| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Заповнена кишеня випадкова стала ареною для проведення довгоочікуваного шоу. Після тривалого кастингу на роль ведучої обрали батарейку з важким життєвим шляхом. Саме не солодке минуле викликало вибух емоцій у незрозумілого бажання зберігати частинки хаосу. Вічна сентиментальність у поєднані, з притяганням до руйнування захованих в густих туманах ідолів стали би причиною вибуху візків біля синіх екранів та ваша антена, поки що недосяжна до цього. Кишеня недавно вилікувавшись від дірок,ще залишалась в органічному взаємозв’язку з пальтом. Пальто відоме в багатьох кругах, нічого з себе не представляло. Плями, відірвані ґудзики випили весь шарм, хоча популярність вільно рухалась, минаючи зупинки істини. Зірковий час кишені обов’язково повинен прийти, принаймні так передбачила жертва статистичних даних – чорна шапка. Вірила і батарейка, світогляд якої донедавна проживав на хуторі. Вона зустрівши віддзеркалення даремних страждань вдихнула дух сліпої боротьби проти неіснуючих речей. Спрямувавши атаку на несправедливість, ведуча не знайшла об’єкт ненависті. Хоча війна з ворогом недоступним для наших органів чуттів, поранила нестерпні наслідки безкоштовної праці на різноманітну техніку. Виснажлива нервова система відкрила клапан другого дихання. Близькість зустрічі з промінням на звалищі примушували негайно ввійти в кімнату очікувань. Потяг змін, тривалим гудінням знущався не даючи зрозуміти його наміри. Ніхто не знав, як довго триватиме зупинка.
Мобільний телефон ставши в позицію оперного співака, готувався до незнайомої арії. Очікувана композиція з’явилась подібно удару блискавки, здивувавши і виконавця, своїм дубовим змістом. Оперний театр ім. Олівця утопив весь задум дзвінким сміхом пустоти. Глядачі висякав совість, покинули ліву кишеню, направившись до правої, де повинні були відбутись зйомки скандального шоу. Навіть поява завжди рятуючого Фармазоліна, не змінило становище. Барвисту обгортку від цукерок, ганебно зняли з несерйозної підготовки пана Олівця.
А тим часом, в сусідній кишені справи йшли досить гладко. Батарейка запрошувала безліч цікавих речей до відкритої розмови про пікантні подробиці. Романтичні історії ароматів парфум, притягали інвестиції від не дослідженого створіння з п’ятьма щупальцями. Отримані гривні розділяли майже порівну. Звичайно більша частина доходу належала організатору, нікому особисто не відомому. Перед його ім’ям тремтіли народжені ідеї. Усі відчували не довго тривалість насолоди. Мешканці двох кишень бажали побільше накопичувати, затративши на це мінімум даних днів. Обманлива вічність, як яблуко роздору, навіювала забуття на вдосконалення мало вивченої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184517
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
1.
Іван Потрібний лежав на досить твердому ліжку. Це було символом великого духовного вдосконалення . Всі його знайомі, дивувались убачивши неприємне місце відпочинку, воно нагадувало сурового вчителя - консерватора , готового за дрібну провину нанести біль чутливій оболонці. Та Іван на прийняті реакції навколишніх, отримував ще більшу залежність від дослідженого джерела солоденького. Виявлялось, що сучасні тенденції, просто вимагають запровадження чогось новітнього – особливо в стилі житті ссавців. Перевтілення в екстраординарну, не ідентичну з іншими особистість, передбачало повністю провести капітальну відбудову зруйнованого укріплення мети існування. А вихід рішень головного поводиря країни Недосвідченість (поводир мав космічну сміливість повести за власною спиною цілий народ, осліпивши їх білосніжністю своїх кликів) в жіночих сукнях, взагалі хвилею затягли в стихію не існуючої природи. На велетенський смуток Івана Потрібного не поглинуло виключення, якщо деякі діставалися берега, то Іван все далі і далі мав право отримати титул “морського мешканця” гострих змін.
Настільки експериментатор вмів виносити на зовнішнє оточення раптовий талант, що в настирливі переконання Івана, більшість почали непохитно вірити. Тверде ліжко на протязі двох тижнів здавалось дрібницею, потрібно було вигадати надзвичайно важке випробування та повна відмова від благ суспільства недостатньо захоплювало інших, досить вже поширеним стали підземні міста і тому подібні сміливі проекти. Слава, як вона вміє майстерно маніпулювати нашою ходьбою по лінії різноманітних подальших подій. І.Потрібний накупивши цілу низку різноманітної літератури, розпочинає говорити короткими обривистими виразами всесвітньовідомих авторитетів, загадковість звичайно прикрашувала але спрямованість в невідомий напрямок світогляду “мудреця, лякала навіюючи думки про необхідність в лікуванні все поважного. Родина невеликого складу порадившись з відомими професорами по області подібних проблем, прийняли насильницький метод щодо відправи рідної кровинки на обезлюдненні поліетиленові острова країни Недосвідченість утворених внаслідок численних розрахунків і висновків проектних організацій, вони то оцінювали теперішню ситуацію в сучасних курортах, новою епохою. Сміття теж мало свій шарм, а неприємний запах визиваючи збудження тоненьких нервів, кидало в тебе дозою адреналіну, часто присутнього при екстремальних видах спорту. Авантюрним збудникам хвороб, теж загрожувало нейтральне відношення. В лабораторіях без пам’яті виготовляли ліки, схоже на зілля старої відьми зі стажем. Зміни доторкнулися і бродяг, їх легко ліквідовували, особливо непокірливих звільнити місце притулку. Отже заможні йшли підкорювати “білі плями” у містах розмірів з велетня. Це неабияк дратувало Івана Потрібного. Тиск зі сторони сім’ї підштовхнув вже зібрати необхідні речі та масовість рис схожих зі повсякденною відповіддю на запитання нової епохи подарило ідею втечі.
2.
Глибокі, рідкі удари серця ночі на які обертався чоловік смакувавший недавно матеріальними досягненням , визивали не тремтіння перед невідомим а заздрість до невідомого. Босий утікач зі сміливістю бормотів собі під ніс одну з несправедливостей:
- Ні і несоромно королеві наших сновидінь вихвалятися нестандартною поведінкою, як тільки ледарка змогла піднятись над годинником? Її удари пульсу дійсно чудові та я впевнений, вона не додала жодних зусиль щоб перевтілити особистий організм в інструмент музико подібних поштовхів. Ким взагалі являється для нас ця ніч? І я дам на це пояснення: “Ніч добровільна союзниця давнього ворога любого покоління, а саме страху”. О, бідний місяць, ти раб, цікаво дізнатись вартості твоєї винагороди!!! Освітлюєш прозорість ночі…..Ні, ні ти рятівник, вказівник мізерності королеви, при зіткненні зі світлом. Але чого рятівник вартий у порівнянні з ліхтарями. Ліхтарі прийміть вдячність за знищення таємниці пасток темряви!- уявивши виступ перед публікою Потрібний продовжував промовляти. – Кінець чорному пануванню, прийшов час нанести останній удар по табору супротивників!- запаливши смолоскип взятий для цікавих пригод, артист театру рівного “висоті зірок” , наніс рани пустоті (принаймні випадковим прохожим так здавалось), сам виконавець ролі думав, що наносить біль живому тілу ночі. Задоволений зайняттям домінуючої позиції, рицар діставав не малі проблеми котам. Вони романтично настроєні, швидко зібрались на нараду для об’єднання злості. Очікуванні гості з диких лісів пройшовши шлях до місця запрошення, приводили до готовності кігті, не очікуючи закінчення абсурдної боротьби людини.
Блискавкою дикі коти учепилися в обличчя Потрібного. Проклинаючи новітніх ворогів, він не природнім чином викрикував:
- Цариця сновидінь, ти огидна постать, обминаючи правила гідної війни, вдаєшся до жарту наді мною!!!
Галас ставав настільки сильним, долаючи відстань декількох кілометрів. Журналісти, лікарі, пожежники прибули найпершими. Потерпілий від болі знепритомнів, його обличчя важко упізнане створювало яскраві сторінки газет. Поширювались чутки про не дослідженого чудовиська, якому не до вподоби вторгнення до звалищ.
Через дві доби заспокоєння, Іван міцно узявши свідомість, одразу нагадав про невідкладну справу:
- Ми впустили ініціативу у війні з корол… О,, негайно відчиніть вікна, дайте волі сонячного проміння допомогти нам!
Усім легко склалась картина роз’яснення, і задоволені рішенням задачки, усі присутні добровільно пішли на зустріч злободенним проблемам, залишаючи Потрібного на одинці з надлюдськими планами. Ось такий сухий фінал пошуку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183010
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Це сталось вчора, тільки ти цього не помітив. Слабкість могутнього самця притаїлась в матеріалах з яких будувалися рамки особистості. Не звертання уваги непомітно насадило тебе на виделку. День минулого сонця здавався світлим сином тижня та краще не поспішай називати його принцом. Насправді наслідник трону приховує в золотих скринях згусток уродливих хвилин. Ніхто навіть не обернувся на крики вічних окупантів. Чорні ворони зібрали небо немов ковдру і закинувши її до безмежного гнізда утворили над головами прохожих чорну порожнину. Заховавшись у кутку економічної кризи заголовки новин ведучої центрального каналу стали меланхоліками. Все підштовхувало мене до звільнення з посади лікаря занедбаних ліхтарів.
Місяць зник з поля зоря мого друга астронома. Раптова невдача покривалась ґрунтом алкогольних напоїв. Наше давнє кафе “Чотири кішки” надіслало заявку на те щоб бути улюбленим квадратним метром відпочинку. Ситуація погрозливо показувала шпагу, а ми насолоджувалися поцілунками лінощів. Вона залишилась найкращою коханкою, відпускаючи подих фальші на обручки сліпців. Прогнозування приходу небезпеки не завжди захищає від келиха вина людських пороків. Довіра посилюється до різних поворотів долі. Настає глибоке забуття. Туман вміло демонструє фокус з капелюхом наївного, виймаючи с покривного убору забавну змію. Згодом магістр перевтілюється на жонглера, з порушеною координацією рук. На найвищі сходини небезпеки, потрапляє сам спостерігач. Видовищний заклад обраний заради теплої атмосфери, губить гостя кульмінаційним номером у виконані клоуна. Мудрий поступок притягує мох зайвих проблем. Риск тепер не легко прийняти, а прийнявши складно звикнути.
Показавши обличчя, карта неіснуючого археолога шепнула нам про втечу. Пунктом призначення обрали підземну шахту. Обороно здатність країни розтанула під отруйним теплом чорного крила. Жителі залишались існувати в пошуках пасовища. Талант адаптуватись до найогиднішого стану харчування, у фіналі загальної історії опише один з найвидатніших художників майбутнього.
Одівши на повсякдення бороду гнома, ми дивувались новому місцю проживання. Спілкування крутилось навколо двох людей, двох друзів, двох однодумців. Мала авантюра проганяла довгоочікувані хвилі відпочинку. Ця несподіванка лякала. Засоби не виправдали мету, романтика брудною рукою змінювала сторінки про шалену боротьбу жахливого і прекрасного. Під товстим шаром ґрунту, календар лишній у валізі. Хаотичність різноманітних процесів гальмується на розвитку. Негатив накопичується. У незвичайному оточені вже не має навколишніх чинників здатних поглинати не питну воду з просторої душі. Близька людина обернувшись предметом ненависті, ще здатна врятувати протягом перших п’ять ударів серця сталагміта. та перешкодою служить замок потерпілого, захований в зіпсованому вмісті шухляді емоцій.
Нас не покидала спільна коханка. Поради вирішення найскладніших питань робили поклін саме їй. Моє почуття власності майстерно ляскало струни ненависті до друга дитинства . Балакучий астроном, вишукано загравав до коханки, розповідаючи про вічні зорепади на поверхні чорно-білого сновидіння калейдоскопа. Навіть близька людина не посміє увести справжнє кохання. Солодкі вуста пустоти заколисали свідомість.
Не дарма поруч очутилась гвинтівка зради. Єдиний патрон, єдина спроба на дуелі без секундантів - чудова мить походити шашкою. Пора прицілитись. Кров не несучи енергії, заливала пригадування цементом. Разом з поверхнею зникли закони, закономірності. Не бачення неприємного осуду, можливість формувати правила гри прогнали пощаду. Бій за почуття напевно річ благородна.
Написання листів ніколи мною не практикувалось. Чорнило спостерігало за складним походженням звертань. Не просто встановлювати контакти з окупантами. Врешті – решт воронів зацікавили координати знаходження суперника.
Далі відбувся скромний виступ богині зла. Коханка залишилась єдиною складовою астронома в муках допитів, а я загублений лікар пірнув у стрічки божевілля. Повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182308
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010