| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
И ведь пришла-таки, зараза!
Прищурившись, открыла дверь,
Насмешливо стрельнула глазом
Туда, где вьюга да метель.
И, вскинув бровь, спросила просто:
«Да неужели не ждала?
Я вижу, ты совсем примерзла
В своих неприбранных снегах…»
«Что делать?» - «Быстро за работу!»
Рукой взмахнула, и дождем –
Весенним, детским, звонким ливнем
Заполнился унылый сонм.
Сюда – немного первоцветов,
Туда – лучей….«Фу, снежно как!
Так, раздевайся! Вспомним детство:
Купаться – в радуги цветах!»
Так, фамильярно, планомерно,
Напомнив нам, что и почем,
И, в принципе, закономерно,
Весна врывается в наш дом.
Она довольно оглянулась:
«Пришла в себя? Чтоб так всегда!!!»
Я облегченно улыбнулась….
Весна пришла... Таки пришла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255492
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2011
Летить вночі далеко щастя відгук
Понад горами, ген, аж до дібров
До тих дібров, де ми з тобою разом
Були одні вночі, зовсім одні.
Шаленої ночі вихор забрав, завертів, засліпив.
Зостались твої лиш долоні, омиті в гірській ріці.
Зостались вуста п"янкії, та очі - зор́я́́нийй сад.
То перша й остання ніч. Її не вернеш назад.
Як провідна зоря, освітить весь мій шлях,
Дасть сили жити завтра і сміятись.
Хай так, хай не бути нам разом...
Але ніч та завжди буде гріти теплом прохолодих долонь.
І знову я злітаю в височінь.
Туди, до зір, де легкокрилий птах.
Остання пісня і остання ніч.
Злетів - о, щастя мить! І крила склав...
І тихої ласки горіння, й бажання палкого чари,
Але сонячне проміння торкає вже нас крізь хмари
І хай настає цей день, похмурий, як всі наступні.
Зігріє їх світлом ця ніч. Єдина. І вже недоступна.
Як провідна зоря, освітить весь мій шлях,
Дасть сили жити завтра і сміятись.
Хай так, хай не бути нам разом...
Але ніч та завжди буде гріти теплом прохолодих долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178065
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Я так сумую за тобою, люба ненько.
Прилинь до мене здалеку мерщій.
Я поцілую пальці, притулюсь й тихенько
Прошепочу, що голос рідний твій
Завжди зі мною. Чую я: "Маленька,
Ти, дівчинко моя, розумницею будь..."
Я буду, мамо, буду, дорогенька...
А ти прийняти краплі на ніч не забудь...
Я так люблю життєву твою волю.
Ти нас навчила це життя любить.
Ішла дорогою важкою. От і ноги
Твої втомилися..Ти сядь перепочить.
А я присяду біля тебе на підлогу,
Візьму за руку, і десятки літ
Злетять з волосся і з душі додолу.
Неначе не було журливих бід.
Пробач мене, матусю... Все бувало.
Лиш слово вимовлю, а ти мені в отвіт
Вуста прикриєш пальцями: не вистачало
Минуле в ці хвилини ворушить.
Ми рідко бачимося. То життя сказало,
Що діти далі від батьків ідуть...
Твій голос поруч, люба моя мамо.
А ти.... Прийняти краплі на ніч не забудь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Передчуття
Розсиплеться мій сміх намистом кольоровим.
Розкину руки й над горами полечу.
Стрічати вийду я весну в гаї, діброви,
Промінням сонячним до тебе зазирну.
Грайливим капітошкою торкну вуста і очі.
Не потурбую. Промайну, мов тінь.
У сни твої проникну подихом дівочим.
Засиплю пелюстками образ твій.
Відчуєш павутинку на обличчі,
Чи золотавий пил зітреш з щоки.
Прошепочу тобі: "Весна вже кличе!
Прокинься!" Чи почуєш ти?
І, розсміявшись тихо й пустотливо,
Розтану вмить в серпанку золотім.
Лишу тобі щось дуже невловиме:
Передчуття... Цілунок...Срібний дзвін...
І буду снитися. Кому? Сама не знаю.
Твій образ дістаю із небуття...
Розкину руки й мрію колисаю
У хвилях ніжного передчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010