| Сторінки (1/75): | « | 1 | » |
На красный свет идут рискуя своей жизнью,
Предпочитатели быстрей сойти с пути.
Но ветер мне не даст собраться с мыслью,
Что мне бы лучше так всегда идти.
Менять основы за приемлемые вещи,
Менять друзей на одноликий смрад.
И моя жизнь бессмысленнее трещин,
И себе сам я одинокий брат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2013
Мой мир обрушился из скал твоих берегов
я пришел и устал от вещих снов
мои пальцы как кристал неведомых богов
и я взошел на пьедестал из горьких слов
моя душа шагала вдоль, в компании пустынного шакала
и сыпалась на рану соль, сильнее боли ранее не знала
об лампочку барахтается моль, горят огни подъездного подвала
не заперта в квартире антресоль, она свидетель пьяного скандала
большая ручка прячется в маленькой руке
Людишек кучка плачут где то в сентябре
Я не заучка но я знаю что и где
Мне надо плакать с собою в пустоте
кривая линия скатившейся слезы, покрыта инием цвета бирюзы
молюсь красиво я поют везде поп́ы, и мир тональностей на грани простоты
И вся моя родня как опосля грозы, с глазами влажными не от простой воды
Стоит коробочка, а в ней застывший лик, твой мир обрушился и я с тобой поник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450591
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.09.2013
Пролетел июльский пух,
Прогремели августовские грОмы.
Я лежал и задумался вдруг,
А давно мы с тобою знакомы?
Отшумел и сентябрьский зной,
И началом наполнен октябрь.
Еще сколько осталось с тобой?
Принесет ли нам счастье ноябрь?
Онесет ли нас вьюгой зима?
Первый месяц морозной трясины.
Ты со мною, но все же сама,
Мы под стражей у белой пучины.
Распрощавшись из белой пленой,
Мы застрянем в коричневых ветвях.
Мы влюбленны, с весной, Боже мой,
И окутаны в чувственных цепЯх.
Но как просто словами писать,
Очертать наши долгие узы.
Я бы мог это все рассказать,
Но на то будет час другой музы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450291
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.09.2013
Когда ты пуст,
И обесценился твой жизненный оскал.
Ты понимаешь что твой мир невыносимо мал,
И твоя жизнь не дольше чем описывал сам Пруст.
И ты не трус,
Но голос твой высок.
Когда судьба целится ввесок,
А ты сиди и все мотай на ус.
И за собой не вытянешь тот груз,
Но он тебя свалил уже на бок.
И ты пожить не успеваешь в срок,
И как всегда есть недостаток муз.
Весь ты длинною в жизнь конфуз,
И ты обложен ложью ради счастья.
И люди не поймут твого пристрастья,
Стремится вниз прибавив к шее груз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450289
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.09.2013
Бельмом на белой простыне,
Следы проэктора.
И чернотою на окне,
Роздалась ночь.
Как робко пляшет уголек,
Моих детекторов.
И как сверкают фонари,
Забытых слов.
Тогда быстро вспоминались,
Все изречества.
И шумно вверх карапкалась,
Безсмысленная речь.
Но и теперь со мной,
Не будет вечности.
Я как и раньше вью,
Глухую ложь.
И в яблоко очное,
Лезут минусы.
И что то не обычное,
Сам я.
Семья моя как ребус,
Бесконечная.
Если задам его,
Один лишь я.
Но все же простыня,
И фильм кончается.
Я снова изобрел,
Свой сон.
И в нем одном,
Все только начинается.
А я смотрю на титры
Ночь кругом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430944
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2013
Как искренне бывают огоньки,
Что между сердцем пробивает дрожь.
И только ласкаво касаться бы руки,
Что так хрупка, как бабушкина брошь.
И с твоих глаз мои не отводить,
И меряв расстояния не шагом.
А волос твой как шолковая нить,
Поцеловать тебя пытаюсь я со страхом.
И я упорно в память запишу,
Когда ты словом серце облетела.
И я вперед не очень то спешу,
Но я хочу что б ты меня хотела.
И я не прочь запомнить сладкий вздох,
И страшно пьян тогда я был твоей любовью.
И в ту минуту я не жить не мог.
Поклясться вам могу я своей кровью,
Я сильно так любить еще не знал.
Но точно знаю, что не осыпет болью,
Но я наверно просто слишком мал.
И может быть что я увлекся не той ролью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426980
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.05.2013
1
Я прокинувся від того, що в мене вистрілили.
Постріл був ледь чутний, ніби то стріляли з відстані в 44 рази більша ніж один мій крок, але я точно бачив, що противник, вийнявши з кишені Кольт М1911 яким стріляли ще у в'єтнамців, стоїть на відстані витягнутої руки і химерно, мов Монна Ліза посміхається мені в обличчя. Дивне те, що його очі і ніс були ніби загорожені від навколишнього світу бинтом і скотчем, а посмішка тягнулась від одного вуха до другого і виразно показувала своє кримінальне минуле.
2
Таке буває коли на ніч подивлюсь якийсь гнилий і банальний трилер.
Цікаво те, що коли я дивлюсь такі фільми, то сни мені сняться набагато цікавіші ніж сам, мною переглянутий, фільм. Чи то детектив, в якому добрий та розумний поліцейський шукає кривдника сестри його троюрідного брата по маминій лінії, чи бойовик, головний герой якого одним пістолетом перестріляв пів армії і звільнив із полону свою жінку з сином і з тим самим пістолетом, не перезаряджаючи його, пройшов такий шлях додому, чи то комедія, в якій підліток-незайманець поїхав ще з групою таких же хлопців і натрапив на різні веселощі і так далі і тому подібне. Ці фільми наче надихають моє підсвідоме режисерсько-сценаристське вміння і в сні мені складаються неймовірні, гостросюжетні трилери і детективи.
3
Хлопець худий та високий, напевно, за характером астенік, направив на мене свій Кольт М1911 і, мов іграшка з пластмасовим обличчям, що застигло в одному виразі, посміхається до мене.
Я відчуваю його погляд.
Я не бачу його очей.
Та все ж, я уявив, що вони в нього великі та голубі з нависшими, як балкони над вікнами, бровами і викривлений в ліву сторону ніс в якому практично не залишилось хрящів, це було помітно по тому, як прилягали бинти і скотч до обличчя. (Напевно з носом я вгадав).
Він стоїть на відстані п'ятдесяти сантиметрів від мого живота, а наші обличчя, хоч і на різних висотних рівнях, застигли на сорок п'ять сантиметрів один від одного. Його мовчазна гримаса, яка змусила мої очі опустити погляд на його ноги, без єдиного шороху продовжувала посміхатися до мене, хоча я точно не міг сказати, бо не бачив куди дивляться, чи дивилися б, його очі. Тому тільки по направленому дулу дітища, Джона Мозеса Браунінга, я міг догадатися, що м'язи обличчя цього астеніка напружуються тільки для того, щоб порадувати мене, в, напевно, останні хвилини мого життя.
4
Фільми це як прожити чиєсь життя не встаючи з ліжка і особливо не навантажувати себе фізично, а інколи, навіть розумово.
Я б не сказав, що я лінивий, або нічого не вмію робити, я просто маю забагато вільного часу.
Навіть таке в наш час буває. Особливо якщо ти молода людина, з незакінченою вищою освітою, бо вигнали за те, що не був сумлінним студентом, а в голові в тебе суцільний вітер, зустрічі з друзями та дівчата та інколи підробіток, коли закінчуються гроші на друзів і дівчат. Заробляю я різними способами, коли що попадеться. Роздаю всяку, нікому не потрібну, паперову фігню на вулицях, яку в мене беруть тільки через те, що жаліють, а потім навіть не заглянувши в неї викидають в смітник або кладуть собі в кишеню. Відкриваю двері людям, які вилізають з наполірованих іномарок, зазвичай це багаті дідусі, які ідуть зганяти гроші за проплачені години ескорд провідниці, або жіночки, які підтягнули й накачали все, що могли але все одно були на черговому сеансі в пластичного хірурга. Деколи я працював кур'єром, чесно кажучи найцікавіша робота з моєї різноманітної колекції працевлаштувань. Я побував в таких точках свого міста, що їх навіть навігатори найкращої марки не можуть запілінгувати,і про них знають тільки люди які там живуть і, звісно, я. І мені це подобається, в цьому є якась інтригуюча цікавість, що робить мене, і тих людей, власниками якогось маленького секрету, про який знаємо тільки ми.
А секрети нагадують мені про незвичні сни, які сняться мені після перегляду банальних і гнилих фільмів.
5
...........
Продовжувати????)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423273
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Твой номер набран,
Сквозь космос мчатся волны.
По горло забран,
Мои желания исполни.
И мои руки, как туман
Развей мечты убрав свой стан.
И так затих мой хриплый голос,
Аж в трубке слилось пять полОс.
Ты сделай шаг,
Вернутся будет поздно.
Мой верный страх,
Ты не ревешь так грозно.
А линии что вдруг сплелись,
Ладонью спрятали всю жизнь.
И талии изгибы помня,
Тебе, сейчас, увы, не ровня.
Ты как мешок,
Что утром или в восемь.
Прорвет свой шелк,
Притворствами обросив.
Но крики рвутся с глубины,
И в хлам они в ту ночь пьяны.
И пьян твой друг...
И тогда сам он в жизни ищет свой изян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422648
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2013
Как то странно бывает в жизни.
У одних друзья, у других нету близких.
Как то странно бывает все же.
Кто то счастлив, а кто то встревожен.
Иногда все бывает сложно,
И прожить на зарплату можно.
Но не нужно для счастья денег,
Если есть тот теплый берег,
На котором ждут друзья и любовь,
Там и в жилах течет нОвая кровь.
Там и в сердце чувствуешь новый удар,
После слов о любви воспылает в нем жар.
И не важно ты стар или молод,
И внутри себя ты не почувствуешь холод.
И бродячим котом ты не будешь шататься.
У тебя есть свой дом и не надо слоняться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421570
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2013
Шум холодильника,
Уединение.
Сплю без будильника,
Без опянения.
Это не сон,
Не одиночество.
Он как гарсон,
Разносин по отчеству.
Сон как Бессон,
Покажет путевое.
Я в унисон,
Расскажу что то новое.
Безвести слов,
Неуместно пропавшие.
Словно любов,
Безразумно наставшая.
Это пишу,
Без понимания,
Словно гляжу,
В бездну сознания.
Я бы хотел.
Понять себя...
СТОП...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419244
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.04.2013
Если есть хоть какая то совесть,
Не пиши ты новую повесть.
Не описывай холод и стужу,
Не хотел бы я быть вновь простужен.
Ты не мучай меня в своих строках,
Не виновен я жизни жестокой,
Быть упрятаным в твоих словах,
Не пари ты пером в облаках.
Я серьезно сказал, не намерен
Истощать свои руки в манерах.
Убивать в своих танцах истерик,
Быть твоим плюшевым зверем.
Я же точно сказал, не хочу я!
Издевательств твоих, НЕ ХОЧУ Я!
И рассказов твоих, НЕ ХОЧУ Я!
Только слово одно бы учуять.
Может три, но сойдет и одно,
Тогда белым окажется дно,
На которое ты опустила
Когда в миг моё сердце пронзила...
Пару букв ты из уст урани,
Расскажи о безбрежной любви.
Расскажи как бездонно то небо
В котором я с тобой еще небыл.
Безутиху промолвь пару строк,
Что любовь как весенний цветок,
Как прохлада под летнее утро,
Как ручей в осение будни.
Сколько дней в высокосном году,
Столько раз ты скажи мне, "Люблю".
Только слово одно испусти,
Мое сердце вовек излечи.
И о том что писала ночами,
Я оставлю все между нами.
И о повести я не вспомню,
Я ни слова тебе не промолвлю.
Просто знай, одинокой не будешь,
Когда горло свое ты простудишь.
Буду рядом сидеть и греть чай,
И любить тебя буду, ты знай.
И из полки достанешь машинку,
Свои волосы свяжешь в резинку.
Ты напишешь новую повесть,
В ней ты нашей любви отдаш честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2013
Как птицам знать какие ночью звезды?
Как совам знать каков дневной оскал?
И мы вночи не можем быть серьезны,
И я восне тебе это шептал.
Рисуя светом от вечерних бликов,
Я очертил черты твого лица.
Проснулся вдруг, я от полночных криков,
Когда тебя вели из под венца.
Наснился сон, как будто бы последний,
После него не буду снится сны.
Там я влюблен, а ты там как посредник,
Из под венца узнал твои черты.
Их тысяч раз я рисовал лучами солнца,
Я бы узнал их через столько ж лет.
Но я стоял, спокойно, у оконца,
Как будто дела мне к тебе и вовсе нет.
Открыв глаза, освободив себя от швали,
Я посмотрел на яркий, лунный свет.
Все точно так, как ночью мы шептали,
И птицам счастья в жизни точно нет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413166
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2013
Сорвать с цепи прошедший шорох,
Запреч в узды грядущий час.
Не зацепил меня твой порох,
И пуля мимо пронеслась.
Снести руками стену масок,
Открыть себя в последний раз.
И жизнь твоя без ярких красок,
И холст душевный не про нас.
Ты штору лжи раздвинуть можешь,
Но луч реалий обожжет.
И взгляд людишек душу гложет,
От слов друзей зажмет живот.
Раскрыты двери притворений,
Не ты, а кто то сам взломал замок.
И в этот самый миг забвений,
Тебе никто и не помог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408226
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2013
Я не иссяк, не переполнен,
С меня выходит сладкий пот.
И может память мне напомнит,
Как пил тебя, ты высший сорт.
Как с уст в уста передавались
Слова о нежности, любви.
И как все сложно нам давалось,
Ты припади к плечу, усни.
И отдохнув от грязных мыслей,
Покинь не родственный очаг.
Что б в воздухе опять зависли,
Почувствовав единства смак.
И крепко плечи ты обнимешь,
Не зная горечи в груди.
Без слов меня ты не покинешь,
Я не скажу тебе "Уйди!".
Движеньем робким, без стыданий,
По телу пальцами пройдя.
Сошлись обятья подсознаний,
Опять посмотришь ты любя.
Так крепко спишь, ты прям не дышиш,
И очень сладкий снится сон.
Там я обнял тебя, ты слышиш?
Там я опять в тебя влюблен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2013
Ты держала в руках бабочек что вытянула из живота.
А я, в тот момент, возмущался на соседского кота.
И что то дернуло, как будто язва открылась.
Дожилась. Даже в живот ко мне забралась.
Медленная и быстроречная любовь, попала прямо в кровь.
Вновь. Может быть хорошо, а может быть и боль.
Вместо бабочек бывает моль, тогда соль становится слаще.
А сахар превращается в пудру, я не всегда поступаю мудро.
И это тот момент где мне нужно создать свой хэппи энд.
А может взять клей "Момент" и заклеить себе рот,
Преподать единичный урок, зубы на замок, с губ не вылетит слог.
Или даже несколько, что бы избежать в будущем жести нам.
Бестолку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405397
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2013
Когда проснутся аисты, ты будешь далеко.
Но не настолько, хоть достать тебя будет не легко.
Я постараюсь.
Я изношу свои ботинки, искать тебя буду по картинке,
Что держится на красочной резинке.
И свои детские машинки я отставлю для нашей дочки Инки,
Что бы ростить ее не по старинке.
А начать что то новое, не брать за основы и вообще ничего не брать,
Не врать и не рвать, любить, носить, учить, иногда ругать,
Но только по делу, когда мурашки бегут по телу.
И давать делать беспределы, и с ней не ставить себя в уделы.
Когда в утесах, Осень, бегать босым, и не задавать себе вопросы.
Просто любить и ростить. Но помнить что не надо тянуть за нить,
Которая заставит нас запомнить. И вспоминать все наши глупые ошибки,
Которые стянули в клубок все нитки, мы не настолько гибки.
А может быть мы как скрипки, что играют красиво но как то игриво,
Заставляя скрипеть криво, что бы услышать друг друга, так мило.
Но синхронное движение смычка, не даст услышать чуждого звучка.
И не услышав милый звук, мы продолжаем корчится в руках от мук и мух,
Что убивают во мне последние надежды, оставляя прежним сердца стук.
Но все же я не услышу ничего, нового, старого, кривого и ничего нашего.
И струны порваны, смычки погнуты, скрипки сломаны, и больше нету МЫ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2013
Не знание волком убежит в лес,
Когда мой разум попутает бес.
Крестьяне крестятся справа налево,
А я против правил попрусь смело.
Не зная законов их легче нарушить,
Но после, нас закон и задушит.
Раскроет обьтья свои серый дом,
Оставить пол века прийдется нам в нем.
Как впрочем, пол века отдать и свободе,
Что нас замыкает в себе. Хоть и вроде
Мы делаем все что душа пожелает,
Но в то же время она нас закрывает.
Безстрашно она пролезает сквозь череп,
Оставив на швах отпечатки свободных истерик,
Вздоров, криков, ссор. Рваный разговор
Выходит когда из души выкидываешь мусор.
И даже когда ты смотришь в глаза,
А взгляд словно пуст, возвращает назад.
В прошлое, в тот момент когда не был брошен я.
Когда еще не отравил душу человеческий яд.
Мат, шат, взгляд. Перекинутся бы назад,
Превратится бы в сущий ад, и попасть на парад,
Что проходит сквозь пороги моей души,
Диши или не диши, черт возьми, чего мне хочется,
Скажи!Не молчи, два одинаковых слова
Могут нарушить мою всю основу, оковы.
Попасть бы туда снова, где все так ясно, чисто и прекрасно,
Где нет лжи и окрасов всех ранее сказаных слов не спящих днем сов.
Где взгляды наполнены смыслом и жизнью,
Где так не хватает всех наших писем.
Снова и снова повторять слова о любви,
Я бы остыл и сказавши "Замри",
Ласково и нежно, открыл все что творится внутри,
Цветы, мосты и ты, неописуемой красоты.
Тогда я бы понял, меня осенило, что все это не так уж и мило,
Но в пределах разумного, поцелуй безумного, умного, немножко угрюмого
Могли бы стать чем то весомым в полетах наших невесомых,
А кто мы? И чем мы здесь маемся, по кругу все шляемся, каемся.
Особенно каюсь Я, и знают все мои друзья
что жизнь на этом не кончается, и все желания сбываются.
Когда нам мечтается, хочется и все получается!
Знаю Я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404262
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.02.2013
Как мало есть доделаных работ, как много недописаных историй.
А если бы попал я в мир Наоборот, а если бы попал я в мир не пахнущих магнолий.
А что бы было если полотно, не рисовали, а вытерали краски,
Тогда бы нам уже давно, не надевали, а снимали маски.
И в магазинах не продавали бы говно, но мы и сами все и прикупили.
И в Голливуде бы забили на кино, но в Украине бы его и возродили.
А Эпл превратился в Детский Мир, а Лего стало сэнсорным мобильным.
Не Майкл Джэксон был бы твой кумир, а Тимоти с "прощанием" дибильным.
На поездах по горах рассекал, а катер превратился в внедорожник.
А Пикассо бы песню написал, и Моцарт матерился как сапожник.
А Баттон родился бы младенцем, но все равно он был бы как чужой.
Миссионерской позой называли миссионера в день свой трудовой.
Рукой бы били как ногами, а парни, наконец то, стали думать головой.
А стрелки ходили бы часами, ну а мосты не строят над рекой.
И это все звучит как то банально, но вы поймите все на оборот.
Я не считаюсь человеком гениальным, а все стихи мои полнейший бред и анекдот.
(Это все в шутку, особенно последння строчка)
^
l
l
l
l
то что в кавычках относится к задумки стиха))))
Нет шучу...теперь точно)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402707
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2013
Проснулся день, проснулись уличные лужи,
Ботинки топчут утренний асфальт.
А я один, никто сейчас не нужен,
Что бы топтать душевный свой базальт.
Стереть подошвы, выкинуть ботинки,
На них остались ломтики души.
Я бы терпел, но что же вы поникли?
Ты потопчись, добей, ты не спеши.
Нам некуда спешить, хоть мы и люди,
Все встанет на свои места.
Мы смертны, но жить мы все же будем.
Пока не сломит нас тоска.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399320
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.02.2013
Я продал бы диван на котором и сны мне не снятся,
И уснул на земле, и паркет что то шепчет на ушко.
И на нем снятся сны, и чудовища в них мне чудятся.
И сквозь окна на улицу я швырнул бы подушку.
А свой письменный стол я бы отдал бездомным собакам,
И писать на руках мне пришлось бы полночные сны.
Лист взорвался от букв, как мельчайший заряженый атом,
Растаскали до ручки этот стол не домашние псы.
Шкаф не нужен давно, по нём плачет детдомовский садик,
У них больше одежды, чем за жизнь поношено мной.
Положу в уголку, то что было изношено нами,
Для детишек я стану, как для тварей спасающий Ной.
Я бы отдал весь дом, отдал тем, кто спит под небесами,
Там и так пустота, а на кой мне пустующий дом?
Пусть уснут там БОМЖи, пусть сидят там и пишут часами,
Ну а я вместо них, прогуляюсь не тающим льдом.
Я бы Отдал себя, безвозмездно, не нужно мне денег,
А зачем мне они, если лишь пустота за спиной?
Когда Отдал, я б знал, что для жизни я вовсе не гений,
Ну а вам нужно знать, что добряк не стареет душой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395941
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.01.2013
Если жизнь пройдешь и строчки не напишешь,
То значит и не жил. Ты слышишь?
И значит не прочувствовал моменты,
Что душу бьют из дребезгом, как центы.
Не плыл морями правд и лжи реками,
От счастья не летал над облаками.
Не разбивалось сердце твое в клочья,
СтоЯ часами под балконом, ночью.
За день не выкурил две пачки сигарет,
И в телефон не нес полночный бред.
С друзьями в баре не выпивал чуть больше,
Не просыпался утром где то в Польше.
Не знал обид, не знал печали,
Не знал минут когда тебя не ждали.
О удивленности не слышал,
И в детстве не ходил по крышам.
Ты не знаком с утратой друга,
И как пощечину дает твоя подруга.
Не слышал как шумят родные дали,
За знания не получал медали.
Не знал влюбленности крылатые моменты,
И с лучшим другом не делил проценты.
С врагами кофе сквозь оскал не выпил,
Не знал ты счастья, и из игры ты выбыл.
И если жизнь прожить не написав хоть строчки,
То смело рви её на мелкие кусочки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395249
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.01.2013
Почему все куда то спешат?
Почему все уезжают?
Мне бы жизнь прожить неспеша,
После смерти меня все узнают.
Не пугайтесь, я жив и здоров,
Только мысли чучуть не здоровые.
Я все реже боюсь за любовь,
А за жизнь вы не бойтесь, знакомые.
Как то сам я сдержу свою боль,
Улыбаясь, скажу что все спаяно.
И на рану не сыпте мне соль,
И не верьте словам так отчаянно.
А кривые слова мне не жалобны,
Все как в сне, родилось - сразу Умерло.
Мне за жизнь любви не хватало бы?
Небеда, но без друга все зАмерло!
Улыбнусь, но душа мне не радуясь
Отозвется неистовой слабостью.
Жизни лгу, а с судьбой я не балуюсь,
Подойду я с немыслимой храбростью.
Я ж пройду, по пути хоть и падая,
И возможно друзья будут заняты.
Поднимусь, одинок но не падаль я,
И рассавет я встречаю вновь, заново!
20.01.2013
05:55
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394013
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.01.2013
Если я останусь тут,
То не будет смеха и видений.
Я сейчас оживший труп,
Все люди наполнят миг забвений.
Я писать живим бы не смог,
Мне нужны былые мысли.
Уталить я их не мог.
Но присвоил я только числа.
Я не знаю какой уж день,
Но уверен я в дате и только.
И смотреть в календарь мне лень,
И не знаю я жизни толком.
Но познанное меня утешает,
Я горю смехом и дружбой.
Ведь не каждый всё это знает,
Но я дружбу считаю нужной.
И пишу как двух летний ребенок,
Но ведь душу читать ты сможешь.
А не вежлив я прям из пеленок,
И не важно что ты очень молод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2013
Не лезут строчки, не идут.
И что ты тут напишешь?
Когда тебя друзья все ждут,
А ты никем не дышеш.
Ни капли букв не лезут в слог,
И слоги в рифму не ложатся.
Я бы запел вам про любовь,
Но песни эти только снятся.
Куплета стряпать не могу,
Выходит полупроза,
Себя найти в тебе хочу,
Ты как стыдливая мимоза.
Меня всем этим не спугнуть,
Не дам я дрожи биться.
Твоей руки мне хоть коснуть,
И твоих слов напиться.
И в пух и прах порвать листок,
Черты там не понятны.
Я бы прогнулся как мосток,
Что б наши свести взгляды.
Тогда бы, может, написал,
Была бы рядом муза.
И мир встряхнул большой скандал,
С души моей упала бы обуза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393138
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2013
Размениватся я не стану,
Не мой удел идти на дно.
И из кармана я достану,
Не дорогое, но вино.
Напьюсь сегодня, лягу спать,
Сквозь сон услышу крики.
И поглотит меня кровать,
Но не сойдутся стыки.
Менять надежду на вино,
Терпеть быле раны.
И жизнь моя не как в кино,
Но жить не перестану.
Менять работу и жильё,
Искать себе супругу.
Прожить как нижнее бельё,
Не видеть все по кругу.
Рассыпать сахар на постель,
Не знать удара в щеку.
И жизнь как зимняя метель,
Все крутится под боком.
И жизнь идет, а дни стреляют в календарь,
Всё пролетит мигая.
А я лежу, как истинный бухАрь,
И жизнь из бодуна я вспоминаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393121
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 17.01.2013
Балконы двух спален сливаясь в один,
Копируют нас в отношениях.
И ты не шатенка и я не блондин,
Не важно цветов единение.
В подъезде ступеньки как вместе с тобой,
Всегда кто то хочет быть выше.
И ты не модель, ну и я не ковбой,
И можем друг друга услышать.
Перила от лесниц всукупности мы,
В любую минуту поддержим.
И я не святой, ну и ты не из тьмы,
Момент этот был неизбежен.
Квартирные двери как я для тебя,
Укрою от взглядов раздорных.
Ты снова меня глазами маня,
Излечишь любовью покорной.
А ручка двери для меня это ты,
Откроеш себе мое сердце.
Сойдутся опять любови мосты,
Она не бывает без перца.
А в целом мы вместе большой, жилой дом,
Но только с одним подъездом.
Мы двери закроем но ручку согнем,
С любовью нам жить интересней.
15.01.2013
00:07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392536
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2013
Разгорелся пьяный угар,
Молчеливые люди общаются.
Отшвартован последний корсар,
Злые особи всем умиляются.
Разошелся игривый настрОй,
Вокруг все стали болие красивыми.
Не беги, успокойся, постой,
Мне покажут ладони изгибами.
Уталить алкогольный пыл,
Мне поможет напитков отсутствие.
Я когда то такой уже был,
И не знаю утром проснусь ли я.
А когда отозвется горючее,
Я узнаю что всем было весело.
Только серце пьяно и болючее,
И слова все ни грамма не весили.
13.01.2013
01:27
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391999
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2013
Рано утром проснулся несчастным,
Или просто проснулся обычным.
Как всегда гонки счастья учасник,
То что стало давно уж привычным.
Я проснулся без запаха кофе,
И без треска готовых яичниц.
Минус счастья становится морфий,
А плюсы и так единичны.
Постояв перед зеркалом в ванной,
Понимаю что будет лучше.
И вода становилась банной,
Ну и я нагревался не хуже.
Терпеливыми будут движения,
Когда чайник поставлю на плитку.
И в секунды воды кипячения,
Все движения превратятся в улитку.
Я бы так и застыл в одиночестве,
Но вода что б осталась горячая.
И забыл свое имя и отчество,
Что бы счастье казалось незрячее.
11.01.2013
15:40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391583
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.01.2013
Сегодня нам жизнь стала дольше,
И чай заварился покрепче.
Уснуть не смогу я больше,
И миг протянуть безконечно.
Я кружку возьму из чифиром,
Пролью я на скатерть и полку.
Закушу я сладким зифиром,
От которого не будет толку.
И горечь слащавого чаю,
Излечит временные рамки.
Я церковь не посещаю,
Предпочитаю старовинные замки.
Сидящий на кухне без света,
До дна черноту допиваю.
А мысли витают где то,
И времени в жизнь добавляют.
И приторный шаг в коридоре,
Добавил еще три секунды.
Цыферблаты со мною в раздоре,
Согнул воображения минуты.
И скрип неприятный от ручки,
Умножились шансы плюс миги.
Шаг, удары мне в почки,
Подействовал чай и сиги*.
Открыл нараспашку я двери,
С надеждой прибавить минуту.
Но там оказалась миледи,
С косой и собачкой под руку.
Сегодня я мог ошибиться,
И чай был какой то не крепкий.
И время настало молится,
Но в церкве я так и не был.
____________________________
*сиги - сигареты
____________________________
06.01.2013
03:49
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390211
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.01.2013
Весь мир катится на Запад,
А я пошел бы на Восток,
И так знакОм мне этот запах,
Что сквозь меня в тот миг прошел.
Весь мир катится с катушек,
А я ворочусь в своем сне.
Лесные песни тех кукушек,
Запели с силою во мне.
Весь мир дуреет от безделия,
И я с ним танцы не вожу.
Во мне проснулось то доверие,
Но ни к кому не подхожу.
Весь мир дуреет от сомнения,
Что завтра будет новый день.
А я чего то без смятения,
Через плече смотрю на тень.
Весь мир лиш сказками нас кормит,
И шьет он всех у дураки.
Услышать звук и сразу вспомнить,
Как бьют брусчатку каблуки.
Весь мир для нас и басни травит,
Поет что счастлив наш народ.
И может быть мне не исправить,
Того что серце твоё жжет.
Куда бы мир там не котился,
И что бы он не говорил.
А я так много натерпелся,
И быть с тобой одной молил.
Мне все равно что будет завтра,
Пусть и пройдет Верховный суд.
Но сладкое в постель на завтрак,
Лишь для тебя я принесу....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390095
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2013
Я пройдусь по мостовой которой у нас нет,
И слизь, и слякоть старых улиц разтопит пятый зимний снег.
Мужчина девушку целует,
Старик собрал пару монет.
И город тихо так дрейфует,
В кармане нету сигарет.
И воздух сбит, какой то странный,
Дома раскиданы спонтанно.
И ритм движения нулевой,
На улицах дневной застой.
И только крики малыша,
Разбудят город неспеша.
И ближе к вечеру, к луне,
Распахнут двери старине.
И ночь начнет опять резвится,
Из гнезд взлетят ночные птицы.
И тусклый свет от фонаря,
Разбудит в парне бунтаря.
Он так силен и одинок,
Что город вымостить бы смог.
А ночь кончает свой пробег,
На землю пал шестой уж снег.
И я иду по мостовой,
Что ночью вымостил собой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389965
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 05.01.2013
Мы тратим время на ерунду,
Со слов в слова превращаем в еду,
Мы сами себе сыпем дегтя в мёд,
Но вряд ли это кто то поймет.
Меняем мы время на часы,
Девушки часто встают на весы,
А парни уборы носят как дамы,
А мамы не смотрят за своими домами.
Мужчины уже не сажают деревев,
А только печень и желудок без поверьев,
Они давно опоздали на поезд,
В диванной трясине погрузли по пояс.
Мы все уж забыли как жить без проблем,
Сами себе создавая миллионы дилем,
И люди утратили бойцовский дух,
Весь внутренний мир давно наш протух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389472
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2013
Знаешь? Мне как то не сложно.
И может когда то, возможно,
Я заставлю себя убежать,
Об этом все должны знать.
Знаешь? Все как то по детски.
И мир мне не кажется мерским,
И, знаешь, я не шут,
Что снова и снова говорит какую то муть.
Знаешь? Все как то сумбурно,
И мне становится дурно,
Тогда как я стал быть чужим,
И речь превращается в дым.
Знаешь? Все как то так грустно.
И в постеле моей что то пусто,
Нехватка каких то критерий,
Что рыщут в поисках прерий.
И знаешь? Мне не одиноко.
Но знать мне одно бы толком,
Кому подарила улыбку?
Не сделал ли я ошибку?
Знаешь? Мне как то так просто.
И может когда то, возможно,
Я заставлю себя опять полюбить,
В постели с тобой снова жить!
Заставлю себя слушать море,
Что убивало меня в нашем разговоре.
Но сейчас я одинок,
И мой шум от нас невлюбленно далёк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389467
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2013
Расплескалось внезапно в бокале вино,
Рассердилось, как море при шторме.
Дзвон хрустальный, салюты, гитары, кино,
Поджигают лишь млявости тонны.
Шум веселых компаний и звук голосов,
Разрывают меня на кусочки,
Что б вы знали, когда то скажу сотни слов,
А сейчас, полусонный, сижу в одиночке.
В полусне я б осмелился к НЕЙ подойти,
И спросить: "Тебе одиноко?"
И ОНА посмотрев, попростила б меня:
"Полетели со мною в Марокко?"
Мне бы в спину засунули длинный клинок,
В полусне я б его переплавил,
Превратил бы его на гранита кусок,
И в душе бы его я оставил.
И в глаза посмотрела ОНА, и сожгла,
Я тот пепел собрал до кусочка,
Я бы вышел на волю, ОНА бы зашла,
И на этом поставили точку.
Я сквозь сон разбудил свое чувство любви,
Но любовь в том же сне и уснула,
Я будил бы ее и тащил по пути,
Что пред сном его жутко погнула.
Где то там, в полусне, полусонный, не сам,
Тут же рядом лежала б девица,
Не путана, не шлюха, не дрянь и не пянь,
В полусне не могло же наснится???
***
Я проснулся и мозг разбудил полусон,
И вокруг все разбиты бокалы,
И ко мне в дверь стучит марокканский гарсон,
И на ложе укрыта ОНА одеялом...
03:46 30.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2012
Кривые изгибы соло трубы
Толкают мелодию с песни.
И звуки моей вечерней мольбы
Не слишком они интересны.
Простыми квинтАми польются слова,
Они, вдруг нам станут понятны.
От звуков гитары болит голова,
Труба что то чешет невнятно.
Стоят старики, что то шепчут под нос,
И уши ломает бестактность.
Застыл. И вдруг дрожью оброс.
Тот запах учуял, и сладкость.
И миг не иссяк с момента того,
И тембр трубы стал ровнее.
И сразу устала болеть голова,
Она становилась яснее.
Старик из кармана достал камертон,
И слух исправляет он тонко.
Слова прозвучат как Рождественский дзвон,
Поют так красиво и громко.
И сам не пойму, что то стало не так,
Я не изменял обонянью.
По улице шел тот таинственный знак,
Я имя ее прошептал на прощанье.
02:38 26.12.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387773
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.12.2012
Я писать не боюсь,
Только б ручку мне дали.
Нашишу я хоть тысячу слов.
Напишу и меня удостоят медали,
Только что бы слова мне вернули любовь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387768
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.12.2012
Я бы жизнь положил под залог,
Что б счастлИво прожить эту зиму.
И закрыл бы себя на замок,
Написал на двери твое имя.
Я стоял под дождем и промок,
Свежий ветер посек мои руки.
Не любя, я прожить бы не смог,
Но я знаю всю горечь разлуки.
Не касаюсь твоих я волос,
И не брежу тобою ночами.
Мои чувства тот ветер унес,
Что уносит и мысли мечтаний.
Розложил бы я все по местам,
Но и мест уже не найдется.
Я пройдусь по остывшим следам,
Что б погрется зимою под солнцем.
Возвращатся назад не хочу,
Будет мало в движении толку.
Лучше здесь, постою, помолчу,
Подожду пока все не умолкнет.
Положу свою жизнь под залог,
И зимой я останусь счастливым.
И за дверью остаться я смог,
Потому что на ней твое имя!
18:20 23.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2012
Убийство. Крик. Рождение. Крик.
Мы каждый раз кричим. Поник.
Но даже щас когда молчу,
Я сам внутри себя кричу.
Мы в месте с криком жизнь пройдем,
Мы закричим когда умрем.
Любовь спасти не крикнув слова,
Друзей найти, кричим мы снова.
и снова, снова и опять,
Мы криком лечим душу вспять.
Осевший голос?
Не причина!
Любовь без крика? Быть не может,
Она тогда вся неизможет.
Не будет чем себя питать,
Те чувства выскочат опять,
Когда они начнут кричать.
Потом миренье, рассговоры,
Улыбки, страсти, снова ссоры.
И так мы с криком и любя,
Живем всю жизнь, сопя, шумя.
Когда ты видишь друга вдруг,
В твой голос рвется дзвонкий стук.
Пославши пламенный "Привет!!!",
Ты ждешь повышеный ответ.
Дружить без крика? Нереально!
Мы спорим о чем то социальном.
О сексе, девушках, хард-коре,
И децибелы в рассговоре
Резвятся как малое детя.
А крик, что с уст идет плохой,
Призвел к движениям бровой.
Потом, рукой и головой.
Но что не скажешь, а без крика,
Жилось бы нам, ну как то тихо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386313
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.12.2012
Зацепился за дно, мимо нас проплывает планктон,
Я спокоен давно, кит кричит колыбели для моря.
Мирны жители там, сред пучины укачаны сном,
И подводным местам греют звуки пустующих улиц.
Я карапкаюсь вниз, и коралы залазят под ногти,
Наверху легкий бриз, берега утомленные горем.
Косяки проплывут, не дадут умереть нам от скуки,
Под водой музыкант, не сыграть, что б забрал наши муки.
Не кочевники мы, только зренье потерпит крушенья,
А на дне, море тьмы, и мы тьмою повязаны только.
Мы здесь просто одни, словно мысли моё утешенье,
Круговыми у нас могут быть только телодвиженья.
Мир мне давит виски, глубина поглощает мечты,
Кроме крыши, течет и фундамент.
Руки связаные, точно знаю мы здесь не одни,
В голове никакого сомнения.
Я рубаху надел, не удобная, будние дни,
Сел в машину. Что в руки так давит?
Я пытался понять, но давно уже поняли вы,
Что в больнице не потерплю́ я кора́блекрушений!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385478
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 17.12.2012
Розлогой брешью слышен звук,
Об клапан сердца глупый стук.
И мимо глаз моих пройдя,
Ты любишь взглядом, нелюбя.
Заряд обоймы наших ружей,
Что чувствами так сыпет стужей.
По лицам просит не стрелять.
Пойти на встречу, и обнять.
Прижать не розжимая руки,
Отстать от времени, от скуки.
Приснись на пятницу в четверг,
Я слышу звук несется вверх.
Тот пестрый выстрел без остатка,
Из сердца вырвет чувства всмятку.
Разбросаны любовь и нежность,
И в них раскрыта неизбежность
Присутствовать при всех паденьях,
Глаза в глаза прикосновеньях.
И взвесив всё, и за, и против,
Я неотчетливо заботлив.
Незная раньше голос твой,
Мне он напомнил волчий вой.
Звук так силен и одинок,
Что на секунду я умолк.
Закрыл глаза, открывши душу,
И знаешь что? Тот вой приглушен.
И с каждым словом что пестрится,
Я подлетаю словно птица,
Розправив крылья врознь печали.
Твой голос прежде не лукавил.
И тут, розлогий прежде звук,
Разкрыл мне сердца нежный стук.
И мимо глаз моих пройдя,
Ты посмотрела в них любя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384675
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2012
Без крика, без угроз, истерик,
Я на распажку раскрыл двери.
Где двое душ сплелись в объятиях,
Что б силу слов розставить по понятиях.
Наивнее я и не видел,
Наверно кто то их обидел.
И сверток слов, сказал не зная
Что за дверьми там жизнь другая.
Без пафоса, без хриплой грусти,
Перекричал. Мой шанс упущен.
Там ток, там только ток и мысли,
Что вглубине души повисли.
Застыли в танце безупречном,
Что без часов был безконечным.
Блаженен миг, раскрыты двери,
Я неизбежно суеверен.
Открыты настежь наши души,
Сквозь петли снов он был упущен.
...
Обрыв, темно, за дверью пусто,
А у мечтателя все грустно.
Сквозь сон услышал двери стук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2012
Может быть, первый раз я пишу на чужом.
Но столь близок он стал за мгновенья,
Я кочусь, по стернистым уклонам со льдом,
Что так балует глаз мой. Терпенье,
Что отчаянно шлялось. Позор.
Да не мне, а моим розмышлениям.
Как я мог, невзирая на взлет,
Промычать, расторжение звезд
Что так манит своим увличеньем.
И кидает в догонку купюру из слез,
Уранившие ранье искру одторжения.
Отрекать сам не стану.Не нужно покоя,
Я заденусь, замыслюсь, закрою позоры.
Я мельчайшие звуки руками ловлю,
Что б добратся до милой. И сказать что люблю.
Но сквозь тени шагов что бурлят в городах,
Я убъю для тебя тот таинственный страх.
Розтерзавший кусками сердечное чувство,
На секунду почувствовать, что действительно грустно.
Но печали сквозь душу пройти я не дам,
Излечу я со временем горечь всех ран.
Розиграется буйными силами ночь,
Мне она только в силах грехами помочь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Марно тепер щось робити. Пізно. Мій трамвай вже поїхав по вузьким, бруківчастим, вулицям Львову. Я не встиг. Не встиг сказати тобі те, що могло би змінити все твоє життя. А може й не встиг донести те, що вже змінило твоє життя. В одному я впевнений, що тепер я вже не зараджу, не в моїх силах змінити пейзажі з твого вікна, не в моїх силах бути біля тебе, не в моїх силах змінити будь що, тепер...
А я ходжу, їм, сплю, гріюся в теплі, ночами в шумних компаніях, з приємними персонами іншої статі, я гріюся в їхніх обіймах, а подумки все думаю, чому я цього не зробив. Чому ти мені не розповідав все. Чому тепер наша дружба може бути тільки по переповідях батьків, чому? Ти напевно мені не довіряв?...Але тепер вже другий місяць твого неба в клітинку, вже шістдесят другий день білих стін, твердого ліжка, жовтого світла та моїх думок.
Пізно...
Нажаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381818
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Розумію, почути тебе я не зможу,
Не затлію, чотири ці дня і три ночі,
Проберає, крізь хвилі мелодій ментолу,
Цей твій подих крізь трубку, з голови і до долу.
Не знайомі, тіла між собою,
не відомі, крапки наші й коми.
Роздивляюсь, та хворий тепер я тобою.
Розкриваюсь, і тет-а-тет я з собою.
Ти малюєш, емоції й горя цим звуком,
Не турбуєш, мене крізь пластмасу ноутбуків.
Не кидаєш, слова всі свої ти на вітер,
Я не знаю, що нам із цим дійством робити.
Хоча знаю...
Три крапки...
Так знаю...
зустрітись...
Любитись...
Кохатись...
Літати...
Хотіти...
Лежати...
Тримати в руці твою руку.
Чекати...
Не знати з тобою розлуки.
Кричати...
Про цвіт у душі моїх звуків.
Співати...
Що нам не загрожують муки.
Та знаєш, кохана, тепер так буду звати.
Я чую, що ти небайдужа душа й я.
І я не байдуже мрію про тебе,
Ти для мене як синєє небо.
Твій голос це крапля миттєвої втіхи,
Яка пів години триває, і тільки...
У трубці лунають короткі ті звуки,
Як я набераю тебе крізь розлуки,
Ніхто і ніщо, навіть тиша не знаэ,
Як я...
Як тебе я сильно кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2012
Тремчу, думки про тебе голову ламають.
І тільки зранку відкриваю очі,
Лечу, у мрії бути поряд, і що ночі...
Як нас з тобою, з головою, пледом укривають руки,
Що так не хочуть знати гірчаву розлуки.
Злуки, у мріях поряд лежимо тримаючись за руки,
Муки, не чути голосу твого солодкі звуки.
Не знати мить коли я чую серця твого стуки.
Не відчувати подиху твого - це муки.
Не бачити тебе, твою усмішку,
І мрії нас ведуть у тепле ліжко.
Де з силою чуття я обійму за плечі.
Де з палким почуттям забудемо про втечі.
Де я і ти, де ми і тільки двоє.
Де вже ніщо не спинить нас з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2012
Поросло. Вмирає. Зачахне?
В голову лізе, \"Москва\".
Ти не вчуєш, як серце те ахне.
Як болить Україну \"малва*\"!
Перемерзне. Знедужить. Загине?
Залізає знов в голову \"Он\".
Вавілон вони зроблять в країні.
Безязикий, німий Вавілон.
Закричи. Розірви. Поборися!
Не здавай свою неньку в полон.
Поки час є, ти, схаменися!
* - \"малва\" - мова.
\"Патріотизм - це найперша ознака цивілізованої людини, якість, яка відрізняє людину від раба.\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2012
Крамарем лиха, здається щось тихо,
Тісніється коло убивць,
Очі на ночі міняє убого,
Малює дзеркалля дзвінниць.
Кременем руки тисають багаття,
Палять змарнілих сиріт,
Кроки та вроки наносять прокляття,
Марять ним духи столітть.
Мариво чорне, каміння втискає,
Бачить палена Грааль,
Знову хвастує перед жінками,
Непомітно знімає вуаль.
Пестить руками, жіночії ноги,
Запах шалених думок,
Мить. Вже не стане,
Закінчиться проза,
Парфуми заляпає кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012
Лякає зрада, мить прощання,
Розлючено відцокує годинник,
Чи це прокляття, чи розвага.
Задерлось в серце, крізь вікно квартири.
Малюю щирість, пишу ласку,
Hа пам"ять вивчу кожну казку,
Й тобі на сон перед зимою,
Я розповім про нас з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2012
Безкрилі птахи не можуть літати.
Заходять до хати у формі пірати.
Ревуть дітлахи, плаче їх мати,
Бо тата, пірати, виводять із хати.
Везуть до в"язниці, у формі злодії,
Бо тато писав про усі свої мрії,
Правду писав про владу "чудову",
Спустив нанівець всю їхню розмову.
Розкрасив слова у барвисті підкови,
Підковував владу "чарівну", бордову*.
Читали це все, в законі злодії,
Читали усім про татові мрії.
Про владу свою дізнавались новеньке,
Та ті щоб щось справить.
"Саджають" рідненьких.
Бо легше когось посадить до в"язниці,
Ніж щось поміняти в "рідній" столиці.
Легше забрати від діток батьків,
Ніж вигнати з крісел пару хлопів.
Бо вжерлись вони,
Посперались на пузо.
Вареники й борщ** не їдять уже друзі,
Їм "красну ікру хоть с луни подавай".
А правити люблять хлопці усі,
І їх не цікавить чиї татусі.
Вони пишуть право,
Закон видають,
Про "Право на землю",
Цяцянки*** дають.
Про "Свободу слова",
Говорять промову.
І ці обіцянки звучать так чудово.
Та знають вона, що про владу писати,
Не може ніхто, хоч й самі депутати.
Бо знайдуть усіх, і посадять за грати,
Щоб знали "покірні", що корону не зняти.
____________________________________
* - бордові від злості.
** - Вареники й борщ, як образ української нації.
*** - Від обіцянки - цяцянки.
© Copyright: А.П.Кабвой 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241482
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 16.02.2011
Втрачаю тебе, не йду до кінця,
Страшнішого бути не може.
Душа не готирь, згораю вже я,
Нічого уже не поможе.
Думками і серцем кохаю тебе,
Але ти до мене холодна.
Вогонь не горить, згораю лиш я,
І серце моє у долонях.
У снах ми удвох,
У мріях - кохання.
насправді черствіють мої сподівання,
та все ще надія гріє кохання.
Надія живе , не вбиваю її,
Надія залишиться там і впітьмі.
Не хочу втрачати думку про тебе,
Бо ти то є світло, що сяє у небі,
та зірка яскрава горить у тобі,
Та сяє для когось вона - не мені.
Мені не відчути тепла від проміння,
Яке ти пускаєш в чужі володіння,
Не знати мені поцілунків твоїх,
Не чути мені отих слів потайних,
Що я промовляю щомиті таємно.
Та в тій таємниці ховається мрія,
Кохати тебе , не втрачаю надії.
Ще може колись ти промовиш слова,
І щастю моєму не буде кінця!!!
© Copyright: А.П.Кабвой 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2011
Без причин розриваю зашиту любов.
Розрізаю всі петлі кохання.
Я розхристаний став, мов розстяв у бою,
Всі набутки свОго кохання.
Розітну почуття на хресті каяття,
Розітну з відчуттями неволі.
Нероз’єднані - ми,
Вже роз’єднаний - Я,
І з тобою не стрінусь ніколи.
Безпринципність руки,
І безвихідь думок.
Пориваються швидше все вбити,
Я схопився, та жаль...
Мої руки - деталь,
Мої звивини діють...
Я незміг...
Я все вбив...
Я скінчив нашу подорож в мріях...
© Copyright: А.П.Кабвой 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2011
Зима яскрава, біла , світла...
Ще безліч слів до неї йдуть.
Вона приносить втіху дітям,
І старші теж відлуння шлють.
Свята і сміх, родина й друзі,
Зима, веселощів сповна.
Ми всі радієм завірюсі,
І ще далеко та Весна.
Зима - це санки, лижі, сніг...
Це мінус двадцять за віконцем.=))
У Африці не випав сніг...
Вони там - радіють сонцю...
А в нас є й сонце, й дощ, і сніг,
Радійте люди, ми - щасливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224798
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.11.2010
Без голосу крик проникає крізь тінь.
Світило взриває сумління.
Почуєш мій спів, знайдеш безліч ще вмінь.
Подивишся вгору, побачиш горіння.
Пришвидшений темп розриває думки,
ПронИкне куля у скроню.
Ти спиш і не знаєш, що буде тоді...
Коли все обійдеться без бою.
Безжальні слова вилітають із уст,
Ти знаєш, як можна все вбити.
Твої почуття поглинають чуття,
Та сам я, вже ладен розбитись.
Скелястість стосунків породжує гнів,
Поставлю межУ нашій волі.
Без запалу в серці і Сонця в душі,
Не будем з тобою в покої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2010
Я знаю те, що не знає весь Світ.
Мені відомо, все невідоме.
Я знаю всі формули та іврит.
Але в мені є щось незнайоме.
Перескладав я все по місцях.
Та все одно незнайоме лишилось.
Я розкладаю все по складах.
Але воно крізь склади просочилось.
Ніяк не втямлю, що зі мною таке?
Колотить мене, мотор крутить щосили.
Але буває таке, коли вона йде...
Не розумію, чому в мені все завмирає?
Мені хтось сказав, що це зветься коханням.
Та я не людина, не вмію кохать.
Мій весь механізм програмований знати.
Я робот - мені не дано відчувать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210572
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.09.2010
Ми малярів життя щасливі діти,
Тікати ми нікуди не ідем.
І стукіт зрадницьких чобіт буде гудіти,
Аж поки ми очей не ізімкнем.
Та хай вони ідуть, прокляті щУри.
Народ не купиш нізаякий грош.
На береги ума поставим мури,
Щоб нас мина оті дурні слова.
В тяжкий цей час стачає тут брехні,
Солодкої, як мед тече у вуха.
Але насправді, люду в оці дні,
Чистять кишені - люди, як ті мухи!*
Ми можем говорити, хоч все й правду.
Та хто нас буде слухати тепер?
Напишуть в книжці просто:"З’їхав з глузду!"
Та й говори кому завгодно, хоч і ФБР.
У нас в країні, люди, як худоба!
Точніше, за таких нас держать тут.
Ми знов проходимо всі проби,**
Нас зчеплюють усюди, там і тут.***
Ми боїмося, що не видадуть "зарплату".
А місяць як протриматися ще?
А ліки ті, за скажЕну плату?
І як прожити старикам отим?
Не розумію, що ви натворили?
Країна стала звалищем проблем!
Ці крики, ці невзгоди, ці пригоди!
Як вже набридло жити між оцих тюрем!
Але ми люди з сильним духом!
Не будемо втікати, як щури.
Ми разом пройдемо оці страждання й муки.
І знов побачимо країну, не з нори!****
_____________________________________
*Чистять кишені - люди, як ті мухи! - асоціація з бідністю.
**Ми знов проходимо всі проби, - як проба на м’ясо і т.п.
***Нас счеплюють усюди, там і тут. - "Курячий" та "Свинячий" грип
****І знов побачимо країну, не з нори! - щури жиють в норах.
_____________________________________
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203099
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2010
Я хочу кричати, кричу!
Про те, що в країні немає,
Немає похвал і жалю,
Життя так невпинно минає!
Я хочу бігти, я біжу!
Біжу я від того, що гину,
Я гину тому, що кричу
Про те, що нема України!
Я хочу взяти, я візьму!
Візьму я все те, що потрібно,
Потрібно взяти у війну,
Війну з управлінням ганібним*!
Я хочу мoвчати, мовчу!
Мовчу я тому, що не можу,
Не можу відвести чуму**,
Чуму, що країну тривожить!
Я хочу все стерти, зітру!
Зітру я тому, що набридло,
Набрибло все те, що нам ллють,
А ллють нам у вуха повидло***!
Ми хочем ще жить, ми живем!
Живем бо ми маєм надію,
Надію на те, що пройдем,
Пройдем ми все те про, що мрієм!
P.S.
А мрія у нас всіх одна,
Прожити у злагоді й мирі,
Ми вірим у те, що вона
Прин́есе нам кращі надії!
_________________________________
*Ганібним - від слова ганьба.
**Чума - асоціація з лихом.
***Ллють у вуха повидло - солодка брехня!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2010
Чи у житті є щось сильніш за віру?
Чи є палкіше - чим любов?
Чи лед прокльону переможе силу,
Яка впивається у нашу кров?
Ми живемо за правилами люду,
Які ведуть нас в сіре небуття.
Ми споживаємо ті кусні бруду,
Які вливають нам у вуха з майбуття.
Ми слухаєм і вірим в ту гидоту,
Що предвіщає нам солодкеє життя.
І навіть в сильне серце патріоту,
Впивається те чорнеє гниття.
Але є хтось, хто скаже сильне слово,
Хто впише віру у чужі серця.
Тоді в душі проскочить та свобода,
Яку чекаєм ми аж до кінця життя.
Тоді у голові проснеться наша віра,
Тоді у нас в серцях прокинеться любов.
Тоді ми зрозумієм нашу силу звіра,
Який кайд́ани нам розірве знов.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199689
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2010
Прогортаю сторінки в своїй голові,
Може десь і знайду твої очі ясні.
Я ходив по Землі, я ходив по адУ,
Але знав те, що ти є тільки в раю.
А у рай мені йти, заборона стоїть,
Бо я грішником був на нашій Землі.
І гріх в тому, що я кохав щиро, нестримно,
Кохав янгола того, яким була ти.
Ти напевно кохала мене, як і я,
Був закоханий в тебе щоночі.
Але ангелам теж - заборона кохать,
І зробить тут нічого не зможеш.
Але ти не кидала думок про кохання,
Я це знаю - на небі писало.
Відчував твої рухи, подих і гнів,
Відчував я тебе, бо кохав я!
Та про те, що кохала дізнались вони,
І стяли ті любовнії крила.
Стала ти вигнанцЕм із раю пресвятого,
Упустилась на Землю - безкрила.
І коли я побачив тебе на Землі,
У душі моїй серце стріпнуло.
На Землі цій брудній враз ударило світло.
Яке душу мою сколихнуло.
Обійняв, цілував я тебе ось тоді,
І Земля стала раєм для мене.
Більш нічого не треба, бо кохання вже є,
Все що хочеш зроблю я для тебе!!!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010
Білим снігом думок замітає сліди,
Які ти залишила останні.
Ті останні думки неосяжних гілок,
Які драпають наше кохання.
Ти у мріях моїх височієш мов птах,
Що літає так високо в небі.
Та біжу я до тебе на солодких парах,
Щоб зустрітися, та не на небі.
І від серця тобі ключів сто я віддам,
Ти повинна знайти лиш один мій.
Хоч і серце моє, та давно не в мені,
Бо коханню давно вже належить.
Я в полоні твоїх полум"яних думок,
В них заплутався, як навіжений.
Я блукаю, шукаю сам не знаю чого,
Бо кохаю тебе, як скажений.
А кохання моє - це криниця життя,
Звідки сили беру кожен ранок.
Я живу, я кохаю, цілую і пью.
Сладку воду з криниці кохання.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010
У душі сидить тяжкий тягар.
Він мене тягне до землі, а не до хмар.
У тягара свої на те причини,
Чому тягнуть мене у глиб цієї днини.
Тягар, як той впертий бик.
Упряг і тягне на нетямущий крик.
Ступа й ступа, і крок за кроком,
Все душу глибше тягне ненароком.
Вступила ніч у володіння часом.
А він все тягне,йде, як маже маслом.
Ось-ось всю душу вже затягне вглиб,
А я вже й не борюся, я вже звик.
Уже пройшло немало часу,
Коли всю душу вийме, а лишиться лиш м"ясо.
Тут вже й життя перед очима йде,
А той тягар все тягне й тягне і не йде.
Не йде моя душа із о́біту* свого,
Ніяк тягар не вйме*, що не віддам мого.
Бо не тримаю я Божество за ноги,
А Бог і сам не відпускає крізь пороги.
Й боротись кинув, тільки щоб погрався.
Бо душу не віддам, буду тримать за пальця.
Я силу духу маю сильнішую від йо́го.
Але нічого я не дам, бо розумніш за нього.
́́́
І будьте люди розумними і ви.
Не дайте тягару втягнуть вас до земли.
_________________________________
* о́біт - тіло
* не вйме - не зрозуміє
_________________________________
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194579
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Печалі повен за тобою!
В душі сльоза біжить, як той струмок.
Не знаю, як зробив з собою,
Таке жахіття, це був просто шок.
Не уявляю, що могло ще статись?
Ще гірше, що з собою ти зробив!
І я не знаю куди мені діватись,
Щоб більш не чуть, цеє слово-гріх!
Я буду пам"ятать завжди,
Як ти ходив, сміявсь і мріяв з нами!
Як виручав, підтримував, все знав.
Як же ж тепер?Тебе не буде з нами.
Ми будем пам"ятать усі твої роки!
Цей день, страшний для нас.
І ці негоди...
Але тебе нема, і лишивсь тільки прах.
Ми будем пам"ятать тебе, мій рідний друже!
І не забудемо тебе, нізащо на Землі!
Присвячується моєму другу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194392
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Сьогодні, дощ солений падав на нас згорі.
Це плакали Боги, на наші всі гріхи.
На землю падали краплини з солі.
І роз"їдали ґрунт, душей і пустоти.
Ми дивними химерами летіли у простори.
Летіли, щоб прожить, життя за одну мить.
Бо ці солені води, роз"їли нашу вроду.
Красу душі і стану наших мисль.
Вода із солі вже муляє нам очі.
Бо рот і ніс устигла затопить.
Ми навіть не бажаємо свободи,
Бо як начнеш карапкатись у вись,
То як трясина засмокче й цілого,
У бруд гріхів, брехні і перешкод.
Давайте люди будем більше вірить,
У світлі дні без бруду і брехні.
Без тих гріхів, і недовіри,
Яка живе і серед нас усіх.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193780
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
У нашому житті людей однакових немає.
Людей по духу і моралі.
Ми живемо і пишемо собі життя самі.
У нас життя, як ниточка шовкова.
Не так впрядеш, піде унизи по шву.
Життя людини різнокольорове.
Той вибрав шлях митця,
А інший - шлях теорій.
У кожного свої задумки в голові.
Однакові створіння можуть бути ззовні.
Але всередині у них тишаться мов отті,
Гепарди молоді,
Готові вистрибнуть із них,
Як світлий промінь в темний простір,
В життя твоє червоново-перове.
І вибухнуть всередині, як динаміт в глуші.
P.S.
Тому ми є не Всесвіт одинакових тих "я",
А ми є незлічимо Всесвітів тих різних.
Відповідь на тему твору із ЗНО 02.06.2010
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193563
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
У Сонця нашого є очі.
У Неба синього є руки.
Те Сонце дивиться щоночі
На світлий бік Землі-онуки.
Як та Земля тай переверне,
То день настане в нас і спокій.
А небо там де світить Місяць,
Із синього стає у чорне.
І Місяць й зорі, що на Небі,
Руками пригортають все до себе.
Як матір - сина, бабця - внука.
І світять зорі, світить Місяць.
Як в день поля і сад видніє.
І голоногий там стою,
Я виглядаю теплий Місяць.
Для мене теплий,
Бо я знаю, що в ніч він Землю пригортає.
І все тепло ,хоч і холодне,
Землі він рідній повертає.
Бо знає Місяць, що Вона,
Нікуди не подінеться одна.
І любить Він її і гріє.
Хоч те тепло для нього мрії.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Не вірте люди в рік 2012!
Він як і ті роки які уже пройшли.
З Землею нашою нічогісінько не стане.
Бо з нею ми, а ми то є титан.
Титан століть, які уже пройшли.
Ми - пам"ять зроблена з титанових оздоб.
Ми- сила духу, що є кована з титану.
Ми зробимо сильнішим наш народ.
Ми станемо непереможним станом.
Ми є майбутньє наших поколінь.
І гуркотом сердець, які ще будуть биться.
Ми є усмішками на лицях молодіннь.
Які всміхаються усім,
Аж хоче житься.
Ми будем жить і процвітать Народе!
І не дивіться Ви на ті лихії дати!
Якщо ми маємо ще нездійсненні мрії,
Які приносять в нашеє буття надії!
То будем жить, я запевняю Вас!
Ми будем жить, бо Ми, як одне ціле!
Ми мусим жить, без Нас , країна зубожіє!
Не підведімо Нашу неньку Україну!
Бо є у Нас така, лише одненька!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192972
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.05.2010
Дощ буремний паде на країну вогню.
Звідкиля до нас стільки негод?
День за днем сивина сніг-постільна висить.
Убавляє нам днів і пригод.
У моментах страху, ми питаєм себе:
"То ж навіщо нам жити сьгодні?"
І десь там у душі кричить криком життя:
"Щоб у хмар не бувати в полоні!"
У полоні страху,
"Не прожить іще дня."
У полоні -
"Постріла в скроню."
Але в мить цю сташну,
Вийшло Сонце зза хмар.
Ясно-пера, червона іскриця.
Світло в душу твою.
Проникає, як сон,
Але може тобі це і сниться?
Ні не може буть сном,
Бо торкнулось мене
Сяйво Сонця, як пера жар-птиці.
Не заберуть нас хмари жорстокі в полон!
Поки серце в нас буде ще биться!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2010
Не думаю я, що загине земля.
Бо земля-це наш дар,
Це країна кохана.
Бо це те, що в нас є.
І це те, що дає нам тих сил молодих.
Із яких ми п"ємо силу духу й надій.
Сила наша не вмре,
Сили нас не покинуть!
Якщо сам не захочеш, щоб вийшли вони.
То ніколи вони і не вийдуть,
Не злишать тебе.
У скрутні ті часи,
У тяжкі ті хвилини "застою".
Ми є пращурів внуки,
Не зганьбімо ми їх.
Тим, що сердце так коле тепер нам.
Тим правлінням тяжким,
І безглуздим отим.
Яке є в нас в країні тепера.
Бо не знаємо ми,
Що просити від Них.
Чи прощення,
Чи шани,
Чи грошей.
Будьте чесними люди!
Будьте вірні собі!
І за Землю свою, стійте що б не було.
Де б не жили би ви.
Захистіть від загарбницьких граблів,
Пам"ятайте тих предків своїх видатних.
Саме тих, що боролись за правду.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191419
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.05.2010
Було це ще за час великого Богдана,
Два чумаки зібралися у Крим.
По овес надумали поїхать,
Грошей в кишеню вкинути собі.
Взяли з собою двійко тих волів,
Що силу мають у ногах тай в апетиті.
І почали збираться.
Той собі у хаті нишпорить усюди,
А другий теж не спочивать пішов.
Той перший взяв собі сорочеку, штанці і капелюха.
А другий те саме, ще й забарився трішки.
Горілку з салом відшукать ніяк не міг.
Коли зібралось все до купи,
І вкинули цю купу в віз.
То так і вирішили їхать на возі цьому в поЇзд.
Ну що ж, прийшов і час знайомиться із ними,
А то, то той, то цей.
Імення в них свої іще є.
Першим звався, то Іван, а той другий був Богдан,
На честь великого Богдана.
Іван й Богдан були при грошах й горді трохи,
То вирішили путівники не брать.
По зОрям думали читать.
У перший день походу,
Ці дядки з’їли геть усе.
Шкоринки хліба не лишили.
І ні краплі ще й води.
Тут їдуть бачать, он село.
"А може там те буде сало,
Що нам так в черво пішло?"
- Спитав Іван у Богдана.
"Гайда туди!"-Сказав він в слід.
Помчали на волах в село,
Зайшли у корчму!
Засіли в стіл!
Зняли кептар!
Тай вже кричать- "Налий нам, вуйку, ти вина.
Десь пінтів п’ять, щоб ви ходили нас шукать!"
Через пару тих годин,
Куми нахрюкались, як свині.
Лягли собі два у возА.
І тут прийшла до них гроза.
Швиденько встали, вже тверезі.
Завезли віз до когось в двір,
Дали волам ще їсти, дали пити.
Та й пішли вни знов хропіти.
Ось тут на ранок, десь в шість сорок.
Тай зирк вони - хазяїн двору.
А хазяїн не простак,
Силовий такий хлопчак.
Як стрілить він очима.
Як підірвуться два кума.
То бігли вони худчіш за волів напевне, шість.
Все, одбігли від села, в чому мати родила.
Бо вночі їх обікрали,
Всі в них гроші ті забрали.
Два сидять на возі, плачуть,
Так ревуть, що аж не бачать.
Тут до них вертає віл.
Тай говорить хлопцям він:
"Що кумови, от і хрест
Поїзденькам по овес.
Так вам й треба голодранці,
По шинкам, по кабакам.
Ні, косили б, дома, вранці нам траву і кролякам.
Ви поперлися кудись, ще й без карти.
Еш які, мудрі хлопці-обідранці.
Що тепер?Куди йдемо?Чи тут так і помремо?"
Подивилися два кума, та й почухали лоби.
Та й шубовснулись із воза, та й самі їдять трави.
Через десять-сім хвилин,
Встав Богдан.
Підняв Івана.
Два німі, як ті дрова.
Сіли в воза, пряжки в руки.
І поїхали оба.
І в думках в кумів одразу.
"Більш не п’ю я ту горілку,
Краще чур хай забере!
Обікрали нас, напились, ледь були ми не побились.
То навіщо нам таке?
Те життя якесь гірке!
Буду жить собі свідомо,
І косить траву удома!
Щоб воли і кроляки більш ні слова не зрекли!
Бо із успіхом таким,
Буду голим ще й босИм!"
©Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191015
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.05.2010
Маріанна-це імя від Бога.
Це ласкаве й красиве імя.
Це імя викликає тривогу,
Але водночас, й спокійне імя.
Ця дівчИна красива й жадана,
ЗаполОнить багато людей.
Її врода чітка й філігранна,
Як краса тих маленьких дітей.
І врода її- це янгола сила.
І сила її від янгола йде.
Що зовні вона - бездоганна й красива.
То в середині в неї й краса ця живе.
Ці очі у неї - можна втопитись.
Це сердце у неї - єдине таке.
Велике такеє і щире таке,
І в матері певне, таке як у неї.
Батьки їй, Богами напевно приходять.
Мати - це янгол, а батько це - Зевс.
Бо як би у неї була така врода,
І сердце таке, щире й святе?
Я був би щасливий бути із нею,
Але це не світить напевно мені.
Я радий, що маю можливість такую.
Побачить красу цю хоча би вві сні!
©Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2010
І знову в снах моїх ти опинилась,
Немов примара, ні не зла.
І знову по стопах моїм ти йшла,
Я чув цей подих твого тіла.
І це неначе знов мені наснилось?
Ці обриси обличча неземні?
Ці твої очі срібно-голубі, і твоя усмішка,
Та щира, та іскриста, яку подарувала ти мені?
Оця краса сиділа в мене в голові.
І рік за день,і тиждень за годину,
Мені із голови ти вийти не змогла.
І ось одної ночі, знов до мене ти прийшла.
Але тепер не біла, а ще й зла.
Із янгола, умить перетворилась у демона,
Без сонця у душі,
І без добра.
І я поглянув у очі ті багряно-огняні,
Із них вогонь потоком лився зовні,
Але в душі, я відчував те сонце і добро,
Яке світило й ранше у тобі.
Ти певне думала, що я злякаюсь?
І далі побоюсь піти?
Але моє кохання більше, за той страх,
Який мені прийшлося перейти.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2010
За що люблю я Україну?
За небо синьє, як в раю.
Співають пташки в голосінні.
І очі дивляться у синьє,
У синє небо на краю,
Якого сонце покотилось,
За обрій ораних земель,
І світ смеркає.
Зорі, ніч, пугач співає у саду.
Чумацький Шлях над головою,
І Місяць світить, як у день.
І тихо-тихо, тільки чути, як вітер бавиться в яру.
За що люблю я Україну?
За те, що ти у нас одна!
За твої гори і рівнини!
За твої річки і долини!
За все люблю тебе Вкраїно і буду завжди я любить!
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190456
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.05.2010
Чого коли щось просиш у людей,
Вони знаходять хоч якісь причини,
Щоб не зробить того, що ти попросиш їх?
І думаєш, та це ж таке пусте.
Зробити те, що доручАть тобі.
Для мене, це проблемою не стОїть.
Я поможу і зроблю те чого не зможе він.
Але мені він допомогти не хоче.
Бо знайде щось, що заважа зробить.
P.S.:
Невдячний все-таки є люд на цій Землі.
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190364
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Щось дивне коїться у моїй душі!
Сказати що?Не знаю навіть сам.
Якийись біль, чи лоскіт!?Невідомо.
Але приємно, добре так мені.
Це може бути доброта, а може й зло.
А може щось навіяне печаллю.
Це може віра бути чи знавега?
Не знаю звідки це до мене принесло?
Я одинак уже давно.
І вже забув, як відчувать кохання!
І звідки це до мене принесло?
Я певне знаю- це моє кохання!
Кохання до землі своєї, матері, до рідних.
Кохання до життя і до цвітіння.
Кохання, то моє єство.
Кохання, то моя єдина і чарівна Україна!
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190206
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.05.2010
В житті бувають різні перешкоди.
То тут, то там, то линуть звідусіль.
Летять вони на тебе, мов ворони,
Бо відчувають, якщо ти слабкий.
А слабкість ця - це не фізична сила.
А те, що коїться в твоїй душі.
Те чорне, що і серце все заполонило,
Той старах і боязнь, що живе в тобі.
Це все пройде, але і слід зоставить.
Той слід, який будЕ повІк.
ПовІк ці муки, слабкість, сльози.
Ті сльози, що нам приносять біль.
І ще ці сни щоночі, ці думки щомиті.
Це буде мучить все тебе.
Тому, я закликаю!
Будьте світлі!
Або, хоч трішечки шануйте всіх людей!
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Ти думаєш, що серце твоє з льоду,
Й ніхто його розплавити не зможе?
Ти думаєш, що ти Планети центр,
І всі навкруг то є усе твоє?
Ти думаєш, що всі дивляться тільки на тебе?
І всі вони рівняються на тебе?
Ти думаєш, що в голові у всіх думки тільки про тебе?
І всі бажають жити так, як ти?
Я думаю, що серце розтопити можна.
І навіть те, що у вічній мерзлоті.
Я думаю, що ти це крапка на Планеті,
Яка доповнює все те, що думаєш твоє.
Я думаю, що дивляться усі на тебе,
Тому, що думаєш лише про себе.
Я думаю, що ти є та проста людина,
Яка живе на цій складній Землі!
Якщо ми будем думать так про себе.
То через пару тих століть,
Ми вимремо усі на цій Планеті.
І буде пустота, яка була раніш!
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010