький.
Я просто ще наївно сподівалась,
що ти мені вже більше не чужий.
Пробач мені, що ще тоді згодилась
на зустріч ту у парку під дощем.
Пробач мені, що в тобі помилилась,
і в серці зараз в'є дороги щем.
Пробач мені за те, що пробачаюсь:
то мав би бути в тебе монолог.
Пробач, що вже опівночі розкаюсь
за те, що так любила я за двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Сегодня пасмурно и гадко,
С квартиры я не выхожу.
Я Вам придумаю загадку,
Когда Вас в окнах прослежу.
Вы странный очень и унылый,
Но как сказать об этом Вам?
Я до сих пор Вас не простила,
Не излечила старых ран.
Не больно вы-то изменились:
Тот самый плащ и тот же зонт,
В свою Вы музыку влюбились,
Как партизан в военный фронт.
А я была мила соседка
Напротив Вашего окна,
Хотя и виделись мы редко,
Но как была я влюблена!..
Но в Вас… Мне были равнодушны
Пассажи Ваших ловких рук.
Сейчас играют капли в луже,
И я ловлю их звонкий стук.
В подъезде быстро Вы укрылись,
Мой милый старый пианист.
Я в Вашу душу так влюбилась,
Как в осень желтый падший лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182981
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.04.2010
І так, по суті, байдуже мені,
Для чого ти учора був так близько,
Ти в пам’яті моїй на мілині,
Ти був вгорі, але уже так низько…
До тебе вже не рвалася душа:
Іду тепер розмірено і прямо,
Лиш запах від п’янкого спориша
Відчую з попередженнями мами.
Дивись в мої зіниці хоч весь вік!
Торкайся до моїх кавових пасем,
І хоч мене на час якийсь прирік,
Та ми з тобою більше вже не разом.
Вдихай від мене ніжний аромат,
Й уста мої цілуй у сподіваннях,
Кохання – це дорога не до втрат,
А втрати – не дорога до кохання.
Лікуй себе від власних чудасій,
Зниканнями мене не здивувати.
Відчуй востаннє запах моїх мрій,
І зразу розпочни їх забувати.
Колючками гіркими на терні
У поглядах твоїх брунатно-карих.
І так, по суті, байдуже мені,
Що все оте залишиться лиш в хмарах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182922
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Подивись на мої фотографії:
Я ж чарівна, хіба це не так?
Я об’єкт загадкової магії,
Ну зізнайся, тобі ж я на смак!..
Подивися на тіні від сепії,
В чорно-білих та ретро тонах,
Де у фото заховані репліки,
Що мені не сказати в словах.
А на фото оцьому старенькому
Із наївним вогнем у очах,
Пам’ятаєш, тоді я маленькою
Десь була на високих стовпах.
Тільки спалахом щось прокотилося,
В об’єктив я не часто дивлюсь.
А отут я чомусь зажурилася…
А на цій, я неначе боюсь…
Ти гортай мій альбом заповільнено,
І світлини мої збережи,
Тільки в них ми удвох не загинемо,
Тільки там ми не будем чужі.
Божевільні, як гості у мафії,
Де на знімках і осінь, й зима…
Подивись на мої фотографії,
Тільки там я іще не сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Приблизно тисяча ночей,
мільйон хвилин строкатих днів,
коротка відстань до очей:
до вій, зіниць, повік і брів.
На кшталт бездонних метражів,
кілометрових сподівань,
до вій, зіниць, повік і брів
легким цілунком прощавань.
До кілоджоулів і ват
простих енергій та знаків,
немов екскурсія назад
до вій, зіниць, повік і брів.
Приблизно тисяча листів
у лік ночам, що прибули.
До вій, зіниць, повік і брів
лише за кроком ми були.
І пригорщ мрій. Від них печаль
та клаптик щастя догорів.
І вже не бачити, на жаль,
тих вій, зіниць, повік і брів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Бери собі назад ключі:
мені вони вже не в пригоді.
Я в когось іншого, як злодій
поселюсь в душу уночі.
Йому віддам, що маю все,
а ти з роками не впізнаєш,
коли як завжди зазираєш
у присоромлене лице.
Тобі руки я не подам,
для нього ж зроблю надможливе, -
я стати спробую щаслива,
його довірюся словам!
Не втрата я тобі, мабуть,
але йому - дарунок з неба,
і говорити вже не треба,
що тебе спогади печуть.
Ти зрадив нас. Як перший сніг,
коли розтане через хвилю,
я ж тобі серце одтворила,
ну як його ти вбити міг?!
Тож не питай мене чому
я піду тихо, не прощавшись,
нічого більш не обіцявши,
окрім віддатися йому.
Записок я не залишу
на тій шухлядці обіч столу,
не зупиняй мене, промолю,
я ж так давно піти спішу.
А коли й глянеш за вікно,
то він візьме мої валізи,
а я єдине фото візьму,
що ми зробили так давно.
Ти собі чайника включи:
варити кави більш не буду,
опісля слів твоїх і бруду.
Бери собі назад ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
Ти любиш, коли я ніжно
Волосся твоє ворушу,
Й цілую метафорично,
І смайли тобі пишу?
Коли я нестерпно гаряча,
І ти – моя спрага хмільна,
Й нікого крім тебе не бачу,
Й топлюся у тобі до дна?
І як тобі ніч шовковиста
Під встеленим зорями небом?
Ти любиш зіниці іскристі,
Як в них наркотична потреба?
Коли я уста твої пещу,
Повільно впиваючись в них,
Мов дика така й небезпечна
У спеку, у дощ і у сніг?
Ти любиш заплакані скроні
Від жартів правдивих? А ще
Коли я у твоїх долонях,
Й схиляюсь тобі на плече?
Як світ весь у тобі вмирає,
Й зникає усе: є лиш ти?..
А я вже напевне не знаю,
Чи хочу з тобою піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182079
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
Господи, молю тебе, молю!
Втіхою останньою малою,
Променем старого кришталю,
Іскрою від полум’я яркою,
Дай мені не жевріти в думках,
В дикому покаянні помилок!
Господи, пошли бодай хоч знак,
Того, чи я правильно зробила.
Боже мій, Ти бачиш же щодня
Й чуєш ті страждання, що я чую.
Я з Тобою, знаю, не одна,
І себе з Тобою відвоюю.
Дай мені надії крихти смак,
Вісточку, малий промінчик правди.
Господи, пошли бодай же знак,
Що б змінив тепер усе назавжди.
Хай в своїх щоденних молитвах
Я Тобі повторю ненастанно:
«Господи, я лише той птах,
Що згубивсь з польоту дуже рано.
Дай мені Ти сил до крил моїх,
І як хочеш Ти, хай буде так!»
Боже, милосердніший від всіх,
Господи, пошли бодай же знак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
Мені важко сказати: «Не бачу»,
Коли очі твої на мені,
При тобі я ніколи не плачу,
І це вперше кажу тобі «ні».
Це непросто іти поруч тебе,
Лиш за крок, а можливо, за два.
І зізнатись у голос: «Не треба
Мені чути порожні слова».
Я із сили затискую зуби,
І зіниці звертаю убік,
Щоб не видали трепетно губи:
«Онде він - тільки мій чоловік!».
У мені закипає тривога
І у оберт іде голова,
Та я жадно благаю у Бога,
Щоб лишитись душею жива.
Ти не бачиш як каюсь щоночі,
Як від помсти холоне вся кров,
Щоб звернути убік свої очі,
Щоб лишень не вернутися знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
Нехай усі прощання дефолтують,
І в безвість хай полине забуття.
Мені сьогодні мрії подарують
Солодкий присмак справжнього життя.
Убік образи, ревнощі і зради,
І твій обман тепер не так болить, -
Хай йдуть від мене болі всі назавжди,
Бо я нарешті просто хочу жить!
Всміхнись мені, бо я уже забула
Твої слова, і погляди, й думки.
Зроби так, аби знову я відчула
Гарячий доторк ніжної руки.
Не пам’ятай образ, не звинувачуй, -
У моїх вчинках є причина – ти.
Я знаю, ти мені колись пробачиш
За те, що зараз мушу я піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181918
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
Ти знаєш, я вже зрозуміла,
Самотність – щастя у своїм;
Коли надвільні твої крила
Несуть легкий прозорий дим.
І все одно, що ти десь поруч
Ба, навіть згадуєш мене,
А я так вірю в те і хочу,
Що почуття моє мине.
Моє чекання відболіло,
А вороття живе в кіно.
Ти знаєш, я вже зрозуміла,
Що не люблю тебе давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
То вже лишились лічені хвилини
До того, коли дзвони загудуть.
Яка ж то радість – Боже Воскресіння,
Це шлях тортур, його правічна суть.
Усі у своїх душах палять свічі,
Паски печуть, малюють писанки.
Усі Його в своїх думках покличуть,
Відімкнуть із сердець своїх замки.
Я, Господи, гадала вже й гадала,
Ну як умер за грішників святий?
Тебе я молитвами прославляла,
І помисел від себе гнала злий.
Ти витерпів усе і без пощади,
І хрест свій на Голгофу Ти доніс.
Для мене Ти, Ісусе, вогник правди,
Осушення людських гризот і сліз.
Не хочу жити так, наче Іуда:
За тридцять срібняків продати все.
Твоєю, Боже, я рабою буду.
І радість мені вістка принесе,
Що Ти живий, уже помежи нами:
Зійшов з високих праведних небес.
Обіймеш люд пробитими руками,
Та Ти, Ісусе, все-таки Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181476
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Ти – всесвіт, ти мій власний мегаполіс,
Ти центр усіх планет та їх зірок.
Усіх моїх бажань та мрій фотоліз,
Шматочок ендорфіну для думок.
Мій ніжний і звабливий повелитель,
Двигун, початок, запуск, ти мій старт.
Мене з моїх кошмарів визволитель,
Ти настрій мій, моє натхнення й фарт!
Ти те, що котить кров невпинно з часом,
Ти - восьме чудо, сьоме відчуття.
Ти лицар мій з своїм конем пегасом,
Моє нічне та денне забуття.
Ти – іскорка в моїх очах щасливих,
Причина алгоритмів слів й мовчань.
Ти – чудо, казка, ти маленьке диво,
Ти відповідь моя до всіх питань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Не дивися на мене так:
Ти не друг мій, і навіть не ворог.
Лиш перчинкою на вустах
Я примушу затерти порох.
Я не буду ламати сцен,
Істеричкою бути не вмію.
Потріпоче ще раз нам клен,
І з листками він «нас» розвіє.
Що я чую? Де? Підкажи:
У душі чи холоднім тілі?
Ми з тобою такі чужі,
Наче спека та заметілі.
Не втирай мій солоний дощ,
Й не кажи, що то винні зими.
І ще раз між тих самих площ
Ми зіткнемось, неначе рими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181059
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
Я не просила в небес недосяжності;
я не благала прощення у них.
Ішла по протоптаній радості,
яку застелив білий сніг.
Хурделила мить безконечності,
лиш думка сягала до тла.
Просила простої безпечності,
щоб віра й надалі жила.
І скарбу в очах не знаходила:
манило щось цінне в думках.
Чому в нас так завжди виходило,
що стали рабами в словах?
Пояснень, обіцянок, вірності –
так просто утратити все.
І погляди, сповнені ніжності,
холодна байдужість знесе.
Ти знав те, що правда уб’є мене,
та все ж промовчати не зміг.
Загорнене справжнє, заметене,
а зараз ще й падає сніг.
У кривді з брехнею змирилася,
навчилася жити у ній.
І тільки тоді розломилася,
як в правді згоріла твоїй.
Я не просила в небес неможливого:
я не блага у них вороття.
Лиш краплю дощу до журливого,
самотнього свого життя.
За тебе твій крок не робитиму,
бо дозволу в правди нема.
Любитиму. Просто любитиму,
ту тінь, що малює зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010
В морях, в далеких океанах
Плывешь на север и на юг.
В каких еще ты не был странах,
Мой милый новый нежный друг?
Ты слышишь голос волн и ветра,
И свой штурвал ведешь ты в путь.
Так пусть мои тебе приветы
Все стаи птиц к бортам несут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180334
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.03.2010
Пробілами, пишу вам пробілами:
читайте мене крізь рядків і крізь фраз.
Чому мою пошту укотре затримали,
хто чорними грає тепер проти нас?
Я кому не ставила, крапок - лякалася,
а ви запитаннями сипали біль.
Якою я вам, розкажіть-бо, здавалася?
Від настрою вашого чути шум хвиль
і серця биття. І окличним закінченням
напишу останнє дрібненьке "Люблю".
І хто мої мрії завзято так нівечить,
для вас я лиш в посмішках сум розіллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010
Ти ніколи мене не забудеш,
Хоч летітимуть дні і роки,
Хоч мій голос уже не почуєш,
Не відчуєш моєї руки...
Ти шукатимеш в когось в зіницях
Намальовані дні наших стріч.
Не знайдеш погляд мій в чужих лицях,
І злякаєш вогонь талих свіч.
Ти, проходячи повз мої вікна,
Відчуватимеш в серці печаль.
І з думок я ніколи не зникну,
Лиш гучніше будитиму жаль.
Будеш знову в умі воскресати
Попіл фраз, що тоді ти не чув.
Будеш завжди мене пам’ятати,
Бо ніколи, повір, й не забув.
Намалюєш портрет мій у небі,
А мій голос віднайдеш у снах.
Я також не забуду про тебе,
Хоч живемо ми в різних життях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178788
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010
Ти – чоловік. І цим усе сказали.
Твої слова завжди від моїх вище.
Жінки, що ви насправді мали:
Грудинку мрій на талім попелищі?
Він – ваш король. Він – цар. Він ваша сила.
Його бажання, прагнення – найперше.
А, що тобі, коли він скаже: «Мила,
Я буду пізно». Й зникне, і не збреше?
Ти – жінка – діти, дім, сніданок,
Прання, вечеря, кухня, прибирання…
Він пізно прийде, деколи під ранок,
А як законне право на кохання?
Ти ж не раба. Ти варта значно краще.
І зарплатня на те мала причина.
Бо, чуєш, годі скрикувати «Нащо?!»,
Бо ти така ж, як він, ти теж людина!
Нехай диплом твій – діти найрідніші,
І за роботу маєш тільки втому,
Але в тобі красива жінка дише,
Нехай тепер забута й невідома.
Від нього просиш мало, мов нічого, -
Цілунок ніжний вранці на прощання,
Щоби слова були близькі, а не чужого,
І краплю з моря, що зовуть коханням.
Ти не кричиш. Ти дуже терпелива,
Як та струна, натягнута до болю.
І як й чому ця жінка не щаслива?..
Цього він так й не знатиме ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178702
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010
І навіть так, якщо ти ніжно й палко
ще цілуватимеш чомусь мої уста, -
в моїх очах залишиться загадка,
чому ти той, а я уже - не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178660
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010
Назви одне ім’я, і далі все байдуже.
Е, ні, спинись. Я хочу, чуєш, дуже
Чуття і слух на хвилю стерти в порох,
У всіх словах замріяний мій ворог...
В очах твоїх закритий згусток болю,
Я вже піду. Піду, бо вже ніколи
Крикливий жаль затиснеться у грудях
Собі на мить. А я уже не буду
Ескорт вести. Які на те причини?
Розірвана душа на дві частини...
Ця мить. Якщо вже й не згадаєш
Етюдний сніг... що нащось залишаєш
Голодний сніг... Торка мене устами
Украй терпкий, останній, що між нами
Червоний хміль. Прощальний наш цілунок!..
Не треба, ні! За що такий дарунок?
Огнем своїм засипле дим у очі,
Ба, хай! Нехай, та тільки я так хочу
з ’ єднати дріт. Дві ниточки зв’язати...
Є я і ти... А «нас» нам більш не мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
Я б цілий вік лічила ритм
палкого танґо на дощі,
поки світанок ще ніким
не розказав, що ми чужі.
Той вигин тіла на руці
твоїй - шаленство. Тільки жаль,
що все відсутнє на лиці
твоїм, а на моїм - печаль.
То кроки вибиті впопад
на тротуарі і шосе,
і вже не дощ, а снігопад
той запал танґо пронесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010
Ти рясно в душу засіваєш,
Немов зерно в свої поля.
Пісень вкраїнських нам співаєш,
Що шле відгомоном земля.
Квітками в долю сиплеш снагу:
Даєш нащадкам жезл життя.
Тримаєш чутну рівновагу
Розумних ліній і чуття.
Мелодій рідного намистом,
У нотних грамотах – ти фах.
У сонці сяєш променисто,
Що хмар сягає, наче птах.
Ти зудиш серце на частинки,
Що ностальгія боронить.
І гідне звання українки,
До неба синього летить.
Пшеничним злотом проростаєш,
І чеше вітер стяг між хмар.
Ти сили й радість повертаєш,
Даєш предвічний предків дар.
Ти ніжним білим дивоцвітом
Калини в косу заплети,
І будеш перша над цим світом,
Бо там є я, де будеш – ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177382
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
То не сурми гудуть, то не дзвони,
То не в бій запорожці ідуть,
То із неба упали прокльони,
Що не вміємо жити ми тут,
У своїй, відвойованій кров’ю,
і огнем, і мечем, і життям,
і стражданням, і страхом, й любов’ю,
і молитвами, і каяттям,
проторованій рідній країні.
Не зробили ми те, що могли,
Не увінчали цвіт на калині,
Не з’єднали свої береги.
Ми не чули про правду і волю,
Не зуміли знайти, що давно
І батькам покалічило долю.
Але що це? Чи нам все одно,
Що із внуками нашими буде,
Що народ втратить діючий чин,
І вмиратимуть душами люди,
Хоч донька я, а ти – її син,
Хоч це ти розкрадаєш ту правду,
Але я терпеливо мовчу,
Хоч не хочу, щоб так було завжди,
І сама за те гірко плачу…
Я таю, що мене не зламати,
Що я – часточка слова «народ»,
А хто ти, лицемір-депутате,
Скільки ти нам даси пільг і квот
На життя, твоїм батьком здобуте,
І на сльози, що матір лила.
Ви не слухайте більш його, люди,
Бо неправда його привела
В бюлетень десятинного списку.
Ви не вірте, він зрадив себе,
Він забув про батьківську колиску,
і вже кров козаків не зове
його стати на захист Вкраїні.
Не ганьбити, не вести до втрат,
Бо звання залишатися «сином»
Все ще вище, аніж «депутат».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177357
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Я сьогодні побачила, як повільно стікають краплі дощу. Літнього дощу. Запаху кави грубого помелу і стиглих вишень свіжого світанкового дня. Сонце скотилося з-за великої білої пухнастої перини, і наче кинуло мені свій привіт своїм ясним промінчиком. Повітря, прозоро-чисте, просто тане на рум’яних вустах, коли я набираю кожен новий ковток ароматного літа. А цей дощик примушує воскресати мої думки, втомлені і важкі, такі чужі і незрозумілі цьому чудовому дню.
Тому я намагаюся їх загубити тут: серед бистрого потічка, високого блакитного неба, зелені струнких тополь і міцних дубів... Тут, де дихає моє дитинство, що прощається зі мною. Це наше останнє літо з ним, наші останні безтурботні канікули. Мені тривожно за нього, адже воно таке беззахисне, тендітне, та безтурботне і щасливе, покидає мене назавжди. І знову зустріти дитинство я зможу в інших дитячих оченятах, в яких воно мене буде ще не раз запитувати: „Ти пам’ятаєш цю ляльку? А ці саночки, на яких ти спускалась з цієї високої гірки? А своїх товаришів, з якими ви гралися у вчителів і учнів?”.
Як я це можу забути? Адже це – частина мого світу, початок тої стежки, на якій я стою сьогодні – цього чудового літнього світанку.
Що таке бути дорослим? Вирішувати щоденні проблеми, губитися в буденній метушні, щораз далі віддаляючись від дитини, яка все одно в тобі живе? Чи варто черствіти серцем, грубіти душею, суворішати самому до себе, п’ючи ту саму каву грубого помелу і вдихаючи той же аромат стиглих вишень? А дитину відчувати лише тоді, коли переглядаєш старі фотографії в альбомі, що лежить в нижній шухляді?
Я так не хочу бути такою „дорослою”. Я воліла б завжди уміти слухати дитину, яка ніколи не брехала, не віддалялась від кришталевої істини, яку дорослим так легко розбити, знищити. Чи варто повертатися в дитинство, споглядаючи як у пісочниці граються вже твої діти? А ще вчора там був ти... Отак же рив лопаткою ямку і ліпив рівненькі пасочки.
Ти розумієш, що його повернути неможливо. Можна його тільки зберегти в собі. Відкривати в ту мить, коли це найбільше потрібно, наче у казку, в яку немає вороття...
І знову червоніють матусині вишні, на столі парує ароматна кава того ж таки грубого помелу, у грудях звивається вдих чистого повітря, і з неба стікають повільно краплі свіжого літнього світанкового дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177356
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Не надо вам за мною унывать,
Не бойтесь: не к лицу вам страх и жалость.
Ведь помнить что-то, что-то забывать
И на короткую и тоненькую малость
Коснуться вновь щекой своей меня
И в сотый раз в моих объятьях скрыться,
Вы горячее солнца и огня,
И в вас лишь мне дано было влюбиться.
Я не просила томящей любви,
Красивых слов, высоких причитаний.
Вы жгуче тучи и сильней молвы,
Вы всех цветков моих очарований.
О, как прекрасны вы, и как вы далеки!
Моё письмо уже к вам не причалит,
Я не подам вам вновь своей руки…
А ведь однажды вы же мне сказали:
«Я не оставлю вас, мадам, я вас люблю!»
Иль помните вы те слова? Губами
В последний раз ваш запах пригублю,
И пусть то всё, что было между нами
Замёрзнет в письмах, прахом пусть заснёт.
Мои глаза… вы дайте им хоть малость.
И тень моя по мыслям в вас пройдёт,
Не бойтесь: не к лицу вам страх и жалость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177274
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.03.2010