Весна вступила вже в свої права.
Вже пробивається з землі зелен-трава
і розквітають квіти первоцвітів.
Вже веселіш співають скрізь пташки
і бубнявіють у дерев й кущів бруньки,
й від того зеленіють їхні віти.
…Але зима далеко не втекла –
їй не сподобалась гра світла і тепла,
що пробудила навесні природу,
тому вона накликала вітри,
які на небо позганяли всі хмари,
щоб дощ зі снігом зіпсував погоду.
Вітер з дощем холодним збива з ніг
і на травичку молоденьку валить сніг,
що застигає льодом із морозом,
не видко світу Божого – нема, –
бо скаженіє у конвульсіях зима
і дихає на всіх анабіозом…
Проте не довго ще зимі дуріть –
день збільшується й сонце почне гріть –
і сніг, і лід, і холод переможе!
Весна взяла обов’язки свої –
робити все, щоб заспівали солов’ї,
щоб все стало красиво, любо й гоже.
