| Сторінки (3/208): | « | 1 2 3 | » |
Коли поставленні крапки, прибрані коми...
Проясненні непорозуміння й...
Усвідомлена....
Своя дорослість та самостійність...
Свій вибір та шлях.
Одна лишень...
Пісня дарує згадку, накочує лірику...
Давить сльозами з глибин...
Емоцій(ї)...
Стукотом власного серця в навушниках..
Нагадують про тебе...
Живи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Потік думок обірвав телефонний дзвінок. Я давно "не чула" улюбленої мелодії, як саме вона лунає, - просто знала, що це телефон.
- День добрий, - почувся у слухавці заповітний голос.
- Привіт, - радісно і з передчуттям відповіла.
- Памятається ти колись хотіла навчитися водити автомобіль?...
- Було таке, - висловилася стримано, згадавши, що саме він надихнув на цю ідею, бо мільйон разів, при нагоді і без розповідав, що я маю водити авто, що мені це необхідно, що було би гарно, якби я такого навчилася.
- Давай зробимо це зараз, - чомусь слово "це" часто асоціюється саме з сексом, попри те, що мій підлітковий вік лишився давно позаду. І чомусь він і досі у мене асоціюється з сексом, особливо, якщо говорить природно легким і оптимістично піднесеним солодкавим голоском (ще буває емоційно розчавлений пивний, але це не зараз).
- Давай, - грайливо відповіла.
- Заїду за тобою через годину.
- То буде урок водіння? - вирішила прояснити деталі.
- Так, буде.
- І нічого більшого не буде?... - помовчала, він чекав, ніби відчуваючи, що хочу продовжити, - Там, памятається, у мене колись оповідання було - тепер мене це дещо бентежить... - А воно й справді бентежило: на одинці з ним, в закритому просторі, посеред поля й далеко від людей - трохи бентежило питання, що ж можу чекати від себе?...
- Це буде просто урок водіння, - запевнив він, знаючи, що якщо я колись захочу... чогось іншого то скажу про це прямо.
- Чудово, тоді до зустрічі.
Вона була спокійна (бо все прояснили), розслаблена і гарна (так почувалася кайфовіше, хоча знала, що для нього це не має особливого значення).
Насправді страшенно хотілося його побачити і як класно що це відбудеться (такі думки займали голову той короткий час, що чекала його біля під'їзду). Значить для нього це теж має значення, значить я важлива, значить цей тонко-ліричний зв'язок має значення і не втрачає своєї лірики й по той бік адресованих повідомлень.
Зустрівшись кинулася в обійми:
- Я така рада, що ти живий, - можна було не стримувати емоції, бо це не телефоном, який може прослуховуватися. Щоправда, нас могли бачити люди, але щораз це не хвилювало. Це була тепла зустріч близьких людей. - Я так хвилювалася, як ти зник з мережі, страшенно, ти собі не уявляєш, - гарячі слова розбавляла дружньою посмішною та легким тоном.
У відповідь стис в обіймах. Нічого не казав - тішився. Приємно усвідомлюючи, що хтось так ним переймається.
Сиділи в кафе. Пили каву зі смаколиками. Усміхалася і роздивлялася його вираз обличчя, міміку і те як вона змінюється.
Можливо збоку це виглядало, як побачення, але це було дещо інше (знала точно) - це момент завершення гештальту, постановка крапок над і та відпускання своїх почуттів, відпускання його і перегортання чергової сторінки (я б навіть сказала розділу) життя. Далі різні шляхи: він - назад, у військо, до побратимів, на Покровський напрямок (вже одужав після поранення), а я... навчуся водити і куплю авто. Можливо ще будуть адресовані від нього посилання на відео, але то вже буде дещо інша історія... І навіть тоді, коли (і якщо) його нестане, я буду жити далі й радіти життю. Дивно що ця думка, яку гонила від себе хутчіш, таки відвідала голову, коли сиділа поруч, дивилася на нього і все цієї миті було ок. Хоча напевно і для розвіювання таких думок, слугувала ця зустріч.
- А що означають відео? Все хотіла тебе спитати та не випадало нагоди.
- Сама як гадаєш?
- Ну... у мене є деякі припущення, але я б хотіла щоб ти відповів, - усміхнулася, нахилила голову на бік, приготувавшись уважно слухати.
- Вони можуть означати різне. В основному це три типи: перша категорія відео - це шедевральні (у мене на таке чуйка). Надсилаючи їх я ніби докладаю руку до прекрасного в твоєму житті, додаю радості і потім, чуючи цю пісню десь де інде ти згадаєш мене, правильно? А я - почуваюся менш самотнім, усвідомлюючи це. Друга категорія - інтимні відео. Це відео які близькі мені по духу чи по відчуттях. Коли ти їх коментуєш, я бачу наскільки ти мене розумієш та відчуваєш, на скільки бачиш шо саме я хотів сказати, що саме там для мене важливе. Третя категорія - розважальні відео та відео-нагадування про мене. Це, щоб просто ти згадала, що десь на світі є я. Вони можуть бути як ґрунтовно науковими так і до мозку кісток безглуздими - головне - досягнуто ефект, ти згадала про мене.
Повисла пауза, чекала чи це все, може ще щось схоче додати.
- Так он воно як, - протягла задуманим голоском, - приблизно я так і думала. - За 4 роки надіслані відео вдалося погрупувати - але цю інформацію залишила в думках.
Відсьорбнула останій ковточок кави.
- Ходімо вже, урок розпочинається зараз, - сказав він і підвівся з-за столу.
- Ходімо, - погодилася вона, теж встала, одягла сумочку на плече.
Далі була дорога в поле. Мінялися місцями. Він інструктував як сильно і коли саме натискати газ і тормоз. Благо що це автомат, навчання давалося легше. Дещо опанувавши машину - почувалася господаркою свого життя і ситуації (з ним), в деякі моменти почувалася господаркою цілого всесвіту. Водити машину - це дуже круто і феєрично приємно. Згадалося як в 16-ть батько вчив їздити на москвичеві... Спільне - це кайф від "приборкання " машини.
Час навчання минув швидко. Їхали додому. Відчувала переповненість емоціями (від крапок над і та від кайфу водіння) - їм ще треба будо влягтися.
Бентежило що він не згадав про книгу. Розмірковувала: дарувати чи ні? Враховуючи що вона написана про нього? Чи він читатиме? Що він зрозуміє? Що подумає? Що робитиме? (Але тут секрету для не було - він не робитиме і не казатиме нічого в контексті - просто пришле чергове відео). Але ж головне чого хочу я...
Приїхали. Мить прощання - не люблю такого, але хочеться запам'ятати і не шкодувати ніпрощо.
- Дякую за урок. Була рада тебе бачити і повчитися. А ось тобі подарунок, - простягла книгу, не підписувала.
- Дякую за подарунок. І я був ражий бачити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Вечірній час. Сиділа в ліжку, загорнувшись в навушники. Була в ресурсі. Думала про нього.
Написав (чергове посилання на відео).
- Ти як?
- Хворію, алергія.
- Алергія на що?... - якось дивно в умовах війни звертати увагу на алергію... Хіба що її прояви надто сильні й загрозливі для життя, але здається в нього такого не було.
- На ФПВ
- Як розшифровується ФПВ?, - трохи погугдивши, перш ніж він встиг відповісти, додала, - Дрон?
- Так, дрон-камікадзе.
Вона досі не докінця зрозуміла серйозність ситуації і межі його гумору.
- Навіть не знаю, що сказати... А як проявляється алергія?
- Все в крові. Два осколкових наскрізь (права рука, права нога).
- Ти в шпиталі?
- Так.
- Але почуття гумору збереглося... - Згадуючи, що розмова почалася з інформації про алергію... -
Давно в шпиталі?
- З вчорашнього дня.
- Мені дуже шкода, що ти поранений.
- Якщо хочеш, завтра скину фото.
На мить задумалася чи хочу я побачити ті фото. Може там щось геть жахливе? (Але цікавіть вимагала свого) Та добре, що хоч завтра, а не зараз, пізно ввечері - може б і не спалося після побаченого.
- Добре, скинь. А в якому ти місті?
- В Дніпрі.
- Рада, що ти живий.
- Я теж.
- У нас головний офіс в Дніпрі. Тримайся, одужуй.
- Дякую.
Задоволена і спокійна вмостилася спати - він живий і в безпечному місці.
Десь о п'ятій ранку у вайбер надійшло посилання на веселе відео (пісенька про гуляку - кавер "The Rake")
- Пісенька сподобалася, смакувала до кави. Куди ж без дівчат?)
В іншому повідомленні додала:
- Доброго ранку. Розкажи як отримав поранення (якщо хочеш).
Майже миттєво надійшли фото поранень з підписами "рука" і "нога" ще й фото пораненого живота (туди теж влучив осколок дрона).
Фото зображали рани від осколків дрона, ретельно оброблені розчином йоду. Найбільш серйозним, на мою не професійну думку, була скрізьна рана руки вище ліктя, поруч з кісткою. Хоча від рани на нозі (внутрішня поверхня бедра) теж можна було померти, якщо вчасно не зупинити кровотечу, - майнула думка.
- Що кажуть лікарі? Скільки часу потрібно на одужання?
- Не знаю.
- Хтось з тобою поруч загинув?
- Ні, я був сам.
- Оо
- Відвіз я людей на позицию, повертався, якийсь ФПВ розбив вікно, залетів до кабіни та розірвався. Я зразу вискочив з машини, в траву ліг. Потім я побачив, що вони хочуть мою машину підбити. Я за руль і вперед тікати на трасу. Доїхав до безпечного місця, вийшов подивитися що з машиною - задне колесо було пробите. Я доповів та доїхав до траси, і став чекати на допомогу.
- Дякую за розповідь. Ти - молодець. У відповідь на це повідомлення написав +, що в перекладі з армійської означає "інформацію прийняв".
Минав час, посилання на відео чергувалися з короткими репліками-кометарями. Життя плинуло своїм звичним руслом.
Наближалася відпустка, залагоджувала робочі справи, тривожність зашкалювала через не істотні робочі моменти. Закривши двері кабінету почула писк вайбера, вже в автото прочитала "зателефонуй, якщо можеш". Припаркувалася в зручному місці, поруч з парком. Зателефонувала.
- Привіт! Як справи?
- Привіт! На вокзалі, чекаю поїзд, їхатиму додому, доліковуватимуся.
- А я книгу видала...
- Круто, вітаю.
- Дякую, - усміхнулася.
- Де її можна купити?
- Лише у мене, вона ніде не продається. Надумаєш, подзвони.
- Добре, домовилися.
- Щасливої догори.
- Дякую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022957
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Він не з'являвся в мережі кілька днів. Факт війни й місцезнаходження його на першій лінії викликали побоювання щодо того, чи його життя ще триває... Здається в сотий раз відкрила вайбер, щоб побачити, що він таки живий (тоді ще не знала, що кляті москалі змушуть і "двохсотих" бути он-лайн). Навіть не хочеться, щоб він писав чи дзвонив - щастя просто знати, що живий. Чотири дні - достатньо аби припустити загибель воїна? Можливо й ні - віра оперує більшими цифрами, але реальність підкрадається непомітно й інстинкт самозбереження нашіптує триматися на ногах. Згадка про те, що кілька днів тому писав, що наїхав на протипіхотну міну і колеса машини розлетілися в хлам - розхитувала нерви.
Кілька слів про нього: чоловік на 7 років старший від мене (саме такі подобалися з юності), провалив спробу бути разом і глибоко пустив коріння в мою віршовану лірику. Кілька слів про вірші: вони були не типовими, бо наука римування давалася складно; відвертими, бо сильні емоції оголювали серце і про нього, бо легше писати про того хто не поруч, враховуючи, що час-ластик прикрасив образ.
Я припустила... І коліщатка в моїй голові закрутилися щалено швидко. Їх було практично не зупинити. Найстрашніше питання, що ставилося собі: як я житиму без нього? Якби вдалося за шквалом думок, почуттів і шаленств, що вирували всередині почути голос здорового глузду, то він би, посилаючись на дипломну роботу, написану 12 років тому, сказав, що це любовна аддикція чистої води.
Саме тоді остаточно і швидко народилася ідея видати книгу віршів з його музою в головній ролі. Всі питання: варто? Пристойно? Доцільно? Лишилися позаду. Позаду навіть лишилося невідправлене повідомлення видавцеві (щоб розпочати роботу над книгою), яке "висіло" в чернетках кілька місяців. Його відправила.
Черговий раз зазирнула у вайбер - був у мережі 20 хвилин тому. О, чудо! Тривожність не відступала - ще разів з двадцять заходила (і виходила) у вайбер, щоб пересвідчитися, що не привиділося, таки й справді був у мережі. Видихнула. Хай Бог милує - таке пережити за цих 4 дні... Вона навіть не знала чи рада - просто видихнула і подумала, що через кілька днів напише йому і спитає як справи.
Написав ввечері:
- (як зазвичай, посилання на якесь відео ("Цвинтар" "Кажани")).
- Ти як?
- Жив, був на виконанні...
- Бачила, що тебе довго не було в мережі. Хвилювалася. Навіть дзвонила вчора), - поставив сердечко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022954
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Туманить розум...
Нав'язлива думка...
Про дотик...
Лише словами...
У телефоні...
Розбурхав...
Приспану пристрасть...
Погамований шал...
Жіночу...
Розквітлу квітку...
Природно щиру...
Навзаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Перехоплює подих...
Згадка про тебе...
Стукіт...
Не знаю, що саме...
Хвилює найдужче...
Трепет...
Завмирає серце...
Мурахи шкірою...
Сніжать...
Звичайні речі...
Як незвичайно...
Любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Сумно і мокро на серці...
Лірикою думки...
Ніби все було звичним...
А стало ось навпаки...
Ніби й нічого не сталось...
Тихий самотній екстаз...
Мережею поєднались.. .
Ніхто не знає про нас ...
По суті й нема про що знати...
Нічого не відбулося...
Але на моєму серці...
Квіти звелися в колосся...
Не знаю, що з цим робити...
Не знаю де діти думки...
Та вже починаю мліти...
Коли називаєш на "ти"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Без обіцянок і побачень...
Кожен зі своєї дзвіниці...
Сонце....
Сходить по-різному, взалежності від очікувань...
Головне вмістити в своїй голові суть...
Буття...
Усвідомлювати як виглядає сонце....
З іншої, надважливої, дзвіниці...
Інакше...
Смисли не співпадуть, цінності ростануть...
Здаватиметься, що ти не тут і тепер...
Радість...
У кожного різна, в моменти зближення....
Не чаруєш мене, навпаки...
Прісний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Розбіглись букви на папері...
Ліричний образ розчинився...
Ти...
Повертаєш до сухої реальності...
Ні краплі лірики, фантазії...
Ми...
Можемо хоча би в мережі...
Бути незвично ніжними...
Ко....
Охання під соусом адюльтера...
Не йде з голови згадка...
Про...
Те, що у тебе півгодини тому...
Був гість-жінка...
Так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Свідома комунікація...
Повага до кордонів...
Ділитися...
Своїми враженнями...
Потаємними потребами...
Загортати...
Пристрасть у вірші...
Почуття у слова...
Обмотувати...
Змерзле тіло...
Спраглу душу...
Ковдрою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Чи зможеш забути мене після с***у?...
Чи зможу я просто отак піти?
Теоретично....
Палкі емоції будуть приємними дверцями...
Якщо так зможем робити і я, і ти...
Філософськи...
Запитати формально про справи...
Не "вмирати" на зовсім, якщо пропадеш...
Нагадати...
Собі, що це все лиш для себе...
Що один раз на світі живеш...
Пояснити...
Що нормально страждати і думати...
Дочитувати міжрядки...
Правда?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Стишую все, що можна...
Аби дослухатися до себе...
Чую...
Тебе скрізь достобіса:
У мріях, фантазія, голові...
Хто зна?...
Що з цим робити? Як це?...
Назвати, означити?...
Потім...
Буде легше чи важче?...
Звикла, що ти поруч...
Ти є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
Двері квартири переможно закрилися. Справи було залагоджено, розпочате закінчено, розмірене життя поставлено на паузу - вихідні для себе, задоволення і продиху (ковтком свіжого повітря між робочими та домашніми справами і простором, де не збудувала жіночого затишку). Підбори цокотіли бетонними сходами - навмисно не поїхала ліфтом - сповна відчуваючи наближення заповітного, ніби ти підкрадаєшся до нього, цього заповітного, навшпиньки, смакуючи кожну мить зближення.
Остання сходинка лишилася позаду, попереду червоні двері його машини. Історичний момент - так, ніби ці двері ділили її життя навпіл: між тим що вона вже зробила і тим що теоретично могла зробити але не наважилася.
- Привіт! - Сказала зачинивши на собою двері (не знала з якою силою це треба робити), усміхнувшись натягнутою посмішкою (ніяковіла, все ще сумнівалася в правильності відкривання червоних дверей).
- День добрий, - відповів він, заводячи машину, не подарувавши їй погляду (вся увага дорозі), ледь помітно піднявши кутики своїх вуст (можливо це помічала лише вона, намагався приховувати емоції, - і те що вона це помітила її неймовірно тішило).
Здавалося, що відбувається щось шалено-божевільне і неймовірне круте. Вона - одружена і успішна жінка в одному салоні, ба, більше, - на одинці з ним (одруженим і не дуже успішним, на його думку, чоловіком). Від усвідомлення самого цього факту бігли мурахи по шкірі.
- Куди поїдемо? - нарешті озвався він, покинувши рамки міста.
- Куди завгодно, аби їхати, - відповіда, подивившись на нього з усмішкою і вже дещо розслабившись.
Скільки всього передувало появі червоних дверей: якесь теоретично спільне минуле мільйон років тому; маленькі (й не зовсім маленькі) добрі справи - схоже позастосунками він більш... гарний (підходяще слово не спадало на думку) ніж в них; роки обміну інформаційного контенту (від нього) на враження від перегляду роликів (від неї), розбавлені зазвичай рідкими телефонними розмовами ніпрощо, або про найпотаємніше і от - червоні двері...
Їхали не розмовляючи - був час. Було класно відчувати його присунтість, несоромлячись, за бажанням, роздивлятися риси обличчя та щитину (саме такої довжини як їй страшенно подобалося) з цього боку. І це було так близько, що, захотівши, можна було торкнутися рукою.
За вікном пропливали міста і села.
- Куди ми їдемо, поцікавилася вона, після кількох годин подорожі, вже як стало сутеніти.
- Подалі від твого чоловіка, відповів, на решті відверто поглянувши на неї.
Ця відповідь перехопила подих, збуджувала і здається назвала словами те, для чого вона не могла підібрати слів.
"Саме це ми і робимо, - подумала вона, - їдемо подалі від чоловіка..."
На вулиці геть стало темно, а червону машину огорнув ліс. Було дещо моторошно, але більше безпечно.
Він дістав ароматичну свічку в красивій
невеличкій баночці, запалив її, вимкнувши світло салону. Кілька хвилин слухали потріськування і спостерігали як з таненням свічки поширюється довкола аромат кави.
- Ну, розповідай, щоб ти хотіла зі мною зробити... Тут нам ніхто не завадить.
- Може відкоркуємо пляшечку вина? Щоб розмова була більш не вимушеною.
Відкрив холодильник, звідкись взялися бокали - наповнив їх холодним білим напівсолодким. Миттю келихи вкрилися таким собі інієм - звернула на це увагу, щоб бути в моменті, смакувати кожну мить (недавно вичитала цю ідею в книзі "Кінчай"). Один келих простягнув їй, інший - лишився незайманим.
- Продовжуй.
- О, моє улюблене, - радісно зауважила вона.
- Так, я памятаю, - сухо підтримав бесіду, - так що б ти хотіла зі мною зробити?
Солодко-холодний ледь алкогольний напій торкнувся її смакових рецепторів. Заплющила очі, смакуючи і розслабляючись.
- Так от, я недавно таку штуку вичитала - *****. Загуглила. Думаю тобі би сподобалося. А мені хотілося б таке спробувати з тобою. Часто доводиться домінувати - вдома, на роботі... можливо, якби я таке спробувала, то б дещо розслабилася в плані напруження в контексті домінування в дома і на роботі. Принаймні зараз мені так здається. Хоча, як пише література, іноді найкраща місія для фантазій- бути фантазіями. - усміхнулася, відкинулася назад, заплющила очі, - але як на мене, то фантазії заслуговують принаймні на те щоб бути озвученими.
Протягнувся за телефоном, щось натицяв - напевно гуглив почутий термін. Облизав губи і відклав гаджет у бік, перевівши погляд на жінку.
- Давай спробуємо.
Перехилився через коробку передач, ніжно прийнявши пасмо волосся що обрамлювало її обличчя і поцілував, смакуючи губи та наповнюючи своїм язиком.
Ніби цього й чекала - такий собі міні тест-драйв всієї подорожі.
Ліва рука пестила груди, завітавши під спіднє. "Він завжди так цілується - майнуло в голові"
Насолодилася поцілунком і ніжно відтиснула його від себе.
- Не зараз, - прошепотіла, - я маю відчути до чого готова і на що здатна.
Ключ замка запалювання зрушив зі свого місця і червона машина продовжила свою мандрівку.
Темряву відсунули червоні двері, проливши кут світла на асфальт глупої ночі. Підбори дзвінко торкнулися бруківки, хоча намагалася якомога тихіше. Обернулася й усміхнулася:
- Дякую за компанію.
- Цицьки покажеш наступного разу, - пожартував (чи ні?) він.
"Ох ці вже мені поцілунки, - підсумувала вона подумки, підіймаючись ліфтом, - буває більше вражені, ніж від сеансу кохання. Благо, що є ще піввихідних для того щоби оговтатися". Вдоволено посміхалася, прокручуючи ключ вхідних дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Вже не знаю: хто ти, хто я...
Забуваю свої думки...
Їх сплітаю з твоїми в купу...
Щоб виходило навпаки...
Не туди, куди прагне серце...
Не куди тяжіє душа...
Просто все це між нами стерто...
В прірву котиться неспіша...
Варто щиро розплющити очі...
І повітря зробити ковток ...
Варто свідомими бути...
Із минулого вийти на крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Якщо почитати книжку...
То ніби це навіть любов...
Навряд...
Так думаєш хоча би ти...
Тусити, дружити ок...
Юрі...
Іноді виплеснути згустки...
Мене не торкає, навзаєм...
Просто...
Слухати про тяготи сімейного...
Коли не в контексті емоцій...
Легко...
Лише про свої доводиться мовчати...
Або... дихати відповідно ритму...
Серц(я)ю...
Не накажеш, мрії не зупинити...
Лишається цензурити...
Видих...
У твоєму напрямку гарячіє...
Може справді любов?...
... пристрасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Знайома історія - шалено-болючий контекст...
Але якось абсолютно інакше малюєш ти...
Трагізм...
Поза дужками, вибраний особисто...
Або, геть схоже, що зовсім ні...
Доля...
Дорослих людей, свідомих вчинків...
Знання, що хочеш і пропозиції навзаєм...
Дивно...
(З власного...) що буває і так...
Свідомо та відповідально...
Трепет...
В контексті стосунків і на адресу того...
З ким ділив радість буття...
У 15 ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Червоно-чорна хустина...
Доторк жіночої руки...
Ніжно...
Дбайливо і трепетно...
Піклуючись про коханого...
В кадр...
Прослизає те, що хотілося б...
Лишити не оприлюдненим...
Також...
Блиск в очах, сповненість енергією...
Підказка з "Месопотамії"...
L'amour...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Віргороджений лінією фронту...
По той бік тужливих думок...
Жахи...
Лишаються не озвученими і...
Непрожито-теперішніми...
Важко...
Коли треба бути сильним і мудрим...
Хочеться сховатися в обійми...
Любов...
Омріяна радість, залишена в окопах...
Дорослі фото гріють серце...
Мрії...
Наближення Перемоги, мирне небо...
Спів солов'їв у рідному гаю...
Поцілунок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Забираєш мої думки...
Занюрюєш в тишу...
Чую...
Лише твоє дихання...
Твій не висловлений...
Біль...
На підсвідомому...
З'єднані каналами...
Рівень...
Лишається не пройденим...
Не прожитим тут...
Тепер...
Чекаю добрих звісток...
Гарних нових...
Усмі(хнись)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Звикла до слова "кохання"...
Воно розповідає про двох...
Чи хоча б...
Потаємні закутки душі одного...
Бувають багатоманітності...
Варіант...
Однозначності обрізає...
Багатогранність Всесвіту...
Вирок... та...
Буває інакше, геть зовсім...
Коли бракує слів, не ресурсу...
У час...
Як хтось натхненно зі сцени читає....
Вірші торкаю струни...
Жадан...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Багатослівність видає зацікавленість...
Словесні поцілунки навзаєм...
Не знаю...
Причини комунікації спровоковані...
Моєю відвертістю?... твоєю журбою?...
Гадаю...
Зв'язаний контекст - відчуваєш...
Внутрішні протиріччя адресовані...
Тобі...
Сторонюся зближуватися більше....
Попри моральні... в контексті...
Війни...
Хтось розпочав, а нам завершувати...
Називати своїми іменами емоції...
Ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Будеш досяжний флюїдам...
Вібрації дихання...
Суміш...
Заплющеного і свідомого...
Культурного та дикого...
Мого...
До тебе чи в космосмічну турбулентність...
Тремтінням кінчиків пальців...
Видно...
Прагнення й бажання торкнутися...
Твого одягу з середини...
Єства...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Розумієш мої спраглості...
Тамуєш нагальні потреби...
Не треба...
Плюс іноді більш багатослівний...
Або ще питаю "як ти?"..
З нового...
Скласти в рамки пристойності...
Думки класифікувати...
Валізи...
Раціональності та спокою...
Спустити на нижню...
Полицю...
Звільнити простір, просякнутий...
Різними природніми... рідинами...
Фентезі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Ти вважаєш мене закоханою....
Задаєш відверті питання...
До мозку...
Кісток пронизливо, глибоко .. ..
Для розуміння було б досяжно...
Якби слухав...
Що говорю і чим дихаю...
Про що мрію і хочу...
Ліричного...
Контексту не вистачає...
Прислухайся - зрозумієш...
...лише тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
"Цю жінку я люблю - вона просила"...
Можливо відростила крила...
Політ...
"Цю жінку я люблю" - то було круто...
І всі мої гріхи уже спокуто...
Привіт...
"Цю жінку я" зустрів - всміхнувся...
Минулому чи їй, як обернувся...
На зліт...
"Цю жінку" розгадати не вдалося...
Тоді як цілував її волосся...
Лиш слід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Ти написав - ламаю голову...
Контекст присутній чи...
Метаморфози...
Чужої творчості, спосіб сказати...
Щось надзвичайно важливе...
Не цього разу...
Нитка спілкування скріплює...
Таємні бажання не...
Висловлено...
В коректний спосіб, щоб було про що...
Наступного разу писати ...
Без слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Напряжна реальність сьогодення...
Солодкі мрії про тебе...
Загортаюся...
Створений собою тендітний...
Світ сповнений любові-фантазії...
Задоволення...
Дарують твої обійми і сни...
Усмішки на телепатичному...
Трансцендентність...
Розплющкю очі, йду на кухню...
Приготування їжі, буденні справи...
Живу-чекаю...
Тінькає телефон - відкриваю повідомлення...
Нове відео продовжує життя...
Інтрига триває...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Перехід в іншу площину, іншу реальність...
Відносини чи букви обміну...
Твій...
Мотив не докінця зрозумілий, лише напрямок...
Слова додають мурашок тілу...
Мій...
Голос зазвичай грайливо-провокативний...
Думаю, тобі довподоби спілкування...
Стиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Тебе багато у фантазіях....
Це сплутує карти адекватності...
Коли...
Стаєш реальним, п'єш каву...
Говориш про буденні речі...
Гублюся....
Не впевнена в тому, що було б доречним...
У цій ситуації. Чи зайвим....
А що?
Жартую з тобою, гострим язиком...
Скочуюся до інтимного, потаємного.. .
Видаю...
Свої бажання, продиктовані внутрішнім...
Спраглим і древнім...
Інстинктом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Обійми для мене - надто інтимне...
Для тебе, напевно, ні...
Це радше частина роботи...
І почуття "на коні"...
Ця мить, що непам'яталась...
Любовний короткий ривок...
У зону твою комфорту...
Зробила на зустріч крок...
"Не притулятися" напис...
Виклик і епатаж...
Манить магнітом натомість...
Хто прочитав татуаж...
У мене інтимніший образ...
У мене інтимніший шлях....
Як ти запитався: "що це?"...
Побачивши книгу в руках...
Тримала в обіймах з твоєю...
Автографи навзаєм...
Це стало трохи... моєю...
За це колись... розіп'єм...
Найбільше мене накрило...
Торкнуло магічним крилом...
Як ти написав: "Цікаві, чуттєві,
Емоційні вірші "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Ти будеш до мене торкатись...
Мурахи по шкірі...
Я буду до тебе здійматись...
У пошуках віри...
Сакрального сенсу єднання...
Дарує дотик...
Усі мої сподівання...
Тобі на проти...
Може спочатку беслівно...
Але відомо...
Мене ти знаєш все рівно...
Тоді до дому...
Знімати одяг, тікати далі...
У ліжко...
Вже до обіймів, а не до...
Книжки...
Озвучу солодким, зворушить...
Твій пр***нь...
Мовчати не мусить...
На фініші ми зупинились...
Відвівши подих...
Зігрілись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Хочу з тобою пристрасті...
Відпити чашу до дна...
Торкнутись губами, руками...
Після ковтка вина...
Хочу накритися хвилею...
Несказаних почуттів...
Хочу, щоб заплющивши очі...
Ти мене завжди хотів...
Хочу рядками читати...
Між відео і зірок...
Як все у нас нині класно...
І що зі мною все ок...
Хочу притиснутись міцно...
Неголеної щоки...
Замість повітря - пристрасть...
Так дихає також ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Розмита постать наближається...
Несподівано з'являєшся...
Ти....
Простягаєш випростану руку...
Торкаєшся (не соромно) мене...
Привіт...
Обірвана не почата розмова...
Коротка не запланована...
Зустріч...
Час і простір для роздумів...
Ідея зробити фотографію...
Діти...
Граються на майданчику...
Стоять поруч, розбігаються...
Наші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Усміхаючись щиро напроти...
Через стіл з кавою...
Кафе..
Розкладені безлад-папери...
Шматок торта відколупаний...
Застиг...
Час і простір для того щоб...
Запитати про відео...
Гештальт...
Закрити, відповівши питанням...
Хто ти? Хто я? Хто ми?...
Куди?...
Рухається час і простір - осінь....
Могли б прояснити тонкощі...
Контекст...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Можливо варто забути?...
Спільне минуле...
Ми...
Тривалий час непомітно...
На нейтральній території...
У...
Повідомленнях навзаєм...
Будували зв'язок...
Не...
Відимий і незайманий...
Що без слів, пояснень...
Без...
Майбутнього і реального...
Без назви...
Сум...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Занурююся у закоханість ....
Як зелене дівчисько...
Тану....
Як жінки після того, як холодні...
Починаю липнути...
На...
...в'язливі фантазії, стани...
Душу переповнюють...
За...
Край можливого розуміння...
Власної адекватності....
Свого...
Призначення і вчинків...
Істиних бажань....
Тінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Коли закінчується лірика...
Починаються вчинки...
Свідомо ....
Прискіпливо і скурпульозно...
Слова на вагу золота...
Тверезо...
Зізнаючись у сокровенному...
Щиро із тим, хто поруч...
Вірною...
Собі та власним принципам...
Відверто з бажаннями...
Бережно...
З істиними почуттями іншого...
З повагою... відпити кави...
Ковток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Місток зі слів...
Спілкування...
Ко...
Про своє, близьке...
Актуальне...
Дещо...
Упущено, винесено за...
Дужки контексту...
І так...
Зрозуміло, гаряче...
Боляче...
Не...
Казати, робити, ятрити...
Рани різної глибини...
Часу...
Місток підтримки...
Тримає на плаву...
Нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Ліричний голос...
Створює настрій...
Твій...
Досить несподівана...
Омріяна поява...
Ти...
Розглядаєш мене...
Вітаєшся з усіма...
Мій...
Адресований привіт...
Таки наважився...
Я...
Розпливаюся в просмішці...
Кайфую, махаю не...
Помітив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Заповнюють побут...
Думки про тебе...
Скрізь...
Асоціації та бажання...
Штовхають у марення...
Про це...
Не розкажеш, не розповіси...
Тому, хто поруч, хто близько...
Нікому...
Сповідатися у пристрасті...
У палкому бажанні...
Що...
Полонить і заворожує, п'янить...
Можу лише, без сорому...
Віршам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
В дорослих снах...
Навідую тебе...
Зізнався...
У вишуканий спосіб...
Спокушаєш мене...
Кохався...
Колись з тобою...
Життя ділили і...
Мрії...
Тепер у кожного...
Свій Хрест...
Надія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Трансформація пристрасті....
Щось прийнятне для вираження...
Ламаю...
Себе і потяг до тебе...
Сховати і знищити... втекти...
Від себе...
Від гріхопадіння і суспільного...
Осуду та пліток...
Стишити...
Стукіт серця в контексті голосу....
Твого в телефоні...
Приглушити...
Прагнення відпити з твоїх вуст...
Остудити свою стражденну...
Хочу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Випадкові зустрічі...
Обережні погляди...
Люстерко...
Без можливості бачити...
Без попереджень...
Без прав...
Зустріти поглядом...
Хоча б ковзнути....
Нарешті...
Тут і тепер - збулося....
Голос у люстерку...
Стукотить...
Перевернувся світ...
На мить усередині...
Догори дриґом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Хочу тебе обійняти...
Заплющити очі...
Відчути...
Смак поцілунків...
Стук серцебиття...
Хвилі...
Що несуть на повну...
Швидкість життя...
Кайф...
Чи можна мені подзвонити?
Розплющую, не охоче...
Напевно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Сліди твого перебування...
Відбитки на серці...
Вайбер...
Для тебе багатослівне...
Скупе "дякую"...
Звикла...
Кілька днів думок...
Занурених у тишу...
І знов...
Те, що можуть сказати чужі...
Не викликаючи підозри...
Слова...
Крізь нетрі воєнних хітів...
Бачу істине...
Подобаюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Обійняти тебе...
Зцілити рани...
Хотіла б...
Загублений у депресії...
Хвилі алкоголю...
Чужий...
На безпечній відстані...
Щоб надто не перейматися...
Водночас...
Достатньо близький, щоб...
Бути в думках...
Дихати...
Твоєю пристрастю...
Чути твої жалі...
Хотіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Багатозадачність побуту...
Від тебе - тихо...
Чекаю...
Картини близькості...
Водночас малюю(є)...
Уява...
Заповнює прогалини...
Твого вимушеного не...
Скучного...
Мовчання продиктоване...
Внутрішньосімейними...
Субота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Відкорковуєш пляшку...
Шукаєш спокою...
Чи...
Може радості?...
Хочеться ожити...
Після...
Бачених джинів...
З лампи війни...
Пиво...
Не лікує, не тішить...
Тьмянить...
ПТСР*...
*Посттравмати́чний стре́совий ро́злад — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає в результаті переживання однієї чи кількох психотравмівних подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, загроза смерті або перебування свідком або заподіювачем чужої смерті (згідно Вікіпедії)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Не достатньо кваліфікована...
Психологічна допомога...
Я...
Намагаюся бути оригінальною...
Принаймні послідовною...
Хоча...
Все рівно скочуюся до первісних...
Бажань та інстинктів...
Думки...
Набувають особливого шифру...
Наповнюють сенсом...
Три ікси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Підступними кроками ...
Дісталася до віршів ...
Навшпиньки...
Емоції вирвані...
Контекст без слів...
Довкола...
Ніпрощо, але щоб поруч...
Без головного... не...
Вголос...
Підтримку не можливо надати...
Лише здогадуватися про...
Жахи...
- Розкажи в подробицях?...
- Не треба, сонце...
Війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Шукаю мудрості, істини, підтримки...
Щоб втриматися на ногах...
Розмови з тобою...
Додають впевненості в правильності...
Свого вибору і дій...
Дещо...
Сповнені порожнечі контекстних слів..
Неважливого з важливим...
Суміш...
Що треба розділити, розсортувати...
Викостити дедукцію...
Мозок...
Виокремити корисне для себе, своїх...
У кожного свій...
Шлюб...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Здається все дуже просто...
Якщо не ходити довкола...
Якщо...
Зазирнути в очі бажань...
Зізнатися собі щиро...
Без...
Моральної цензури...
Докорів сумління...
Без...
Виправдань чи пояснень...
Лише голі бажання...
Хочу...
Заплющити очі та відчути...
Твої руки і дотик...
Тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Чекаю твоїх дзвінків...
Сама не знаю навіщо...
Що...
Хочу почути чи сказати (?)...
Схвильовує раз у раз...
Писк...
Або звук, що видає мобільний...
Полонить трепет...
Кожну...
Прожиту мить між...
Мрією і реальним...
Абонент...
Живе своїм життям...
Іноді згадуючи... що є...
Я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Тремтіння кінчиків...
Коливання душі...
Неспокій...
Можливо занадто...
Відверто пишу...
Тобі...
Після всього, що було...
Минулий і той, що тепер...
Досвід...
Підказує, що все рівно...
Без емоційних...
Змін...
Не потребую - лише стабільність...
Подиху вітру-пристрасті...
І все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Кава без твоїх (відео)...
Розмова зайшла (в нікуди)...
Ніяк...
Не викину з голови...
Хай буде, напевно...
Так...
Заради розваги...
І флітру...
Ні...
Заради яскравих (пригод)...
Емоцій дарує...
Літо...
Вірші пишу відкрито...
Слід залишаю...
Знак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Мандруєш моїми фантазіями...
Переходиш у сни...
Нестямно...
Зізнаюся собі, що хочу -
Виринає з підсвідомого -
Тебе...
Не обтяжує і не зв'язує...
Серйозними обіцянками....
Мені...
Ніяково і стрьомно...
Бачити як ти...
У...
Компанії своїх і рідних...
Де почуваюся зайвою...
Лише...
Погляд ковзне по тілу...
Торкаючись губ...
Ммм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
Не вмію берегти секрети...
Стверджуєш ти...
Пристрасть...
Твій погляд у дзеркалі...
Накриває хвилею...
Позаду...
П'янке минуле у спогадах...
Загрозливе сьогодення...
Плітки...
Про те, як хтось і колись....
Як їжа і здогади....
Умів...
Пережив неповторний...
Яскраво-емоційний...
Досвід....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Перечитаю твої старі...
Написані майже без...
Слів...
Не потрібно бо й так...
Все зрозуміло...
В...
Контексті і моїй душі...
Жевріє тепло надії...
Жар...
Минулогодосьогодення...
Народженого зізнанням...
Класна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Задоволення буває різним...
Не просто голий....
Екстаз...
Усмішку заховаю слізно...
Й ніхто не пізнає ...
Про нас...
Я буду просто чекати...
Що сонечко усміхнеться...
Мені...
Тобі і родині, в якій нам ...
Кожному живеться...
Ми...
Ходим під Богом спільним...
Думками десь перетнемось...
Кайф?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Я знову відверто...
До тебе і щиро...
Пишу...
Обдумавши варіанти...
Твоїх думок...
Теоретично...
У відповідь на мою ...
Інформацію та почуття...
А потім...
Все одно хвилююся...
Ніяковію нишком...
Чекаю...
Відповіді від чужого...
Який був колись твоїм...
Серцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
Не дочекалася...
Зробила крок...
Рівно...
Правні і рівновідлалені...
Зв'язані минулим...
Спогад...
Сильніший за час...
Попри магнічення...
Душі...
Притягання тіла...
Якби і хотіла...
Все рівно...
Чужими не станемо...
Ми колишні...
Ко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
Тепер зрозуміліше...
Твоє мовчання...
Мені...
Незвідані відчуття...
Безособливі враження...
Без...
Посягань на майбутнє...
Хіба у фантазіях...
Ми...
Зустрілися несподівано...
Поглядом півхвилини...
Привіт (минуле)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Домінування і підпорядкування...
Зміна ролей у грі...
Гостро...
Ніжно і м'яко торкаючись...
Шкіри і струн душі...
Повільно...
Набираючи обертів, тиснучи...
На газ і авторитет...
Того...
Хто поруч, хто смакує з тобою...
Розпиту чашу...
БДСМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Залежності бувають різними...
Головне, щоб вловити...
Свою....
Порцію дофаміну чи задоволення...
Від шоколаду, цигарок...
Чи...
Гри комп'ютерної або в любов...
По-особливому в мене...
Я...
Схоже, що маю аддикцію...
Від адресованих тобою...
Відео...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Тривало були разом...
Простіше уже думками...
Консенсус...
Не завжди бувало легко...
Доріжкою спільною...
Сварити...
Чи Долю, чи свій характер...
А може просто його...
Прагнення....
Ідеалу та порозуміння...
Наблизити інтимні...
Мі**т...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Подумки звертаюся до тебе....
Мрію про моральну підтримку ...
Правда....
В тому, шо ти такого не робив...
Раніше... надія помирає останньою...
Зараз інший....
Соціальний контекст і ролі....
Тому прийнятно... помріяти...
По....
Фантазувати про підтримку...
Про дещо більше...
А потім....
Заспокоївшись розплющити...
Очі, усміхнувшись сонцю, - привіт...
Життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Про те, що серйозно...
Розкаже підсвідомість...
У...
Снах ми зустрілися...
І розмовляли..
Про ...
В реалі - мовчання...
Взята пауза...
На...
Кілька днів, тижнів...
Як втратить щ...
Вагу...
Можна буде продовжити...
В тому ж контексті...
Емоціях..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Стосунки, як гра у шахи...
То ферзь, то пішак...
То...
Мат... Нецензурною...
Лексикою цвістиме...
Сад...
Коли у емоціях двоє....
Коли буяє весна...
...
Ходи насправді простішими...
Ніж виглядають здаля...
Для...
Тебе буду милішою...
Кохано-ніжною...
Я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Моя логічна щирість...
На твою відвертість...
Непорозуміння....
Тепер ера мовчання...
Врівноввжить час...
Вибух...
Нового патріотично-любовного...
Або безглуздого...
Відео...
Доповнить розмову...
Залатає дірки...
Склеїть...
Докупи минуломайбутнє...
Допоможе триматися...
Рамок...
(Пристойності чи бажання...
Що полонять...
Куні...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Стіни твого будинку....
Ховають секрети...
Екстазу...
Квітучість землі...
Вигляд ззовні...
Інший...
Калюжа, якої немає...
Під новою бруківкою...
Сховок...
Чогось ціннопридбаного...
Для теперішнього...
Дякую....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Ти говориш чужими губами...
Діждавшись повідомлення...
Шедевральні...
Тексти і звуки несуть послання...
Що хочеш сказати ти (?)...
Мені...
Може просто в контексті...
"Зацілую туди де любов" або...
Знову...
Знову і знов "Чекай мене ...
Коли це мине"...
Життя to go
(* * *)
Насправді схована пристрасть...
У безневинно-популярному...
Майже...
Попсові речі такі близькі ...
Бажані для кожного...
Хто...
Довго немає дівчини...
Яка пестить або зворушує...
Мозок...
(* * *)
Знаєш мої смаки, однозначно...
Можеш торкнутися струн...
Душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Примружені очі...
Тріпочуться вії...
Злітають...
Обривки фраз...
Думок в голові...
Намірів...
Торкнутися чи...
Заінтригувати...
... Солодко(!)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Діти, майданчик і ти - нізвідкіль...
Як так могло статися?...
Від несподіванки і незнання:
Соромитись чи посміхатися?
Люди, що поруч, незнаючи "нас"
Знають про різні дороги...
Я вже на лавці сиджу - тому,
Не підкосилися ноги...
Все блискавично "Катя, привіт!"
Погляд та руку в цей час... людині
Ніяковіючи, очі ховаю...
Погляд ловлю на спині.
Багатослівність: емоціїв вир,
Доводиться вмить обіймати.
Зустрівши наразі людину ту,
З якою вчився кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Твої очі, насуплені брови...
Погляд важкий - контекст...
І здається...
Що стало, на решті, відомо...
Тобі, шо на серці (у мене)...
Прес...
Стільки років і стільки бачень....
Скільки болю і суму...
Пристрасть....
Крізь роки, крізь сі́м'ї значень...
Я лякають з тобою побачень...
Навіщо?...
Якщо все своїми назвати....
То бойфренд ти був, не...
Брат...
Лишити б усе в минулому....
Сторінку перегорнути...
Чомусь....
Лишаючи на майбутнє....
Не знаючи, як це збагнути...
Тому....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Стоїш на посту, борониш кордони,
Сховавшись від всіх жінок.
Натомість подітись ніде не вдається -
Здаєшся в полон думок ...
І голос такий, мов заплакати хоче,
В шинелі стражденна душа.
В шаленство емоцій спустилась охоче
А звідти назад - неспіша...
Навіщо гудки від твого телефону
Пробились у мій апарат.
Усе, що було колись- залишилось...
На лавці минулих пригод.
Ці дивні стосунки, що не стосунки
І Бог зна, як то все назвати.
Підтримка напевно і є подарунок,
Цінуючи варто приймати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Інше життя...
Світлові роки часу...
Обійняти...
Хочеться тебе...
Банально і просто....
Попри...
Купу близьких людей...
Що розділяють нас...
Зв'язуюючи...
Кожного в окрему...
Частку соціуму...
Сім'я...
Визнанні державою...
Суспільством в цілому...
Обійми...
Табуйовані навіть для близьких...
З іншого життя...
"У тебе чоловік..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Рідний до мозку кісток....
Збиті тілами в душу...
Я відчуваю шок...
Я відпускати мушу...
Темрява - тінь на буття...
Досвід - як було вчорашнє...
Ліпше сьогодні як є...
Добре, що я стала краща...
Лиш телефонний дріт...
Спогадом намалює...
Те, що було колись...
Те, що тепер хвилює...
Вил'ю думки на папір...
Лишу своє несказАнне...
Щоби поставить на стіл...
Те, що не тане....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Страшенно хотілося кохання... Тіло прагнули доторку, душа - єднання, а в скронях пульсувало "хочу"...
Літній вітер куйовдив волосся, тріпотів легким сарафаном, намагаючись торкнутися найпотаємніших куточків її єства. Йшла вулицею, не бачила нікого, вуха огортали м'які навушники улюбленої музики.
Повз неї прозвучало "Привіт!" - скоріше не почула, а побачила це слово (через навушники у вухах). Зупинилася. Розпливлася у посмішці. Зняла навушники. Не чула ні своїх, ні його слів - лише відгомін шалкого кохання: його зізнання, феєричні "завершення" на граннях можливого і болючого (емоцій) і таке інше... Спогади були дуже ліричним, без будь-яких раціональностей, мабуть через глибинну потребу кохання.
Постояли трохи. "Може кави?" - запитав він. "Може - тут поруч гарна кав'ярня." Рушили. Трималися близько, не торкаючись, але відчуваючи присутність один одного у своїй інтимні зоні.
За столиком посміхатися, не знали, що сказати, напруження зростало.
"Схожу помити руки" - сказала вона і рушила до вбиральні.
Холодна вода стікала по руках - намагалася остудити серце і зібратися з думками. Ручка дверей опустилася і вони відчинилися - смикнулася (не щодня до тебе вриваються в туалет...). "Можна?" - його усмішка заполонила простір. Не встигла зреагувати. Двері зачинилися, ще раз клацнув замок.
Він торкнувся волосся, ноги підкошувалися - додав кисню своїм поцілунком. Притисся всим тілом... Літній одяг давав можливість доступу до найспрагліших частин тіла.... І ці частини зустрілися(!)
Електричність всесвіту... ніжність вулкану і... світанок.
Розплющила очі, відтала поцілунком, поправила сукню, усміхнулася "хто перший виходь?" - "давай ти", - знизав плечима він.
Клацнути двері, впевнено покрокувала до свого столика, стуком підборів нейтралізуючи погляди бабусь з крайнього кутка закладу. Торкнулася сумочки, що висіла на стільці. Офіціат: "Ви робитимете замовлення?". "Я ... (сховала очі) ні, ні - я додому".
Бррр... потерла очі, усвідомлюючи, що прокидається. " Оце так сон... - майнуло в голові". Випростала праву руку (з обручкою) перед собою і жартома сказала: " Ледве не зрадила чоловікові))"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019
Відгомін минулого...
Куточки вуст...
Нагадають...
П'янкі поцілунки...
Пристрасні ночі...
[Сарказм]...
Долі чи твого характеру...
Зруйновані вщент...
Іскри...
Моїх надій і віршів...
Написаних про тебе...
Для нас...
Не лишилось нічого...
Буденносіро..
Асфальт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
Шалено пристрасна....
Небритість твого обличчя...
Хочу!...
Торкнутися або збагнути....
Думки чи реальність?...
Мені...
Мовчазне красномовство...
Лишиться струнам...
Красунчик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
Банкомат видав готівку – за звичкою порахувала і заховала в гаманець разом з карткою. Підняла голову – погляд наткнувся на нього – людину, яка колись була всим на світі: світом емоцій, світом надій, світом взагалі… Очевидно, він на кілька митей раніш помітив мене і уже прямував назустріч, дивлячись відкритим поглядом.
Розмова – ні про що, просто про якісь дрібниці, що зазвичай обговорюють давні знайомі (чомусь зараз слово «знайомі» раптово, в контексті нього-минулого, набуло іншого значення… Саме «знайомими» називав тих, з ким... інтимного характеру).
- А в мене збереглася твоя цифрова фотокартка з Данилком (його син), - похвастався не відомо нащо.
- Ти ж видалив усі мої фото…
Усміхалася, не знала, що казати чи робити і навіщо з ним взагалі розмовляє. Подалася вперед, відмітила, що попри перебування в лавах АТО у нього збереглася сережка. Здається дещо потовстішав, чи змарнів.
Дивилася на нього намагалася зрозуміти що відчуваю…
- Пиши, дзвони… Знаю, що ти цього не робитимеш, - з ліричною усмішкою зауважив він-минуле.
- А навіщо? – питання вийшло риторичним і після паузи додала: А я заміж вийшла – і показала обручку.
- Я знаю, - просто мовив він, давши зрозуміти, що для нього це абсолютно нічого не означає. Не розколовся звідки знає: першою «підозра» впала на спільних знайомих, але, вочевидь це могли бути і соціальні мережі – де не були друзями, але все ж спостерігати «на відстані» цілком можливо…
Решта розмови була просто в контексті, для того аби знати, що в нього все добре – не чужі ж люди (після деяких речей чужими людьми уже не можливо бути), для того аби надивитися і запам’ятати, для… натхнення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Фрагмент кохання…
Твої думки…
Коли з тобою…
Були на «ти»…
Ти пестив личко…
Вдихав волосся…
Та не судилося…
Вродить колоссю…
Як бачиш знову…
Твій погляд – втік…
Про що розмова?...
Облиш на вік…
Фрагмент кохання…
Любов – у піснях…
Життя окремо…
Залишить так…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Коли спогади минулого…
Стукають в двері нових ситуацій…
Хутчіш тікай!...
Від себе, від образів, від…
Того, що тут і зараз…
Або…
Підніми голову, розправивши плечі…
Проковтни, що було…
Усвідом…
Частина тебе – частина минулого…
Крізь досвід – до зірок…
Роки…
Лишатимуть лише хороше…
Зрошуючи очі…
Досвід(ом)…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Підперши голову руками дивилася у вікно і… нічого там не бачила. Душу терзали сумніви (варто чи не варто було погоджуватися на кохання фактично на першому побаченні; буде чи не іще щось після такої витівки), а на очі наверталися сльози, які ледве стримувала.
Подзвонив хлопчик.
Варто сказати кілька слів про нього. «Хлопчиком» називала Вона його в розмовах з подругами за його максималізм, відвертість і, звичайно, вік. Їхнє знайомство відбулося на відпочинку, що був зовсім не тривалим (буквально декілька днів), але істотним в плані емоцій (Вона навіть не підозрювала, що у її житті може таке бути).
Він був майже на десять років меншим, чистим, вихованим в релігійній сім’ї і палким, яким тільки можна бути на піку гри гормонів.
Говорив про закоханість (в неї. В той час він закохувався доволі швидко), про перепони і про найбільшу мрію – поцілунок. Просив розділити здійснення мрії на двох. Погодилася.
Такого шквалу фантастичних емоцій, що народився під час здійснення мрії (поцілунку), ще не відчувала. Такий вибух енергетики... Відчуття, що полонили згодом – сильні і не очікувані.
Він був таким хлопчиком, якого хочеться мати, коли тобі шістнадцять: ліричним, сором’язливим, палким і стриманим одночасно. А в неї такого не було. Вчасно не було.
Спілкувалися як друзі. Вона потухла майже зразу після поцілунку, а він весь час прокручував в голові різні сценарії розвитку їхніх стосунків уявляючи її то другом то коханою. Писав ліричні листи, зізнавався в коханні і в нестримному бажанні володіти нею. «Це нормально, в твоєму віці це абсолютно нормально», - мудро відповідала слухаючи, в той час, коли в її душі був кавардак… через іншого… Здавалося цей хлопчик був таким собі ангелом хранителем її серця, емоцій і душевного спокою.
І ось його дзвінок:
- Давай не будемо спілкуватися більше. Я так не можу. Мені треба одружуватися і заводити дітей, а ти відволікаєш мої думки і мрії.
- Якщо тобі так буде краще, то звичайно.
- Видали, будь ласка, мій номер.
- Добре.
Вона поклала трубку, видалила номер і розридалася. Стримуватися було не сила:
- Іще й Пашка… Ну чому сьогодні? – говорила крізь сльози сама до себе чи до когось Вищого. (Очевидно на своє питання відповідь отримала-таки, але трохи згодом.)
Мінорна нота підсилилася спомином про невдалість останніх стосунків…
Картинка в голові прокрутилася повністю.
Всі емоції і події позбавлені радості та сповненні напруженості огортали їхнє знайомство і супроводжували далі стежкою стосунків. Він був поганим хлопцем (в класичному розумінні: секс (досить багато, варто зауважити), наркотики (з тієї галузі, що в житті варто спробувати все) і рок-н-рол (веселощі і розваги, попри глибокий сум всередині)), а вона – хорошою дівчиною (вища освіта, престижна робота і література). Хороших дівчат, як відомо, завжди тягне до поганих хлопців (щось в них є таке привабливе і заборонене) – класика жанру.
При першій зустрічі не справив яскравого враження, припускала, що можуть бути коханцями (ох, яким же правдивим і до болю болючим виявилося це припущення). Про це говорили манери і його енергетика. Стала відвертою, після обміну еротичностями (щодо самого інтимного і сокровенного):
- До чого це все? Розмова давно згубилася в лабіринтах… Казна-чого. Здається ти мне просто хочеш.
- Нє ісключено, - продовжував говорити московською, незважаючи на бажання дами бути більш милозвучною.
Їхні взаємини – виклик суспільству, моралі і звичайно ж собі: публічні залицяння (…); його стосунки, які продовжували закінчуватися (до речі, мали яскраво-сімейний характер) і згодом її терзання з цього приводу «як я могла його висмикнути?..» (хоча, по суті смикався він весь час – така карма, очевидно; прив’язаність і ревнощі; любовні вірші і гори негативу, що перетворював життя на суцільний песимізм. А згодом просто… Те що прийшло в голову на першому побаченні. Без зобов’язань, без телефонних дзвінків, без морального задоволення. Суцільна депресія… Розуміла, що так далі… прірва, що треба щось інше, що хоче сім’ї…
Заключним було побачення взагалі без емоцій, просто, що побачити його востаннє, щоб подумки, при ньому, сказати собі, що «це все… все, що могло бути між нам і в нас спільно, що пора…»
Доходячи до роботи телефон сповістив, а монітор написав «Ко…» (але не коханий!) – бажає щось сказати. Домовилися про зустріч. Просила персики (досить давно), цього разу вирішив виконати прохання. Зустрів. Йшли іншою дорогою. Кілька один разом. З-поміж них розмови ні про що, дегустація тормозка, що з дому приніс (аж бридко…), фізична близькість, порожнеча, «вибач, я більше так не можу, я хочу сім’ю і дітей» і все.
Якщо хлопчик був втіленням чогось ліричного і казкового то цей товариш – зовсім навпаки: бунтарського, звіриного, надпристасного і… все одно не того, що потрібно для життя. Обидва варіанти доповнювали один одного але нажаль не були втіленням сьогоднішніх пранень.
Думки обірвав довгоочікуваний омріяний телефонний дзвінок… Він… таки подзвонив (!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529439
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Ви вірите в кохання з першого погляду? У принців… на конях чи без них? У романтику, щирість і справжність з першого побачення (округлимо).
Її було декілька десятків місяців за двадцять. Таємничість – дівчата рідко люблять говорити про вік. Вона володіла досвідом кількох не самих вдалих стосунків і наполегливо шукала того, з ким буде комфортно.
Двері маршрутки відчинилися, виходячи, у людини напроти черговий раз переконалася, що це була вірна зупинка. Сіла на лавку. Годинник показував початок на дванадцяту. Зупинка, завдяки ліхтарю, що над нею, здавалася острівцем світла серед мороку. Неподалік стояв чоловік. Очевидно теж очікував підходящої можливості дістатися додому.
- Мужчина, а ви не знаєте: ходе іще транспорт, - гукнула його.
Підійшов.
- Не знаю, сам більше півгодини чекаю. А куди треба їхати? Я викликав таксі.
Виявляється їхати їм було одною дорогою і він запропонував підвезти. Не сумнівалася, не вагалася, не боялася. Сидячи на задньому сидінні авта лишень подумла: «Отак колись і з коханням може пощастити, як сьогодні пощастило дістатися додому». Легенько поштурхала його за плече аби обернувся і простягла йому картку зі своїми координатами, візитівку (юриста):
- Візьміть, може колись Вам знадоблюсь.
Взяв, кілька секунд розглядав і протяжно мовив:
- Ддякую за номер телефону.
Ій стало ніяково… Нічого не відповіла.
Дорогою, яку лишилося пройти жартували, реготалися і обмінювалися номерами. Під під’їздом сіли на лавочку. Не хотілося в хату: там ніхто не чекав, а тут було так гарно…
- А знаєш, що батьківство можливо визначити навіть якщо між потенційними
кандидатами було лишень три дні, - повідав Він.
Не розуміла до чого це, не заглиблювалася в контекст – насолоджувалася спілкуванням.
Ніч дедалі більше полонила холодом. Синє літнє платтячко тріпотіло і пропускало холод під воланчики. Пропонував обняти, зігріти і винести на руках на сходи. Пручалася, відсторонювалася і насторожувалася.
Стояли ще під квартирою. Поглядом крізь шпаринку намагався прокрастися далі, вглиб квартири. Розказував не цнотливі анекдоти.
Нарешті зайшла до кімнати. Віддалася обіймам улюбленого ліжечка в рожевому покривалі. «І не важливо, що буде завтра…» - Поринула в сон з радістю від гарного знайомства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526890
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Наступного дня, після того, як лірика трохи минула, наполегливо цікавило питання: а чи буде щось далі? Адже говорив про гості (тобто про потенційне побачення). Було щось у цьому чеканні приємно-зворушливе і зовсім незнане.
Нарешті – подзвонив. Запрошував на тортик до себе. Поки сумнівалася і думала, що відповісти – зв'язок обірвався і…знову чекання.
«Погодитися піти додому? Відразу після знайомства? Що подумає про мене? Що буде далі? А якщо не піти? За ручку він точно довго не ходитиме – дорослий уже хлопчик…А що як не передзвоне взагалі і це і буде інтригуючим кінцем багатообіцяючого початку?» - роздуми і вагання зайняли кілька голин, наважилася на дзвінок. В зв’язку з цим теж був букет побоювань на кшталт: «а як не відповість? А що як скине? А що як не відповість і не перетелефонує?»
- У тебе уже з’явився зв'язок? – обережно запитала вона.
- Так. То що – в гості, на тортик?
- Давай ввечері зустрінемося і вже потім визначимося куди йтимемо.
Питання чи йти на тортик було актуальним ще й тоді, коли гуляли на дитячому майданчику поблизу його будинку, тортик був купленим, а Він – зворушливо-наполегливим.
Багато легкості, що манила було у його симпатичному личку, провокаційній поведінці й усмішці, що зводила з розуму… Поряд з цим здоровий глузд намагався вякоритися у землю й не дати відлетіти в небо щастя, поки не було точно відомо, що, по-перше, щастя справжнє і, по-друге, що воно для неї.
- Розкажи щось про себе, - перервала потік думок озвученим питанням.
- Я негідник, - відповів він, розбавивши контрастність фрази усмішкою.
- Ти одружений?
- А нада? – іще одна усмішка.
Відповіді аж ніяк не допомагали їй визначитися. А навпаки…
- Ти проведеш мене потім додому? – уже в неї абсурдним вийшло питання у відповідність його відповідям.
- Проведу, якщо ти не захочеш залишитися, - знову яскраво сказано, але вона уже визначилася.
Їли тортика, варто сказати, що її улюбленого – молодець, підготувався. Дивилися фільми. Демонстрував кондиціонер і зробив масаж… Під час останнього почувалася напружено.
Відкрите питання: лишатися чи йти до дому – потребувало відповіді. Тут було комфортно і спокійно. Почувалася в безпеці. «Але…» і їх було кілька.
Загримів грім, пустився дощ і здалося, що хтось вирішив замість неї…
Звучала приємна музика чи просто їй було дуже гарно. Коли Його руки огорнули Її стан, а ніжні губи м’яко торкнулися щоки.
П’янко накрило хвилею кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526889
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Потяг рушив. Стукіт коліс задавав темп думкам. В купе ввімкнулося світло старої неяскравої лампи. Зрідка, крізь вікно просочувалося послання придорожніх ліхтарів. Обидва цих світла у своєму екстазі породжували те, що налаштовувало на лірику.
У цьому тимчасовому житлі-пристанищі одне місце було вакантним. Решту займали три мущини. Вони були приблизно одного віку, якщо округлювати до десятиліть, і мріяли кожен у своєму світі.
Потяг почав свій рух нещодавно і кожен копошився своїми облаштувальницькими справами. Дорога ще не встигла втомити своєю протяжністю, а тому ніхто з них не набрався мужності аби порушити мовчання, що запанувало в цьому світлі.
Несподівано двері купе розчинилися:
– Панове, чаю-кави бажаєте? – Усміхнено запитала симпатична провідниця. І відразу ж додала: - визначайтеся, я зайду через декілька хвилин.
Все товариство, яке поки-що було ще не зовсім товариством, посьобувало гарячі напої зі своїх горняток (благо, можна було не стримувати себе в цьому маленькому задоволені – гуркіт коліс згладжував не самі приємні звуки) і це створило прекрасне підґрунтя для народження розмови.
- А ця провідниця нівроку краля, я б з такою повечеряв і не тільки… - Репліку закінчив усмішкою невисокий худощавий чоловік років тридцяти, що мав досить оригінальної форми вуса та тонкі пальці.
- Треба буде з нею поспілкуватися, можливо вдасться познайомитися поближче, -сказав мужчина в окулярах, ніби не вбачав в першому конкурента і протягнув йому телефон з записом якогось прикола.
Третій мужчина мовчки доєднався до розмови зазернувши в гаджет з запропонованим відео.
- Інтересні ці жінки – понять неможливо, ось з нами все насправді просто: люби, годуй і… мозок лишай в спокої, - знову усміхнувся тонкопальций.
- Та і до них в принципі під лаштуватися насправді можна і прекрасно жити на одній території. Знав я їх багато, - усміхнувся вже той, що в окулярах. А може він цього і не робив - всьому виною кутики на його вустах, які були так піднятими догори, що навіть, коли він і не усміхався, все одно здавалося… ну принаймні, що у нього гарний настрій, - незважаючи на мій вік маю цілих двадцять років досвіду, - похвастався.
- А от я знав одну таку… яка западає в душу, яка полонить думки і сама «сходить з розуму» від надмірних емоцій. – Поринув у спогади вусатий. – По молодості, по недосвідченості, по … ще там казна-які причини – не склалося… Сім років чекав, надіявся, заліковував рани… І ось тепер нарешті одружуюся. А що? Може ви і осудите, якщо говорити про вічне і палке кохання, але самотність – гнітюча штука, особливо, якщо її розбавлюють споглядання фрагментів Її щасливого життя. В одному районі все ж таки живемо. Отож женюся..
- Мені теж довелося таку знати…- Спогадам віддався власник піднятих кутиків. – І в вогонь і в воду за мною, палка і з характером. Вірші мені писала, а от з хавчиком не склалося – про готування не мала поняття, хоча… з відстані часу і якщо зовсім по часнику – то трохи терпіння і спільних зусиль (найдужче заважало – не остаточна свобода мого серця) – ми могли б істотно прожити спільне життя діставшись правнуків.
Третій мужчина сидів у куточку і робив вигляд, що читає книжку, щоб не ділитися інтимностями, але в його пам’яті теж сплив образ жінки з якою варто було прожити життя: «Ніжна, лірична, емоційно чутлива (здавалося вона була спроможною відчути біль моїх минулих стосунків-поразок) і… здатна на далекий приїзд»
Одному Богу було відомо, що мова йшла про одну і ту ж саму жінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525852
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Вечірній вітерець пестив обличчя. В повітрі витав запах літа і безтурботних пригод. Ноги хотіли танцювати, бігати не зупиняючись, залишити відбиток своєї ступні в кожному мислимому й не мислимому закапелку міста, або, як мінімум, власного району і… це для початку. Воно й не дивно. Анні довелося на лікарняному ліжку провалятися майже рік. Після аварії, невдалих стосунків (плачевні події передували трагічним) та низки медичних процедур (залишимо без подробиць). І ось тепер її ноги можуть чеберяти, бігати, тупати, стрибати (лікарі радили берегтися і не перенавантажуватися, але… саме головне, що вона може!).
Ішла великими розміреними впевненими кроками і насолоджувалася можливістю бути серед людей, щосекунди змінювати ракурс поля зору (з кожним порухом тіла), відчувати себе жвавою і повною енергії та життя і кожною клітинкою свого тіла відчувати всесвіт навколо. Як її цього не вистачало за роздумами під вікном (з середини) лікувального закладу. «Боже, який кайф щодня мають можливість відчувати звичайні люди поспішаючи на роботу чи просто кудись ідучи, а вони… не кайфують».
Це був район її дитинства, юності, школи і кохання. В пам’яті, зазвичай, залишається найбільш емоційне.
Он під’їзд її першого хлопця. Колись приходила туди аби втекти від проблем буденності, розважитися, поексперементувати і побачити краще (як тоді здавалося і до чого прагнулося) життя. «Їли кавуна, сміялися і говорили про відвете», - спив спомин, коли погляд торкнувся знайомих місць.
А ось будинок колишнього… тут спомини дещо свіжіші, але пройшло достатньо часу, щоб згадати лише приємне: «В цю калюжу я падала, коли зламала каблук – виправ мені платтячко (було романтично і мило).» «Там відчинене вікно, значить вдома хтось є… Оооо…. а он, здається його малий – який дорослий уже… Колись мене прийняли за його маму – неоднозначними були відчуття…»
Це все в минулому, як і хвороба. Попереду серйозність, справжність і щаслива сім’я. «Завтра неділя – треба до церкви сходити, давно не була. Кажуть там є ікона в якої судженого попросять. Може наважусь…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523518
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.09.2014
[color="#ff007b"]Твої руки мене огортали...
Ну, а серце співало пісні...
Губи так палко цілували...
Що бажання будили в мені...
Є прекрасні щасливі хвилини,
Що прожили крізь побут у двох...
І не треба близької людини...
І нікого не треба - ти бог!
14.05.2013р.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425148
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Летять дороги до раю...
Там буде вдосталь роси...
Туди з тобою... кохаю...
Лиш, милий, ти попроси....
В обіймах щиро купатись...
Топити спрагу ввустах...
Один одному всміхатись...
І обіймати за стан....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2013
Ти - на роботі...
Я так чекаю...
До мене в гості -
Прозові вірші...
Та я від себе...
Їх проганяю...
Аби для мене...
Ти став ріднішим...
Потоплю пальці...
В твоє волосся...
Й торкнуся губ...
Обрамлих у вуса...
Заплющу очі...
Злечу на небо...
О, як прекрасно!
Поруч тебе...
12.05.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Закохана у власного.... Але... не все так просто... Думаєте: пощастило?... Лише з висновками.... не треба...
Жити... це одне...
Прояви емоцій блокуються... (Напружують...) Власним Супер-Его... і не тільки...
Остерігаюсь чергових... граблі у формі закоханості... потребую висловитися... прикушую язик... про пустощі... за якими кричуще.... емоційно-яскраве... слибокосердешне... усвідомлене... "ТИ - ПОТРІБЕН!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329895
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2012
1.1. Поняття любовної адикції (залежного кохання) та його відмінність від (здорового) кохання.
«Що таке кохання? Які його ознаки? Які його прояви є нормальними? Які ні? Як не потрапити до нетей адикції? Не любити більше, ніж любить партнер? І чим все це загрожує?» – Це далеко не весь спектр питань, якими переймалася автор в процесі написання цієї роботи. Можливо в знаки давалась попередня освіта, можливо – стереотипи, а може просто тендітність та делікатність теми, її межа на вістрі прекрасного та патології…
Прозріння прийшло несподівано. І несподіваність проявлялася не лише в тому за яких обставин воно було явленим (прямо серед ночі), а й сам його контекст: Кохання – це дійсно залежність. Або, якщо використовувати теоретично напрацьовану в цій галузі базу: кохання – це один з видів не хімічної залежності, що проявляється у надцінному ставленні до значущого об’єкта… і так далі і тому подібне (про що детально буде написано нижче).
Та любовна адикція чи навіть звичайне кохання (відмінність у меншій контрастності негативно-диструктивних тенденцій) є особливо феноменологічним з-поміж інших, зокрема не хімічних залежностей. Справа в тому, що жоден з дослідників не називає адикції у якій би, на рівні з любовною, так само міцно і палко, сплелися б норма і патологія.
Візьмемо для прикладу гемблінг – залежність від азартних ігор. Все просто: людина грає в азартні ігри, надто цим захоплюється, має труднощі з цим пов’язанні (великі борги, сімейні конфлікти) і т. д. Людина не грає в азартні ігри – ланцюжок негативу на цьому обривається і… людина може бути цілком щасливою (не думаючи, не згадуючи, не граючи – для щастя – то зовсім не потрібно). Зовсім інша справа з коханням: по-перше, від нього цілковито і остаточно повністю не можливо уникнути (завжди лишається ймовірність того, що завтра на вашому порозі з’явиться прекрасний (-на) (можливо лише у ваших очах) незнайомець (-мка), що переверне ваш світогляд з ніг на голову, причому лише недосказаністю свого погляду. По-друге, якщо вам все ж таки якимись шляхами вдасться оминути «по-перше», то навряд ваше життя дійсно можна буде назвати щасливим: розміреність, робота, стабільні стосунки, секс тричі на тиждень – все по плану і все як у людей, але… чогось все ж таки… ага, саме його Величність Кохання – приправа-спеція, що робить життя фантастично-незрівнянно-прекрасним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Доторк - про все забуваю...
Подих - живильний води...
Чуєш?...
Тебе Я КОХАЮ(!)...
Чуєш, заполонило сни...
Вітер...
Колишуться вії...
Спраглими - мої вуста...
Маю...
Я маю надію...
В те, що настане весна...
І...
Твоє серце розтане...
Лиш захочеш зі мною...
Скажеш...
Що справді кохаєш...
Скажеш: "Лише тобою...
Контекст"...́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2011
Зруйновано вітром мовчання...
Поламані вітрила...
Того, що...
Уявляла інакшим...
Будувала за своїм...
Зразок...
Його немає і бути не...
Мистецтво обох...
На вагах...
Власного і тим, що...
Поступитися принципами...
Заради...
Майбутніх поколінь...
Спокою в душі...
Любові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Ти знову уже одружений...
І нині, мабуть, щасливий...
Закономірно...
Прагнути, хотіти, стукати...
Прочинити двері...
Іншій...
Зв"язані телефонними дротами...
Інтимним мовчанням...
Ніпрощо...
Посміхаються очі, мовчать...
"Губи були палко бажаними...
... Колись..."*
Прийшло інше... та не у моє...
Актуалізовані пошуки...
Без скарг...
* Цитата з віршу http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187890
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Красивий букетний – лишився позаду… Відмотані часом і гарні побачення, романтика зустрічей, море дзвінків, лагідні слова… Час не пощадив ніщо! Навіть емоційні сварки, мовчазні непорозуміння, уникнення від розмов, приховане не бажання повертатися до дому, коли стали жити разом, - усе позаду… По переду – нічого… Навіть маленькі інтимні побачення, які тривали останні кілька місяців та були сповненні надії повінчаної з коханням – лишилися за горизонтом. Тепер – нічого!!! Порожня душа, життя, серце…
Любов – врятує світ! Навіщо так глобально?... Якщо позбавляють барв, смаку життя, відчуття часу – наші стосунки… Світ – зачекає, якщо виживу я…
Так от, любов врятує… Правда в нашому випадку покладатися доцільніше було б на спокій… Спокій, витримка, і… чекання, як варіант…
Можливо так склалося тому, що були надто різними… І справа навіть не у вікові (іноді здавалося, що він старший на років тридцять, а не на сім, як було насправді), не у різності поглядів, цінностей, а у пережитому, «грубості шкіри» та вмінні розгортати/не розгортати душу (ризик болю)… Тепер розумію… Тепер – пізно…
Була надто правильною… Відповідала стандартам високої професії (навіть у се*сі, як зазначив колись). І він – загартований життям, сформований на особистісному рівні і… з шрамами від недопалка на правій руці…
Потребувала більше довіри, турботи, слів і кохання, натомість загадки поведінки, нічні дзвінки колишніх, мовчання і се*с, якого чомусь все одно було мало…
І ось… коли місяць володів землею, у ліжку панував холод, в голові – безсоння, а в його телефоні – несподівано провокативні фото (знала би, що таке побачу, що так обернеться – нізащо би….)… Він пішов!
НЕ вірилося…
Пропозиції «…з початку», ніжність, смиренність, смачні страви, закоханні очі, емоційні дзвінки, любовні листи, листи-пояснення, вірші і ще дещо… Не давали бажаного…
Щирість, відвертість і оголеність почуттів… Говорив: будь такою, як ти є. І я була…
Що далі??? Знаки питання – повсюди: в голові, навколо і навіть на обличчі…
Побачення, знайомства, спілкування і його ім’я червоними літерами крізь усе серце…
Одного прекрасного, саме через цей факт, вечора, він подзвонив. Не знайомі цифри (це не тільки тому, що його номер був видаленим), відкрили двері його голосу… Надія втратила життя, любов жевріла в серці і шукала свого вияву – слова були адресованими (не зрозуміло точно у відповідь на що): «а що, якщо я хочу тебе?... Ніколи ні від кого не хотіла…»
Не чіплялась за розчуленість від сказаного, не будувала ілюзій, не чекала (писала касаційну скаргу). А він – вигулькнув… Заінтригувавши: «Если хочеш быть со мною, то просто будь…», конклюдентними діями обіцяючи хороший се*с і даруючи надію на «Все буде добре», яке так мріяла почути…
Пристрасть переповнила поцілунок, спокій додав наснаги завершити справу (дописати документ), а радісний настрій напоїв надію живильною водою…
Любовне смс без звіту, а згодом – без відповіді. Наважилася на дзвінок. Прозовий голос відповів що про це (в контексті про це), треба буде якось поговорити…
Чекання як варіант…
Надії… Несподівані та яскраві зустрічі… Неоднозначні синці… Лірика спогадів…Телефон клято мовчить… (Бажання голосу)… Емоції… Чекання… Зустріч… І все – по колу…
І так – кілька місяців…
Без взаємності спроби поговорити… Без пояснень причин, чому не прийшов коли обіцяв, коли чекала… Без відповіді дзвінки…
Проблеми нашаровувалися… Любить – значить прийме однозначно, пробачить… Купатимуся у, хай і штучному, задоволенні, розпусті… Розширю свої рамки де їх уже практично не реально розширити (коханки, коханці, подруги*…), аби лишень ніхто не здогадався, про те, як хочеться, найдужче у світі почути від мами: синок, я тебе люблю; від батька: а ти – молодець, - пишаюся… Тоді би не довелося нести тягар стосунків з усіма жінками, що колись зустрілися на шляху, шлейф з їхніх телефонних дзвінків і проблем, що потребують вирішення; допомоги їм, заради власного самоствердження… Я би знав, що мене люблять, мене – приймають і… я – самодостатня людина.
«… за**ався», «живу з іншою…», «Варіанти: дружба, се*с або "розрулівать"…», приємне «скучаю за тобой, иногда сильно…» (що, мабуть, не варто було запам’ятовувати…).
Скуйовджене ложе у якому стільки кохались… Бажання обійняти і усвідомлення, що у вечорі – буде з іншою… Порожні очі свердлили стелю… Одне безглузде запитання, яке так і не було озвучене… Відвертість з приводу: «если я говорил, что люблю тебя, то…»
What do you want?...
* Цитата з вірша http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249738
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267363
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 27.06.2011
Красивий букетний – лишився позаду… Відмотані часом і гарні побачення, романтика зустрічей, море дзвінків, лагідні слова… Час не пощадив ніщо! Навіть емоційні сварки, мовчазні непорозуміння, уникнення від розмов, приховане не бажання повертатися додому, коли стали жити разом, - усе позаду… По переду – нічого… Навіть маленькі інтимні побачення, які привали останні кілька місяців та були сповненні надії повінчаної з коханням – лишилися за горизонтом. Тепер – нічого!! Порожня душа, життя, серце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266962
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 25.06.2011
Я - лише сторінка...
Може, рядок...
У твоєму...
Навіщо поезії?...
Тримтіння душі?...
Серцебиття...
Заглушити би і ...
Вбити у зародку...
Любов...
Вільна від зобов"язань...
Емоцій... від усього...
Що провокує...
Тебе в реальності...
В ілюзорному житті...
У ліжку...
04.06.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263475
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.06.2011
Живеш у написаних...
Дай місця мені...
Вдих без...
Твого впливу...
Емоцій, що продукує...
Погляд...
Багатослівний і ємкий...
Що виражає...
Не...
Виражуванне, незбагненне...
Незвідане почуття...
КОХАННЯ...
25.05.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2011