| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Як, зопалу, Мазепи виклик
Полтаві на поталу, так
В лабетах України звик я
Ділити з небом крові смак.
Син Катерини в снах Тараса:
Однаковісінько мені,
Якого москаля окраса,
Прокинулася — знов в огні...
На день разів зо сто ошпарить
Отак бруківка байстрюків
Плювками, наче нагаями —
Ох, не однаково мені...
На день отак разів зо двісті —
Затисне: мамо, краще спіть —
На цьому навіженім світі
Нам прокидатися не слід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
З весни до осені лиш сапки сарабанда,
До пари — менует лопати навісний.
І стигне клавесин в устах пустого жбана.
Рубіни мозолів рубцюють рвані сни.
Лукавства луком вигнулось каре карети:
Гора цих гарбузів — гарби лиш горб гнучкий.
З подушки фею сліз не вичаклують злети —
Ніч без'язиким дзвоном бовтає думки.
В долонях самоти холодний попіл звичок —
Як гаряче горіли юності вогні...
Розбитий долі кришталевий черевичок?
Де ж забарився принц на білому коні?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183330
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
1.
Давно ль Христовы раны открывались
Глазами Лазаря в сердцах врагов?
Давно ли Савла в Павла превращали
Мелодиею сброшенных оков
Твоя гортань на ноте прорицанья,
Твоя, на вздохе откровенья, грудь,
Органными мехами потрясая
Безликий свод, куда лишь орды прут
Пожитки ненасытных суесловий?
В хмельных глазах, распластанных под ноль,
Голгофу дыбил голос твой давно ли?
Глазам твоим лишь мир иной давно ль?
Давно… А будто вот, за поворотом —
С налета в лоб звон струн и хрипотца,
Как лат бряцанье, страха и упрека
Не ведающее — гитары царь!
О, рыцарственный строй былых мгновений,
Поминовеньем скорбных лет восстань во мне,
Таранным лязгом лобового пенья
Броню забывчивых времен разбей!
Восторга пилигрим, мытарствуй с миром,
В пустыне беспросветной немоты
Нещадно расточай глагола миро,
Любимец замогильных палестин.
2.
Разбег был крут, а смерть – полет, паденье ль?
Искупится ли весь надменный быт
Парением коленопреклоненья
Пред искренностью «быть или не быть»?
В «Охоте на волков» играешь Волка —
То Гамлета ль себе в суфлеры брать,
Иль в оцепленье, на потребу толпам,
Флажком испуга рдеть и трепетать?
На сцену хлынула возня галерки.
На небе дно. И все едино мне,
Где Гамлет — в гардеробной иль суфлерской.
Вот жаль Офелию — ей на панель.
Увы, лягушка не всегда царевна.
Толпа — всегда толпа, а не народ.
И только лишь чекан стихотворенья
Сквозь ретушь времени судьбу ведет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180981
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.03.2010
Знов двадцять п’ятою годиною добу
переобтяжує незгідливе безсоння —
в безодню півночі безсило я пливу,
відтятий маятником місяця уповні
від берега принад письмового стола
в посвяті чарувань відкритої сторінки,
чия оголена, цнотлива білизна
жаданням слова так довірливо сповита.
0 витвір суперечки темряви й свічі,
сліпучий спалах щиросердності паперу,
о вибач — твій непогамовний біль
роз'ятрюю я спогадом вогненноперим:
в міжкоролів'ї пам'яті і забуття
коротке царювання таємниці миті,
яку в житті лиш раз із уст в уста
цілунку одкровенням можна перелити.
Ця мить глибинніш, незворотніш за життя,
даремно страчене, у серце увігналась —
для неї ночі глиб, як піхви для ножа,
чию сталеву міць зламала неміч рани.
Два кроки до вікна, неначе два крила,
підбитих вліт, недавно ще міцних, сановних
всевладдям лету, наче вивершення два
в згасанні маятника місяця уповні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180975
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
1. Велике вигнання.
Гойдається доля, мов зламана віть,
на розхристі всіх заполярних хурделиць,
і ніч заґратована раптом розстелить
козацького степу мосяжний сувій
отут, серед цих простопадних осмут
сибірських безмеж, погорбатілих з люті.
Полярного сяйва кремлівські салюти —
тут навіть катам неможливо заснуть!
О, ця казематна полярная ніч:
червоні боки тут у снів не від яблук,
від кирзи — під здухи, об стіну — на карби,
і знову — по ребрах! О, зламана віть
епохи, що тичеться в невідь облуд...
Не хміль солов’їних пісень тут вирує,
тортурного зойку відлуння мордує —
тут навіть катам неможливо заснуть.
І спогад, не так, як велична сосна,
що в душу впливає, мов щогла вітрильна, —
як паля тортурна, що вмить прохромила,
як гак, що під Байдині ребра загнав
науку султанських і царських велінь:
услід за Тарасом у зеки й солдати
уся Україна — встигай лиш ховати
за кирзу халявну відвертість молінь.
2. України син.
Так тяжко під серцем Сибіру болить
оця захалявна хохлацька Вкраїна,
оця трьохсотлітня безвинна Руїна —
на розхристі вічності докору мить.
Гойдається, наче розпачлива тінь
невтішної матері, доля Вкраїни:
розіп’ято знов її вірного сина —
поглинув їх стільки московський вже плин...
Коли чорторий вже оцей промине:
в Сибір — у теплушці , назад — в домовині, —
одвічна дорога синів України...
О, пам’ять пекельна, забудь ти мене!..
Лягла ваготою на серце земля,
скорботна, посмертна земля Батьківщини
на серце, що в грудях народу не спинить
його навіть наглая смерть Василя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180937
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010